СЕРЕБРЯНИК ОЛЕСЯ ОЛЕКСАНДРІВНА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОСОБУ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА
ІМЕНІ КОРОЛЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО
На правах рукопису
СЕРЕБРЯНИК ОЛЕСЯ ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 347.121.2(477)
ІНФОРМАЦІЯ ПРО ОСОБУ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник –
Короєд Сергій Олександрович,
доктор юридичних наук
Київ – 2016
2

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ………………………………….…….3
ВСТУП…………………………………..………………………………….……4
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСОБУ ЯК ОБ’ЄКТА ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ…………………………...…...13
1.1. Стан законодавства та юридичної науки щодо інформації про особу як об’єкта цивільних прав.……………………………………………………........13
1.2. Поняття інформації про особу як об’єкта цивільних прав.……...……….35
1.3. Ознаки інформації про особу як об’єкта цивільних прав..……………….48
1.4. Суб’єкти права на інформацію про особу………………….……...............64
Висновки до розділу 1…………………………………………………………...75
РОЗДІЛ 2. ІНФОРМАЦІЯ ПРО ФІЗИЧНУ ОСОБУ У СКЛАДІ ОБ’ЄКТІВ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ……………………………………………...78
2.1. Зміст інформації про фізичну особу.………………………………………78
2.2. Види інформації про фізичну особу.………………………………….…...99 2.3. Суб’єктивні права на інформацію про фізичну особу……………….….110
Висновки до розділу 2………………………………………………………….126
РОЗДІЛ 3 ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЮРИДИЧНУ ОСОБУ……….................130
3.1. Властивості та склад інформації про юридичну особу…….………..…..130
3.2. Права юридичної особи щодо інформації про себе …………………….148
3.3. Право юридичної особи на поширення інформації……………………..162
Висновки до розділу 3…………………………………………………….........173
ВИСНОВКИ…………………………………………………………..………..175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.………………………………......182
3

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ГК України – Господарський кодекс України Директива 95/46/ЄС – Директива Європейського парламенту і Ради ЄС «Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних» від 24.10.1995 року № 95/46/ЄС Директива 2002/58/ЄС – Директиви Європейського парламенту і Ради ЄС стосовно обробки персональних даних та захисту конфіденційності в секторі електронних засобів зв’язку (Директива про конфіденційність і електронні засоби зв’язку) від 12.07.2002 року № 2002/58/ЄС
ДФС – Державна фіскальна служба України ЄДР – Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
ЄС – Європейський Союз
ЄСПЛ – Європейский Суд з прав людини
ЄКПЛ – Європейська Конвенція про захист прав людини і основних свобод
ЕОМ – Електронна обчислювальна машина
Конвенція № 108 – Конвенція Ради Європи № 108 «Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних» від 28.01.1981 року
СК України – Сімейний кодекс України
ЦК України – Цивільний кодекс України
4

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасний розвиток прав людини та інформаційні технології надають можливість особі формувати про себе будь-яку інформацію, надавати їй різні режими охорони, поширювати та захищати її. Кожна фізична особа має право самостійно розповсюджувати про себе будь-яку інформацію, розкривати елементи власного приватного життя, коментувати певні події у Інтернеті тощо. Юридична особа як суб’єкт цивільних правовідносин також вправі формувати інформацію про власну діяльність, поширювати та захищати її. Крім приватних осіб інформацію про особу в межах своєї діяльності, отримують, обробляють та зберігають державні органи, установи тощо. Серед найбільш поширених інформаційних ресурсів, які містять інформацію про особу, є бази персональних даних, банки даних, державні реєстри, Інтернет-сайти, сторінки у соціальних мережах, рекламні блоки, веб-сайти тощо. Розміщення інформації про особу на певному інформаційному ресурсі призводить до того, що ця інформація отримує об’єктивну форму існування і може передаватися від однієї особи до інших. При цьому для інформації про особу властивий нерозривний зв’язок з особою – володільцем (носієм інформації), оскільки інформація про особу змінюється залежно від зміни статусу особи. Наведений дуалізм властивостей інформації про особу вимагає окремого дослідження цього об’єкта цивільних прав. Встановлення самостійності будь-якого об’єкта цивільних прав можливо лише через визначення поняття, змісту, видів об’єкта, існування модусу зв’язку між відповідним об’єктом та суб’єктом, що породжує певні суб’єктивні права стосовно об’єкта. Необхідність окремого наукового розгляду об’єкту цивільних прав, зокрема інформації про особу, пов’язано і з тим, що встановлення об’єкту є первинним елементом у наукових дослідженнях цивільно-правової охорони певного цивілістичного явища.
5
Незважаючи на фактичне розширення складу інформації про особу і використання її у різних вербальних, матеріальних ресурсах, чинне цивільне законодавство не розкриває поняття та види цієї інформації; не дає визначення інформації як об’єкта цивільних права; не закріплює права суб’єктів на цю інформацію, що в свою чергу, призводить до проблематики застосування цивільного законодавства до відносин, предметом яких є інформація про особу.
Проблемам інформації та інформації про особу присвячені праці І. Л. Бачило, В. М. Брижко, В. А. Дозорцева, В. І. Жукова, Е. П. Гаврілова, М. В. Гордона, В. С. Дроб’язко, О. В Кохановської, О. О. Кулініч, Є. В. Петрова, О. А. Підопригори, Л. Б. Ситдикової, С. О. Сліпченка, І. М. Сопілко, Н. В. Устименко, В. С. Цимбалюка, С. В. Шевчука, Р. Б. Шишки та інших вчених. Особливо слід звернути увагу на фундаментальні праці О. В. Кохановської «Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні» (2006 р.), яка визначила принципи, засади регламентації інформації у цивільних відносинах та довела, що інформація може бути самостійним об’єктом цивільного права, О. О. Кулініч «Інформація з обмеженим доступом як об’єкт цивільних прав» (2001 р.), котра визначила особливості інформації як об’єкта цивільних прав, Є. В. Петрова «Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин» (2003 р.), який дослідив інформацію через призму цивільно-правових відносин. Персональна інформація була предметом дослідження О. А. Дмитренко «Право фізичної особи на власні персональні дані в цивільному праві України» (2010 р.), О. П. Радкевича «Цивільно-правова охорона і захист персональної інформації в мережі Інтернет» (2014 р.), І. І. Романюк «Охорона права на персональні дані в України (цивільно-правовий аспект» (2015 р.).
