ПОЗБАВЛЕННЯ СУБ’ЄКТИВНОГО ПРАВА НА ЖИТЛО

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ……………………………………………………….……….…………….4
Розділ 1. Суб’єктивне право на житло та правові гарантії його недоторканності.
1.1. Житло як об’єкт цивільних правовідносин………………….……..……. 13
1.2. Зміст суб’єктивного права на житло…….............………………….……..24
1.3. Недоторканність житла як один із засобів забезпечення суб’єктивного права на житло………………………….……………………………………….34
Висновки по розділу…………………………………………………….............47
Розділ 2. Позбавлення права приватної власності на житло
2.1. Теоретичні і історичні засади позбавлення права приватної власності на житло…………………………………………………………………………….50
2.2. Характеристика окремих підстав позбавлення права приватної власності на житло
2.2.1. Правомірне позбавлення права власності на житло…………………. 66
2.2.2. Неправомірне позбавлення права власності на житло………….……. 75
2.3. Правове регулювання примусового викупу житла……………………... 82
2.4. Підстави звернення стягнення на житло……………………………….... 94
2.5. Примусове вилучення житла.
2.5.1. Реквізиція житла……………………………………………………….. 101
2.5.2. Конфіскація житла…………………………………………………….... 109
Висновки по розділу…………………………………………………………... 116
Розділ 3. Позбавлення права користування житлом.
3.1. Розвиток і сучасний стан інституту позбавлення права користування житлом………………………………………………………………………… 119
3.2. Виселення з житла
3.2.1. Виселення без надання іншого житла………………………………... 134
3.2.2. Виселення з наданням житла…………………………………………. 147
3.3. Позбавлення сервітуту членів сім’ї власника житла………………... 156
Висновки по розділу………………………………………………………….. 160
Висновки………………………………….………………………………….....162
Список використаних джерел………..……………………………………...…166
Додаток…………………………………..………………………………………191

ВСТУП
Актуальність теми. Здійснення людиною свого природного права на життя пов’язано з багатьма факторами, серед яких одне із чільних місць посідає наявність у неї житла. Втрата людиною житла створює реальну загрозу для її фізичного та соціального буття. Саме тому Конституція України у ст. 30 проголошує недоторканність житла. Але юридичний зміст недоторканності житла не зводиться лише до неможливості незаконного проникнення у житло особи, його основний сенс – забезпечення стабільності відносин власності чи оренди, об’єктом яких є житло – будинок, квартира, кімната у гуртожитку тощо. Стабільність цих відносин забезпечується різноманітними цивільно-правовими засобами, зокрема чітким законодавчим закріпленням підстав примусового припинення права на житло.
Позбавлення суб’єктивного права на житло завжди була актуальною проблемою у юридичній науці та практиці. Так, на долю мільйонів українців випали націоналізації, депортації, примусові переселення, зокрема у зв’язку із великомасштабними будовами, Чорнобильською катастрофою. Українське цивільне законодавство передбачає чимало підстав позбавлення суб’єктивного права на житло окремих осіб. Наскільки справедливими і науково виваженими є вони сьогодні з позицій прав людини, необхідно дослідити.
Проблема цивільно-правового регулювання позбавлення суб’єктивного права на житло не є новою для юридичної науки, однак її дослідження проводились ще за радянських часів тому їх результати частково втратили свою актуальність. Тому що в Україні встановлена нова система захисту прав людини, оновленні принципи цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України), змінено співвідношення приватного та державного житлового фонду, сформовано ринок житла. Наслідком цього стала необхідність розробки нових засад правового механізму позбавлення суб’єктивного права на житло, що максимально враховував права людини та відповідав балансу інтересів людини і ринковим принципам економіки. Застосування примусових підстав припинення права власності на житло, оренди породжує питання забезпечення, гарантування права особи на житло.
Дослідження позбавлення суб’єктивного права на житло обумовлено і наявністю прогалин у національному законодавстві, яке необхідно вдосконалити з урахуванням європейського досвіду в галузі стандартів прав людини та механізмів їх реалізації. Кожна держава Європейського Союзу має свій досвід за цією проблемою, якій необхідно вивчити та не допустити можливих помилок при практиці застосування норм по позбавленню суб’єктивного права на житло.
Теоретичним підґрунтям для подальшого дослідження проблеми позбавлення суб’єктивного права на житло стали праці науковців дореволюційного, радянського і сучасного періодів: Г.Н. Амфiтеатрова, Ю.Г. Басіна, Є.В. Богданова, І.Л. Брауде, Д.В. Ватмана, А.В. Венедіктова, М. Венеціанова, М.К. Галянтича, В.П. Грибанова, Б.М. Гонгала, О.В. Дзери, Л.А. Дульнєвої, П.М. Дятлова, В.А. Золотара, О.С. Іоффе, А.Ю. Кабалкіна, Ю.М.Конькова, Л.О. Красавчикової, П.В. Крашенінникова, Н.С. Кузнецової, В.Н. Литовкіна, В.П. Маслова, І.Б. Мартковича, Є.О. Мічуріна, П.С. Нікітюка, Й.О. Покровського, О.А. Пушкіна, П.В.Рамзаева, З.В. Ромовської, В.В. Салова, Н.О. Саніахметової, П.І. Седугіна, М.М. Сібільова, Є.О. Суханова, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, В.Ф. Чигира, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича та інших.
Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державного реєстру 0186.0.070867) та відповідно до «Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.», схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 05.01.2006 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка загальних засад позбавлення суб’єктивного права на житло в цивільному праві і надання науково-теоретичних пропозицій, спрямованих на вдосконалення житлового законодавства.
Для досягнення зазначеної мети у дисертаційному дослідженні поставлені такі завдання:
– встановити стан наукової розробленості досліджуваних проблем;
– конкретизувати поняття житла як об’єкта цивільних правовідносин;
– визначити правову природу, поняття, принципи позбавлення суб’єктивного права на житло;
– уточнити зміст права на житло та зміст права на недоторканність житла;
– конкретизувати класифікацію підстав позбавлення права приватної власності і права користування житлом;
– установити недоліки та прогалини чинного законодавства, що регламентує відносини, пов’язані з позбавленням суб’єктивного права на житло та розробити рекомендації щодо їх усунення.
Об’єктом дослідження є суспільні правовідносини, що виникають у зв’язку зі позбавленням суб’єктивного права на житло.
Предметом дослідження є наукова доктрина, національне та іноземне законодавство, практика Європейського Суду з прав людини, практика судів України, щодо суб’єктивного права на житло, недоторканності житла і підстав позбавлення суб’єктивного права на житло.
