Безух Олександр Васильович. Теоретичні проблеми правового регулювання відносин економічної конкуренції в Україні

Краткое описание

Безух Олександр Васильович. Теоретичні проблеми правового регулювання відносин економічної конкуренції в Україні.- Дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.04, Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака. - Київ, 2015.- 405 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ф. Г. БУРЧАКА

На правах рукопису
БЕЗУХ ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК [346.545/.546+346.9](477)

Теоретичні проблеми правового регулювання відносин економічної конкуренції в Україні
Спеціальність 12.00.04 - Господарське право; господарське процесуальне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант -
Щербина Валентин Степанович
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Київ 2014

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………...4

РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні аспекти відносин економічної конкуренції та їх правового регулювання ………………………… 17
1.1. Проблеми визначення економічної конкуренції та предмета правового регулювання ………………………… 17
1. 2. Співвідношення приватних та публічних інтересів при здійсненні правового регулювання економічної конкуренції..……………………….. 36
1. 3. Сутність економічної конкуренції як правових відносин…………70
1. 4. Правові форми відносин в економічній конкуренції…….. . ..…110
1.5. Місце конкурентного права в системі права України………..…123
Висновки до Розділу 1.………………………………………………...141

РОЗДІЛ 2. Забезпечення права на добросовісну конкуренцію у господарській діяльності ………………………….146
2. 1. Право на економічну конкуренцію як суб’єктивне право та економічна свобода учасників ринкових відносин ……………….….146
2. 2. Система державних органів у сфері забезпечення економічної конкуренції ………………………….164
2. 3. Засоби державного регулювання відносин у сфері економічної конкуренції ………………………….188
2. 4. Правила економічної конкуренції як правова категорія……….214
Висновки до Розділу 2 ………………………………………………244

РОЗДІЛ 3. Правове регулювання відносин у сфері захисту економічної конкуренції ………………………….249
3.1. Обмеження ділової практики в сфері економічної конкуренції внаслідок протиправних дій суб’єктів господарювання………………….249
3.2. Обмеження конкуренції з боку органів державної влади й місцевого самоврядування ………………….……....267
3.3. Правове регулювання діяльності природних монополій……….280
3.4. Суб’єкти правовідносин у сфері захисту економічної конкуренції та особливості їх правового статусу ………………………….292
Висновки до Розділу 3 .………………………………………………..311

РОЗДІЛ 4. Особливості правопорушень у сфері економічної конкуренції ………………………….315
4. 1. Особливості складу господарського правопорушення у сфері економічної конкуренції ………………………….315
4. 2. Поняття та особливості господарсько-правової відповідальності за порушення у сфері економічної конкуренції ………………………….345
Висновки до Розділу 4 ……………………………………………….364

ВИСНОВКИ ………………………….368

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………..379

ВСТУП

Актуальність теми визначається розвитком ринкових відносин та конкурентного середовища, захист якого гарантований Конституцією України.
Просування України до Європейського Союзу (ЄС), необхідність гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС зумовлює необхідність визначити шляхи розвитку законодавства в сфері господарювання, зокрема підприємництва, та застосування відповідного правового впливу держави на нові економічні відносини, що виникають. Перехід від планової регульованої економіки до ринкової, що забезпечувався прийняттям значного масиву господарсько-правових нормативних актів, не супроводжувався науковим осмисленням відмінності ринкових господарських відносин від тих, що існували раніше.
Застосування переважно адміністративного впливу на економічні процеси, нехтування економічною природою окремих чинників конкурентної діяльності, прийняття в Україні законодавства щодо захисту економічної конкуренції без визначення суті добросовісної конкуренції, взаємозв’язку господарських відносин із процесами державного регулювання та саморегулювання діяльності учасників ринку не сприяло розвитку економіки України та забезпеченню вільної конкуренції. Залишається нез’ясованим розуміння змісту поняття права на економічну конкуренцію, правил економічної конкуренції, про які наголошується в Конституції України.
Економічну конкуренцію як суспільне явище та правові відносини в сфері господарювання, в тому числі окремі аспекти щодо економічної конкуренції, розглядали багато вчених. Теоретичну основу дослідження склали наукові праці правознавців України та інших країн, зокрема, С. С. Алексєєва, Ю. Є. Атаманової, О. А. Беляневич, Г. Х. Боденхаузена, С. С. Валітова, О. М. Вінник, О. П. Віхрова, В. П. Грибанова, В. І. Єременка, . В. Качаліна,О. Д. Крупчана,Н. М. Корчак,В. К. Мамутова, О. В. Малько, Т. Нойффера, І. Г. Побірченка, О. П. Подцерковного, А. В. Полякова, Г. В. Пронської, Н. О. Саніахметової, К. Ю. Тот’єва, В. С. Щербини, Р. Штобера, Ф. А. Хайєка, Р. О. Халфіної а також відомих економістів М. Е. Портера, Р. Кірцнера, Е. Чемберлена, Й. Шумпетера та інших. Разом з тим, зв’язок економічної конкуренції із системою правового регулювання різноманітних відносин, які виникають у сфері господарювання, не досліджувався.
