ДОГОВІР УПРАВЛІННЯ ЖИТЛОМ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. Правова природа договору управління житлом 13
1.1 Послуга з управління житлом як різновид цивільно-правових послуг 13
1.2. Договір управління житлом в системі договорів про надання послуг 46
Висновки до розділу 1 67
РОЗДІЛ 2. Структура договору управління житлом 71
2.1. Суб’єкти договору управління житлом 71
2.2. Об’єкт договору управління житлом 97
2.3. Зміст договору управління житлом 126
Висновки до розділу 2 146
РОЗДІЛ 3. Припинення договору управління житлом та відповідальність за порушення його умов 150
3.1. Припинення договору управління житлом 150
3.2. Відповідальність за порушення умов договору управління житлом 167
Висновки до розділу 3 189
ВИСНОВКИ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199

ВСТУП

Актуальність теми. Зміни у суспільно-економічних відносинах, що відбулися в Україні за часів незалежності, значно розширили коло об’єктів приватної власності у житловій сфері. Основну роль в цьому відіграли процес широкої приватизації житла та збільшення обсягів житлового будівництва. За цих умов традиційний механізм управління житлом, в якому основну функцію виконували державні та комунальні організації, виявився неефективним. Владні способи регулювання, зниження ресурсів державної системи обслуговування житла призвели до занепаду житлового фонду та руйнації багатоквартирної житлової забудови. Послуги, що надавалися у сфері обслуговування житла, були не здатні задовольнити потреби власників та забезпечити належне утримання житла як через низьку якість послуг, так і у зв’язку із загальною відсутністю на ринку послуг багатьох їх видів.
Зазначена ситуація зумовила необхідність створення нової моделі управління житлом, побудованій не на адміністративній, а на цивільно-правовій основі. Така модель повинна забезпечувати, з одного боку, належне утримання житлового фонду, економічну доцільність та самоокупність професійного обслуговування житла, а з другого – гарантовану та всебічну реалізацію закріпленого Конституцією України права громадян на житло. Її основу має складати договір управління житлом, побудований на конструкції договору управління майном.
В Україні відсутні комплексні наукові розробки, які були б присвячені договірному опосередкуванню відносин щодо управління приватним житлом. Окремі аспекти обслуговування житла, які висвітлювалися у наукових публікаціях, не вирішують багатьох теоретичних та практичних проблем, що існують у цій сфері. Як наслідок – невизначеність у правовій регламентації цих відносин.
Через відсутність наукових праць, присвячених безпосередньо обраній темі дисертаційного дослідження, теоретичну базу як самого дослідження, так і сформульованих у ньому висновків склали праці таких відомих фахівців з цивільного та житлового права, як С.С. Алексєєв, З.Е. Беневоленська, М.І.Брагінський, С.М. Братусь, І.В. Венедиктова, В.В. Вітрянський, М.В. Гордон, О.В. Дзера, І.А. Дроздов, І.В. Жилінкова, О. С. Іоффе, А.Ю. Кабалкін, А.Д. Корецький, П.В. Крашенінніков, Н.С. Кузнєцова, Р.А. Майданик, В.П. Маслов, Г.К Матвєєв, Д.І Мєйєр, Л.Ю. Міхєєва, Є.О. Мічурін, І.Б. Новицький, Ю.В. Романець, В.О. Рясенцев, П.І. Седугін, М.М. Слюсаревський, І.В. Спасибо-Фатєєва, Д.І. Степанов, Є.О. Суханов, Ю.К. Толстой, О.Г. Шаблова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, Є.Д. Шешенін та ін.
У зв’язку з наведеними міркуваннями обрана тема дослідження видається актуальною, а доцільність його проведення в рамках даної дисертаційної роботи – незаперечною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до плану науково-дослідницьких робіт даної кафедри в межах державної цільової комплексної програми №0106u002288 “Проблеми ефективності правового регулювання цивільних відносин в Україні”. Дисертація є певним внеском до загального дослідження вказаної проблематики, розкриваючи її напрями.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є розроблення конструкції договору управління житлом, який опосередковує відносини між власниками житла та управителями з приводу утримання житла та забезпечення осіб, які ним користуються, відповідним рівнем сервісу, а також вироблення науково-обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизня¬ного законодавства у сфері надання житлових послуг.

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1. Проаналізувати правові категорії «послуги», «послуги з управління майном», «послуги з управління житлом», для чого з’ясувати правову сутність понять «управління», «цивільно-правове управління майном», «управління нерухомістю»;
2. Класифікувати послуги у житловій сфері за функціональним призначенням;
3. Визначити місце договору управління житлом у системі договорів про надання послуг, виявити його специфічні риси;
4. Розкрити сутність договору управління житлом, надати його загальну характеристику;
5. Визначити предмет договору управління житлом, мету договору управління житлом як умову, що визначально впливає на його зміст;
6. Дослідити особливості об’єкта договору управління житлом, для чого з’ясувати правову сутність поняття «житло» та його видів;
7. Встановити коло осіб, здатних виступати суб’єктами досліджуваного договору;
8. З’ясувати права та обов’язки сторін за договором управління житлом, розкрити його зміст;
9. Дослідити підстави припинення дії договору управління житлом;
10. Проаналізувати правові наслідки невиконання чи неналежного виконання умов договору управління житлом;
11. Розробити науково обґрунтовані рекомендації із застосування чинного законодавства, а також надати пропозиції щодо вдосконалення окремих нормативно-правових приписів у частині, яка стосується досліджуваної проблеми.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері управління житлом, що виникають з приводу утримання житла як об’єкта нерухомості та забезпечення осіб, що ним користуються, відповідним рівнем сервісу.
