ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП....................................................................................................................5
РОЗДІЛ І
ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ОБ’ЄКТІВ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.................................18
1.1. Інтелектуальна власність в економічній системі розвитку України.........18
1.2. Поняття, ознаки та система об’єктів права інтелектуальної власності........………………………………………………………………….....29
1.3. Види об’єктів у системі охорони права інтелектуальної власності..........51
Висновки до розділу І...........................................................................................61
РОЗДІЛ 2
СПІРНІ ПИТАННЯ ВИНИКНЕННЯ, ПРИПИНЕННЯ І СКАСУВАННЯ СУБ’ЄКТИВНИХ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СИСТЕМІ ЇЇ ОХОРОНИ..............................................................................................................63
2.1. Роль і значення суб’єктивних прав у системі охорони права інтелектуальної власності.....................................................................................63
2.2. Поняття суб’єкта права інтелектуальної власності.....................................72
2.3. Поняття суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної власності...........97
2.4. Виникнення суб’єктивних прав інтелектуальної власності на твори науки, літератури і мистецтва та на об’єкти суміжних прав...........................109
2.5. Виникнення суб’єктивних прав інтелектуальної власності на об’єкти промислової власності..........................................................................………..118
2.6. Проблеми припинення і визнання недійсними суб’єктивних прав інтелектуальної власності на об’єкти інтелектуальної власності...................132
Висновки до розділу 2..............................................................................……...141
РОЗДІЛ 3
ПРАВОВИЙ СТАТУС СУБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СИСТЕМІ ЇЇ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ (суб’єктивні права).............................145
3.1. Юридична природа права інтелектуальної власності...............................145
3.2. Особисті немайнові права суб’єктів інтелектуальної власності.............154
3.2.1. Особисті немайнові права на твори науки, літератури і мистецтва та суміжні права.......................................................................................................155
3.2.2. Суб’єктивні особисті немайнові права на об’єкти промислової власності...............................................................................................................164
3.3. Проблеми майнових прав суб’єктів права інтелектуальної власності…170
3.3.1. Поняття і види майнових прав суб’єктів інтелектуальної власності...170
3.3.2. Майнові права інтелектуальної власності на твори науки, літератури і мистецтва..............................................................................................................175
3.3.3. Майнові права інтелектуальної власності суб’єктів суміжних прав........………………………………………………………………………...189
3.4. Майнові права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки................................................................................................193
3.5. Обмеження майнових прав суб’єктів інтелектуальної власності............198
Висновки до розділу 3.........................................................................................229
РОЗДІЛ 4
РЕАЛІЗАЦІЯ МАЙНОВИХ ПРАВ СУБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ....................................................................................................... 233
4.1. Договір у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності...............................................................................................................233
4.2. Авторські договори...........................................................................……...244
4.2.1. Загальні положення............................................................................…...244
4.2.2. Проблеми авторських договорів............................................................. 249
4.3. Договори у сфері науково-технічної діяльності........................................260
4.3.1. Загальна характеристика договорів у сфері науково-технічної діяльності..............................................................................................................260
4.3.2. Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт......................................................................................................................267
4.3.3. Договори на створення об’єктів промислової власності...................... 275
4.3.4. Договори на використання об’єктів права промислової власності......277
Висновки до розділу 4.........................................................................................300
РОЗДІЛ 5
ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ВЛАСНОСТІ........................................................................................................303
5.1. Загальна характеристика системи захисту права інтелектуальної власності...............................................................................................................303
5.2. Цивільно-правовий захист права інтелектуальної власності...................313
5.2.1. Захист авторського права і суміжних прав.............................................313
5.2.2. Цивільно-правовий захист патентних прав........................................... 328
5.3. Кримінально-правовий захист права інтелектуальної власності............343
Висновки до розділу 5.........................................................................................349
Післямова. Авторське бачення перспектив розвитку охорони майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності................................................................352
ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ......................................................................367
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................…372
ДОДАТКИ………………………………………………………………….......404

В С Т У П

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Світовий інтелектуальної діяльності і інтелектуальної власності виявив тенденції, за якими зазначені фактори набувають пріоритетного значення в соціально-економічному розвитку будь-якої країни, в тому числі і України.
прогресу в свою чергу зумовлює виникнення ще двох тенденцій. Прибутковість використання інтелектуальної власності все більше приваб-лює тих, хто для одержання легкої наживи в усе більших масштабах вдається до неправомірного використання об'єктів інтелектуальної власно-сті, що наносить велику шкоду суспільству.
Друга тенденція полягає в тому, що інтелектуальна діяльність і її результат інтелектуальна власність знаходяться в постійній динаміці, відповідність правової охорони яких часто не встигає за їх розвитком.
При цьому слід відзначити й те, що законодавство України про інтелектуальну власність створювалося в умовах її незалежності, майже на голому місці. До здобуття незалежності Україна власного законодавства про інтелектуальну власність не мала. Це законодавство ще досить недосконале, воно не позбавлене окремих істотних недоліків, прогалин, суперечливих положень, деякі норми не узгоджені між собою тощо.
Зазначене законодавство України також знаходиться в постійній динаміці, - законодавець постійно шукає шляхи і способи його приведеня до світових стандартів та іншого удосконалення. Адже від належної, надійної та ефективної правової охорони інтелектуальної власності зале-жить рівень соціально-економічного розвитку України і, в кінцевому підсумку, добробут народу.
Серцевиною законодавства України про інтелектуальну власність є суб’єктивні права творця цієї власності. В сучасних умовах творець набуває статусу головної фігури суспільного розвитку. Розвиток інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності в знач¬ній (якщо не в найбільшій) мірі буде зумовлюватися ставленням держави і суспільства до цієї фігури.
Теоретичну базу наукового дослідження склали праці вчених в галузі теорії права, цивільного права та права інтелектуальної власності: Ч.Н. Азімова, Г.О. Андрощука, С.С. Алексеєва, С.М. Братуся, Л.О. Глухівського, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Е.П. Гаврилова, М.М. Богуславського, В.І. Жукова, К.В. Жудри, В.Я. Йонаса, О.С. Йоффе, Н.С. Кузнецової, В.М. Коссака, В.В. Луця, В.П. Маслова, Г.К. Матвеєва, Є.Ф. Мельник, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, О.А. Пушкіна, А.А. Пиленко, М.П. Ринг, В.О. Рясенцева, О.Д. Святоцького, І.В. Спасібо-Фатеєва, В.І. Серебровського, К.А. Флейшиць, Є.О. Харитонова, Р.Б. Шишки, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, О.К. Юрченка, Л.С. Явича, В.Ф. Яковлева та ін.
Оцінки, висновки, наукові положення, пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження опиралися також і на роботи іноземних авторів інших держав: Єнні Брукинг, Рене Давид, Л.Жулліо Дела Морандьер, В.М. Фейгельсон, Р. Фостер, Г. Штумпф, Е.П. Рокічіолі, Т. Сакайя, Дюма Ролан та інші.
Від початку становлення законодавству України про інтелектуальну власність в цьому році виповниться десять років. Проте, відповідного узагальнення та науково-теоретичного аналізу забезпечення творця необхідними гарантіями, правами й пільгами і взагалі визначення його правового статусу поки що в Україні не здійснювалося. Вважаємо, що настав час цю роботу здійснити, чим і визначається актуальність даного дисертаційного до¬слідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ відповідно до Комплексного плану наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2005 рр. затверджених наказом МВС України 30.06.2002 р.) Національного університету внутрішніх справ (Головних напрямків наукових досліджень НУВС на 2001-2005 рр. Робота спрямована також на реалізацію основних положень програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ-го тисячоліття (рішення колегії МВС України – 28.12.1999 р.) та перспективного плану дії МВС України у сфері Європейської інтеграції та співробітництва з Європейським Союзом (наказ МВС України – 30.12.2002 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослід¬ження є науково-теоретичний аналіз законодавства України про інтелектуальну власність і розробка цілісної інтелектуально-правової концепції правового статусу творця інтелектуальної власності та його правонаступників, яка б забезпечила успішний розвиток інтелектуальної діяльності та її результату інтелектуальної власності і їх надійну охорону.
