Договір перестрахування

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика правового регулювання перестрахування................................................................................................... 11
1.1. Передумови виникнення та становлення перестрахування................... 11
1.2. Поняття перестрахування і перестрахувальних правовідносин.............. 28
1.3. Джерела регулювання перестрахувальних правовідносин...................... 47
Висновки до розділу 1……………………………………………………………. 57
РОЗДІЛ 2. Цивільно-правова характеристика договору перестрахування..................................................................................................... 60
2.1. Поняття та юридична природа договору перестрахування........................ 60 2.2. Сторони договору перестрахування ………………………….................. 86
2.3. Зміст договору перестрахування …………………………….................... 102
2.4. Порядок укладення і форма договору перестрахування …....................... 121
Висновки до розділу 2…………………………………………………………… 134
РОЗДІЛ 3. Виконання та відповідальність сторін за договором
перестрахування.................................................................................................. 138
3.1. Виконання та припинення договору перестрахування .......................... 138
3.2. Відповідальність сторін за договором перестрахування......................... 156
Висновки до розділу 3............................................................................................ 170
ВИСНОВКИ........................................................................................................... 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 176
ДОДАТКИ……………………………………………………………………….. 191

Вступ
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена насамперед економічними чинниками. У зв’язку з ринковими перетвореннями, що відбулись останнім часом в економіці України, значно розширились можливості учасників майнового обороту щодо свободи укладення різного роду цивільно-правових договорів. Ринкові та правові реформи в Україні сприяли формуванню правової системи договірних відносин, виникненню нових видів договорів.
Становлення ринкових відносин в Україні викликало необхідність підвищення правових гарантій на страховому ринку, трансформації правового регулювання відносин щодо захисту фінансового стану страхової компанії як необхідної умови функціонування будь-якої економіки. Одним з ефективних і необхідних інструментів функціонування цих відносин і є інститут перестрахування.
Актуальність даної теми також обумовлена юридичними чинниками. Перестрахувальні відносини є предметом правового регулювання, причому вони є специфічними, що зумовлено особливостями перестрахувальної діяльності. Проте сучасний стан регулювання правовідносин перестрахування свідчить про серйозні суперечності та прогалини в законодавстві. Так, норми Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), хоча і закріплюють поняття договору перестрахування, але достатньою мірою не відображають його зміст і характер, що унеможливлює швидку переорієнтацію з публічно-правових засад регулювання договору перестрахування, пов’язаних із колишньою монополією держави на проведення страхової діяльності, на приватноправові (ст. 3 ЦК України). Недосконалість законодавства призводить до відсутності єдиного правового регулювання договору перестрахування, який часто помилково ототожнюють із договором страхування.
На жаль, специфіка правовідносин, що виникають на підставі договорів перестрахування, тривалий час не була об’єктом детального вивчення. Дослідженню правової природи договору перестрахування за радянських часів не приділялося значної уваги, бо цей договір в умовах державної монополії у сфері страхування не використовувався. Свої думки з приводу правової природи цього договору висловлювали такі дореволюційні дослідники, як В. Р. Ідельсон, Г. Ф. Шершеневич. Правові питання перестрахування в радянський період частково висвітлювалися К. О. Граве, Л. А. Лунцем, О. С. Іоффе, І. Б. Новицьким, В. К. Райхером, В. І. Серебровським та ін.
Значний внесок у розв’язання проблем перестрахувальних правовідносин було зроблено російськими та українськими дослідниками-представниками сучасної науки: В. Д. Базилевичем, А. А. Гвозденко, Ю. М. Журавльовим, М. Г. Каминкіною, С. С. Осадцем, К. Є. Турбіною, Т. А. Федоровою, В. В. Шаховим.
У ході дисертаційного дослідженні було опрацьовано роботи таких відомих вчених-юристів з загальних питань теорії цивільного права, як: С. М. Бервено, В. І. Борисова, М. І. Брагінський, С. М. Братусь, В. В. Вітрянський, О. В. Дзера, О. О. Красавчиков, Н. С. Кузнецова, В. В. Луць, М. С. Малєін, Г. К. Матвєєв, А. П. Сергєєв, В. О. Тархов, Ю. К. Толстой, Р. Б. Шишка та ін. Крім того, використані наукові дослідження зарубіжних авторів, зокрема Д. Бланда і К. Пфайффера.
Разом з тим, теоретичні проблеми правового регулювання перестрахувальних відносин в Україні висвітлені недостатньо. У попередніх дисертаційних роботах розглядалися лише окремі аспекти цивільно-правового регулювання перестрахувальних відносин (Гринюк О. В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні, 2004 р., Семеняка В. В. Цивільно-правове регулювання страхування в сфері космічної діяльності, 2004 р.). Комплексні монографічні роботи із загальнотеоретичних і прикладних проблем договірних перестрахувальних відносин в Україні майже відсутні, що негативно впливає на розвиток перестрахувальних відносин, на формування судової практики з цієї категорії справ. Тому подальша наукова розробка загальнотеоретичних проблем договірних перестрахувальних відносин є необхідною умовою удосконалення їх правового регулювання.
