ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….....3
РОЗДІЛ 1. Інвестиційний ринок як об’єкт державної інвестиційної політики……….....................................................................................................15
1.1. Інвестиційний ринок як економічна категорія…………………………….15
1.2. Стан та тенденції розвитку національного інвестиційного ринку….........34
1.3. Стан та тенденції розвитку світового інвестиційного ринку………….....44
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………......59

РОЗДІЛ 2. Засади господарсько-правового забезпечення формування та реалізації інвестиційної політики держави ...................................................63
2.1. Державна інвестиційна політика як об’єкт господарсько-правового регулювання………………………………………………………………….......63
2.2. Нормативно-правове закріплення змісту державної інвестиційної політики………………………………………………………………………....124
2.3. Реалізація державної інвестиційної політики органами виконавчої влади.....................................................................................................................134
2.4. Господарсько-правові засоби реалізації державної інвестиційної політики................................................................................................................161
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………171

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………179

ДОДАТКИ……………………………………………………………………...189

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………….......192

ВСТУП

Актуальність теми. Незважаючи на шістнадцятирічний досвід впровадження в економіку України ринкових принципів її функціонування, сьогодні все ще немає достатніх підстав стверджувати, що оптимальні форми існування правового господарського порядку, який згідно зі ст. 5 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) визначається як оптимальне поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, вже знайдені і успішно опрацьовані.
Скасування системи адміністративно-командних методів управління діяльністю суб’єктів господарювання утворило певний вакуум у господарсько-правовій регламентації впливу держави на економічні відносини, на стан та тенденції їх розвитку, хоча вказана регламентація є об’єктивним функціональним зобов’язанням держави у сучасному світі. Саме тому в ГКУ закріплено окрему главу, присвячену основним напрямам та формам участі держави і місцевого самоврядування у сфері господарювання. Надзвичайно важливим надбанням господарсько-правової науки та господарського законодавства є норми ст. 9 та 10 ГКУ, якими інституалізовано основні напрями та форми реалізації економічної політики держави.
Серед цих напрямів одним з найважливіших, безумовно, є інвестиційна політика держави, що повинна забезпечувати динаміку процесів розширеного відтворення господарської діяльності. Визначення її ключових засад та змісту пов’язане в свою чергу з формуванням узгодженої системи законодавства про інвестиційну діяльність, чітким окресленням завдань для органів державної влади та місцевого самоврядування в цій сфері, створенням дієвих механізмів та господарсько-правових засобів державного регулювання інвестиційних відносин, розробкою та впровадженням спеціальних режимів інвестиційної діяльності, різних за своєю конфігурацією.
Актуальність проблеми господарсько-правового забезпечення інвестиційної політики держави, удосконалення інвестиційного законодавства додатково визначається критичним рівнем зношеності більшості основних виробничих фондів суб’єктів господарювання, необхідністю проведення структурних змін в економіці під тиском світової конкуренції, наданням інвестиційним процесам інноваційного характеру для негайного підвищення конкурентноздатності національної економіки та національних товаровиробників та іншими надзвичайно гострими економічними чинниками.
Одним з найважливіших чинників вирішення зазначених проблем є ефективна діяльність держави, головним напрямком якої в ринкових умовах виступає формування та реалізація інвестиційної політики. Відсутність чіткого правового механізму розроблення та здійснення такої політики, а головне – методики її трансформації в конкретні законотворчі новели за умови визначення та дотримання конкретної функціональної спрямованості законодавства України про інвестиційну діяльність є проблемою, що набула гострого соціально-економічного значення.
Слід зазначити, що питання господарсько-правового регулювання різних аспектів інвестиційної діяльності традиційно входять до предмету та досліджуються господарсько-правовою наукою. Однак такий аспект господарсько-правового регулювання інвестиційної діяльності, що відображає особливості взаємин держави та ринкового середовища щодо формування та здійснення державної інвестиційної політики, практичної діяльності органів держави з її реалізації, а також вплив останньої на зміст інвестиційного законодавства, не був досі підданий глибокому та системному аналізу з позицій господарсько-правової доктрини, що додатково актуалізує обрану тематику дисертаційного дослідження.
Усе вищевказане дає підстави стверджувати про особливу актуальність та своєчасність проведення комплексного дослідження проблеми господарсько-правового забезпечення формування і реалізації інвестиційної політики держави, розв’язання якої припускає здійснення аналізу та визначення господарсько-правових засобів і механізмів її трансформування за допомогою державної правової інвестиційної політики у норми господарського законодавства у сфері регулювання інвестиційних відносин у межах загального процесу модернізації господарського законодавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у відповідності з планом науково-дослідних робіт Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і в межах державної цільової комплексної програми «Основні проблеми здійснення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.0.070867).
Тему дисертації обговорено на засіданні кафедри господарського права та затверджено Вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 23 січня 2004 р. ( протокол №6 ).
Мета і завдання дослідження. Метою наукової роботи є розробка рекомендацій щодо удосконалення господарсько-правового забезпечення інвестиційної політики держави, формулювання теоретичних положень і практичних висновків щодо надання системності законодавчому забезпеченню формування та реалізації інвестиційної політики як певного алгоритму діяльності держави з удосконалення законодавства України про інвестиційну діяльність, визначення структурних та змістових вимог до програмних документів держави, що мають господарсько-правове значення.
Відповідно до зазначеної мети за наукове завдання роботи було поставлено розв’язання конкретних питань з удосконалення господарсько-правового забезпечення інвестиційної політики держави, до яких, зокрема, віднесено:
- визначення поняття „правової інвестиційної політики держави”;
- встановлення об’єкту правової інвестиційної політики держави;
- визначення змісту господарсько-правового забезпечення формування та реалізації правової інвестиційної політики держави;
- встановлення місця Державних програм інвестиційного розвитку в системі державної інвестиційної політики;
- розробка методичних підходів до формування державних програм інвестиційного розвитку з тим, щоб обов’язковим компонентом у них стали положення правової інвестиційної політики та законодавчої політики у сфері регулювання інвестиційної діяльності;
- розробка пропозицій щодо функціонального спрямування діяльності та конфігурації владних повноважень органів держави, які уповноважені реалізувати правову інвестиційну політику;
- моделювання господарсько-правових засобів реалізації інвестиційної політики держави та формулювання на цій підставі законодавчих пропозицій щодо вдосконалення їх складу та правил застосування.
Об’єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, що виникають при формуванні та реалізації інвестиційної політики держави, в тому числі при її трансформації за допомогою державної правової інвестиційної політики у норми господарського законодавства України про інвестиційну діяльність.
