Цивільно-правові засади регулювання міжнародної технічної допомоги в Україні

Краткое описание

ЗМІСТ
Вступ. 2
Розділ 1. Загальнотеоретичні проблеми регулювання надання міжнародної технічної допомоги
§1. Джерела правового регулювання міжнародної технічної допомоги 11
§2. Поняття і види міжнародної технічної допомоги 44
Розділ 2. Договір як форма здійснення міжнародної технічної допомоги
§1. Характеристика договору про надання міжнародної технічної допомоги 74
§2. Зміст договору про надання міжнародної технічної допомоги 96
§3. Виконання договору про надання міжнародної технічної допомоги 111
Розділ 3. Правові засоби стимулювання надання міжнародної технічної допомоги
§1. Правові форми заохочення реалізації проектів міжнародної технічної допомоги 130
§2. Цивільно-правова відповідальність учасників відносин за невиконання або неналежне виконання договорів з надання міжнародної технічної допомоги. 155
Висновки 179
Додаток №1 189
Додаток №2 199
Список використаних джерел 204

Вступ
Актуальність теми дослідження. В умовах перебудови ключових сфер суспільного життя в Україні важливого значення набуває допомога зарубіжних країн, а також міжнародних фінансових організацій у проведенні життєво необхідних реформ у нашій державі. Ця допомога виражається як у передачі коштів, майна, обладнання, так і у наданні послуг та інформації, виконанні робіт, навчанні та стажуванні персоналу, передачі об'єктів інтелектуальної власності, зокрема технологій та ноу-хау. Саме така діяльність вищезгаданих іноземних суб'єктів дістала назву міжнародної технічної допомоги.
Світовий досвід, що набуває Україна в рамках міжнародної технічної допомоги, сприяє підвищенню інституційної спроможності органів державної влади, приватного сектору економіки та об’єднань громадян щодо формування демократичного суспільства і самостійної соціально орієнтованої ринкової економіки, прискорює міжнародну інтеграцію. Залучення міжнародної технічної допомоги також сприяє поглибленню структурних, правових реформ, демократизації суспільства, забезпеченню сталого економічного зростання, підвищенню екологічної та ядерної безпеки, підвищенню рівня й поліпшенню якості життя населення. Необхідністю вирішення перелічених завдань пояснюється затвердження Кабінетом Міністрів України Стратегії залучення міжнародної технічної допомоги на 2004-2007 роки.
Незважаючи на позитивні тенденції сталого економічного зростання, на сьогодні існує низка питань, вирішення яких потребує, зокрема, залучення міжнародної технічної допомоги. Оскільки Україна проголосила курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, для його реалізації першою чергою необхідно здійснити заходи щодо набуття членства в СОТ, адаптації, законодавства України до законодавства Європейського Союзу, створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом, укріплення засад ринкових інститутів, підвищення спроможності економіки витримати конкурентний тиск у зв’язку з розширенням Європейського Союзу [1].
Міжнародна технічна допомога сприяє структурним перетворенням в економіці України, утворенню нових демократичних інституцій, розвитку громадянського суспільства. Обсяги надходження такої допомоги в Україну значні: лише Сполученими Штатами Америки за останні 10 років було виділено понад 1,5 млрд. доларів США на виконання програм та проектів технічної допомоги в Україні [2,с.8], а загалом за період після проголошення незалежності Україна одержала 4 млрд. доларів США у формі міжнародної технічної допомоги [3].
Допомога, яка надається донорами у рамках технічного та техніко-економічного співробітництва, сприяє дотриманню курсу України на європейську інтеграцію, дає можливість залучати додаткові ресурси для підвищення стратегічних завдань розвитку, зменшує навантаження на державний бюджет, сприяє створенню додаткових робочих місць.
На сьогодні міжнародна технічна допомога є важливим інструментом реалізації політики міжнародної інтеграції України, здійснення структурних реформ і створення ринкової інфраструктури, розв’язання економічних та соціальних проблем.
Разом з тим чимало напрямів технічної допомоги, й передусім практичні результати від реалізації програм і проектів, особливо враховуючи значну їхню вартість, неповністю відповідають стратегічним цілям економічних і соціальних реформ. Головним чином це пов’язано як із зовнішніми, так і внутрішніми чинниками, відсутністю належної координації, прозорості та відповідальності вітчизняних одержувачів допомоги (реципієнтів) за реалізацією програм і проектів міжнародної технічної допомоги.
Донори, виходячи із власних завдань і пріоритетів, не завжди враховують інтереси українських контрагентів, нерідко нав’язують власні програми і проекти, лобіюючи інтереси окремих іноземних фірм. Українській стороні у таких випадках відводиться пасивна роль.
Вітчизняні реципієнти, недостатньо націлені на досягнення кінцевого результату від співробітництва, ставляться до технічної допомоги як до благодійності або марного витрачання коштів [4].
Зважаючи на важливість міжнародної технічної допомоги для національних інтересів України, правове регулювання діяльності чи, іншими словами, удосконалення правових засад залучення та використання ресурсів цієї допомоги вкрай недостатнє і є проблемним питанням, що потребує невідкладного вирішення. Зауважимо, що протягом 1990-2001 років практично не існувало жодного нормативно-правового акту, який би конкретно урегульовував бодай головні моменти діяльності, пов'язаної з міжнародною технічною допомогою. Це свідчить про відсутність продуманого підходу держави до цього питання протягом зазначеного тривалого періоду. Втім, хоча правове поле було відсутнє, технічна допомога в Україну надходила і регламентувалася вона у більшості випадків міжнародними договорами, на підставі яких ця допомога надавалася.
Ситуація змінилася у 2002 році, коли була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України №153 "Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги", у якій знайшов вираження державний підхід до регулювання відносин, в тому числі й майнових, стосовно залучення, використання та моніторингу такої допомоги. Проте разом із багатьма позитивними ознаками єдина система, про яку йдеться у згаданій постанові, має низку необґрунтованих або суперечливих положень, наслідки яких можуть негативно відбитися на ефективності надання міжнародної технічної допомоги.
Безпосередньою підставою одержання технічної допомоги є договори про її надання. Зобов'язальне право й сьогодні не містить положень стосовно таких договорів. Тому договір про надання технічної допомоги, який за своєю природою є цивільно-правовим, не знаходить належного місця у системі класифікації договорів. Відтак очевидною є потреба у чіткій дефініції цього договору, визначенні його ознак, істотних умов, предмета та інших елементів.
