НЕПРЯМІ (ПОХІДНІ) ПОЗОВИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. Поняття непрямих (похідних) позовів та їхне місце в теорії позову……………………………………….……………….....13
1.1. Поняття та види позовів в теорії цивільного процесуального права……..................................................................................................13
1.2. Поняття непрямих (похідних) позовів та їх місце в теорії позову………............................................................................................28
1.3. Основні характеристики та види непрямих (похідних) позовів………….......................................................................................42
РОЗДІЛ 2. Міжнародний досвід регулювання подання та розгляду непрямих (похідних) позовів………………………………..55
2.1. Роль непрямих (похідних) позовів у корпоративному управлінні…….........................................................................................55
2.2. Похідний позов у країнах англо-саксонської правової сім’ї…………………………………………...…………………………74
2.3. Регулювання непрямих (похідних) позовів у законодавстві Російської Федерації…………………………………...……………...107
2.4. Непрямі (похідні) позови у праві країн континентальної Європи та Азії........................................................................................114
РОЗДІЛ 3. Непрямі (похідні) позови в Україні………...……....121
3.1. Чинне законодавство України та судова практика, що стосуються подання позовів, які мають ознаки непрямих (похідних): загальна характеристика……………………………..................….....121
3.2. Рішення Конституційного Суду України про охоронюваний законом інтерес, його причини та наслідки для розвитку непрямих (похідних) позовів в Україні…………………….......................…......126
3.3. Непрямі (похідні) позови учасників юридичних осіб у законодавстві та судовій практиці України………………...…….....135
3.4. Непрямі (похідні) позови кредиторів у законодавстві та судовій практиці України……………......……………………..…….151
ВИСНОВКИ………………………………………………................158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….....162
ДОДАТОК………………………………………………....….182

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні актуальним є завдання поліпшення захисту прав власності та прав інвесторів. Одним з найважливіших аспектів цієї проблеми є необхідність ефективного правового захисту учасників юридичних осіб у відносинах з особами, які здійснюють управління такими юридичними особами. За відсутності ефективного захисту таких учасників, у тому числі тих, які не мають контролю за юридичною особою, не є можливим довготерміновий розвиток фондового ринку в Україні.
Законодавства та практика багатьох зарубіжних країн, зокрема США, Великої Британії, Японії, Франції і т.д., виробили механізм похідного позову як одного з важливих засобів правового захисту акціонерів. У цих країнах учасники юридичної особи, як правило, ті, що не мають більшості у капіталі юридичної особи, можуть подати позов від імені юридичної особи до осіб, які входять до складу органів управління юридичної особи у разі зловживань таких управляючих, які завдали шкоди юридичній особі. Такий засіб правового захисту інтересів юридичної особи від порушень осіб, які здійснюють керівництво нею, отримав назву похідного позову.
Похідний позов є важливою формою захисту акціонерів, які складають меншість у компанії, від порушень збоку менеджменту та великих акціонерів, які намагаються використати компанію виключно як свою власність за рахунок меншості. Захист меншості від такої поведінки великих акціонерів та менеджменту є одним із головних соціальних та економічних функцій похідного позову у багатьох країнах. Цей механізм визнається практично в усіх країнах з розвиненими ринками капіталу, зокрема фондовими ринками. Конструкція похідного позову визнається у тій чи іншій формі та є, у сукупності з іншими факторами, ефективним важелем захисту інвесторів у цих країнах та, відповідно, фактором розвитку інвестиційної діяльності.
Порівняльне дослідження цього досвіду, обгрунтування можливостей його використання в Україні, враховуючи особливості вітчизняного законодавства та практики, є актуальним. Вивчення проблематики похідного позову є тісно пов’язаним із загальною проблематикою позову в науці цивільного процесуального права, вивченням питань класифікації позовів. Дослідження цих проблем, зокрема з використанням порівняльної методології, розвивали такі автори, як В.Н. Щеглов, Е.М. Мурадьян, В.Г. Тихиня, В.В. Ярков, Г.Л. Осокіна, П.В. Логінов, Н.С. Батаєва, В.К. Пучинський, І.В. Решетнікова.
Важливою проблемою, пов’язаною з питаннями похідного позову, є питання судового захисту прав акціонерів та учасників інших юридичних осіб. На цю проблематику звернули увагу В.В. Луць, І.В. Спасибо-Фатєєва, А.В. Смітюх, Т.В. Степаненко, Р.М. Мінченко, В.М. Кравчук, О.М. Роднова.
Враховуючи високий ступінь розвитку інституту похідного позову у Сполучених Штатах Америки, цій темі присвячено дослідження провідних американських вчених-юристів, зокрема Марка Ро, Дугласа Бренсона, Роберти Романо, Маргарет Блер, Лінн Стаут, Джона Кофі, Дебори Демотт.
Із часу прийняття Цивільного кодексу Російської Федерації в Росії визнається право учасників юридичних осіб подавати позови до осіб, які здійснюють управління юридичною особою, у разі завдання їй шкоди. Враховуючи ці зміни в російському законодавстві, ряд російських авторів, зокрема В.В. Ярков, О.І. Чугунова, Н.К. Мяснікова, Г.О. Аболонін, П.П. Колесов певним аспектам теорії похідного позову присвятили свої роботи. Зокрема, В.В. Ярков у ряді своїх праць досліджував конструкцію похідного позову, запроваджену реформованим російським цивільним законодавством. Цьому було присвячено і комплексне дисертаційне дослідження О.І. Чугунової.
Чинне законодавство України не визнає можливості подання похідних позовів в Україні. На це вказують, зокрема, положення Цивільного процесуального кодексу України 2004 року. У той же час окремі норми законодавства, розглянуті в дисертаційному дослідженні, допускають можливість подання позовів, які мають деякі ознаки похідних. Судова практика також знає численні випадки подання подібних позовів. У зв’язку з цим до тематики похідних позовів у вітчизняному та порівняльному контексті зверталися у недавніх дослідженнях та публікаціях вітчизняні автори Ю. Ю. Попов, А. П. Колупаєв, А. П. Єфименко.
Але жодне із цих досліджень не було присвячено детальному аналізу теорії та практичних питань застосування похідного позову, його зв'язку з вирішенням проблеми розподілу власності та контролю в сучасних корпораціях і вивченню перспектив та можливостей використання похідного позову в Україні. Усі названі автори лише лапідарно розглядають питання похідних позовів в рамках досліджень, цілком присвячених іншим темам. Крім того, в них відсутній аналіз явища похідного позову у його історичному контексті, порівнянні практики застосування цих позовів у різних країнах, та можливості запровадження цього інституту в Україні.
