ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВІ ДОГОВОРИ ЯК ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ГРОМАДЯН

Краткое описание

З М І С Т
Вступ .................................................................... с.3

Розділ 1
Цивільно-правові договори серед підстав виникнення права приватної власності громадян
1.1. Загальна характеристика підстав виникнення
права приватної власності громадян ................................................с.11
1.2 .Поняття і система договорів, за якими виникає
право приватної власності громадян ................................................с.30
1.3. Загальні умови дійсності цивільно-правового
договору ............................................................................................с.42

Розділ П
Загальні положення про виникнення та припинення права приватної власності у громадянина – набувача майна за договором
2.1. Момент виникнення права приватної
власності у набувача майна за договором .........................................с.78
2.2. Повернення майна при визнанні договору
недійсним або неукладеним, а також при розірванні договору ........с.96

Розділ Ш
Особливості набуття громадянами права приватної власності за окремими видами цивільно-правових договорів
3.1. Виникнення права приватної власності за
договорами про реалізацію майна ....................................................с. 110
3.2. Виникнення у громадян права приватної власності
за окремими видами цивільно-правових договорів про виконання
робіт і надання послуг ......................................................................с. 147

Висновки ..................................................................... с. 166

Список використаних джерел ...............................................с. 174

ВСТУП
Актуальність теми дослідження обумовлена декількома обставинами. По-перше, інститут права приватної власності є важливою правовою формою, яка є головною і надійною основою забезпечення різноманітних матеріальних і духовних потреб громадян. Трансформація цього інституту в умовах переходу до ринкової економіки на основі нового Цивільного кодексу поставила ряд нових теоретичних і практичних питань, зокрема щодо юридичних підстав виникнення права приватної власності фізичних осіб.
По-друге, реформування цивільного і господарського законодавства викликає потребу в переосмисленні сутності та значення цілого ряду правових понять і категорій, зокрема категорії цивільно-правового договору, який є основним джерелом виникнення у громадян права приватної власності на майно. Як відомо, в новому Цивільному кодексі України від 16 січня 2003 р. (надалі скорочено – ЦК) закріплено ряд загальних положень про договори, зокрема принцип свободи договору, а також дається розгорнута регламентація окремих видів цивільно-правових договорів, які спрямовані на набуття громадянами права приватної власності. Господарським договорам присвячені й деякі норми Господарського кодексу України від 16 січня 2003 р. (надалі скорочено – ГК), в яких або дублюються положення ЦК про відповідні види договорів, або дається інше вирішення питань договірного регулювання, що, безумовно, створює труднощі в застосуванні відповідних положень на практиці.
По-третє, важливість наукової розробки питань щодо значення та ролі цивільно-правового договору у виникненні права приватної власності фізичних осіб обумовлена також процесами інтеграції нашої держави до європейського та світового співтовариства і необхідністю врахування позитивного зарубіжного досвіду в цих питаннях. Успішність реалізації цих завдань на сучасному етапі в першу чергу залежить від того, наскільки цивільне законодавство України відповідатиме сучасним тенденціям розвитку договірного права.
По-четверте, за останні роки в Україні було опубліковано декілька монографічних досліджень та навчальних посібників, присвячених загальним проблемам правового регулювання відносин власності, зокрема питанням розвитку та здійснення права приватної власності громадян. 1 У зазначених працях автори лише мимохідь торкалися ролі цивільно-правового договору у виникненні права приватної власності громадян. Комплексні ж юридичні дослідження цих питань були відсутні.
Саме цими обставинами керувався автор при обранні теми для підготовки кандидатської дисертації, присвячуючи її з’ясуванню місця та
ролі окремих видів цивільно-правових договорів серед загальних підстав набуття громадянами права приватної власності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника “Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі Конституції України”. Тема дисертації затверджена Радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, протокол № 6 від 29 лютого 2000 року.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є комплексний теоретичний аналіз правового регулювання договірних зобов’язань, пов’язаних з переходом права приватної власності від одних осіб до інших – громадян, і розробка на цій основі науково-теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо удосконалення законодавства України.
Відповідно до цієї основної мети були поставлені такі завдання:
- дати загальну характеристику юридичних підстав виникнення у громадян права приватної власності на майно і визначити місце договору серед цих підстав;
- з’ясувати поняття і систему договорів, за якими у громадян як набувачів майна виникає право приватної власності;
- розкрити умови дійсності цих договорів як необхідної передумови для переходу права власності від однієї особи до іншої;
- визначити момент виникнення права приватної власності у набувача майна за договором;
- виявити особливості набуття фізичними особами права приватної власності за окремими видами цивільно-правових договорів;
- дослідити правовий механізм та юридичні наслідки повернення майна при визнанні договору недійсним або неукладеним, а також при розірванні договору.
Об’єктом дослідження є договори як підстави набуття громадянами права приватної власності на майно.
Предметом дисертаційного дослідження є позитивне регулювання договірних відносин між відчужувачами і набувачами майна – громадянами з передачі майна у власність, наукові доктрини, літературні джерела, судова практика з розгляду спорів, пов’язаних з набуттям громадянами права приватної власності.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічну основу дослідницької роботи складають загальнонаукові, філософські та спеціальні методи, які використовуються у правових дослідженнях: порівняльно-правовий, формально-юридичний, системний, моделювання і прогнозування та інші. Зокрема, використання формально-логічного методу дозволило з’ясувати зміст правових норм, що регулюють договірні відносини щодо передачі майна у власність, та практику їх застосування. Системний метод дозволив визначити систему цивільно-правових договорів, які спрямовані на набуття громадянами права приватної власності на майно. Порівняльно-правовий метод використано в дисертації при порівнянні нормативно-правових актів України та інших держав, зокрема Російської Федерації, Республіки Казахстан тощо, з метою виробити пропозиції про удосконалення цивільного законодавства України з урахуванням досвіду зарубіжних країн.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці українських і російських вчених – правознавців дореволюційного, радянського та сучасного періодів: М.М.Агаркова, М.І.Брагінського, О.А.Беляневич, В.І.Борисової, В.А.Васильєвої, В.В.Вітрянського, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, І.О.Дзери, А.С.Довгерта, І.В.Жилінкової, О.С.Йоффе, В.М.Коссака, О.О.Красавчикова, Н.С.Кузнєцової, В.В.Луця, А.В.Луць, Р.А. Майданика, Є.О.Мічуріна, Д.І.Мейєра, І.Б.Новицького, В.А.Ойгензіхта, І.А.Покровського, Н.М.Процьків, О.А.Пушкіна, Б.І.Пугінського, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, З.В.Ромовської, Н.О.Саніахметової, М.М.Сібільова, І.В.Спасибо-Фатєєвої, Є.О.Суханова, Є.О.Харитонова, Б.Л.Хаскельберга, Я.М.Шевченко, Р.Б.Шишки, В.С.Щербини, О.С.Яворської та іншіх учених.