Предметом дослідження є договір управління житлом як форма опосередкування правовідносин з управління у житловій сфері, норми цивільного законодавства, наукові джерела, юридична та судова практика, що стосуються цього договору.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. За допомогою діалектичного (філософського) методу з’ясовувалась сутність правовідносин з управління житлом. Історико-правовий (генетичний) метод використовувався при дослідженні передумов виникнення та процесу становлення управління житлом як окремого виду послуг. Застосування системно-структурного методу дозволило визначити місце договору управління житлом у системі договорів про надання послуг, а також виявити притаманні йому сутнісні ознаки. Формально-логічний метод передбачає застосування логічних операцій, за допомогою яких окремі правові положення трансформуються в загальні, з котрих виводяться логічні висновки з наступним їх тлумаченням. При використанні цього методу неповнота дослідження ліквідується шляхом окреслення зв’язку наукових абстракцій, сформульованих у процесі дослідження, з практикою їх деталізації, визначення місця в державно-правовій системі і напрямків практичної реалізації їх потенціалу. Використання формально-логічного методу дозволило дослідити в роботі розвиток способів управління житлом та договірних форм опосередкування цих відносин. Метод порівняльного правознавства застосовувався при порівнянні положень чинного законодавства України з аналогічними положеннями, передбаченими в законодавстві інших країн. Юридичний (догматичний) метод використовувався при аналізі норм чинного законодавства, що застосовується для врегулювання відносин з управління житлом, з’ясування правових форм об’єднання власників житла з метою забезпечення управління ним.
Наукова новизна одержаних результатів визначається насамперед тим, що наукова робота виконана на новому теоретичному рівні і є комплексним дослідженням сутності та змісту договору управління житлом як конструкції, що опосередковує відносини між власниками житла (вигодонабувачами) та управителями з приводу утримання житла та забезпечення осіб, що ним користуються, відповідним рівнем сервісу. Проведене дослідження дозволило дисертантці сформулювати та обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків.
1. Вперше визначено поняття «цивільно-правова послуга з управління житлом» як певне нематеріальне благо, що не має уречевлюваного виразу, яке надається управителем і споживається установником управління – власником житла у процесі вчинення управителем певних дій або здійснення певної діяльності з утримання житла як об’єкта нерухомості та забезпеченню осіб, що користуються житлом, відповідним рівнем сервісу в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) і процес надання якого нерозривно пов’язаний з особою виконавця.
2. Вперше сформульовано визначення договору управління житлом, згідно з яким за договором управління житлом власник житла замовляє, а управитель зобов’язується надавати послугу з управління житлом шляхом утримання житла як об’єкта нерухомості та забезпечення осіб, які ним користуються, відповідним рівнем сервісу за плату, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Вперше пропонується класифікація послуг у житловій сфері за функціональним призначенням, відповідно до якої всі послуги поділяються на ті, що: 1) пов’язані з утриманням житла як об’єкта нерухомості; 2) пов’язані із забезпеченням осіб, які ним користуються, відповідним рівнем сервісу.
4. З урахуванням норм Цивільного кодексу України та теоретичних уявлень про сутність предмета договору, по-новому визначено предмет договору управління майном, який становлять два елементи: а) об’єкт управління - певне майно, що передається управителеві в управління за договором (підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права тощо); б) власне дія (діяльність) з управління, яка повинна бути здійснена управителем.
5. Вперше досліджено місце договору управління житлом у системі договорів про надання послуг та встановлено, що договір управління житлом як різновидом нерухомого майна є окремим підвидом договірного виду «управління майном», котрий, у свою чергу, належить до типу договорів про надання послуг.
6. Вперше визначено коло об’єктів договору управління житлом, до яких належать: 1) житлові будинки; 2) дво- або багатоквартирні житлові будинки; 3) садиби; 4) житлові комплекси. По-новому надано визначення житлового комплексу як комплексу нерухомого і рухомого майна, утвореного земельною ділянкою (ділянками) та розміщеним на ній багатоквартирним будинком (будинками) або садибами, іншим майном, що належить на праві спільної власності власникам житла і служить для утримання житла як об’єкта нерухомості та забезпечення осіб, що користуються житлом, відповідним рівнем сервісу.
7. Вперше визначено коло суб’єктів договору управління житлом, до яких належать: а) управитель - фізична, юридична особа – суб’єкт підприємницької діяльності; б) установник управління – фізична, юридична особа - власник житла, об’єднання власників житла або уповноважена власником особа (наймач, користувач); в) вигодонабувач – фізична особа, яка користується житлом: власник житла, наймач за договором найму (оренди), користувач за договором позички, члени сім’ї власника житла, які не є його співвласниками (ст. 156 ЖК УРСР), особи, які користуються житлом на підставі заповідального відказу (ст. 1238 ЦК України).
8. Вперше запропоновано як об’єднання власників житла розглядати передбачені чинним законодавством форми об’єднання власників житла (об’єднання власників житлових будинків, квартир (ст.385 ЦК України) або, згідно Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» - об’єднання співвласників багатоквартирного будинку; споживчі кооперативи; будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення), так і не передбачені ним форми об’єднання власників житла, оскільки непідприємницькі товариства не мають виключного переліку їх видів.
9. Вперше виявлено відмінності у правовому статусі осіб, які вказані установником управління як вигодонабувачі за договором управління, та осіб, які користуються житлом на підставах, передбачених законом, зокрема, члени сім’ї власника житла, які не є його співвласниками (ст. 156 ЖК УРСР), особи, які користуються житлом на підставі заповідального відказу (ст. 1238 ЦК України), та обґрунтовується необхідність їх урахування при визначенні обов’язку щодо відшкодування у відповідній частині здійснених власником у зв’язку з управлінням житлом витрат.
10. Уперше визначено умови відповідальності за договором управління житлом. На відміну від загальних уявлень про те, що цивільно-правова відповідальність виникає за наявності чотирьох умов, відповідальність за договором управління житлом може виникати: а) за наявності трьох умов (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між ними); б) однієї умови (протиправна поведінка). У першому випадку відповідальність полягає у відшкодуванні збитків та/або сплаті неустойки; у другому - лише у сплаті неустойки. Вина не є обов’язковою умовою відповідальності за порушення зобов’язань з управління житлом. Управитель як суб’єкт підприємницької діяльності несе відповідальність у вигляді відшкодування збитків незалежно від вини і звільняється від відповідальності лише тоді, коли доведе, що збитки виникли внаслідок дії непереборної сили, винних дій установника управління або вигодонабувача.