Тому існує необхідність наукового дослідження економічної конкуренції як суспільного явища та системи її правового регулювання, обґрунтування та визначення функцій державних органів щодо регулювання конкуренції, функцій саморегулювання господарських відносин, узагальнення існуючого досвіду в сфері регулювання конкурентних відносин та захисту економічної конкуренції.
В цій роботі розглядається вплив відносин, які виникають унаслідок економічної конкуренції на юридичні властивості права, правове оформлення та регулювання таких відносин, досліджується еволюція відносин економічної конкуренції, пов’язана з розвитком системи господарських відносин, та місце й принципи конкуренції в системі господарської діяльності, яка згідно з основними засадами внутрішньої політики України має відповідати ринковим правилам.
Аналіз процесу розвитку відносин економічної конкуренції, законодавства про її захист в Україні, досвіду його застосування дає змогу виявити його ефективність, виробити шляхи удосконалення законодавства та розвитку господарського правового порядку в умовах ринкової економіки.
Зв’язок роботи з науковими планами і темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України за темами № 0108U000491 «Проблеми правового забезпечення державного регулювання та управління в сфері підприємницької діяльності». Тема дисертації затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України 31 травня 2006 р. (протокол № 5).
Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення сутності відносин у сфері економічної конкуренції та їх вплив на юридичні властивості права, правових форм їх здійснення, методів обмеження та усунення економічної конкуренції, припинення порушень та захисту економічної конкуренції, визначення місця норм, які регулюють відносини економічної конкуренції, у системі правового регулювання підприємницької діяльності, а також розробка рекомендацій по вдосконаленню чинного законодавства України щодо забезпечення добросовісної конкуренції та захисту економічної конкуренції.
Відповідно до цієї мети дослідження робота має такі задачі:
– з’ясувати сутність та зміст права на економічну конкуренцію;
– визначити сутність і суттєві ознаки правових відносин, що виникають у процесі функціонування економічної конкуренції, та визначити правові форми відносин економічної конкуренції;
– з’ясувати системний зв’язок відносин економічної конкуренції із господарськими правовідносинами;
– визначити засоби державного регулювання економічної конкуренції;
– розкрити сутність правил та особливості обмежень економічної конкуренції;
– визначити особливості складу правопорушень в сфері захисту економічної конкуренції та відповідальності в зазначеній сфері;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регулює відносини економічної конкуренції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі функціонування економічної конкуренції та здійснення господарської діяльності в ринкових умовах.
Предметом дослідження є теоретичні проблеми правового регулювання відносин економічної конкуренції в України, закономірності функціонування відносин економічної конкуренції та їх правового регулювання у господарській діяльності.
Методи дослідження. Всебічне та об’єктивне дослідження об’єкта та предмета дослідження в частині досягнення поставлених завдань ґрунтується на використанні загальнонаукових, філософських та спеціальних правових методів наукового пізнання. Дослідницький потенціал загальнонаукових та філософських методів значною мірою використовувався комплексно, що дозволило їх системно доповнювати теоретико-евристичними можливостями методології правової науки.
Застосування можливостей діалектичного методу сприяло виявленню закономірностей функціонування відносин економічної конкуренції як об’єкта правового регулювання, уточнено понятійний апарат відносин економічної конкуренції, взаємозв’язок економічної конкуренції і господарських відносин, діалектику конкуренції і монополії, роль держави, як найкрупнішого гравця на ринку та, одночасно, його регулятора у розвитку, захисті конкуренції, здійсненні правопорушень у сфері економічної конкуренції, сформовано теоретичне підґрунтя дослідження.
Метод аналізу і синтезу використано для виокремлення із загального поняття відносин економічної конкуренції поняття права на економічну конкуренцію, яке є похідним від конкуренції як економічної свободи. За допомогою вказаного методу досліджувався та встановлювався взаємозв’язок різноманітних учасників ринкових відносин (держава, суб’єкти господарювання, споживачі), що створює економічну конкуренцію як суспільне явище, в якому поєднуються публічногосподарські та приватногосподарські зв’язки. Це обумовлює особливість державного регулювання у сфері економічної конкуренції. Через призму формально-логічного методу у дослідженні виявлено зв’язок між нормативними приписами різноманітних державних актів, що регулюють питання функціонування та захисту економічної конкуренції, та існуючою практикою їх застосування.
Системно-структурний метод застосований з метою визначення проблем обмеження економічної конкуренції, відмежування порушень економічної конкуренції із проявами мотиваційної, фінансової слабкості суб’єктів господарювання.
Порівняльно-правовий метод використано для виявлення протилежностей, відмінностей і рис тотожності суспільних відносин у сфері економічної конкуренції, виявлення закономірностей їх функціонування і розвитку. Дослідження емпіричної бази відносин економічної конкуренції допомагає розкрити техніко-юридичні риси схожості та відмінностей тих чи інших правових інститутів та їх елементів.
Історичний метод пізнання дав змогу дисертанту на основі праць дореволюційних, радянських та сучасних науковців встановити об’єктивні закономірності формування інституту правового регулювання економічної конкуренції, конкретних механізмів його реалізації.
