ДОГОВОРИ СТРАХУВАННЯ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗАЛІЗНИЧНИМ ПЕРЕВЕЗЕННЯМ ВАНТАЖІВ

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ …………………………………………………………………..………………. 3
Розділ 1.
Правова природа страхових правовідносин, що пов’язані із залізничним перевезенням вантажів
1.1. Зобов’язання із залізничного перевезення вантажів як передумова страхових правовідносин, їх особливості …………………………………………...………… 15
1.2. Гносеологія страхових правовідносин …………...………………….………… 38
1.3. Порядок укладення та форма договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів ………………..………………………………………………… 54
1.4. Форми страхування, що пов’язані із зобов’язанням із залізничного перевезення вантажів………..………………………………...…………………………………… 70
Розділ 2.
Поняття, зміст та суб’єкти договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів
2.1 Договір страхування вантажу:
2.1.1. Поняття та зміст. …………….…………………………………………………87
2.1.2. Суб’єкти договірних зобов’язань із страхування вантажу…………….……115
2.2. Договір страхування відповідальності перевізника:
2.2.1. Поняття та зміст …………………...……………………….………….………129
2.2.3. Суб’єкти договірних зобов’язань із страхування відповідальності ……….146
Розділ 3.
Виконання та відповідальність сторін за неналежне виконання договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів
3.1. Виконання договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажу. …………………………………………………………………………….. 152
3.2. Підстави та умови відповідальності за договорами страхування, пов’язаними із залізничним перевезенням вантажів………………………………….…………… 168
Висновки …………………………………………………….………………………174
Список використаних джерел…………………………….……………………….180
Додатки…………………………………………………………….………………....198

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Становлення приватних засад в економіці України, розвиток підприємництва та законодавче закріплення права особи на захист своїх цивільних прав та інтересів обумовлюють підвищений інтерес до такого соціально-економічного явища, як страхування.
У всьому світі страхування є необхідним елементом більшості економічних відносин. Українське суспільство також поступово приходить до розуміння необхідності та доцільності страхових відносин при здійсненні права власності, зайнятті підприємницькою діяльністю тощо.
Проведення економічних реформ і структурна перебудова економіки обумовлюють необхідність подальшого розвитку національного страхового ринку як складової частини фінансового ринку України, що сприяє створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання і забезпечує відшкодування збитків у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та інших непередбачених подій, що негативно впливають на добробут населення, діяльність суб'єктів господарювання і держави. [170]
Слід зазначити, що страхові правовідносини, завдяки своїм особливим властивостям, не втрачають своєї актуальності на будь-якому етапі розвитку суспільства. Це обумовлено тим, що страхування є зручним та доцільним засобом щодо забезпечення матеріального добробуту людини. Воно приходе на допомогу саме тоді, коли від настання визначених обставин людина несе збитки та потребує певних коштів на відновлення свого майнового стану. [98, с.5] Особа, яка уклала договір страхування, не знає наперед, підпаде її майновий інтерес під вплив руйнуючих сил природи або неправомірних дій третіх осіб, чи ні. Але, уклавши такий договір, ця особа впевнена – якщо її майновим інтересам буде заподіяно шкоду, вона отримає компенсацію від страховика. Саме за допомогою страхування особа забезпечує собі впевненість у майбутньому та відновлює свій порушений майновий стан.
Сучасний стан розвитку економіки передбачає переміщення великих партій товарів як в межах держави, так і за кордон. Особливе місце при цьому посідає залізничний транспорт, який приходе на допомогу при необхідності перевезень особливо великих партій вантажів. Стан розвитку технічного прогресу поступово знижує ймовірність втрат вантажів через недоліки транспортних засобів. У той же час, дальність відстані, на яку перевозиться вантаж, особлива цінність вантажу, людський фактор, руйнівні явища природи призводять до того, вантаж під час перевезення може бути пошкоджений або втрачений.
Практика перевезень виробила певні засоби попередження втрат чи пошкоджень вантажів. Але серед різноманітних відомих суспільству засобів попередження понесення збитків, укладення договору страхування є найбільш ефективним із таких засобів, а в деяких випадках навіть єдиним. Адже неможливо попередити схід потягу з рейок, чи провал мосту, чи інші незалежні від волі людей події.
Укладення договору страхування вантажу, прийнятого до перевезення залізницею, дозволяє власнику вантажу захистити свої майнові інтереси, які можуть постраждати через втрату або пошкодження вантажу.
Досить часто збитки через втрату чи пошкодження вантажу заподіяні з вини перевізника. І хоча за законодавством перевізник за наявності його вини повинен відшкодувати збитки, відсутність достатніх коштів, невизнання своєї вини, навмисне затягування судових процесів з боку перевізника, досить часто призводять до того, що потерпіла сторона несе значні фінансові втрати.
При понесенні збитків через винні дії перевізника власник начеб то має можливість їх відшкодувати за рахунок залізниці. Але, встановлюючи відповідальність залізниці за втрату чи пошкодження вантажу, Статут залізниць одразу визначає випадки, коли залізниця вважається невинуватою у заподіянні збитків, і відповідно не повинні відшкодовувати заподіяні збитки.
Таким чином, існує ряд обставин, за які, таки би мовити, не несе відповідальності ніхто (дія природних обставин, стихійні лиха). Збитки, що виникли від пошкодження чи втрати вантажу, в такому випадку вантажовласнику відшкодовані не будуть ні залізницею, ні відправником вантажу (який виступає, наприклад, у ролі постачальника).
Обсяги господарської діяльності різних суб’єктів, безумовно, відрізняються. І якщо для одного суб’єкта підприємницької діяльності втрата вагону чи контейнеру з певним обсягом вантажу – це витрати виробництва, то для іншого такі збитки – це банкрутство. Отже власник вантажу повинен бути зацікавлений не лише в тому, щоб запобігти втраті чи пошкодженню вантажу, а і в тому, щоб передбачити заходи відшкодування збитків, якщо мір запобігання їм виявилось недостатньо.
В тому випадку, коли у заподіянні збитків винна залізниця, обсяг їх відшкодування власникові, знов таки, недостатній. Загальний принцип, яким визначається відповідальність залізниці за відшкодування шкоди, заподіяної втратою чи пошкодженням вантажу, полягає в тому, що відшкодовується прямий збиток у майні по його дійсній вартості.
Особливої уваги заслуговує також той факт, що норми, які регулюють порядок укладення та виконання договору залізничного перевезення вантажу, розмір відповідальності залізниці за втрату чи пошкодження ватажу, мають переважно імперативний характер. Порядок та розмір відшкодування шкоди, заподіяної втратою чи пошкодженням вантажу його власнику, залишаються незмінними на протязі багатьох років. Незважаючи на прийняття 4 липня 1996 року Закону України „Про залізничний транспорт” (далі Закон „Про залізничний транспорт”) та Статуту Залізниць України (затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 6 квітня 1998 р. № 457) (далі – Статут Залізниць), положення щодо обмеженої відповідальності залізниці за втрату чи пошкодження вантажу залишилось таким, як і за часів існування планової економіки у державі.
