ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН І ЙОГО ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА 12
1.1. ПОНЯТТЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН, ЙОГО СТРУКТУРА І ВИДИ 12
1.2. ІНОЗЕМНІ ГРОМАДЯНИ ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН. 33
1.3 ПРАВОСУБ'ЄКТНІСТЬ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН, ЇХ ПРАВО І ДІЄЗДАТНІСТЬ. 59
ВИСНОВКИ РОЗДІЛУ. 71

РОЗДІЛ 2 ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ І ЙОГО ЮРИДИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА 73
2.1. ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ СТАНОВИЩЕ ІНОЗЕМЦІВ ЩОДО РЕЧОВИХ ПРАВ. 73
2.2. ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА І ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ. 91
2.3. ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ІНОЗЕМЦІВ ЩОДО ЗОБОВ’ЯЗАНЬ. 101
2.4. ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ІНОЗЕМЦІВ У СПАДКОВИХ ВІДНОСИНАХ. 112
2.5.ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ІНОЗЕМЦІВ У СІМЕЙНИХ ВІДНОСИНАХ. 124
ВИСНОВКИ ДРУГОГО РОЗДІЛУ. 139

РОЗДІЛ 3 ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ В ГАЛУЗІ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА 142
3.1. НАЦІОНАЛЬНИЙ РЕЖИМ, ЯК ОСНОВА ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ ІНОЗЕМЦІВ В УКРАЇНІ 142
3.2. ПОНЯТТЯ ТА ПЕРЕДУМОВИ ПРАВА ІНОЗЕМЦІВ НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ ЗА ЗАХИСТОМ В УКРАЇНІ 149
3.3. ПОРЯДОК РЕАЛІЗАЦІЇ ІНОЗЕМЦЯМИ ПРАВА НА ЗВЕРНЕННЯ ДО СУДУ В УКРАЇНІ 159
ВИСНОВКИ ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ. 165

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 168
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 174

ВСТУП

Цивільно-правове положення іноземних громадян є особливо актуальним на сучасному етапі корінних перетворень суспільного та державного життя. Завдяки кардинальній зміні як всієї системи суспільних відносин в Україні, так і їх правового оформлення, багато праць відомих правознавців втратили свою актуальність, а деякі положення цих робіт не лише архаїчні, але і такі, що не можуть бути прийняті. Ця обставина, однак, не принижує авторитет авторів і наукову цінність робіт.
Найбільш значною публікацією в Україні є робота Кисіля В.І. та В.П.Пастухова «Правовой статус иностранцев в СССР» / Учебное пособие. – Киев: Вища школа, 1987. В якій автори на основі всебічного аналізу чинного на той час законодавства спробували визначити правовий статус іноземних громадян в різних аспектах його прояву. Не можна обійти мовчанням монографію Л.В. Лазарева, Н.І. Маришевої, І.В. Пантєлеєвої «Иностранные граждане /правовое положение/» Москва, 1992г. В зазначеній праці всебічно визначені питання правового статусу іноземних громадян у СРСР та практика його реалізації.
Правовому положенню іноземних громадян присвячено ряд робіт Л.Н.Галенської. Найбільш знаною із яких є монографія в якій правове положення іноземних громадян досліджено в рамках державного, фінансового, цивільного та інших сфер відносин / Галенская Л.Н. Правовое положение иностранцев в СССР. М., 1982г. Із новітніх робіт слід вказати монографію російських авторів С.А. Авакяна, А.І. Гурова, А.І. Іванова, О.Ю. Качанова, В.І. Колбасина, К.Д. Кралова, М.Н. Кузнецова, К.І. Пилова, Д.Д. Яна. На відміну від вище вказаних робіт, дана монографія основана на новітньому російському законодавстві і є ґрунтовним навчальним і довідковим посібником.
Аналіз вказаних та інших використаних в дисертації наукових робіт за даною темою дозволяє стверджувати, що у своїй більшості вони застарілі, тому що не вільні від ідеологічного та класового підходу. Правовий статус іноземних громадян визначається на основі застарілого радянського законодавства.
Сучасної монографії, присвяченої питанням правового положення іноземних громадян в Україні, на основі чинного і зважаючи на перспективне законодавство сьогодні немає. Ряд небагатьох статей за окремими питаннями цивільно-правового положення громадян лише підкреслює актуальність і необхідність розробки даної теми.
Отже, можемо відмітити необхідність дослідження особливостей цивільно-правового положення іноземних громадян в Україні на дисертаційному рівні. В такій роботі слід визначити і проаналізувати систему нормативних актів, які регулюють зазначені відносини, особливості цивільно-правового положення іноземців як суб’єктів речових прав, особистих немайнових прав і права інтелектуальної власності, учасників зобов’язальних, спадкових, сімейних та інших відносин. Дослідження, в якому може бути обґрунтовано необхідність внесення конкретних змін до чинного законодавства України, адже в сучасних умовах змінились роль і співвідношення структурних елементів правового положення іноземних громадян в якому пріоритет віддано правам цієї категорії осіб.
Актуальність теми. В Україні створюється відкрите, демократичне суспільство, головна мета якого – забезпечення цивільних прав та свобод не тільки громадян України, а й інших фізичних осіб – суб’єктів цивільних правовідносин, у тому числі й іноземних громадян. Звичайно, що це стає можливим на основі правової бази, яка зараз створюється в Україні. Розпад СРСР, відмова від тоталітарного устрою, демократичні перетворення в Україні вагомо вплинули на цивільно-правове становище іноземців, тож їх цивільно-правовий статус вимагає всебічного дослідження та осмислення.