Вивчення можливих шляхів правового регулювання міжнародної технічної допомоги, а також оптимальне формулювання правової конструкції договору про надання цієї допомоги має принципове значення для України з огляду на триваючий процес переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки.
Можна однозначно стверджувати, що правове регулювання міжнародної технічної допомоги не було предметом комплексних досліджень як у вітчизняній, так і в зарубіжній правовій літературі. Більше того, публікації, що висвітлюють цю тематику у загальному або розглядають окремі елементи досліджуваної теми, є поодинокими.
В основу дослідження покладені, передусім теоретичні обґрунтування, що стосуються поняття міжнародної допомоги та договорів про її надання. При цьому були використані праці вітчизняних та зарубіжних учених у сфері договірного та інших інститутів, цивільного та міжнародного приватного права, зокрема: Є. Абросімової, П. Барнела, С. Брауна, В.А. Васильєвої, А. Воробйова, В.П. Грибанова, В.Н. Денисова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, М.С. Дороніної, Р. Кассена, В.І. Кисіля, В.М. Коссака, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Г.К. Матвєєва, Р. Мейбері, В. Нанівської, В.Т. Нора, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, П.М. Рабіновича, З.В. Ромовської, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, В.С Щербини.
Відсутність достатньої кількості наукових джерел та невеликого обсягу нормативно-правових актів у досліджуваній сфері певною мірою ускладнило науковий пошук у пропонованому дослідженні та викликало потребу формування власних підходів до аналізу досліджуваного предмета.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планами та програмами наукових досліджень кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка в рамках теми “Проблеми удосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство” і затверджена наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка від 01.07.2002 року №11/74.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування змісту поняття міжнародної технічної допомоги, виявлення ознак та правової природи договорів, за якими ця допомога надається, а також визначення шляхів та засобів удосконалення правового регулювання міжнародної технічної допомоги.
Відповідно до поставленої мети сформульовані такі завдання:
- визначити поняття “міжнародна технічна допомога”, “реципієнт”, “спеціально уповноважений орган”, “договір про надання міжнародної технічної допомоги” та ключові терміни, пов’язані з ними;
- розкрити зміст, виявити характерні ознаки, істотні умови та визначити порядок укладення договорів про надання міжнародної технічної допомоги;
- проаналізувати взаємовідносини між суб'єктами даного договору, а саме донором, реципієнтом, виконавцем та спеціально уповноваженим органом (бенефіціаром);
- виявити суперечності та прогалини у відповідному законодавстві України, які негативно впливають на діяльність стосовно залучення та використання технічної допомоги;
- запропонувати власний проект закону, який зміг би комплексно врегульовувати відносини, пов'язані з наданням міжнародної технічної допомоги.
Об'єктом дослідження є правові відносини з надання міжнародної технічної допомоги.
Предметом дослідження – є цивільно-правові положення та закономірності регулювання відносин, пов’язаних із наданням міжнародної технічної допомоги.
Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження, в роботі використано загальнонаукові та спеціальні юридичні методи пізнання правових явищ. Зокрема, структурно-системний метод дав можливість висвітлити внутрішню структуру договорів про надання міжнародної технічної допомоги, а також їхнє місце у системі договорів. За допомогою порівняльного методу встановлено співвідношення досліджуваних договорів з договором про пожертву (різновид договору дарування), інститутом гуманітарної допомоги та благодійництвом, проаналізовані різні підходи до регулювання міжнародної технічної допомоги на прикладі низки зарубіжних країн. Використання формально-юридичного методу дало змогу визначити правове поле, норми якого регулюють залучення та використання міжнародної технічної допомоги, засоби правового стимулювання надходження такої допомоги в Україну.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є першим у вітчизняному правознавстві монографічним дисертаційним дослідженням проблем цивільно-правового регулювання відносин із залучення, надання та використання міжнародної технічної допомоги в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
- визначено поняття “міжнародна технічна допомога”, а також виокремлено засоби правового стимулювання діяльності щодо її залучення;
- визначено критерії відмежування міжнародної технічної допомоги від інших подібних правових явищ: благодійної допомоги, гуманітарної допомоги, інвестицій, пожертви;
- обґрунтовано колізійну прив’язку відсилання до законодавства країни, з якою найтісніше пов’язані правовідносини стосовно надання міжнародної технічної допомоги;
- формульовано поняття договору про надання міжнародної технічної допомоги як різновиду правочину, відповідно до якого донор зобов’язується передати безоплатно певні ресурси, цінності з метою забезпечення підвищення соціального розвитку та науково-технічного рівня одержувача цієї допомоги (реципієнта), а реципієнт зобов’язується їх прийняти і використовувати відповідно до визначеної сторонами мети;
- визначено перелік істотних умов, які становлять зміст договору про надання міжнародної технічної допомоги;
- сформульовано визначення грантового договору, за яким іноземна держава, міжнародна організація, фізична чи юридична особа – нерезидент (грантодавець) зобов’язуються передати на безповоротній основі фізичній чи юридичній особі – резиденту (грантоодержувачеві) фінансові ресурси для реалізації цілей, визначених програмою, проектом міжнародної технічної допомоги;
- визначено правовий статус учасників відносин з надання міжнародної технічної допомоги: донора, виконавця (реципієнта), бенефіціара;
- запропоновано класифікацію договорів про надання міжнародної технічної допомоги за різноманітними критеріями;
- досліджено правові засоби заохочення надання і використання міжнародної технічної допомоги та цивільно-правова відповідальність учасників цих відносин;
- обґрунтовано пропозиції до чинного законодавства, спрямовані на удосконалення регулювання відносин з надання міжнародної технічної допомоги;
- розроблено проект Закону України “Про міжнародну технічну допомогу” на підставі висновків, обґрунтованих у дисертаційному дослідженні;
- визначено зміст типового договору про надання міжнародної технічної допомоги.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки, які містяться у дисертації можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності – для розробки Закону України “Про міжнародну технічну допомогу”, подальшого удосконалення законодавства щодо залучення, надання та використання міжнародної технічної допомоги, зокрема пропозиції до проекту Закону України “Про міжнародну технічну допомогу” були скеровані у законодавчий орган – Верховну Раду України;
- у практичній діяльності суб’єктів правовідносин з надання міжнародної технічної допомоги – при укладенні договорів про надання міжнародної технічної допомоги;
- у науково-дослідній діяльності – для подальшого наукового дослідження проблем, пов’язаних із залученням, наданням, використанням міжнародної технічної допомоги.