Методи дослідження. Основні положення роботи здобуті у результаті застосування загальнонаукових та спеціально-юридичних методів дослідження. У процесі дисертаційного дослідження було використано: історичний метод, що дозволив продемонструвати послідовність розвитку наукової думки, законодавства у хронологічної послідовності (з ХІХ ст. по ХХІ ст.) для виявлення закономірностей формування загальних засад позбавлення суб’єктивного права на житло; метод порівняльного правознавства дозволив виявити схожі та відмінні підходи в розв’язанні проблем застосування підстав позбавлення суб’єктивного права на житло в Україні та в інших країнах; формально-юридичний метод застосовано з метою виявлення прогалин у законодавстві України щодо регулювання підстав позбавлення суб’єктивного права на житло і для розробки пропозицій, спрямованих на його вдосконалення; статистичний метод було застосовано для отримання первинної інформації про сучасний стан поставленої проблематики; системно-структурний метод використовувався при визначені правової природи підстав позбавлення суб’єктивного права на житло. Застосування аналізу і синтезу дало можливість виявити принципи, підстави позбавлення права власності на житло та права користування житлом.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у новому комплексному дослідженні позбавлення суб’єктивного права на житло, що відображається у основних положеннях та висновках:
1. Вперше розроблено авторське визначення поняття житла соціального забезпечення. Житло соціального забезпечення – це житло, призначене для задоволення житлової потреби особами (які взагалі не мають житла або живуть в умовах, які не відповідають санітарно-технічним вимогам та нормам житлової площі, і не можуть власними зусиллями забезпечити себе житлом), що надається у постійне або тимчасове користування, на платній або безоплатній основі, у випадках та в порядку, передбачених законодавством.
2. Вперше визначено, що недоторканність житла може розглядатися як один із засобів забезпечення суб’єктивного права на житло. В роботі запропоновано трактувати право на недоторканність житла як систему забезпечених людині різноманітних можливостей, покликаних створити передумови для здійснення нею права на життя.
3. Вперше згруповано цивільно-правові засоби забезпечення недоторканності житла якими є: виселення особи, що незаконно зайняла житло; відшкодування збитків та моральної шкоди, за руйнування та незаконно заволодіння житлом; визнання недійсним договору, спрямованого на незаконне заволодіння житлом; звільнення від обов’язку сплати квартирної плати за час неможливості користування житлом; припинення діяльності, яка створює загрозу руйнування чи пошкодження житла; відшкодування шкоди, що виникла у зв’язку з рятуванням житла (сприяння порятунку); можливість встановлення режиму нерозголошення відомостей особистого життя, яке склалось у житлі.
4. Вперше визначено принципи, яким має відповідати позбавлення права приватної власності на житло: законності, винятковості, справедливості, розумності, дотримання балансу інтересів власника і суспільства, обґрунтованості (позбавлення права приватної власності може здійснюватися при необхідності задоволення інтересів суспільства), гласності, позбавлення власності тільки на підставі судового рішення.
5. Вперше сформульовано авторське визначення поняття позбавлення суб’єктивного права на житло, як системи примусових підстав його припинення, що здійснюється у випадках і в порядку передбачених законом, з настанням наслідків виселення, заміна права власності на право користування житлом та (чи) отримання грошової компенсації.
6. Вперше проведено класифікацію видів реквізиції, в залежності від підстав проведення: реквізиція, яка проводиться під час введення надзвичайного стану; реквізиція, яка проводиться під час проведення мобілізації в умовах воєнного стану. В залежності від об’єкта, реквізиція поділяється на реквізицію рухомого та нерухомого майна. Уточнено правовий режим будинків, які залишились у зонах безумовного відселення після аварії на ЧАЕС. Оскільки ці споруди не придатні до проживання в них, вони не можуть вважитися житлом. Відповідно до цього зроблено висновок, що реквізиція житла, у зв’язку з аварією на ЧАЕС, в практиці України не відбувалася.
7. Вперше розмежовано за різними критеріями підстави виселення: в залежності від дій осіб, що користуються житлом: виселення внаслідок правомірних або неправомірних дій наймача; в залежності від правового статусу особи, що користується житлом: виселення членів сім’ї наймача та виселення інших осіб; в залежності від строку договору найму: виселення з житла, отриманого на певний строк, та виселення з житла, отриманого за договором найму на невизначений строк; в залежності від наслідків: виселення із наданням або без надання житла; в залежності від правового режиму житла: виселення з державного житлового фонду, тимчасового житлового фонду, фонду соціального призначення, зі службових приміщень, гуртожитків, з будинків ЖБК, приватного житла.
8. Дістало подальшого розвитку думка, що право на житло можна розглядати у широкому і вузькому розуміннях. У широкому розумінні право на житло охоплює ряд правомочностей: володіння, користування та розпорядження житлом; створення механізмів і умов, за яких кожний громадянин мав би змогу побудувати житло, придбати його у власність або отримати у користування; використання та розпорядження приватним житлом на власний розсуд, з дотриманням закону; створення умов для забезпечення житлом малозабезпечених верств населення і людей без визначеного місця проживання, введення державного контролю за умовами проживання людини для надання адресної допомоги; створення умов охорони житла; невтручання у сферу приватного життя, що здійснюється у житлі; неможливість позбавлення житла, крім випадків, передбачених законом.
У вузькому розумінні зміст права на житло включає в себе можливість отримати житло (на ринку житла або з фонду соціального призначення, зокрема при його позбавленні) та користуватися ним (суб’єктивне право на житло).
9. Набуло подальшого розвитку твердження, що поняття житла можна розглядати у загальному та у розумінні житлового права. У загальному розумінні житло – це обране особою місце проживання особи, незалежно від його призначення та придатності. У розумінні житлового права житло – це об’єкт нерухомого майна, призначений для постійного проживання громадян, який відповідає архітектурно-планувальним, санітарним, і технічним вимогам, установленим державним будівельним нормам, інвентаризований, прийнятий до експлуатації, зареєстрований в установленому законом порядку.
10. Обґрунтовано положення про розширення змісту недоторканності житла, елементами якого є: здійснення людиною особистого життя у своєму житлі на свій розсуд; встановлення відповідного регламенту поведінки у житлі як інших фізичних і юридичних осіб, так і держави; учинення перешкод незаконному вторгненню; захищатися від спроб незаконного позбавлення житла, зокрема від незаконного переселення та від умисного руйнування; захищатися від агресивних дій і дій, що турбують: від надмірного шуму, інших порушень, зокрема ущільненої забудови; здійснення комплексу дій по охороні житла від негативного впливу оточуючого середовища; надання наймачеві житла права на захист від його власника.
11. Запропоновані додаткові аргументи щодо необхідності звуження можливості конфіскації житла та як найшвидшого затвердження нового Переліку майна, яке не може бути предметом конфіскації.
