ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОСЕРЕДНИЦТВА У ПІДПРИЄМНИЦЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

ЗМІСТ

Вступ 3

РОЗДІЛ 1
Поняття посередництва та його правова природа 12

1.1. Історія появи та розвитку посередництва 12
1.2. Посередництво в економічному та правовому сенсі 21
1.3. Загальна характеристика посередницького правовідношення. Посередництво як підприємницька діяльність 36
1.4. Суб’єкти посередництва. Класифікація посередників 63
1.5. Посередницький договір та його види 78

РОЗДІЛ 2
Правове регулювання окремих видів
посередницької діяльності 125

2.1. Діяльність з організації торгівлі. Брокерська діяльність 125
2.2. Посередницькі операції з цінними паперами 135
2.3. Комерційне посередництво на ринку нерухомості 146

Висновки 167

Список використаних джерел 173

Додатки 197

ВСТУП
Актуальність теми. Перехід України до ринкових відносин характеризується активізацією всіх сфер суспільного виробництва, у тому числі обміну. При цьому не тільки зростає кількість суб’єктів, які беруть участь у торговельній, комерційній діяльності, а й з’являються нові види торговельних операцій, збільшується обсяг товарообігу.
Участь в обміні комісіонерів, повірених та інших посередників, що сприяють діяльності товаровиробників, – обов’язкова умова функціонування суспільних відносин будь-якої економічної системи. Їхню діяльність має бути забезпечено надійним правовим механізмом, що враховує як інтереси посередників, так і тих, хто вдається до їх послуг. На жаль, багато питань діяльності посередників залишаються нині без належної уваги з боку законодавця.
У чинному Цивільному кодексі України інститут посередництва закріплено фрагментарно, що негативно позначається на статусі осіб, які беруть участь у посередницькому правовідношенні, а також негативно впливає на рівень правозастосовної та договірної роботи, і поряд з іншими факторами гальмує впровадження нових форм підприємницької діяльності.
Розмаїття посередників і правових форм посередництва створює конкурентноздатне середовище, що сприяє ефективному розвитку ринкової інфраструктури. В Україні в останні роки посередництво стало одним з активно здійснюваних видів професійної підприємницької діяльності. Більше того, у країні фактично розпочався процес формування спеціалізованих посередницьких структур.
У той же час законодавство України, що регулює посередницьку діяльність, складається з фрагментів непрямих законів, відомчих нормативних актів, різних інструкцій та положень. Зрозуміло, що таку нормативну базу не можна вважати достатньою для регулювання такого важливого явища, як посередництво.
У зв’язку з цим є дуже важливим включення до нового Цивільного кодексу норм, що відображають специфіку правового регулювання посередницького правовідношення і договорів, які використовуються в посередницькій діяльності. Як не парадоксально, але сьогодні, по суті, відсутнє спеціальне регулювання такого специфічного посередницького договору, як договір консигнації, а механізм правового регулювання агентського договору, закріплений у Господарському кодексі України, потребує вдосконалення.
При розробленні принципів правового регулювання посередництва доцільно було б використовувати досвід західних країн, у законодавстві яких урегульовано діяльність посередників (маклерів – у Німеччині, Швейцарії, куртьє – у Франції, агентів – в Англії, США тощо). Слід також зазначити, що в Росії до революції посередницька діяльність докладно регулювалася, підрозділяючись на маклерську, комісійну, агентську.
Поняття посередництва має бути визначено на рівні закону в Цивільному кодексі України. Це сприяло б однаковому розумінню цього явища, оскільки нині ясності в цьому питанні немає. Одні автори вважають, що посередництво обмежується лише здійсненням фактичних дій, інші, навпаки, гадають, що до поняття посередництва включаються договори так званого «простого» посередництва, що не набули дотепер законодавчого закріплення. У той же час, предметом такого договору є пошук клієнту необхідного контрагента і на практиці такі договори активно використовуються посередницькими структурами.
Зазначені обставини вказують на актуальність теми, обраної для дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри підприємницького і міжнародного приватного права в межах державної цільової комплексної програми «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти) № 0186.0.070869».
Мета і задачі дослідження – обґрунтування самостійної ролі посередництва як одного з найважливіших компонентів ринкової економіки, вироблення теоретичних і практичних рекомендацій щодо удосконалення цивільного законодавства в цій галузі. Для досягнення указаної мети завданнями даної наукової роботи стали:
1. з’ясування правової природи посередницького право відношення;
2. визначення правового статусу суб’єктів посередництва;
3. виходячи із специфіки договору на надання посередницьких послуг висвітлення особливостей посередницьких договорів;
4. дослідження специфіки застосування посередницьких договорів в окремих видах підприємницької діяльності;
5. аналіз цивільного законодавства України з точки зору його відповідності потребам ринкових відносин, опрацювання конкретних пропозицій по вдосконаленню вітчизняного законодавства щодо регулювання посередницьких договорів, визначення перспектив розвитку інституту посередництва в Україні.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення посередницької діяльності.
Предметом дослідження є комплекс проблем, пов’язаних із правовим регулюванням посередництва, зокрема, поняття посередництва в правовому та економічному сенсі, його роль і місце в підприємницькій діяльності, суб’єкти посередництва, посередницькі договори, особливості правового регулювання діяльності посередників в окремих сферах економіки.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного дослідження становить діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів.
Автором також було використано методи наукового аналізу:
– історико-правовий – при вивченні розвитку правового регулювання посередницьких відносин в Україні;
– порівняльно-правовий – при дослідженні аналогічних правових інститутів і договірних форм у праві іноземних держав і вивченні їх правового регулювання;
– системно-функціональний – при дослідженні змісту і форм посередницьких правовідносин, а також структури посередницьких договорів;
– формально-юридичний – при аналізі норм чинного законодавства;
– логічний метод, за допомогою якого аргументується істинність або помилковість наукових суджень, а також інші методи наукового аналізу.
Теоретичною основою дослідження є роботи відомих вчених в галузі загальної теорії права і праці вчених-цивілістів та міжнародників, таких як: Ч.Н. Азімов, С.С. Алексєєв, В.С. Анохін, М.І. Бару, В.І. Борисова, М.І. Брагінський, С.Н. Братусь, В.В. Вітрянський, В.М. Гайворонський, В.М. Гордон, В.П. Грибанов, О.В. Дзера, О.С. Іоффе, А.І. Камінка, О.О. Красавчиков, І.Ю. Красько, А.С. Комаров, М.Я. Кирилова, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць, Б.М. Мезрін, А.В. Міцкевич, В.Л. Мусіяка, Є.Л. Невзгодіна, О.А. Підопригора, О.О Підопригора, В.І. Поздняков, В.К. Попов, В.А. Рясенцев, Н.О. Саніахметова, М.М. Сібільов, І.В. Спасибо-Фатєєва, М.С. Строгович, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, Є.Д. Шешенін, Р.Й. Халфіна, В.Ф. Яковлев та ін., а також праці деяких закордонних юристів В. Ансон, М. Бартошек, Г. Ласк, Р. Саватьє тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в українській юридичній науці проведено комплексне цілеспрямоване дослідження проблем правового регулювання посередництва в підприємницькій діяльності і способів їх вирішення, проаналізовано існуючі концепції і дано власне визначення поняття посередництва в економічному і правовому сенсі, обґрунтовано необхідність виділення з низки існуючих зобов’язань самостійного інституту – договору на надання посередницьких послуг. Істотну увагу в дисертаційному дослідженні приділено різновидам такого договору – посередницьким договорам, сформульовано їх критерії, що дозволяють виділити їх із усієї системи цивільно-правових договорів, проведено аналіз правової природи та особливостей основних посередницьких договорів. Висловлено конкретні пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регулює відповідні правовідносини.