Емпіричною базою дослідження є матеріали практики розгляду та вирішення спорів, що пов’язані з переходом права приватної власності за цивільно-правовими договорами про передачу майна, виконання робіт і надання послуг та поверненням майна при визнанні договорів недійсними, неукладеними і при розірванні договорів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є першим в українському правознавстві після прийняття нового Цивільного і Господарського кодексів України монографічним дослідженням договору як правової підстави набуття громадянами права приватної власності, в якому обґрунтовані нові в теоретичному і важливі в практичному аспектах положення, а також обґрунтовані деякі пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства і практики його застосування. В результаті проведеного дослідження автором сформульовані такі основні положення, які виносяться на захист:
- у новому ЦК України, порівняно з ЦК 1963 р., значно розширено правові підстави набуття громадянами права приватної власності на майно, причому це розширення відбувається завдяки підставам, за якими майно раніше переходило або виключно у власність держави, або у власність кооперативної організації (колгоспу);
- удосконалено класифікацію договорів, що є підставами набуття громадянами права приватної власності, шляхом використання способу багатоступеневої диференціації критеріїв поділу. Крім того, уточнено визначення окремих видів цивільно-правових договорів про реалізацію майна, виконання робіт і надання послуг, а також виявлено певні особливості переходу права приватної власності за цими договорами;
- вперше з’ясовано особливості застосування загальних вимог щодо дійсності правочинів до договорів, пов’язаних з переходом права власності, зокрема договорів щодо відчуження майна, яке є спільною, частковою або сумісною власністю двох чи кількох фізичних осіб;
- як позитивна риса нового Цивільного кодексу України розглядається включення вказівки на моральні засади суспільства у тканину окремих його норм. Зокрема, серед загальних засад цивільного законодавства, зазначених у ст. 3 нового ЦК, названі справедливість, добросовісність і розумність, тобто й певні моральні критерії. Моральних засад суспільства особа повинна додержуватися при здійснення своїх цивільних прав (п. 4 ст. 13 ЦК). Але, очевидно, такими ж критеріями повинна керуватися особа і при виконанні своїх цивільних обов’язків, що на жаль, не відображено у ст. 14 ЦК, яка містить загальні вимоги щодо виконання цивільних обов’язків;

- вперше зроблено пропозицію сформулювати п. 2 ст. 719 ЦК у такій редакції: “Договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації”;
- у дисертації як недолік нових Цивільного і Сімейного кодексів України відзначається відсутність в них визначення обсягу повноважень батьків щодо здійснення майнових прав їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей. Тому пропонується закріпити у ЦК відповідне правило такого змісту: “Якщо у малолітніх або неповнолітніх дітей є належне їм майно, батьки здійснюють права щодо управління таким майном як опікуни чи піклувальники без спеціального на те уповноваження, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування”. Крім того, доцільно було б усунути дублювання положень щодо опіки та піклування над дітьми, вміщених у Цивільному (гл. 6 Книги першої) і Сімейному (гл. 19 розділу 4) кодексах України;
- вперше доведена необхідність поширення на відносини з надання поштових послуг загального правила закону (ст. 334 ЦК) про момент виникнення у набувача майна за договорами про відчуження майна (крім дарування), а саме з моменту здачі майна організації зв’язку для доставки його набувачеві, та виключення з Правил надання послуг поштового зв’язку пункту 37, за яким поштові відправлення до моменту вручення їх адресатам є власністю відправників;
- зроблено висновок про можливість і доцільність розробки нормативного акту, який на засадах диспозитивності міг би регулювати питання щодо порядку передання товарів в ряді договорів про купівлю-продаж (поставка, контрактація, міна (бартер) тощо), а також договорів, які містять в собі елементи договору поставки (комісія, консигнація тощо). Особливості передачі – приймання товарів за окремими договорами можуть обумовлюватись сторонами при укладенні договорів.
Практичне значення отриманих результатів. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці підручників та іншої навчально-методичної літератури, а також при викладанні курсів “Цивільне право”, “Підприємницьке право”, “Корпоративне право” в юридичних та економічних ВНЗ. Запропоновані автором пропозиції можуть слугувати підставою для подальшого удосконалення цивільного і господарського законодавства України, а також використані у правозастосовчій практиці при розгляді і вирішенні спорів, пов’язаних з визнанням договорів недійсними або неукладеними і при розірванні договорів. Одержані результати можуть бути основою для подальших наукових досліджень з проблем набуття права приватної власності за договорами.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження використовувались автором в її педагогічній діяльності на посаді доцента Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника при викладанні курсів: цивільне та господарське право.
Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на наукових і науково-практичних конференціях: Всеукраїнська науково-практична конференція “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасній період” (м. Хмельницький, 14- 15 травня 2002 р.); Науково-технічна конференція викладачів Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (м. Івано-Франківськ, травень 2002 р.); Науково-практична конференція “Нові Цивільний і Кримінальний кодекси - важливий етап кодифікації законодавства України”(м. Івано-Франківськ, вересень 2002 р.); Науково-теоретична конференція “Методологія приватного права” (м. Київ, 30 травня 2003 р); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми уніфікації цивільного законодавства Бєларусі, Росії, України у зв’язку з утворенням єдиного економічного простору” (м. Бєлгород, 2-3 березня 2004 р.); Міжнародна наукова конференція “Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії та практики” (м. Харків, 29-30 квітня 2004 р).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань ВАК України, та в тезах виступів на ряді наукових конференцій.
