ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЩОДО ОПРОТЕСТУВАННЯ ВЕКСЕЛЯ.

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………….............................. 5

Розділ 1. Сутність (правова природа) нотаріального провадження щодо опротестування векселя ……………………………………………………………..

14
1.1. Розвиток правової думки щодо сутності протесту векселя як нотаріального провадження …………………………………………………..
14
1.2. Еволюція механізму правового регулювання інституту протесту векселя в Україні ………………......................................................................
Висновки до Розділу 1………………………………………………………...
.
Розділ 2. Документ як основне джерело правової інформації при розгляді нотаріальної справи щодо опротестування векселя………………………………...
2.1. Документи, на підставі яких встановлюють особу учасника нотаріального провадження та підтверджують його правоздатність, дієздатність та повноваження…………………………………………………
2.2. Документи, на підставі яких підтверджують наявність вексельних правовідносин між векселедержателем і зобов’язаною за векселем особою
Висновки до Розділу 2……………………………………………………......
43
75

77

80

99
127

Розділ 3. Проблеми правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя………………….......................................................................

129
3.1. Строки в нотаріальному провадженні щодо опротестування векселя….. 129
3.2. Учасники нотаріального провадження щодо опротестування векселя......
Висновки до Розділу 3……………………………………………………. 159
178
Висновки………………………………………………………………………….. 180
Список використаних джерел…………………………………………………..
Додатки…………………………………………………………………………… 184
211

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена передусім необхідністю вдосконалення правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселів. Оскільки сьогодні відсутнє належне правове регулювання даної сфери правовідносин, у деяких випадках дії нотаріусів не лише не допомагають векселедержателям у реалізації їхніх прав та захисті законних інтересів, а, навпаки, ускладнюють реалізацію цих прав і захист законних інтересів. Така ситуація негативно впливає на розвиток вексельного обігу в Україні.
Розвиток вексельного обігу в Україні має певну специфіку. Територія України тривалий час перебувала під владою інших держав, а отже, на її території діяли різні системи права. Найбільшого впливу на сучасну систему права України мала система права СРСР. Однією з особливостей системи права в СРСР була відсутність внутрішнього вексельного обігу з 30-х років ХХ століття до моменту припинення існування СРСР як держави 8 грудня 1991 року [7] . Лише у 1992 році Постановою Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України» [54] було запроваджено внутрішній вексельний обіг. Проте широкому впровадженню векселя перешкоджала відсутність практичного досвіду його використання. Більше ніж шістдесят років на території України не існувало внутрішнього вексельного обігу, унаслідок чого була зменшилась кількість наукових і практичних кадрів у цій сфері. Недостатність знань у сфері вексельного права, складність конструкцій окремих інститутів вексельного права, відсутність національного законодавства, яке б чітко регулювало особливості обігу векселя в Україні, – усе це досить часто було і є причинами повільного впровадження векселів у господарський обіг України.
Однією з можливих, але не обов’язкових стадій вексельного обігу є вчинення протесту векселя. Сам факт існування цієї стадії має важливе значення для ефективного правового регулювання вексельних правовідносин у цілому, оскільки вона забезпечує правові підстави для реалізації векселедержателем права вимоги до осіб, зобов’язаних за векселем у регресному порядку. Опротестування векселів згідно із законодавством України належить до компетенції нотаріату.
У процесі роботи над дисертацією було опрацьовано аналітичну інформацію з 27 регіональних управлінь юстиції про застосування чинного законодавства державними і приватними нотаріусами при вчиненні протестів векселів за період з 2001 по 2005 роки та статистичну інформацію з 2001 по 2007 роки. Статистичні дані свідчать про зменшення кількості протестів векселів у нотаріальній практиці до 2005 року і про зміни тенденцій протягом наступних двох років. Так, за 2001 р. державні та приватні нотаріуси України опротестували 5653 векселі, за 2002 р. – 3637, за 2003 р. – 2467, за 2004 р. – 1725, за 2005 р. – 1343 , за 2006 р. – 3442 і за 2007 р. – 1460 .
Дані статистики опосередковано підтверджують необхідність ґрунтовного аналізу правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя, оскільки зменшення кількості протестів векселів у нотаріальній практиці можуть свідчити як про зменшення кількості порушень у вексельному обігу, так і про звуження сфери застосування векселів через неефективність правового регулювання в аспекті захисту прав векселедержателя.
Наявний нотаріальний порядок опротестування векселів не відповідає сучасним вимогам практики і потребує системного аналізу, удосконалення правового регулювання та правозастосовчої практики. Водночас процеси оновлення законодавства вимагають попередньої розробки теоретичних підстав відповідних змін: зміні змісту будь-якого правового інституту повинне передувати глибоке вивчення правової природи останнього, оскільки науково необґрунтовані рішення на законодавчому рівні сьогодні є неприйнятними. Тому дослідження різних аспектів проблеми правового регулювання нотаріального провадження є сьогодні актуальним. Необхідно підняти нормативну регламентацію порядку опротестування векселя на новий рівень, який більш точно відображатиме суть правовідносин, що виникають між нотаріусом й учасником нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
Особливої актуальності дисертаційна праця набуває у зв’язку з розробкою нового Закону України «Про нотаріат», що зумовлено вимогами Конституції України, положення якої не враховані у чинному Законі, та необхідністю розв’язання широкого кола теоретичних і практичних проблем організації та функціонування нотаріату в Україні на основі здобутків міжнародного досвіду і з урахуванням змін національного законодавства, створенням правових, організаційних умов для вступу України до Міжнародного Союзу Нотаріату.
