Переверзєва Любов Олександрівна. Правовий статус дочірніх підприємств

Краткое описание

Переверзєва Любов Олександрівна. Правовий статус дочірніх підприємств.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.04, НАН України, Ін-т екон.-прав. дослідж. - Київ, 2015.- 190 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

На правах рукопису

ПЕРЕВЕРЗЄВА ЛЮБОВ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 346.2

ПРАВОВИЙ СТАТУС
ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність12.00.04 – господарське право;
господарське процесуальне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Джабраілов Руслан Аятшахович,
доктор юридичних наук, доцент

Київ – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ПРАВОВОГО СТАТУСУ ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ …………….. 12
1.1. Історія становлення та розвитку організаційно-правової форми
дочірнього підприємства…………………………………………………… 12
1.2. Правовий статус дочірніх підприємств у зарубіжних кранах……… 33
Висновки до розділу 1……………………………………………………. 60

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ І ВИДИ ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ……… 63
2.1. Поняття дочірнього підприємства……………………………………. 63
2.2. Види дочірніх підприємств…………………………………………… 84
Висновки до розділу 2.…………………………………………………….. 102

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ
ДОЧІРНІХ ПІДПРИЄМСТВ ……………………………………………. 104
3.1. Порядок управління дочірніми підприємствами……………………. 104
3.2. Правовий режим майна дочірніх підприємств……………………..... 115
3.3. Відповідальність за боргами дочірніх підприємств……………….… 127
3.4. Інші аспекти правового статусу дочірніх підприємств……………… 153
Висновки до розділу 3………………………………………………………. 170

ВИСНОВКИ………………………………………………………………… 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….. 177
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 200
ВСТУП

Актуальність теми. Однією з організаційно-правових форм господарювання в Україні є дочірні підприємства. На 1 січня 2014 р. в Україні діяло 18173 дочірні підприємства, на 1 січня 2015 р. без урахування тимчасово окупованої території АРК і м. Севастополя їх налічується 16981. У зв’язку з процесами концентрації капіталу кількість дочірніх підприємств постійно зростає. В Україні цьому сприяла структурна перебудова в економіці в умовах широкомасштабної приватизації об’єктів державної власності, розукрупнення в ході приватизації господарюючих суб’єктів і перехід від централізованої економіки до ринкових умов господарювання. Окрім того, набувають поширення все нові форми встановлення контролю над підприємствами. Як показує світовий досвід, у сучасних умовах дочірні підприємства стають переважаючою формою економічної діяльності, в той час як незалежні одиночні компанії стали скоріше рідкістю, а не типовою формою організації бізнесу. В таких умовах стає необхідним правовий захист суспільних відносин від негативного впливу «групового бізнесу». Як показує практика, дочірні підприємства часто потерпають від зловживань з боку контролюючого підприємства, виведення активів дочірнього підприємства, укладання ними невигідних угод за вказівками контролюючого підприємства тощо. Нагальною стала потреба законодавчого забезпечення захисту інтересів цих більш слабких учасників господарського обороту та учасників господарських відносин з ними.
Законодавство у цій області, у т.ч. у зарубіжних країнах, до цих пір не сформувалося остаточно і перебуває в стадії становлення. Цим питанням присвячена низка норм Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» 19 вересня 1991 р., Закону України «Про холдингові компанії в Україні» від 15 березня 2006 р. та деяких інших нормативно-правових актах, однак вони неповні, суперечливі і не мають достатньої визначеності. Практика свідчить про необхідність більш ретельної законодавчої розробки організаційно-правової форми дочірнього підприємства. Потребують додаткової законодавчої розробки питання порядку управління і відповідальності, правового режиму майна, інші аспекти правового статусу дочірніх підприємств.
Окремі аспекти правового статусу дочірніх підприємств досліджувалися в наукових працях О. Вінник, О. Кібенко, І. Лукач, Ж. Чевичалової, А. Сульженко, І. Бейцун, О. Окунєва, В. Пєскова, С. Хєди, О. Семерак, І. Аксьонова та ін., однак комплексного господарсько-правового дослідження правового статусу дочірніх підприємств ще не здійснювалося. Додаткової теоретичної розробки потребує питання поняття дочірнього підприємства, яке б забезпечувало більш повне охоплення однорідних відносин для застосування щодо них уніфікованого правового регулювання. Також є потреба в обґрунтуванні більш збалансованих підходів до врегулювання правового статусу дочірніх підприємств з урахуванням широкого спектру приватних і публічних інтересів різноманітних учасників відносин з ними.
Цим зумовлюється актуальність і доцільність проведення дослідження за обраною темою.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретичних основ правового статусу дочірніх підприємств та розробка пропозицій до законодавства, спрямованих на збалансування приватних і публічних інтересів у процесі діяльності таких підприємств.
Для досягнення зазначеної мети у процесі дослідження поставлено та вирішено наступні завдання:
дослідження історії становлення та розвитку організаційно-правової форми дочірнього підприємства, виявлення специфіки холдингових відносин як чинника формування даної організаційно-правової форми;
аналіз правового статусу дочірнього підприємства у зарубіжних країнах, виявлення концепцій дочірнього підприємства та визначення шляхів їх використання в Україні;
дослідження проблемних питань, пов’язаних з визначенням поняття дочірнього підприємства, та його удосконалення;
аналіз питань класифікації дочірніх підприємств та обґрунтування пропозицій щодо її розвитку;
аналіз правового режиму майна дочірніх підприємств та розробка пропозицій щодо його удосконалення;
дослідження питань відповідальності дочірніх підприємств та розробка пропозицій щодо її удосконалення;
аналіз інших аспектів правового статусу дочірніх підприємств та розробка пропозицій до законодавства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі створення, діяльності та припинення дочірніх підприємств.
Предметом дослідження є правовий статус дочірніх підприємств.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися діалектичний, історичний, формально-логічний, порівняльно-правовий, системно-структурний, аналітико-синтетичний методи. За допомогою діалектичного та історичного методу досліджено становлення та розвиток організаційно-правової форми дочірнього підприємства, виявлено специфіку холдингових відносин як чинника формування даної організаційно-правової форми. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні правового статусу дочірнього підприємства у зарубіжних країнах та визначенні шляхів їх використання в Україні. За допомогою системно-структурного методу здійснено дослідження поняття та видів дочірнього підприємства. Аналітико-синтетичний та формально-логічний метод використано при аналізі чинного законодавства та розробці пропозицій з удосконалення правового статусу дочірніх підприємств.
