ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНОГО КОМЕРЦІЙНОГО АРБІТРАЖНОГО СУДУ ПРИ ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВІЙ ПАЛАТІ УКРАЇНИ (господарсько-правовий аспект)

Краткое описание

ЗМІСТ Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4

ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Міжнародний комерційний арбітраж як юрисдикційний
орган
1.1. Історія становлення, розвитку міжнародного комерційного арбітражу 12
1.2. Юридична природа третейського суду та господарсько-правова концеп- ція дослідження третейського судочинства 26
1.3. Законодавство про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України 39

Висновки до розділу 1 51

РОЗДІЛ 2. Правовий статус міжнародного комерційного
арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України

2.1. Правова характеристика міжнародного комерційного арбітражного
суду при Торгово-промисловій палаті України 54
2.2. Господарсько-правова компетенція міжнародного комерційного
арбітражного суду – основний елемент його правового статусу 83
2.3. Принципи процесу розгляду спорів у міжнародному комерційному
арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України 125

Висновки до розділу 2 143

РОЗДІЛ 3. Шляхи вдосконалення діяльності міжнародного комерційного арбітражного суду за українським і зарубіжним досвідом

3.1. Зарубіжний досвід із правового регулювання діяльності міжнародного комерційного арбітражу 144
3.2. Удосконалення законодавства України про міжнародний комерційний арбітраж і практика його застосування 158
3.3. Примусове виконання рішень міжнародного комерційного арбітражного суду 175