За допомогою методу моделювання розроблені практичні рекомендації щодо удосконалення правового регулювання у сфері економічної конкуренції та забезпечення підвищення конкурентоспроможності України в умовах міжнародних інтеграційних процесів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що надане визначення суб’єктивного права на економічну конкуренцію, правил економічної конкуренції що регулюють добросовісні відносини економічної конкуренції та їх взаємозв’язок із спотворенням конкуренції, особливості правового статусу та взаємозв’язок учасників ринкових відносин, певні особливості відповідальності за правопорушення у сфері економічної конкуренції. Внаслідок здійснення дисертаційного дослідження дисертантом сформульовано низку наукових положень та висновків, що мають ознаки новизни та виносяться на захист:
вперше:
1. розроблено поняття суб’єктивного права на економічну конкуренцію як права особи на безперешкодний вільний доступ на ринок з метою задоволення власних потреб в економічних благах, свободи економічної діяльності при дотриманні встановлених або визнаних правил здійснення господарської діяльності, припинення неправомірних дій в конкуренції та відшкодування шкоди;
2. обґрунтовано поняття «економічної конкуренції» в розумінні економічної свободи як закріплений законодавством принцип регулювання господарських відносин, гарантію держави щодо дотримання господарського правового порядку, створеного на ринкових засадах, що забезпечує свободу доступу на ринки, свободу економічної діяльності, надання можливості здійснювати підприємницьку діяльність у межах, визначених законом, та захист споживачів;
3. запропоновано поняття правил економічної конкуренції як комплексу правових явищ, що включає, по-перше, правові принципи, що забезпечують економічну конкуренцію, по-друге, правові приписи та заборони, які мають як нормативний, так і ненормативний характер (дотримання торгових та інших чесних звичаїв у підприємницької діяльності), по-третє, реалізацію органами влади та управління, суб’єктами господарювання правових принципів та приписів у сфері господарювання, які знаходяться у взаємозв’язку між собою та здійснюють вплив на весь господарський правовий порядок в ринкових умовах;
4. обґрунтовано висновок, що споживачі (фізичні і юридичні особи), вступаючи в приватний господарський зв’язок (господарські правовідносини) із суб’єктом господарювання з приводу придбання товару, створюють публічний господарський зв’язок між суб’єктами господарювання на певному ринку, перетворюючи їх у конкурентів, та з органами влади і адміністративно-господарського управління, що забезпечують (гарантують) існування та захист економічної конкуренції;
5. розкрито зміст принципу добросовісності у господарській діяльності та конкуренції, який полягає в тому, що кожний суб’єкт господарювання має неухильно дотримуватися вимог нормативних документів, торгових та інших чесних звичаїв, що регулюють порядок здійснення господарської діяльності, незалежно від наявності встановленої відповідальності за їх порушення, та має право очікувати такої поведінки від інших суб’єктів господарювання, що є конкурентами;
6. запропоновано поняття засобів державного регулювання у сфері економічної конкуренції як правових інструментів, визначених державою, що мають дозвільний, зобов’язуючий чи забороняючий характер, за допомогою яких забезпечують певний стан відповідного ринку, існування на ньому процесу економічної конкуренції та усунення перешкод на її шляху, виконання властивих економічній конкуренції функцій регулювання ринкових процесів;
7. обґрунтовано поняття визначення меж ринку як засобу державного регулювання, якими є встановлені нормативно-правовими актами величини, які характеризують стан ринку товару або положення на ньому суб’єктів господарювання, що забезпечують існування економічної конкуренції та протидію її обмеженню та встановлюються у вигляді приписів;
8. надана класифікація видів меж ринку, які можна поділити на три групи. Перша – оціночні економічні категорії, які визначаються компетентним державним органом на підставі загальних економічних критеріїв в кожному конкретному випадку. Друга група – кількісні показники участі суб’єкта господарювання у відносинах на товарному ринку чи в організаційно-господарських відносинах. Вони надають можливість встановити або певні стандарти відносин на товарному ринку, або положення суб’єкта господарювання відносно інших учасників ринкових відносин. Третя група – показники професійних якостей та вимог до учасників ринку – суб’єктів господарювання або товарів, які ними реалізуються;
9. з’ясовано, що економічна конкуренція як безпосередня діяльність її учасників, які реалізують власні економічні інтереси, створює нормоутворюючий факт, згідно з яким всі суб’єкти господарювання повинні забезпечувати та виконувати правила конкуренції, які випливають з дії економічних законів. Дії та відносини в економічній конкуренції, не врегульовані безпосередньо в правових нормах, також можуть породжувати юридичні наслідки;
10. доведено, що правовідносини в економічній конкуренції – це структурований багатогранний зв’язок між суб’єктами ринку, який передбачає за наявності одного і того ж предмета правового регулювання, майнових і особистих немайнових відносин рівних учасників ринку застосовування різних методів і засобів правового впливу та особливого правового режиму;
11. аргументовано, що правовідносини у сфері економічної конкуренції, які виникають між учасниками ринку, є структурованими, складають єдину систему та будуються у певній ієрархії при домінуванні загальних (загально регулятивних) правовідносин. Ці зв’язки виникають навколо певного економічного результату господарської діяльності та тісно пов’язані із закономірностями функціонування економіки в цілому;
12. обґрунтовано, що правові відносини економічної конкуренції, які існують як загальні правовідносини, унаслідок дій органів влади та управління або суб’єктів господарювання можуть перетворюватися в персоніфіковані правові відносини, які визначають функції та зобов’язання конкретних учасників ринку одного перед другим щодо підтримання загального економічного механізму конкуренції та господарського правового порядку для забезпечення розподілу та споживання економічних благ (здійснення правопорушення, припинення неправомірних дій, притягнення до юридичної відповідальності, забезпечення конкуренції при здійсненні певних господарських дій);
13. доведено, що поняття монополії та домінування на ринку є різними. Критерієм домінування суб’єкта господарювання в економічній конкуренції є його спроможність в односторонньому порядку визначати рівень ціни товару, який не може бути замінений іншим товаром при споживанні, і здійснювати вирішальний вплив на загальні умови реалізації товару на відповідному товарному ринку, коли зміна ціни товару не обумовлює відповідне такій зміні зниження попиту на товар. Поєднання домінування із утрудненням доступу конкурентів на відповідний товарний ринок унаслідок наявності економічних, технологічних, адміністративних або інших обмежень свідчить про наявність монополії;
14. аргументовано, що економічна діяльність держави призводе до виникнення конфлікту між охоронними функціями держави в сфері економічної конкуренції в приватному секторі та її економічними інтересами щодо забезпечення соціальної стабільності. Наведена проблема потребує окремого правового врегулювання з метою обмеження необґрунтованого втручання держави в економічну діяльність.