11. Обґрунтовується нове розв’язання проблем відповідальності управителя за дії третіх осіб. Управитель не несе відповідальності за невиконання зобов’язань, покладених ним на організації, які є монополістами у сфері надання відповідних послуг. У цьому разі відповідальність несуть безпосередні виконавці – організації–монополісти. І навпаки, є нормальним ризиком підприємця-управителя його відповідальність за невиконання зобов’язання третіми особами у разі, якщо управитель має можливість вільно обирати третю особу - контрагента.
12. Запропоновано низку пропозицій щодо вдосконалення норм чинного ЦК України (ч.1 ст. 370, ст. 382, ст. 1030, п.2 ч.1 ст. 1035, ч.2, 3 ст. 1043, п.5 ч.1 ст. 1044 ).
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі положення можуть бути використані: 1) у законотворчій діяльності - для внесення змін до чинного ЦК України та розроблення проекту Закону України «Про управління житлом»; 2) у правозастосовній діяльності – судами під час розгляду справ даної категорії та власниками житла і управителями при укладенні договорів управління житлом; 3) у науково-дослідницьких цілях - для подальших досліджень відносин у сфері управління житлом та договору, що їх опосередковує; 4) у навчальному процесі - при підготовленні відповідних розділів підручників і навчальних посібників, викладанні курсу цивільного права України.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою цивільного права № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та опробуванні у науковій доповіді на науково-практичній конференції «Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних з державним регулюванням економічних відносин» (м. Харків, 2004 р.); на міжнародній науково-практичній конференції «Від громадянського суспільства - до правової держави.» (Харків, 2007р.).
Публікації. Сформульовані в дослідженні положення, висновки та пропозиції викладені у шести наукових публікаціях: чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях, затверджених ВАК України, та у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Зумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, із них основного тексту – 198 сторінок та 27 сторінок списку використаних джерел (310 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розробленні правової конструкції договору управління житлом шляхом визначення поняття, правової природи та місця цього договору в загальній системі цивільно-правових договорів, його структури, а також особливостей припинення та цивільно-правової відповідальності за порушення його умов, що має за мету вдосконалення правового регулювання відносин з управління житлом.
У висновках викладені найбільш важливі наукові і практичні результати проведеної роботи, які полягають у наступному:
1. У доктрині цивільного права відсутні комплексні наукові дослідження договору управління житлом як правової конструкції, що здатна забезпечити регулювання відносин з управління житлом не адміністративній, а на цивільно-правовій основі з юридичною рівністю, вільним волевиявленням, майновою самостійністю їх учасників.
2. Послуги по управлінню житлом є окремим різновидом послуг по управлінню майном. У найзагальнішому вигляді, послуга з управління житлом відноситься до послуг у житловій сфері, які необхідно розглядати як у широкому значенні, так і у вузькому. У широкому розумінні послуги у житловій сфері – це всі ті послуги, які пов’язані з житлом (ріелторські послуги, оцінка житла, маркетинг у житловій сфері, управління житлом тощо). У вузькому значенні – це послуги, які безпосередньо пов’язані з утриманням житла та проживанням в ньому (поточний та капітальний ремонти, заміна, підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, водопостачання та водовідведення, газо-, електропостачання, опалення, прибирання, освітлення тощо). Послуга з управління житлом є комплексною по відношенню до послуг у житловій сфері у вузькому розумінні.
3. За функціональним призначенням послуги у житловій сфері (у вузькому значенні) можуть бути класифіковані таким чином: 1) послуги, пов’язані з утриманням житла як нерухомого майна (поточний та капітальний ремонти, заміна, підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності елементів конструкцій тощо); 2) послуги, пов’язані із забезпеченням осіб, що користуються житлом, відповідним рівнем сервісу (послуги водопостачання та водовідведення, газо-, електропостачання, опалення, прибирання, освітлення, кабельне телебачення, озеленення, охорона, телефонний зв'язок тощо).
4. Послуга по управлінню житлом - це певне нематеріальне благо, що не має уречевлюваного виразу, яке надається управителем і споживається установником управління – власником житла у процесі вчинення управителем певних дій або здійснення певної діяльності по утриманню житла як об’єкту нерухомості та забезпеченню осіб, що користуються житлом, відповідним рівнем сервісу в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача) і процес надання якого нерозривно пов’язаний з особою виконавця.
5. Договір управління житлом в системі договорів про надання послуг є самостійним підвидом договірного виду «управління майном», який, в свою чергу, є типом договорів про надання послуг. За договором управління житлом власник житла замовляє, а управитель зобов’язується надавати послугу з управління житлом шляхом утримання житла як об’єкту нерухомості та забезпечення осіб, що ним користуються, відповідним рівнем сервісу за плату, якщо інше не встановлено договором або законом.
6. Суб’єктами договору управління житлом є 1) установник управління - особа, яка замовила та набуває корисний результат послуги (замовник) (власник житла - фізична особа та, за умови установлення управління на користь фізичної особи (вигодонабувача), власник житла - юридична особа або уповноважена власником особа - наймач (користувач) житла); 2) управитель - особа, яка виконує дії (діяльність) з надання послуги по управлінню житлом (виконавець) (фізичні особи-підприємці, юридичні особи, метою діяльності яких є надання послуг з управління житлом і одержання прибутку). В конструкції договору управління житлом можлива участь ще однієї особи – вигодонабувача – особи, яка набуває вигоди від житла, переданого в управління (виключно фізична особа, зокрема, власник житла, наймач за договором найму (оренди), користувач за договором позички, члени сім’ї власника житла, які не є його співвласниками (ст.156 ЖК УРСР), особи, що користуються житлом на підставі спадкового розпорядження (ст. 1238 ЦК України)).
7. Власник житла (уповноважена ним особа) може як безпосередньо вступати у договірні правовідносини з управителем, так і опосередковано, делегувавши відповідні повноваження об’єднанню власників житла, які можуть створюватися у різних формах, як не передбачених чинним законодавством, так і передбачених: 1) об’єднання власників житлових будинків, квартир (ст.385 ЦК України) або, згідно Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» - об’єднання співвласників багатоквартирного будинку; 2) споживчі кооперативи; 3) будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення.
8. В залежності від підстав виникнення права користування житлом, особи, що користуються житлом, набувають різного правового статусу. Основна відмінність правового статусу вигодонабувача за договором управління майном та інших осіб, що на законних підставах користуються житлом, полягає у відсутності у вигодонабувача будь-яких обов’язків, що випливали б з факту користування житлом.