Законодавство України закріплює певні правові режими щодо статусу іноземців, але гарантії і механізм ефективного здійснення цивільних прав іноземців у деяких випадках або недосконалі, чи зовсім відсутній. Більш того, на формування норм внутрішнього законодавства України суттєвий вплив здійснює міжнародне право, норми міжнародних угод, що також повинно враховуватись при формуванні особливості правового положення іноземців у нашій державі. У зв’язку з цим такі відносини потребують детального і усестороннього дослідження. Актуальність даної теми дослідження пояснюється необхідністю створення наукової концепції правового статусу іноземців у міжнародному приватному праві України.
У правовій системі України під впливом об’єктивних умов та чинників суттєво зростає роль міжнародного приватного права як самостійної галузі права, що регулює відносини за участю іноземних громадян, виникаючи в сфері здійснення їх майнових та особистих немайнових прав. Оновлене національне законодавство по-новому вирішує питання права власності іноземних громадян, їх зовнішньоекономічну діяльність та інші права, що утворюють у своїй сукупності їх правовий статус. Фактично формується новий за своїм змістом інститут міжнародного приватного права, норми якого направлені а правове оформлення правового статусу іноземних громадян.
Тривалий час в юридичній літературі правове становище іноземців визначалось однобоко, і як внутрішнє цивільне законодавство ґрунтувалось на заборонах. Оскільки сьогодні ця позиція радикально змінилася, то виникла необхідність у комплексному дослідженні законодавства, яке визначає цивільно-правове положення іноземців з метою вдосконалення правового регулювання вказаних відносин.
Прийнятий 04.02.94р. Закон України «Про правовий статус іноземців» як основний правовий акт у зазначеній сфері відносин, що слугує базою для розвитку прав і свобод іноземців у галузевому законодавстві, має серйозні недоліки і потребує доопрацювання. Нової концепції правового статусу іноземців він у собі не містить, а по суті будується на положеннях попереднього Закону «Про правове положення громадян СРСР» 1981р., що не відповідає реально сформованим відносинам у суспільстві та світовій інтеграції. Окремі питання правового статусу іноземних громадян досліджувались у рамках дисертаційних робіт у сфері міжнародного та конституційного права. Але дана тема фактично в науці міжнародного приватного права не досліджувалась, і немає системних ні дисертаційних, ні монографічних досліджень.
Вивчення літератури з цієї тематики дозволяє говорити, що питання правового статусу іноземних громадян були і залишаються предметом пильної уваги вітчизняних і зарубіжних науковців. Найбільш вагомий внесок у розвиток теоретичних положень та аналіз нормативної бази, зробили, перш за все такі вчені, як: Г.К. Матвєєв, В.М. Корецький, А.С. Довгерт, В.І. Кисіль, В.П. Пастухов, М.М. Богуславський, Л.А. Галенська. Л.В. Лазарєв, Н.І Маришева, І.В. Пантелеєва, Л.В. Андриченко, Є.В. Бєлоусова, Н.А. Михальова та інші.
Незважаючи на широке коло літератури з цієї теми, більшість досліджень категорії правового статусу іноземців проводилися в інших суспільних відносинах.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її безсумнівна наукова і практична значущість спричиняють настійну потребу у проведенні широких і поглиблених досліджень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0186.070862), а також відповідно до пункту 1.4. Головних напрямків наукових досліджень НУВС на період 2002-2005р.р., та пункту 1.7. Тематики пріоритетних досліджень на період 2002-2005р.р., затверджених Наказом МВС України №635 від 30.06.2002р.
Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення особливостей цивільно-правового положення іноземних громадян в Україні, обґрунтування і внесення конкретних пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює вказані відносини.
Для досягнення вказаної мети необхідно вирішити наступні завдання:
 провести теоретичний аналіз юридичної категорії «правовий статус іноземних громадян», визначити її зміст та види;
 розкрити поняття такої юридичної категорії як «іноземні громадяни»;
 визначити теоретичну конструкцію правосуб’єктності іноземних громадян;
 визначити особливості цивільно-правового положення іноземних громадян як суб’єктів міжнародного приватного права України;
 здійснити комплексний аналіз як чинного законодавства, так і законопроектів та внести пропозиції щодо їх удосконалення.
Об’єктом дослідження є цивільно-правове положення іноземних громадян в Україні.
Предметом дослідження є особливості цивільно-правового положення іноземних громадян, що визначаються законодавством України, законодавством іноземних держав і міжнародними угодами.
Методи дослідження. У ході дисертаційного дослідження як основний використовується діалектико-матеріалістичний метод – із загальнонаукових і фундаментальних методів пізнання. Також використовувалися загальні теоретичні положення з питань соціології, загальної теорії держави і права, галузевих юридичних наук. Крім того, застосовувалися окремі методи наукового пізнання: історико-правовий, порівняльно-правовий, логічний, статистичний, конкретно-соціологічний, функціонально-структурний і ін. Нормативну основу дослідження складають: Конституція України, міжнародні правові документи з прав людини, законодавчі акти, що регулюють основи статусу іноземців в Україні, відомчі нормативні акти, законодавство іноземних країни, що використовувалося для порівняльного аналізу. Використовувалися і офіційні матеріали таких міжнародних організацій і установ як ООН, Міжнародної організації із міграції, ОБСЄ і інших, матеріали міжнародних конференцій і семінарів, присвячених розглянутим у дисертації проблемам.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у дисертації вперше комплексно досліджено особливості цивільно-правового положення іноземних громадян. Основні результати проведеного дослідження сформульовані у вигляді наступних наукових положень:
1. На дисертаційному рівні вперше обґрунтовано тезу про необхідність прийняття якісно нового комплексного закону України, що чітко регламентував би цивільно-правове положення іноземних громадян при перебуванні їх на території України, де під правовий статус іноземних громадян має бути закладена сучасна законодавча база, принципово нова за суттю, тому що в сучасних умовах змінилась роль і співвідношення структурних елементів правового положення іноземних громадян, у якому пріоритет віддається їх правам.