Предметом дослідження є господарсько-правове забезпечення механізму формування та реалізації правової інвестиційної політики держави, а також нормативно-правові акти, що пов’язані з розробленням, затвердженням, виконанням та законодавчим забезпеченням державної правової інвестиційної політики; вітчизняні та іноземні наукові джерела в галузі правознавства та інша спеціальна наукова (зокрема, економічна) література, в якій на теоретичному та доктринальному рівні досліджуються різні аспекти зазначеної проблеми.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові (системний, діалектичний, історичний) і спеціальні (порівняльний, формально-юридичний) методи наукового пізнання. За допомогою системного методу узагальнені самі об’єкти наукового дослідження, що утворюють ієрархічне системне соціально-економічне явище – інвестиційний ринок, взаємодія держави з яким потребує саме системних підходів і, в першу чергу, системності господарсько-правового забезпечення його функціонування. Діалектичний метод використано при з’ясуванні динамічних аспектів функціонування інвестиційного ринку, взаємодії ключових його елементів та напрацювання категорій правової інвестиційної політики, що були б адекватними завданню модернізації господарського законодавства в цій сфері. Використання історичного методу дозволило виявити наукові завдання, зумовлені сучасним станом інвестиційних процесів, що набули глобального характеру, можливостей інвестиційної політики держави впливати на інвестиційний ринок через формування відповідних господарсько-правових механізмів в умовах ринкової економіки, дії принципу рівності суб’єктів господарювання тощо. Порівняльно-правовий метод застосовано при дослідженні компетенції органів держави, діяльність яких спрямована на сприяння реалізації інвестиційної політики держави, поліпшення загального інвестиційного клімату. За допомогою формально-юридичного методу наукового дослідження було проаналізовано норми господарського законодавства, якими регулюється діяльність держави в інвестиційній сфері.
Науково-теоретичною базою для проведення дослідження - відповідно до поставлених завдань – та для формулювання висновків дисертації послужили праці провідних правознавців та економістів України, а також – Росії та інших зарубіжних країн, а саме: А. Г. Бобкової, О. М. Вінник, Н. Н. Вознесенської, Е. Дж. Долана, О. Р. Зельдіної, Г. Л. Знаменського, Л. Л. Ігоніної, О. Р. Кібенко, В. М. Коссака, В. К. Мамутова, О. І. Онуфрієнка, О. П. Підцерковного, В. В. Поєдинок, О. С. Семерака, В. М. Стойки, Л. В. Таран, Д. Е. Федорчука, Р. Б. Шишки, В. С. Щербини та ін.
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним дослідженням господарсько-правового забезпечення формування та реалізації правової інвестиційної політики держави.
У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані та виносяться на захист наукові положення та висновки, що мають наукову новизну:
1. Уперше на теоретичному рівні розроблено та обґрунтовано систему вихідних понять, пов’язаних з господарсько-правовим забезпеченням реалізації інвестиційної політики держави: інвестиційний ринок, інвестиційна політика держави, правова інвестиційна політика держави, законодавча інвестиційна політика держави, механізм формування правової інвестиційної політики держави, правовий інвестиційний порядок;
2. Уперше визначений як об’єкт державної інвестиційної політики інвестиційний ринок - це система суспільно-економічних відносин, спрямованих на забезпечення процесу відтворення конкурентоспроможного виробництва товарів та послуг через механізм задоволення інвестиційного попиту, за рахунок інвестиційної пропозиції відповідних інвестиційних товарів, що сформувалася в процесі акумуляції інвестиційного потенціалу;
3. Розроблено авторське визначення інвестиційної політики держави, якою є системна і цілеспрямована діяльність компетентних державних органів зі створення та реалізації спеціального алгоритму заходів, з метою активізації або гальмування параметрів функціонування інвестиційного ринку або окремих його сегментів, за допомогою формування відповідного за змістом нормативно-правового забезпечення інвестиційних відносин, застосування необхідних засобів державного їх регулювання та прямої участі держави як суб’єкта зазначених відносин, що базуються на закріпленій у державній програмі інвестиційного розвитку узгодженій моделі такого ринку;
4. Уперше виокремлено таку складову державної інвестиційної політики, що входить водночас до складу і загально-правової політики держави, як правова інвестиційна політика держави, яка призначена забезпечити реалізацію економічних завдань державної інвестиційної політики за допомогою формування відповідного нормативно-правового середовища інвестиційної діяльності шляхом організації правотворчого процесу із визначенням пріоритетів спрямованості правового регулювання та системи основних його засобів, механізмів та режимів з метою встановлення оптимального правового інвестиційного порядку. Джерелами правової інвестиційної політики є правова ідеологія у сфері розвитку регулювання інвестиційних відносин, окремі положення актів інвестиційного та в цілому господарського законодавства, і особливо – положення нормативно-правових актів спеціального призначення – Державних програм інвестиційного розвитку країни;
5. Уперше обґрунтовано положення щодо необхідності виокремити та визнати складовою державної інвестиційної політики законодавчу інвестиційну політику держави, завдання якої полягає у реалізації правової інвестиційної політики держави шляхом формування плану законодавчих ініціатив, обов’язкових до виконання визначеними нормотворчими органами, за рахунок встановлення: кола існуючих джерел інвестиційного законодавства та кола джерел, створення яких планується в процесі оптимізації; основних нормотворчих заходів щодо інкорпорації до цих джерел необхідних новел; елементів, засобів та механізмів господарсько-правового регулювання інвестиційних відносин; доцільності проведення робіт із систематизації інвестиційного законодавства та визначення його кінцевої конфігурації;
6. Уперше введено до наукового обігу та надано визначення поняття „правовий інвестиційний порядок”. Правовий інвестиційний порядок, будучи складовою правового господарського порядку, виступає результатом впровадження інвестиційної політики держави, зокрема, обраної моделі інвестиційного розвитку економіки країни, і визначається станом ефективного функціонування інвестиційного ринку та системи інвестиційних відносин, що ґрунтуються на: законодавчому забезпеченні функціонування інвестиційного ринку, що відповідає зазначеній моделі; ефективній державній підтримці інвестиційної діяльності; високому рівні правових гарантій та законності реалізації інвестиційних правовідносин; ефективній адміністративній практиці реалізації організаційно-господарської компетенції; високій договірній дисципліні суб’єктів інвестиційних відносин; виконанні державою взятих на себе міжнародно-правових зобов’язань щодо режиму іноземних інвестицій з відповідною інкорпорацією їхніх положень у національне законодавство; принципах правової інвестиційної політики та принципах правового регулювання інвестиційних відносин;
7. Уперше встановлений та сформульований механізм формування правової інвестиційної політики, який має своїм призначенням забезпечити проведення інвестиційної політики держави шляхом розроблення, згідно із вимогами законодавства, системи необхідних заходів правової інвестиційної політики як обов’язкової складової державних програм інвестиційного розвитку країни.
