Проблеми авторського права в сфері новітніх комп’ютерних технологій

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНА ОХОРОНА АВТОРСЬКИХ ПРАВ НА ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 14
1.1. Ретроспектива розвитку міжнародної системи охорони авторських прав на програмне забезпечення 14
1.2. Аналіз сучасного міжнародного механізму охорони авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення 33
1.3. Основні перспективи подальшого розвитку міжнародної системи охорони авторських прав на програмне забезпечення 68
Висновки до Розділу 1 73
РОЗДІЛ 2. ОХОРОНА АВТОРСЬКИХ ПРАВ НА КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА РЕГІОНАЛЬНИХ І НАЦІОНАЛЬНИХ РІВНЯХ 75
2.1. Аналіз основних регіональних систем охорони авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення 75
2.2. Особливості охорони прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення в країнах Європейського Союзу. 106
2.3. Особливості охорони прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення в Сполучених Штатах Америки, Канаді та Австралії 132
Висновки до Розділу 2 148
РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ АВТОРСЬКИХ ПРАВ НА КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 151
3.1. Проблеми створення механізму охорони авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення в Україні 151
3.2. Основні ускладнення, що виникають в процесі становлення і розвитку правової охорони прав авторів 179
3.3. Тенденції розвитку систем охорони авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення 198
Висновки до Розділу 3 211
ВИСНОВКИ 213
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 225

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Галузь комп’ютерних технологій, зважаючи на термін свого існування, є досить молодою. Виходячи вже з цього факту, можна було б говорити про недосконалість її правового регулювання. Однак, варто згадати про безліч специфічних, притаманних виключно згаданій сфері, моментів, які зумовили унікальність проблеми правового врегулювання авторських прав на комп’ютерні програми. Завдяки складності правової структури предмету захисту, в рамках такого регулювання можна застосовувати, так звану, множинну охорону [101,c.5]. Адже захист прав на комп’ютерну програму в тій чи іншій мірі допускається як авторським правом, так і багатьма іншими інститутами галузі інтелектуальної власності: патентним правом, правом промислової власності, договірним правом, правом щодо захисту прав на товарні знаки, правом щодо захисту комерційної таємниці тощо [223,c.17]. Зрозуміло, що кожний метод захисту є вигідним окремим учасникам ринку комп’ютерних технологій, і в той час іншим учасникам він вдається абсолютно неприйнятним. З огляду на цей фактор, нетривала історія становлення юридико-технічних засобів захисту авторства в царині комп’ютерних технологій, а, простіше кажучи, період вибору шляху захисту сильно затягнувся [136,c.75]. Юристи, науковці, автори, посередники, розробники сперечалися, доводячи свою правоту. Результатом цього конфлікту стало те, що майже всі розвинені держави сучасного світу пішли своїм шляхом в розвитку національних систем захисту прав авторів на комп’ютерні програми. В результаті після того, як єдиний інститут все ж був обраний і закріплений на рівні міжнародних документів, більшості названих країн прийшлося кардинально переорієнтовувати свої системи захисту. Це було ще більш важко, зважаючи на те, що в процесі переходу виявилося, що авторське право саме по собі не лише має величезну кількість проблем в сфері регулювання правовідносин щодо комп’ютерних програм як свого об’єкту, воно також неспроможне забезпечити максимальний захист.
Таким чином, на сьогодні не лише загальносвітова, але й переважна більшість національних правових систем стоять перед питанням, яким чином ефективно захистити автора комп’ютерної програми і чи є взагалі сенс здійснювати цей захист за допомогою лише авторського права. А тим часом, учасники ринку комп’ютерних технологій зазнають величезних збитків, що стали наслідком відсутності функціональної системи захисту їх інтересів[224,c.82]. Навіть в таких, здавалося б, благополучних державах як США, Японія, країни-члени ЄС лише в 2003 році було зареєстровано більше 125 тисяч судових позовів про порушення в тій чи іншій формі прав авторів програмного забезпечення. При цьому сумарна вартість “комп’ютерних” позовів склала 7,8 млрд. доларів США. Ще в 2002 році проти 9 країн, в тому числі, як зазначалося, і України, були застосовані різного роду санкції за порушення прав авторів комп’ютерних програм. Сумарна втрата від цих санкцій для економік відповідних суб’єктів міжнародних відносин сягає 5 млрд. доларів, а збитки, завдані ними оцінюються в 70 млрд. доларів США. І це лише офіційні цифри . При цьому слід враховувати, що в наведеній вище статистиці не йдеться про порушення авторського права за допомогою засобів програмного забезпечення [224,c.82].
Стан дослідження проблеми. Незважаючи на кроки, здійснені на національному, регіональному і міжнародному рівнях, проблема продовжує існувати і породжувати значні складнощі для всіх суб’єктів світової економіки. Такий стан справ гальмує розвиток як галузі комп’ютерних технологій, так суміжних з ними сфер людської діяльності, зводить нанівець інтелектуальну працю людини, ставить “поза законом” окремі держави, вводить “в тінь” кошти, які за обсягами перевищують ВВП більшості окремих держав світу. Все це дає досить серйозні підстави для того, щоб говорити про недосконалість існуючого на сьогодні правового механізму регулювання.
Не зважаючи на такий висновок, обсяг наукових досліджень, проведених в Україні за тематикою, що розглядається, був недостатній. Більшість з невеликої кількості спеціалізованих робіт засновані на законодавстві СРСР, або ж вже не чинному українському законодавстві, і жодна з робіт не вивчає проблематику з огляду на міжнародно-правове регулювання та порівняльний аналіз із законодавством іноземних країн. Роботи з аналогічною тематикою були виконані А.П. Безсоновою, А.Б. Гельбом, В.І. Жуковим, І.Е. Маміофе, Л.І. Подшибіхіним, І.В. Савельєвою, І.В. Селівановим.
В західній науці вивчення обговорюваної проблематики отримало значно більше поширення. Роботи А. Амперна, Л. Пітта, П.А. Самуельсона, Р. Столлмена, С. Фішмана є ґрунтовним спеціалізованими аналітичними дослідженнями. Однак всі вони торкаються лише окремих проблем, які враховуючи їх безперечну важливість, все ж не були проаналізовані комплексно з врахуванням особливостей розвитку галузі новітніх комп’ютерних технологій та специфіки рівнів захисту прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення.
Зв’язок роботи з науковими роботами, планами, темами. Робота виконана в рамках комплексної наукової програми КНУ ім. Т.Г. Шевченка “Розбудова міжнародних, правових, політичних та економічних основ державності України” №97128, теми наукового дослідження Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г. Шевченка “Правові основи і механізм забезпечення суверенітету України” №97132, у відповідності до планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка по темі “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (ТЗ НДР № 01БФ048-01) та є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин та до комплексної програми “Правові проблеми здійснення майнових та особисто немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер держреєстрації 0186.0.070867) і Концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням, затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України № 247-р від 15 травня 2002 р.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є здійснення ґрунтовного аналізу норм міжнародного та національного права задля їх оцінки з точки зору ефективності існуючих на сьогодні нормативів, принципів та методів регулювання сфери захисту авторського права на комп’ютерне програмне забезпечення. Крім того, в роботі поставлено завдання визначити рівень оптимальності та відповідності потребам галузі основних схем і механізмів захисту авторських прав, що існують в сучасному світі.
