МАМАЙ ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ЗА ЦИВІЛЬНИМ І СІМЕЙНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Краткое описание

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА
ІМЕНІ КОРОЛЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
На правах рукопису
МАМАЙ ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 347.161; 347.163; 347.64
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ
ЗА ЦИВІЛЬНИМ І СІМЕЙНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник
Братель Олександр Григорович
кандидат юридичних наук, доцент
Івано-Франківськ – 2016
2

ЗМІСТ
ВСТУП
4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РОЗУМІННЯ ТА ТЛУМАЧЕННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ
14
1.1.
Поняття та правова сутність встановлення опіки та піклування
14
1.2.
Співвідношення правового регулювання відносин опіки та піклування нормами сімейного та цивільного законодавства в аспекті національного та міжнародного права
27
1.3.
Правове положення органів опіки та піклування як учасників опікунських відносин
46
Висновки до розділу 1
57
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ТА ПОРЯДОК ЇХ ЗДІЙСНЕННЯ
61
2.1.
Правові аспекти порядку встановлення опіки та піклування: умови розмежування процедури
61
2.2.
Суб’єктний склад правовідносин: правовий статус опікунів (піклувальників) та осіб, над якими встановлюється опіка (піклування)
95
2.3.
Контроль за діяльністю опікуна та піклувальника
117
Висновки до розділу 2
132
РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
138
3.1.
Особливості правового регулювання опіки та піклування з іноземним елементом
138
3.2.
Основні напрями підвищення ефективності правового
3
регулювання опіки та піклування
158
Висновки до розділу 3
171
ВИСНОВКИ
175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
183
4

ВСТУП
Актуальність теми. Вступаючи в різноманітні правовідносини економічного, політичного, соціального, культурного характеру, громадяни України набувають різноманітних прав та обов’язків, несуть відповідальність за свої дії. Водночас у повсякденному житті виникає багато ситуацій, коли внаслідок малолітнього віку або психічних розладів особа не в змозі самостійно здійснювати свої права та обов’язки, захищати свої законні інтереси. Саме тоді особа потребує допомоги, надання якої становить основну мету інституту опіки та піклування. Так, ст. 55 Цивільного кодексу України передбачає, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.
В процесі еволюції правовідносин опіки змінилося розуміння об’єкта опіки та відбулася його трансформація в інститути опіки та піклування. У певний історичний період потреба розгорнутого правового регулювання відносин, повʼязаних з опікою, породила існування цілого інституту опіки й піклування, що містить як загальні положення, так і правила про окремі види опіки.
На сучасному етапі розвитку суспільстві залишаються актуальними питання захисту прав найбільш вразливих верств суспільства, значну частину яких становлять малолітні і неповнолітні особи, а також фізичні особи, які визнані недієздатними та фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена.
Виступати повноправними учасниками правовідносин, зокрема й цивільних, зазначені особи можуть за допомогою спеціальних правових інститутів. Незважаючи на те, що опіка законодавчо визначається особливою формою державної турботи про повнолітніх та неповнолітніх
5
осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів, часто вона є предметом зловживань з боку осіб, на яких покладено обовʼязки опікунів. Незаперечним при цьому є той факт, що опікуни і піклувальники, за допомогою яких здійснюється реалізація та захист прав та інтересів підопічних осіб, повинні бути не лише наділені відповідними правами та обов’язками, а й у передбачених законом випадках нести відповідальність за свою протиправну поведінку та зловживання наданими їм правами.
Приведення українського національного законодавства у відповідність з міжнародно-правовим нормами спричинило суттєві практичні зміни в правовому регулюванні опіки та піклування як у відношенні дітей, так і повнолітніх громадян нашої держави, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.
Сучасний етап правових відносин в Україні характеризується тим, що дитина визнається самостійним суб’єктом належних їй особистих та майнових прав. Відношення до дитини в Україні змінювалося протягом всієї історії існування держави. Такий підхід відповідає положенням Конвенції про права дитини та прийнятим на себе Україною зобов’язань щодо забезпечення всесвітнього захисту прав та інтересів дітей. Права дітей відображені більше ніж у 140 українських законодавчих та інших нормативно-правових актах, що безпосередньо стосуються питань правового регулювання опіки та піклування. Однак, незважаючи на вжиті державою заходи щодо покращення становища дітей та приведення законодавства України у відповідність з нормами міжнародного права, в сучасних українських реаліях система прав в галузі охорони прав дітей є недосконалою. Тому необхідність законодавчого регулювання в галузі опіки й піклування цілком очевидна.
Викладеним обумовлена актуальність, наукове і практичне значення дисертації, теоретичні положення, висновки та рекомендації якої, спрямовані на практичне удосконалення правового регулювання опіки та
6
піклування в Україні.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали праці вітчизняних вчених та вчених країн СНД у галузях цивільного права, сімейного права, цивільного процесуального права, зокрема: Н.А. Аблятіпової, М.В. Антокольської, О.М. Бєлякової, В.І. Борисової, І.В. Венедиктової, Є.М. Ворожейкіна, В.С. Гопанчука, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Н.А. Дʼячкової, І.В. Жилінкової, Н.М. Єршової, Н.О. Кіреєвої, Ю.А. Корольова, Г.К. Матвєєва, Д.І. Мейєра, Р.А. Майданика, Н.І. Майданик, Д.І. Мейєра, Л.Ю. Міхеєвої, С.Є. Морозової, С.О. Муратової, О.М. Нечаєвої, О.Й. Пергамент, Й.О. Покровського, Д.С. Прутяна, О.А. Пушкіна, В.О. Рясенцева, З.В. Ромовської, Г.М. Свердлова, В.І. Синайського, С.О. Сліпченка, Р.О. Стефанчука, Є.О. Суханова, В.І. Труби, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Ю.К. Толстого, P.O. Халфіної, В.Ф. Яковлєва та ін.
Окремі аспекти правового регулювання відносин опіки та піклування ставали предметом наукового інтересу С.Є. Морозової в дисертаційному дослідженні «Правове регулювання опіки та піклування за цивільним законодавством України» (2011 р.).
Однак комплексні монографічні праці із загальнотеоретичних і прикладних проблем регулювання опіки та піклування на сучасному етапі розвитку юридичної науки відсутні, незважаючи на існування постійної правозастосовної практики повʼязаної із встановленням опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми особами, а також повнолітніми особами, які за станом здоровʼя не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обовʼязки. Відтак, подальше наукове дослідження загальнотеоретичних проблем опіки та піклування є необхідною умовою удосконалення цивільного та сімейного законодавства, що регулює зазначену сферу правовідносин.