Тож вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений новизною договору перестрахування у законодавстві, потребою вдосконалення механізму правового регулювання договірних перестрахувальних правовідносин, а також неналежним висвітленням у спеціальній науковій літературі проблем, пов’язаних з укладенням договору перестрахування та його виконанням. Ця робота набуває особливої актуальності у зв’язку з тим, що наразі є першим комплексним дослідженням правовідносин подібного роду на основі нового цивільного законодавства України й у світлі останніх економічних перетворень у державі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.08.2005 № 369-р “Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року”, а також відповідно до п. 1.4 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 рр., п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006–2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є визначення механізму правового регулювання та правової природи відносин за договором перестрахування, а також отримання науково обгрунтованих висновків і пропозицій щодо удосконалення цивільно-правового регулювання цих відносин. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дисертаційного дослідження:
1) встановити причини і передумови виникнення та становлення перестрахування;
2) визначити поняття та правову природу перестрахувальних правовідносин;
3) сформулювати поняття договору перестрахування та визначити його ознаки;
4) встановити місце договору перестрахування у системі цивільно-правових договорів України;
5) окреслити правове становище сторін договору перестрахування;
6) визначити та дослідити зміст договору перестрахування, особливості його укладення та виконання;
7) виявити особливості відповідальності за договором перестрахування, проаналізувати наслідки невиконання або неналежного виконання договору перестрахування;
8) розробити конкретні пропозиції щодо внесення змін до законодавства, спрямовані на удосконалення правового регулювання договору перестрахування та його правозастосовної практики.
Об’єктом дисертаційного дослідження є договірні перестрахувальні правовідносини в Україні, що виникають на підставі договорів перестрахування.
Предмет дисертаційного дослідження становить система чинних в Україні нормативних актів, положень Цивільного кодексу, що стосуються договірних перестрахувальних відносин, наукові доктрини, літературні джерела, судова практика з розгляду спорів, пов’язаних із порядком здійснення перестрахування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загальних та спеціально-наукових методів і прийомів наукового пізнання. При проведенні дисертаційного дослідження застосовувалися діалектичний, історичний, порівняльно-правовий та системно-функціональний методи дослідження. Зокрема, діалектичний метод пізнання супроводжував весь процес дисертаційного дослідження і дозволив розглянути чинники формування та тенденції розвитку інституту перестрахування як цивільних правовідносин. За допомогою історичного методу встановлено джерела виникнення, розвитку та нормативно-правового закріплення основних засад здійснення перестрахування. Порівняльно-правовий метод дав можливість досліджувати нормативно-правові акти України та інших країн світу, а також порівняти договір перестрахування з іншими цивільно-правовими договорами під час визначення його місця в системі цивільно-правових договорів. Системний метод дозволив вивчити об’єкт дослідження як єдине ціле, виявити різноманітні типи функціональних зв’язків у ньому та об’єднати їх у теоретичних положеннях. У роботі широко застосовувалися категорії і засоби формальної логіки: поняття, визначення, спростування, докази, аналіз, порівняння і т. ін.
Інформаційною базою дослідження є Конституція України, ЦК України, інші чинні закони України, монографічні наукові дослідження, що присвячені розгляду окремих питань договірного права, наукові статті, а також наявна судова практика, договори перестрахування та інші матеріали страхової компанії АТЗТ „Страхова компанія „Велта”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні монографічного дослідження розглянуто загальне поняття та юридична природа договору перестрахування; проблеми співвідношення договірного перестрахувального зобов’язання з іншими суміжними договірними конструкціями у цивільному праві; запропоновано поняття, виявлено особливості і визначено місце договору перестрахування в системі договірного права як специфічного договірного зобов’язання.
У дисертації сформульовано наступні нові науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:
1) визначено основні історичні етапи становлення перестрахувальних відносин. Поглиблено думку вчених про виникнення інституту перестрахування в XIV ст. у Західній Європі. Причиною виникнення перестрахування була потреба в гарантуванні компенсації можливих збитків.
2) уперше встановлено, що чинне законодавство, яке регулює відносини з надання перестрахувальних послуг, не може забезпечити дотримання всіх особливостей укладення і виконання договору перестрахування, тому й основним джерелом цивільно-правового регулювання перестрахувальних відносин є договір.
3) удосконалено доктринальне визначення поняття „перестрахування” – це особливий вид страхової діяльності, який полягає у наданні перестраховиком перестрахувального захисту, спрямованого на забезпечення фінансової стійкості страховика (перестрахувальника).
4) одержало подальший науковий розвиток положення про те, що договірні правовідносини з перестрахування належать до цивільних правовідносин.
5) уперше встановлено, що страховий інтерес перестрахувальника, як обов’язкова передумова вступу до перестрахувальних відносин, пов’язаний із витратами, що можуть виникнути у зв’язку з виконанням перестрахувальником своїх зобов’язань за основним договором страхування, в якому він виступає як страховик.
6) обґрунтовано висновок, що перестрахування є самостійним зобов’язанням, зокрема самостійним видом договору майнового страхування. Кваліфікуючими ознаками договору перестрахування є особливий суб’єктний склад, предмет договору, особливий порядок укладення.