Віддаючи належне результатам наукових здобутків з окресленої проблематики, необхідно констатувати, що питання визначення інформації про особу як об’єкта цивільних прав раніше системно не досліджувалося. Більшість авторів у своїх працях розглядали лише окремі аспекти цієї
6
проблеми, зокрема, загальні питання визначення інформації за чинним законодавством України, право на персональні дані, захист ділової репутації юридичної особи тощо. Тому все ще залишається науково необґрунтованою категорія «інформація про особу», що є більш ширшим поняттям щодо будь-якої інформації, яка формується стосовно фізичної та юридичної особи. При цьому існує практична необхідність встановлення цивільно-правових характеристик інформації про особу.
Наведене не лише обумовило вибір теми дисертації, а й свідчить про її актуальність для теоретичного аналізу інформації про особу, як самостійного об’єкта цивільних прав, та визначення нових концептуальних підходів з її вдосконалення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямовано на реалізацію положень Стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні на період до 2020 року, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 травня 2013 р. № 386-р. Роботу виконано відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 pp., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24 вересня 2010 р. № 14, перспективних напрямів кандидатських та докторських дисертацій за юридичними спеціальностями, перелік яких затверджено рішенням Президії Національної академії правових наук України від 18 жовтня 2013 р. № 86/11, та в межах науково-дослідних тем Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі системного аналізу положень теорії цивільного права, вітчизняного законодавства, законодавства Європейського Союзу, держав – членів Європейського Союзу та практики його застосування, визначити сутність та особливості інформації про особу як об’єкта цивільних прав, а також розробити пропозиції щодо вдосконалення сучасного законодавства у цій сфері.
7
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі основні задачі: – з’ясувати генезис законодавства та позиції науковців щодо інформації про особу як об’єкта цивільних прав; – розкрити сутність інформації про особу та запропонувати її класифікацію; – виокремити об’єктивну форму та зміст як ознаки інформації про особу; – сформулювати поняття та виділити види суб’єктів прав на інформацію про особу; – визначити особливості інформації про фізичну особу; – розробити класифікацію інформації про фізичну особу; – визначити суб’єктивні права фізичної особи щодо інформації про себе; – встановити склад інформації про юридичну особу; – розкрити зміст права юридичної особи на інформацію; – сформулювати напрями вдосконалення цивільно-правового регулювання інформації про особу.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають з приводу інформації про особу.
Предметом дослідження є інформація про особу як об’єкт цивільних прав. Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність загальнонаукових і спеціальних (конкретно-наукових) методів наукового пізнання, застосування яких обумовлене специфікою предмета та об’єкта дослідження. Завдяки логіко-семантичному методу та методу сходження від абстрактного до конкретного вдосконалено поняття «інформації про фізичну особу», «інформації про публічну особу», «інформації про юридичну особу», «комунікаційні метадані (дані)» (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2,
8
3.1). Структурно-логічний метод використано при характеристиці суб’єктивних прав особи на інформацію (підрозділи 2.3, 3.2, 3.3.). Історико-правовий метод застосовано під час розгляду генезису нормативних основ інформації про особу (підрозділ 1.1), а методи класифікації та групування – для класифікації видів інформації про особу, інформації про фізичну особу (підрозділи 1.2, 2.1). Формально-правовий та діалектичний методи дозволили встановити суб’єктів прав на інформацію (підрозділ 1.4). За допомогою методів аналізу та синтезу визначено недоліки правової регламентації інформації про особу (підрозділ 3.3). Використання методу протиставлення надало можливість охарактеризувати достовірну інформацію про особу (підрозділ 1.2). Завдяки порівняльно-правовому методу обґрунтовано можливість використання в Україні зарубіжного досвіду щодо правової регламентації інформації про особу (підрозділи 1.3, 2.1, 3.1).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших системних досліджень теоретичних і практичних проблем інформації про особу як об’єкта цивільних прав. Основними положеннями та висновками, сформульованими за результатами проведеного дослідження, є такі:
вперше: – теоретично доведено наявність двох ознак інформації про особу як об’єкта цивільних прав: об’єктивної форми, що проявляється у вербальних (усні заяви, повідомлення, радіопередачі) і матеріальних ресурсах (письмова, електронна, власні матеріальні форми фіксації інформації про особу) та змісту, який полягає у будь-яких відомостях/даних про особу; – обґрунтовано доцільність застосування цивільно-правової охорони лише до інформації про особу, яка дозволяє її ідентифікувати (визначити конкретну особу) та є достовірною (такою що викладена правдиво, тобто містить відомості про осіб, події та явища, які існують та відповідають дійсності);
9
– сформульовано авторську позицію щодо необхідності фіксації на матеріальному носії лише інформації про особу, яка спрямована на її ідентифікацію (інформація про особу у вузькому розумінні) та недоцільність матеріальної фіксації інформації про особу, яка не спрямована на її ідентифікацію (інформація про особу у широкому розумінні); – науково доведено залежність правового режиму інформації про особу від мети цієї інформації, а саме: необхідність надання режиму з обмеженим доступом інформації про особу, яка її ідентифікує, а також можливість існування правового режиму відкритої інформації для інформації про особу, що не має на меті її ідентифікацію; – запропоновано суб’єктів прав на інформацію про особу поділяти на три групи: 1) суб’єктів володільців інформації про себе (фізичні, юридичні особи, фізичні особи-підприємці, публічні утворення), участь яких є обов’язковою у правовідносинах з інформацією про особу; 2) суб’єктів обробки інформації про особу (суб’єкти збору, зберігання, перевірки інформації), які за своїми функціональними повноваженнями здійснюють обробку інформації про особу; 3) суб’єктів захисту інформації про особу (суди, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини), діяльність яких спрямована на захист прав осіб, відносно яких порушено право на інформацію про себе; – обґрунтовано наукове положення, що комунікаційні дані (метадані) є комплексною категорією, яка охоплює дві системи інформації про особу: дані, спрямовані на ідентифікацію особи через дані про неї (за аналогією з персональними даними) та відомості, що індивідуалізують людину через відомості/дані про приватне життя;