удосконалено:
15. поняття бар’єрів вступу на ринок суб’єктів господарювання як обставин, які не залежать від волі суб’єктів господарювання та унеможливлюють їх вільний вихід на ринок. Інші перешкоди доцільно визначати як обмеження можливостей доступу суб’єктів господарювання на ринок унаслідок економічної, фінансової або мотиваційної слабкості;
16. поняття конкурентного права України як інституту господарського права, що є сукупністю правових норм, спрямованих не тільки на захист економічної конкуренції, обмеження і регулювання процесів монополізації, заборону обмежувальної практики в господарській діяльності та недобросовісної конкуренції, захист прав споживачів, регулювання діяльності природних монополій, а й на забезпечення функціонування та розвиток добросовісної економічної конкуренції на підставі певних принципів, економічних за змістом і правових за формою, в межах певного галузевого правового режиму, який передбачає оптимальне поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного врегулювання макроекономічних процесів;
17. поняття відповідальності у сфері відносин економічної конкуренції як правовідношення, метою якого є не тільки застосування санкцій, а й застосування всіх передбачених законом засобів впливу до особи, яка порушила правову норму, з метою відновлення публічного господарського зв’язку між суб’єктами конкуренції, суб’єктами конкуренції і споживачами.
18. висновок, що незважаючи на переважно охоронний характер відносин та застосування відповідальності у сфері економічної конкуренції, головною повинна бути не штрафна, а відновлювальна функція, оскільки вона повинна забезпечувати відновлювання справедливих умов господарської діяльності та конкурентних відносин;
19. положення, що правове регулювання конкуренції та правозастосування повинні забезпечити подолання наслідків зіткнення між собою принципу свободи підприємницької діяльності (свобода договору) та принципу свободи конкуренції як обов’язку суб’єктів господарювання не використовувати власність у господарській діяльності на шкоду людині й суспільству, дотримуватися правил конкуренції на підставі досягнення балансу економічних інтересів учасників конкурентних відносин, незалежно від того, чи існують правові заборони конкретних господарських учинків. Дотримання принципу свободи конкуренції забезпечує публічний інтерес. Свобода підприємницької діяльності забезпечує, насамперед, приватний інтерес;
дістали подальшого розвитку:
20. визначення поняття економічної конкуренції як суспільного явища: з правової точки зору — це процес, в якому реалізуються правовідносини суб’єктів господарювання й споживачів, який має наслідком такий стан товарного ринку, при якому суб’єкти господарювання мають вільний доступ до ресурсів, спроможні виробляти товар певної якості, вільно встановлювати на нього справедливу ціну, а споживачі для задоволення власних потреб мають можливість свідомо вибирати товар між товарами кількох продавців;
21. положення щодо особливості регулювання господарських конкурентних відносин шляхом встановлення генеральних заборон у сфері економічної конкуренції, які пов’язані не з конкретними діями (конкретним складом правопорушення), а з їх наслідками, тобто впливом або можливістю такого впливу з боку суб’єкта господарювання на економічну конкуренцію;
22. визначення поняття «механізм ринку» з точки зору конкуренції – як, насамперед, механізму оцінки результатів діяльності суб’єктів господарювання за допомогою споживачів, які надають перевагу продукції тих чи інших суб’єктів господарювання, та розподілу результатів такої діяльності між переможцями у конкурентній боротьбі у вигляді переважної частки суб’єкта на ринку та його високої стабільної норми прибутку. Завдяки дії цього механізму частка на ринку та рівень прибутків переможця у конкуренції зростає, що призводить до створення монополії;
23. положення щодо діалектичної взаємодії вільної конкуренції і монополії як наслідку її розвитку, яка у господарських відносинах створює мотив (інтерес) здійснення підприємницької діяльності для отримання суб’єктами господарювання певних економічних благ (прибутку, частки на ринку). Створення певної монополії унаслідок розвитку господарських відносин та отримання перемог у конкурентній боротьбі призводить до зворотної реакції щодо посилення конкурентної боротьби та намагання отримати становище монополіста.
