ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИЗИКОВИХ (АЛЕАТОРНИХ) ДОГОВОРІВ

Краткое описание

З М І С Т

ВСТУП…….…………………………………………… 3-15

Розділ I. Загально-теоретична характеристика ризикових (алеаторних) договорів ……………………...16-60

1.1 Поняття і правова природа ризикового (алеаторного) договору..16
1.2 Особливості виконання і класифікація ризикових (алеаторних) договорів…………………………………………………………………..33

Розділ II. Цивільно-правова характеристика договора ренти………………………………………………………..61-116

2.1 Поняття ренти………………………………………………………61
2.2 Елементи договору ренти………………………………………….93

Розділ III. Договори спекулятивного ризику ……..117-169
3.1 Ризик у спекулятивних договорах……………………………….117
3.2 Ризикові біржові договори……………………………………….126

Висновки………………….…………………………….170-179

Список використаних джерел……………………………180

В с т у п
Актуальність теми дослідження. Реалізація принципів свободи договору і диспозитивності цивільно-правового регулювання в умовах ринкової орієнтації суспільства передбачає активне використання різноманітних аномальних зобов’язань, серед яких важливе місце займають ризикові (алеаторні) договори, з притаманним їм пониженим ступенем вірогідності очікуваного зустрічного виконання зобов’язань, спричиненим незбалансованістю прав і обов’язків зі ступенем їх правового захисту, іншими нетиповими умовами виконання зазначених зобов’язань.
Це відповідно викликало якісну зміну місця ризикових договорів у цивільному праві, модифікацію традиційних інститутів і виникнення нових конструкцій, що грунтуються на ризику.
Категорія ризикових договорів відноситься до мало досліджених у системі цивільного права, щодо якої сформувалося невиправдано негативне і нігілістичне ставлення, як і до всякого роду нееквівалентних, іншого роду аномальних зобов’язальних конструкцій у цілому.
Значний масив принципових питань правового регулювання вказаних зобов’язань не одержав належного вирішення у нормотворчій практиці і висвітлення у теоретичних дослідженнях, що обумовлено нерозробленістю доктринальних засад регулювання ризикових (алеаторних) договорів, не дозволяє визначити належне їм місце у системі цивільного права, виявити критерії й чітко відмежувати від суміжних правових інститутів, встановити характер взаємозв’язку із суміжними правовими конструкціями і не сприяє стабільності їх правового регулювання.
Значну частину прогалин у врегулюванні сучасних ризикових зобов’язань покликаний усунути новий Цивільний кодекс України, який містить чимало новел, що потребують глибокого аналізу і проведення спеціальних наукових досліджень інституту ризикових договорів в Україні.
У деяких дисертаційних роботах розглядалися лише окремі види ризикових договорів, зокрема алеаторні договори (І. В. Миронов, 1998), біржові угоди (Б. О. Ткаченко, К. Б. Дудорова, Ю.В.Чижмарь, 2000; О.В. Чуркін, 2004), договори управління чужим майном (М.М. Слюсаревський, 2000), договір довірчого управління майном (В. В. Горбунов, Л. Ю. Михєєва, З.Е.Беневоленська, 2000, Р. А. Майданик, 2002, І. В. Венедиктова, 2003), договір про представницькі послуги довірчого товариства (В. Г. Марчинський, 2003), договори азартної гри і парі (В. П. Ігнатенко, 2003).
Незважаючи на активне використання правозастосовчою і нормотворчою практикою ризикових договорів, майже відсутні комплексні монографічні праці із загальнотеоретичних і прикладних проблем регулювання ризикових договірних зобов’язань, що негативно впливає на їх розвиток в Україні, формування судової практики з цієї категорії справ.
Відтак, подальше наукове розроблення загальнотеоретичних проблем ризикових договорів, окремих їх різновидів є необхідною умовою впровадження досконалішого правового регулювання зазначеного виду договірних зобов’язань.
Все наведене й обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України відповідно до «Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України», затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. Дана робота включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України (Протокол засідання вченої реди № 7 від 27 травня 2003 р.).
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом даного дослідження є загальнотеоретичні аспекти ризикових договорів, правові норми та інші форми цивільно-правового регулювання названих договірних зобов’язань в Україні.
Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень Цивільного кодексу України, що стосуються ризикових договорів, вітчизняні і зарубіжні наукові джерела, юридична практика, постанови Пленуму Верховного Суду України, роз’яснення президії Вищого господарського суду України, Конституційного суду і Вищого арбітражного суду Російської Федерації.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення системного наукового аналізу поняття, правової природи і різновидів ризикових договорів у сучасних умовах в Україні та формулювання науково-теоретичних висновків і практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення договорів, що грунтуються на ризику, і застосування їх правових норм. Для досягнення поставленої мети основна увага у дисертації приділена вирішенню таких завдань: виявлення еволюції правового регулювання і проведення порівняльного аналізу ризикових договорів в іноземних правопорядках; визначення поняття та правової природи ризикового договору, дослідження ризику як елементу цього виду договірних зобов’язань; визначення системи ризикових договорів і проведення їх класифікації; здійснення аналізу особливостей договорів рентного і спекулятивного ризиків, як найбільш актуальних в сучасних умовах видів ризикових договорів, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавства України в частині ризикових договорів і практики його застосування.
Методологічна основа дослідження. При проведенні дисертаційного дослідження автор керувався загальнонауковим діалектичним методом та окремими науковими методами історичного, порівняльного, догматичного і системно-структурного аналізу. За допомогою діалектичного методу досліджується формування та розвиток ідеї ризикового договору і відповідних норм у цивільному праві. Історичний метод дозволив дослідити конструкцію даного договірного зобов’язання, починаючи з приватного права Стародавнього Риму. Порівняльний метод використаний для виявлення особливостей правового регулювання ризикових договорів, трактування особливостей їх змісту, а також при визначенні різних аспектів цивільно-правового регулювання відносин, які при цьому виникають за законодавством України та зарубіжних країн. Догматичний метод дозволив проаналізувати зміст норм чинного законодавства у цій сфері, а метод системно-структурного аналізу - встановити місце інститутів, які регулюють ризикові договірні зобов’язання, у загальній структурі договірного права. Водночас загальною методологічною основою вибрана концепція поділу договорів на мінові (еквівалентні) і ризикові (тобто, з невизначеним загальним обсягом зустрічного надання) і визначено місце ризикового договора як елемента системи договірного права. Обираючи таку методологічну основу, автор виходив з того, що ризикові договори є своєрідною системою взаємопов’язаних інститутів договірного права, яка системно регулює договірні зобов’язання, що грунтуються на ризику. При цьому ризикові договори належать, насамперед, до договорів, спрямованих на перехід права власності, а окремі з них входять до складу договорів з надання послуг (договір управління майном), універсальний об’єктний склад яких обумовлює їх місце у системі договірного права, поділеної, за принципом дихотомії, на мінові і ризикові договори.