Теоретичну основу дослідження склали досягнення економічної науки, теорії господарського права та суміжних галузей права, крім вищеназваних, праці вітчизняних та зарубіжних науковців – юристів й економістів, таких як: О.В. Бєлоусов, А.Г. Бобкова, І.П. Булеєв, А.В. Венедиктов, Е.П. Губін, С.М. Грудницька, Б.В. Деревянко, Р.А. Джабраілов, В.В. Долінська, С. Жамен, Т.М. Звездіна, А.В. Іванюк, Г.В. Ільющенко, А.І. Камінка, Т.В. Кашаніна, Т. Келлер, Е.А. Кочергіна, В.Г. Крилов, М.І. Кулагін, В.В. Лаптєв, В.К. Мамутов, С.І. Мармазова, В.Е. Мотилев, О.П. Подцерковний, Г.В. Пронська, О.Н. Сиродоєва, В.А. Устименко, І.А. Храброва, О.В. Шаповалова, Г.Ф. Шершеневич, І.С.Шиткіна, В.С. Щербина, І. Шрамм, Scholz Franz, Mercadal M., Janin M., Mayson Stephen W. Mayson, Easterbrook F.H. та інші.
Емпіричну базу дослідження склали нормативно-правові акти України і зарубіжних країн (зокрема, ФРН, Франції, США, Великобританії, Російської Федерації, Республіки Білорусь), законодавство ЄС про компанії, статистичні матеріали, матеріали розгляду справ у судах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана робота є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним господарсько-правовим дослідженням статусу дочірніх підприємств, в межах якого обґрунтовано низку нових наукових положень та розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства про дочірні підприємства. Наукова новизна результатів дослідження підтверджується наступним.
Уперше:
сформульовано визначення правової природи холдингових відносин, що складаються між контролюючим підприємством (холдинговою компанією) і дочірнім підприємством, як відносин господарського контролю-підпорядкування, які виникають незалежно від волі дочірнього підприємства;
узагальнено концепції дочірнього підприємства, що використовуються у західних країнах: концепція зняття корпоративної маски (в системі загального права); концепція дочірнього підприємства як залежного підприємства, що перебуває у відносинах контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством; концепція дочірнього підприємства як самостійного підприємства, що регулює свої відносини з контролюючим підприємством у договірному порядку; і концепція дочірнього підприємства як приєднаного підприємства – суть відокремленого структурного підрозділу з правами юридичної особи (філії з правами юридичної особи) (в системі загального та континентального права);
запропоновано комплексне використання концепцій дочірнього підприємства, що застосовуються у країнах континентального права, для удосконалення правового статусу дочірніх підприємств, зокрема, за допомогою поділу дочірніх підприємств на види;
запропоновано виокремлення таких видів дочірніх підприємств:
підпорядковане – дочірнє підприємство базового виду, за презумпцією перебуває у відносинах контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством;
автономне – відмежоване від контролюючого підприємства щодо управління і відповідальності (якщо контролюючим підприємством прийнято і зареєстровано відповідне рішення);
приєднане – приєднане до контролюючого підприємства щодо управління і відповідальності (якщо між контролюючим і дочірнім підприємством укладено і зареєстровано договір приєднання, а у разі, коли контролюючому підприємству належить понад 90 відсотків часток (акцій, паїв) дочірнього підприємства, або для заснованого одноособово на похідному речовому праві – за одноособовим рішенням контролюючого підприємства, яке також підлягає державній реєстрації).
Удосконалено:
визначення поняття дочірнього підприємства з урахуванням того, що інше підприємство володіє щодо нього правом вирішального впливу, яке виникло незалежно від його волі.
Дістали подальший розвиток положення щодо:
способів контролю над дочірнім підприємством, зокрема, доповнено перелік способів контролю будь-яким іншим способом, окрім укладання договору про підпорядкування керівництва дочірнього підприємства керівництву іншого підприємства або іншого договору, що тягне за собою встановлення контролю над підприємством;
управління дочірніми підприємствами, зокрема, запропоновано передбачити, що:
– контролююче підприємство має право давати обов’язкові до виконання вказівки, а дочірнє підприємство зобов’язане їх виконувати, окрім випадку, що стосується автономного підприємства, яке має право не виконувати вказівки контролюючого підприємства, окрім випадків, коли між ними укладено договір про підпорядкування;
– органи дочірнього підприємства не мають права виконувати вказівки контролюючого підприємства, які протирічать інтересам дочірнього, за винятком випадків, коли контролююче підприємство гарантує відшкодування збитків;
– трудовий колектив дочірнього підприємства має право обирати зі свого складу одного або більше представників, що включаються до складу наглядової ради контролюючого підприємства з правом вирішального голосу;
правового режиму майна дочірніх підприємств, зокрема, запропоновано заборонити переміщення активів від дочірнього підприємства (окрім приєднаного) до контролюючого або іншого дочірнього підприємства за вказівкою контролюючого на невзаємовигідній основі, тобто без належної компенсації;
відповідальності дочірнього підприємства, зокрема, запропоновано передбачити наступне:
– якщо за обов’язковою вказівкою контролюючого підприємства дочірнім підприємством було укладено невигідні для нього угоди (здійснено операції), то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки; право вимагати відшкодування збитків, окрім дочірнього підприємства, мають також учасники господарських відносин з ним, зокрема, окремі акціонери (учасники), трудовий колектив, кредитори;
– контролююче підприємство несе солідарну відповідальність за боргами приєднаного дочірнього підприємства, у т.ч. тих, що виникли до моменту приєднання;
– автономне дочірнє підприємство не відповідає за боргами контролюючого підприємства, а контролююче підприємство не відповідає за боргами автономного дочірнього підприємства, за винятком випадків, коли між ними укладено договір підпорядкування; в таких випадках у разі винних дій контролюючого підприємства контролююче підприємство повинно компенсувати дочірньому підприємству збитки, завдані виконанням його вказівок;
інших аспектів правового статусу дочірніх підприємств, зокрема, аргументовано, що автономні дочірні підприємства, окрім тих, з якими укладено договір підпорядкування, не повинні подавати контролюючому підприємству звітність про свою діяльність для включення її у консолідовану звітність.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони є адекватними сучасним умовам складноорганізованої економіки й здатні слугувати збалансуванню різноманітних приватних і публічних інтересів, задіяних у дочірньому підприємстві. Результати дослідження можуть бути використані при вдосконаленні законодавства про дочірні підприємства. Наукові результати дисертації можуть бути застосовані у практичній діяльності дочірніх підприємств, а також холдингових компаній. Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці посібників, підручників та методичних матеріалів з навчального курсу господарського права та корпоративного права. Окремі положення і висновки, що мають дискусійний характер, можуть бути основою для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувачки. Наукові результати дисертаційної роботи отримані авторкою самостійно на підставі аналізу наукової літератури, правових джерел зарубіжних країн, законодавства України і практики його застосування.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на: Девятій міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Економіко-правові дослідження у XXI столітті: правові засоби захисту національної економіки» (Донецьк, 2012); Регіональній науково-практичній конференції „Правова система України в світовому вимірі: стан та перспективи розвитку” (Донецьк, 2012); V Всеукраїнській науково-практичній заочній конференції «Сучасна наука: теорія і практика» (Київ, 2014); X міжнародній науково-практичній конференції «Прикладні наукові розробки – 2014» (Прага, 2014).