удосконалено: – класифікацію інформації про особу за такими критеріями: суб’єктом – інформація про фізичну особу та інформація про юридичну особу; метою – інформація, спрямована на ідентифікацію особи та інформація, не спрямована на ідентифікацію особи; правовим режимом охорони – відкрита
10
інформація та інформація з обмеженим доступом; способом сприйняття – сигнали, знаки, звуки, рухомі або нерухомі зображення тощо; матеріальним носієм – листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно -, відео -, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп’ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості про особу; об’єктивною формою – усна, письмова, електронна інформація про особу; достовірністю – достовірна та недостовірна інформація про особу; оборотоздатністю – оборотоздатна інформація та інформація з обмеженою оборотоздатністю; – визначення поняття інформації про фізичну особу як будь-якої інформації (відомостей та/або даних) про конкретну людину, що включає в себе її персональні дані, комунікаційні дані (метадані) та інформацію про приватне життя; розкриває расове або етнічне походження, політичні погляди, віросповідання чи філософські погляди, ставлення до конкретних подій або дій, членство у професійній спілці, місцезнаходження людини, а також дані, які стосуються її здоров’я, інтимного життя, творчості, іміджу; – визначення інформації про публічну особу як інформації про особу, що представляє суспільний інтерес та стосується матеріального стану, доходів, елементів приватного життя. Йдеться про особу, котра відома широкому загалу та займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових чи службових повноважень, особу, що користується державними ресурсами, а також особу, котра відома у певних соціальних спільнотах своїми поглядами і діяльністю; – теоретичні підходи до розуміння змісту універсального права на інформацію про фізичну особу, яке включає: право на дії щодо цього об’єкту, право вимоги від інших осіб не порушувати визначене право та право на захист суб’єктивного права на інформацію про фізичну особу;
11
– наукові положення, що поширення інформації – це дії суб’єктів з розповсюдження інформації, які повинні здійснюватися на підставі та в межах закону, а також не порушувати права та інтереси інших осіб;
дістало подальшого розвитку: – наукова позиція, що інформація про особу за наявності її волевиявлення може розглядатися як оборотоздатний об’єкт, оскільки цей вид інформації може мати економічний зміст, здатність до об’єктивного існування та віддільності від особи. Факт згоди суб’єкта на використання інформації про себе надає можливість виокремити інформацію від суб’єкта-носія.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертаційному дослідженні положення, висновки, пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теоретико-правових питань удосконалення цивільно-правового регулювання у сфері захисту інформації про особу як об’єкта цивільних прав в Україні та розробки програм і концепцій розвитку зазначеної сфери в державі;
– у правотворчій діяльності – під час внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють відносини, пов’язані з інформацією про особу як об’єкта цивільних прав в Україні;
– у правозастосовній сфері – для поліпшення практичної діяльності працівників органів прокуратури, адвокатури, суду у сфері цивільно-правового захисту інформації про особу;
– у навчальному процесі – під час укладання підручників, навчальних посібників та проведення занять з дисциплін «Цивільне право», «Сучасні проблеми цивільного права».
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки й практичні рекомендації, викладені у дослідженні, оприлюднені на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: «Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та
12
перспективи його вдосконалення» (м. Київ, 5 березня 2015 р.); «Юридична «Юридична «Юридична «Юридична «Юридична «Юридична «Юридична «Юридична наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. наука і практика: виклики часу» (м. Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 Київ, 12 березня 2015 р.); «Людина і р.); «Людина і р.); «Людина і р.); «Людина і р.); «Людина і р.); «Людина і р.); «Людина і р.); «Людина і р.); «Людина і р.); «Людина і закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно закон: публічно -правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. правовий вибір» (м. Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 Дніпропетровськ, 2 -3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 3 жовтня 2015 р.); р.); р.); р.); «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» «Законодавство України у світлі сучасних активних реформаційних процесів» (м. Київ, 9 в, 9 в, 9 -10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 10 жовтня 2015 р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та р.); «Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. соціального розвитку держави» (м. Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 Харків, 20 листопада 2015 р.). р.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено в десяти публікаціях, з яких чотири статті опубліковано в наукових фахових виданнях України, одна – в зарубіжному науковому періодичному виданні, п’ять тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні інформації про особу як об’єкта цивільних прав. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основні з них такі:
1. Формування поняття інформації про особу пов’язано з розширенням прав людини (правовий аспект) та новітніми комп’ютерними технологіями (технічний аспект). Вперше поняття «інформація про особу» було закріплено в Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» (2007 р.). На рівні цивільного законодавства все ще не закріплена категорія «інформація про особу». Охарактеризовано дві позиції щодо інформації про особу: адміністративно-правова (інформація про особу як об’єкт права власності) та цивільно-правова (інформація про особу як нематеріальне благо). 2. Обґрунтовано, що інформація про особу у широкому розумінні – це будь-які відомості/дані про особу, а у вузькому розумінні – це система достовірних відомостей/даних про особу, які їй належать, що надають можливість ідентифікувати (визначити) конкретну особу. Інформація про особу як об’єкт цивільних прав є відомостями/даними про особу, що відображені в об’єктивній формі. Здійснено класифікацію інформації про особу за такими критеріями: суб’єктом, метою, правовим режимом охорони, способом сприйняття, матеріальним носієм, об’єктивною формою, достовірністю, оборотоздатністю.