Найголовнішим щодо практичності результатів цього дослідження є можливість їхнього використання безпосередньо в емпіричній діяльності - адже у роботі теоретичний аналіз супроводжується демонстрацією практичних аспектів застосування того чи іншого положення законодавчого акту чи міжнародного договору.
Поряд з цим дисертантом виявлені недоліки правового регулювання у сфері залучення та використання технічної допомоги, процедури державної реєстрації проектів та програм такої допомоги. Це дало можливість сформулювати пропозиції щодо їхнього усунення, що сприятиме як удосконаленню правових форм залучення технічної допомоги в Україну, так і виробленню цілісного й ефективного підходу до регламентації досліджуваної сфери.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на наукових конференціях, зокрема на: Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів, присвяченій 80-річчю Білоруського державного університету “Удосконалення законодавства і правозастосування на сучасному етапі: проблеми і перспективи” (Мінськ, листопад 2001);. Науково-практичній конференції “Суб’єкти господарювання та економічна злочинність: питання попередження” (Донецьк, листопад 2001); VІІІ регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини” (Львів, лютий 2002); Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмельницьк, квітень 2002);. Науковій конференції “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (Острог, квітень 2002); ІX регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2003).
Результати дослідження неодноразово розглядалися на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Івана Франка.
Публікації. Результати наукового дослідження висвітлено в 10 публікаціях, у тому числі 4 фахових, 6 – інших опублікованих працях, які опосередковано відображають наукові здобутки дисертації.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків. Перший розділ містить два підрозділи, другий розділ – три підрозділи, третій розділ - два підрозділи. Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них 12 сторінок займає список використаних джерел (139 найменувань) та 15 сторінок – додатки до дисертації.

Список литературы

Висновки

Результати проведеного наукового дослідження лягли в основу розробленого автором проекту Закону "Про міжнародну технічну допомогу", який вміщено в кінці роботи, і є основою для обгрунтування таких висновків:
1. Проблема ефективності міжнародної допомоги є надзвичайно актуальною для України в контексті затвердження Кабінетом Міністрів України Стратегії залучення міжнародної допомоги на 2004-2007 роки. Внаслідок аналізу міжнародного та національного права, а також завдяки узагальнення практики надання міжнародної технічної допомоги, можна пропонуємо таке визначення міжнародної технічної допомоги:
міжнародна технічна допомога – це обладнання, матеріали, права інтелектуальної власності, інформація, грошові кошти, роботи (послуги) та інше майно, що надається на підставі договору між донором та реципієнтом (виконавцем) на безоплатній, безповоротній основі з метою забезпечення виконання соціально-економічних проектів (програм).
2. Доцільно статтю 2 проекту Закону України “Про міжнародну технічну допомогу” викласти в такій редакції: “Відносини, що виникають під час залучення, здійснення та використання міжнародної технічної допомоги в Україні, регулюються цим Законом, іншими законами і підзаконними нормативно-правовими актами України та належним чином укладеними й ратифікованими чи затвердженими міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України про міжнародну технічну допомогу, застосовуються положення міжнародного договору”.
3. Характеризуючи міжнародні договори України як підставу надання міжнародної технічної допомоги, слід зауважити, що у них поєднуються як публічні, так і приватноправові елементи. Так, з одного боку, такі договори укладаються відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів і урегульовують взаємні відносини суб'єктів міжнародного публічного права (а саме - держав та міжнародних організацій) з надання технічної допомоги, а з іншого - визначають цивільні права та обов'язки сторін (іноді конкретних органів держави-реципієнта), правовий статус майна, що передається, режим оподаткування цього майна та операцій з ним.
4. Аналізуючи Постанову Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги”, необхідно зазначити, що хоча нею і охоплюються більшість питань, що виникають з надання міжнародної технічної допомоги, але є ще низка питань, які не врегульовані. Зокрема, це стосується:
1). пільг, привілеїв та імунітетів, які повинні надаватися суб’єктам відносин стосовно надання міжнародної технічної допомоги;
2). форми, в якій може надаватися міжнародна технічна допомога;
3). визначення гранта та інших термінів, які трапляються в тексті, але не знаходять свого трактування в загальних положеннях;
4). визначення поняття та з’ясування правової природи договору про надання міжнародної технічної допомоги.
5. Зміст поняття “спеціальний уповноважений орган” (бенефіціар) необхідно розширити шляхом включення до нього місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Також необхідно уточнити коло потенційних реципієнтів, які б могли бути учасниками відносин з надання міжнародної технічної допомоги.
Реципієнт — це визначена в проекті і договорі про міжнародну технічну допомогу фізична особа, юридична особа (яка визнана такою відповідно до законодавства України), резиденти України, що одержують міжнародну технічну допомогу згідно з відповідним проектом (програмою).
6. На практиці у багатьох випадках податкові органи вимагають підтвердження благодійного статусу донора. У деяких країнах існують спеціальні сертифікати, які підтверджують такий статус (Великобританія, США, Канада, Австралія та ін.), а в деяких - спеціальний благодійний статус для громадської організації-донора не передбачений законодавством. У такому разі ця практична проблема може вирішуватися шляхом подання підтвердження, що за національним законодавством донор має статус некомерційної організації. Таким документом може бути свідоцтво про реєстрацію або виписка з державного реєстру. Як правило, у договорах про надання міжнародної технічної допомоги достатньо вказати вихідні дані державного сертифікату, що підтверджує некомерційний статус. Відтак в законодавстві України необхідно визначити правовий статус некомерційних організацій.
7. На думку автора, формулювання "міжнародна технічна допомога" у багатьох випадках не зовсім відповідає змісту терміна "технічна". Про це свідчать перелічені об'єкти допомоги та практика її надання в Україні, відповідно до якої переважна більшість такої допомоги надходить в Україну у вигляді фінансових ресурсів. Тому видається обґрунтованим ввести у законодавчу термінологію поняття "міжнародна допомога", яке б охоплювало міжнародну технічну допомогу, міжнародну фінансову допомогу та інші ресурси інвестиційного характеру на безповоротній та безоплатній основі та прийняти комплексний Закон, який би регулював ці відносини та розмежував їх від подібних правових явищ.