Теоретичну основу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі цивільного права та цивільного процесу Г.О. Аболоніна, Н.С. Батаєвої, А.П. Єфименка, Т.В. Степаненко, В.М. Кравчука, Н.К. М’ясникової, О.В. Петнікової, В.К. Пучинського, І.В. Решетнікової, О.М. Роднової, О.Н. Сироєдової, В.В. Луця, А.В. Смітюха, І.В. Спасибо-Фатєєвої, О.І. Чугунової, В.Н. Щеглова, В.В. Яркова, Марка Ро, Дугласа Бренсона, Роберти Романо, Маргарет Блер, Лінн Стаут, Джона Кофі, Дебори Демотт та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми Одеської національної юридичної академії „Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті” на 2006 – 2011 роки (державний реєстраційний номер 0106U004970). У межах цієї теми автором здійснено дослідження науково-дослідної теми „Традиції та новації у цивільному процесуальному праві України, нотаріальній практиці та в науці правова статистика”, яка розробляється на кафедрі цивільного процесу відповідно до плану науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії на 2006 – 2011 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і практичних питань правового регулювання похідних (непрямих) позовів за законодавством зарубіжних країн, можливого місця та доцільності таких позовів в теорії та практиці українського цивільного процесу, розробка пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері.
Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішувалися такі завдання:
визначити поняття похідного (непрямого) позову та його місця в системі позовного захисту та теорії позову;
проаналізувати законодавство та судову практику зарубіжних країн, зокрема країн з розвиненою ринковою економікою, та Росії, що стосуються питань подання похідних позовів;
розглянути питання щодо можливого впливу похідних (непрямих) позовів з урахуванням аналізу зарубіжного досвіду;
обгрунтувати пропозиції з удосконалення правового регулювання можливості подання похідних (непрямих) позовів в Україні.
Об’єктом дослідження є похідний (непрямий) позов як різновид позову та засіб правового захисту.
Предметом дослідження є регулювання питань подання та розгляду похідних (непрямих) позовів в законодавствах зарубіжних країн та правові норми, які визначають можливість застосування цього різновиду позову в Україні, шляхи можливого удосконалення законодавства України у цій сфері.
Методи дослідження. Дослідження грунтується на застосуванні комплексу загальнонаукових і спеціальних методів наукового пізнання. Методологічною осовою дисертаційного дослідження є загальнонуковий діалектичний метод, використання якого дозволило комплексно вивчити проблеми похідного позову в зарубіжному праві та в Україні, розвитку цього інституту. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано стан законодавств та судову практику США, Великої Британії, Франції, Німеччини, Австрії, Японії та Ізраїлю, який дозволив виділити основні характеристики правового регулювання подання похідних позовів у зарубіжних країнах, та деяких аспектів цього зарубіжного досвіду, які доцільно використати у покращанні українського законодавства. Метод історичного аналізу дозволив розглянути питання виникнення та розвитку інституту похідного позову в зарубіжному законодавстві, а також розвиток законодавства та судової практики України, які стосуються подання похідних позовів та факторів, які вплинули на цей процес. Використання системно-функціонального методу дозволило здійснити дослідження основних аспектів ролі похідних позовів у регулюванні управління великими комерційними підприємствами у країнах з розвиненою ринковою економікою та в Україні, місця похідного позову в системі позовного захисту цивільних прав та теорії позову, а також можливої ролі похідних позовів у системі регулювання відносин між власниками, кредиторами юридичних осіб, з одного боку, та особами, які здійснюють управління такими юридичними особами – з іншого. Для визначення та уточнення основних понять у сфері похідного позову використовувався метод абстрагування. Для здійснення аналізу сучасного стану законодавства, що стосується питань подання похідних позовів, розробки пропозицій щодо шляхів удосконалення цього законодавства та практики його застосування використовувався формально-логічний метод.
Емпіричну базу дослідження склали Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти, судова практика України, зарубіжні законодавства та зарубіжна судова практика, спеціальна зарубіжна та вітчизняна наукова література, в якій досліджуються проблеми, що стосуються питань подання та розгляду похідних (непрямих) позовів. У рамках цього дослідження здійснено систематичний аналіз даних Державного реєстру судових рішень з приводу позовів учасників господарських товариств та кредиторів юридичних осіб, опублікованих рішень Верховного Суду України із цих питань.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим комплексним порівняльним дослідженням проблематики похідних (непрямих) позовів у законодавстві та практиці зарубіжних країн та України. Вперше в науці українського цивільного права та процесу здійснено комплексний теоретичний аналіз поняття похідного (непрямого) позову та його можливого місця в системі позовного захисту цивільних прав.
В результаті здійсненого дослідження на захист виносяться такі нові або ті, що містять елементи новизни, положення:
уперше:
сформульовано висновок про можливість розгляду непрямих (похідних) позовів юридичних осіб як різновиду позову в теорії позову та засобу захисту прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку посадових осіб їх органів управління;
надано визначення похідного позову, який у дослідженні визначається як правовий засіб захисту, що дозволяє учасникам або кредиторам юридичної особи заявляти та підтримувати позови в інтересах юридичної особи, якщо юридична особа не ініціює розгляд самостійно, в силу зацікавленості осіб, які входять до складу органів управління юридичної особи або контролюють такі органи управління в операціях, які стали підставою для подання позову;
запропоновано внесення зміни до низки чинних законодавчих актів, зокрема Цивільного кодексу України і Закону України „Про господарські товариства”, що передбачають обмежену можливість подання позовів учасниками і кредиторами юридичних осіб на захист інтересів таких юридичних осіб, та механізми попередження зловживання правом позову дрібними учасниками юридичних осіб;
системно досліджено норми чинного ЦПК України та ЦПК України 1963 року, інші норми чинного законодавства України, які регулюють питання подання позовів, що мають ознаки непрямих позовів, положення рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. у справі про охоронюваний законом інтерес у регулюванні питань, які стосуються можливості подання похідних позовів в Україні, вирішення цих питань у законопроектах про акціонерні товариства;
обґрунтовано тезу про важливість цього інституту для ефективного розвитку інвестиційної активності та фондового ринку, захисту прав учасників юридичних осіб та кредиторів у зарубіжних країнах, а також про потенційно значну роль похідного позову у разі запровадження належного правового регулювання, у зміцненні захисту прав інвесторів, учасників та кредиторів юридичних осіб в Україні;
удосконалено:
механізм регулювання подання позовів учасниками та кредиторами юридичних осіб в інтересах таких юридичних осіб на основі змін, запропонованих до Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Закону України „Про господарські товариства”;
доповнено та конкретизовано положення нормативних актів, зокрема Цивільного кодексу України та Закону України „Про господарські товариства” щодо підстав та процедури відповідальності посадових осіб органів управління юридичних осіб за шкоду, заподіяну юридичній особі;

набуло подальшого розвитку:
пропозиція щодо класифікації позовів за ознакою інтересу, що підлягає захисту на: особисті позови (тобто позови у власних інтересах осіб, які їх подають), позови в інтересах інших визначених осіб та групові позови (тобто позови в інтересах невизначеного кола осіб).
Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції дослідження можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – при подальшій розробці проблематики похідних позовів;
сфері правотворчості – для удосконалення чинного законодавства, а саме – чинного законодавства у сфері цивільного права та процесу, законодавства про господарські товариства;
правозастосовчій діяльності – для удосконалення підходів до подання та розгляду позовів про відповідальність членів органів управління юридичних осіб за шкоду, заподіяну юридичній особі, подання позовів про визнання правочинів юридичної особи недійсними;
навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з дисципліни „Цивільний процес України”.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на: Міжнародній науковій конференції „Верховенство права в адвокатській діяльності” Академії адвокатури України (Київ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції „Визначальні тенденції генезису державності і права” (Миколаїв, 2007), 9-й (61-й) звітній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу ОНЮА (Одеса, 2006), 10-й ювілейній звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу „Правове життя сучасної України” (Одеса, 27 – 28 квітня 2007).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційної роботи знайшли відображення у чотирьох статтях, три з яких опубліковані у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та одна – у збірнику матеріалів науково-практичної конференції.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатку. Загальний обсяг дисертації становить 187 сторінок, у тому числі 22 сторінки списку використаних джерел, що вміщує 261 найменування, додаток – 6 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Наведені вище результати дисертаційного дослідження дозволяють сформулювати наступні висновки щодо стану дослідження питання, досягнутих у ході дослідження наукових результатів, удосконалення наукових, законодавчих та правозастосовчих підходів до проблеми похідного (непрямого) позову, можливостей подальших наукових досліджень у цьому напрямку.
Похідні позови є ефективним засобом захисту інтересів міноритарних учасників та кредиторів юридичних осіб і широко застосовуються у США, Великій Британії, Японії, Франції, Італії, Ізраїлі та більшості інших країн з розвиненою ринковою економікою.
Похідні позови є важливим фактором у покращанні якості корпоративного управління, встановлення принципу рівного підходу до всіх акціонерів. Наявність їх у законодавстві є фактором, який впливає на загальний рівень правового захисту інвесторів і тому впливає на ступінь розвитку фондового ринку держави.
Позови учасників господарських товариств до третіх осіб в інтересах таких товариств, які мають ознаки похідних, не мають на сьогодні можливостей для широкого застосування в Україні в силу відсутності правових норм, які дозволяли б їх та через те, що Конституційним Судом України у справі про охоронюваний законом інтерес було серйозно обмежено судову практику подання та розгляду таких позовів, яка існувала до прийняття вказаного рішення Конституційного Суду.
Розвиток інституту похідного позову учасників юридичних осіб в Україні є можливим у разі внесення відповідних змін до матеріально-правового законодавства, що передбачали б передумови для подання таких позовів, а також до Цивільного процесуального кодексу України щодо особливостей подання та розгляду таких позовів.
Як і в законодавстві деяких інших країн, в Україні є можливим подання позовів кредиторів про визнання недійсними певних угод особи, яка знаходиться у рамках процедури банкрутства, недійсними. Такі позови мають ознаки похідних (непрямих) позовів та розглядаються як похідні позови в законодавстві деяких зарубіжних держав, зокрема США.
Враховуючи важливість похідного позову як різновиду позову в розвиненій ринковій економіці як засобу захисту інвесторів, необхідне вивчення зазначеного різновиду позову в науці цивільного процесуального права, незважаючи на обмежені можливості для застосування вказаного різновиду позову за чинним законодавством України. Враховуючи сказане, рекомендується включити вивчення проблематики непрямих позовів до предметів навчальних курсів та підручників з теорії цивільного процесуального права.
Включити норми, які регулювали б питання про право на подання непрямих позовів в акціонерних товариствах до проекту Закону України „Про акціонерні товариства”. При цьому, однак, важливо встановити обмеження на право пред’явлення таких позовів, щоб попередити можливі зловживання недобросовісними учасниками акціонерних товариств правом на позов. Зокрема, варто передбачити такі заходи, які дозволяли б подання таких позовів лише тим акціонерам, які мають значний економічний інтерес у товаристві:
варто передбачити, що позов може бути подано акціонером лише до членів органів управління акціонерного товариства, які своїми діями заподіяли шкоди товариству. Такий позов не може бути поданий акціонерами до третіх осіб;
за прикладом Російської Федерації необхідно встановити мінімальний розмір частки у товаристві чи іншій юридичній особі, якою має володіти учасник для подання такого позову. Такий мінімальний розмір може складати 1 % акцій;
за прикладом Японії встановити достатньо значного проміжку часу (наприклад, 6 місяців), протягом якого позивач має бути акціонером до моменту пред’явлення позову;
встновити вимогу, що позивач за похідним позовом має бути акціонером на момент вчинення дій чи правочинів, які є підставою для подання позову;
варто включити до проекту Закону також диспозитивної норми, яка давала б можливість засновникам передбачати у документі про заснування акціонерного товариства, що акціонери такого акціонерного товариства не мають права на подання похідних позовів.
Передбачити у Цивільному кодексі України право учасників юридичних осіб подавати позови про відшкодування шкоди, завданої таким юридичним особам особами, які входять до складу органів управління такої юридичної особи, зокрема шляхом вчинення невигідних для юридичної особи угод в інтересах самих керуючих або третіх осіб. У такому положенні Цивільного кодексу України бажано відобразити право засновників юридичних осіб виключити можливість подання таких позовів при прийнятті документа про заснування юридичної особи.
Передбачити у Цивільному кодексі України загальну норму про право кредиторів юридичної або фізичної особи звернутися до суду з позовом про визнання недійсними будь-яких рішень органів юридичної особи-боржника чи будь-яких правочинів боржника фізичної або юридичної особи, які призводять до неплатоспроможності боржника чи до неможливості звернення стягнення на його майно (як у випадках, коли було порушено провадження про банкрутство, так і у випадках, коли таке провадження не було порушено).
Закріпити орієнтовний перелік дій осіб, які здійснюють управління юридичною особою, що завдають шкоди юридичній особі та можуть служити підставою для пред’явлення похідних позовів. Зокрема, такий перелік має включати:
прийняття свідомо невигідних для юридичної особи рішень та укладення завідомо невигідних угод, від яких не можна було очікувати отримання вигоди для юридичної особи;
відчудження майна юридичної особи за цінами, значно нижче ринкових, за відсутності поважних причин для прийняття такого рішення;
укладення без повідомлення учасників будь-яких угод з особами, які є родичами чи іншими афілійованими особами осіб, які входять до складу органів управління юридичної особи.
До Цивільного процесуального кодексу України необхідно включити норми, які регулювали б особливості процедури подання похідних позовів учасниками юридичних осіб, зокрема акціонерами:
встановлення жорстких вимог до підсудності таких спорів за місцезнаходженням юридичної особи, в інтересах якої учасник або кредитор подає похідний позов;
встановлення вимоги для позивачів попередньо, наприклад не менш як за 30 днів до подання позову, пред’явити письмову вимогу самій юридичній особі звернутися до суду з аналогічним позовом;
заборонити або обмежити застосування заходів забезпечення позову за похідними позовами;
обмежити можливість подання позовів лише для компаній, що мають певну мінімальну кількість учасників (наприклад, більше 5 учасників).

1. СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ

2. Mark J. Roe, Legal Origins, Politics, and Modern Stock Markets // Harvard Law Review.-2006.-vol. 120¬-pp. 472-473.
3. Указ Президента України «Про заходи щодо посилення захисту права власності» вiд 12.02.2007 р. № 103/2007.
4. «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах» Указ Президента України від 21.03.2002 р. № 280/2002.
5. Попов Ю.Ю. Толкование «косвенных» исков // Юридическая практика. — 2002.-№ 50 (260) - С. 7.