Виходячи з мети дослідження, його основними завданнями є:
• дослідження основних принципів охорони авторських прав в сфері новітніх комп’ютерних технологій на різних рівнях спеціалізованих правовідносин;
• порівняльний аналіз рівнів правового забезпечення і захисту інтересів всіх суб’єктів ринку комп’ютерного програмного забезпечення, співвідношення їх прав та обов’язків;
• вивчення історії формування та розвитку спеціальних регулюючих норм у сфері новітніх комп’ютерних технологій;
• проведення аналізу основних проблем, що знижують ефективність захисту авторських прав в сфері комп’ютерних технологій;
• вивчення найбільш прогресивного міжнародного досвіду в сфері охорони прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення, включаючи й новітні теоретичні пропозиції, що поки не були застосовані на практиці;
• дослідження напрямків розвитку та становлення охорони авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення в державах, які такої охорони не надавали;
• вивчення найбільш ефективних механізмів захисту прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення з метою визначення можливості їх застосування на рівні окремих первинних суб’єктів міжнародних відносин;
• аналіз можливостей для вдосконалення правового регулювання і механізмів захисту прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення, в тому числі і в Україні.
Об’єктом дослідження є відносини, які виникають в процесі створення, розповсюдження і використання комп’ютерного програмного забезпечення з точки зору захисту прав авторів комп’ютерних програм та співвідношення такого захисту з інтересами інших суб’єктів сфери новітніх комп’ютерних технологій.
Предметом дослідження є правові норми і механізми, призначені для захисту прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення на всіх рівнях взаємодії; теоретичні пропозиції та практичні спроби, спрямовані на вдосконалення спеціалізованого охоронного механізму; фактори, що сприяють як покращенню ефективності охорони прав авторів комп’ютерних програм, так і перешкоджають такому захисту.
Методологічна база дослідження. В основу дослідження був покладений комплексний підхід до аналізу проблематики захисту прав авторів комп’ютерного програмного забезпечення, а також суб’єктів відповідних правовідносин, що поєднує низку методів. Зокрема в процесі дослідження використовувалися історичний порівняльно-правовий (компаративний), спеціально-юридичний та системно-функціональний види аналізу, які, на думку автора, сприяють найбільш ефективному дослідженню тематичної проблеми. Метод прогнозування надав можливість зробити припущення щодо тенденцій розвитку в правовій науці авторсько-правового регулювання галузі сучасних комп’ютерних технологій. Принципи, закони і категорії діалектики активно використовувалися в синтезі наукових уявлень, які знаходяться у взаємному зв’язку з емпіричними і теоретичними елементами науки міжнародного приватного права. В роботі широко застосований нетрадиційний підхід дослідження, що полягає у врахуванні всіх особливостей предмету регулювання та у включенні до об’єкту дослідження інтересів не тільки автора, але й інших учасників відповідних правовідносин. Без цього, за контекстом дослідження, неможлива побудова дійсно справедливого правового механізму. Крім того, у процесі написання роботи були використані інші загальнонаукові методи, що є традиційними для юриспруденції.
Теоретичну базу дослідження склали наукові праці Р.Ф. Авдєєва, А. Алперна, Ю.М. Батуріна, В.О. Бєлова, А.П. Безсонова, О.Б. Гельба, В.П. Грібанова, В.О. Дозорцева, О.М. Ерделевського, В.І. Жукова, Ю.М. Капіци, В.С. Коміссарова, М. Ліндсей, І.Е. Маміофе, Ю.Г. Матвєєва, А.М. Мінкова, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Л. Пітта, Л.І. Подшибіхіна, Р.С. Рейдер, І.В.Савельєвої, П.А. Самуельсона, О.П. Сергєєва, І.В. Селіванова, О.А. Степанова, Р. Стіма, Р. Столлмена, Р.Б. Шишки, О.К. Юрченка, С. Фішмана та багатьох інших.
Емпіричною базою дослідження було законодавство України, законодавство розвинених зарубіжних країн, загальнообов’язкові регіональні документи, “м’яке право” регіональних утворень, міжнародно-правові конвенції та угоди, судові прецеденти, правові концепції, публікації, статті. Для виконання завдання ретроспективного дослідження розвитку правового регулювання прав авторства в сфері комп’ютерних технологій, були також розглянуті не чинні на сьогодні законодавчі норми України, СРСР і зарубіжних держав.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що автором було зроблено першу спробу у вітчизняній міжнародно-приватноправовій науці здійснити всебічний аналіз такого специфічного не лише для авторського права безпосередньо, але й для науки права в цілому, питання, як проблеми охорони авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення. Здійснений аналіз проведено з огляду не лише на традиційні принципи та поняття права.
Наукова новизна дослідження найбільшою мірою відображена в наступному:
- вперше запропонований новий підхід до вивчення, оцінки та формулювання авторсько-правових аспектів в сфері комп’ютерних технологій, що полягає не виключно у захисті прав розробників та розповсюджувачів комп’ютерного програмного забезпечення, але і враховує баланс прав та інтересів користувачів, що є суттєвим елементом для побудови стабільної та ефективної системи правового регулювання авторсько-правових аспектів сфери комп’ютерних технологій;
- вперше застосування спеціальних знань в галузі комп’ютерних технологій дало змогу розглянути суто технологічні елементи таких основоположних понять комп’ютерних технологій, як ОЕМ-передача, програмування в стандарті “as is”, невизначальні модифікації первинного коду, ідентифікація віртуального сервера та інших в розрізі їх правової характеристики, роз’яснивши та опрацювавши окремі досить складні з технологічно-спеціалізованої точки зору моменти мовою, зрозумілою без володіння такими спеціальними знанням, що дозволило провести більш детальний правовий аналіз перелічених понять порівняно з тим, що міститься в попередніх дослідженнях;
- в результаті детального вивчення (в тому числі і ретроспективного) процесу формування сучасної системи регулювання авторсько-правових відносин щодо комп’ютерних програм доопрацьовані загальні чинники (політичний, економічний і соціальний), які враховуються для визначення специфіки розвитку правового регулювання ліцензійного ринку комп’ютерного програмного забезпечення. Це дало змогу виділити такі нові сили впливу на спеціальні правовідносини: 1) чинник глобалізаційного впливу; 2) транснаціональний чинник або чинник монополій; 3) чинник впливу цифрової культури; 4) чинник депресивного розвитку споживацької культури; 5) антисоціальний чинник. Їх врахування дає змогу з більшою точністю говорити про подальший розвиток галузі комп’ютерних технологій і її правового регулювання;