9. Об’єктами договору управління житлом можуть виступати певні об’єкти матеріального світу, їх сукупності: житлові будинки, дво- або багатоквартирні житлові будинки; садиби; житлові комплекси. Квартира виступає у цивільному обігу як окрема річ, але як така квартира не здатна виступати у якості окремого об’єкту управління, що обумовлено існуючими об’єктивно особливостями квартири як ізольованого помешкання в житловому будинку.
10. Зміст договору управління житлом складають суб’єктивні права та обов’язки управителя, установника управління та, у випадку здійснення управління в інтересах вигодонабувача, - суб’єктивні права вигодонабувача, встановлені Гл. 70 ЦК України «Управління майном» та відповідним договором.
11. Основним обов’язком управителя житлом є здійснення управління, що сформульовано в законі як право та обов’язок вчиняти фактичні та юридичні дії. Перелік фактичних та юридичних дій, порядок та послідовність їх здійснення не встановлено в законі та не може бути встановлено в договорі управління житлом. Конкретизація, а не визначення юридичних та фактичних дій можлива лише шляхом постановки установником управління мети та формулювання задач управління житлом. Здійснення управління включає в себе юридичні і фактичні дії, пов’язані безпосередньо з житлом, та юридичні і фактичні, необхідні для забезпечення осіб, що користуються житлом, відповідним рівнем сервісу.
12. Договір управління житлом може бути припинений: а) на загальних підставах припинення зобов’язань, передбачених гл.50 ЦК України; б) шляхом його розірвання одним з трьох способів, передбачених ст.651 ЦК України; в) на підставі положень ст.1044 ЦК України; г) на будь-яких інших підставах, передбачених договором управління житлом. Безумовною підставою для припинення укладеного договору управління житлом та проведення розрахунків з управителем є зміна власником житла способу управління житлом.
13. Загальним наслідком припинення договору управління житлом є повернення технічної документації, інших документів, пов’язаних з управлінням, вчинення інших дій (передача майна, ключів) власникам житла, їх об’єднанню або організації, що за рішенням власників житла буде здійснювати управління житлом. Після припинення договору управління житлом та передачі документації (вчинення інших дій) і права та обов’язки управителя за договором управління житлом припиняються.
14. Підставою цивільно-правової відповідальності за договором управління житлом є порушення умов договору управління житлом. Формами цивільно-правової відповідальності за договором управління житлом є стягнення збитків та сплата неустойки. Відповідальність за договором управління житлом може виникати: а) за наявності трьох умов (протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між ними); б) однієї умов (протиправна поведінка). У першому випадку відповідальність полягає у відшкодуванні збитків та/або сплаті неустойки. У другому - лише у сплаті неустойки.
15. В законодавстві доцільно визначати, що за виконання зобов’язань, покладених управителем на організації, які є монополістами у сфері надання відповідних послуг, відповідальність несуть безпосередні виконавці – організації – монополісти. І навпаки, є нормальним ризиком підприємця-управителя його відповідальність за виконання зобов’язання третіми особами, яку він добровільно на себе приймає, маючи можливість вільно обирати контрагентів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашин Э. Возмещение вреда: Учеб.-практ. пособие. – М.: Грантъ, 2000. – 316 с. – (Сер. «Юридическое эссе»).
2. Аврамова О. Понятие жилья и его правовое значение // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 6. – С. 37-41.
3. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 192 с.
4. Агарков М.М. К вопросу о договорной ответственности // Избранные труды по гражданскому праву. – М., 2000. – 349 с.
5. Азимов Ч.Н. О соотношении частного и гражданского права // Проблемы законности: Республ. междувед. научн. сб. – Х., 1995. – Вып. 30. – С. 87-91.
6. Аксенчук Л.А. Гражданско-правовое положение индивидуального предпринимателя в сфере управления чужим имуществом: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2002. – 167 с.
7. Александров А.А. Особенности правового режима недвижимости в гражданском праве России (начало ХХ в. и современность) // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1996. – № 6. – С. 98-105.
8. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. I. – 360 с.
9. Алексеев С.С. О составе гражданского правонарушения // Правоведение. Изв. ВУЗов. – 1958. – № 1. – С. 47-51.
10. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Прогресс, 1999. – 402 с.
11. Алексеев С.С. Предмет советского социалистического гражданского права // Ученые труды Свердловского юридического института им. А.Я. Вышинского. Серия “Гражданское право”. – Свердловск, 1959. – Т. 1. – 336 с.
12. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций: В 2 т. – Свердловск: Свердлов. юрид. ин-т, 1972. – Т. 1. – 396 с.
13. Алябьев Д.Н. Договор доверительного управления имуществом в гражданском праве России: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Волгогр. акад. МВД России. – В., 2000. – 18 с.
14. Антимонов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. – М.: Госюридат, 1950. – 275 с.
15. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. – М.: Госюриздат, 1962. – 172 с.
16. Баранова Л.М. Зміст права комунальної власності // Проблеми правового регулювання місцевого самоврядування: Матеріали наук.-практ. конф., Харків, 4-5 груд. 2001 р. / За ред. М.І. Панова. – Х., 2002. – С. 230-232.
17. Батанов О. Органи самоорганізації населення. Як вони бачаться в Києві // Віче. – 2002. – № 10. – С. 5-12.
18. Батанов О.В. Основні напрямки і види діяльності територіальних громад: проблеми класифікації // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 4. – С. 18-21.
19. Бару М.И. Понятие и содержание возмездности в советском гражданском праве // Харьковский юридический институт. Ученые записки. – Х., 1959. – Вып. 13. – С. 19-64.
20. Белов В.А. Добросовестность, разумность, справедливость как принципы гражданского права // Законодательство. – 1998. – № 8. – С. 15–18.
21. Беневоленская З.Э. Доверительное управление имуществом в сфере предпринимательства. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 282 с.
22. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
23. Бестугина М.А. Гражданско-правовая ответственность: сущность, содержание и формы реализации // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1986. – № 3. – С. 69-73.
24. Богданов Е.В. Категория «добросовестности» в гражданском праве // Российская юстиция. – 1999. – № 9. – С. 16–17.