Масовість залізничних перевезень призводить до вирішення питання про доцільність впровадження у практику договорів страхування відповідальності перевізника (залізниці) перед вантажовласниками за втрату чи пошкодження вантажу. Нині маємо констатувати відсутність як правового регулювання вказаного виду договору, так і поширення його на практиці. При цьому, наприклад Кодекс торгівельного мореплавства України та Повітряний кодекс України містять у своєму складі норми, що стосуються укладення договорів страхування як вантажу, так і відповідальності перевізника. Статут же залізниць лише встановлює, що власник вантажу має право застрахувати вантаж, що здається до перевезення. До сьогодні таке положення склалося через монополію держави на ринку надання залізничних послуг, „проте процеси роздержавлення власності та становлення ринкової економіки можуть змінити цю ситуацію і дати поштовх для розвитку страхування відповідальності залізниці за вантаж” [190, http://enbv.narod.ru/text/Econom/strah/str/16.html#2].
Деякі науковці пояснюють обмежену відповідальність залізниці за втрату чи пошкодження вантажу тим, що залізниці, здійснюючи масові перевезення вантажів, не мають можливості враховувати індивідуальні інтереси всіх клієнтів. Але, на нашу думку таке положення суперечне сучасним економічним умовам, у яких кожний власник має право захищати свою власність від будь-яких порушень, та має право в повній мірі отримати відшкодування збитків, заподіяних порушенням його прав. На нашу думку, найліпшим засобом захисту майнового стану як власників вантажу, так і перевізника в такому випадку є укладення договору страхування.
Впровадження у практику залізничних перевезень вантажів поряд із договором страхування вантажів договору страхування відповідальності перевізника дозволить в повній мірі захистити майнові інтереси як власника вантажу, так і перевізника. Поширення договору страхування відповідальності залізниці за втрату чи пошкодження вантажів може виступити економічним підґрунтям для внесення змін до законодавства та закріплення повної відповідальності залізниці за втрату чи пошкодження вантажу, як того вимагають принципи цивільного права та розвинуті економічні відносини.
Актуальність теми дослідження пояснюється також і тим, що правове регулювання страхових відносин в Україні ще й досі має низку недоліків, які перешкоджають у використанні в повній мірі всіх можливостей страхування під час перевезення вантажів. Це стосується, зокрема, порядку визначення у законодавстві суб’єктного складу страхових відносин, регулювання порядку укладення та виконання договору страхування, тощо.
Підґрунтям для наукового дослідження договорів страхування, що пов’язані із залізничним перевезенням вантажів, стали праці українських і російських вчених як дореволюційного і радянського, так і сучасного періодів, що присвячені питанням залізничних перевезень та питанням страхування. За радянських часів питанням перевезень вантажів було присвячено монографії А.М. Белякової та М.А. Тарасова, дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук М.К. Александрова-Дольника та ін. Дослідженням страхових відносин на рівні монографій у той час займались зокрема В.К. Райхер, К.О. Граве та Л.А. Лунц, В.В. Богдан. За часів незалежності в Україні виконано та захищено дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, що присвячені питанням страхування, такими науковцями як В.П. Янішен, Є.М. Бєлоусов, В.М. Никифорак, О.В. Гринюк, О.С. Красільнікова та ін. В Російській Федерації дослідженням питань страхування на рівні дисертації на здобуття наукового ступня доктора юридичних наук займався Ю.Б. Фогельсон. Договору страхування також присвячено монографію М.І. Брагінського. Праці зазначених науковців стали ґрунтовним науковим фундаментом для подальших наукових досліджень у цій галузі.
Окрім праць правового характеру, в дисертації також використовувались роботи дослідників у галузі економіки: С.С. Осадця, О.Д. Заруби, В.Д. Базилевича, Л.І. Рейтмана.
Таким чином, вибір теми дослідження обумовила, по-перше, її важливість за сучасних умов, і, по-друге, відсутність монографічних досліджень, які розглядали б її саме під таким кутом.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національного університету внутрішніх справ та відповідає Постанові КМУ № 98 від 2.02.2001 р. „Про затвердження Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки”, Розпорядженню КМУ від 23.08.2005 р. № 369-р «Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року», Пріоритетним напрямам наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. (п.9.1.).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка висновків і науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання страхових правовідносин, які виникають у процесі залізничного перевезення вантажів. Для досягнення цієї мети було поставлено наступні завдання:
– розкрити особливості зобов’язань із залізничних перевезень вантажів як передумови страхових правовідносин та визначити види договорів страхування, що при цьому укладаються;
– встановити правову природу страхових правовідносин, пов’язаних із залізничними перевезеннями вантажів;
– визначити зміст договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів та коло учасників правовідносин, які виникають із таких договорів;
– розкрити порядок виконання договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів;
– на підставі отриманих результатів сформулювати науково обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін до законодавства, яке регулює страхові правовідносини.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, які виникають у процесі страхування вантажів та відповідальності перевізника при залізничних перевезеннях вантажу.
Предмет дослідження складає система нормативно-правових актів чинного законодавства України, що регулюють питання укладення та виконання договорів страхування, пов’язаних із залізничними перевезеннями вантажів, договори та правила страхування вантажів та відповідальності деяких українських страховиків, судова практика розгляду спорів, що виникають в процесі укладення та виконання договорів страхування.
Методологічна основа дослідження полягає у використанні як загальнонаукових, так і спеціальних методів пізнання. Так, діалектичний метод пізнання сприяв всебічному аналізу, виявленню ознак, змісту та правової природи договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів. За допомогою формально-логічного методу були сформульовані нові правові норми, розроблені нові визначення, зокрема такі як договір страхування вантажу, договір страхування відповідальності перевізника, визначення поняття вигодонабувача, та ін. Із застосуванням історичного методу досліджувався процес становлення та розвитку страхових правовідносин. Використання системно-структурного методу дало можливість визначити місце відносин, які виникають під час укладення договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів, у системі цивільних правовідносин. За допомогою формально-догматичного методу було проаналізовано зміст норм вітчизняного законодавства, що регулює страхові відносини та відносини із залізничного перевезення вантажів. Використання порівняльно-правового методу дало можливість з’ясувати особливості правового регулювання страхових правовідносин у деяких інших країнах.
Емпіричною базою дослідження є: законодавство України та деяких країн СНД, яке регулює правовідносини страхування та залізничного перевезення вантажів; аналітичні дані у вигляді правил та договорів; судова практика розгляду спорів із страхування.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації здійснене комплексне дослідження договорів страхування, що укладаються під час залізничних перевезень вантажів На основі аналізу теоретичних джерел, правових актів, судової практики, дисертантом самостійно розроблені та обґрунтовані положення і висновки, що є новими чи характеризуються певними елементами новизни та мають практичне значення.