- доопрацьовані обґрунтування необхідності як глобальної трансформації традиційного авторського права при регулюванні правовідносин щодо прав на комп’ютерне програмне забезпечення, так і потреби у частковій відмові від авторського права в процесі регулювання окремих аспектів зазначених правовідносин. В результаті цього була сформульована низка пропозицій, які полягають в наступному: 1) необхідність правової диверсифікації комп’ютерного програмного забезпечення за критерієм його економічної цінності; 2) часткова відмова від необхідності отримання дозволу автора на переробку його продукту (розмежування правових режимів творчих і нетворчих переробок); 3) впровадження більш розширених прав добросовісних користувачів для доступу до первинного коду; 4) запровадження комплексного авторсько-патентного захисту для промислового програмного забезпечення; 5) повна видозміна ОЕМ-угод, яка б дозволяла користувачу вступати в договірні відносини безпосередньо з розробником комп’ютерної програми; 6) встановлення солідарної відповідальності розробників та користувачів за шкоду, заподіяну з використанням комп’ютерного програмного забезпечення; 7) встановлення спеціального режиму співавторства, який би враховував розподіл прав з точки зору “каскадних прав” та поняття “dumb programming”; 8) врегулювання проблеми авторства на мультимедійні продукти з точки зору спеціалізованої оригінальності; 9) нормативне визначення критеріїв пакету програм (функцій), які можуть включатися в поставку “as is”;
- вперше досить детально розглянуто механізм захисту авторських прав на комп’ютерне програмне забезпечення в процесі його розповсюдження, використання, а також постійної та одноразової передачі через новітні технологічні канали зв’язку, основними серед яких є глобальні інформаційні мережі комп’ютерного зв’язку, в результаті чого вдалося більш детально опрацювати можливість практичного застосування принципу зонності та доповнити його допоміжними принципами механізму захисту авторських прав в цій сфері, а саме: 1) принципом поточної відповідальність провайдерів доступу до цифрових мереж, 2) принципом варіативної відповідальності власників серверів;
- вперше визначені засоби стимулювання провайдерів доступу до цифрових мереж до контролю за поширенням комп’ютерного програмного забезпечення, а саме: 1) відключення від мереж обміну локальними даними (для національних механізмів захисту); 2) виключення з міжнародних баз даних прерогативних провайдерів (для міжнародного механізму захисту); 3) обмеження ємності зовнішніх пропускних каналів (універсальний засіб). Доведена ефективність зазначених засобів;
- запропоновано створити спеціальний орган, який би займався моніторингом передачі комп’ютерного програмного забезпечення між різними сегментами глобальних мереж комп’ютерного зв’язку.
Практичне значення дослідження визначається можливістю використання його напрацювань задля доведення необхідності реформування сучасної системи захисту прав авторів комп’ютерних програм та інших суб’єктів спеціальних правовідносин задля підвищення її ефективності та безпосереднього проведення такого вдосконалення.
Крім того, пропозиції, наведені в роботі, можуть стати в нагоді суб’єктам вітчизняного ринку програмного забезпечення в процесі здійснення ними захисту власних прав та інтересів, задля підвищення рівня правового регулювання такого ринку та ступеню цивілізованості поведінки його учасників, а також в процесі науково-дослідних розробок відповідних правил та інструкцій, що призначені для застосування в зазначеному сегменті, зокрема:
- для вдосконалення правового забезпечення процесу розробки, розповсюдження і використання програмного забезпечення, в тому числі і через новітні комунікаційні канали;
- для обґрунтування обов’язковості контролю за дотримання авторського права в українському сегменті Інтернету, задля повноцінної можливості захисту прав українських розробників на точках зберігання та доступу, що фізично розташовані за кордоном, а отже в цьому зв’язку, для формування спеціальної нормативної бази, яка абсолютно відсутня в Україні, не заважаючи на існуючу нагальну потребу;
- для заповнення прогалин в сучасному праві, яке регулює правовідносини щодо авторства на комп’ютерне програмне забезпечення, повноцінними і сучасними за своєю природою механізмами захисту прав авторів;
- в якості збірки виважених та досить ефективних юридичних прийомів та методів, що застосовуються різними суб’єктами на всіх рівнях, для врегулювання такої специфічної сфери правовідносин, об’єктом яких є комп’ютерні програми;
- для вивчення досвіду різних держав на шляху створення власних систем правового регулювання розробки, розповсюдження та використання комп’ютерних програм задля уникнення помилок, допущених такими країнами, та вибору вірних шляхів розвитку.
Апробація результатів дисертації: головні висновки та концепції, викладені у дисертаційному дослідженні, обговорені у виступах на наукових конференціях. Переважна кількість пропозицій була апробована у практичній діяльності автора, зокрема, шляхом їх застосування задля врегулювання правовідносин щодо авторства на комп’ютерні програмні продукти. При цьому, на думку автора, вдалося досягти більшого рівня врахування і захисту прав та інтересів суб’єктів відповідних правовідносин, ніж дозволяють традиційні підходи в даній галузі. Результатом цього став досить стабільний та взаємовигідний розвиток правовідносин щодо комп’ютерного програмного забезпечення. В даному контексті мова йде як про підготовку низки типових документів, так і процеси узгодження прав та обов’язків зацікавлених учасників.
Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення в чотирьох наукових статях, які були опубліковані у фахових наукових виданнях.
Структура дисертації була визначена метою дослідження. Її складність обумовила загальну логіку і структуру роботи. Дисертація загальним обсягом 224 сторінки складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків. Бібліографія викладена на 28 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Починаючи роботу над цим дослідженням автор основним завданням ставив визначення сучасного стану сфери правовідносин щодо комп’ютерного ПЗ, вивчення структури і рівня ефективності механізму регулювання процесів розробки і обігу програмних продуктів, а також виявлення недоліків, характерних для зазначеного механізму та формулювання конкретних пропозицій щодо вдосконалення останнього. Крім того, в дослідженні була зроблена спроба з’ясувати, чому саме авторське право стало основоположним інструментом захисту авторів комп’ютерного ПЗ, і чи дійсно воно відповідає вимогам, котрі ставить загальноцивілізаційний прогрес до комп’ютерних технологій, та забезпечує нормальний процес розвитку.
Через всю роботу проходить ідея того, що комп’ютерні технології відіграють величезну за своєю важливістю роль для сучасного світу, його еволюції і прогресу світової економіки. Адже багато в чому саме завдяки комп’ютерним технологіям найбільш розвинені держави вступили в інформаційну еру, яка на сьогодні вважається еталоном прогресивного розвитку нації в усіх сферах. Саме комп’ютерні технології стали підґрунтям для появи великої частини новітніх галузей, котрі є основоположними для розвитку міжнародних відносин, підйому національних та світової економік. Відтак комп’ютерні програми є однією з двох основ існування комп’ютерних технологій як таких. При цьому правовий режим комп’ютерного ПЗ залишається досить суперечливим. Доказом наведеної тези можуть слугувати факти наявності проблем, що виникають в результаті порушення авторських прав на комп’ютерні програми, котрі набули останнім часом буквально глобальних розмахів і відбиваються, навіть, на первинних суб’єктах міжнародного права – державах, не говорячи вже про інших учасників спеціалізованих відносин. Свідком та, на жаль, безпосереднім об’єктом цих впливів стала і наша держава, котра все ще продовжує очолювати список країн з найвищим рівнем порушення авторських прав, як і страждати від санкцій, зумовлених таким “статусом”. З огляду на це, проблематика, що обумовила предмет дослідження, є більш ніж актуальною для України.