Практичне значення одержаних результатів. Основним результатом дисертаційного дослідження є розробка комплексу взаємопов’язаних наукових положень щодо регулювання, здійснення та захисту економічної конкуренції в господарській діяльності та їх вплив на процес конкуренції. Правовідносини складаються з приводу приватного отримання певних майнових блага суб’єктами господарювання і споживачами і збалансування з боку держави приватних прав з іншими цінностями, що гарантуються і забезпечуються державою.
В дисертації сформульовані і обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства стосовно загального поняття економічної конкуренції, закономірностей її функціонування як процесу, що призводить до певного стану ринків та економіки в цілому, та взаємозв’язок економічної конкуренції із правами і обов’язками учасників ринкових відносин.
Пропозиції щодо вдосконалення господарського законодавства відповідно до змісту дослідження були подані до Комітету з питань науки та освіти Верховної Ради України, обговорювались на засіданні Комітету та будуть враховані при внесенні змін до законодавства.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданні Вченої ради НДІ приватного права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака НАПрН України, доповідалися на науково-практичних конференціях, семінарах, «круглих столах»: Науково-теоретичній конференції «Методологія приватного права» (м. Київ, 30 травня 2003 р.), міжрегіональної наук.-практ. конф. «Корпоративне право в Україні: становлення та розвиток» (м. Івано-Франківськ, 26–27 вересня 2003 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Нормативно-правове забезпечення процесів євроатлантичної інтеграції України» (м. Київ, 24 вересня 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики» (м. Харків, 29–30 квітня 2004 р.), Парламентських слуханнях «Законодавче забезпечення сучасної економічної політики в умовах конституційної реформи» (м. Київ, 18 травня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч» (м. Київ, 2006 р.), Науково-практичній конференції «Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи» (м. Київ, 24 листопада 2006 р.), Науково-практичній конференції «Вдосконалення судоустрою та господарського судочинства: проблеми і перспективи» (м. Донецьк, 12–13 квітня 2006 р), Науково-практичній конференції «Державне регулювання економічних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування у господарських спорах» (м. Київ, 17 червня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Методология частого права: современное состояние и перспективы развития» (м. Київ, 22–23 травня 2009 р.), Круглому столі «Проблеми модернізації господарського законодавства» (м. Київ, 1 грудня 2010 р.), Науково-практичній конференції «Становлення господарської юрисдикції в Україні – 20 років досвіду» (м. Одеса, 24–26 травня 2011 р.), Круглому столі «Діалектика публічних і приватних інтересів у державному регулюванні економіки» (м. Київ, 8 листопада 2013 р.), Круглому столі «Правовий порядок у підприємницьких відносинах: засоби забезпечення» (м. Київ, 11 квітня 2014 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 2 монографії одноособово, розділи у 3 колективних монографіях, 29 статей у фахових юридичних наукових виданнях, 1 науково-практичний коментар у співавторстві, тези 13 доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення відносин економічної конкуренції із точки зору права і у зв’язку із господарськими відносинами та нове вирішення наукової проблеми визначення економічної конкуренції як суб’єктивного права і економічної свободи, правил економічної конкуренції, обмежень конкуренції у взаємозв’язку із правилами її здійснення, визначення особливостей правового статусу та взаємозв’язку учасників ринкових відносин, правопорушень і відповідальності у сфері економічної конкуренції. На підставі аналізу відносин економічної конкуренції пропонується новий погляд на господарські правові відносини.
Економічна конкуренція з точки зору права – це процес, в якому реалізуються загальні правовідносини між учасниками ринку (органами влади і управління, суб’єктами господарювання, споживачами), які перетворюються в різноманітні персоніфіковані відносини між окремими учасниками. Ці правовідносини виникають навколо певного економічного результату господарської діяльності та тісно пов’язані із закономірностями функціонування економіки в цілому. Визначення в правових нормах і актах правозастосування певних станів ринку або положення окремих суб’єктів на ринках товарів забезпечує оцінку такого процесу з боку суспільства та його відповідність суспільним інтересам.
Право на економічну конкуренцію як суб’єктивне право варто визначити як право особи очікувати від інших учасників відносин економічної конкуренції відсутності перешкод щодо вільного доступу на ринок, свободи економічної діяльності при дотриманні встановлених або визнаних правил здійснення господарської діяльності, вимагати припинення неправомірних дій в конкуренції та відшкодування збитків.
Економічну конкуренцію як економічну свободу можна визначити як закріплений принцип регулювання господарських відносин, гарантію держави щодо дотримання господарського правового порядку, створеного на ринкових засадах та забезпечуючого свободу доступу на ринки та свободу економічної діяльності, надання можливості здійснювати приватну підприємницьку діяльність у межах, визначених законом, та захисту споживачів.
Свобода підприємницької діяльності та економічної конкуренції забезпечують виконання політико-економічної (визначення економічної політики та засобів її реалізації) та індивідуально-правової (забезпечення конкретних прав суб’єктів ринку) функцій. Конституцією України закріплено об’єктивний принцип побудови економіки та господарських відносин – принцип свободи підприємництва та економічної конкуренції, який передбачає, що вільної конкуренції надається державний захист та створюється особливий суспільний порядок для всіх суб’єктів ринку (господарський правовий порядок).