У результаті проведеного дослідження дисертантом одержано нові й такі основні наукові результати, що мають елементи новизни:
1. Поняття посередництва автор розглядає в економічному і правовому сенсі. Посередництво в економічному сенсі визначається як діяльність, що сприяє товарному обороту, здійснювана суб’єктами підприємництва як від свого імені, так і від імені клієнта, як своїм коштом, так і коштом клієнта.
Посередництво в правовому сенсі є підприємницькою діяльністю юридичних і фізичних осіб (посередників), спрямованою на сприяння вступу клієнта в правовідносини з третіми особами шляхом вчинення посередником дій юридичного і фактичного характеру, що здійснюється посередником як від свого імені, так і від імені, коштом і в інтересах іншої особи (клієнта),
Вперше в правовій літературі виділено риси, притаманні посередництву в правовому сенсі, а саме:
а) комерційне посередництво виникає в сфері майнового обороту і є підприємницькою діяльністю;
б) відповідно до посередницького правовідношення посередник фактично і юридично сприяє іншим особам у набутті та реалізації (зміні та припиненні) цивільних прав і обов’язків;
в) посередник може виступати в обороті від власного імені або від імені клієнта, але завжди за рахунок клієнта і в його інтересах;
г) діяльність посередника полягає в наданні послуг клієнтам, він може сприяти як одній із сторін майбутнього організовуваного відношення, так і обом сторонам;
д) можливість діяти як посередник і виконувати посередницькі функції визначається його правоздатністю і повноваженнями, даними клієнтом;
е) комерційне представництво, будучи різновидом посередництва в правовому сенсі, відрізняється від останнього тим, що представник здійснює юридично значимі дії в інтересах лише однієї зі сторін і може виступати в обороті тільки від імені клієнта.
2. Автор обґрунтовує необхідність закріплення в новому Цивільному кодексі України самостійного інституту посередництва, пропонуючи розроблену ним відповідну главу ЦК.
3. Вперше в правовій літературі України комплексно досліджено посередницьке правовідношення, проаналізовано його зміст як різновид правовідносин з надання послуг.
Посередницьке правовідношення автором визначається як зобов’язання, у силу якого одна особа (посередник), вступаючи в правовідносини з третіми особами, сприяє іншій особі (клієнту) у встановленні, зміні або припиненні правовідносин, а клієнт зобов’язується оплатити надану послугу.
Посередницьке правовідношення знаходить своє вираження в договорі на надання посередницьких послуг, відповідно до якого одна сторона (посередник) зобов’язується вчинити на користь іншої сторони дії, що сприяють вступу клієнта в правовідносини з третіми особами. Договір на надання посередницьких послуг є консенсуальним, відплатним, взаємним, може бути дво- або багатостороннім.
4. Вперше в правовій літературі виділено такі загальні риси посередницьких договорів:
– метою таких договорів є забезпечення інтересів однієї особи (клієнта) діями іншої особи (посередника);
– посередник може діяти як від свого імені, так і від імені клієнта, але завжди в інтересах іншої сторони і за її рахунок;
– предметом посередницького договору є надання посередником послуг клієнту щодо встановлення відносин із третіми особами. Саме цим посередницька послуга відрізняється від інших видів послуг;
– діяльність посередника має характер послуги;
– посередницькі договори завжди відплатні;
– найбільш загальним і принципово важливим для посередницьких договорів, пов’язаних з реалізацією товару, є те, що право власності на нього не переходить до посередника.
5. На підставі зазначених рис виділено посередницькі договори, до яких автор відносить договори доручення, комісії: управління майном, консигнація, а також агентський договір.
Договір на надання посередницьких послуг і посередницькі договори співвідносяться як рід і вид. Закріпленим у договорі на надання посередницьких послуг вимогам повинні відповідати не тільки вже відомі законодавству посередницькі договори, а й ті, які можуть з’явитися в майбутньому.
6. Дисертантом проведено комплексне дослідження організаційно-правових форм посередників. Автор дійде висновку, що за загальним правилом посередником може виступати будь-яка фізична або юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, зареєстрована у встановленому законом порядку як суб’єкт підприємницької діяльності. Через те, що принцип спеціальної правоздатності, закріплений чинним законодавством України, втрачає своє значення, а новий ЦК 2003 р. передбачає загальну правоздатність для комерційних юридичних осіб, слід дійти висновку, що посередники мають право здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом.
7. Автором запропоновано класифікацію посередників за такими ознаками:
а) стосовно правомочностям власника посередники поділяються на тих, які:
– набувають окремих правомочностей власника (частково залежних – комісіонерів, консегнаторів, агентів);
– не набувають правомочностей власника (брокерів);
б) залежно від виду посередницького договору посередники поділяються на:
– представників;
– керуючих;
– комісіонерів;
– консигнаторів;
– агентів.
в) за ознакою наявності права укладати угоди від свого імені чи від імені клієнта й за порядком оплати посередницької послуги:
– посередники, які укладають угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (повіренні, торговельні агенти, брокери). Ці відносини регулюються договором доручення, агентським договором;
– посередники, які укладають угоди з третіми особами від свого імені і за рахунок довірителя (комісіонери, керуючі, консигнатори, агенти). Ці відносини регулюються договором комісії, консигнації, договором управління майном.
8. Заповнюючи наявну у законодавстві України прогалину, у роботі дається визначення договору консигнації як договору, за яким одна сторона (консигнатор) зобов’язується за дорученням іншої сторони (консигнанта) протягом певного часу (терміну договору консигнації) за обумовлену винагороду продавати товари від свого імені і за рахунок консигнанта; дається його класифікація на безповоротний і частково поворотний; визначаються умови такого договору, права та обов’язки сторін.
Будучи різновидом договору комісії, договір консигнації відрізняється від останнього тим, що на відміну від комісіонера, зобов’язаного вчиняти будь-які правочини, консигнатор укладає правочини з купівлі-продажу.
Пропонується доповнити новий ЦК України розробленими автором правовими нормами про договір консигнації.
9. На підставі аналізу законодавства закордонних країн і практики його застосування, автор визначає агентський договір як договір, за яким одна сторона (агент) зобов’язується за винагороду здійснювати за дорученням іншої сторони (принципала) юридичні та інші дії від свого імені, але за рахунок принципала, або від імені та за рахунок принципала.
Відповідно до ст. 297 Господарського кодексу України, агент може виступати тільки від імені клієнта. Відносини, названі ГК комерційним посередництвом, є комерційним представництвом, урегульованим ст.243 нового ЦК України. Таким чином, агентські відносини не урегульовано належним чином ні ГК, ні ЦК, тому автор, вважаючи, що ці відносини повинні регулюватися Цивільним кодексом і пропонує доповнити його главою про агентські договори, розробленою автором.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження дозволяють визначити підходи до вирішення низки теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з розробкою поняття посередництва і посередницького договору. Основні положення роботи та практичних рекомендацій може бути використано в роботі з подальшого удосконалення чинного законодавства, а також при вивченні курсів «Цивільне право України», «Правові основи підприємницької діяльності» та ін., підготовці підручників, навчальних посібників.