Також однією з головних особливостей предмету розгляду був виділений факт фактично одночасного розвитку національних і міжнародної системи правового регулювання відносин щодо комп’ютерного ПЗ. Більш того, слідуючи сучасним тенденціям в праві, міжнародно-правовий механізм досить відчутно випередив розвиток аналогічних систем на національному рівні в більшості держав світу. Пояснень цьому було надано досить багато, основним серед яких стало твердження, що базується на тезі про визначення права як прямого віддзеркалення і інструменту регулювання суспільних відносин. Останні ж обумовлюють свій розвиток шляхом “зацікавленості” в об’єктах, які являють найбільший інтерес. Однак сучасні технології, в т.ч. і технології комп’ютерні, є досить дорогими для більшої частини країн світу, відтак за відсутності інтересу і практичного застосування зазначених технологій, їх правові системи просто не прогресують у визначеному напрямку. Зважаючи на це, міжнародно-правовий механізм регулювання став для таких суб’єктів міжнародних відносин певним еталоном, зразком того, в якому напрямку і яким чином повинні трансформуватися їх національні правові системи задля досягнення найбільш оптимального рівня регулювання відносин щодо спеціального об’єкту. Відтак, враховуючи один з основоположних принципів права, котрий на найвищому рівні знаходить відображення у праві міжнародному і проголошує рівність всіх суб’єктів правовідносин перед законом, так само як і оптимальне співвідношення при захисті зазначених суб’єктів, в процесі дослідження постало питання щодо саме оптимальності дотримання прав та інтересів всіх учасників правовідносин щодо комп’ютерного ПЗ.
Зважаючи на це, розгляд поставлених питань не випадково розпочато з вивчення ретроспективи розвитку галузі як такої. Метод історичного дослідження є найбільш оптимальним для визначення етапів становлення об’єкту захисту, його основних складових, а відтак і оцінки трансформації правового регулювання певної категорії. Саме в цьому контексті варто сприймати історичний екскурс, проведений в роботі. Була здійснена спроба виявити не стільки етапи становлення правового механізму захисту, скільки причини і фактори впливу, котрі зумовили саме такий розвиток механізму правового регулювання. Було виявлено, що вони не обмежуються загальноприйнятим переліком, що складається з політичного, економічного та соціального критеріїв. Значний вплив здійснюють: 1) чинник глобалізаційного впливу; 2) транснаціональний чинник або чинник монополій; 3) чинник впливу цифрової культури; 4) чинник депресивного розвитку споживацької культури; 5) антисоціальний чинник. Кожен з перелічених чинників досить ґрунтовно був розглянутий в роботі. Комплексність рушійних сил і велика увага до них не є випадковими, адже природа комп’ютерних програм, як об’єктів правовідносин, є досить неоднозначною. Відтак останній фактор міг зумовити розвиток регулюючих механізмів в досить різних напрямках. Таке припущення не чисто теоретичне. Проведений аналіз біографічного становлення сучасних авторсько-правових механізмів проілюстрував, що вибір шляхів регулювання відносин щодо комп’ютерного ПЗ існував (та й існує) між безліччю способів такого регулювання, поєднання цих способів, а також їх окремих складових елементів, як то принципи, відображення чи ідеї. Більше того, остаточний вибір до цього часу не зроблено. Обумовлено це багато в чому тим, що з самого початку законодавці просто не врахували значимість комп’ютерних технологій для людства, а відтак і не займалися серйозно їх правовим оформленням. При здійсненні запізнілої у часі спроби звернутися до питання з тією увагою, якої воно дійсно потребує, виявилося, що проблематика є досить складною з огляду на сучасний стан галузі як однієї з найбільш важливих для економіки розвинених держав, а відтак і місця концентрації великих коштів. Саме з огляду на останній фактор можна пояснити те, що, будучи в продовж майже двох десятиліть фактично неврегульованими, правовідносини щодо зазначеного об’єкту буквально за декілька років отримали своє відображення не лише в основних документах національного і міжнародного рівня, а й в рамках окремих нормативних баз.
Враховуючи це, варто зазначити, що, як було доведено в роботі, ретроспектива розвитку, котра обумовлювалася безпосередньо природою об’єкта врегулювання, досить сильно відрізнялася від механізму, котрий постав на початку 90-х років ХХ століття в більшості країн, а в середині зазначеної декади – на рівні міжнародному. Така відмінність була зумовлена тим, що процес, який тривав з середини 60-х років минулого століття, не отримуючи жодного впливу, котрий в силу спеціалізованої зацікавленості міг змінити природній розвиток механізму регулювання, дійсно віддзеркалював справжній стан об’єкту. Однак з причини низки особливостей такий механізм був невигідним для певної категорії учасників. Відтак під впливом останніх сформувалася система, що на сьогодні виступає в ролі єдиного механізму регулювання, і яка є далеко не оптимальною. З первинних джерел нею були запозичені лише окремі елементи і категорії, котрі в своїй більшості, можна охарактеризувати як “вирвані з правового контексту”, а відтак і несистематизовані та неефективні.
Враховуючи це, стає зрозумілим, чому сучасні правовідносини щодо комп’ютерного ПЗ, особливо на міжнародному рівні, характеризуються досить багатьма конфліктами, інтенсивність яких змушує ставити під сумнів відповідність існуючого механізму реальному стану справ. Більшість національно-правових систем в своїй основі мали еволюційні норми, вироблені такими нормативами як, наприклад, Типові положення. Отже, очевидно, що міжнародно-правовий механізм, будучи фундатором основоположних принципів регулювання діяльності всіх учасників міжнародних відносин, вступив в конфлікт з більшістю національних систем. Такий стан справ не є унікальним для сфери, що розглядається, однак наслідки цього конфлікту, який, до речі, і досі невирішений, змушують говорити про недосконалість існуючої системи регулювання і захисту авторських прав на комп’ютерні програми.
Враховуючи це, в роботі були узагальнені основні групи пропозицій щодо удосконалення механізму регулювання правовідносин щодо комп’ютерного ПЗ.