Висновки до розділу 3 183

ВИСНОВКИ 185

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 189

ДОДАТКИ 215

Вступ

У Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі, який підписано в Гельсінкі 1 серпня 1975 p., вперше в світовій практиці на вищому багатосторонньому рівні зазначалася роль арбітражу як одного із засобів швидкого й оперативного вирішення спорів, що виникають із комерційних угод і контрактів. Окремий підрозділ Заключного акта «Співробітництво в галузі економіки, науки і техніки та навколишньому середовищі. Торгівля. Арбітраж» містить положення про те, що швидке та справедливе вирішення спорів, які виникають із комерційних угод у сфері торгівлі й обміну послугами, з контрактів у галузі промислового виробництва, сприяє торгівлі та співробітництву, а арбітраж є одним із зручних засобів вирішення спорів.
Основним способом вирішення зовнішньоекономічних спорів як в Україні за участі українських підприємницьких структур, так і в усьому світі є міжнародний комерційний арбітраж. Про це свідчить той факт, що в 90 % зовнішньоекономічних договорів, як свідчать результати наших досліджень, є арбітражне застереження.
24 лютого 1994 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Міжнародний комерційний арбітраж» з двома додатками до нього: Положенням про Міжнародний комерційний арбітражний суд та Положенням про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України [153]. В основу Закону покладено Типовий закон Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі 1985 p., схвалений Генеральною Асамблеєю ООН [7].
Від часу прийняття зазначеного вище Закону кількість справ, розгляну-тих Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисло-вій палаті України, постійно збільшувалася і протягом кількох років досягла 700 спорів на рік [162]. В останні роки цей показник перевищив 1000.
Водночас, як свідчить практика, така нормативно-правова база МКАС недостатня для ефективного його функціонування. Для вирішення цих проблем потрібно вдосконалити не тільки деякі спеціальні правові норми, а й дослідити правове регулювання в суміжних сферах суспільних відносин, зокрема тих, що регулюють діяльність господарських судів тощо. Потрібні комплексні системні дослідження господарсько-правового регулювання, пов’язаного з функціону-ванням МКАС, що і зумовлює актуальність теми цього дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дане дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Київського національного економічного університету, що проводилась за темою: «Правове забезпечення соціально-еко-номічного та політичного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0102v006315), в якій дисертант брав участь як співвиконавець. Внеском автора у розроблення зазначеної теми як співвиконавця є самостійне дослідження проблеми вдосконалення правового регулювання діяльності міжнародного комерційного арбітражу (господарсько-право-вий аспект).
Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і практич-них рекомендацій з удосконалення правового регулювання відносин, що виникають у процесі розгляду господарських спорів у міжнародному комерційному арбітражі та в процесі виконання рішень.
Реалізація зазначеної мети дисертаційної роботи зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
дослідження історії виникнення та розвитку арбітражного способу вирішення конфліктів;
визначення поняття, юридичної природи й основних ознак третейсько-го суду та міжнародного комерційного арбітражу як різновиду третейських судів;
проведення аналізу видів МКА – постійно діючих (інституційних) і разових (ad hoc) арбітражів; визначення недоліків і переваг застосування цих видів арбітражного розгляду залежно від сутності комерційного спору;
аналіз відповідності українського законодавства та практики його застосування міжнародним зобов’язанням, взятим на себе Україною відповідно до міжнародних документів, що регулюють МКА; виявлення в українському законодавстві певних актів, окремих норм, які потребують удосконалення;
дослідження предметної підвідомчості справ МКА;
визначення поняття та дослідження різновидів арбітражного застере-ження як умови арбітражного розгляду справи;
уточнення поняття, ознак і властивостей рішення МКА, розкриття особливостей, що відрізняють рішення МКА від рішення судів загальної юрисдикції;
розроблення й уточнення понять «оспорювання» і «примусове ви-конання» рішень МКА як інституту процесуального права;
розкриття змісту й особливостей застосування категорії «публічний порядок»;
виявлення найскладніших проблем, пов’язаних із виконанням вимог міжнародного та вітчизняного законодавства щодо МКА, та підготовка пропозицій для вирішення цих проблем.
Об'єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються в процесі розгляду спорів міжнародним комерційним арбітражем, і відносин виконання рішень МКА з господарських спорів, винесених на території України, а також зазначені відносини в інших країнах.
Предмет дослідження – правове регулювання розгляду спорів між-народним комерційним арбітражем і відносин, що виникають у процесі виконання рішень МКА з господарських спорів, винесених на території України, а також зазначені відносини в інших країнах.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є міжгалузевий системний підхід, відповідно до якого був проведений аналіз теоретичних концепцій природи МКА та його рішень, розроблених у різних галузях права. Для розв’язання окремих завдань використовувалися такі методи: історичний, формально-логічний, діалектичний, порівняльно-право-вий. Використання історичного та діалектичного методів дало можливість визначити основні закономірності розвитку третейського судочинства. Формально-логічний метод був використаний при формулюванні висновків щодо природи арбітражного розгляду спорів. За допомогою формально-юридичного, порівняльно-правового методів був здійснений порівняльний аналіз підходів до правового регулювання арбітражного розгляду господар-ських спорів і взаємовідносин Міжнародного комерційного арбітражного суду з судовою та виконавчою системами України у вітчизняному, зарубіж-ному та міжнародному законодавстві, наукових позицій учених, поглядів практиків на актуальні питання. Крім цього, з використанням формально-юридичного, порівняльно-правового методів аналізувалися регламенти таких постійно діючих арбітражних установ: Міжнародного комерційного арбіт-ражного суду при Торгово-промисловій палаті України (МКАС при ТПП України), Третейського суду при РТПП Миколаївської області, Міжнарод-ного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації.