Правила економічної конкуренції як правова категорія це комплекс компонентів, що включає, по-перше, правові принципи, що забезпечують економічну конкуренцію, по-друге, правові приписи та заборони, які мають як нормативний, так і ненормативний характер (дотримання торгових та інших чесних звичаїв у підприємницької діяльності), в-третіх, дії органів влади та управління, суб’єктів господарювання, що безпосередньо реалізують правові принципи та приписи у сфері господарювання, які знаходяться у взаємозв’язку між собою та здійснюють вплив на весь господарський правовий порядок, який в умовах ринкової економіки передбачає існування, розвиток та захист економічної конкуренції, як системоутворюючий принцип, механізм формування та функціонування господарської системи.
Незважаючи, що державна закупівля оформлюється укладенням договору, дані відносини не визначаються як цивільно-правові. Це пояснюється тим, що в залежності від функцій, параметрів та характеристик одних і тих ж правових інструментів (інститут договору), умов їх існування, вони набувають інші властивості, в тому числі юридичні. В даному випадку порядок закупівель за державні кошти створює правила конкуренції (правила поведінки, які забезпечують існування конкуренції).
Правовідносини в економічній конкуренції це не просто персоніфікований, а й багатогранний зв’язок між суб’єктами відносин економічної конкуренції, який передбачає за наявності одного і того ж предмета правового регулювання, майнових і особистих немайнових відносин рівних учасників ринку застосовування різних методів і засобів правового впливу та особливого правового режиму.
Встановлено, що правові зв’язки у сфері економічної конкуренції, які виникають між учасниками ринку, складають систему та будуються у певній ієрархії при домінуванні загальнорегулятивних правовідносин. Ці зв’язки виникають навколо певного економічного результату господарської діяльності та тісно пов’язані із закономірностями функціонування економіки в цілому.
Незважаючи на різнорідність інтересів і відносин економічної конкуренції, що виникають, правові відносини лише конкретизують суб’єктний склад цих відносин, функції та зобов’язання учасників ринку одного перед другим щодо підтримання загального економічного механізму конкурентних відносин, перетворюючи на певних етапах постійно існуючі загальні економічні (загальнорегулятивні) відносини щодо розподілу та споживання економічних благ в персоніфіковані правові (припинення неправомірних дій, відшкодування шкоди, притягнення до юридичної відповідальності).
Конкурентне право України, як інститут господарського права, – сукупність правових норм, спрямованих на встановлення, підтримку і розвиток економічної конкуренції, обмеження і регулювання процесів монополізації, заборону обмежувальної практики в господарській діяльності, недобросовісної конкуренції, захист прав споживачів, регулювання діяльності природних монополій, які застосовуються на підставі певних принципів, економічних за змістом і правових за формою в межах певного галузевого правового режиму, який передбачає оптимальне поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб’єктів господарювання та державного врегулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційних вимог відповідальності держави перед людиною за забезпечення її конституційних прав. Конкурентне право є комплексним правовим утворенням.
Поняття «механізм ринку» з точки зору конкуренції – це насамперед механізм оцінки результатів діяльності суб’єктів господарювання за допомогою споживачів, які надають перевагу продукції тих чи інших суб’єктів господарювання, та розподілу результатів такої діяльності між переможцями у конкурентній боротьбі у вигляді частки суб’єкта на ринку та його високої стабільної норми прибутку. Завдяки дії цього механізму частка на ринку та рівень прибутків переможця у конкуренції зростає, що призводить до створення монополії.
Діалектична взаємодія свободної конкуренції і монополії, як наслідку її розвитку, у господарських відносинах створює мотив (інтерес) здійснення підприємницької діяльності задля отримання суб’єктами господарювання певних економічних благ (прибутку, частки на ринку). Створення певної монополії унаслідок розвитку господарських відносин та отримання перемог у конкурентній боротьбі призводе до зворотної реакції щодо посилення конкурентної боротьби та намагання отримати положення монополіста. Завданням правового регулювання в цьому діалектичному процесі є забезпечення рівності умов для суб’єктів господарювання, недопущення порушень унаслідок недобросовісних дій чи зловживання економічним становищем та забезпечення реалізації приватної ініціативи суб’єктів господарювання завдяки свободи доступу на ринок та свободи економічної діяльності задля більш ефективного задоволення інтересів споживачів.
Законодавче закріплення природних монополій свідчить про монопольну діяльність держави, пряме державне регулювання певних сфер господарювання та штучне фіксування певного стану ринку. Держава марно адміністративними засобами намагається отримати ті самі економічні результати, яких в інших галузях та сферах економіки досягають під впливом механізмів економічної конкуренції.
Спеціальний режим правового регулювання та діяльності монополій, які належать до природних, є встановлення у ст. 10 Закону України «Про природні монополії» вимоги про те, що суб’єкти природних монополій здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України «Про здійснення державних закупівель». Зазначена норма створює ринок продавців для єдиного покупця, яким є монопольне утворення, а також підкреслює безпосередню участь суб’єктів природних монополій у конкурентному процесі. Цю норму доцільно було б передбачити і в Законі України «Про захист економічної конкуренції» для всіх суб’єктів господарювання, що мають монопольне (домінуюче стновище).
Засоби державного регулювання у сфері економічної конкуренції є правовими інструментами, визначеними державою, що мають дозвільний, зобов’язуючий чи забороняючий характер, за допомогою яких забезпечують певний стан відповідного ринку, існування на ньому процесу економічної конкуренції та усунення перешкод на її шляху, виконання властивих економічній конкуренції функцій регулювання ринкових процесів.