6. Колупаєв А.П. Виконавчий орган акціонерного товариства та регламентація відповідальності посадових осіб / Право України. – 2003. – № 6 – С.12.
7. Єфименко А.А, Американське корпоративне управління очима українця // Круглий стіл.-2006.-№ 12- С. 6.
8. Степаненко Т.В. Нові позови в цивільному процесі (поняття, класифікація та значення) // Право і безпека. – 20004. – № 33 С. 143-147
9. Луць В.В., Сивий Р.Б., Яворська О.С. Акціонерне право: Навч.посіб. / За заг. ред. В.В. Луця, О.Д. Крупчана. – К. – 2004. – 256 с.
10. Ярков В.В. Косвенные иски как способ защиты ваших прав // Право консалтинг, № 2 (289) – 2001.
11. Чугунова Е.И. Производные иски в гражданском и арбитражном процессе: Автореф. дис… канд.юрид. наук.- Екатеринбург, 2003.—15с.
12. Гражданский процесс. Хрестоматия: Учеб. Пособ.—2-е изд., перераб. и доп. / Под ред. проф. М. К. Треушникова. М.: ОАО „Издательский Дом “Городец”, 2005. – 896 с.
13. Власов А.А. Гражданский процесс. Учебное пособие. – М.: Эксмо, 2005. – 464 с.
14. Ем В.С. Основания возникновения, изменения и прекращения гражданских правоотношений // Гражданское право: Учебник / Отв. ред. Е.А. Суханов. Т. 1. – М.: Инфра-М, 1998. – С. 322 - 335.
15. Ласк Г. Гражданское право США. Пер. с англ. – М.: Издательство иностранной литературы, 1961. – 651 с.
16. Добровольський А. А., Иванова С. А. Основные проблемы исковой формы защиты права. – Изд-во Моск. ун-та.—М., 1979. – 159 с.
17. Гражданский процесс России: Учебн. / Под ред. М. А. Викут. – М.: Юность, 2004. – 459 с.
18. Коршунов Н. М., Мареев. Ю. Л. Гражданский процесс: Учеб. для вузов. – М.: Норма, 2006. – 848 с.
19. Логинов П.В. Понятие иска и исковая форма защиты права // Советское государство и право.—1983.—№ 2.—С. 103.
20. Осокина Г. Л. Иск (теория и практика). – М.: Городец, 2000. – 192 с.
21. Осокина Г. Л. Проблемы иска и права на иск. – Томск, 1989
22. Щеглов В. Н. Иск как требование о защите права. – Томск, 1987. – 124 с.
23. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р.Давид, К.Жофре-Спинози. - Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: "Международные отношения", 1996. - 400 с.
24. Добровольский А. А. Исковая форма защиты права. – М., 1965.
25. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс. – М., 1954.
26. Авдеєнко Н. И. “Гражданский процесс”. М.,“Юридическая литература”., 1968.
27. Гурвич М.А. Судебное решение: теоретические проблемы.—М.: 1976.—С. 33.
28. Советский гражданский процесс: Учеб. – 2-е изд., исправ. и доп. / Под. ред. М. А. Гурвича. – М., Высш. Шк., 1975. – 399 с.
29. Гражданское процессуальное право России / Под ред. М.С. Шакарян. – М.: Былина, 1999.
30. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В. І. (кер. авт. кол.), Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін.; За заг ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатеевої, В. Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 420 с.
31. Гурвич М. А. Судебное решение. Теоретические проблемы. – М., 1976.- С. 33. – 185 с.
32. Гражданское и торговое право зарубежных государств. Т. 1 / Отв. ред. Е.А. Васильев, А. С. Комаров. 4-е изд., перераб. и доп. – М.: Норма-Инфра-М, 2004. – 680 с.
33. Логинов П. В. Понятие иска и исковой защиты права.
34. Гражданский процесс / Отв. ред. В.В. Ярков. – М.: БЕК, 1999.
35. Гражданский процесс / Под ред. Ю.К. Осипова. М., 1995.
36. Цивільний процес: Навч. посіб. / А. В. Андрушко, Ю. В. Білоусов, Р. О. Стефанчук, І. О. Угриновська та ін. – За ред. Ю. В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2006. – 293 с.
37. Гражданский процесс. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное / Под ред. В. А. Мусина, Н. А. Чечиной, Д. М. Чечота. – М.: Проспект, 2000. – 472 с.
38. Гражданский процесс Украины / Под ред. Ю. С. Червоного. – К.: Истина, 2006. – 400 с.
39. Авдеєнко Н. И. Советский гражданский процесс.— Ленинград, 1984.
40. Гражданское процессуальное право России: Учеб. для вузов / П. В. Алексий, Н. Д. Эриашвили, В. Н. Галузо и др.; Под ред. проф. П. В. Алексия, проф. Н. Д. Амаглобели. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. – 432 с.
41. Ярков В.В. И один акционер в поле воин, или как защитить права неопределенного круга лиц // ЭКО.— 1995.- № 11.—С. 187-193.
42. Уксусова В. Дела о защите неопределенного круга лиц // Российская юстиция. -1997. – № 11. – С. 42-44.
43. Батаева Н.С. Необходимо ввести институт группового иска // Российская юстиция. – 1998. – № 10. – С. 43-45
44. Аргунов В.Н., Краснов С.В. Особенности рассмотрения судами дел о защите прав потребителей // Вестник Московского университета.—1996. – № 4. – С. 24.
45. Клеандров М.И. Очерки российского судоустройства.—Новосибирск, 1998.
46. Решетникова И.В., Ярков В.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России. – М., 1999.—283 с.
47. Аболонин Г.О. Групповые иски в гражданском процессе. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.03.-Екатеринбург: Уральск. госуд. юрид. академия, 1999.— 157 с.
48. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х томах. Т.1. – М.: "Юридическая литература", 1981. – 360 с.
49. Чугунова Е.И. Производные иски в гражданском и арбитражном процессе. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.15.-Екатеринбург: Уральская государственная юридическая академия, 2003.— 225 с.
50. Дудченко В.В. Традиція правового розвитку: плюралізм правових вчень: Монографія. – О.: "Юридична література", 2006. – 304 с.
51. Мясникова Н.К. Виды исков в гражданском судопроизводстве. Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.03.-Саратов: Сарат. госуд. академия права, 1999.—196с.
52. Цивільний процесс: Навч. посіб./ А. В. Андрушко, Ю. В. Білоусов, Р. О. Стефанчук, І. О. Угриновська та ін. – За ред. Ю. В. Білоусова. – К.: Прецедент, 2006. – 293 с.
53. Общая теория государства и права: Академический курс: В 2 т. / Под ред. проф. М.Н. Марченко. Т.2. Теория права. – М.: Юристъ, 1998. – 611 с.
54. Батаева Н.С. Судебная защита прав и интересов неопределенного круга лиц: Автореф. дис… канд. юрид. наук. Специальность 12.00.03.- СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 1999.
55. Тузов Д. О. Иски, связанные с недействительностью сделок. Теоретический очерк.-Томск, 1998;
56. Андреев Ю. Защита прав участников корпоративных организаций // Российская юстиция.-1999.—№ 6.—С. 37-39.
