ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП

Краткое описание

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…...…………………………..…………3
ВСТУП…………………………………………………………………..………….4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОМИСЛОВО-
ФІНАНСОВИХ ГРУП ЯК СУБЄКТІВ
ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА…………...……………..…………12
1.1. Історія розвитку промислово-фінансової інтеграції та необхідність
створення промислово-фінансових груп у сучасних умовах………12
1.2. Поняття і види промислово-фінансових груп…………………….…37
1.3. Зарубіжний досвід правового регулювання створення і діяльності
промислово-фінансових груп………………………………………...69
Висновки до розділу 1……………………………………………………...96

РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ
ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП………………………..99
2.1. Створення промислово-фінансових груп………………………..….....99
2.2. Майнова основа господарювання промислово-фінансових груп…..115
2.3. Управління промислово-фінансовими групами……………………..128
Висновки до розділу 2………………………..………………………….. 148

РОЗДІЛ 3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТВОРЕННЯ
ТА ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ГРУП
В УКРАЇНІ…………………………………………………………151
3.1. Загальні засади державного регулювання створення та діяльності
промислово-фінансових груп в Україні……………………………..151
3.2. Правові засоби державного стимулювання створення та діяльності
промислово-фінансових груп………………………...………………164
Висновки до розділу 3……………………………………...……………..184
ВИСНОВКИ………….………………………………………………………….187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ….…………………………………193
ДОДАТКИ……………………………………..………………………………...218
ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах жорсткої конкуренції між великими корпоративними об’єднаннями, впливу транснаціональних корпорацій на економіку країн та регіонів світу нагальним завданням є формування власних великих промислово-фінансових об’єднань. Одним з ефективних засобів консолідації промислового і фінансового капіталу, налагодження вигідних технологічних і господарських зв’язків, залучення інвестицій і підйому виробництва, забезпечення інноваційної моделі розвитку є створення промислово-фінансових груп (ПФГ), проте, не зважаючи на існуючу потребу та позитивний зарубіжний досвід функціонування промислово-фінансових об’єднань, ПФГ в Україні не отримали поширення.
Процес формування правової бази створення та діяльності ПФГ в Україні йде складно і суперечливо. Перша спроба надати ефективне правове забезпечення процесам створення ПФГ (ФПГ) була зроблена в Положенні про фінансово-промислові групи в Україні, затвердженому Указом Президента України від 27 січня 1995 року. Даний Указ не вступив у дію, а 5 травня 1996 року після подолання вето Президента України почав діяти Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» від 21 листопада 1995 року (далі – Закон про ПФГ), у розвиток якого 20 липня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України № 781 затверджене Положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп. Однак створена правова база виявилася недостатньою для поширення ПФГ в Україні. На 1 січня 2004 року в Україні було видано лише одну постанову Кабінету Міністрів України про створення ПФГ – ПФГ «Титан», яка на сьогодні залишається незареєстрованою.
Прийняття Господарського кодексу України дало новий поштовх розвитку господарського законодавства, була підтверджена необхідність збереження і розвитку ПФГ як організаційно-правової форми господарювання, кодифіковані основні засади правового регулювання у цій сфері. Однак прийняте раніше спеціальне законодавство про ПФГ містить положення, що стоять на заваді створенню ПФГ. Нагальною є потреба в удосконаленні спеціального законодавства щодо державного стимулювання створення та діяльності ПФГ, регулювання майнових відносин і організації управління ПФГ тощо.
За останні роки з метою подолання економічних проблем створення та діяльності ПФГ в Україні низкою вчених, серед яких С.І. Бабаш, П.Є. Житний, М.О. Кизим, М.К. Колісник, А.В. Путінцев, М.В. Рильський, Т.Р. Соколова, А.В. Фоменко, М.Ф. Фролов, І.Б. Хома та ін., було здійснено відповідні економічні дослідження. Правових проблем створення та діяльності ПФГ в Україні торкалися О.М. Вінник, В.М. Гайворонський, С.М. Грудницька, В.С. Щербина та деякі інші вчені, проте ці проблеми в основному розглядалися крізь призму дослідження загальних питань господарського права, комплексне предметне їх дослідження не проводилося.
Вищевикладеним зумовлюється актуальність і доцільність дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Донецького юридичного інституту МВС при Донецькому національному університеті за темою «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (держреєстрація № 0104U006758), а також згідно з планом держбюджетної науково-дослідної роботи Донецького національного університету МОН України за темою «Господарсько-правове забезпечення стабілізації і розвитку економіки України» (держреєстрація № Г-0101U005732), у яких здобувач брав участь як співвиконавець і у межах яких було здійснено дослідження правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових груп в Україні і визначено шляхи його удосконалення.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка наукових положень і пропозицій щодо удосконалення правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових груп на основі аналізу теоретичних джерел, відповідної нормативно-правової бази, господарської практики та зарубіжного досвіду.
Відповідно до вказаної мети було поставлено і вирішено наступні задачі:
визначити поняття ПФГ, його співвідношення з поняттями «суб’єкт господарювання», «об’єднання підприємств», «господарська організація», а також правову природу Генеральної угоди про спільну (сумісну) діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ;
виокремити стадії створення ПФГ, проаналізувати порядок створення ПФГ і виявити конкретні шляхи його спрощення;
дослідити особливості формування та використання майна ПФГ і надати пропозиції щодо удосконалення правового регулювання майнових відносин та забезпечення необхідного науково-технічного розвитку і фінансово-господарської сталості ПФГ;
проаналізувати порядок управління діяльністю ПФГ і розробити напрями його удосконалення;
сформулювати загальні засади державного регулювання створення та діяльності ПФГ в Україні і підготувати пропозиції щодо правових засобів державного стимулювання у цій сфері.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі промислово-фінансової інтеграції.
Предметом дослідження є правове регулювання створення та діяльності ПФГ.
Методи дослідження. Для повного та всебічного вивчення предмету дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання, серед яких історичний, діалектичний, статистичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, аналітико-синтетичний. За допомогою історичного, діалектичного та статистичного методів досліджено основні тенденції розвитку промислово-фінансової інтеграції в економіці України та зарубіжних країн і світовій економіці. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні зарубіжного досвіду правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових об’єднань. Формально-логічний і аналітико-синтетичний методи застосовано для дослідження особливостей створення та організаційно-правового забезпечення діяльності ПФГ, державного регулювання відповідних відносин та виявлення недоліків спеціального законодавства про ПФГ й обґрунтування напрямків його удосконалення.