Апробація результатів дослідження. Результати, одержані в процесі роботи над дисертацією, було апробовано на наукових конференціях молодих учених і аспірантів «Актуальні проблеми юридичної науки» (травень 2000 р.), «Актуальні проблеми цивільного права на сучасному етапі розвитку України» (лютий 2002 р.) у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого, при читанні лекцій у «Економіко-правовому центрі з питань банкрутства» м. Харків, у навчальному процесі при проведенні практичних занять з курсу «Правові основи підприємницької діяльності», а також обговорювалися на засіданнях кафедри підприємницького і міжнародного приватного права Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні теоретичні положення викладено в чотирьох статтях у наукових спеціалізованих виданнях України та двох тезах виступів на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Узагальнюючи результати проведеного дослідження, можна сформулювати такі основні висновки.
1. Посередництво є результатом всесвітнього поділу праці, подальшої спеціалізації як виробників, так і посередників.
В міру розвитку товарного виробництва, загострення проблеми реалізації товарів, посередництво набуває рис підприємницької діяльності.
2. Поняття посередництва автор розглядає в економічному і правовому сенсі. При цьому: під посередництвом в економічному сенсі слід розуміти діяльність, що сприяє товарному обігу, здійснювану суб'єктами підприємництва як від свого імені, так і від імені клієнта, як за свій рахунок, так і за рахунок клієнта. Посередництво в правовому сенсі – це підприємницька діяльність юридичних або фізичних осіб (посередників), спрямована на сприяння вступу клієнта в правовідносини з третіми особами шляхом здійснення посередником дій юридичного і фактичного характеру, здійснювана як від свого імені, так і від імені, за рахунок і в інтересах іншої особи (клієнта).
3. Основними ознаками посередництва в правовому сенсі є такі:
а) в силу посередницького правовідношення посередник надає фактичне і юридичне сприяння іншим особам у придбанні та реалізації, а також у зміні й припиненні цивільних прав і обов'язків;
б) діяльність посередника полягає в наданні послуг клієнтам, які він може надавати як одній із сторін майбутнього організовуваного відношення, так і обом сторонам;
в) можливість діяти як посередник і виконувати посередницькі функції визначається його правоздатністю і повноваженнями, даними йому клієнтом;
г) комерційне посередництво виникає в сфері майнового обороту і є підприємницькою діяльністю;
д) посередник може виступати в обороті від власного імені або від імені клієнта, але завжди за рахунок клієнта і завжди в його інтересах.
е) комерційне представництво, будучи різновидом посередництва в правовому сенсі, відрізняється від останнього тим, що представник здійснює юридично значимі дії в інтересах лише однієї зі сторін і може виступати в обороті тільки від імені клієнта.
4. У новому ЦК України має бути закріплено поняття "посередництва". Це дозволить, з одного боку, перейти до регламентації посередницького договору в самому Цивільному кодексі, а з іншого — провести роботу з приведення всього законодавства, пов'язаного з цією діяльністю, у відповідність із загальними нормами закону. Крім того, наявність таких норм допоможе в розробці нормативних актів, спрямованих на регулювання окремих видів і форм посередництва.
5. Посередницьке правовідношення визначається автором як зобов'язання, у силу якого одна особа (посередник), вступаючи в правовідносини з третіми особами, зобов'язується сприяти іншій особі (клієнту) у встановленні, зміні або припиненні правовідносин у сфері підприємницького обороту, а клієнт зобов'язується оплатити надану послугу. Підставою його виникнення є договір.
Специфіка змісту посередницького правовідношення визначається тим, що метою його сторін є одержання (надання) сприяння у встановленні нового правовідношення з третіми особами, тому об'єктом посередницького правовідношення є активні дії по наданню послуг контрагентам. Посередницьке правовідношення має майновий характер.
6. Учасниками посередницьких відносин виступають, по-перше, особи, в інтересах яких відбувається посередницька послуга /клієнти/, і, по-друге, особи, що виконують цю послугу /посередники/.
7. Посередниками можуть бути будь-які фізичні (громадяни України, іноземці, особи без громадянства) і юридичні особи усіх форм власності та будь-яких організаційно-правових форм, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у встановленому законом порядку. Через те, що принцип спеціальної правоздатності, закріплений чинним законодавством України, втрачає своє значення, а новий ЦК 2003 року передбачає загальну правоздатність для комерційних юридичних осіб, слід дійти висновку, що посередники можуть здійснювати будь-яку діяльність, не заборонену законом.
8. Автор класифікує посередників за такими ознаками:
а) по відношенню до правомочностей власника посередники поділяються на:
- тих що набувають окремі правомочності власника (частково залежних – комісіонерів, агентів);
- тих, що не набувають правомочностей власника (брокерів);
б) залежно від виду посередницького договору посередники підрозділяються на:
- представників;
- керуючих;
- комісіонерів;
- консигнаторів;
- агентів.
в) за ознакою наявності права укладати правочини від свого імені або від імені клієнта і за порядком оплати посередницької послуги:
- посередники, що укладають правочини з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (повірені, керуючі, торговельні агенти, брокери). Ці відносини регулюються договором доручення або агентським договором;
- посередники, що укладають правочини з третіми особами від свого імені та за рахунок довірителя (комісіонери, консигнатори, агенти, керуючі). Ці відносини регулюються договором комісії, консигнації, управління майном.
9. У новому ЦК України має бути закріплено інститут посередництва, що складається з загальних і спеціальних норм. Загальні норми повинні визначати поняття посередництва, його місце серед інших інститутів цивільного права, а також поняття і зміст договору на надання посередницьких послуг. Спеціальні норми має бути присвячено окремим видам посередницьких договорів.
10. З метою однакового застосування в підприємницькій практиці пропонується виділити в самостійний інститут договір на надання посередницьких послуг, відповідно до якого одна сторона (посередник) зобов'язується здійснювати на користь іншої сторони (клієнта) дії, що сприяють вступу клієнта в правовідносини з третіми особами. Цей договір є консенсуальним, взаємним, відплатним, може бути дво- або багатостороннім.
11. Договір доручення і договір комісії є правовою основою посередницької діяльності в Україні. Їх різновидами є договір управління майном, договір консигнації, а також агентські угоди. Усі ці посередницькі договори є видовими стосовно договору на надання посередницьких послуг.
12. Для всіх зазначених посередницьких договорів характерні такі спільні риси:
- метою таких договорів є забезпечення інтересів однієї особи (клієнта) діями іншої особи (посередника);
- посередник може діяти як від свого імені, так і від імені клієнта, але завжди в інтересах іншої сторони і за її рахунок;
- предметом посередницького договору є надання посередником послуг клієнту по встановленню відносин із третіми особами. Саме цим посередницька послуга відрізняється від інших видів послуг;
- діяльність посередника має характер послуги;
- посередницькі договори завжди відплатні;
- найбільш загальним і принципово важливим для посередницьких договорів, пов'язаних з реалізацією товару є те, що право власності на нього не переходить до посередника за договором.