Теоретичну основу роботи склали праці таких українських і закордон-них учених як Т.Є. Абова, М.М. Аґарков, С.С. Алексєєв, А.С. Васильєв, А.Г. Бобкова, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, А.В. Венедіктов, В.В. Вітрян-ський, О.А. Беляневич, О.М. Вінник, О.В. Дзера, Л. Еннекцерус, І.В. Єршова, І.Б. Заверуха, І.Є. Замойський, О.С. Іоффе, Г.Л. Знаменський, Т. С. Ки-сельова, В.В. Коваленко, В.В. Лаптєв, Л.А. Лунц, В.К. Мамутов, В.С. Марте-м’янов, В.Ф. Опришко, І.Г.Побирченко, Д.М. Притика, Г.В. Пронська, О.М. Садіков, Н.О. Саніахметова, І.А. Танчук, В.С. Щербина, Г.Ф. Шершене-вич, О.Х. Юлдашев та ін.
Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, законодавство інших держав, міжнародні та європейські конвенції. Крім того, використовувались матеріали практики діяльності МКАС при ТПП України та міжнародного комерційного арбітра-жу інших країн.
Наукова новизна отриманих у дисертації результатів полягає у комплексності дослідження господарсько-правових проблем регулювання розгляду спорів у МКАС при ТПП України та внесенні пропозицій щодо їх вирішення.
Удосконалення господарсько-правового регулювання діяльності МКАС при ТПП України підтверджується такими висновками, рекомендаці-ями та пропозиціями.
Уперше:
– сформульовано підхід до формулювання алгоритму визначення ви-падків, у яких виконання іноземного арбітражного рішення буде несумісне з публічним порядком України. Це випадки, коли арбітражне рішення: а) одно-значно несумісне з публічним порядком виконання рішень, що порушують основні конституційні права, свободу людини і громадянина; б) несумісне з публічним порядком виконання рішень, винесених із порушенням процесу-альних прав відповідача; в) несумісне з публічним порядком виконання іноземних арбітражних рішень якщо таке виконання торкнеться імператив-них норм національного публічного права;
– надано пропозиції щодо обмеження використання категорії «проти-річчя публічному порядку» шляхом: 1) визначення її внутрі-шнього змісту для виявлення тих її зовнішніх меж у кожній конкретній ситуації, які таким внутрішнім змістом зумовлюються; 2) окреслення зовнішніх меж тих право-вих областей, де ця категорія взагалі припустима до застосування. З викори-станням компаративістського методу при аналізі практики Російської Феде-рації дало змогу обґрунтувати пріоритетність першого шляху;
– визначено поняття арбітражного розгляду господарських спорів за участю іноземного елементу, яке має охоплювати не тільки процес вирішен-ня спору та прийняття рішення третейським судом, а й забезпечення ви-конання рішення.
Удосконалено:
– результати аналізу юридичної природи арбітражного судочинства та визначення арбітражного (третейського) суду. Згідно з результатами аналізу юридичної природи арбітражного судочинства, воно виокремлюється з-поміж спорів у державних судах такими ознаками: а) відокремленням Між-народного арбітражного суду від національної судової та правової системи; б) за принципами арбітрування; в) характером здійснення судочинства, згідно з яким не тільки вибір права, призначення (обрання) складу міжнародного ко-мерційного арбітражного суду, а й вибір правил арбітражного розгляду щодо конкретного спору може встановлюватися угодою його сторін; г) порядком передачі, розгляду та виконання його рішень. З огляду на зазначені вище ознаки, можна дати таке визначення арбітражного (третейського) суду. Арбі-тражний суд – це за статусом недержавне утворення, яке створюється від-повідно до чинного за-конодавства з ініціативи фізичних і юридичних осіб для розгляду за по-годженням сторін спорів, що випливають із цивільних або господарських правовідносин за наявності відповідної третейської угоди.
Дістали подальший розвиток положення про те, що:
– найбільш плідною юридичною концепцією, з позицій якої доцільно роз-глядати правове регулювання спорів, що належать до юрисдикції МКА, є госпо-дарсько-правова концепція, оскільки: 1) за своєю юридичною природою ці спори є господарськими. Вони виникають у процесі господарювання між господарюючими суб’єктами (спори між юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність) і з приводу відносин, що класифікуються як гос-подарські; 2) ці спори можуть бути передані на вирішення лише спеціалізовано-му (господарському) суду (якщо казати про систему державних судів); 3) заяви про видачу виконавчого документа подаються у господарський суд, їх розгляд, одержання виконавчого документа теж здійснюються цими судами тощо;
– арбітражну угоду можна визначити як угоду, згідно з якою сторони зобов'язуються передавати всі або деякі спори, що вже виникли або можуть виникнути в майбутньому, на розгляд недержавному третейському суду.
Практичне значення отриманих результатів. Виконана робота має наукову та практичну значущість. Одержані у процесі дослідження результа-ти поглиблюють наукові знання щодо організації та правового регулювання процесу розгляду спорів в МКА; теоретичні висновки доведені до рівня конкретних практичних рекомендацій.
Викладені в роботі висновки та рекомендації можуть бути використані: для подальшого вдосконалення законодавства, що регулює МКА; вдосконалення процесуального законодавства; поліпшення правозастосовчої практики судів із питань виконання рішень МКА; у навчальному процесі при вивченні курсів «Судові органи України», господарського та господарсько-процесуаль-ного права.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані у дисертаційному дослідженні, доповідалися й обговорювалися на науково-практич-них конференціях: «Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)» (2004 р.), що проводилася ДВНЗ «Київський національний економіч-ний університет імені Вадима Гетьмана» та «Актуальні проблеми правового регу-лювання відносин у сфері господарювання в умовах ринкової економіки України» (2007 р.), що проводила Міжрегіональна академія управління персоналом. Резуль-тати дисертаційного дослідження були застосовані у навчально-методичній роботі юридичного факультету ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при розробці робочих навчальних програм, методичних матеріалів щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань, проведенні лекційних та семінарських занять з дисциплін «Організація судових та правоохоронних органів», «Господарське пра-во», «Господарське процесуальне право», які викладаються студентам юридично-го факультету. (Довідка юридичного факультету Київського національного еконо-мічного університету імені Вадима Гетьмана № 196/08 від 20.02.2008 року).
Публікації. Результати проведеного дослідження опубліковано в наукових працях загальним обсягом 3,25 д.а., зокрема в шести наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також одна публікація у збірнику тез науково-практичної конференції, які належать особисто здобувачу.