7) удосконалено на теоретичному рівні та запропоновано на нормативному рівні поняття договору перестрахування, під яким слід розуміти домовленість, згідно з якою одна сторона (перестраховик) за обумовлену договором плату (перестрахувальну премію) зобов’язується відшкодувати іншій стороні (перестрахувальнику) відповідно до умов договору витрати, пов’язані з виконанням перестрахувальником своїх зобов’язань за укладеним ним як страховиком (перестраховиком) договором страхування (перестрахування) або сукупністю таких договорів, або за сукупністю договорів страхування, які будуть або можуть бути укладені в період дії договору перестрахування.
8) виявлено місце договору перестрахування як специфічного договірного зобов’язання в системі групи зобов’язань з надання послуг, зокрема про надання фінансових послуг, що обумовлено притаманною йому специфікою предмета і об’єкта, характером зустрічного надання і визначеного статусу перестраховика – послугонадавача.
9) дістало подальшого розвитку положення, що сторонами договору перестрахування можуть виступати лише юридичні особи – страхові компанії, які мають ліцензії на проведення страхової діяльності.
10) уперше обґрунтовано, що сліп за змістом може бути формою договору перестрахування.
На підставі цих та інших висновків дисертантом внесено конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дисертаційного дослідження. Зокрема, пропонується змінити ч. 1 ст. 987 ЦК України та доповнити ЦК України ст. 987-1 „Момент укладення договору перестрахування”.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
- у сфері науково-дослідної діяльності – як підґрунтя для подальших наукових досліджень проблем загального вчення про цивільно-правовий договір та проблем цивільно-правового регулювання перестрахувальної діяльності;
- у правотворчості – для вдосконалення законодавства України з питань договірних перестрахувальних зобов’язань, зокрема для підготовки відповідних змін та доповнень до Цивільного кодексу України;
- у правозастосуванні – окремі положення наукового дослідження можуть бути використані у практичній діяльності страхових компаній та господарських судів України;
- у навчальному процесі – матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці лекцій, підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсів цивільного та страхового права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію виконано та обговорено на кафедрі господарського та фінансового права, а також на засіданні кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні наукові висновки було викладено в публікаціях і апробовано на таких науково-практичних конференціях: „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, ХНУВС, 23 квітня 2004 р.); „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, ХНУВС, 25 травня 2005 р.); „VIII звітна науково-практична конференція науково-педагогічних працівників Кримського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (Сімферополь, 2006 р.); „Актуальні проблеми цивільного права та процесу” (Харків, ХНУВС, 27 травня 2006 р.).
Пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання перестрахувальних правовідносин були розглянуті Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя (акт впровадження від 25 грудня 2006 р. № 06-26/18-366 (Додаток А).
Матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Кримського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 10 вересня 2007 р. (Додаток Б).
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження відображено у сімох наукових статтях, із яких чотири опубліковано в збірниках, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності „правознавство”, а також у тезах виступів на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації визначена її метою й завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають дев’ять підрозділів, висновків до кожного підрозділу, а також загальних висновків і списку використаних джерел (182 найменування на 14 сторінках) та додатків (2 додатки на 3 сторінках). Загальний обсяг дисертаційного дослідження становить 193 сторінки, обсяг основного тексту дисертації – 175 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи вищевикладене, відзначимо, що у дисертації крізь призму реформи цивільного законодавства розв’язано нову актуальну проблему цивільно-правового регулювання відносин, які виникають у сфері перестрахування. Дослідження правовідносин у сфері перестрахування і вивчення його договірної основи дало змогу сформулювати декілька наукових положень, що можуть служити підвищенню ефективності перестрахувальної діяльності в Україні.
1. Маючи витоки з часів початку середньовіччя перестрахувальні відносини в своєму історичному розвитку пройшли три періоди: 1) дореволюційний; 2) радянський; 3) сучасний. Виявлено особливості, притаманні перестрахувальним відносинам на всіх етапах розвитку.
Перестрахування для України є новим і недостатньо дослідженим інститутом, що пояснюється: по-перше, історичним розвитком правовідносин між суб’єктами такої діяльності (основу цього виду страхової діяльності в Україні було закладено наприкінці 80-х рр. ХХ ст.); по-друге, правовим забезпеченням останньої (законодавча база перестрахування в Україні стала розвиватися з початку 90-х рр. ХХ ст.).
2. Перестрахування – це особливий вид страхової діяльності, який полягає у наданні перестраховиком перестрахувального захисту, спрямованого на забезпечення фінансової стійкості страховика (перестрахувальника).
3. Перестрахувальні відносини є різновидом цивільно-правових зобов’язань, які виникають на підставі договору перестрахування.
4. Передумовою перестрахувального зобов’язання, що визначає всі його елементи, є страховий інтерес перестрахувальника, який пов’язаний із витратами, що можуть виникнути у зв’язку з виконанням перестрахувальником своїх зобов’язань за основним договором страхування, у якому він виступає як страховик.
5. Договір перестрахування являє собою самостійний вид договору майнового страхування.
6. Запропоновано авторське поняття договору перестрахування, за яким одна сторона (перестраховик) за обумовлену договором плату (перестрахувальну премію) зобов’язується відшкодувати інший стороні (перестрахувальнику) відповідно до умов договору витрати, пов’язані з виконанням перестрахувальником своїх зобов’язань за укладеним ним як страховиком (перестраховиком) договором страхування (перестрахування) або сукупністю таких договорів, або за сукупністю договорів страхування, які будуть або можуть бути укладені в період дії договору перестрахування. Договір перестрахування є двостороннім, відплатним, алеаторним, строковим, консенсуальним.
