НЕДЕРЖАВНІ ПЕНСІЙНІ ФОНДИ: ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ

Краткое описание

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
Розділ 1. Загальна характеристика недержавних пенсійних фондів як учасників цивільних правовідносин 14
1.1. Характеристика підходів до визначення правового статусу недержавних пенсійних фондів у зарубіжному законодавстві 14
1.2. Поняття та види недержавних пенсійних фондів за законодавством
України 22
1.3. Місце недержавних пенсійних фондів у системі учасників цивільних правовідносин 35
Висновки до розділу 1 44

Розділ 2. Основні елементи цивільно-правового статусу недержавних пенсійних фондів 47
2.1. Правосуб’єктність недержавних пенсійних фондів 47
2.1.1. Поняття, зміст і реалізація правосуб’єктності 47
2.1.2. Реалізація правосуб’єктності через адміністратора 65
2.1.3. Реалізація правосуб’єктності через особу, що здійснює управління активами 68
2.1.4. Забезпечення реалізації правосуб’єктності зберігачем 77
2.2. Правовий режим майна недержавних пенсійних фондів 81
2.3. Управління недержавними пенсійними фондами 94
2.4. Цивільно-правова відповідальність недержавних пенсійних фондів 105
Висновки до розділу 2 117

Розділ 3. Договори, спрямовані на забезпечення і реалізацію правосуб’єктності

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Одним із найважливіших здобутків України протягом останніх кількох років є реформування пенсійної системи з метою підвищення рівня соціального захисту населення. Необхідність структурного реформування системи пенсійного забезпечення населення країни є очевидною, виходячи з таких соціально-економічних факторів, як: зростання демографічного навантаження, при якому на одну людину працездатного віку припадає все більша кількість людей пенсійного віку; неспроможність традиційної солідарної системи, що базується на принципі перерозподілу, забезпечити необхідні фінансові ресурси для виплати гідних розмірів пенсій; соціальна несправедливість існуючої системи; низький коефіцієнт заміщення, тобто співвідношення розміру пенсії із заробітною платою.
Приватноправові відносини з їх диспозитивністю, свободою договору, юридичною рівністю та самостійною майновою відповідальністю суб’єктів відносин проникають у такі сфери суспільного життя, регулювання яких раніше було виключно або в основному публічно-правовим. У сфері пенсійного забезпечення зміни проявилися в запровадженні приватного (недержавного) пенсійного забезпечення, яке функціонує в багатьох державах світу. У свою чергу, це спричинило появу якісно нових суб’єктів права — НПФ, — яким властивий особливий цивільно-правовий статус, що пояснюється специфікою виду їхньої діяльності. Можна говорити про те, що законодавча модель НПФ ставить перед доктриною цивільного права завдання переосмислення й розвитку традиційних правових конструкцій, таких як: природа юридичної особи, правосуб’єктність юридичної особи, управління юридичною особою тощо.
Водночас, цивільно-правовий статус НПФ практично не був предметом наукових досліджень. Залишилося поза увагою науковців питання про поняття НПФ, їх місце в системі учасників цивільних правовідносин, обсяг і реалізацію правосуб’єктності, правовий режим майна НПФ, цивільно-правові аспекти управління НПФ, здатність НПФ нести самостійну цивільно-правову відповідальність, договірні відносини за участю НПФ.
Серед дослідженої літератури було виявлено лише одну монографію, присвячену правовим питанням, пов’язаним із НПФ, — це монографія А.А. Нечай „Актуальні питання фінансового права: правові основи публічних накопичувальних фондів”. Проте у вказаному дослідженні ставилася мета проаналізувати публічно-правові відносини у сфері пенсійного забезпечення, а саме: відносини щодо утворення, управління, розподілу та використання коштів накопичувальних фондів, у тому числі й НПФ. Ці відносини охоплюються предметом фінансового, а не цивільного права.
Існує досить велика кількість статей, матеріалів доповідей, у яких основна увага приділяється регуляторним питанням, економічним аспектам у сфері недержавного пенсійного забезпечення, проблемам інвестиційної діяльності НПФ, а не правовим аспектам.
Окремі наукові підходи до розуміння правового статусу НПФ, їх класифікації, моделей функціонування, системи управління тощо містяться в англомовній літературі. Але враховуючи різноманітність систем недержавного пенсійного забезпечення, які існують у світі, дуже важко, а подекуди неможливо адаптувати викладений матеріал до українських реалій.
Недостатньо розроблена наукова концепція й теоретична модель НПФ як юридичних осіб приватного права негативно впливає на розвиток відповідної нормативно-правової бази. Законодавство України, яке регулює діяльність НПФ та інших суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення, потребує доопрацювання і вдосконалення. Не є винятком у цьому контексті й ЦК України, який подекуди не враховує особливості або недостатнім чином регулює відносини за участю фінансових установ, якими є НПФ. Однозначні, обґрунтовані й прозорі правові норми забезпечать поступовість і системність у розбудові недержавного пенсійного забезпечення, підвищать рівень довіри населення до НПФ.
Таким чином, для опрацьованої літератури характерна фрагментарність дослідження цивільно-правового статусу НПФ, висвітлення у більшості випадків лише економічних питань, відсутність наукового підґрунтя у вигляді дисертаційних чи інших досліджень для ефективного впровадження недержавного пенсійного забезпечення в Україні. У становищі, коли практика діяльності суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення є мізерною, особливої актуальності набуває проблеми пошуку відповідей на значну кількість питань щодо цивільно-правового статусу НПФ. Відтак, необхідним є проведення комплексного теоретичного дослідження, покликаного розробити наукові підходи до розуміння цих питань.
Вищенаведені обставини визначають актуальність і практичну доцільність проведення дослідження за темою дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з темою науково-дослідної роботи правничого факультету Національного університету „Києво-Могилянська академія” „Актуальні проблеми цивільного і підприємницького права” на 2004 - 2015 роки (державний реєстраційний номер 0106U005206).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування концепції цивільно-правового статусу НПФ в Україні і формулювання практичних пропозицій щодо вдосконалення механізму правового регулювання відносин у цій сфері.