13. Аналіз чинного законодавства і практики його застосування свідчить про те, що законодавство України, що регулює такий різновид посередницької діяльності, як комісійні та консигнаційні операції, істотно відстає від світової. Тому, для подолання труднощів, що виникають при укладенні і виконанні консигнаційних операцій, у ЦК України необхідно передбачити окремий розділ, який би детально регламентував ці операції та визначав їх поняття і специфіку.
14. На підставі аналізу законодавства зарубіжних країн і практики його застосування, слід дійти висновку, що новий ЦК має містити правові норми щодо такого посередницького договору, як агентський.
15. Основні суб'єкти комерційного посередництва на ринку нерухомості за ступенем економічної та організаційно-правової самостійності поділяються на: а) залежних від інших учасників ринку нерухомості (коли посереднику не передаються ніякі права на об'єкт нерухомості – брокери); частково залежних (комісіонерів, повірених, агентів, ріелтерів, оцінювачів).
Посередники на ринку нерухомості можуть діяти в будь-яких організаційно-правових формах, передбачених законодавством України.
Основними посередницькими договорами, що використовуються на ринку нерухомості, є:
а) договір комісії, за умовами якого посередник, приймаючи об'єкт нерухомості на комісію, діє від свого імені, але за рахунок клієнта;
б) договір доручення, за умовами якого посередник (ріелтер, оцінювач) діє від імені і за рахунок клієнтів;
в) агентський договір, за умовами якого посередник може працювати як від свого імені, так і від імені клієнта, але обов'язково за рахунок останнього.
16. Сторонами посередницького правовідношення на біржі є посередники та клієнти. До посередників належать біржові контори та біржові брокери, що мають бути зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у встановленому законом порядку. Основними посередницькими договорами, застосовуваними на біржі, є договір доручення і договір комісії.
17. Основними посередниками на ринку цінних паперів є: брокери, що виступають в правочинах з цінними паперами як повірені або комісіонери, а основними посередницькими договорами в цій сфері є договори комісії або доручення.
Посередницька діяльність з випуску і обігу цінних паперів здійснюється юридичними та фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), причому на відміну від інших видів діяльності, підлягаючої ліцензуванню, об'єктом ліцензування в операціях з цінними паперами є саме посередницька діяльність незалежно від того, на підставі яких саме посередницьких договорів вона здійснюється.
На ринку цінних паперів вирізняють такі види професійної діяльності: комерційна, дилерська, комісійна, брокерська, діяльність по управлінню цінними паперами, розрахунково-клірингову діяльність.
До посередницької діяльності з усіх перелічених вище видів належить: комісійна, брокерська, діяльність по управлінню цінними паперами, і розрахунково-клірингова діяльність з цінними паперами, тому що ці види діяльності характеризуються всіма ознаками посередницької діяльності, у тому числі відсутністю переходу права власності на цінні папери.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авдеев С. Распределение средств производства и оптовая торговля // Материально-техническое снабжение.- 1984. -№ 10. - C. 18-22.
2. Агарков М.М. К вопросу о договорной ответственности // Вопросы советского гражданского права: Сб. /Под ред. проф. М.М.Агаркова.-М. -Л.: АН СССР, 1945.- С. 114-155.
3. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. –М.:Юриздат,1940. –59 с.- (Учен. тр. ВИЮН. Вып.3).
4. Агасандян Г. Посредничество в рыночных системах - М.: ВЦ РАН, 1991. - 30 с.
5. Акимов В.И. Смешанные договоры в гражданском праве // Вопросы теории и практики гражданско-правового регулирования: Сб. статей.- Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1985. - С. 127-136.
6. Александров Н.Г. Правовые отношения в социалистическом обществе: Лекция, прочитан. на юрид. ф-те МГУ. -М.: Изд-во МГУ, 1959.- 45 с.
7. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс лекций в 2-х т. Т. 2. - М.: Юрид. лит., 1982. – 359 с.
8. Алексеев С.С. Односторонние сделки в механизме государственного регулирования // Сборник ученых трудов Свердловского юридического института. – 1970.- Вып. 13.- C. 48-62.
9. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. Т.1. Основные вопросы общей теории социалистического права.- Свердловск: Изд-во Свердловск. юрид. ин-та, 1972.- 394 с.
10. Алексеев С.С., Яковлев С.С., Яковлев В.Ф. Социалистическое хозяйство и гражданское право: тенденции и перспективы // Проблемы гражданского права. - Л., 1987. - C. 23.
11. Амуржуев О. Добровольные посредники / /Экономическая газета.- 1989.- № 42. -C. 6.
12. Андреев В.К. Вопросы ответственности третьих лиц с позиции теории представительства // Научные труды Кубанского ун-та.- 1979.- Вып. 280.- С. 32-45.
13. Андреев В. Договоры в предпринимательской деятельности // Рос. юстиция. – 1995. - № 4. - С. 9-12.
14. Андреев В.К. Представительство в гражданском праве: Учеб. пособ. - Калинин: Изд-во Калининск. ун-та, 1978. - 86 с.
15. Андреев В.К. Применение института представительства в деятельности производственного объединения // Сов. государство и право.- 1976.- № 8.- С. 59-63.
16. Андреев Л. Посредничество в хозяйственных отношениях // Сов. юстиция. – 1993. - № 8. - C. 11-12.
17. Андреева Т., Титаренко П. Агентства по недвижимости: политика выживания // Бизнес информ.- 1988.- № 3.- С. 48.
18. Анисимов Л.Н. Международно-правовые средства разрешения международных споров (конфликтов). - Л.: Изд-во ЛГУ, 1975. –164 с.
19. Анненков К. Система русского гражданского права. Т. IV. Отдельные обязательства – 2-е изд. – СПб.: Типография М.М. Стасюлевича, 1912. – 655 с.
20. Анохин В.С. Правовые вопросы комплексного снабжения. - Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1990. – С. 51
21. Ансон В. Основы договорного права. Пер. с англ. / Под ред. О.Н. Садикова. - М.: Юрид. лит., 1984. – С. 383-385
22. Апопий В. Проблемы становления торгового посредничества в Украине //Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- № 6.- C. 29-31.
23. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения. - М.: Юрид. лит., 1989. – 447 с.
24. Безрук Н.А. Договор комиссии по советскому гражданскому праву: Лекции для студ. ВЮЗИ / Под ред. проф. В.А. Рясенцева. – М: ВЮЗИ., 1955. – 28 с.
25. Белов А.П. Международное предпринимательское право: Практическое пособие.–М.: юридический Дом "Юстиции" 2001.–336с.
26. Бланк И.А. Торгово-посредническое предпринимательство. –К., 1992. – 231 с.
27. Богуславський М.М. Международное частное право: Учеб. для вузов по спец. «Правоведение» - М.: Междунар. отношения, 1989. – 365 с.
28. Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер. с англ. - М.: Экономика, 1991. – 270 с.
29. Брагинский М.И., Витрянский В.Л. Договорное право. Кн. 2. Договоры о передаче имущества. - Минск: Статут, 2000. - 800 с.
30. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах.- Минск: Наука и техника, 1967. - 259 с.
31. Брагинский М.И., Еремеев Д.Ф. Хозяйственные договоры. –Минск: Беларусь, 1967.- 95 с.
32. Братусь С.Н., Лунц Л.А. Вопросы хозяйственного договора.- М.: Госюриздат, 1954.- 156 с.