Структура роботи обумовлена її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, поділених на сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел ( 181 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Зазначені в п. 2 ст. 12 Закону “Про власність” підстави набуття права приватної власності (одержання доходів від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства тощо) є економічними джерелами виникнення приватної власності, за якими завжди криються конкретні юридичні підстави (факти), що породжують набуття фізичними особами суб’єктивного права приватної власності на конкретне майно. Зокрема, ведення підприємницької діяльності фізичною особою, зареєстрованою як підприємець, передбачає вчинення нею різноманітних операцій (як правило, у договірній формі), від яких вона одержує у власність або майно у речовій формі (товари), або грошові кошти (доходи). Юридичними підставами виникнення права власності у підприємця виступають цивільно-правові договори, укладені ним з іншими особами (контрагентами). Юридичними діями опосередковується також одержання громадянами у власність доходів від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, вкладення коштів у кредитні установи, в основні фонди господарських товариств тощо.
2. Відзначено, що у новому ЦК України, на відміну від ЦК 1963 р., значно розширено правові підстави набуття громадянами права приватної власності на майно, причому це розширення відбувається за рахунок тих підстав, за якими майно переходило або виключно у власність держави, або у власність кооперативної організації (колгоспу).
3. При з’ясуванні правової природи відносин, які складаються у процесі приватизації громадянами житлових приміщень, що перебувають у державній та комунальній власності, визначено, що хоч свідоцтво про право власності на приватизовану квартиру є правовстановлюючим документом, його не можна розглядати як “єдиний договірний документ”, бо він не містить умов договору, схвалених підписами сторін – набувачів житла та органу приватизації, а сама передача житла не оформляється письмовим договором. Виникнення у громадян права приватної власності на квартиру (будинок) здійснюється на основі адміністративного акта – рішення відповідного органу приватизації при безоплатній передачі майна або сукупності юридичних підстав – рішення органу приватизації та договору купівлі-продажу надлишків загальної площі квартири, якщо такі надлишки підлягають оплаті наймачем.
4. Проведено класифікацію договорів, що є підставами набуття громадянами права приватної власності, шляхом використання способу багатоступеневої диференціації критеріїв поділу. Крім того, уточнено визначення окремих видів цивільно-правових договорів про реалізацію майна, виконання робіт і надання послуг, а також виявлено певні особливості переходу права приватної власності за цими договорами.
5. Вияснено особливості застосування загальних вимог щодо дійсності правочинів до договорів, пов’язаних з переходом права власності, зокрема, договорів щодо відчуження майна, яке є спільною частковою або сумісною власністю двох чи кількох фізичних осіб.
6. Як позитивну рису нового Цивільного кодексу України слід розглядати включення вказівки на моральні засади суспільства у тканину окремих його норм. Зокрема, серед загальних засад цивільного законодавства, зазначених у ст. 3 нового ЦК, названі справедливість, добросовісність і розумність, тобто й певні моральні критерії. Моральних засад суспільства повинна додержуватися особа при здійснення своїх цивільних прав (п. 4 ст. 13 ЦК). Але, очевидно, такими ж критеріями повинна керуватися особа і при виконанні своїх цивільних обов’язків, що, на жаль, не відображено у ст. 14 ЦК, яка містить загальні вимоги щодо виконання цивільних обов’язків.
7. Обґрунтовано пропозицію сформулювати п. 2 ст. 719 ЦК у такій редакції: ”Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації”.
8. В дисертації як недолік нових Цивільного і Сімейного кодексів України відзначається відсутність в них визначення обсягу повноважень батьків щодо здійснення майнових прав їхніх малолітніх і неповнолітніх дітей. Тому пропонується закріпити у ЦК відповідне правило такого змісту: ”Якщо у малолітніх або неповнолітніх дітей є належне їм майно, батьки здійснюють повноваження щодо управління таким майном як опікуни чи піклувальники без спеціального на те посвідчення, але з додержанням відповідних правил про опіку та піклування.” Крім того, доцільно було б усунути дублювання положень щодо опіки та піклування над дітьми, вміщених у Цивільному (гл. 6 Книги першої) і Сімейному (гл. 19 розділу 4) кодексах України.
9. Доведена необхідність поширення на відносини з надання поштових послуг загального правила закону (ст. 334 ЦК) про момент виникнення у набувача майна за договорами про відчуження майна (крім дарування), а саме з моменту здачі майна організації зв’язку для доставки його набувачеві, та виключення з Правил надання послуг поштового зв’язку пункту 37, за яким поштові відправлення до моменту вручення їх адресатам є власністю відправників.
10. Зроблено висновок про можливість і доцільність розробки нормативного акту, який на засадах диспозитивності міг би регулювати питання щодо порядку передання товарів в ряді договорів про купівлю-продаж (поставка, контрактація, міна (бартер) тощо), а також договорів, які містять в собі елементи договору поставки (комісія, консигнація тощо). Особливості передачі–приймання товарів за окремими договорами можуть обумовлюватись сторонами при укладенні договорів.
11. На основі дослідження дискусійного питання про момент виникнення права приватної власності на нерухомість за договором в роботі висловлена думка про те, що право власності у набувача майна за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, не може виникнути лише із самого факту передачі нерухомості, бо сам договір вважається укладеним лише з моменту державної реєстрації (п. 3 ст. 640 ЦК). Тому, поки сторони не завершили процес укладення договору (здійснили державну реєстрацію), вони залишаються пов’язаними між собою тими правами та обов’язками, які виникли з юридичних фактів, що є необхідними для укладення договору (оферта, акцепт, нотаріальне посвідчення, державна реєстрація).
12. В дисертації наведені додаткові аргументи щодо критеріїв розмежування недійсних договорів (нікчемні та оспорюванні). Оскільки нікчемний договір (правочин) або договір, який визнаний судом недійсним на підставах, встановлених законом (оспорюваний), не створюють тих правових наслідків, на які сторони розраховували при укладанні договорів; зроблено висновок про те, що за такими недійсними договорами у набувача майна не виникає і права власності на це майно. В разі коли майно за таким договором було фактично передано однією із сторін другій стороні, поновлення прав власника щодо володіння, користування і розпорядженням майном (реституція) здійснюється згідно з загальними положеннями про зобов’язання у зв’язку з набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК).