Науково-теоретичною базою даної дисертації є теоретичні розробки, праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців: з загальних питань цивільного права - М.М. Агаркова, С. С. Алєексєєва, М. Бартошека, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, І. В. Жилінкової, В.І.Кисіля, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Д.І. Мейера, О.А. Пушкіна, Ч.Санфіліппо, В. І. Сінайського, І.В. Спасібо-Фатєєвої, Є.О.Харитонова, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневича, В.С. Щербини та ін.; з питань ризикових договорів - М. І. Бару, М. І. Брагінського, І.Л. Брауде, Є.Годеме, Г.Дернбурга, І.О. Дзери, В.С. Єма, В.П.Ігнатенка, О.С.Іоффе, Є. Я. Лаасика, Р.А. Майданика, А.Мамаєва, В.Ф. Маслова, С.Меєрзона, І.В.Миронова, А.Пахомова, О.А.Підопригори, К.П.Побєдоносцева, Ю.Романця, В.А.Рясенцева, С.О.Сліпченка, Б.О.Ткаченка, Ю.К.Толстого, С.А.Хохлова, З.І.Цибуленко, Ю.В.Чижмаря, О.В.Чуркіна, Е.М.Яковлєвої тощо.
Нормативно-інформаційними джерелами стали Конституція України, Цивільний кодекс України 2003 р. (надалі - ЦК України), Цивільний кодекс УРСР 1963 р., закони України «Про власність», «Про фондову біржу та цінні папери», «Про товарну біржу», інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти.
Фактологічна база грунтується на матеріалах судової практики Верховного суду України, Вищого господарського Суду України, Конституційного суду Російської Федерації, Вищого арбітражного суду Російської Федерації.
Автором вивчені окремі цивільні справи судів загальної юрисдикції та господарських судів України та Російської Федерації.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні на рівні монографічного дослідження розглядаються загальне поняття та природа ризикового договору, проблеми співвідношення договірного зобов’язання, що грунтується на ризику, з іншими суміжними договірними конструкціями у цивільному праві, проведено класифікацію ризикових договорів, вперше запропоновано поняття, виявлено особливості і визначено місце ризикового договору в системі договірного права як специфічного договірного зобов’язання, в якому ризик включений до юридичних умов змісту договору, запропоноване вирішення питань, що є спірними при кваліфікації договору ренти, його співвідношенні з договором довічного утримання, виявленні правової природи і відмежуванні біржових ризикових договорів від договорів ігрового ризику.
У дисертації сформульовано наступні нові науково-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:
1. Сформульовано загальне визначення поняття ризикового (алеаторного) договору як орієнтованої на вдачу, збіг обставин, випадок тощо угоди, в якій загальний розмір чи можливість самого існування зустрічного надання на момент укладення невідомий, що поставлено в залежність від включеного до юридичних умов цього правочину випадкового юридичного факту (дія або подія) і може викликати негативний (програші, збитки, шкода), позитивний (виграш, вигода, прибуток) або нульовий економічний результат.
Наведене стало підставою для висновку про необхідність проведення в українському цивільному праві класифікації оплатних договорів на мінові (комутативні) та ризикові (алеаторні).
2. Виявлено правову природу ризикових (алеаторних) договорів, як правочинів із зниженим ступенем вірогідності очікуваного зустрічного виконання зобов’язання, в яких розмір чи саме існування зустрічного надання поставлено в залежність від настання юридичного ризику - випадкової обставини, включеної до умов зазначених договорів, що спричиняється незбалансованістю прав і обов’язків зі ступенем їх правового захисту, іншими нетиповими умовами виконання зазначених зобов’язань.
3. Обгрунтовано поняття ренти як юридичної та економічної категорії. У юридичному розумінні рента розглядається правовою формою здійснення передання майна (рентного капіталу) у вигляді відповідного виду цивільно-правового договору (дарування, купівлі-продажу) чи іншої підстави виникнення ренти (заповіт, вказівка закону), обтяжених зустрічним наданням періодичних платежів; в економічному значенні - це періодична плата у вигляді грошових платежів або їх натурального еквівалента, що здійснюється замість отриманого майна.
4. Встановлюється сутність ренти, що, зокрема, полягає у визнанні її угодою ризиковою або про невірне, і зазвичай передбачає отримання однією або іншою стороною зустрічного задоволення меншого обсягу, ніж нею самою надане, та грунтується на притаманній її невизначеності загальної суми рентних платежів, викликаної неможливістю визначення в момент укладення договора строка його дії, поки не настане обставина, покликана її остаточно визначити.
5. Відстоюється теза щодо консенсуального характеру договора ренти, який, зокрема, вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення або державної реєстрації і покладає на отримувача ренти обов’язок передати майно платнику ренти.
Наведене виступило підгрунтям для висновку про те, що договір ренти вважається укладеним і право власності виникає у набувача (платника ренти) з часу нотаріального посвідчення або реєстрації договора, а не в момент передання майна чи фактичного його передання набувачеві, чому і відповідає його визнання договором консенсуальним.
6. Обгрунтовано самостійність і відсутність нормативно встановленого субсидіарного характеру застосування положень про ренту до довічного утримання за ЦК України.
Формулюється висновок про припустимість застосування положень про ренту до відносин з довічного утримання в порядку аналогії закону, а не в силу субсидіарності, яка є припустимою лише за прямої вказівки закону.
7. Виявлено істотні умови договора ренти, до яких, поряд із розміром, зазвичай відноситься і форма ренти, що випливає із закріпленого ЦК України імперативного положення про встановлення розміру ренти договором ренти.
8. Обгрунтовано висновок про те, що рентне зобов’язання імперативно обтяжує лише нерухоме майно, передане під виплату ренти. Правило слідування не поширюється на рухоме майно, передане під виплату ренту, яке, у зв’язку з цим, відчужується іншій особі вільним від обтяження рентним зобов’язанням.
9. Визначено ризиковий характер біржових договорів з премією або опціонів, стеллажних і кратних правочинів, що обумовлено їх здійсненням з метою спекуляції під час гри на курсовій різниці вартості біржових цінностей (відповідно, на момент їх купівлі і продажу).
Обгрунтовується висновок про те, що відмінність біржової спекуляції від азартної гри (зокрема, за договорами гри і парі) полягає в існуванні двох, різних за характером, умов, необхідних для досягнення успіху.