Список литературы

Висновки
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано розв’язання важливої наукової проблеми вироблення системних заходів щодо вдосконалення правових засад регулювання діяльності міжнародного комерційного арбітражного суду.
Для розв’язання наукової проблеми дисертантом досліджено історію ста-новлення, розвитку міжнародного комерційного арбітражу та Міжнародного ко-мерційного арбітражного суду, його юридичну природу, законодавство про Між-народний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, принципи процесу розгляду спорів, а також сформульовано такі основні теоретичні та практичні висновки з метою підвищення ефективності вищезазначених засад.
1. У теоретичному розумінні міжнародний комерційний арбітраж – це механізм розгляду комерційних спорів, ускладнених іноземним елемен-том, між приватними особами (юридичними та фізичними), який базується на угоді сторін та вилучає конкретний спір з суду загальної юрисдикції.
2. Юридична природа третейського судочинства відрізняється від су-дів загальної юрисдикції за характером створення, реєстрації третейського суду, порядку передання, розгляду та виконання його рішень. За своєю при-родою міжнародний комерційний арбітраж – це недержавне утворення, яке створюється відповідно до чинного законодавства за ініціативою фізичних і юридичних осіб для розгляду спорів, що випливають із цивільних або господарських правовідносин за наявністю відповідної третейської угоди.
3. Доведено, що найбільш плідною юридичною концепцією, з пози-цій якої доцільно розглядати правове регулювання спорів, є господарська – правова, оскільки: 1) за своєю юридичною природою ці спори є господар-ськими. Вони виникають у процесі господарювання між суб’єктами госпо-дарювання (спори між юридичними особами, громадянами, які здійснюють підприємницьку діяльність) і з приводу відносин, що класифікуються як гос-подарські; 2) ці спори можуть бути передані на вирішення лише спеціалізованому (господарському) суду (якщо казати про систему державних судів); 3) заяви про видачу виконавчого документа подаються у господарський суд, їх розгляд, одержання виконавчого документа також здійснюються цими судами тощо.
4. Питання визначення права, яке повинно застосовуватися до суті спору регулює стаття 28 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», закріплюючи принцип, згідно з яким третейський суд повинен вирішувати спір на основі норм права, яке обрали сторони спору. У разі, коли немає якої-небудь вказівки сторін, такий третейський суд застосовує право, визначене згідно з ко-лізійними нормами, які він вважає застосовними. Зроблено висновок, що ієрархія застосовування норм іноземного права, така: 1) матеріальні норми; 2) норми lex mercatoria; 3) норми торгових звичаїв; 4) колізійні норми; 5) норми процесуальні.
5. Уточнено поняття «рішення МКАС» – це остаточний акт право-за-стосування у формі процесуального документа, що вирішує спір суб'єктів господарювання по суті, винесений МКАС як недержавним органом вирішення комерційних (господарських) спорів, ускладнених іноземним елеме-нтом.
6. Сформульовано доцільність виділення таких ознак рішення МКАС: воно приймається недержавним органом вирішення спору, що не входить у судову систему України; рішення є процесуальним документом і право-за-стосовчим актом – результатом специфічного правозастосовного процесу, особливість якого полягає в можливості вибору сторонами права, що підлягає застосуванню; може базуватися на застосуванні «наднаціональних» норм права (норми lex mercatoria) або «загальних принципів права»; може ґрунту-ватися не на нормах матеріального права (рішення «дружніх посередників»); приймається арбітрами, які виступають від свого імені, а не від імені держави або арбітражної установи; розв'язує всі питання по суті; приймається з комерційних (господарських) спорах, ускладнених іноземним елементом.
7. Аргументовано, що рішення МКАС набуває властивість відносної обов'язковості з моменту вступу його в силу (з моменту одержання рішення сто-ронами), тобто воно обов'язкове тільки для сторін, щодо яких винесене. Влас-тивість загальнообов'язковості таке рішення набуває тільки після підтвердження його судом у процесі оспорювання або примусового ви-конання цього рішення. Доведено, що властивість неспростовності арбі-тражного рішення є відносною, воно стає абсолютним з моменту під-твердження його судом або закінчення терміну на оспорювання або примусове виконання арбітражного рішення.
8. Запропоновано й аргументовано класифікацію рішень МКАС. Залежно від критерію остаточності виділяють остаточне (final award), часткове (partial award) та повне (global award) рішення. Важливе значення для виконання арбітражних рішень має поділ їх на внутрішні та інозе-мні. Залежно від того, чи збігаються місце арбітражу і, відповідно, місце прийняття арбітражного рішення з місцем його виконання чи ні, можна говорити або про внутрішні, або про іноземні арбітражні рішення.
9. Сформульовано підхід до формулювання алгоритму визначення випадків, у яких виконання іноземного арбітражного рішення буде не су-місне з публічним порядком України. Це випадки, коли арбітражне рішення: а) однозначно не сумісне з публічним порядком виконання рішень, що порушують основні конституційні права та свободу людини та громадянина; б) не сумісне з публічним порядком виконання рішень, прийнятих із порушенням процесуальних прав відповідача; в) не сумісне з публічним порядком виконання іноземних арбітражних рішень, якщо таке виконання стосується імперативних норм національного публічного права.
10. Надано пропозиції щодо обмеження використання категорії «супе-речність публічному порядку» шляхом: 1) визначення її внутрішнього змісту для виявлення тих її зовнішніх меж у кожній конкретній ситуації, які таким внутрішнім змістом опосередковуються; 2) окреслення зовнішніх меж тих правових областей, де ця категорія взагалі не припустима до застосування. З використанням компаративістського методу при аналізі практики Російсь-кої Федерації обґрунтовується пріоритетність першого шляху.
11. Визначено поняття «оспорювання рішення МКАС» як звернення суб'єктів господарювання в компетентний суд з вимогою про перевірку рішення МКАС, що набрало чинності. Уточнено поняття «примусове ви-конання рішення МКАС» – це застосування органами судової влади та державної виконавчої служби примусових заходів, спрямованих на ви-конання рішення МКАС.
12. Зроблено висновок про те, що, незважаючи на суперечності чинно-го законодавства України, що регулює примусове виконання рішень МКАС, винесених на території України, керуватися необхідно Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», що передбачає дозвільний порядок примусового виконання таких рішень через суди загальної юрисдикції. Дове-дено доцільність закріплення в законодавстві дозвільного порядку приму-сового виконання рішень МКАС.
13. Проаналізовано питання розмежування предметної підвідомчості міжнародного комерційного арбітражу і третейських судів. Обґрунтовано, що законодавство про третейське судочинство, третейський суд вправі розглядати спори, що випливають із цивільно-правових та господарських відносин, крім тих, коли їх суб’єктами є нерезиденти України. Отже, якщо спір віднесений до сфери міжнародного комерційного арбітражу, то порядок його розгляду регламентується законодавством про міжнародний комер-ційний арбітраж, зокрема Законом «Про міжнародний комерційний арбі-траж», а якщо спір не належить до зазначеної сфери, то третейський розгляд повинен здійснюватися згідно із Законом «Про третейські суди».
14. Узагальнено практику розгляду національними судами клопотань про приведення у виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів, дозволило сформулювати загальні правила застосування в подібних питаннях застереження про публічний порядок. По-перше, суд не повинен звертатися до застереження про публічний порядок у випадках, коли існують інші законні підстави для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення. Публічний порядок, таким чином, виступає в ролі надзвичайного заходу. По-друге, розглядаючи клопотання про визнання та виконання іноземного арбі-тражного рішення, суд не вправі переглядати це рішення по суті. Категорія публічного порядку застосовується лише тоді, коли не саме рішення, а наслідки його виконання можуть бути не сумісні з основами внутрішнього правопорядку.