Публікації. Основні наукові результати дисертації опубліковано в 10 наукових статтях, у т.ч. 5 статей у наукових фахових виданнях України, з яких 1 включено до міжнародних наукометричних баз та 1 стаття у міжнародному науковому виданні, а також 4 тезах доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні напрямів удосконалення правового статусу дочірніх підприємств, адекватних сучасним економічним відносинам. При вирішенні цього завдання обґрунтовано нові наукові положення щодо поняття, видів та правового статусу дочірніх підприємств та розроблено пропозиції з удосконалення законодавства, які мають слугувати збалансуванню приватних і публічних інтересів і забезпеченню свободи підприємницької діяльності у сфері холдингових відносин та підвищенню ефективності господарювання.
На підставі проведеного дослідження сформульовано наступні висновки.
1. На основі проведеного аналізу становлення і розвитку холдингових відносин як чинника формування специфічного правового статусу дочірніх підприємств виявлено, що відмінною особливістю таких відносин є їх незалежне від волі дочірнього підприємства виникнення, що вимагає спеціального правового захисту інтересів дочірнього підприємства як менш захищеного учасника ринку, так само як і учасників численних відносин з таким ринковим агентом.
2. Виявлено концепції дочірнього підприємства, та чи інша з яких використовуються в різних країнах континентального права й основні елементи яких придатні до використання в Україні: концепція дочірнього підприємства як залежного підприємства, що перебуває у відносинах контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством; концепція дочірнього підприємства як самостійного підприємства, що регулює свої відносини з контролюючим підприємством в договірному порядку; і концепція дочірнього підприємства як приєднаного підприємства.
3. Запропоновано визначення дочірнього підприємства як підприємства, залежного від іншого підприємства, яке володіє щодо нього правом вирішального впливу (контролю), що виникло незалежно від його волі. Конкретизовано, що право вирішального впливу виникає у підприємства, яке одноособово або спільно з іншими підприємствами, безпосередньо або через інших осіб здійснює контроль (вирішальний вплив або можливість здійснення вирішального впливу) над підприємством, який дозволяє визначати прийняття рішень дочірнього підприємства. Систематизовано перелік способів контролю з його доповненням будь-яким іншим способом, окрім укладання договору про підпорядкування керівництва дочірнього підприємства керівництву іншого підприємства або іншого договору, що тягне за собою встановлення контролю над підприємством.
4. Запропоновано виокремлення таких видів дочірніх підприємств, як підпорядковане дочірнє підприємство, що по презумпції перебуває у відносинах господарського контролю-підпорядкування з контролюючим підприємством (базовий вид); автономне дочірнє підприємство, що відмежоване від контролюючого підприємства щодо управління і відповідальності; і приєднане підприємство, що є приєднаним до контролюючого підприємства щодо управління і відповідальності.
5. Запропоновано передбачити в правовому статусі дочірніх підприємств базовий принцип, згідно з яким контролююче підприємство має право давати обов’язкові до виконання вказівки, а дочірнє підприємство зобов’язане їх виконувати, встановивши виняток з цього правила для автономних підприємств, які мають право не виконувати вказівки контролюючого підприємства, окрім випадків, коли між ними укладено договір про підпорядкування. Запропоновано гарантії захисту інтересів дочірнього підприємства шляхом включення представників трудового колективу дочірнього підприємства до складу наглядової ради контролюючого підприємства. Аргументовано обов’язок органів дочірнього підприємства не виконувати вказівки контролюючого підприємства, які протирічать інтересам дочірнього, за винятком випадків, коли контролююче підприємство гарантує відшкодування збитків.
6. Обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення правового режиму майна дочірніх підприємств шляхом встановлення: заборони переміщення активів від дочірнього підприємства (окрім приєднаного) до контролюючого або іншого дочірнього підприємства за вказівкою контролюючого на невзаємовигідній основі, тобто без належної компенсації; права відрахування прибутку підпорядкованим дочірнім підприємством контролюючому підприємству тільки на взаємовигідній основі; спеціальних правил відрахування прибутку контролюючому підприємству автономними і приєднаними дочірніми підприємствами.
7. Обґрунтовано обов’язок контролюючого підприємства компенсувати завдані дочірньому підприємству збитки, якщо за вказівкою контролюючого підприємства дочірнім підприємством базового виду було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди (операції). При цьому запропоновано надати право вимагати відшкодування збитків не тільки самому дочірньому підприємству, а й учасникам господарських відносин з ним, зокрема, окремим акціонерам (учасникам), трудовому колективу, кредиторам, що має гарантувати дотримання інтересів дочірнього підприємства контролюючим. Щодо приєднаного дочірнього підприємства запропоновано закріпити солідарну відповідальність контролюючого підприємства за його боргами, а щодо автономного дочірнього підприємства, навпаки, що контролююче підприємство не несе відповідальності за його боргами, за винятком випадків, коли між такими підприємствами укладено договір підпорядкування і збитки у дочірнього підприємства виникли з вини контролюючого підприємства.