Звʼязок роботи з науковими програмами, планами, темами.
7
Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 № 14–10 із змінами, внесеними згідно з постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 05.03.2012 № 4-12, та в межах науково-дослідних тем Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Дисертаційне дослідження спрямовано на реалізацію Закону України «Про Загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року».
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу порядку правового регулювання інституту опіки та піклування та вироблення на цій основі конструктивних рекомендацій і пропозицій з удосконалення цивільного і сімейного законодавства України та практики його застосування.
Для досягнення поставленої мети дисертантом були поставлені наступні задачі:
– на основі наукових поглядів щодо поняття та змісту опіки та піклування надати теоретичне визначення понять «опіка» та «піклування», охарактеризувати їх правову сутність та сформулювати основні принципи опіки та піклування;
– проаналізувати характер інституту опіки та піклування та визначити його предмет; зʼясувати співвідношення правового регулювання відносин опіки та піклування нормами цивільного та сімейного права в аспекті національного та міжнародного законодавства;
– здійснити аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання відносин опіки та піклування;
– охарактеризувати правове положення органів опіки та піклування, визначити їх повноваження за законодавством України;
– визначити організаційно-правові аспекти порядку встановлення
8
опіки та піклування, з’ясувати умови розмежування цих процедур;
– проаналізувати суб’єктний склад відносин опіки та піклування, охарактеризувати опікунів (піклувальників) та осіб, над якими встановлюється опіка (піклування);
– охарактеризувати методи здійснення контролю за діяльністю опікуна (піклувальника) та встановити особливості відповідальності опікуна (піклувальника) за невиконання або неналежне виконання ним своїх обов’язків;
– визначити особливості правового регулювання опіки та піклування за участю іноземного суб’єкта;
– запропонувати та обґрунтувати пропозиції щодо напрямів підвищення ефективності правового регулювання опіки та піклування законодавством України.
Об’єктом дослідження є урегульовані нормами цивільного і сімейного законодавства суспільні відносини у сфері здійснення опіки та піклування.
Предметом дослідження є правове регулювання опіки та піклування за цивільним і сімейним законодавством України.
Методи дослідження. В основу методології дисертаційного дослідження покладено комплексний підхід, зумовлений багатоаспектністю поставлених завдань з використанням загальнонаукових методів (передусім, системного, логічного, структурного, функціонального тощо). У ході дослідження був використаний діалектичний метод пізнання правових явищ. Для розв’язання завдань за темою дослідження використовувалися: методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) – для вивчення нормативних актів, матеріалів цивільних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, що входять до предмету дослідження (підрозділі 1.2, 1.3., 2.3); історико-правовий – для вивчення етапів розвитку уявлень про опіку та піклування (підрозділи 1.1, 1.2); формально-логічний – для визначення та тлумачення основних понять
9
та термінів, елементів правовідносин опіки та піклування (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділ 1.1). Для збору, аналізу й оцінки матеріалу застосовувалися також методи узагальнення і статистичної обробки даних (підрозділи 2.2, 2.3). У дослідженні також застосовувалися методи системно-структурного аналізу, моделювання і прогнозування під час розробки й надання пропозицій щодо вдосконалення окремих положень цивільного та сімейного законодавства України (розділ 3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним першим в сучасній українській цивілістиці дослідженням теоретичних і практичних проблем правового регулювання інституту опіки та піклування.
Дане дослідження обґрунтовує низку нових наукових положень та висновків у теоретичному та практичному аспектах, кінцеві результати якого виносяться на захист. Наукова новизна дослідження полягає у таких результатах:
вперше:
– обґрунтовано доцільність законодавчого закріплення принципів опіки та піклування, до яких автор відносить принцип гуманізму, принцип забезпечення і захисту прав, гарантій і законних інтересів осіб, над якими встановлено опіку (піклування), принцип відповідальності, принцип доступності та відкритості, принцип адресності та індивідуального підходу;
– пропонується визначити центральний орган державної влади, у обов’язки якого входитиме формування та реалізація державної політики у сфері опіки та піклування;
– сформульовано пропозицію законодавчо закріпити поняття попередньої опіки або піклування як правовідносин, що виникають на короткочасний строк на тих же підставах, що й звичайна опіка або піклування, але із застосуванням спрощеної процедури;
10
– пропонується закріпити в Сімейному кодексі України тимчасову опіку та піклування, обумовленої тривалим перебуванням батьків малолітньої або неповнолітньої дитини на роботі за межами України;
– запропоновано врегулювати на законодавчому рівні, шляхом внесення доповнень до Цивільного кодексу України, процедуру застосування обов’язкової щорічної письмової звітності опікунів та піклувальників перед відповідним органом опіки та піклування про виконання покладених на них обов’язків;
удосконалено:
– визначення понять «опіка» та «піклування»;
– обґрунтування необхідності прийняття Закону України «Про опіку та піклування», що дасть змогу підсилити праворегулюючий вплив на опікунські відносини;
– положення про можливість ширшого використання договірних конструкцій у цих відносинах, що дозволить більш ефективно виконувати соціальні завдання, поставлені перед інститутом опіки та піклування;
– обґрунтування необхідності законодавчого визначення порядку встановлення, визнання та скасування опіки та піклування з іноземним елементом. При цьому, пропонується передбачити етапи та строки встановлення опіки та піклування, ускладнених іноземним елементом, а також визначити орган, який контролюватиме додержання прав громадян України, щодо яких встановлено опіку чи піклування, ускладнені іноземним елементом;
– положення про доцільність розробки типового договору про правову допомогу в цій сфері, а також продовження практики укладання дво- та багатосторонніх договорів з іноземними державами;
– пропозицію залучення громадськості до здійснення систематичного спостереження, що дозволить уникнути формалізації контрольних заходів та допоможе відповідним посадовим особам скласти реальне уявлення про умови життя підопічного, а у випадку виявлення
11
порушень його прав дозволить своєчасно і оперативно вжити заходів реагування;
дістали подальшого розвитку:
– визначення завдань інституту опіки та піклування як забезпечення встановлення опіки й піклування у відношенні громадян, які цього потребують; захист прав і інтересів громадян, що перебувають під опікою або піклуванням, а також забезпечення їм гідного рівня життя; забезпечення державної підтримки осіб, що виконують обов’язки опікунів та піклувальників;
– пропозиція щодо запровадження регулярного екзаменаційного тестування на виявлення знань чинного законодавства у частині питань опіки, виховання, освіти, охорони здоров’я представниками органів опіки й піклування, поширене в ряді розвинених зарубіжних країн;