Для досягнення поставленої мети автор вважає за необхідне вирішити такі завдання:
1) встановити критерії класифікації НПФ та провести порівняльний аналіз підходів до визначення правового статусу НПФ у зарубіжному законодавстві;
2) довести непереконливість загальних дефініцій НПФ без співвіднесення із законодавством певної держави, визначити поняття НПФ за законодавством України;
3) з’ясувати місце НПФ у системі учасників цивільних правовідносин, виявити основні (визначальні) елементи цивільно-правового статусу НПФ;
4) встановити обсяг правосуб’єктності НПФ, особливості реалізації правосуб’єктності НПФ через адміністратора, особу, що здійснює управління активами, та забезпечення реалізації правосуб’єктності НПФ зберігачем;
5) розробити пропозиції для вдосконалення правового режиму майна НПФ;
6) запропонувати оптимальну схему управління НПФ і розподіл повноважень між органами управління;
7) проаналізувати специфіку цивільно-правової відповідальності НПФ і виробити механізми для запровадження реальної здатності НПФ нести самостійну цивільно-правову відповідальність;
8) дослідити договори, спрямовані на забезпечення і реалізацію правосуб’єктності НПФ, та визначити особливості окремих видів договорів.
Об’єктом дослідження в даній роботі є суспільні відносини, що виникають з приводу цивільно-правового статусу НПФ. При обранні об’єкта дослідження автор виходив із того, що в сучасних умовах недержавне пенсійне забезпечення в повній мірі здійснюється лише через НПФ та осіб, що надають їм послуги, хоча законодавством передбачена участь у цьому виді пенсійного забезпечення також страховиків і банків. Визначальним при обранні об’єкта дослідження була також обставина, що для НПФ недержавне пенсійне забезпечення є виключним видом діяльності, тоді як для інших фінансових установ — додатковим.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України та інших держав, які регулюють цивільно-правовий статус НПФ, практика їх застосування. Окремого пояснення потребує вибір предмета дослідження. Участь НПФ у правовідносинах різної природи (цивільних, адміністративних, фінансових) зумовлює багатогранність його правового статусу і необхідність теоретичного розмежування різних аспектів правового статусу НПФ. Запроваджувані у сфері недержавного пенсійного забезпечення адміністративно-правові норми мають на меті охорону насамперед приватноправових інтересів вкладників та учасників НПФ, що підкреслює цивілістичний характер відносин за участю НПФ та важливість розгляду саме цивільно-правового статусу НПФ.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових (історичний, системно-структурний, аналізу та синтезу) та спеціальних (порівняльно-правовий, формально-логічний) методів наукового пізнання. Зокрема, за допомогою історичного методу досліджувалася ґенеза такого поняття як „недержавний пенсійний фонд”, історичний процес становлення НПФ. Системно-структурний метод дозволив встановити місце НПФ серед учасників цивільних правовідносин, з’ясувати визначальні елементи цивільно-правового статусу НПФ. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися основні елементи цивільно-правового статусу НПФ і формулювалися пропозиції з удосконалення нормативно-правових актів. Порівняльно-правовий метод було використано при аналізі цивільно-правових норм вітчизняного та зарубіжного законодавства з метою виявлення підходів до визначення правового статусу НПФ, що існують у різних державах світу, а також для виявлення відмінностей НПФ різних видів. Формально-логічний метод дозволив системно проаналізувати норми права, з’ясувати їхній зміст, виявити зв’язок і підпорядкування між ними, змоделювати правові норми, аргументувати наукові висновки та розробити пропозиції з удосконалення законодавства.
Теоретична та емпірична основа дослідження. Теоретичним підґрунтям проведеного дослідження є наукові роботи українських і зарубіжних вчених-правознавців: І.А. Безклубого, З.Е. Беневоленської, В.І. Борисової, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, І.В. Венедіктової, В.В. Вітрянського, А.С. Генкіна, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Н.В. Дроздової, О.С. Йоффе, О.Р. Кібенко, В.М. Коссака, В.М. Кравчука, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, В.В. Луця, А.В. Луць, Р.А. Майданика, Л.Ю. Михеєвої, А.А. Нечай, О.О. Підопригори, В.В. Посполітака, А.М. Савицької, О.П. Сергєєва, М.М. Сібільова, С.М. Сивак, С.О. Сліпченка, М.М. Слюсаревського, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Б.І. Сташківа, Б.С. Стичинського, Є.О. Суханова, М.Ю. Тихомирова, Ю.К. Толстого, Р.Ю. Ханик-Посполітак, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, О.С. Яворської, а також економістів А.В. Михайлова, О.Й. Ткача та інших.
Нормативною основою дослідження є законодавство України та інших держав, міжнародні акти.
Емпіричну основу дослідження складають матеріали конференцій і засідань робочих груп з питань розробки законодавства про недержавне пенсійне забезпечення; публікації; аналітичні матеріали проекту PADCO/USAID в Україні; офіційні звіти та статистичні матеріали Держфінпослуг і ДКЦПФР; матеріали діяльності Непідприємницьких товариств „Відкритий недержавний пенсійний фонд „Європа”, „Гірничо-металургійний професійний пенсійний фонд”, „Недержавний професійний пенсійний фонд „Перший профспілковий” та інших суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в Україні проведено комплексне монографічне дослідження цивільно-правового статусу НПФ. Наукова новизна роботи конкретизується в отриманих автором таких основних висновках та пропозиціях, що виносяться на захист:
1. На теоретичному рівні обґрунтовано неможливість формулювання єдиної дефініції НПФ, яка б ураховувала істотні ознаки НПФ, без співвіднесення із законодавством певної держави. Запропоновано два найбільш загальних підходи до визначення НПФ у зарубіжному законодавстві: 1) сукупність активів, що являють собою грошові кошти учасників, залучені у вигляді внесків на пенсійні рахунки, та які інвестуються для збільшення вартості активів з метою виплат пенсій учасникам; 2) юридичну особу, що здійснює збирання та інвестування грошових коштів, призначених для виплати пенсій учасникам фонду, які досягли пенсійного віку.
2. Сформульовано оновлене нормативне визначення НПФ у праві України як юридичної особи, створеної в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, та зобов’язану забезпечувати адміністрування, управління пенсійними активами та обслуговування пенсійних активів зберігачем.