12. Запропоновано класифікацію підстав припинення права приватної власності на житло: підстави припинення права власності, що визначені в цивільному законодавстві, сімейному законодавстві, житловому законодавстві; в залежності від об'єкта, на який припиняється право власності (земельна ділянка з житловим і нежилим приміщеннями; квартира, житловий будинок, кімната у квартирі); в залежності від того, до кого переходить право власності (держави; територіальної громади; приватних осіб); в залежності від отримання компенсації (платне чи безоплатне припинення); правомірне чи неправомірне позбавлення власності; в залежності від підстави застосування (із закону; рішення суду; договору); в залежності від суб’єкта позбавлення (держава, приватний власник); в залежності від правового механізму позбавлення права власності: підстави примусового викупу житла; підстави звернення стягнення на житло; підстави примусового вилучення житла.
13. Запропоновані пропозиції щодо удосконалення законодавства (див. додаток) відносно:
– введення обов’язкового страхування житла;
– встановлення можливості виселення із наданням іншого житла меншого за розмірами, в межах житлових норм, при несплаті квартирної плати за договором найму житла соціального забезпечення;
– встановлення можливості проведення капітального ремонту житла наймачем лише за письмовою згодою власника житла;
– встановлення можливості відшкодування моральної шкоди, якщо переїзд в інше житло всупереч волі власника чи наймача спричинив стійке психологічне страждання, навіть при правомірному виселенні;
– з кола об’єктів які можуть бути конфісковані слід виключити житловий будинок, квартиру, у яких реально проживає осуджена особа або члени її сім’ї.
Практична значимість результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані як база для подальшого дослідження позбавлення суб’єктивного права на житло. Окремі положення дослідження можуть бути використані при викладанні спецкурсу «Житлове право». Сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані для вдосконалення законодавства України (Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, Земельного кодексу України законів України та підзаконних актів, проекту Житлового кодексу України).
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано і обговорено на кафедрі цивільно-правових дисциплін та цивільного процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на: Всеукраїнській науково – практичній конференції молодих учених «Актуальні проблеми формування правової держави в Україні» (м. Харків, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 27 грудня 2000 р.); першій обласній конференції молодих науковців «Тобі Харківщино – пошук молодих», секція № 9 «Сучасні проблеми права, державної безпеки життєдіяльності людини, формування громадянського суспільства» (м. Харків, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, 19-20 березня 2002 р.); круглому столі «Охоронюваний інтерес в цивільному праві» (м. Харків, ХНУВС, 16 грудня 2005 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам’яті проф. О.А.Пушкіна (м. Харків, ХНУВС, 27 травня 2006 р.); круглому столі «Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи» (м. Харків, ХНУВС, 16 грудня 2006 р.).
Публікація результатів. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження містяться у дев’яти наукових статтях, що опубліковано у виданнях, визнаних ВАКом України фаховими для юридичних наук, а також у тезах трьох доповідей.
Структура та обсяг дисертації зумовлена метою та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (253 джерел), додатка. Обсяг дисертації – 193 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності позбавлення суб’єктивного права на житло. В рамках вирішеної проблеми в дисертації сформульовані такі наукові висновки:
1. На підставі проведеного дослідження можна стверджувати, що суб’єктивне право на житло і право на недоторканність житла дві нерозривні юридичні категорії. Недоторканність права на житло можна розглядати як елемент загального принципу недоторканності права приватної власності, що є однією із засад цивільного законодавства. Право на недоторканність житла включає у себе цілий ряд юридичних можливостей. Недоторканність житла можна розглядати, як засіб забезпечення права на житло.
2. На підставі визначення основних підходів в літературних джерелах проведено дослідження сутності і змісту права на житло. Встановлено, що право на житло є елементом цивільної правоздатності, як природної здатності. Суб’єктивне право на житло, як право конкретної особи на житло щодо конкретного житла, визнається як один із засобів здійснення людиною свого права на життя.
3. В роботі запропоновано трактувати право на недоторканність житла як систему забезпечених людині різноманітних можливостей, покликаних створити передумови для здійснення нею права на життя.
На відміну від наукових попередників дисертант дає більш широкий зміст недоторканності житла, що включає в себе: здійснення людиною особистого життя у своєму житлі на свій розсуд; встановлення відповідного регламенту поведінки у житлі як інших фізичних і юридичних осіб, так і держави; учинення перешкод незаконному вторгненню; захищатися від спроб незаконного позбавлення житла, зокрема від незаконного переселення та від умисного руйнування; захищатися від агресивних дій і дій, що турбують: від надмірного шуму, інших порушень, зокрема ущільненої забудови; здійснення комплексу дій по охороні житла від негативного впливу оточуючого середовища; надання наймачеві житла права на захист від його власника.
4. Аналіз законодавчого підходу до трактування термінів «соціальне житло», «житло соціального призначення» дає підстави стверджувати, що поряд з загальним поняттям житла активно формується широке поняття житла соціального забезпечення, що включає в себе види постійного і тимчасового житла, зокрема: соціальне житло і його різновиди; заклади соціального захисту для короткочасного перебування бездомних громадян і безпритульних дітей; житло з тимчасового житлового фонду.
5. Юридична природа позбавлення права власності, в рамках цивільного права, описується з поглядів М. Венеціанова, що містяться у його праці «Экспроприация с точки зрения гражданского права». На підставі проведеного дослідження доведено, що позбавлення суб’єктивного права на житло має змішаний характер, оскільки базується на нормах цивільного права і нормах галузей публічного права, які можуть бути віднесені до предмету житлового права. Таким чином зроблено висновок що позбавлення суб’єктивного права на житло є інститутом житлового права.
6. У дисертації визначена суть позбавлення суб’єктивного права на житло як окремої правової категорії. Особа, позбавлена житла, відповідно до ст. 47 Конституції України, має право розраховувати на опікування з боку держави.
7. Позбавлення права приватної власності на житло повинно відповідати наступним принципам: законності, винятковості, справедливості, розумності, дотримання балансу інтересів власника і суспільства, обґрунтованості (позбавлення права приватної власності може здійснюватися при необхідності задоволення інтересів суспільства), гласності, позбавлення власності тільки на підставі судового рішення.
8. Дисертант дійшов висновку, що генезис виселення складається з таких етапів: 1917 – 1937 рр. (період хаосу виселення), 1937 – 1941 рр. (започаткування системності у правилах виселення), 1941 – 1950 рр. (виселення, обумовлене військовими діями), 1950 – 1983 рр. (формування радянської системи виселення), 1983 – 1991 рр. (розвиток радянської системи виселення), 1991 – 2005 рр. (виникнення та розвиток нової системи виселення, обумовленої зародженням і бурхливим розвитком прав людини).
9. Дисертантом проведено класифікацію підстав виселення: в залежності від дій осіб, що користуються житлом: виселення внаслідок правомірних або неправомірних дій наймача; в залежності від правового статусу особи, що користується житлом: виселення членів сім’ї наймача та виселення інших осіб; в залежності від строку договору найму: виселення з житла, отриманого на певний строк, та виселення з житла, отриманого за договором найму на невизначений строк; в залежності від наслідків: виселення із наданням або без надання житла; в залежності від правового режиму житла: виселення з державного житлового фонду, тимчасового житлового фонду, фонду соціального призначення, зі службових приміщень, гуртожитків, з будинків ЖБК, приватного житла.