7. Під предметом договору перестрахування слід розуміти зобов’язання перестраховика надати перестрахувальнику певну послугу - перестрахувальний захист і зобов’язання перестрахувальника сплатити за неї перестрахувальну премію.
8. Договір перестрахування в системі договірного права України належить до групи договорів про надання послуг. Характерною рисою договору перестрахування є віднесення його до договорів про надання фінансових послуг, оскільки доведено, що надання перестраховиком перестрахувальнику перестрахувального захисту є саме фінансовою послугою.
9. Сторонами договору перестрахування може бути виключно страхові товариства, що відповідають вимогам законодавства. Зокрема, страхові товариства можуть брати участь у договорі перестрахування на стороні перестраховика і на стороні перестрахувальника. Перестрахувальником є страхові і перестрахувальні товариства, що розміщують ризики в перестрахування, тобто набувають перестрахувального захисту. Відповідно, перестраховиком є страхові і перестрахувальні товариства, що приймають ризики в перестрахування, тобто надають перестрахувальний захист.
10. Доведено, що процес укладення договору перестрахування загалом вкладається у звичайну схему, передбачену законодавством, хоча й має деякі особливості, що відображають його специфіку. При цьому існує два основних способи укладення договору: шляхом акцепту сліпа, що є характерним для практики надання перестрахувального захисту, і шляхом звичайного укладення договору перестрахування згідно з ЦК України.
11. Правове значення сліпа полягає в тому, що він виступає як документ, що надає договору перестрахування форми, передає згоду перестраховика на пропозицію перестрахувальника укласти договір і є доказом укладення договору перестрахування.
12. Правовими наслідками вчинення цивільного правопорушення в договорі перестрахування вважається покладення на відповідальну за це сторону договору перестрахування додаткового обов’язку по відшкодуванню матеріальних збитків, сплатити неустойку або понести інші заходи майнового впливу, що передбачаються договором перестрахування.
13. Для вдосконалення механізму законодавчого (цивільно-правового) врегулювання відносин за договором перестрахування до ЦК України необхідно внести відповідні зміни та доповнення, зокрема пов’язані з поняттям договору перестрахування, моментом укладення такого договору.
Пропонується внести наступні зміни до законодавства:
1) ч. 1 ст. 987 ЦК України викласти у такій редакції:
„За договором перестрахування одна сторона (перестраховик) за обумовлену договором плату (перестрахувальну премію) зобов’язується відшкодувати інший стороні (перестрахувальнику) відповідно до умов договору витрати, пов’язані з виконанням перестрахувальником своїх зобов’язань по укладеному ним як страховиком (перестраховиком) договором страхування (перестрахування) або сукупністю таких договорів, або за сукупністю договорів страхування, які будуть або можуть бути укладені в період дії договору перестрахування”.
2) доповнити ЦК України ст. 987-1 „Момент укладення договору перестрахування” наступного змісту:
„Моментом укладення договору перестрахування вважається день акцепту перестраховиком пропозиції перестрахувальника або акцепту перестрахувальником оферти перестраховика, коли тим вчинений акцепт первісної пропозиції на нових умовах.
Моментом укладення договору перестрахування, який сторони зобов’язалися укласти за попереднім договором, вважається момент укладення перестрахувальником договору страхування, що задовольняє умови попереднього договору. Сторони можуть також визначити момент укладення договору за своїм розсудом”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ:

1. Конституція України // Урядовий кур’єр. – 1996. Липень. – № 129 –130.
2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18. – №19-20. – № 21-22. – Ст. 144.
3. Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
4. Гражданский кодекс Российской Федерации от 22.12.95 г. Ч. 2. // Собрание законодательства РФ. – 1996. – № 5. – Ст. 410.
5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України. – 2003, 03. – 12.03.2003. – № 45-47; 13.03.2003. – № 47-48.
6. Декрет Кабінету Міністрів України „Про страхування” від 10.05.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 29. – Ст. 320.
7. Декрет КМУ “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №17. – Ст. 184.
8. Закон України „Про страхування” в редакції від 7.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
9. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про страхування” // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.
10. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
11. Закон України „Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського союзу” // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
12. Закон СССР „О кооперации в СССР” от 26.05.1988 р. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1988. – № 22. – Ст. 355.
13. Закон України „Про підприємництво” від 7.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
14. Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682
15. Закон України „Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті” від 23.09.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.
16. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування” від 24.10.1996 р. // Зібрання постанов України. – 1996. – № 19. – Cт. 537.
17. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента” від 4.02.2004 р. // Офіційний вісник. – 2004. – № 5. – Cт. 242.
18. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України „Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” від 21.06.1995 р. // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 9. – Ст. 243.
19. Постанова Національного банку України „Про затвердження Положення про застосування іноземної валюти у страховій діяльності” від 11.04.2000 р. // Електронна база законодавства України „Інфодиск: Законодавство України” за станом на 01.02.06.
20. Постанова Національного банку України „Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України” від 16.12.2002 р. // Офіційний вісник. – 2003. – № 10. – Cт. 444.