Найбільш суттєві результати, що мають наукову новизну, полягають у такому:
1. Доведено, що у правовому регулюванні цивільних відносин із залізничного перевезення вантажів відсутній належний правовий механізм повного захисту майнових прав учасників таких відносин. Передумовою використання страхування при залізничних перевезеннях вантажів є закріплення в імперативному порядку обмеженої відповідальності залізниці за втрату чи пошкодження вантажів та неспроможність загальноприйнятих засобів попередження втрати чи пошкодження вантажів відновити порушений майновий стан власника вантажу. Впровадження в практику залізничних перевезень вантажів комплексного страхування (майнового та відповідальності) дозволить захистити в повній мірі майнові права як власників вантажів, так і перевізника.
2. Дістало подальшого розвитку визначення поняття договору страхування. Договір страхування визначається як договір, за яким одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, що має право на його одержання, а друга сторона (страхувальник) зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. На відміну від існуючого законодавчого визначення договору страхування, запропоноване дисертантом визначення не обмежує коло страхових випадків лише подіями, та дозволяє здійснювати виплату страхового відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу незалежно від того, чи зазначений він в договорі страхування.
3. Додатково аргументовано, що договору страхування окрім функцій, які властиві усім цивільно-правовим договорам, властиві також такі функції, як функції захисту, відновлення та забезпечення. Враховуючи особливу мету договору страхування (забезпечення майнових інтересів особи) та мету інституту забезпечення належного виконання зобов’язань (забезпечення майнових інтересів сторін зобов’язання та усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання зобов’язань), доводиться, що в окремих видах зобов’язань договір страхування може виступати як засіб забезпечення їх належного виконання.
4. Вперше визначено, що встановлення на рівні законодавства у якості предмета договору страхування лише майнового інтересу, звужує домовленість сторін за договором до з’ясування конкретного інтересу, існування якого є передумовою вступу до страхових правовідносин з боку страхувальника. На підставі такого висновку удосконалено визначення предмету договору страхування, який складають дії страховика, спрямовані на задоволення майнових інтересів страхувальника (вигодонабувача) при настанні страхового випадку, та дії страхувальника по сплаті страховику страхових платежів на умовах та в порядку, визначених договором страхування. При цьому дістало подальшого розвитку наукове положення щодо необхідності виокремлення предмета договору страхування та об’єкта страхової охорони, яким можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з: 1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням та розпорядженням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
5. Удосконалено поняття та зміст певних істотних умов договору страхування. Аналіз природи страхового тарифу та страхового платежу дозволив стверджувати, що як істотна умова в договорі страхування повинен виступати страховий тариф, який є платою за страхування, а не страховий платіж, як це встановлено Цивільним Кодексом України (далі – ЦК). Строк договору страхування як його істотна умова завжди повинен бути визначений зазначенням дати, періоду в часі, чи вказівкою на подію, яка неминуче настане у відомий сторонам договору момент. Можливість укладення договору страхування на невизначений строк існує лише у випадку визначення в межах строку дії договору окремо строку страхування. Вперше визначено, що особливістю договору страхування вантажів є те, що строк страхування обумовлюється строком перевезення вантажу, а не лише сплатою страхового платежу, як це має місце в інших видах договорів страхування. Істотною умовою договору страхування вантажів, окрім строку дії договору, є також строк дії страхового захисту.
6. Вперше запропоновано виключити із законодавства норми, які вимагають в обов’язковому порядку зазначення в договорі страхування особи вигодонабувача. При цьому пропонується ввести в обіг страховий поліс на пред’явника. Обґрунтовано, що для отримання страхового відшкодування за таким полісом особа повинна довести наявність у неї страхового інтересу (підтвердити заподіяння їй прямих збитків у вигляді втрати чи пошкодження застрахованого майна) та пред’явити страховий поліс. Під час дослідження цього положення додатково аргументовано, що для укладення договору страхування вантажу наявність страхового інтересу саме у страхувальника не є обов’язковою умовою. Страхувальником за договором страхування може виступати будь-яка юридична або фізична особа, яка уклала із страховиком договір страхування та прийняла на себе обов’язок сплачувати страхові платежі незалежно від наявності у неї страхового інтересу. Страховим же інтересом, як необхідною умовою існування страхових правовідносин, повинна володіти особа, на користь якої укладається договір страхування (вигодонабувач). Вивчення правової природи відносин між страхувальником, страховиком та вигодонабувачем дало можливість стверджувати, що вигодонабувачем за договором страхування вантажу може бути особа, котра зазнає збитків від загибелі чи пошкодження такого вантажу.
7. Дістало подальшого розвитку визначення поняття страхового випадку за договором страхування відповідальності, який, на думку автора, може мати місце лише у разі виникнення у страхувальника зобов’язання відшкодувати збитки, заподіяні його винними діями третій особі. Обґрунтовано, що страховим випадком за договором страхування відповідальності перевізника за втрату чи пошкодження вантажу є виникнення у страхувальника зобов’язання відшкодувати вантажоволодільцю збитки, заподіяні втратою чи пошкодженням вантажу, прийнятого до перевезення.
8. Вперше аргументовано, що у договорах страхування відповідальності не може застосовуватись така підстава для відмови у виплаті страхового відшкодування, як навмисні дії страхувальника, що призвели до страхового випадку. Пропонується в таких випадках наділити страховика правом регресної вимоги до страхувальника після виплати страхового відшкодування. При цьому набуло подальшого розвитку положення, що відмова страховика у виплаті страхового відшкодування внаслідок невиконання страхувальником певних обов’язків за договором страхування не може розглядатись як майнова санкція цивільно-правової відповідальності. Така відмова за своєю правовою природою є засобом оперативного впливу (оперативною санкцією) на страхувальника. Доводиться, що чинні норми закону України «Про страхування», які визначають підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, дають можливість невиправдано розширеного їх тлумачення, та іноді безпідставного застосування.
Практичне значення результатів наукового дослідження полягає в тому, що сформульовані автором висновки та пропозиції щодо змін законодавства можуть бути враховані у подальшому вдосконаленні цивільного законодавства, яке регулює страхові правовідносини та правовідносини з приводу залізничного перевезення вантажу. Окремі положення дослідження можуть бути використані страховими компаніями при укладенні та виконанні договорів страхування вантажу та страхування відповідальності, а також при розробці правил страхування за означеними видами. Також, сформульовані висновки та пропозиції можуть бути використані у процесі викладення цивільного права та страхового права у юридичних навчальних закладах.
Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження було виконано на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, де неодноразово обговорювались його основні положення.
Теоретичні положення дослідження використовувались автором при розробці лекцій з дисципліни „Цивільне право України” та під час проведення практичних занять з курсантами та студентами Харківського національного університету внутрішніх справ та Харківського економіко-правового університету. Також результати дослідження були використані при розробці правил страхування ЗАСТ «УСК» та ТДВ СК «СХІД–ЗАХІД» та при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань страхування» (реєстровий номер 4075 від 10.10.2007 р.)