10. В роботі наведені аргументи відносно того, що поняття житла може розглядатися у загальному розумінні і у розумінні житлового права. Дисертант звертає увагу на те, що для житла, яке забезпечує здорове середовище проживання людини, властива система юридичних і якісних вимог.
11. У роботі розглянуті питання про наслідки позбавлення права користування житлом. Так при позбавленні права користування житлом у наймодавця виникає право вимагати виселення, відшкодування матеріальних збитків при наявності фактів протиправної поведінки наймача (псування житлового приміщення, меблів тощо). Наймач також має право вимагати відшкодування матеріальних збитків, якщо він за власні гроші, за згодою наймодавця, зробив капітальний ремонт житла.
12. На підставі проведеного дослідження дисертантом запропоновано розуміння націоналізації як примусового звернення в державну власність майна фізичних і юридичних осіб у випадках, передбачених окремим законом, з компенсацією реальної вартості майна і заподіяних збитків. Надано кваліфікацію націоналізації: в залежності від тривалості встановлення правового режиму націоналізації на об’єкт – тривала та одноразова; залежно від призначення компенсації – платна та безоплатна; залежно від переходу майна в державну або комунальну власність – націоналізація та муніципалізація.
13. З метою усунення недоліків чинного законодавства, сформульовано пропозиції щодо внесення відповідних змін до нормативно-правих актів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40-44. – Ст. 356; зі змінами ВВР України. – 2004. – № 11. – Ст. 140, № 33-34. – Ст. 403; 2005. – № 2. – Ст. 39, № 13. – Ст. 234, № 16. – Ст. 257, № 26. – Ст. 352, № 31. – Ст. 420, № 33. – Ст. 427, № 42. – Ст. 464, 2006. – № 13. – Ст. 110, № 15. – Ст. 127, № 19-20. – Ст. 161, № 27. – Ст. 234, № 31. – Ст. 456, № 46. – Ст. 456.
3. Житловий кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1983. – Додаток до № 28. – Ст. 573, № 574; зі змінами ВВР УРСР. – 1986. – № 21. – Ст. 414, № 27. – Ст. 539; 1988. - № 45. – Ст. 1070, 1991. – №9. – Ст. 89, ВВР України – 1992. – № 12. – Ст. 169; 1993.-№24. – Ст. 258, 1994. – - № 3. – Ст. 15, 1995.-№29. – Ст. 218, 2000. – № 20. – Ст. 150; 2003. – № 20. – Ст. 150, 2003. – № 30. – Ст. 247, № 38, ст. 313, № 51. – Ст. 550; 2005. – № 11. – Ст. 198, № 27. – Ст. 359; 2006. – № 12. – Ст. 104.
4. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. – № 3-4.– Ст. 27; зі змінами ВВР України – 2002. – № 12–13. – Ст. 92, № 98. – Ст. 213, № 30. – Ст. 247, № 38. – Ст. 313; 2004. – - № 7. – Ст. 48,57, № 8. – Ст. 67; 2005. –№4. – Ст. 83, № 35. – Ст. 416; 2006. – № 26. – Ст. 209, № 21. – Ст. 170.
5. Кодекс адміністративного судочинства // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37 – Ст. 446; 2005 – № 52. – Ст. 562; 2006 – № 1. – Ст. 16, № 35. – Ст. 295, № 35. – Ст. 297, № 45. – Ст. 436.
6. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131; 2002. – № 17. – Ст. 121, № 30. – Ст. 206; 2003. – № 26. – Ст. 198, 199, № 29. – Ст. 234; 2004. – № 36. – Ст. 430, № 7. – Ст. 46; 2005. –№5. – Ст. 119, № 6. – Ст. 134, № 10. – Ст. 167, № 16. – Ст. 260, № 27. – Ст. 359; 2006. – № 1. – Ст. 18, № 12. – Ст. 105, № 17. – Ст. 147, № 26. – Ст. 211, № 31. – Ст. 268, № 33. – Ст. 280.
7. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. – № 21-22. – Ст.135; 2003. – № 7. – Ст. 70; 2005. – № 26. – Ст. 352, № 32. – Ст. 422,423, № 51. – Ст. 551; 2006. –№1. – Ст. 2, № 22. – Ст. 179, № 14. – Ст. 120, № 33. – Ст. 277, № 34. – Ст. 293.
8. Цивільний кодекс УРСР 1963 р. // Ведомости Верховного Совета УССР. – 1963.. – № 30.. – Ст. 463.
9. Цивільний кодекс УРСР 1922 р. // ЗУ УРСР. – 1922. – № 55 – Ст. 780.
10. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2004. – № 40-41, 42. – Ст. 492; 2005. – № 32. – Ст. 422, № 35. –36. – Ст. 446.
11. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч. 1 // Сборник законодательства РФ. – 1994. – № 332. – Ст. 3302.
12. Житловий Закон України 1921 р. // СУ 1921. – № 22. – Ст. 641.
13. Земельный кодекс РСФСР 1922 г. // СУ РСФСР 1922. – № 36. – Ст. 426.
14. Додаток до Кримінального кодексу УРСР «Перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком» від 28.12.60 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
15. Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» // Відомості Верховної Ради України. - 1994. – № 52, Ст. 455; із змінами 2001. – № 40. – Ст. 193; 2004. – № 7. – Ст. 49; 2005. – № 11. – Ст. 198.
16. Закон України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207; із змінами 2001. – № 11, Ст. 54; 2001. – № 44 – Ст. 226; 2002. – № 14. – Ст. 96; 2002. – № 30. – Ст. 202; 2003. – № 5. – Ст. 46; 2003. – № 16. – Ст. 127; 2004. – № 2. – Ст. 6; 2004. – № 11. – Ст. 140; 2004. – № 18. – Ст. 250.
17. Закон України «Про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1, зі змінами ВВР 2001. – № 2. – Ст. 3 ; 2003. – № 27. – Ст. 209; 2004. – № 8. – Ст. 66; 206. – № 12. – Ст. 102.
18. Закон України «Про власність» // Відомості Верховної Ради УРСР. –1991. – № 20. – Ст. 249 зі змінами ВВР України 1993. – № 26. – Ст. 277; 1994. – № 38. – Ст. 354; 1995. – № 3. – Ст. 22; 1995. – № 13. – Ст. 85; 2003. – № 27. – Ст. 209; 2003. – № 30. – Ст. 247; 2004. – № 2. – Ст. 6; 2005. – № 16. – Ст. 256.
19. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 552, зі змінами ВВР 2005. – № 10. – Ст. 194, № 32 . – Ст. 421; 2006. – № 13. – Ст. 110.
20. Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 35. – Ст. 236, із змінами 2003. – № 27. – Ст. 209. – 2005. – № 5. – Ст. 116; 2006. – № 51. – Ст. 519.
21. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 47. – Ст. 514.
22. Закон України «Про житловий фонд соціального призначення» // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 19-20. – Ст. 159.
23. Закон України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 6. – Ст. 147.
24. Закон України «Про заставу» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642; 2000. – № 50. – Ст. 436; 2003. – № 30. – Ст. 247; 2003. – № 38. – Ст. 313; 2004. – № 11. – Ст. 140; 2005. – № 32. – Ст. 422; 2005. – № 48. – Ст. 480.
25. Закон України «Про захист прав споживачів» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 30. – Ст. 379, Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.
26. Закон України «Про іпотеку» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313; 2006. – № 13. – Ст. 110; 2006. – № 16. – Ст. 134; 2006. – № 31. – Ст. 268.
27. Закон України «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду» // Голос України. – 16.01.2007. – № 6.
28. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20; із змінами 2000. –№ 10. – Ст. 79, № 27. – Ст. 213, 2001. – № 40. – Ст. 19, 2002. – № 17. – Ст. 117, № 26. – Ст. 176, 2003. – № 29. – Ст. 233, № 30. – Ст. 247, 2004. – № 10. – Ст. 95, № 23. – Ст. 323, № 36. .– Ст. 434, 2005. – № 10. – Ст. 187, № 16. – Ст. 263, № 17, № 18-19. – Ст. 267.
29. Закон України «Про обертання майна Компартії України та КПРС на державну власність» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 13. – Ст. 181.
30. Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303; із змінами ВВР 1992. – № 39. – Ст.572, 1993. – № 11. – Ст. 83, 1994. – № 11. – Ст. 52, 1999. – № 4. – Ст. 35, 2000. – № 10. – Ст. 79, 2001. – № 14. – Ст. 72, 2002. – № 33. – Ст. 236, 2003. – № 27. – Ст. 209, № 39. – Ст. 236, № 30. – Ст. 247, № 45. – Ст. 357, 2004. - № 8. – Ст.66, 2005. – № 10. – Ст.187, № 25. – Ст. 335.
31. Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – Ст. 354.
32. Закон України «Про охорону культурної спадщини» // Офіційний вісник України. – 2000. – № 27. – Ст. 1112; зі змінами ВВР 2002. – № 3-4. – Ст. 27; 2002. – № 16. – Ст. 144; 2005. – № 5. – Ст. 114.
33. Закон України «Про охорону дитинства» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142 зі змінами ВВР 2002. – № 32. – Ст. 232; 2002. – № 46. – Ст. 347; 2003. – № 10-11. – Ст. 86; 2004. – № 17-18. – Ст. 250; 2004. – № 19. – Ст. 251; 2005. – № 6. – Ст. 144; 2005. – № 10. – Ст. 191; 2005. – № 11. – Ст. 202; 2005. – № 17-18. – Ст. 19.
34. Закон України «Про планування і забудову територій» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.
35. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 23. – Ст. 176; зі змінами 2003. –№ 29. – Ст. 233, 2003. – № 27. – Ст. 209.
35. Закон України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті Чорнобильської катастрофи» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 16. – Ст.19 зі змінами ВВР України 1992. – № 13. – Ст. 177; 1992. – № 37. – Ст. 541; 1995. – № 19. – Ст. 136; 1996. – № 3. – Ст. 11; 1997. – № 8. – Ст. 62; 2005. – № 7-8. – Ст. 162; 2005. – № 17. – Ст. 18. –19.
36. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №36. – Ст. 524, 1994. – № 24. – Ст. 182, 1997. – № 12. – Ст. 100, 1998. – № 10. – Ст. 36; ОВ України. – 2003. – № 23. - Ст.1021.
37. Закон України «Про соціальні послуги» // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358; зі змінами 2004. – № 50. – Ст. 537.
38. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1992. – № 16. – Ст. 200 зі змінами ВВВР України 2001. – № 2-3. – Ст. 10; 2001. – № 27. – Ст. 134; 2001. – № 30. – Ст. 140; 2000. – № 44. – Ст. 230; 2002. – № 29. – Ст. 199; 2003. – № 10-11. – Ст. 87; 2004. – № 36. – Ст. 445; 2005. – № 9. – Ст. 181; 2005. – № 16. – Ст. 259; 2005. – № 25. – Ст. 338; 2006. – № 1. – Ст. 18; 2006. – № 9-10-11. – Ст. 96; 2006. – № 49. – Ст. 485.
39. Розпорядження Президента України № 276/99-рп від 27.10.99 р. «Про заходи щодо завершення будівництва недобудованих жилих будинків» // www.rada.kiev.ua
40. Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію виконання постанов Верховної Ради УРСР про порядок введення в дію законів УРСР «Про правовий режим територій, яки зазнали радіоактивного забруднення в результаті Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в результаті Чорнобильської катастрофи» від 23.07.91 р. № 106 // www.rada.kiev.ua.
41. Постанова Кабінет Міністрів України від 20.10.92 р. № 593 «Про подальший розвиток житлово-будівельної (житлової) кооперації» // ЗП України. – 1992 . – № 11. – Ст. 274.
42. Постанова Кабінет Міністрів України від 16.12.92 р. № 706 «Про порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» // ЗП України. – 1993 . – № 1-2. – Ст. 23.
43. Постанова Кабінету Міністрів України № 375 від 06.07.92 р. про «Порядок обліку, оцінки і реалізації конфіскованого, безхазяйного майна, майна, на праві спадкування, що перейшло у власність держави» // СП України. – 1992. – № 4. – Ст. 174; зі змінами СП України 1994. – № 8. – Ст. 208.
44. Постанова Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 «Правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями” // СП України. – 1992. – № 11. – Ст. 278.
45. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. № 284 «Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» // Зібрання постанов уряду України. – 1993. – № 10. – Ст. 193.
46. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.97 р. № 617 «Про виділення коштів для відселення мешканців аварійних житлових будинків у м. Мелітополі» // www.rada.kiev.ua
47. Постанова Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. № 637, зі змінами від 07.03.01р. № 214, «Про затвердження Положення про порядок передачі в приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садового типу» // Збірник урядових нормативних актів України. – 1998. – № 1. –Ст. 9, 2001. – № 18. – Ст. 280.
48. Постанова Кабінету Міністрів України віл 07.08.97 р. № 858 «Про виділення коштів для відселення мешканців з аварійних будинків у м. Дніпропетровську» // www.rada.kiev.ua
49. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.08.98 р. № 1211 «Про затвердження Положення про порядок формування і використання коштів фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» // Офіційний вісник. – 1998. – № 31. – Ст. 1174.