13. Згідно з п. 8 ст. 181 ГК, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються за нормами Цивільного кодексу України. Проте, в ЦК та іншому чинному законодавстві наслідки визнання договорів неукладеними чітко не визначені. Тому доцільно було б поширити на вимоги про повернення майна – речей в натурі або грошей, переданих однією стороною іншій за договором, який визнаний неукладеним, норми, які регулюють зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (глава 83, статті 1212-1215 ЦК).
14. У зв’язку із розірванням договору може постати питання про долю майна, яке було передане у власність набувача за таким договором. На відміну від випадків недійсності договору або визнання його неукладеним, при яких у набувача майна не виникає власності, при розірванні договору може виникати питання не просто про повернення сторін у попередній стан і, зокрема, про повернення в натурі майна відчужувачеві, але й про передачу цього майна у власність відчужувача.
15. При порівнянні визначень договору поставки, які подаються у ЦК (п. 1 ст .712) і ГК (п. 1 ст. 265), відзначено як недолік визначення цього договору, що подано в ГК, оскільки в ньому не відображена мета використання товару покупцем, а саме спрямованість зобов’язання з поставки товару на здійснення покупцем підприємницької діяльності, а не для використання товару з метою, пов’язаною з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Спрямованість договору поставки на досягнення мети, пов’язаної з підприємницькою діяльністю, в літературі розглядають як основну ознаку, за якою поставка відрізняється від купівлі-продажу.
16. Зроблено висновок про можливість і доцільність розробки нормативного акту, який на засадах диспозитивності міг би регулювати питання щодо порядку передання товарів в ряді договорів про купівлю-продаж (поставка, контрактація, міна (бартер) тощо), а також договорів, які містять в собі елементи договору поставки (комісія, консигнація тощо). Особливості передачі – приймання товарів за окремими договорами можуть обумовлюватись сторонами при укладенні договорів.
17. Визначення договору контрактації сільськогосподарської продукції, які приведені в п. 1 ст. 713 ЦК і п. 1 ст. 272 ГК, мають деякі спільні і відмінні ознаки, що, безумовно, є неприпустимим. Як недолік визначення цього договору (п. 1 ст. 272 ГК) слід розглядати обмеження в ньому кола осіб – контрактантів лише заготівельними або переробними підприємствами чи організаціями (юридичними особами), оскільки заготівлею сільгосппродукції за договором контрактації можуть займатися і фізичні особи – підприємці. Тому доцільно було б внести доповнення до п. 1 ст. 272 ГК, зазначивши, серед контрактантів сільгосппродукції і фізичних осіб – підприємців, які набувають право приватної власності на закуплену ними за договором контрактації сільськогосподарську продукцію.
18. В дисертації відзначена особливість закріпленого в п. 4 ст. 715 ЦК положення про те, що за договором міни право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом. Саме на ті випадки, коли виконання сторонами обов’язків щодо передачі обмінюваних товарів здійснюється в різний час (момент), зокрема при зустрічних поставках товарів або при обміні нерухомого майна, що підлягає державній реєстрації, й передбачена можливість відступу за договором міни від загального правила про одночасне виникнення у сторін права власності на обмінювані товари.
19. У ЦК України закріплене нове положення про те, що в разі неможливості подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача за договором довічного утримання з підстав, що мають істотне значення, обов’язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім’ї набувача або іншій особі за їхньою згодою. Відмова відчужувача у надання згоди на передання обов’язків набувача за цим договором іншій особі може бути оскаржена до суду. У цьому разі суд бере до уваги тривалість виконання договору та інші обставини, які мають істотне значення (ст. 752 ЦК). Мабуть, в разі зміни набувача за договором довічного утримання при наявності згоди відчужувача (передання обов’язків набувача іншому члену його сім’ї або іншій особі) відповідно повинні бути внесені зміни у договір довічного утримання або має бути укладений новий договір з іншим набувачем, який згідно зі ст. 745 ЦК оформляється у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а при передачі набувачеві у власність нерухомого майна підлягає державній реєстрації.
20. Традиційне розуміння договору дарування як безоплатного договору може бути поставлене під сумнів встановленням нового для цивільного законодавства правила про можливість покладення на обдаровуваного певного обов’язку на користь третьої особи: передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти вимог до третьої особи про виселення тощо. Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов’язку на користь третьої особи (статті 725 і 726 ЦК). Можна припустити, що укладаючи договір дарування з покладенням на обдаровуваного обов’язку на користь третьої особи, дарувальник тим самим обтяжує обдаровуваного майновим обов’язком який сам дарувальник має перед цією третьою особою. Такий договір часом укладається з метою приховати інший правочин, тому він може бути визнаний недійсним як удаваний правочин (ст. 235 ЦК).
21. Новий ЦК (ст. 853 і ст. 882) регулює порядок передання підрядником та прийняття замовником результатів роботи, виконаної за договором підряду. З моментом прийняття замовником виготовленої підрядником нової речі і пов’язується момент виникнення у замовника – громадянина права приватної власності на цю річ. Хоч у законі такого висновку прямо не зазначено, проте його можна вивести із правила, закріпленого у п. 6 ст. 653 ЦК: ”Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання”.
22. Оскільки, за ст. 876 ЦК власником об’єкта будівництва або результату інших будівельних робіт до їх здачі замовникові є підрядник, то після передачі готового об’єкта замовникові, оформленої актом здачі—приймання, право власності на цей об’єкт виникає у замовника. Отже, належно оформлений акт здачі—приймання об’єкта будівництва знаменує собою і факт набуття фізичною особою права приватної власності на цей об’єкт.
23. Правило про закріплення за комітентом права власності на придбану комісіонером за договором комісії для комітента річ (ст. 1018 ЦК) певною мірою дисонує з положенням, яке закріплене в п 2 ст. 1016 ЦК: за договором, укладеним з третьою особою, комісіонер набуває права (забули про обов’язки – вставка моя - Л.Н.) навіть тоді, коли комітент був названий у договорі або прийняв від третьої особи виконання договору. Отже, винятком з усіх тих прав і обов’язків, які комісіонер набуває за договором з третьою особою і потім передає комітентові, є право власності, яке виникає у комітента з факту придбання майна комісіонером за рахунок комітента.