10. Сформульовано поняття договорів «на різницю», які виступають специфічним різновидом біржових угод, згідно з якими розрахунки за придбані біржові цінності проводяться шляхом взаємного заліку зустрічних однорідних вимог (біржових контрактів), а їх непогашене загальне сальдо на кінець біржового дня (тобто, їх «різниця») покривається за рахунок реальних платежів сторін наведених договорів.
11. Визначено правову природу договорів «на різницю» як самостійного виду ризикових договорів, направлених на: купівлю-продаж біржового товару у спекулятивних цілях, в яких зустрічні зобов’язання виконуються сторонами простим розрахунком, з можливістю призначення замість себе іншого, що істотно відрізняє угоди на різницю від азартної гри і парі, та обумовлює доцільність наділення цих біржових зобов’язань позовною силою і судовою охороною, як засобу захисту інтересів кредиторів і недопущення безпідставного збагачення боржника.
На підставі проведеного аналізу вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дослідження.
Пропонується, зокрема, змінити або доповнити:
1) Доповнити ЦК України статтею 637-1 «Поняття мінового і ризикового договорів» наступного змісту: «1. Договір визнається міновим (комутативним), якщо кожна із сторін зобов’язується дати або зробити що-небудь і те, що вона повинна дати або зробити, розглядається як еквівалент того, що їй дають або що для неї роблять, і вчинення надання не обумовлено настанням у майбутньому умови, покликаної остаточно його визначити. 2. Ризиковим визнається договір, якщо еквівалент полягає в можливостях (шансах) на виграш або на втрату для кожної із сторін або для однієї з них залежно від невизначеної обставини (юридичного факту), що невідомо настане чи не настане, або невідомий час її настання»;
2) Дати законодавче визначення консенсуального договора ренти шляхом внесення змін до ст. 731 ЦК України, згідно з яким «… одна сторона (одержувач ренти) зобов’язується передати у власність майно …» (далі за текстом існуючої редакції);
3) Закріпити імперативне правило про визнання істотною умови договора ренти рухомого майна про спосіб забезпечення, передбачений законом або угодою сторін, і викласти ч. 3 ст. 735 ЦК України в наступній редакції: «Якщо одержувач ренти передав у власність платника ренти грошову суму або інше рухоме майно, виплата ренти має бути забезпечена шляхом встановлення умови, яка містить обов’язок платника ренти надати забезпечення його виконання, передбачене законом чи договором, або застрахувати ризик невиконання ним своїх обов’язків за договором ренти».
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки, пропозиції, рекомендації одержані автором в результаті вивчення та аналізу понад 200 наукових і нормативно-правових джерел, цивільних і господарських справ.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає у тому, що його результати можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, у доопрацюванні та вдосконаленні законодавства України з питань ризикових договірних зобов’язань, зокрема, нового Цивільного кодексу, в навчальному процесі, підготовці підручників і навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу цивільного права для викладачів та студентів юридичних спеціальностей, у практичній діяльності судів загальної юрисдикції, господарських судів України, правоохоронних органів, у правозастосовчій практиці з питань договірного права, у тому числі ризикових договорів. Теоретичні положення, обгрунтовані автором у дисертаційному дослідженні використовуються при читанні лекцій за нормативними курсами «Цивільне право» і «Господарське право» в Національній академії внутрішніх справ України, можуть бути використані при підготовці навчальних курсів «Алеаторні договори», «Натуральні зобов’язання», «Біржові договори».
Апробація і впровадження результатів дослідження. Результати дослідження апробовані і знайшли відображення в публікаціях у виданнях (визнаних ВАК України фаховими для спеціальності «Правознавство») трьох одноосібних наукових статей загальним обсягом понад 2 друкованих аркушів, використовувалися при проведенні практичних занять з цивільного і господарського права, а також були предметом обговорення на трьох науково-практичних конференціях, зокрема на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 8 - 9 квітня 2004 року), Регіональній науково-практичній конференції «Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування політичної та правової системи України» (Національна академія внутрішніх справ України, 12-13 травня 2004р.).
Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Національної академії внутрішніх справ України.
Структура роботи визначається об’єктом дослідження та підходом автора до дослідження проблеми, і складається з вступу, трьох розділів, які охоплюють 6 підрозділів, висновку, списку нормативних актів, використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінки, з них 17 сторінок займає список використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках підведені найбільш істотні підсумки виконаного автором дисертаційного дослідження:
1. Сформульовано загальне визначення поняття ризикового (алеаторного) договору, як орієнтованої на вдачу, збіг обставин, випадок тощо угоди, в якій загальний розмір чи можливість самого існування зустрічного надання на момент укладення невідомий, що поставлено в залежність від включеного до юридичних умов цього правочину випадкового юридичного факту (дія або подія) і може викликати негативний (програші, збитки, шкода), позитивний (виграш, вигода, прибуток) або нульовий економічний результат.
Наведене стало підставою для висновку про необхідність проведення в українському цивільному праві класифікації оплатних договорів за ознакою особливостей змісту зустрічного майнового надання і виділення двох груп договірних зобов’язань: мінових (еквівалентних, комутативних), зокрема - направлених на вчинення надання, чітко визначеного самою підставою, і ризикових (алеаторних) - зобов’язань з нечітко визначеним зустрічним наданням на момент виникнення зобов’язання. До останіх, поряд із імперативно-ризиковими (рента, парі тощо), доцільно відносити і договори: поставки товару на умовах його «реалізації» третім особам, інші дилерські договори; про надання послуг зв’язку за тарифами, затвердженими виконавцем на дату їх надання; інвестування коштів довірителя в житлове будівництво чи інший об’єкт, загальна вартість яких остаточно визначається в майбутньому (на момент введення будинку в експлуатацію тощо).
2. Виявлена правова природа ризикових (алеторних) договорів, як правочинів з пониженим ступенем вірогідності очікуваного зустрічного виконання зобов’язання, в яких розмір чи саме існування зустрічного надання поставлено в залежність в настання юридичного ризику - випадкової обставини, включеної до умов зазначених договорів, що спричиняється незбалансованістю прав і обов’язків зі ступенем їх правового захисту, іншими нетиповими умовами виконання зазначених зобов’язань.
Обгрунтовується висновок про визнання юридичним ризиком можливості настання будь-якого економічного результату внаслідок включення до умов договірного зобов’язання юридичного факту (дії, події), щодо якого невідомо час настання або який може настати чи ненастати.