8. Порядок залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, який був затверджений Постановою Кабінету Міністрів України “Про порядок залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги”, встановлює обов'язковість державної реєстрації програм та проектів технічної допомоги для віднесення отриманих від донора ресурсів до цієї допомоги. Ця постанова застосовується лише до тих програм та проектів, які реалізуються відповідно до міжнародних договорів України.
Аналіз діючої системи державної реєстрації та моніторингу технічної допомоги, яка надходить в Україну, виявив чимало її недоліків, що не сприяють досягненню цілей, які повинна виконувати дана система згідно із законодавством. Зокрема, процедура реєстрації проектів та програм технічної допомоги є надмірно ускладненою і вимагає від реципієнта або виконавця необґрунтовано велику кількість документів. На нашу думку, слід максимально спростити механізм державної реєстрації таких проектів та програм. Також треба звернути увагу на досвід Російської Федерації з даного питання, де прийнята спеціальна Постанова уряду, яка містить перелік іноземних фондів та благодійних організацій, які звільняються від обов'язку реєструвати проекти стосовно надання технічної допомоги.
9. Очевидною є потреба у прийнятті комплексного Закону України “Про міжнародну технічну допомогу”, який би урегулював питання залучення та використання такої допомоги. Проект Закону України “Про міжнародну технічну допомогу” (внесений Кабінетом Міністрів України 17.01.2003 р. від №2651) містить низку позитивних моментів, проте потребує, як видається, перегляду підходу до системи реєстрації технічної допомоги.
З введенням в дію цього законопроекту буде неможливим ввезення в Україну міжнародної технічної допомоги підприємствами, установами та організаціями, міжнародними фондами та іншими донорами, які проводять свою діяльність в Україні, за прямими договорами з набувачами такої допомоги або через організацій-посередників, оскільки законопроект дозволяє ввозити в Україну міжнародну технічну допомогу лише тим донорам, які надають її відповідно до міжнародних договорів України. Вважаємо, що майбутній Закон України "Про міжнародну технічну допомогу" повинен розмежувати дві вищезгадані підстави надання міжнародної технічної допомоги.
10. Оскільки Цивільний кодекс України не містить колізійних норм, які регламентують відносини з “іноземним елементом” важливо затвердити закон, який був би кодифікаційним актом в галузі міжнародних приватних відносин. В цьому законі передбачити положення такого змісту: “Відносини з надання міжнародної технічної допомоги регулюються міжнародними договорами України та національним законодавством країни, на території якої здійснюється реалізація реципієнтом (виконавцем), погодженого з донором проекту (програми) ”.
11. Передача прав на використання результатів творчої діяльності повинна оформлятися договором про переуступку патента, ліцензійним договором чи договором про передання “ноу-хау” в рамках міжнародної технічної допомоги. Сторона договору про передачу міжнародної технічної допомоги – власник патента або “ноу-хау” – самостійно визначають межі переуступки свого права. У вигляді міжнародної технічної допомоги можуть передаватися будь-які права інтелектуальної власності, які визначаються такими та охороняються законодавством України. Право на об’єкти інтелектуальної власності мають різні характери, строк дії, але загалом всі вони можуть здійснюватися у вигляді міжнародної технічної допомоги.
12. Автором зроблено спробу сформулювати поняття договору про надання міжнародної технічної допомоги: договір про надання міжнародної технічної допомоги – правочин, за яким донор зобов’язується передати безоплатно певні ресурси, цінності з метою забезпечення підвищення соціального розвитку та науково-технічного рівня одержувача цієї допомоги (реципієнта), а реципієнт зобов’язується їх прийняти і використовувати відповідно до визначеної сторонами мети.
13. Істотними умовами договору про надання міжнародної технічної допомоги є:
- предмет (вид та обсяг допомоги);
- мета, для досягнення якої надаються ресурси та послуги;
- права та обов'язки донора та реципієнта;
- строк надання допомоги (наприклад одноразова передача або протягом певного строку);
- порядок координації надання міжнародної технічної допомоги;
- календарний графік здійснення заходів для реалізації проекту міжнародної технічної допомоги;
- порядок використання переданого обладнання або порядок його придбання;
- порядок звітності перед донором;
- відповідальність сторін за нецільове використання допомоги;
- кошторис витрат на реалізацію проекту;
- інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
14. Слід закріпити у законодавстві вимогу про те, що договір про надання міжнародної технічної допомоги повинен укладатися у письмовій формі.
Аналіз низки договорів про надання міжнародної технічної допомоги показав, що дуже часто вони містять відсилання до нормативних актів країни донора. У такому разі витяги з цих нормативних актів повинні додаватися до тексту договору як додатки. Вважаємо, таку ж вимогу слід застосовувати й до національних нормативних документів реципієнта.
15. На наш погляд, договори про надання міжнародної технічної допомоги можуть бути лише консенсуальними. Такий висновок базується на тому, що договори про надання міжнародної технічної допомоги мають бути укладені обов’язково у письмовій формі. Отже, момент виникнення прав і обов’язків у сторін за договором про надання міжнародної технічної допомоги збігається з часом досягнення згоди за всіма істотними умовами у визначеній законом формі.
16. Одним із критеріїв характеристики договору про міжнародну технічну допомогу є те, що, відповідно до законодавчого визначення міжнародної технічної допомоги, вона надається на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки економічних і соціальних реформ в Україні.
Безоплатність договору полягає в тому, що донор не має права вимагати у реципієнта еквівалентних дій майнового характеру. Також необхідно зазначити, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року №153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги”, можна ще виділити таку особливість договору як безповоротна основа. Це означає, що донор, надавши міжнародну технічну допомогу реципієнту, не може вимагати повернення технічної допомоги чи певне відшкодування за надані послуги, окрім випадків, прямо передбачених чинним законодавством. Наведене підкреслює безоплатний характер договору про надання міжнародної технічної допомоги.
17. Вважаємо за доцільне поняття “виконавець” в Постанові Кабінету Міністрів України “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги” та проекті Закону України “Про міжнародну технічну допомогу” викласти в такій редакції: “Виконавець – будь-яка фізична або юридична особа незалежно від форм власності створена відповідно до чинного законодавства України, що уклала письмовий договір з донором і співпрацюють за цим договором з бенефіціаром або спеціально уповноваженим органом, визначеним у міжнародному договорі”.