Для досягнення зазначеної мети в роботі необхідно розв’язати наступні задачі:
- визначити роль і значення інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку України;
- визначити актуальність, зміст, види та місце інтелектуальної власності в системі цивільного права України;
- визначити склад об'єктів та суб'єктів права інтелектуальної власності за чинним законодавством України, які підлягають цивільно-правовій охороні;
- дослідити цивільно-правові форми охорони права інтелектуальної власності, зокрема особистих немайнових і майнових прав;
- проаналізувати процес реалізації особистих немайнових і майнових прав суб’єктів інтелектуальної власності;
- здійснити науково-теоретичний аналіз системи захисту права інтелектуальної власності за чинним законодавством України;
- на основі результатів дослідження проблем правової охорони особистих немайнових і майнових прав, правового режиму об’єктів інтелектуальної власності та правового статусу суб’єктів інтелектуальної власності, виявити недоліки і прогалини в системі цивільно-правової охорони особистих немайнових і майнових прав суб'єктів інтелектуальної власності, дати їм відповідну оцінку, визначити їх причини і розробити належні пропозиції та рекомендації, спрямовані на усунення виявлених недоліків та підвищення цивільно-правової охорони інтелектуальної власності.
Об’єкт дослідження складає система правовідносин в сфері інтелектуальної діяльності і інтелектуальної власності, шляхи підвищення ефективності правового впливу на них, загальні тенденції закономірного розвитку особистих немайнових і майнових правовідносин в зазначеній сфері.
Предметом дослідження є правовий режим об’єктів права інтелектуальної власності та правовий статус суб’єктів права інтелектуальної власності, що складаються в процесі інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності, існуючий порядок регулювання відносин в зазначеній сфері, який забезпечує їх належну упорядкованість і захист прав та інтересів суб’єктів інтелектуальної власності в умовах переходу України до ринкових відносин, цивільне законодавство і законодавство про інтелектуальну власність.
Метод дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. Особисті немайнові і майнові відносини, що стосуються цивільно-правової охорони інтелектуальної власності, в роботі розглядаються як складова частина соціальних відносин, які в процесі свого історичного розвитку піддаються істотним змінам. Дана обставина зумовлює й динаміку нормативного регулювання майнових відносин в зазначеній сфері, пошук і трансформацію правових засобів, спрямованих на охорону права інтелектуальної власності, що задіяні в процесі правового регулювання відносин в сфері охорони права інтелектуальної власності, їх співвідношення з іншими нормативними актами.
В роботі використано також формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та історичні методи дослідження. Зроблені в дисертації висновки і пропозиції ґрунтуються на вимогах формальної логіки стосовно визначеності, несуперечливості, послідовності і обгрунтованності міркувань і здійснюються в рамках загально - теоретичних і цивільно-правових конструкцій з використанням понятійного апарата цих наук. Правовий режим інтелектуальної власності розглядається в дисертації як складний, структурований комплекс взаємопов’язаних правових засобів (дозволів, заборон, санкцій, норм тощо), кожний елемент включається в загальну структуру в якості невід’ємного елемента відповідно до вимог юридичної техніки. З іншого боку, правові ознаки окремих об’єктів інтелектуальної власності, класифіковані по тим чи іншим критеріям (джерелу правового регулювання, структурі, об’єктному складу тощо), розглядаються як самостійні елементи загальної системи правових режимів, кожний із яких володіє своїми особливими ознаками, які дозволяють розглядати його відокремлено в порівнянні з іншими видами. В дисертації при аналізі порівняльно-правових аспектів проблеми аналізуються різні системи з точки зору порядку регулювання майнових відносин в сфері інтелектуальної власності. В свою чергу порядок регулювання майнових відносин в сфері інтелектуальної власності, який склався сьогодні в Україні, розглядається в історичній площині.
Наукова новизна одержаних результатів передусім, визначається тим, що дана дисертація є комплексним дослідженням проблем правового режиму об’єктів інтелектуальної власності та проблем статусу її суб’єктів на основі нового Цивільного кодексу України, в якому обґрунтовуються нові в концептуальному плані і важливі у практичному аспекті наукові положення і висновки, що стосуються цивільно-правової охорони особистих немайнових і майнових прав суб’єктів інтелектуальної власності в умовах переходу України до ринкових відносин, зокрема:
1. Вперше розроблена цілісна концепція правового режиму цивільно-правової охорони права інтелектуальної власності, якою охоплюється: охорона об’єктів права інтелектуальної власності, прав її суб’єктів, їх реалізація та захист.
2. Наведені додаткові аргументи щодо дієвості пропрієтарної теорії права інтелектуальної власності, якою забезпечується належний рівень охорони права інтелектуальної власності.
3. Вперше надаються підстави для розмежування правової охорони об’єктів цивільних прав, які стосуються результатів творчої діяльності, та об’єктів права інтелектуальної власності. Передусім це стосується об’єктів права промислової власності, які мають відповідати жорстким та формалізованим вимогам закону. Доводиться, що охорона об’єктів права інтелектуальної власності не повинна обмежуватися вказаними в законодавстві об’єктами, а має спрямовуватися на всі результати творчої діяльності.
4. Вперше доводиться необхідність надання правової охорони іншим об’єктам творчої діяльності за спеціально розробленими механізмами, оскільки не всі об’єкти творчої діяльності стають об’єктами інтелектуальної власності, однак всі вони потребують системної правової охорони.
5. Вперше робиться висновок про необхідність застосування диференційованого підходу до охорони різних об’єктів права інтелектуальної власності в залежності від розуміння останніх як об’єктів цивільних прав, права інтелектуальної власності і результатів інтелектуальної діяльності. Охороні підлягають результати інтелектуальної діяльності як об’єкти цивільних прав, а не права на них.
6. Наводиться нова аргументація щодо сприяння охороні інтелектуальної власності єдиного підходу до розуміння в якості об’єктів права інтелектуальної власності і одночасно права власності об’єктів авторського права, суміжних прав та прав промислової власності.
7. Вперше запропоновано визнавати критерієм для розрізнення об’єктів правової охорони різними способами, що містяться в різних законах та відповідно потребують різних цивільно-правових механізмів, призначення цих об’єктів.
8. Додатково аргументовано, що охорона об’єктів права промислової власності має надаватися уніфіковано – з моменту реєстрації того чи іншого об’єкту. Доводиться помилковість підходу щодо визнання такими моментами дати подання заявки, офіційного опублікування відомостей про це тощо.
9. Наведені нові аргументи щодо можливості визнання об’єктами права інтелектуальної власності чи навпаки певних прав та благ. Аргументований висновок про те, що недобросовісна конкуренція не може бути об’єктом виключного права, а право на захист від недобросовісної конкуренції не може виступати самостійним об’єктом інтелектуальної власності. Навпаки, об’єктом правової охорони має бути нерозкрита інформація та відкриття, які потребують окремого підходу до їх правової охорони. Це стосується і права на фірмове найменування, раціоналізаторських пропозицій, нових технологій зв’язку.