По-перше, необхідно виправити сталість механізмів і термінів. Зазначена проблема має своєю першопричиною застосування виключно класичного підходу авторського права. Адже об’єкт регулювання при такому методі є майже перманентний за своєю суттю, тобто якихось кардинальних змін, які б могли відобразитися на ефективності управління, фактично не відбувається, або ж вони є обумовленими значними термінами, які є адекватними загальній зміні тенденцій правового регулювання. Такий самий підхід на сьогодні застосовується і щодо комп’ютерних програм, які продовжують захищатися як твори літератури. При цьому не враховуються визначальні особливості, які досить суттєво відрізняють їх від інших об’єктів. Такими особливостями є на порядок швидший розвиток самої суті комп’ютерних програм, їх структуризація та специфіка обігу. Якщо говорити про останній елемент в цьому переліку, то досить показовою є фактор його досить чіткого прояву (на відміну від інших двох складових) з самого початку становлення галузі комп’ютерних технологій. Однак, як не дивно, повністю він врахований не був. Наслідком цього стала варіативність форм порушення авторських прав на комп’ютерні програми, тобто замість того, щоб визначити загальну природу можливостей несанкціонованого обігу комп’ютерного ПЗ, відбувалося створення їх звичайного переліку. А коли набули актуальності структуризація комп’ютерного ПЗ і його спеціалізація справа дійшла навіть до того, що терміни, якими оперують сучасні нормативи, котрі є визначальними для галузі, не просто не охоплюють всі різновиди комп’ютерних програм, вони виключають можливість захисту їх окремих видів, що не може не справляти негативний вплив на ефективність регулювання. І найбільше залишає приводи для незадоволення існуюча тенденція, котра має своїм загальним правилом той факт, що не враховуються саме новітні, найбільш важливі форми комп’ютерного ПЗ, методи їх передачі, зберігання і використання підпадають під цю тенденцію, залишаючись поза сферою захисту. Враховуючи зазначене вище, в роботі ставиться питання про термінову зміну правової термінологічної бази щодо комп’ютерного ПЗ. Це надасть можливість виправити ситуацію, що існує на сьогодні, коли величезна кількість програмних продуктів, в основному мультимедійних, не підпадає під визначення комп’ютерної програми. Крім того, запропоновано принцип визначення зазначених термінів не в якості конкретних формулювань, а з врахуванням трьох основних факторів: цілі використання, природи відображення та характеристик результатів використання. Саме поєднання зазначених факторів може дати можливість врахувати специфіку всіх видів комп’ютерних програм, в тому числі і тих, що безперечно з’являться в майбутньому.
По-друге, необхідно визнати недостатність авторсько-правового механізму для повноцінного захисту комп’ютерних програм. Своє відображення ця проблема знаходить, і це є досить показовим, в конфлікті з однією з основ авторського права, що встановлює захист лише форми вираження об’єкту. Щодо природи комп’ютерного ПЗ такий підхід не є вірним, оскільки існує досить багато комп’ютерних програм, які або ж просто не мають своєї форми, або ж для них форма вираження не є головним елементом, оскільки їх може бути безліч (чи, як мінімум, але не одна), при цьому ефективність таких програм в досягненні поставлених чи їх функціональність жодним чином не залежать від такої непостійності форми. З часом кількість аналогічних програм буде збільшуватися, враховуючи стабільний і досить швидкий процес “зрощення” комп’ютерних програм з багатьма новітніми сферами людського функціонування. Однак наявність такого прецеденту вже тепер дозволяє говорити про певну невідповідність регулятивних особливостей фактичному стану об’єкту. Враховуючи це даються наступні пропозиції щодо вдосконалення регулятивного механізму:
1. Комп’ютерне ПЗ необхідно частково вивести з-під охорони авторським правом за аналогом літературних творів, оскільки такий підхід до сучасних комп’ютерних програм, які вже давно відійшли від своєї колишньої форми у вигляді тексту та малюнків, є таким, що обмежує можливість правового захисту прав авторів багатьох програмних продуктів, які втім відіграють суттєву роль в досить важливих галузях економіки. Більше того, за своєю природою авторське право не має можливості забезпечити абсолютно надійний захист для зазначених видів програм. Саме тому, в роботі наголошується на необхідності застосування в механізмі охорони прав авторів таких програмних продуктів патентування та охорони в якості комерційної таємниці, що може стати найбільш вдалим методом захисту для програм, котрі не володіють формальними ознаками відображення, однак продовжують мати свою мету та наслідки функціонування. Крім того, такі методи багатогранного захисту могли б стати в нагоді при врегулюванні питання “каскадних прав” на мультимедійні продукти.
2. Необхідно відмовитися від невиправданого обмеження правового режиму комп’ютерних програм, навіть порівняно з літературними творами. Адже за сучасної ситуації, коли виключення з “загальних правил” робиться для комп’ютерного ПЗ лише на користь встановлення більш жорсткого режиму доступу до нього суб’єктів, для задоволення потреб котрих воно розробляється. В той же час особливості, які зумовлюють необхідність зміни системи захисту прав авторів комп’ютерного ПЗ на користь її спрощення просто залишаються непоміченими.
Враховуючи зазначене, необхідно відмовитися від існуючого принципу можливості відтворення комп’ютерної програми лише з дозволу автора. На сьогодні, таке відтворення вже не носить суто прикладного характеру, який був характерний для певних видів ПЗ ще в на початку 90-х років минулого століття. Крім того, навіть в ті часи вже існували, наприклад, комп’ютерні ігри, відтворення яких є основою для їх поширення на ринку. Таким чином, зазначений підхід створює неприйнятні ускладнення для розвитку ринку перш за все мультимедійних продуктів, основною метою яких є не виконання певної прикладної задачі, а візуально-ознайомлюючі функції. Відтак так обмеження має бути або повністю усунуте, або застосовуватися лише щодо певної групи програм, що мають виключно прикладний характер.
3. Іншим моментом, що потребує негайного виправлення є питання щодо прокату ПЗ за умови, коли воно не є об’єктом такого прокату. На сьогодні комп’ютерні програми являють собою величезну цінність, як з матеріального боку, так і з точки зору закладеної в них інтелектуальної праці. Тому можливість прокату будь-якого ПЗ в якості неосновного об’єкту таких правовідносин несе серйозні ризики не лише дотриманню прав авторів таких програм, але й може спричинити значні фінансові втрати для зацікавлених суб’єктів. Відтак зазначена норма є явно застарілою і має бути виключена.
По-третє, варто відзначити незбалансованість сучасного механізму регулювання правовідносин щодо комп’ютерних програм. Так відносини щодо комп’ютерного ПЗ, будучи тристоронніми, потребують адекватного врегулювання, яке б задовольняло потреби всіх учасників з максимальною ефективністю, рівень якої залежав би від оптимальності співвідношення їх інтересів. Однак прискорення становлення діючої системи захисту прав авторів на комп’ютерне ПЗ, а також сам її характер, дозволяє говорити про фактичну однополярність існуючого механізму. Остання виражається в тому, що, практикуючи сталість захисту прав авторів, вона має всі тенденції до невиправданого утиску інтересів споживачів і, навпаки, глобального розширення прав посередників, яким в сучасному світі на ринку комп’ютерних програм виступають величезні транснаціональні корпорації. До цієї групи варто віднести наступні пропозиції:
1. Необхідно максимально зменшити строк захисту комп’ютерного ПЗ. Як було показано в дослідженні, комп’ютерні програми, на відміну від більшості об’єктів авторсько-правового захисту, характеризується досить незначним терміном “корисного використання”. Тобто вони застарівають і втрачають зацікавленість з боку практичної сфери максимум за декілька років, в більшості випадків цей строк не перевищує і двох років, а для окремих програм він дорівнює місяцям чи тижням. Тому встановлення для комп’ютерного ПЗ строку захисту „як для всіх”, що вже досягає 70 років нічим не обґрунтовано, гальмує розвиток вільного ринку комп’ютерних технологій та створює умови для його монополізації.