2. Дістала подальшого розвитку позиція про сприйняття правового статусу іноземних громадян як сукупності їх прав та обов’язків, при цьому неприпустимо змішувати вказане поняття з поняттям «правовий режим». З іншого боку, необхідно чітке розмежування правового положення іноземного громадянина як учасника цивільних правовідносин і іноземця – суб’єкта інших галузевих відносин не цивільно-правового характеру. Слід розрізнювати загальний, спеціальний і індивідуально-правовий статус іноземних громадян.
3. Обґрунтовано новий підхід до використання в перспективному законодавстві юридичної категорії «іноземні громадяни». У цивільному законодавстві України слід відмовитися від використання терміна «іноземці». Це стосується і тексту Конституції України. Запропоновано у актах цивільного законодавства замість поняття «громадянин» (громадяни) використовувати поняття «фізична особа» (фізичні особи)».
4. Дістала подальшого розвитку теза про визначення особливостей цивільно-правового положення іноземних громадян як сукупності існуючих в національному праві України обмежень щодо володіння відповідними цивільними правами.
5. Дістала подальшого розвитку позиція щодо обґрунтування наявності вичерпного переліку обмежень і виключень із принципу національного режиму щодо цивільно-правового положення іноземних громадян, і закріплення цього переліку в перспективному законодавстві.
6. Доведено неможливість обмеження іноземних громадян у правоздатності, тому що фізичні особи у своїй правоздатності обмежені бути не можуть, ця юридична категорія за своїми властивостями невід’ємна від особи. Мова може йти в окремих випадках лише про позбавлення суб’єктивного права.
7. Визначено, що поняття «іноземні громадяни» і «особи без громадянства» не співпадають, вони мають власний зміст і смислове навантаження;
8. Дістала подальшого розвитку позиція про сприйняття біженців як самостійних учасників цивільно-правових відносин та таких, що мають свій спеціальний правовий статус, відмінний як від правового положення іноземних громадян, так і від правового положення осіб без громадянства.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони містять в собі комплексну характеристику правового регулювання цивільно-правового становища іноземних громадян в Україні і можуть бути використані в подальшій розробці вчення про цивільно-правове положення іноземців в Україні та за кордоном.
Також, значущість полягає у виробленні дисертантом конкретних пропозицій щодо удосконалення правового регулювання відповідних інститутів цивільного та міжнародного приватного права. Зокрема:
- Запропоновано всі обмеження для іноземних громадян як суб’єктів майнових і особистих немайнових відносин закріпити в одному основному і спеціальному для іноземних громадян нормативному акті – Законі України «Про правове положення іноземних громадян».
- Вказано, що Закон України «Про правовий статус іноземних громадян» як за змістом, так і за своєю назвою не відповідає Конституції, ЦК України. Зазначений Закон не пов’язаний з іншими актами цивільного законодавства (Законом України «Про громадянство» від 18 січня 2001р., Законом України «Про біженців» від 24 грудня 1993р., не узгоджується він і з проектом Закону України «Про міжнародне приватне право»).
- Запропоновано закон слід називати Закон України «Про правове положення іноземних громадян і осіб без громадянства». Своїм змістом закон має відображувати всю сукупність прав та обов’язків іноземних громадян в Україні як учасників цивільно-правових відносин.
Основні положення можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників для студентів юридичних вузів, а також при викладанні курсу «Міжнародне приватне право».
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорена на засіданнях кафедри правових основ підприємницької діяльності і кафедри цивільного права та процесу Національного університету внутрішніх справ України.
Тези дослідження були оприлюднені на науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті О.А. Пушкіна (21 травня 2002р.); науково-практичній конференції ад’юнктів і слухачів 13 квітня 2002р.; науково-практичній конференції «Економіко-правове забезпечення аграрних перетворень в Україні», організованій Харківською обласною державною адміністрацією, Університетом внутрішніх справ, Національною юридичною академією ім. Ярослава Мудрого (16 лютого 2001р.). Окремі положення дослідження доповідалися на науково-практичній конференції ад’юнктів і слухачів Національного університету внутрішніх справ 15 березня 2000р.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у п’яти наукових статтях, чотири із яких опубліковано у фахових виданнях:
1. Соколецкая К.М. Гражданско-правовой статус иностранных граждан в Украине // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Вип. 10-11, Одеса. 2001. – С.106-110.
2. Соколецька К.М. Щодо цивільно-правового статусу іноземних громадян в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. С.234-237.
3. Соколецкая К.М. Правовые вопросы нахождения иностранцев в Украине и предупреждение правонарушений в сфере семьи // Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. Вип.12, Одеса. 2001. – С.359-364.
4. Соколецька К.М.Правосуб’єктність іноземних громадян в Україні // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. – С.118-122.