Встановлено, що для інформації про особу властивий нерозривний зв’язок з особою – володільцем (носієм інформації), що надає можливість її ідентифікувати. У зв’язку з прив’язкою цього виду інформації до особи
176
доведено наявність динамічного зв’язку між інформацією та особою, що проявляється у змінах змісту інформації, залежно від зміни статусу особи. Розглянуто інформацію про особу, спрямовану на її ідентифікацію, та розкрито її сутність: – система відомостей/даних про особу (даних та фактів про неї). Системність відомостей є обов’язковою, оскільки на підставі одного виду даних особу неможливо ідентифікувати; – змістовна спрямованість, тобто ідентифікація (визначення) конкретної особи. Інформація сприяє визначенню конкретної особи, яка з нею пов’язана; – достовірність. Інформація про особу повинна бути викладена правдиво та відповідати дійсності, а її перекручування є недопустимим; – залежність від особи – володільця (фізична неможливість відчуження від її володільця. Інформація про особу має природний та правовий зв’язок з особою). Використання інформації без згоди володільця та виокремлення її від особи заборонено; – неможливість бути знищеною у процесі використання. Інформація відноситься до неспоживчих об’єктів; – динамічність (властивість до змін, що пов’язано з можливістю суб’єкта змінювати власний статус); – обов’язковий режим конфіденційності (не можуть бути розголошені та поширені відомості про особу без згоди суб’єкта – володільця); – право особи на власний розсуд розпоряджатися інформацією, що їй належить. 3. Виокремленні такі ознаки інформації про особу: об’єктивна форма та зміст. Надано класифікацію об’єктивної форми інформації про особу залежно від способу поширення: 1) усна (повідомлення тощо); 2) паперова, яка існує у формі довідок, витягів, виписок, картотек, що фіксуються на паперовому носії, документах особи; 3) електронна, що фіксується у базах даних, банках даних, у вигляді виписки, витягу чи довідки, засвідчених електронним
177
цифровим підписом; 4) Інтерент-інформація, яка міститься у мережі Інтернет на веб-сайтах, власних сторінках особи. Аргументовано, що інформація про особу отримує режим таємниці, якщо вона має об’єктивну форму. Встановлено, що зміст інформації про особу з режимом відкритого доступу може включати будь-яку інформацію про особу, що існує у формі відкритих даних та є доступною для невизначеного кола осіб. Зміст інформації з обмеженим доступом складають відомості/дані про сповідь, усиновлення, досудове розслідування, нотаріальні дії та інші відомості/дані, що можуть ідентифікувати людину та є достовірними. Особа має право поширювати про себе будь-яку інформацію. У разі поширення недостовірної інформації про себе особа не вправі вимагати цивільно-правового захисту такого виду інформації. 4. Суб’єкти прав на інформацію про особу – це особи, яким належать відомості про особу, та які беруть участь у правовідносинах з приводу інформації про себе, є носіями суб’єктивних прав і обов’язків щодо інформації про себе. Суб’єктів прав на інформацію про особу запропоновано поділяти на три групи: суб’єктів володільців інформації про себе; суб’єктів обробки інформації про особу (суб’єкти збору, зберігання, перевірки інформації), які за своїми функціональними повноваженнями здійснюють обробку інформації про особу; суб’єктів захисту інформації про особу.
5. Наголошено, що співвідносити інформацію про фізичну особу лише з персональними даними є обмеженням права людини на самостійне формування інформації про себе, що може складатися з будь-яких відомостей/даних. Інформація про фізичну особу є більш широкою категорією, ніж персональні дані та складається з будь-яких відомостей/даних про фізичну особу. Персональні дані є спеціальною правовою категорією, спрямованою на ідентифікацію фізичної особи та поділяється на дані загального характеру (прізвище, ім’я та по батькові, дата і місце народження, громадянство, місце проживання) та вразливі
178
персональні дані (дані про стан здоров’я, етнічна та релігійна приналежність тощо). Зроблено висновок, що категорія приватне життя спрямована на визначення індивідуальності людини, яка відрізняє її від терміну «персональні дані», що має на меті ідентифікацію людини. Вона входить до інформації про особу, що спрямована на ідентифікацію людини, у зв’язку з чим потребує встановлення правового режиму таємниці.
Вказано, що персональні дані, інформація про приватне життя, комунікаційні дані (метадані) є інформацією, що ідентифікує людину та відноситься до інформації з обмеженим доступом. 6. Для розмежування видів інформації про фізичну особу запропоновано поділяти її залежно від суспільного інтересу до фізичної особи: інформація про фізичну особу приватного інтересу (інформація про приватну особу) та інформація про фізичну особу публічного інтересу (інформація про публічну особу).
З’ясовано, що інформація про приватну особу є різновидом інформації про фізичну особу, котра не має статусу державного службовця, невідома у певних соціальних колах, та за видами свої діяльності не пов’язана з виконанням функцій управління. Цей вид інформації вільно формується особою та може мати режим відкритої інформації або інформації з обмеженим доступом. Інформація про приватну особу може мати статус достовірної або недостовірної інформації. Доведено, що видами інформації про публічну особу є: 1) інформація про публічних осіб, що займають державні посади та/або користуються державними ресурсами. Для неї характерна достовірність та відкритість; 2) інформація про публічних осіб, що відіграють значну роль в суспільному житті. Така інформація не повинна мати достовірність, вона може бути оборотоздатною. 7. Визначено суб’єктивні права фізичної особи на інформацію, до яких віднесено:
179
1) право на володіння інформацією про себе;
2) право на формування інформації про себе: надання згоди на обробку персональних даних, медичний огляд, внесення відомостей про себе до державних реєстрів, формування власних сторінок у мережі Інтернет тощо;
3) право на отримання інформації про себе: право на інформацію про стан свого здоров’я; отримання відомостей про стан персональних даних, внесених у базу персональних даних тощо;
4) право на використання інформації про себе: передача прав на інформацію про себе за допомогою механізмів правочину, поширення інформації про себе тощо;
5) право-вимога від інших осіб не порушувати право на інформацію про себе;
6) право на збирання інформації, яка може впливати на життя та здоров’я особи, зокрема достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, отриманих послуг тощо;
7) право на висування заборони щодо обробки інформації про себе;
8) право на конфіденційність (зняття конфіденційності) щодо інформації про себе;
9) право на недоторканність інформації про себе, яке за змістом включає вимогу, спрямовану до невизначеного кола осіб, щодо припинення втручання, поширення, перекручування інформації про себе;
10) право на захист інформації про себе: вимога про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у разі використання та поширення недостовірної інформації про себе; незаконного використання вказаної інформації тощо.
