ПІДВІДОМЧІСТЬ СПРАВ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ УКРАЇНИ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП….......………………………………………………..………………….…3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДВІДОМЧОСТІ СПРАВ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ ..........................................................................14
1.1. Поняття, значення й види підвідомчості у правозастосуванні….....…14
1.2. Межі та види підвідомчості справ господарським судам ....................32
1.3. Критерії віднесення справ до підвідомчості
господарських судів ..................................................................................66
Висновки до розділу 1………..................................................................92

РОЗДІЛ 2. КАТЕГОРІЇ СПРАВ, ПІДВІДОМЧИХ ГОСПОДАРСЬКИМ СУДАМ ....................................................................................................................97
2.1. Справи, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні
господарських договорів ...........................................................….…….97
2.2. Справи про визнання недійсними актів ..............................................112
2.3. Справи з участю іноземних підприємств і організацій ......................138
2.4. Справи з інших правових вимог ............................................................157
Висновки до розділу 2 …........................................................................177

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….........180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……..………………….………….185

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...218

ВСТУП

Актуальність теми. Відповідно до Конституції Україна є правовою державою, обов’язковим атрибутом якої є незалежна судова влада, що здійснюється у формі правосуддя. Стаття 124 Конституції України передбачає необмежену юрисдикцію судів і побудову судової влади на засадах спеціалізації. Це потребує чіткого розмежування компетенції по вирішенню справ між господарськими, загальними і адміністративними судами. Однак Кодекс адміністративного судочинства та Цивільний процесуальний кодекс в окремих випадках нечітко визначають юрисдикцію адміністративного та цивільного суду, як наслідок, виникає „конкуренція юрисдикцій” між судами різних спеціалізацій, у тому числі господарськими. Проведений автором аналіз судової практики на підставі статистичної звітності господарського суду Харківської області показав, що кількість припинених господарським судом справ з приводу непідвідомчості постійно зростає (2003 р. – 432 справи, 2004 р. – 472, 2005 – 549, 2006 р. - 643). Це свідчить про те, що заінтересованими особами не завжди правильно визначається судовий орган, до компетенції якого відноситься розгляд тієї чи іншої справи, і вказує на недоліки правового регулювання відповідних питань.
Потребує вирішення також низка інших практичних проблем, що виникають через недосконалість розмежування компетенції господарських судів з іншими юрисдикційними органами. Так, утворення спеціалізованих судових органів обумовлює необхідність визначення належного компетентного суду, який розглядатиме конкретну справу відповідно до міжнародно-правових стандартів здійснення правосуддя. Зокрема, відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожен має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення прав, наданих Конституцією або Законом. Таке положення практично репродуктовано в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка передбачає, що кожен має право на справедливий та відкритий розгляд справи незалежним та безпристрасним судом.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) передбачено коло справ, які відносяться до підвідомчості господарського суду. Зазначений перелік доповнюється положеннями окремих норм інших законодавчих актів, які містять вказівки про можливості вирішення спорів в судах без уточнення їх юрисдикції.
ГПК України передбачає тільки два провадження господарського процесу: позовного та провадження по справах про банкрутство. Тому до підвідомчості господарських судів не відносяться на сьогодні справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, що створює практичні труднощі.
Окрім того, законодавство передбачає у нормах матеріального права можливість вирішення спорів не тільки в судовій, але й у інших формах, але не містить принципів розмежування підвідомчості справ між органами судової влади, у тому числі господарськими судами, та іншими юрисдикційними органами.
Це вимагає вивчення юрисдикції господарських судів та внесення пропозицій щодо вдосконалення як діючого законодавства, так і проекту ГПК з питань підвідомчості справ вказаним спеціалізованим судам.
Наука господарсько-процесуального права виходить з визначення юрисдикції господарських судів, виходячи із змісту класичної підвідомчості, котра була предметом багатьох досліджень до 1996 року. Так, вчені – юристи С.В. Васильєв, С.М. Пелевін, І.В. Полянчуков, П.М. Тимченко, М.Й. Штефан розглядали підвідомчість справ органам судової влади в аспекті розподілу вирішення юридичних справ та конфліктів не тільки між органами судової влади, а й між несудовими юрисдикційними органами. В пізніших роботах науковців розглядалися окремі питання судової юрисдикції в цілому та підвідомчості справ господарським судам в аспекті передбаченого ст. 124 Конституції України розширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі (В.Е. Беляневич, Г.Д. Болотова, В.В. Комаров, Д.Х. Липницький, В.В. Хахулін, К.А. Чудиновських, В.В. Ярков). Однак комплексного дослідження підвідомчості справ господарським судам в аспекті необмеженої судової юрисдикції не проводилося. Розв’язання такої проблеми на теоретичному рівні суттєво ускладнилось при набранні чинності Кодексом адміністративного судочинства України та Цивільним процесуальним кодексом України. Існування інститутів юрисдикції у зазначених процесуальних нормативних актах та підвідомчості у ГПК України, їх співвідношення не були предметом спеціальних наукових досліджень.
Неоднозначність вирішення окремих питань підвідомчості справ у судовій практиці, в законодавстві та в науці процесуального права обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт Інституту економіко-правових досліджень Національної академії наук України за темою „Удосконалення правового механізму примусового погашення заборгованості в господарському обороті” (державна реєстрація № 0105U001663). Внеском автора в розробку теми в якості співвиконавця є самостійний аналіз теоретичних і практичних питань підвідомчості справ господарським судам України і розробка пропозицій щодо внесення змін до ГПК України та інших нормативно-правових актів.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукова розробка питань підвідомчості справ господарським судам з урахуванням сучасних уявлень про право на справедливий судовий розгляд та правосуддя, формулювання теоретичних положень та практичних висновків, спрямованих на ефективне забезпечення захисту прав, свобод та інтересів суб’єктів права у господарському судочинстві, обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері.
Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі були поставлено та вирішено наступні завдання:
дослідження сутності підвідомчості справ господарським судам та встановлення її співвідношення з господарською судовою юрисдикцією;
розробка пропозицій щодо термінологічної узгодженості господарського, цивільного та адміністративного процесуального законодавства;
обґрунтування визначення підвідомчості судових справ;
дослідження підстав виникнення господарських зобов’язань та розробка пропозицій щодо їх удосконалення;
формулювання пропозицій з розмежування підвідомчості справ господарським судам і судам цивільної та адміністративної юрисдикції;
визначення поняття та систематизація критеріїв підвідомчості справ господарським судам;
обґрунтування необхідності та конкретних пропозицій щодо розширення кола справ, підвідомчих господарським судам;
запропонування нової редакції статті 12 ГПК України та формулювання пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань підвідомчості справ господарським судам та розмежування компетенції між судами різних юрисдикцій.