8. Обґрунтовано пропозиції щодо найменування дочірнього підприємства, яке має містити повну інформацію про його організаційно-правову форму, котра є складною і може сполучати в собі ознаки дочірнього підприємства і приватного підприємства або товариства з обмеженою відповідальністю тощо. Обґрунтовано, що автономні дочірні підприємства, окрім тих, з якими укладено договір підпорядкування, не повинні подавати контролюючому підприємству звітність про свою діяльність для включення її у консолідовану звітність.
На основі проведеного дослідження та обґрунтованих нових теоретичних положень розроблено проект закону «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу щодо правового статусу дочірніх підприємств», який передбачає внесення змін та доповнень до частини 3 і 4 статті 126 ГК України, а також доповнення ГК України главою 11-1 «Дочірні підприємства».
На основі проведеного дослідження та обґрунтованих нових теоретичних положень розроблено проект закону «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу щодо правового статусу дочірніх підприємств», який передбачає внесення змін та доповнень до частини 3 і 4 статті 126 ГК України, а також доповнення ГК України главою 11-1 «Дочірні підприємства» (Додаток А).
Результати дослідження і сф ормульовані пропозиції розглянуті правозастосовними органами та організаціями та визнані такими, що мають практичне значення, рекомендовані до використання в законотворчості та практичній діяльності (Додатки Б, В, Д, Е).
Впровадження сформульованих пропозицій буде сприяти забезпеченню свободи підприємницької діяльності, збалансованому врахуванню приватних і публічних інтересів та підвищенню ефективності господарювання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аксенов И. Два мнения по одному вопросу / И. Аксенов, О. Винник // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 11. – C. 58–60.
2. Акционерное общество и товарищество с ограниченной ответственностью: сб. зарубеж. законодательства / сост., отв. ред. и авт. вступ. ст. В.А. Туманов. – М.: Бек, 1995. – 291 с.
3. Акціонерний закон Німеччини від 06 вересня 1965 р. [Електронний ресурс] // Juris. – Режим доступу: http://bundesrecht.juris.de/bundesrecht/
aktg/index.html.
4. Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б.С. Антимонов. – М.: Госюриздат, 1952. – 300 с.
5. Антонова З.Г. Компании холдингового типа в переходной экономике России: дис. . канд. экон. наук: спец.: 08.00.01 / Антонова Зоя Георгиевна. – Томск, 1998. – 175 с.
6. Асосков А.В. Акционерное законодательство Европейского союза / А.В. Асосков // Право и экономика. – 1998. – № 4. – С. 99–104.
7. Бейцун І. Дискусійні питання поняття холдингу у законодавстві та у правовій науці / І. Бейцун // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 1. – С. 366–371.
8. Бейцун І.В. Об’єднання юридичних осіб в цивільному праві: порівняльно-правовий аналіз: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І.В. Бейцун. – К., 2006. – 18 с.
9. Белоусов О.В. Правовые формы предпринимательских объединений по законодательству ФРГ и России [Электронный ресурс]: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / О.В. Белоусов; Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. – М., 1998. – 23 с.
10. Белоусов О.В. Правовые формы предпринимательских объединений по законодательству ФРГ и России: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Белоусов Олег Владимирович; Московский гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. – М.,1998. – 221с.
11. Белоусов О.В. Финансово-промышленные группы, холдинги и концерны / О.В. Белоусов // Законодательство. – 1998. – № 2. – С. 19–28.
12. Бернар И. Толковый экономический и финансовый словарь: французская, английская, немецкая, испанская терминология (в двух томах) / И. Бернар, Ж.-К. Колли; пер. с франц. – М.: Междунар. отношения, 1997. – Т. 1. – 784 с.; Т. 2. – 760 с.
13. Богданова Е.Е. Субсидиарная ответственность. Проблемы теории и практики / Е.Е. Богданова. – М.: Приор-издат, 2003. – 112 с.
14. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве: ученые труды / С.Н. Братусь. – Вып. ХII: Понятие, виды гос. юрид. лица. – М.: Юриздат, 1947. – 370 с.
15. Булеев И.П. Основные направления реформирования экономики предприятий / И.П. Булеев, Н.Е. Брюховецкая // Економіка промисловості. – 1998. – №1. – С. 32–42.
16. Венедиктов А.В. Правовая природа государственных предприятий / А.В.Венедикотов. – Л.: Прибой, 1928 – 228 с.
17. Венедиктов А.В. Слияние акционерных компаний / А.В. Венедиктов. – Петроград: Изд-во Петрогр. политех. ин-та Императора Петра Великого, 1914. – 369 с.
18. Винслав Ю. Становление холдинговых компаний: правовое и организационное обеспечение / Ю. Винслав, В. Лисов // Российский экономический журнал. – 2000. – № 5–6. – С. 57–69.
19. Вінник О.М. Правове становище дочірніх підприємств / О.М. Вінник // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 1. – С. 3–7.
20. Вінник О.М. Публічні та приватні інтереси в господарських товариствах: проблеми правового забезпечення: моногр. / О.М. Вінник. – К.: Атіка, 2003. – 352 с.
21. Вінник О.М. Система інтересів у господарських товариствах та їх правове забезпечення / О.М. Вінник // Вісник господарського судочинства. – 2001. – № 2. –С. 188–194.
22. Вінник О. Правове становище дочірніх підприємств / О. Вінник // Підприємництво, господарство та право. – 2000. – № 1. – С. 3–5.
23. Горбунов А.Р. Дочерние компании, филиалы, холдинги. Методические рекомендации. Организационные структуры. Консалтинг / А.Р. Горбунов. – М.: Глобус, 2003. – 256 с.
24. Горчаков Р.С. История народного хозяйства зарубежных стран / Р.С. Горчаков. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1962. – 128 с.
25. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 р. № 436–IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18–22. – Ст. 144. – (Зі змін. та допов.).
26. Гражданское и торговое право зарубежных стран: учеб. пособие / под общ. ред. В.В. Безбаха и В.К. Пучинского. – М.: МЦФЭР, 2004. – 896 с.
27. Гражданское право / под ред. Е.А. Суханова. – М.: Волтерс Клувер, 2004. – Т. 1. – 664 с.
28. Гражданское, торговое и семейное капиталистическое право капиталистических стран: сборник нормативных актов / под ред. В.К. Пучинского, М.И. Кулагина. – М.: Изд-во УДН, 1987. – Т. 3. – 260 с.
29. Громов В.В. Правовой статус основного хозяйственного общества как субъекта гражданско-правовой ответственности по обязательствам дочернего общества: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Громов Владимир Викторович; Российский гос. гуманитар. ун-т. – М., 2005. – 202 с.