Теоретичну основу дослідження, крім вищевказаних авторів, склали праці вітчизняних і зарубіжних учених – юристів і економістів, а саме: О.А. Беляневич, А.В. Венедиктова, Ю.Б. Вінслава, Р. Гільфердінга, Дж.А. Гобсона, В.С. Дементьєва, М.А. Ескіндарова, С. Жамена, С.Е. Жилінського, Д.В. Задихайла, З.Ф. Заменгоф, І.Є. Замойського, Г.Л. Знаменського, М.І. Коняєва, В.В. Лаптєва, Ю.В. Макогона, В.К. Мамутова, Б.Г. Мільнера, О.Г. Мовсесяна, В.М. Пєтухова, Г.В. Пронської, Б.Г. Розовського, В.Д. Рудашевського, Л.А. Савельєва, Г.В. Уманців, Є.С. Уткіна, О.О. Чувпила, О.В. Шаповалової, Ю.В. Якутіна та інших.
Емпіричну основу дослідження склали нормативно-правові акти України та зарубіжних країн, статистичні матеріали, законопроекти щодо вдосконалення законодавства про ПФГ, господарська практика, роз’яснення Вищого господарського суду України, листи і матеріали правозастосовчої практики відносно ПФГ «Титан».
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що вперше в Україні здійснено комплексне дослідження правового регулювання створення та діяльності ПФГ, на основі якого обґрунтовано нові наукові положення і розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про ПФГ. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному.
Уперше:
сформульовано доктринальне визначення поняття ПФГ як промислово-фінансового об’єднання підприємств особливого виду, яке створюється і діє на засадах партнерських відносин між державою та суб’єктами господарювання;
виокремлено стадії створення ПФГ, серед яких: стадія узгодження приватних інтересів (підготовка та прийняття ініціаторами створення ПФГ Генеральної угоди ПФГ та допоміжних рішень); стадія узгодження приватних та публічних інтересів (підготовка та прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення ПФГ); стадія державної реєстрації ПФГ;
запропоновано спростити порядок створення ПФГ шляхом скорочення термінів їх створення за рахунок зменшення тривалості підготовки і прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення ПФГ, зокрема: 1) скасувати зайвий етап складання відповідним міністерством чи іншим центральним органом виконавчої влади, Мінекономіки та з питань європейської інтеграції, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом України висновків стосовно поданих документів ПФГ; 2) скоротити до одного місяця, з продовженням у разі необхідності до двох месяців, термін розгляду Міжвідомчою комісією з питань формування ПФГ документів, необхідних для створення ПФГ, і підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України; 3) скоротити до одного місяця термін прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення транснаціональної ПФГ або про відмову в її створенні;
обґрунтовано доцільність встановлення у законодавстві вимоги створення у ПФГ фонду фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт і резервного фонду з відрахувань головного підприємства та учасників ПФГ.
Удосконалено:
визначення правової природи Генеральної угоди ПФГ з урахуванням її кваліфікації як організаційного господарського договору, який укладається за участю господарських організацій та органів державної влади, містить елементи приватноправового та публічно-правового регулювання і направлений на створення суб’єкта господарювання та забезпечення організаційно оформленої спільної діяльності його учасників. З даного питання є розбіжності в окремих статтях ГК України, які детально проаналізовані в дисертації. Обґрунтовані пропозиції щодо усунення неузгодженості між статтями 55, 118, 125 ГК України уточненням поняття господарської організації у статті 55 ГК України шляхом доповнення після слів «а також інші юридичні особи» словами «або їх об’єднання»;
легальне визначення поняття ПФГ шляхом: уточнення, що ПФГ є об’єднанням підприємств; встановлення обов’язкових та можливих учасників ПФГ; зазначення спеціального порядку як створення, так і реорганізації та ліквідації ПФГ.
Дістали подальший розвиток:
теоретичні засади державного регулювання створення та діяльності ПФГ, систематизацією основних принципів його правового забезпечення: застосування до ПФГ та їх учасників цільового програмного підходу при вирішенні питань про надання або зміну пільг ПФГ, встановлення взаємних зобов’язань між державою та ПФГ, стимулювання діяльності ПФГ та її учасників лише у межах реалізації передбачених Генеральною угодою ПФГ програм, адресування пільг учасникам ПФГ або групі в цілому як самостійному суб’єкту господарювання, сполучення надання пільг зі встановленням заходів попередження зловживань з боку суб’єктів господарювання та відповідальності у разі правопорушень;
правове забезпечення управління ПФГ, а саме: запропоновано, з урахуванням необхідності посилення принципів централізації в управлінні ПФГ, закріпити в законодавстві право головного підприємства ПФГ давати обов’язкові до виконання вказівки учасникам ПФГ; визначено доцільність введення у законодавство про ПФГ інституту уповноваженого постійного представника учасника ПФГ на головному підприємстві ПФГ (спостерігача), що призначається керівником учасника ПФГ для здійснення нагляду за діяльністю президента ПФГ і своєчасного інформування його про нагальну потребу у скликанні загальних зборів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропозиції відносно правового регулювання створення та діяльності ПФГ мають слугувати підставою для вдосконалення чинного законодавства. Дисертантом розроблено проект Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» і до деяких інших законодавчих актів України» (додаток А), який може бути використаний у законотворчій діяльності.
Деякі положення, висновки та пропозиції, викладені у дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Результати дослідження використані в практичній діяльності учасників ПФГ «Титан» – Сумського державного науково-дослідного інституту мінеральних добрив і пігментів «МІНДІП» і ДАК «Титан» при укладанні угод з метою реалізації Комплексної програми розвитку кольорової металургії України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. № 547 «Про утворення промислово-фінансової групи «Титан» (довідка від 21.05.2004 р. № 00-458; (додаток Б).
Положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні дисципліни «Господарське право» у Донецькому юридичному інституті МВС при ДонНУ (довідка від 05.06.2004 р. № 32/1428; (додаток В).