21. Положение о государственном страховании Союза Советских Социалистических Республик // Сборник законов СССР. – 1925. – № 73. – Ст. 537.
22. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності” від 28.08.2003 р. // Електронна база законодавства України „Інфодиск: Законодавство України” за станом на 01.02.06.
23. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України „Про затвердження Порядку погодження в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України договорів перестрахування з перестраховиками-нерезидентами для перерахування (купівлі) іноземної валюти страховиками-резидентами та страховими (перестраховими) брокерами-резидентами” від 03.06.2005 р. // Електронна база законодавства України „Інфодиск: Законодавство України” за станом на 01.02.06.

ЮРИДИЧНА ЛІТЕРАТУРА:

24. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т.1. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 490 с.
25. Агарков М.М. Обязательства по советскому гражданскому праву. – М.: Юриздат, 1940. – 218 с.
26. Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып.6 / Под ред. О.Ю. Шилохвоста. – М.: Издательство НОРМА, 2003. – 384 с.
27. Алякринский А. А. Правовое регулирование страховой деятельности в России. – М.: ТЕИС, 1994. – 461 с.
28. Антимонов Б.С. Основания договорной ответственности социалистических организаций. – М.: Гос. изд. юрид. лит., 1962. – 176 с.
29. Ащеулов А.Т. Денежные обязательства колхоза перед государством. – Алма-Ата, 1971. – 191 с.
30. Базилевuч В.Д. Страховий ринок України. – К.: Знання, 1998. – 374 с.
31. Базилевuч В.Д., Базилевuч К.С. Страхова справа. – К.: Знання, 1998. – 216 с.
32. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 192 с.
33. Белых В.С., Кривошеев И.В. Страховое право. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА-М, 2002. – 224 с.
34. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
35. Боднар Т.В. Теоретичні проблеми виконання договірних зобов’язань (цивільно-правовий аспект): Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03 – К., 2005. – 442 с.
36. Брагинский М.И. Договор страхования. – М.: Статут, 2000. – 174 с.
37. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн. первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. – М.: Статут, 2001. – 848 с.
38. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. (Очерк теории). – М.: Юридическая литература, 1976. – 216 с.
39. Венедиктов А.В. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР.– М., 1954. – 268 с.
40. Вержбицкая П.В. Некоторые теоретические аспекты перестрахования // Финансы. – 1998. – № 12. – C. 34-37.
41. Витрянский В.В. Договор: порядок заключения, изменения и расторжения, новые типы. – М.: Правовая культура, 1995. – 69 с.
42. Воблый К. Г. Основы экономии страхования. – М.: Анкил, 1993. – 227 с.
43. Гвозденко А. А. Основы страхования: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 320 с.
44. Генкин Д.М. Сделки // Советское гражданское право. – М., 1950. – Т. 1. – 456 с.
45. Глущенко В.В. Управление рисками. – г. Железнодорожный, Моск. обл.: ТОО НПЦ “Крылья”, 1999. – 336 с.
46. Годэмэ Е. Общая теория обязательств. – М.: Юр. издат., 1948. – 512 с.
47. Гонгало Б.М. Учение об обеспечении обязательств. – М.: Статут, 2004. – 222 с.
48. Гордон М.В. Лекции по советскому гражданскому праву. – Х., 1960. – Ч. 2. – 346 с.
49. Грабовый П.Г., Петрова С.Н. Риски в современном бизнесе. – М.: Атлас, 1994. – 200 с.
50. Грабодаева З.В. Непреодолимая сила в гражданском праве России // Цивилистические записки: Межвуз. сб. науч. тр. – М.: Статут. – Екатеринбург: Институт частного права, 2002. – Выпуск 2. – C. 235 - 257.
51. Граве К.А., Лунц Л.А. Страхование. – М.: Госюриздат., 1960 – 176 с.
52. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учебник / Отв. ред. Е А Васильев – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Международные отношения, 1993.– 560 с.
53. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х ч. / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996. – Ч. 1. – 440 с.
54. Гражданское право. Учебник. Изд. третье, перераб. и допол. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: ПРОСПЕКТ, 1999. – Ч. 1. – 632 с.
55. Гражданское право: Учебник / Под ред. A.Г. Калпина, А.И.Масляева. – М.: Юристъ, 1997. – Ч. 1. – 472 с.
56. Гражданское право: Учебник / Под общей ред. А.Г. Калпина. – М.: Юристъ, 2000. – Ч. 2. – 542 с.
57. Гражданское право. Учебник. / Под ред. Сергеева А.П., Толстого Ю.К. – М.: Проспект, 1998. – Ч. 2 – 784 с.
58. Гражданское право: Учебник. – Том I / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПБОЮЛ Л.В. Рожников, 2001. – 632 с.
59. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. – Том II. Полутом 1 / Под ред. проф. Е.А. Суханова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Изд-во БЕК, 2003. – 544 с.
60. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. – Том II. Полутом 2 / Под ред. проф. Е.А. Суханова. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – 517 с.
61. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав. – М.: Статут, 2001. – 411 с.
62. Грибанов В.П. Сроки в гражданском праве. – М.: Знание, 1967. – 48 с.
63. Гринюк О.В. Цивільно-правові аспекти майнового страхування в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2004. – 210 с.