57. Роднова О.М. Судебная защита прав и охраняемых законом интересов акционеров: Автореф. дис. на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.03.- СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 2001.
58. Право Европейского Союза / Под ред. Кашкина С.Ю. – М.: «Юристъ», 2003. – 725 с.
59. Пучинский В.К. Гражданский процесс США. М., 1979.
60. Чугунова Е.И. Производные в России и за рубежом // Арбитражный и гражданский процесс.-М.: Юрист.-2003.- №3.— 84 с.
61. Решетникова И.В. Доказательственное право Англии и США. - М.: Городец, 1999. – 283 с.
62. Процессуальные средства защиты права. Монографии.// Колесов П.П.-Великий Новгород: Изд-во НовГУ им. Ярослава Мудрого.—2004.—С.220.
63. Проблемы защиты субъективных гражданских прав: Сб. научн.тр.// Под ред. В.В. Бутнева; Яросл. Гос. ун-т. Ярославль.-2001.-С.120.
64. Полянский Н.Н., Строгович М.С., Мельников А.А. и др. Проблемы судебного права. М.: Наука, 1983.
65. Аболонин Г.О. Групповые иски.—М.: Инфра-М, 2001. – 165с.
66. Осокина Г.Л. Косвенные иски: реальность или фикция // Хозяйство и прво.— 2001.— № 2.— 54с.
67. Петникова О.В. Защита прав участников корпоративных отношений. // Журнал российского права. 2002. № 6.
68. Колесов П.П. К ревизии отечественной теории производного иска // Арбитражный и гражданский процесс.— 2005.— № 2. – 62с.
69. Павлушкина А.А. Защита публичного интереса как универсальная процессуальная форма // Журнал Российского права.—2003.—№ 6.—С. 84.
70. Пучинский В.К. Участники буржуазного гражданского процесса (Англия, США, Франция). М., 1991.
71. Ней Н.С. Місце теорії управління в правознавстві: Монографія. – Чернів.: Вид-во "Рута", 2007. – 244 с.
72. Батаева Н.С. Необходимо ввести институт группового иска // Российская юстиция.—1998.—№ 10.—С. 43-45.
73. Закон України «Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства до законодавства Європейського Союзу» від 21.11.2002 р. № 228-IV // Відомості Верховної Ради України.—2003.-№3.
74. Головистикова А.Н. Толковый словарь юридических терминов / А.Н.Головистикова, Л.Ю.Грудцына. – М.: "Эксмо", 2007. – 448 с. – (Российское юридическое образование)
75. Black’s Law Dictionary, Bryan E. Garner ed.—St.Paul: West, 2001.—796 pp.
76. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США. - К.: Україна, 1999. – 554 с.
77. Ласк Г. Гражданское право США. Пер. с англ. – М.: Издательство иностранной литературы, 1961. – 651 с.
78. Малышев П. Косвенные иски акционеров в судебной практике США // Российский юридический журнал, 1996 №1, с. 95-96
79. Arthur R. Pinto & Douglas M. Branson, Understanding Corporate Law.—Lexis Nexis: San Francisco, 2004.—494 pp.
80. Сыродоева О.Н. Акционерное право США и России (сравнительный анализ). — М., 1996. - С. 59.
81. Сыродоева О.Н. Тенденции развития акционерного права США. Диссертация ...к.ю.н. М., 1995 г.
82. Чугунова Е.И. Производные в России и за рубежом (окончание).// Арбитражный и гражданский процесс.—М.: Юрист.—2003.—№4.— С.22-26.
83. Сыродоева О.Н. Акционерное право США и России: сравнительный анализ. – М.: Юринформцентр, 1996. – 351 с.
84. Полковников Г.В. Английское право о компаниях: закон и практика: Учеб. пособ. – М., 1999. – С. 89.
85. Носов С.И. Акционерное законодательство: история, теоре¬тический анализ, тенденции развития. – М.: Норма, 2001. – 370 с.
86. Pamela L.J. Huff & Russell C. Silberglied, From Production Resources to Peoples Department Stores. A Similar Response by Delaware and Canadian Courts on the Fiduciary Duties of Directors to Creditors of Insolvent Companies // Journal of Business & Technology Law.—2007.—37 pp.;
87. Credit Lyonnais Bank Nederaland v. Pathe Communication Corp) Civ. A. No. 12150, 1991 Del. Ch. LEXIS 215 (Del. Ch. Dec. 30, 1991);
88. Yael T. Ben-Zion, The Political Dynamics of Corporate Legislation: Lessons from Israel / Fordham Journal of Corporate & Financial Law, 2006.
89. Бакшинскас В.Ю., Дедов Д.И., Карелина С.И. Правовое регулирование деятельности акционерных обществ (Акцио¬нерное право). – М.: Издательство «Брандес», 1998. – 421 с.
90. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положения. – М.: Издательство Статут, 1997. – 420 с.
91. Групповые иски в США. Монография. // Колесов П.П .—М.: ООО «Городец-издат».-2000.—С. 104.
92. Зайберт У. Законодательство ФРГ об обществах, основанных на объединении капиталов (акционерное общество и общество с ограниченной ответственностью) // Основы немецкого торгового и хозяйственного права.—М.: 1995.—С. 41.
93. Зарубежное законодательство о торговых обществах: Сб. законода¬тельных актов / Под ред. В. Туманова. – М.: Наука, 1993. – 477 с.
94. Журбин Б.А. Проблемы рассмотрения производных исков.//Адвокатская практика.—М: Юрист.—2005.— №2.—С.40-41.
95. Елисеев Н.Г. Процессуальный статус акционерного общества в производстве по косвенному иску // Вестник ВАС РФ. 2005. N 8. С. 162.
96. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран. – М.: Наука, 1992. – 435 с.
97. Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України // Офіційний вісник України.— 2004.— № 50.— ст. 3288.
98. Рішення Конституційного Суду України за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004.
99. Gomes A.., Going Public without Governance: Managerial Reputation Effects // Journal of Finance.—2000.—Vol. 55.—pp. 615-646.
100. Alessandro De Nicola, Shareholder Suits: The Roles and Motivations of Minority Shareholders and Directors in Derivative Suits.—Dublin: Research and Markets, 2007.
101. А.А. Гражданский процесс. Учебное пособие. – М.: Эксмо, 2005. – 464 с.
102. Ионцев М.Г. Акционерные общества. Правовые основы. Имущественные отношения. Управление и контроль. Защита прав акционеров. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА-М, 2003. – 505 с.
103. Козлова Н.В. Гражданско-правовая природа отношений между юридическим лицом и его учредителями // Законодательство. – 2004. – № 7,8. – С.26 – 33.
104. Перевалов В.Д. Вопросы теории социалистической правосубъектности. // Правоведение. – 1980. – № 3. – 85с.
105. Осокина Г.Л. Понятие, виды и основания законного представительства // Российская юстиция.—1998.—№ 1.—С. 43.
106. Метелева Ю. А. Правовое положение акционера в акционерном обществе. – М.: Издательство „Юридическая литература”, 1999. – 289 с.
107. Петникова О.В. Защита прав участников корпоративных отношений. // Журнал российского права. 2002. № 6.