За своєю сутністю, механізм формування правової інвестиційної політики опосередковує процес трансформації завдань економічної інвестиційної політики - об’єктами якої є такі категорії як інвестиційний ринок, інвестиційні товари, інвестиційний ефект, інвестиційні ризики, рівновага між інвестиційним попитом та інвестиційною пропозицією в контексті регулюючої ролі держави - в завдання правової інвестиційної політики, які стосуються таких елементів правового регулювання як правовий статус учасників інвестиційних відносин на всіх етапах реалізації, договірно-правове забезпечення інвестиційної діяльності, господарсько-правові засоби та механізми її державного регулювання, компетенція органів держави щодо формування та реалізації Державних програм інвестиційного розвитку тощо.
Реалізація правової інвестиційної політики має забезпечуватися засобами законодавчої інвестиційної політики та механізмами юридичної відповідальності органів держави за невиконання вимог чинного законодавства, зокрема, недосягнення економічних показників Державної програми інвестиційного розвитку країни;
8. Одержало подальший розвиток положення про місце, зміст та структуру Державної програми інвестиційного розвитку країни. Доведено, що Державна програма інвестиційного розвитку країни є нормативно-правовим актом спеціального призначення, що містить в собі вкладення алгоритму правових та організаційних заходів держави по відношенню до інвестиційного ринку з метою досягнення бажаних параметрів його функціонування та визначення кола державних органів, які зобов’язані ці заходи здійснювати та нести юридичну відповідальність за їх результативність. Вона має бути обов’язковою для країни та узгодженою з суміжними програмними документами держави, зокрема, з Державною програмою економічного розвитку країни.
За структурою Державна програма інвестиційного розвитку повинна містити щонайменше чотири обов’язкові складові: (а) економічна інвестиційна політика; (б) правова інвестиційна політика; (в) законодавча інвестиційна політика; (г) організаційна інвестиційна політика;
9. Надано авторське визначення такого ключового поняття інвестиційних відносин в цілому та інвестиційної діяльності зокрема, як інвестиційний проект, та його різновиду - інвестиційного проекту з державною підтримкою.
Інвестиційний проект визначається як економічно обґрунтований алгоритм господарської діяльності його учасників, об’єднаних взаємними договірними зобов’язаннями щодо інвестування у визначений спільний об’єкт інвестиційної діяльності, спрямований на реалізацію інвестицій і досягнення прогнозованої їх ефективності в умовах прогнозованої ризиковості.
Інвестиційний проект з державною підтримкою - це документально зафіксований і економічно обґрунтований алгоритм господарської діяльності його учасників, об’єднаних взаємними договірними зобов’язаннями щодо інвестування у визначений спільний об’єкт інвестиційної діяльності, спрямований на реалізацію інвестицій з досягненням додаткової соціально-економічної їх ефективності за рахунок застосування державою відповідних господарсько-правових засобів підтримки, у разі урахування таким алгоритмом існуючих публічних інтересів, кваліфікаційних вимог, що їх забезпечують, та необхідності виконання реєстраційних, дозвільних або погоджувальних процедур, що встановлені законодавством;
10. Запропоновано розроблене автором правове визначення інноваційного інвестування, що відбиває та враховує допустимі правові форми передачі до складу майна суб’єктів господарювання таких нематеріальних активів як майнові права на об’єкти інтелектуальної власності. Інноваційне інвестування - це передача інвестором на корпоративній або зобов’язальній основі до складу активів суб’єкта господарювання майнових прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності у вигляді інноваційного продукту, впровадження у виробничий процес якого дозволяє започаткувати випуск інноваційної продукції або надання інноваційних послуг;
11. Уперше сформульовано поняття національної інвестиційної безпеки, яка входить до складу національної економічної безпеки країни в цілому. Національна інвестиційна безпека, на думку автора, полягає у системному запобіганні загрозам критичного дефіциту інвестиційних ресурсів за рахунок створення та державної підтримки відповідного правового інвестиційного порядку, що має забезпечувати функціонування інвестиційного ринку в режимі дотримання принципу свободи інвестиційної діяльності і водночас – реального забезпечення національної економіки інвестиціями в необхідних кількісних та якісних параметрах, для розширеного відтворення конкурентоспроможного суспільного виробництва на інноваційній основі, без застосування механізмів надмірної примусової експлуатації трудових, інтелектуальних, фінансових і природних ресурсів країни та виникнення надмірної залежності від інвестиційної політики недиверсифікованих суб’єктів іноземного інвестування;
12. Уперше встановлено та визначено роль держави у забезпеченні функціонування інвестиційного ринку, яка розкривається автором через системне викладення напрямків діяльності держави у сфері інвестиційних відносин.
Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що сформульовано низку конкретних пропозицій з питань удосконалення господарського законодавства – зокрема, положень Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України». Вказані пропозиції можуть бути використані в процесі модернізації норм ГКУ, інших Законів України та підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють діяльність держави у сфері реалізації правової інвестиційної політики.
Основні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальної та учбово-методичної літератури, у науково-дослідній роботі, а також у навчальному процесі, зокрема, при викладанні таких учбових дисциплін як „Господарське право” та „Правове регулювання інвестиційної діяльності”.
Положення і висновки, сформульовані в дисертації, теоретично обґрунтовані та сформульовані з урахуванням вимог юридичної техніки, деякі з них мають дискусійний характер, що обумовлює можливість проведення подальших наукових пошуків оптимізації господарсько-правового механізму інвестиційного ринку в країні та отримання перспективних результатів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи викладені дисертантом у виступах на таких науково-практичних конференціях: на Міжнародній науково-практичній конференції „Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (м. Харків, 2004); на Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в України” (м. Харків, 2004); на науково-практичній конференції „Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних з державним регулюванням економічних відносин” (м. Харків, 2004); на науково-практичній конференції „Актуальні проблеми правознавства” (м. Харків, 2004); на науково-практичній конференції „Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку” ( м. Харків, 2005).
Публікації. За темою дисертації автором підготовлено 9 наукових публікацій, з яких 4 статті – у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та 5 тез наукових доповідей на конференціях [45-53].
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань і предмета дослідження структура дисертації складається зі вступу, 2-х розділів, що містять 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації – 200 сторінок, загальна кількість використаних джерел – 96 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання дослідження, яке полягає у розв’язанні питань з удосконалення господарсько-правового забезпечення інвестиційної політики держави. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки:
1. В основі структури та функціонування економічних відносин у межах господарської системи лежить системний принцип, завдяки якому забезпечується їх стабільність, передбачуваність та функціональна життєздатність. Тому формуванню державної економічної політики, в тому числі й інвестиційної, з метою підвищення рівня її ефективності та кваліфікації має передувати вивчення, аналіз структури та сутнісних ознак функціонування економічної ринкової системи.