– положення про те, що правовідносини опіки та піклування можуть бути безоплатними або оплатними, носять строковий, фідуціарний характер, але за будь-яких обставин і за будь-яких умов вимагають особистого виконання обов’язків опікунами або піклувальниками;
– положення про закріплення підстав відповідальності опікуна (піклувальника) за невиконання або неналежне виконання ним своїх обов’язків. Зокрема, йдеться про відповідальність за нецільове використання грошових коштів та майна підопічного (в т.ч. пенсій, аліментів тощо), за нездійснення виховання чи догляду, за неналежний медичний догляд та інші дії чи бездіяльність опікуна (піклувальника), що загрожують життю та здоров’ю підопічної особи. Конкретні підстави відповідальності пропонується визначати у договорі про опіку (піклування) між опікуном (піклувальником) та органом опіки та піклування;
– висновок про включення до предмету інституту опіки та піклування відносин по встановленню опіки та піклування (в т.ч. відносин, що передують встановленню опіки та піклування та відносин по безпосередньому встановленню опіки або піклування, що складаються між
12
органом опіки та піклування і особою, що виявила бажання стати опікуном чи піклувальником); відносин зі здійснення опіки та піклування (тривають з моменту встановлення опіки або піклування до моменту їхнього припинення; їх учасниками є органи опіки та піклування, опікуни або піклувальники); відносин, пов’язані з припиненням опіки та піклування.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційного дослідження використовуються та можуть бути використані у:
– науково-дослідній роботі – у процесі подальших наукових розробок у сфері правового регулювання відносин, пов’язаних з порядком встановлення опіки або піклування, порядком призначення опікуна або піклувальника та визначення їх прав та обов’язків;
– нормотворчій діяльності – для удосконалення законодавчих і підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері встановлення та здійснення опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми особами, а також повнолітніми особами, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки. Сформульовані в роботі висновки та пропозиції можуть бути використані при підготовці проекту Закону України «Про опіку та піклування»;
– правозастосовній діяльності – для потреб судової практики, підготовки постанов Пленуму Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів України;
– навчальному процесі – для викладання навчальних дисциплін «Цивільне право України» та «Сімейне право України», підготовки відповідних розділів підручників, посібників з цивільного права, довідкової літератури для студентів, аспірантів та викладачів.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено і обговорено на кафедрі цивільного права та процесу Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького. Основні положення та висновки дисертації доповідались на науково-практичних конференціях
13
та круглому столі: «Публічне адміністрування в сфері органів внутрішніх справ» (м. Київ, 14 травня 2014 р.); «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, 13-14 лютого 2015 р.); «Роль права та закону у громадянському суспільстві» (м. Київ, 13-14 лютого 2015 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження висвітлено у восьми одноосібних публікаціях, зокрема чотирьох статтях опублікованих у наукових фахових виданнях, внесених до переліку МОН України, одна стаття – у зарубіжному науковому фаховому виданні та трьох тезах виступів на науково-практичних конференціях та круглому столі.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявилося у розробці концептуальних засад підвищення ефективності правового регулювання і практики правозастосування інституту опіки та піклування за цивільним і сімейним законодавством України. Основними науковими результатами роботи стали такі положення.
1. Сформульовано теоретичні визначення понять «опіка» та «піклування», які характеризуються не лише доктринальним змістом, але можуть претендувати на відповідне законодавче закріплення.
Опіка ‒ це форма влаштування малолітніх осіб, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування та повнолітніх осіб, визнаних недієздатними, з метою забезпечення захисту їх особистих немайнових та майнових прав та законних інтересів.
Піклування ‒ це форма соціального влаштування неповнолітніх осіб, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та повнолітніх фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, з метою забезпечення захисту їх особистих немайнових та майнових прав та законних інтересів.
2. Основними принципами опіки та піклування, які стосуватимуться як повнолітніх осіб, визнаних недієздатними, повнолітніх фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, так і малолітніх й неповнолітніх осіб, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, слід визнати:
– принцип гуманізму ‒ забезпечення поваги до особистості, вимагає на всіх етапах опіки та піклування орієнтуватися на особу підопічного, її потреби, інтереси, цінності, при цьому обов’язковим є врахування її індивідуальних особливостей;
– принцип забезпечення і захисту прав, гарантій і законних інтересів осіб, над якими встановлено опіку (піклування) ‒ йдеться про забезпечення реалізації прав і свобод дітьми, а також повнолітніми недієздатними
176
особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена, системою правових, економічних, соціальних та організаційних гарантій;
– принцип відповідальності ‒ фізичні та юридичні особи, винні в порушенні прав повнолітніх недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, несуть відповідальність відповідно до закону;
– принцип доступності та відкритості – передбачає відповідність змісту та форми опіки (піклування) індивідуальним особливостям особи, що потребує встановлення опіки (піклування);
– принцип адресності та індивідуального підходу – передбачає конкретну спрямованість опіки та піклування, встановлення їх щодо осіб, які мають відповідну потребу.
3. Питання про правову природу інституту опіки та піклування періодично піддається двозначному тлумаченню в науці цивільного й сімейного права. У цей час норми, що регулюють відносини, пов’язані з інститутом опіки та піклування, знаходяться в актах, що належать галузям цивільного, сімейного, а також адміністративного права, що й обумовило його сучасну по суті комплексну універсалізацію.
4. Сформульовано висновок про те, що до предмету інституту опіки та піклування входять наступні відносини:
– по встановленню опіки та піклування, що виникають з моменту обрання у встановленому законом порядку необхідної форми влаштування (опіки чи піклування) для особи, яка потребує соціальної допомоги;
– щодо безпосереднього встановлення опіки або піклування, які складаються між органом опіки й піклування та конкретною особою, що виявила бажання стати опікуном або піклувальником (ст.61; ч. 4 ст. 63 ЦК України), та які мають на те підстави, встановлені законом;
– зі здійснення опіки та піклування. Дані відносини тривають від факту встановлення опіки або піклування до факту їхнього припинення. Учасниками таких відносин є органи опіки та піклування, опікуни та піклувальники, а в окремих випадках і самі підопічні;
177
– пов’язані з припиненням опіки та піклування
5. Правовідносин по здійсненню опіки та піклування характеризуються складним суб’єктним складом, учасниками яких на різних етапах їх реалізації виступають: опікуни, піклувальники, підопічні фізичні особи (малолітні та неповнолітні особи, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, фізичними особами, які визнані недієздатними, фізичні особи, цивільна дієздатність яких обмежена), органи опіки та піклування, суд, інші державні організації.
