ПРАВОВИЙ СТАТУС ЮРИДИЧНИХ ОСІБ НАФТОГАЗОВОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ (ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ)

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП…….……………….…………………………………….……. 3 - 11

РОЗДІЛ I
Загально-теоретичні питання правового статусу
юридичних осіб нафтогазового комплексу України

1.1. Поняття нафтогазового комплексу України...................................12-46
1.2. Правосуб’єктність юридичних осіб газопостачання…………........47-75

РОЗДІЛ II
Правовий режим майна юридичних осіб нафтогазового
комплексу України

2.1. Поняття та форми правового режиму майна юридичних осіб
нафтогазового комплексу...............……………………………….........76-100
2.2. Правовий режим транспортних мереж………………………......101-129

РОЗДІЛ III
Управління холдингом нафтогазового комплексу України

3.1.Поняття і правова природа холдингу в нафтогазовому
комплексі………………………………………………………….......130-154
3.2. Структура і управління холдинговою компанією
в нафтогазовому комплексі України.........…………………………...155-193

ВИСНОВКИ……………….………………………………………..194-203

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...204-223

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкових відносин в Україні викликав необхідність трансформації правового регулювання відносин з виробництва, переробки та реалізації енергоносіїв, чільне місце серед яких займають нафта, газ та продукти їх переробки, як необхідної умови незалежного та ефективного функціонування національної економіки, заснованої на товарно-грошовому виробництві.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства відбуваються кардинальні суспільно-економічні зміни, які зумовлюють необхідність переосмислення поняття нафтогазового комплексу та його місця в системі суб’єктів та об’єктів цивільно-правового обороту.
Виникнення якісно нових соціально-економічних відносин призвело до збільшення обсягів і збагачення правових форм господарської діяльності в умовах конкуренції та зміни характеру впливу з боку держави. Потреби ринкової економіки зумовлюють необхідність поширення сфери здійснення господарської діяльності в нафтогазовому ринку на конкурентних засадах та чітке відмежування від транспортування деяких інших традиційних видів природних монополій на ринку нафти і газу.
Нові соціально-економічні зміни ще більше загострюють невідповідність чинного законодавства (Закон України «Про нафту і газ» тощо) сучасним реаліям, яким притаманні підвищені вимоги до обігу нафти, газу та продуктів їх переробки і більш динамічний розвиток змісту та форм цивільних відносин в нафтогазовому ринку.
Значну частину прогалин у врегулюванні сучасних цивільних відносин в нафтогазовому ринку покликаний усунути Цивільний кодекс України. Водночас ЦК України містить чимало новел, які потребують глибокого аналізу з метою виявлення їх ефективності застосування на практиці. Цьому можуть сприяти наукові дослідження. Однак, як виявляється, спеціальних наукових досліджень правового статусу юридичних осіб у нафтогазовому комплексі в Україні майже немає.
В деяких дисертаційних роботах розглядалися лише окремі аспекти правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України, зокрема присвячені акціонерним та іншим корпоративним правовідносинам (І. В. Спасибо-Фатєєва, 2000, Н.С. Коров’яковська, 2000, О. В. Щербина, 2001, Винар Л. В., 2006), правовому режиму майна суб’єктів підприємницької діяльності (Л. С. Нецька, 2001, Ю. П. Пацурківський, 2001), довірчій власності і договору довірчого управління майном (Р. А. Майданик, 1996, 2003, М. М. Слюсаревський, 1999, Курпас Ю. В., 2004), правовому регулюванню постачання електричною енергією (П. Д. Гуйван, 2000), правовому положенню підприємств газопостачання (С. Д. Горева, 1994), управлінню холдингом в нафтогазовому комплексі (І. А. Парфенов, 1999, Лукач І. В., 2007), правовому забезпеченню видобування корисних копалин (Кірін Р. С., 2007).
Проте, комплексні монографічні роботи із загальнотеоретичних і прикладних проблем правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу України фактично майже відсутні, що негативно впливає на розвиток нафтогазового комплексу в Україні, на формування судової практики з цієї категорії справ. Тому подальша наукова розробка загальнотеоретичних проблем правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу та їх співвідношення із правовими конструкціями холдингових формувань й інших видів залежності юридичних осіб є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання холдингових та інших інтегрованих формувань.
Все наведене і обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації виконана відповідно до бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № ДР 019 U007725 «Удосконалення правового механізму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні».
Об'єкт i предмет дослідження. Об'єктом даного дослідження є загальнотеоретичні аспекти правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу в Україні, виявлення структури та правової природи холдингових формувань в нафтогазовому ринку, визначення співвідношення з суб’єктами природних монополій, холдингами та іншими видами «пов’язаних» осіб.
Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень Цивільного кодексу України, що стосуються правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, юридична практика, постанови, роз’яснення судових інстанцій України тощо.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення системного наукового аналізу поняття, змісту та структури правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу в Україні та надання науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення інституту холдингу та застосування його правових норм.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації надана вирішенню таких завдань: визначення поняття та елементів правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу, дослідження структури та правової природи холдингу в нафтогазовому комплексі, здійснення аналізу особливостей правового статусу юридичних осіб газопостачання, розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавства і практики його застосування.
Методологічна основа дослідження. В процесі дисертаційного дослідження застосовувалися, зокрема, методи наукового пізнання, системного підходу, порівняльно-правового аналізу, логіко-юридичний, статистичний, емпіричний, моделювання, прогнозування, історичний.
Науково-теоретичною базою даної дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців з питань цивільного та господарського права радянського та сучасного періодів. Наукову теоретичну основу підготовки дослідження мали наукові праці С. С. Алєксєєва, Д. В. Бобрової, Т. В. Боднар, М. І. Брагінського, С. М. Братуся, О. М. Вінник, В. В. Вітрянського, О. В. Дзери, Н. С. Коров’яківської, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Д. І. Мейєра, І. Б. Новіцького, І. А. Парфенова, М. М. Слюсаревського, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. О. Суханова, Я. М. Шевченко, В. С. Щербини, О. В. Щербини та ін.
Нормативно-інформаційними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс УРСР, Цивільний кодекс України, Закони України «Про господарські товариства», «Про нафту та газ», «Про трубопровідний транспорт», інші законодавчі і підзаконні нормативні акти.
Фактологічна база грунтується на матеріалах судової практики, Вищого господарського суду України, вивчено справи інших господарських судів України, Вищого арбітражного суду Російської Федерації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні дисертаційного дослідження розглядаються поняття та елементи правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу, виявлено структуру, особливості управління та правову природу холдингу в нафтогазовому комплексі, досліджено проблеми співвідношення інституту холдингу з іншими суміжними правовими конструкціями пов’язаних осіб, вперше проведено класифікацію елементів правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового комплексу, запропоновано конструкцію вирішального контролю в якості визначальної ознаки поняття материнського товариства холдингу, запропоноване вирішення питань, що є спірними при визначенні правової природи управління холдингом, кореспондуючих зв’язків материнського товариства з дочірніми товариствами, відмежуванні холдингу від інших видів пов’язаних осіб.
У дисертації сформульовано наступні нові науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:
1. Визначено поняття нафтогазового комплексу України як сукупності взаємопов’язаних юридичних осіб певної організаційно-правової форми в сфері видобування, транспортування, переробки нафти і газу та розподілу продуктів їх переробки.
2. Встановлено поняття правового статусу юридичних осіб нафтогазового комплексу.
Обгрунтовано висновок про те, що правовий статус юридичних осіб нафтогазового комплексу визначає комплекс ознак правового положення цих юридичних осіб, елементами якого виступають правосуб’єктність, правовий режим майна, взаємовідносини між організаціями комплексу і система юридичних гарантій правосуб’єктності.
3. Обгрунтовано висновок про те, що структуру нафтогазового комплексу України становить материнська компанія - НАК «Нафтогаз України», яка складається з належного цій юридичній особі єдиного майнового комплексу, і група юридичних осіб нафтогазового комплексу, діяльність яких заснована на розмежуванні функцій з видобування нафти і природного газу, транспортування та зберігання нафти і природного газу, реалізації нафти, природного газу та продуктів їх переробки.
4. Визначено місце НАК «Нафтогаз України» в системі нафтогазового комплексу України як визначального елементу зазначеного комплексу і найбільшої національної, з особливим правовим статусом, нафтогазової компанії.
За правовим статусом НАК «Нафтогаз Ураїни» є вертикально-інтегрованою універсальною енергетичною компанією у формі відкритого акціонерного товариства, єдиним акціонером якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, яка поряд із здійсненням підприємницької діяльності виконує делеговані державою функції по розробці стратегії розвитку нафтогазового комплексу і значною мірою відповідає за енергетичну безпеку країни, структурно складається з належного акціонерному товариству єдиного майнового комплексу і групи дочірніх підприємств та підприємств, в яких 100 відсотків або певний пакет акцій чи часток належить акціонерному товариству, структурно заснованих на розмежуванні функцій з видобування нафти і природного газу, транспортування та зберігання нафти і природного газу, реалізації нафти, природного газу та продуктів їх переробки.
5. Виявлено особливості та механізм здійснення правосуб’єктності юридичних осіб газопостачання в Україні.
Обгрунтовано висновок про те, що юридичні особи газопостачання в Україні мають спеціальну правосуб’єктність, основний напрямок діяльності яких полягає в організації закупівлі та реалізації природного і скрапленого газу споживачам на території України в межах затверджених ресурсів газу та рівня проплат за нього.