3. Вперше виділено коло ознак, що розкривають правову сутність НПФ як юридичної особи та, зокрема, непідприємницького товариства в системі учасників цивільних правовідносин. Основними (визначальними) елементами, які складають зміст цивільно-правового статусу НПФ, є: правосуб’єктність НПФ, правовий режим майна НПФ, особливості управління НПФ, цивільно-правова відповідальність НПФ за зобов’язаннями.
4. На науковому рівні доведено, що НПФ властива спеціальна правоздатність, обумовлена метою створення (накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат учасникам НПФ на підставах і в порядку, встановлених законом) та видом діяльності (недержавне пенсійне забезпечення).
За результатами дослідження додатково аргументовано необхідність закріпити у ЦК України норму, яка б дозволяла наділяти непідприємницькі товариства спеціальною (цільовою) правосуб’єктністю на підставі норм закону або установчих документів цих юридичних осіб.
5. Вперше на прикладі НПФ розкрито невластиве для інших учасників цивільних правовідносин зміщення акцентів із реалізації правосуб’єктності через органи управління юридичної особи на реалізацію правосуб’єктності через окремі юридичні особи — адміністратора та особу, що здійснює управління активами. Доведено, що істотне місце в механізмі реалізації правосуб’єктності НПФ займає зберігач, який шляхом вчинення банківських правочинів забезпечує реалізацію правосуб’єктності НПФ через адміністратора та особу, що здійснює управління активами.
6. Вперше з урахуванням теоретичного підґрунтя і практики діяльності НПФ засвідчено необхідність законодавчого закріплення існування в пенсійного фонду відокремленого майна для забезпечення його основної діяльності, яке б формувалося за рахунок внесків засновників і ставало власністю НПФ. Аргументовано безпідставність законодавчо закріпленої конструкції права власності учасників НПФ на пенсійні кошти. З огляду на це, запропоновано Законом України про НПЗ передбачити, що учасники повинні виступати не власниками пенсійних коштів, а носіями зобов’язальних прав у сумі пенсійних коштів, що обліковуються на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках.
7. Вперше розкрито теоретичні підстави й законодавче підґрунтя, достатні для визнання зборів засновників НПФ вищим органом управління цієї юридичної особи. Запропоновано впровадити дворівневу схему управління НПФ з наданням зборам засновників статусу вищого органу управління НПФ, у зв’язку з чим внести відповідні зміни до Закону України про НПЗ.
8. Вперше приділено увагу дослідженню здатності НПФ нести самостійну цивільно-правову відповідальність. Зроблено висновок, що рівень деліктоздатності НПФ повинен визначатися виконанням установлених законом вимог до формування й підтримання певного обсягу майна для забезпечення основної діяльності цієї юридичної особи та фактичною реалізацією її правомочностей стосовно такого майна.
Запропоновано Законом України про НПЗ передбачити підхід, згідно з яким НПФ несе відповідальність за власними зобов’язаннями всім майном, що належить йому на праві власності, з урахуванням встановлених Законом України про НПЗ особливостей правового режиму і звернення стягнення на пенсійні активи.
9. Обґрунтовано безпосередній зв’язок договорів, що укладаються НПФ, із правосуб’єктністю цієї юридичної особи. Договір про адміністрування, договір про управління активами і договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем спрямовані на забезпечення правосуб’єктності НПФ, адже саме з моменту укладення всіх наведених договорів у НПФ виникає повна правосуб’єктність. Встановлено, що пенсійний контракт і договір про виплату пенсії на визначений строк є договорами, спрямованими на реалізацію правосуб’єктності НПФ як суб’єкта недержавного пенсійного забезпечення, оскільки забезпечують досягнення мети створення НПФ в її обох компонентах — накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані в роботі теоретичні і практичні висновки можуть бути використані для вдосконалення законодавства, що регулює цивільно-правовий статус НПФ. Окремі напрацювання можуть бути включені до підручників, посібників, методичних матеріалів з цивільного права або правового регулювання ринків фінансових послуг для викладачів, аспірантів і студентів юридичних спеціальностей, а також працівників сфери недержавного пенсійного забезпечення.
Результати дослідження можуть бути використані в роботі органів державної влади (Держфінпослуг і ДКЦПФР), у практиці діяльності НПФ та інших суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення. Частина сформульованих у дисертації положень може стати базою для подальшого дослідження цивільно-правових проблем недержавного пенсійного забезпечення.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано і обговорено на засіданнях кафедри галузевих правових наук Національного університету „Києво-Могилянська академія”, а також обговорено на засіданнях кафедри цивільного права та процесу Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні результати дослідження доповідалися на науково-практичній конференції „Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи” (м. Київ, 25 листопада 2005 р.), засіданні секції „Актуальні проблеми цивільного і підприємницького права” ХІІ Щорічної наукової конференції „Україна: людина, суспільство, природа” (м. Київ, 23 січня 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми цивільного і господарського права” (м. Київ, 19 травня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток цивільного законодавства: шляхи подолання кодифікаційних протиріч” (м. Київ, 28-29 вересня 2006 р.), круглому столі „Теоретичні та практичні проблеми реорганізації та поглинань юридичних осіб приватного права” (м. Київ, 30 січня 2007 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у дев’яти наукових працях, п’ять із яких — у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Комплексний підхід до аналізу цивільно-правового статусу НПФ дозволив виявити проблеми, які потрібно вирішити для забезпечення повноцінної участі НПФ у цивільному обігу та реалізації призначення НПФ як суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення: а) непослідовне розуміння цивільно-правової сутності НПФ за зарубіжним законодавством; б) відсутність науково обґрунтованих підходів до визначення НПФ за законодавством України; в) недослідженість місця НПФ у системі учасників цивільних правовідносин; г) відсутність наукового підходу до розуміння правосуб’єктності НПФ та місця адміністратора, особи, що здійснює управління активами, і зберігача в механізмі реалізації правосуб’єктності НПФ; ґ) відсутність законодавчо передбаченої здатності НПФ бути власником відокремленого майна і безпідставність конструкції права власності учасників на пенсійні кошти; д) недосконалість із погляду цивільного права існуючої схеми управління НПФ; е) фактична нездатність НПФ нести самостійну майнову відповідальність; є) відсутність чіткого розуміння значення договорів, стороною яких виступає НПФ, для правосуб’єктності цієї юридичної особи, а також недослідженість цивільно-правової природи договорів, що спричиняє проблеми правозастосування.