Вказані правовідносини можуть бути як оплатними так безоплатними, носять строковий або безстроковий характер, є фідуціарними, так як за будь-яких обставин і за будь-яких умов вимагають особистого виконання опікуном або піклувальником покладених на них обов’язків. Правове регулювання змісту цих відносин залежить від рівня цивільної дієздатності підопічної особи, зумовлюючи статус законного представника ‒ опікуна або піклувальника.
6. Цілий ряд положень Правил опіки та піклування затверджені спільним наказом Державного комітету України у справах сім’ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 р. № 34/166/131/88 є такими, що не відповідають нормам чинного цивільного і сімейного законодавства, проте залишаються незмінними за змістом протягом сімнадцяти років з моменту їх затвердження підлягаючи виконанню та застосуванню органами опіки та піклування у своїй діяльності.
7. Статтею 57 ЦК України визначено, що особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов’язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування. Вказана норма звужує зобов’язаних суб’єктів виключно до «осіб», проте в Правилах опіки та піклування обов’язок повідомлення про осіб, які потребують опіки та піклування покладається не лише на осіб, а й на установи, зокрема:
178
житлово-експлуатаційні контори, будинкоуправління; органи освіти та керівники навчально-виховних закладів; органи в справах сім’ї та молоді; органи внутрішніх справ; органи соціального захисту населення; нотаріальні контори; судові органи; інші організації й установи. У зв’язку з цим, ст. 57 ЦК України потребує доповнення словом «установи», адже на практиці саме вказані органи найчастіше виявляють осіб, які потребують опіки та піклування.
8. З метою врегулювання практичних прогалин у врегулюванні відносин з опіки та піклування запропоновано на законодавчому рівні закріпити попередню опіку та піклування, яка встановлюватиметься за спрощеною процедурою та матиме тимчасовий характер. Вказана пропозиція законодавчого характеру обґрунтовується тим, що у більшості випадків особа, яка звертається до органів опіки та піклування з метою встановлення над малолітньою або неповнолітньою дитиною опіки або піклування, є потенційним претендентом на призначення її майбутнім опікуном або піклувальником. Зазначена обставина може бути підставою для призначення вказаної особи в якості тимчасового опікуна або піклувальника дитині. Попередня опіка або піклування припинятиметься у разі, коли опікун або піклувальник надасть всі необхідні документи для його призначення опікуном або піклувальником, і рішення суду або органу опіки та піклування про призначення даної особи буде позитивним. Таким чином, попередня опіка та піклування трансформуватиметься у постійну.
9. Потребує нормативного закріплення положення про можливість встановлення тимчасової опіки та піклування на дітьми, батьки яких на законних підставах перетнули кордон іншої країни, проте по закінченню дії встановлених строків законного перебування, визначених законодавством відповідної країни, не повернулись до України.
Необхідність запровадження тимчасової опіки обумовлено існуванням в Україна протягом останнього десятиліття масової соціальною проблеми, обумовленою відсутністю робочих місць та відповідно, зниженням
179
матеріального забезпечення населення. На роботу до країн Європейського союзу часто виїжджають обоє з батьків, залишаючи своїх дітей під доглядом діда або/та баби або інших родичів. При цьому, частина громадян України працюють за її межами порушуючи візові строки перебування в іншій країні, фактично перебуваючи на нелегальному становищі.
10. Пропонується доповнити підстави за яких опіка та піклування припиняються (ст. 76 та 77 ЦК України). Пропонується доповнити ст. 76 ЦК України частиною 4 наступного змісту: «4. Опіка припиняється у разі смерті опікуна або підопічної особи», ч. 1 ст. 77 ЦК України пунктом 5 наступного змісту: «5) смерті піклувальника або підопічної особи».
11. Взаємовплив прав та обов’язків (зобов’язань) опікуна та піклувальника і прав підопічної особи породжують і визначають суб’єктні правовідносини, що існують між вказаними особами. Врегулювання таких відносин можливо лише за допомогою триєдиного законодавчого базису, а саме норм цивільного, сімейного та адміністративного права.
12. Залучення громадськості до здійснення систематичного спостереження за діяльністю опікунів та піклувальників може сприяти уникненню формалізації контрольних заходів та допомагатиме відповідним посадовим особам скласти реальне уявлення про умови життя підопічного, а у випадку виявлення порушень його прав дозволить своєчасно і оперативно вжити заходів реагування. Пропонується закріпити вимогу здійснення щорічної підготовки службою у справах дітей висновку про стан утримання, навчання та виховання дитини на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження сім’ї, вихователем дитячого дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, в якому навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку поліції.
13. З метою попередження порушень прав підопічних осіб пропонується розглянути можливість створення спеціальних опікунських
180
судів, які би розглядали справи зловживання, порушення опікунами прав своїх підопічних, розв’язували існуючі спори в даній сфері.
14. З метою усунення колізій при встановленні, визнанні та скасуванні опіки та піклування з іноземним елементом, застосовуються норми дво- та багатосторонніх договорів про правову допомогу, які мають пріоритет порівняно з національним законодавством. В міждержавних та міжнародних договорах, укладених нашою державою, окремі колізійні питання вирішуються інакше, ніж у Сімейному кодексі України. Втім, згідно СК України сімейне законодавство іноземних держав застосовується, якщо воно не суперечить основним засадам регулювання сімейних відносин, встановленим в ст. 7 СК України.
15. Пропонується нормативне визначення поняття «опіки та піклування з іноземним елементом». Опіка та піклування з іноземним елементом ‒ це врегульовані нормами міжнародного приватного права відносини, спрямовані на забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб, які залишилися без батьківського піклування, повнолітніх осіб які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки, які є громадян України та проживають поза межами України, а також іноземних громадян, які проживають в Україні.
16. В результаті вивчення змісту постанов Кабінету Міністрів України, а саме: «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язаної із захистом прав дитини» № 866 від 24.09.2008 р. та «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» № 905 від 08.10.2008 р. виявлено особливості провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, переміщеної з тимчасово окупованої території або району проведення антитерористичної операції, та здійснена їх правова оцінка.
181
17. Внесено пропозиції щодо необхідності визначення центрального органу державної влади, в обов’язки якого входитиме формування та реалізація державної політики у сфері опіки та піклування, а також вирішення питань координації, методології, наукового і інформаційного забезпечення, підготовки кадрів та своєчасного підвищення їх кваліфікації.