2. Необхідно встановити, що матеріальні права на ПЗ, створене під час робочого часу і на потужностях роботодавця, але на яке не поширюється дія трудового контракту розробника, не можуть переходити до роботодавця;
3. Нагальним питанням постала відмова від необхідності отримання добросовісними користувачами дозволу від власників авторських прав на розповсюдження інформації про ПЗ, набутої таким користувачами в процесі використання такого ПЗ, адже це обмежує їх права добросовісних набувачів.
4. Обов’язковим є відкриття доступу до первинного коду добросовісних набувачів комп’ютерних програм. Крім того, варто законодавчо визначити максимальний строк (не більше п’яти років), після закінчення якого розробник зобов’язаний надати доступ до нього іншим зацікавленим особам.
5. Давно назріло питання законодавчого визначення “творчого переробника”, як автор абсолютно нового за формою та призначенням ПЗ, створеного на основі вже існуючої програми, та надання йому статусу співавтора, а за певних умов і автора похідного програмного продукту.
6. Необхідно відмовитися від дискримінаційного принципу, за яким користувач фактично одноособово несе відповідальність за шкоду, завдану використанням ПЗ. Таку відповідальність необхідно зробити солідарною з огляду на те, що часто така шкода спричиняється неналежним функціонуванням комп’ютерної програми, спричиненого її внутрішніми недоліками.
7. Актуальним є встановлення на законодавчому рівні критерії визначення пакету програм (функцій), які складають пакети „as is”, оскільки на сьогодні розповсюдження комп’ютерного ПЗ таким шляхом веде до монополізації ринку та порушення прав споживача.
По-четверте, необхідно встановити відповідальність за порушення авторських прав на комп’ютерне ПЗ при його передачі цифровими каналами. До суб’єктів такої відповідальності віднесені локальні хостери, джерела першої передачі та локальні провайдери. Приймаючи до уваги обмеженість арсеналу захисту останніх, запропоновано встановити їх відповідальність на основі зонного принципу. Відомо, що згідно з останнім кожному програмному продукту буде надаватися зонний код, що надасть можливість передавати таку програму в окремих сегментах мереж комп’ютерного зв’язку. Відтак, як зазначено в роботі, провайдери мають слідкувати, щоб за допомогою їх каналів не порушувалися межі конкретного сегменту, а хостери – щоб на їх серверах не зберігалися програмні продукти з несанкціонованим кодом. Таким чином, для провайдерів встановлюється варіативна, а для хостерів – поточна види відповідальності.
По-п’яте, пропонується вирішити нагальну проблему „каскадних прав” перш за все в сфері мультимедійної продукції, шляхом визначення спеціалізованої оригінальності. Тобто варто відмовитися від тези про співавторство, віддавши всі авторські права тій особі, котра займалася безпосередньою розробкою продукту задля його споживання в якості саме мельтимедіа. Вже виходячи з цієї позиції можна вирішувати питання тільки відшкодування використання авторських прав на його інші складові.
Потреба вдосконалення правового регулювання сфери розробки, розповсюдження та використання комп’ютерних технологій постала вже досить давно. Адже форма такого регулювання, що існує на сьогодні має дві основні вади: вона недосконала та створює величезну кількість бар’єрів для нормального функціонування спеціалізованого ринку. Зрозуміло, що наявність додаткових бар’єрів доступу веде до створення методів їх подолання, яких, як правило, є два види. Перший – це виконання всіх встановлених законом умов. Однак вони на сьогодні є настільки невідповідними дійсності, що особа, яка дотримується загальновстановлених правил, витрачає на здобуття права використовувати об’єкти галузі такі об’єми ресурсів, які рідко коли відшкодовуються самим використанням зазначених об’єктів. Другим же виходом є обхід встановлених правил. І на сьогодні він є більш ніж поширеним, навіть, як зазначалося, на рівні міждержавному, що досить сильно відчула на собі наша держава. Вдаються до нього не лише через брак ресурсів, необхідних для санкціонованого доступу. Чинниками, які зумовлюють порушення закону і розвиток „комп’ютерного піратства”, є явно і невідповідно завищені передумови користування надбаннями комп’ютерних технологій. Передумови ж ці встановлюються діючою системою правового захисту комп’ютерних програм. Безпосередньо механізм захисту є вкрай недосконалим. Основні його елементи, якими є визначення суб’єктів правопорушення та встановлення конкретних санкцій, віддано на розсуд національним правовим системам. Однак такий підхід, як було показано в роботі, не є досконалим, адже з появою цифрових мереж швидкісної передачі даних неможливо здійснювати ефективний захист силами окремих країн. В той же час встановлення міжнародного механізму захисту є досить проблематичним, зважаючи на специфіку природи передачі зазначеними каналами об’єктів авторських прав. Розуміючи це в роботі сформульовано принципи, які можуть лягти в основу становлення механізму контролю за транскордонною передачею даних через цифрові канали, а саме зонність (встановлення на цифрових каналах обмежень в залежності від передачі об’єктів в різні територіальні зони, де фізично розташований адресат), реєстрація серверів загального доступу (тобто будь який сервер, до якого мають доступ всі користувачі або певні їх групи повинен бути зареєстрований за місцем фізичного розташування), відповідальність джерела першої передачі (при передачі дані повинні отримати маркування фізичного розташування передаючого каналу).
Відтак, приймаючи до уваги результати роботи, основною її ідеєю може стати необхідність законодавців звернутися не до боротьби з наслідками проблеми, а до вирішення і подолання їх першопричин. Це можна зробити лише шляхом зміни існуючої моделі регулювання правовідносин щодо комп’ютерних програм, а також, враховуючи їх важливість для загального розвитку – розробку нових спеціалізованих нормативів, котрі б в своїй предметній площині мали виключно комп’ютерне ПЗ. Потреба в такому відокремленому інституті права стала вже нагальною зважаючи на величезну важливість комп’ютерних технологій для сучасного світу і одночасну неспроможність класичного підходу до врегулювання спеціальних правовідносин забезпечити надійний захист авторських прав та сталий розвиток галузі. Основою згаданого інституту, як зазначалося в роботі, можуть стати принципи авторського права, пристосовані до специфіки об’єкта, що досліджувався, а також інститути патентного права та права комерційної таємниці, зумовлені потребою регулювання окремих складових галузі.
В той же час головним напрямком повинно стати покращення балансу при врахуванні інтересів всіх учасників ринку. Тільки шляхом революційних перетворень можливі такі зміни в галузі, котрі б не лише сприяли її розвитку, але й подолали найбільш важливі проблеми, надаючи доступ до надбань людської цивілізації, якими є комп’ютерні технології, всім зацікавленим в особистому розвитку індивідуумам. Тоді стане можливий загальний розвиток і входження до інформаційного суспільства максимальної кількості суб’єктів на всіх рівнях взаємодії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Абдуллин А.И. Правовая охрана баз данных в Европейском Союзе // Журнал международного частного права (на рус. и англ. яз.). – 1997. – № 2 (16). – С.24–56.
2. Авторское право, библиотеки и издательства в век электронных коммуникаций: Материалы междунар. семинара (25–26 мая 1998 г.) // Рос. библ. ассоц.; Амер. центр; Нем. культ. центр им. Гете, Сост.: Викулин А.А. – 1998. – C.135-179.