33. Братусь С.Н., Липецкер М.С. О систематизации социалистического гражданского права // Сов. юстиция. - 1937.- № 7.- C.10-11.
34. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. - М.: Госюриздат, 1963. - 197 с.
35. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права.-М.: Юрид. лит., 1950.-368с.
36. Буржилова Е. Средства производства - выгодный товар // Бизнес и банки. - 1991. - № 30. -C. 1-2.
37. Бурлаков Р.М. Цивiльно-правовi питання здiйснення аудиторської дiяльностi в Українi: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: Спец. 12.00.02. - Харкiв, 2000. – 19 с.
38. Быковская Л.В. Хозяйственный договор в оптовой торговле // Сов. государство и право. - 1991. - № 9. - C. 62-65.
39. Васева Н.В. Имущественные и организационные гражданско-правовые договоры // Гражданско-правовой договор и его функции. - Свердловск, 1980. - C. 53-70.
40. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. - М.: Юрид. лит., 1976. - 264 с.
41. Васильєва В.А. Торгове посередництво: правовий аспект// Матеріали наукової конференції: Конституція України – основа модернізації держави та суспільства, 21-22 червня 2001 р. Харків. – Х.:Право, 2001. – 592 с.
42. Васьковский Е.В. Учебник гражданского права. Введение и общая часть. Вып. I. - Спб.: Изд-во юрид. книжн. магазина Н.К. Мартынова, 1894. - 169 с.
43. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч. 1. - Харьков: Изд-во Харьковск. ун-та, 1958. - 339 с.
44. Войчак А.В. Ефективнiсть посередницької дiяльностi в товарному обiгу засобiв виробництва//Економiка України.- 1993.-№ 5.- C. 83-85.
45. Войчак А.В. Организационно-экономический механизм посреднической деятельности. –К.: Высш. шк., 1991. – 111 с.
46. Войчак А.В. Формы и тенденции развития посреднической деятельности в оптовой торговле средствами производства // Организация и планирование отраслей народного хозяйства: Респ. межвед. науч. сб. - Вып. 104.- К.: Вищ. шк., 1991 - C. 52-62.
47. Гайдуцький П., Подолєва О. До ринку через розвиток посередницьких структур // Економiка України. - 1993. - № 5. - C. 11-20.
48. Гальперин Л.Б. Долгосрочные договоры на организацию поставок товаров // Правоведение.- 1976. - № 4.- С. 36-44.
49. Герчикова И.Н. Заключение и исполнение экспортных сделок // Как продать ваш товар на внешнем рынке: Справочник. -М.: Мысль, 1990. -C.209-211.
50. Гладченко И. Апофеоз посредничества // Бизнес.- 1995. - № 38. - С. 34.
51. Глезерман Г.Е. Законы общественного развития: их характер и использование. - М.: Политиздат, 1979. – 303 с.
52. Годэмэ Е. Общая теория обязательств /Пер. с франц. И.Б.Новицкого. - М.: Юриздат., 1948. – 510 с.
53. Голошубова Н.О., Голошубов О.В. Оптовi посредники в розвинутих країнах // Дiловий вiсник. - 1996. - № 3. - C. 26-27.
54. Голошубова Н.О. Торгiвля через посредникiв // Дiловий вiсник.- 1995.- № 4. - C. 35-36.
55. Гольмстен А.Х. Очерки по русскому торговому праву. - СПб.: Типография Чичинадзе Д.В., 1895. – С. 12, 125
56. Гордон В.М. Система советского торгового права. - Харьков: Изд-во НКО УССР, 1927.
57. Господарський кодекс України//Голос України.-2003.-№49-50.С.5
58. Граве К.А. Торговые установления. - М.: Изд-во НКФ, 1927.
59. Гражданский кодекс Польской Народной Республики: Пер. с польск. / Под ред. Н.Г. Комлева, И.А. Гринфольца. - М.: Прогресс, 1966. - 374 с.
60. Гражданский кодекс Российской Федерации. Ч.2 // Собр. законодат. Росс. Федер. - 1996. - № 5.- Ст. 410.
61. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под ред. Е.А. Васильева/. - М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
62. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учеб. пособ. для вузов по спец. «Междунар. право». В 2-х ч. / Отв. ред. Р.И. Нарышкина. Ч.2.- М.: Междунар. отношения, 1984. – 301 с.
63. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособ. для вузов по спец. «Правоведение» / Под ред. В.П. Мозолина, М.И. Кулагина. - М.: Высш. шк., 1980. - 382 с.
64. Гражданское право: Учеб. В 2-х т. / Под ред. Е.А.Суханова. Т.2. - М.: Изд-во БЕК, 1994. – 432 с.
65. Гражданское право: Учебник. В 3-х ч. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. Ч.2. - М.: Проспект, 1998. - 782 с.
66. Гражданское право России. Ч.2. Обязательственное право: Курс лекций.- М.: Изд-во БЕК, 1997. - 704 с.
67. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран. Гражданские и торговые кодексы. - М.: Изд-во Ун-та Дружбы народов, 1986.-384 с.
68. Гран К.А., Эйбушиту П.С. Основы законодательства по внутренней торговле СССР. - М.: Право и жизнь, 1928.
69. Грибанов В.П. Интерес в гражданском праве // Сов. государство и право. - 1967. - № 1. - C. 51-53.
70. Грибанов В.П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1972. - 284 с.
71. Гриценко Е. Рынок недвижимости: закономерности становления и функционирования (вопросы теории и методологии).- Х.: Бизнес Информ, 2002.- 284 с.
72. Гриценко Е. Рынок операций и услуг с недвижимостью. // Бизнес информ. -1999.- № 5-6. - С. 48.
73. Гуляев А. Торговля и торговые установления. - М., 1912. – С. 59, 69
74. Дашков Л.П., Данилов А.И., Тютюкина Е.Б. Предпринимательство и бизнес: Учеб. пособ.- М., 1995. – С. 118-138.
75. Дегтярева О. И., Полянова Т.Н., Саркисов С.В. Внешнеэкономическая деятельность: Учеб. пособ. - М., 2000. – 319 с.
76. Добровольский А. Устав торговый. - СПб: Законоведение, 1911.–С. 533.
77. Договоры в социалистическом хозяйстве /Отв. ред. О.С. Иоффе.- М.: Юрид. лит., 1964.- 498 с.
78. Егоров Н.Д. Классификация обязательств в советском гражданском праве // Сов. государство и право. - 1989. - № 3. - C. 36-44.
79. Егоров Н.Д. Понятие имущественного правоотношения//Вестник ЛГУ. Сер. Экономика, финансы, право.-1980.-№ 23.-Вып. 4. - С. 58-65.
80. Енгибаров А.В., Шабаев С. В. Выходим на внешний рынок. - М.: Политиздат, 1990.
81. Задыхайло Д.В. Правовое регулирование торговой деятельности в Украине.- Х.: Эспада - Синтекс, 1997. - 654 c.
82. Законодательство Великобритании, ФРГ и Франции о торговом предпринимательстве (об агентских договорах). Обзорная информация. –Вып. 212.- М.: Изд-во ВНИИСЗ. - 1984. – С. 1-3.
83. Здравомыслов А.Г. Проблемы интереса в социологической теории.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1964.- С. 29.
84. Зименкова О.Н. Современное развитие договорного права // Общест. науки за рубежом. Серия 4. Государство и право: РЖ. – 1988 . -№ 5. – С. 90-98.