Запропоновано на державному рівні спростити багатоступеневість і чітко розмежувати функції органів по реалізації політики соціального захисту, адаптації дітей-сиріт, для чого реорганізувати центри соціальних служб, передавши їх повноваження громадським організаціям. Рекомендувати органам місцевого самоврядування розробити комплекс превентивних дій з визначення таких категорій ризику як малозабезпечені та багатодітні сім’ї. З урахуванням міжнародного досвіду запровадити програму матеріального заохочення процесу «повернення» дитини до біологічної родини.
18. В результаті змістовного аналізу зареєстрованого 20.01.2016 р. у Верховній Раді України законопроекту № 3786 «Про опіку та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена» піддано критиці пропозицію щодо необхідності закріплення серед повноважень органів опіки та піклування обов’язку залучати громадські об’єднання та інші інститути громадянського суспільства до прийняття рішень з питань опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Вважаємо, що залучення громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства до прийняття рішень органами опіки та піклування повинно відбуватись не на засадах обов’язковості, а на засадах добровільності, адже будь-яка обов’язковість породжує часто протидію, що не сприятиме досягнень позитивних результатів саме в цій сфері правовідносин.
19. Встановлення опіки та піклування саме відносно недієздатних осіб та осіб, цивільна дієздатність яких обмежена повинна ґрунтуватись
182
виключно на договірних відносинах, у відповідності до типового договору, зміст якого повинен затверджувати Кабінет Міністрів України. Договірне врегулювання вказаних відносин дозволить чітко та змістовно визначити обсяг прав та обов’язків опікуна та піклувальника, а також врегулювати питання взаємовідносин між вказаними особами та органами опіки та піклування.
20. В порядку законодавчої ініціативи пропонується закріпити в Цивільному кодексі України підстави відповідальності опікуна (піклувальника) за невиконання або неналежне виконання ним своїх обов’язків. Зокрема, йдеться про відповідальність за нецільове використання грошових коштів та майна підопічного (в т.ч. пенсій, аліментів тощо), за неналежне здійснення виховання чи догляду, за неналежний медичний догляд та інші дії чи бездіяльність опікуна (піклувальника), що загрожують життю та здоров’ю підопічної особи. Конкретні підстави відповідальності повинні бути передбачені договором про опіку (піклування) між опікуном (піклувальником) та органом опіки та піклування.
183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адміністративний кодекс УСРР від 12 жовтня 1927 р., оголош. 31 грудня 1927 р. // Систематичний збірник чинних законів УСРР. Т.ІІІ. Адміністративні, кримінальні та поправно-трудові закони, чинні на 1 листопада 1929 р. – Х. : Видавництво Наркомюсту УСРР, 1929. – С.5-137.
2. Азаревич Д.И. О различии между опекой и попечительством по римскому праву / Д.И. Азаревич. – СПб. : Тип. т-ва «Обществ. польза», 1872. – 320 с.
3. Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції "Сьомі осінні юридичні читання" (м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 року): У 4-х частинах. – Частина третя: "Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес". – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2008. – 410 с.
4. Алексеев С.С. Общая теория права : в 2 т. / С.С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 359 с.
5. Алексеев С.С. Теория права. – М.: БЕК, 1995. - с. 214.
6. Андреев Е.П. Правоспособность и дееспособность несовершеннолетних по советскому гражданскому праву : автореф. дис. на соискание учен.степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право и гражданский процесс; семейное право» / Е.П. Андреев. – М., 1972. – 15 c.
7. Антокольская М.В. Лекции по семейному праву. – М.:Юристъ, - 1995. – 144с.
8. Бадора С. Теорія та практика опікунства в Польщі. – Івано-Франківськ : Плай, 2000. – 252с.
9. Барон Ю. Система римского гражданского права : В 6 кн. / Ю. Барон ;
184
Предисловие к.ю.н. В.В.Байбака. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 1102 с.
10. Бегей С. Інститут опікунства в Галичині у XVIII – на початку ХХ ст. // Вісник Львівської комерційної академії. Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2002. ‒ 432 c.
11. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право : Учебник / А.М. Белякова, Е.М. Ворожейкин. – М. : Юрид. лит-ра, 1974. – 304 с.
12. Блинова Т.В. Правовое положение недееспособных вследствие психического расстройства по советскому гражданскому и семейному законодательству : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Т.В. Блинова. – Томск, 1987. – 19 с.
13. Бобко В.Г. Судочинство у справах про визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Бобко Володимир Григорович. – К., 2006. К., 2006. К., 2006. К., 2006. К., 2006. К., 2006. – 179 c.179 c.179 c.179 c.
14. Бойко І.В. Правовий статус громадян у сфері виконавчої влади. : Дис... канд. наук: Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. 2000. ‒ 210 с.
15. Бойко М.С.Правові основи захисту цивільних майнових прав обмежено дієздатних та недієздатних осіб / М.С.Бойко // Форум права. – 2009. - №3. – с.67-73 Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09bmctno.pdf
16. Бошко В. Родинне право / В. Бошко ; За ред. Г. І. Волкова. – Х. : Юрид. вид-во НКЮ УРСР, 1930. – 30 с.
17. Бутько О.В. Правовой статус ребенка в Российской Федерации: Учеб. пособие. ‒ Краснодар, 2002. ‒ С. 18-19. 18. Ватрас В.А. Деякі питання застосування статті 8 Сімейного кодексу України / В.А. Ватрас // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2004. – № 3(11). – С.76–80.
185
19. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в советском гражданском и семейном праве / Я.Р. Веберс. – Рига : Зинатне, 1976. – 231 с.
20. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
21. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. – Х.:Изд. Харьк. гос. ун. – 1958. – ч.1. – 340с.
22. Воеводин Л.Д. Юридический статус личности в России: Учеб. пособие. М., 1997. С. 12.
23. Вольман И.С. Опека и попечительство. – СПб., 1913. – 172 с.
24. Ворожейкин Е.М. Семейное право зарубежных европейских социалистических стран. – М., 1979. – 384с.
25. Гелецька І.О. До питання про правовий статус піклувальника / І.О. Гелецька // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2003. – Вип.19. – С.378–383.
26. Гетьман-Павлова И. В. Международное частное право: учебник. - М., 2005. - С.223-226.