Положення дисертації отримали наукову апробацію під час таких науково-практичних конференцій: «Актуальні проблеми сучасної науки у дослідженнях молодих вчених» (м. Харків, 20 червня 2003 р.); «Проблема юридичної особи у цивільному праві України» (м. Харків, 21 травня 2004 р.); «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 21 травня 2005 р.); «Актуальні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 27 травня 2006 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» присвячена пам’яті проф. О.А. Пушкіна (м. Харків, 26 травня 2007 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти наукових статтях (опублікованих у фахових виданнях) та п’яти тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Відповідно до завдань та мети дослідження дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел, трьох додатків. Повний обсяг роботи - 200 сторінок машинописного тексту, з них список використаних джерел – 17 сторінок (227 джерел), додатки – 3 сторінки.

Список литературы

Висновки

1. Особливості зобов’язань із залізничних перевезень вантажів, обумовлені монопольним положенням залізниці на ринку залізничних послуг та її державною формою власності, призводять до недосконалості правового регулювання таких відносин в частині повного захисту майнових прав та інтересів власників вантажу. Застосування заходів попередження втрати чи пошкодження вантажу не може відновити порушеного майнового стану власника вантажу, який втрачено чи пошкоджено під час перевезення. Норми законодавства, які встановлюють відповідальність залізниці за втрату чи пошкодження вантажу, також не сприяють повному відновленню порушених майнових прав власників вантажу. В повному обсязі відновити майновий стан учасників зобов’язання із залізничного перевезення вантажів здатне лише страхування. Впровадження в практику залізничних перевезень поряд із договором страхування вантажів, договору страхування відповідальності перевізника за втрату чи пошкодження вантажів, дасть можливість закріплення у законодавстві повної відповідальності залізниці за порушення прийнятих на себе зобов’язань, що відповідає меті цивільно-правового регулювання майнових відносин та має місце у більшості цивільних зобов’язань.
2. Страхові правовідносини, пов’язані із залізничним перевезенням вантажів, мають на меті захист майнових інтересів осіб від непередбачуваних та невідворотних з їх боку обставин. Цьому сприяють основні функції договору страхування, такі як функція відновлення, компенсації та забезпечення.
2.1. Специфіка істотних умов договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів, обумовлює таку правову кваліфікацію дій сторін майбутнього договору страхування щодо його укладення: подаючи заяву на страхування, страхувальник пропонує страховику робити оферту; страховик, який оформлює договір страхування (страховий поліс) та надає його страхувальнику, тим самим вчиняє оферту, як особа, що володіє найбільш повною інформацією відносно істотних умов договору страхування; прийняття полісу та сплата страхового платежу страхувальником є акцепт отриманої оферти.
3. Аналіз відносин, що виникають між страхувальником та страховиком, дозволяє говорити про недостатність правового регулювання в частині визначення предмету договору страхування його змісту, визначення кола істотних та інших умов.
3.1. Визначення на законодавчому рівні кола учасників правовідносин, що виникають із договорів страхування, виключає можливість безумовного захисту майнових прав власника вантажу при настанні страхового випадку, якщо договір страхування був укладений не ним, а відправником вантажу. Законодавче врегулювання положення вигодонабувача в договорі страхування пропонується змінити з урахуванням того, що правом на отримання страхового відшкодування повинна бути наділена особа, яка несе прямі збитки від загибелі вантажу та володіє страховим полісом, незалежно від того, зазначена вона в договорі страхування як вигодонабувач чи ні.
3.2. З’ясовані особливості та зміст договорів страхування вантажів та страхування відповідальності дозволив наступним чином визначити ці договори:
3.2.1. Договір страхування вантажів – це домовленість між страховиком та страхувальником щодо страхування майнових інтересів, пов’язаних з володінням, користуванням та розпорядженням вантажем, згідно якої страховик при настанні страхового випадку на підставі договору (полісу) зобов’язується виплатити страхове відшкодування особі, що має страховий інтерес, а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
3.2.2. Договір страхування відповідальності перевізника за втрату чи пошкодження вантажу – це договір, згідно якого страховик бере на себе обов’язок відшкодувати збитки, заподіяні вантажоволодільцям втратою чи пошкодженням вантажу, які мали місце через винні дії страхувальника, а страхувальник зобов’язується сплатити страховий платіж та виконувати інші умови договору.
4. Виконання договорів страхування, пов’язаних із залізничним перевезенням вантажів, завжди ставиться в залежність від факту втрати чи пошкодження вантажу та здійснюється через виконання страховиком свого головного обов’язку – обов’язку сплатити страхове відшкодування. Одним із елементів страхового випадку у зазначених договорах страхування є збитки у вигляді втрати чи пошкодження вантажів, і для виплати страхового відшкодування страхувальник чи вигодонабувач повинні довести саме цей факт. Закріплені в ЦК та в Законі «Про страхування» підстави відмови у виплаті страхового відшкодування, як свідчить судова практика з цього питання, дають можливість страховику розширеного їх тлумачення та іноді безпідставного застосування.
5. З метою усунення недоліків чинного законодавства, сформульовано пропозиції щодо внесення змін такого змісту:
5.1. Внести до ЦК наступні зміни:
5.1.2. Викласти статтю 979 у такій редакції: «за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування другій стороні (страхувальнику), або іншій особі, що має право на його одержання, а друга сторона (страхувальник) зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору».
5.1.3. Викласти статтю 980 у такій редакції: «Стаття 980. Об’єкт страхової охорони.
Об’єктом страхової охорони за договором страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з:
1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
2) володінням, користуванням та розпорядженням майном (майнове страхування);
3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності)».
5.1.4. Викласти статтю 982 у такій редакції: «Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, об’єкт страхової охорони, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести страхову виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового тарифу, строки сплати страхового платежу, строк договору та інші умови визначені актами цивільного законодавства».
5.1.5. Доповнити статтю 983 частиною другою наступного змісту: «2.У разі несплати страхового платежу у встановлені договором строки, договір страхування є таким, що не набрав чинності (не відбувся), якщо інше не передбачено договором.»
5.2. Внести до Закону України «Про страхування» такі зміни:
5.2.1. Викласти частину 4 статті 3 у такій редакції: «Страхувальники мають право укладати договори майнового страхування на користь вигодонабувачів, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування».
5.2.2. Доповнити статтю 3 частиною 5 наступного змісту: «Вигодонабувачем за договором страхування майна може бути особа, яка володіє майновим інтересом відносно такого майна, може понести прямі збитки при настанні страхового випадку, та має право вимагати від страховика виплати страхового відшкодування на її користь на підставі страхового полісу, виданого таким страховиком».
5.2.3. Викласти статтю 18 у такій редакції: «Договір страхування укладається в порядку, встановленому Цивільним Кодексом України.»
5.2.4. Викласти статтю 16 у такій редакції: «Договір страхування повинен містити положення про об’єкт страхування, страховий випадок, розмір страхової суми, розмір страхового тарифу та строки сплати страхового платежу, строк страхування та строк дії договору страхування, а також інші умови за угодою сторін».
5.2.5. Доповнити пункт 1 частини 1 статті 26 реченням наступного змісту: «Зазначена норма застосовується, якщо інше не передбачено договором страхування;».