30. Грудницкая С.Н. Хозяйственная правосубъектность государственных предприятий: проблемы теории и практики: моногр. / С.Н. Грудницкая; НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: Юго-Восток, Лтд, 2011. – 428 с.
31. Грудницька С.М. Системоорганизующая функция хозяйственного права в современном мире / С.М.Грудницька, Н. В. Никитченко, // Часопис Київського університету права. – 2014. – № 3. – С. 128–133.
32. Датский закон о компаниях [Электронный ресурс]: Консолидированный закон Министерства по делам предпринимательства и промышленности от 20 июня 1996 г. № 545. – Режим доступа: http://www.kac.com.ua/foreignlaws/dan3.htm.
33. Деревянко Б.В. Застосування до іноземних холдингових компаній та їх українських корпоративних (дочірніх) підприємств зобов’язань з виконання державних програм // Visegrad journal on human rights: Vedecký časopis Fakulty práva Paneurópskej vysokej školy. – 2014. – № 2/2. – Р. 117–121.
34. Деревянко Б.В. Правове положення об’єднань підприємств та їх учасників: розвиток нормативних положень глави 12 Господарського кодексу України у світлі євроінтеграції / Б.В. Деревянко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2014. – № 3–4 (68). – С. 194–201.
35. Деревянко Б.В. Забезпечення прав власників майна приватних ВНЗ при їх реорганізації [Електронний ресурс] / Б.В. Деревянко // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 286–291. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10dbvpir.pdf
36. Джабраілов Р.А. Європейський досвід правового забезпечення підтримки малого та середнього бізнесу у контексті регіоналізації державного управління економікою / Р.А. Джабраілов, В.С. Новікова // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія. Право. – 2015. – Вип. 31. – Т. 2. – С. 36–39.
37. Директива ЕС о материнских и дочерних компаниях дополнена обязательными нормами борьбы с уклонением от налогообложения [Электронный ресурс] // Информационный бюллетень. – Режим доступа: http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/EY-its-alert-30-january-2015/$File/EY-its-alert-30-january-2015.pdf.
38. Директива Ради 90/435/ЄЕС «Щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується до материнських компаній та дочірніх підприємств різних держав-членів» [Електронний ресурс]: Директива, Міжнародний документ від 23 липня 1990 р. № 90/435/ЄЕС // Верховна Рада України: офіційний веб-портал. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_358.
39. Долинская В.В. Акционерное право: учебник / В.В. Долинская. – М.: Юридическая литература,. 1997. – 352 с.
40. Єврокомісія закриває податкові лазівки [Електронний ресурс] // ВКурсе.ua. Новини України. – Режим доступу: http://vkurse.ua/ua/business/zakryvaet-nalogovye-lazeyki.html?top-rotat.
41. Жамен С. Торговое право: учебное пособие / С. Жамен, Л. Лакур / Под ред. К. Лобри: пер. с франц. – М.: Междунар. отношения, 1993. – 251 с.
42. Закон о компаниях 1985 года. Таблица А. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.goodwin-gmc.com/wp-content/uploads/2010/02/
TableA.pdf.
43. Збірник типових договорів / За ред. Л.І. Гейко, М.М. Лядецького. – К.: А.С.К., 2002. – 464 с.
44. Звездина Т.М. Правовое положение дочерних и зависимых хозяйственных обществ: дис… канд. юрид. наук: спец.: 12.00.03 / Звездина Татьяна Михайловна; Уральская гос. юрид. акад. – Екатеринбург, 2003. – 206 с.
45. Иванюк А.В. Правовые проблемы создания холдинга (на примере железнодорожного транспорта): дис. … канд. юрид. наук: спец.: 12.00.03 / Иванюк Анна Вячеславовна / Московская гос. юрид. акад. – М., 2005. – 153 с.
46. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву / О.С. Иоффе // Советское государство и право. – 1972. – № 9. – С. 5–7.
47. Исаев И.А. Становление хозяйственно-правовой мысли в СССР (20-е годы) / И.А. Исаев. – М.: Юрид. литература, 1986. – 173 с.
48. Ільющенко Г.В. Господарсько-правове регулювання економічної концентрації: дис. … канд юрид. наук: спец.: 12.00.04 / Ільющенко Ганна Володимирівна / НАН України, Ін-т екон.-правов. досліджень. – Донецьк, 2011. – 239 с.
49. Ільющенко Г.В. Проблемні питання правового становища дочірніх підприємств / Г.В. Ільющенко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. – 2014. – № 3–4 (68). – С. 202–207.
50. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України: Постанова Правління Національного банку України від 03 жовтня 2005 р. № 358 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 43. – Ст. 2718.
51. Каминка А.И. Акционерные компании. Юридическое исследование / А.И. Каминка. – СПб.: Типо-лит. А.Е. Ландау, 1902. – Т. 1. – 490 с.
52. Каминка А.И. Основы предпринимательского права / А.И. Каминка. – Петроград: Труд, 1917. – 127 с.
53. Каминка А.И. Очерки торгового права / А.И. Каминка. – СПб., 1912. – 319 с.
54. Каминка А.И. Очерки торгового права / А.И. Каминка. – 2-е изд. – СПб.: Изд. юрид. книжного склада «ПРАВО», 1912. – Вып. 1. – 437 с.
55. Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ): учеб. для вузов / Т.В. Кашанина. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 815 с.
56. Келлер Т. Концепции холдинга: Организационные структуры и управление / Т. Келлер. – Обнинск: ГЦИПК, 1996. – 298 с.
57. Кибенко О.Р. Сучасний стан та перспективи правового регулювання корпоративних відносин: порівняльно-правовий аналіз права ЄС, Великобританії та України: дис. … докт. юрид. наук: спец. 12.00.04 / Кібенко Олена Рувімівна; Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2006. – 479 с.
58. Кібенко О. Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи: перспективи використання європейського законодавчого досвіду у правовому полі України / О. Кібенко. – Х.: Страйд, 2005. – 432 с.
59. Кібенко О. Право товариств (company law): порівняльно-правовий аналіз acguis ЄС та законодавства України / О. Кібенко, А. Пендак Сарбах; упоряд. Г. Друзенко, за наук. ред. О. Кібенко. – К.: Юстініан, 2006. – 496 с.