5. Соколецкая К.М. К вопросу о гражданско-правовом статусе иностранных граждан в Украине // Весы Фемиды. Печатный орган союза юристов Украины. №4 (16) 2000. – С.86-88.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Результатом проведеного аналізу можуть бути наступні положення:
 правовий статус іноземних громадян варто розглядати в двох аспектах: у широкому значенні – як сукупність прав і обов'язків, що іноземним громадянам надаються законодавством України і законодавством країни їхнього громадянства, і у вузькому значенні – як сукупність прав і обов'язків, що надаються іноземцям як суб'єктам цивільного права України;
 варто розрізняти загальний, спеціальний і індивідуальний цивільно-правовий статус іноземних громадян. Необхідно проводити чітке розмежування правового статусу іноземця як суб'єкта цивільного права і правового статусу іноземця як громадянина – суб'єкта інших, не цивільно-правових відносин.
 поняття «правовий статус іноземця» як людини і «правовий статус іноземця» як громадянина не збігається, вони мають різний зміст.
 нормативно-правові акти України містять суттєві розбіжності у визначенні та застосування поняття "іноземець". Їх необхідно усунути у законодавстві, та не допускати у майбутньому.
 виявлені протиріччя Закону України «Про правовий статус іноземців», Конституції України, ЦК України й інших актів цивільного законодавства настійно вимагають зміни як його назви, так і редакції.
 від використання терміна «іноземець» у цивільному законодавстві варто відмовитися. Бажано використовувати термін «іноземні громадяни». В актах цивільного законодавства замість поняття «громадянин» («громадяни») необхідно використовувати термін «фізична особа» («фізичні особи»).
 поняття «іноземні громадяни» і «особа без громадянства» не збігаються, кожен зазначений термін має свій зміст і несе своє особливе смислове навантаження.
 проект Закону України «Про міжнародне приватне право» варто доповнити статтею «Суб'єкти міжнародного приватного права».
 необхідно ст.15 проекту Закону України про МПрП викладати в наступній редакції: «іноземні громадяни й особи без громадянства користуються в Україні правоздатністю і дієздатністю нарівні з громадянами України, крім випадків, передбачених законом». При цьому порядок визначення дієздатності, віку повноліття іноземних громадян визначається, безумовно, їх особистим законом. Залишити без критики п.2 ст.15 можна тільки в тому випадку, якщо правоздатність і правосуб'єктність розглядати як рівнозначні поняття. З цих позицій у ст.ст.15, 16, 17 проекту закону про МПрП мова йде не про загальну право- і дієздатність фізичної особи, а про спеціальну право- і дієздатність іноземного громадянина як суб'єкта підприємницької діяльності або як учасника правочинів чи деліктного зобов'язання. А загальна і спеціальна право- і дієздатність не одне і теж.
 У сфері відносин власності іноземці в Україні користуються наданим національним режимом, за яким вони урівнені в своїх правах і обов’язках із громадянами України. Національний режим, як і режим найбільшого сприяння широко застосовується у міжнародних договорах. Правовий статус громадян іноземних держав і осіб без громадянства в Україні відрізняються один від одного. Загалом, правовий статус осіб, які постійно проживають на території України більш наближений до цивільно-правового статусу громадян України. У деяких випадках, наданий національний режим регулювання правового стану іноземців насправді обмежений фоактором постійного проживання в Україні чи іншими чинниками. Цивільно-правове положення іноземців щодо речевих прав в Україні у окремих випадках обмежується на засадах встановлення реторсій.
 Сучасний стан правового регулювання цивільно-правового статусу іноземців щодо немайнових прав і права інтелектуальної власності в Україні базується на загально визнаних принципах міжнародного права. Особливості правового регулювання реалізації прав іноземних громадян і осіб без громадянства в Україні зумовлені зв’язком деяких інститутів із публічно-правовими відносинами по зміні ім’я фізичної особи, при реалізації права на соціальний захист і права на освіту, обмеження об’єднання у політичні організації. Щодо права інтелектуальної власності і похідних прав, тут публічно-правовий характер мають імперативи по державній реєстрації і патентуванню таких прав. У суто цивілістичних аспектах правового статусу іноземців в Україні вони наділені об’ємом прав і обов’язків за національним режимом, а у тих відносинах, що прив’язують визнання чи можливість реального використання немайнового права чи прав інтелектуальної власності, чинне законодавство України встановлює певні особливі правила.
 Що стосується зобов’язань та власне, недоговірних відносин, тут статут недоговірного зобов’язання у більшості випадків прив’язано до території, на якій виникає зобов’язання. Саме статут недоговірних зобов’язань є вирішальним при встановленні деліктноспроможності фізичної особи. Права та обов’язки іноземців в Україні у недоговірних зобов’язаннях рівні правовому статусу резидентів України. Іноземці в Україні у випадках виникнення деліктного зобов’язання отримують права та несуть обов’язки, які визначає право України, навіть якщо такі права чи обов’язки не передбачені особистим законом іноземця.
Натомість у договірних зобов’язаннях статус сторони регулюється правом, обраним за домовленістю між контрагентами, або lex personalis, чи lex loci contractus. У тому випадку, коли правовий статус іноземця визначається законодавством України, іноземні громадяни і особи без громадянства отримують національний режим здійснення своїх прав. Поодинокі обмеження передбачаються відносно угод з приводу нерухомості та майна, обмеженого у цивільному обігу.