Не виключена і ситуація, коли комісіонер, набуваючи майно за договором з третьою особою, не передає його комітенту, а залишає у своїй власності. Звичайно, що це можливе за згодою комітента і при умові компенсації йому грошової суми, одержаної для виконання комісійного доручення. Зрозуміло, що комісіонер не одержить в цьому разі комісійної винагороди, оскільки відносини сторін лежать уже за межами договору комісії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України від 26 червня 1996 року //Відомості Верховної Ради України.- 1996.- № 30.- Ст. 141.
2. Шевченко Я.М., Венецька М.В., Кучеренко І.М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності: Монографія.-К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002.- 104 с.
3. Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 годов // Соч.-2-е изд.-Т.47.- С.482-483.
4. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. - М.: 1991. - 240 с.
5. Мамалуй А.П., Гриценко А.А. К вопросу о внутренней структуре категории ссобственности // Изв. АН СССР. Сер.экон.- 1978.- №1 - С.18.
6. Камышанский В.П.’’Право собственности: пределы и ограничения’’ //Закон и право.- М.: Юнити.- 2000.- С. 10-61.
7. Гегель Г. Философия права // Гегель Г. Соч.- Т. 7.- 380 с.
8. Закон України ‘’Про власність’’ від 7 лютого 1991 року // Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 20. - Ст. 249.
9. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: Монографія. -К.: Вентурі, 1996.- 272 с.
10. Яворська О.С. Юридичні підстави виникненя права приватної власності: Навчальний посібник.- Львів:1996.- 70 с.
11. Рибалкін В.О., Лазня І.В. Теорія власності.- К: Логос, 2000.- 279 с.
12. Цивільний кодекс України //Відомості Верховної Ради УРСР. - 1963. - № 30.-Ст.463.
13. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 року //ВВР.- 1994.- №17.- Ст. 99.
14. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный.) // М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА.- М., 1998.- 799 с.
15. Закон України ‘’Про приватизацію державного житлового фонду’’ від 19 червня 1992 року //Відомості Верховної Ради України.-1992.- № 36.- Ст. 524.
16. Червоный Ю.С., Киселев В.К. Договор о приватизации жилых помещений, находящихся в государственной и коммунальной собственности / / Юридичний вісник.- 2001.- № 3.- С. 120 - 122.
17. Левик А., Яворська О. Приватизація житла потребує законодавчого вирішення.// Право України.- 2000.- № 11.- С. 100.
18. Дзера О.В. Загальна характеристика інституту права власності в умовах переходу України до ринкової економіки.// Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн.- Кн. перша.- К.: Юрінком Інтер, 2002.- С. 293 - 370.
19. Исрафилов И. Форма сделок по приватизации жилья.// Российская юстиция.-1995.- № 11.- С.37-39.
20. Жуйков В. Возникновение права собственности граждан на квартиры.-Советская юстиция.- 1993.- № 15.- С.12-14.
21. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн.- Книга 1. /Д.В.Боброва, О.В.Дзера, А.С.Довгерт та ін.; За ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.- К.:Юрінком Інтер, 1999.- 864 с.
22. Закон України ‘’ Про приватизацію державного майна ‘’ від 4 березня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України.- 1997.- № 17.- Ст. 123.
23. Закон України ‘’ Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)’’ від 6 березня 1992 р. //Відомості Верховної Ради України.- 1992.- № 24.- Ст. 350.
24. Демченко Н.С. Договір купівлі-продажу об’єктів приватизації.- К:Оріяни.-2000.-180 с.
25. Иоффе О.С., Толстой Ю.К. Основы советского гражданского законодательства.- Л.: Из-во Ленинградского ун-та, 1962.- 216 с.
26. Комментарий к Гражданскому кодексу Российскойй Федерации, части первой (постатейный).- М.: Юридическая фирма Контракт ИНФРА.- 1998.- 448 с.
27. Рахмилович В.А. О праве собственности на вещь, отчужденную неуправомоченным лицом добросовестному приобретателю (к вопросу о приобретении права от неуправомоченнного лица) // Проблемы современного права: Сборник статтей.- М: Городец, 2000.- С. 132 -135.
28. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 256 с.
29. Цивільне право України. Підпучник: У 2-х кн. /О.В.Дзера (керівник авт. кол.), Д.В.Боброва, А.С.Довгерт та ін.; за ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.- К.: Юрінком Інтер. 2002.- Кн. 1. -720 с.
30. Притыка Д.Н. и др. Научно-практический комментарий к гражданскому законодательству Украины: в 4 т. / Д.Н.Притыка, В.Я.Карабань, В.Т.Ротань, В.В.Медведчук (общ.ред.).- К.; Севастополь: Институт юридических исследований, 2000.- Т.1.- 944 с.
31. Иоффе О.С. Обязательное право.-М.: Юрид. лит, 1975.- 880 с.
32. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Общие положения.- М.: Статут, 1997.- 681 с.
33. Зобов’язальне право: теорія і практика: Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів /О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, В.В.Луць та інші; За ред.О.В.Дзери.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- 912 с.
34. Сібільов М. Ознаки та поняття договору в сфері приватного права.// Вісник Академії правових наук України.- № 4 (31).- 2002.- С.87 - 93.
35. Пугинский Б.И.Гражданско правовой договор// Вестник Московского ун-та: Сер.11:Право.- 2002.- № 2.- С.38 - 57.
36. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч.посібник.-К.: Юрінком Інтер, 1999.-556 с.
37. Щербина В.С.Господарське право України. Навч.посібник для студ. юрид.вузів і ф-тів.- К.:Атіка, 1999.- 336 с.
38. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладення: Навчальний посібник.- К.: Наукова думка, 2002.- 278 с.
39. Хозяйственное право Украины. Учебник.-/В.К.Мамутов, Г.Л.Знаменский, К.С.Хахулин и др.; под ред.Мамутова В.К.- К.:Юринком Интер, 2002.- 912 с.
40. Дашков Л.П., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладення до виконання.-К.:1996.- 323 с.
41. Принципы международных коммерческих договоров.-.М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996.- 812 с.
42 Предпринимательское право Украины: Учебник для высших заведений образования МВД Украины / А.М.Бандурка, Р.Б.Шышка, А.М.Сытник и др.; Р.Б.Шышки (ред.); Национальный ун-т внутренних дел.-Харьков: Эспада, 2001.- 623 с.
43. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Научные записки Харьковского юридического института.- Вып.5.- 1954.- С.65 - 87.