Список використаних джерел:

1. Авсієвич А. В. Арбітражна угода як запорука законного та обґрунтованого вирішення спорів міжнародним комерційним арбітражем // www. Justinian.com.ua.
2. Алехин А. П. Сущность и основные элементы административно-правового статуса государственного производственного предприятия // Вести. Моск. ун-та. Серия «Право». – 1984. – № 6. – С. 31.
3. Ануров В. Н. Юридическая природа международного коммерческого арбитража. – М.: Проспект, 2000. – 200 c.
4. Арапов Н. Т. Проблемы теории и практики правосудия по гражданским делам. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1984. – 128 с.
5. Арбитражная практика: Часть ІІ: Решения Внешнеторговой арбитражной комиссии 1951–1958 гг. – М., 1972. – С. 89–94.
6. Арбитражная практика: Часть VІ: Решения Внешнеторговой арбитражной комиссии 1969–1970 гг. – М., 1976. – С. 24–26.
7. Арбитражная практика: Часть ІX; Практика Внешнеторговой арбитражной комиссии 1979–1981 гг. – М., 1984. – С. 80.
8. Арбітражний Регламент МТП, ст. 3 // http://www. rada.gov.ua.
9. Арбітражний Регламент МТП, ст. 3.
10. Арбитражная практика за 1996–1997 гг. – М., 1998. – С. 135–149.
11. Арбитражная практика Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ за 1998 г. / Составитель М. Г. Розенберг. – М.: Статут, 1999 г. – С. 174.
12. Арбитражный процесс: Учебник / Под. ред. В. В. Яркова. – М.: Юристъ, 2000. – 480 с.
13. Архів МКАС при ТПП України за 1997 р.
14. Архів МКАС при ТПП України в м. Києві за 2002 р.
15. Ашера Д. Международный арбитражный суд Международной Торговой Палаты // Хозяйство и право. – 1996. – № 10.
16. Бабій Я. Чи варто звертатися до третейського суду? // Предприни-мательство, хозяйство и право. – 1998. – № 3. – С. 44–46.
17. Багрій-Шахматова Т. Л. Роль міжнародного комерційного арбі-тражного суду України у вирішенні зовнішньоекономічних спорів // Право-суддя – гарант законності у сфері економічних правовідносин. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А. І. Комарової та ін. – К., 2000. – Т. 21(2). – 335 с.
18. Бачило И. Л. Функции органов управления. – М., 1976; Гражданин и аппарат управления. – М., 1983.
19. Бахрах Д. Н. Субъекты советского административного права // Су-бъекты советского административного права. – Свердловск, 1985. – С. 16–19.
20. Белов А. Международный коммерческий арбитраж в США // Право и экономика. – 1998. – № 4. – С. 90–97.
21. Белов А. П. Международный коммерческий арбитраж на пороге нового тысячелетия // Право и экономика. – 2000. – № 10. – С. 53–74.
22. Беляневич О. А. «Публічний порядок» як оціночна категорія дого-вірного права: спроба тлумачення // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 327.
23. Богуславский М. М., Брун М. И. Публичный порядок в международном частном праве. – Петроград, 1916.
24. Богуславский М. М., Брун М. И., Брунцева Е. В. Международный коммерческий арбитраж. – М., 2001.
25. Богуславский М. М. Международное частное право. – М.: Международные отношения, 1997. – С. 392–394.
26. Богуславский М. М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 1999. – 408 с.
27. Брауде И. Третейские суды. Комментарии к Главе ХХІІ Граждан-ско-процесуального кодекса и к Положению о третейском суде. – М.: Кооп. изд-во Право и жизнь. – 1926. – 42 с.; Волен А. А. Разрешение хозяйственных споров третейскими судами. – М.: Госюриздат, 1962. – 127 с.
28. Брун М. И. Публичный порядок в международном частном праве. – Пг., 1916. – С. 73–74.
29. Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. – 1999. – № 3.
30. Васильев Р. Ф. Правовые акты органов управления. – М., 1970.
31. Виноградова Е. А. Третейский суд. Законодательство. Практика. Комментарии. – М.: Инфра-М, 1997. – 416 c.
32. Виноградова О. І. До питання вдосконалення механізму визнання рішень іноземних арбітражів // Правосуддя – гарант законності у сфері економічних правовідносин. Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А. І. Комарової та ін. – К., 2000. – Т. 21(2). – 335 с.
33. Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 25. – Ст. 198.
34. Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 35. – Ст. 412.
35. Волдрон Г., Кисельова Т. Де знаходиться Україна на шляху до міжнародного комерційного арбітражу? // Правничий часопис Донецького університету. – 1998. – № 1(2). – С. 40–46.
36. Волков А. Ф. Торговые третейские суды // Третейский суд. – 2000. – № 4. – C. 53–68.
37. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР: Государственно-правовое и материальное исследование. – Воронеж, 1970.
38. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. Процессуальное регулирование. – Воронеж, 1976.
39. Глазырин В. Ф. Процессуальные особенности рассмотрения заявлений о принудительном исполнении решений третейских судов // Вестник ВАС РФ. – 2001. – № 2. – С. 50–55.
40. Голубев Н. Н. Международные третейские суды XIX в. – М., 1903.
41. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144.
42. Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 // Ві-домості Верховної Ради. – 1992. – № 6. – Ст. 56, зі змінами та доповненнями.
43. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. проф. В. В. Комарова. – Х.: ООО «Одиссей», 2001. – 704 с.
44. Гроций Г. О праве войны и мира. – M., 1956.
45. Гурвич М. А. Судебное решение: теоретические проблемы. – М.: Юрид. лит., 1976. – 175 с.
46. Давид Рене. Техника арбитража, средство мирного сотрудничества наций с различными структурами. Современные проблемы сравнительного права. – Токио, 1962. – Т. 1.
47. Доклад Комиссии международного права о работе ее четвертой сессии. Генеральная Ассамблея: Официальные отчеты. 7-я сессия. Дополнения 9/А/2163/. – С. 3–11.
48. Докладний історико-правовий аналіз цієї проблеми даний С. H. Ле-бедєвим у його книзі «Межнародный торговый арбитраж». – М., 1965. – С. 41–46.
49. Жильцов А. Н., Муранов А. И. Национальные кодификации в современном международном частном праве. Тенденции и противоречия в его развитии на пороге третьего тысячелетия. // Сборник «МЧП. Иностранное законодательство». – М., 2001. – С. 37.
50. Завадская Л. Н. Реализация судебных решений. – М.: Наука, 1980. – 141 с.
51. Зайцев А., Захарченко Т. Г. Исполнение в Украине решений между-народных коммерческих арбитражей // Международный коммерческий арби-траж в Украине: законодательство и практика: Науч.-практ. издание / Под общ. ред. И. Г. Побирченко. – К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000. – 973 c.
52. Зайцев А., Захарченко Т., Кейлин А. Д. Судоустройство и гражданский процесс капиталистических государств. Ч. 3. – М.: Юрид. лит., 1961. – 398 с.
53. Зайцев А., Захарченко Т., Кейлин А. и др. До питання про визначення статусу арбітражу (третейського суду) // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 13. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – С. 343–346.
54. Зайцев А. И. Диспозитивность – основополагающий принцип третейского судопроизводства // Третейский суд. – 2000. – № 1. – С. 17–24.
55. Зыкин И. С. Обычаи и традиции в международной торговле // Сов. ежегодник международ. права. – 1980. – № 3. – С. 243–253.
56. Интервью с Председателем Высшего Арбитражного Суда РФ В. Ф. Яковлевым. – Хозяйство и право. – 2003. – № 2. – С. 14.
57. Иссад М. Международное частное право. – М.: Прогресс, 1989.