Особистий внесок здобувача. У дисертації викладені наукові результати, які одержані особисто дисертантом під час науково-дослідних робіт протягом 2001-2004 років. Дисертація виконана автором самостійно. Внесок здобувача у публікації, підготовлені в співавторстві, полягає у дослідженні історичного розвитку промислово-фінансової інтеграції та становлення і розвитку правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових об’єднань, які набули власної правосуб’єктності; визначення поняття ПФГ; формулювання пропозицій щодо удосконалення законодавства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися і обговорювалися на ІІ міжвузівській науковій конференції студентів та аспірантів «Маркетинг і підприємництво в перехідній економіці» (Львів, 2002), міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Проблеми та перспективи розвитку фінансів, кредиту і бухгалтерського обліку» (Донецьк, 2002), міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів «Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених» (Хмельницький, 2002), міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (Донецьк, 2003), науково-практичному семінарі «Нові Цивільний та Господарський кодекси України та проблеми їх застосування» (Харків, 2003), на круглому столі «Промислово-фінансові групи: проблеми законодавчого регулювання» (Київ, 2004) та ін.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 15 робіт загальним обсягом 5,5 д. а., з яких 5,1 д. а. належить особисто автору.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження правового регулювання створення та діяльності ПФГ та одержані на його основі результати спрямовані на вдосконалення законодавства і сприяють вирішенню наукової задачі, що полягає у розробці наукових положень і пропозицій щодо удосконалення правового регулювання створення та діяльності промислово-фінансових груп на основі аналізу теоретичних джерел, відповідної нормативно-правової бази, господарської практики та зарубіжного досвіду. Основними науковими та практичними результатами дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад та пропозицій з удосконалення правового регулювання створення та діяльності ПФГ, зокрема у дисертації:
1. Визначено, що ПФГ є господарською організацією, що виникає на основі Генеральної угоди ПФГ як організаційного господарського договору, який укладається за участю господарських організацій та органів державної влади, містить елементи приватноправового та публічно-правового регулювання і направлений на створення цього суб’єкта господарювання (за діючим законодавством – без статусу юридичної особи) та забезпечення організаційно оформленої спільної діяльності його учасників. Через такі особливості у правовому статусі законодавство потребує усунення неузгодженостей між статтями 55, 118, 125 ГК України, яке можна усунути шляхом викладення поняття господарської організації у вигляді: «господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи або їх об’єднання, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку».
2. Аргументовано, що визначальним у діяльності ПФГ повинна бути не наявність чи відсутність статусу юридичної особи, а спрямованість на виконання відповідної державної програми, для сприяння чому необхідно надати ПФГ право вибору будь-якої прийнятної для цього організаційно-правової форми об’єднань підприємств. У роботі обґрунтовано доцільність підвищення централізації управління ПФГ, з урахуванням чого виявляється переважна затребуваність видів об’єднань підприємств субординаційного типу. Таке право може бути надане потенційним ПФГ у випадку внесення відповідних пропозицій щодо доповнення видів об’єднань підприємств, передбачених ГК України. У розвиток положень роботи сформульовано пропозиції з удосконалення норм Закону про ПФГ і глави 12 ГК України.
3. Сформульовано доктринальне визначення поняття ПФГ як промислово-фінансового об’єднання підприємств особливого виду, яке створюється і діє на засадах партнерських відносин між державою та суб’єктами господарювання.
4. Уточнено легальне визначення поняття ПФГ через застосування терміну «об’єднання підприємств», підкреслення ролі окремих учасників ПФГ, участь яких є обов’язковою, акцентування уваги на особливому порядку створення, реорганізації та ліквідації ПФГ, що відбувається за участі КМУ; у чинному визначенні поняття важливе значення має встановлення терміну діяльності, а також передбачення створення ПФГ для виконання відповідних державних програм. З урахуванням цього удосконалено легальне визначення поняття ПФГ, яке сформульовано наступним чином:
«ПФГ – це об’єднання підприємств, до якого входять промислове підприємство (сільськогосподарське підприємство або підприємство транспорту чи зв’язку) і банк чи фінансово-кредитна установа, можуть входити наукові і проектні установи, інші підприємства, установи, організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, та яке створюється, реорганізується і ліквідується за рішенням Кабінету Міністрів України в спеціальному порядку і діє певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва, транспорту, зв’язку і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами».
5. Виокремлено стадії створення ПФГ, серед яких: стадія узгодження приватних інтересів (підготовка та прийняття ініціаторами створення ПФГ Генеральної угоди ПФГ та допоміжних рішень); стадія узгодження приватних та публічних інтересів (підготовка та прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення ПФГ); стадія державної реєстрації ПФГ.
6. Зазначено, що порядок створення ПФГ є достатньо складним і розтягненим у часі, що не сприяє зацікавленості потенційних учасників ПФГ у створенні групи. З метою підвищення зацікавленості доцільно внести зміни до Закону про ПФГ та Положення про ПФГ, скоротивши терміни створення ПФГ, спростивши порядок створення і усунувши ті умови створення ПФГ, які стоять на заваді цьому.
Зокрема, запропоновано спростити порядок створення ПФГ шляхом скорочення термінів їх створення за рахунок зменшення тривалості підготовки і прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення ПФГ, зокрема: 1) скасувати зайвий етап складання відповідним міністерством чи іншим центральним органом виконавчої влади, Мінекономіки та з питань європейської інтеграції, Фондом держмайна, Антимонопольним комітетом України висновків стосовно поданих документів ПФГ; 2) скоротити до одного місяця, з продовженням у разі необхідності до двох месяців, термін розгляду Міжвідомчою комісією з питань формування ПФГ документів, необхідних для створення ПФГ, і підготовки пропозицій Кабінету Міністрів України; 3) скоротити до одного місяця термін прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про створення транснаціональної ПФГ або про відмову в її створенні.
7. З урахуванням аргументів вчених-економістів щодо значення в сучасних умовах енергоносіїв і трубопровідного транспорту, мобільного зв’язку й інформаційних технологій сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства у бік надання права на створення ПФГ у сфері зв’язку і скасування заборони на створення ПФГ у сфері транспорту.
8. Визначено, що майнову основу господарювання ПФГ становить необхідне для виконання державних програм і успішної діяльності групи спільне майно головного підприємства та учасників ПФГ, закріплене за ПФГ на праві спільної власності. Головне підприємство та учасники ПФГ використовують майно, передане у спільну власність ПФГ, для здійснення господарської діяльності з метою виконання Генеральної угоди ПФГ на праві оперативного використання майна, передбаченому статтею 138 ГК України.
9. З метою забезпечення стійкості ПФГ у несприятливих ситуаціях і розвитку інноваційних технологій обґрунтовано доцільність встановлення законодавчої вимоги щодо обов’язкового створення у ПФГ із відрахувань її головного підприємства та учасників фонду фінансування НДДКР і резервного фонду ПФГ для забезпечення необхідного науково-технічного розвитку та фінансово-господарської сталості ПФГ.