85. Зобов’язальне право: Теорiя i практика: Навч. посiб. для вищ. навч. закладiв /За ред. О.В.Дзери.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- 912 с.
86. Зыков И.С. Договор во внешнеэкономической деятельности. - М.: Междунар. отношения, 1990. –221 с.
87. Зырянов А.В., Сарабская Л.П., Мельчаков В.Н. и др. Коммерческо-посредническая деятельность на товарном рынке.- Екатеринбург: Солярис, 1995. - 403 с.
88. Илларионова Т.И. Поднормативное регулирование общественных отношений в гражданском праве // Проблемы обязательственного права: Межвуз. сб. науч. тр. – Свердловск: СЮИ, 1989. - C. 4-14.
89. Иоффе О.С. Обязательственное право.- М.: Юрид. лит., 1975. - 880 c.
90. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1967. – 494 с.
91. Исаченко В.Л. Вопросы права и процесса.- М., 1915.-С. 315, 319.
92. Кабалкин А.Ю. Гражданско-правовой институт услуг в сфере обслуживания. - М.: Наука, 1987. – С.96.
93. Казанцев Л. Учение о представительстве в гражданском праве. - СПб., 1879. - 293 c.
94. Калмыков Ю.Х. К понятию обязательств по оказанию услуг в гражданском праве // Сов. государство и право.-1966.-№ 5.-C. 116-119.
95. Каминка А.И. Основы предпринимательского права. - Петроград: Труд, 1917. – С. 87.
96. Каминка А.И. Русское торговое право. – СПБ: Труд, 1912. – С. 6.
97. Квитко В. Для инвестиций тоже нужен посредник // Бизнес. - 1996. - № 2.
98. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. - М.: Изд-во АН СССР, 1958. –187 с.
99. Клейн Н.И. Организация договорно-хозяйственных связей. - М.: Юрид. лит., 1976. - 190 c.
100. Клименко Б.М. Мирное решение территориальных споров. - М.: Междунар. отношения, 1982. – 184 с.
101. Комаров А.С. Ответственность в коммерческом обороте. - М.: Юрид. лит., 1991. – 208 с.
102. Комаров А.С. Правовое регулирование внешнеэкономической деятельности // Совместные предприятия, международные объединения и организации на территории СССР: Нормативные акты и комментарии. - М.: Юрид. лит., 1989. - C. 172-185.
103. Комментарий ч.II ГК РФ / Под ред. В.Д. Карповича.- М., 1996. – 290 с.
104. Концепция внутренней торговли Украины. Утв. Постановл. Каб. Мин. Украины от 20 декабря 1997 г. // Бюл. законодавства і юридичної практики України. – 2001 р. - № 1. – С. 319.
105. Концепция функционирования и развития фондового рынка Украины. Утв. Постановл. Верх. Рады Украины от 22 сентября 1995 г. №342/95ВР// Вед. Верх. Сов.. – 1995. - № 33. – ст. 257.
106. Кохно А.П. Лизинговые и факторинговые операции: проблемы применения в России и СНГ // Юридический мир.- 1988. - № 8. - С. 32-36.
107. Красавчиков О.А. Гражданские организационно-правовые отношения // Сов. государство и право.- 1966.- № 10. -C. 50-57.
108. Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятие, содержание и функции // Гражданско-правовой договор и его функции. - Свердловск, 1980. - C. 3-21.
109. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. - М.: Госюриздат, 1958. - 183 c.
110. Краснокутский А. Договор комиссии. -М., 1925. –С. 9-13.
111. Красько И.Е. Агентский договор // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.- № 10. - С. 30-32.
112. Красько И.Е. Спорные проблемы представительства // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - № 1. - C. 11-14.
113. Кретов С. Правовая основа предпринимательской деятельности // Хозяйство и право. - 1991. - № 8. - C. 13-23.
114. Кротов М.В. Обязательство по оказанию услуг в советском гражданском праве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: Спец. 12.00.03. -Л., 1989.- 16 с.
115. Кувшинов В.А. Отношения между советскими предприятиями и внешнеэкономическими организациями при осуществлении экспортно-импортных операций // Правовые проблемы совершенствования хозяйственного механизма в СССР: Внешнеэкономические аспекты. - М.: Наука, 1990.
116. Кужелев И.Д. Логистизация коммерческого посредничества на рынке недвижимости: Автореф. дис. ... на соиск. уч. степ. к.э.н.: Спец. 08.00.06.- Р.-н.-Д., 1997.- 17 с.
117. Кузнецов В.В. Предприятие во внешнеэкономических связях: Стратегия развития и текущие проблемы. - М.: Междунар. отношения, 1990. –272 с.
118. Курс гражданского права К. Победоносцева. Ч.3.- С-Пб, 1896. - C. 468-507.
119. Курс политической экономии. В 2-х т. Т.1. Досоциалистические способы производства / Под ред. Н.А. Цаголова. - М.: Экономика, 1970. – 760 с.
120. Лавров С.Н., Злобин С.Ю. Основы маркетинга промышленных объектов.- М.: Внешторгиздат, 1990. –С. 69-71.
121. Ласк Г. Гражданское право США (Право торгового оборота). - М.: Иностр. лит., 1961. – 773 с.
122. Левитин О. Особливостi облiку дооцiнки матерiальних цiнностей пiдприємств торгiвельно-посередницької дiяльностi // Дiло.- 1995.- № 71.
123. Лунц А.А., Новицкий И.Б. Общее учение об обязательстве. - М.: Госюриздат, 1950. - 416 c.
124. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посіб.- К.: Юрінком Інтер, 1999. –560 с.
125. Майфат А.В. Понятие и организационно-правовые формы посредничества в гражданском праве: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.00.03. – Екатеринбург, 1992. – 14 с.
126. Максимов С.Н. Основы предпринимательской деятельности на рынке недвижимости. - С.-Пб.: Питер, 2000.- С. 37.
127. Мангутова Е.П. Правовое регулирование отношений по торговому посредничеству: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. - М., 1988. – 26 с.
128. Мартемьянова А.М. Объект организованного правоотношения // Проблемы обязательственного права: Межвуз. сб. науч. тр.-Свердловск, 1989.- C. 67 .
129. Мезрин Б.Н. Моделирование гражданско-правовых отношений // Проблемы обязательственного права: Межвуз. сб. науч. тр.-Свердловск, 1989.- С. 15-27.
130. Мезрин Б.Н. Санкции в структуре гражданского правоотношения // Гражданские правоотношения и их структурные особенности. - Свердловск, 1975. - C. 34-46.
131. Механизм внешнеэкономической деятельности: Сборник документов. - М.: Правда, 1988. –176 с.
132. Миниханов А.Г., Пугинский С.Б., Сафиуллин Д.Н. Основные вопросы внешнеэкономической деятельности молодежных центров. - М.: Молодая гвардия, 1989. –С.48.
133. Михайлов А. Услуги как форма бизнеса // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1999.- № 1.- С. 51-52.
134. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. -М.: Госюриздат, 1962.-
213 c.
135. Мусияка В.Л. Правовые основы предпринимательской деятельности. –Х.: Бизнес Информ, 1995. - 91 с.
136. Назаренко В. Консигнація як один із різновидів комісійних операцій // Предпринимательство, хозяйство и право.- 2000.- № 5.- С.11-14.