2. Аксіоматичним є сприйняття господарської ринкової системи як ієрархічно побудованої системи. У цьому сенсі ринок аналізується як на рівні вивчення його окремих підсистем як складових, так і в контексті функціональних особливостей самої господарської системи.
3. Інвестиційний ринок є абсолютно специфічним явищем, яке з одного боку може і має розглядатися як окремий ринок – підсистема господарської системи, – але у той же час, маючи системоутворюючі взаємозв’язки з усіма іншими видами ринків, підсистемами господарської системи, набуває самостійного, а часто – визначального значення як функціональна особливість тієї чи іншої моделі господарської системи.
4. Інвестиційний попит та інвестиційна пропозиція як економічні категорії набувають вихідного значення державної інвестиційної політики, посідають центральне місце в її категоріальному апараті.
5. Інвестиційна пропозиція являє собою обсяг тих інвестиційних ресурсів, що безпосередньо призначені для інвестиційних цілей.
6. Дуже важливою в контексті інвестиційної політики держави є категорія потенційної інвестиційної пропозиції, яка відображає рівень акумульованого суб’єктами господарювання доходу, що може бути спрямований ними на інвестування, і утворює таким чином потенційний інвестиційний капітал;
7. Інвестиційний попит – це попит суб’єктів господарювання на інвестиційний капітал для забезпечення розширеного відтворення виробничого процесу. Таким чином, вплив на активізацію факторів формування спочатку потенційного інвестиційного капіталу, а потім і реальної інвестиційної пропозиції, а також вплив на активізацію факторів формування прогресивного інвестиційного попиту з боку національних суб’єктів господарювання мають бути одними з головних об’єктів державної інвестиційної політики.
8. Значні інструментальні можливості для активізації інвестиційної пропозиції з точки зору застосування господарсько-правових засобів реалізації інвестиційної політики утворюють власне обсяги накопичень суб’єктів господарювання як надзвичайно важливе джерело інвестиційних ресурсів, у тому числі і для так званого самоінвестування (реінвестування).
9. Господарсько-правові засоби повинні створювати, по-перше, умови для формування подібних накопичень як потенційного інвестиційного ресурсу, що є складним і масштабним завданням, а по-друге, впливати на мотивацію менеджменту або власників майнових комплексів суб’єктів господарювання до трансформації потенційного інвестиційного ресурсу в реальну інвестиційну пропозицію.
10. Досить подібною є ситуація з грошовими доходами населення, що розподіляються на споживання та зберігання. У цьому випадку також слід констатувати, по-перше, необхідність активного формування тенденції до зростання грошових доходів населення як інвестиційного потенціалу, а по-друге, до використання цих доходів на національному споживчому ринку та спрямування їх частини на зберігання, що є умовою розвитку національної економіки.
11. Найважливішими аспектами інвестиційних відносин є власне формування інвестиційного потенціалу, збільшення обсягів заощаджень і накопичень, і в той же час – підвищення інвестиційної привабливості національної економіки.
12. Ці аспекти уособлюють стан інвестиційної пропозиції та стан інвестиційного попиту, що повинні врівноважити один одного на рівні, що забезпечує потреби країни у економічному зростанні.
13. Важливою ознакою стану вітчизняного інвестиційного ринку стали процеси конверсії національних заощаджень у реальні інвестиції, критерієм оцінки ефективності яких є наближення частки інвестицій в основний капітал до величини заощаджень.
14. Суттєвими проблемами для економіки України є не лише недостатні темпи інвестування в основні фонди, а й перевантаження виробничого апарату зношеними об’єктами, маса яких продовжує зростати.
15. Пріоритетним завданням інвестиційної політики має стати істотна активізація реноваційних процесів, метою яких є радикальне оновлення технічної бази виробництва.
16. Інвестиційний ринок як об’єкт державної інвестиційної політики має розглядатися як система суспільно-економічних відносин, спрямованих на забезпечення процесу відтворення конкурентноспроможного виробництва товарів та послуг, через механізм задоволення інвестиційного попиту, за рахунок інвестиційної пропозиції відповідних інвестиційних товарів, що сформувалася в процесі акумуляції інвестиційного потенціалу.
17. В своєму статичному вимірі інвестиційний ринок являє собою структуру, що складається з наступних елементів: інвестиційного потенціалу, інвестиційної пропозиції, інвестиційної інфраструктури, інвестиційних товарів, інвестиційного попиту та багатофункціональної регулюючої ролі держави.
18. У своєму динамічному вимірі інвестиційний ринок має характеризуватися якісними та кількісними параметрами внутрішніх та зовнішніх процесів руху інвестицій, що забезпечують його функціонування як системного явища. Визначальними чинниками параметрів руху інвестиційної пропозиції назустріч інвестиційному попиту є прогнозований його суб’єктами рівень прибутковості та ризиковості інвестування та реалізації інвестиції.
19. Інвестиційна політика держави є окремою обов’язковою складовою її економічної політики і являє собою системну і цілеспрямовану діяльність визначених державних органів по створенню та реалізації спеціального алгоритму заходів, з метою активізації або гальмування параметрів функціонування інвестиційного ринку або окремих його сегментів, за допомогою формування відповідного за змістом нормативно-правового забезпечення інвестиційних відносин, застосування необхідних засобів державного їх регулювання та прямої участі держави як суб’єкта зазначених відносин, що базуються на закріпленій у державній програмі інвестиційного розвитку узгодженій моделі такого ринку.
20. Правова інвестиційна політика держави є складовою її загальної правової політики та водночас – інвестиційної політики і призначена забезпечити реалізацію економічних завдань останньої за допомогою формування відповідного нормативно-правового середовища інвестиційної діяльності шляхом організації правотворчого процесу із визначенням пріоритетів спрямованості правового регулювання та системи основних його правових засобів, механізмів та режимів з метою встановлення оптимального правового інвестиційного порядку.
21. Джерелами правової інвестиційної політики є правова ідеологія у сфері розвитку регулювання інвестиційних відносин, окремі положення актів інвестиційного та в цілому господарського законодавства, і особливо – положення нормативно-правових актів спеціального призначення – Державних програм інвестиційного розвитку країни.
22. Законодавча інвестиційна політика держави є складовою її інвестиційної політики і має своїм завданням реалізацію правової інвестиційної політики держави шляхом формування плану законотворчих ініціатив, обов’язкових до виконання визначеними нормотворчими органами за рахунок встановлення: - кола існуючих джерел інвестиційного законодавства та кола джерел, створення яких планується в процесі його оптимізації; - основних нормотворчих заходів щодо інкорпорації до цих джерел необхідних новел - елементів, засобів та механізмів господарсько-правового регулювання інвестиційних відносин; - доцільності проведення систематизаційних робіт та кінцевої конфігурації систематизованого інвестиційного законодавства.