8. Склад інформації про юридичну особу – це сукупність відомостей/даних про юридичну особу, за допомогою яких можлива її індивідуалізація та яка має цінність для неї. До цієї інформації слід віднести такі відомості/дані щодо:
180
1) індивідуалізації юридичної особи, зокрема дані про фірмове найменування, торгівельну марку, ідентифікаційний код, місцезнаходження юридичної особи; 2) комерційного досвіду: відомості про наявність майнових прав на об’єкти інтелектуальної власності, комерційної таємниці, виду діяльності юридичної особи тощо; 3) ділової репутації: відомості з відомчих реєстрів Державної служби статистики України та ДФС України; дата і номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення; відомості про засновників юридичної особи та осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи тощо. 9. З’ясовано, що зміст права юридичної особи на інформацію включає права на: отримання інформації, доступ до інформації, збирання та збереження інформації, поширення інформації, встановлення правого режиму щодо інформації про себе, зокрема режиму обмеженого доступу. Доведено, що принципами права юридичної особи на отримання інформації є: гарантованість права на отримання інформації; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її діяльність; вимоги усунення будь-яких порушень права на отримання інформації; реалізація права на отримання інформації не повинно порушувати права та інтереси інших осіб.
10. Сформульовано пропозиції з удосконалення вітчизняного законодавства, а саме:
– ч. 1 ст. 201 ЦК України запропоновано викласти в такій редакції: «Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров’я, життя, честь, гідність і ділова репутація, ім’я (найменування), персональні дані, інформація про приватне життя людини,
181
комунікаційні дані (метадані), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, тощо»;
– обґрунтовано доцільність доповнення ст. 10 Закону України «Про інформацію» ще одним видом інформації за змістом: «інформація про юридичну особу»; – доведено необхідність доповнення ст. 94 ЦК України ч. 2 такого змісту: «Інформація про юридичну особу – це система будь-яких відомостей та/або даних стосовно юридичної особи, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді щодо індивідуалізації юридичної особи. Юридична особа має право на отримання інформації, на доступ до інформації, на збирання та збереження інформації, на поширення інформації, на встановлення правого режиму щодо інформації про себе, зокрема режиму комерційної таємниці. Не допускається збирання та поширення інформації щодо юридичної особи без її згоди»;
– ст. 1 Закону України «Про інформацію» запропоновано доповнити таким терміном: «поширення інформації – це дії суб’єктів щодо розповсюдження інформації, які повинні здійснюватися на підставі та в межах закону, а також не порушувати права та інтереси інших осіб»; – вказано на необхідність доповнення ст. 24 («Забезпечення захисту персональних даних») Закону України «Про захист персональних даних» ч. 5 такого змісту: «Заборонено вчинювати правочини, предметом яких є база персональних даних».
182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Зацеркляний М.М., Мельников О.Ф., Струков В.М. Основи комп’ютерних технологій для економістів: навчальний посібник / М.М. Зацеркляний. – К. : ВД «Професіонал», 2006. – 672 с.
2. Протидія інформаційним війнам: інформація як щит і меч : бібліогр. покажч. / уклад. : Г. Буркацька, А. Саприкін ; консультант і авт. передм. В. Настрадін ; ред. : С. Чачко, В. Кучерява, Н. Лінкевич ; ДЗ «Держ. б-ка України для юнацтва». – К., 2014. – 54 с.
3. Кохановська О. В. Основні теорії у сфері інформаційних правовідносин: концепція інформаційних прав як приватноправового інституту і теорія інформаційного права як галузі права у сучасній правовій доктрині України / О. В. Кохановська // Приватне право. – 2013. – № 1. – С. 186–200.
4. Про банки і банківську діяльність : закон України від 20.03.1991 № 872-ХІІ [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/872-12.
5. Про інформацію : закон України від 02.10.1992 № 2657-XII [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2657-12.
6. Про Національну програму інформатизації : закон України від 04.02.1998 № 74/98-ВР [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/74/98-вр.
7. Про банки і банківську діяльність : закон України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2121-14/page.
8. Про захист економічної конкуренції : закон України від 11.01.2001 № 2210-ІII [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2210-14.
183
9. Сімейний кодекс України : закон України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/2947-14/page.
10. Ярема А.Г. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [у 4 т.] / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань . – Т. 1. – К. : А.С.К.; Севастополь : Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 928с. 11. Цивільний кодекс України : закон України від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
12. Про електронний цифровий підпис : закон України від 22.05.2003 № 852 – ІV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/852-15.
13. Про електронні документи та електронний документообіг : закон України від 22.05.2003 р. № 851 – ІV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/851-15.
14. Про телекокомунікації : закон України від 18.11.2003 р. № 1280 – ІV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1280-15.
15. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах : закон України від 31.05.2005 № 2594 – ІV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2594-15.
16. Брижко В.М. До гносеології категорії «інформація» / В.М. Брижко // Інформація і право. – 2011. – № 2 (2). – С. 13–20.
17. Петров С.В. Адміністративне-правове забезпечення реалізації прав громадян на інформацію : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Петров Сергій Вікторович; Донецький юридичний інститут. – Донецьк, 2013. – 196 с.
184
18. Ситдикова Л. Б. Информация как правовая и как гражданско-правовая категорія : cтатус информации в гражданском праве / Л.Б. Ситдикова // Гражданское право. – 2007. – № 2. – С. 41–47.
19. Петров Є.В. Інформація як об’єкт цивільно-правових відносин : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03. / Петров Євген Вікторович; Нац. ун-т внутр. справ. – Харків, 2003. – 24 с.
20. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України від 19.11.1992 № 2801 – ХІІ [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2801-12/page.
21. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки : закон України від 09.01.2007 № 537 – V [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/537-16.
22. Стефанчук Р.О. Про розмежування понять «особа», «особистість» та «особистий» у філософії та праві / Р.О. Стефанчук // Проблеми філософії права. – 2006-2007. – Том ІV-V. – С. 184–192.
23. Про захист персональних даних : закон України від 01.06.2010 р. № 2297 – VІ [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/2297-17.
24. Про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних : Конвенція № 108 Ради Європи від 28.01.1981 р. [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_326
25. Додатковий протокол до Конвенції про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних щодо органів нагляду та транскордонних потоків даних від 08.11.2001, ратифікований Законом України від 06.07.2010 р. № 2438-VI [Електронний ресурс]. / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_363.
185
26. Про доступ до публічної інформації : закон України № 2939 – VІ від 13 січня 2011 р. [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2939-17.
27. Рішення Конституційного Суду України за Справою № 1-9/2012 від 20 січня 2012 р. № 2-рп/2012 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v002p710-12.
28. Городов О.А. Информация как объект гражданских прав / О.А. Городов // Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 72–83.