5.2.6. Викласти пункт 3 частини 1 статті 26 у такій редакції: «3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку, якщо це вплинуло на рішення страховика про укладення договору страхування та/або на визначення ступеню страхового ризику;»
5.2.7. Доповнити пункт 5 частини 1 статті 26 реченням наступного змісту: «Зазначена норма застосовується, якщо страховик доведе, що несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку створило перешкоди у з’ясуванні обставин, характеру та визначення розміру понесеного збитку, або збільшило розмір збитків від настання страхового випадку».
5.3. Внести до Постанови Кабінету Міністрів України № 733 від 01.06.2002 р. «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів» наступні зміни:
5.3.1. Частину 2 п.4 викласти у такій редакції: «Страховим ризиком є ймовірність настання цивільної відповідальності страхувальника за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб під час та внаслідок перевезення небезпечних вантажів».
5.3.2. Пункт 5 викласти у наступній редакції: «5. Страховий випадок – будь-яка подія, пов’язана із перевезенням небезпечних вантажів, внаслідок якої заподіяна шкода життю, здоров’ю фізичних осіб, навколишньому природному середовищу, майну фізичних та юридичних осіб і виникла цивільно-правова відповідальність страхувальника щодо відшкодування цієї шкоди».
5.3.3. Пункт 16 викласти у наступній редакції: «16. Страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника, якщо настання страхового випадку мало місце через:
вчинення навмисних дій страхувальником або його представником, спрямованих на настання страхового випадку;
подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об’єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
невідповідність транспортного засобу умовам перевезення небезпеч-ного вантажу та технічним нормам;
перебування водія транспортного засобу у стані сп’яніння;
в інших випадках передбачених умовами договору».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамов В. Можно ли перепродать страховую выплату? // Страхование сегодня. – 20.09.2007. – Режим доступу: http://www.insur-info.ru/comments/446
2. Абрамов В.Ю. Страховое право. Очерки / М.: Анкил, 2004. – 184 с.
3. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М., 1940. - 175 c.
4. Александрова Т.Г., Мещерякова О.В. Коммерческое страхование: (Справочник). - М.: Институт новой экономики, 1996. – 254 с. Библиогр.: с.243-247, 251-252
5. Александров-Дольник М. К. Договоры советского транспортного права: Автореф. дис. ... докт. юрид. наук. / Ин-т гос-ва и права Акад. наук СССР. - М., 1963. – 41 с.
6. Александров-Дольник М.К. Споры, вытекающие из правоотношений сторон в железнодорожных грузовых операциях. - М.: Госюриздат, 1955. – 240 с. Библ.: с. 231-238
7. Андреев В.К. Представительство в гражданском праве: Учебное пособие. -Калинин: Калининский государственный университет, 1978. – 86 с.
8. Андреев В.К. Транспортно-экспедиционное обслуживание: Правовые вопросы. - М.: Юрид. лит-ра, 1977. – 71с.
9. Базилевич В.Д. Базилевич К.С. Страхова справа. – К.: Тов. „Знання”, 1997. – 216 с.
10. Бартош В.М. Частные вопросы взаимного страхования. / Актуальные проблемы гражданского права: Сб. статей. Вып.2. / Под ред. М.И. Брагинского. - М.: Статут, 2000. – 222 с.
11. Башилов А.П. Об ответственности железных дорог по перевозке грузов с точки зрения действующих в России законов. С-Петребург, 1879. – 29 с.
12. Белоусов Е. Сущность страхования (самостоятельность страхового договора). // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 2. - С.23-26.
13. Белоусов Є.М. Договір страхування господарських ризиків. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. спец. 12.00.04 / Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. – Х., 1997. – 16 с.
14. Белых В.С., Кривошеев И.В. Страховое право: Краткий учебный курс. - М.: «НОРМА», 2002. – 205 с. Библ.: с.203-205
15. Белякова А.М. Договор железнодорожной перевозки грузов. - Изд-во Московского университета, 1958. – 54 с.
16. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. - 392 с.
17. Богдан В.В. Обязательства по государственному страхованию. – Харьков: Юрид. ин-т, 1986. – 52 с.
18. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1997. – VI, 790 с.
19. Бородовський С.О. Укладення, зміна і розірвання договору у цивільному праві України. Автореф. дис. … канд. юрид. наук. спец. 12.00.03 / Нац. юрид. ак-я ім. Я. Мудрого. – Х., 2005. 20 с. – Режим доступу: http://www.lawbook.org.ua/aref/12.00.03/031.shtml
20. Брагинский М.И. Договор страхования. - М.: Статут, 2000. – 174 с.
21. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. - Минск, 1967. – 259 с.
22. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: Статут, 1997. – 681 с.
23. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. - М.: Статут, 2002. – 700 с.
24. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. – М.: Юр. лит., 1976. – 215 с.
25. Булгакова І.В. Особливості відповідальності сторін за договором залізничного перевезення вантажів. // Вісник господарського судочинства. – 2002. - № 4. – С. 207-212
26. Булгакова І.В. Поняття та значення договору залізничного перевезення вантажів за законодавством України. // Вісник господарського судочинства. - 2001. - № 1. - С. 164-167.
27. Булгакова І.В. Правове регулювання перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні: Автореф. дис. … кандидата юридичних наук / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 20 с.
28. Быков А.Г. План и хозяйственных договор. Изд-во Московского университета, 1975. – 158 с.
29. Варламов Д. Страховой интерес: новое толкование, данное арбитражным судом. // Страховое ревю. – 2001. - № 6. - С.41-46.
30. Васильєв А., Мілашевич А. Правове управління транспортною системою України: окремі проблеми. // Право України. – 2000. - № 1. – С. 114-116
31. Веденеев Е. Страховой случай по договору имущественного страхования. (Вопросы доказывания). // Хозяйство и право. – 1998. - № 8. – С. 38-46
32. Витрянский В.В. Договор: порядок заключения, изменения и расторжения, новые типы. – М.: Правовая культура, 1995 – 69 с.
33. Гауф Г.Р., Ляндрес В.Б. Правовые методы обеспечения сохранности грузов на железнодорожном транспорте. - М., Транспорт, 1989. – 253 с. Библ.: 250-252
34. Годэмэ Е. Общая теория обязательств. Перевод с французского И.Б.Новицкого. – М.: Юр. изд-во Мин-ва юстиции СССР, 1948. - 512 с.
35. Горенко В. Обычаи и практика страхования грузов» // Бізнес. – 1998. - №44. – С. 39-41.
36. Горенко В. Практика страхования грузов на условиях Инкотермс. // Справочник экономиста. 2006. - № 8. - Режим доступу: http://www.mediapro.com.ua/economist/new_issue.php
37. Горенко В. Страхование организаций, осуществляющих транспортировку, хранение и перевалку грузов. // Бізнес. – 1998. - № 49 - С.19-21
38. Граве К.А., Лунц Л.А. Страхование. - М.: Госюриздат, 1960. – 176 с.