Об’єктом дослідження є господарські процесуальні відносини, що виникають при визначенні справ, підвідомчих господарським судам.
Предметом дослідження є підвідомчість справ господарським судам як процесуальний інститут, що опосередковує розмежування компетенції господарських та інших судів.
Методи дослідження. Дослідження побудовано на використанні ряду наукових методів і підходів тією мірою, якою вони адекватні об’єкту, предмету та завданням дисертаційного дослідження. Історичний метод використовувався при дослідженні генезису підвідомчості справ господарським судам поряд із формами захисту порушених прав та законних інтересів суб’єктів правовідносин, а також при дослідженні сутності складових елементів юрисдикції та підвідомчості. Системно-структурний метод застосовувався при формуванні загального підходу щодо концептуального висвітлення проблем, пов’язаних з визначенням належної юрисдикції господарського суду, визначення та аналізу структурних компонентів підвідомчості. Порівняльно-правовий метод використовувався для зіставлення національного права з практикою господарських судів й правом іноземних країн. У дослідженні застосовувалися також методи аналізу і синтезу, дедукції, індукції, порівняння та протиставлення для систематизації емпіричного матеріалу й отримання теоретичних результатів та практичних висновків для досягнення поставленої мети і завдань дослідження.
Теоретичну основу дослідження, крім вищевказаних авторів складають праці вітчизняних і зарубіжних вчених в галузі господарського та цивільного процесуального права, зокрема: Є.В. Васьковського, В.М. Гайворонського, К.В. Гусарова, П.С. Дружкова, Г.Л. Знаменського, Д.Д. Луспеника, В.К. Мамутова, Ю.К. Осипова, А.Й. Осетинського, І.Г. Побірченка, О.А. Підопригори, Д.М. Притики, І.В. Решетнікової, М.М. Сибільова, М.І. Титова, Д.М. Чечота, А.В. Юдіна та ін., а також теоретиків права та спеціалістів в інших галузях права.
Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, судова практика Верховного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України та господарських судів України.
Наукова новизна отриманих результатів обумовлюється тим, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням підвідомчості справ господарським судам України.
Вперше у юридичній науці:
визначено підвідомчість справ як правову категорію, що опосередковує сферу відання того чи іншого компетентного органу, і здійснено її класифікацію на підвідомчість юридичних та інших справ; визначено юрисдикцію як правову категорію, що відображає компетенцію юрисдикційних органів щодо вирішення підвідомчих їм юридичних справ, і здійснено класифікацію юрисдикції на державну та недержавну, судову та несудову;
обґрунтовано визначення підвідомчості судових справ як правового засобу розмежування сфер відання органів судової влади, і судової юрисдикції як міжгалузевого інституту процесуального права, що опосередковує розмежування компетенції з правового регулювання суспільних відносин у процесі судової правореалізації між органами судової влади;
аргументовано співвідношення підвідомчості справ і юрисдикції як часткового і загального, де остання включає в себе як сферу відання юрисдикційного органу, так і компетенцію щодо правового регулювання суспільних відносин у цій сфері.
обґрунтовано висновок, що підвідомчість справи господарським судам повинна визначатися, виходячи з відносин, що мали місце під час існування спірних матеріальних правовідносин, а не на момент подачі судового позову, у тому числі щодо спорів відносно договорів, укладених громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності, які на момент подачі судового позову припинили підприємницьку діяльність.
Удосконалено положення щодо:
термінологічної узгодженості господарського, цивільного та адміністративного процесуального законодавства, зокрема, обґрунтовано доцільність використання при прийнятті ГПК України у новій редакції терміну “судова юрисдикція” для визначення компетенції господарських судів як такого, що охоплює і підвідомчість справ і компетенцію щодо їх вирішення;
підстав виникнення господарських зобов’язань, зокрема, обґрунтовується доповнення закріплених у законі підстав судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Дістали подальший розвиток положення щодо:
● критеріїв підвідомчості справ господарським судам шляхом:
надання їх поняття як встановлених законодавством ознак спірних правовідносин, при наявності яких визначається підвідомчість тієї чи іншої справи або групи справ господарському суду;
здійснення їх систематизації на основі норм законодавства, напрацювань судової практики та опрацювання пропозицій, що містяться в спеціальній літературі, з віднесенням до них наступних:
суб’єктний критерій як визначений правовий статус учасника справи на момент виникнення господарських процесуальних правовідносин з урахуванням його правового статусу на момент порушення суб’єктивного права чи охоронюваного законом інтересу;
характер спірних правовідносин, застосування якого пропонується в широкому розумінні, що означає включення до його складу як господарської діяльності з метою одержання прибутку (підприємницької), так і господарської діяльності без такої мети (непідприємницька господарська діяльність), а також діяльності негосподарюючих суб’єктів, спрямованої на створення, підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування;
визначення підвідомчості справ господарським судам в окремих випадках прямими вказівками в законі як третій виключний критерій, що застосовується незалежно від наявності та належності попередніх двох критеріїв;
● розмежування підвідомчості справ господарських судів та цивільних, адміністративних судів, зокрема, аргументовано доцільність віднесення до підвідомчості господарським судам категорій справ, що виникають з господарських відносин або зачіпають їх, що потребує комплексного застосування при вирішенні спірних відносин як норм господарського матеріального права і інших приватноправових норм, так і публічно-правових норм, що діють у сфері господарювання, зокрема:
спорів за позовами суб’єктів владних повноважень до суб’єктів господарювання про застосування адміністративно-господарських санкцій;
справ щодо санкціонування контролюючими органами рішень про проведення позапланових перевірок, вилучення документів, зупинення видаткових операцій стосовно суб'єктів господарювання;
спорів між суб’єктами господарювання та суб’єктами владних повноважень щодо укладення, зміни, розірвання та виконання господарських договорів, включаючи договори купівлі–продажу, оренди державного та комунального майна, оренди землі, угоди з активами державного матеріального резерву, закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти;
спорів, пов'язаних з приватизацією державного та комунального майна, крім житлового фонду;
інших спорів між суб’єктами владних повноважень та господарюючими суб’єктами, що мають економічне підґрунтя, у тому числі спорів про визнання недійсними актів податкових органів, визнання недійсними рішень з земельних відносин, рішень про продаж державного та комунального майна, рішень про передачу в оренду державного та комунального майна;
● віднесення до підвідомчості господарським судам справ, що виникають із господарської діяльності між суб’єктами такої діяльності, а також інших спорів, доцільність вирішення яких господарськими судами визначається виходячи із змісту правовідносин та суб’єктного їх складу, а саме:
спорів, що виникають при виконанні господарських договорів, однією із сторін яких була на час укладення договору фізична особа–суб'єкт підприємницької діяльності та яка припинила підприємницьку діяльність на час виникнення спору;
спорів, що виникають з корпоративних відносин між колективними сільськогосподарськими підприємствами, виробничими кооперативами, колективними підприємствами, приватними підприємствами та їх учасниками (членами, засновниками);
спорів, що виникають у результаті інвестиційної діяльності на території України між суб'єктами інвестиційних відносин, окрім спорів, де стороною є інвестор – фізична особа без статусу суб'єкта підприємницької діяльності;
справ про визнання на території України рішення іноземних господарських (арбітражних, комерційних, тощо) судів у справах господарського (економічного) характеру за місцем реєстрації боржника суб’єкта господарювання України;
справ про спростування відомостей, захисту честі, гідності та ділової репутації, стягнення моральної шкоди, що виникають з господарської діяльності;
● підвідомчості справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема, аргументовано необхідність віднесення до підвідомчості господарським судам справ про визнання майна безхазяйним та визнання права на це майно, якщо суб’єктами звернення є особи вказані в статті 1 ГПК України;
● підвідомчості спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, зокрема, обґрунтовано доцільність поширення відповідної норми на аналогічні дії стосовно господарських зобов’язань в цілому.