У результаті дисертаційного дослідження було досягнуто поставлених завдань і розроблено такі висновки для вирішення зазначених вище проблем:
1. З точки зору правового статусу, пенсійні фонди, що існують у світі, розрізняються за: правовою формою, у якій вони створені; правовим режимом пенсійних коштів; особливостями реалізації правосуб’єктності; природою участі в пенсійних фондах; видами пенсійних схем. Аналіз зарубіжного законодавства, що регулює відносини за участю НПФ, свідчить про те, що на відміну від пенсійних планів ХІХ століття, що передбачали формування активів, які належали на певному правовому титулі юридичним особам-роботодавцям (при цьому учасники не мали ні речових, ні зобов’язальних прав стосовно таких активів), сучасні світові тенденції полягають у зменшенні кількості неавтономних пенсійних фондів та юридичній автономізації НПФ, тобто у їх становленні як самостійних юридичних осіб.
2. Вбачається неможливим формулювання єдиної дефініції НПФ, яка б ураховувала істотні ознаки НПФ, без співвіднесення із законодавством певної держави. У найбільш загальному вигляді НПФ можна визначити як: 1) сукупність активів, що являють собою грошові кошти учасників, залучені у вигляді внесків на пенсійні рахунки, та які інвестуються для збільшення вартості активів з метою виплат пенсій учасникам; 2) юридичну особу, що здійснює збирання та інвестування грошових коштів, призначених для виплати пенсій учасникам фонду, які досягли пенсійного віку.
Систематизація правових ознак дозволяє визначити НПФ за законодавством України як юридичну особу, створену в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, та зобов’язану забезпечувати адміністрування, управління пенсійними активами та обслуговування пенсійних активів зберігачем. Пропонується у ст. 1 Закону України про НПЗ викласти визначення НПФ у наведеній редакції.
3. Місце НПФ у системі учасників цивільних правовідносин визначається його особливостями як юридичної особи та, зокрема, непідприємницького товариства. Ознаками, що характеризують чинну законодавчу конструкцію НПФ як юридичної особи, є: наявність єдиного органу управління — ради, відсутність трудового колективу і структурних підрозділів; нездатність мати відокремлене майно для забезпечення основної діяльності НПФ; обов’язкова наявність юридичних осіб, які в цивільному обігу виступають від імені НПФ (реалізують правосуб’єктність НПФ); нездатність нести самостійну майнову відповідальність; здатність бути позивачем і відповідачем у суді та водночас відсутність механізмів відшкодування шкоди, завданої з боку НПФ.
Як непідприємницьке товариство НПФ: створюється на підставі рішення засновників і не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками; функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних активів і здійснення пенсійних виплат учасникам; має право провадити лише недержавне пенсійне забезпечення, і в силу закону провадження іншої діяльності заборонено.
Основними (визначальними) елементами, що складають зміст цивільно-правового статусу НПФ, є: правосуб’єктність НПФ, правовий режим майна НПФ, особливості управління НПФ, цивільно-правова відповідальність НПФ за зобов’язаннями.
4. НПФ властива спеціальна правоздатність, обумовлена метою створення (накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат учасникам НПФ на підставах і в порядку, встановлених законом) та видом діяльності (недержавне пенсійне забезпечення) НПФ.
Для усунення непорозумінь і запобігання вчинення правочинів, які б виходили за межі правоздатності непідприємницьких товариств, у ЦК України необхідно закріпити норму, яка б дозволяла наділяти непідприємницькі товариства спеціальною (цільовою) правосуб’єктністю на підставі норм закону або установчих документів цих юридичних осіб.
5. Способи реалізації правосуб’єктності НПФ є унікальними порівняно з традиційною доктриною реалізації правосуб’єктності юридичної особи, адже окрім набуття і здійснення цивільних прав та обов’язків через органи управління або через представників-фізичних осіб, правосуб’єктність НПФ на підставі договорів реалізується представниками-юридичними особами (адміністратором та особою, що здійснює управління активами). Відтак, зміщуються акценти з реалізації правосуб’єктності через органи управління юридичної особи на реалізацію правосуб’єктності через окремі юридичні особи. Істотне місце у механізмі реалізації правосуб’єктності НПФ займає зберігач, який шляхом вчинення банківських правочинів забезпечує реалізацію правосуб’єктності НПФ через адміністратора та особу, що здійснює управління активами.
6. Практика діяльності НПФ свідчить про необхідність законодавчого закріплення існування в пенсійного фонду відокремленого майна для забезпечення його основної діяльності, яке б формувалося за рахунок внесків засновників і ставало власністю НПФ. При запропонованій конструкції майно, що належить на праві власності пенсійному фонду, розподілятиметься на пенсійні активи, призначені для виконання зобов’язань НПФ перед учасниками й іншими суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення, та майно, призначене для забезпечення основної діяльності НПФ, що відіграватиме допоміжну роль при досягненні мети НПФ. Необхідність формування засновниками майна для забезпечення основної діяльності НПФ та особливості його правового режиму слід передбачити Законом України про НПЗ.
Законодавчо закріплена конструкція права власності учасників НПФ на пенсійні кошти з наукової точки зору не є обґрунтованою. Учасники повинні виступати не власниками пенсійних коштів, а носіями зобов’язальних прав у сумі пенсійних коштів, які обліковуються на їхніх індивідуальних пенсійних рахунках, у зв’язку із чим необхідно внести відповідні зміни до Закону України про НПЗ.
7. Дослідження підходів до побудови схем управління юридичних осіб та аналіз цивільного законодавства свідчать про наявність достатніх теоретичних підстав і законодавчого підґрунтя для визнання зборів засновників НПФ вищим органом управління цієї юридичної особи. Пропонується запровадити дворівневу схему управління НПФ з наданням зборам засновників статусу вищого органу управління, у зв’язку із чим внести відповідні зміни до Закону України про НПЗ.
