ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП .......................................................................................................................4
РОЗДІЛ I ПРАВОВА ПРИРОДА ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТА ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ
1.1. Право на недоторканність ділової репутації – теоретичні проблеми цивільно-правового механізму захисту..................................................................14
1.2. Право на недоторканність ділової репутації – суб’єктивне немайнове право………………..……………………..............................................……….......38
РОЗДІЛ II ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ЗАХИСТУ ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ
2.1. Право на захист права на недоторканність ділової репутації як суб’єктивне право особи…….…………………………...............................................................54
2.2. Визначення цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації та його складових.........……........…….........64
РОЗДІЛ III ФОРМИ ТА СПОСОБИ ЗАХИСТУ ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ДІЛОВОЇ РЕПУТАЦІЇ
3.1. Форми захисту права на недоторканність ділової репутації .............…..….85
3.2. Цивільно-правові способи захисту права на недоторканність ділової репутації ..................................................................................................................112
3.2.1. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди один із способів захисту права на недоторканність ділової репутації ........................................................135
ВИСНОВКИ......…………………………………………........……..…………...170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................176
ДОДАТОК..............................................................................................................205

ВСТУП
Актуальність теми. Розбудова державної незалежності, що заснована на прогресивних в суспільстві відносинах і глобалізації, стрімкості змін та зрушеннях як у політиці, так і в економіці України, владно диктують необхідність створення нових цивільно-правових механізмів забезпечення реального захисту прав і свобод людини. Отже, особливо актуальною стає проблема формування дієвої системи юридичних способів, котрі утворюють механізм захисту цивільних прав. Виключна роль у цьому належить цивільному законодавству, що повинно регулювати різноманітні суспільні відносини, зокрема й відносини, пов’язані з проблемою захисту прав і свобод людини.
Закріплення в Цивільному кодексі України окремою нормою права на недоторканність ділової репутації висунуло перед науковцями нові завдання, що стосуються дослідження та вирішення загальних питань щодо формування цивільно-правового механізму її захисту. Аналіз правової доктрини свідчить про те, що в науці немає єдиного підходу до визначення права на недоторканність ділової репутації особи. Залишаються дискусійними питання стосовно правової природи права на недоторканність ділової репутації, кола суб’єктів, які мають право на її захист, підстав виникнення права на недоторканність ділової репутації, а також цивільно-правового механізму її захисту.
Неналежний стан їхнього наукового розроблення, невизначеність із ключових питань цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації безумовно викликає багато питань у правозастосовчій практиці.
Ці обставини зумовили необхідність проведення комплексного наукового дослідження правової природи права на недоторканність ділової репутації фізичних та юридичних осіб, встановлення тих фундаментальних особливостей і властивостей, що відображають внутрішній зміст і структуру цього права, його місце взагалі в системі права, а також формування цивільно-правового механізму його захисту.
Багатоаспектний характер теми дисертації визначив необхідність залучення різноманітних галузей знань: філософії, соціальної психології, загальної теорії держави і права, конституційного та господарського права тощо.
Окремі юридичні проблеми захисту права на недоторканність ділової репутації розроблялися і продовжують розроблятися як теоретиками права, так і цивілістами України, Росії та інших пострадянських країн і відтворюються в роботах: М.С. Александрова, А.Л. Анисимова, О.І. Антонюк, О.В. Безуха, О.Є. Богданової, В.В. Бутнєва, Є.В. Вавіліна, А.О. Власова, М.К. Галянтича, В.П. Грибанова, О.М. Ерделевського, Д.А. Керимова, С.Ф. Кечекьяна, Г.О. Коваленко, І.Ф. Коваль, О.В. Кохановської, Л.О. Красавчикової, Л.В. Красицької, В.В. Лєсняка, Д.Д. Луспеніка, М.С. Малеїна, М.М. Малеїної, М.І. Матузова, О.А. Пушкіна, З.В. Ромовської, І.В. Саприкіної, Г.О. Свердлика, А.П. Сергєєва, О.Ф. Скакун, С.О. Сліпченка, Р.О. Стефанчука, Г.М. Стоякіна, Е.Л. Страунінга, Г.П. Тимченка, Ю.К. Толстого, Л.С. Явича, Р.О. Халфіної, А.О. Церковної, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки тощо.
Незважаючи на те, що в науковому світі досягнуто певних результатів дослідження цієї проблематики, захищена навіть одна кандидатська дисертація (І.Ф. Коваль) за спеціальністю 12.00.04 і видана монографія, вона є відносно новим явищем у сучасних реаліях життя суспільства, адже змісту права на недоторканність ділової репутації властивий постійний розвиток, який безпосередньо відбиває рух і зміну його соціального життя.
Аналіз теоретичних концепцій науковців дав змогу вивчити стан досліджуваної проблеми. Підкреслюючи беззаперечну наукову цінність використаних джерел, слід виділити серед них чималу кількість таких, що ґрунтуються на дещо застарілих підходах. Втім у цьому дослідженні враховується й такий досвід.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної цільової програми „Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867) та відповідно до планів роботи кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в удосконаленні цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації та визначенні й конкретизації дійових правових способів його реалізації та здійснення.
Відповідно до цього увага в дисертації приділяється вирішенню таких основних завдань:
- встановити історико-правову динаміку розвитку права на недоторканність ділової репутації особи;
- поглибити понятійно-термінологічний інструментарій з теми дослідження;
- виокремити коло учасників цивільних правовідносин, що мають право на захист права на недоторканність ділової репутації;
- здійснити порівняльно-правовий аналіз законодавства України, Росії, Білорусі що регулює захист права на недоторканність ділової репутації й практики його застосування;
- визначити цивільно-правовий механізм захисту права на недоторканність ділової репутації та його складові;
- оптимізувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів особи й можливості їх застосування до захисту права на недоторканність ділової репутації;
- розробити теоретичні пропозиції та практичні рекомендації щодо вдосконалення цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації особи;
- встановити прогалини законодавства України стосовно захисту права на недоторканність ділової репутації та розробити рекомендації щодо їх усунення.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають під час здійснення та захисту права на недоторканність ділової репутації.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні положення та концептуальні підходи щодо визначення сутності цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації; система нормативно-правових актів як інститут, що забезпечує право на недоторканність ділової репутації; судова практика та літературні джерела, в яких викладено теоретичні обґрунтування юридичної природи та цивільно-правового механізму захисту суб’єктивного права фізичної та юридичної особи на недоторканність ділової репутації.
Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів у дисертації застосовувалася система філософсько-світоглядних, загальнонаукових і спеціально наукових методів. Методологічну основу дослідження насамперед складає діалектичний метод пізнання правових явищ.
З урахуванням специфіки теми, мети і завдань роботи було використано такі методи і прийоми: формально-логічний метод надав змогу на основі дослідження наукових позицій видатних учених, етимологічного значення осягнути сутність понять „недоторканність”, „мораль”, „моральність”, „інформація” тощо; керуючись прийомом дедукції визначались істотні характеристики елементів цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації; формально-юридичний і порівняльно-правовий методи використовувалися для порівняння застосування поняття „ділова репутація” в цивільному та господарському законодавстві, підходів науковців щодо об’єкта та предмета дослідження, систематизації спільних і відмінних рис та ознак; історичний надав можливість не тільки простежити еволюцію поняття „ділова репутація”, а й у взаємозв’язку з логічним методом розкрити об’єктивні закономірності його розвитку, виявити тенденції та передбачити перспективи її змін і перетворень; структурно-функціональний надав можливість не лише виділити та дослідити окремі елементи цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації, а й розкрити їх внутрішні закономірності, виявити взаємодію компонентів цілого й знайти його логічне вираження. Цей метод дозволив розробити авторське визначення поняття „ділова репутація” особи з урахуванням як об’єктивного, так і суб’єктивного змісту. Як і будь-який інший правовий феномен, ділова репутація є об’єктивною через закономірність її виникнення та загальні тенденції розвитку. Але, з іншого боку, вона суб’єктивна, оскільки являє собою продукт людської свідомості та діяльності, що й свідчить про необхідність її комплексного пізнання; аналіз застосовувався в процесі дослідження окремих поглядів щодо предмета дослідження. Догматичний аналіз норм чинного цивільного законодавства сприяв виявленню їх недоліків і формуванню пропозицій щодо його вдосконалення відповідно до результатів дослідження; визначення застосовувалося для розкриття змісту наукових термінів і понять, якими оперували як цивілісти, так і теоретики права.
Наукова новизна дослідження полягає насамперед у тому, що дисертація є комплексним монографічним дослідженням проблем цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації та його доктринального тлумачення. Для визначення особливості цього юридичного явища в роботі обґрунтовуються концептуально нові та важливі в практичному відношенні положення й висновки, що стосуються цієї цінності як для фізичної, так і юридичної особи в сучасних умовах життя суспільства.
Наукову новизну проведеного дослідження відображають такі основні положення:
1. Уперше:
1.1) розроблено авторське визначення поняття „ділова репутація” з суб’єктивної та об’єктивної сторін. Ділова репутація – це благо, що свідчить з одного, об’єктивного боку, про значимість особи для суспільства, що визначається в процесі її діяльності, незалежно від її виду, з точки зору її професійної діяльності, ділових, моральних якостей, рівня кваліфікації, здатності своєчасно й на високому рівні виконувати роботу, бути надійним партнером, дотримуватися вимог законодавства тощо, а з іншого, суб’єктивного – благо, котре свідчить про значимість діяльності особи незалежно від виду діяльності як представника професійної, ділової сфери суспільного життя на основі власної, індивідуальної свідомості, пріоритетів і переконань.
1.2) було використано підхід комплексного наукового дослідження цивільно-правового захисту права на недоторканність ділової репутації (механізму захисту), що надало можливість визначити проблеми стосовно захисту права на недоторканність ділової репутації та внести пропозиції щодо їх вирішення.
1.3) обґрунтовано та запропоновано необхідність офіційного закріплення в ЦК Україні положення:
- шкоду, що завдана фізичній особі в разі порушення її права на недоторканність ділової репутації, слід назвати психічною, оскільки яке-небудь правопорушення у фізичної особи викликає негативні наслідки в психічній сфері, зачіпає внутрішній світ особи;
- право юридичної особи на застосування спеціальних способів захисту в разі порушення її права на недоторканність ділової репутації.
2. Одержало подальший науковий розвиток положення:
2.1) що шкоду, яка завдана юридичній особі в разі порушення її права на недоторканність ділової репутації слід називати немайновою, абстрагуючись від поняття „моральна”, оскільки юридична особа ні моральнісні, ні моральні страждання не відчуває, однак це не означає того, що їй не може бути завдана шкода, порушенням цього права;
2.2) що сутність ділової репутації має еволюційний характер і вирішальною причиною, яка зумовлює його зміст та якісні характеристики, є ставлення особи до вирішення професійних питань;
2.3) про визначення та розмежування таких правових категорій, як „репутація”, „гудвіл”, „імідж”, „реноме”, „престиж”. Обстоюється теза, що ділова репутація і гудвіл – досить близькі, тісно взаємозв’язані категорії, проте носять самостійний характер і з урахуванням цього не підлягають ототожненню. Між такими категоріями як „ділова репутація”, „імідж”, „реноме”, „престиж” убачається певний взаємозв’язок, проте останні є одним із структурних компонентів свідомості, і як наслідок - вони теж не підлягають ототожненню;
2.4) що захист права на недоторканність ділової репутація витікає із зобов'язань унаслідок заподіяння шкоди (деліктних зобов'язань). Обстоюється теза, що це право слід віднести до соціально-економічних;
2.5) щодо поняття „право на захист цивільних прав та інтересів”, з урахуванням суб’єктивного права особи на недоторканність її ділової репутації, яке було покладено в основу розгляду цивільно-правового механізму її захисту;
2.6) що для захисту права на недоторканність ділової репутації фізичної особи можуть застосовуватися не тільки практично всі загальні способи, закріплені в ст. 16 ЦК України, але й спеціальні, зокрема, поновлення порушеного особистого немайнового права; право на відповідь та спростування недостовірної інформації; заборона поширення інформації, якою порушено особисті немайнові права. Паралельно із загальними способами захисту можливе застосування й спеціальних, що надасть змогу управомоченій особі більш ефективно захистити порушене право на недоторканність ділової репутації;
2.7) що захист порушеного права на недоторканність ділової репутації може здійснюватись як у юрисдикційній формі (суди загальної юрисдикції, господарський та третейський суд, Європейський суд із прав людини, Антимонопольний комітет), так і в неюрисдикційній – шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також самозахистом.