10. Розроблено пропозиції щодо внесення змін до законодавства, якими буде закріплено компетенцію загальних зборів уповноважених представників учасників ПФГ і головного підприємства ПФГ (в особі його органу управління поточною діяльністю і президента ПФГ), яке здійснює управління групою. Крім цього, з метою удосконалення управління ПФГ і посилення принципів централізації в управлінні ПФГ запропоновано закріпити у законодавсті право головного підприємства ПФГ давати обов’язкові до виконання вказівки учасникам ПФГ. Для забезпечення дотримання прав учасників ПФГ запропоновано на законодавчому рівні закріпити право керівника будь-якого учасника ПФГ скликати загальні збори, а також запровадити інститут уповноваженого постійного представника на головному підприємстві ПФГ, який буде здійснювати нагляд за президентом ПФГ і своєчасно інформувати керівника учасника ПФГ про необхідність скликання загальних зборів уповноважених представників учасників ПФГ.
11. За досвідом РФ та з урахуванням аргументів вітчизняних спеціалістів, запропоновано передбачити у законодавстві України можливість створення фінансово-промислових груп зі встановленням права банку чи фінансово-кредитної установи діяти від імені групи. Виходячи з цього, для попередження виникнення загальноправової колізії між поняттями «підприємство», «установа», «організація» пропонується змінити термін «головне підприємство ПФГ» на термін «головна господарська організація ПФГ». Враховуючи доцільність скасування заборони на створення ПФГ у сфері транспорту, а також надання права на створення ПФГ у сфері зв’язку, запропоновано передбачити в законодавстві право підприємств транспорту чи зв’язку бути головним підприємством ПФГ.
12. Систематизовано основні принципи правового забезпечення державного регулювання створення та діяльності ПФГ: застосування до ПФГ та їх учасників цільового програмного підходу при вирішенні питань про надання або зміну пільг ПФГ, встановлення взаємних зобов’язань між державою та ПФГ, стимулювання діяльності ПФГ та її учасників лише у межах реалізації передбачених Генеральною угодою ПФГ програм, адресування пільг учасникам ПФГ або групі в цілому як самостійному суб’єкту господарювання, сполучення надання пільг зі встановленням заходів попередження зловживань з боку суб’єктів господарювання (окремий облік ввезених із застосуванням митних пільг обладнання та оснащення і звіт про його цільове використання тощо) та відповідальності у разі правопорушень. Згідно з цими засадами у розвиток положень статті 12 ГК України необхідно передбачити застосування до ПФГ та їх учасників конкретних засобів державного регулювання.
13. У розвиток теоретичних засад державного регулювання створення та діяльності ПФГ сформульовано пропозиції до законодавства щодо: встановлення права створення ПФГ незалежно від розрахункового обсягу реалізації кінцевої продукції ПФГ; дозволу входження до ПФГ кількох банків або їх об’єднань, а також входження у виключних випадках за рішенням Кабінету Міністрів України одного банку до декількох ПФГ; скасування заборони головного підприємства ПФГ отримувати пільги, передбачені законодавством тощо.
Основним прикладним результатом дослідження є розробка у розвиток ГК України проекту Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» і до деяких інших законодавчих актів України».
Вперше здійснене комплексне господарсько-правове дослідження правового регулювання створення та діяльності ПФГ дозволило розробити нові теоретичні засади і запропонувати зміни до норм законодавства з метою стимулювання процесів створення ПФГ і виконання важливих державних завдань.
Достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій підтверджується їх апробацією у вигляді публікацій у наукових фахових виданнях, обговоренням на науково-практичних конференціях, науково-практичному семінарі, круглому столі, обґрунтуванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до низки нормативних актів.
Обґрунтовані наукові висновки та практичні рекомендації можуть бути використані в процесі подальшого вдосконалення господарського законодавства, у правозастосовчій практиці, науковій та викладацькій діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-изд. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 1632 с.
2. Большая Советская Энциклопедия: (В 30 томах). Т. 10. Ива-Италики. / Гл. ред. А.М. Прохоров. – Изд. 3-е. – М.: Сов. Энцикл., 1972. – 592 с.
3. Економічна енциклопедія: У трьох томах. – Т. 1 / Редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр «Академія», 2000. – 864 с.
4. Райзберг Б.А., Лозовский Л.Ш., Стародубцева Е.Б. Современный экономический словарь. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 480 с.
5. Экономическая энциклопедия / Науч.-ред. совет изд-ва «Экономика»; Ин-т экон. РАН; Гл. ред. Л.И. Абалкин. – М.: ОАО «Издательство «Экономика», 1999. – 1055 с.
6. Мовсесян А.Г. Интеграция банковского и промышленного капитала: современные мировые тенденции и проблемы развития в России. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 444 с.
7. Гобсон Дж.А. Империализм: Пер. с англ. – Л., 1927.
8. Гильфердинг Р. Финансовый капитал. Исследование новейшей фазы в развитии капитализма: Пер. с нем. И.И. Степанова-Скворцова. – М.: Изд. соц.-экон. лит., 1959. – 492 с.
9. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. – Изд. 5-е. – Т. 27. – М.: Политиздат, 1962. – 643 с.
10. Жидков О.А. Законодательство о капиталистических монополиях. – М.: Юрид. лит, 1968. – 176 с.
11. Современные международные монополии / Х. Хайнингер, Ю.И. Юданов. – М.: Наука, 1978. – 375 с.
12. Нухович Э.С. Международные монополии в стратегии неоколониализма. – М.: Междунар. отношения, 1982. – 256 с.
13. Бартенев С.А. Экономические теории и школы (история и современность): Курс лекций. – М.: Изд. БЕК, 1996. – 337 с.
14. Костицький В. Економіко-правові проблеми концентрації капіталу: від промислово-фінансових груп до транснаціональних компаній // Право України. – 2002. – № 3. – С. 70-75.
15. Шишкин А.Ф. Экономическая теория: Учебное пособие для вузов. 2-е изд.: В 2 кн. – Кн. 1. – М.: Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 1996. – 656 с.
16. Мамутов В.К., Чувпило О.О. Господарче право зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – К.: Ділова Україна, 1996. – 352 с.
17. Опришко В.Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 192 с.
18. Про затвердження положення «Про фінансово-промислові групи в Україні»: Указ Президента України від 27 січня 1995 року // Голос України. – 1995. – 7 лют. (№ 24) – С. 12.
19. Про промислово-фінансові групи в Україні: Закон України від 21 листопада 1995 року № 437/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 23. – Ст. 88.