27. Гойхбарг А.Г. Сравнительное семейное право / Гойхбарг А.Г. – М. : Юрид. изд-во Наркомюста РСФРС, 1925. – 232 c. 28. Городецкая И.К. Международная защита прав и интересов детей / И.К. Городецкая. – М. : Междунар. отношения, 1973. – 112 с.
29. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / Горшенев В. М. – М. : Юрид. лит., 1972. – 240 с.
30. Государство и право: философские проблемы. Курс лекций. М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2004. – с. 183. Государство и право: философские проблемы. Курс лекций. М.: ОАО «Издательский дом «Городец», 2004. – с. 183. 31. Гражданский кодекс Грузии. Принят 26 июня 1997 года. Введен в действие с 25 ноября 1997 г. (с поправками и изменениями на 26 ноября 2001 года) / Пер. с грузинского / Науч. ред. : Бигвава З.К.; Предисл. :
186
Елисеева И.В., Коновалова А.В. ; Вступ. ст. : Чантурия Л. – С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 750 c.
32. Гражданский кодекс Латвийской Республики. Пер. с латышского / Пер.: Алфеева И.; Науч. ред. и предисл. : Лившиц Н.Э. ; Обзор. ст. : Свиб А.В. – С.-Пб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 830 c.
33. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Пер. с франц. В.Захватаев ; Предисловие : А.Довгерт, В.Захватаев ; Отв. ред. А.Довгерт. – К. : Истина, 2006. – 1008 с.
34. Гражданское право в вопросах и ответах /У. Под ред. Е.О. Харитонова. – Х.: изд. ООО «Одиссей»,изд. перер. и доп. 2007.
35. Гражданское право Украины. В двух частях. Ч. I / Под ред. проф. А.А.Пушкина, доц. В.М.Самойленко. – Х. : Основа, 1996. – 440 с.
36. Гражданское право. Учебник : В 2-х томах / Дюжева О.А., Ем В.С., Зенин И.А., Коваленко Н.И., и др. ; Отв. ред. : Суханов Е.А.. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 1998. – Т. 1 – 816 c.
37. Гражданское уложение Германии / Научн. редакторы А.Л.Маковский и др. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 816 с.
38. Грибанов В. П. Пределы осуществления и защиты гражданских прав / В. П. Грибанов. – М. : Изд-во Московского гос. ун-та, 1972. – 284 с.
39. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права / Д.Д. Гримм ; Под ред. и с предисловием В.А.Томсинова. – М. : Зерцало, 2003. – 496 с.
40. Дахно І.І. Міжнародне приватне право: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів] / І.І. Дахно. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 316 с.
41. Декларация Генеральной Ассамблеи ООН о правах умственно отсталых лиц. – Здоровье мира. – 1973. – август. – с.25.
42. Довгерт А.С. Міжнародне приватне право. Загальна частина : [підручник] / А.С. Довгерт, В.І. Кисіль. – К. : Правова єдність, 2012. – 374 с.
43. Д’ячкова Н.А. Деякі проблеми забезпечення прав дітей при
187
встановленні опіки та піклування / Н.А.Д’ячкова // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип.6. – с.248-253.
44. Дʼячкова Н.А. Опіка як спосіб охорони майнових прав фізичних осіб : автореф. дис... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н.А. Дʼячкова. – К., 2006. – 21 с.
45. Ершова Н.М. Вопросы семьи в гражданском праве. – М. : Юрид. лит-ра, 1977. – 176 с.
46. Ершова Н.М. Опека и попечительство. – М.:Юрид.лит.,1971.- 80с.
47. Ершова Н.М. Опека и попечительство над взрослыми. – М. : Юрид. лит-ра, 1962. – 44 с.
48. Ершова Н.М. Опека и попечительство над несовершеннолетними : автореф. дис. на соиск. учен. степени канд. юрид. наук. – М. : Институт права им. А.Я.Вышинского АН СССР, 1957. – 15 с.
49. Ершова Н.М. Опека, попечительство, усыновление / Н.М. Ершова ; Под общ. ред. Королева Ю.А. – М. : Моск. рабочий, 1984. – 109 c.
50. Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми (Люксембург, 20 травня 1980 р. Конвенцію ратифіковано із заявами та застереженням Законом № 135-VI від 6.03.2008 р. [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим доступу : http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_327
51. Жаров А.А..Территориальные органы опеки и попечительства в Москве.Рефер.ст. «Модуль права»,М.изд.Московская мэрия.
52. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. № 5464-X // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу : http ://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. 53. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс. Підручник / О. В.Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К.:ЮрінкомІнтер, 2006. – 688 с.Інтернет
188
ресурс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/1201.htm
54. Звягинцева Л.М. Об охранительном элементе семейной правосубъектности // Правовые проблемы гражданской правосубъектности. Межвузов, сб. науч. трудов. Вып. 62. Свердловск, 1978. 114-118.
55. Зілковська Л.М. Правове регулювання усиновлення в Україні: Дис... канд. юрид. наук: / Одеський національний ун-т ім. І.І.Мечникова. ‒ О., 2002. ‒ 199 с. 56. Зилковская Л.М. Проблемы правового регулирования устройства детей-сирот и детей, оставшихся без родительского попечения (по законодательству Украины и России) / Л.М. Зилковская // Право и экономка : актуальные проблемы науки и практики. – Одесса : Астропринт, 2008, С.104–129.
57. Иванова Л.Я. Гражданская правосубъектность лиц, страдающих психическими расстройствами : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; семейное право; гражданский процесс; международное частное право» / Л.Я. Иванова. – Екатеринбург, 1993. – 19 с.
58. Інструкція про опіку, патронат і усиновлення дітей, затверджена наказом Міністерства освіти УРСР, Міністерства юстиції УРСР, Міністерства охорони здоровʼя УРСР. – К. : Державне учбово-пед. вид-во «Радянська школа», 1949. – 40 с.
59. Інструкція про опіку, піклувательство та засиновлення, затверджена Постановою НКСЗ УСРР від 22 липня 1927 р. // Збірник чинного в УСРР законодавства по опіку, піклування та засиновлення / Під ред. Г.М. Покорного. – Х. : Видавництво Всеукраїнського товариства «Геть неписьменність», 1928. – 100 с.
60. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України : Наказ Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. №
189
20/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу : http ://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi. 61. Калакура В.Я. Опіка та піклування / В.Я. Калакура / Цивільний кодекс України : Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К. : Істина, 2004. – C.54–65. 62. Карпенко О.І. Правові засади утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна академія внутрішніх справ України МВС України. ‒ К., 2001. ‒ 191 с.