44. Гражданское право: Учебник//Н.Д.Егоров, И.В.Елисеев, А.А.Иванов и др.; Ю.К.Толстой, А.П.Сергеев (ред.); Санкт-Петербургский гос. Ун-т.- СПб: ТЕИС; 1996.- Ч. 1.- 552 с.
45. Гражданское право в вопросах и ответах: Справочник /Ю.Г.Матвеева, А.С.Довгерта, В.И.Кисиля.- К.: Политиздат Украины, 1987.- 272 с.
46. Загальна теорія цивільного права. Підручник для юридичних вузів/ За ред. О.А.Підопригори, Д.В.Бобрової; К.: Вища школа, 1992.- С. 144- 155.
47. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року //ВВР.- 2003.-№ 18.- Ст. 144.
48. Пушкін О., Селіванов В. Відносини підриємництва і правовий статус їх суб’єктів //Право України.- 1994.- № 5-6.
49. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року //ВВР.- 2002.- № 7.- Ст. 70.
50. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03. 1999р. ‘’Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними’’ //Вісник Вищого арбітражного суду України.- 1999.- № 2.
51. Советское и иностранное гражданское право (проблемы взаимодействия и развития).- М.: 1989.- 293 с.
52. Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року //Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 49.- Ст. 682.
53. Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України.- 1995.- № 1.- 296 с.
54. Беляневич О. Відокремлені підрозділи підприємств як учасники господарського обігу.// Вісник Вищого арбітражного суду України.- 1998.- № 2.- С.248 -251.
55. Новицкий И.Б. Сделки. Исковая давность: Всесоюзный ин-т юрид. наук. Курс советского гражданского права.- М.: Госюриздат, 1954.- 248 с.
56. Толстой В.С. Понятие и значение односторонних сделок в гражданском праве: Автореф. дис. ...канд.юрид. наук.- М.: 1966.- 20 с.
57. Рабинович Н.Б. Недействительность сделок и ее последствия.- Л.: Изд-во Ленингр.ун-та, 1960.- 171 с.
58. Советское гражданское право: /Учебник для вузов по спец.’’Правоведение’’:В2ч.(Н.А.Безрук, О.В.Бойков,М.И.Брагинский и др.); Отв. ред. В.А.Рясенцева.- 3-е изд., перераб. и доп.- М.: Юрид.лит., 1986.- Т. 1.- 558 с.
59. Агарков М.М. Понятие сделки по советскому гражданскому праву// Советское государство и право.- 1946.- № 3-4.- С. 41 - 55.
60. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве.- М.: Госюриздат, 1958.-183 с.
61. Советское гражданское право.- Т.1.- М.: 1975.- 427 с.
62. Ойгензихт В.А. Воля и волеизъявление (Очерки теории, философии и психологии права) Отв.ред. С.А.Раджабов.- Душанбе: Дониш, 1983.- 256 с.
63. Павлова И. Воля и волеизъявление учасников сделки // Закон.- 2002.-№1.- С.16.
64. Узгальнення практики вирішення судами справ щодо визнання недійсними або розірвання угод про відчуження приватизованих квартир: Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України// Вісник Верховного Суду України.- 2001.- № 2 (24).- С.19- 28.
65. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах// Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- 1995.-№1.
66. Беляневич О.А. Тлумачення договорів// Вісник господарського судочинства.-2001.- №2.- С.157 -164; Вісник господарського судочинства.- 2002.- № 2.- С.187 - 196.
67. Хатнюк Н.С. Заперечні угоди та їх правові наслідки: Дис. ... канд. юрид. наук.- К.:2003.- 198 с.
68. Гражданское право: Учебник / Под ред.А.П.Сергеева, Ю.К.Толстого.- М.: Проспект, 1997.- Ч. 1.- 784 с.
69. Шахматов В.П. Сделки, совершенные с целью, противной интересам государтва и общества: Учебное пособие.- Томск; Изд-во Томского ун-та, 1966.- 140 с.
70. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права.- М.: Из-во Зерцало, 2000.-509 с.
71. Семенов М.И. Законность содержания сделки как условие ее действительности // Юрист.- 2001.- № 5.-С.4-10.
72. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права /Московский гос. Ун-т им. М.В. Ломоносова. Кафедра гражданского права юрид. факультета (Классика российской цивилистики).-М.: Статут, 1998.-353 с.
73. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної пракики України.- 1995.- №1.
74. Справа № 8/ 151 /Архів арбітражного суду суду м.Києва, 1992 р.
75. Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України.- 1997.- Число 1(10).- С.124-129.
76. Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України.- №1.- 1995.- С.280.
77. Збірник роз’яснень Вищого господарського суду / Відп.ред Д.М.Притика.- К.: Видавничий Дім ‘’Ін Юре’’, 2003.- 304 с.
78. Постанова Верховної Ради України “Про право власності на окремі види майна” від 17 червня 1992 р.//Відомості Верховної Ради України.- 1992.- № 35.- Ст. 517.
79. Туманов В.А. Правовой нигилизм в историко-идеологическом ракурсе // Государство и право.- 1993.- № 8.- С.56-58.
80. Алексеев С.С. Философия права.- М.: Издательство НОРМА, 1999.- 329 с.
81. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Кн.1.: Общие положения: Изд. 3-е стереотипное.- М.: ‘’Статут’’, 2001.- 795 с.
82. Спасибо-Фатєєва І. Актуальні питання форми правочинів (теоретико-практичний аспект) // Підприємництво, господарство і право. - 2002.- № 8.- С.32 -36.
83. Закон України від 22 травня 2003 року “Про електронний цифровий підпис” //Відомості Верховної Ради України.- 2003.- № 36.- Ст. 276.
84. Сергієнко Д. Україні - електронний документообіг // Юридичний журнал.- 2002.- № 2.- С.8.
85. Ільюченко В.М.,Поліщук Д.С. Правові засади реєстрації права власності на нерухоме майно.-К.: Парламентське видавництво.- 2002.- 80 с
86. Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, затверджене наказом Мінюсту України від 07.02.2002 р. № 7/5 /Юридичний вісник України.- 2002.- № 11.- С. 15-21.
87. Цивільне право.Частина друга. За ред. професорів О.А.Підопригори і Д.В.Бобрової.- К.: “Вентурі”, 1996.- 544 с.