3. Залежно від виду юридичного ризику формулюється системна класифікація різновидів ризикових договорів, що складається з наступних п’яти груп однорідних договірних зобов’язань: 1) договори страхування; 2) договори рентного типу (договори ренти і довічного утримання тощо); 3) договори спекулятивного ігрового ризику (договори «на різницю», договори «РЕПО»); 4) договори азартного ігрового ризику (парі, азартні та інші ігри); 5) інші ризикові договори.
4. Виявляється поняття ренти у двох значеннях: як юридична і економічна категорії. У юридичному розумінні рента розглядається правовою формою здійснення передачі майна (рентного капіталу) у вигляді відповідного виду цивільно-правового договору (дарування, купівлі-продажу) чи іншої підстави виникнення ренти (заповіт, вказівка закону), обтяжених зустрічним наданням періодичних платежів; в економічному значенні - це періодична плата у вигляді грошових платежів або їх натурального еквівалента, що здійснюється замість отриманого майна.
Обгрунтовується визнання рентного платежу як прояву економічної сутності ренти і форми отримання надприбутку дійсного власника (відчужувача предмета ренти) в результаті володіння рідкісним майновим благом (земля, надра тощо) чи іншої у своєму роді унікальної майнової цінності (унікальні географічні умови для туризму тощо).
Визначається поняття ренти як юридичної категорії у широкому і вузькому розумінні як узагальнюючого поняття договору ренти, виду самостійного цивільно-правового зобов’язання, з властивими йому загальними та особливими ознаками, і як форми виплати у вигляді певної грошової суми або іншого надання, передбачого договором ренти.
Наведене виступило підгрунтям для висновку про визнання рентного договору правовою формою закріплення економічних відносин ренти і самостійним договірним типом, що відноситься до договорів, спрямованих на передачу майна у власність від одного суб’єкта іншому, поряд з договорами дарування, купівлі-продажу, міни, позики, довічного утримання.
5. Встановлюється сутність ренти, яка полягає у визнанні її договором ризиковим або про невірне і передбачає отримання однією або іншою стороною зустрічного задоволення меншого обсягу, ніж нею самою надане, та грунтується на притаманній йому невизначеності загальної суми рентних платежів, викликаної неможливістю визначення в момент укладення договора строка його дії, поки не настане обставина, покликана її остаточно визначити.
Обгрунтовується алеаторний характер постійної (безстрокової) і довічної ренти, за винятком строкової ренти, невизначеність наслідку (результату) яких для однієї або обох сторін залежить від неможливості визначення загальної суми ренти в момент укладення визначеності загальної суми рентних платежів. Строкова рента має неалеаторний характер, результат якої на момент укладення не залежить від невідомої події.
Встановлюється ризиковий характер договорів безоплатного встановлення довічної ренти (наприклад, виплата роботодавцем пенсійних платежів працівнику за накопичувальною системою), ризик яких полягає в невизначеності загальної суми рентних платежів, яка залежить від невідомої події (смерті працівника), характер якої не змінюється від того, що платник ренти рентний кредитор нічого не надає боржнику в обмін на обіцяну останнім ренту і таким чином ризик у власному розумінні також несе.
Наведене виступило підгрунтям для висновку про визнання договорів довічної ренти (оплатної і безоплатної) ризиковими, оскільки наведеним видам ренти притаманна невизначеність загальної суми рентних платежів, належних до сплати до настання невідомої в часі події.
6. Встановлюється консенсуальний характер договора ренти, оскільки останній вважається укладеним з момента нотаріального посвідчення або державної реєстрації і покладає на отримувача ренти обов’язок передати майно платнику ренти.
Обгрунтовується, що окрім надання договору ренти відповідної форми, для його укладання не вимагається передача майна платнику ренти.
Наведене висупило підгрунтям для висновку про те, що договір ренти вважається укладеним і право власності виникає у набувача (платника ренти) з часу нотаріального посвідчення або реєстрації договора, а не в момент передачі майна чи фактичної його передачі набувачу, чому і відповідає його визнання договором консенсуальним.
Нотаріальне посвідчення і державна реєстрація визнається юридично значимим фактом, необхідним для набрання чинності договора ренти, що унеможливлює реальний характер наведеного договора, оскільки будь-який реальний договір вчиняється шляхом передачі речі одним контрагентом іншому. Вчинення реальних дій учасниками рентного договора, укладеного в неналежній формі, недостатньо для набрання чинності наведеного договора.
Обгрунтовується висновок про надуманість і штучність юридичної фікції визнання передачею речі під виплату ренти момента реєстрації переходу прав власності для випадків, коли закон вважає це для відчуження майна необхідним, і фактичного вручення - в усіх інших випадках.
Наведене виступило підгрунтям для висновку про визнання договора ренти консенсуальним і взаємним, оскільки останній набирає чинність з момента нотаріального посвідчення і державної реєстрації, вважається укладеним незалежно від передачі майна, яка становить елемент змісту (виконання) наведеного договору, а не умовою виникнення договірного зобов’язання.
7. Встановлюється самостійність і відсутність субсидіарного характера застосування положень про ренту і довічне утримання за ЦК України.
Обгрунтовується висновок про припустимість застосування положень про ренту до відносин з довічного утримання лише в порядку аналогії закону, а не в силу субсидіарності, яка є припустимою лише в силу прямої вказівки закону.
Однак загальний та універсальний характер положень про ренту обумовив висновок про доцільність встановлення субсидіарності застосування положень про ренту щодо довічного утримання, що більш адекватно відповідає характеру цих споріднених конструкцій.
Обгрунтовується доцільність доповнення положень ЦК України про довічне утримання частиною 2 ст. 744 ЦК, згідно з якою до відносин за договором довічного утримання застосовуються положення про ренту, якщо інше не встановлено положеннями про договір довічного утримання і не суперечить суті такого зобов’язання.
8. Виявляються істотні умови договору ренти, до яких, за загальним правилом, відносяться форма і розмір ренти, що випливає із закріпленого ЦК України імперативного положення про встановлення розміру ренти договором ренти.
Обгрунтовується припустимість відсутності зазначення розміру ренти в самому договорі ренти у випадку передання грошей під виплату ренти, розмір якої може не вказуватися в самому договорі ренти, оскільки в силу прямої вказівки закону презюмується фіксований розмір ренти, якщо більший її розмір не встановлено наведеним договором.
Встановлюється загальна родова визначеність рентних платежів у натуральній формі достатньою умовою визнання такої ренти визначеною.
Наведене виступило підгрунтям для висновку про визнання натуральних рентних платежів істотною умовою договора незалежно від їх форми, погодженої сторонами, які закріплюються в договорі у вигляді грошової суми.