39. Гражданский Кодекс Российской Федерации. Официальный текст. – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1998. – 608 с.
40. Гражданское право Украины. Ч.1. Под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр.дел; „Основа”, 1996.- 440 с.
41. Гражданское право Украины. Часть II: Учебное пособие / Под редакцией Слипченко С.А., Кройтор В.А. – Харьков: Эспада, 2000 - 399 с.
42. Гражданское право. Т.2. Учебник. Изд-е 3-е, перераб. и доп. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 2000. – 736с.
43. Гражданское право: В 2 т. Том I: Учебник / Отв. ред. Е.А. Суханов. - М.: Издательство БЕК, 1998. - 816 с. - Режим доступу: http://lawbook.by.ru
44. Гражданское право: В 2 т. Том II, полутом 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. - М.: Издательство БЕК, 2000. – Режим доступу: http://lawbook.by.ru
45. Гражданское право: В 2 т. Том II, полутом 2: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. - М.: Издательство БЕК, 2000. – Режим доступу: http://lawbook.by.ru/civil
46. Гринберг Л.М. Судебные споры с железной дорогой по поводу утраты, недостачи и повреждения грузов. – М.: Юр. изд-во Мин-ва юстиции СССР, 1947. – 159 с.
47. Гринюк О.В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2004. — 20 с.
48. Гусаков А.Г. Железнодорожное право по законодательству СССР. - М., 1927.
49. Дедиков С. Срок действия договора страхования. // Страховое ревю. – 2005. - № 6. - С. 12-18
50. Дедиков С.В. Заключение договора страхования. // Юридическая и правовая работа в страховании. – 2005. - № 1. – Режим доступу: http://www.reglament.net/ins/urist/2005/1/statya_1.htm
51. Джумагельдієва Г. Щодо окремих питань правового регулювання вартості залізничних перевезень вантажів. // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 5 – С. 14-15
52. Довженко Є. Щодо необхідності систематизації законодавства у транспортній галузі. // Бюлетень Міністерства юстиції. – 2003. - № 2. - С. 73-76
53. Духов В.Е. Страховые услуги. Учебное пособие. / Харьковский национальный Университет им. В.Н.Каразина, 2002. - 169 с.
54. Егиазаров В.А. Правовое регулирование перевозок грузов в контейнерах в СССР. Автореф. дис. … к.ю.н. / Всесоюзн. научн.-исслед. инст-т сов. права - М. – 1975, 20 с.
55. Егиазаров В.А. Транспортное право. - М.: Юр. литер-ра, 2001. – 272 с.
56. Журавлев Ю.М. Словарь справочник терминов по страхованию и перестрахованию. – М.: Издательский центр «Анкил», 1994. – Режим доступу: http//www.allinsurance.ru;
57. Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" № 1490-III від 22.02.2000. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
58. Закон України "Про транспорт" № 232/94-ВР від 10.11.1994. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
59. Закон України „Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців наземних транспортних засобів” № 1961-IV від 01.07.2004. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
60. Закон України «Про господарські товариства» № 1576-XII від 19.09.1991. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
61. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» № 755-IV від 15.05.2003. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
62. Закон України «Про залізничний транспорт» № 273/96-ВР вiд 04.07.1996. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
63. Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» № 1644-III від 06.04.2000. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
64. Закон України «Про страхування» № 85/96-ВР вiд 07.03.1996. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
65. Залетов А.Н. Страхование в Украине. - К.: Международное агенство "ВееZone", 2002. — 450 с.
66. Заруба О.Д. Страхова справа. Підручник. – К.: Товариство „Знання”, 1998. – 321 с.
67. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. Посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В.Дзера (ред.); Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – Стереотип. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 910 с.
68. Идельсон В.Р. Страховое право. Лекции, читанные преподавателем Идельсоном В.Р. в Санкт-Петербургском Политехническом институте на экономическом отделении страховом подотделе в 1907 году. - М.: Юридическая литература, 1993. – 96 с.
69. Изволенский. Правовые вопросы железнодорожных перевозок. Учебное пособие для техникумов железнодорожного транспорта. - Трансжилдориздат, 1955. - 188 с.
70. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Госюриздат, 1975. – 880 с. Библ.: с. 872-874
71. Иоффе О.С. Спорные вопросы учения о правоотношении: Очерки по гражданскому праву. – Л., 1957. – 71 с.
72. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (україномовний варіант)" // Урядовий кур'єр. – 2002. - № 63, № 68.
73. Клапків М.С. Загальні умови страхування, як необхідний елемент правового регулювання страхових відносин. // Право України. – 1995. - № 12. - С.40-45
74. Кодекс торгівельного мореплавства № 176/95-ВР від 23.05.1995. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
75. Колотило О.Д. Страхування вантажів: досвід і напрямки розвитку в Україні: Автореф. дис. ... канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2002. — 17 с.
76. Комментарий к Гражданскому Кодексу Украины. Том II / Под ред. Разрабтчиков проекта ГК А.Довгерта, Н.Кузнецовой, А.Подопригоры и др. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 1040 с.
77. Коньшин Ф.В. Государственное страхование в СССР. – М.: Госфиниздат, 1961. – 336 с.
78. Красільнікова О.С. Правовідносини страхування відповідальності судновласника перед третіми особами. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. — Одеса, 2005. - 22 с.
79. Красников С.П. Экономика и право в страховании. // Вестник Госстраха. – 1923. - № 13-15. – с. 11-19
80. Крюков В.П. Страховое право (очерки). - Саратов.: Книгоиздательство В.З. Яксанова, 1925. - 154 с.
81. Курганський В. Нужно возмещать и убытки. // Хозяйство и право. – 1998. - № 2. - С. 49-51.
82. Лавров Д.Г. Страховая защита имущественных интересов кредиторов по договорам банковской ссуды. // Правоведение. – 1994. - № 5-6. – С.108-114. Режим доступу: http://law.edu.ru/magazine/article.asp?magID=5&magNum=5%2D6&magYear=1994&articleID=151707
83. Лисковец Б.А. Соминский А.С. Дела по искам, вытекающим из договоров по железнодорожным и водным перевозкам. – М.: Гос. изд-во юр. лит., 1949. – 112 с.
84. Лист Вищого арбітражного суду від 07.12.1995 р. № 01-8/870 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” Редакція від 25.06.2003 р. // Інформаційна система «Ліга. Закон»
85. Лист Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів» № 01-8/452 від 24.11.1997 р. // Інформаційна система «Ліга. Закон»
86. Літвінова О.В. Відповідальність залізниці за втрату чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення // Право і безпека. Науковий журнал. 2003. - № 2. - С.109-112.
87. Літвінова О.В. Забезпечення збереження вантажу при транспортуванні та відшкодування збитків, заподіяних його втратою чи пошкодженням // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. - № 18. - С. 390-395.
88. Літвінова О.В. Проблема страхування відповідальності як виду страхування в Україні // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2005. - № 1. - С. 56-62.