58. Каламкарян Р. А. Проблема разделения споров на «юридические» и «политические» в доктрине и практике международного суда и между-народного арбитража // Государство и право. –1996. – № 10. – С. 88–95.
59. Калюжний Р. А. Колізії як проблема господарського законодав-ства // Законодавство України. – 2002. – № 4.
60. Киселева Т. С. Оспаривание и принудительное исполнение решений международного коммерческого арбитража: сравнительно-правовое иссле-дование: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Донецкий национальный ун-т. – Донецк, 2003.
61. Киселева Т. С. Защита прав хозяйствующих субъектов в третейском судопроизводстве // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9. – С. 16–19.
62. Киселева Т. С. Обжалование решений третейских судов // Праці підсумкової наук. конф. ДонНУ за 1999–2000 рр.: Правознавство (м. До-нецьк, квітень 2001 р.) / Відп. ред. В. Д. Волков. – Донецьк: ДонНУ. – 2001. – С. 127–130.
63. Киселева Т. С. Понятие третейского суда (арбитража) в мировой науке и практике // Материалы научн. конф. проф.-препод. состава экономико-правового факультета ДонГУ: Правоведение (г. Донецк, апрель 1999 г.) / Отв. ред. В. Д. Волков. – Донецк: ДонГУ. – 1999. – С. 50–53.
64. Киселева Т. С. Принудительное исполнение решений международ-ного коммерческого арбитража // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 10. – С. 54–58.
65. Киселева Т. С. Форма и порядок заключения арбитражного соглашения: сравнительно-правовой анализ // Третейский суд. – 2002. – № 1/2. – С. 74–88.
66. Кисельова Т. С. Удосконалення правового регулювання оспо-рювання рішень міжнародного комерційного арбітражу // Правничий часопис Донецького університету. – 2002. – № 2(8). – С. 48–52.
67. Кисельова Т. С. До питання про визначення статусу арбітражу (третейського суду) // Держава і право: Юридичні і політичні науки. Вип. 13. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2001. – С. 343–346.
68. Кисельова Т. С. Оспорювання та примусове виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу: порівняльно-правове дослідження. Спец. 12.00.04 Господарське право; господарське-процесуальне право: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Донецьк, 2003. – 16 с.
69. Китагава Е. Некоторые замечания по докладу «Международный коммерческий арбитраж» Иона Нестора, специального докладчика UNICITRAL // Материалы международной конференции «Международный коммерческий арбитраж». – М., 1970.
70. Кожевников Ф. И. Русское государство и международное право (до XX в.). – М., 1947.
71. Козлов Ю. М. Предмет советского административного права. М., 1967; Он же. Административные правоотношения. – М., 1976.
72. Комаров А. С. Основополагающие принципы третейского суда // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2001. – № 4. – С. 90–96.
73. Комаров А. С. Рассмотрение споров Международным коммерчес-ким арбитражным судом при Торгово-промышленной палате Российской Федерации // Законодательство. – 1997. – № 2. – С. 8–13.
74. Комаровский М. Л. О международном суде. – М., 1881.
75. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
76. Корабельников Б. Р. Признание и приведение в исполнение ино-странных арбитражных решений. Научно-практический комментарий к Нью-Йоркской конвенции 1958 года. – М.: Юридический дом «Юстицинформ», 2001.
77. Корабельников Б. Р. Проблема публичного порядка при приведении в исполнение решений международных коммерческих арбитражей. – Журнал российского права. – 2001. – № 8. – С. 27–28.
78. Корабельников Б. Р. Проблема публичного порядка при приведении в исполнение решений международных коммерческих арбитражей. – Журнал российского права. – 2001. – № 8. – С. 48.
79. Корабельников Б. Р. Проблема публичного порядка при приведении в исполнение решений международных коммерческих арбитражей. – Журнал российского права. – 2001. – № 8. – С. 49.
80. Корабельников Б. Р. Проблема публичного порядка при приведении в исполнение решений международных коммерческих арбитражей. – Журнал российского права. – 2001. – № 8. – С. 49–50.
81. Корецкий В. М. Избранные труды: в 2 кн. – К.: Наук. думка, 1989. – Кн. 2. – С. 194.
82. Кривчикова Э. С., Тертус Е. Е. Некоторые вопросы теории и прак-тики международного арбитража // Актуальные проблемы международного права. – М., 1976. – Вып. 6.
83. Критерії класифікації функцій судів загальної юрисдикції // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 3. – С. 40–43.
84. Кудряшов С. М. Институционный арбитраж в Стокгольме // Московский журнал международного права. – 1995. – № 3. – С. 101–112.
85. Кычкина Н. Юридические последствия неквалифицированного применения принципа автономии воли в международном коммерческом арбитраже // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 5. – С. 31–33.
86. Ладыженский А. М., Блищенко И. П. Мирные средства разрешения споров между государствами. – М., 1962.
87. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления. – М., 1972.
88. Лазарев Б. М. Международный арбитраж. – M., 1991.
89. Лазарев Б. М. Государственное управление на этапе перестройки. – М., 1988. – С. 90–113.
90. Лазарев Б. М. Государственное управление на этапе перестройки. – М., 1988. – С. 248–249.
91. Лазарев Б. М. Что такое правовое государство? – М.: Знание, 1990. – С. 42–43.
92. Лебедев С. Н. Международный коммерческий арбитраж: компетен-ция арбитров и соглашение сторон. – М., 1998. – С. 78.
93. Лебедев С. Н. Международный торговый арбитраж, «Международ-ные отношения». – М., 1965.
94. Лебедев С. Н. Регламент международного коммерческого арби-тража: английская модель // Советское государство и право. – 1991. – № 5. – С. 84–97.
95. Лебедєв С. Н. Міжнародний комерційний арбітраж: компетенція арбітрів і угода сторін. – М., 1988. – С. 76–79.
96. Левин Д. Б. История международного права. – M., 1962.
97. Лисовский В. И. Международное право. – К., 1955.
98. Ломжець Ю. Принципи міжнародного арбітражу як основний засіб забезпечення мирного вирішення міжнародних конфліктів // www.justinian.com.ua.
99. Лунц Л. А. Курс международного частного права. Общая часть. – М., 1970. – С. 268.
100. Лунц Л. А. Курс международного частного права. Общая часть. – М., 1970. – С. 269.
101. Лунц Л. А. Курс международного частного права. Общая часть. – М.: Юрид. лит., 1973.
102. Манохин В. М. Советская государственная служба. – М., 1966.
103. Манохин В. М. Конституционные основы советского административного права. – Саратов, 1984.
104. Марушко О. Міжнародний комерційний арбітражний суд: практикні аспекти захисту прав суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності // www.justinian.com.ua.
105. Марушко О. Міжнародний комерційний арбітражний суд: практичні аспекти захисту прав суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності // www.justinian.com.ua.
106. Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирченко. – Науч.-практ. издание. – К.: Издательский дом «Ин Юре», 2000. – С. 151–152.
107. Международный коммерческий арбитраж: Сборник нормативных актов / Сост. Т. С. Киселева. – Донецк: ДонНУ, 2001. – 279 с.
108. Мережко А. А. Транснациональное торговое право (lex mercatoria). – К. : Таксон, 2002. – 464 с.
109. Мережко О. О., Неліп М. І. Правове регулювання світової торгівлі в системі ГАТТ/СОТ: Навч. посібник. – К.: Наукова думка, 1999. – 104 с.