25. Большой словарь иностранных слов. – М.: ЮНВЕС, 1998. – 784 с.
26. Борисенко А. Квартира как объєкт права собственности // Законность. – 2003. – № 10. – С. 39-42.
27. Борисова В.И. Понятие и признаки юридического лица // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Х., 2000. – Вип. 45. – С. 48-56.
28. Борисова В.І. Теорія сутності юридичної особи: історія і сучасність // Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. пр. – Х., 2001. – № 4. – С. 117-130.
29. Борщевський І.І. Договір найму (оренди) нерухомого майна: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / ІДіП ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2004. – 19 с.
30. Борщевський І.В. Деякі питання укладення договорів найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди за Цивільним кодексом України // Держава і право: Зб. наук. пр. – К., 2004. – Вип. 23. – С. 309-314.
31. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967. – 259 с.
32. Брагинский М.И. Договорное право: Кн. первая: Общие положения / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – Изд. доп., стер. (5-й завод) – М.: Статут, 2002. – 848 с.
33. Брагинский М.И. Договорное право: Кн. третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М.: Статут, 2002. – 1038 с.
34. Братусь С.Н. Спорные вопросы теории юридической ответственности // Советское государство и право. – 1973. – № 4. – С. 27–36.
35. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2005. – 208 с.
36. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Знание, 2001. – 247 с.
37. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Госюриздат, 1950. – 367 с.
38. Бублик В. Экономико-правовые пороки приватизации в жилищно-коммунальной сфере // Хозяйство и право. – 2001. – № 5. – С. 106-116.
39. Валлета У. Управління нерухомим майном як фінансовим активом – елемент, якого бракує земельній реформі в Україні // Вісник Центру комерційного права. – 2002. – № 6. – С. 6-8.
40. Великий тлумачний словник сучасної української мови. 170 000 слів / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.: Рад. шк., 2001. – 1440 с.
41. Венедиктова І.В. Договір управління майном: Лекція: У 2 ч. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 50 с.
42. Венедиктова І. Договір управління майном: відповіді на запитання // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2005. – № 6. – С. 6-10.
43. Венедіктова І.В. Передумови виникнення інституту довірчого управління майном // Вісник Університету внутрішніх справ. – Х., 2000. – Вип. 11. – С. 253-256.
44. Венедіктова І.В. Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. ун-т внутр. справ МВС України. – Х., 2003. – 19 с.
45. Венедіктова І.В. Проблеми визначення поняття «управління» в інституті довірчого управління майном // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2002. – Вип. 18. – С. 344-348.
46. Витрянский В.В. Существенные условия договора в отечественной цивилистике и правоприменительной практике // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2002. – № 5. – 2002. – С. 132-142.
47. Витрянский В. Пути совершенствования законодательства о недвижимом имуществе // Хозяйство и право. – 2003. – № 6. – С. 3-19.
48. Витрянский В.В. Оборот недвижимости требует совершенства // Нотариальный вестник. – 2003. – № 5. – С. 33-34.
49. Витрянский В.В. Существенные условия договора // Хозяйство и право. – 1998. – № 7. – С. 3-12.
50. Витрянский В. Понятие и формы гражданско-правовой ответственности юридических лиц // Закон. – 2001. – № 12. – С. 3-7.
51. Галянтич М.К. Житло як об’єкт правовідносин. – К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. – 56 с.
52. Галянтич М.К. Класифікація житла як об’єктів цивільних правовідносин. – К.: НДІ приватного права та підприємництва, 2006. – 40 с.
53. Галянтич М. Приватно-правове регулювання забезпечення права громадян на житло в Україні // Право України. – 2003. – № 7. – С. 70-72.
54. Гнатюк А. Несколько слов о кондоминиумах // Господарське право. – 2001. – № 12. – С. 15-17.
55. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М.: Статут, 2002. – 222 с.
56. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Харьковский юридический институт. Ученые записки. – Х., 1954. – Вып. 5. – С. 81-87.
57. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верхов. Ради України – 2003. –№ 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
58. Гражданский кодекс УССР 1922 г. // Гражданское законодательство СССР и Союзных республик / Под ред. И.Б. Новицкого. – М., 1957. – С. 255 – 302.
59. Гражданский кодекс Украини: комментарий: В 2 т. – 2-е изд. – Х.: ООО “Одиссей”, 2004. – Т. І. – 832 с.
60. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. Е.А. Суханов – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – Т. 1. – 816 с.
61. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. Е.А. Суханов – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 1998. – Т. 2. Полутом 1. – 704 с.
62. Гражданское право: Учебник: В 2 т. / Отв. ред. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – Т. 2. Полутом 2. – 544 с.
63. Гражданское право: Учебник / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: ООО «ТК Велби», Изд-во «Проспект», 2002. – Т. 1. – 776 с.
64. Гражданское право: Учебник: В 3 т. / Е.Ю. Валявина, И.В. Елисеев, и др.; Отв. ред. А.П. Сергеев, Ю.К. Толстой. – 4-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2003. – Т. 2. – 848 с.
65. Гражданское право: Учебник / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПБОЮЛ Л.В. Рожников, 2001. – Т. 1. – 632с.
66. Гражданское право: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по направлению 521400 «Юриспруденция» и по специальности 021100 «Юриспруденция»: В 4 т. / Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова; Отв. ред. Е.А. Суханов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – Том 4: Обязательственное право. – 816 с., ил. – (Сер. «Классический университетский учебник»).
67. Гражданское право Украины: Учебник: В 2 ч. / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – Ч. 1. – 440 с.
68. Гражданское право Украины: Учеб. для вузов системы МВД Украины: В 2 ч. / Под ред. А.А. Пушкина, В.Н. Самойленко. – Х.: Основа, 1996. – Ч. 1. – 437 с.
69. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник / Под ред. Р.Л. Нарышкиной. – М.: Междунар. отношения, 1983. – Ч. I. – 560 с.
70. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2000. – 411 с. – (Сер. «Классика российской цивилистики»).
71. Грибанов В.П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязанностей. – М.: Изд-во “Знание”, 1973. – 97 с.