10. Вперше пропонується визначити співвідношення між речовим правом власності та правом інтелектуальної власності таким чином: перше є похідним від другого. Інститут права інтелектуальної власності у системі цивільного права та законодавства повинен передувати інституту права власності на речі.
11. Додатково обґрунтовано, що засоби охорони інтелектуальної власності мають фокусуватися на фігурі творця результатів інтелектуальної діяльності. Для цієї мети є потреба у системних заходах щодо державної підтримки творців, створення мережі організацій, до сфери діяльності яких мають відноситися пропаганда та реклама досягнень інтелектуальної діяльності, забезпечення впровадження зразків нової технології, додержання прав авторів, реалізація їх інтересів та запобігання порушень їх прав, а також сприяння їх захисту. Доводиться необхідність належного рівню охорони об’єктів, строк охорони яких витік, для чого є потреба у формуванні державних органів, які мають в інтересах суспільства визначати правову долю таких об’єктів. Це, зокрема, може бути Фонд винаходів України.
12. Наводяться нові аргументи щодо досягнення належного рівня правової охорони інтелектуальної власності не лише стосовно прав творців та інших носіїв прав інтелектуальної власності, а й всього суспільства, що можливе за умов забезпечення загальносуспільної користі від їх використання встановленням визначеного розміру відрахувань до державного бюджету за їх використання.
13. Додатково аргументовано, що охорона інтелектуальної власності об’єкту, створеного у зв’язку з виконанням трудового договору, має відбуватися шляхом встановлення права на нього лише у творця. Роботодавцеві слід надати лише право на використання цього об’єкту протягом встановленого строку на визначених договором умовах. Слід відмовитися від правової конструкції спільної належності цих прав творцеві та роботодавцеві для уникнення протиріч з поняттями співвласників та співавторів.
14. Знайшли подальшого розвитку підстави виникнення права на охорону об’єктів права інтелектуальної власності та визначені критерії щодо цього:
- вимоги до певних об’єктів, якими можуть бути твори, втілені в певну об’єктивну форму. При цьому форма може бути як матеріалізована (письмова, майнова), так і не матеріалізована (усні твори). Висловлено бачення щодо невідповідності повній охороні права інтелектуальної власності відмови від захисту ідей;
- необхідність додержання приписів щодо формалізації об’єктів (визнання їх такими), що має місце у промисловій власності, і без цього – право авторства, право на виконання, першого публічного сповіщення незалежно від фіксації, виробництво фонограм та відеограм тощо;
- місцезнаходження цих об’єктів – за межами України чи на її території.
15. Додатково обґрунтовано, що регулювання виникнення права на охорону об’єктів промислової власності є оптимальним способом, який поєднує переваги двох варіантів видачі патентів. Для підсилення механізму охорони прав промислової власності потрібно:
- вдосконалення правового режиму попереднього розгляду заявки;
- уникнення непорозумінь у регулюванні моменту виникнення права на охорону об’єкта права промислової власності, в якості якого позначається дата подання заявки до Установи, адже до засвідчення патентом (свідоцтвом) прав на відповідний об’єкт останнього ще не існує;
- розрізнення авторства на пропозицію, яка заявлена до патентування, та авторства на сам об’єкт права промислової власності, який виникне з виданням патенту (свідоцтва). Обидва права підлягають різній правовій охороні;
- уникати невизначеності термінів в процедурі розгляду заявки на об’єкти права промислової власності, видачі патенту, публікації відомостей про його видачу;
- запровадити уніфікований підхід до юридичних фактів, які породжують суб’єктивне право заявника та власника правоохоронного документа на об’єкт права промислової власності.
16. Знайшли подальшого розвитку обґрунтування необхідності забезпечення охорони прав інтелектуальної власності особи у зв’язку з їх припиненням:
- зазначається на можливість відчуження майнових прав (за законом, заповітом, договором) та неможливість відчуження немайнових прав;
- оскільки особисті немайнові права інтелектуальної власності тісно пов’язані з особою і припиняються в разі її смерті, зроблено висновок про розрізнення охорони суб’єктивних прав їх носія і захист його особистих немайнових прав після його смерті;
- сплив строку охорони прав інтелектуальної власності є підставою припинення майнових прав її суб’єкта;
- скасування правової охорони внаслідок визнання правоохоронного документу недійсним вимагає законодавчого визначення підстав для цього та встановлення правила про несення негативних наслідків Установою у разі відсутності неправомірних дій заявника і проведення Установою кваліфікаційної експертизи;
- відмова від патенту має відбуватися із відшкодуванням збитків, заподіяних цим користувачеві (ліцензіату);
- слід визнати право відмови від авторських прав у визначених випадках.
17. Охорона права інтелектуальної власності припускає наступні напрямки:
- охорона авторства об’єктів інтелектуальної власності та промислової власності;
- виникнення права авторства на об’єкти промислової власності та його охорону як нематеріальний аспект та поява матеріального посвідчення цього права;
- узгодження права на пріоритет і права авторства;
- дієвість права на недоторканість.
18. На основі аналізу комплексу прав інтелектуальної власності доводиться, що охорона майнових прав складає серцевину права інтелектуальної власності, оскільки воно охороняється для забезпечення прибутків її суб’єкту.
19. Приватноправовий та публічно-правовий аспекти права інтелектуальної власності вимагають узгодження в регулюванні охорони цього права, враховуючи необхідність його обмежень в інтересах суспільства, які в свою чергу, мають свої визначені межі і не можуть негативно впливати на обсяг прав суб’єкта права інтелектуальної власності. Це передусім стосується можливості використання об’єкту права інтелектуальної власності без згоди правовласника та без винагороди.
20. Вперше доводиться, що поділ майнових прав інтелектуальної власності на виключні та невиключні є недоцільним і таким, що не сприяє належному рівню їх охорони.
21. Вперше аргументовано позначається на те, що вдосконалення регулювання права слідування надасть повноти охороні права інтелектуальної власності. Публічний аспект реалізації цього права має враховувати приватні інтереси автора на винагороду. Тому встановлення механізму публічного перепродажу речей, в яких втілено право інтелектуальної власності, сприятиме охороні майнових прав. Позначається на те, що властивості права слідування (його невідчужуваність) забезпечує майновий інтерес спадкоємців автора.
22. Вперше запропоновано застосування подвійного ставлення до патентної форми охорони об’єктів права промислової власності, яка, з одного боку, є найбільш ефективною формою охорони в сучасності, а з іншого - вона наближається до повного вичерпання своїх потенційних можливостей.
23. Вперше системно аргументована необхідність встановлення єдиних підстав для захисту порушених прав інтелектуальної власності та дієвих способів захисту.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені в дисертації наукові положення, оцінки, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані і уже використовуються в законодавчій практиці при розробці законодавства України, що в тій чи іншій мірі стосується інтелектуальної власності, та інших нормативних актів, які будуть прийматися в розвиток нового Цивільного кодексу України. Одержані в дисертації результати можуть бути використані і використовуються в навчальному процесі, зокрема, при підготовці підручників і навчальних посібників з права інтелектуальної власності, та навчально-методичних розробок.
Результати даного дисертаційного дослідження можуть бути використані також і в правоохоронній практиці, особливо при розгляді майнових спорів в сфері інтелектуальної власності.
Зазначені результати можуть використовуватися і науково-дослідній роботі при дослідженні проблем правової охорони права інтелектуальної власності.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національного університету внутрішніх справ. Сформульовані в дисертації наукові положення, оцінки, висновки, пропозиції і рекомендації найшли своє відображення в індивідуальних монографіях, навчальних посібниках і підручниках, наукових статтях і тезах виступів на наукових і науково-практичних конференціях республіканського і регіонального масштабу, наукових семінарах, симпозіумах, круглих столах тощо.
Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися пошукувачем на наукових і науково-практичних конференціях:
1) „ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція „Проблеми підготовки фахівців з інтелектуальної власності в Україні” (м. Київ, 15-16 квітня 2003 р.);
2) „Республіканський науково-практичний семінар „Нові цивільний та господарський кодекси України і проблеми їх застосування” (м. Харків, 23 квітня 2003р.);
3) „Науково-практичний семінар „Право інтелектуальної власності в новому Цивільному кодексі України” (м. Київ, 25 вересня 2003р.);
4) Міжрегіональний науково-теоретичний семінар „Правова культура як основа державотворчих процесів в Україні”, (м. Ірпінь, 27 лютого 2004р.).
Положення дисертаційного дослідження схвалені на спільному засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін та кафедри правових основ підприємництва Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту всього опубліковано: 3 індивідуальних монографії, 3 навчальних підручники, 22 статті, 21 з яких опублікована в журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, а також тези 4 доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ

1. У ХХІ ст. інтелектуальна діяльність та її результати – інтелектуальна власність набувають не просто пріоритетного значення. Цей вид суспільно-корисної діяльності в Україні зумовлює напрями, зміст і характер усіх інших видів суспільно-корисної діяльності.
Інтелектуальна діяльність і, особливо, інтелектуальна власність будуть визначати стратегію і тактику соціально-економічного прогресу України та напрями суспільно-корисної діяльності будь-яких осіб і в підсумку рівень добробуту народу.
2. Зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності для соціально-економічного розвитку України в умовах переходу до ринкової економіки потребують створення такого правового механізму охорони права інтелектуальної власності, який забезпечував би реальну, стабільну, надійну і ефективну охорону цього права.
Охорона права інтелектуальної власності, у тому числі його захисту, мають відповідати сучасним вимогам: бути демократичною, легкодоступною, прозорою, дешевою, оперативною.
3. Виходячи з ролі і значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного прогресу України як однієї з форм суспільно-корисної діяльності, слід на державному рівні офіційно її оголосити пріоритетною і такою, яка зумовлює успішний розвиток всіх інших форм суспільно-корисної діяльності.
4. Визнання інтелектуальної діяльності такою, яка забезпечує успішний розвиток усіх інших форм суспільно-корисної діяльності, зумовлює необхідність зосередити державні можливості (творчий потенціал, матеріальні ресурси, кошти тощо) на всебічному розвитку інтелектуальної діяльності.
Для цього необхідно:
а) на базі наукових, науково-технічних, соціально-економічних та інших прогнозів розробити і прийняти прогноз розвитку цивільного законодавства України, в тому числі законодавства про інтелектуальну власність, хоча б на найближчу перспективу – 10 років;
б) на основі прогнозу розвитку законодавства України про інтелектуальну власність розробити і прийняти модель законодавства України про інтелектуальну власність;
в) чинне законодавство України про інтелектуальну власність потребує постійного і систематичного удосконалення. Новий Цивільний кодекс України не розв’язав усіх проблем правового забезпечення інтелектуальної діяльності та її результату - інтелектуальної власності. Практика законотворення у сфері інтелектуальної власності свідчить про недоцільність прийняття окремих законів по кожному виду об’єктів інтелектуальної власності;
г) зростання ролі і значення інтелектуальної діяльності та її результату інтелектуальної власності для соціально-економічного розвитку України потребує більш досконалого і ефективного правового механізму її охорони. Таким міг би стати єдиний законодавчий акт про інтелектуальну власність. Це може бути закон про інтелектуальну власність або, краще, Кодекс України про інтелектуальну власність;
д) обов’язковою умовою цього кодексу України повинен стати принцип, який визнавав би у всіх випадках створення об’єкта результатом творчої діяльності суб’єкта права інтелектуальної власності, тільки його творця.
Випадки визнання права інтелектуальної власності за іншими особами, крім творця, мають визначатися лише законом;
е) у визначених законом випадках суб’єктом права інтелектуальної власності повинна бути визнана держава Україна. Слід відмовитися від правил, за якими після спливу строку охорони права інтелектуальної власності (у інших випадках припинення чи скасування даного права) об’єкт визнається нічиїм і його може використовувати будь-хто без будь-якого дозволу і виплати винагороди;
є) визнати об’єктами права інтелектуальної власності біотехнології, репрографії, нову техніку зв’язку, цифрові системи поширення, комерційне використання персонажів. Надати більш розгорнуту охорону правам на комп’ютерні програми, породи тварин, твори архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва та інші;
ж) визначити принципи, засади, межі та інші правила охорони права інтелектуальної власності в Інтернеті;
з) у законодавчому акті про інтелектуальну власність повинна бути розроблена єдина цілісна і ефективна система державного та громадського матеріального і морального стимулювання інтелектуальної, творчої діяльності, яка повинна мати за мету залучення якнайбільшого числа людей до творчої діяльності;
і) звести до мінімуму обмеження права інтелектуальної власності і проголосити її недоторканність. Творець об’єктів права інтелектуальної власності має бути наділений таким обсягом особистих немайнових прав вказаної власності, який може надати держава, виходячи з реальних можливостей. При цьому слід виходити з того, що рівень активності інтелектуальної діяльності у суспільстві знаходиться у прямій залежності від обсягу та фактичної реальності особистих немайнових і майнових прав інтелектуальної власності творця;
к) необхідний чіткий, доступний, зрозумілий правовий механізм визначення розміру винагороди за використання об’єктів права інтелектуальної власності. При цьому слід врахувати й те, що в окремих випадках винагорода має сплачуватися лише за створення об’єкта права інтелектуальної власності (наприклад, за замовленням).
5. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність, у тому числі новий Цивільний кодекс України, договірні відносини у сфері інтелектуальної власності регулює на недостатньому рівні (не всі відносини в зазначеній сфері врегульовані договором або врегульовані дуже стисло). Активна інтелектуальна діяльність та масштаби використання її результатів – інтелектуальної власності - потребують більш досконалої і ефективної системи договорів у сфері інтелектуальної діяльності й інтелектуальної власності. В законодавчому акті України про інтелектуальну власність повинен бути окремий розділ про договори.
Мають бути розроблені і прийняті типові, зразкові (примірні) договори щодо окремих видів об’єктів права інтелектуальної власності.
6. Потребують удосконалення договірні відносини творця і роботодавця. За сучасних умов роботодавець у порівнянні з творцем-працівником знаходиться в значно кращих умовах. Вказану правову нерівність слід усунути.
Не можна визнати вдалим правове регулювання договірних відносин творця і замовника, за яким суб’єктом майнових прав визнається творець, який продав створений ним об’єкт.
7. Повинні бути уточнені строки чинності прав інтелектуальної власності. У законах України про інтелектуальну власність початок перебігу зазначених строків визначається по-різному стосовно виду об’єкта права інтелектуальної власності. Цивільний кодекс України не вніс чіткості в розв’язання цієї проблеми, поставивши початок перебігу названих строків в залежність від характеру майнових прав – виключних чи не виключних. За цим поділом можна перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання ще до того, як пропозиція визнана об’єктом правової охорони і патент ще не виданий, що є абсурдом (статті 464 – 465 ЦК).