20. Про затвердження положення про створення (реєстрацію), реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р. № 781 // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 15. – Ст. 398.
21. Про утворення промислово-фінансової групи «Титан»: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. № 547 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 21. – Ст. 943.
22. Рудашевский В.Д. Правовое положение финансово-промышленных групп: возможности и ограничения // Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 35-42.
23. Винслав Ю., Дементьев В., Мелентьев А., Якутин Ю. Развитие интегрированных корпоративных структур в России // Российский экономический журнал. – 1998. – № 11-12. – С. 27-41.
24. Момот А.А. Роль банков в формировании и деятельности промышленно-финансовых групп // Менеджер: Вестник ДонГАУ. – 2000. – № 1 (8). – С. 69-74.
25. Куліш Г.П. Створення промислово-фінансових груп в Україні // Фінанси України. – 2001. – № 11. – С. 71-74.
26. Васильченко З. Універсальний комерційний банк як центральна ланка фінансово-промислової групи // Банківська справа. – 2002. – № 5. – С. 53-60.
27. Боярунец А. Крупный прецедент // Компаньон. – 2001. – № 22 (4-8 июня).
28. Кому принадлежит Украина // Украинская инвестиционная газета. – 2002. – 22 февр.
29. Маскалевич И. Особенности марганцевого передела – этап второй и не последний // Зеркало недели. – 2002. – 1 июня.
30. Гавриш О. Украинские «металлисты» // Зеркало недели. – 2001. – 29 сент.
31. Маскалевич И. Уголь и деньги // Зеркало недели. – 2002. – 15 июня.
32. Маскалевич И. «Энергостандартная приватизация» // Зеркало недели. – 2002. – 13 апр.
33. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т. 2: Д-Й.. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – 1999. – 744 с.
34. Теневая экономика: опыт криминологического исследования: / А.А. Горщак, Э.А. Дидоренко, В.М. Иванов, Б.Г. Розовский. – Луганск: РИО ЛИВД, 1997. – 204 с.
35. Грудницька С., Деревянко Б. Економіко-правові питання формування і діяльності промислово-фінансових груп (історичний аспект) // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 6. – C. 3-8.
36. World Investment Report 2001. Promoting Linkages. – New-York – Geneva: United Nations Conference on Trade and Development, 2001.
37. Корняков В. Государственно-корпоративное направление развитой экономики // Экономист. – 2000. – № 5. – С. 74-80.
38. Мовсесян А., Либман А. Современные тенденции в развитии и управлении ТНК // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – № 1. – С. 54-59.
39. Мовсесян А., Огнивцев С. Некоторые тенденции мировой экономики // Экономист. – 2000. – № 7. – С. 85-94.
40. Зименков Р., Романова Е. Инвестиционная активность американских ТНК как субъектов процесса глобализации // Российский экономический журнал. – 2004. – № 2. – С. 42-55.
41. Задыхайло Д.В. Инвестиционное право Украины: Сборник нормативно-правовых актов с комментариями. – Харьков: Эспада, 2002. – 752 с.
42. Рудашевский В.Д. Финансово-промышленная группа (ФПГ) – новая инвестиционная структура финансового рынка России // Теория и практика проведения реформ: Сб. тр. Ин-та системного анализа Российской академии наук. – М.: УРСС, 1995. – С. 64-79.
43. Курс переходной экономики: Учебник для вузов / Под ред. акад. Л.И. Абалкина. – М.: ЗАО «Финстатинформ», 1997. – 640 с.
44. Суворов А.В. Финансово-промышленные группы и стабилизация российской экономики // Финансы и кредит. – 1999. – № 2. – С. 13-19.
45. Петров Ю. Реформа корпоративных институтов и создание социального рыночного хозяйства // Российский экономический журнал. – 2000. – № 5-6. – С. 51-56.
46. Иванченко И.С. Проблемы и специфика акционирования предприятий оборонно-промышленного комплекса // Юридический вестник Ростовского государственного экономического университета. – 2003. – № 2 (26). – С. 19-24.
47. Жилинский С.Э. Правовая основа предпринимательской деятельности (предпринимательское право): Курс лекций. – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 662 c.
48. Финансы: Учеб. пособие / Под ред. проф. А.М. Ковалевой. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 384 с.
49. Леонтьева Е. Япония: преодоление кризиса // Мировая экономика и международные отношения. – 2000. – № 8. – С. 107-113.
50. Дикань В. Про створення фінансово-промислових груп в Україні // Економіка України. – 1995. – № 11. – С. 33-38.
51. Сидоров С.Г. Особенности формирования промышленно-финансовых групп в переходной экономике // Менеджер: Вестник Донецкой государственной академии управления. – 2000. – № 1 (8). – С. 75-80.
52. Циганов С.А. Інвестиційний процес і комерційні банки // Фінанси України. – 1998. – № 12. – С. 39-45.
53. Уманців Ю., Уманців Г. Фінансово-промислові групи у структурі сучасної економіки // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 5. – С. 104-108.
54. Деревянко Б.В. Питання доцільності функціонування ПФГ в Україні // Матеріали ІІ міжвуз. наук. конф. студ. і асп. «Маркетинг і підприємництво в перехідній економіці». – К.: КНЕУ. – 2002. – С. 105-107.
55. Бабаш С.И. Проблемы создания финансово-промышленных групп в условиях перехода к рыночным отношениям (на примере угольной промышленности): Автореф. дис. … канд. экон. наук: 08.02.03 / Дон. научно-исслед. угольный институт. – Донецк, 1996. – 33 с.
56. Житний П.Є. Реалізація нововведень в умовах взаємодії промислових підприємств і фінансових структур: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.06.01 / МОН. Східноукр. держ. ун-т. – Луганськ, 1996. – 21 с.
57. Кизим М.О. Механізми організації, стійкого функціонування і розвитку великомасштабних економіко-виробничих систем: Автореф. дис. … докт. екон. наук: 08.06.02 / Нац. металургійна акад. України. – Харків, 2001. – 35 с.
58. Колісник М.К. Економічна оцінка і регулювання діяльності промислово-фінансових груп: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.02.03 / МОН. Держ. ун-т «Львівська політехніка». – Львів, 2000. – 18 с.
59. Путінцев А.В. Розробка системи управління фінансовими ресурсами промислово-фінансової компанії: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.06.01 / МОН. Східноукр. держ. ун-т. – Луганськ, 1997. – 20 с.
60. Рильський М.В. Проблеми створення промислово-фінансових груп в АПК України: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.04.01 / Інститут аграрної економіки Укр. акад. аграрн. наук. – К., 1999. – 21 с.