72. Григорьев В.В. Управление муниципальной недвижимостью: Учеб.-практ. пособие / В.В. Григорьев, И.А. Острина, А.В. Руднев. – М. : Дело, 2001. – 704 с.
73. Грушевая Е.П. Обязательства по предоставлению услуг в хозяйственных отношениях // Советское государство и право. – 1982. – № 1. – С. 12-17.
74. Данильян О.Г. Основи філософії: Навч. посібник / О.Г. Данильян, В.М. Тараненко. – Х.: Право, 2003. – 352 с.
75. Державне будівництво та місцеве самоврядування: Зб. наук. праць / Ред. колегія Ю.П. Битяк, О.В. Петришин, М.П. Воронов, Л.М. Герасіна, Ю.М. Грошевий, М.І. Панов. – Х.: Право, 2003. – Вип. 5. – 223 с.
76. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. В.Б. Аверьянова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 132 с.
77. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
78. Дмитриева О.В. Oтветственность без вины в гражданском праве: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во ВВШ МВД РФ, 1997. – 136 с.
79. Довгерт А. Концепція та види юридичних осіб у проекті Цивільного кодексу України // Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта. – К., 2000. – С. 131-133.
80. Дождев Д.В. Римское частное право: Учеб. для юрид. вузов и фак. / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА-Инфра•М, 2000. – 784 с.
81. Дозорцев В.А. Доверительное управление имуществом // Вестник ВАС РФ. – 1996. – № 12. – С. 65-77.
82. Дроздов И.А. Обслуживание жилых помещений: гражданско-правовое регулирование. – М.: Статут, 2006. – 236 с.
83. Дроздов И.А. Понятие “обслуживающей” долевой собственности // Изв. ВУЗов. Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 125-139.
84. Дроздов И.А. Гражданско-правовые проблемы обслуживания жилых помещений: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – СПб., 2002. – 200 с.
85. Егоров Н.Д. Гражданско-правовое регулирование общественных отношений: единство и дифференциация. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1988. – 176 с.
86. Емельянов В. Пределы осуществления гражданских прав (комментарий ГК РФ) // Российская юстиция. – 1999. – № 6. – С. 14-16.
87. Ефимова Л.Г. О соотношении вещных и обязательственных прав // Государство и право. – 1998. – № 10. – С. 35-44.
88. Жиделёва А.Ю. Недвижимое имущество как разновидность объектов гражданского права // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. / М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого; Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х., 2003. – Вип. 61. – С. 79 – 84.
89. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. № 5464-ХХ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573.
90. Жилінкова І. Права та обов’язки батьків щодо управління майном неповнолітніх // Підприємництво, господарство та право. – 2000. – № 6. – С. 31-33.
91. Жилінкова І. Зобов’язання з надання послуг у сфері інтерактивної (дистанційної) освіти // Право України. – 2002. – № 4. – С. 108–113.
92. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Х.: Ксилон, 2000. – 398 с.
93. Жуков В.И. Юридическая природа «услуги» / В.И. Жуков, Б.И. Юровский // Экспресс-анализ. – 1999. – № 15. – С. 20–22.
94. Загальна теорія цивільного права: Підручник / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової. – К.: Вища шк., 1992. – 454 с.
95. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2002. – №3-4. – Ст. 27.
96. Земельний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За ред. В.І. Семчика. – К.: Ін Юре, 2003. – 676 с.
97. Зернова А.В. Спорные вопросы договора доверительного управления имуществом // Вестник ВАС РФ. – 2002. – № 1. – С. 130-134.
98. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посібник / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та ін.; За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
99. Іванчук, С.В. До питання термінології в житловому законодавстві / С.В. Іванчук // Держава і право: Зб. наук. праць. – К., 2001. – Вип. 9. – С. 237-239.
100. Ігнатенко В. Договірні та позадоговірні зобов’язання // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 11. – С. 7-9.
101. Ігнатенко В.М. Безпідставне збагачення: поняття і види // Проблеми законності: Республ. міжвід. наук. зб. / М-во освіти і науки України, Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого; Відп. ред. В. Я. Тацій. – Х., 2001. – Вип. 46. – С. 73-78.
102. Інтернет-сайт джерел цивільного і торгового права зарубіжних країн. – Режим доступу: http://www.icpo.at.tut.by.civilru.html.
103. Інтернет-сайт Національної наукової бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua.
104. Інформаційний Інтернет-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://www.rada.kiev.ua.
105. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2003. – Т. 1. Правоотношение по советскому гражданському праву. Ответственность по советскому гражданському праву. – 574 с.
106. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – Т. 2. Советское гражданское право. – 511 с.
107. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2004. – Т. 3. Обязательственное право. – 837 с.
108. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юридическая литература, 1975. – 880с.
109. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовой договор в сфере обслуживания. – М.: Наука, 1980. – 256 с.
110. Кабалкин А.Ю. Услуги в системе отношений, регулируемых гражданским правом // Государство и право. – 1994. – № 8-9. – С. 79 – 88.
111. Кабалкин А. Договор возмездного оказания услуг // Российская юстиция. – 1998. – № 3. – С. 88-93.
112. Кабатов В.А. Возмездное оказание услуг. Гражданский кодекс РФ. Текст, комментарии, алфавитно-предм. указатель / Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С.А. Хохлова. – М.: КРОНОС, 1996. – Ч. 2. – 322 с.
113. Канзафарова І.С. Договірне регулювання відповідальності у цивільному праві // Держава і право. Юридичні і політичні науки: Зб. наук. пр. / Гол. редкол. Ю.С. Шемшученко – К., 2006. – Вип. 33. – С. 245-248.
114. Керимов Д.А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – 472 с.
115. Килкэли У. Европейская конвенция о защите прав человека и основных свобод: Статья 8. Право на уважение частной и семейной жизни, жилища и корреспонденции / У. Килкэли, Е.А.Чефранова. – М., 2001. – 161 с.
116. Кисилев С.В. Формы и виды вины в гражданских правоотношениях // Российская юстиция. – 2000. – № 4. – С. 23–26.
117. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. А.С. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
118. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Курс лекций / С.А. Комаров. –2-е изд., испр. и доп. – М.: Манускрипт, 1996. – 624 с.
119. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой / Отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юринфрмцентр, 1997. – 448 с.
120. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный). – 2-е изд., испр. и доп. / Рук. авт. коллектива и отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юрид. фирма "Контракт"; Изд. группа ИНФРА-М-НОРМА, 1997. – 800 с.
121. Комментарий к Гражданському кодексу Российской Федерации: В 3 т. / Под ред. Т.Е. Абовой, А.Ю. Кабалкина; Ин-т государства и права РАН. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт-Издат, 2006. – Т. 1. Комментарий к Гражданському кодексу Российской Федерации, части первой. – 1060с. – (Профессиональные комментарии).
122. Комментарий к Гражданському кодексу Российской Федерации: В 3 т. / Под ред. Т.Е. Абовой, А.Ю. Кабалкина; Ин-т государства и права РАН. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрайт-Издат, 2006. – Т. 2. Комментарий к Гражданському кодексу Российской Федерации, части второй. – 1192 с. – (Профессиональные комментарии).
123. Комментарий к Закону Украины “О защите прав потребителей” / Под ред. В.Н. Тищенко. – К.: ГЛАЗУР, 2001. – 89 с.
124. Конопля Е. Комунальные войны. Новый етап // Новый день. – 2007. – № 19 (586). Режим доступу до журн.: http://www.new-day.com.ua/?id=891. – Заголовок з екрану.
125. Конституція України, прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 року // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
126. Конституція України: Наук.-практ. комент. / За ред. М.І. Козилець – Х.: Консум, 1998. – 498 с.
127. Концепция развития гражданского законодательства о недвижимом имуществе / Совет при Президенте Российской Федерации по кодификации и совершенствованию гражданского законодательства; Исслед. центр частного права; Под общ. ред. В.В. Витрянского, О.М. Козырь, А.А. Маковской. – М.: Статут, 2004. – 95 с.
128. Корецкий А.Д. Договорное право России. Основы теории и практика реализации. – М.: ИКЦ «МарТ», Ростов н/Д. : Изд-й центр «МарТ», 2004. – 528 с.
129. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре / Отв. ред. П.П. Баранов – СПб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001. – 211 с.
130. Корпоративне управління: Монографія / І. Спасибо-Фатєєва, О. Кібенко, В. Борисова; За ред. І. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Право, 2007. – 500 с.
131. Красавчиков О.А. Гражданская правосубъектность как правовая форма // Правовые проблемы гражданской правосубъектности: межвуз. сб. науч. тр. / Отв. ред. О.А. Красавчиков. – Свердловск, 1978. – Вып. 62. – С. 5-26.
132. Красавчиков О.А. Категории науки гражданского права. Избранные труды: В 2 т. – М.: Статут, 2005. – Т. 2. – 494 с.
133. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств // Советская юстиция. – 1960. – № 5. – С. 41-43.
134. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Свердловский юридический институт. Сборник научных трудов. – Свердловск, 1973. – Вип. 27. – С. 11-16.
135. Красавчиков О.О. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 183 с.
136. Крашенинников П.В. Жилищное право. – 4-е, изд. перераб. и доп. с учетом нового Жилищного кодекса Российской Федерации. – М.: Статут, 2005. – 317 с.
137. Крашенинников П.В. Кондоминиумы. Общая собственность в многоквартирных домах / П.В. Крашенинников, Н.В. Маслов. – М.: Фирма „СПАРК”, 1995. – 187 с.
138. Крашенинников П.В. Современные проблемы права собственности и иных вещных прав на жилые помещения: Дис. … д-ра юрид. наук в форме науч. докл., выполн. функции автореф.: 12.00.03. – М.: МГУ, 1997. – 65 с.
139. Крашенинников П.В. Приватизация жилья. Права граждан до и после приватизации. – М.: Статут, 2006. – 160 с.
140. Кротов М.В. Обязательство по оказанию услуг в советском гражданском праве: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Л., 1989. – 16 с.
141. Кротов М.В. О некоторых проблемах перемены лиц в обязательстве // Очерки по торговому праву: Сб. науч. тр. / Под ред. Е.А. Крашенинникова. – Ярославль, 1999. – Вып. 6. – С. 58-70.
142. Крюкова Е.С. К вопросу о понятии жилого помещения // Актуальне вопросы частного права: Межвуз. сб. науч. тр. / Отв. ред. Ю.С. Поваров, В.Д. Рєзанова. – Самара, 2004. – С. 58-64.
143. Кузьмина И. Понятие жилого помещения // Росийская юстиция. – 2001. – № 9. – С. 29-30.
144. Курпас Ю.В. Цивільно-правові аспекти відповідальності за договором управління майном // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2004. – Вип. 45. – Ч. 2. – С. 131-137.
145. Курпас Ю.В. Фідуціарні конструкції в національному праві країн системи континентального права // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2002. – Вип. 33. – Ч. 1. – С. 123-127.
146. Кучеренко І.М. Житлово-будівельні кооперативи – правові проблеми систематизації законодавства // Правова держава: Щоріч. наук. пр. – К., 2003. – Вип. 14. – С. 355-361.
147. Лазар Я. Собственность в буржуазной правовой теории. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
148. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2002. – 544 с.
149. Лившиц Р.З. Теория права: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
150. Литовкин В.Н. Право собственности и другие вещные права на жилище // Жилищное право. – 2001. – № 2. – С. 33-38.
151. Лічман Л. Поняття «житло» і його цивільно-правове значення // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 11. – С. 20-22.
152. Лукшин С.А. Способы управления многоквартирным домом. Товарищество собственников жилья / С.А. Лукшин, С.И. Федоров, А.В. Шанталей. – М.: ЗАО Юстицинформ, 2007. – 224 с.
153. Луць В.В. Сроки в гражданских правоотношениях // Изв. ВУЗов. Правоведение. –1989. – № 1. – С. 37 – 43.
154. Магазинер Я.М. Объект права // Изв. ВУЗов. Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 202-213.
155. Магазинер Л.М. Очерки по гражданскому праву. – Л.: Изд-во «Советская юстиция», 1957. – 252 с.
156. Майданик Р. Забезпечувальне право власності // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 1. – С. 29-32.