 Основним колізійним принципом, за яким визначається право іноземних громадян і осіб без громадянства щодо спадкування в Україні виступає закон країни місця проживання спадкодавця. Тобто, за законом місця проживання визначається статут спадкових відносин і, в тому числі, здатність бути суб’єктом спадкових відносин. Законодавство України не встановлює ніяких обмежень відносно спадкування іноземцями. Іноземці можуть виступати спадкоємцями громадян України на рівні із громадянами України. Іноземцям надається національний режим незалежно від того, чи мешкають вони на території України.
 правовий статус іноземних громадян і осіб без громадянства в Україні у сімейних і похідних від них відносинах пов’язується із застосуванням матеріального права іноземних країн. У таких відносинах при визначенні правового становища фізичної особи основними колізійними прив’язками виступають lex personalis, lex loci celebrationis і lex voluntatis. Сімейний кодекс України, на відміну від проекту закону України про МПрП не відходить від територіальних принципів і відносини по укладенню та розірванню шлюбів за участі іноземців в Україні підкоряє праву України. Те саме стосується відносин по встановленню батьківства та усиновлення громадян України. Матеріальне право України встановлює загальний національний режим до регулювання сімейних відносин, ускладнених участю іноземної фізичної особи, але щодо відносин, які пов’язані із публічно-правовим регулюванням, національне право України може обмежувати права нерезидентів.
 право іноземця на звернення до суду за захистом по конкретній цивільній справі є суб’єктивним цивільним процесуальним правом, яке виникає у заінтересованої особи за наявності обставин (передумов), зазначених у законі. Наявність іноземного суб’єкта права дозволяє стверджувати про певні особливості передумов права іноземців на звернення до суду України, які доцільно або необхідно відобразити у законодавстві України. Вони, зокрема, стосуються питання: процесуальної правоздатності іноземців, які користуються юрисдикційним імунітетом на території України щодо надання ними згоди на зустрічний позов; процесуальної заінтересованості прокурора іноземної держави стосовно права ініціювати порушення справи в судах України; окремих аспектів визнання рішень іноземних судів на території України; наслідків порушення тотожньої справи в судах іноземної держави; визнання мирових угод, які укладаються на території іноземної держави у формі цивільно-правової угоди; оцінювання судом України третейського запису, оформленого за участю іноземців.
 порядок реалізації іноземцями права на звернення до суду України має особливості, які доцільно або необхідно врегулювати у законодавстві. Це, зокрема, питання моменту виникнення цивільної процесуальної дієздатності іноземців; поширення національного режиму на виконання іноземцями цивільних процесуальних обов’язків; дій судді, якщо справа за позовом іноземця виявиться непідсудною судам України; можливості оцінювати позов як у валюті України, так і у валюті іноземної держави; можливості оцінювання позову особою-оцінювачем; оформлення заяв про усиновлення дітей, які проживають на території України особами без громадянства; повноважень консула на здійснення деяких процесуальних дій, пов’язаних з веденням справи в суді; легалізації довіреностей складених у іноземних державах.
 прокурор іноземної держави повинен мати право ініціювати порушення справи в судах України з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян своєї держави i oci6 без громадянства, які постійно проживають на території держави, посадовою особою якої є прокурор.
 необхідно законодавчо врегулювати питання визнання іноземних судових рішень на території України. А саме, слід визначити зміст поняття "визнання" іноземного судового рішення на території України; розширити коло рішень, які підлягають визнанню в України та запровадити в судах України реєстрацію іноземних рішень, які не потребують примусового виконання; передбачити обов'язок суду з власної ініціативи виносити ухвалу про відмову у визнанні іноземного судового рішення, якщо заінтересована особа не подасть заперечень проти такого визнання, в той час як рішення суперечить умовам визнання іноземних судових рішень на території України; передати від обласних судів України районним i міським судам прикордонних областей компетенцію стосовно визнання та видачі дозволу на виконання іноземних судових рішень.
 момент настання цивільної процесуальної дієздатності стосовно іноземних громадян слід визначати за законом громадянства, щодо oci6 без громадянства – за законом країни їx постійного місця проживання.
 з метою правильної оцінки позову пред'явленого особою, в тому числі іноземцем, та правильного визначення poзмipy державного мита, у законодавстві України слід запровадити інститут оцінювання позовних вимог спеціальною особою – оцінювачем, яка буде мати окремий процесуальний статус.
 необхідно вирішити у Цивільному процесуальному кодексі України проблему паралельної юрисдикції, передбачивши норму, відповідно до якої не підлягає прийняттю до провадження судом України справа, якщо у провадженні суду або іншого компетентного органу іноземної держави є тотожна справа. Це правило повинно застосовуватися за наявності міжнародної угоди про взаємне визнання i виконання іноземних судових рішень чи рішень інших компетентних органів іноземної дер¬жави або якщо таке визнання допускається національним законодавством України
 у випадку виявлення непідсудності справи за позовом іноземця будь-якому суду України, якщо позовну заяву було надіслано до суду України поштою або непідсудність виявлена не при її прийнятті, судді слід надати повноваження негайно повідомити позивача про непідсудність справи суду України, i за наявності відповідної міждержавної угоди переслати заяву з мотивованою ухвалою до належного органу іноземної держави. За відсутності такої міждержавної угоди суддя повинен відмовити у прийнятті заяви або залишити заяву без розгляду, про що постановити мотивовану ухвалу i негайно повідомити про це позивача.