50. Постанова Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.98 р. «Порядок обліку, збереження оцінки конфіскованого й іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним» // Офіційний вісник України. – 1998. – № 34. – Ст. 1280.
51. Постанова Кабінету Міністрів України № 2246 від 09.12.99 р. «Правила надання населенню послуг з газопостачання» // Офіційний вісник. - України. – 1999. – № 50. – Ст. 2446.
52. Постанова Кабінету Міністрів України № 168 від 31.01.00 р. № 169 «Про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом об’єктів житла» // Офіційний вісник 2000. – № 5. – Ст. 167.
53. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.05.01 р. № 584 «Про порядок надання пільгових кредитів молодим сім’ям та молодим одиноким громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла» // Офіційний вісник. – 2001. – № 22. – Ст. 996; із змінами 2003. – № 9. – Ст. 390, № 29. – Ст. 1461, 2004. – № 13. – Ст. 903.
54. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.01 р. № 1764 «Порядок державного фінансування капітального будівництва» // Офіційний вісник 2001. – № 52. – Ст. 2374.
55. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.03 р. № 1952 «Про затвердження Порядку забезпечення депортованих осіб та членів їх сімей, які повернулись в Україну, житлом, збудованим або придбаним за рахунок бюджетних коштів» // Урядовий кур’єр, 30.12.03.
56. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.09.04 р. № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» // Урядовий кур’єр, 29.09.04.
57. Постанова Кабінету Міністрів України № 990 від 01.10.05 р. «Про затвердження Порядку відшкодування вартості примусово відчуженого майна у власника під час мобілізації в умовах воєнного стану» // Збірник урядових нормативних актів України 2006. – № 1. – Ст. 27.
58. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.92 р. № 627. – р «Про дозвіл Ради Міністрів Республіки Крим надати грошову допомогу сім’ям, які повернулись на постійне місце проживання до Республіки Крим і здійснюють індивідуальне будівництво» // www.rada.kiev.ua.
59. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.09.05 р. № 384-р «Про схвалення Концепції Державної програми «Соціальне житло»» // www.rada.kiev.ua.
60. Наказ Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5 «Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» // Офіційний вісник України 2004. – № 10. – Ст. 639.
61. Наказ Міністерства фінансів від 17.12.1987 р. № 112 «Інструкція про порядок виявлення й обліку безхазяйного майна» // Право и практика, май 2001. – № 13.
62. Наказ № 73 від 05.08.94 р. Державного Комітету України з житлово-комунального господарства «Про затвердження Положення про порядок проведення безплатного капітального ремонту житлових будинків (квартир) інвалідів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, членів сімей загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб». // www.rada.kiev.ua.
63. Наказ Держкомунгоспу № 76 від 17.05.05 р. «Про затвердження Правила утримання житлових будинків і прибудинковими територіями» // Офіційний вісник України. – 2005. – № 35. – ст. 2158
64. Наказ Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.01 р. № 127 «Інструкція про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» // Офіційний вісник України. – 2001. – № 28. – ст. 1290.
65. Наказ Держстандарту № 507 від 17.08.00 р. «Державний класифікатор будівель» // www.rada.kiev.ua.
66. Наказ Фонду державного майна, Держжитлокомунгоспу України № 2929/2277 від 23.12.04 р. «Про затвердження Порядку визнання вартості відтворення чи заміщення земельних поліпшень – будинків, будівель та споруд малоповерхового житлового будівництва» // www.rada.kiev.ua
67. Рішення Конституційного Суду України 02.03.04 р. № 4-рн/2004 «У справ за конституційним звернення Ярового Сергія Івановича та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статі 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків)» // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 624.
68. Рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним зверненням 43 народних депутатів щодо відповідності Конституції України положенням частини першої статті 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування»» // Вісник Конституційного Суду України. – 2005. – № 1, стор. 3.
69. Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 29.09.1953 р. «Про судову практику по застосуванню конфіскації майна», зі змінами і доповненнями від 14.03.63. – № 1, 27.06.68. – № 7, 29.08.80. – № 7 // Право и практика. – 2000. – № 4. – С. 8.
70. Постановление Пленума Верховного Суда СССР от 03.04.87 р. № 2 «О практике применения судами жилищного законодательства» // Бюлетень Верховного Суда СССР. – 1987. – № 13.
71. Постанова Пленум Верховного Суду УРСР № 2 від 18.09.87 р. “Про практику застосування судами законодавства по справах про відповідальність за використання житлових приміщень для витягу нетрудових доходів”// Радянське право. – 1987. – № 12. – С. 62—69.
72. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Харків: Одіссей, 2000. – 368 с.
73. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Харків: Одіссей, 2000. – 368 с.
74. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13, від 25.12.96 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах та з загальних питань. – Харків: Одіссей, 2000. – 368 с.
75. Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 24.12.99 р. № 02-5/602 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про заставу» // Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України / Відп. ред. Д.М.Притика. – 2-ге вид.доп. і перероб. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 388 с.
76. Проект Житлового кодексу України //www.rada.kiev.ua
77. Архів матеріалів організаційного відділу Харківської міської ради, Виконавчого комітету Харківської області, за 2000 р.
78. Архів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області за 2002 р., Справа № 1380.
79. Архів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області за 2002 р., Справа № 3413.
80. Архів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області за 2002 р., Справа № 1227.
81. Архів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області за 2002 р., Справа № 22–а–27Г2.
82. Архів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області за 2002 р., Справа № 28а – 968 .
83. Архів Судової колегії судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області за 2002 р. Справа № 22–а–3227.
84. Архів Харківської області за 1919 р. «Протоколи засідань повітних земельних відділів і волосних з’їздів рад від 29.01–24.05.1919 р.»
85. Архів Харківської області за 1920 р., Справа № 32 «Статистичні описи націоналізованого майна Ізюмського повіту».
86. Архів Харківської області за 1922 р., Справа № 9 «Уполномоченной комиссии Харьковским губернским управлением государственных земель и имущества по Харьковскому уезду о продаже построек из имения бывшего Щербинского, Октябрьской волости».
87. Архів Харківської області за 1923 р. Справа № 31, 1923 р. «Про ліквідацію будівель в господарстві «Ротермунда и Вепсе» в с. Ніколаевка, Коробчанського району, Харківського округа».
88. Архів Харківської області за 1926 – 1927 р. Справа № 210212, «Продаж націоналізованих будинків», 28.12 1926 –19.12. 1927 р.
89. Архів Харківської області за 1976 р. «Справа про будівництво дороги Харків – Ростов».
90. Харківська область в 2001 р. (статистичний щорічник). – Харків, 2002. – 497 с.
91. Закон Российской Федерации «Об основах федеральной жилищной политики» от 24 декабря 1994 г. № 4218-1 // Ведомости РФ. – 1993. – № 3. – Ст. 99; Собрание законодательства РФ. – 1996. – № 3. – Ст. 147; 1997. – № 17. – Ст.1913; 1999. – № 7. – Ст. 876.