137. Назаренко О.Б. Совершенствование информационного обеспечения посреднической деятельности: Дис. на соиск. уч.ст. к.э.н.: Спец. 08.00.05.-М., 1994. –183 с.
138. Назырова В., Повелецкая Е., Яхновская Н. Существуют, но не процветают // Бизнес информ.- 1997.- № 4. - С. 47.
139. Наумов А.В. Уголовный закон в условиях перехода к рыночной экономике // Сов. государство и право. - 1991. - № 2. - C. 28-35.
140. Невзгодина Е.Л. Основания представительства в советском гражданском праве // Вопросы правового регулирования в социалистическом обществе. Вып. 9. -Свердловск, 1974. - С. 71-73.
141. Невзгодина Е.Л. Представительство по гражданскому праву // Сов. государство и право.- 1978.- № 3.- С. 118-122.
142. Невзгодина Е.Л. Представительство по советскому гражданскому праву. - Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1980. – 156 с.
143. Невзгодина Е.Л. Структура представительства // Сборник ученых трудов Свердловского юридического института. –1975.- Вып. 39. - C. 82-91.
144. Недужий И.И. Международные торги. - М.: Междунар. отношения, 1991. – С.19.
145. Нерсеров И.О. Понятие добровольного представительства в гражданском праве. - М., 1878. – С. 18.
146. Новицкий И.Б. Основы Римского гражданского права: Учеб. для вузов и фак. - М.: Госюриздат, 1960. – 240 с.
147. Новицкий И.Б. Регрессные обязательства между социалистическими хозяйственными организациями. - М.: Госюриздат, 1952. –183 с.
148. Носенко Д. О договоре комиссии //Журнал гражданского и уголовного права /кн.I/ -СПб, 1879. - C. 93, 94.
149. О внеснии изменений в закон Украины “О товарной бирже”: Закон Украины: Проект //
150. О внешнеэкономической деятельности: Закон УССР от 16 апр. 1991 г. № 959-XII // ВВС УССР.- 1991.- № 29.- Ст. 377.
151. О возобновлении платежеспособности должника или признания его банкротом: Закон Украины в ред. от 30 июня 1999 г. №784-XIV // ВВР Украины.- 1999.- № 42-43.- Ст. 378.
152. О государственном регулировании рынка ценных бумаг в Украине: Закон Украины от 30 окт. 1996 г. № 448/96-ВР // ВВР Украины.- 1996. - № 51.- Ст. 292.
153. О кооперации в СССР: Закон СССР от 6 мая 1988 г. № 8998-XI // ВВС СССР.- 1988.- № 22.- Ст. 355.
154. О координации законодательств государств – сленов ЕЭС по вопросам о независимых агентах: директива от 18ю12ю1986 г. № 86/635 // Рябиков Е.Ю. Агентские отношения во внешнеэкономических связях. – М., 1992. – С. 28.
155. О лизинге: Закон Украины от 16 дек. 1997 г. № 723/97-ВР // ВВР Украины.- 1998.- № 16.- Ст. 68.
156. О лицензировании определенных видов хозяйственной деятельности: Закон Украины от 1 июня 2000 г. № 1775-III // ВВР Украины.- 2000.-№ 36. –Ст. 299.
157. О налоге на промысел: Декрет Кабинета Министров Украины // Ведом. Верховного Совета Украины. – 1993. - № 19. – ст. 208.
158. О налогообложении прибыли предприятий: Закон Украины от 28 дек. 1994 г. № 334/94-ВС //ВВС Украины.-1995.- № 4.- Ст. 28.
159. О налогообложении прибыли предприятий: Закон Украины от 22 мая 1997 г. № 283/91-ВР //ВВС Украины.-1997.- № 27.- Ст. 181.
160. О налогообложении прибыли торговца ценными бумагам, полученной от осуществления комиссионной деятельности с ценными бумагами. Письмо ГНАУ № 534/15-116 от 23.06.2002 г. // Налоги и бухгалтерский учет. – 2000 г. - № 46. – С. 20.
161. О порядке государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности: Пост. Каб. Мин. Украины от 25 мая 1998 г. № 740 // Собр. правит. нормат. актов Украины. –1998. -№ 11.- Ст. 256.
162. О порядке отнесения операций резидентов при осуществлении ими ВЭД к договорам производственной кооперации, консигнации, комплексного строительства, поставки сложных технических изделий и товаров специального назначения: Пост. Каб. Мин. Украины от 28 дек. 1994 г. № 882 // CП Украины. -1995.- № 3.- Ст. 64.
163. О предпринимательстве: Закон УССР от 7 февр. 1991 г. № 698-XII // ВВС УССР.- 1991.- № 14.- Ст. 168.
164. О предприятиях в Украинской ССР: Закон УССР от 27 марта 1991 г. № 887-XII // Ведом. Верхов. Совета УССР.- 1991.- № 24. –Ст. 272.
165. О предприятиях и предпринимательской деятельности: Закон РСФСР от 25 дек. 1990 г. // Вед. Съезда нар. деп. РСФСР и Верх. Сов. РСФСР. -1990.- № 30.- Ст. 418.
166. О разъяснении к разделу 1 приложения 83 к Инструкции Национального банка Украины № 1 «По организации эмиссионно-кассовой работы в учреждениях банков Украины»: Письмо НБУ от 08 сент. 1998 г. № 13-135/1537-6338 // Бизнес (Сб. систематиз. зак-ва).- 2001.- № 9. -С. 169-170.
167. О системе валютного регулирования и валютного контроля: Декрет Каб. Мин. Укр. от 19 февр. 1993 г. № 15-93 // ВВС Украины.- 1993. -№ 17.- Ст. 184.
168. О собственности: Закон УССР от 7 февр. 1991 г. № 697-XII // ВВС УССР.- 1991.- № 20.- Ст. 249.
169. О товарной бирже: Закон Украины от 10 дек. 1991 г. № 1956-XII // ВВС Украины.- 1992.- № 10.- Ст. 139.
170. О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг: Закон Украины от 12 июля 2001 г. №2664-III//ВВР Украины.-2002.-№ 1.-Ст.1
171. О ценных бумагах и фондовой бирже: Закон УССР от 18 июня 1991 г. № 1202-XII // ВВС Украины.- 1991.- № 38.- Ст. 508.
172. Об аренде имущества государственных предприятий и организаций: Закон Украины от 10 апр.1992 г. № 2269-XII // ВВС Украины. - 1995. -№ 15.- Ст. 99.
173. Об инвестиционной деятельности: Закон Украины от 18 сент. 1991 г. № 1560-XII // ВВС Украины.- 1991.- № 47.- Ст. 646.
174. Об индивидуальной трудовой деятельности: Закон СССР от 19 нояб. 1986 г. № 050-XI // ВВС СССР.- 1986.- № 47.- Ст. 964.
175. Об иностранных инвестициях: Закон Украины от 13 марта 1992 г. № 2198- XII // ВВС Украины.- 1992.- № 26.- Ст. 357.
176. Об общих началах предпринимательства граждан в СССР: Закон СССР от 2 апр. 1991 г. № 2079-I // Вед. Съезда нар. деп. СССР и Верх. Сов. СССР.- 1991.- № 16.- Ст. 442.