157. Майданик Р.А. Інститут довірчої власності (траст): природа прав, рецепція в право України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1996. – 24 с.
158. Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. – К.: Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2002. – 502 с.
159. Майданик Р.А. Проблеми регулювання довірчих відносин у цивільному праві: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2003. – 30 с.
160. Майданик Р.А. Траст: собственность и управление капиталами. – К.: Наук. думка, 1995. – 176 с.
161. Максимов С.Н. Основы предпринимательской деятельности на рынке недвижимости. – СПб.: Питер, 2000. – 272 с.
162. Максимов С.Н. Девелопмент (развитие недвижимости). – СПб.: Питер, 2003. – 256 с.
163. Маркс К. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – 2-е изд. – М.: Госполитиздат, 1963.– Т. 26. Ч. 1. – 476 с.
164. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. – М.: Юрид. лит., 1970. – 312 с.
165. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1955. – 304 с.
166. Мейер Д.И. Русское гражданское право: В. 2 ч. По испр. и доп. 8-му изд., 1902. – 3-е изд., испр. – М.: Статут, 2003. – 831 с. – («Классика российской цивилистики»).
167. Мирошник А.В. Возмездное оказание услуг в гражданском праве России: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – Саратов, 2003. – 172 с.
168. Михайлов С.В. Категория интереса в российском гражданском праве. – М.: Статут, 2002. – 205 с.
169. Михеева Л.Ю. Доверительное управление имуществом / Под ред. В.М. Чернова. – М.: Юристъ, 1999. – 176 с. – (Предпринимательское право).
170. Михеева Л.Ю. Содержание договора доверительного управления имуществом // Государство и право. – 1999. – № 7. – С. 75-80.
171. Мічурін Є.О. Цивільний договір як один із засобів реалізації права на житло: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Ун-т внутрішніх справ МВС України. – Х., 2000. – 16 с.
172. Московина О.П. Объект и предмет договора доверительного управления имуществом в гражданском праве Российской Федерации: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.034. – Волгоград, 2002. – 192 с.
173. Московкина О.П. Спорные вопросы передачи в доверительное управление предприятия // Сборник научных работ аспирантов, соискателей и студентов ВАГС. – В., 2001. – Вып. 3. – С. 10-16.
174. Музика Л. Власність в правовому та економічному вимірі // Право України. – 2001. – № 12. – С. 47-51.
175. Муніципальне право України: Підручник / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Баймуратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. – Стер. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
176. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4 т. / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – К.: А.С.К. ; Севастополь, Ін-т юрид. дослідж., 2004. – Т. 1. – 928 с. – (Нормативні документи та коментарі).
177. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4 т. / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. – К.: А.С.К. ; Севастополь, Ін-т юрид. дослідж., 2006. – Т. 3. – 928 с. – (Нормативні документи та коментарі).
178. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – 2-е вид., перероб. і допов.– К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. 1. – 832 с.
179. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – Т. 2. – 1088 с.
180. Нова Конституція України: Огляд, коментарі і текст Основного Закону / Авт. огляду та коментарів В.Ф. Погорілко. – К.: Наукова думка, 1997. – 155 с.
181. Новый Жилищный кодекс России. Актуальные проблемы: Сб. ст. / Сост. А.Р. Кирсанов. – М.: Ось-89, 2006. – 176 с.
182. Новий тлумачний словник української мови / Уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Вид-во “Аконіт”, 2000. – 1002 с.
183. Новицкий И.Б. Избранные труды по гражданскому праву: В 2 т. – М.: Статут, 2006. – Т. 1. – 460 с. – (Классика российской цивилистики.)
184. Новицкий И.Б. Избранные труды по гражданскому праву: В 2 т. – М.: Статут, 2006. – Т. 2. – 413 с. – (Классика российской цивилистики.)
185. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права. – М.: Юрид. лит., 1972. – 296 с.
186. Новицкий И.Б. Общее учение об обязательстве / И.Б. Новицкий, Л.А. Лунц. – М.: Гос. изд-во юрид. лит, 1950. – 416 с.
187. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведова. – 23-е изд., испр. – М.: Рус. яз., 1991. – 915 с.
188. О жилищно-строительной и дачно-строительной кооперации: Постановление Совета Министров СССР от 20 марта 1958 года // Собрание постановлений Совета Министров (Правительства) СССР. – 1958. – № 5. – Ст. 47.
189. О кооперации в СССР: Закон Союза СССР от 26.05.1988 г. № 8998-11 // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1988. – № 22. – Ст. 355.
190. О мерах по ускорению развития жилищной кооперации: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 31 марта 1988 г. № 406 // Собрание постановлений Совета Министров (Правительства) СССР. – 1988. – № 17. – Ст. 43.
191. Осипов Е.Б. Общие вопросы ответственности в гражданском праве // Цивилистические записки: Межвуз. сб. науч. тр. – М., 2001. – С. 297-318.
192. Певницкий С.Г. Многоквартирные дома: проблемы и решения / С.Г. Певницкий, Е.А. Чефранова. – М.: Статут, 2006. – 541 с.
193. Первомайський О.О. Участь територіальної громади у цивільних правовідносинах. – Х.: Страйк, 2005. – 184 с. – (Серія «Юридичний радник»).
194. Петров Е.Ю. Понятие, признаки и виды недвижимости // Цивилистические записки: Межвуз. сб. науч. тр. – М.; Екатеринбург, 2002. – Вып. 2. – С. 179-202.
195. Подопригора А.А. Основы Римского гражданского права: Учеб. пособие. – К.: Вентури, 1994. – 288 с.
196. Постанова Вищого господарського суду України України від 30 травня 2007 р. по справі № 33/78-07 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua.
197. Постанова Дніпропетровського господарського суду від 21 травня 2007 р. по справі № А28/98-07 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua.
198. Постанова Дніпропетровського господарського суду від 24 травня 2007 р. по справі № А1/119-07 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua.
199. Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 29 травня 2007 р. по справі №12/10пн // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua.
200. Постанова Житомирського господарського суду від 09 січня 2007 р. по справі № 16/4418 // Єдиний державний реєстр судових рішень України. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua.
201. Постанова Луганського господарського суду від 16 січня 2007 р. по справі № 10/648пн-ад. // Єдиний де