3. Запропоновано зміни та уточнення до чинного законодавства:
3.1) внести зміни до ЦК України, Законів України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про інформацію”, „Про внесення змін до Закону України „Про телебачення та радіомовлення”, щодо заміни слів „моральна шкода” на слова „психічна шкода” стосовно відшкодування шкоди, яка заподіяна фізичній особі, та „немайнова шкода” щодо відшкодування шкоди юридичній особі;
3.2) абзац другий частини першої статті 94 ЦК України після слова „відповідно” доповнити словами „до глав 3, 20 цього Кодексу, а також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення”;
3.3) доповнити ЦК України статтею 941 такого змісту:
„1. Юридична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.
2. Якщо юридичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) немайнової шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.”;
3.4) у статті 277 ЦК України назву викласти у такій редакції:
„Стаття 277. Право на відповідь. Право на спростування недостовірної інформації”, що більш відповідає змісту цієї статті.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та внесені пропозиції можуть бути використані в науково- дослідній роботі - для проведення подальших досліджень правового регулювання та захисту особистих немайнових прав фізичної та юридичної осіб, у навчальному процесі - при викладанні курсів: „Цивільне право”, „Господарське право” у вищих закладах освіти, а також для підготовки підручників, навчальних і навчально-методичних посібників, для виконання студентами і курсантами наукових праць відповідної тематики. У правотворчій сфері - сформульовані в роботі конкретні рекомендації щодо змін чинного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України, Законів України „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, „Про інформацію”, „Про внесення змін до Закону України „Про телебачення та радіомовлення”, можуть стати основою законопроектів з питань цивільно-правового захисту права на недоторканність ділової репутації та відшкодування шкоди; у сфері практичної діяльності - використання одержаних результатів дозволить удосконалити діяльність органів, до компетенції і завдань яких входить захист права на недоторканність ділової репутації, та полегшити застосування норм, якими регулюються особисті немайнові відносини.
Апробація результатів дослідження. Про основні положення та висновки роботи доповідалося на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ і на кафедрі цивільного права та процесу Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вони також обговорювалися на науково-практичній конференції „Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України” (м. Івано-Франківськ, 3 – 4 жовтня 2002 року); міжнародній науковій конференції „Ідея правової держави: історія і сучасність” (м. Луганськ, 22 – 23 квітня 2003 року); науково-практичній конференції „Актуальные проблемы юридической науки и практики” (м. Орел, 26 лютого 2004 року); міжнародній науково-практичній конференції „Злочини у сфері використання комп’ютерної техніки: проблеми кваліфікації, розслідування і попередження” (м. Луганськ, 25 листопада 2004 року); міжнародній науково-практичній конференції „Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку”(м. Одеса, 3 – 4 червня 2005 року); міжнародній науковій конференції „Ідея права і держава” (м. Луганськ, 26 – 27 квітня 2006 року), круглому столі „Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі” (м. Харків, 16 грудня 2005 року).
Результати дослідження використовувались автором у процесі викладання лекційного курсу „Цивільне право”, а також під час проведення практичних і семінарських занять з курсантами, студентами та слухачами Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях, які опубліковані у спеціальних виданнях, визнаних ВАК України фаховими з юридичних наук.

Список литературы

В И С Н О В К И

З проголошенням і реальними кроками щодо побудови в Україні незалежної, демократичної, правової держави, посиленням прагнення перейти до ринкової економіки змінилися й реалії сучасного політичного й економічного життя, зокрема суттєвого розвитку здобули науково-технічні технології, електронний зв’язок (Internet). Прийняті нові законодавчі акти іноді суперечать одне одному – все це стало фундаментом для наукового осмислення питань, пов’язаних із захистом права на недоторканність ділової репутації. В дисертації проведено теоретичне узагальнення й подане нове вирішення наукової задачі, яка полягає в цивілістичному дослідженні права на недоторканність ділової репутації особи стосовно сфери здійснення правосуддя в цивільних справах і вдосконалення цивільного судочинства.
Головні наукові й практичні результати роботи мають методологічне, теоретичне й практичне значення.
До методологічних належать: концептуальне обґрунтування й дослідження сутності цивільно-правого механізму захисту права на недоторканність ділової репутації особи, форм, способів і засобів захисту, їх реалізація при здійсненні захисту права на недоторканність ділової репутації як фізичної, так і юридичної особи, а також дослідження інституту правового захисту в межах предмета правового регулювання цивільного права.
Визначальний науковий результат, як наслідок використання запропонованих методологічних підходів, відбиває й основні задачі дослідження – встановлення історико-правової динаміки розвитку права на недоторканність ділової репутації особи; виокремлення кола суб’єктів цивільних правовідносин, які мають право на її захист; здійснити порівняльно-правовий аналіз законодавства України, Росії, Білорусі що регулює захист права на недоторканність ділової репутації й практики його застосування; оптимізувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів особи й можливості їх застосування до захисту права на недоторканність ділової репутації; розробити теоретичні пропозиції та практичні рекомендації щодо вдосконалення цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації особи; встановити прогалини законодавства України стосовно захисту права на недоторканність ділової репутації та розробити рекомендації щодо їх усунення.
При цьому подана характеристика й обґрунтоване значення всіх складових цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації, що дало можливість оцінити функцію правосуддя в правовій системі й зробити певне прогнозування в напрямку його вдосконалення як форми реалізації конституційного права громадян на судовий захист.