Як засіб правового регулювання та досягнення певного балансу на ринку держава встановлює певні межі, встановлені нормативно-правовими актами величини, які характеризують параметри ринку товару або положення на ньому суб’єктів господарювання, що забезпечують існування економічної конкуренції та протидію її обмеженню. Такі межі встановлюються у вигляді приписів.
Встановлення меж, як засобу державного регулювання, у відносинах економічної конкуренції можна поділити на три групи. Першу – утворюють оціночні економічні категорії, які визначаються компетентним органом на підставі загальних критеріїв в кожному конкретному випадку. Насамперед сюди належать параметри товарного ринку, на якому суб’єкти господарювання здійснюють діяльність та конкурують з іншими підприємствами. Другу групу встановлених меж складають кількісні параметри участі суб’єкта господарювання у відносинах на товарному ринку чи в організаційно-господарських відносинах. Кількісні параметри надають можливість встановити або певні стандарти відносин на товарному ринку, або положення суб’єкта господарювання відносно інших учасників ринкових відносин. Третю групу складають кількісні показники вимог до професійних якостей учасників ринку – суб’єктів господарювання та товарів, які ними реалізуються.
Особливістю регулювання конкурентних відносин є наявність генеральних заборон у сфері економічної конкуренції, які пов’язані не з конкретними діями (конкретним складом правопорушення), а з їх наслідками, тобто впливом або можливістю такого впливу з боку суб’єкта господарювання на економічну конкуренцію.
Чинним законодавством України встановлена презумпція розміру частки підприємства на ринку як ознака монополії, згідно якої підприємства повинні доводити, що вони зазнають значної конкуренції. При цьому залишається поза увагою спроможність інших суб’єктів господарювання впливати на умови обороту товарів на ринку, та таким чином, обмежувати конкуренцію.
Необхідно відмовлятися від жорстких структурних поглядів для визначення монопольного (домінуючого) становища в господарській діяльності, визначити в законі та оцінювати реальний вплив відповідних дій чи відносин на конкуренцію, в тому числі з точки зору її обмеження, з позицій реальної ринкової влади суб’єктів господарювання та її використання на шкоду іншим учасникам ринкових відносин.
Критерієм домінування суб’єкта господарювання в економічній конкуренції може бути визначена його можливість в односторонньому порядку визначати рівень ціни товару, який не може бути замінений іншим товаром при споживанні ( в тому числі при споживанні для виробничих потреб) і здійснювати вирішальний вплив на загальні умови реалізації товару на відповідному товарному ринку, коли зміна ціни товару не обумовлює відповідне такій зміні зниження попиту на товар. Поєднання домінування із утрудненням доступу конкурентів на відповідний товарний ринок унаслідок наявності економічних, технологічних, адміністративних або інших обмежень свідчить про наявність монополії.
Враховуючи, що Україна будує ринкову економіку, економічна конкуренція, яка є її стрижнем, створює нормоутворюючий факт, згідно з яким всі учасники господарських відносин повинні забезпечувати та виконувати правила конкуренції, які випливають з дії економічних законів, недотримання яких створює правопорушення. Навіть окремі, не врегульовані безпосередньо в правових нормах, відносини економічної конкуренції породжують юридичні наслідки унаслідок дії генеральних заборон стосовно економічної конкуренції. Тобто відносини, які відповідають економічним законам, є правомірними, відносини, що суперечать економічним законам, є такими, що суперечать принципам добросовісності і розумності, призводять до порушення суспільного економічного порядку. Вони підлягають припиненню.
Форми діяльності влади щодо забезпечення економічної конкуренції є невід’ємною часткою єдиної діяльності із забезпечення державних функцій, зокрема створення конкурентоспроможної ринкової економіки, державне регулювання виникаючих ринкових відносин, забезпечення необхідними майновими благами суспільства, забезпечення права суб’єктів господарювання на підприємницьку діяльність, захисту споживачів, які відрізняються за своїм призначенням. Це зумовлює вимоги щодо різної організації відповідних державних органів у сфері господарювання, їх функцій, компетенції і методах виконання визначених функцій. Системоутворюючим, визначальним для органів влади в сфері господарської діяльності є дотримання та забезпечення виконання принципів (економічних законів) конкуренції.
В Україні не сформована систем державних органів для забезпечення та виконання стратегічного завдання – створення конкурентоспроможної економіки. Здійснення державними органами регулювання суспільних відносин у певних сферах без координації такої діяльності, виходячи з загальнонаціональних позицій створення конкурентної ринкової економіки, не дозволяє зробити ривок у економічному розвитку.
Головним локомотивом розвитку та забезпечення економічної конкуренції повинен бути Кабінет Міністрів України як суб’єкт законодавчої ініціативи та організатор виконання вимог законів України. На жаль, сьогодні в Україні головним органом вважають Антимонопольний комітет України, який виконує тільки невеликий обсяг функцій щодо контролю та притягнення винних у порушенні законодавства в сфері економічної конкуренції до відповідальності. Питання створення конкурентного середовища та забезпечення вільного руху товарів, робіт, послуг, розвиток малого та середнього підприємництва як загальнонаціональний пріоритет в Україні не набуло вирішального значення.