Практичне значення одержаних результатів. Наукова та практична значимість роботи визначається новизною дисертаційного дослідження й полягає у подальшому розвитку теорії господарського процесуального права, удосконаленню діючого законодавства, формуванню правозастосовчої практики судів при розгляді та вирішенні господарських справ.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм навчальних дисциплін “Господарське процесуальне право”, “Цивільний процес”, “Особливості розгляду окремих категорій справ” та інших, а також у викладенні цих дисциплін і при підготовці навчальних посібників.
Практична цінність дисертації полягає і у тому, що здійснений у роботі аналіз, викладені у ній висновки та пропозиції можуть бути використані в законотворчому процесі, для удосконалення чинного законодавства у сфері розподілення компетенції органів судової влади по розгляду юридичних справ та конфліктів.
Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Результати дисертаційного дослідження використовувалися в роботі Виконавчого комітету Харківської міської ради (довідка № 1073/08-11 від 05.07.2006 р.), Харківського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (довідка № 1235 від 30.06.2006 р.), Управління національного банку України в Харківській області (довідка № 17-012/5949 від 07.08.2006 р.) при рішенні спірних і проблемних питань розмежування компетенції між спеціалізованими господарськими судами і загальними судами, а також між спеціалізованими господарськими і адміністративними судами.
Особистий внесок здобувача. У дисертації викладені наукові результати, які отримані особисто автором під час науково-дослідних робіт на основі аналізу законодавства та судової практики з питань підвідомчості справ судовим органам. Наукові результати дисертації одержані автором самостійно. Внесок у публікації, визначений у списку опублікованих за темою дисертації праць.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки та практичні результати, сформульовані у дисертації, доповідалися та обговорювалися на науково-практичній конференції „Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов‘язаних із державним регулюванням економічних відносин” (м. Харків, 20-21 жовтня 2004 р.), на IV міжвузівській науково-практичної конференції “Вища освіта України у ХХI сторіччі” (м. Харків, 4 лютого 2006 р.), на науково-практичній конференції „Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи” (м. Донецьк, 12-13 квітня 2006 року), а також формулювались дисертантом під час роботи на посаді судді господарського суду Харківської області.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 7 наукових працях загальним обсягом 2,9 д.а., у тому числі 4 наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України. Всі роботи підготовлені дисертантом особисто.
Структура і обсяг дисертації визначається її метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, що мають сім підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації складає 184 сторінки комп’ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 356 найменувань і додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоноване нове розв’язання наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання щодо підвідомчості справ господарським судам. Для вирішення наукової задачі дисертантом обґрунтовано нові наукові положення і пропозиції щодо удосконалення законодавства з питань підвідомчості справ господарським судам з метою розмежування юрисдикції судових органів. На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні основні висновки:
1. Визначено підвідомчість справ як правову категорію, що опосередковує сферу відання того чи іншого компетентного органу, та юрисдикцію як правову категорію, що відображає компетенцію юрисдикційних органів щодо вирішення підвідомчих їм юридичних справ. Аргументовано співвідношення підвідомчості справ і юрисдикції як часткового і загального, де остання включає в себе як сферу відання юрисдикційного органу, так і компетенцію щодо правового регулювання суспільних відносин у цій сфері.
2. Обґрунтована необхідність визначення критеріїв підвідомчості справ господарським судам як встановлених законодавством ознак спірних правовідносин, за наявності яких визначається підвідомчість тієї чи іншої справи або групи таких справ господарському суду. Здійснена систематизація таких критеріїв. Наведене положення сприяє недопущенню конкуренції юрисдикцій чи звуження судової юрисдикції, покладення на суди нехарактерних для сфери правосуддя обов’язків при одночасному неухильному додержанню права кожної особи на судовий захист та необмеженості судової юрисдикції.
3. Обґрунтовано висновок, що підвідомчість справи господарським судам повинна визначатися, виходячи з відносин, що мали місце під час існування спірних матеріальних правовідносин, а не на момент подачі судового позову, у тому числі щодо спорів відносно договорів, укладених громадянами – суб’єктами підприємницької діяльності, які на момент подачі судового позову припинили підприємницьку діяльність.
4. Доопрацьовано теоретичне обґрунтування розгляду господарськими судами спорів: пов’язаних з приватизацією державного та комунального майна; з участю суб'єктів владних повноважень, що виникають з господарських відносин або зачіпають їх, у тому числі спорів про визнання недійсними актів податкових органів, визнання недійсними рішень компетентних органів із земельних відносин
5. Запропоновано здобуті наукові та практичні результати використовувати у подальших наукових дослідженнях підвідомчості господарських судів з метою розмежування сфер діяльності судів різних юрисдикцій, при розробці нового ГПК України, внесенні змін до діючого законодавства та тлумаченні його окремих положень й формуванні судової практики в аспекті відповідності міжнародним стандартам правосуддя.
