Сльота Юлія Геннадіївна. Господарсько-правове регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ

Краткое описание

Сльота Юлія Геннадіївна. Господарсько-правове регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.04, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2015.- 224 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Сльота Юлія Геннадіївна

УДК 346.543(477):339

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В СОТ

12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Білоусов Євген Миколайович,
кандидат юридичних наук,
доцент

Харків – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В СОТ………………………………………………………….…………………...15
1.1. Із історії розвитку законодавства про інвестиції та інвестиційну діяльність в Україні……………………………………………………...15
1.2. Господарсько-правове забезпечення інвестиційної діяльності в системі
СОТ ………………………………………………………………….........46
1.3. Господарсько-правове забезпечення інвестиційної діяльності в Україні в контексті членства в СОТ…………………………………………..…..62
1.4. Господарсько-правові засоби забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах членства України в СОТ……………………….….79
Висновки до розділу 1………………………………………………………...…93

РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ЧЛЕНСТВА УКРАЇНИ В СОТ……………...96
2.1. Напрями державного регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ………………………………………………….96
2.2. Зміст та основні принципи нормативно-правового забезпечення державної інвестиційної політики в умовах СОТ………….….………121
2.3. Господарсько-правові засоби стимулювання інвестування в Україні в умовах членства в СОТ…………………………………….……..….….136
2.4. Державні гарантії захисту інвестицій в Україні в умовах членства в СОТ…………………………………………...………………………..…155
Висновки до розділу 2………………………………………………...………..170
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...…181