Потребує уточнення і початок перебігу строків чинності майнових прав. Стаття 446 ЦК проголошує: майнові права інтелектуальної власності на твір спливають через 70 років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. ЦК вказав на строк чинності майнових прав за життя автора і не зазначив, чому майнові права на твір не діють між днем смерті автора і 1 січня року, що настає за роком його смерті.
У ЦК нічого не йдеться про початок перебігу строків чинності виключних майнових прав на твір. Наведене зауваження стосується й інших об’єктів права інтелектуальної власності, що безпідставно скорочує строк їх чинності.
8. Передбачені чинним законодавством України, у тому числі й новим Цивільним кодексом України та іншим цивільним законодавством, засоби захисту права інтелектуальної власності не відповідають сучасним реаліям в Україні. Вони не можуть забезпечити надійний і ефективний захист права інтелектуальної власності.
В сучасних умовах Україні потрібний новий, ефективніший цивільно-правовий механізм захисту права інтелектуальної власності, який не обмежувався б лише поновленням порушеного права та компенсацією заподіяних збитків. Зазначений механізм повинен передбачати такі майнові санкції (каральні за своїм характером), які назавжди відбили б у порушника бажання порушувати чуже право інтелектуальної власності (і не тільки).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдуліна І. Цивільний кодекс потребує цивілізованого компромісу // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 7. - С. 3-7.
2. Азбука авторського права. - М., ЮНЕСКО, 1982.
3. Азимов Ч.Н. Гражданин. Предпринимательство. Закон. – Харьков, 1991. –
93 с.
4. Азимов Ч.Н. Договорные отношения в области научно-технического прогресса. - 1981. – 136 с.
5. Азимов Ч.Н. Научно – техническая информация и право. – Х.: Вища школа, 1987. – 134 с.
6. Азимов Ч.Н. Основы патентного права Украины. - Х.: Основа, 1994. – 64 с.
7. Айвазян С.И., Веденеев Ю.А., Супатаева О.А. Правовые вопросы управления научными исследованиями. - М.: Наука, 1980. – 221 с.
8. Аналітична доповідь Українського центру економічних і політичних досягнень ім. Олександра Розумкова. “Проблеми охорони інтелектуальної власності в Україні” / Законодавство України у сфері інтелектуальної власності до СОТ. Матеріали слухань у Комітеті з питань науки і освіти Верховної Ради України - К.: Парламентське видавництво. – 2002. - С. 359.
9. Ананьєва К.В. Правові аспекти управління майновими правами авторів в Російській Федерації / Авторське право і суміжні права. Книга 2. - К., 2002. - С. 238-244.
10. Андерсон Д., Пахаренко А. Про роботу міжнародних груп по боротьбі з підробками // Інтелектуальна власність.- 2001. - № 1-2. - С. 48-52.
11. Андрієнко В. Захист об’єктів інтелектуальної власності в Господарському суді міста Києва // Інтелектуальна власність. – 2002. - № 10. - С. 20-23.
12. Андрощук Г. Секретна інформація як об’єкт правової охорони // Інтелектуальна власність. – 1999. - № 3-4. - С. 29-34.
13. Андрощук Г., Фролов Н.М. Если не опускаться до подмены понятий // Вопросы изобретательства. – 1991. - № 8. - С. 15-21.
14. Андрощук Г.А., Работягова Л.И. Патентное право: правовая охрана изобретений. – Учебное пособие. - К.: МАУП, 1999. – 212 с.
15. Андрощук Г.О. Правове регулювання службових винаходів (порівняльний аналіз зарубіжного законодавства і правозастосовної практики) / Інтелектуальна власність України: проблеми теорії і практики. Зб. наук. статей. - К., 2002. - С. 41-76.
16. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Авторское право. - М.: Госюриздат, 1957. – 278 с.
17. Антимонов Б.С., Флейшиц Е.А. Изобретательское право. - М.: Госюриздат, 1960. – 227 с .
18. Ариевич Е.А.Охрана фирменных наименований и некоторые объекты авторского права в качестве товарных знаков // Вопросы изобретательства. –1984. - № 1.- С. 36-40.
19. Ахмедуев А.М. Материальное стимулирование технического прогресса в промышленности. - М.: Наука, 1978. – 118 с.
20. Баев А.В, Спирин А.С., Кабанов В.А. Иллюзия успеха и пользы // Вопросы изобретательства. – 1991. - № 8. - С. 14-15.
21. Бараш Я.Б. Договоры на выполнение научно - исследовательских и конструкторских работ. - М., 1962. – 92 с.
22. Бернская конвенция об охране литературных и художественных произведений // Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. - Том.1. Право интеллектуальной собственности. – К. -1999. - С. 184-226.
23. Бестужев-Лада Н. Изобретательство: контуры будущего // Вопросы изобретательства. – 1992. - № 1-2 .- С. 13-16.
24. Бижанова М.И. Механизм стимулирования научно-технического прогресса - М.: Мысль, 1981. – 181 с.
25. Богуславский М.М. Вопросы авторского права в международных отношениях. - М.: Наука, 1973. – 336 с.
26. Богуславский М.М. Патентные вопросы в международных отношениях. - М., 1962. – 344 с.
27. Бондаренко С. Захист авторського права і суміжних прав у національному законодавстві // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 9-10. - С. 28-31.
28. Бондаренко С. Система захисту авторського права і суміжних прав в Україні // Національна безпека і оборона. – 2001. - № 10. - С. 61-66.
29. Бондаренко С., Коротаєва Ю. Правомірне використання об’єктів авторського права // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 11. - С. 15-20.
30. Борохович Л., Монастырская А., Трохова М. Ваша интеллектуальная собственность. – СПб., 2001. – 416 с.
31. Ботуз С. Правовая защита объектов интеллектуальной собственности в «Интернете » // Интеллектуальная собственность. – 1997. - № 3-4. - С. 32-39.
32. Братусь Н.Н. Предмет и система советского гражданского права. – М, 1963.
33. Брижко В.М., Гальченко О.М., Цимбалюк В.С., Орєхов О.А., Чорнобров А.М. Інформаційне суспільство. - К.: Інтеграл, 2002. – 220 с.
34. Брижко В.М., Цимбалюк В.С., Орехов О.А., Чорнобров А.М. Будущее и информационное право. - К.: Інтеграл, 2002. – 264 с.
35. Брукинг Энни. Интеллектуальный капитал. Ключ к успеху в новом тысячелетии. – СПб., 2001. – 288 с.
36. Брыжко В.М., Завгородний А.Ф., Пичкур А.В. Лицензирование прав и патентование научно-технической продукции. - К.: УААН, 1994. – 202 с.
37. Бубенов М. Нужны ли сейчас литературные псевдонимы // Комсомольская правда. – 1957. - 27 фев.
38. Бувері П.М. Колективне управління: сучасний етап і перспективи. Авторське право і суміжні права. Європейський досвід. Книга 2., С. 227-237.
39. Ваксберг А., Грингольц И. Автор и кино. - М., 1961. – 285 с.
40. Вахламов И.А., Седлов Л.А. Материальное поощрение в области научно-технического прогресса. - М., 1973. – 176 с.
41. Ведякин В.М. Правовое регулирование научно-технического прогресса: теоретико - правовой аспект. – Саратов, 1990. – 194 с.
42. Венгеров А. Правовой узел современности // Общественные науки и современность. – 1992. - № 4. - С. 28-35.
43. Винахід / Державне патентне відомство України / За ред. В.Л. Петрова. - К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999. - 136 с.
44. Виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об’єкти промислової власності. Порядок складання та оформлення патентного формуляра. Методичні рекомендації - К., 2000. – 127 с.
45. ВОИС. Всемирная организация интеллектуальной собственности. Общая информация. - Женева, 1995. – 90 с.