Вважаємо, що комплексне дослідження правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя, наявних теоретичних положень, дискусійних питань, виявлення протиріч і прогалин у правовому регулюванні даної сфери правовідносин, сприятиме удосконаленню нотаріального порядку опротестування векселя.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах теми Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» № 06БФО42-01 (державний реєстраційний номер 0106U006631) за третім науковим підрозділом «Проблеми адаптації законодавства в галузі прав громадян України до законодавства Європейського Союзу у сфері підприємницької діяльності».
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – комплексно дослідити сферу правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя, зосередивши увагу на розв’язанні таких завдань:
– виявити проблеми в правовому регулюванні нотаріального провадження щодо опротестування векселя та запропонувати оптимальні шляхи їх розв’язання;
– розробити теоретичні положення, наукові пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
– визначити правову природу протесту векселя як нотаріального провадження;
– простежити еволюцію механізму правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя;
– проаналізувати дискусійні аспекти вчення про нотаріальну форму реалізації прав осіб і подати пропозиції та рекомендації щодо напрямів його розвитку;
– з’ясувати юридичні факти, які встановлює нотаріус при розгляді нотаріальної справи щодо опротестування векселя, і можливі джерела правової інформації для їх встановлення;
– класифікувати учасників нотаріального провадження щодо опротестування векселя;
– дослідити механізм правового регулювання місця і строків вчинення нотаріального провадження щодо опротестування векселя;
Об’єкт дослідження – нотаріальний порядок вчинення протесту векселя в Україні та механізм забезпечення реалізації прав і законних інтересів суб’єктів вексельних правовідносин.
Предмет дослідження – правове регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
Методи дослідження. Мета дисертації та специфіка досліджуваного предмета зумовили потребу комплексного використання загальних та спеціальних методів наукового пізнання: метод діалектики – для складання цілісної системи уявлень про правову природу нотаріального провадження щодо опротестування векселя та ефективність правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя; метод історичного аналізу – для простеження розвитку правової думки щодо сутності протесту векселя як нотаріального провадження; формально-логічний метод – для виявлення неузгодженостей у понятійному апараті нотаріального права, а також розробки пропозиції щодо його вдосконалення; методи аналізу і синтезу – для з’ясування сукупності юридичних фактів, які встановлює нотаріус у процесі аналізу документів, поданих учасниками нотаріального провадження щодо опротестування векселя; системний метод – для простеження еволюції механізму правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя та місця нотаріального провадження щодо опротестування векселя в класифікації нотаріальних проваджень за ознакою цілеспрямованості і змісту; метод статистичного аналізу – для роботи зі статистичними матеріалами щодо розгляду нотаріусами України справ про опротестування векселя; метод моделювання та прогнозування – для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
Теоретичну основу дисертації склали праці відомих українських та зарубіжних учених дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Зокрема, істотний вплив на одержані автором результати, висновки та практичні рекомендації мали наукові дослідження О.М. Абрамової, Н.І. Авдєєнко, М.Г. Авдюкова, І.О. Алферова, В.В. Баранкової, С.М. Бараца, В.А Бєлова, С.М. Бервено, А.М. Васильєва, В.В Воловика, А.В. Габова, П.П. Глущенко, М.О. Долгова, П.Ю. Дробишева, О.М. Єфімова, О.В. Журко, М.А. Зоріна, З.А. Іскандерова, В.Д. Каткова, І.М. Кашуріна, В.В. Комарова, І.О. Косарєвої, Р.Г. Кочар’янца, Ю.О. Кремер, Н.С. Кузнєцової, Н.І. Куценко, Ю.М. Лисенкова, Л.Ф. Лєсніцької, Р.А. Майданика, Ю.Н. Мороза, І.Б. Немировського, Д.С. Пахомова, Л.К. Радзієвської, О.В. Романовської, С.В. Ротко, І.В. Рукавишникової, І.Ф. Сидорова, А.М. Суміна, О.А. Терещенко, Е.А. Токарєва, В.М. Урукова, С.Я. Фурси, Б.В. Хом’яка, П.П. Цитовича, М.С. Шарапова, Г.Ф. Шершеневича, К.С. Юдельсона та інших вчених.
Наукова новизна роботи. У дисертації вперше в Україні зреалізовано спробу системного аналізу інституту протесту векселя у нотаріальному праві, розглянуто теоретико-правові проблеми визначення правової природи протесту векселя як нотаріального провадження, а також питання еволюції механізму правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя. Ці питання розглянуто через призму підвищення ефективності правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя, а також удосконалення нотаріальної практики.
У дисертації обґрунтовано й винесено на захист такі основні положення й висновки, які визначають наукову новизну дослідження:
Уперше:
1. Комплексно досліджено правову природу нотаріального провадження щодо опротестування векселя залежності від виду протесту векселя.
В Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі передбачено десять видів протестів. Правова природа нотаріального провадження щодо кожного з десяти видів протестів визначається тим юридичним фактом, на посвідчення якого спрямоване нотаріальне провадження.
2. Комплексно досліджено значення протесту векселя як нотаріального акту залежно від виду протесту векселя.
Протест векселя як нотаріальний акт є підставою для реалізації векселедержателем права пред’явити вимогу зобов’язаній за векселем особі. Зміст вимоги й особи, до яких можна пред’явити цю вимогу, визначаються залежно від виду протесту векселя.
3. Комплексно досліджено й систематизовано строки, які застосовує нотаріус у нотаріальному провадженні щодо опротестування векселів:
– строк пред’явлення векселедержателем вимоги до зобов’язаної особи;
– строк звернення векселедержателя до нотаріуса для опротестування векселя;
– строк пред’явлення нотаріусом вимоги особі, зобов’язаній за векселем;
– строк вчинення протесту векселя.
4. Обґрунтовано доцільність визначення на законодавчому рівні меж розгляду справи щодо вчинення протесту векселя, яка полягає втому, що під час розгляду справи нотаріус зобов’язаний перевірити лише наявність вексельних правовідносин між векселедержателем і особою, до якої він пред’являє вимогу. Перевірка законності та обґрунтованості відмови зобов’язаної особи виконати вимогу векселедержателя виходить за межі розгляду справи, що випливає з ознаки формальності вексельних правовідносин і суті нотаріального провадження щодо опротестування векселя.

Удосконалено:
1. Поняття «нотаріальна справа», «нотаріальне провадження», «нотаріальна дія», «нотаріальний акт» з урахуванням сучасного розвитку правової системи України;
Отримали подальший розвиток положення про те, що:
1. Правова природа нотаріального провадження щодо опротестування векселя полягає у посвідченні безспірного факту. Спрямоване таке нотаріальне провадження на посвідчення факту невиконання вимоги векселедержателя зобов’язаною особою. Тому, в класифікації нотаріальних проваджень за ознакою цілеспрямованості та змісту нотаріальне провадження щодо опротестування векселя належить до групи проваджень, спрямованих на посвідчення і засвідчення безспірних фактів.
2. На сучасному етапі розвитку нотаріату як інституту держави нотаріальна діяльність – це юридична процедура, спрямована на реалізацію правових норм у процедурно-процесуальній формі. Оскільки до процесуальної форми реалізації правових норм тяжіють найбільш складні і важливі, з боку саме правоохоронної діяльності, нотаріальні провадження, то доцільно усій нотаріальній діяльності надати процесуальну форму з урахуванням того, що деякі нотаріальні провадження потребують спрощеного порядку їх вчинення.
Обґрунтовано і сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін до ст.1000 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні», до назви розділу ІІ та ст.ст. 34, 35, 36, 37, 38, 41, 43, 92 Закону України «Про нотаріат», до пункту 13, 294, 295, 296, 298 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Практичне значення роботи полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути основою для подальших наукових досліджень цієї теми або суміжних тем, сприяти вдосконаленню законодавства України у сфері регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя. Отримані результати можуть бути використані для підготовки занять у вищій школі, при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій із нотаріального права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності державних та приватних нотаріусів.
До Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань Міністерства юстиції України подано пропозиції щодо:
– внесення змін до розділу 33 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 №20/5 (лист Міністерства юстиції України № М-35700-31 від 08.12.05) ;
– узагальнення практики вчинення нотаріусами протестів векселів за результатами аналізу статистичних та аналітичних матеріалів за 2001-2005 роки (лист Міністерства юстиції України № М-35700-31 від 25.04.06) .
Результати дослідження автор використовує автором з 2000 року при читанні нормативних дисциплін: «Нотаріальне право України», «Процесуальний порядок вчинення протесту векселя та посвідчення неоплати чека», «Процесуальний порядок вчинення виконавчих написів» для студентів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорено, схвалено й рекомендовано до захисту на засіданні кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації, висновки і пропозиції дослідження викладено у наукових доповідях, виголошених на наукових конференціях, семінарах і круглих столах: на науково-практичній конференції «Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів» (Хмельницький, 2000 р.); на ІХ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (Львів, 2003 р.); на Міжнародних наукових конференціях молодих вчених «Другі осінні юридичні читання», «Треті осінні юридичні читання», «Четверті осінні юридичні читання», «П’яті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2003-2006 р.), на Міжнародній науковій конференції «Наукові правничі школи Київського університету» (Київ, 2005 р.), на круглому столі на тему «Правові проблеми захисту нотаріальної діяльності: ідеологеми та константи» (Київ, 2006 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції «Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту» (Київ, 2007 р.).