110. Мережко А. А. Lex mercatoria: теория и принципы транснацио-нального торгового права. − К.: Таксон, 1999. − 416 с.
111. Мережко А. А., Минаков А. И. Арбитражные соглашения и практика рассмотрения внешнеэкономических споров. – М.: Юрид. лит., 1985. – 144 с.
112. Монастырский Ю. Э. Пределы применения иностранных законов в целях правосудия по международным спорам // Московский журнал меж-дународного права. – 1996. – № 3.
113. Морозова Ю. Г. Отказ в признании и приведении в исполнение иностранных судебных и арбитражных решений: основания публичного характера // Вестник Высшего арбитражного суда. – 2000. – № 7. – С. 145.
114. Морозова Ю. Г. Оговорка о публичном порядке: причины возникновения. – Законодательство, 2000. – № 6.
115. Морозова Ю. Г. Отказ в признании и приведении в исполнение иностранных судебных и арбитражных решений: основания публичного характера // Вестник ВАС РФ. – 2000. – № 7. – С. 142–147.
116. Морозов М. Э., Шилов М. Г. Процессуальные вопросы третейско-го разбирательства в России // Третейский суд. – 2000. – № 3. – С. 44–48.
117. Муранов А. И. Применение международным коммерческим арби-тражем российского материального права: невозможность ссылки на наруше-ние публичного порядка России? // Московский журнал международного права. – 2003. – № 1. – С. 174–194.
118. Николаева М. Н. Правовые акты министерств и ведомств. – М., 1975.
119. Николаева Л. А. Общий надзор прокуратуры в советском государственном управлении. – Л., 1979.
120. Носырева Е. Коммерческий арбитраж в США // Хозяйство и пра-во. – 1998. – № 11. – С. 115–116.
121. Нешатаева Т. Н. Международный гражданский процессе. – М., 2001.
122. Общая теория государства и права / Под ред. В. В. Лазарева. – М., 1997. – С. 165.
123. О внешнеторговом арбитраже: Европейская конвенция от 21 апре-ля 1961 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1964. – № 44. – Ст. 485.
124. О международном арбитражном (третейском) суде: Закон Республики Беларусь от 9 июля 1999 г. // Звязда. – 1999. – № 131–132.
125. О международном коммерческом арбитраже: Закон Российской Федерации от 7 июля 1993 г. // Ведомости Съезда народных депутатов и Верховного Совета РФ. – 1993. – № 32. – Ст. 1240.
126. О признании и приведении в исполнение решений иностранных арбитражей: Конвенция ООН от 10 июня 1958 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1960. – № 46. – Ст. 421.
127. Оппенгейм Л. Международное право. – Т. 2. Полутом 1. – M., 1949.
128. Определение Судебной коллегии по гражданским делам Верховного Суда от 25 сентября 1998 г. // Бюллетень Верховного Суда РФ. – 1999. – № 3. – C. 12–14.
129. Oсновні функції органів судової влади // Економіка. Фінанси. Право. – 2002. – № 12. – С. 30–32.
130. О третейском суде (арбитраже): Закон Республики Молдова № 129-XIII от 31 мая 1994 г. // Мониторул Офичиал ал Р. Молдова. – 1994. – № 2/12.
131. О третейском суде для разрешения экономических споров: Временное Положение // Ведомости Совета народных депутатов РФ и Верховного Совета РФ. – 1992. – № 30. – Ст. 1790.
132. Петров Р., Кисельова Т. Зближення та гармонізація законодавства в праві Європейського Союзу та міжнародному праві // Правничий часопис Донецького університету. – 2000. – № 2 (5). – С. 29–35.
133. Петров Г. И. Советские административно-правовые отношения. – Л., 1972.
134. Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України // ДОДАТОК № 1 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року. – № 4002-XII.
135. Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промисловій палаті України // ДОДАТОК № 2 до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року. – № 4002-XII.
136. Покрещук О. О. Правове регулювання міжнародної торгівлі у контексті норм і правил ГАТТ/ СОТ / Українська академія зовнішньої торгів-лі. – К.: Зовнішня торгівля, 2003. – 511 с.
137. Полянский Н. Н. Международное правосудие и преступники войны. – М., 1945.
138. Попков А. Н. Концепция международного арбитража и ее историческое развитие // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 1998. – № 4.
139. Попков А. Н. Формы международного арбитража и современные тенденции их развития в международном праве // Белорусский журнал меж-дународного права и международных отношений. – 1998. – № 3. – С. 12–14.
140. Порядок рассмотрения дел в Международном коммерческом арби-тражном суде при Торгово-промышленной палате Российской Федерации // Дело и право. – 1993. – № 10. – С. 13–14.
141. Постановление Верховного Суда Российской Федерации от 2 июня 1999 г. // Бюллетень Верховного Суда РФ. – 1999. – № 11. – C. 7.
142. Предтеченский А. Особенности рассмотрения международных коммерческих споров в Арбитражном Институте Стокгольмской Торговой Палаты, Швеция // Хозяйство и право. – 2000. – № 1. – С. 17–33.
143. Притика Ю. Д. Правові засади формування і функціонування міжнародного комерційного арбітражу в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К., 1999. – С. 7.
144. Притика Ю. Д. Підвідомчість справ третейському судові // Право України. – 2004. – № 7.
145. Притика Ю. Деякі аспекти поняття міжнародного комерційного арбітражу і його застосування // Право України. – 1995. – № 11.
146. Притика Ю. Д. Правові засади формування і функціонування міжнародного комерційного арбітражу в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук за спеціальністю 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1997. – 16 с.
147. Притика Ю. Д. Третейський розгляд господарських спорів: сучасність та перспективи розгляду // Вісник ВАС України. – 2000. – № 2. – С. 167–176.
148. Приезжая Н. В. Признание и приведение в исполнение иност-ранных арбитражных решений в Великобритании // Журнал Российского права. – 2000. – № 5/6. – С. 158–166.
149. Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів: За-кон України від 29 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10.
150. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14 травня 1992 р. (в редакції від 30 червня 1999 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42–43.
151. Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій: Наказ Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 51. – Ст. 102.
152. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 29. – Ст. 377, зі змінами та доповненнями.
153. Про міжнародний комерційний арбітраж. Закон України від 24.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 25. – Ст. 198; Регламент МКАС при ТТП України.
154. Про практику розгляду судами клопотань про визнання й вико-нання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, поста-новлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території Ук-раїни: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 12 // Вісник Верховного Суду України. – 2000. – № 1(17). – Вкладка. – С. 2–20.
155. Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами: Закон України від 16 березня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 161.
156. Про судоустрій. Закон України від 07.02.2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2002. – № 27–28. – Ст. 180.
157. Про торгово-промислові палати в Україні. Закон України від 02.12.1997 р. // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 13. – Ст. 52.
158. Про третейські суди. Закон України від 11.05.2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 35. – Ст. 412.