9. Визначається місце і співвідношення між рентним капіталом і рентними платежами у договорі ренти, яке, зокрема, полягає у визнанні рентного капітала в якості предмета договора, а рентних платежів своєрідним «еквівалентом», ціною якого виступає майно – рентний капітал.
Наведене виступило підгрунтям для визначення рентного договору як угоди про рентні платежі, виплата яких обумовлена передачею майна.
10. З метою забезпечення однозначності тлумачення видів рентного капітала обгрунтовується доцільність включення до поняття договора ренти положення про використання до передачі під виплату ренти майнових прав (поряд з речами та іншим майном), якщо інше не випливає із змісту або характера цих прав і не суперечить сутності ренти.
11. Виявляється імперативно встановлене законодавцем обтяження рентним зобов’язанням лише нерухомого майна, переданого під виплату ренти. Правило слідування не поширюється на рухоме майно, передане під виплату ренту, яке, у зв’язку з цим, відчужується іншій особі вільним від обтяження рентним зобов’язанням.
Обгрунтовується висновок про встановлений нормою ст. 735 ЦК закритий перелік імперативно і диспозитивно встановлених способів забезпечення і зумовлену цим неможливість встановлення в договорі ренти інших способів забезпечення виплати ренти.
Наведене виступило підгрунтям для висновку про доцільність внесення змін до статті 735 ЦК України і визнання істотною умови договора про використання певного способу забезпечення, передбаченого ЦК (неустойка, завдаток, застава або інший спосіб забезпечення, передбачений законом або договором), або страхування на користь отримувача ренти ризика відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язання виплатити ренту.
12. Встановлюється ризиковий характер біржових договорів з премією або опціонів, стеллажних і кратних правочинів, що обумовлено їх здійснення з метою спекуляції і гри на курсовій різниці.
13. Виявляється специфіка предмету опціонного договору, яка полягає в диспозитивній направленості здійснення або нездійснення належного володільцю права вимоги вчинити купівлю-продаж біржового активу, що знайшло закріплення в переліку прав і обов’язків сторін цього біржового правочину.
14. Заперечується висловлене в літературі твердження про те, що договори «на різницю» за своєю природою є не що інше, як парі, яке виграється тими, хто краще поінформований стосовно стану ринку і обставин, здатних вплинути на нього.
15. Обгрунтовується висновок про відмінність біржової спекуляції від гри, яка полягає в різному характері умов, необхідних для досягнення успіху, до яких, зокрема, відносяться: 1) успіх в азартній грі і парі не залежить від особистих навичок і вміння гравця (парі), або не пов’язаний з підтриманням мінової цінності предмету купівлі-продажу у випадку залежності успіху від особистих якостей гравця (азартні ігри); 2) для досягнення успіху в біржовій грі необхідний ряд умов, які є не у всякого біржового гравця.
16. Формулюється висновок про те, що ризиковий характер угод на різницю обумовлений властивою для цих угод невизначеністю здійснення чи нездійснення права на відкуп становить ризик для іншої сторони.
17. За своєю природою угоди на різницю є самостійним видом ризикових договорів, направлених на: купівлю-продаж біржового товару у спекулятивних цілях, в яких зустрічні зобов’язання виконуються сторонами простим розрахунком, з можливістю призначення (лат.: delegatio) замість себе іншого; і підтримання ліквідності та мінової цінності паперу під час біржової гри, успіх якої залежить переважно від суб’єктивних умов - оперування знаннями про майбутню цінність паперів, одночасне вчинення різних «компенсуючих» угод, наявність вміння комбінації і таланту арбітрування, що істотно відрізняє угоди на різницю від азартної гри і парі, та обумовлює доцільність наділення цих біржових зобов’язань позовною силою і судовою охороною, як засіб захисту інтересів кредиторів і недопущення безпідставного збагачення боржника.
На підставі цих та інших висновків дисертантом вносяться конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства України, які також складають наукову новизну дисертаційного дослідження.
Зокрема, пропонується змінити або доповнити : 1) ЦК України статтею 637-1 «Поняття мінового і ризикового договорів»; 2) Дати законодавче визначення консенсуального договора ренти шляхом внесення змін до ст. 731 ЦК України; 3) Закріпити імперативне правило про визнання істотною умови договора ренти рухомого майна про спосіб забезпечення, передбачений законом або угодою сторін, і викласти ч. 3 ст. 735 ЦК України в новій редакції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авилов Л. Е. Сделки РЕПО. Что понимается под сделкой РЕПО ? // эж-ЮРИСТ, № 19(21) май 1998. – С. 3.
2. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т.I. – М.: АО «ЮрИнфоР», 2002. – С. 448.
3. Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения. - М., 1989. - С. 265.
4. Боголепов Н.П. Учебник истории римского права. - М., 1900. - С. 640.
5. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право: Общие положения. – М.: Статут, 1998. – С. 614.
6. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. М., 2000. – С. 629.
7. Бару М. И. Договорное обязательство о содержании // Ученые записки Харьковского юридического института. Вып. 3. Харьков, 1948. – С. 25 – 54.
8. Белов В. А. Банковские операции с ценными буманами. Правовое регулирование банковской деятельности / Под ред. Е. А. Суханова. – М., 1997.
9. Брауде И. Л. Право на строение и сделки по строениям. М., 1954. – С. 140.
10. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность. – М.: Л., 1948. – С. 347.
11. Витрянский В. В. Договор купли-продажи. К проекту второй части Гражданского кодекса РФ // Закон, 1994, № 12.
12. Витрянский В. В. Существенные условия договора // Хозяйство и право, 1998, № 7. – С. 3 – 11.
13. Введение во фьючерсы и опционы. Сборник материалов // СПб, 1993. – С. 6.
14. Vercamer, Etude historyque et critique sur les jeux de bourse, 1903. – С.97.
15. Воронин С. А. Освобождение от ответственности за неисполнение договорных обязательств в судебной практике // В Кн.: Защита прав граждан и юридических лиц в Российском и зарубежном праве (проблемы теории и практики). Сборник статей и тезисов аспирантов и молодых ученых. – М.: МЗ Пресс, 2002. – С. 46.
16. Гаджиев Г., Иванов В. Квазиалеаторные договоры (проблемы доктрины, судебной защиты и правового регулирования) // Хозяйство и право, № 5. – 2003. – С. 95.
17. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст. Комментарии. Алфавитно-предметный указатель. М., 1996. – С.321.
18. Гражданское право. Учебник. Часть II / Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К.Толстого. – М.: «Проспект», 1997. – С. 135.
19. Гражданское право: В 2 т. Том I: Учебник / Отв. ред. проф. Е. А. Суханова. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 319 с.