З метою чіткого розподілу повноважень між зборами засновників і радою в частині внесення змін до статуту НПФ слід Законом України про НПЗ передбачити, що рада має право розробляти зміни до статуту та ініціювати їх затвердження зборами засновників, тоді як збори засновників наділити повноваженням затвердження таких змін. Водночас, доцільно передбачити повноваження зборів засновників вносити такі зміни й самостійно, тобто без ініціювання їх радою НПФ.
8. Недопустимість і недоцільність запровадження субсидіарної відповідальності засновників за зобов’язаннями НПФ через відсутність майнових та обмеженість організаційно-управлінських прав засновників, а також хибність запровадження майнової відповідальності членів ради за зобов’язаннями НПФ, свідчать про те, що рівень деліктоздатності НПФ повинен визначатися лише виконанням установлених законом вимог щодо формування та підтримання певного обсягу майна для забезпечення основної діяльності цієї юридичної особи і фактичною реалізацією її правомочностей стосовно такого майна. Законом України про НПЗ повинен бути запроваджений підхід, згідно із яким НПФ несе відповідальність за власними зобов’язаннями всім майном, що належить йому на праві власності, з урахуванням встановлених цим Законом особливостей правового режиму і звернення стягнення на пенсійні активи.
9. З точки зору цивільно-правового статусу НПФ, значення договорів, що ним укладаються, полягає в їх безпосередньому зв’язку із правосуб’єктністю цієї юридичної особи. Договір про адміністрування, договір про управління активами і договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем спрямовані на забезпечення правосуб’єктності НПФ, адже саме з моменту укладення всіх цих договорів у НПФ виникає повна правосуб’єктність. Змішана цивільно-правова природа цих договорів зумовлена комплексністю відносин, що ними регулюються, представницьким характером правовідносин між пенсійним фондом та особами, через яких реалізується його правосуб’єктність, а також виступом зберігача в якості суб’єкта, що забезпечує реалізацію правосуб’єктності НПФ.
Пенсійний контракт і договір про виплату пенсії на визначений строк є договорами, спрямованими на реалізацію правосуб’єктності НПФ як суб’єкта недержавного пенсійного забезпечення, оскільки забезпечують досягнення мети створення НПФ в обох компонентах — накопичення пенсійних активів та здійснення пенсійних виплат. Концепція самостійності пенсійного контракту й договору про виплату пенсії на визначений строк обумовлена як відмінністю цих договорів від інших цивільно-правових договорів, у тому числі договорів про надання фінансових послуг, так і відсутністю передбачених ЦК України договірних моделей подібного типу (виду).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
І. Нормативно-правові акти України та зарубіжне законодавство
1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.— К.: Преса України, 1997.— 80 с.
2. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року // Правовісник.— 1998.— № 3 (6).— С. 3 – 100.
3. Цивільний кодекс України від 16 квітня 2003 року // Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України.— К.: Юрінком Інтер, 2003.— 464 с.
4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Господарський кодекс України.— К.: Атіка, 2003.—208 с.
5. Закон України „Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України” від 27 квітня 2007 року // Відомості Верховної Ради УРСР.— 1991.— № 20.— Ст. 249.
6. Закон України „Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради.— 1991.— № 49.— Ст. 682.
7. Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 року № 2919-IV // Офіційний вісник України.— 2003.— № 25.— Ст. 12.
8. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР // Відомості Верховної Ради України.— 1995.— № 4.— Ст. 28.
9. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів” від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 51 — Ст. 292.
10. Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року № 3480-IV // Офіційний вісник України.— 2006.— № 13.— Ст. 857.
11. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ // Офіційний вісник України.— 2001.— № 32.— Ст. 82.
12. Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-IV // Офіційний вісник України.— 2003.— № 33.— Ст. 126.
13. Закон України „Про недержавне пенсійне забезпечення” від 09 липня 2003 року № 1057-IV // Офіційний вісник України.— 2003.— № 33.— Ст. 70.
14. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ // Офіційний вісник України.— 2001.— № 1-2 (частина 1).— Ст. 1.
15. Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ // Офіційний вісник України.— 2001.— № 20.— Ст. 828.
16. Закон України „Про страхування” від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України.— 1996.— № 18.— Ст. 78.
17. Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року № 2299-ІІІ // Офіційний вісник України.— 2001.— № 16.— Ст. 690.
18. Закон України „Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю” від 19 червня 2003 року № 978-IV // Офіційний вісник України.— 2003.— № 30.— Ст. 1525.
19. Закон України „Про проведення експерименту в житловому будівництві на базі холдингової компанії „Київміськбуд” від 20 квітня 2000 року № 1674-ІІІ // Офіційний вісник України.— 2000.— № 20.— Ст. 2.
20. Закон України „Про вищу освіту” від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ // Офіційний вісник України.— 2002.— № 8.— Ст. 327.
21. Закон України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” від 21 вересня 1999 року № 1075-XIV // Офіційний вісник України.—1999.— № 42.— Ст. 2073.
22. Указ Президента України „Про Основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні” № 291/98 від 13 квітня 1998 року // Офіційний вісник України.— 1998.— № 15.— Ст. 17.
23. Указ Президента України „Про Державну раду з питань пенсійної реформи” № 421/2001 від 11 червня 2001 року // Офіційний вісник України.— 2000.— № 24.— Ст. 42.
24. Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затверджене Указом Президента України № 292/2003 від 11 грудня 2002 року // Офіційний вісник України.— 2002.— № 50.— Ст. 66.
25. Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 41 від 28 серпня 2003 року // Офіційний вісник України.— 2003.— № 38.— Ст. 2048.
26. Положення про реєстрацію статуту недержавного пенсійного фонду та пенсійних схем, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 2080 від 17 серпня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 34.— Ст. 243.
27. Положення про внесення інформації про недержавні пенсійні фонди до Державного реєстру фінансових установ, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 2534 від 12 жовтня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 44.— Ст. 2935.
28. Порядок проведення зборів засновників недержавного пенсійного фонду шляхом опитування, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 161 від 11 грудня 2003 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 1.— Ст. 18.
29. Порядок погодження Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України членів ради недержавного пенсійного фонду, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 169 від 18 грудня 2003 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 2 (частина 1).— Ст. 70.
30. Положення про інвестиційну декларацію недержавного пенсійного фонду, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 139 від 27 листопада 2003 року // Офіційний вісник України.— 2003.— № 52 (частина 2).— Ст. 2839.