6. Обґрунтовано пропозиції: по внесенню змін до п. 1 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ст. 174 ГК України відносно того, що господарським судам підвідомчі справи по спорам, що виникають не тільки при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, але і при аналогічних діях стосовно господарського зобов'язання в цілому; по внесенню змін до ст. ст. 38, 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" закріпивши положення про розгляд спорів, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності господарськими судами; по внесенню змін до ст. ст. 62, 80 ГПК України щодо уточнення підстав відмови у прийняття позовної заяви та припинення провадження у справі при наявності арбітражної угоди.
Враховуючи результати дисертаційного дослідження пропонується нова редакція статті 12 ГПК України:
„Стаття 12. Компетенція господарських судів щодо вирішення справ.
1. Господарським судам підвідомчі справи зі спорів, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання і між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, а також інші справи, пов’язані із здійсненням господарської діяльності, у тому числі справи зі спорів, що виникають:
1) при реорганізації та припиненні суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності;
2) у сфері ліцензування господарської (підприємницької) діяльності;
3) при укладанні, зміні, розірванні та виконанні державних контрактів та інших угод про поставки продукції, виконання робіт та надання послуг для державних потреб;
4) у земельних, гірничих, лісових та водних відносинах, відносинах щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
5) у зв’язку із захистом ділової репутації у сфері господарської (підприємницької) діяльності;
6) у зв’язку із захистом від недобросовісної конкуренції та захистом економічної конкуренції;
7) у процесі зовнішньоекономічної діяльності та іноземного інвестування, включаючи спори, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні угод про розподіл продукції та концесійних договорів;
8) у зв’язку із здійсненням контролю та нагляду за господарською (підприємницькою) діяльністю;
9) у зв’язку із визнанням господарських договорів недійсними.
2. До компетенції господарських судів відносяться усі справи, в тому числі за участю фізичних осіб, що не мають статусу суб’єкта підприємницької діяльності, зі спорів, що виникають:
1) при створенні та державній реєстрації суб’єктів господарської (підприємницької) діяльності;
2) з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством, колективним сільськогосподарським підприємством, виробничим кооперативом, колективним підприємством, приватним підприємством і його учасником (членом, засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (членами, засновниками, акціонерами) господарських товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, виробничих кооперативів, колективних підприємств, приватних підприємств які пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням і припиненням їх діяльності, крім трудових спорів;
3) у процесі корпоратизації та приватизації, крім приватизації державного житлового фонду;
4) у відносинах, пов’язаних із захистом прав на об’єкти промислової власності, включаючи спори про визнання незаконними документів про реєстрацію прав на результати промислової діяльності;
5) у процесі обігу векселів.
3. До компетенції господарських судів належить розгляд справ про банкрутство.
4. До компетенції господарських судів належить розгляд справ про визнання права та встановлення фактів, що не мають ознак спору про право, а саме про:
1) визнання торговельної марки (знака для товарів і послуг) добре відомою;
2) визнання суб’єкта господарської діяльності (підприємницької) діяльності власником недобудованого нерухомого майна;
3) визнання права власності за суб’єктом господарської (підприємницької) діяльності на самочинно збудоване ним нерухоме майно;
4) визнання права власності за суб’єктом господарської (підприємницької) діяльності у разі втрати ним документів, який засвідчує його право власності;
5) встановлення права власності у суб’єкта господарської (підприємницької) діяльності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери;
6) встановлення інших фактів, що породжують юридичні наслідки у сфері господарської (підприємницької) діяльності, у випадках, передбачених законом;
5. Законом до компетенції господарських судів може бути віднесено й інші категорії справ”.
Зроблені інші базові висновки з теми дослідження відповідно до завдань, поставлених автором.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Комаров В.В. Конституционные параметры гражданского судопроизводства //Российский конституционализм и современные тенденции развития правовой системы: Сб. материалов Междунар. науч.-практ. конф. – Ч.1. Проблемы формирования правового государства и режима конституционализма в России: теория, история, практика. – Белгород: Изд-во БелГУ, 2003. – С. 35-40.
2. Побирченко И.Г. Хозяйственные споры и формы их разрешения: Дис. … докт. юрид. наук. – специальность № 719 / Киев. ордена Ленина гос. ун-т имени Т.Г.Шевченко. – Защищена 6.05.1971г.; Утв. 7.01.1972 г. – К., 1971. – 627 с.
3. Хахулин В.В. Пределы диспозитивности в международном коммерческом арбитраже //Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. - №6. – С.18-21.
4. Чечот Д.М. Субъективное право и формы его защиты. – Л.: Изд-во Ленингр. гос. ун-та, 1968. – 72 с.
5. Каллистратова Р.Ф. Процессуальные вопросы в арбитражной практике //Научно – практический комментарий арбитражной практики. – Вып.5. – М.: Юрид. лит., 1972. – С.80-97.
6. Каллистратова Р.Ф. Процессуальные вопросы в практике государственного арбитража //Комментарий арбитражной практики /Под ред. Е.В.Анисимова. – Вып.2. – М.: Юрид. лит., 1978. – С.89-95.
7. Фархтдинов Я.Ф. Альтернативные формы разрешения споров в сфере гражданского и арбитражного судопроизводства //Заметки о современном гражданском и арбитражном процессуальном праве / Под ред. М.К.Треушникова. – М.: ОАО «Издательский дом «Городец»», 2004. – С.226-230.
8. Советский гражданский процесс / Под ред. К.И. Комиссарова и В.М. Семенова. – М.: Юрид. лит., 1978. – 432 с.
9. Гражданский процесс: Учебник. / Под ред. К.С.Юдельсона. – М.: Юрид. лит., 1972. – 440 с.
10. Васильев С.В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учебное пособие. – Харьков: Эспада, 2002. – 368 с.
11. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Р.М., Ярошенко П.П. та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України від 25.12.1997 р. № 9-зп //Офіційний вісник України. – 1998. - №1. – Ст.25.
12. Теоретические и прикладные проблемы реформы гражданской юрисдикции: Межвуз. сб. науч. тр. / Под ред. В.В. Яркова (отв. ред.), Г.А. Жилина, И.М. Зайцева и др. – Екатеринбург: Гуманитарный ун-т, 1989. – 336 с.
13. Гражданский процесс: Учебник / Под ред. проф. В.В. Комарова – Харьков: ООО «Одиссей», 2001. – 704 с.
14. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
15. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11. – Ст. 462.
16. Система гражданской юрисдикции в канун ХХ1 века: современное состояние и перспективы развития: Межвуз. сб. науч. тр./Под ред. В.В. Яркова (отв. ред.), М.А. Викут, Г.А. Жилина и др. – Екатеринбург: Изд-во Гуманитарного ун-та, 2000. – 608 с.
17. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России. – Екатеринбург – М.: Норма, 1999. – 312 с.
18. Проблемы науки гражданского процессуального права / В.В. Комаров, В.А. Бигун, В.В. Баранкова; Под ред. проф. В.В. Комарова. – Харьков: Право, 2002. – 439 с.
19. Чудиновских К.А. Подведомственность в системе гражданского и арбитражного процессуального права. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. – 306с.
20. Закон “Про судоустрій України” від 07.02.2002 р. № 3018-III // Офіційний вісник України. – 2002. - №10. – Ст. 441.
21. Закон України „Про третейські суди” від 11.05.2004 р. №1701-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – №35. – Ст. 412.
22. Закон України „Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.1994 р. №4002-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №25. – Ст. 198.
23. Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.06 р. №3480-IV // Офіційний вісник України. – 2006. – №13. – Ст. 857.
24. Побірченко І.Г. „Підписуючи контракт – подумай про захист” // Право України. – 1997. – №2. – С. 57-60.
25. Побірченко І.Г. Проблеми становлення і розвитку міжнародного комерційного арбітражу в Україні // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – №2. – С.43-50.
26. Побірченко І.Г. Міжнародному комерційному арбітражу в Україні 10 років // Право України. – 2002. – №8. – С. 12-15.
27. Конституція України: Закон України. Прийнятий на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. № 254к/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
28. Комаров В.В. Новелізація цивільного процесуального законодавства та засади нового Цивільного процесуального кодексу України //Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2 (33) - № 3(34). – С.467-482.
29. Сапунков В.Й., Ємельянова І.І. Проблеми цивільної юрисдикції судів //Бюллетень Міністерства юстиції України. – 2003. - №6. – С.52-59.
30. Лебедев М.Ю. Развитие института юрисдикции и его проявление в третейском суде: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Саратов, 2005. – 30 с.
31. Лист Вищого арбітражного суду України від 14.06.93 р. № 01-8/672 „Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні спорів” // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2000. – № 1. – С.133.
32. Пелевин С.М. Критерии подведомственности гражданских дел // Изв. вузов. Правоведение. – 1990. – № 1. – С.80-84.
33. Полянчуков И.В. Подведомственность гражданско – правовых споров. Перспективы развития // Изв. вузов. Правоведение. – 1993. – № 2. – С. 97-100.
34. Штефан М.Й. Цивільний процес. Підруч. для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. – К.: Ін Юре, 1997. – 607 с.
35. Словарь терминов по теории государства и права: Учеб. пособие / Рук. авт. Н.И. Панов. – Харьков: Основа, 1997. – 180 с.
36. Юридический энциклопедический словарь / Под. ред. А.Я. Сухарева. – М.: Сов. энцикл., 1984. – 415 с.
37. Юридическая энциклопедия / Под общ. ред. М.Ю.Тихомирова. – М.: Юринформцентр, 1997. – 526 с.
38. Дружков П.С. Судебная подведомственность споров о праве и иных правовых вопросов, рассматриваемых в порядке гражданского судопроизводства: Автореф. дис…. канд. юрид. наук. – Свердловськ, 1966. – 21с.
39. Дружков П.С. Понятие и виды подведомственности споров о праве и иных правовых вопросов //Вопросы советского государства и права. – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1966. – С. 156-168.
40. Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел: Автореф. дис…. докт. юрид. наук. – Свердловськ, 1974. – 35 с.
41. Тимченко П.М. Проблеми судової підвідомчості: Автореф. дис. … канд. юрид. наук.: 12.00.03 /Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. – 19 с.
42. Васьковській Е.В. Учебникъ гражданскаго процесса. – М.: Изданіе Бр. Богимоновыхъ, 1914. – 571 с.
43. Елисейкин П.Ф. Защита субъективных прав и интересов и компетенция суда в советском гражданском процессе // Вопросы государства и права: Ученые записки Дальневосточного государственного университета. – Владивосток, 1969. – Том 31, Ч. 1. – С. 3-163.
44. Побирченко И.Г. Хозяйственная юрисдикция (общее учение). – Киев: РИО УВД УССР, 1973. – 252 с.
45. Зезюлин Б.М. Компетенция прокуроров по осуществлению высшего надзора за точным исполнением законов: Автореф. дис…. канд. юрид. наук. - М., 1976. – 22 с.
46. Лазарев Б.М. Компетенция органа государства: права и обязанности или правоспособность //Советское государство и право. – 1968. – №7. – С. 28-34.
47. Мамутов В.К. Компетенция государственных органов в решении хозяйственных вопросов. – М.: Юрид. лит., 1964. – 226 с.
48. Воложанин В. Разграничение подведомственности товарищеских и народных судов по гражданским делам //Советская юстиция. – 1965. – № 14. – С. 10-12.
49. Масленникова Н.И. Стадии гражданского процесса как социально – управленческие циклы //Реализация процессуальных норм органами гражданской юрисдикции: Межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск, 1988. – С. 8-12.
50. Тараненко В., Шакарян М. Научно – практический комментарий к Основам гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик // Советская юстиция. – 1963. – №14. – С. 28-29.
51. Хахулин В.В. Правовое положение управления промышленного объединения. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. – 143 с.
52. Осипов Ю.К. Подведомственность юридических дел: Учеб. пособие. – Свердловск, 1973. – 123 с.
53. Грошевий Ю.М., Марочкін І.Є. Органи судової влади в Україні. – К.: Ін Юре, 1997. – 19 с.
54. Цихоцкий А.В., Черненко А.К. Судебная власть в условиях действия новой Конституции Российской Федерации. – Новосибирск, 1995. – 620 с.
55. Шишкін В.І. Деякі аспекти у проблематиці розвитку системи правосуддя в Україні // Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матеріали наук.-практ. конф. (22-23 листоп. 1996р.). – К.: Генеза, 1996. – С. 224-227.
56. Топорин В. Суд и разделение властей // Вестник Верховного Суда СССР. – 1991. – № 6. – С. 26-28.
57. Пахолюк Л. Суди з предметною спеціалізацію в історії судоустрою України // Право України. – 1997. – № 7. – С. 62-64.
58. Бойко В. Права людини – під захист суду // Юридичний вісник України. – 1997. – № 24. – С. 4.
59. Титов М. Деякі нотатки про судову владу // Право України. – 1997. – № 11. – С. 81-82.