63. Керимов Д.А. Философские проблемы права. ‒ М.: Мысль, 1974. 472 с. 64. Керимов С.Г. Представництво за законом в цивільному праві України : дис... канд. юрид. наук: / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. ‒ К., 2006. 65. Киреева Н.А. Участие в гражданском процессе органов опеки и попечительства / Н.А. Киреева // Советская юстиция. – 1976. – № 19. – С. 9–12. 66. Киреева Н. А. Участие органов опеки и попечительства в советском
67. гражданском процессе : Автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Гражданское право, семейное право, гражданский процесс, международное частное право» / Н.А. Киреева. – М., 1985. – 23 с.
68. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический комментарий). – Х. : ООО «Одиссей» , 2000. – 1008 с.
69. Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану, прийнятий 31 травня 1926 р. на 3-й сесії ВУЦВК 9-го скликання. Набрав чинності 1 вересня 1926 р. // ЗУ УРСР. – 1926. – № 76-69. – Ст.440.
70. Кодекс законів про сімʼю, опіку, шлюб і про акти громадянського стану. – К. : Політвидав, 1949. – 140 с.
71. Кодекс законів про шлюб та сімʼю УРСР 1969 р. // ВВР УРСР. – 1969. –
190
№ 26. – Ст.204.
72. Кодекс Республики Беларусь о браке и семье от 9 июля 1999 г. № 278-3, принят Палатой представителей 3 июня 1999 г., одобрен Советом Республики 24 июня 1999 г., зарегистрировано в НРПА РБ 14 июля 1999 г. № 2/53 [Електронний ресурс] // Сайт Министерства юстиции Российской Федерации. – Режим доступу : http : //www.minjust.ru/common/img/uploaded/docs/1_Belorus.doc
73. Комаров С.А. Механизм правового воздействия // Теория государства и права: Курс лекций. Саранск, 1994.
74. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации : В 3 т. – Т. 1. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой / Под ред. Т. Е. Абовой и А. Ю. Кабалкина ; Ин-т государства и права РАН. – М : Юрайт-Издат, 2004. – 1069 с. – (Профессиональные комментарии).
75. Конвенція про захист прав і основних свобод 1950 року, Перший протокол та протоколи № 1, 4, 6, 7, 9, 10 та 11 до Конвенції (Рим, 4.XI.1950) (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.). [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим доступу : http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004
76. Конвенція про права дитини (Конвенція ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., дата підписання Україною : 21 лютого 1990 р., набуття чинності для України : 27 вересня 1991 р. [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим доступу : http: //zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_021
77. Конституція України від 28 червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України.−1996.− № 30.− Ст.141Інтернет ресурс [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
78. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / Красавчиков О.А. – М. : Госюриздат, 1958. – 183 c.
191
79. Красицька Л. В. Право громадян України на життя, здоровʼя, свободу і особисту недоторканність: Дис... канд. юрид. наук: / Університет внутрішніх справ МВС України. - Х., 1999. - 197арк.
80. Крестовська Н.М. Ювенальне право України: історико-теоретичне дослідження: Монографія.– О.: Фенікс, 2008. 332с.
81. Кузнецова Л.Г., Шевченко Я.Н. Гражданско-правовое положение несовершеннолетних / Л.Г. Кузнецова, Я.Н. Шевченко. – М. : Юрид. лит-ра, 1968. – 136 с. 82. Куфаев В.П. Из опыта работы комиссий по делам несовершеннолетних в период 1918-1925 гг. / В.П. Куфаев // Вопросы криминалистики. – 1964. – №11. – С. 89-109.
83. Ладиченко В.В.Теоретико- правові засади поділу влади/Автореф. дис... канд. юрид. наук НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — К., 1998.
84. Лазарев В. В. Правоположения: Понятие, происхождение и роль в механизме юридического воздействия // Правоведение. -1976. - № 6.
85. Ла Морандьер Л. Ж., де. Гражданское право Франции. – М.:Издательство иностранной литературы., 1958. – 743с.
86. Левківський Б.К. Особисті немайнові права та обовʼязки членів сімʼї : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Левківський Богдан Казимирович. – К., 2003. К., 2003. К., 2003. К., 2003. – 198 c.198 c.198 c.198 c.
87. Леженин В.Н. Правовые вопросы семейного воспитания детей / В.Н. Леженин. – Воронеж : [б. и.], 1992. – 150 с.
88. Лещенко Д. С. Правовий статус установ в цивільному праві України : дис... канд. юрид. наук: Національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2005.
89. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Общая часть / Л.А. Лунц. – 3-е изд., доп. – М. : Юридическая литература, 1973. – 384 с.
90. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України: Дис... канд. юрид. наук: / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. - Л., 2001.
91. Магновський І.Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві
192
України (теоретико-правовий аспект) : Автореф. дис... канд. юрид. наук : 12.00.01 / І. Й. Магновський; Нац. акад. внутр. справ України. ‒ К., 2003. ‒ 20 c. 92. Майданик Р.А. Проблеми регулювання довірчих відносин у цивільному праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Р.А. Майданик. – К., 2003. – 28 с.
93. Малеин Н.С. О понятии, ограничении и защите правосубъектности граждан // Теоретические вопросы гражданского права : Сб. статей. – М. : Изд-во ИГиП АН СССР, 1980. – С. 3-10
94. Мальцев Г.В. Права личности: юридическая норма и социальная действительность // Конституция СССР и правовое положение личности. М., 1979. ‒ С. 50.
95. Маляревський А., Шевченко Я. Правові питання охорони інтересів дітей при здійсненні опіки і піклування // Радянське право. – 1973. – № 4. – С.43–46.
96. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской СССР / Г.К. Матвеев. – К. : Изд. Киевского университета, 1960. – 66 с.
97. Матвеев Г.К. Советское семейное право / Г.К. Матвеев. – М. : Юрид. лит.-ра, 1985. – 208 с.
98. Матвієвський М. Опікунство над сиротами та права сиріт / Матвієвський М. – Х. : Юрид. вид-во НКЮ УСРР, 1930. – 40 с.
99. Мейер Д.И. Русское гражданское право. В 2-х ч. / Мейер Д.И. / Д.И. Мейер. По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. – М. : Статут, 1997. – Ч.2. – 455 с.
100. Мельничук О.С.Право і держава в концепції правосвідомості І.О.Ільїна / Автореф. дис... канд. юрид. наук: Одес. нац. юрид. акад. — О., 2005. ; МельничукО.С. Право і держава в концепції правосвідомості І.О.Ільїна 2005 р. Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одес. нац. юрид. акад. — О., 2005. — 18 с.