31. Порядок прийняття Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України рішення за порядком денним зборів засновників недержавного пенсійного фонду, які не відбулися, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 183 від 18 березня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 22.— Ст. 1527.
32. Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 118 від 13 листопада 2003 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 2.— книга 1.— Ст. 275.
33. Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1660 від 20 липня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 32.— Ст. 184.
34. Положення про подання адміністратором недержавного пенсійного фонду звітності з недержавного пенсійного забезпечення, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1100 від 22 червня 2004 року (у редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 6869 від 27 лютого 2007 року) // Офіційний вісник України.— 2007.— № 22.— Ст. 912.
35. Положення про оприлюднення інформації про діяльність недержавного пенсійного фонду, затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3100 від 16 грудня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 52.— книга 2.— Ст. 763.
36. Граничні тарифи на оплату послуг з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 1102 від 22 червня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 28 (частина 2).— Ст. 1920.
37. Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1227 від 02 листопада 2006 року // Офіційний вісник України.— 2006.— № 49.— Ст. 3270.
38. Положення про вимоги до осіб, що здійснюють професійну діяльність з управління активами недержавних пенсійних фондів щодо складу та структури зазначених активів, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 560 від 10 грудня 2003 року // Офіційний вісник України, 2003.— № 52.— частина 2.— Ст. 2862.
39. Положення про порядок надання адміністративних даних особою, що здійснює управління активами недержавного пенсійного фонду (відкритого, корпоративного, професійного), затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 340 від 11 серпня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2005.— № 5.— Ст. 301.
40. Положення про винагороду за надання послуг з управління активами недержавного пенсійного фонду, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 335 від 11 серпня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 37.— Ст. 2461.
41. Положення про порядок заміни особи, яка провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 348 від 18 серпня 2004 // Офіційний вісник України.— 2004.— № 35.— Ст. 2361.
42. Положення про здійснення діяльності зберігача недержавного пенсійного фонду щодо операцій з активами недержавного пенсійного фонду, порядок обчислення тарифів за послуги зберігача та їх граничний розмір, затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 336 від 11 серпня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 37.— Ст. 56.
43. Методичні рекомендації щодо припинення недержавних пенсійних фондів, затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 5944 від 27 червня 2006 року // Українська інвестиційна газета.— 2006.— № 32.
44. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою правління Національного банку України № 22 від 21 січня 2004 року // Офіційний вісник України.— 2004.— № 13.— Ст. 908.
45. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затверджене Постановою правління Національного банку України № 281 від 10 серпня 2005 року // Офіційний вісник України.— 2005.— № 35.— Ст. 2133.
46. Положення про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1301/268 // Офіційний вісник України.— 2002.— № 36.— Ст. 1710.
47. Порядок здійснення окремих дій, пов’язаних із припиненням недержавних пенсійних фондів, затверджений розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 6154 від 29 серпня 2006 року // Офіційний вісник України.— 2006.—№ 38.— Ст. 2601.
48. Директива Європейського Співтовариства № 2003/41/ЄС від 03 червня 2003 року „Про діяльність і нагляд за установами професійного пенсійного забезпечення” // http://europa.eu.int/eur-lex/en/search/search_lif.html
49. Закон Республіки Польща „Про організацію та діяльність пенсійних фондів” від 28 серпня 1997 року //http://www.pension.kiev.ua
50. Закон Республіки Казахстан „Про пенсійне забезпечення” від 20 липня 1997 року // http://www.pension.kiev.ua
51. Закон Угорщини „Про приватну пенсію та недержавні пенсійні фонди” від 15 липня 1997 року // http://www.pension.kiev.ua
52. Закон Республіки Хорватія „Про обов’язкові та добровільні пенсійні фонди” від 07 травня 1999 року // http://www.pension.kiev.ua
53. Модельний Цивільний кодекс для країн СНД, прийнятий постановою Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД 29 жовтня 1994 року // http://www.iacis.ru/html
54. Цивільний кодекс Російської Федерації від 26 листопада 2001 року // http://ntc.duma.gov.ru
55. Федеральний Закон Російської Федерації „Про недержавні пенсійні фонди” від 07 травня 1998 року // http://ntc.duma.gov.ru
56. Федеральний Закон Російської Федерації „Про некомерційні організації” від 08 грудня 1995 року // http://ntc.duma.gov.ru
57. П’ятнадцять принципів регулювання приватних професійних схем від 25 квітня 2001 року, сформульовані Міжнародною асоціацією організацій з управління та нагляду у сфері пенсійного забезпечення // http://www.oecd.org
58. Рекомендації ОЕСР щодо управління пенсійними фондами від 28 квітня 2005 року, розроблені Комітетом ОЕСР з питань страхування та приватного пенсійного забезпечення, а також Робочою групою з приватного пенсійного забезпечення та прийняті Радою ОЕСР // www.oecd.org
59. Рекомендації ОЕСР щодо основних принципів регулювання професійних пенсій від 21 липня 2004 року http://www.oecd.org/dataoecd/14/46/33619987.pdf

ІІ. Спеціальна література
60. Абрамов В.Ю. Третьи лица в страховании.— М.: Финансы и статистика, 2003.— 128 с.
61. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицький, А.Ю. Бабаскін, М.В. Венецька, І.М. Кучеренко та ін.— К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005.— 456 с.
62. Артеменко С.В. Цивільно-правові проблеми управління акціонерним товариством: Автореф. ... дис. канд. юр. наук. 12.00.03 / Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.— К., 2004.—20 с.
63. Атаманова Ю.Є. Права промислової власності як форма участі в господарських товариствах: Автореф. дис. … канд. юр. наук. 12.00.03 / Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого.— Х., 2003.— 20 с.
64. Безклубий І. Про предмет грошового зобов’язання // Право України.— 2003.— № 10.— С. 60 - 64.
65. Безклубий І.А. Теоретичні проблеми банківських правочинів: Автореф. дис. … д-ра юр. наук. 12.00.03 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка.— К., 2006.— 32 с.
66. Безсмертна Н. Договір страхування в системі цивільно-правових договорів // Право України.— 2004.— № 3. — С. 34 - 37.