92. Закон Российской Федерации «Об основах системы профилактики безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних» // Собрание законодательства РФ. – 1997. – № 41.
93. Постановление Президии Верховного Совета СССР «О порядке применения части 2 статьи 36 Основ жилищного законодательства Союзу ССР и союзных республик» // Ведомости Верховного Сонета СССР. – 1985. – № 21. – Ст. 370.
94. Указ Президии Верховноого Совета СССР “Об усилении борьбы с получением нетрудовых доходов” // Ведомости Верховного Совета СССР. 1986. – № 22. – Ст. 364.
95. Указ Президии Верховного Совета СССР от 26.08.1948 г. “О праве граждан на покупку и строительство индивидуальных жилых домов” // СП СССР 1948. – № 23. – Ст. 12.
96. Постановление ЦВК и СНК СССР «О сохранении жилищного фонда и улучшения жилищного хозяйства в городах» // СП СССР 1937. – № 69. – Ст. 314.
97. Постановление ЦК КПСС и Совета министров СССР № 91 «О серъезных нарушениях государственной дисциплины и городского строительства и жилищного хозяйства» // СП ССР. – 1970. – № 40. – Ст. 25.
98. Постанова Ради Міністрів Української РСР від 26.04.1984 р. № 189 «Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними» // www.rada.kiev.ua
99. Постанова Ради Міністрів СРСР від 15 травня 1986 р. «Про заходи для посилення боротьби з отриманням нетрудових доходів» // СП СССР. – 1986. – № 21. – Ст. 121.
100. Постанова Ради Міністрів Української РСР «Положення про порядок відведення земельних ділянок для державних і суспільних потреб» від 12.12.1983 р. // ЗП УРСР. 1983. – № 12. – Ст. 79.
101. Постанова Ради Міністрів УРСР «Примірний статут житлово-будівельного кооперативу» // ЗП УРСР. – 1985. – № 5. – ст. 41, № 11. –Ст. 88 (із змінами 1986. – № 7. – Ст. 34, № 9. – Ст. 49, 1988. – № 1. – Ст. 1, 1989. – № 4. – Ст. 17).
102. Постанова Ради Міністрів УРСР від 01.04.82 р. № 163 «Сборник укрупненных показателей восстановительной стоимости для оценки строений и сооружений, принадлежащих гражданам городской местности Украинской ССР» // www. rada.kiev.ua
103. Постанова Ради міністрів УРСР від 17.01.1962 р. № 61 «Про порядок відшкодування громадянам вартості належних їм житлових будинків, інших будівель і прибудов, що зносяться в зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або суспільних потреб, і забезпечення їхньою житловою площею» // ЗП УРСР. – 1962. – № 1. – Ст. 19 (зі змінами ЗП УРСР 1984. – № 1. – Ст. 19).
104. Постанова Ради Міністрів УРСР від 24 червня 1986 р. “Про заходи для посилення боротьби з нетрудовими доходами” // СП УССР. – 1986.– № 9. – Ст. 47.
105. Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 10.03.1970 р. «Про серйозні порушення державної дисципліни в міському будівництві і житловому господарстві» // СП УССР. – 1970. – № 3. – Ст. 29.
106. Декрет Всероссийского центрального исполнительного комитета Совета рабочих, солдатских, крестьянских и козачьих депутатов “О ликвидации частной собственности на недвижимость в городах” от 24.08.18 р. // СУ РСФСР. – 1918. – № 62. – Ст. 674.
107. Аврамова О.Е. Понятие жилья и его правовое значение // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 6 . – С. 37 – 41.
108. Аврамова О.Е. Жилье: товар с осбым характером // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 7. – С. 29 – 31.
109. Аврамова О.Є. Місце житлового права в системі права України // Право України. – № 7. – 2001. – С. 96 – 97.
110. Аврамова О.Е. Соотношение частного и публичного права в жилищном праве // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 7. – С. 48–50.
111. Аврамова О. Є. Конфіскація і реквізиція з точки зору житлового права // Право України. – № 5. – 2003. – С. 103 – 107.
112. Аврамова О.Є. Конституційне право на житло // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 76. – С.75 – 77.
113. Аврамова О. Є. Роль житла в реалізації особистих немайнових прав громадянина // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 4. – С 20-21.
114. Аврамова О. Є. До питання про націоналізацію майна в праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 76 – 77.
115. Аврамова О.Є. До становлення інституту виселення з житла // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті професора О.А.Пушкіна. – Харків: ХНУВС, 2006. – С. – 5-8.
116. Аврамова О.Є. Загальна характеристика позбавлення права власності на житло // Півдєнноукраїнський правничий часопис. – 2006. – № 3. – С. 79 – 81
117. Алексеев С.С. Частное право: Научно-публицистический почерк. – М: Статут, 1999. – 160 с.
118. Амфитеатров Г.Н. Право на жилые строения и пользования жилыми помещениями. – М.: Юрид. изд-во «Мин.юстиции СССР», 1948. – 72 с.
119. Андрианов И.И. Жилищное законодательство: Практические вопросы. – М.:Юрид.лит.,1988. – 382 с.
120. Антонов В.И. Преступные посягательства на рынок жилья: Криминологические и уголовно-правовые аспекты: Автореф. дис.к-та.юр.наук: 12.00.08 / Владивосток, Дальневосточній гос. универ. – Владивосток, 1998. – 24 с.
121. Асканзий С.И., Брауде И.Л., Пергамент А.И. Жилищное право. – М.: Госюриздат, 1956. – 231с.
122. Бажанов М.И. Наказание в проекте УК Украины // Проблемы законности. – Харьков, 1998. – С. 38.
123. Бардин П.И. Надзор районного прокурора за законностью административного выселения граждан с жилплощади. – М: юр.издат. «Министерства юстиции СССР», 1946. – 54 с.
124. Баринов Н.Н. Прекращение договора найма жилищного помещения в ведомственном доме / Под ред. проф.. Ю.Х.Калмыкова. – Саратов: изд-во «Саратовского университета», 1978. – 161с.
125. Бару М., Пушкин А., Сибильов М. Конституційне право на жилу площу // Радянське право. – 1979. – № 10. – С. 12.
126. Басин Ю.Г. Попов И.И. О жилищных правоотношениях советстких граждан. – Алма-Ата: Казахстан, 1966. – 220 с.
127. Батуров Г.П. Разрешение судами споров о праве собственности на жилое строение. – М.: Юрид.лит, 1978. – 112 с.
128. Батяев А.А. Азбука жилья. Жилищный кодекс от А до Я. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2006 – 284 с.
129. Белогриц-Котляревский Л.С. Учебник русского уголовного права. Общая и особенная часть. – Киев, С-Петербург, Харьков: Южно-Русское книгоиздательство, 1903. – 620 с.