20. Гражданское и торговое право капиталистических государств : Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
21. Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учеб. пособие / Под ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1986. – С. 46.
22. Годеме Е. Общая теория обязательств. – М., 1948. – С. 32.
23. Гражданское право. Учебник. Часть 2 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К.Толстого. М.: «Проспект», 1997. – С. 136.
24. Голевинский В. О происхождении и делении обязательств. Варшава, 1872. – С. 39.
25. Гражданское право.Учебник. Часть 2 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: «Проспект», 1997. – С. 136.
26. Гражданское право. Часть I. Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А.П. Сергеева. – М.: Издательство ТЕИС, 1996. – С. 504.
27. Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть 1 / А. А. Пушкин, В. М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др.; под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – С. 430.
28. Гражданское право. Часть I. Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А.П. Сергеева. – М.: Издательство ТЕИС, 1996. – С. 505.
29. Гражданское право. Учебник. Часть 2 / Под ред. А. П. Сергеева, Ю.К.Толстого. М.: «Проспект», 1997. – С. 136.
30. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1993. – С. 198.
31. Гражданский кодекс, 1928, с постатейными систематизированными материалами под общей редакцией С.Александровского. – С. 431;
32. Гримм Д. Д. Лекции по догме римского права / Под редакцией и с предисловием В. А. Томсинова. М.: Издательство «Зерцало» (Серия «Русское юридическое наследие»), 2003. – С. 345.
33. Гражданское право: Учебник / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. Ч. 2. М., 1997. – С. 139.
34. Дернбург Г. Пандекты. Обязательственное право. М., 1900.
35. Дворецкий И. Х. Латинско-русский словарь. – М., 1986. – С. 44.
36. Джурович Р. Руководство по заключению внешнеторговых контрактов. – М., 1992. – С. 59 – 60.
37. Дегтярева О. И. Биржевые операции // В Кн.: Рынок ценных бумаг и биржевое дело : Учебник для вузов / Под ред. О. И. Дегтяревой, Н. М. Коршунова, Е. Ф. Жукова. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – С. 143 – 144.
38. Дождев Д. В. Римское частное право // Инфра. М - НОРМА, Москва – 1997. - С. 507 - 509.
39. Демушкина Е. С. Сделки с государственными ценными бумагами – ГКО и ОФЗ-ПК // Рынок ценных бумаг, 1997, № 1.
40. Дудорова К. Алеаторні (ризикові) договори: деякі питання законодавчого регулювання // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С. 29.
41. Дудорова К. Біржові операції як різновид алеаторних договорів // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 4. – С. 7 – 10.
42. Ем В. С. Договор ренты // Законодательство. 1999. № 5. – С.8–19.
43. Ем В., Козлова Н., Сургучева О. Фьючерсные сделки на фондовой бирже: экономическая сущность и правовая природа // Хозяйство и право, 1999. - № 6. – С. 32.
44. Ерошенко А. А. Правовое регулирование отношений пожизненного содержания // Советская юстиция. 1970. № 6.
45. Ефимова Л. Г. Банковское право. Учебное и практическое пособие // Издательство БЕК. - Москва, 1994. - С. 451.
46. Ефимов В. В. Догма римского права. - Спб., 1898. - С. 382.
47. Жилищная экономика / Под ред. Г. Поляковского. – М.: Дело, 1996. – С. 69.
48. Жюллио де ла Морандьер Л. Гражданское право Франции / Пер. Е.А. Флейшиц. Т. 3. М., 1961. – С. 333.
49. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. – 4-те вид., випр. та доп. – К.: «Знання», КОО; Л.: Вид-во Львів. Банк. Ін-ту НБУ. – 2002. – 566 с.
50. Зом Р. Инструкции. Учебник истории и системы римского гражданского права. Ч.1. - 1908. - С. 55.
51. Иоффе О. С. Обязательственное право. М.: «Юридическая литература», 1975. – С. 295.
52. Иващенко А. А. Товарная биржа (за кулисами биржевой торговли). – М., 1991. – С. 138.
53. Кичихин А., Щербакова Н. Частное жилье – собственность и сделки // Закон. 1996, № 8. – С. 47.
54. Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиции. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 512 с.
55. Кондаков Ю. Границы непреодолимой силы // эж-ЮРИСТ, № 12 март 2004. – С. 2.
56. Кривенко Ю. В. Глава 56 «РЕНТА» // Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. – С. 517.
57. Кристина И. Рэй. Рынок облигаций: торговля и управление рисками. – М., Дело, 1999. – С. 145.
58. Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К., 1998. – С.47.
59. Кузнецов М., Нифатов П., Храпченко Л., Леонова Е. Операции репо как механизм управления ликвидностью // Рынок ценных бумаг, № 21 (108), 1997. – С. 30; Трошин И. Сделки РЕПО: проблемы правовой квалификации // Хозяйство и право. – 2003. – № 11. – С. 50.
60. Кулебакин В. Условие о сроке // ЭЖ-ЮРИСТ,№18,май 2004.–С.9.
61. Кузнецов М., Нифатов П., Храпченко Л., Леонова Е. Операции репо как механизм управления ликвидностью // Рынок ценных бумаг, № 21 (108), 1997. – С. 32.
62. Лаврушин А. Банковское дело. – М., 2000. – С. 436.
63. Лаасик Э. Я. Договор пожизненного содержания // Ученые записки Тартусского государственного университета. Труды юридического факультета. Вып. 84. Тарту, 1960. – С. 68.
64. Майданик Р. А. Угоди РЕПО (цивільно-правова характеристика) // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2. – С. 21.
65. Майданик Р. А. Проблеми регулювання довірчих відносин у цивільному праві // дисерт. на здобуття … докт. юрид. наук. – К., 2003.
66. Майданик Р. А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. – С. 194.
67. Малышев О. О биржевых фондовых сделках // Журнал гражданское и торговое право, 1871, № 3. – С. 359.
68. Мамаев А. Противоречивость конструкции договора ренты // Российская юстиция. 1999. № 9. – С. 17.
69. Маслов В. Ф. Договоры с условием пожизненного содержания // Советское государство и право. 1954. – № 6. – С. 115.
70. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідник для підприємців. – К., 1999. – С. 115.
71. Маслов В. Ф. Договоры с условием пожизненного содержания // Советское государство и право. 1954. - № 6. – С. 114.
72. Меерзон С. Купля-продажа жилого дома с условием пожизненного содержания продавца // Советская юстиция. 1971, № 14. – С. 25.
73. Микишева М. К разработке проекта Гражданского кодекса СССР // Социалистическая законность. 1947. – № 9.