88. Право власності в Україні /За ред. Я.М.Шевченко.- К.: Бліц-Информ, 1996.- 320 с.
89. Гражданский кодекс Республики Казахстан - толкование и комментирование. Выпуск 4.- 1997.
90. Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. Автореф.дис... канд. юрид. наук.- К.: 2001.- 20 с.
91. Мейер Д.И. Русское гражданское право.(В 2-х частях) Часть 1. По испр. и доп. 8-ому изд., 1902.- М.: Статут, 1997.- 290 с.
92. Сорцуло Л.В.Соотношение договора и закона // Юрист.- 2001.№ 2 .- С.34
93. Пантелеев П. Отдельные вопросы недействительных сделок // Право и экономика.- 1999.- № 8.- С.17.
94. Кучер В. Поняття протиправності нікчемних правочинів за проектом Цивільного кодексу України.// Підприємництво, господарство і право.- 2002.- № 10.- С. 46.
95. Кодексу про шлюб та сім’ю України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1969.- № 26.- Ст. 204.
96. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар.- К.: Видавничий дім “ІН ЮРЕ”, 2003.- С. 357- 358.
97. Узагальнення практики вирішення судами справ шодо визнання недійсними або розірвання угод про відчуження приватизованих квартир: Судова колегі в цивільних справах Верховного Суду України //Вісник Верховного Суду України.- 2001.- № 2 (24).- С.19-28.
98. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради УРСР.- 1971.- № 50.- Ст. 375.
99. Грибанов В.П. Правовые последствия перехода имущества по договору купле-продажи в советском гражданском праве // Советское государство и право.- 1955.- №8.- С.64-73.
100. Советское гражданское право: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. “Правоведение” / Отв. ред. проф. В.П.Грибанов, С.М.Корнеев.- М: Юридическая литература, 1979.- Т. 1.- 550 с.
101. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве: Учеб.-практ.-пособие.- 2-е изд.- М: Дело, 2000.- 512 с.
102. Хаскельберг Б.Л. Об основании и моменте перехода права собственности на движимые вещи по договору // Правоведение.- 2000.- № 3.- С.124-125.
103. Чеговадзе Л. Акт распоряжения вещным правом и его последствия // Хозяйство и право.- 2003.- № 3.- С.102-107.
104. Ломидзе О., Ломидзе Э. Значение фактической передачи имущества собственника при его отчуждении и проблемы востановления собственником своего владения // Хозяйство и право.- 2002.- № 1.- С.101-105.
105. Право власності в Україні: Навч.посіб./ О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова, О.А.Підопригора та ін; О.В.Дзера, Н.С.Кузнєцова (ред.); Київський національний ун-т ім.Тараса Шевченка.- К.: Юрінком Інтер, 2000.- 812 с.
106. Булгакова І.В. Поняття та значення договору залізничного перевезення вантажів за законодавством України // Вісник господарського судочинства.- 2001.- № 1.- С. 164-167.
107. Смирнов В.Т. Права и обязаности учасников договора грузовой перевозки.- Л.: Изд-тво Ленинградского ун-та, 1969.- 109 с.
108. Статут залізниць України // Офіційний вісник України.-1998.- № 14.- Ст. 548.
109. Правила надання послуг поштового зв’язку.- К.: 2002.- 77 с.
110. Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” //Відомості Верховної Ради України.- 1995.- №28.- Ст. 205.
111. Кодекс торговельного мореплавства України // ВВР.- 1995.- № 47 - 52.- Ст. 349.
112. Клепікова О.В. Правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом: Дис.... канд.юрид.наук.- К: 2003.- С.87.
113. Коструба А. Функціональне значення коносаменту //Підприємництво, господарство і право.- 2003.- № 2.- С.46-49.
114. Справа № 5/11 // Архів господарського суду Івано-Франківської області 1998 р.
115. Справа № 14/433 // Архів господарського суду м.Києва, 1999 р.
116. Вісник Вищого арбітражного суду України.- 1998.-№ 4.- С.153-156.
117. Вісник Вищого арбітражного суду України.-2000.- №4.- С.97-100.
118. Спасибо-Фатєєва І. Проблемні аспекти недійсних правочинів (на прикладі договору міни акцій) // Підприємництво, господарство і право.- 2002.- № 7.- С.29-33.
119. Вісник Вищого арбітражного суду.-1999.-№ 2.- С.141-152.
120. Чучковська А.В. Правове регулювання господарських договорів, що вчиняються через мережі електрозв’язку. Автореф. дис.... канд. юрид. наук.- К.: 2004.- 20 с.
121. Теньков С.О. Судовий розгляд справ про визнання договорів неукладеними // Вісник господарського судочинства.- 2003.- № 2.- С.109-112.
122. Мычка А. Квазидоговор и как с ним бороться // Юридическая практика.- 24 февраля 2004 г.- № 8 (322).- С. 1, 10 - 12.
123. Джунь В. Верховный Суд Украины внедряет порочную практику правоприменения? //Юридическая практика.- 25 августа 2003 г.- №34 (296).- С.15.
124. Молчанов Р. Не быть тебе дороже денег... О некоторых исключениях из общего правила в оценке значения и фукций гражданско-правового договора судами Украины //Юридическа практика.- 5 июня 2002 г.- №23 (233).- С.12 ; 12 июня 2002 г.-№ 24 (234).- С.12.
125. Молчанов Р.Спор ни о чем. Некоторые аргументы в защиту практики признания договоров незаключенными //Юридическая практика.- 25 ноября 2003 г.- №47 (309).- С.18.
126. Кияшко В. Признание договора незаключенным (сделки несостоявшиеся). Процессуальные вопросы // Право и экономыка.- 2003.- № 5.- С.16-19.
127. Міхно О.Припинення та розірвання цивільно-правового договору: співвідношення понять// Підприємництво, господарство і право.- 2003.- № 9.- С. 21 -24.
128. Процьків Н.М. Правове регулювання розірвання цивільно-правових договорів за цивільним законодавством України .Дис. ... канд. юрид.наук.- К.: 2003.- С.20, 22.
129. Юридична Україна.-2003.-№ 1.-С.86-89.