64. Дедиков С. Перестрахование и закон // Финансы. – 1998. – № 7. – С. 44-48.
65. Дедиков С. Проблемы правового регулирования перестрахования в России // Страховое ревю. – 2001. – №10. – C. 35-41.
66. Дедиков С. Специальные условия договоров перестрахования // Закон. – 2003. – № 6. – C. 99-104.
67. Дедиков С. В. Страховые и перестраховочные договоры: реальность или консенсус // Закон. – 2002. – № 10.
68. Договір № 61 про діяльність у сфері факультативного перестрахування від 15.03.2001 р., укладений між ЗАТ “Страхова компанія “Цессія” (м. Дніпропетровськ) і АТЗТ “Страхова компанія “Велта” (м. Харків) // Архів АТЗТ “Страхова компанія “Велта” (м. Харків).
69. Дроздова Н.В. Договір про надання фінансових послуг у цивільному праві України: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2005. – 193 с.
70. Журавлев Ю. М., Секерж И. Г. Страхование и перестрахование (Теория и практика ). – М.: Анкил, 1993. – 184 с.
71. Залетов А. Н. Страхование в Украине / Под ред. О.А.Слюсаренко – К.: Beezone, Логос, 2002. – 450 с.
72. Залєтов О. Особливості національного перестрахування // Страхова справа. – 2003. – №3. – C. 20-24.
73. Заруба О.Д. Страхова справа. – К.: Товариство “Знання”, 1998. – 321 с.
74. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В.Дзера, Н.С.Кузнецова, В.В.Луць та інші; За ред. О.В.Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
75. Идельсон В.Р. Страховое право. – М.: Анкил, 1992. – 96 с.
76. Иоффе О.С. Гражданское право. Избранные труды. – М.: Статут, 2000. – 777 с.
77. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Госюриздат, 1975. – 880 с.
78. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1955. – 331 с.
79. Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1949. – 144 с.
80. Иоффе О.С. Советское гражданское право (курс лекций): Отдельные виды обязательств. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. – 250 с.
81. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців). – К.: Юмана, 1998. – 224с.
82. Калугин Д. О страховании и перестраховании // Новое слово. – 1896. – № 7. – C. 25-43.
83. Камынкина М.Г. Солнцева Е.Е. Перестрахование. Практическое пособие для страховых компаний. – М.: АО “ДИС”, 1994. – 216 с.
84. Квиндтой Ф.Г. Профессиональный перестраховщик – партнер страховщика в свободном рыночном хозяйстве // Финансы СССР. – 1991. – № 9. – C. 48-54.
85. Клапків М.С. Витоки национального страхового ринку України: Монографія. – Тернопіль: Карт-бланш, 2003. – 275 с.
86. Клоченко Л., Мюллер П. О договоре перестрахования // Страховое дело. – 1995. – № 1. – C. 47-61.
87. Кодифікація приватного (цивільного) права України / За ред. проф. А. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 334 с.
88. Коньшин Ф.В. Государственное страхование в СССР. Учебник для фин.-кредитных техникумов: Изд. 5-е, пер. и доп. – М.: Финансы, 1968. – 328 с.
89. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – М.: Госюриздат, 1966. – 199 с.
90. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 184 с.
91. Краснов Н.И. Реальное исполнение обязательств между социалистическими организациями. – М.: Госюриздат, 1959. – 192 с.
92. Куник Я.А. Гражданско-правовые сделки. Представительство. Общее учение об обязательстве. Способы обеспечения обязательств. Лекции. – М., 1960. – 70 с.
93. Легчилин А. Перестрахование в России // Закон. – 2002. – № 2. – С. 69-75.
94. Лейст О.Э. Методологические проблемы юридической ответственности. Содержание (обьем) понятия “юридическая ответственность” // Проблемы теории государства и права: Учебное пособие. – М.: Проспект, 1999.
95. Лукинов А. Открытие перестраховочного рынка Бразилии // Страховое дело. – 2000. – №8. – C. 36-37.
96. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навчальний посібник. – 2-е вид., стер. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 556 с.
97. Магазинер Я.М. Объект права // Известия ВУЗ. Сер. Правоведение. – 2000. – № 6. – С. 202-213.
98. Майданик Р.А. Проблеми регулювання довірчих відносин у цивільному праві: Дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.03. – К., 2003. – 512 с.
99. Малеин Н.С. Вина – необходимое условие имущественной ответственности // Советское государство и право. – 1971. – № 2.
100. Малеин Н.С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность. – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
101. Мамедов А.А. История и генезис финансово-правового регулирования страхования в России // История государства и права. – 2004 . – № 1. – C. 50-55.
102. Матвеев Г.К. Основания гражданской ответственности. – М., 1970. – Ч. 2. – 311 с.
103. Международное частное право. Сборник нормативных документов / Сост. Г.К. Дмитриева, М.Ф. Филимонова. – 3-е изд., испр. и доп. – М.: Проспект, 1994. – 584 с.
104. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2 ч.). По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. Изд. 2-е, испр. – М.: Статут, 2000. – 831 с.
105. Мережко А.А. Договор в частном праве. – К.: Юстиниан, 2003. – 176 с.