60. Кількість суб’єктів ЄДРПОУ за організаційно-правовими формами господарювання на 1 січня 2015 року [Електронний ресурс] // Державна служба статистики: офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/edrpoy/ukr/EDRPU_2015/ks_opfg/ks_opfg_0115.htm.
61. Класифікація організаційно-правових форм господарювання: Наказ Держстандарту від 22 листопада 1994 р. № 288 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 2.
62. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / Рук. авт. кол. и отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юрид. фирма КОНТРАКТ; ИНФА М, 1997. – 778 с.
63. Коммерческий кодекс Франции / предисл., пер. с франц., словарь-справочник и комментарии В.Н. Захватаева. – М.: Волтерс Клувер, 2008. – 1272 с.
64. Косік А.Ф. Мікроекономіка: навч. посіб. / А.Ф. Косік, Г.Е. Горонтковська. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 416 с.
65. Костюченко В.Н. Гармонизация консолидированной финансовой отчетности в соответствии с законодательствм ЄС [Електронний ресурс] / В.Н. Костюченко // MIM-KYIV: сайт Міжнародного інституту менеджменту. – Режим доступу: http://www.mim.kiev.ua/press/articles/azeybarjan_2/.
66. Кочергина Е.А. Содержание организационно-правовых форм предпринимательских обществ: интересы, функции, правовые средства: моногр. / Е.А. Кочергина. – Х.: Основа, 2005. – 236 с.
67. Кравчук В.М. Соціально-правова природа юридичної особи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В.М. Кравчук; Львівський нац ун-т ім. І. Франка. – Львів, 2000. – 16 с.
68. Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности / О.А. Красавчиков. – М.: Юрид. лит., 1966. – 200 с.
69. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
70. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право: учеб. пособие / Н.Ю. Круглова. – М.: Изд-во РДЛ, 2005. – 560 с.
71. Крылов В.Г. Актуальные проблемы правового регулирования отношений между основным – дочерним (зависимым) обществами: дис…. канд. юрид.наук: спец.:12.00.03 / Крылов Вадим Григорьевич; ГОУ ВПО Академия народного хозяйства при Правительстве Российской Федерации. – М., 2006. – 173 с.
72. Кузнецова Н.С. Актуальные вопросы законодательного регулирования корпоративного управления группой холдингового типа и холдингов / Н.С. Кузнецова // Финансовая консультация. – 2004. – № 7–8. – С. 19–21.
73. Кулагин М.И. Государственно-монополистический капитализм и юридическое лицо / М.И. Кулагин. – М.: Изд-во УДН, 1987. – 176 с.
74. Кулагин М.И. Избранные труды / М.И. Кулагин. – М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. – 281 с.
75. Кулагин М.И. Избранные труды по акционерному и торговому праву / М.И. Кулагин. – 2-е изд., испр. – М.: Статут, 2004. – 363 с.
76. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада / М.И. Кулагин; предисл. и науч. ред. Е.А. Суханова. – М.: Дело, 1992. – 144 с.
77. Лаптев В.В. Акционерное право / В.В.Лаптев. – М.: Контракт, 1999. – 254 с.
78. Лаптев В.В. Правовое положение промышленных и производственных объединений / В.В. Лаптев. – М.: Наука, 1978. – 247 с.
79. Ленин В.И. Империализм как высшая стадия капитализма / В.И. Ленин // Полное собрание сочинений. – 5-е изд. – М.: Политиздат, 1977. – Т. 27. – С. 299–426.
80. Лукач І.В. Правове становище холдингових компаній за законодавством України: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.04 / Лукач Ірина Володимирівна; Київський нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2007. – 211 с.
81. Малеин Н.С. Вина необходимое условие ответственности / Н.С. Малеин // Советское государство и право. – 1971. – № 2. – С. 28–35.
82. Мамутов В.К. Экономика и право: сб. науч. тр. / В.К. Мамутов. – К.: Юринком Интер, 2003. – 544 с.
83. Мармазова С.И. Гражданско-правовые проблемы управления холдингом: дис… канд. юрид. наук.: спец. 12.00.03 / Мармазова Светлана Ивановна; Российская правовая академия Минюста РФ. – М., 2003. – 181 с.
84. Міжнародні Стандарти бухгалтерського обліку: Консолідована та окрема фінансова звітність – МСБО 27 [Електронний ресурс] // Міністерство фінансів України: офіційний веб-сайт. – Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?showHidden=1&art_id=408095&cat_id=408093&ctime=1423500775962.
85. Молотников А.Е. Ответственность в акционерных обществах / А.Е. Молотников. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 240 с.
86. Мотылев В.Е. Финансовый капитал и его организационные формы / В.Е. Мотылев. – М.: Соцэкгиз, 1959. – 452 с.
87. Нагай И. Холдинги: создание и управление / И. Нагай // Юридичний радник. – 2005. – № 1. – С. 42–45.
88. Науково–практичний коментар Господарського кодексу України / кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; за заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.
89. О введении в действие Гражданского Кодекса Р.С.Ф.С.Р. (вместе с Гражданским Кодексом Р.С.Ф.С.Р.): Постановление ВЦИК РСФСР от 11 ноября 1922 г. // Собрание узаконений РСФСР. – 1922. – № 71. – Ст. 904.
90. О государственном предприятии (объединении): Закон СССР от 30 июня 1987 г. №7284-Х1 // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1987. – № 26. – Ст. 385.
91. О государственных промышленных предприятиях, действующих на началах коммерческого расчета (трестах): Декрет ВЦИК и СНК РСФСР от 10 апреля 1923 г. // Собрание узаконений РСФСР. – 1923. – № 29. – Ст. 336.
92. О мерах по реализации промышленной политики при приватизации государственных предприятий. Временное положение о холдинговых компаниях, создаваемых при преобразовании государственных предприятий в акционерные общества: Указ Президента Российской Федерации от 16 ноября 1992 г. № 1392 // Собрание актов Президента и Правительства Российской Федерации. – 1992. – № 21. – Ст. 1731.
93. О некоторых вопросах применения Федерального закона об акционерных обществах: Постановление Пленумов ВС РФ и ВАС РФ от 2 апреля 1997 г. № 4/8 // Хозяйство и право. – 1997. − № 6. – С. 102 –111.
94. О трудовых коллективах и повышении их роли в управлении предприятиями, учреждениями, организациями: Закон СССР от 17.06.1983 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1983. – № 25. – Ст. 382.