Економічна діяльність держави призводе до виникнення конфлікту між охоронними функціями держави в сфері економічної конкуренції в приватному секторі та її економічними інтересами в суб’єктивному розумінні органів влади та управління як на рівні організаційно-господарських відносин, так і державного регулювання економічних відносин в цілому. Питання захисту економічної конкуренції в умовах фактичної інтеграції держави в усі економічні відносини є проблемним. Протиправні дії органів влади і управління, передбачені Законом України «Про захист економічної конкуренції» іноді відрізняються від владних актів в сфері господарської діяльності, в тому числі на законодавчих, тільки тим, що вони фактично ущемляють права суб’єктів господарювання. І протиправні дії органів влади стосовно конкретних суб’єктів ринку, і регуляторні акти держави в сфері господарювання можуть призводити до спотворення, обмеження чи недопущення конкуренції.
Правове регулювання конкуренції та правозастосування повинне забезпечити подолання наслідків зіткнення між собою принципу свободи підприємницької діяльності (свобода договору) та принципу свободи конкуренції як обов’язку суб’єктів господарювання не використовувати власність у господарській діяльності на шкоду людині й суспільству, на підставі досягнення балансу економічних інтересів учасників конкурентних відносин, незалежно від того, чи існують правові заборони конкретних господарських учинків у конкуренції. Дотримання принципу свободи конкуренції створює публічний інтерес. Свобода підприємницької діяльності створює, насамперед, приватний інтерес.
Чинне законодавство України, зокрема, ГК України, не ставить завдання системного контролю дій держави, що впливають на приватну господарську діяльність, та обмежує можливості приватної конкуренції для суб’єктів господарювання в певних сферах та галузях економіки. В Європейському та Митному союзах обмеження дій держав щодо спотворення або недопущення конкуренції здійснюється наднаціональними нормами. Бар’єрами вступу на ринок суб’єктів господарювання є обставини, які не залежать від волі суб’єктів господарювання та унеможливлюють їх вільний вихід на ринок, зокрема:
1. Бар’єри, що створені державою у вигляді ліцензій, дозволів та таке ін., отримання яких необхідно для виходу на відповідний ринок (адміністративні бар’єри).
2. Отримання певним суб’єктом господарювання виключного контролю над лімітованими виробничими ресурсами, що виключає можливість користування подібними ресурсами інших суб’єктів господарювання та таким чином знищує конкуренцію.
Стосовно інших перешкод, то їх доцільно визначати як обмеження можливостей доступу інших суб’єктів господарювання на ринок унаслідок економічної, фінансової або мотиваційної слабкості.
Таким чином, доцільно внести до Господарського кодексу України визначення особи споживача, в тому числі юридичної особи, та закріпити його дійсний статус як учасника господарських відносин. Споживачем є будь-яка фізична або юридична особа, покупець, що вступає у відносини із суб’єктом господарювання з метою придбання та використання товарів, послуг, робіт та таким чином приймає участь у господарських відносинах.
Споживач (фізична або юридична особа), вступаючи в приватний господарський зв’язок (господарські правовідносини) із суб’єктом господарювання з приводу придбання товару створює публічно-господарський зв’язок між суб’єктами господарювання на певному ринку, перетворюючи їх в конкурентів, та з органами влади і адміністративно-господарського управління, що забезпечують (гарантують) існування та захист економічної конкуренції, як складової господарського правопорядку.
Відповідальність у сфері відносин економічної конкуренції полягає в тому, що виникає правовідношення, цілю якого є застосування передбачених законом засобів впливу до особи, яка порушила правову норму, з метою відновлення публічно-господарського зв’язку між суб’єктами конкуренції, суб’єктами конкуренції і споживачами.
Незважаючи на переважно охоронний характер відносин та застосування відповідальності в сфері економічної конкуренції, головною повинна бути не штрафна, а відновлювальна функція, оскільки вона повинна забезпечувати відновлювання справедливих умов господарської діяльності та конкурентних відносин.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України. Прийнята 28 червня 1996 року // Верховна Рада України. – 1996 р.
2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, – № 18, – № 19-20, – № 21-22, ст.144.
3. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003, – № 18, – № 19-20, – № 21-22, ст.144.
4. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 13 липня 2000 року – № 1907-III.//Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №50. – ст.473.
5. Закон України від 10 листопада 1994 року «Про транспорт»// Відомості Верховної ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
6. Закон України від 15 травня 1996 року «Про трубопровідний транспорт» // Відомості Верховної ради України. – 1996. – № 29. – Ст. 139.
7. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року// Відомості Верховної Ради, 1996. – № 36. – ст. 164. Із змінами, внесеними згідно із Законами N 642/97-ВР від 18.11.97, ВВР, 1998. – № 10.- ст. 36; N 783-ХІV від 30.06.99 .
8. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 51. – Ст. 292 та ін.
9. Закон України від 16 жовтня 1997 р. «Про електроенергетику»// Відомості Верховної Ради України, 1998. – № 1. – Ст. 1.
10. Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні», Відомості Верховної Ради України, 1997, – № 24, ст.170.
11. Закон України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 р., Відомості Верховної Ради України, 2000, – № 30, ст.238.
12. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. // Голос України від 27 лютого 2001 року.