18. Виконавці (фізичні особи - нерезиденти) підлягають акредитації в установленому законодавством порядку. Враховуючи законодавчу неврегульованість акредитації виконавців фізичних осіб, пропонуємо ст. 13 Проекту Закону України “Про міжнародну технічну допомогу” доповнити частиною п’ятою в такий редакції: “Існуючий порядок акредитації юридичних осіб поширюється і на реципієнтів та виконавців фізичних осіб”.
19. Однією із спеціальних умов договору можна виділити об’єкт, куди може спрямовуватися міжнародна технічна допомога. Але, на жаль ні проект закону, ні Постанова Кабінету Міністрів України, не визначають поняття об’єкта, що, на нашу думку, є прогалиною у регулюванні цих відносин. Крім того в договорі повинна вказуватися мета спрямування міжнародної технічної допомоги. Перелічені умови договору про надання міжнародної технічної допомоги є істотними. Відтак можна стверджувати, що за відсутності однієї з умов даний договір не вважається укладеним. Визначення таких умов здійснюється шляхом з’ясування змісту конкретного договору і чинного законодавства про міжнародну технічну допомогу.
20. Аналіз низки договорів про надання міжнародної технічної допомоги засвідчив, що дуже часто вони містять відсилання до нормативних актів країни донора. Відповідно до Угоди про Японський грант від 4 грудня 1996 року, передбачено, що консультативні послуги стосовно технічної допомоги забезпечуються згідно з контрактами, що укладаються відповідно до “Основних положень залучення консультантів позичальниками Світового банку та Світовим банком як установи-виконавця”, затверджених Банком у серпні 1981 року. У такому разі витяги з цих нормативних актів повинні додаватися до тексту договору у вигляді додатків. Вважаємо, що таку ж вимогу слід застосовувати й до національних нормативних документів реципієнта.
21. Пропонуємо ст. 11 Закону України “Про рекламу” доповнити частиною другою такого змісту: “Не може вважатися прибутковою діяльність, пов’язана з розповсюдженням соціальної рекламної інформації, яка здійснюється в рамках надання міжнародної технічної допомоги”.
22. Видається що, зміст грантового договору можна визначити так: "За договором про надання гранту іноземна держава, міжнародна організація, фізична чи юридична особа-нерезиденти (грантодавець) зобов'язується передати на безповоротній основі фізичній чи юридичній особі-резиденту (грантоодержувач) фінансові ресурси для реалізації цілей, визначених програмою, проектом міжнародної технічної допомоги".
23. На нашу думку, у відносинах між первинним та вторинним грантоодержувачем, де перший відіграє роль грантодавця стосовно другого, присутні елементи відносин представництва між іноземним грантодавцем та первинним грантоодержувачем. Тому українським організаціям-грантоодержувачам слід укладати договори субгранту з вказівкою, що кошти передаються не від їхнього імені, а від імені іноземного грантодавця. Підставою для надання субгранту у такому разі має бути договір доручення, виданий іноземним грантодавцем або умова про можливість укладення договору субгранту в договорі про надання гранту. Якщо ж у договорі субгранту не зазначити відносини доручення або посилання на відповідний договір про надання гранту, то такий договір можна буде розглядати як цільове фінансування. У такому разі контролюючі органи будуть вправі позбавити субгрант пільгового режиму оподаткування.
24. Видається доцільним закріпити в майбутньому законі "Про міжнародну технічну допомогу" обов'язок реципієнта погоджувати питання призначення відповідальної особи з донором. Враховуючи вищенаведене, пропонуємо ст. 9 Закону України “Про міжнародну технічну допомогу” доповнити таким положенням: “У разі призначення відповідальної особи за цільове використання міжнародної технічної допомоги, реципієнт зобов’язаний погоджувати кандидатуру з донором”.
25. З метою забезпечення реалізації програм та проектів технічної допомоги, недопущення зриву впровадження таких проектів необхідно забезпечити звільнення від сплати мита, податків, інших обов’язкових платежів товарів (предметів), що ввозяться на митну територію України, призначених для виконання проектів у рамках міжнародних договорів України. Разом з тим, на термін виконання зазначених міжнародних договорів доцільно звільнити від податку на додану вартість операції, які призначені для виконання проектів у рамках цих договорів, ввезення (пересилання) на митну територію України устаткування та обладнання (машини, механізми, прилади, пристрої та ін.) транспортних засобів та матеріалів; виконання робіт та надання послуг; закупівлі товарів (сировини, матеріалів, устаткування й обладнання) на території України, які не продукують в Україні і є необхідними для виконання договорів про надання міжнародної технічної допомоги.
26. Важливо доповнити проект Закону України “Про міжнародну технічну допомогу” статтею “Відповідальність учасників відносин з надання міжнародної технічної допомоги” такого змісту:
“1. “Учасники відносин щодо міжнародної технічної допомоги, які її отримують та на яких законодавством покладено обов’язок виконання і моніторингу в разі невиконання або неналежного виконання обов’язків несуть цивільно-правову відповідальність.
2. Учасник договірних зобов’язань, який порушив свій обов’язок, несе відповідальність за збитки, завдані іншій стороні за наявності його вини, якщо інше не встановлено договором або законом.
3. Донор має право розірвати договір про надання міжнародної технічної допомоги у разі її нецільового використання реципієнтом.
4. У разі порушення договору донором реципієнт має право частково або в повному обсязі відмовитися від виконання договірного зобов’язання.
5. Сторона, яка порушила договірне зобов’язання, звільняється від зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося випадково або внаслідок непереборної сили.”
27. Видається доцільним доповнити ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України положенням в такій редакції: “До істотних належать такі порушення стороною договору, внаслідок яких унеможливлюється досягнення мети договору”. Доповнення такого змісту дасть можливість розірвати договори безоплатного характеру у разі порушення стороною їх умов щодо цільового використання майнових ресурсів.
28. В контексті відносин з надання міжнародної технічної допомоги, на нашу думку, більш оптимальнішим є застосування терміна “відмова від договору” в тих випадках, коли сторони не приступили до виконання договору. Якщо сторони договору про надання міжнародної технічної допомоги почали виконувати умови договору, то необхідно застосувати категорію “розірвання договору”.