61. Соколова Т.Р. Оцінка ефективності інвестиційної діяльності в управлінні промислово-фінансовими об’єднаннями: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.06.02 / Одеський держ. економ. ун-т. – Одеса, 1997. – 21 с.
62. Фоменко А.В. Становлення промислово-фінансових об’єднань в Україні (теоретико-методологічні аспекти): Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.06.01 / МОН. Київ. нац. екон. ун-т. – К., 2001. – 20 с.
63. Фролов М.Ф. Економічні взаємовідносини суб’єктів промислово-фінансової групи: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.062.03 / НАНУ. Ін-т екон. пром-сті. – К., 1999. – 24 с.
64. Хома І.Б. Організація управління і планування діяльності ПФГ в системі регулювання економіки: Автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.02.03 / МОН. Держ. ун-т «Львівська політехніка». – Львів, 1999. – 19 с.
65. Шевчук В. Фінансово-промислові групи в Україні: додатковий шанс чи перешкода на шляху реформ ? // Економіка України. – 1997. – № 1. – С. 11-18.
66. Городецкий А. Государство и корпорации в институциональной стратегии // Экономист. – 2000. – № 6. – С. 28-36.
67. Мильнер Б. Крупные корпорации – основа подъема и ускоренного развития экономики // Вопросы экономики. – 1998. – № 9. – С. 66-76.
68. Торкановский Е. Финансово-промышленные группы: перспективы и проблемы // Хозяйство и право. – 1996. – № 5. – С. 28-38.
69. Дементьев В. Финансово-промышленные группы в российской экономике (спецкурс). Тема 7. ФПГ в развитых и новых индустриальных странах // Российский экономический журнал. – 1999. – № 2. – С. 79-92.
70. Омельченко Е. К проблеме взаимодействия малого и крупнокорпоративного предпринимательства в современном общественном производстве // Российский экономический журнал. – 2002. – № 8. – С. 84-87.
71. Петухов В.Н. Корпорации в российской промышленности: законодательство и практика: Научно-практическое пособие. – М.: Городец, 1999. – 208 с.
72. Окумура Х. Корпоративный капитализм в Японии: Пер. с яп. / Науч. ред. и вступ. статья Я.А. Певзнера. – М.: Мысль, 1986. – 252 с.
73. Цыгичко А. Инновационное взаимодействие малого, среднего и крупного предпринимательства // Экономист. – 2001. – № 11. – С. 12-18.
74. Деревянко Б.В. Молоді фахівці у вирішенні проблем конкуренції вітчизняних суб’єктів господарювання з транснаціональними корпораціями та необхідності створення промислово-фінансових груп // Материалы первой междунар. науч.-практ. конф. «Молодежь и государство». – Авдеевка: ДРУК-ИНФО. – 2002. – С. 28-29.
75. Бик І., Чумаченко М., Саломатіна Л. Чи бути фінансово-промисловим групам в Україні ? // Економіка України. – 1997. – № 5. – С. 15-24.
76. Коваль М. Проблеми створення фінансово-промислових груп в Україні // Економіка України. – 1996. – № 10. – С. 39-44.
77. Уманцив Г., Уманцив Ю., Лысенко О. Некоторые экономико-правовые аспекты функционирования групп предприятий в Украине // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 5. – С. 7-9.
78. Костицький В. Закон перманентної концентрації капіталу: економіко-правові проблеми // Право України. – 2003. – № 12. – С. 48-53.
79. Уткин Э.А., Эскиндаров М.А. Финансово-промышленные группы. – М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ». Изд-во ЭКМОС, 1998. – 256 с.
80. Краснопольський В.А. Перспективи участі комерційних банків у діяльності ФПГ і ТНК // Фінанси України. – 2000. – № 7. – С. 136-138.
81. Уманців Ю., Уманців Г. Промислово-фінансові групи в Україні: державне регулювання, стан та перспективи розвитку // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 10. – С. 101-104.
82. Лаптев В.В. Законодательство о предприятиях (критический анализ) // Государство и право. – 2000. – № 7. – С. 22-28.
83. Лаптев В.В. Проблемы предпринимательской (хозяйственной) правосубъектности // Государство и право. – 1999. – № 11. – С. 13-21.
84. Мамутов В. Економіко-правові важелі проти тіньової економіки // Вісник НАН України. – 2001. – № 1. – С. 24-32.
85. Деревянко Б. Щодо необхідності створення промислово-фінансових груп (економіко-правові аспекти) // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 5. – С. 20-23.
86. Макогон Ю.В., Орехова Т.В. Организация и функционирование предприятий с иностранными инвестициями: Учебное пособие. – Донецк: ДонНУ, 2000. – 125 с.
87. Деревянко Б. Правовий статус промислово-фінансових груп // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – 2003. – № 1. – С. 242-250.
88. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Издат. группа НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 570 с.
89. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
90. Хахулин В.В. Правовое положение управления промышленного объединения. – Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1981. – 143 с.
91. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Знаменский, В.В. Хахулин и др.; Под ред. В.К. Мамутова. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
92. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV // Голос України. – 2003. – 14 берез. (№ 49) № 49.
93. Большая Советская Энциклопедия: (В 30 томах). – Т. 12. – Кварнер-Конгур / Гл. ред. А.М. Прохоров. – Изд. 3-е. – М.: Сов. энцикл., 1973. – 624 с.
94. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3. – К-М. – 789 с.
95. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 790 с.
96. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М. – Л.: Изд. Акад. Наук СССР, 1948. – 839 с.
97. Мамутов В.К. Компетенция государственных органов в решении хозяйственных вопросов промышленности. – М.: Юрид. лит., 1964. – 266 с.
98. Мамутов В.К. О соотношении понятий компетенции и правоспособности государственных хозяйственных органов // Известия высших учебных заведений. Изд-во Ленингр. ун-та: Правоведение. – 1965. – № 4. – С. 56-63.
99. Лаптев В.В. К совершенствованию хозяйственного законодательства // Советское государство и право. – 1971. – № 7. – С. 90-98.
100. Хахулин В.В. Некоторые закономерности перераспределения компетенции внутри хозяйственной системы // Экономико-правовые проблемы перестройки хозяйственного механизма / АН СССР. Ин-т государства и права; Редколл.: В.В. Лаптев (отв. ред.), Н.Ф. Лопатина, Н.С. Малеин, М.М. Славин. – М.: ИГПАН, 1989. – С. 143-145.
101. Заменгоф З. Правовое положение объединений в промышленности // Советская юстиция. – 1971. – № 11. – С. 5-8.