106. Мозолин В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции / Отв. ред. В.П. Мозолин – М.: Наука, 1988. – 308 с.
107. Мотылев Л.А. Государственное страхование в СССР и проблемы его развития. – М.: Финансы, 1972.
108. Никифорак В.М. Договір страхування відповідальності: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2002. – 223 с.
109. Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права. – М.: Госюриздат, 1959. – 160 с.
110. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность. – М., 1954. – 248 с.
111. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве.– М.: Госюриздат, 1950.– 416 с.
112. Олюха В.Т. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2003. – 175 с.
113. Основы страховой деятельности: Учебник / Архипов А.П., Богоявленский С.Б., Дюжев Ю.В. Еремин Б.А., Куксинский Д.В. и др. – М.: БЕК, 1999. – 776 с.
114. Пацурія Н.Б. Правове регулювання страхової справи в Україні (організаційно-правовий аспект): Автореф дис… канд. юрид. наук: 12.00.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченко. – К., 2000. – 16 с.
115. Пацурія Н.Б. Система законодавства України про страхову діяльність // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 3. – С. 20-23.
116. Пацурія Н.Б. Страхові організації (компанії) як суб’єкти господарського права // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 1. – С. 12-17.
117. Пацурія Н.Б. Суб’єкти страхової діяльності: нормативне регулювання, місце і функції на страховому ринку України // Вісник Вищого Арбітражного суду України. – 1999. – № 1. – С. 148-156.
118. Перетяжко А. Перестрахование в Украине: возможности и перспективы сотрудничества // Страхова справа. – 2004. – № 2. – С. 40-41.
119. Прандецкий И.А. Современные тенденции развития глобального рынка страховых услуг: Дис. … канд. экон. наук: 05.08.01 – К., 1997. – 186 с.
120. Пфайффер К. Введение в перестрахование. – М.: Анкил, 2000. – 155 с.
121. Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. – М.: Изд-во АН СССР, 1947. – 282 с.
122. Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юрист, 2001. – 496 с.
123. Савицька А.М. Суть цивільно-правової відповідальності // Юридична відповідальність. – Львів, 1975. – С. 5-6.
124. Самойловський А.Л. Пропозиції щодо вдосконалення страхового ринку України // Фінанси України. – 2000. – № 11. – С. 107-112.
125. Сборник типовых правил, условий и договоров страхования / Цыганов А.А. – М.: Анкил, 2003. – 416 с.
126. Серебровскuй В. Избранные труды по наследственному и страховому праву. – М., 1997. – 567 с.
127. Симонова Л. Перестрахование: взаимности можно достичь на уровне субъектов рынка // Финансовые услуги. – 1998. – № 3-4. – С. 50-51.
128. Сібільов М.М. Акти цивільного законодавства і договір / Методологія приватного права: Зб. наук. праць (за мат. наук.-теорет. конф., м.Київ, 30 травня 2003 р.); Редкол.: О.Д. Крупчан (голова) та ін. – К., 2003. – С. 162-163.
129. Сібільов М. Базові моделі регулювання договріних відносин за новим Цивільним кодексом України // Українське комерційне право. – 2003. – № 4. – С. 17-18.
130. Сібільов М. До питання про правові засоби сфери приватного права // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 3 (26). – С. 135-146.
131. Сібільов М. Структура та основний зміст загальних положень про зобов’язання у проекті нового Цивільного кодексу України // Українське право. – 1997.– Число 1.– С. 71–76.
132. Сібільов М. Цивільно-правовий договір в механізмі правового регулювання суспільних відносин в сфері приватного права. – Юридический вестник. – 2002. – № 3. – С. 108.
133. Советское гражданское право / Под ред. Д.М. Генкина. – М.: Госюриздат, 1961.
134. Советское гражданское право / Под ред. О.А. Красавчикова. – М., 1968. – Т.1. – 519 с.
135. Советское гражданское право / Под ред. В.Ф.Маслова и А.А. Пушкина. – К., 1977. – 477 с.
136. Советское гражданское право: Учебник в 2-х томах. Т.1 / Илларионова Т.И., Кириллова М.Я., Красавчиков О.А. и др.; Под ред. О.А. Красавчикова – М.: Высшая школа, 1985. – 544 с.
137. Спасібо-Фатєєва І. Актуальні питання форми правочинів (теоретико-практичний аспект) // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 32.
138. Справа № 30/47-06 // Архів АТЗТ „Страхова компанія „Велта” (м. Харків).
139. Справа № 05/203-04 // Архів АТЗТ „Страхова компанія „Велта” (м. Харків).
140. Статкевич Л.М. Через трудности к успеху // Финансы. – 1999. – № 1. – С. 143.
141. Страхование от А до Я. Книга для страхователей / Под ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной. – М.: Инфра-М, 1996. – 624 с.
142. Страхование / Под ред. проф Шахова В.В. – М.: Анкил, 2002. – 480 с.
143. Страхование: принципы и практика / составитель Д.Бланд: Пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 416 с.
144. Страхование: Учебник / Под ред. Т.А. Федоровой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экономистъ, 2003. – 875 с.
145. Страховий ринок України / Слюсаренко О.О. – К.: Альманах, 2002. – 333 с.