23. Правовий інвестиційний порядок є складовою правового господарського порядку та результатом впровадження інвестиційної політики держави, зокрема, обраної моделі інвестиційного розвитку економіки країни і визначається станом ефективного функціонування інвестиційного ринку та системи інвестиційних відносин, що ґрунтуються на: - відповідному зазначеній моделі законодавчому забезпеченні функціонування інвестиційного ринку; - ефективній державній підтримці інвестиційної діяльності; - високому рівні правових гарантій та законності процесів реалізації інвестиційних правовідносин; - ефективній адміністративній практиці реалізації організаційно-господарської компетенції; - високій договірній дисципліні суб’єктів інвестиційних відносин; - виконанні державою взятих міжнародно-правових зобов’язань щодо режиму іноземних інвестицій з відповідною інкорпорацією їх положень у національне законодавство.
24. При формуванні правової інвестиційної політики має дотримуватися низка імперативних вимог щодо основних її об’єктів, які слід розглядати як принципи правової інвестиційної політики. Це: 1) обов’язковість та перманентність існування в державі правової інвестиційної політики; 2) забезпеченість функціонування правової інвестиційної політики механізмами юридичної відповідальності за порушення порядку її формування та реалізації; 3) забезпечення принципу інвестиційного плюралізму у функціонуванні та регулюванні усіх сегментів інвестиційного ринку; 4) забезпечення пріоритету інноваційного інвестування; 5) забезпечення пріоритету інвестування в об’єкти, що визнані державою стратегічними; 6) забезпечення пріоритету інвестування в об’єкти з повним циклом виробництва кінцевої продукції; 7) обмеження експорту інвестицій з України; 8) пропорційність правового забезпечення, зокрема, засобами державної підтримки, джерел формування інвестиційної пропозиції у відповідності до їх питомої ваги у функціонуванні інвестиційного ринку: - першочергове правове забезпечення процесу трансформації власних коштів підприємств у самоінвестиційний процес; - першочергове правове забезпечення процесу трансформації грошових коштів, що надходять в Україну від громадян, що працюють за кордоном, в інвестиційний потенціал; - першочергове правове забезпечення розвитку та концентрації капіталу інвестиційних посередників; 9) забезпечення активної ролі держави як регулятора, суб’єкта та учасника інвестиційних відносин; 10) забезпечення пріоритету оплатного характеру державних інвестицій; 11) забезпечення синергетики державного та приватного інвестування спільних інвестиційних проектів; 12) забезпечення іноземного інвестування в масштабні інвестиційні проекти в межах державно-приватного партнерства з застосуванням заходів протидії корупції; 13) забезпечення та посилення інвестиційної безпеки країни; 14) забезпечення моніторингу та контролю за іноземними інвестиціями в Україні та обсягом їх реального впливу на економіку країни; 15) забезпечення мінімізації інвестиційних ризиків засобами державної підтримки; 16) забезпечення реалізації тільки тих інвестиційних проектів, що відповідають екологічним стандартам; 17) забезпечення синергетичного ефекту від системної взаємодії засобів інвестиційної політики та засобів інших напрямів економічної політики держави, зокрема структурно-галузевої, грошово-кредитної, податкової, амортизаційної тощо; 18) впровадження механізмів юридичної відповідальності органів державної влади та посадових осіб за невиконання завдань Державної Програми інвестиційного розвитку країни.
25. Від принципів правової інвестиційної політики слід відрізняти принципи правового регулювання інвестиційних відносин, до яких належать: 1) свобода інвестиційної діяльності; 2) вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; 3) забезпечення гармонійності складного співвідношення сьогоднішніх і перспективних інтересів суб’єктів та учасників інвестиційних відносин, а також держави та територіальних громад; 4) гарантованість прав інвесторів на усіх етапах інвестиційної діяльності, враховуючи особливості існуючих інвестиційних ризиків; 5) забезпеченість гарантій прав інвесторів засобами юридичної і, зокрема, господарсько-правової відповідальності у випадках їх порушення; 6) забезпеченість інтересів держави ефективною системою господарсько-правових засобів державного регулювання інвестиційних відносин; 7) повнота договірно-правового законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності із збереженням принципу свободи договору; 8) забезпечення необхідного рівня систематизації інвестиційного законодавства; 9) допустимість рестрикційного режиму іноземних інвестицій у визначених випадках.
26. Механізм формування правової інвестиційної політики має своїм призначенням забезпечити проведення інвестиційної політики держави шляхом розроблення, згідно із вимогами законодавства, системи необхідних заходів правової інвестиційної політики як обов’язкової складової державних програм інвестиційного розвитку країни. За своєю сутністю, цей механізм опосередковує процес трансформації завдань економічної інвестиційної політики, об’єктами якої є такі категорії як інвестиційний ринок, інвестиційні товари, інвестиційний ефект, інвестиційні ризики, рівновага між інвестиційним попитом та інвестиційною пропозицією в контексті регулюючої ролі держави, в завдання правової інвестиційної політики, які стосуються таких елементів правового регулювання як правовий статус учасників інвестиційних відносин на всіх етапах їх реалізації, договірно-правове забезпечення інвестиційної діяльності, господарсько-правові засоби та механізми її державного регулювання, компетенція органів держави щодо формування та реалізації Державних програм інвестиційного розвитку тощо. Реалізація правової інвестиційної політики має забезпечуватися засобами законодавчої інвестиційної політики та механізмами юридичної відповідальності органів держави за невиконання вимог чинного законодавства, зокрема, недосягнення економічних показників Державної програми інвестиційного розвитку країни.
27. Державна програма інвестиційного розвитку країни як така, що має бути обов’язковою та узгодженою із суміжними програмними документами держави і, зокрема, з Державною програмою економічного розвитку, є нормативно-правовим актом спеціального призначення, що містить в собі викладення алгоритму правових та організаційних заходів держави стосовно інвестиційного ринку з метою досягнення бажаних параметрів його функціонування та визначення кола державних органів, які зобов’язані ці заходи здійснювати та нести юридичну відповідальність за їх результативність. За структурою державна програма інвестиційного розвитку повинна містити щонайменше чотири обов’язкові складові: економічна інвестиційна політика; правова інвестиційна політика; законодавча інвестиційна політика; організаційна інвестиційна політика.
28. Пропонується авторське визначення поняття „інвестиційний проект” – це економічно обґрунтований алгоритм господарської діяльності його учасників, об’єднаних взаємними договірними зобов’язаннями щодо інвестування у визначений спільний об’єкт інвестиційної діяльності, спрямований на реалізацію інвестицій і досягнення прогнозованої їх ефективності в умовах прогнозованої ризиковості.