 існує об’єктивна потреба в удосконаленні норм Цивільного процесуального кодексу України щодо процесуального порядку реалізації права на звернення до су¬ду особами без громадянства при оформленні ними заяви про усиновлення дітей, які проживають на території України, прирівнявши цих oci6 у обов'язках до іноземних громадян.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александрова З.К. Теоретические вопросы правового статуса граждан зарубежных социалистических стран Европы. – Свердловск: 1975. - 131с.
2. Арбузкин А.М. Государственно-правовой статус иностранных граждан в социалистических странах Европы. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. - с.68.
3. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личнос¬ти в социалистическом обществе. - М.: Наука, 1979. – 165с.
4. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. - М.: Юридическая литература, 1985. - 192 с.
5. Воеводин Л.Д. Правовое положение личности в науке советского государственного права // Советское государство и право. – 1965. - № 1. - С. 63.
6. Галенская Л.Н. Понятие и виды правовых режимов иностранцев // Вестник ЛГУ. - 1982. - № 11. - С. 55-61.
7. Гражданско-правовое положение личности в СССР. – М.: Наука, 1975. – 400 с.
8. Кириллова Г.Е. Общие положения гражданской правосубъектности иностранцев в СССР // Правоведение. - 1966. - № 1.- С. 103-110
9. Красавчиков О.А. Социальное содержание пра¬воспособности граждан // Правоведение. - I960. - № 1. – С. 22-34.
10. Міжнародне приватне право, том 2.- Двосторонні міжнародні економічні договори України.- Port-Royal, Київ, 2000.- 429с.
11. Конституція України від 28 червня 1996 р. – Відомості Верховної Ради України.–1996.- №30. - Ст.141.
12. Закон України “Про правовий статус іноземців” ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161 )
13. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”// ВВР. – 1991. - № 29. – ст. 377.
14. Цивільний кодекс Української РСР, ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1136-XIV ( 1136-14 ) від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.420 )
15. Проект ЦК України від 25 серпня 1996 р. // Українське право. Спецвипуск №2 (4). –К., 1996.
16. Кисиль В.И, Пастухов В.П. Правовой статус иностранцев в СССР: Учебное пособие. - Киев: Вища школа, 1987. - 114с.
17. Права человека. Учебник для вузов. – М.: Изд-во «Норма», 2000. – С. 58-60.
18. Назаров Т.К. Правовой статус иностранцев в Украине. – К.: Вентурі, 1997. - 91 с.
19. Тодика Ю.Н. Правовой статус иностранцев в Украине.- Харьков.-1997.- 57с.
20. Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. – М.: Юристъ, 1995. – С. 33-35.
21. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. - М.: Юридическая литература, 1985. – С. – 32.
22. Кучинский В.А. Личность. Свобода. Право. – Минск: Изд-во "Наука и техника, 1969. - С. 112.
23. Чернобель Г.Т. Рецензия на книгу Г.Ханая «Право и личность». « Правоведение», 1972.-№1.- с.- 104.
24. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан. –М.: Изд-во МГУ, 1972. - с. 710.
25. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР (Правовые аспекты взаимоотношений). - М.: Наука, 1974. - с. 51.
26. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личнос¬ти в социалистическом обществе. - М.: Наука, 1979. – с.165.
27. Арбузкин А.М. Государственно-правовой статус иностранных граждан в социалистических странах Европы. - М.: ВНИИ МВД СССР, 1983. - с.68.
28. Воеводин Л.Д. Правовое положение личности в науке советского государственного права // Советское государство и право. – 1965. - № 1. - С. 43.
29. Иоффе О. С. Спорные вопросы учения о правоотношении // Очерки по гражданскому праву. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1957. - с. 21.
30. Братусь Н.С. Субъекты гражданского права: В 2 т. – М.: Госюриздат, 1950.- Т. 2. - с. 130.
31. Красавчиков О.А. Социальное содержание пра¬воспособности граждан // Правоведение. - I960. - № 1. – С. 22-34.
32. Ямпольская Ц.А. О субъективных правах советских граждан н их гарантиях. В кн. "Вопросы советского государственного права". Изд-во АН СССР, М., 1989.- с.45-47.
33. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. – М.: Госюриздат, 1961. - с. 232.
34. Патюлин В.А. Рецензия на книгу Л.Д.Воеводина "Конституционные права и обязанности советских граждан" // Советское государство и право. - I973. - № 5. - С. 138.
35. Галенская Л.Н. Понятие и виды правовых режимов иностранцев // Вестник ЛГУ. - 1982. - № 11. - С. 55-61.
36. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., доп. - М.: ЮРИСТЬ, 1999. – c. 121.
37. Гражданское право Украины: [Учебник для вузов системы МВД Украины]: В 2-х частях. Часть I/ А.А.Пушкин, В.М..Самойленко и др.; под ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. - X.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. - с. 78.
38. Гражданское права: учебник. Ч. 1./ Под. Ред. А.А. Пушкина. – Харьков: Изд-во «Консум», 1997. – С. 87-92
39. Проект Закону України «Про міжнародне приватне право» від 09.10.2002 № 2274 / www.kyivrada.ua 20.01.2003р.
40. Закон України Про правовий статус іноземців (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161)
41. Богуславский М.М. Новый советский закон о правовом положении иностранных граждан// Статус иностранцев в СССР: Исследования советских ученых. - М., 1984. - С. 6-70.
42. Цивільний процесуальний кодекс України (Затверджений Законом від 18.07.63 (1500-06) ВВР, 1963, N 30, ст. 464.
43. Галенская JI.H. Правовое положение иностранцев в СССР. - Междунар. отношения, 1982.