3. Азаров Д.С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп'ютерної інформації: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.08 // НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. — Київ. –2003. – C.8-15.
4. Багиров А. Интернет в международных отношениях// Международная жизнь. –2000. –№8–9 –C. 35–37.
5. Балясников В.А. Охрана интеллектуальной собственности в области программного обеспечения в США // Экономика и коммерция. –1994. –№ 3. – С.93.
6. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права. Москва: Юрид. Література, 1991. – 272с.
7. Башкинскас К. Программы для ЭВМ: особенности гражданско–правовых сделок и бухгалтерского учета. Консультация // Экономика и жизнь. – 1996. – №30. – С.59–71.
8. Белов В., Денисов Г. Из мирового опыта защиты интеллектуальной собственности // Российский экономический журнал. – 1997. – № 3. –C.82–88.
9. Берсенєв И., Кузнєцов А. Программы для ЭВМ как специфические объекты авторского права. – Казань. – 2003. – 190с.
10. Близнец И.А., Леонтьев К.Б. Роль государства в области авторского права и смежных прав. – Ростов: “Публицист”, 2003. – 103с.
11. Богатова Л. Соглашения в области охраны авторских прав // Интеллектуальная собственность. – 1997. – № 7–8. – С.58-89.
12. Бойкова О.Ф. Авторское право и его использование в деятельности библиотек // Библиотека и закон: Справочник. Выпуск 2. — Москва: Либерея, – 1997. — 252с.
13. Бойкова О.Ф. Правовые аспекты использования в библиотеках новых информационных технологий. Выпуск 6. –Москва: Библиотека и закон, 1999. — 185с.
14. Бойкова О.Ф., Клюев В.К. Правовая защита программ для ЭВМ и баз данных как специфических продуктов библиотечно–информационной деятельности. Инициативная деятельность библиотеки; платная интеллектуальная продукция: Науч. практ. пособие / Сост.: С.Д. Колегаева (отв. за вып.), О.Ф. Бойкова; Науч. ред. В.К. Клюев; (Сер.: “Настол. кн. Библиоменеджера”; Вып. З). — Москва: Рос. гос .б–ка, 1999. — 59с.
15. Бороухин А.Е. Информация и интеллектуальная собственность: современные правовые проблемы. – Киров: ЗАО «Мышление», 2001. – 110с.
16. Бороухин А.Е. Компьютерные программы и базы данных как объекты гражданских прав. – Москва: Техинтер, 2003. – 195с.
17. Ботуз С. Социально–экономический аспект информационных технологий // Интеллектуальная собственность. –1996. – № 3–4. – С.10–19.
18. Буа Р. Правовые аспекты цифровой дискретизации // Бюллетень по авторскому праву. Т. XXVI. – 1993. –№ 2. – С.3 – 8.
19. Бузова Н., Подшибихин Л. Особенности охраны авторского права и смежных прав в Российской Федерации и ряде стран Европейского Союза. //ИС. Авторское право и смежные права. – 2001. – №6. – С.78-150.
20. Василевский К. Базовые сведения о международной охране промышленной собственности и авторских прав. – Санкт–Петербург: Издательство “Основа”, 2001. – 68с.
21. Васильченко С.Д., Губарец В.В. Авторское право и Интернет // Науч. и техн. б–ки. — 2000. — № 3. — С.21— 27.
22. Виталиев Г.В. Защита авторских прав на программные средства // Патенты и лицензии. – 1997. – № 1. – С.17 – 21.
23. Виталиев Г.В. Особенности оценки программных средств при передаче исключительных прав на них // Информатика – машиностроение. – 1996. – № 3. – С.2 – 5.
24. Виталиев Г.В., Подшибихин Л.И. Свидетельство о рождении: (Правовая охрана программ для ЭВМ) // Мир ПК. – 1993. – № 5. – С.97 – 99.
25. Волчинская Е.К. Информационные технологии и право. Воронеж: «Лидер», 1997. – 92с.
26. Гаврилов Э.П. Авторское право и смежные права // Юридический консультант. –1997. – № 12. – C. 5–19.
27. Гениева Е. Авторское право распространяется на всех // Библиотека. — 1998. — № 4. — С.76—78.
28. Горбунов В. Как защищают сетевых авторов // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2000. – № 5 – 6. – С.15 – 20.
29. Готье П.–И. «Цифровые колонны» авторского права // Бюллетень по авторскому праву. – 1999. – Т. XXXII. – № 3. – С.47 – 56.
30. Гражданское право. Учебник. Т. 1 / отв. ред. Суханов Е.А. – Москва: БЕК, 1998. – 816с.
31. Громова М. Правовая характеристика программного обеспечения как объекта интеллектуальной собственности. Ростов: “Дом Книги”, 2001. – 92с.
32. Гульбин Ю.Т. Особенности авторского договора как способа передачи имущественных прав на программное обеспечение ЭВМ // Юридический мир. – 2000. – № 7. – С.23 – 30.
33. Гульбин Ю.Т. Охрана авторов программного обеспечения ЭВМ // Российская юстиция. – 1997. – № 5. – С. 90–138.
34. Диксон А.Д. Авторское право на программное обеспечение персональных компьютеров. // Материалы семинара. Москва: Машиноп, 1994. – 95с.
35. Дюсолье Северин, Пулье Ив, Бюйден Мирей. Авторское право и доступ к информации в цифровой среде. С–Пб.: Pабочий документ для Третьего международного конгресса ЮНЕСКО по этическим, правовым и общественным проблемам киберпространства (Инфоэтика–2000), состоявшегося 13–15 ноября 2000 г., 2000. – 72с.
36. Единой Европе – единый патент // Computerworld Россия. – 1999. – № 7. – С.17-51.
37. Елисеев И. Семь раз отмерь. // Computerworld. –2000. – №14. – C.19-35.
38. Жерве Д. Міжнародні конвенції, нові Договори ВОІВ. – Київ, 1997. –85с.
39. Журнал Корреспондент.net // .
40. Журнал Корреспондент.net // .
41. Журнал Корреспондент.net // .
42. Журнал Корреспондент.net // .
43. Журнал Корреспондент.net // .
44. Зятицкий С.Ф., Терлецкий В.В., Леонтьев К.Б. Авторское право в Интернете: три стадии одного процесса. – Нижний Новгород: “Ростичи”, 2003. – 230с.
45. Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). –Москва: «Норма», 2000. – 82с.
46. Калятин В.О. Право на использование произведения в электронной форме // Патенты и лицензии. – 2000. – № 9. – С.9–20.
47. Калятин В.О. Проблема конфликта прав на доменные имена с правами на иные средства индивидуализации // Юридический мир. – 2001. – № 5. – С.19–28.
48. Калятин В.О. Проблемы установления юрисдикции в Интернете // Законодательство. – 2001. – № 5. – С.90.
49. Карелина М.М. Судебная защита прав авторов программ для ЭВМ и баз даннях. Защита прав создателей и пользователей программ для ЭВМ и баз данных: комментарий законодательства. – Москва: «Издаьельская группа», 1996. – 290с.