Публікації. Основні наукові положення дисертаційної роботи викладено у восьми наукових статтях, з яких чотири опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та п’яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, списку скорочень і термінів, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Повний обсяг дисертації – 236 сторінки, з них основного тексту – 183 сторінки. Список використаних джерел включає 261 найменувань на 27 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дослідження дали змогу сформулювати ряд висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру, що забезпечують розв’язання основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації:
1. Аналіз нормативно-правових актів, які є базовими у вексельному законодавстві України, щодо їх процедури прийняття, термінів прийняття і змісту дає підстави для висновку про те, що механізм правового регулювання вексельних відносин взагалі і нотаріального провадження щодо опротестування векселя зокрема є неефективним. Для розв’язання цієї проблеми доцільно було б провести під контролем Міністерства юстиції України та за участю Верховного суду України, Вищого господарського суду України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України комплексне узагальнення практики реалізації норм вексельного законодавства усіма учасниками вексельних правовідносин. За результатами узагальнення необхідно розробити детальний внутрішній закон про вексельний обіг. Завдання цього закону повинно полягати в уточненні і конкретизації тих норм Уніфікованого вексельного закону, які неоднозначно тлумачаться при реалізації їх на практиці, а також у формулюванні чіткої правової позиції України як держави – учасниці Женевської конвенції 1930 року щодо усіх застережень, до яких вона приєдналась у процесі ратифікації Конвенції.
2. Серед причин неефективності правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя слід також відмітити невизначеність форми реалізації правових норм, що регулюють нотаріальну діяльність, та відсутність єдиного підходу до визначення термінів у законодавстві про нотаріат і нотаріаті як науці. На сучасному етапі розвитку нотаріату як інституту держави нотаріальна діяльність – це юридична процедура, спрямована на реалізацію правових норм у процедурно-процесуальній формі. Але оскільки до процесуальної форми реалізації правових норм тяжіють найбільш складні і важливі з погляду саме правоохоронної діяльності нотаріальні провадження, то доцільно усій нотаріальній діяльності надати процесуальної форми з урахуванням того, що деякі нотаріальні провадження потребують спрощеного порядку їх вчинення.
З урахування сучасного розвитку правової науки України під поняттями «нотаріальна справа», «нотаріальне провадження», «нотаріальна дія», «нотаріальний акт» слід розуміти:
нотаріальна справа – це обставина, яку прямо передбачено в законі, як таку, що потребує нотаріального підтвердження і юридичного забезпечення, вирішується (розглядається) суб’єктом нотаріальної діяльності, а результат її вирішення (розгляду) реалізується для виконання закону;
нотаріальне провадження – це сукупність нотаріальних дій, які в певному порядку виконують суб’єкти нотаріальних правовідносин при розгляді конкретної нотаріальної справи;
нотаріальна дія – це дія суб’єкта нотаріальних правовідносин, яка визначається окремим змістом і є складовою частиною провадження при розгляді нотаріальної справи;
нотаріальний акт – це документ, який видає суб’єкт нотаріальної діяльності за результатами розгляду нотаріальної справи. Цей документ може бути у формі посвідчувального напису, засвідчувального напису, свідоцтва, акта, протесту, протоколу, виконавчого напису, постанови про відмову у видачі нотаріального акту.
3. Суть протесту векселя як нотаріального провадження полягає у посвідченні факту невиконання вимоги векселедержателя зобов’язаною особою.
4. Відповідно до цілеспрямованості і змісту нотаріальних проваджень, нотаріальне провадження щодо опротестування векселя слід зарахувати до групи нотаріальних проваджень, спрямованих на посвідчення і засвідчення безспірного факту.
5. Протест векселя як нотаріальний акт є підставою для реалізації векселедержателем права пред’явити вимогу зобов’язаній за векселем особі. Зміст вимоги й особу, якій можна пред’явити цю вимогу, визначаю залежно від виду протесту векселя.
6. Основним джерелом правової інформації для підтвердження права особи або юридичного факту в нотаріальному проваджені є документ. Перелік документів, які необхідно подати для вирішення нотаріальної справи визначає нотаріус, як правило, самостійно в залежності від обставин справи та вимог законодавства.
7. Документи, які необхідно подати для вирішення нотаріальної справи щодо опротестування векселя, доцільно поділити на дві групи: 1) документи, що встановлюють особу заявника або його представника, підтверджують їх правоздатність, дієздатність та повноваження представника; 2) документи, що підтверджують наявність вексельних правовідносин між векселедержателем і зобов’язаною за векселем особою, якій він пред’являє вимогу.
8. Перелік документів для встановлення особи учасника нотаріального провадження не є вичерпним, але законодавчо закріплена необхідна ознака: документи повинні виключати будь-які сумніви щодо особи, яка звернулася до нотаріуса. Така ознака є надто оціночна. За результатами аналізу документів, поданих у в переліку, можна виділити їх додаткову ознаку – документ повинен містити фотографію особи, зазначеної в ньому. Додаткову ознаку доцільно закріпити законодавчо і застосовувати до документів, за якими встановлюють особу, що звернулася до нотаріуса для вчинення будь-якого нотаріального провадження.
9. Основним документом другої групи є вексель. Аналіз векселя нотаріусом у нотаріальному провадженні є важливою складовою на етапі прийняття рішення про можливість опротестування векселя. Якісний аналіз векселя можливий за умови системного аналізу інформації на векселі. Інформацію доцільно поділяти на три групи залежно від можливого впливу на нотаріальне провадження: 1) реквізити, 2) суттєві написи, 3) несуттєві написи. Відповідно до формальності як ознаки сили векселя, на обіг векселя взагалі і на нотаріальне провадження щодо опротестування векселя зокрема впливає як зміст інформації на векселі, так і форма її викладу.