193
101. Михеева Л.Ю. Опека и попечительство : теория и практика / Михеева Л.Ю. ; Под ред. Мананковой Р.П. – М. : Волтерс Клувер, 2004. – 368 c.
102. Михеева Л. Ю. Проблемы правового регулирования отношений в сфере опеки и попечительства : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Михеева Л.Ю. – Томск, 2003. – 39 c.
103. Молдован В. В., Мелащенко В. Ф. Конституційне право: опорні конспекти: Навч. посібник / В. В. Молдован, В. Ф. Мелащенко. – К. : Наукова думка, 1996. – 256 с.
104. Морозова С.Є. Етапи розвитку законодавства у сфері регулювання опіки та піклування / С.Є. Морозова // Держава і право. – 2007. – Вип. 38. – С.399–408.
105. Морозова С.Є. Опіка та піклування / С.Є. Морозова / Цивільний кодекс України : Науково-практичний коментар : У 2 ч. / заг. ред. Я.М. Шевченко. – К. : Ін Юре, 2004. – Ч. 1. – С.72–102.
106. Мордань О. О. Шляхи вдосконалення інституційно-правових основ діяльності органів опіки та піклування / О. О. Мордань // Управління розвитком. – № 10 (107). – 2011. – С. 40-42.
107. Морозова С. Є. Правові основи діяльності органів опіки та піклування / С. Є. Морозова // Держава і право. – 2004. – Вип. 25. – С.333–337.
108. Морозова С.Є. Проблеми правового регулювання встановлення опіки та піклування над дітьми / С.Є. Морозова // Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні. – К. : ІДіП НАНУ, 2005. – С. 236–256.
109. Морозова С.Є. Розвиток опіки та піклування у цивільному законодавстві / С.Є. Морозова / Еволюція цивільного законодавства України : проблеми теорії і практики / За заг.ред.Я.М. Шевченко. – К. : Юрид. думка, 2007. – С.214–243.
194
110. Мурзин Р.Л. Формы устройства детей, оставшихся без попечения родителей: семейно-правовой аспект. Автореф. дисс. ...канд. юрид. наук. М, 2006 111. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України : Видання друге, доповнене / Харитонов Є.О., Харитонова О.Л., Білоусов Ю.В. та ін. / За ред. Є.О. Харитонова. – X. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 560 c. 112. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Ю.С. Червоного. – К. : Істина, 2003. – 464 с. 113. Нечаева А.М. О правоспособности и дееспособности физических лиц / А.М. Нечаева // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 29–34.
114. Нечаева А.М. Охрана детей-сирот в России / А.М. Нечаева. – М. : Дом, 1994. – 176 с.
115. Нечаева А.М. Правовые формы деятельности органов опеки и попечительства по воспитанию несовершеннолетних в семье : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 712 «Гражданское право и гражданский процесс» / А.М. Нечаева. – М., 1969. – 19 с.
116. Нечаева A.M. Семейное право как самостоятельная отрасль/Государство и право на рубеже веков (Материалы Всероссийской конференции). Гражданское право. Гражданский процесс. М., 2001. 25-30.
117. Нечаева A.M. Семейное право: Курс лекций. М., 2002. – 336с.
118. Нечаева A.M. Ребенок под опекой. М., 1993. 31-92 с
119. Новицкая Т.Е. Гражданский кодекс РСФСР 1922 года / Т.Е. Новицкая. – М. : Зерцало-М, 2002. – 223 c. 120. О браке и семье : Закон Республики Казахстан от 17.12.1998 р. № 321-1 (ред. от 27.07.2007) [Електронний ресурс] // Портал Республики Казахстан. – Режим доступу : http ://kazakhstan.news-city.info/docs/sistemsb/dok_oeqtei/index.htm
195
121. О мероприятиях по борьбе с детской беспризорностью в УССР : Постановление Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров УССР 23 ноября 1927 г. // Борьба с преступностью в Украинской ССР. Т.2. 1926–1967 гг. / Автор очерка и сост. сб. док-ов проф. П.П. Михайленко. – К. : МООП УССР, 1967. – С.400. 122. О правах ребенка в Республике Казахстан : Закон Республики Казахстан от 8 августа 2002 г. № 345 [Електронний ресурс] // Сайт Министерства юстиции Республики Казахстан. – Режим доступу : http : //www.minjust.kz/ru/art/о_правах_ребенка_в_республике_казахстан
123. Об опеке и попечительстве : Федеральный закон от 24.04.2008 г. № 48-ФЗ (принят ГД ФС РФ 11.04.2008 г.) // Собрание законодательства РФ. – 2008. – № 17. – Ст.1755.
124. Общая теория прав человека / Отв. ред. Е.А. Лукашева. М., 1996. С. 28.
125. Ольховик Л.А. Особисті немайнові права дитини за цивільним законодавством України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ольховик Людмила Анатоліївна. – Х., 2006. Х., 2006. Х., 2006. Х., 2006. Х., 2006. – 219 c.219 c.219 c.219 c.219 c.
126. Основы теории государства и права. – М. : Юридическая литература, 1971. – 408 с. 127. Охрана прав и интересов личности : гражданско-правовой аспект / Я.Н. Шевченко, И. Н. Кучеренко, В. П. Мусияка, М. Й. Штефан / Отв. ред. Я.Н. Шевченко. – К. : Наукова думка, 1992. – 200 с.
128. Пергамент А.И. Опека и попечительство / А.И. Пергамент. – М. : Юрид. лит-ра, 1966. – 161 с.
129. Пергамент А.И. Опекун как гражданско-правовой представитель несовершеннолетнего. - Ученые записки ВНИИСЗ. – вып.14. – М., 1968. – 174 с.
130. Питання діяльності органів опіки та піклування, повʼязаної із захистом прав дитини : Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 [Електронний ресурс]. – Офіційний сайт ВРУ. – Режим
196
доступу :http ://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=866-2008-%EF&new=1&p=1304054879692552
131. Питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1228 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 79. – Ст. 2946.
132. Підлубна О.В. Норма цивільного процесуального права: поняття, межі дії та реалізація в цивільному судочинстві : дис... канд. юрид. наук: / Чернівецький національний ун-т ім. Ю. Федьковича. ‒ Чернівці, 2007. ‒ 204 с.
133. Победоносцев К. Опека и попечительство / Победоносцев К. / Победоносцев К. Курс гражданского права. – СПб., 1896. – С.211–237.
134. Подопригора А.А.