130. Бобрик В.І., Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб:Автореф. дис.к-та.юр.наук: 12.00.03 / Харків, НУВС. – Харків, 2004. – 20 с.
131. Богданов Е.Ф. Право на жилище. – Минск: Университетское, 1990. – 150 с.
132. Богданов Е.Ф. Право на жилище – конституционное право советских граждан // Проблемы правоведения. Респ. Межв.науч.сб., Вып. 37. – К., 1978. – С. 29-34.
133. Большой юридический словарь. / Авт. – сост. В.Н.Дожонов, В.Д.Ермаков, Н.А.Крылов. – М.:Инфра-М, 1998 – 790 с.
134. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданського права. –М: Госюриздат, 1963. – 197 с.
135. Брауде И.Л. Возмещение ущерба при изъятии земли. – М.: Госюриздат, 1960. – 104 с.
136. Васильченко Л.В. Договор жилищного найма в ведомственных домах. – М.: Юрид.лит., 1973. – 190 с.
137. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М.-Ленинград: изд-во «Акад. наук СССР», 1948. – 840 с.
138. Венецианов М. Экспроприация с точки зрения гражданского права. – Казань: Типография Императорского Университета, 1891. – 114 с.
139. Воложанин В.Л. Охрана жилищных прав граждан. – М.: Юр.лит., 1968. – 63 с.
140. Галянтич М., Махінчук В. Реалізація права на житло – як особисте немайнове право // Підприємництво господарство і право. – 2004. – № 1, с. 43–46.
141. Гетман Е.С. О жилищных правах и обязанностях граждан: Пособие для слушателей народних университетов. – М.: Знание, 1992. – 96 с.
142. Глухов К.А. Вопросы приватизации жилых помещений // Государство и право. – 1992. – № 9. – С. 141.
143. Голодный М.А., Сиволобова Г.С. Комментарий к Правилам учета граждан, нуждающихся в улучшении жилищных условий, и предоставления им жилых помещений в Украинской ССР. – К.: Політиздат Украини, 1989. – 335 с.
144. Гонгало Б.М. Основания изменения жилищных правоотношений: Автореф. дис. к-та.юр.наук.: 12.00.03 / Свердловск, Свердловский юр.институт – Свердловск, 1984 – 20 с.
145. Гражданский кодекс Грузии. – СПб: Юридический центр Пресс, 2002. – 748 с.
146. Гражданский кодекс Украины: Комментарий. Книга 1 / Под ред. Харитонова Е.О., Калдитенко О.М. – Харьков: Одиссей, 2003. – 832 с.
147. Гражданское право Украины. / Под ред. Пушкина А.А., Самойленко В.М., ч. 1. – Харьков: Основа, 1996. – 440 с.
148. Гражданское право: Ученик часть 1. изд. 3-е. / Под ред. А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого. – М.: Проспект, 1999. – 632 с.
149. Гражданское право. Т. 2. / Отв. ред. Е.А. Суханов. – М.: Бек, 1993. – 432 с.
150. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М: Статут, 2000. – 411 с.
151. Григорян Г. История болезни: одинокая и бездомная // Харьковские ведомости. – 2005. – № 54 (19-20 октября). – С. 3.
152. Гузь Л.Е. Разрешение судами споров о разделе домов и домовладений (квартир) в натуре Определение порядка пользования домом (квартирой) и земельным участком. – Харьков: Харьков юридический, 2002. – 127 с.
153. Гуляев А.М. Русское гражданское право. Озбор действующего законодательства и практика гражданського уложения. Послесловие к лекциям – Киев, 1907. – 438 с.
154. Десятков В.М. Право собственности граждан на жилой дом. – М.: Госюриздат, 1963. – 35 с.
155. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – К: Вен турі, 1996. – 272 с.
156. Дульнева Л.А. Право собственности на жилой дом. – М.: Юрид.лит., 1974. – 56 с.
157. Европейская конвенция и защите прав человека и основных свобод и протоколы к ней. / Правовой комментарий Шайхутдинова Т.Р. – Казань: ТИСБИ, 2004. – 172 с.
158. Ерошенко А.А. Личная собственность в гражданском праве. – М.: Юрид.лит., 1973. – 207 с.
159. Жилищная политика местных властей: уроки западно-европейского опыта и реформы в России. / Науч. ред.-сост. Б.М.Гринчельч и др. – СПб: Наука, 1998. – 292 с.
160. Жилищное хозяйство г. Харькова по материалам переписи на 1.06.32г., выпуск 1. – Харьков: Редиздат Харьковского горсовета, 1934. – 89 с.
161. Жилищные законы. Сборник важнейших законов СССР и РСФСР, постановлений, инструкций и приказов по жилищному хозяйству по состоянию на 1 мая 1946 года. / Сост. Алексеев Т.Д. – М., Ленинград: Министерства коммунального хозяйства РСФСР, 1947. – 240 с.
162. Жилищные права: Пользование и собственность. / Н.А.Кичихин, И.Б.Марткович, Н.А.Щербакова. – М.:Юрист, 1997. – 440 с.
163. Жилищный кодекс Украинской ССР. Научно-практический комментарий. Голодний М.А., Дятлов П.Н., Жуков В.И. и др. – К.: Политиздат, 1990 – 542 с.
164. Житлове право України: Навчальний посібник. / Под ред. М.К.Галянтич, Г.І.Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 480 с.
165. Загальна декларація прав людини. / С. Головатий та інші. – К.: Укр..Правнича Фундація, Вид-во право, 1995. – 12 с.
166. Замятин В. Выселение с жилых помещений в административном порядке // Социалистическая законность. – 1965. – № 4. – С. 36.
167. Застосування судами цивільного и цивільного процесуального законодавства. – К.: Ін Юре, 2002. – 416 с.
168. Зимелева М.В. Общая собственность в советском гражданском праве, «Ученые записки ВИЮН», вып. ІІ. – М.:Юриздат, 1941. – 41 с.
169. Золигор В.А., Луць В.В., Шевченко Я.М., Венецька М.В., Кучуян І.М., Власник і право власності. – К., 1994 – 360 с.
170. Золотарь В.А., Дятлов П.Н. Советское жилищное право. – К.: Либід, 1990. – 262 с.
171. Иоффе О.С. Избранные труды по гражданському праву. – М.: Статут, 2000. – 777 с.
172. Иоффе О.С. Сорок лет советского права 1917-1957. Т.1. – Ленінград: изд ЛГУ, 1957. – 694 с.
173. Ігнатенко В.М. Зобов’язання із створення небезпеки (загрози) за новим Цивільним кодексом України // Проблеми законності: Респ. Міжвідом. Наук.зб. / Відп.ред. Тацій В.Я. – Харків: Нац.юрид.акад.України, 2002. –Вип.53. – С.74.
174. Кизим Н.А., Горбатов В.М. Качество жизни населения и конкурентос