29. Доцільно доповнити законодавство про міжнародну технічну допомогу положенням про відповідальність державних органів влади такого змісту: “У разі, коли органом державної влади (посадовою особою) в результаті неправомірних дій (бездіяльності) заподіяно збитки донору, шкода відшкодовується цим органом за рахунок власних коштів. За їх браком або недостатності відшкодування здійснюється з державного бюджету відповідного рівня”. Тому в бюджетному законодавстві необхідно передбачити джерела відшкодування заподіяної шкоди.

Список використаних джерел

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 року №15 “Про затвердження Стратегії залучення міжнародної технічної допомоги на 2004-2007 роки”// Офіційний Вісник України,-2004.-№ 2.-Ст.45
2. Стратегічний план Агентства США з міжнародного розвитку на 2003-2007 роки., с.8 //http: //www/usaid. kiev. ua/arc_f/html
3. Нанівська В. Вплив міжнародної технічної допомоги на здійснення економічних реформ в Україні. Пропозиції щодо покращення результатів співпраці//www/icps/kiev/ua
4. Лист-орієнтування Генеральної прокуратури України про посилення нагляду за законністю використання міжнародної технічної допомоги від 7 квітня 2001 року №07/2-70-вих.
5. Підкова І., Джерджора О. Світова історія ХІХ-ХХ століття. Словник.-Львів, 2000.-369с.
6. Л. Кістерський. План Маршалла для України //Урядовий кур’єр. – 3 серпня 2001р.
7. Нанівська В. Програми технічної допомоги в Україні: чи можна їх зробити більш ефективними і результативними ? // Міжнародний центр перспективних досліджень www. (icps. kiev. ua)
8. Soros on Global Governance Reform: Interesting but Disappointing// www. tni. org/archives/bello/soros. htm
9. Див: Завдяки програмам технічної допомоги Польща підготувалася до членства в ЄС // Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. Вісник центру, ,-2001 р-Число 107.
10. Ефективність надання Україні технічної допомоги потрібно суттєво підвищити// Інформаційний бюлетень Міжнародного центру перспективних досліджень. Вісник центру, -3 лютого 2003 року., -Число 175.- С. 2.
11. Акт державної податкової адміністрації у Львівській області №23-3/346 від 14 лютого 2001 року “Про результати проведеної тематичної перевірки клінічної лікарні Львівської залізниці”.
12. Закон України від 10 грудня 1991 року “Про дію міжнародних договорів на території України” //Відомості Верховної Ради України.-1992.-№10.-Ст.137.
13. Закон України від 22 грудня 1993 року “Про міжнародні договори України” //Відомості Верховної Ради України.-1994.-№10.-Ст.45.
14. Фединяк Г. Внутрішня узгодженість норм об’єктивного права як шлях до його верховенства // Майбутнє правової системи України.- К.,1996.-С.60-61.
15. Євінтов В. Україна у міжнародному співтоваристві // Сувернітет України і міжнародне право.-К: Манускрипт,1995.-С.37-58.
16. Конституція України //Голос України.-1996.-13 липня.
17. Узгодження законодавства України з правом міжнародних економічних організацій //Інститут законодавства Верховної Ради України. Законодавство України та міжнародне право. Збірник наукових праць. -К., 1998.- Вип.4.-С.215-223.
18. Буткевич В. К вопросу об обязанности государств согласовывать предписания внутригосударственного права с принципами и нормами современного международного права//Вестник Киев. ун-та. Междунар. отношения и междунар. права.-1980.-Вып.10.-С.35-43.
19. Коссак В. М. Правові засади іноземного інвестування в Україні. -Львів: Ценрт Європи,-1999.-240с.
20. Треуш С. М. Приватноправові конвенції Ради Європи: Автореф. дис... канд.. юрид. наук. К.-2003.-С.18.
21. Денисов В. Развитие теории и практики взаимодействия международного права и внутреннего права//Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве.-К.: Наукова думка, 1992.-С.7-24.
22. Буткевич В. Походження терміна “міжнародне право” //Український часопис міжнародного права.-1994.-№1.-С.3-73.
23. Российская правовая система и международное право: современные проблемы взаимодействия //Государство и право.-1996.-№2.-С.3-13
24. Угода між Урядом України та Урядом США про гуманітарне та техніко-економічне співробітництво від 7 травня 1992 р.- Ст.1
25. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. -К.: Україна., 2000. – 430с.
26. Гірма Гізау Аделе Система колізійних норм в міжнародному приватному праві. Автореф. дис.... канд. юрид. наук.-К., 1998. – С.8.
27. Шемчушенко Ю. С. Законодавство.// Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемчушенко (голова редк.) та ін.-К.,1998.-792с.
28. Д. Лилак Колізії наукових поглядів на поняття “законодавство” і практичну необхідність його нормативної легалізації /Право України.-2001., -№8.-С.48-51.
29. Закон України від 19 березня 1996 року. “Про режим іноземного інвестування”// Голос України. –1996.- 25 квітня.
30. Закон України від 22 травня 1997 року “Про оподаткування прибутку підприємств” // Урядовий кур’єр. – 1997.- 12липня.
31. Закон України від 3 квітня 1997 року “Про податок на додану вартість”// Відомості Верховної Ради України.-1997.-№168.-Ст.156.
32. Закон України від 16 вересня 1997 року “Про благодійництво та благодійні організації” // Відомості Верховної Ради України.-1997.-№46.-Ст.292.
33. Закон України від 22 жовтня 1999 року “Про гуманітарну допомогу” // Відомості Верховної Ради України.-1999.-№51.-ст.451.
34. Закон України від 22 грудня 1993 року “Про міжнародні договори України” // Відомості Верховної Ради України.-1994.-№10.-ст.45.
35. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.-2003.-№40.-Ст.356.
36. Митний кодекс України// Відомості Верховної Ради України.-2002.-№.38-39,- Ст.288.
37. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги” // Офіційний Вісник України, -2002.-№ 8.-Ст.340.
38. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 березня 1996 року № 320 “Про затвердження Типового положення про представництво Агентства координації в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та Севастополі”.
39. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 вересня 1993 року № 695 “Про створення Агентства міжнародного співробітництва та інвестицій”.
40. Указ Президента України від 15 січня 1996 року № 57 “Про представництво Агентства координації міжнародної технічної допомоги в Автономній Республіці Крим, областях, м.Києві та Севастополі”.
41. Даниленко Г. Применение международного права во внутренней правовой системе России: Практика Конституционного суда// Государство и право.-1996.-№11.-с.115-125.