44. Богуславский М.М. Рубанов А.А. Новый закон о правовом положении иностранцев в СССР. – М. Госюриздат, 1978. - 68 с.
45. Урядовий кур'єр. -1996. -18 січня.
46. Урядовнй кур'єр. — 1997. — 6 лютого. Голос України. — 1996. — 24 травня.
47. Урядовий кур'єр. — 1996. — 5 вересня.
48. Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189.
49. Голос України. — 1995. — 5 липня.
50. Державний вісник України... - № 1-2. - С. 135-136
51. Голос України. - 1997. - 20 березня.
52. Відомості Верховної Ради України. - І993. -152. - Ст. 490.
53. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. Курс вибраних лекцій. – К.: Юрінкалінтер, 2000. – С. 79.
54. Schade H. The Draft European Convention on Nationality // Austman Journal of Publik and International Law. – NI, 1995. – P. 100.
55. Перетерский И.С. Гражданская правоспособность иностранцев // Ежегодник советской юстиции. - 1924.- № 18. - С. 416-420.
56. Відомості Верховної Ради, 1994, N 16, ст.90.
57. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 51, ст.449.
58. Ведомость РФ. – 1993. - №12. – С. 427.
59. Гражданское право: Учебник / Под ред. Ю. К. Толстого, А. П. Сергеева. – М.: Юристъ, 1996. – Ч. 1. – С. 98.
60. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. – М.: Юридическая литература, 1982. – Т. 1. – С. 140.
61. Мицкевич А.В. субъекты советского права. – М.: Госюриздат, 1962. – С. 30.
62. Теория государства и права. Курс лекций. / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 2000. – С. 524.
63. Гражданское право Украины / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: «Основа», 1996. – Ч. 1. – С. 85; Цивільне право України / За ред. Ч.Н. Азімова, В.М. Ігнатенка. – Х.: “Право”,2000.- Ч. 1. – С. 61-62.
64. Лунц Л.А. Международное частное право. – М.: Юридическая литература, 1970. – С. 174-175.
65. Сытник А.М. Проблемы координации законодательства о предпринимательстве // Бизнес-информ. – 1995. - №1-2. – С. 11-15.
66. Красавчиков О. А. Модели гражданской правосубъектности. – Х.: Наука,1978. – С. 106.
67. А.В. Венедиктов Право собственности – Научная сессия Ленинградского государственного университета 1946 г. Тезисы докладов секции экономич., философ. и юридич. наук. – с.7.
68. Г.Т.Чебурахин «О гражданской правоспособности иностранцев» / Советское государство и право. 1961. № 1. с.107.
69. Усенко Е.Т. Принцип недискриминации и принцип наибольшего благоприятствования в международных экономических отношениях // Внешняя торговля. 1960. №7
70. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3 т. – М.: Спарк, 2002. – 1007с. – с.345.
71. Постанова ВР N 3313-12 від 22.06.93 (МЗС)
72. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах Договір ратифіковано Законом N 238/94-ВР від 10.11.94
73. Договір ратифіковано Постановою ВР N 3941-12 від 04.02.94 (МЗС)
74. Закон N 154-ХІV ( 154-14 ) від 02.10.98.
75. Закон N 197/97-ВР від 11.04.97, (МЗС України)
76. Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 35, ст. 517 із змінами, внесеними згідно з Постановами ВР N 3131-12 від 22.04.93, ВВР 1993, N 22, ст. 233; N 121/94-ВР від 15.07.94, ВВР 1994, N 34, ст. 322; N 19/95-ВР від 24.01.95, ВВР 1995, N 5, ст. 33
77. Международное частное право: Иностранное законодательство / Предисл. А.Л. Маковского; сост. и научн. ред. А.Н. Жильцов, А.И. Муранов. – М.: „Статут”, 2000. – 892с. (Серия: „Современное зарубежное и международное частное право”). – с.97
78. Международное частное право. (Действующие нормативные акты). – М.: Институт международного права и экономики имени А.С. Грибоедова, 1999. – 624с., с.49
79. Международное частное право: В 3-х т. Том 2. Особенная часть: Учебник. – М.:. Издательство БЕК, 2000. – 656с. –с.137-138.
80. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 3-4, ст.27
81. Указ №591/99 від 28.05.1999р., діє з 28.06.1999 р.
82. Відомості Верховної Ради (ВВР) 1993, N 25, ст.274; із змінами, внесеними згідно із Законами N 590/97-ВР від 21.10.97, ВВР, 1998, N 2, ст. 5 N 1297-ХІV ( 1297-14 ) від 15.12.99р.
83. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161; із змінами, внесеними згідно із Законами N 1807-ІІІ ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318; N 2247-ІІІ ( 2247-14 ) від 18.01.2001р.
84. Відомості Верховної Ради (ВВР) 1994, N 36, ст.340
85. Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 38, ст.508; Із змінами та доповненнями.
86. Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161; із змінами, внесеними згідно із Законами N 1807-ІІІ (1807-14) від 08.06.2000р., ВВР, 2000, N 38, ст.318; N 2247-ІІІ (2247-14) від 18.01.2001р.
87. Международное частное право. (Действующие нормативные акты). – М.: Институт международного права и экономики имени А.С. Грибоедова, 1999. – 624с., с.122.
88. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 13, ст.64; в редакції Закону N 2627-ІІІ ( 2627-14 ) від 11.07.2001р.