74. Мічурін Є. О. Порівняльна характеристика договорів ренти та довічного утримання // Вісник Ун-ту внутр. Справ. – 1998. – Вип. 3-4. – С. 282 – 283.
75. Мічурін Є. О. Правочини з житлом: Книга перша. (Серія «Юридичний радник»). Харків: Страйд, 2003. – 355 с.
76. Мозговой О. Н. Фондовый рынок Украины. – К., 1997. – С. 147.
77. Масленников В. В. Посредническое предпринимательство: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2003. – С. 157.
78. Михайленко О. О. Речово-правові обмеження права приватної власності за стародавнім римським та сучасним цивільним правом України // Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2003. – С. 18.
79. Пахомов А. Купля-продажа с условием пожизненного содержания // Закон. 1998, № 7. – С. 119 – 120.
80. Первозванский А. А., Первозванская Т. Н. Финансовый рынок: расчет и риск. – М.: Инфра-М, 1994. – С. 68.
81. Підопригора О. А. Римське приватне право: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навч. закладів: Вид. 3-є, перероб. Та доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – С. 273.
82. Підопригора О. А. Основи римського приватного права. - К.,1995.-С.132.
83. Победоносцев К. П. Курс гражданского права: В трех томах. Том 3 / Под редакцией В. А. Томсинова. – М.: Издательство «Зерцало», 2003. – С. 25.
84. Победоносцев К. Курс цивильного права. Ч. 3: Договоры и обязательства. СПб., 1896. – С. 353.
85. Победоносцев К. П. Курс гражданского права, т. III. – С. 569;
86. Покровский И. А. История римского права. - Петроград, 1917. - С. 255.
87. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут, 1998.
88. Поротиков А. И. Проблема применения правового обычая в арбитражном процессе // Защита прав граждан и юридических лиц в российском и зарубежном праве (проблемы теории и практики). Сборник статей и тезисов аспирантов и молодых ученых. – М.: МЗ Пресс, 2002. – С. 6 – 17.
89. Подзе С. Як укласти договір з дилером // Бухгалтерія, 2001. - № 35/2 (450). – С. 29 – 32.
90. Рохина О. А. Правовые основы срочного рынка ценных бумаг в России // Право и экономика, 1997, № 10.
91. Романец Ю. Рента и пожизненное содержание с иждивением // ЭЖ-Юрист. 1999, № 51. – С. 3.
92. Римское частное право: Учебник / Под ред. И. Б. Новицкого и И.С.Перетерского. – М.: Юриспруденция, 2002. – С. 205.
93. Романец Ю. Рента и пожизненное содержание с иждивением // ЭЖ–Юрист, № 51 (99), декабрь 1999.
94. Рясенцев В. Договор об отчуждении имущества на условии пожизненного пользования // Социалистическая законность. 1945. № 1-2.– С.25.
95. Свод законов Российской империи, т. X, ч. 1, в 4-х книгах, ст. 647, изд. 1887 г.
96. Синайский В. И. Русское гражданское право, Вып. 2 – Киев, 1915. – С. 20, 21.
97. Сліпченко С. О. Договір ренти житла // Житлове право України: Науково-практичний посібник. Під ред.: Сліпченко С. О., Мічурін Є. О., Соболєв О. В. – Харків: Еспада, 2003. – С. 166.
98. Сліпченко С. О., Мічурін Є. О. Договір довічного утримання // Житлове право України: Науково-практичний посібник. Харків: Еспада, 2003. – С. 136
99. Слюсаревський М. М. З історії цивілістичної думки: фідуціарні (довірчі) договори, фідуціарна власність у римському праві // Українське право. - 1998. - № 1. – С. 101 – 111.
100. Сальнікова Г. І. Правове регулювання посередництва у підприємницькій діяльності // Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – Харків, 2003. – С. 18.
101. Свядосц Ю. – Посреднические операции в иностранном гражданском праве // Внешняя торговля, 1991, № 7. – С. 37 – 42.
102. Справочник предпринимателя: розничная торговля, оптовая торговля, грузовой транспорт, общественное питание и гостичничное хозяйство. – М.: Наука, 1994. – С. 137.
103. Скловский К. И. О возможности ограничения права собственности договором // Хозяйство и право, 1999, № 5. – С.111 – 116.
104. Тархов В. А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекций. Чебоксары: Чув. кн. изд.-во, 1997. – С. 318.
105. Терлецька О. О. Форс-мажор в цивільному праві: визначення і межі його застосування // Держава та право очима молодих дослідників. Збірник наукових праць міжнародної наукової конференції: Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка (29 – 30 листопада 2001 року). – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2003. – С. 211 – 214.
106. Трошин И. Сделки РЕПО: проблемы правовой квалификации // Хозяйство и право. – 2003. – № 11. – С. 54.
107. Фогельсон Ю. Хозяйственная цель сделки // Хозяйство и право, 2001, № 2. – С. 83.
108. Фондовый рынок Украины № 4, 27 января-1 февраля 1997, С.5-6.
109. Французский гражданский кодекс (ст. 1104) // Кулагин М. И. Избранные труды. – М., 1997. – С. 300;
110. Французский гражданский кодекс 1804 г. – М., 1941. – С.471.
111. Хвостов В. М. История римского права. – М., 1910. – С. 108.
112. Хохлов С. А. Рента и пожизненное содержание с иждивением (гл.33) // Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая: Текст. Комментарии. Алфавитно-предметный указатель. – С. 321.
113. Цивільне правоУкраїни: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (керівник авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 112.
114. Цицерон. V кн.: О старости. О дружбе. Об обязанностях. - М., 1974. - С.141 - 142.
115. Цыбуленко З. И. Рента и пожизненное содержание с иждивением // Росийская юстиция. 1998, № 6. – С. 12.
116. Цитович П. П. Очерк основных понятий торгового права. М., АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – С.252.
117. Цитович П. П. Учебник торгового права. – С. 241;
118. Цивільне право України. Ч. 1 / За ред. Ч. Н. Азімова, С. Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Х., 2000. – С. 300.
119. Чернова Т. А., Савруков Н. Т. Рынок ценных бумаг. – СПб.: Политехника, 1999. – С. 98.
120. Чижмарь Ю. В. Правове регулювання укладення форвардних угод на товарних біржах // Автореф. дис. … канд. юрид. наук. – К.: 2000.
121. Чуркін О. В. Правове регулювання договорів купівлі-продажу, які укладаються на фондовій біржі // Автореф. … канд. юрид. наук. – К., 2004.
122. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. Т. II: Товар. Торговые сделки. – М.: «Статут», 2003. – С. 504.
123. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права (по изданию 1914г.). – М., 1994. – С. 454.