42. В рамках написання дисертаційної роботи автором був підготовлений проект Закону України "Про •міжнародну технічну допомогу", який долучений до роботи як Додаток №1.
43. Постановление Правительства РФ от 24 декабря 2002 г. № 923 "О перечне иностранных и международных организаций, гранты которых не учитываются в целях налогообложения в доходах российских организаций - получателей грантов".
44. Талько В. Л. Міжнародно-правові форми співробітництва держав з міжнародними економічними організаціями. //Автореф. Дис....канд..юрид.наук. - К., 2000. – 18с.
45. Загальні положення спільного наказу Національного агентства з реконструкції та розвитку і Державної митної служби України "Про порядок контролю та митного оформлення вантажів міжнародної технічної допомоги".- 1997р.- №42/505.-15 жовтня, п.1.1.
46. Guide to Foreing Funding Sources available to Ukrainian Non-Profits. -Kiev., 2002.-P.207.
47. United Nations. Centre for Human Rights. Advisory services and technical assistance in the field of human rights/ Cetnre for Human Rights. 1988, p.9
48. Урядовий кур’єр.-2004, 21 січня.
49. Закон "О безвозмездной помощи (содействии) Российской Федерации и внесении изменений и дополнений в отдельные законодательные акты Российской Федерации о налогах и об установлений льгот по платежам в государственные внебюджетные фонды в связи с осуществлением безвозмездной помощи (содействия) Российской Федерации взято з сайту Державної Думи РФ (http://wbase.duma.gov.ru/ntc/fz.asp)
50. Брокгауз и Эвфрон Энциклопедический словарь. -Том 12.-С.4
51. Словарь иностранных слов. 4-е изд.-М.,1954.-С.268
52. Розенберг Дж. М. Инвестиции. Терминологический словарь.-М., 1997.-С.173
53. Фишер С., Дорибуш Р., Шмалензи Р. Экономика.-М.,1993.-829с.
54. Якуб Юсуф Фиссе. Правовое регулирование иностранньіх инвестиций (международно-правовые аспекты): Автореф. дис.... канд. юрид. наук.-К.,1995.-23с.
55. Комаров И. Инвестиции и рынок. -М.: Знание., 1991.- 63 с.
56. Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег.- М., 1978. – 494с.
57. Черевик Е. Инвестиционный процесс в развивающихся странах.- М.:Изд-во Ун-та дружбы народов, 1988.- 145с.
58. Богуславский М. Правовое положение иностранных инвестиций.- М., 1993.- 177с.
59. Богатырёв А. Инвестиционное право, - М.: Российское право, 1992. – 271с.
60. Массе П. Критерии и методы оптимального определения капиталовложений.- М.,1971.- 503с.
61. Рабінович П. Основи загальної теорії права і держави.- К.: 1994. -233с.
62. Любич О. Правовое регулирование иностранных инвестиций в Республике Беларусь // Хозяйство и право.- 1993. - №10.- С.65-75.
63. Чепурнов В.О. Правовий статус благодійних установ та товариств за законодавством України. Автореф. дис... канд.. юрид. наук.-К., 2004.-20с.
64. Літвіна О.Ю. Правове положення благодійних організацій в Україні. Автореф. дис... канд.. юрид. наук.-Х., 2003.-21с.
65. Глусь Н. С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту. Автореф. дис... канд.. юрид. наук.-К., 2000.-23с.
66. Угриновська О.І. Проблеми виконання рішень з корпоративних правовідносин //Захист корпоративних прав інвесторів в світлі нового Цивільного кодексу України. -Львів,2003.-С.37-43.
67. Кравчук В.М. Проблеми застосування Закону України “Про господарські товариства” в частині, що регулює припинення корпоративних правовідносин// Захист корпоративних прав інвесторів в світлі нового Цивільного кодексу України. -Львів,2003.-С.73-107.
68. Богдан Й.Г. Предмет судового розгляду в корпоративних правовідносинах // Захист корпоративних прав інвесторів в світлі нового Цивільного кодексу України. -Львів,2003.-С.20-28.
69. Яворська О.С. Проблемні питання правового регулювання ринку цінних паперів та діяльності акціонерних товариств. //Захист корпоративних прав інвесторів в світлі нового Цивільного кодексу України. -Львів,2003.-С.58-72.
70. Васильєва В.А. Поняття та правова природа юридичного посередництва // В кн.: Нові Цивільний і Кримінальний кодекси – важливий етап кодифікації законодавства України.- Івано-Франківськ, 2002.-280с.
71. Тихомиров Ю. А. Публичное право. -М.: БЕК,1995. -183 с.
72. Мозолин В. П., Францворт Е. Ф. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции. -М.,1988.-308с.
73. Римське право. За ред. О.А.Підопригори, Є.О.Харитонова.-К: Юрінком Інтер. 2003.-512с.
74. Гавзе Ф. И. Социалистический гражданско-правовой договор. -М.1972.-168с.
75. Грущинський І. М. Правове регулювання відносин у підприємництві.- Право України.-1998.-№2.- С.75-76.
76. Иоффе О. С. Обязательственное право. -М.: Госюриздат,1975. -432 с.
77. Договор в народном хозяйстве. -Алма-Ата,1987.-114 с.
78. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве. -М.: Госюриздат, 1950. -117 с.
79. Ромовська З. Проблеми загальної теорії права у проекті Цивільного кодексу України.-Українське право. – 1997 -.№3. - Ст.65-67.
80. Кодифікація приватного (цивільного) права України. За ред. А.Довгерта. К.: 2000.-336с.
81. Халфина Р. Что необходимо для правового обеспечения рынка ? // Советская юстиция.-1993.- №1- С.4-5
82. Сейнароев Б. М. Договор как механизм реализации и защиты деловых людей //Дело и право.-1996.-№6. С.46
83. Кабалкин А. Понятие и условия договора // Российская юстиция,-1996.-№6. -С.19
84. Закон України “Про власність”// Галицькі контракти.-1996.-№42. С.22
85. Даль В. Толковый словарь.-М., 1995.-Т.2.-С.153.
86. Луць В. Публічно-правові та приватно-правові засади регулювання підприємництва //Право України.-1996.-№5. -С.8.
87. Луць Володимир. Контракти у підприємницькій діяльності: Юрінком Інтер.-1999. –560с.
88. Луць В. Система договорів за проектом нового Цивільного кодексу: Вісник Академії правових наук України.-1997.-№1. -С.96.