Робота має й певну прикладну, практичну цінність, оскільки містить положення щодо тлумачення й удосконалення діючого законодавства, яке закріплює способи захисту права на недоторканність ділової репутації особи. Подано оцінку статтям ЦК України, ГК України, КпАП, законам України („Про Антимонопольний комітет”, „Про боротьбу з корупцією”, „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”, „Про внесення змін до Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про захист економічної конкуренції”, „Про інформаційні агентства”, „Про інформацію”, „Про оперативно-розшукову діяльність” тощо), які закріплюють систему способів захисту права на недоторканність ділової репутації.
Разом із тим, дослідження проблеми цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації дозволило сформулювати висновки і рекомендації, які мають важливе значення для законотворчої діяльності та практики застосування цивільного законодавства. При цьому сформульовано висновок, про те що:
1. Ділова репутація – це благо, яке свідчить з одного, об’єктивного боку, про значимість особи для суспільства та визначається в процесі її діяльності, незалежно від її виду, з погляду її професійної діяльності, ділових, моральних якостей, рівня кваліфікації, здатності своєчасно й на високому рівні виконувати роботу, бути надійним партнером, дотримуватися вимог законодавства тощо, а з іншого, суб’єктивного боку – благо, яке свідчить про значимість діяльності особи незалежно від виду діяльності як представника професійної, ділової сфери суспільного життя на основі власної, індивідуальної свідомості, пріоритетів та переконань.
2. Носієм ділової репутації може бути як будь-яка фізична особа, в статусі підприємця, робітника чи службовця, при цьому не має значення, працює вона в комерційній структурі чи ні, так і юридична особа (незалежно від форми власності й виду діяльності), основним у даному випадку є те, що вона пов’язується з професійною діяльністю особи.
3. Право на захист права на недоторканність ділової репутації – це правові можливості особи на власний розсуд скористатися комплексом правових способів і засобів, що застосовуються судом, іншими уповноваженими органами чи самою особою для забезпечення реалізації й відновлення положення, яке існувало до порушення, а також на припинення дій, яким порушується право на недоторканність ділової репутації, і відшкодування шкоди, завданої інтересам особи.
4. Цивільно-правовий механізм захисту права на недоторканність ділової репутації – це система взаємоузгоджених способів та засобів цивільно-правового впливу, що застосовуються як самою особою, так і компетентними органами, призначених для безперешкодного й ефективного використання наданих особі можливостей для захисту права на недоторканність ділової репутації, закріплених у нормативно-правових актах.
5. Основними складовими цивільно-правового механізму захисту права на недоторканність ділової репутації є: нормативно-правові акти; органи і організації, до компетенції і задач яких входить захист права на недоторканність ділової репутації; придатні для ефективного застосування способи та засоби його захисту, а також самозахист.
6. Механізм захисту права на недоторканність ділової репутації має цілеспрямований характер, який відповідає принципам: принцип системного формування права, невтручання в приватні інтереси, недоторканність ділової репутації, рівності суб’єктів, диспозитивність, свобода волевиявлення й незалежності особистості, забезпечення всебічного й оперативного захисту права на недоторканність ділової репутації, простоти й доступності.
7. Форма захисту права на недоторканність ділової репутації – це діяльність компетентних органів, спрямована на встановлення фактичних обставин справи, застосування відповідних норм права та, відповідно до цього, на визначення необхідних способів захисту порушеного права на недоторканність ділової репутації особи, чи здійснення самозахисту.
8. Захист порушеного права на недоторканність ділової репутації може здійснюватися як в юрисдикційній формі (суди загальної юрисдикції, господарський і третейський суди, Європейський суд з прав людини; Антимонопольний комітет), так і в неюрисдикційній – шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також самозахистом.
9. Самозахист права на недоторканність ділової репутації – це дії, що застосовуються управомоченою на їх здійснення особою, здійснювані нею самостійно, на власний розсуд, без звернення до органів, які здійснюють захист цього права в юрисдикційному порядку, спрямовані на забезпечення недоторканності ділової репутації, припинення її порушення чи ліквідацію наслідків, не заборонені законом і не суперечливі моральному укладу суспільства, відповідні змісту й характеру дій, які порушують право на недоторканність ділової репутації.
10. Перевага судового порядку захисту права на недоторканність ділової репутації полягає в наступному:
- захист здійснює спеціальний орган – суд, створений лише для розгляду спорів про право;
- судовий порядок захисту – найбільш регламентований; судочинство дотримується суворої процесуальної форми;
- справи розглядаються кваліфікованими й безпристрасними суддями;
- в розгляді справи можуть активну участь брати сторони спору, а також треті особи;
- в більшості випадків судова форма захисту є найбільш доступною матеріально.
11. Недоліком судового порядку захисту при розгляді справ щодо захисту права на недоторканність ділової репутації, є:
- принципово нове законодавство (ЦК України, ГК України, ГПК України, ЦПК України);
- діючі нормативні акти часто непогоджені й недосконалі;
- відсутні процесуальні терміни щодо розгляду даної категорії справ;
- нечіткість при визначенні підвідомства справ між судами загальної юрисдикції та спеціалізованими.
12. Спосіб захисту права на недоторканність ділової репутації – це матеріально-правові заходи, що застосовуються як самою особою, так і компетентними в цьому органами, посадовими особами, спрямовані на відновлення (визнання) порушеного (оскаржуваного) права на недоторканність ділової репутації, усунення перешкод в його здійсненні та вплив на правопорушника;
13. Для захисту права на недоторканність ділової репутації з перерахованих в ч. 2 ст. 16 ЦК України загальних способів захисту прийнятні такі: визнання права; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
14. Оскільки будь-яке правопорушення у фізичної особи викликає негативні наслідки у психічній сфері людини, найбільш прийнятне для фізичної особи використання поняття „психічна шкода”, під якою слід розуміти негативні наслідки у психічній сфері особи (психічний розлад, зокрема екзогенні захворювання), що виникли в результаті порушення як майнових, так і особистих немайнових прав (які забезпечують як природне, так і соціальне існування) фізичної особи, спричинені дією (бездіяльністю) інших осіб стосовно неї самої, а також членів її сім’ї чи близьких родичів.