89. від 25 червня 1993 року N 3322-ХІІ
90. Паризький Акт від 24 липня 1971 року
91. Про приєднання до Договору див. Закон N 2733-ІІІ ( 2733-14 ) від 20.09.2001
92. Указ Президіума Верховної Ради СССР 23.12.1977р. // Ведомости Верховного Совета СССР. 1978. N 1. Ст.2.
93. Паризька конвенція з охорони промислової власності від 20 березня 1883р.
94. Постанова КМ N 1254 ( 1254-2001-п ) від 26.09.2001р.
95. Закон N 1763-ІІІ ( 1763-14 ) від 01.06.2000р.
96. Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 13, ст. 64.
97. Про приєднання до Конвенції див. Закон N 2730-ІІІ ( 2730-14 ) від 20.09.2001; Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 32, ст. 265.
98. Постанова ВР України N 3794-12 від 23.12.1993р.
99. Договір ратифіковано Законом N 238-ХІV ( 238-14 ) від 05.11.98р.
100. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Постановою ВР N 3941-12 від 04.02.94р.
101. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Постановою ВР N 3737-12 від 17.12.93р.
102. Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах (Договір ратифіковано Законом N 451/95-ВР від 22.11.95р.
103. Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах (Договір ратифіковано Законом N 450/95-ВР від 22.11.95р.
104. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах (Договір ратифіковано Законом N 238/94-ВР від 10.11.94р.
105. Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах ( Договір ратифіковано Законом N 452/95-ВР від 22.11.95р.
106. Закон N 238/94-ВР від 10.11.94р.
107. Богуславский М.М. Международное частное право: Учебник. – 3-е изд., перераб. И доп. – М.: Юристъ, 1999. – 408 с., с.245.
108. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, N 47, ст.349; із змінами, внесеними згідно із Законом N 590/97-ВР від 21.10.97р.
109. Кох Х., Магнус У., Винклер фон Моренфельс П. Международное частное право и сравнительное правоведение / Пер. с нем. Д-ра юр. Наук Ю.М. Юмашева. – М.: Междунар. отношения, 2001 – 480 с., с.29.
110. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве. – Учен. зап. Харьковского юрид. ин-та, 1954, вып. 5.
111. Закон N 238/94-ВР від 10.11.94р.
112. Закон N 451/95-ВР від 22.11.95р.
113. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам 22.01.1993р.
114. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 39, ст.383 із змінами та доповненнями.
115. Международное частное право (конспект лекций). – М.: «Издательство ПРИОР», 1999. – 144с.
116. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам 22.01.1993р.
117. Закон N 287-ХІV ( 287-14 ) від 01.12.98
118. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам 22.01.1993р.
119. Сімейне право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. – К.: Вентурі., 1997. – 272с. – с.16.
120. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141.
121. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161; із змінами, несеними згідно із Законами N 1807-ІІІ ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 8, ст.318; N 2247-ІІІ ( 2247-14 ) від 18.01.2001р.
122. La loi de droit international prive et de proces international civil // Revue critique de droit international prive. 1983, № 1, p.141-157.
123. Постанова ВР N 3941-12 від 04.02.94р.
124. Yugoslavia. The act on the conflict rules of the alien countries acts // Legislation in translation. 1996. № 9. Translation and legislative support centre. P.45-57.
125. Federal act on the private international law of Switzerland // American Journal of Comparative Law. 1989, № 2, p.193-246
126. Сборник избранных документов по международному частному праву. Вып. 1. М.: Университет дружбы народов им. Патриса Лумумбы, 1967. с.18-44.
127. Наказ Міністерства освіти України N 98 від 30.03.96; із змінами, внесеними згідно з Наказом Міносвіти N 80 ( z0231-99 ) від 25.03.99; Наказом МОН України N 366 ( z0525-00 ) від 03.08.2000р.
128. Наказ Міністерства охорони здоров’я України N 2 від 04.01.97; із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ N 16 (098-02) від 21.01.2002р.
129. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994, N 23, ст.161; Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1807-ІІІ ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318 N 2247-ІІІ ( 2247-14 ) від 18.01.2001р.
130. Указ Президента України від 2 квітня 1994 року N 127/94; із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N 1043/96 від 05.11.96; N 150/97 від 17.02.97; N 70/99 від 27.01.99р.
131. Постанова ВР N 3941-12 від 04.02.94р..
132. Международное частное право: Сб. документов / Сост. и авт. вступ. ст. К.А. Бекяшев, А.Г. Ходаков. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 962с., с.3-40.
133. Постанова ВР N 3737-12 від 17.12.93р.
134. Закон N 238-ХІV ( 238-14 ) від 05.11.98р.
135. Цивільний процесуальний кодекс України (Затверджений Законом від 18.07.63 (1500-06) Відомості Верховної Ради України. - 1963, N 30, ст. 464.
136. Богуславский М.М., Рубанов А.А. Гражданско-процессуальные права иностранцев в СССР: Советский ежегодник международного права. - М.: Госюриздат, 1959. – с. 202.
137. Самойлов М.О. Принцип застосування інституту cautio judicatum solvi польським законодавцем щодо іноземних громадян // Держава і право: Збірник наукових праць. Випуск 11. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - С. 270-276.
138. Фединяк Л.С. Право іноземців на звернення до суду в Україні (цивільно-процесуальні аспекти).- Автореферат дисс. канд. юр. наук: 12.00.03 / ЛДУ. – Львів: Вид-во ЛДУ, 1999.- с 21.
139. Осипенко Р. Європейський вибір України // Урядовий кур’єр. – 1998. – 11 червня.