124. Щербина В. С. Види біржових угод // Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О.В.Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004.
125. Яргина Е. А. Договор ренты // В Сб.: Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 5 / Под редакцией В. В. Витрянского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: «Статут», 2002. – С. 206.
126. Яковлева Е. М. Новые виды договоров в гражданских кодексах союзных республик // Вопросы кодификации гражданского законодательства союзной республики. Сталинабад, 1960. – С. 113.
127. Яковлева Е. М. Новые виды договоров в гражданских кодексах союзных республик // Вопросы кодификации гражданского законодательства союзной республики. – С. 114.
128. Юрчишин В. Макроекономічна стабілізація В Україні: факти, тенденції, проблеми. – К.: УАДУ при Президентоів України, 1999. – 256 с.
129. Юлдашбаева Л. Ф. Гражданско-правовое регулирование сделок с эмиссионными ценными бумагами / Дис. … канд. юрид. наук. – М., 1999.
130. Юридичний вісник України, 16 – 22 березня 2002 року. – С.15 – 21.
131. R. Graupner. Solo distrbutorship agreements – a Comparative View (in: The international and comparative law quaterly. L., 1969, # 18, p. 885, 888); M. Benedict. Le contrat de concession de vente exclusive – Lausanne, 1975.
132. Danz H. A. A. Der sacrale Schutz im romischen Rechtsverkehr. Jena, 1857. Цит. за прац. Соколовського П. Е. Договор товарищества по римскому гражданскому праву. - Киев, 1893. - С. 65 - 67.
133. Demonue, Traire des obligations, t. V. № 882; Josserand, Cours de droit civil, t. II. № 513 // Цит. по: Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т. II. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – С. 31.
134. B. Leonhard, Allgemeines Schuldrecht, Art. 227; його ж, Hohere Gewalt, Festschrift fur Traeger, 1926, стр. 12 - 33;
135. Морандьер де ла Л. Жюллио. Гражданское право Франции. Т. 2. – М., 1960. – С. 209 – 210; Саватье Р. Теория обязательств. – М., 1972. – С. 423.
136. M. Rumelein, Die Grunde der Schadenzurechnung, 1896; його ж, Schadenersatz ohne Verschulden, 1910;
137. Сакаэ Вагацума, Тору Ариидзуми. Гражданское право Японии. Книга вторая. М., 1983. – С. 422.
138. Санфилиппо Чезаре Курс римского частного права: Учебник / Под ред. Д.В.Дождева – М.: Издательство БЕК, 2000. Санфилиппо Чезаре. – С. 233.
139. Хайн Пол. Роль посредников и спекулянтов // Америка. – 1992. - № 43. – С. 13 – 14.
140. Шарп У. Ф., Александер Г. Дж., Бэйли Дж. В. Инвестиции / пер. с англ. – М.: Инфра-М, 1997.
141. Unger, Hadein auf eigene Gefahr, Jhering’s Jahrbucher, B. 30, 1891; Muller-Erzbach, Gefahrdungshaftung und Gefahrtragung, Archiv fur die civil. Praxis, B. 100, 109;
142. H. Et L. Mazeaud, Traite de la responsibilitr civile, t. 1, № 965 – 1004;
143. H. Capitant, Les effets des obligations. Revue trim. de droit civil, 1932, № 3, P. 720.

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ
144. Конституція України від 27 червня 1996 р. // ВАТ «Патент», Ужгород. – 1996. – с. 117.
145. Закон України «Про підприємництво» від 7.02.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 14. – С. 168.
146. Закон України «Про господарські товариства» // Закони України. Офіційне видання. Т. 2. – ст. 189.
147. Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р. – К.: Істина, 2003. – 368 с.
148. Цивільний Кодекс УРСР, затверджений Законом УРСР 18 липня 1963 року № 1540–06 (Відомості Верховної Ради УРСР, 1963, № 30, ст. 463) // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999.  № 1.
149. Закон України «Про підприємства в Україні» № 888-ХІІ ( 888-12 ) від 27.03.91 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 24, ст.272.
150. Закон України «Про господарські товариства» № 1577-ХІІ ( 1577-12), 19.09.91, ВВР, 1991, № 49, ст. 682.
151. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.01 р. № 2664-III // Урядовий кур’єр. - 29.08.01, №154. – С. 9 – 10.
152. Закон України «Про власність» // Закони України. Офіційне видання. Т. 1. – С. 173.
153. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 5 - 6, ст. 30.
154. Декрет Кабінету Міністрів України «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993, №23-93 // Голос України. –1993. – 2 квітня.
155. Правила розповсюдження державних лотерей, затверджені наказом Державного комітету України фізичної культури та спорту від 28.10.98, № 2120.
156. Положення про порядок реєстрації випуску і проведення державних грошових лотерей в Україні, затверджнене постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 р. № 574.
157. Порядок кредитування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2004 р. № 88.
158. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. №1604 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 р. № 256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту і природний газ у 2001 році» (Офіційний вісник України, 2001 р., № 13, ст. 535, № 44, ст. 1974; 2002 р., № 15, ст. 804; 2003 р., № 14, ст. 621) // Урядовий кур’єр, 29 жовтня 2003 року, № 203. – С. 3.
159. Наказ ЦБ РФ від 18.06.1997 р. № 02-263 «Про затвердження правил ведення бухгалтерського обл•ку в кредитних організаціях, розміщених на території Російської Федерації», Доповнення та змін до Плану рахунків бухгалтерського обліку в кредитних організаціях Російської Федерації» та Вказівок ЦБ РФ від 11.12.1997 р. № 62-У.

СУДОВА І АРБІТРАЖНА ПРАКТИКА З ОКРЕМИХ СПРАВ
160. Реш. Общ. Собр. 4, 5 и Меж. Деп. Прав. Сен. 28 ноября 1875г., по д. Петроковино; реш. 4 деп. 19 мая 1880 г., по д. Гинцбург // Цит. по: Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. Т II: Товар. Торговые сделки. – М.: «Статут», 2003. – С. 504 – 505.
161. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В, Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С.115.
162. Вестник ВАС РФ, 1998 г., № 7; Постанова Президії ВАС РФ від 30 червня 1998 р. по справі № 2310/10 // Вестник ВАС РФ, 1998 г.
163. Постанова ФАС ЗСО від 02.07.2003. Справа № Ф04/2402-537-180/Ф03-2003.
164. Постановление Президиума ВАС РФ от 6 октября 1998 года №6202/97.
165. Постановление Президиума ВАСуда РФ от 8 июня 1999 г. №5347/98 // Вестник ВАС РФ. – 1999, № 9.