50. Карпычев А.Н. Правовое регулирование программного обеспечения ЭВМ // Вестн. Моск. ун–та. Сер. 11. Право. – 1986. – № 6. – С.76 – 78.
51. Керевер Андре. Новые договоры ВОИС: Договор ВОИС по авторскому праву и Договор ВОИС по исполнениям и фонограммам. –Москва.– 1997. – 120с.
52. Комп’ютерні програми та патентна охорона //Інтелектуальна власність. –2003р. –№5. – С. 39–51 та Комп’ютерна програма і авторське право // Інтелектуальна власність. – 2003р. – №5. – С.11–19.
53. Костянецкий Ю.П. Некоторые юридические проблемы, с которыми может столкнуться программист. – Казань: ООО «Авторство», 2000. – 238с.
54. Кравец Л. Охрана интеллектуальной собственности в "ИНТЕРНЕТе" // Интеллектуальная собственность. – 1998. – № 1. – С.34–42.
55. Кричевец А. Экспертиза компьютерных программ как форма защиты авторских прав // Компьютеры + программы. – 1996. – № 1. – С.72–73.
56. Левреко Ю.К. Прокат объектов творчества: правовой анализ. Брошюра к семинару «Права авторов в современном мире». – Новокузнецк. – 2001. – 53с.
57. Лекции д-ра М. Фичора Авторское право в эпоху Интернета. Новые международные соглашения. – Москва: ООО «Новый мир». – 2002. – 138с.
58. Лекции лауреатов премии Тьюринга: Пер. с англ. – Москва: Мир, 1993. 190с.
59. Леонтьев К. Проблемы реализации авторских и смежных прав в условиях технологического развития. Коллективное управление авторскими и смежными правами в интернет. // ИС. Авторское право и смежные права. – 2001. – №2. – C.89–190
60. Малков Л.П. Закон о правовой охране программ как вызов отрасли // Журнал д–ра Добба. – 1992. – № 3. – C.8–12.
61. Малков Л.П. Компьютерному "самиздату" пришел конец // Компьютер Маркет. – 1992. – № 10. – С.7-78.
62. Матвеев Ю.Г. Международная охрана авторских прав. Москва: «Наука», 2000. - 251с.
63. Материалы Международного симпозиума по авторскому праву и коммуникации в информационном обществе // Бюллетень по авторскому праву. –1997. – № 2. – С.28–41.
64. Медведев А. Компьютерная программа: вещь или нематериальный актив? // Хозяйство и право. – 1997. – № 11. – С.90-129.
65. Милз–Эбрю Элинор. За хранение краденого в Internet – в тюрьму.// Computerworld. – 1999. – №34. – С.90-108.
66. Милле А. Правовой статус мультимедийных произведений. – Бюллетень по авторскому праву. Т. XXXI. –1997. – # 2. – С. 59-87.
67. Милле А. Правовые аспекты производства, распространения и использования произведений мультимедиа // Бюллетень по авторскому праву. Т. ХХIХ. –1996. – № 2. – С. 6-59.
68. Моргунова Е. Природа авторского права. //ИС. Авторское право и смежные права. – 2001. – №12. – С.15-39.
69. Николаи Д. Microsoft говорит "нет" // Computerworld Россия. – 1999. – №9. – С. 9–38.
70. Носова И.А. Авторские права на программы для ЭВМ и базы данных // Проблемы промышленной собственности. – 1997. – № 1. – С.15–23.
71. Носова И.А. Правовая охрана программ для ЭВМ за рубежом // Интеллектуальная собственность: современные правовые проблемы: проблемно–тематический сборник. ИНИОН РАН, ИГП РАН. – 1998. – С.197–211.
72. О'Бауэр Ричи. Программирование как высшая форма творчества. –С–П: «Творчество». – 1997. – C.12–19.
73. Однопозова А.Л. Краткий обзор современного состояния законодательства об охране авторских прав в Великобритании // Управление современной библиотекой: Настол. кн. Менеджера. Всерос. гос. б–ка иностр. лит. им. М.И. Рудомино. — 1999. — С. 43–50.
74. Орехов А.М. Интеллектуальная собственность как объект философского исследования // Вестник Московского университета. Серия 7. Философия. –1997. – №1. – С.31–48.
75. Парлецкий В.И. Анализ азиатского рынка высоких технологий. – Владивосток: «Океан», 2001. - 93с.
76. Петровский С.В. Интернет и право // Наука и жизнь. – 2001. – №3. – C.84–87.
77. Петровский С.В. Сайт – иное СМИ: коллизии права // Журнал российского права. – 2001. – № 2. – С. 80-89.
78. Питерс Мэрибет. Экономические Перспективы. // ЮСИА. Tом 3. – 1998. №3. – C.79-85.
79. Подшибихин Л.И. Автору программы – авторские права: (О правовой охране программного обеспечения вычислительной техники и информатики: Беседа с зав. отд. Всесоюз. межотрасл. НИИ орг. разраб., пр–ва и использ. програм. средств вычисл. техники Л.И.Подшибихиным) // Микропроцессорные средства и системы. – 1990. – № 5/6. – С.25 – 28.
80. Подшибихин Л.И., Леонтьев К.Б. Проблемы охраны прав организаций вещания. – Москва: ООО «Новый мир», 2000. – С.8.
81. Подшибихин Л.И., Леонтьев К.Б., Бузова Н.В. Европейский опыт совершенствования законодательства об авторском праве в эпоху становления "информационного общества". – Москва: ООО «Новый мир», 2002. – 152с.
82. Полищук Е.Г. Правовая охрана программ для ЭВМ: нужна ли альтернатива? // Патенты и лицензии. – 2001. – № 6. – С.20 – 22.
83. Полянская О.Ю. Законодательство европейских стран, США и России по компьютерным преступлениям // Безопасность информ. технологий. – 1997. – Вып. 1. – С.32 – 43.
84. Порей Ф. Анализ специфики права ЕС. – Москва: «Теория и практика», 2001. - 110с.
85. Потяркин Д. О правовом режиме распространения информации с помощью баз данных // Хозяйство и право. – 1994. – №8. – С.178–180.
86. Потяркин Д. Передача информации с помощью баз данных // Хозяйство и право. – 1996. – № 6. – С.94–101.
87. Пущин В.С. Правовая охрана программного обеспечения ЭВМ. – Москва: ООО «Новый мир», 2001. – 190с.
88. Ревинский О.В. Как защитить программное обеспечение // Интеллектуальная собственность. Авторское право и смежные права. – 2000. – № 3. – С.28–31.
89. Ревинский О.В. Патентоспособны ли компьютерные алгоритмы? // Патенты и лицензии. – 1999. – № 4. – С.35–51.
90. Ревинский О.В. Правовая охрана компьютерных алгоритмов и рыночные требования // Интеллектуальная собственность. – 1999. – № 6. – С.65–67.
91. Рейтинг "10 х 10" // Компьютер Маркет. – 1992. – № 10.(№ 48). – С.8–9.
92. Розенфельд Н.А. Кримінально–правова характеристика незаконного втручання в роботу електронно–обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / НАН України ; Київ: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 2003. – 17с.
93. Рокічолі Е.–П. Принципи ус