29. Одним з різновидів інвестиційного проекту є інвестиційний проект з державною підтримкою, під яким слід розуміти документально зафіксований і економічно обґрунтований алгоритм господарської діяльності його учасників, об’єднаних взаємними договірними зобов’язаннями щодо інвестування у визначений спільний об’єкт інвестиційної діяльності, спрямований на реалізацію інвестицій з досягненням додаткової соціально-економічної їх ефективності за рахунок застосування державою відповідних господарсько-правових засобів підтримки, у разі урахування таким алгоритмом існуючих публічних інтересів, кваліфікаційних вимог, що їх забезпечують, та необхідності виконання реєстраційних, дозвільних або погоджувальних процедур, які встановлені законодавством.
30. Інноваційним інвестуванням є передача інвестором на корпоративній або зобов’язальній основі до складу активів суб’єкта господарювання майнових прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності у вигляді інноваційного продукту, впровадження у виробничий процес якого дозволяє започаткувати випуск інноваційної продукції або інноваційних послуг.
31. Національна інвестиційна безпека є складовою національної економічної безпеки і полягає в системному запобіганні загрозам критичного дефіциту інвестиційних ресурсів за рахунок створення та державної підтримки відповідного правового інвестиційного порядку, що має забезпечувати функціонування інвестиційного ринку в режимі дотримання принципу свободи інвестиційної діяльності і водночас – реального забезпечення національної економіки інвестиціями в необхідних кількісних та якісних параметрах, для розширеного відтворення конкурентоспроможного суспільного виробництва на інноваційній основі, без застосування механізмів надмірної примусової експлуатації трудових, інтелектуальних, фінансових і природних ресурсів країни та виникнення надмірної залежності від інвестиційної політики недиверсифікованих суб’єктів іноземного інвестування.
32. Роль держави у забезпеченні функціонування інвестиційного ринку полягає в наступних напрямках її діяльності: 1) формування інвестиційної політики, включаючи економічну, правову, законодавчу і організаційну її складові шляхом розробки та прийняття Стратегій та Державних програм інвестиційного розвитку країни; 2) реалізація інвестиційної політики шляхом встановлення та забезпечення правового інвестиційного порядку, головним елементом якого є система законодавчого регулювання інвестиційних відносин; 3) реалізація інвестиційної політики шляхом здійснення державного регулювання інвестиційної діяльності за допомогою правових засобів, що спрямовані на мінімізацію інвестиційних ризиків та максимізацію прозорості майнового стану учасників відносин через встановлення відповідних процедур державної реєстрації, ліцензування, проведення експертиз та обов’язкових нормативів здійснення інвестиційної діяльності, що застосовуються, зокрема, до інвестиційних посередників – банків, пайових та корпоративних інвестиційних фондів, компаній по управлінню активами тощо; 4) реалізація інвестиційної політики шляхом здійснення державної підтримки інвестиційної діяльності, що полягає у застосуванні спеціальних правових засобів державного регулювання, які спрямовані на зниження трансакційних витрат, що виникають у зв’язку із інвестиційною діяльністю, через надання організаційної, інформаційної допомоги та застосування додаткових правових гарантій інвестиційних пільг та пріоритетів у використанні державного та комунального майна; 5) реалізація інвестиційної політики шляхом здійснення державою діяльності як учасника інвестиційних відносин, а саме, через видачу адресних державних гарантій під інвестиційні зобов’язання суб’єктів господарювання, здійснення державного страхування приватних інвестиційних ризиків, приватизацію об’єктів державної власності під інвестиційні зобов’язання нового власника тощо; 6) реалізація інвестиційної політики шляхом здійснення діяльності як суб’єкта інвестування, зокрема, спільної інвестиційної діяльності, а також як реципієнта приватних та іноземних державних інвестицій у власні об’єкти державної інвестиційної діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агавова А. Перспективи використання внутрішніх джерел інвестицій в Україні // Підприємство, госп-во і право. – 2003. – № 7. – С. 138 – 140.
2. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
3. Алексеенко М. Сущность и роль сбережений в условиях рыночной економики / М. Алексеенко // Економіка України. – 2000. – № 1. – С. 23-31.
4. Антюганов С. В. Государственное управление собственностью / С.В.Анюганов. – М. : Н. Новгород, 2001. – 279 с.
5. Атаманова Ю. Є. Інноваційне право України: проблеми теорії та систематизації / Ю. Є. Атаманова. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2005. – 128 с.
6. Барановський О. Проблеми власності та легалізації капіталів і доходів України / О. Барановський, В. Сіденко // Дзеркало тижня. – 2004. – № 8. – С. 4.
7. Бидей А. О понятии и природе правовой политики / А. Бидей // Підприємництво, госп-во і право. – 2006. – № 2. – С. 56-58.
8. Богатырёв А. Г. Инвестиционное право / А. Г. Богатырёв. – М. : Рос. право, 1992. – 272 с.
9. Большой бухгалтерский словарь. – М. : Ин-т новой экономики, 1999. – 409 с.
10. Бондар В. Сучасний стан і розвиток інвестиційного процесу в Україні / В. Бондар // Вісн. Нац. банку України. – 1997. – № 12. – С. 8.
11. Виноградова Г. В. Міжнародне приватно-правове регулювання іноземного інвестування в позиковій формі в Україні : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / НАН України ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2002. – 17 с.
12. Вінник О. М. Господарське право : курс лекцій / О. М. Вінник. – К. : Атіка, 2005. – 624 с.
13. Вінник О. М. Інвестиційне право : навч. посібник / О. М. Вінник. – К.: Юрид. думка, 2005. – 568 с.
14. Власюк Н. Амортизационная политика спотыкается о налоги / Н.Власюк // Инвест. газ. – 2005. – 4 окт. – С. 6-7.
15. Вознесенская Н. Н. Россия в мировом процессе движения капиталов / Н. Н. Вознесенская // Предпринимательское право в XXI веке: преемственность и развитие. – М., 2002. – 108-134 с.
16. Гайдуцкий А. Миграционный капитал в Украине: скрытая реальность / А. Гайдуцкий // Зеркало недели. – 2007. – №15. – 21 апр. – с.8.
17. Гойман В.И. Соотношение права и государства : учеб. по учеб. курсу «Теория права и государства» / В. В. Лазарев. – М., 1997. – 438 с.
18. Гойман-Калинський И. В. Элементарные начала общей теории права / И. В. Гойман-Калинський, Г. И. Иванец, В. И. Червонюк. – М. : Право и закон, КолосС, 2003. –492 с.
19. Государственное регулирование экономики : учеб. пособие. – Н.Новгород: ВВАГС, 1998. – 180 с.