177. Об оценке имущества, имущественных прав профессиональной оценочной деятельности: закон Украины от 12 июля 2001 г. № 2658-III // Ведом. Верхов. Совета – 2001 г. - № 47. – Ст. 251.
178. Ойгензихт В.А. Нетиповые договорные отношения в гражданском праве. - Душанбе, 1984. –С. 5.
179. Онуфриенко А. Некоторые особенности регулирования деятельности посредников // Бизнес.- 1995. - Т 7. - С. 25-27.
180. Оптовая торговля: Маркетинг и коммерция: Ретроспект. указ. лит. ... - М.: Информторг, 1992 -12 c.
181. Основы внешнеэкономических знаний: Словарь-справочник / Под ред. С.И. Долгова, В.В. Васильева и др. -М.: Высш. шк., 1990.- 432 с.
182. Основы договорных отношений в экономическом пространстве СНГ.- М.-СПб., 1997. –С.889.
183. Перерва П.Г. Управление сбытом промышленной продукции в системе маркетинга // Практический маркетинг. - 1992.- Вып. 6. - 93 с.
184. Пиголкин А.С. Юридическая терминология и пути ее совершенствования // Учен. зап. ВМИИСЗ. Вып. 24.- М., 1971. - С. 20.
185. Подольский И. Десять заповедей посредничества // Бизнес. – 1995 . - № 46 (152). – С. 20.
186. Поздняков В. Агентские отношения // Внешняя торговля. - 1977. - № 8.- C. 45-49.
187. Положение о государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности: Утв. Пост. Каб. Мин. Украины от 29 апр. 1994 г. № 276. //Собр. правит. нормат. актов Украины. –1994.- № 8.- Ст .210.
188. Положение о государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности: Утв. Постановл. Каб. Мин. Украины от 25 мая 1998 г. № 740 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 21. – Ст. 767.
189. Полякова С.В. Унификация и сближение правовых понятий. Тезисы докл. на конф. “Право и европейское сотрудничество“ - Лондон, 1991.
190. Попов А.А. Торговое право: Краткий курс лекций. -Харьков, 1998. – 140 с.
191. Попов В.К. Право и материальные интересы в межхозяйственной кооперации.- Харьков: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1983.-162 с.
192. Порядок предосталвения лицензий на право проведения обменных операций в иностранной валюте: Письмо НБУ от 25 мая 1993 г. № 19029/936 // Бизнес. Сб. систематиз. зак-ва. – 2001. – 26 марта (№ 13).- С. 156.
193. Посредник // Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка. Т.1. – М.: Русский язык, 198. – С. 461.
194. Посредник // Энциклопедичечкий словарь бизнесмена / под ред. М.И. Молдованова. – Киев: техника, 1993. – С. 546.
195. Посредник на рынке // Деловая Украина. - 1996. - № 85. - C. 6.
196. Посреднические операции: Практические рекомендации по состоянию договора. Правовое регулирование. -М., 1995. - 60 c.
197. Посредничество // Большая Советская энциклопедия. Т. 20. – М.: Сов. энцикл., 1975. – С. 416.
198. Посредничество // Брокгауз Ф.А., Ефрон Н.А. Энциклопедический словарь. – СПб.: Изд-во бр. Батмановых, 1898. – С. 697.
199. Посяда Н.И. Эволюция организационных форм торгового посредничества в России: Дис. ... канд. экон. наук: Спец. 08.00.06. - С-Пб, 1995. – 128 с.
200. Правила осуществления торговцами ценными бумагами коммерческой и комиссионной деятельности по ценным бумагам. Приказ ГКЦБФР от 23.12.1996 г. № 331 // Бюл. о приватизации. – 1997 г. - № 5. – С. 58.
201. Про визначення критеріїв професійної діяльності на ринку цінних паперів. Рішення № 7 ДКЦПФР від 14 травня 1997 г. // Урядовий кур’єр. – 1997 р. - № 157-158. – С. 8.
202. Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів: Рішення ДКЦПФР від 14 березня 2001 р. № 60 // Офіц. вісн. України. – 2001. - № 16. – Ст. 706.
203. Про рієлторську діяльність: Закон України: Проект // Законодавче врегулювання ринку нерухомості та професійної діяльності фахівців з нерухомості (ріелторів), як фактор підвищення соціальної стабільності та інвестиційної привабливості України: Круглий стіл. –К., 2002. –С. 27-36.
204. Пятигорец И.Н. Коммерческое посредничество в условиях социально-ориентированной рыночной экономики региона: Дис. … канд. экон. наук. 08.00.06 - СПБ., 1994. –221 с.
205. Розподіл відповідальності між сторонами в договорах, які врегульовують посередницьку діяльність (коментар до справ) // Сборник решений и арбитражной практики ВАСУ. – 1995. - № 1. – С. 117, 132-134.
206. Романов О. Вiдродження посередництва //Дiло.- 1998.- № 5.- C. 31.
207. Roskoe T. Steffen. Agency – Partership in a nutshell. – St. Paul, Minn West Publishing Co, 1990. – 364 c.
208. Руденко М. Девять отличий аренды от лизинга // Предпринимательство, хозяйство и право. -1999.- № 3.- С. 32-35.
209. Рябиков С.Ю. Агентские соглашения во внешней торговле СССР: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: Спец. 12.00. - М., 1984.
210. Рясенцев В.А. Деятельность от имени другого лица без полномочия (представительство без полномочия) // Ученые записки ВЮЗИ. Вып. 5.- М. 1958.- С. 59-93.
211. Рясенцев В.А. Основания представительства в советском гражданском праве // Ученые записки ВЮЗИ. Вып. 1.- М., 1948.- C. 46-59.
212. Рясенцев В.А. Понятие и юридическая природа полномочия представителя в гражданском праве // Методические материалы ВЮЗИ. Вып. 2.- М., 1948. - C. 3-11.
213. Рясенцев В.А. Правовые вопросы деятельности товарных бирж // Сов. юстиция. - 1990. - № 22. - C. 19-20.
214. Рясенцев В.А. Происхождение представительства и его сущность в буржуазном праве // Учен. зап. ВЮЗИ. Вып. 10. –М., 1960. - C. 75-89.
215. Саватье Р. Теория обязательств. - М.: Прогресс, 1972. – 440 с.
216. Садиков О.Н. Нетипичные институты в советском гражданском праве // Сов. государство и право. - 1979. - № 2. - C. 32-40.
217. Сальковский К. Основы системы и истории римского гражданского права. – К., 1910. - 592 c.
218. Самонд Д., Вильямс Д. Основы договорного права. - М.: Изд-во иностр. лит., 1955. – 704 с.
219. Саниахметова Н.А. Юридический справочник предпринимателя. - Харьков.: Одиссей, 1999. – С. 247.
220. Саркисян М.Р. Институт торгового посредничества // Журнал российского права. – 2002. - № 3. – С. 17-21.
221. Сафиуллин Д.Н. Теория и практика регулирования хозяйственных связей в СССР. -Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990.- С. 80.
222. Свердлык Г.А. Гражданско-правовые способы сочетания общественных, коллективных и личных интересов: Учеб. пособ. - Свердловск, 1980. –С. 11.
223. Селиванова И.А. Нонсенс: осуществление корпоративного права как коррупционное правонарушение // Предпринимательство, хозяйство и право.- 1998.- № 6.- С. 3-8.