15. З урахуванням того, що в юридичної особи наслідки будь-якого правопорушення виражаються в порушенні її законних особистих немайнових прав (відповідно до ст. 94 ЦК України це право на недоторканність ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати), то для цього учасника цивільних правовідносин доцільно використовувати поняття „немайнова шкода”.
Під немайновою шкодою слід розуміти збитки юридичної особи, які настали чи можуть настати у зв’язку з порушенням її особистих немайнових прав (зокрема порушенням права на недоторканність ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці тощо), а також в результаті здійснення дій, спрямованих на зменшення престижу чи підрив довіри до її діяльності.
16. Обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення цивільного законодавства щодо захисту права на недоторканність ділової репутації. (Додаток 1)
Наукові й практичні результати дисертаційного дослідження є достовірними, оскільки витікають з об’єкта, предмета та використаних методів дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.
3. Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 р. № 1540–06 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – №30. – Ст. 463.
4. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436–ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. №№ 80731–X, 80732–Х // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
6. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. № 92–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38–39. – Ст. 288.
7. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
8. Гражданский кодекс республики Беларусь от 7 декабря 1998 г. № 218–3 // http://portalus.ru/modules/belorussianlaw/readme.php?subaction=showcomments&id=1126859606.
9. Гражданский кодекс Российской Федерации от 21 октября 1994 г. // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. – № 32. – ст. 3302.
10. Конвенція про міжнародне право спростування від 16.12.1952 р. // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” тощо.
11. Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 4 листопада 1950 р. // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
12. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
13. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
14. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23.12.1993 р. № 3792–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
15. Про Антимонопольний комітет: Закон України від 26.11.1993 р. № 3659–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50. – Ст. 472.
16. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.1995 р. № 356/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.
17. Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 р. № 3477–IV // Голос України. – 2006. – № 62 (3812), 5 квітня.
18. Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо права на інформацію: Закон України від 22.12.2005 р. № 3261–IV // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
19. Про внесення змін до Закону України „Про телебачення і радіомовлення”: Закон України від 12.01.2006 р. № 3317–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 18. – Ст. 155.
20. Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій: Закон України від 06.05.1993 р. № 3188–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 24. – Ст. 259.
21. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 р. № 3723–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
22. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16.11.1992 р. № 2782–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
23. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 р. № 2210–III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
24. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7.06.1996 р. № 236/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.
25. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1999 р. № 959–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
26. Про інформаційні агентства: Закон України від 28.02.1995 р. № 74/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
27. Про інформацію: Закон України від 2.10.1992 р. № 2657–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
28. Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 10.02.1995 р. № 51/95–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 9. – Ст. 56.
29. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 р. № 2135–XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
30. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 28.12.1994 р. № 334/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28.
31. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1.12.1994 р. № 266/94–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
32. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 18.03.1996 р. № 93/96–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
33. Про третейські суди: Закон України від 11.05.2004 р. № 1701–IV // Відомості Верховної Ради України . – 2004. – № 35. – Ст. 412.
34. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23.12.1997 р. № 776/97–ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
35. Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
36. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001) // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
37. Некоторые вопросы применения законодательства о компенсации морального вреда: Постановление Пленума Верховного Суда РФ от 20.12.1994 г. № 10 // Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. – 1995. – № 3. – С. 9–11.
38. Відшкодування моральної шкоди: методичні рекомендації Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. № 35–13/797 // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
39. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи”, Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 08.10.1999 р. № 242 // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
40. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 „Об’єднання підприємств”, Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 р. № 163 // Комп’ютерна правова система „Ліга: Закон”, „Нормативно-правові акти України” та ін.
41. Азімов Ч. Здійснення самозахисту в цивільному праві // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2 (25). – С. 135–141.
42. Александров Н.Г. Законность и правоотношения в советском обществе., М. Госюриздат, 1955. – 176 с.
43. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М., 1961. – 184 с.
44. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. М.: „Юридическая литература”, 1966.– 187 с.
45. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: „Статут”, 1999. – 712 с.
46. Аналіз роботи суддів загальної юрисдикції в 2001 р. за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5 (45). – С. 23–39.
47. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2002 році за даними судової статистики // Вісник Верховного суду України. – 2003. – № 3 (37). – С. 40–55.
48. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2003 році за даними судової статистики // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 5 (45). – С. 32.
49. Анисимов А.Л. Актуальные вопросы гражданско-правовой защиты чести, достоинства и деловой репутации в Российской Федерации: теория и практика: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 1996. – 171 с.
50. Анисимов А.Л. Честь, достоинство, деловая репутация: гражданско-правовая защита. – М.: Юристъ, 1994. – 80 с.
51. Антонюк О.І. Право на самозахист учасників цивільних правовідносин – ще один крок у напрямі ствердження людини найвищою соціальною цінністю // Юридична Україна. – 2003. – № 10. – С. 98–102.
52. Антонюк О.І. Право учасника цивільних правовідносин на самозахист: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. Х. – 2004. – 20 с.
53. Антонюк О.І. Право учасника цивільних правовідносин на самозахист: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний університет внутрішніх справ. – Х. – 2004. – 205 с.
54. Антосик С.М., Кокун О.М. Відшкодування моральної шкоди: психологічні аспекти // Адвокат. – 1998. – № 4. – С. 17–21.
55. Арефьев Г.П. Понятие защиты субъективных прав // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную и арбитражную защиту: Межвуз. темат. сб. – Калининград, 1982. – С. 13–21.
56. Архив Федерального арбитражного суда Московского округа, дело № КГ–А41/3503–03.
57. Афанасьев Р.И. Судебный порядок защиты чести, достоинства и деловой репутации // Юрист. – 2005. – № 2. – С. 48–51.
58. Афанасьева И.В. Белова Д.А. Компенсация морального вреда юридическому лицу // Юрист. – 2002. –№ 8. – С. 29–33.
59. Басин Ю.Г. Основы гражданского законодательства о защите субъективных гражданских прав // Проблемы применения Основ гражданского судопроизводства Союза ССР и союзных республик. Саратов, 1971. – С. 36–37.