10. Сукупний аналіз реквізитів і суттєвих написів векселя дає можливість нотаріусу визначити обсяг зобов’язань особи, якій пред’являє вимогу векселедержатель, умови їх виникнення та визнати заявника законним векселедержателем. Суттєві написи можуть впливати як на вексельний обіг в цілому, так і на нотаріальне провадження щодо опротестування векселя. Наявність суттєвих написів на векселі залежить від волі самих учасників обігу векселя і не впливає на дійсність векселя.
Доцільно встановити межі розгляду нотаріальної справи щодо опротестування векселя. Під час розгляду справи нотаріус зобов’язаний перевірити лише наявність вексельних правовідносин між векселедержателем та особою, якій він пред’являє вимогу. Перевірка законності та обґрунтованості відмови зобов’язаної особи виконати вимогу векселедержателя виходить за межі розгляду справи, що пояснюється ознакою формальності вексельних правовідносин і суттю нотаріального провадження щодо опротестування векселя.
11. При опротестуванні векселів у нотаріальному провадженні нотаріус застосовує чотири види строків:
– строк пред’явлення векселедержателем вимоги зобов’язаній за векселем особі;
– строк вчинення протесту векселя нотаріусом;
– строк звернення векселедержателя до нотаріуса для вчинення протесту;
– строк пред’явлення вимоги нотаріусом зобов’язаній за векселем особі.
12. Учасники нотаріального провадження є суб’єктами нотаріальних правовідносин. Суб’єктів нотаріальних правовідносин щодо опротестування векселя можна поділити на три групи за ознакою функції та мети діяльності:
– державні і приватні нотаріуси;
– законні векселедержателі та особи, яким векселедержателі пред’являють вимоги, їх представники;
– особи, які незаінтересовані в результатах вирішення справи, але які можуть брати участь у нотаріальному провадженні (експерти, перекладачі і т.д.). Мета їх участі – сприяти здійсненню нотаріальної діяльності і видачі нотаріусом законного й обґрунтованого нотаріального акта.
13. З метою підвищення ефективності правового регулювання нотаріального провадження щодо опротестування векселя необхідно внести зміни до нормативно-правових актів для врегулювання питань:
– види протестів векселів, які може вчинити нотаріус;
– територіальна компетенція нотаріусів щодо опротестування векселя;
– строки звернення векселедержателя до нотаріуса для опротестування векселя;
– порядок пред’явлення нотаріусом вимоги особі, яка зобов’язана задовольнити вимогу векселедержателя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Нормативно-правові акти та рішення Конституційного Суду України
1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96–ВР: Офіц. текст із змін. станом на 8 грудня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Конституція (основний закон)України від 20 квітня 1978 р. № 888–IX // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. – № 18. – Ст. 268. (Втратила чинність.)
3. Закон України «Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим» вiд 23 грудня 1998 р. № 350–XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – № 1 – Ст. 3.
4. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі, підписана в Женеві 7 червня 1930 р. [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
5. Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, підписана в Женеві 7 червня 1930 р. [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
6. Конвенція про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, підписана в Женеві 7 червня 1930 р. [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
7. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав вiд 8 грудня 1991 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1992 – № 1. – Ст. 290.
8. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 липня 1963 р. [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi. (Втратив чинність.)
9. Цивільний кодекс Української РСР вiд 18 липня 1963 № 1540–VI [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi. (Втратив чинність.)
10. Закон Української РСР «Про мови в Українській РСР» вiд 28 жовтня 1989 р. № 8312–XI: Офіц. текст із змін. станом на 6 березня 2003 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – № 45. – Ст. 631.
11. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18 червня 1991 р. № 1201–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38.– Ст. 508. (Втратив чинність.)
12. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р. № 1543–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 617.
13. Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. № 1798–ХІІ: Офіц. текст із змін. станом на 17 травня 2002 р. // Відомості Верховної РадиУкраїни. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
14. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. № 1798–XII: Офіц. текст із змін. станом на 11 травня 2007 р. [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
15. Закон України «Про дію міжнародних договорів на території України» від 10 грудня 1991 р. № 1953–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10 – Ст.137. (Втратив чинність.)
16. Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. № 2460–XII: Офіц. текст із змін. станом на 9 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
17. Закон України «Про інформацію» вiд 2 жовтня 1992 № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
18. Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. № 3167–XII: Офіц. текст із змін. станом на 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
19. Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. № 3425–XII: Офіц. текст із змін. станом на 15 березня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
20. Закон України «Про міжнародні договори України» від 22 грудня 1993 р. № 3767–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 45. (Втратив чинність.)
21. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28 грудня 1994 р. № 334/94–ВР: Офіц. текст із змін. станом на 27 квітня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
22. Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. № 176/95–ВР: Офіц. текст із змін. станом на 27 квітня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47. – Ст. 349.
23. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. № 280/97–ВР : Офіц. текст із змін. станом на 16 травня 2007 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 25. – Ст. 20.
24. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 р. № 531/97–ВР : Офіц. текст із змін. станом на 7 березня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 42. – Ст. 1.
25. Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 р. № 554/97–ВР: Офіц. текст із змін. станом на 3 лютого 2004 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 45. – Ст. 427.
26. Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 2 грудня 1997 р. № 671/97–ВР: Офіц. текст із змін. станом на 10 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 52. – Ст. 13.
27. Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі» від 6 липня 1999 р. № 826–XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 290.
28. Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі» від 6 липня 1999 р. № 827–ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 291.
29. Закон України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів» від 6 липня 1999 р. № 828–ХІV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 34. – Ст. 292.
30. Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606–XIV: Офіц. текст із змін. станом на 20 лютого 2007 р. // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 24. – Ст. 207.
31. Закон України «Про обов’язковий примірник документів» вiд 9 квітня 1999 р. № 595-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. – № 18. – Ст. 36.
32. Закон України «Про господарську діяльність у збройних силах України» від 21 вересня 1999 р. № 1076–XIV: Офіц. текст із змін. станом на 22 травня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 16.
33. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105–XIV: Офіц. текст із змін. станом на 3 травня 2007 р. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 47.
34. Закон України «Про аварійно-рятувальні служби» від 14 грудня 1999 р. № 1281–XIV: Офіц. текст із змін. станом на 19 січня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 1. – Ст. 1.
35. Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240–III: Офіц. текст із змін. станом на 3 травня 2007 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 8. – Ст. 310.
36. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р. № 2374–ІІІ: Офіц. текст із змін. станом на 25 грудня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128.
37. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664–III: Офіц. текст із змін. станом на 15 грудня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 32. – Ст. 1457.
38. Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вiд 29 листопада 2001 р. № 2866–III: Офіц. текст із змін. станом на 3 листопада 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 51. – Ст. 2265.
39. Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 р. № 2908–III: Офіц. текст із змін. станом на 17 листопада 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 3. – Ст. 79.
40. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV: Офіц. текст із змін. станом на 31 травня 2007 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
41. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» вiд 15 травня 2003 р. № 755–IV: Офіц. текст із змін. станом на 16 березня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1172.
42. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 1618–IV: Офіц. текст із змін. станом на 19 квітня 2007 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 16. – Ст. 1088.
43. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. № 2747–ІV: Офіц. текст із змін. станом на 1 грудня 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
44. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» вiд 23 лютого 2006 р. № 3480–IV // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 857.
45. Указ Президента України «Про випуск та обіг векселів для покриття взаємної заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності України» від 14 вересня 1994 р. № 530/94 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб–сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
46. Указ Президента України «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган виконавчої влади України» від 12 березня 1996 р. № 179/96 // [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб–сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
47. Указ Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998 р. № 932/97 // Урядовий кур’єр від 27 серпня 1998 р. – № 163–164.
48. Указ Президента України «Про Київський національний університет імені Тараса Шевченка» від 25 листопада 1999 р. № 1496/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 48. – Ст. 8.
49. Указ Президента України «Про Статут Київського національного університету імені Тараса Шевченка» від 14 січня 2000 р. № 64/2000: Офіц. текст із змін. станом на 4 березня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 3. – Ст. 67.
50. Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про затвердження Положення про переказний і простий вексель» від 7 серпня 1937 р. № 104/1341 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi
51. Постанова Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор» від 12 жовтня 1976 р. № 483 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi. (Втратила чинність.)
52. Постанова Ради Міністрів УРСР «Про затвердження Статуту Українського товариства охорони пам’яток історії та культури» від 24 квітня 1986 р. № 154 // [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
53. Постанова Ради Міністрів УРСР «Про затвердження Статуту Українського товариства охорони природи» від 1 жовтня 1986 р. № 352 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
54. Постанова Верховної Ради України «Про застосування векселів в господарському обороті України» від 17 червня 1992 р. № 2470–ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 516.
55. Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків» від 10 вересня 1992 р. № 528 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi. (Втратила чинність.)
56. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок реєстрації адвокатських об’єднань» від 27 квітня 1993 р. № 302 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
57. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України» від 22 січня 1996 р. № 118 (у редакції від 22 червня 2005 р. № 499) // Офіційний вісник України. – 2005. – № 25. – Ст. 1443.
58. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про реєстрацію асоціацій та інших добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування» від 16 лютого 1998 р. № 175 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 7. – Ст. 96.
59. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації благодійних організацій» від 30 березня 1998 р. № 382 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 59.
60. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок створення та державної реєстрації Авіаційного страхового бюро і Морського страхового бюро» від 27 квітня 1998 р. № 561 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 17. – Ст. 46. (Втратила чинність.)
61. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності» від 25 травня 1998 р. № 740 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 21. – Ст. 33. (Втратила чинність.)
62. Постанова Кабінету Міністрів України «Питання державної реєстрації творчих спілок» від 6 липня 1998 р. № 1017 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 27. – Ст. 95.
63. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 20 травня 1999 р. № 872 «Про доповнення Правил виготовлення і використання вексельних бланків» // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст. 116.
64. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 29 червня 1999 р. № 1172 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – Ст. 69.
65. Постанова Кабінету Міністрів України вiд 14 липня 1999 р. № 1272 «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції» // Офіційний вісник України. – 1999. – № 29. – Ст. 64.
66. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27 серпня 1999 р. № 1576 «Про внесення змін до правил виготовлення і використання вексельних бланків» // Офіційний вісник України. – 1999. – № 35. – Ст. 31.