108. Проблемы защиты субъективных гражданских прав: Сб. научн.тр.// Под ред. В.В. Бутнева; Яросл. Гос. ун-т. Ярославль.—2001.—С.120.
109. Гражданское право: В 2 т. – Учеб. Под ред. Е.А. Суханова.—М.: 2002.— Т. 1. – . С. 183.
110. Процессуальные средства защиты права. Монографии.// Колесов П.П.-Великий Новгород: Изд-во НовГУ им. Ярослава Мудрого.—2004.—С.220.
111. Петникова О.В. Защита прав участников общества с ограниченной ответственностью. // Право и экономика.—М.: Юрид.Дом «Юстицинформ» – 2000.—№11.—С.11-16.
112. Рябова Е.В. Надлежащий состав лиц, участвующих в деле по косвенному иску // "Экономическое правосудие на Дальнем Востоке России", N 5, сентябрь-октябрь 2006 г.
113. Сыздыков Р.В. Проблема определения надлежащего состава лиц, участвующих в деле по косвенному иску // Экономический лабиринт. 2002. N 10. С. 22.
114. Халатов С.А. Представительство в гражданском и арбитражном процессе.—М.: 2002.
115. Скуратовский М.Л. Вопросы подведомственности корпоративных споров // Арбитражная практика. 2003. №9.
116. Тарасов И.Т. Учение об акционерных компаниях. – М.: Юристъ, 2000. – 306 с.
117. Томсинов В.А. Юридическая природа акционерного общества // Законодательство. – 1998. – № 7. – С. 82-83.
118. Трифонов А., Карманов А. Спорят в бизнесе и за бизнес давно, а вот судят всегда по-разному. О подведомственности при разрешении корпоративных споров // Директорский корпус. 2003. №3.
119. Скуратовский М.Л. Вопросы подведомственности корпоративных споров // Арбитражная практика. 2003. №9.
120. Павлушкина А.А. Защита публичного интереса как универсальная процессуальная форма // Журнал Российского права.—2003.—№ 6.—С. 84.
121. Мартиросян Э.В. Правовая природа отношений между руководителем организации и собственником ее имущества. // Государство и право. 1996.
122. Малько А.В. Субъективное право и законный интерес // Правоведение. 1998. N 4. С. 64.
123. Лукашова М. Проблемы исков в защиту неопределенного круга лиц и групповых исков // Законодательство. 2000. №4.
124. Малеин Н.С. Охраняемый законом интерес// Советское государство и право. 1980. №1.
125. Могилевский С.Д. Общества с ограниченной ответственностью: комментарий, практика, нормативные акты. – М.: Норма, 1999. – 406 с.
126. Phillip I. Blumberg. The Law of Corporate Groups. Procedural Problems in the Law of Parent and Subsidiary Corporations.-Boston & Toronto: West, 1983.—P. 349-462
127. Сыродоева О.Н. Тенденции развития акционерного права США. Диссертация ...к.ю.н. М., 1995 г.
128. The World Bank, Ukraine. Restoring Growth with Equity: A Participatory Country Economic Memorandum (1999).
129. Mark J. Roe, Strong Managers Weak Owners. – 1994.
130. Mark J. Roe, Legal Origins, Politics, and Modern Stock Markets // Harvard Law Review. – 2006. – vol. 120 – pp. 460-527.
131. Garth Nagel. Empirical Research and the Shareholder Derivative Suit: Toward a Better-Informed Debate, 48 Law & Contemp. Probs 137. 1985.
132. Сутність корпоративного управління, Принципи корпоративного управління, затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 11 грудня 2003 р. № 571.
133. Demsetz, H., 1986. Corporate Control, Insider Trading and Rates of Return, American Economic Review 76, pp. 313-316.
134. Douglas Branson, Enron-When All Systems Fail: Creative Destruction or Roadmap to Corporate Governance Reform? / 48 Vill. L. Rev. 989 (2003).
135. Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку. Розділ 2 Анотації, глава ІІІ(А)(2).-Париж: ОЄСР, 2003.
136. Підприємницьке середовище у 2006 році: створення нових робочих місць. Україна.—Вашингтон: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, 2005.¬ – 85с.
137. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Проект Концепції розвитку корпоративного управління в Україні.- К.: УАІБ, 2006, доступна за адресою www.uaib.com.ua/files/articles/169/85_4.doc.
138. Robin Hollington, Minority Shareholders' Rights. Second Edition.—London: Sweet & Mawwell, 1994.
139. Protection of Minority Shareholders (Mathias W. Stecher ed.) – London: Kluwer Law International, 1997.
140. Coffee John C, Jr. & Schwartz Donald E. The Survival of the Derivative Suit: An Evaluation and a Proposal For Legislative Reform, 81 Colum. L. Rev. 1981.
141. Cox James D. Compensation, Deterrence and Market. 52 Geo. Wash. L. Rev. 1984.
142. Daniel J.H. Greenwood, Fictional Shareholders: for Whom Are Corporate Managers Trustees, Revisited, 69 S. Cal. L. Rev. 1021 (1996).
143. Daniel J.H. Greenwood, Fictional Shareholders: for Whom Are Corporate Managers Trustees, Revisited, 69 S. Cal. L. Rev. 1021 (1996).
144. Jensen M. & Meckling W., Theory of the Firm: Managerial Behavior, Agency Costs and Ownership Structure // Journal of Financial Economics.—1976.—№ 3.—pp. 305-360.
145. Black, B., 1992. Agents Watching Agents: The Promise of institutional Investor Voice, UCLA Law Review 39, pp. 811-893.
146. Arlt, A., Bervoets, C., Grechenig, K., Kalss, S., 2002. The Societas Europaea in Relation to the Public Corporations of Five Member States (France, Italy, Netherlands, Spain, Austria), European Business Organization Law Review 3:4, pp. 733-764
147. Surowitz v. Hilton Hotels Corp., 383 U.S. 363, 371 (1966).
148. James E. Post, Lee E. Preston & Sybille Sachs, Redefining the Corporation: Stakeholder Management and Organizational Wealth (2002).
149. Hans van Zon, The Political Economy of Independent Ukraine, 100 (2000).
150. O'Neal F. Н. & Thompson R. O'Neal's Oppression of Minority Shareholders-Protecting Minority Rights on Squeez-Outs and Other Intracorporate Conflicts. 2nd Ed.—St. Paul: West Group, 1999.
151. Barclay, M., Holderness, C., 1989. Private benefits from control of public corporations, Journal of Financial Economics 25, pp. 371-395.
152. Admati, A., Pfleiderer, P., Zechner, J., 1994. Large shareholder activism, risk sharing, and financial market equilibrium, Journal of Political Economy 102, pp. 1097-1130.
153. Koessler Maximilian, The Stockholder's Suit: A Comparative View / Columbia Law Review.—1946.—Vol. 46, No. 2.—pp. 238-254.
154. Charles M. Elson, Director Compensation and the Management-Captured Board: the History of a Symptom and a Cure, 50 SMU L. Rev. 127 (1996).
155. Julian Velasco, Structural Bias and the Need for Substantive Review, 82 Wash. U.L.Q. 821 (2004), reprinted in 47 Corp. Prac. Commentator 679 (2005).