130. Процьків Н.М.Правові питання розірвання цивільного-правового договору за ініціативою однієї сторони // Науковий вісник Чернівецького університету.- 2002.- Випуск 131.- Правознавство.- С. 26-29.
131. Апопій І. Істотні умови договору купівлі-продажу на оптовому ринку споживачів товарів //Підприємництво , господарство і право.- 2002.- № 9.- С.38.
132. Закон України від 12 травня 1991 р. “Про захист прав споживачів” //Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 30.- Ст. 379. В редакції Закону України № 3682-12 від 15.12.1993 р. //Відомості Верховної Ради України.- 1994.- № 1. Ст. 1.
133. Комментарий части второй Гражданского кодекса Российской Федерации (постатейный) / Отв. ред. О.Н.Садиков.- М.:Юридическая фирма КОНТРАК- ИНФРА - М.: 1998.- 778 с.
134. Збірник законодавчих та нормативних документів, регламентуючих діяльність підприємств внутрішньої торгівлі всіх форм власності. /Випуск 1.- К.: Зовнішторгвидав України.- 1997.- 648 с.
135. Іваненко Л.М. Цивільно-правові засоби захисту прав споживачів (покупців). Монографія:- К.: Юмана, 1998.- 224 с.
136. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Доворное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества.- М.:’’ Статут’’, 2000.- 800с.
137. Романец Ю.В.Система договоров в гражданском праве России.- М.:Юристъ, 2001.- С.97.
138. Богданова Е.Е.Договор купли-продажи. Защита прав и интересов сторон.- М.: ‘’Приор-издат‘’,2003.- 96 с.
139. Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна.- 2003.- № 12 .- С. 75-81.
140. Веніамінова А. Купівля-продаж чи поставка // Юридичний журнал.- 2003.- № 2 (8).- С. 50-56.
141. Білоус А. Предмет договорів купівлі-продажу та поставки // Часопис Київського університету права. 2002.- № 3.- С. 35-41.
142. Закон України від 3 березня 1999 р. “Про державне оборонне замовлення”// Відомості Верховної Ради України.- 1999.-№ 4.- Ст. 246.
143. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 12 листопада 1993 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних”.
144. Чупрун О. Законодавчі реалії договорів поставки // Юридичний журнал.- 2003.-№ 2 (8).- С.29.
145. Постановления Пленума ВАС РФ от 22.10.97 № 18 ‘’ О некоторых вопросах, связанных с применением положений Гражданского кодекса Российской Федерации о договоре поставки’’ Вестник ВАС РФ.- 1997.
146. Фриев А.Л. Исполнение гражданско-правовых обязательств между предпринимателями: Автореф. дисс....канд.юрид.наук.- Саратов, 1999.- С.18.
147. Пенькова О. Основные черты и характерные особенности договора поставки // Бизнес.- 1999.- 7 июня.- С.95-99.
148. Веденин Н. О договоре контрактации //Хозяйство и право.- 1996.- № 10.- С. 107-112.
149. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 13 квітня 1991 р. //Відомості Верховної Ради України.- 1991.- № 29.- Ст. 377.
150. Закон України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23 грудня 1998 р.// Відомості Верховної Ради України.- 1999.-№ 5-6.- Ст. 44.
151. Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна.- 2003.-С.81 (с.75 - 81).
152. Мічурін Є.О. Виникнення права власності на житло за договором // Вісник господарського судочинства.- 2002.-№ 3.- С.198.
153. Советское гражданское право / Под ред. В.Ф.Маслова, А.А.Пушкина: Учебник для студ.юрид.фак., Ч.2 .- Киев:1978.- 494 с.
154. Домбругова А. Довічне утримання за новим Цивільним кодексом України // Юридичний вісник України.- 2003.- 1-7 листопада.- С.14.
155. Великорода О.М. Предмет і об’єкт договору довічного утримання (догляду) // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: збірник наукових статей: випуск 11.-Івано-Франківськ, 2003.-С.114.
156. Мічурін Є.О. Правочини з житлом.- Науково-практичне видання.- Харків, Вид-во “СТРАЙД”, 2003.- С.160.
157. Космін Ю. Договір довічного утримання //Право України.- 2000.-№2.-С.70.
158. Домбругова А. Договір дарування: новели цивільного законодавства //Юридичний вісник України.- 2003.- 13-19 грудня.- С.14.
159. Цивільний кодекс України: Коментар// За заг. ред. Є.О.Харитонова, О.М.Калітенко; Одеса: “Юридична література”, 2004.-С.620.
160. Домбругова А. Договір ренти за новим Цивільним кодексом України //Юридичний Вісник України.-27 грудня 2003 р. - 2 січня 2004 р.-С.14.
161. Середюк Л. Договір ренти //Юридичний вісник України.- 2003.- 23-29 серпня.- С.14.
162. Мазуренко С.В. Спадковий договір у цивільному праві України // Дис. ... канд. юрид. наук.- Одеса, 2004.- С.83, 90 (194 с.)
163. Брагинский М.И, Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг; М.” Статут”, 2002.- 1038 с.
164. Ломидзе О., Лодидзе Э. Распределение неблагоприятных последствий случая между сторонами договорного обязательства: анализ законодательных решений //Хозяйство и право.-2003.-№ 8.- С.42-53; № 9.- С.24-36.
165. Эрделевский А. Подряд:общие положения // Закон.- 1999.- № 7.- С.16-19
166. Фаршатов И. Оплата работ по договору строительного подряда// Хозяйство и право.- 2003.- № 10.- С.31-39..
167. Постанова Верховної Ради України від 22 лютого 1994 року “Про заходи щодо залучення додаткових коштів на житлове будівництво та створення ринку житла”// Відомості Верховної Ради України.- 1994.- № 97.- Ст. 46.
168. Січевлюк В.А. Інвестиційні договори на будівництво житла (цивільно-правовий аспект). Дис.... канд. юрид. наук.- К.:2003.- С.47-48.
169. Прядко О.С. Договори позики і позички: спільне та відмінне// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць.Випуск 34 (у двох частинах).Частина 1.-К.:Київський національний університет ім.Т.Шевченка.Інститут міжнародних відносин, 2002.-С.136.
170. Кривенда О.В. Цивільно-правове регулювання позикових відносин в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. -К.:2003.-С.15.
171. Чалый Ю.И.Договор банковского кредита и правовые средства обеспечения воз