67. Постанова Кабінету Міністрів України «Про внесення доповнення до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 24 квітня 2000 р. № 693 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 17. – Ст. 710.
68. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах» вiд 3 травня 2000 р. № 749 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 18. – Ст. 75.
69. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації аварійно-рятувальних служб» від 7 березня 2001 р. № 213 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 11. – Ст. 427.
70. Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 11 жовтня 2002 р. № 1521 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 42. – Ст. 1938.
71. Постанова Правління Національного банку України вiд 25 вересня 2001 р. № 403 «Про затвердження Положення про розрахункові палати для пред'явлення векселів до платежу // Офіційний вісник України. – 2001. – № 45. – Ст. 2019.
72. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України» від 16 грудня 2002 р. № 508 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 10. – Ст. 444.
73. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 р. № 498 «Про питання випуску, обігу та погашення податкових векселів (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого» // Урядовий кур'єр від 6 липня 2005 р. – № 122.
74. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2005 р. № 1524 «Про порядок випуску, обігу і погашення простих векселів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України товарів з метою ремонту» // Урядовий кур'єр від 19 листопада 2004 р. – № 221.
75. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 18 червня 1994 р. №18/5 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi. (Втратив чинність.)
76. Наказ Міністерства культури і мистецтв України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію, перереєстрацію та облік музеїв» від 30 квітня 1996 р. № 220 // Офіційний вісник України. – 1998 – № 46. – Ст. 216.
77. Наказ Міністерства зв’язку України «Про Порядок встановлення контрольних термінів проходження телеграм від відправника до адресата в Україні» від 7 липня 1997 р. № 101 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 31. – Ст. 104.
78. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку реєстрації статуту Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і статутів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами України» від 16 серпня 2000 р. № 34/5 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 35. – Ст. 1522.
79. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 3 березня 2004 р. № 20/5 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 639.
80. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження форм реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на правочинах і засвідчуваних документах» від 10 січня 2005 р. №1/5 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 2. – Ст. 108.
81. Наказ Міністерства юстиції України «Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» від 28 грудня 2006 р. № 111/5 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 52. – Ст. 547.
82. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків» від 22 листопада 2001 р. № 338 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 16. – Ст. 882.
83. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження змін до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків, затвердженої рішенням Комісії від 22.11.2001 № 338» від 1 квітня 2003 р. № 126 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 17. – Ст. 801.
84. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про державну реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем» від 4 вересня 2003 р. № 364 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 49. – Ст. 2580.
85. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про внесення змін і доповнень до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків» від 17 листопада 2004 р. № 470 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 49. – Ст. 3241.
86. Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про внесення змін до Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків» від 23 листопада 2005 р. № 666 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 7. – Ст. 398.
87. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про термін вчинення протесту про неоплату векселя, випущеного відповідно до Указу Президента України від 14 вересня 1994 року № 530» від 27 лютого 1995 р. № 117–р [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.
88. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Положення про реєстрацію кредитних спілок» від 11 листопада 2003 р. № 115 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 48. – Ст. 2548. (Втратило чинність.)
89. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю (справа про тлумачення терміна законодавство) від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98 [Електронний ресурс]: Законодавство України // Верховна Рада України (офіційний веб-сайт). – Режим доступу: http:zakon1.rada.gov.ua/cgi – bin/laws/main.cgi.

ІІ. Спеціальна література
90. Абрамов С.Н. Советский гражданский процесс: Учебник. – М.: Госюриздат, 1952. – 420 с.
91. Абрамова Е.Н. Форма векселя: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 – Владивосток, 2002. – 223 с. – Библиогр.: с. 213-223 [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/onlinedb/diss-rsl.php3.
92. Авдеенко Н.И., Кабаков М.А. Нотариат в СССР: Учебное пособие. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. – 143 с.
93. Алексеев С.С. Государство и право. Начальный курс. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1994. – 192 с.
94. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юридическая литература, 1982. – Т.2. – 354 с.
95. Алферов И.А. Законодательство о нотариате на современном этапе // Нотариус. – 2001. – № 1. – С.77-82.
96. Алферов И.А. Нотариальная форма защиты и охраны права и законного интереса : Дис... канд. юрид. наук: 12.00.15. – Москва. – 2007. – 200 с. – Библиогр.: с. 186-203. [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/onlinedb/diss-rsl.php3.
97. Аргунов В.Н. Нотариальные услуги населению. – М.: Советская Россия, 1991. – 160 с.
98. Балашова Ю.В., Казаков Н.А. Вексель в торговом обороте: Составление и применение. - М.: Издательский дом «Консультант»,1994. – 80 с.
99. Баранкова В.В. Проблеми нотаріальної форми охорони та захисту прав: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1997. – 24 с.
100. Баранкова В.В. Норми, що регулюють нотаріальне провадження в системі права // Нотаріат в Україні: Підручник / За ред. В.В. Комарова. – Київ.: Юрінком Інтер, 2006. – С. 50-55.
101. Баранов-Мохорт С.М. Організаційні та фінансово-правові відносини, що виникають при вексельних розрахунках: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська національна юридична академія. – О., 2005. –18 с.
102. Барац С.М. Курс вексельного права в связи с учением о векселях и вексельных операциях. – СПб.: Общественная польза, 1893. – 792 с.