29. Информатика для юристов и экономистов / Симонович С.В. и др. – Спб. : Питер, 2003. – 688 с.
30. Штефан О. О. Авторське право на сучасні комп’ютерні технології / О.О. Штефан // Право України. – 2005. – № 2. – С. 99–103.
31. Харенко О.В. Поняття «інформація» в юридичній науці та законодавстві України / О. В. Харенко // Часопис Київського університету права. – 2014. – № 3. – С. 119–123.
32. Сліпченко С.О. Механізм правового регулювання особистих немайнових відносин з обороноздатними об’єктами / Сліпченко Святослав Олександрович: автореф. дис ... д-а юрид. наук : 12.00.03; Національний юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2014. – 44 с.
33. Бєляков К.І. Інформаційно-правові дослідження: походження, становлення, стан та перспективи розвитку / К. І. Бєляков // Інформація і право. – 2011. – № 2(2). – С. 4–12.
34. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми цивільно-правового регулювання інформаційних відносин в Україні / О. В. Кохановська // Право України. – 2004 . – № 2. – С. 104–106.
35. Степанова В.Е. Система объектов гражданского права – фикция или реальность? / В. Е. Степанова // Власть. – 2013. – № 10. – С. 151–152.
186
36. Барановская Т. П., Лойко В. И., Семенов М. И., Трубилин А. И. Информационные системы и технологи в экономике : учеб. изд. 2-е доп. и перераб. / под ред. Лойко В. И. – М. : Финансы и статистика, 2005. – 416 с.
37. Анохин П. К. Принципиальные вопросы общей теории функциональных систем / П. К. Анохин. – М. : Наука, 1973. – 61 с.
38. Лапач В. А. Система объектов гражданских прав: теория и судебная практика / В. А. Лапач. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2002. – 544 с.
39. Вабищевич С. С. К вопросу о современной теории объекта гражданского правоотношения / С. С. Вабищевич // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: юриспруденція : зб. наук. праць. – Одеса: Фенікс, 2012. – Вип. № 4. – С. 64–67.
40. Марущак А. І. Цивільні права на інформацію / А. І. Марущак // Юридичний вісник. – 2009. – № 3. – С. 33–36. 41. Витушко В. А. Курс гражданского права: Общая часть. Т. 1: Научн.- практ. пособие / В. А. Витушко. – Мн. : БГЭУ, 2001.– 414 с. 42. Яременко О.І. Інформація як об’єкт права власності в Україні / О. І. Яременко // Правова інформатика. – 2008. – № 4 (20). – С. 15–22. 43. Колесникова М. В. Сутість адміністративно-правоовго забезпечення права власності на інформацію правоохоронними органами / М. В. Колесникова // Право і Безпека. – 2012. – № 1. – С. 82–86. 44. Цимбалюк В.С. Інформаційне право (основи теорії і практики) / В. С. Цимбалюк – К. : «Освіта України», 2010. – 388 с.
45. Кохановська О.В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні / О.В. Кохановська : автореф. дис.. ... д-а юрид. наук : 12.00.03. – К. : Київський національний університет ім. Т. Шевченко, 2006. – 35 с. 46. Ситдикова Л.Б. Информация как нематериальное благо / Л. Б. Ситдикова // Юрист. – М. : Юрист, 2007. – № 8. – С. 62–64.
187
47. Сенчищев В. И. Объект гражданского правоотношения. Общее понятие / В. И. Сенчищев // Актуальные проблемы гражданского права. Сборник статей. – М. : Статут, 1999, Вып. 1. – С. 109–160. 48. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права: понятие; система; задачи кодификации : сборник статей. / В. А. Дозорцев. – Исследовательский центр частного права. – М. : Статут, 2003. – 416 с.
49. Близнец И.А., Леонтьев К.Б. Интеллектуальная собственность и исключительные права / И. А. Близнец, К. Б. Леонтьев // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2002. – № 6. – С. 2–18. 50. Серебряник О. О. Визначення місця інформації про особу в системі об’єктів цивільних прав / О. О. Серебряник // Право і Безпека. – 2015. – № 4. – С. 132–136.
51. Серебряник О. А. Понятие информации о личности / О. А. Серебряник // Современный научный вестник. – 2015. – № 10 (257). – С. 89–97.
52. Ємельянов С. Л. Генезис поняття «інформація» у законодавстві України в контексті проблеми її захисту / С. Л. Ємельянов // Право і безпека. − 2012. − № 2 (44). – С. 29–33.
53. Сопілко І. М. Нормативно-правове закріплення визначення інформації: організаційно-правові питання теорії та практики / І. М. Сопілко // Юридичний вісник. – 2010. – № 4 (17). – С. 60–63.
54. Самохвалов А. А. Информация как объект граждаснких прав / А.А. Самохвалов // Право: тоерия и практика. – 2003. – № 15. – С. 19–31.
55. Цимбалюк В.С. Мас-медіа право в інформаційному суспільстві / В. С. Цимбалюк // Інформація і право. – 2011. – № 1 (1). – С. 30–33. 56. Копылов В.А. Информационное право: учебник / В. А. Копылов. –изд.-е 2, перераб. и доп. – М. : Юрист, 2004. – 512 с. 57. Дмитренко О.А. Право фізичної особи на власні персональні дані в цивільному праві України: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Дмитренко
188
Олена Анатоліївна ; НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України.. – Київ, 2010. – 210 с.
58. Біленська Д.О. Проблема нормативного визначення терміна «інформація» / Д. О. Біленська // Інформаційне суспільство і держава: проблеми взаємодії на сучасному етапі : зб. наук. ст. та тез наук. повід. за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф, м. Харків, 26 жовтн. 2012 р. / редкол.: С. Г. Серьогіна, В. Г. Пилипчук, І. В. Яковюк. – Х. : НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування, 2012. – С. 156–158. 59. Богданов В.М. Информация как объект гражданских прав : дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Богданов Василий Михайлович ; Уральская гос. юрид. академия. – Екатеринбург, 2005. – 187 c.
60. Цивільне право України: підручник : У 2 т. / Борисова В. І., Баранова Л. М., Жилінкова І. В. та ін..; за заг. ред. В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького. – К. : Юрінокм Інтер, 2004. – Т. І. – 480 с.