60. Нимченко В. Закон «О судоустройстве». Каким ему быть? // Закон и бизнес. – 1997. – № 7. – С. 3.
61. Бушманов А. Судейское сообщество претендует на власть // Российская юстиция. – 1997. – № 8. – С. 9-10.
62. Омельяненко Г.М. Проблеми формування органів судової системи за новою Конституцією України: історія і сучасність //Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність: Матеріали наук.-практ. конф. (22-23 листоп. 1996р.). – К.: Генеза, 1996. – С. 221-223.
63. Грошевой Ю.М., Хотенец В.М. К вопросу о месте хозяйственных судов в судебной системе //Ідеологія державотворення в Україні: історія і сучасність. Матеріали наук.-практ. конф. (22-23 листоп. 1996р.). – К.: Генеза, 1996. – С. 9-10.
64. Притика Д.М. Правові питання організації та компетенції юрисдикційних органів по вирішенню господарських спорів (на матеріалах арбітражної практики): Дис…. канд. юрид. наук у формі доповіді, яка виконує функції автореферату: спец-сть 12.00.02. – К., 1993. – 56 с.
65. Стефанюк В. Слово и дело о независимости судейства // Закон и бизнес. – 1997. – № 50. – С. 8.
66. Стефанюк В. Третья власть на пути становления и реформирования // Закон и бизнес. – 1997. – № 38. – С. 3.
67. Стретович В. Слухання справи “про незалежну судову владу” продовжується // Юридичний вісник України. – 1996. – № 26. – С. 16.
68. Маляренко В. Актуальні проблеми становлення судової влади в Україні // Право України. – 1996. – № 1. – С. 31-37.
69. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні. – Харків: Фоліо, 2002. – 176 с.
70. Колиушко И., Куйбида Р. Ветированная «западня» // Юридична практика. – 2005. – 10 трав. (№ 19). – С. 1, 6.
71. Васильев С.В. Хозяйственный процесс: Учеб. пособие. – Харьков: Эспада, 2003. – 240 с.
72. Арбитражный процесс: Учебник / Под ред. проф. М.К.Треушникова. – М.: ООО «Городец-издат», 2003. – 656 с.
73. Міжнародне право в документах /За заг. ред. д.ю.н., проф. М.В.Буроменського. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутрішніх справ, 2003. – 376 с.
74. Конвенція про захист прав людини та основних свобод //Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – С. 270-302.
75. Закон України „Про внесення змін та доповнень до Арбітражного процесуального Кодексу України” від 21.06.01 р. № 2539-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 36. – Ст. 188.
76. Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища” від 25.06.91 р. № 1264-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
77. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 15.05.03 р. №762-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 30. – Ст. 247.
78. Закон України „Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 р. №93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
79. Закон України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” від 16.11.92 р. №2782-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
80. Архів господарського суду Харківської області. Справа № 46/336-04. – 118 с.
81. Зейкан Я. Змішаний процес // Дзеркало тижня. – 2004. – 20-26 листоп. (№ 47). – С.6.
82. Арбитражный процесс: Учебник для вузов / Под ред. проф. М.К. Треушникова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Изд-во «Спарк», Юридическое бюро «Городец». – 1997. – 253 с.

[84]
83. Hoffman-Riem. Modernisierung von Recht und Justiz. – 2001. – 230 p.
84. Herzog P. Civil Procedure in France. Martinus Nijhoff. The Hague. The Netherlands. – 1967. – 118 p.
85. Шлоссер П. Прямое взаимодействие судов различных государств // Российский ежегодник гражданского и арбитражного процесса / Под ред. докт. юрид. наук проф. В.В.Яркова. – СПб.: Издат. дом С.-Петерб. гос. ун-та. – 2006. – С. 402-429.
86. Осокина Г.Л. Гражданский процесс. Общая часть. – М.: Юристъ, 2003. – 669 с.
87. Тимченко П.М. Проблемы судебной подведомственности: Дисс…. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. Украины им. Ярослава Мудрого. – Харьков, 2000. – 173 с.
88. Комаров В.В. Право як арбітр нації //Юридичний вісник України. – 2005. – 29 січ.-4 лют. (№ 4). – С.8.
89. Закон України „Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України” від 13.05.1997р. № 251/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 25. – Ст. 171.
90. Закон України „Про внесення змін до Закону України «Про банкрутство” від 30.06.1999р. № 784-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
91. Архів Господарського суду Харківської області. Справа № 33/60-02.
92. Юдельсон К.С. Исковое производство в составе гражданской юрисдикции //Вопросы теории и практики гражданского процесса: Межвуз. науч. сб. – Вып. 1. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – С. 3-18.
93. Притика Д.М. Арбітражні суди в Україні: історичний нарис та перспективи розвитку. – К.: Ін Юре, 1998. – 48 с.
94. Постанова Верховного Суду України від 6 липня 2004 р. // Юридическая практика. – 2004. – 10 авг. (№ 32). – С. 20.
95. Кожухарь А.Н. Право на судебную защиту в исковом производстве. – Кишинев: Штиинца, 1989. – 142 с.
96. Пушкар Е.Г. Исковое производство в советском гражданском процессе (процессуальные последствия возбуждения дел). – Львов: Вища школа, 1978. – 199 с.
97. Абрамов Н.А. Хозяйственно – процессуальное право Украины: Учебное пособие (курс лекций). – 2-е изд. – Х.: Одиссей, 2002. – 256 с.
98. Щеглов В.Н. Принципы искового производства //Вопросы теории и практики гражданского процесса: Межвуз. науч. сб. – Вып. 1. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – С. 32-39.
99. Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. – 160 с.
100. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15 жовтня 2002 р. //Господарське судочинство в Україні: Судова практика. Застосування процесуальних норм / Відп. ред. І.Б.Шицький. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. – С. 161-164.
101. Поляков Б. Банкротство как институт хозяйственного права // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9. – С. 13-15.
102. Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в редакції від 30 червня 1999 р. № 784-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
103. Мамутов В.К. Развитие хозяйственного законодательства и хозяйственно – правовой мысли в суверенной Украине: Науч. доклад / Ин-т экономико-правовых исследований НАН Украины. – Донецк, 2004. – С. 9.
104. Поляков Б. Судебные процедуры банкротства в Украине // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 9. – С. 22-25.
105. Мильков А. Суды общей юрисдикции и процедуры банкротства // Законность. – 2002. – № 1. – С. 41-43.
106. Ткачев В.Н. Правовое регулирование несостоятельности (банкротства) в России. – М.: ЮИ МВД РФ, 2002. – 164 с.