46. Волошко С.Д. Договор на передачу научно-технических достижений. – Харьков, 1978. – 69 с.
47. Вопросы теории и практики управления и организации науки - М., 1975. – 358 с.
48. Всемирная конвенция об авторском праве. - Том. 1. Право интеллектуальной собственности. - К., 1999. - С. 246-267.
49. Гаврилов Э.П. Авторское право и правовая охрана товарных знаков // Вопросы изобретательства. – 1980. – № 3. - С. 37-39.
50. Гаврилов Э.П. Авторское право и смежные права // Юридический консультант.- 1997. - № 12. - С. 14-19.
51. Гаврилов Э.П. Издательство и автор. Вопросы и ответы по авторскому праву. - М., 1991. – 272 с.
52. Гаврилов Э.П. К вопросу об разработке закона об изобретательcтве // Вопросы изобретательства. – 1985. - № 3. - С. 16-21.
53. Гаврилов Э.П. Комментарий к Закону Российской Федерации „Об авторском праве и смежных правах”. - М.: Спарк, 1996. – 224 с.
54. Гаврилов Э.П. О личных неимущественных правах изобретателей и рационализаторов // Вопросы изобретательства. – 1979. - № 12. - С. 21-25.
55. Гаврилов Э.П. Правовая охрана производственных декоративно-прикладных искусства и промышленных образцов // Вопросы изобретательства. – 1976. - № 4. - С. 50-54.
56. Гаврилов Э.П. Практические вопросы соотношения промышленных образцов и производственных декоративно-прикладных искусств // Вопросы изобретательства. – 1981. - № 9. - С. 29-34.
57. Гаврилов Э.П. Советское авторское право. Основные положения. Тенденция развития. - М.: Наука, 1984, - 222 с.
58. Гегель Г.В. Философия права. – М., 1990. - 524 с.
59. Глухівський Л. Наукова творчість і авторське право // Інтелектуальний капітал. - 2002р. - № 1. - С. 30-33.
60. Глухівський Л. Новий об’єкт суміжних прав в українському законодавстві: відеограма // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 9 - 10. - С. 25-27.
61. Глухівський Лев. Деклараційний патент: за і проти // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 7. - С. 8-13.
62. Гордон М.В. Наследование по завещанию. - М., 1967. – 118 с.
63. Горнісевич А. Правова охорона сортів рослин в Україні // Інтелектуальна власність. - 2002. - № 7-8. - С. 10-17.
64. Горячковская Н. Объекты интеллектуальной собственности // Бизнес информ. – 1998. - № 7. - С. 46-50.
65. Гражданский кодекс Молдавской ССР // Ведомости Верховного Совета Молдавской ССР. – 1964. - .№ 36. - Ст. 81.
66. Гражданский кодекс Республики Беларусь. - Минск, 1999. – 512 с.
67. Гражданский кодекс Российской Федерации. Коментарий. - М., 1995. – 448 с.
68. Гражданский кодекс Украины. Научно-практический комментарий. – Харьков, 1999г.
69. Гражданское и семейное право Украины. – Харьков, 1999. – 440 с.
70. Гражданское право. Т.1. – СПб., 1996. – 552 с.
71. Дахно И.И. Англо-русский толковый словарь по интеллектуальной собственности. - К.: Вира-Р, 1997. – 378 с.
72. Дахно И.И. Патентно-лицензионная работа. К.: Блиц-Информ, 1996. – 256 с.
73. Дашков Л. П., Брызгалин А. В. Коммерческий договор: от заключения до исполнения / Информационно- внедренческий центр "Маркетинг" - М., 1995. – 323 с.
74. Дементьев В.Н. О праве авторства и соавторства на изобретение // Вопросы изобретательства. – 1986. - № 3. - С. 15-19.
75. Дементьев В.Н. Служебные изобретения в ФРГ // Вопросы изобретательства. - 1992. - № 1-2. - С. 36-39.
76. Державний департамент інтелектуальної власності інформує // Світ.- 2001. - № 35-36.
77. Державний департамент інтелектуальної власності. Річний звіт. 2000. – 64 с.
78. Дзера О. В. Розвиток права власності громадян в Україні. - К.: Вентурі, 1996. – 272 с.
79. Добров Г.М. Прогнозирование науки и техники. - М.: Наука, 1969. – 208 с.
80. Договір у цивільному і трудовому праві: Довідник. 1 частина / За ред. Ю.С. Шемшученко, Я.М. Шевченко. - К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2000. – 278 с.
81. Додатки 1-7 до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. - № 72 „Мінімальні ставки авторської винагороди (роялті) за публічне виконання, публічний показ, публічне сповіщення або ретрансляцію (повторне публічне сповіщення) творів науки, літератури і мистецтва” // Інтелектуальна власність. – 2003 р. - № 2. - С. 59-69.
82. Додаток до Положення про порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України // Офіційний вісник України. - 2001р. - № 21. - Ст. 161.
83. Дозорцев В.А. Авторские правомочия. Проблемы совершенствования авторского права. - Свердловск, 1989. – 242 с.
84. Дозорцев В.А. О понятии приоритета // Вопросы изобретательства. – 1981. - № 1. - С. 7-12.
85. Дозорцев В.А. Правовой режим авторского свидетельства в условиях новой системы планирования и экономического стимулирования. - М., 1969.
86. Домашенко М.В., Рубаник В.Є. Власність і право власності: Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні. — Х.: Факт, 2002. — 550 с.
87. Дроб’язко В. Супутникове мовлення та авторське право // Інтелектуальна власність. - 2001 . - № 8. - С. 24-28.
88. Евразийская патентная конвенция. Охрана промышленной собственности в Украине. - К., 1999. - С. 310-312.
89. Енцикліки його Святейшества Папи Римського. - К., 1991. - С. 234-235.
90. Жаров В., Максимова Н. Законодавство України у сфері інтелектуальної власності: проблеми питання їх вирішення // Інтелектуальна власність. - 2002. - № 2-3. - С. 3- 7.
91. Жаров В.О. Захист права інтелектуальної власності в Україні. - К., 2002. – 188 с.
92. Жудра К.В., Підопригора О. Законодавство про винахідництво і раціоналізацію. - К., 1971. – 198 с.
93. Жуков В.И. Правовая охрана объектов научно-технического творчества. – Харьков, 1983. – 94 с.
94. Загальна теорія цивільного права. - К., 1992. – 455 с.
95. Закон Российской Федерации "Об авторском праве и смежных правах". - М., 1993. – 45 с.
96. Закон України „Про авторське право і суміжні права" // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 43. - Ст. 214.
97. Закон України „Про архітектурну діяльність” // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 31. - Ст. 246.
98. Закон України „Про власність” // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1991. - № 20. - Ст. 249.
99. Закон України „Про внесення змін в Закон України “Про племінне тваринництво” // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 6-7. - Ст. 37.
100. Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності” // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 8. - Ст. 37.
101. Закон України „Про внесення змін до Закону України “Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 2-3. - Ст. 20.
102. Закон України „Про державну таємницю” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 16. - Ст. 93.
103. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.
104. Закон України „Про захист економічної конкуренції” // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 12. - Ст. 64.
105. Закон України „Про захист рослин” // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 50-51. - Ст. 310.
106. Закон України „Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 48. - Ст. 650.
107. Закон України „Про науково-технічну інформацію” // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 33. - Ст. 345.
108. Закон України „Про обмеження монополізму та недопущення конкуренції у підприємницькій діяльності” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. - Ст. 296.