95. Об акционерных обществах: Федеральний Закон Российской Федерации от 26 декабря 1995 г. № 208-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1996. – № 1. – Ст. 1. – (С изм. и доп.).
96. Об обществах с ограниченной ответственностью: Федеральный закон Российской Федерации от 8 февраля 1998 г. № 14-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1998. – № 7. – Ст. 785.
97. Об улучшении планирования и усилении воздействия хозяйственного механизма на повышение эффективности производства и качества работы: Постановление ЦК КПСС и Совета Министров СССР от 12 июля 1979 г. // Собрание постановлений СССР. – 1979. – № 18. – Ст. 118.
98. Об утверждении положения о государственных промышленных трестах: Постановление Центрального Исполнительного Комитета и Совета Народных Комиссаров Союза ССР от 29 июня 1927 г. // Советское законодательство. – 1927. – № 39. – Ст. 391.
99. Окунєв О. Дочірні підприємства в Україні: проблеми та перспективи / О. Окунєв // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 22–24.
100. Осакве К. Экономико-философская интерпретация договора в англо-американском общем праве: либеральная теория договора / К. Осакве // Журнал российского права. – 2004. – № 9. – С. 91–106.
101. Основы гражданского законодательства Союза ССР и Республик: Закон СРСР от 31 мая 1991 г. № 2211-І // Ведомости Верховного Совета. – 1991. – № 26. – Ст. 733.
102. Основы гражданского законодательства Союза ССР и союзных республик: Закон СССР от 8 декабря 1961 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1961. – № 50. – Ст. 525.
103. Переверзева Л. А. Концепции правового регулирования статуса дочерних предприятий / Л. А. Переверзева // Правова система України в світовому вимірі : стан та перспективи розвитку : матеріали регіональної наук.-практ. конф. (Донецьк, 15 березня 2012 р.) / МОН України, Донецький нац. ун-т; ред. кол. : Р. Ф. Гринюк та ін. – Донецьк : ДонНУ, 2012. – С. 507 – 511.
104. Переверзєва Л. Відповідальність за боргами дочірніх підприємств / Л. Переверзєва // Вісник Донецького національного університету. Серія В: Економіка і право – 2012. – Вип. 2. – С. 159 – 161.
105. Переверзєва Л. Поняття «дочірнє підприємство» / Л. Переверзєва // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 4 (196). – С. 50 – 53.
106. Переверзєва Л. О. Вдосконалення правового статусу дочірніх підприємств в Україні [Електронний ресурс] / Л. О. Переверзєва // Форум права. – 2014. – № 4. – С. 246 – 250. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2014_4_44.pdf.
107. Переверзєва Л. О. Порядок управління дочірніми підприємствами / Л. О. Переверзєва // Вісник Донецького національного університету. Серія В : Економіка і право. – 2014. – № 1. – С. 248 – 251.
108. Переверзєва Л. О. Правовий захист інтересів дочірнього підприємства / Л. О. Переверзєва // Aplikované vědecké novinky – 2014 : мateriály X mezinárodní vědecko - praktická konference (Praha, 27 июля – 05 августа 2014). – Praha : Publishing House «Education and Science» s.r.o., 2014. – Díl 6 : Právní vědy.Filosofie. – С. 29 – 30.
109. Переверзєва Л. О. Правовий режим майна дочірніх підприємств / Л. О. Переверзєва // Митна справа. – 2012. – № 6 (84). – Ч. 2, кн. 2. – С. 394 – 400.
110. Переверзєва Л. О. Пропозиції з удосконалення правового статусу дочірніх підприємств як учасників холдингових відносин / Л. О. Переверзєва // Visegrad journal on human rights : Vedecký časopis Fakulty práva Paneurópskej vysokej školy. –2014. – № 2/1. – Р. 147 – 154.
111. Переверзєва Л. О. Щодо вдосконалення правового статусу дочірніх підприємств : пропозиції до законодавства / Л. О. Переверзєва // Экономико-правовые исследования в XXI веке : правовые средства защиты национальной экономики : материалы Девятой междунар. науч.-практ. интернет-конф. (Донецк, 9 – 16 марта 2012г.) / Науч. ред. В. К. Мамутов; НАН Украины, Ин-т экон.-прав. исследований. – Донецк : Ноулидж (донецкое отделение), 2012. – С. 248 – 251.
112. Переверзєва Л. О. Щодо удосконалення правового статусу дочірніх підприємств / Л. О. Переверзєва // Сучасна наука : теорія і практика : матеріали V Всеукр. наук.-практ. заочної конф. (Київ, 27 – 28 червня 2014 р.). – К. : Нова Освіта, 2014. – С. 155 – 156.
113. Пєсков В. Правові аспекти організації дочірніх підприємств / В. Пєсков // Право України. – 1999. – № 10. – С. 22–24.
114. Пєсков В.Г. Правове становище дочірніх підприємств за законодавством іноземних країн / В.Г. Пєсков // Правова держава: Щорічник наук. праць Ін-ту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К.: Юрид. книга, 2000. – Вип. 11. – С. 461−467.
115. Пєсков В.Г. Правові аспекти організації дочірніх підприємств / В.Г. Пєсков // Право України. – 1999. − № 10. – С. 22−24.
116. Податковий кодекс України: Закон України від 02 грудня 2010 р. № 2755- VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – №13-17. – Ст. 112.
117. Подцерковный О. О необходимости согласования юридических и экономических аспектов корпоратизации / О. Подцерковный // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 3. – С. 31–37.
118. Положение о государственных промышленных трестах: Постановление ЦИК и СНК от 29 июня 1927 г. // Собрание законов СССР. – 1927. – № 39. – Ст. 392.
119. Положение о производственном объединении (комбинате): Постановление Совета Министров СССР от 27 марта 1974 г. № 212 // Собрание Постановлений СССР. – 1974. – № 8. – Ст.39.
120. Положение о социалистическом государственном производственном предприятии: Постановление Совета Министров СССР от 04 октября 1965 г. № 731 // Собрание постановлений СССР. – 1965. – № 19–21. – Ст. 155.
121. Положення про створення дочірнього банку, філії і представництва українського банку на території інших держав [Електронний ресурс]: Постанова Правління Національного банку України від 12.04.2006 р. № 143. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua.
122. Потюк М. Дочірні підприємства як юридичні особи / М. Потюк // Право України. – 1999. – № 1. – С. 123–125.