61. Конституція України : закон України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр.
62. Белова Т. В. Правовое регулирование защиты информации и прав на нее в гражданском обороте : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Белова Татьяна Викторовна ; российский гос. гуман. ун-т. – М., 2006. – 26.
63. Романюк І.І. Охорона прав на персональні дані в Україні (цивільно-правовий аспект) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Романюк Ірина Іванівна ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2015. –267 с.
64. Петрыкина Н.И. Правовое регулирования оборота персональных данных в России и странах ЕС: сравнительно-правовое исследование: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.14 / Петрыкина Натлья Ивановна ; МГИМО. – Москва, 2007. – 173 с.
65. Юридическая энциклопедия. Издание 6-е, дополненное и переработанное / под ред. М. Тихомирова. – М., 2008. – 1011 с.
189
66. Пазюк А.В. Міжнародно-правовий захист права людини на приватність персоніфікованої інформації: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.11 / Пазюк Андрій Валерійович ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2004. – 205 с.
67. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи : постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v_001700-09.
68. Терещенко Л. К. Правовой режим информации : автореф. дис. ... д-а юрид. наук : 12.00.14 / Терещенко Людмила Константиновна ; Инс-т закон. и сравнит. правовед. при Правит. Рос. Федерации. – М., 2011. – 54 с.
69. Стрельцов А.А. Содержание информационных отношений / А. А. Стрельцов // Теоретические проблемы информационного права. – М. – 2006. – С. 29–39.
70. Жуков В. І. Тлумачення терміна «інформація» як об’єкта цивільного права. / В. І. Жуков // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Право. – 2006. – № 535, Вип. 1. – С. 62–69.
71. Mock W. On the Centrality of Information Law: a Rational Choice Discussion of Information Law and Transparency / W. Mock // Journal of Computer and Information Law. – 1999. – V. XVII. P. 1072–1077. 72. Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні : наказ Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0719-00. 73. Ионас В. Я. Критерий творчества в авторском праве и судебной практике / В. Я. Ионас. – М. : Юрид. лит., 1963. – 140 с.
74. Антимонов B. C. Авторское право / В. С. Антимонов, Е. А. Флейшиц. – М. : Юрид. лит., 1957. – 280 с
190
75. Чернышова С. А. Правоотношения в сфере художественного творчества / С. А. Чернышова. – М. : Наука, 1979. – 153 с.
76. Кириллова М. Я. Развитие советского авторского права / М. Я. Кириллова. – Свердловск : Свердл. юрид. ин-т, 1982. – 82 с
77. Серебровский В. И. Вопросы советского авторского права / В. И. Серебровский. – М. : Изд-во АН СССР, 1956. – 283 с.
78. Сергеев А. П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации / А. П. Сергеев. – М. : Проспект, 2001. – 751 с.
79. Римское частное право : учебник / под. ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. – М. : Юриспруденція, 1999. – 512 с. 80. Суханов Е.А. Гражданское право: В 2 т. Том I: учебник / отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Издательство БЕК, 1998. – 816 с.
81. Талимончик В.П. Международно-правовое регулирование отношений информационного обмена / В. П. Талимончик. – СПб. : Юридический центр – Пресс, 2011. – 382 с.
82. Рішення місцевого Овідіопольського районного суду Одеської області від 06.09.2012. Справа № 1521/3313/12 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25925317.
83. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04.09.2015. Справа № 752/13674/15-ц [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу : http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/49641075.
84. Про електронну комерцію : закон України від 03.09.2015 № 675 – VІІІ [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/675-viii.
85. Серебряник О. О. Щодо охорони інформації про фізичну особу, яка міститься у базах даних / О. О. Серебряник // Юридична наука і практика:
191
виклики часу : збірник матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф. (12-бер. 2015 р.). – Т. ІІ, м. Київ, НАУ, 2015. – С. 250–252.
86. Маліновська І. М. Деякі аспекти цивільного права / І. М. Маліновська // Мова і сучасні тенденції юридичної науки очима молодих вчених : [Зб. тез допов. та наук. повідомл. круглого столу], 16 квіт. 2009 р. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого / за заг. ред.: А. П. Гетьман, юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого Нац., 2009. – С. 70–73. 87. Про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних : Директива Європейського парламенту і Ради ЄС від 24.10.1995 № 95/46/ЄС [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_242.
88. Теремецький В. І. Загальна характеристика охорони баз персональних даних / В. І. Теремецький // Підприємництво, господарство і право. – 2015. – № 10. – С. 3–6. 89. Теремецький В.І., Карпенко Д.В. База персональних даних як об’єкт цивільних прав / В. І. Теремецький, Д. В. Карпенко // Вісник ХНУВС. – 2012. – № 3 (58). – С. 287–295.
90. Брижко В.М. Правовий механізм захисту персональних даних: Монографія / за заг. ред. М. Я. Швеця, Р. А. Колюжного. – К. : Парламентське видавництво, 2003. – 120 с. 91. Правила формування та ведення баз даних про вкладників : рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2012 № 3 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1430-12#n15.
92. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : закон України від 13.01.2005 № 2342-IV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт
192
Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2342-15.
93. Антонова О.Є. Положення про банк даних обдарованих дітей навчально- науково-виробничого комплексу «Полісся» // Креативна освіта: інструктивно-методичні матеріали для членів ННВК «Полісся» / О. Є. Антонова, О. А. Дубасенюк, О. В. Вознюк, І. І. Коновальчук. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – С. 10–15. 94. Водяхін С. А. Документи як об’єкти цивільних прав : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. А. Водяхін; кер. роботи С. В. Резніченко; Нац. ун.-т «Одеська юридична академія». – Одеса, 2012. – 18 с. 95. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: закон України від 01.07.2004 № 1952-IV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1952-15. 96. Серебряник О. О. Об’єктивна форма інформації про фізичну особу / О. О. Серебряник // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Право. – 2014. – Вип. 1. – С. 162–167. 97. Башаратьян М. К. Информация как объект права и содержание права на информацию / М. К. Башаратьян // Современное право. – 2006. – № 12. – С. 36–43. 98. Про доступ до судових рішень : закон України від 22.12.2005 № 3262 – ІV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3262-15.