60. Безух О. Неправомірне використання ділової репутації в конкуренції // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 5. – С. 24–27.
61. Беляцкий С.А. Возмещение морального (неимущественного) вреда. Издание склада „Право”. СПб, 1913. – 32 с.
62. Бірюков І.А. Проблеми цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин // Концепція розвитку законодавства України. Матеріали науково-практичної конференції, травень, 1996 року. К.– С. 256–257.
63. Бобылев А.И. Механизм правового воздействия на общественные отношения // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 104–110.
64. Богданова Е.Е. Формы и способы защиты гражданских интересов // Журнал российского права. – 2003. – № 6. – С. 39–45.
65. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е.Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1997. – VI. –790 с.
66. Боннер А. Можно ли причинить моральный вред юридическому лицу? // Российская юстиция. – 1996. – № 6. – С. 44–46, 52.
67. Бородин В.С. Моральный вред и размеры его возмещения // Харків. – Вісник університету внутрішніх справ. – 2001. – Випуск 13. – С. 90–94.
68. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1963. – 197 с.
69. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М., 1950. – 215 с.
70. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
71. Браун Л. Имидж – путь к успеху. – СПб.: Питер, 1996, – 192 с.
72. Буроменський М.В. Звернення до Європейського суду з прав людини: практика Суду і особливості українського законодавства. – Харків, 2000. – 165 с.
73. Бутнев В.В. К понятию механизма защиты субъективных прав // Субъективное право: Проблемы осуществления и защиты. Владивосток, 1989. – С. 9–25.
74. Бутнев В.В. Понятие механизма защиты субъективных гражданских прав: Сб. научн. тр. - Ярославль: Типография Ярославского политехнического института, 1990. – С. 5–17.
75. Быков В. Компенсация морального вреда не может восстановить доброе имя // Российская юстиция. – 2002. – № 4. – С. 46–47.
76. Вавилин Е.В. Некоторые проблемы механизма защиты субъективных гражданских прав // Правоведение. – 2002. – № 3. – С. 178–185.
77. Вайшнурс А.А. Способы защиты чести, достоинства и деловой репутации в случае публикации ложных порочащих сведений в Интернете // Кодекс-info. – 2002. – № 11–12. – С. 140.
78. Варул П.А. О некоторых теоретических вопросах защиты субъективного гражданского права // Проблемы понятийного аппарата наук гражданского и гражданско-процессуального права. – Ярославль, 1987. – С. 19–26.
79. Васильев С.В. Доказывание и доказательства по делам о возмещении вреда, причиненного личности: Уч. пособие. Х.: Факт, 2000. – 20 с.
80. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТ „Перун”, – 2003. – 1440 с.
81. Венедиктова В.И. Гудвил: Цена престижа фирмы. – Харьков.: Фирма „Консум”, 1998. – 175 с.
82. Вершинин А.П. Способы защиты прав предпринимателей в арбитражном суде. СПб: Изд-во С.-Петербургского университета, 1997. – 198 с.
83. Вершинин А.П. Выбор способа защиты гражданских прав. – СпБ.: Изд-во Теис, 2000. – 220 с.
84. Вилейта А.П. Личные неимущественные правоотношения по советскому гражданскому праву: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Вільнюс, 1967. – 20 с.
85. Вильянський С.Й. Радянське цивільне право. – Харків, 1962. – 220 с.
86. Винавер А.М. На грани уголовной и гражданской неправды. – Антология уральской цивилистики. 1925–1989: Сборник статей. – М.: „Статут”, 2001. – С. 77–96.
87. Витушко В.А. Курс гражданского права: Общая часть. Т. 1: Науч.-практ. пособие. – Мн.: БГЭУ, 2001. – 414 с.
88. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений. Саратов. Изд-во Саратовского университета, 1974. – С. 22–44.
89. Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі / Відп. редактор П.І. Шевчук. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 823–832.
90. Власник і право власності / АН України; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К.: Наук. думка, 1994. – 163 с.
91. Власов А.А. Гражданское процессуальное право: Учебник. – М.: Велби, 2003. – 432 с.
92. Власов А.А. Особенности судебной защиты чести, достоинства и деловой репутации // Юрист. – № 1. – 2005. – С. 54–59.
93. Власов А.А. Проблемы судебной защиты чести, достоинства и деловой репутации. – М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2000. – 344 с.
94. Волков С., Булычев В. Защита деловой репутации от порочащих сведений // Российская юстиция. – 2003. – № 8. – С. 49–52.
95. Воложанин В.П. Несудебные формы разрешения гражданско-правовых споров. – Свердловск: Ср.-Уральское книжное изд-во, 1974. – 206 с.
96. Воробьев С.М. Современное развитие института компенсации морального вреда в российском праве // Российский судья. – 2004. – № 3. – 27–32.
97. Воронежский Р. Моральный вред. Некоторые аспекты возмещения // Юридическая практика. – 1997. – № 14. – июль. – С. 10–11.
98. Гаврилов Э. Как определить размер компенсации морального вреда // Российская юстиция. – 2000. – № 6. – С. 21–22.
99. Гаврилов Э. Освобождение средств массовой информации от ответственности за распространение сведений порочащих честь, достоинство и деловую репутацію // Законодательство и право средств массовой информации. – 1999. – № 12. – С. 36–38.
100. Гаджиев Г.А. Защита основных экономических прав и свобод предпринимателей за рубежом и в Российской федерации. – М., 1995. – С. 232.
101. Галянтич М. Захист ділової репутації: цивільно-правові проблеми // Право України. – 2001. – № 1. – С. 97–100.
102. Галянтич М., Коваленко Г. Відшкодування моральної шкоди // Юридичний вісник України. – 1999. – № 14 (8–14 квітня). – С. 21–25.
103. Галянтич М., Коваленко Г. Захист ділової репутації – цивільно-правові проблеми. – Юридичний вісник України. – 2001. – № 27 (7–13 липня). – С. 14.
104. Галянтич М., Коваленко Г. Честь, гідність і ділова репутація. Цивільно-правові проблеми захисту немайнових прав // Закон і бізнес. – № 20 (442). – 2000. – 13–19 травня. – С. 10.