102. Пронская Г.В. Правовая организация отраслевых хозяйственных систем (На примере Украинской ССР). – К.: Вища школа, 1985. – 128 с.
103. Лаптев В.В. Правовое положение промышленных объединений. – М.: Экономика, 1975. – 63 с.
104. Лаптев В.В. Акционерное право. – М.: Юрид. фирма «Контракт»; ИНФРА-М, 1999. – 254 с.
105. Воротников В., Певзнер А., Рутгайзер В. Хозрасчетные объединения в промышленности // Коммунист. – 1967. – № 9. – С. 80-87.
106. Цимерман Ю.С., Рутман Л.М. Производственные объединения в новых условиях управления промышленностью // Советское государство и право. – 1971. – № 2. – С. 75-81.
107. Хозяйственное право: Учебник / Под ред. В.В. Лаптева. – М.: Юрид. лит., 1983. – 528 с.
108. Лаптев В.В. Правовое положение хозяйственных органов в новых условиях // Советское государство и право. – 1968. – № 12. – С. 70-78.
109. Коняев Н.И. О повышении эффективности правового регулирования статуса центров хозяйственных систем // Экономико-правовые проблемы повышения эффективности народного хозяйства: Межвуз. сб.; Отв. ред. Н.И. Коняев. – Куйбышев: КГУ. – 1980. – С. 3-18.
110. Коняев Н.И. Звенья народного хозяйства и реформа. – Куйбышев: Куйбышевское книжное издательство, 1973. – 263 с.
111. Михайлов Н.И. Правовое моделирование создания и деятельности финансово-промышленных групп // Государство и право. – 2003. – № 7. – С. 19-27.
112. Господарське право: практикум / В.С. Щербина, Г.В. Пронська, О.М. Вінник та інші; За заг. ред. В.С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320 с.
113. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. – К.: Наукова думка. – 2002. – 279 с.
114. Татьков В.И. Правовая природа состав и содержание учредительных документов акционерного общества: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАНУ. Ин-т экон.-правовых исслед. – Донецк, 2004. – 180 с.
115. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник: Ч. І / Под ред. проф. Р.Л. Нарышкиной. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 288 с.
116. Жалинский А, Рёрихт А. Введение в немецкое право. – М.: Спарк, 2001. – 767 с.
117. Мельгунов В. Правовое регулирование совместной хозяйственной деятельности // Хозяйство и право. – 1999. – № 10. – С. 88-93.
118. Грудницкая С.Н. Правовой статус объединений предприятий в промышленности: Дисс. … канд. юрид. наук.: 12.00.04 / НАНУ. Ин-т экон.-правовых исслед. – Донецк, 1996. – 217 с.
119. Юридична енциклопедія: В 6-ти т. – Т. 4.: Н-П / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2002. – 720 с.
120. Новий тлумачний словник української мови: У 4-х т. – Т. 3. ОБЕ-РОБ. – К.: Аконіт, 1998. – 927 с.
121. Большой экономический словарь / Под ред. А.Н. Азриеляна. – 2-е изд. доп. и перераб. – М.: Институт новой экономики, 1997. – 864 с.
122. Большая Советская Энциклопедия: (В 30 томах). Т. 18. – Никко-Отолиты / Гл. ред. А.М. Прохоров. – Изд. 3-е. – М.: Сов. энцикл., 1972. – 864 с.
123. Лаптев В.В. Правовые отношения в хозяйственной системе // Советское государство и право. – 1970. – № 6. – С. 12-20.
124. Сыродоева О.Н. Акционерное право США и России (сравнительный анализ). – М.: Спарк, 1996. – 112 с.
125. О ратификации Соглашения о создании и деятельности Межгосударственной финансово-промышленной группы «Гранит»: Закон Республики Беларусь от 17 мая 1997 года № 38-3 // Ведамасці нацыянальнага Сходу Рэспублікі Беларусь. – 1997. – № 21. – Ст. 382-383.
126. Гарагонич О.В. Правове регулювання підприємницької діяльності в Чеській та Словацькій республіках: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАНУ. Ін-т екон-правових досліджень. – Ужгород, 2004. – 212 с.
127. Хозяйственный (Коммерческий) кодекс Украины (проект). – К: [Б.и.], 1995. – 285 с.
128. Предпринимательское право Украины: Учебник / Р.Б. Шишка, А.М. Сытник, В.Н. Левков и др. / Под общей ред. канд. юрид. наук Р.Б. Шишки. – Харьков: Эспада, 2001. – 624 с.
129. Грудницька С.М., Деревянко Б.В. Удосконалення правового регулювання створення і діяльності промислово-фінансових груп в Україні // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – 2004. – № 1. – С. 347-354.
130. Деревянко Б. Щодо поняття промислово-фінансової групи // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Спецвипуск № 1. – Львів: Львівська політехніка. – 2002. – С. 131-132.
131. Войтенко А. Состояние и перспективы официальных финансово-промышленных групп в России // Российский экономический журнал. – 1999. – № 11-12. – С. 22-28.
132. Губанов С. Без вертикальной интеграции работать эффективно невозможно // Экономист. – 2001. – № 10. – С. 20-28.
133. Губанов С. Вертикальная интеграция – магистральный путь развития // Экономист. – 2001. – № 1. – С. 35-49.
134. Губанов С. Вертикальная интеграция: новые подходы в развитых странах // Экономист. – 2002. – № 2. – С. 25-35.
135. Дегнера Д. К вертикальной интеграции придем обязательно // Экономист. – 1999. – № 1. – С. 43-47.
136. Губкин А. Реформирование и развитие отраслевых межрегиональных структур (на примере «Сибирской химической компании») // Экономист. – 2000. – № 11. – С. 41-48.
137. Мухин А. Российские вертикально интегрированные нефтяные компании: проблемы управления // Вопросы экономики. – 1998. – № 1. – С. 148-159.
138. Кокшаров А.В. Проблемы правового регулирования создания и деятельности ФПГ // Проблемы теории и практики управления в современной экономике: Материалы II междунар. науч. конф. молодых ученых-экономистов: В 2-х т. – Т. 2.: Управление экономическими процессами на макроуровне. – Донецк: ДонГТУ; ИЭП НАН Украины, 1999. – С. 74-79.
139. Мезоэкономика: Учебное пособие / Под ред. проф. И.К. Ларионова. – М.: Издат. дом «Дашков и К°», 2001. – 444 с.