156. Loewenstein, M., 1999. Shareholder Derivative Litigation and Corporate Governance, Delaware Journal of Corporate Law 24, pp. 1-26.
157. Management. A Functional and Comparative Analysis, RabelsZ 68, pp. 288-327.
158. Michael J. Whincop, Corporate Governance in Government Corporations 162 (2005).
159. Cohen v. Beneficial Industrial Loan Corp., 337 U.S. 541, 549 (1949).
160. Ehud Kamar, A Regulatory Competition Theory of Indeterminacy in Corporate Law // 98 Colum. L. Rev. 1908 (1998).
161. Douglas M. Branson, The American Law Institute Principles of Corporate Governance and Structure and the Derivative Action: A View from the Other Side, 43 Wash. & Lee L. Rev. 399 (1986).
162. Shareholder Derivative Litigation: Besieging the Board.—Milano: ALM Books, 600 pp.
163. Julian Velasco, The Fundamental Rights of the Shareholder, 40 U.C. Davis L. Rev. 407 (2006).
164. Roberta Romano, The Shareholder Suit: Litigation Without Foundation.—7 J. Law &Econ. Org. 55 (1991).
165. McLennan, A., 1985. Justifiable Beliefs in Sequential Equilibria, Econometrica 53, No. 4.
166. Federal Rules of Civil Procedure.—Eagan: West, 2005.—231 pp.
167. Marshallds H. H., Review of Aron Yoran’s Insider Trading in Israel and England / The International and Comparative Law Quarterly, Vol. 23, No. 1 (Jan., 1974)
168. Hollington R. Minority Shareholders' Rights.—London: Sweet&Maxwell, 1994.
169. Luca Enriques & Paolo Volpin, Corporate Governance Reforms in Continental Europe // Journal of Economic Perspectives.—2007.— Vol. 21.— Issue 1.
170. Margaret Blair & Lynn A. Stout, A Team Production Theory of Corporate Law, 24 J. Corp. L. 751 (1999).
171. Grossmann, S., Hart, O., 1983. An Analysis of the Principal Agent Problem, Econometrica 51, pp. 7-46.
172. Henry N. Butler & Fred S. McChesney, Why They Give at the Office: Shareholder Welfare and Corporate Philanthropy in the Contractual Theory of the Corporation, 84 Cornell L. Rev. 1195 (1999).
173. Credit Lyonnais Bank Nederaland v. Pathe Communication Corp, Civ. A. No. 12150, 1991 Del. Ch. LEXIS 215 (Del. Ch. Dec. 30, 1991);
174. Edward E. Stocker, Derivative Suit: Its Limitations and a Suggestion / 29 Geo. L.J. 363 (1940).
175. Geyer v. Ingersoll Publications Co., 621 A.2d 784, 787 (Del. Ch. 1992).
176. Peoples Department Stores Inc. (Trustee of) v. Wise, [2004] 3 S.C.R. 461. Рішення Верховного Суду Канади.
177. Deborah A. DeMott. Shareholder Derivative Actions Law & Practice. West Group. 2002.
178. American Law Institute Principles of Corporate Governance, § 7.02, Reporter’s Note 2.
179. Alchian, A., Demsetz, H., 1972. Production, Information Costs and Economic Organization, American Economic Review 62, pp. 777-795.
180. Berle A.. & Means G. The Modern Corporation and Private Property (1932).
181. Diamond, D., 1989. Reputation acquisition in debt markets, Journal of Political Economy 97, pp. 828-862.
182. William A. Klein & John C. Coffee, Jr., Business Organization and Finance: Legal and Economic Principles (2004).
183. Vanderbilt Law Review 57, pp. 1747.
184. Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку. Розділ 2 Анотації, глава ІІІ(А)(2).—Париж: ОЄСР, 2003.
185. Принципи корпоративного управління ОЕСР, Розділ 1(ІІІ).—Париж: Організація економічного співробітництва та розвитку, 2004.—53 с.
186. Henry N. Butler & Fred S. McChesney, Why They Give at the Office: Shareholder Welfare and Corporate Philanthropy in the Contractual Theory of the Corporation, 84 Cornell L. Rev. 1195 (1999).
187. Gilson R. & Gordon J., Doctrines and Markets: Controlling Сontrolling Shareholders // University of Pennsylvania Law Review.—2003.—Vol. 152.—pp. 785-843.
188. Diminishing Control of Coforate Litigation. Ind. L. Rev. 1985. vol. 18. issue 2
189. Bernard S. Black, Agents Watching Agents: The Promise of Institutional Investor Voice, 811 UCLA L. Rev. 56 (1992).
190. Emison Lucy A. Judicial Review of Shareholder Derivative Suits: Directors'
191. Daily Income Fund, Inc. v. Fox, 464 U.S. 523, 528 (1984). Рішення Верховного Суду США.
192. Hansmann, H., 1996. The Ownership of Enterprise.
193. Cantor v. Sachs, 162 A. 73, 76 (Del. Ch. 1932). Рішення Канцлерського суду Делавера.
194. Mark J. Roe, A Political Theory of American Corporate Finance, in Corporate Governance: Law, Theory and Policy (Thomas W. Joo ed., 2004).
195. Shleifer A., Vishny, R., 1997. A Survey of Corporate Governance, Journal of Finance 52, pp.737-783.
196. Kramer v. Western Pac. Indus., 546 A.2d 348, 351 (Del. 1988). Рішення Верховного Суду Делавера.
197. Sax v. World Wide Press, Inc., 809 F.2d 610 (9th Cir. 1987). Рішення федерального апеляційного суду дев’ятого округу.
198. Bebchuk, L., 1988. Suing Only to Extract a Settlement Offer, Journal of Legal Studies 17, pp.437-450.
199. 2001 Del. Ch. LEXIS 95 (2001). Рішення Канцлерського суду Делавера.
200. Thompson, R., Thomas, R., 2004. The Public and Private Faces of Derivative Lawsuits,
201. Frank Easterbrook & Daniel Fischel, The Economic Structure of Corporate Law (1991).
202. American Law Institute Corporate Governance Project. – 1993.
203. Saul Estrin & Mike Wright, Corporate Governance in the former Soviet Union: An Overview, 27 J. Comp. Econ. 398 (1999).
204. Kreps, D.M., Wilson, R., 1982a. Sequential Equilibria, Econometrica 50, pp. 863-894.
205. Douglas M. Branson, Corporate Governance § 11.08 (1993).— 780 p.
206. Donahue v. Rodd Electotype Co., 328 N.E.2c 505 (Mass. 1975). Рішення Верховного Юридичного Суду Массачусетса.
207. Douglas M. Branson, Corporate Governance § 11.08 (1993).— 780 p.
208. West, M., 2001. Why Shareholders Sue: The Evidence from Japan, Journal of Legal Studies 30, pp. 351-382.
209. Richard A. Booth, Derivative Suits and Pro Rata Recovery, 61 Geo. Wash. L. Rev. 1274 (1993).
210. Keenan v. Eshleman, 2 A.2d 904 (Del. 1938);
211. Glenn v. Hoteltron Systems Inc., 547 N.E.2d 71 (N.Y. 1989).
212. Корпоративний кодекс Каліфорнії (Cal. Corp. Code), § 800(b)(1)(іі). – 522 р. );
213. Закон про бізнес корпорації штату Нью-Йорк (N.Y.B.C.L.) § 626(a);
214. Модельний закон про бізнес корпорації § 7.40(2).