109. Закон України „Про оподаткування прибутків підприємств” // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 4. - Ст. 28.
110. Закон України „Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності” // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 12. - Ст. 165.
111. Закон України „Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” // Відомості Верховної Ради України. 2002. - № 17. - Ст. 121.
112. Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 37. - Ст. 307.
113. Закон України „Про охорону прав на зазначення походження товарів” // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 32. - Ст. 267; 2001. - № 8. - Ст. 37; 2002. № 16. - Ст. 114.
114. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 8. - Ст. 28; 2001. - №8. - Ст. 37; 2002. - № 7, Ст. 51; 2002. – 16. - Ст. 114; 2002. - № 35. - Ст. 256.
115. Закон України „Про охорону прав на промислові зразки” // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 8. - Ст. 37.
116. Закон України „Про охорону прав на сорти рослин” // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 23. - Ст. 163.
117. Закон України "Про охорону прав на сорти рослин" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 21. - Ст. 218.
118. Закон України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 8. - Ст. 28; 2001. - № 8. - Ст. 37; 2002. - № 16. - Ст. 114; 2002. - № 35. - Ст. 256.
119. Закон України „Про племінне тваринництво” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 3. - Ст. 7.
120. Закон України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 43. - Ст. 214.
121. Закон України „Про рослинний світ" // Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 22 -23. - Ст. 198.
122. Закон України „Про телебачення і радіомовлення” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 10. - Ст. 43.
123. Закон Франции „О патентах на изобретения / Патентное законодательство зарубежных стран в 2-х томах. - т. 1. - М., 1987. - С. 522-553.
124. Збірник типових договорів. К., 2002. – 464 с.
125. Збірник типових договорів. 3-є вид. - К., 2002. – 96 с.
126. Земельний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3-4. - Ст. 27.
127. Зобов’язальне право. / За ред. О.В.Дзери. - К., 1998. – 912 с.
128. Игошкина Н. Бойтесь данайцев // Киевский вестник - 2002. – 11 июня.
129. Изобретательское право. - М., 1986. – 224 с.
130. Иноземцев В., Кузнецов Е. Социодинамика хозяйственных систем в ХХ столетии. Ч.1 // Свободная мысль-ХХ1. – 2001. - № 1. - С. 25-28.
131. Инструкция о порядке депонирования рукописных работ по естественным, техническим и общественных наукам от 14 мая 1971г. Утверждена постановлением Госкомитета Совета Министров СССР по науке и технике, президиума АН СССР, Минвузом СССР и Главного управления по охране государственной тайны в печати при Совете Министров СССР.
132. Интелектуальная собственность / Сборник типовых договоров. - М., 1995. – 256 с.
133. Иойрыш А.И. Научно-технический прогресс и новые проблемы права. - М., 1981. – 168 с.
134. Иоффе О.С. Основы авторского права. – М., 1969. – 128 с.
135. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР. Ч.ІІ. - Л. – 1978. – 172 с.
136. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР. – Л., 1975. – 160 с.
137. Иоффе О.С. Советское гражданское право. ІІІ. Л-д.: 1965. – 348 с.
138. Ихсанов У.К. Права авторов произведений изобретательского искусства. - М., 1966. – 144 с.
139. Інструкція про розгляд та реєстрацію договору про передачу права на патент на сорт та ліцензійного договору на використання сорту // Офіційний вісник України. – 2002. - №6. - Ст. 248.
140. Інструкція про офіційну публікацію заяви про надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого зразка та клопотання про її відкликання / Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. - С. 490-495.
141. Інструкція про подання розгляд публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі) // Офіційний вісник України. - 2001. - № 31. - Ст. 1438.
142. Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг // Офіційний вісник України. – 2001. - №34. - Ст. 1615.
143. Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на топографію інтегральної мікросхеми та видачу ліцензії на використання топографії інтегральної мікросхеми // Офіційний вісник України. – 2001. - № 34. - Ст. 1616.
144. Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисловий зразок та видачу ліцензії на використання промислового зразка // Офіційний вісник України. - 2001. - № 34. - Ст. 1613.
145. Інструкція про порядок депонування наукових робіт в ДНТБ України. Затверджена Директором ДНТБ, 1993р.
146. Інструкція про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на знак для товарів і послуг і відомостями, занесеними в державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. // Бюлетень нормативних актів України. – 1996. - №2. - Ст. 53.
147. Інструкція про порядок ознайомлення з матеріалами заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми на отримання витягу з Державного реєстру України голографію інтегральних мікросхем. // Офіційний вісник України. – 1999. - №12. - Ст. 491.
148. Інструкція про порядок продовження строку дії патенту на винахід, об’єктом якого є засіб, використання якого потребує дозволу компетентного органу // Інтелектуальна власність. – 2002. - № 7-8. - С. 70-73.
149. Інструкція про розгляд заявки про намір здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в зарубіжних країнах // Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. - С. 440-442.
150. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-прак.вид. : У 4-х т. /За заг.ред.О.Д.Святоцького.- К.: „Ін-Юре”, 1999.
151. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики. Зб. наук. статей / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 424 с.
152. Інформатизація, право, управління. Організаційно-правові питання теорії і практики. / За ред. М.Я. Швеця, О.Д. Крупчана. - К., 2002. – 194 с.
153. Йонас В.М. Произведения творчества в гражданском праве. - М., 1972. – 168 с.
154. Как защитить интеллектуальную собственность в России: Правовое и экономическое регулирование: справочное пособие / За ред. А.Д. Корчагина. - М.: ИНФРА-М, 1995. – 335 с.
155. Калюжный Р.А. Научно-технический прогресс в деятельности правоохранительных органов. - К., 1990. – 160 с.
156. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (исключительные права). – Учебник для вузов.- М.: „НОРМА-ИНФРА-М.”, 2000. – 480 с.
157. Камышев В.Г. Издательский договор на литературное произведение. - М., 1969.
158. Камышев В.Г. Права авторов литературных произведений. - М., 1972. – 184 с.
159. Киселев В. Специальные названия изобретений, полезных моделей, промышленных образцов // Интеллектуальная собственность. – 1998. -
№ 4. - С. 38-42.
160. Кодекс законів США. Розділ 17. Авторське право. Матеріали Міжнародного симпозіуму. Правовий прогрес через порівняльне право: проблеми розбудови комерційного законодавства на тлі досвіду Сполучених Штатів Америки / Інститут менеджменту “ Львів”. Книга 3. - К., 1993. –521 с.
161. Комаров В., Задорожній О. Переклади та термінологія у розвитку правової науки // Інтелектуальна власність. - 2000. - № 2-3. - С. 34-36.
162. Комаров В., Задорожній О. Повертаючись до надрукованого. // Інтелектуальна власність. - 2002. - № 2-3. - С. 61-62.
163. Комаров В., Задорожній О. Право держави на інтелектуальну власність в Україні –g vadis? // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 4. - С. 44-48.
164. Комаров Л.Є., Сапелкин В.В. Женевский договор о международной регистрации научных открытий // Вопросы изобретательства. – 1979. - № 1. - С. 26-31.
165. Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. - 2. вид., випр. й доп. - К., 1998. - 410 с.
166. Комерційне право. Правові основи підприємницької діяльності. - К., 1997. – 780 с.
167. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации. Ч.1.- М.-1995.- 488 с.
168. Конвенция об учреждении Всемирной организации интеллектуальной собственности от 14 июля 1967г. - Женева. 1995. - С. 75.
169. Конвенція про видачу Європейських патентів / Матеріали міжнародного симпозіуму “Правовий прогрес через порівняльне право: проблеми розбудови комерційного законодавства в Україні на тлі досвіду Сполучених Штатів Америки”. - К., 1993. - С. 163-210.
170. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. - Ст. 142.
171. Кохановська О.В. Правове регулювання у сфері інформаційних відносин. Монографія. - К., 2001. – 212 с.
172. Крайнєв Л.Л. Економіко - правові засади управління промисловою власністю в Україні // Право України. – 2001. - № 11. – С. 94-102.
173. Крижна В.М. Реалізація конституційного права на результати інтелектуальної діяльності. / Конституція України – основа модернізації держави та суспільства. – Харків, 2001. - С.493-495.
174. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 25-26. - Ст. 131.
175. Кузнецов М.Н. Охрана результатов творческой деятельности в международном частном праве. - М., 1988. – 178 с.
176. Кульчин А., Белов В., Денисов Г. Интеллектуальная собственность требует защиты // Российский экономический журнал. - 1996. - № 3. -
С. 37-43.
177. Лицензионная торговля: маркетинг, ценообразование, управление. – ВНИИПИ. – М., 1997. – 263 с.
178. Лукашев М.Н. Спорные вопросы приоритета изобретения. // Вопросы изобретательства. – 1984. - № 3. - С. 20-25.
179. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посіб. / Прикарпатський ун-т ім. В.С. Стефаника. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 556 с.
180. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров. - М., 1978. – 144 с.
181. Луць В.В. Сроки в гражданских правоотношениях // Правоведение. – 1989. - № 1. - С. 38-47.
182. Луць В.В. Строки в цивільних правовідносинах. - Львів. –1993. – 108 с.
183. Луць В.В. Строки захисту цивільних прав. - Львів. – 1993. – 60 с.
184. Макогонова Н.В. О некоторых нерешенных проблемах законодательства по авторскому праву: Заметки практика // Государство и право. – 1996. - №1. - С. 52-60.
185. Макода В.Є. Правова охорона промислових зразків в Україні: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2001. - 190 арк.
186. Мамиофа И. Азбука интеллектуальной собственности. Изобретатель и рационализатор. – 1992. - № 3. - С. 25-28.
187. Мамиофа И.Э. Охрана изобретений и технический прогресс. - М., 1974. - 200 с.
188. Маркс Карл, Энгельс Фридрик. Сочинения. - Т. 39.
189. Мартемьянов В.С. Охрана прав исполнителей проблемы создания исполнительного права // Советское государство и право. – 1984. - № 6. - С. 67-73.
190. Мартынов Б.С. Право авторства в СССР. / ВИЮН Ученые труды. - М.: Юриздат, 1947. - С. 132-177.
191. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве. - К., 1955. – 308 с.
192. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. - М., 1970. – 312 с.
193. Матвеев Ю.Г. Международная охрана авторских прав. - М., 1987. – 224 с.
194. Матвеев Ю.Г. Международные конвенции по авторскому праву. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М., 1978. – 176 с.
195. Медведєв А. Найменування місця походження товару – об’єкт правової охорони // Інтелектуальна власність. – 1999. - № 3-4. - С. 35-37.
196. Международное частное право. Учеб. пособие / Сост. Д.В. Задыхайло. – Х.: Консум, 1998. — 751 с.
197. Мельник Є.Ф. Здійснення і охорона авторських прав на винахід. - Харків, 1967. – 192 с.
198. Мельник О.М. Авторське бачення перспектив розвитку охорони майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності // Підприємництво, господарство і право. - 2003.- № 4. - С. 57-60.
199. Мельник О.М. Деякі проблемні питання щодо закордонного патентування за законодавством України // Митна справа. - 2002.- № 3. - С.70-74.
200. Мельник О.М. Інтелектуальна власність в економічній системі розвитку України – проблемні питання // Наше право. - 2004. - № 3. - С.85-94.
201. Мельник О.М. Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності: деякі питання // Право України. - 2001. - № 7. - С. 83-85.
202. Мельник О.М. Правова охорона знаків для товарів і послуг в Україні (цивільно-правовий аспект). Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2001. – 135 с.
203. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. Монографія. – Х.: Національний університет внутрішніх справ України, 2002. - 362 с.
204. Мельник О.М. Проблеми юридичної природи права інтелектуальної власності // Наше право. - 2003 - № 3. - Стор. 55-60.
205. Мельник О.М. Суб’єкт права інтелектуальної власності та його цивільно-правовий статус. Монографія. – Х.: Національний університет внутрішніх справ України, 2003. – 156 с.
206. Методичні рекомендації про порядок складання, подачі і розгляд заяви на раціоналізаторську пропозицію. Затверджені наказом Держпатенту України від 27 серпня 1995 р. №131 / Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. - Х. - 2002. - С. 425-437.
207. Минков А. Международная охрана интеллектуальной собственности. - СПб., 2001.
208. Мироненко Н., Штефан О. Щодо питання про захист інтелектуальної власності за законодавством України // Українське комерційне право. - 2001. - № 1. - С. 28-32.
209. Мироненко Н.М. Договоры в сфере науки и научно-технической деятельности. / Мат. Республіканської науково-практичної конференції 14-15 квітня 1992 р. “Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу України”. - К., 1992. - С. 91-93.
210. Мироненко Н.М. Щодо питання про інтелектуальну власність / Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції “Проблеми підготовки нового Цивільного кодексу України” (20-21 травня 1993р.) - К., 1993. - С. 58-63.
211. Мироненко Н.М., Карпенко А.Д. Товарные знаки: Практика правовой охраны. Правовые проблемы промышленной собственности. / Реферативный обзор действующего законодательства Украины и практика его применения. - К., 1996.
212. Миронов Сергей. Страну поднимает не сырье, а интеллект. // Аргументы и факты в Украине.- 2002. - № 20.
213. Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 38-39. - Ст. 288.
214. Мусияка В.Л. Авторские договоры. – К., 1988. – 84 с.
215. Мухопад В.И. Международная торговля лицензиями. - М., ВНИИПИ. 1994.
216. Наменгенов К.И. Абсолютные и относительные изобретательские отношения. - Алма-Ата, 1978.
217. Наукова і інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. - К., 2001. - С.237 –268.
218. Научно-технический прогресс и эффективность производства. - М., 1985. – 240 с.
219. Научно-технический прогресс. Программный подход. - М., 1981. – 238 с.
220. Наяшков И.С. 60 лет советского изобретательства // Вопросы изобретательства. - 1979. - № 6. - С. 4-12.
221. Наяшков И.С. Изобретательская и патентно-лицензионная деятельность в новых условиях хозяйствования // Вопросы изобретательства. – 1987. - №11. - С. 2-5.
222. Нечипоренко Микола. Чому йому, Боже, ти крилець не дав? // Голос України. - 2002. - 21 груд.
223. Никитина М.И. Авторское право на произведения науки, литературы и искусства. – Казань, 1982. – 136 с.
224. Новая техника и факторы ее освоения. - М., 1978. – 302 с.
225. Основи інтелектуальної власності / Всесвітня організація інтелектуальної власності. – К.: „Ін Юре”, 1999. – 578 с.
226. Охорона промислової власності в Україні. / За ред. О.Д. Святоцького, В.Л. Петрова.- К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 1999. - 398 с.
227. Ошара І., Дубинський М. Процедура реєстрації товарних знаків в Україні // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 1-2. - С. 17-19.
228. Паладін М. Захист географічних зазначень походження товарів. // Інтелектуальна власність. – 2001. - № 5-6. - С. 3-14.
229. Парижская конвенция об охране промышленной собственности. - Том.1. Право интеллектуальной собственнос