99. Климчук С. Н. Проведення порівняльного аналізу законодавства в сфері інформації з обмеженим доступом України та країн-членів НАТО / С. Н. Климчук // Право України. – 2006. – № 11. – С. 18–24. 100. Кулініч О. О. Інформація з обмеженим доступом як об’єкт цивільних прав : автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2006. – 20 с.
193
101. Господарський кодекс України : закон України від 16.01.2003 № 436-ІV [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/436-15. 102. Князєв С. Комерційна таємниця в Україні: особливості організаційно-провового впровадження [Електронний ресурс] / С. Князєв // Офіційний веб-сайт Юридичний журнал. – 2006. – № 6. – Режим доступу : http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2305. 103. Котляр Д. Правова природа та підходи до регулювання комерційної таємниці / Д. Котляр // Часопис Парламент. – 2004. – № 3–4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.parliament.org.ua. 104. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н. Г. Александров. М. : Госюриздат, 1955. – 176 с. 105. Венедиктов А. В. О субъектах социалистических правоотношений / А. В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1955. – № 6. – С. 17–28. 106. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / отв. ред: Строгович М.С. – М. : Изд-во АН СССР, 1958. – 187 c. 107. Бойцов В. Я. Система субъектов советского государственного права / В. Я. Бойцов. – Уфа, 1972. – 160 с.
108. Дашковська О. Р. Правові відносини. Розділ 20 // Загальна теорія держави і права: [підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. – Харків : Право, 2011. – 584 с.
109. Архипов С. И. Субъект права: теоретическое исследование / С. И. Архипов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 469 с.
110. Алексеев С. С. Общая теория права : курс в 2-х томах / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 с.
111. Мезрин Б.Н. Место гражданской правосубъектности в механизме правового регулирования / Б. Н. Мезрин // Правовые проблемы гражданской
194
правосубъектности. Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1978. – Вып. 62. – С. 45–53. 112. Надьон В. В. Елементи правосуб’єктності в цивільному праві / В. В. Надьон // Проблеми законності : зб. наук. пр. – Харків, 2014. – Вип. 125. – С. 100–109. 113. Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус : закон України від 20.11.2012 № 5492 – VІ [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/5492-vi.
114. Кочин В.В. Цивільна правоздатність юридичної особи як ознака учасника приватних відносин / Приватне право і підприємництво. Збірник наукових праць. Вип. 11, 2012 р. / редкол.: Крупчан О. Д. (гол. ред.) та ін. – К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України, 2012. – С. 85–88. 115. Марущак А.І., Мозолевська О.М. Проблема інформаційної правосуб’єктності (на прикладі місцевих загальних судів та їх суддів) / А.І. Марущак, О.М. Мозолевська // Правова інформатика. – 2012. – № 3 (35). – С. 38–45. 116. Марущак А. І. Поняття суб’єктів інформаційних правовідносин та їх класифікація / А. І. Марущак // Правова інформатика. – 2006. – № 4 (12). – С. 44–49. 117. Про запобігання корупції : закон України № 1700 – VІІ від 14.10.2014 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1700-18/page.
118. Коваленко Л.П. Субъекты информационных правоотношений / Л. П. Коваленко // Вчені записки Таврійського Національного Університету ім. В. І. Вернадського, юридичні науки – 2012. – Т. 25(64). – № 2. – 2011. – С. 376–379.
195
119. Різак М. В. Захист персональних даних: аналіз міжнародно-правових стандартів та законодавства України / М. В. Різак // Матеріали науково-практичної конференції «Інформаційні технології в житті студентів та молодих науковів Закарпаття». – Ужгород, 18 листопада 2011 року. – Ужгород, 2011. – С. 14–28.
120. Кучеренко А. В. Правовое регулирование персональных данных в Российской Федерации / А. В. Кучеренко: дис. ... канд. юрид. наук : спец.: 12.00.14. – Челябинск, 2010. – 191 с.
121. Серебряник О. О. Суб’єкти прав на інформацію про особу / О. О. Серебряник // Дотримання прав людини: сучасний стан правового регулювання та перспективи його вдосконалення : матеріали другої звітної Міжнародної науково-практичної конференції. Збірник наукових праць / 5 березня 2015 р. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2015. – С. 62–65.
122. Борисова В. І. Публічні утворення як учасники цивільних відносин / В. І. Борисова // Державне будівництво та місцеве самоврядування : Зб. Статей. – 2005. – Вип. 10. – С. 88–97. 123. Осипян В. О. Разработка математических моделей систем передачи и защиты информации, содержащих диофантовы трудности : автореф. дис. … д-ра физ.-мат. наук специальность 05.13.18. / В. О. Осипян – Ставрополь, 2006. – 34 с. 124. Лушникова М. В., Лушников А. М. Право на информацию субъектов трудового права / М. В. Лушникова, А. М. Лушников // Государство и право. – 2004. – № 6. – С. 42–48. 125. Доступ до інформації та електронне урядування / Автори-упорядники М. С. Демкова, М. В. Фігель. – К. : Факт, 2004. – 336 с. 126. Директива Європейського Парламенту і Ради ЄС стосовно обробки персональних даних та захисту конфіденційності в секторі електронних засобів зв’язку (Директива про конфіденційність і електронні засоби зв’язку) від 12.07.2002 року № 2002/58/ЄС [Електронний ресурс] /
196
Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_b34.
127. Баранов А. А., Брыжко В. М., Базанов Ю. К. Защита персональных данных / А. А. Баранов, В. М. Брыжко, Ю. К. Базанов. – К. : Национальное агентство по вопросам информатизации при Президенте Украины, 1998. – 128 с.
128. Закон Про захист персональних даних є вагомим кроком для побудови тоталітаризму. [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Українська Гельсінська спілка з прав людини. – Режим доступу : http://helsinki.org.ua/index.php?id=1277472776. 129. Демушкин А.С. Документы и тайна / А. С. Демушкин – М. : Городец-издат, 2003. – 400 c. 130. Кулініч О.О. Цивільно-правовий захист персональних даних фізичних осіб / О. О. Кулініч // Актуальні проблеми держави і права. – С. 41–45 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://apdp.in.ua/v33/08.pdf.
131. Радкевич О. П. Цивільно-правова охорона і за