215. Maclary v. Pleasant Hills, Inc., 109 A.2d 830 (Del. Ch. 1950). Рішення Канцлерського суду Делавера.
216. Bangor Punta Operations, Inc. v. Bangor & Aroostook Railroad Co., 417 U.S. 703 (1974).
217. Rosenthal v. Burry Biscuit Corp., 60 A.2d 106, 111-113 (Del. Ch. 1948). Рішення Канцлерського суду Делавера 1948 р.
218. Merritt v. Colonial Foods, Inc., 505 A.2d 757 (Del. Ch. 1986). Рішення Канцлерського суду Делавера 1986 р.
219. Emerald Partners v. Berlin, 564 A.2d 670, 674 (Del. Ch. 1983). Рішення Канцлерського суду Делавера 1983 р.
220. Malott v. Randall, 523 P.2d 439 (Wash. Ct. App. 1974). Рішення Апеляційного суду штата Вашингтон.
221. Speigel v. Buntrock, 571 A.2d 767 (Del. 1990). Рішення Верховного Суду Делавера 1990 року.
222. Brehm v. Eisner, 746 A.2d 244, 258 (Del. 1999).
223. In re Oracle Corp. Derivative Litigation, 824 A.2d 917 (Del. Ch. 2003).
224. Arthur Mattews, Internal Corporate Investigations, 45 Ohio St. L.J. 655 (1984).
225. Aurebach v. Bennett, 393 N.E2d (N.Y. 1979). Рішення Апеляційного суду штату Нью-Йорк 1979 року.
226. James Cox & Harry L. Musinger, Bias in the Boardroom: Psychological Foundations and Legal Implications of Corporate Cohesion, 48 Law & Contemp. Prob. 83 (Summer 1985).
227. Joel Seligman, The Disinterested Person: An Alternative Approach to Shareholder Derivative Litigation, 55 Law and Contemp. Prob. 357 (1992);
228. Michael P. Dooley & Norman Veasey, The Role of the Board in Derivative Litigation: Delaware Law and the Current ALI Proposals Compared, 44 Bus. L. 503, 504 (1990).
229. Zapata Corp. v. Maldonado, 430 A.2d 779 (Del. 1981).
230. Douglas M. Branson, Recent Changes to the Model Business Corporation Act: Death Knells for Main Street Corporation Law, 72 Neb. L. Rev. 258 (1993).
231. Einhorn v. Culea, 612 N.W.2d 78 (Wis. 2000). Рішення Верховного Суду Вісконсіна, 2000 рік.
232. David P. Currie, Federal Jurisdiction.—St.Paul: West, 1999.—408p.
233. Smith v. Sperling, 354 U.S. 91 (1957).
234. Tandycrafts, Inc. v. Initio Partners, 562 A.2d 1162 (Del. 1989). Рішення Верховного Суду Делавера, 1989 рік.
235. The Conviser MiniReview.- New York: BarBri, 2006.— 62 p.
236. Foss v. Harbottle, 2 Hare 461, 67 Eng Rep 189 (Ch 1843).
237. Kawashima Shiro and Sakurai Susumu. Shareholder Derivative Litigation in Japan: Law, Practice, and Suggested Reforms. St. J. LL. 1997. vol.33, issue 1.
238. Keiji Matsumoto, Management Responsibility to Minority Shareholders in Japan: Derivative Suit in West-East Melting Pot // New York Law Forum. – 1973. - No. 18. – pp. 377-395.
239. Kristoffel R. Grechenig & Michael Sekyra, No Derivative Shareholder Suits in Europe – A Model of Percentage Limits, Collusion, and Residual Owners // German Working Papers in Law and Economics.—2007.— Article 2.—Р. 2.
240. Güth, W., Schmittberger, R., & Schwarze, B., 1982. An Experimental Analysis of Ultimatum Bargaining, Journal of Economic Behavior and Organization 3, 367-388.
241. Klaus J. Hopt, The German Two-Tier Board (Aufsichtsrat): A German View on Corporate Governance, in Comparative Corporate Governance 3 (Klaus J. Hopt & Eddy Wymeersch eds., 1997).
242. Udo C. Braendle, Shareholder Protection in the USA and Germany—“Law and Finance” Revisited // German Law Journal.—2006.—Vol. 7.—Issue 3.— 365 р.
243. Иванов И.Л. Ответственность управляющих перед акционерным обществом (опыт России и Германии) // Государство и право.—1998.—№ 11.
244. Companies in Central and Eastern Europe: Facing the Challenge to Enter the European Union and Implement European Company Law, European Business Organization Law Review 4:2, pp.245-272.
245. Protection of Minority Shareholders (Mathias W. Stecher ed.).—London: Kluwer Law International, 1997.—76 p.
246. La Porta, R., Lopez de Salinas, F., Shleifer A. & Vishny, R., 1998. Law and Finance, Journal of Political Economy 106, pp. 1113-1155.
247. La Porta, R., Lopez de Salinas, F., Shleifer A. & Vishny, R., 1999. Corporate Ownership around the World, Journal of Finance 54, pp. 471-517.
248. Ben-Zion Yael T., The Political Dynamics of Corporate Legislation: Lessons from Israel / Fordham Journal of Corporate & Financial Law, 2006.— 56 р.
249. The World Bank, Ukraine. Restoring Growth with Equity: A Participatory Country Economic Memorandum (1999).
250. Рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України // Офіційний вісник України.—2004.—№ 50.— ст. 3288.
251. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.04.2006 р. у справі № 31/215, http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_215700-06;
252. Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17.01.2006 р. у справі № 9/207, http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v_207700-06
253. Державний реєстр судових рішень, http://www.reyestr.court.gov.ua.
254. Рішення Верховного Суду України.- Київ, 2002 р.
255. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2002 р. // Закон & Бізнес.— 2002.—№ 34-35.
256. Постанова Кабінету Міністрів України № 700 від 29.05.2002 р. «Про визначення критеріїв віднесення фінансових операцій до сумнівних та незвичних» // Офіційний вісник України.— 2002 р.— №22
257. Офіційний вісник України.—2003 р.— № 42.— С. 61.
258. Крашенинников Е.А., Лисова Т.Н. Заметки об охраняемых законом інтересах // Вопросы теории охраняемых законом интересов.—Ярославль: Изд-во Ярославского гос. универститета, 1990.—94с.
259. Крашенинников Е.А. Интерес и субъективное гражданское право // Правоведение. — 2000. — № 3. — С. 141.
260. Малько В.А. Основы теори законных интересов // Журнал российского права.—1999.—№ 5-6.
261. “Судова практика”, 2007р. № 3-4. Узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про господарські товариства" у частині регулювання діяльності акціонерних товариств, схвалаене постановою Президії Верховного Суду України від 3 березня 2004 року № 15.