89. Літвінова О.В. Страхування вантажів у міжнародних правилах інтерпретації комерційних термінів. // Вісник Університету внутрішніх справ. Харків. – Спецвипуск. - 2000. – С. 226-229
90. Літвінова О.В. Страхування як засіб відшкодування збитків при перевезеннях вантажу залізничним транспортом // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Спецвипуск. – 2001. - С. 322-326
91. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. – М.: Юр. лит-ра, 1978. – 143 с.
92. Май С.К. Очерк общей части буржуазного обязательственного права. - М.: Внешторгиздат, 1953. – 220 с.
93. Майданик Р. Місце зобов’язання в праві України. // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 4. – С. 3-6
94. Майданик Р. Поняття зобов’язання в цивільному праві України. // Підприємництво, господарство і право. – 2006 - № 3. – С. 67-72
95. Майданик Р.А. Поняття «ризикових зобов’язань» у цивільному праві України // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - № 5. – С.26-34
96. Майданик Р.А. Система ризикових зобов’язань у цивільному праві Україні. // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. - № 6. - С.36-43
97. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях. -М.: Изд-во «Наука», 1968. - 207 с.
98. Манэс А. Основы страхового дела. Сокращенный перевод с нем. - М., 1992. - 112 с.
99. Матеріали до засідання „Транспортне страхування, страхування вантажів та відповідальності (всі види транспорту), Київ, 12-13 травня 2005 р., - 99 с.
100. Мен Е. Юридическая природа страхового договора по законодательству РСФСР. // Вестник Госстраха. – 1923. - № 7-8. - С. 3-17
101. Мних М. Правове забезпечення страхової діяльності в Україні. // Економіка, фінанси, право. – 2000 - № 7. - С.24-27
102. Морозова Е., Чалый Ю. Обеспечивает ли страхование возвратность банковских ссуд? // Бизнес Информ. – 1996. - № 32-33 - С.8-9
103. Мусияка В. Правовые основы предпринимательской деятельности. Страховое право. // Бизнес Информ. – 1993. - № 27. - С.7-9
104. Наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Мінтрансу "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі" № 136/985 від 18.12.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2004. - № 1. - Ст. 26
105. Наказ Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва та Мінтрансу "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом" № 85/363 08.06.2001 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 26. - Ст. 1194
106. Наказ Державної адміністрації залізничного транспорту № 077-Ц від 13.04.2005 р. «Про Порядок здійснення страхування на тендерній основі на залізничному транспорті» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
107. Наказ Державної адміністрації залізничного транспорту від 14.02.2006 р. № 051-Ц. «Про затвердження Рекомендованого порядку страхування на тендерній основі на залізничному транспорті» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
108. Наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України № 374-Ц від 18.07.2002 р. // Інформаційна система «Ліга. Закон»
109. Наказ Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю від 25 липня 1997 р. N 55 «Про виготовлення та облік бланків цінних паперів і документів суворого обліку» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
110. Наказ Міністерства транспорту № 793 від 14.10.2003 «Про затвердження Правил повітряних перевезень вантажів» //Інформаційна система «Ліга. Закон»
111. Наказ Міністерства транспорту України «Про затвердження окремих розділів правил перевезення вантажів» № 644 від 21.11.2000 // Інформаційна система «Ліга. Закон»
112. Наказ Міністерства транспорту України від 15 листопада 1999 року № 551 «Про затвердження Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України і Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів цього Збірника» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
113. Нечипорук Л.В. Закон Украины «О страховании»: Комментарий. Издание второе, переработанное и дополненное. – Х.: Одиссей, 2004. – 320 с.
114. Никифорак В.М. Договір страхування відповідальності. – Чернівці: Рута, 2002. – 248 с.
115. Никифорак В.М. Договір страхування відповідальності: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. — К., 2002. — 20 с.
116. Новиков В.М., Иваницкий Н.М. Основы транспортного права (железнодорожный транспорт). - М.: Транспорт, 1997. – 192 с.
117. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве. - М.: Гос. изд-во юр. лит-ры., 1950. – 416 с.
118. Нолькен А. Договоры в пользу третьих лиц. - Санкт-Петербург.: Типография императорской академии наук, 1885. – 148 с.
119. Носко Л.Я. Правовое регулирование перевозок. Учебное пособие. - Харьковский юр. инс-т, 1973. – 64 с.
120. Овечкін В.Е. Конституція України та розвиток транспортного законодавства. Деякі питання практики вирішення спорів, що виникають із перевезення вантажів залізницею (за матеріалами судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов. // Вісник Вищого арбітражного суду України. - 2000. - № 2 – С.35-40.
121. Овчинникова О.В. Гражданско-правовые вопросы перевозки грузов. Советское гражданское право. – М.: Юридическая литература, 1983. – 291 с.
122. Огієнко В.І. Страхування: вчора, сьогодні і завжди. // Вісник НБУ. – 1996. - № 6. – С.70 – 73.
123. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеолог. выражений / РАН Ин-т рус. языка им. В.В. Виноградова. – 4 изд., доп. – М.: Азбуковник, 1999. – 944 с.
124. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 20 с. Режим доступу: http://www.lawbook.org.ua/aref/12.00.03/154.shtml
125. Орданский М.С. Правовые проблемы железнодорожного транспорта СССР. – Саратов: Издательство Саратовского ун-та, 1981. – 288 с.
126. Орев И. Законодательство ГДР о перевозках с участием различных видов транспорта. // Хозяйство и право. – 1987. - № 2. - С. 69 – 70
127. Основныя понятія русскаго государственнаго, гражданскаго и уголовнаго права. Общедоступные очерки прив.-доцентовъ Московскаго университета. Изданія третье, исправленное и дополненное. – Москва, 1910.
128. Основы страховой деятельности. Учебник. / Отв. редактор – д.е.н., проф.Федорова Т.А.- М.: Изд-во БЕК, 2002. - 749 с.
129. Пацурія Н.Б. Особливості правового становища страхових компаній. // Вісник господарського судочинства. – 2006. - № 4. - С.165-172
130. Пергамент М.Я. Еще к вопросу о юридической природе страхования. // Вестник Госстраха. – 1923. - № 21. – С.3-14
131. Пилипенко С.А. Правове забезпечення обов'язкового особистого страхування працівників органів внутрішніх справ: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 - К., 2002. - 185 с.
132. Победоносцев К. Курс гражданского права. Третья часть. Договоры и обязательства. – СПб: Типогр. Мин-ва путей сообщения, 1880. – 629 с.
133. Повітряний Кодекс № 3167-XII вiд 04.05.1993. Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. Заголовок з екрану.
134. Полное собрание законов Российской империи. Собрание 1. Т.XXII. 1784-1788 гг. СПб., 1830. – 1352 с.