89. Килимник І. Особливості правового регулювання договору комерційної концесії (франчайзингу): Автореф. дис.... канд. юрид. наук. –Харьків, 2003. – 8с.
90. Підопригора О. А., Підопригора О. О. Право інтелектуальної власності України. -К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336с.
91. Право інтелектуальної власності. За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. -К.: Видавничий дім, 2002. – 390 с.
92. Якубівський І. Є. Договір фінансового лізингу: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. -Львів.,2003. –17 с.
93. Гусейнов О. Юридическая природа инвестиционных соглашений (на примере Азербайджанського нефтяного соглашения с иностранными компаниями) // Хозяйство и право. – 1990. - № 12. – С.11-16.
94. Богуславський М. М. Международное частное право. – М.: Юрист, 1999.- 408с.
95. Вінник О. М. Інвестиційне право. – К.: Атіка., 2000.-264с.
96. Сімсон О. Е. Правові особливості договорів інвестиційного характеру: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. -Харьків., 2001. – С.11.
97. Britain’s overseas aid since 1979: between idealism and self-interest / edited by Anuradha Bose and Burnell., 1991.
98. Дороніна М.С. Організація міжнародних науково-технічних зв’язків. – Харків: - ХДЕУ, 1994.- Ч. І.-36с.
99. Моніторинг міжнародної технічної допомоги Львівської облдежадміністрації за 2002 рік.
100. Кисіль В., Шевченко Я. Договорный процесс во внешнеторговой деятельности Украины. //Реализация международно-правовых норм во внутренем праве.-К.: Наук. думка, 1992.- С.180-205.
101. Олюха В.Г. Цивільно-правовий договір: поняття, функції та система: Автореф.дис....канд.юрид.наук.-К., 2003. – 18 с.
102. Абросимова Е. Юридические аспекти деятельности некомерческих организацин., -М., 2000.- 186с.
103. Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. //Д.В. Боброва, О.В.Дзера, А.С.Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнецової.-К.: Юрінком Інтер,1999.-784с.
104. Порфир’єва О.К. Уніфікація правового регулювання умов зовнішньоекономічних контрактів в міжнародному приватному праві: Автореф.дис....канд.юрид.наук. –Харьків, 2000. – С.12.
105. Кисіль В.І. Механізми колізійного регулювання в сучасному міжнародному приватному праві. Автореф.дис....д-ра.юрид.наук.- Київ, 2001. – 24 с.
106. Прилуки виграли міжнародний грант // Урядовий кур’єр. – 2003. – 25 жовтня.
107. Типовий договір “Про надання міжнародної технічної допомоги”, який долучений до роботи, як Додаток №2
108. Знаменский Г. Хозяйственный механизм и право. – К.: Наук. думка, 1988.-157с.
109. Truman International Conference on Technical Assistance and Development (1970: Jerusalem) Technical assistance and Development: proceedings if the Truman International Conference… held at the Harry S. Truman Research Institute, the Hebrew University of: Jerusalem, May, 1970.- p.32.
110. Залесская С. Особенности заключения договора о гранте. //http://www.ngosnews.ru/serv_pgs/serv_inf/01_ellibr/02_buhg.htm
111. Лист ДПАУ № 12-0222/11-1754 від 30.12.96 "Щодо пільгового оподаткування в рамках міжнародної технічної допомоги"
112. Указ Президента України "Про Міністерство економіки України" № 1159 від 23.10.2000 р.
113. Урядовий кур’єр.-2003, -13 листопада.
114. За матеріалами web-сайту Державної податкової адміністрації України (http://www.sta.gov.ua/kyiv-reg/page.php3?sud)
115. Спільний наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції та Державної податкової адміністрації України " Про підтвердження пільг щодо звільнення від сплати податку на додану вартість товарів, робіт, послуг, що надходять в Україну у вигляді міжнародної технічної допомоги в рамках реалізації Програми прикордонного співробітництва ТАСІS" в Україні N242/419 від 18.10.2001р.
116. Самощенко И., Фарукшин М. Ответственность по советскому законодательству.-М.:Юрид.лит., 1972.-168с.
117. Тархов В. Ответственность по советскому гражданському праву.- Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1973.-456с.
118. Братусь С. Юридическая ответственность и законность.-М.: Юрид. лит., 1976.-214с.
119. Ромовская З. Защита в советском семейном праве. – Львов, 1985.-180с.
120. Малеин Н. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях.- М.: Наука, 1968.-207с.
121. Юридична відповідальність (цивільні аспекти). –Львів: Вища школа, 1975.- 196с.
122. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву (теоритические проблемы). – М.:Изд-во Моск.ун-та, 1981.-239с.
123. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданських прав.- Свердловськ, 1973.- С.13.
124. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданському праву.- М.,1967.-359с.
125. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (теоритические аспекты). –М.: Юрид.лит., 1976.-214с.
126. Савицька А.М. Суть цивільно-правової відповідальності // Юридична відповідальність.- Л., 1975.- С.5-6.
127. Цивільне право України: Підручник// за ред.О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової.-К.: Юрінком Інтер, 2002. Кн.1 -С.696-697.
128. Матвеев Г. Основания гражданско-правовой ответственности.- М.: Юрид.лит., 1970.-312с.
129. Моніторинг міжнародної технічної допомоги Львівської облдержадміністрації за 2003р.
130. Савицкая А. Возмещение ущерба, причиненного ненадлежащим врачиванием.-Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1982.-195с.
131. Малеин Н. Правонарушение: понятие, причины, ответственность.-М.: Юрид. лит., 1985.-192с.
132. Луць В. Строки в цивільних правовідносинах.-Львів, 1992.-108с.
133. Боброва Д. Деликтная ответственность и ее роль в охране прав граждан и социалистических организаций // Повышение роли гражданско-правовой ответственности в охране прав и интересов граждан и организаций.- К., 1988.-С.146-149.
134. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданських прав. – М.:Статут.2001.-С.133.
135. Коссак В.М. Проблеми припинення цивільно-правових зобов’язань в світлі нового Цивільного кодексу України // Гармонізація законодавства України з правом Європейського Союзу. -Львів, 2003.-с.34-41.
136. Братель О.Г. Цивільно-правові наслідки надзвичайних ситуацій: Автореф.дис....канд.юрид.наук. -Харків, 2003.- 18 с.
137.