105. Генкин Д.М. Право собственности как абсолютное субъективное право // Советское государство и право. – 1958. – № 6. – С. 93–102.
106. Герцева Е.Н. Проблемы квалификации недобросовестного использования доменных имен в Интернете // Законодательство. – 2000. – № 11. – С. 52.
107. Гобешия Н. Носители чести и достоинства или деловой репутации: в общетеоретическом и юридическом смысле // Матеріали науково-практичної конференції “Судова практика у справах за позовами до ЗМІ”. 13–14 травня 1999 р. У двох томах. – К., 1999. – Т. 2. – С. 283–293.
108. Гончар И. Ведущие юридические фирмы // Юридическая практика. – 31 января 2006. – № 5 (423). – С. 10.
109. Гориславський К.О. Право людини та громадянина на самозахист життя і здоров’я від протиправних посягань // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. К., 2003 – 17 с.
110. Горшенев В.М. Способы и организационно-правовые формы регулирования в социалистическом обществе. – М.: „Юрид. лит.”, 1972. – 256 с.
111. Гражданский кодекс Украины: Комментарий (с изменениями и дополнениями по состоянию на 1 сентября 2003 года). – Т. 1. – Х.: ООО „Одиссей”, 2003. – 832 с.
112. Гражданский процесс: Учебник / Под ред М.С. Шакарян. М., – 1993. – 560 с.
113. Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть 1 / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; „Основа”, 1996. – 440 с.
114. Гражданское право. В 2-х томах. Том. 1 / Под ред К.А. Суханова. – М.: изд-во БЕК, 1998. – 816 с.
115. Гражданское право. Определения, понятия, законодательство: Учебно-практический справочник / Под ред. Е.О. Харитонова. – Х.: ООО „Одиссей”, 1998. – 384 с.
116. Гражданское право: Учебник. Часть 1.Издание третье переработанное и дополненное / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 632 с.
117. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. Изд. 2-е, стереотип. – М.: „Статут”, 2001. – 411 с.
118. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. – М.: Изд-во МГУ, 1974. – 284 с.
119. Грошовський М.І., Кучинська О.П. Потерпілий у кримінальному процесі України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 192 с.
120. Гукасян Р.Е. Влияние материально-правовых отношений на форму процесса в исковом производстве // Вопросы развития и защиты прав граждан. – Калинин: Калининский гос. ун-т, 1977. – С. 25–32.
121. Гуменюк В. Розгляд справ про захист честі, гідності і ділової репутації громадян і організацій за позовами до засобів масової інформації. Постановлення рішень та проблеми їх виконання // Судова практика у справах за позовами до ЗМІ: Матеріали науково-практичної конференції 13–14 травня 1999 р. Т. 1. – К., 1999. – С. 122–128.
122. Гусев О.Б. Ответственность, вытекающая из распространения сведений, порочащих честь, достоинство и деловую репутацию // Юрист. – 1999. – № 8. – С. 34–35.
123. Гусейнов А.А., Апресян Р.Г. Этика: Учебник. – М.: Гардарики, 1999. – 472 с.
124. Данилова В.Н. Фирма и название предприятия. Пг. – 1915. – 39 с.
125. Дахно И.И. Англо-русский толковый словарь по интеллектуальной собственности. – К., 1997. – 384 с.
126. Дахно И. Недобросовестная конкуренция и промышленная собственность в Украине // Хозяйство и право. – № 11. – 1996. – С. 31–34.
127. Дело № 2–2872 за 2003 год Архив народного суда Луганской области.
128. Джи Б. Имидж фирмы. Планирование, формирование, продвижение. – СПб, 1999. – 400 с.
129. Диденко А.Г. Гражданско-правовые формы борьбы с нарушениями хозяйственных договоров: Дис. … канд. юрид. наук. – Алма-Ата: 1971. – 205 с.
130. Добровольский А.А., Иванова С.А. Основные проблемы исковой формы защиты права. М.: Изд-во МГУ, 1979. – 159 с.
131. Додонов В.Н., Каминская Е.В., Румянцев О.Г. Словарь гражданского права / Под общей ред. д.ю.н. В.В. Залесского. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 304 с.
132. Домбровський І.П. Розгляд судами справ за позовами до засобів масової інформації про захист честі, гідності та ділової репутації і компенсацію моральної шкоди // Вісник Верховного Суду України. – 1998. – № 2. – С. 44–48.
133. Домбровський І. Поняття честі, гідності та ділової репутації за законодавством України. Особливості підготовки справ до судового розгляду. Підвідомчість справ // Судова практика у справах за позовами до ЗМІ: Матеріали науково-практичної конференції 13–14 травня 1999. – Київ, 1999. – Т. 1. – С. 103–109.
134. Домбровський І.П. Честь, гідність, ділова репутація. Духовні складові особи чи юридична зброя // Юридичний Вісник України. – 2000. – № 20 (256) 18–24 травня. – С. 6.
135. Дробницкий О.Г. Понятие морали. Историко-критический очерк. – М.: Издательство „Наука”, 1974. – 388 с.
136. Дубривный В.А. Потерпевший на предварительном следствии в советском уголовном процессе. – Саратов, 1996. – С. 6.
137. Дюрягин И.Я. Гражданин и закон. (О защите прав и законных интересов граждан). (Право для всех). – М.: Юрид. лит., 1989. – 384 с.
138. Егоров К.Ф. Личные неимущественные права граждан СРСР // Ученые записки Ленинградского государственного университета. – Серия юридических наук. – Вып. 4. – № 151. – Л., 1953. – С. 139–157.
139. Ермолова О.Н. Честь, достоинство, деловая репутация предпринимательской деятельности // Вестник Саратовской гос. акад. права. – Саратов, 1997. – № 4. – С. 101–107.
140. Єрьоменко Г.В. Цивільно-правові засоби захисту прав від неправомірних актів органів влади і управління: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Українська державна юридична академія. – Х., 1994. – 22.