20. Губайдулина Ф. Прямые иностранные инвестиции, деятельность ТНК и глобализация / Ф. Губайдулина // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2003. – № 2. – С. 42-47.
21. Гущин В. В. Инвестиционное право : учебник / В. В. Гущин, А. А. Овчинников. – М. : Эксмо, 2006. – 688 с.
22. Дагель П. С. Проблемы советской уголовной политики / П. С. Дагель. – Владивосток, 1982. – 287 с.
23. Державне регулювання економіки : навч. посібник. – 2-ге вид., випр. і допов. – К. : Знання, 2004. – 262 с.
24. Доланд Э. Дж., Д. Линдсей Макроекономіка / Э. Доланд, Дж. Д. Линдсей. – СПб. : Литера плюс, 1994. – 400 с.
25. Егоров Ю. Л. Исследование систем управления / Ю. Л. Егоров. – М., 1997. – 248 с.
26. Жорнокуй Ю. М. Инвестиционное право : учеб. пособие / Ю.М.Жорнокуй. – Х. : Прометей-Прес, 2005. – 224 с.
27. Задыхайло Д. В. Инвестиционное право Украины : сб. норм.-правовых актов с коммент. / Вступ. статья Д. В. Задыхайло – Х. : Эспада, 2002. – 752 с.
28. Зельдіна О. Спеціальний режим господарювання на територіальному та галузевому рівнях / О. Зельдіна // Право України. – 2000. – № 7. – С. 25-28.
29. Зельдіна О. Р. Теоретичні аспекти спеціального режиму господарювання : автореф. дис. … д-ра юрид. наук : 12.00.04 / О.Р. Зельдіна ; Ін-т екон.-правов. дослідж. – Д., 2007. – 35 с.
30. Игонина Л. Л. Инвестиции : учеб. пособие / Л. Л. Игонина. – М. : Юристъ, 2002. – 480 с.
31. Игошин Н. В. Инвестиции / Н. В. Игошин. – М. : Юнити, 1999. – 293 с.
32. Іноземні інвестиції в Україні. – К. : РВВ-ня УкрІНТЕІ, 2004. – 248с.
33. Інфраструктура інвестиційного розвитку / за ред. П. І. Гайдуцького. – К. : Міленіум, 2003. – 218 с.
34. Калуга І. Деякі аспекти формування національного інвестиційного потенціалу України / І. Калуга // Предпринимательство, хоз-во и право. – 2000. – №. 11. – С. 65-68.
35. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж. М. Кейнс. – М., 1948. – 354 с.
36. Кирин А. В. Правовые основы отношений государства и инвесторов / А. В. Кирин. – М., 1998. – 226 с.
37. Кібенко О. Р. Інвестиційна діяльність: визначення, суб’єкти, класифікація та співвідношення з підприємницькою діяльністю / О.Р. Кібенко // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 1999. – № 6. – С. 220-222.
38. Кібенко О. Р. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій в Україні (міжнародно-приватноправовий аспект) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1998. – 22 с.
39. Коссак В. М. Проблеми захисту прав іноземних інвесторів / В. М. Коссак // Держава і право. Юрид. і політ. науки : зб. наук. праць. – Спец. випуск. – С. 136-139.
40. Крупа Л. В. Спеціальний режим підприємницької діяльності у вільних економічних зонах України (комплексне дослідження) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.04 / Л. В. Крупа ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого – Х., 2000. – 20 с.
41. Кудрявцева В. В. Інвестиційне законодавство України: напрямки удосконалення / В. В. Кудрявцева // Проблеми законності. – 2003. – Вип. 65. – С. 89-101.
42. Кудрявцев В. Н. Криминализация как способ осуществления уголовной политики / В. Н. Кудрявцев // Основания уголовно-правого запрета (криминализация и декриминализация). – М., 1982. – С. 6-18.
43. Курс экономической теории : учебник – 5-е изд. испр. и доп. – Киров : АСА, 2005. – 832 с.
44. Кутах Д. Обережно амністія / Д. Кутах, О. Закрицький, Т. Нурмухаметова // Контракти. – 2004. – № 14. – С. 7-9.
45. Кухар В. І. Удосконалення правового регулювання інвестиційних відносин як складова інвестиційної політики держави / В. І. Кухар // Вісн. господар. судочинства. – 2004. – № 3. – С. 226-229.
46. Кухар В. І. Правові форми реалізації державної інвестиційної політики / В. І. Кухар // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2004. – № 4. – C. 72-78.
47. Кухар В І. Господарсько-правові засоби реалізації інвестиційної політики держави: проблеми та перспективи / В. І. Кухар // Вісник Академії правових наук України. – Х., 2005. – № 2. – C. 122-130.
48. Кухар В. І. Правове забезпечення формування та реалізації державних програм інвестиційного розвитку / В. І. Кухар // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. пр. – Х., 2005. – Вип. 9. – С. 184-192.
49. Кухар В. І. Компетенція господарських судів України у вирішенні спорів що пов’язані з інвестиційної діяльністю / В. І. Кухар // Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов’язаних із державним регулюванням економічних відносин : матеріали наук.-практ. конф., Харків, 20-21 жовт. 2004 р. – Х., 2004. – С. 95-98.
50. Кухар В. І. До проблеми визначеності правової інвестиційної політики держави / В. І. Кухар // Актуальні проблеми правознавства : тези доп. та наук. повідомл. учасн. наук. конф. молодих учених та здобувачів / за ред. М. І. Панова. – Х., 2004. – С. 84-87.
51. Кухар В. І. Теоретичні питання визначення правових засобів державної інвестиційної політики / В. І. Кухар // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку : тези доп. та наук. повідомл. учасн. наук. конф. молодих учених та здобувачів / за ред. М. І. Панова. – Х. , 2005. – С. 75-79.
52. Кухар В. І. Інвестиційна політика органів місцевого самоврядування та завдання нормативно-правового забезпечення її реалізації / В. І. Кухар // Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 25 трав. 2004 р. / за ред. Ю. П. Битяка. – Х. , 2004. – С. 273-279.
53. Кухар В. І. Правове регулювання інвестиційних відносин: напрямки розвитку приватно-правового компоненту / В. І. Кухар // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Харків, 29-30 квіт. 2004 р. – К., 2004. – С. 792-796.
54. Львов Д. С. Экономика развития / Д. С. Львов. – М., 2002. – 189 с.
55. Макконелл К. Р. Экономика: принципы, проблемы и политика : в 2 т. / К. Р. Макконелл, С. Л. Брю. – Таллинн, 1993. – Т. 23. – 96 с.
56. Мамутов В. К. Дефекты нормативно-правового закрепления статуса субъектов хозяйствования в проекте Гражданского кодекса / В. К. Мамутов, В. В. Хахулин // Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования : сб. науч. тр. – Донецк : ИЭПИ НАН Украины, 2000. – С. 80-89.