6. Обгрунтовано поняття правового режиму майна юридичних осіб нафтогазового як нормативно встановленого порядку формування, використання та вибуття майна, закріпленого за його суб’єктами у вигляді права власності, господарського відання, довірчого і представницького управління майном.
7. Виявлено наявність в нафтогазовому комплексі ускладненої структури відносин власності, згідно з якою акціонер визнається власником акцій цього акціонерного товариства, майно якого належить останньому на праві власності, або на праві управління - щодо майна, яке не підлягає приватизації, з наділенням його дочірніх юридичних осіб майном на праві власності або на праві господарського відання чи управління, визначених їх статутами та договорами, укладеними з НАК «Нафтогаз України».
8. Юридична сутність відносин, що складається з приводу експлуатації магістральних нафтопроводів, будується на основі договорів транспортування, згідно з якими юридичні особи нафтопровідного транспорту зобов’язуються здійснювати лише переміщення нафти, належної відправнику. До того ж такi організації не сплачують відправнику за передану сировину: вони самi проводить оплату наданої йому послуги з транспортування.
9. Виявлено поняття та елементи транспортних мереж.
Обгрунтовано, що складовими елементами поняття транспортних мереж і процесу транспортування нафти і газу виступають система магістральних та розподільчих нафтогазопроводів, перевалювальних комплексів і сховищ нафти (газу) та продуктів її переробки .
10. Обгрунтовано, що відмежування відносин «договірної» залежності від інших випадків зобов’язань боржника перед кредитором може бути проведене шляхом використання двох самостійних критеріїв у вигляді постійної можливості для материнського товариства: 1) нав’язувати залежному товариству прийняття певних рішень, та/або 2) призначати і зміщати керівні органи залежного товариства в силу участі в капіталі залежних товариств.
11. Обгрунтовано поняття холдингу в нафтогазовому комплексі України, як сукупності господарських товариств, пов’язаних відносинами контролю, що здійснюється материнським товариством над дочірнім.
12. Обумовлений необхідністю контролю за природними монополіями підвищений рівень державного регулювання статутної та внутрішньогосподарської діяльності холдингу в нафтогазовому комплексі створює комплексні правовідносини, характерні взаємозв’язком і взаємозалежністю, але не єдністю приватно-правових та публічно-правових елементів в регулюванні господарської діяльності холдингу.
На підставі цих та інших висновків дисертантом вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дисертаційного дослідження.
Зокрема пропонується:
а) Внести зміни до Закону України «Про холдингові компанії в Україні», де чіткіше відобразити системоформуючі поняття і норми, які визначають суб’єктний склад холдингу, правила взаємовідносин між суб’єктами всередині холдингу;
б) Статтю 118 ЦК України доповнити частиною 3 «Обов’язкові вказівки материнського товариства»;
в) Статтю 10.2.3 статуту НАК «Нафтогаз України» доцільно доповнити частиною третьою «Представництво представників дочірнього товариства на загальних зборах материнського товариства».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації одержані автором в результаті опрацювання і дедуктивного аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, цивільних і господарських справ.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, доопрацюванні та вдосконаленні законодавства України з питань цивільно-правового регулювання холдингових та інших інтегрованих формувань, зокрема, Цивільного кодексу, у навчальному процесі, підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів цивільного та підприємницького права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності судів, господарських судів України, правоохоронних органів, у правозастосовчій практиці з питань корпоративного та договірного права, у тому числі між пов’язаними особами.
Теоретичні положення, обгрунтовані автором в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані при підготовці навчальних курсів «Цивільне право», «Корпоративні права».
Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дослідження були апробовані і знайшли своє відображення в публікаціях у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності «правознавство», використовувалися при проведенні практичних занять з цивільного права, а також були предметом обговорення на міжнародних та всеукраїнських конференціях, зокрема «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих вчених» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 10-11 квітня 2003 року) та «Актуальні проблеми історії і правознавства у працях молодих вчених» (Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 23-24 жовтня 2003 року).
Окремі положення дисертації використовувалися при проведенні учбово-методичних семінарів спеціалістів системи нафтогазового комплексу.
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Структура роботи визначається об’єктом дослідження та підходу автора до дослідження проблеми, та складається із вступу, трьох розділів, які охоплюють 6 параграфів, висновку, списку використаних джерел, нормативних актів. Повний обсяг дисертації становить становить 223 сторінки, з них 20 сторінок займає список використаних джерел.