146. Страховое дело / Под ред. проф. Рейтмана Л.И. – М.: Банковский и биржевой научно-консультационный центр, 1992. – 524 с.
147. Страховой портфель. Книга предпринимателя. Книга страховщика. Книга страхового менеджера / отв. ред. Рубин Ю.Б, Солдаткин В.И. – М.: СОМИНТЭК, 1994. – 628 с.
148. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук ред. С.С.Осадець, д-р. екон. наук, проф. – К.: КНЕУ, 1998. – 528 с.
149. Страхування: теорія та практика: Навчально-методичний посібник / Внукова Н.М., Успаленко В.І., Временко Л.В. та ін.; За заг. ред. проф. Внукової Н.М. – Х.: Бурун Книга, 2004. – 376 с.
150. Субачов І.І., Олійник В.Я., Терещенко Т.Є., Заволока Л.О. Розвиток страхового ринку в Україні як фактору фінансової стабілізації економіки // Фінанси України. – №5. – 2001. – С. 130-133.
151. Сурженко О.А. К вопросу о предмете договора в гражданском праве // Проблеми законності: Респ.. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002 – Вип. 53. – С. 132 – 136.
152. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посіб. – К.: Вид –во Європ. ун-ту, 2003. – 584 с.
153. Тархов В.А. Ответственность по советскому гражданскому праву. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1973. – 321 с.
154. Татаріна Т.В. Перестрахування: становлення та шляхи розвитку в Україні: Дис. … канд. екон. наук: 08.04.01. – К., 2003. – 242 с.
155. Твердомед Е.Н. Законодательное обеспечение страхования в Украине в период нэпа (1921-1929гг.) // Проблеми законності. Вип. 37: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. Ред. В.Я.Тацій.– Х.: Нац. юрид. акад.України, 1999.
156. Теория и практика страхования. Учебное пособие. – М.: Анкил, 2003. – 704 с.
157. Толстой В.С. Исполнение обязательств. – М.: Юридическая литература, 1973. – 208 с.
158. Турбина К.Е. Обсуждая прочитанное (о статье В.М. Тарасова “Вопросы создания страховых пулов в России”) // Финансы. – 1995. – № 11. – С. 41-42.
159. Турбина К.Е. Перестрахование как вид страхования или особый род финансовой гарантии // Финансовая газета. – 1995. – № 26. – С. 3.
160. Турбина К. Применение оговорки о прямой выплате страхователю в договоре перестрахования // Страховое право. – 2001.– № 4.
161. Тыщук В.Л. Перестрахование: мнение юриста // Финасы. – 1998. – №10. – С. 35-37.
162. Фогельсон Ю.Б. Комментарий к страховому законодательству. – М.: Юристь, 1999. – 284 с.
163. Фогельсон Ю.Б. Сделки перестрахования по действующему законодательству // Хозяйство и право. – 1997. – № 7. – С. 68-80.
164. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. – М.: Изд-во АН СССР, 1954.
165. Худяков А.И. Страховое право. – СПб.: Изд-во Р. Асланова «Юридич. центр Пресс», 2004. – 691 с.
166. Цивільне право України / За ред. проф. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Х.: Право, 2000. – Ч. 1 – 368 с.
167. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К., 2004. – Т. 1. – 480 с.
168. Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І., Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К., 2004. – Т. 2. – 552 с.
169. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (кер. авт. кол), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – Кн. 1. – 736 с.
170. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.1. Кн.2. / За ред. Р.Б. Шишки та В.А. Кройтора. – Х.: Еспада, 2004. – 392 с.
171. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.5. Кн.1.Загальні положення зобов’язального права / Р.Б. Шишка, Л.В. Красицька, В.В. Сергієчко, О.І Смотров, Є.О. Мічурін, О.Р. Шишка; За ред. Р.Б. Шишки. – Х.: Еспада, 2005. – 224 с.
172. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти томах. Т.5. Кн.2.Договірне право: Ч.1. Загальні положення про договори на передачу майна у власність / Р.Б. Шишка (керівник авт.кол.), Є.О. Мічурін та ін.; За ред. Р.Б. Шишки. – Х.: Еспада, 2006. – 336 с.
173. Чапичадзе Я.А. Правовое регулирование страховой деятельности в Украине. Учеб.пособие. – Х.: «Апэкс+», 2004. – 416 с.
174. Шевченко Я.Н. Средства защиты в гражданском праве // Советское государство и право. – 1977. – № 7. – С. 58.
175. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. – 424 с.
176. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права Т. II. – СПб.: Издание Бр. Башмаковых, 1908. – 267 с.
177. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права. – М.: Спарк, 1995. – 556 с.
178. Шиминова М.Я. Государственное страхование в СССР: Правовые вопросы / АН СССР. Ин-т государства и права / Отв. ред. Н.С. Малеин. – М.: Наука, 1987. – 220 с.
179. Шиминова М.Я. Имущественное страхование // Хозяйство и право. – 1995. – № 3. – С. 114-121.
180. Шuмuнова М Я. Основы страхового права России. – М.: Анкил, 1993. – 178 с.
181. Шихов А.К. Страховое право: Учеб. пособие. – М.: Юстицинформ, 2003. – 303 с.
182. Экономика страхования и перестрахования. – М.: Анкил, 1996. – 224 с.