103. Белов В.А. Проблемы цивилистической теории российского вексельного права: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03. – М., 2004. – 405 с. – Библиогр.: с. 312–405. [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ ukr/onlinedb/diss-rsl.php3.
104. Бервено С.М. Правові аспекти вексельного обігу в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1997. – 14 с.
105. Будзієвський М.Ю. Поняття «документ» у криміналістиці: Дослідження документів // Держава та регіони. – Серія: Право. – 2002. – № 2. – С. 75-81.
106. Васильев А.М. О правоприменении и процессуальном праве // Труды ВЮЗИ. Проблемы соотношения материального и процессуального. – М.: ВЮЗИ, 1980. – С. 3–43.
107. Васильев В.Е. Некоторые теоретико-правовые и гражданско-правовые проблемы векселя и вексельного обращения в современном российском праве: Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01. – Москва, 2000. – 245c. – Библиогр.: с. 234-245 [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. –Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ ukr/onlinedb/diss-rsl.php3
108. Великий тлумачний словник СУМ / Голов. ред. В.Т.Бусел, редактори-лексикографи: В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
109. Вершинин А.П. Юридические документы в нотариальной и судебной практике. – М.: Юрид. лит., 1993. – 222 с.
110. Волжанин В.П. Исполнительная надпись как средство правовой защиты // Советская юстиция. – 1966. – № 15. – С.15-16.
111. Воловик В.В. Вексель як об'єкт цивільних прав: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. – О., 2004. – 19 с.
112. Габов А.В. Вексель в системе российских ценных бумаг: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1999. – 245 c. – Библиогр.: с. 225–245 [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/ onlinedb/diss-rsl.php3.
113. Гражданский процесс: Учебник / И.П. Гришин, Н.М. Коршунов, Ю.Л. Мареев, М.К. Треушников; Под ред.: М.К. Треушникова – М.: Новый Юрист, 1998. – 512 c.
114. Гражданское процессуальное право России: Ученик для вузов. – ІІ справ. и доп. изд. / Под ред. М.С. Шакарян. – М.: Былина, 1998. – 500 с.
115. Григоровська-Якубівська Л.В. Цивільно-правові аспекти вексельного обігу в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2007. – 19 с.
116. Гулєвська Г.Ю. Організаційно-правові аспекти державного регулювання нотаріальної діяльності в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Державна податкова адміністрація України; Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2004. – 19 с.
117. Добрынина Л.Ю. Вексельное право России: Учебное и практическое пособие. – М.: Издательство «Спарк», 1998. – 111с.
118. Добрынина Л.Ю. Основные проблемы развития вексельного права в России на современном этапе: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Екатеринбург, 1997. – 205 с. – Библиогр.: с. 187–205. [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/onlinedb/diss-rsl.php3.
119. Долгов М.А. Институт нотариата в Российском государстве: историко-правовое исследование: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 2005. – 149с. - Библиогр.: с. 140–149. [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/onlinedb/diss-rsl.php3.
120. Дробышев П.Ю. Вексель в коммерческом обороте: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.04. – СПб., 1996. – 245 с. – Библиогр.: с. 232–245 [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/ onlinedb/diss-rsl.php3.
121. Єфімов О.М. Правовідносини в сфері обігу векселів в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – 20 с.
122. Журко О.В. Вексельные обязательства в женевской и англо-американской системах вексельного законодательства: Дис...канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2005. –182 с. – Библиогр.: с. 172–182. [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/onlinedb/diss-rsl.php3.
123. Зайцев И.М., Рассахатская Н.А. Гражданские процессуальные формы: понятие, содержание и значение // Государство и право. – 1995. – № 2 – С.47-52.
124. Зорин Н.А. Права векселедержателя по законодательству России: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2001. – 227 с. – Библиогр.: с. 215–227. [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської Державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича. – Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/ onlinedb/diss-rsl.php3.
125. Иванов Г.М. Исторический источник и историческое познание (Методологические аспекты). – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1973. – 224 с.
126. Ильин В.В., Макеев А.В., Павлодский Е.А. Вексельное право: общие положения и юридический комментарий. – М.: Банковский Деловой Центр, 1997. – 144 c.
127. Искандеров З.А. Сущность советского нотариата и классификация нотариальных действий // Вопросы охраны прав личности в укреплении соц. законности. Материалы научной конференции, март 1966 г. / Редкол.: Манохин В.М., Соколов В.А. (Отв. ред.), Цыпкин А.Л., Юдельсон К.С. – Саратов, 1966. – С. 65-68.
128. Катков В.Д. Общее учение о векселях. – Харьков: товарищество «Печатная С.П. Яковлева», 1904. – 363 с.
129. Карнарук Н.В. Державний контроль за нотаріальною діяльністю в Україні: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний ун-т держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2007. – 21 с.
130. Кашурин И.Н. Нотариат в правовой системе Российской Федерации: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 2005. – 191 с. – Библиогр.: с. 172 –191. [Електронний ресурс]: Повнотекстова база даних дисертацій Російської державної бібліотеки // Наукова бібліотека ім. М. Максимовича.– Режим доступу: http://www.library.univ.kiev.ua/ ukr/onlinedb/diss-rsl.php3.
131. Ким А.И. Народное представител