159. Про зобов'язання і договори. Закон Болгарії // Цитується за: Комаровим В. В. Международный коммерческий арбитраж.– Х.: Основа, 1995. – С. 44.
160. Разделение властей и парламентаризм / Под общ. ред. Е. К. Глушко. – М.: ИГПАН, 1992. – С. 104–105.
161. Регламент Міжнародного арбітражного суду при Торгово-проми-словій палаті Білорусі // Комаров В. В. Международный коммерческий арби-траж. – Х.: Основа, 1995. – С. 209.
162. Регламент МКАС при Торгово-промисловій палаті України // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирченко. – Науч.-практ. издание. – К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000. – С. 152.
163. Регламент МКАС при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації; п. 5.2 Регламенту МКАС при Торгово-промисловій палаті України. – 2007.
164. Ремнев В. И. Социалистическая законность в государственном управлении. – М., 1979.
165. Рішення від 05.07.2005 р. // Справа № 75. Практика МКАС при ТПП Украины, ПРАКСИС. – К., 2006.
166. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кам-пус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1333.
167. Розенберг М. Г. Практика международного коммерческого арбитражного суда. – М., 1997. – С. 9–12.
168. Розенберг М. Г. Практика международного коммерческого арби-тражного суда. Научно-практический комментарий. – М.: Статут, 1998.
169. Салищева Н. Г. Гражданин и административная юрисдикция. – М., 1970.
170. Сборник торговых договоров и соглашений по торгово-экономиче-скому сотрудничеству СССР с иностранными государствами (на 1 января 1965 года). – М.: Внешторгиздат, 1965. – С. 808–817 (на 1 января 1977 года). – М.: Экономика, 1977. – Т. 2. – С. 356–360 (Витяг).
171. Светланов А. Г. Конкуренция юрисдикции арбитражных судов РФ и третейских судов. – Международное частное право. Современная практи-ка. – М., 2000. – С. 272.
172. Сеглин Б. Исполнение решений Международного коммерческого арбитражного суда при ТПП РФ и иных международных арбитражных судов // Хозяйство и право. – 1998. – № 10. – С. 96–104.
173. Сеглин Б. Классификация исполнительного производства меж-дународных арбитражей и иностранных судов // Хозяйство и право. – 2000. – № 8. – С. 93–100.
174. Сеглин Б. Сомнительные украшения для российской Фемиды // Бизнес-адвокат. – 2000. – № 11. – С. 1–3.
175. Система судів загальної юрисдикції в Україні: поняття, структура, функції // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 5. – С. 56–64.
176. Скворцов О. Ю. Проблемы судебного контроля за решениями третейских судов в стадии рассмотрения заявлений о выдаче исполнитель-ных листов // Третейский суд. – 2002. – № 1/2. – С. 40–47.
177. Скрипченко С., Побирченко І. Зовнішньоекономічна феміда // Право України. – 1992. – № 11. – С. 45–46.
178. Сліпачук Т. Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України – п’ять років // Право України. – 1997. – № 10. – С. 19–20.
179. Смбатян А. Международный коммерческий арбитраж // Юрист. – 1998. – № 9. – С. 61–63.
180. Собакин В. К. Современное международное право: Сб. док. – М., 1964.
181. Сорокин В. Д. Административно-процессуальное право. – М., 1972.
182. Співвідношення функцій судів загальної юрисдикції та Консти-туційного Суду України // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 6. – С. 41–43.
183. Сталев Ж. Современни проблеми на международния тьрговски арбитраж. – София, 1982 // Цитується за: Комаров В. В. Международный коммерческий арбитраж. – Х.: Основа, 1995. – С. 32.
184. Старосьцяк Е. Элементы науки управления. – М., 1965; Научные основы государственного управления в СССР. – М., 1968.
185. Степаненко Е. Как применять оговорку о публичном порядке при исполнении иностранных арбитражных решений? // Хозяйство и право. – 2001. – № 3. – С. 12.
186. Студеникина М. С. Государственный контроль в сфере управления (Проблемы надведомственного контроля). – М., 1974.
187. Судова влада на сучасному етапі. Проблеми теорії та практики становлення функцій органів судової влади // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 56–59.
188. Судова реформа в Україні: проблеми систематизації судового законодавства та формування судового права // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2003. – № 8. – С. 5–12.
189. Суханов Е. А. Третейские суды и предпринимательские споры // Право и экономика. – 1998. – № 2. – С. 87–92.
190. Тенищев В. В. Вечный мир и международный третейский суд. – СПб., 1909.
191. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н. И. Мату-зова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
192. Тиунов О. И. Возникновение и развитие международного права // Международное право: Учеб. / Под ред. Г. В. Игнатенко. – M., 1995.
193. Тихомиров С. В. Хозяйственное право: Учеб. пособие. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1993. – 159 с.
194. Тихомиров Ю. А., Котелевская И. В. Правовые акты: Учеб.-практ. пос. – М.: Юрид. колледж МГУ, 1995.
195. Торгашин О. Історія становлення і розвитку комерційного арбітражного суду // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 21–25.
196. Торгашин О. Сучасні проблеми виконання та оскарження рішень міжнародного комерційного арбітражу в Україні // Підприємництво, господарство і право – 2006. – № 4 – С. 47–50.
197. Торгашин О. Проблеми розгляду спорів у державних судах за на-явності дійсної арбітражної угоди // Підприємництво, господарство і право – 2006. – № 5 – С. 92–97.
198. Торгашин О. Актуальні аспекти становлення та розвитку між-народного комерційного арбітражу в Україні // Підприємництво, господар-ство і право – 2006. – № 8. – С. 91–96.
199. Торгашин О. Третейське судочинство як об’єкт господарсько-правового дослідження // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 16–18.
200. Торгашин О. Рішення міжнародного комерційного арбітражу: тлу-мачення, ознаки, види // Правове регулювання економіки. Збірник наукових праць. – 2005. – Київський національний економічний університет. – Вип. 5. – С. 212–217.
201. Трутень В. В. Terra incognita // Фінансова Україна. – 1994. – 20 ли-пня. – С. 25.
202. Уніфіковані правила тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС», розроблені Міжнародною торговельною палатою, Публіка-ція Міжнародної торговельної палати № 460, 2000 р. // Международный коммерческий арбитраж в Украине: законодательство и практика / Под общ. ред. И. Г. Побирченко. Науч.-практ. издание. – К.: Издательский Дом «Ин Юре», 2000. – С. 551.
203. Ухвала Судової Колегії Верховного суду України в цивільних справах від 20 грудня 2000 р. // Рішення Верховного Суду України. – 2001.
204. Ухвала Судової Колегії Верховного суду України в цивільних справах від 27 грудня 2000 р. // Рішення Верховного Суду України. – 2001.
205. Ухвала Судової Колегії Верховного суду України в цивільних справах від від 26 червня 1996 р. // Рішення Верховного Суду України. – 1997.
206. Фалькович М. С. Третейский суд и принудительное исполнение его решений // Вестник ВАС РФ. – 1993. – № 7. – С. 115–119.
207. Функції судів загальної юрисдикції: поняття та види // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 4. – С. 66–77.
208. Хадсон M. Международные суды в прошлом и будущем. – М., 1947.
209. Хахулин В. Пределы диспозитивности в международном ком-мерческом арбитраже // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998.