141. Журик Ю. Поняття і види недобросовісних дій у конкуренції // Підприємство, господарство і право. – 2000. – № 2. – С. 10–11.
142. Завидов Б.Д., Гусев О.Б. Защита гражданских прав по законодательству России // Арбитражный и гражданский процесс. – 2000. – № 1. – С. 2–15.
143. Загорулько А.Н. Обязательства по возмещению вреда. – Х.: Консул, 1996. – 112 с.
144. Законодательство РФ о средствах массовой информации. Научн. комментар. М.А. Федотова. – М., 1996. – 220 с.
145. Зейхан Я.П. Реалізація права на самозахист цивільних прав – новела нового цивільного кодексу України: поняття і межі здійснення // Адвокат. – 2004. – № 11. – С. 8–12.
146. Иваненко Ю. Правовая защита деловой репутации юридических лиц // Российская юстиция. – 2000. – № 10. – С. 24–26.
147. Иваненко Ю.Г. Актуальные вопросы защиты чести, достоинства, деловой репутации юридических лиц: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1999. – 18 с.
148. Иванова К.А. Гражданско-правовая защита чести, достоинства и деловой репутации // Современное право. – 1999. – № 4–5. – С. 38–46.
149. Игонин С.В. Институт личной неприкосновенности работников правоохранительных органов в законодательстве современной России: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – М., 2000. – 20 с.
150. Іванченко А.Б., Паліюк В.П., Чернушенко А.Б. Судовий захист честі, гідності та ділової репутації (відшкодування моральної (немайнової) шкоди). О.: В-во Одеського ін-та вн. справ, 1998. – 43 с.
151. Йоффе О.С. Избранные труды по гражданскому праву. – М., „Статут”, 2000. – 777 с.
152. Казанцев В. Коршунов Н. В каких случаях компенсируется моральный вред? // Российская юстиция. – 1998. – № 2. – С. 39–41.
153. Как мы девальвировали имидж житницы Европы // Голос Украины. – 2005. – № 217 (3717), 16 ноября. – С. 11.
154. Калмыков Ю.Х. Возмещение вреда, причиненного имуществу. – Саратов, 1965. – 154 с.
155. Капліна О.В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1998. – 20 с.
156. Карпачева Н. Исторический генезис прав // Голос Украины. – 2001. – 10 января.
157. Карпачева Н.И. Состояние соблюдения и защиты прав и свобод человека в Украине. Первый ежегодный доклад Уполномоченного по правам человека. – Х., 2002. – 454 с.
158. Керимов Д.А. Обеспечение законности в СССР. – М., Госиздат, 1956. – 255 с.
159. Кечекьян С.Ф.Теория государства и права. – М., 1962. – С. 56–57.
160. Ковалев Е.А., Шевчук В.Д. Защита чести, достоинства и деловой репутации в суде. – М.: Именем закона, 1995. – 48 с.
161. Коваль І.Ф. Право на ділову репутацію суб’єктів господарювання і його позасудовий захист від неправомірного використання: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.04 / Національна академія України Інститут економіко-правових досліджень. – Донецьк, 2005. – 20 с.
162. Коваль И.Ф. Защита деловой репутации субъектов хозяйствования антимонопольными органами Украины: Монография. – Донецк: Норд-Пресс, ДонНУ, 2006. – 190 с.
163. Ковальський В. Честь, гідність, ділова репутація. Духовні складові особи чи юридична зброя // Юридичний вісник України. – 2000. – № 20 (256). – 18–24 травня. – С. 6.
164. Ковтонюк В. Коль уж доказана вина, платить придется, и – сполна // Голос Украины. – 1994. – 18 августа. – С. 8.
165. Колоколов Н. Злые языки страшнее пистолета. Проблемы судебной защиты чести, достоинства, деловой репутации и, право граждан на невмешательство в их личную жизнь нуждаются в скорейшем законодательном разрешении // Арбитражный и гражданский процесс. – 2002. – № 2. – С. 27–30.
166. Колоколов Н., Носова З. Компенсация морального вреда: некоторые проблемы практической реализации // Юридическая газета. – 2000. – № 27. – С. 4, 14.
167. Комментарий к Гражданскому кодексу Республики Беларусь: В 2-х кн. Кн. 2. / Отв. ред. В.Ф. Чигир. – Минск, 1999. – С. 399–410.
168. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации части второй (постатейный).(под ред. О.Н. Садикова) – М., Юридическая фирма КОНТРАКТ, ИНФРА М, 1997. – 986 с.
169. Комментарий части первой Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М., 1995. – 320 с.
170. Копичинська Н. Газета відшкодовує віце-меру 15 тисяч гривень // Адвокатура. – 2004. – № 1 (9), 14 січня. – С. 9.
171. Кораблева М.С. Защита гражданских прав: новые анкеты. Актуальные вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского. Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Изд-во „Статут”, 1998. – С. 85–105.
172. Корчевная Л.А. Возмещение морального вреда как гражданско-правовой способ защиты чести, достоинства и деловой репутации / В сб. Корчевная Л.А., Труба В.И., Кандаурова И.С. Возмещение морального вреда и иные актуальные вопросы современного гражданского права. – Одесса.: Астропринт, 1998. – 44 с.
173. Красавчикова Л.О. Компенсация морального вреда субъектам экономической деятельности в случаях причинения вреда их деловой репутации // Академический юридический Журнал. – http/www.advocat.irk.ru/aum/4 /4 4 1. htm.
174. Красавчикова Л.О. Понятие и система личных, не связанных с имуществом, прав граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Автореф. дис. … докт. юрид. наук. – Екатеринбург, 1994. – 36 с.
175. Красицька Л.В. Цивільно-правове регулювання особистих немайнових прав громадян: Монографія. – Донецьк. ДІВС МВС України, 2002. – 164 с.
176. Крашенинников Е.А., Шевченко А.С. Охранительные правоотношения и защита гражданских прав // Субъективное гражданское право: проблемы осуществления и защиты. – Владивосток, 1989. – С. 49–52.
177. Кривощеков Н.В. Компенсация морального вреда: некоторые аспекты // Юрист. – 2005. – № 4. – С. 2