67. Беляев К.П. О делении юридических лиц на коммерческие и некоммерческие в гражданском законодательстве // Актуальные проблемы гражданского права / Под ред. С.С. Алексеева.— М.: Статут, 2000.— Вып. 3.— С. 35 - 48.
68. Беневоленская З.Э. Доверительное управление имуществом в сфере предпринимательства.— Спб.: Юрид. центр Пресс, 2002.— 282 c.
69. Бєляєва А.П. Принцип свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого.— Х., 2005.— 20 с.
70. Борисова В.І. До проблеми сутності юридичної особи // Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами наук. – теорет. конференції, м. Київ, 30 травня 2003 р.) / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін.— К.: ЮрінкомІнтер, 2003.— С. 222 - 224.
71. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положення.— М.: Статут, 2000.— 848 с.
72. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг.— М.: Статут, 2002.— 1038 с.
73. Братусь С.М. Юридическая ответственность и законность (теоретические аспекты).— М.: Издательство „Юридическая литература”, 1976.— 215 с.
74. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. Ученые труды: Понятие, виды, государственные юридические лица.— М.: Юрид. изд-во Министерства юстиции СССР.— 1947.— Вып. 12.— 364 c.
75. Бутузов В.М. Правові та організаційні засади функціонування інститутів спільного інвестування в Україні: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України.— К., 2000.— 19 с.
76. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.— К.; Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2005.— 1728 с.
77. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность.— М. – Л., 1948.— 834 с.
78. Венедіктова І.В. Договір довірчого управління майном в Україні.— Х.: Консум, 2004.— 216 с.
79. Венедіктова І.В. Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Національна юридична академія ім. Я. Мудрого.— Харків, 2003.— 19 с.
80. Венедіктова І.В. Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні: Дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Національна юридична академія ім. Я. Мудрого.— Харків, 2003.— 207 с.
81. Винар Л.В. Правовий статус юридичних осіб, заснованих державою: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Львівський національний університет ім. І. Франка. — Львів, 2006.— 20 с.
82. Винар Л.В. Правоздатність юридичних осіб, заснованих державою // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права.— 2003.— № 3-4 (7-8).— С. 145-149.
83. Витрянский В. Обязательства по договору управления имуществом: существо и характерные признаки // Хозяйство и право.— 2001.— № 10.— С. 25 - 36.
84. Витрянский В.В. Договор доверительного управления имуществом.— М.: Статут, 2001.— 191 с.
85. Вінник О.М., Щербина В.С. Акціонерне право: Навчальний посібник / За ред. проф. В.С. Щербини.— К.: Атіка, 2000.— 544 с.
86. Воеводская Н. Маркетинг рынка трастовых услуг // Хозяйство и право.— 1995.— № 12.— С. 67 - 80.
87. Гелецька І.О. Правове регулювання відносин представництва у цивільному праві: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України;. — К., 2005. — 24 с.
88. Генкин А.С. Эффективный траст: опыт Западной Европы и российская практика.— М.: Изд. Дом „Альпина”, 1999.— 220 с.
88.89. Гражданское право. В 2 томах. Т. І: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. — М.: Издательство БЕК, 2000.— 785 с.
89.90. Гражданское право. В 2 томах. Т. І: Учебник / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. 6-е изд., перераб. и доп.— М.: ООО „ТК Велби”, 2002.— 776 c.
90.91. Гражданское право. В 2 томах. Т. ІІ. Полутом 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. — М.: Издательство БЕК, 2000.— 465 с.
91.92. Гражданское право. Часть 1 / Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева.— Спб.: Изд-во ТЕИС, 1996.— 552 с.
92.93. Гражданское право: В 2 томах. Т. І: Учебник / Отв. ред. Е.А. Суханов.— М.: Издательство БЕК, 1998.— 816 с.
93.94. Грамацький Е.М. Договір зберігання у цивільному праві: Автореф. дис. … канд. юр. наук. 12.00.03 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка.— К., 2004.— 20 с.
94.95. Грешников В.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве.— Спб.: Юридический центр Пресс, 2002.— 329 с.
95.96. Дозорцев В.А. Доверительное управление имуществом (глава 53) // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / Под ред. О.М. Козырь, А.Л. Маковского, С.А. Хохлова.— М., 1996.— С. 529 - 540.
96.97. Дрішлюк А.І. Агентський договір: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2003.— 20 c.
97.98. Дроздова Н.В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. — К., 2005.— 24 с.
98.99. Дроздова Н.В. Загальні аспекти договору про надання фінансових послуг в сучасному цивільному праві України // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки.— 2003.— № 52 – 55.— С. 161 - 163.
99.100. Дроздова Н.В. Цивільно-правове регулювання фінансових послуг в Україні // Юридична Україна.— 2005.— № 1.— С. 27 - 29.
100.101. Ефимова Л.Г. Банковские сделки. Комментарий законодательства и банковской практики.— М.: Контракт: Инфра-М, 2000. — 316 с.
101.102. Євтушевський В.А. Основи корпоративного управління: Навчальний посібник.— К.: Знання-Прес, 2002.— 317 с.
102.103. Зубар Г.В. Проблеми поєднання інтересів роботодавців та працівників при створенні недержавних пенсійних фондів // Недержавне пенсійне забезпечення в контексті розвитку ринку фінансових послуг. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 30 січня 2003 року) / Міжвідом. коміс. з питань фін. безпеки при РНБОУ, Укр. агентство фін. розвитку.— К., 2003.— С. 61- 63.
103.104. Ивасюк Э., Майданик Р. Негосударственные пенсионные фонды: актуальность и перспективы развития: (Инвестиц.-прав. аспекты ) // Юридическая практика.— 1997.— № 18.— С. 1, 7.
104.105. Иоффе О.С. Обязательственное право.— М.: Изд. „Юридическая литература”, 1975.— 872 с.
105.106. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву.— Л.: Изд-во Ленингр. ун-та,1955.— 344 с.
106.107. Иоффе О.С. Советское гражданское право.— М.: Издательство „Юридическая литература”, 1967.— 494 с.
107.108. Інформація про стан системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні у ІІ кварталі 2007 року за даними Держфінпослуг // www.dfp.gov.ua
108.109. Казанцев М.Ф. Концепция гражданско-правового договорного регулирования: Автореф. дис. … д-ра юр. наук. 12.00.03 / Уральская государственная юридическая академия.— Екатеринбург, 2006.— 39 с.