123. Правовое регулирование деятельности акционерных обществ (Акционерное право): учеб. пособ. / Под. ред. Е.П. Губина. – М.: Зерцало, 1999. – 256 с.
124. Примак В.Д. Окремі аспекти відповідальності учасників цивільних правовідносин за дії контрольованих ними юридичних осіб / В.Д. Примак // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 2. – С. 156–164.
125. Примак В.Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб: дис. … канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / Примак Володимир Дмитрович; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2005. – 209 с.
126. Принципи корпоративного управління [Електронний ресурс]: Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 2003 р. № 571. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/
publish/popup_article?art_id=5865168.
127. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р. № 514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50-51. – Ст. 384.
128. Про банки і банківську діяльність [Електронний ресурс]: Закон США US Code. Sec. 1841 (a) (2) // Legal Information Institute: open access to law since 1922. – Режим доступу: http://www4.law.cornell.edu/uscode/12/1841.html.
129. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
130. Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні: Закон України від 16 липня 1999 р. № 996-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
131. Про страхування: Закон України від 04 жовтня 2001 р. № 2745 // Офіційний вісник України. – 2001. − № 44. – Ст. 1951.
132. Про господарські товариства: Закон України вiд 19 вересня 1991 р. № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
133. Про Державну програму приватизації на 1999 рік: Указ Президента України вiд 24 лютого 1999 р. № 209/99. // Офіційний вісник України. – 1999. – № 8. – Ст. 8.
134. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 1172.
135. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів: Лист Вищого арбітражного суду від 24 січня 1997 р. № 01-8/23 // Інформаційний вісник. – 1997. – № 1. – С. 21.
136. Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів: Лист Вищого арбітражного суду від 24 січня 1997 р. № 01-8/23 // Інформаційний вісник. – 1997. – № 1. – С. 21.
137. Про застосування Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку: Регламент ЄС від 19 липня 2002 р. № 1606/2002 // Офіційний вісник Європейських Співтовариств. –2002. – 11 вересня. – L 243/1 – 243/4.
138. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 368 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 40. – Ст. 1813.
139. Про затвердження національних стандартів України, державних класифікаторів України, національних змін до міждержавних стандартів, внесення зміни до наказу Держспоживстандарту України від 31 березня 2004 р. № 59 та скасування нормативних документів: Наказ Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 р. № 97 // Юридичний вісник України. – 2004. – № 47. – С. 11. – (Зі змін. та допов.).
140. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств»: Наказ Міністерства фінансів України від 07 липня 1999 р. № 163 // Офіційний вісник України. – 1999 р. – № 30. – Ст. 205.
141. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність» : Наказ Міністерства фінансів України від 30 липня 1999 р. № 176 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 33. – Ст. 1755.
142. Про затвердження Порядку аналізу відомостей про відносини контролю: Наказ Антимонопольного комітету України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної податкової адміністрації України, Служби безпеки України від 11 січня 2000 р. № 1/24/6/10/5 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 9. – Ст. 35.
143. Про затвердження Порядку подання фінансової звітності: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 // Офіційний вісник України. – 2000. – №. – 9. – Ст. 344.
144. Про затвердження Типового статуту відкритого акціонерного товариства: Наказ Фонду державного майна України й Міністерства економіки України від 12 грудня 1994 р. № 787 // Бюлетень нормативних актів міністерств і відомств України. – 1995. − №2. – Ст. 110.
145. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12. – Ст. 64.
146. Про заходи щодо реалізації програм реформування бухгалтерського обліку та звітності Національного банку України і комерційних банків України: Постанова Правління Національного банку України від 30 грудня 1997 р. № 466 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 4. – Ст. 147.
147. Про найменування дочірнього підприємства та оформлення змін до статуту акціонерного товариства [Електронний ресурс]: Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 11 січня 2005 р. № 102/0/2-05 // Законы Украины: информационно-правовой портал. – Режим доступа: http://www.uazakon.com/document/fpart55/
idx55178.htm.
148. Про підприємства в СРСР [Електронний ресурс]: Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 4 червня 1990 р. № 1529-І. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v1529400-90.
149. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 р. № 887-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24. – Ст. 272. – (Втратив чинність).
150. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19 березня 1996 р. № 93/96 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.
151. Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків: Закон України від 16 липня 1999 р. № 991-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 363.
152. Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» [Электронный ресурс]: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. № 747 // Ліга закон: інформаційно–аналітичний центр. – Режим доступу: http://www.liga.net.
153. Про холдингові компанії в Україні: Закон України від 15 березня 2006 р. № 3528-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 34. – Ст. 1253.
154. Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації: Указ Президента України від 11 травня 1994 р. № 224/94 // Урядовий кур'єр. – 1994. – 19 трав. (№ 76-77). – (Втратив чинність).
155. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
156. Пронская Г.В. Правовая организаций отраслевых хозяйственных систем / Г.В. Пронская. – К.: Вища школа, 1985. – 128 с.
157. Публічна власність: проблеми теорії і практики: монографія / під заг. ред. В.А. Устименка / НАН України, Ін-т екон.-прав. досліджень. – Чернігів: Десна Поліграф, 2014. – 308 с.
158. Рациборинская К.Н. «Слияние» и «поглащение» и «разделение компаний» в свете российского права и права ЕС: соотношение понятий / К.Н. Рациборинская // Юрист. – 2003. – № 9. – С. 27–31.
159. Рішення Антимонопольного Комітету України у Справі № 24-25/21-11 про концентрацію у вигляді прийняття Дочірньою компанією «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» активів у вигляді цілісних майнових комплексів – автозаправних і автогазозаправних станцій у ТОВ «ВКП «Деми» (м.Артемівськ, Донецька область) // Архів ДП «Укргазвидобування» за 2011 р.
160. Рішення Господарського суду Донецької області від 04.05.11 р. у справі № 1/54 // Архів Господарського суду Донецької області за 2011 рік.
161. Рішення Донецького апеляційного господарського суду від 18.08.2010р. у справі №42/144б // Архів Донецького апеляційного господарського суду за 2010 рік.
162. Семерак О. Дочірні підприємства – як форма здійснення іноземних інвестицій / О. Семерак // Право України. – 1998. – № 3. – С. 25–27.
163. Сімейний кодекс України: Закон України від 10 січня 2002 р. № 2947-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. –