57. Матузов Н. И. Понятия и основные приоритеты российской правовой политики / Н. И. Матузов // Изв. вузов. Правоведение. – 1997. – № 4. – С. 3-12.
58. Мацибора Т. В. Прямі іноземні інвестиції в економіці перехідного періоду / Т. В. Мацибора // Економіка АПК. – 2003. – № 8. – С. 98-107.
59. Мельник В. В. Міжнародна інвестиційна діяльність : навч. посібник / В. В. Мельник, В. В. Козюк. – Тернопіль : Карт-бланш, 2003 – 249 с.
60. Міжнародна інвестиційна діяльність : підручник / за ред. Д.Г. Лук’яненко. – К. : КНЕУ, 2003. – 389 с.
61. Мосейкин Ю. Н. Экономическая политика государства : учеб. пособие / Ю. Н. Мосейкин, И. И. Маловичко, Е. Н. Мукайдех и др. – М. : Изд-во РУДН, 2006. – 146 с.
62. Назаров В. Экономическая роль иностранных инвестиций / В. Назаров // Экономика Украины. – 2001. – № 11. – С. 19-26.
63. Налоги в развитых странах / под общ. ред. И.Г. Русаковой. – М. : Финансы и статистика, 1991. – 40 с.
64. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / за заг. ред. В. К. Мамутова. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
65. Обновление основного капитала в США. – М. : Прогресс, 1977. – 314 с.
66. Омельченко А. В. Інвестиційне право : навч. посібник / А. В. Омельченко. – К. : Атака, 1999. – 176 с.
67. Орлов П. Удосконалення державної амортизаційної політики / П. Орлов, С. Орлов // Економіка України. – 2003. –– № 2. – С. 31-39.
68. Пашнюк Л. Амортизаційна політика держави на сучасному етапі / Л.Пашнюк // Підприємництво, госп-во і право. – 2006. – № 4. – С. 167-169.
69. Пискулов М. Прямые иностранные инвестиции: наращивание с целью повышения конкурентоспособности / М. Пискулов // Инвестиции в России. – 2002. – № 11. – С. 16-19.
70. Порошенко П. Правове регулювання управління корпоративними правами в Україні (адміністративно-правові засади) / П. Порошенко // Право України. – 2000. – № 11. – С. 102-105.
71. Послання Президента України до Верховної Ради України від 30 квітня 2002 р. „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки”. – Інноваційне законодавство України. Повне зібрання нормативно-правових актів. У 3 томах. Т. 1 – К., 2003. – 509 с.
72. Прангишвили И.В. Системный поход и общесистемные закономерности / Прангишвили И.В. // М. : «СИНТЕГ», 2000. – 528 с.
73. Приходько О. Банківська таємниця в ЄС: ще жива але вже не вигідна / О. Приходько // Дзеркало тижня. – 2003. – № 8 (2-7 берез.). – С. 7-8.
74. Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом: нормативно-правові акти, міжнародні документи, коментарі / упоряд. О. Доборов, М. Мельник, М. Хавронюк. – К. : Атака, 2003. – 253 с.
75. Пряникова Ю. Восходящее солнце востока / Ю. Пряникова // Компаньйон. – 2005. – 23 дек.-12 янв. – С .15-18.
76. Савченко А. Податок на прибуток підприємств як інструмент інвестиційної політики держави / А. Савченко, Н. Москалюк // Економіка України. – 2003. – № 3. – С. 22-23.
77. Самуэльсон Пол. А. Экономика: учебник / Пол А. Самюельсон. – Севастополь : «Ахтиар», 1995. – 384 с.
78. Самюелсон П. А. Мікроекономіка / Пол А. Самюелсон, Вільям Д. Нордгауз. – К. : Основи – 622 с.
79. Саниахметова Н. А.. Поняття суб’єктів підприємницької діяльності / Н. Саніахметова // Право України. – 2001. – № 9. – С. 27 - 33.
80. Саніахметова Н. Государственное регулирование экономики и предпринимательста / Н. А. Саниахметова // Підприємництво, госп-во і право. – 2001. – № 7. – С. 3 – 6.
81. Сліпушко О. Політичний фінансово-економічний словник / О.Сліпушко. – К. : Криниця, 1999. – 389 с.
82. Сміяш Л.С. Правові основи інвестиційної діяльності / Л. С. Сміяш. – К. : ВНЗ „Національна академія управління”, 2001. – 178 с.
83. Статистичний щорічник України за 2003 р. – К. : Консультант, 2004. – 277с.
84. Стратегія економічного та соціального розвитку України (2004-2015 роки) «Шляхом європейської інтеграції» / авт. кол. : А. С. Гальчинский, В. М. Геєць та ін. ; Нац. ін-т стратег. дослідж., Ін-т екон. прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
85. Таран Л. В. Специальный правовой режим предпринимательской деятельности в свободных экономических зонах Украины (комплексное исследование) : монография / Л. В. Таран. – Х. : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2004. – 256 с.
86. Чемодуров А. Внешние источники финансирования модернизации украинских предприятий / А. Чемодуров // Економіка України. – 2005. – № 9. – С. 54-61.
87. Черкасов Г. И. Рынок: регулирование рынка : учебн. пособ. для вузов / Г. И. Черкасов. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 222 с.
88. Чумак Р. Вибір форми фінансування: кредитор чи інвестор? / Р. Чумак // Круглий стіл. – 2004. – № 1-2. (січ.-лют.). – С. 23-24.
89. Шакина А. Прямые иностранные инвестиции в странах Восточной Европы / А. Шакина // Мировая экономика и междунар. отношения. – 2003. – № 2. – С. 48-51.
90. Шемякин Ю. И. Семантическая модель природы: фундаментализация науки и образования / Ю. И. Шемякин // Науч.-технич. информ. – 1997. – № 9. – С. 18-26.
91. Шиман М. Роль и влияние транснациональных корпораций в глобальных сдвигах в конце XX ст. / М. Шиман // Вестн. Венгер. акад. наук. – 1998. – № 5. – С. 5-13.
92. Шишка Р. Б. Инвестиционое право Украины : учеб. пособие / Р.Б. Шишка. – Х., 2000. – 72 с.
93. Шундиков К. В. Юридические средства реализации правовой политики / К. В. Шундиков // Изв. вузов. Правоведение. –1997. – № 4. – С. 142-151.
94. World investment Report 2001: Prompting Linkages. United Nations. – NY.&Geneva, 2001. – 330 p.
95. World invegtment Report 2003: FDI policies for development: Prompting Linkages. United Nations. – NY.&Geneva, 2003. – 360 p
World investment Report / UNCTAD. – NY.&Geneva, 1998. – 346