109.110. Каленський А.В. Щодо місця пенсійних договорів в системі пенсійного забезпечення України // Збірник тез та доповідей учасників Міжнародної науково-практичної конференції „Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч”.— К.: Вид-во КНУ ім. Т. Шевченка.— С. 357-364.
110.111. Канзафарова І.С. Договірна відповідальність юридичних осіб у комерційному обігу: Автореф. дис. … канд.. юр. наук. 12.00.03 / Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.— К., 1999.— 16 с.
111.112. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ). Учебник для вузов.— М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999.— 815 с.
112.113. Керимов С.Г. Представництво за законом в цивільному праві України: Автореф. дис. … канд. юр. наук. 12.00.03 / Науково-дослідний інститут приватного права та підприємництва Академії правових наук України.— К., 2006.— 19 с.
113.114. Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учебное пособие.— Х.: Фирма „Еспада”, 2001.— 288 с.
114.115. Кібенко О.Р. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України. Серія: „Юридичний радник”.— Х.: Страйд, 2005.— 432 с.
115.116. Клишин А.А. Право собственности некоммерческих организаций (доктрина и практика): Автореф. ... д-ра юр. наук. 12.00.03 / Санкт - Петербургский университет МВД России.— Спб., 2001.— 34 с.
116.117. Кодифікація цивільного (приватного) права України / За ред. проф. А.С. Довгерта.— К.: Український центр правничих студій, 2000.— 336 с.
117.118. Козлова Н.В. Понятие и сущность юридического лица. Очерк истории и теории: Учебное пособие.— М.: Статут, 2003.— 318 с.
118.119. Козлова Н.В. Правосубъектность юридического лица по российскому гражданскому праву: Автореф. дис. … д-ра юр. наук. 12.00.03 / Московский государственный университет им. М. В. Ломоносова.— М., 2004.— 50 с.
119.120. Козлова Н.В. Правосубъектность юридического лица.— М.: Статут, 2005.— 476 с.
120.121. Колосов Р.В. Договір комісії і агентський договір у цивільному праві: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. — К., 2004.— 21 с.
121.122. Коментар до Цивільного кодексу України / За заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко.— Х.: Одіссей, 2003.— 856 с.
122.123. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Отв. ред. О.Н. Садиков.— М.: Юринформцентр, 1996.— 448 с.
123.124. Комментарий к ФЗ „О некоммерческих организациях” / Под общ. ред. М.Ю. Тихомирова.— М.: Издание Тихомирова М.Ю., 2004.— 371 с.
124.125. Комментарий к ФЗ „О некоммерческих организациях”.— М.: Издание г-на Тихомирова М.Ю., 2000.— 371 с.
125.126. Копейкин В., Ляпин Д. Кому выгодны пенсионные фонды? // Журнал „Финансовый директор”.— 2002.— № 6.— С. 81 - 85.
126.127. Копейкин В., Ляпин Д., Прозоров Ю. Какими быть пенсионным фондам? // Журнал „Финансовый директор”.— 2002.— № 5.— С. 42 - 46.
127.128. Копєйкін В.І. Система захисту активів недержавних пенсійних фондів та інтересів їх учасників // Недержавне пенсійне забезпечення в контексті розвитку ринку фінансових послуг. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 30 січня 2003 року) / Міжвідом. коміс. з питань фін. безпеки при РНБОУ, Укр. агентство фін. розвитку.— К., 2003.— С. 64 - 71.
128.129. Кочергіна К.О. Зміст організаційно-правових форм підприємницьких товариств: інтереси, функції, правові засоби: : Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого.— Харків, 2005.— 20 с.
129.130. Кравчук В.М. Соціально-правова природа юридичної особи: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Львівський національний університет ім. І. Франка. — Львів, 2000.— 16 с.
130.131. Красавчиков О.А. Категории науки гражданского права. Избранные труды: В 2 т. — Т. 2.— М.: Статут, 2005.— 494 с.
131.132. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве.— М.: Госюриздат, 1958.— 182 с.
132.133. Кривенко Г. Деякі аспекти правосуб’єктності юридичної особи // Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за матеріалами наук. – теорет. конференції, м. Київ, 30 травня 2003 р.) / Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін.— К.: ЮрінкомІнтер, 2003.— С. 225 - 228.
133.134. Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо / Кулагин М.И. Избранные труды.— М.: Статут, 1997.— 281 с.
134.135. Курпас Ю.В. Становлення та розвиток інституту управління майном в Україні: Автореф. дис. … канд. юр. наук. 12.00.03 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка.— К., 2004.— 21 с.
135.136. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Дис. ... д-ра юр. наук. 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. — К., 2004.— 475 с.
136.137. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права.— К.: ІДіП, ДП „Юридичне видавництво „Аста”, 2004.— 328 с.
137.138. Лаптев В.В. Предпринимательское право: понятие и субъекты.— М.: Юристъ, 1997.— 140 с.
138.139. Лещенко Д.С. Правовий статус установ в цивільному праві України: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ.— Харків, 2005.— 20 с.
139.140. Лихотникова Е.П. Некоммерческие организации: Правосубъектность и право собственности: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Московская академия экономики и права.— М., 2004.— 23 с.
140.141. Лібанова Е.М. Вибір майбутніх схем пенсійного забезпечення: pro і contra // Недержавне пенсійне забезпечення в контексті розвитку ринку фінансових послуг. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 30 січня 2003 року) / Міжвідом. коміс. з питань фін. безпеки при РНБОУ, Укр. агентство фін. розвитку.— К., 2003.— С. 26 - 33.
141.142. Лідовець Р.А. Змішані договори в цивільному праві України: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Львівський національний університет імені Івана Франка.— Львів, 2005.— 19 с.
142.143. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Автореф. дис. ... канд. юр. наук. 12.00.03 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка.— К., 2001.— 18 с.
143.144. Майданик Р. Поняття, елементи та види договору страхування пенсії // Юридична газета.— 2005.— № 16 (52) // http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1734/
144.145. Майданик Р. Фідуціарні позики та кредити (цивільно-правова характеристика) // Підприємництво, господарство і право.— 2001.— № 9.— С. 35 - 38.
145.146. Майданик