107. Бірюков О.М. Інститут неспроможності: порівняльно-правовий аналіз: Моногр. – К.: Видавничий центр «Київський університет», 2000. – 163 с.
108. Поляков Б.М. Право несостоятельности (банкротства) в Украине. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 440 с.
109. Чувпило О. Монографія з права неспроможності (банкрутства) // Право України. – 2003. – № 11. – С. 175-176.
110. Попадюк С.С. Банкрутство банків: деякі особливості процедури ліквідації // Наше право. – 2003. – № 3. – С. 61-67.
111. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 21.06.01р. № 2539-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 36. – Ст. 188.
112. Тісногуз В. Оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби // Право України. – 2005. – № 5. – С. 68-69.
113. Гусаров К.В. Загальні та третейські суди в системі цивільної юрисдикції // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. – Донецьк, 2003. – № 3. – С. 292-295.
114. Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. по справі №15/рп/2002 р. // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 17-20.
115. Закон України “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” від 29.11.01 № 2860-ІІІ //Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 76.
116. Шкляр Т. Право на судебную защиту иностранных юридических лиц в Украине как составляющая их правового статуса // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 9. – С. 74-78
117. Роз‘яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/608 від 31.05.02 р. „Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств та організацій” // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 3. – С. 98-105.
118. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 04-5/639 // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 3. – С. 24-28.
119. Знаменский Г.Л. Исследования проблем хозяйственного права в новых условиях // Економіка і право. – 2002. – № 1. – С. 31-40.
120. Архів господарського суду Харківської області. Справа № 11/212-04. – 36 с.
121. Арбитражно – процессуальный кодекс Российской Федерации. – М.: ИНФРА-М. – 2002. – Вып. 14. – 175 с.
122. Зайцев И.М. Установительные иски в арбитраже //Вопросы теории и практики гражданского процесса: Межвуз. науч. сб. – Вып. 1. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. – С. 122-128.
123. Архів місцевого суду Дзержинського району м.Харкова. Справа № 2-22041/03. – 43 с.
124. Архів Господарського суду Харківської області. Справа № 11/09-01. – 180 с.
125. Проект Господарського процесуального кодексу України // Закон і бізнес. – 2004. – № 33. – С. 1, 12-15.
126. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. – Т.2. – М.: Русский язик, 1979. – 779 с.
127. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русский язик, 1984.– 917 с.
128. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Д.М. Притика, М.І. Тітов, В.М. Гайворонський та ін. – 2-е вид., допов. та перероб. – Харків: Консул, 2002. – 547 с.
129. Комментарий к арбитражно-процессуальному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Под ред. Г.А. Жилина. – М.: ТК Велби, 2003. – 840 с.
130. Арбитраж в СССР: Учебное пособие /Под ред. проф. К.С.Юдельсона. – М.: Юрид. лит., 1984. – 204 с.
131. Арбитраж в СССР: Учебное пособие /Под ред. М.С.Шакарян. – М.: Юрид. лит., 1981. – 247 с.
132. Лист Вищого арбітражного суду України від 08.05.92 р. № 01-18/552 „Про підвідомчість спорів, що виникають при укладанні договорів на ярмарках оптового продажу товарів” //Арбітражне судочинство в Україні: правові засади та практика застосування. – К.: Ін Юре, 1998. – С. 2.
133. Лист Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 20.07.95 р. № 01-8/518 „Щодо визначення підвідомчості цивільних справ та господарських спорів” // Арбітражне судочинство в Україні: правові засади та практика застосування. – К.: Ін Юре, 1998. – С. 2.
134. Лист Вищого арбітражного суду України від 24.11.97 р. № 01-8/452 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів” // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1998. – № 1. – С. 135-139.
135. Лист Вищого арбітражного суду України від 30.12.97 р. № 01-8/500 “Про Закон України “Про об‘єднання громадян”” // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1998. – № 1. – С. 140-143.
136. Роз‘яснення Вищого арбітражного суду України від 08.02.96 р. № 02-5/62 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” // Вісник господарського судочинства. – 2004 р. – № 3. – С. 104-106.
137. Постанова Верховного Суду України від 29.10.2002 р. у справі № 8615-2/9/409С //Вісник господарського судочинства України. – 2004. – № 3. – С. 104-106.
138. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково – практичний коментар / За ред. В.В.Комарова. – Харків: Одіссей, 2001. – 816 с.
139. Лист Вищого Арбітражного Суду України від 23.10.00 р. № 01-8/556 „Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян” // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 1. – С. 56-59.
140. Лист Вищого Арбітражного Суду України від 22.11.94 р. № 01-8/847 „Про деякі питання застосування чинного законодавства при вирішенні спорів” // Арбітражне судочинство: правові засади та практика. – К.: Ін Юре, 1998. – С. 2.
141. Роз‘яснення Вищого господарського Суду України від 28.07.94 р. № 02-5/492 „Про участь у господарському процесі відособлених підрозділів юридичних осіб” // Арбітражне судочинство: правові засади та практика. – К.: Ін Юре, 1998. – С. 2.
142. Бринцев О.В. Сутність правових спорів у сфері підприємництва та способи їх вирішення: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2001. – 228 с.
143. Лист Вищого арбітражного суду від 10.03.98 р. № 01-8/91 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів” // Вісник Вищого арбітражного суду. – 1998. – № 2. – С. 184-188.
144. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 10.06.04 р. № 04-5/1107 // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 3. – С. 100-111.
145. Лист Вищого арбітражного суду України від 05.10.93 р. № 01-8/1076 „Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні спорів” // Арбітражне судочинство: правові засади та практика. – К.: Ін Юре, 1998. – С. 2.
146. Лист Вищого арбітражного суду України від 14.10.98 р. № 01-8/393 „Про практику вирішення окремих категорій спорів за матеріалами президії Вищого арбітражного суду України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1998. – № 4. – С. 78-80.
147. Лист Вищого арбітражного суду України від 26.10.99р. № 01-8/505 „Про Закон України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”” // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 1. – С. 87-89.
148. Господарське судочинство в України: Судова практика. Застосування процесуальних норм / Відп. ред І.Б.Шицький. – К.: Ін Юре, 2005. – 472 с.
149. Архів Господарського суду Харківської області. Справа № 11/398-04. – 74 с.
150. Архів Господарського суду Харківської області. Справа № А-46/260-04. – 189 с.
151. Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 грудня 2003 р. //Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 3 (43). – С.9-10
152. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.10.06 р. №01-8/2351 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального Кодексу, порушених у відповідних записках господарських судів у 2005 році та у першому півріччі 2006 року” //Вісник господарського судочинства. – 2006. - №6. – С.35-40
153. Гусаров К.В. Проблемы гражданской процессуальной правосубъектности: Дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харьков, 2000. – 201 с.
154. Лист Вищого арбітражного суду України від 01.07.96 р. № 01-8/241 „Про деякі питання практики застосування чинного законодавства при вирішенні спорів” // Арбітражне судочинство: правові засади та практика. – К.: Ін Юре, 1998. – С. 2.
155. Рожкова М.А. Основные понятия арбитражного процессуального права. – М.: Статут, 2003. – 400 с.
156. Бунимович Е. Государство до сих пор не понимает, что вложение денег в образование – самое выгодное после инвестиций в добычу нефти и газа //Совершенно секретно. – 2005. – № 7 (194). – С.10.
157. Закон України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» від 21.09.99 р. № 1076-ХIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 48. – Ст. 408.
158. Застосування судами цивільного і цивільного процесуального законодавства / За заг. ред. П.І.Шевчука. – К.: Ін Юре, 2002. – 416 с. – (Сер. «Б-ка судді»).
159. Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 23 травня 2002 р. //Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3 (37). – С.21.
160. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 13.11.98 р. № 02-5/433 «Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України щодо вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» // Вісник господарського судочинства. – 1999. – № 1. – С. 91-92.
161. Архів господарського суду Харківської області. Справа №11/47-04. – 154 с.
162. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 13 січня 2004 р. по справі № 3/701 // Юридична газета. – 2004. – 21 квіт. (№ 8) – С. 21.
163. Лист Верховного Суду та Вищого Арбітражного Суду України від 20.07.95 р. № 01-8/518а // Право і практика. – 2003. – № 17. – С. 79-80.
164. Архів Господарського суду Харківської області. Справа № 7174/4-11. – 125 с.
165. Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.01 р. № 2344-III //Офіційний вісник України. – 2001. – № 17. – Ст. 719.
166. Архів Господарського суду Харківської області. Справа № 11/122-04. – 43 с.
167. Архів Господарського суду Харківської області. Справа № 11/286-05. – 54 с.
168. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
169. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 26.03.04 р. № 01-8/534 „Про практику Верховного Суду України щодо застосування норм законодавства про підвідомчість справ господарським судам” // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 3. – С. 100-111.
170. Архів господарського суду Харківської області. Справа № 33/308-03. – 183 с.
171. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.01 р. № 02-5/744 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища” // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 4. – С. 92-102.
172. Черленяк М.І. Застосування критеріїв підвідомчості господарських справ у судовій практиці // Право і безпека. – 2005. – № 4-5. – С. 174-177.
173. Черленяк М.І. Деякі питання підвідомчості справ господарським судам з участю фізичних осіб // Економіка та право. – 2005. – № 3 (13). – С. 68-72.
174. Черленяк М.І. Деякі актуальні питання підвідомчості справ господарським судам України // Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов‘язаних із державним регулюванням економічних відносин: Матеріали наук.-практ. конф. (20-21 жовт. 2004 р.). – Харків, 2004. – С. 157-164.
175. Черленяк М.І. Структура юридичних справ, що підлягають розгляду в порядку судової господарської юрисдикції // Вища освіта України у ХХI сторіччі: Матеріали IV міжвуз. наук.-практ. конф. (4 лют. 2006 р.). – Харків: ГТІ, 2006. – С. 66-67.
176. Заключение хозяйственных договоров /Сост.: Ф.Х. Либерман, М.С. Моргулис, Г.И. Чирков. – М.: Госюриздат, 1959. – 640с.
177. Корчак І.І. Господарський договір і діяльність підприємства. – К.: Політіздат, 1968. – 84 с.
178. Братусь С.Н., Лунц Л.А. Вопросы хозяйственного договора. – М.: Госюриздат, 1954. – 155 с.
179. Буткевич С.А. Заключение хозяйственных договоров. – К.: Вища школа, 1978. – 64 с.
180. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967. – 960 с.
181. Щербіна В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.:Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.
182. Либерман Ф.Х., Фалькович М.С. Доарбитражное урегулирование хозяйственных споров. – М.: Юрид. лит., 1977. – 152 с.
183. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання: Навч. посіб. – К.: Наук. думка, 2002. – 261 с.
184. Вениславский Ф., Задыхайло Д., Мамницкий В., Мороз Н., Ткаченко Ю., Шумилов А. Приватизационные споры – в ведение системы административных судов // Юридическая практика. – 2006. – 17 янв. (№ 3). – С. 14-15.
185. Архів господарського суду Харківської області. Справа № 20/705-03. – 193 с.
186. Архів господарського суду Харківської області. Справа № 20/92-03. – 185 с.
187. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 25.11.05 р. № 01-8/2229 „Про деякі питання практики застосування норм законодавства, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 1 півріччі 2005 р.” // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 1. – С. 37-41.
188. Першиков Є.В. Правові проблеми укладання господарських договорів // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 4. – С. 133-137.
189. Андрюхова Ю. Підстави до обов'язкового укладення господарських договорів // Право України. – 1998. – № 11. – С. 46-48.
190. Мілаш В. Проблеми договірної правосуб'єктності при укладанні господарських договорів // Право України. – 2004. – № 10. – С. 103-106.
191. Архів господарського суду Харківської області. Справа № 46/63-03. – 167 с.
192. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів” від 15.12.06 р. № 483-16 // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 9. – Ст. 77.
193. Лист Вищого арбітражного суду України від 27.08.92 р. № 01-8/979 „Про результати вивчення практики вирішення спорів, пов’язаних з визначенням недійсності нормативних актів державних та інших органів” // Право України. – 1994. – № 1-2. – С. 45-47.
194. Примаченко О. Кодекс адміністративного судочинства. Тиха революція // Дзеркало тижня. – 2005. – 29 жовт.-4 листоп. (№ 42). – С.7.
195. Кодекс адміністративного судочинства України //Бюллетень законодавства і юридичної практики України. – 2005. – № 8. – С. 3-166.
196. Пасенюк О.М. Україна: вітчизняна модель адміністративної юстиції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/
197. Гайворонський В. Конституційний принцип верховенства права // Право України. – 2003. – № 5. – С. 26-31.
198. Головатий С. «Верховенство закону» versus “верховенство права”: філологічна помилка, професійна недбалість чи науковий догматизм? // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 2-3 (33-34). – С. 96-113.
199. Ілієв І.В. Підвідомчість та підсудність адміністративних спорів по законодавству Республ