140. Михайлов Н.И. Совершенствование правовой организации финансово-промышленных групп // Государство и право. – 2002. – № 7. – С. 63-70.
141. Дехтяр Н. Виробничо-фінансові формування: поняття, класифікація, основні види та їх характеристика // Банківська справа. – 2000. – № 1. – С. 53-57.
142. Про ратифікацію Конвенції про транснаціональні корпорації: Закон України від 13 липня 1999 року № 921-ХІV // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 36. – Ст. 323.
143. Загнитко О.П., Малыга В.А. Прозрачность понятия транснациональной корпорации в законодательстве Украины // Вісник Донецького університету. Серія В. Економіка і право. – 2003. – № 1. – С. 221-229.
144. Про деякі питання створення промислово-фінансових груп: Указ Президента України від 08.07.1998 р. № 754/98 // Голос України. – 7 серпня 1998 року. – № 24 (1024).
145. Куликов А., Родионов С., Скворцов С. Совершенна ли правовая база развития ФПГ ? // Российский экономический журнал. – 1997. – № 4. – С. 107-109.
146. Титов В.В., Маркова В.Д., Николаев Д.П., Соломенникова Е.А., Юсупова А.Т., Забиняко Г.И. Финансово-промышленные группы: проблемы становления, функционирования, моделирования. – Новосибирск: Предпринт 148, 1995. – 52 с.
147. Данилов Н. Регулирование развития крупных городских промышленных центров: использование новых организационно-хозяйственных форм // Российский экономический журнал. – 2000. – № 3. – С. 44-52.
148. Алексеева М, Якутин Ю. Промышленная политика Магаданской области: создание региональной ФПГ // Российский экономический журнал. – 1999. – № 2. – С. 56-66.
149. Деревянко Б.В. Створення регіональних ПФГ як засіб подолання проблем регіонів // Праці Четвертої міжнар. наук. конф. студ. та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання». – Ч. 2. – Донецьк: ДонНУ. – 2003. – С 121-123.
150. Скамейкина Т. Финансово-промышленные группы // Экономика и жизнь. – 2000. – № 14 (апрель). – С. 28-29.
151. Коцюба О. Фінансово-промислові групи. Уроки реальні і віртуальні // Віче. – 2004. – № 3. – С. 11-17.
152. Ленский Е.В. Корпоративный бизнес / Под ред. О.Н. Сосковца. – Мн.: Армита – Маркетинг, Менеджмент, 2001. – 480 с.
153. Гражданский кодекс Российской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. – № 32. – Ст. 3301.
154. Учебно-методические рекомендации по изучению темы «Понятие хозяйственного права зарубежных стран» / Для студентов специальности 601 «Право»; Сост. А.А. Чувпило. – Донецк: ДонНУ, 1995. – 36 с.
155. Uniform Limited Partnership Act of 1916; Revised Uniform Limited Partnership Act of 1976 with 1986 amendments (from: Reuschlein G.H. and Gregory W.A. The Law of Agency and Partnership, 1990).
156. Model Business Corporation Act Revised Through 1994 (official text). Prentice Hall Law & Business, 1994.
157. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада. – М.: Дело, 1992. – 144 с.
158. Smiley S. International Developments // Journal of Partnership Taxation. – 1993. – Vol. 10. – № 3.
159. Treasure regulation № 301. 7701-2.
160. Macey J.R. Corporate Law and Corporate Governance, A Contractual Prospective // The Journal of Corporate Law. – 1993. – Vol. 18. – № 2.
161. Джон Пеппер. Практическая энциклопедия международного налогового и финансового планирования. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 228 с.
162. A Reference Guide to Banking and Finance. Second, Revised Edition. Congressional Research Service, Library of Congress. GPO. – 1983.
163. International Management. – January 1984.
164. Гончаров В.В. Новые прогрессивные формы организации в промышленности. – М.: МНИИПУ, 1998. – 176 с.
165. Japan Keiretsu System. – Wash., 1992. – Р. 72-76, 83-87.
166. Кузьмин Р.И. Антимонопольное регулирование в хозяйственном праве Японии: Дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.04 / НАНУ. Ин-т экон.-правовых исслед. – Донецк, 1997. – 181 с.
167. Tokyo Business Today. – 1990. – № 9. – P. 26-36.
168. Цунэо Инако. Современное право Японии / Под ред. к.ю.н. В.Н. Еремина. – М.: Прогресс, 1981. – 269 с.
169. Мировая экономика: Учеб. пособие для вузов / Под ред. проф. И.П. Николаевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2000. – 575 с.
170. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права. – М.: Юристъ, 2000. – 576 с.
171. Кибенко Е.Р. Корпоративное право: Учебное пособие. – Х.: Эспада, 1999. – 480 с.
172. Основы немецкого торгового и хозяйственного права = Grundzűge des deutschen Handels- und Wirtschaftsrechts. – М.: БЕК, 1995. – 288 с.
173. Loi No 66-537 du 24 juillet 1966.
174. Decret No 67-236 du 23 mars 1967.
175. Деревянко Б. До питання про порядок створення промислово-фінансових груп // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 6. – С. 12-16.
176. Економіко-правові проблеми реструктуризації підприємств гірничо-металургійного комплексу України: науково-практичні рекомендації / Т.В. Філіпенко, І.П. Подмаркова, Н.І. Новікова, Б.В. Деревянко; За заг. ред. канд. екон. наук, доцента Т.В. Філіпенко. – Севастополь: Вебер, 2003. – 216 с.
177. Галянтич М., Махінчук В., Задорожна Н. Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми статусу та правового регулювання діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 25-30.
178. Про деякі заходи щодо оптимізації керівництва в системі центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 26 травня 2003 року № 434/2003 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 22. – Ст. 989.
179. Об утверждении порядка проведения экспертизы проектов создания финансово-промышленных групп, представляемых на рассмотрение Правительства Российской Федерации: Постановление Правительства Российской Федерации от 23 мая 1994 года № 508 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1994. – № 5. – Ст. 492.
180. О финансово-промышленных группах: Федеральный закон Российской Федерации от 30 ноября 1995 года № 190-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 49. – Ст. 4697.
181. Буряк П.Ю. Методологічні основи створення фінансово-промислових груп // Фінанси України. – 2003. – № 11. – С. 25-35.
182. Солтис Я. Банки України сьогодні // Вісник Національного Банку України. – 2000. – № 7. – С. 2-6.
183. Вожков А., Клименко О. Капітал комерційних банків як складова ресурсів банківської системи // Банківська справа. – 2003. – № 4. – С. 83-95.
18