135. Положення „Про державне страхування в СРСР” (затверджене Постановою ЦВК та РНК СРСР від 18 вересня 1925 року.) // СЗ СССР. - 1925. - № 73. – Ст.537
136. Постанова ВГСУ по справі № 1/340-14/110 від 07.04.2005 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_873828.html
137. Постанова ВГСУ по справі № 19/619 від 28.01.2003 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_678410.html
138. Постанова ВГСУ по справі № 2/234-04 від 15.03.2005 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_853390.html
139. Постанова ВГСУ по справі № 20-3/308 від 14.04.2004 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_645522.html
140. Постанова ВГСУ по справі № 20-3/308-9/099 від 22.02.2005 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_841299.html
141. Постанова ВГСУ по справі № 21/3-2004/17/10 від 18.11.2004 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_728019.html
142. Постанова ВГСУ по справі № 31/64 від 23.06.2005 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_961485.html
143. Постанова ВГСУ по справі № 34/201 від 25.01.2005 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_803905.html
144. Постанова ВГСУ по справі № 35/704-03 від 08.06.2004 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_571371.html
145. Постанова ВГСУ по справі № 48/337 від 06.03.2006 р. Режим доступу: http://www.arbitr.gov.ua/docs/28_1200442.html
146. Постанова КМ України "Про затвердження Статуту залізниць України" № 457 від 06.04.1998 // Інформаційна система «Ліга. Закон»
147. Постанова КМ України № 1535 від 12.10.2002 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
148. Постанова КМ України № 283 від 19.04.1993 р. «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
149. Постанова КМ України № 7 від 05.01.1995 «Про програму заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
150. Постанова КМ України № 733 від 01.06.2002 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
151. Постанова КМ України № 959 від 14.08.1996 «Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
152. Поточне діловодство. Правила добровільного страхування вантажів та багажу № 2091 ЗАСТ «УСК» в редакції від 09.08.2004 р.
153. Поточне діловодство. Правила добровільного страхування вантажів та багажу № 2375 ТДВ СК «СХІД-ЗАХІД» в редакції від 20.12.2005 р.
154. Поточне діловодство. Правила добровільного страхування відповідальності перед третіми особами ЗАСТ «УСК» № 3151 в редакції від 09.08.2004 р.
155. Поточне діловодство. Правила добровільного страхування відповідальності перед третіми особами ТДВ СК «СХІД-ЗАХІД» № 2378 в редакції від 23.12.2005 р.
156. Поточне діловодство. Типова форма генерального договору добровільного страхування вантажів та багажу № 2091-____/___ ЗАСТ «УСК»
157. Пресс Г.С. Страхование. - С-Петербург, 1904. - 199 с.
158. Проблемні питання у застосування Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А.Г., Ротаня В.Г. – К.: Реферат, 2005. – 336 с.
159. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш. Экономика и управление: Слов. - М.: Моск. психолого-социальный институт, 2005. - 488 с. Режим доступа: http:// yas.yuna.ru/?1879053312@0806087424
160. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. – М. Издательство АН СССР, 1947. – 283 с.
161. Рахмилович А.В. Новые виды страхования в Гражданском Кодексе. // Юридический мир. – 1997. - Декабрь. - С.19-24
162. Рейтман Л.И. Личное страхование в СССР. - М.: Финанасы, 1969. – 135 с.
163. Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2002 «Про стягнення 1443214 грн. 69 коп.» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
164. Рішення Господарського суду Одеської області по справі № 25/145-06-3867 від 05.07.2006. // Інформаційна система «Ліга. Закон»
165. Роз’яснення Вищого арбітражного суду „Про застосування ст.209 Цивільного Кодексу України від 20.05.92 р. № 01-8/598 // Інформаційна система «Ліга. Закон»
166. Роз’яснення Президії Вищого Господарського Суду від 29 травня 2002 р. № 04-5/601 із змінами та доповненнями, внесеними рекомендацією Президії Вищого Господарського Суду України від 18.11.2003 р. № 04-5/1429 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
167. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг «Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками» № 3519 від 2005.02.08 // Інформаційна система «Ліга. Закон»
168. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг "Про затвердження Положення про Державний реєстр фінансових установ" № 41 2003.08.28 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 38. - Ст. 2048
169. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" № 40 від 2003.08.28 // Офіційний вісник України. – 2003. - № 38. - Ст. 2047
170. Розпорядження КМ України № 369-р від 23.08.2005 «Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року» // Інформаційна система «Ліга. Закон»
171. Российское законодательство X-XX веков. В девяти томах. Т.1. Законодательство Древней Руси. – М.: Юрид. лит., 1984. – 432с.
172. Ротова Т. Тринчук В. Культура страхування (роздуми з приводу ...) // Страхова справа. – 2005. - № 1. - С. 28-30
173. Рыбников С.А. Очерки истории страхования в России. // Вестник Госстраха. - 1927. - № 19-20. – С.110-112.
174. Садиков О.Н. Советское гражданское право. – М.: Юридическая литература, 1983. - 291 с.
175. Садиков О.Н. Перевозка товаров народного потребления в международном железнодорожном сообщении. / Актуальные вопросы советского гражданского права. Под ред. С.Н. Братуся, О.С. Иоффе, Я.А.Куника. Вып. № 36. – М.: Изд-во «Юр. лит-ра», 1964. – 250с.
176. Семеняка В. На які правові питання має звернути увагу страховик при укладанні та виконанні договору страхування вантажу? // Страхова справа. – 2005. - № 1. - С.58-61
177. Серебровский В.И. Избранные труды по наследственному и страховому праву. - М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. – 567с.
178. Серебровский В.И. Очерки советского страхового права. Избранные труды по наследственному и страховому праву. М. Статут, 2003. - 557 c. Библиогр.: с.548 - 553
179. Словарь страховых терминов. / Под ред. Е.В.Коломина, В.В.Шахова. - М.: Финансы и статистика, 1991. – 333 с.
180. Советское гражданское право. / Под ред. О.С.Иоффе, Ю.К.Толстого, Б.Б.Черепахина. - Т.1. - Изд-во Ленингр. ун-та, 1971. – 472с.
181. Советское гражданское право. Т.1. Под ред. доктора юридических наук профессора Ю.Х.Калмыкова и доктора юридических наук профессора В.А.Тархова. - Изд-во Саратовского университета, 1991. - 453 с.
182. Советское гражданское право. Учебник в 2-х томах. Т.2. Под ред. О.А. Красавчикова. - М.: Высшая школа, 1985. – 544 с.
183. Сплетухов Ю.А., Дюжиков Е.Ф. Ответственность перевозчика и порядок ее страхования. // Финансы. – 1999. - № 2. - С. 44-49
184. Степанова И. Опытъ теоріи страхового договора. - Казань.: Въ университетской типографіи, 1875. - 206 с.
185. Страхова справа. Інтегрований навчальний комплекс: Підручник. Автоматизована система навчання на СD та Інтернет-портал. У двох книгах. Книга 1. Страхування. Страхові послуги. – Київ: НВП «АВТ»; Харків: Видавничий центр НТУ «ХПІ», 2003. – 639 с.
186. Страхование от А до Я. / Под ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 623 с.
187. Страхование: принципы и практика. / Составитель Девид Бланд.: Пер. с английского. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 413 с.
188. Страхове право: Навч. посібник. / За ред. Ю.О. Заіки. – К.: Істина, 2004. – 192 с.
189. Страхо