ВСТУП
Актуальність теми. Інвестиційні процеси є важливим елементом економічного розвитку будь-якої держави. Їх макроекономічна сутність полягає в забезпеченні економічної системи в цілому та промислового сектору зокрема вільними фінансовими активами для реалізації цілей інноваційної політики держави. Важливість інвестицій на мікрорівні, тобто на рівні кожного конкретного суб’єкта господарювання, зумовлюється перманентністю процесу оновлення основних фондів. Постійне застарівання технологій, знос засобів виробництва, новітні тенденції науково-технічного прогресу – все це породжує потребу підприємств в інноваційних технологіях та їх швидкій адаптації до конкретного виробничого процесу. Через високу вартість таких інновацій більшість підприємств не можуть повністю покривати витрати на їх упровадження за рахунок власних, тимчасово вільних коштів, тому виникає потреба в залученні інвестиційних ресурсів. Виходячи з розуміння синергетичного ефекту від поєднання цілей реалізації інвестиційних відносин на макро- та мікрорівні, держава має усвідомлювати необхідність створення умов для їх безперешкодної реалізації. Постає потреба в належному правовому полі, в межах якого відбуватиметься регулювання зазначених відносин. Складність формування такого правового поля полягає в тому, що Україна, інтегрувавши власну економічну систему до світової, взяла на себе низку зобов’язань, у тому числі й у сфері інвестиційних відносин. Отримавши доступ до українських ринків, закордонні інвестори почали активно пропонувати фінансові ресурси для вітчизняного бізнесу. Неконтрольованість цих процесів на початковому етапі становлення української держави призвела до суттєвого погіршення загальноекономічної ситуації, падіння обсягів промислового виробництва та скорочення замовлень на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи (далі – НДДКР). Прагнення влади стабілізувати ситуацію дали низку позитивних зрушень, зокрема, в українській правовій науці з’явилася нова галузь – інвестиційне право – із власною теоретико-методологічною базою; був розроблений та прийнятий значний масив нормативно-правових актів, які сформували інвестиційне законодавство; активізувалася діяльність суб’єктів господарювання щодо відстоювання в судах власних інтересів у процесі реалізації інвестиційних відносин, що привело до появи відповідної судової практики, проведення її аналізу та опрацювання на предмет виявлення можливих прогалин чи суперечностей законодавчого регулювання.
На сучасному етапі розвитку інвестиційних процесів в Україні відбулися більш значні зрушення – приєднання до СОТ створило якісно нові умови для реалізації суб’єктами господарювання інвестиційних ініціатив, а для держави з’явилися нові можливості досягнення цілей інвестиційно-інноваційної політики. Разом із тим, це викликало необхідність запровадження відповідних новацій у процесі господарсько-правового регулювання інвестиційної діяльності, зокрема створення належної системи державних гарантій інвестиційної діяльності; розробки інструментів стимулювання інвестиційної активності вітчизняних та закордонних інвесторів; удосконалення окремих напрямів нормативно-правового забезпечення інвестиційних відносин, у тому числі з урахуванням вимог системи права СОТ.
Необхідність теоретичного та практичного вирішення проблем подальшої гармонізації вітчизняного правового поля й системи права СОТ, а також потреба в підвищенні ефективності господарсько-правового забезпечення інвестиційних відносин та їх державного регулювання, зумовили вибір теми, актуальність і спрямування цього дисертаційного дослідження.
Інвестиційні відносини та їх законодавче забезпечення, державна інвестиційна політика та її реагування на тенденції міжнародно-правового регулювання інвестиційних процесів завжди становили значний інтерес для українських та зарубіжних науковців як у сфері економіки, так і в сфері права та державного управління.
Загальнотеоретичним та методологічним питанням реалізації інвестиційної діяльності присвячено праці В. В. Зубленка, О. В. Носової, А. А. Пересади, О. Б. Трояновської, В. Г. Федоренка, А. В. Череп, В. Д. Чернадчук, Б. А. Чуб, Б. М. Щукіна та ін.
Проблематику регулювання інвестиційної діяльності в контексті міжнародних економічних і торговельних відносин досліджували такі вітчизняні та закордонні вчені, як І. В. Багрова, Г. М. Вельямінова, Т. Т. Гринів, А. В. Гриньов, Б. В. Гунський, Д. Г. Лук’яненко, О. М. Мозговий, В. М. Шумілов, І. З. Фархутдінов, О. Х. Юлдашев, Л. Вінтерз, Н. Маккелох, Л. Е. Петерсен, К. Саггі, Б. Санделін, Х. Сірера, Б. Хокман.
Перспективи інтеграції України в міжнародні інвестиційні процеси розглядалися в працях Г. О. Варламової, В. М. Гейця, В. М. Гриньової, Г. І. Груби, Б. Є. Кваснюка, В. О. Коюди, Т. І. Лепейко, В. П. Семиноженка, Н. Я. Скірки та ін.
Проблеми нормативно-правового регулювання інвестиційних відносин досліджували О. А. Беляневич, О. М. Вінник, О. В. Гарагонич, Д. В. Задихайло, Г. Л. Знаменський, В. В. Кафарський, В. В. Кудрявцева, Л. Ф. Новикова, О. М. Пасенюк, Г. С. Стефанишин, М. Г. Судоргін, В. С. Щербина та ін.
Різноманітні аспекти господарсько-правового регулювання інвестиційних відносин за участю іноземних інвесторів висвітлено в працях І. О. Богдана, М. М. Богуславського, А. А. Деревякина, М. В. Ільяшева, А. В. Кот, Н. В. Курися, О. А. Поліщука, М. О. Сербської, В. А. Худавердієвої, С. А. Чекунової, М. О. Шаповалова та ін.
Питання державного регулювання інвестиційної діяльності в контексті інтеграції до СОТ розглядали такі вітчизняні науковці, як С. С. Аптекар, Ю. Є. Атаманова, Л. О. Бакаєва, В. М. Бережний, В. Г. Горник, Б. М. Данилишин, Н. В. Дацій, М. П. Денисенко, В. В. Дунаєв, С. В. Захарін, І. В. Крючкова, В. І. Кухар, Т. В. Майорова, Ю. В. Макогон, Л. І. Михайлов, О. В. Новинюк, В. В. Папп, В. В. Поєдинок, Р. В. Попельнюхов, О. М. Свінцов, Ю. М. Уманців та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і в межах цільової комплексної програми «Правове забезпечення реалізації політики держави на пріоритетних напрямках економічного розвитку та у сфері екологічної безпеки» (номер державної реєстрації 0111U000962).
Тему дисертаційного дослідження обговорено та затверджено на засіданні кафедри аграрного права 18 грудня 2009 року протоколом № 6.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка рекомендацій щодо вдосконалення господарсько-правового регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ, формулювання практичних положень щодо надання системності та досягнення комплексності законодавчого забезпечення інвестиційних відносин у контексті гармонізації вітчизняного законодавства із системою права СОТ, визначення напрямів підвищення ефективності засобів державного регулювання інвестиційних відносин за участю інвесторів.
Для досягнення вказаної мети було поставлено низку завдань, що конкретизують окремі напрями цього дослідження, зокрема:
- визначити особливості процесу історичного розвитку законодавства про інвестиції та інвестиційну діяльність в Україні;
- охарактеризувати господарсько-правові засоби забезпечення інвестиційно-інноваційної діяльності в умовах членства України в СОТ;
- визначити напрями державного регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ;
- з’ясувати зміст нормативно-правового забезпечення державної інвестиційної політики в умовах СОТ та сформулювати пропозиції щодо напрямків його вдосконалення;
- визначити особливості наявних господарсько-правових засобів стимулювання інвестування в Україні в умовах членства в СОТ;
- дати характеристику системи державних гарантій захисту інвестицій в Україні в умовах членства в СОТ;
- розробити пропозиції щодо підвищення ефективності нормативно-правового регулювання окремих аспектів інвестиційних відносин, удосконалення інструментів та механізмів державного регулювання інвестиційних відносин в Україні в рамках її членства в СОТ.
Об’єктом дослідження є комплекс суспільних відносин, що виникають стосовно розподілу інвестиційних ресурсів за участю держави та суб’єктів господарювання, як резидентів, так і нерезидентів, в умовах членства України в СОТ.
Предметом дослідження є господарсько-правове регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ.

Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційної роботи становлять як загальнонаукові (історико-ретроспективного аналізу, системний, діалектичний, абстрактно-логічний, структурного аналізу), так і спеціально-наукові (формально-юридичний, порівняльно-правовий, прогнозування, системний) методи наукового пізнання. Так, метод історико-ретроспективного аналізу було використано під час дослідження особливостей кожного етапу історичного розвитку законодавства про інвестиції та інвестиційну діяльність в Україні. Системний метод застосовувався в ході аналізу комплексу інвестиційних відносин за участю суб’єктів господарювання як унікальної ієрархічної соціально-економічної системи, а також під час аналізу сукупності механізмів, інструментів та методів управлінського впливу держави на інвестиційні процеси, що саме по собі формує системну державну інвестиційну політику. За допомогою діалектичного методу розглядалися динамічні аспекти державного регулювання інвестиційних процесів та їх господарсько-правове забезпечення. Абстрактно-логічний метод був використаний з метою узагальнення теоретичних результатів дослідження та особливостей їх практичного втілення. Метод структурного аналізу – в процесі розгляду сукупності міжнародно-правових норм, за допомогою яких відбувається регулювання інвестиційної діяльності, а також аналізу вітчизняного правового поля, що дало змогу вибудувати ієрархію нормативних актів у цій сфері. За допомогою формально-юридичного методу здійснено аналіз змісту міжнародно-правових актів та визначено можливості імплементації окремих їх норм до національного законодавства. Порівняльно-правовий метод залучено для з’ясування особливостей іноземного регулювання інвестиційної діяльності, пошуку ефективних механізмів регулювання інвестиційних процесів у рамках членства держави в СОТ у практиці закордонних країн. На основі методу прогнозування та системного методу розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного правового поля регулювання інвестиційної діяльності в рамках членства України в СОТ та подальші напрями гармонізації національного законодавства з нормами права СОТ.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертаційна робота є одним із перших в Україні комплексних досліджень господарсько-правового забезпечення інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ. У результаті проведеного дослідження дисертантом сформульовано низку положень і висновків, що мають наукову новизну і виносяться на захист:

уперше:
- розроблено періодизацію історичного розвитку законодавства України у сфері регулювання інвестицій та інвестиційної діяльності. Виділено сім етапів, що охоплюють становлення вітчизняного інвестиційного законодавства від початку створення механізмів регулювання інвестиційної діяльності до детальної розробки відповідного правового поля регулювання інвестиційних відносин за участю інвесторів з урахуванням міжнародно-правових норм та зобов’язань, узятих на себе Україною в процесі інтеграції до СОТ. Критерієм класифікації було обрано характер державної інвестиційної політики та вектор нормативно-правового регулювання, який визначається з огляду на тенденції зовнішньоекономічних та зовнішньоторговельних відносин країни. Так, кожен із семи етапів відрізняється якісно новою, щодо попереднього, моделлю інвестиційних відносин: середина ХІХ ст. – 1917 р. (становлення інвестиційних відносин та їх правового регулювання); 1917 – 1930 рр. (розвиток інвестиційних відносин у період НЕПу); 1930 – 1985 рр. (відкидання радянською доктриною потреби регулювання інвестиційних відносин); 1985 – 1991 рр. (трансформація механізмів державного регулювання інвестиційних процесів); 1991 – 2003 рр. (розвиток інвестиційного законодавства в незалежній Україні); 2003 – 2008 рр. (приведення інвестиційного законодавства до відповідності із міжнародними стандартами та нормами); 2008 р. – нинішній час (подальше вдосконалення інвестиційного законодавства);
- розроблено авторське визначення державного регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ, яке слід розуміти як практичну, організуючу і регулюючу дію органів державної влади на суб’єктів ринкових відносин із метою забезпечення сталого розвитку всієї економічної системи та вирішення низки соціально-економічних завдань, спрямованих на досягнення конкурентоспроможного на світових та європейських ринках рівня вітчизняного промислового виробництва шляхом його переозброєння з урахуванням засад інноваційного розвитку, залучення в цей процес іноземних та українських інвесторів і створення належної системи гарантії їх прав та інтересів, а також шляхом розробки та практичної реалізації державних цільових програм розвитку пріоритетних галузей народного господарства, що базуються на засадах інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки;
- запропоновано підвищити якість правового регулювання інвестиційної діяльності в рамках участі України в СОТ шляхом прийняття Закону України «Про правові основи співробітництва України та СОТ», в якому б містилися принципи та засади участі України в СОТ; основні межі співпраці України з іншими членами організації, зокрема у сфері іноземного інвестування; визначався б перелік угод системи СОТ, ратифікованих Україною, а також механізми вирішення суперечок, що виникають між суб’єктами господарювання – резидентами та нерезидентами – в рамках СОТ;
- запропоновано систематизацію законодавства у сфері регулювання функціонування спеціальних (вільних) економічних зон у рамках стимулювання інвестиційної діяльності, зокрема в контексті залучення іноземних інвестицій, шляхом прийняття Закону України «Про створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон». У цьому законі через синтез методів кодифікації та інкорпорації пропонується об’єднати основні механізми регулювання інвестиційної діяльності в СЕЗ, які містяться в Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 № 2673-XII, а також механізми регулювання функціонування конкретних СЕЗ, що викладені у відповідному масиві спеціального законодавства;

удосконалено:
- питання інституціонального забезпечення реалізації державної інвестиційної політики, зокрема щодо взаємодії Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України та Державного агентства екологічних інвестицій України в процесі ухвалення рішень про реалізацію інвестиційних проектів. Запропоновано внести зміни у відповідні Положення про ці агентства з метою підпорядкування Держекоінвестагентства України в усіх питаннях, пов’язаних із реалізацією інвестиційних проектів Держекоінвестпроекту України. Це усуне наявну на сьогодні неузгодженість механізмів забезпечення діяльності іноземних інвесторів у процесі реалізації екологічних інвестиційних проектів;
- підходи до розуміння використання тимчасово вільних коштів системи пенсійного забезпечення як інвестиційних ресурсів у рамках державної політики стимулювання іноземного інвестування. Передбачається, що в разі використання такого роду коштів за законодавчо встановленими пріоритетними напрямами інвестування держава гарантуватиме часткове повернення коштів у разі недоотримання прибутків. Виходячи з того, що держава проголошує залучення інвестицій у конкретні галузі промисловості, підприємства в яких найбільше потребують оновлення основних фондів та впровадження інноваційних технологій, цілком логічно, що держава ж виступає і гарантом отримання прибутків від такої інвестиційної діяльності;
- систему принципів, які покладено в основу розробки державної інвестиційної політики та формування відповідного законодавства та обґрунтовано необхідність доповнення цієї системи такими принципами:
а) принципом пріоритету національних інтересів – передбачає визначення напрямів інвестиційної політики, виходячи з пріоритетності потреб національної економіки та виробничої сфери;
б) принципом дотримання зобов’язань за Угодами системи СОТ – полягає в тому, що при розробленні основних засад та визначенні напрямів державного регулювання інвестиційної діяльності органи виконавчої влади, залучені до цього процесу, повинні дотримуватися сукупності зобов’язань, узятих на себе Україною за Угодами системи СОТ.
в) принципом диверсифікації – полягає в тому, що держава на різних територіях розвиває різні напрями інвестиційної діяльності;
г) принципом спеціалізації, який передбачає, що кожен регіон повинен мати власну спеціалізацію інвестиційно-інноваційної діяльності;
д) принципом рівномірності розвитку територій, який певним чином об’єднує в собі обидва викладені вище принципи й передбачає те, що незалежно від пріоритетних напрямів інвестиційного розвитку території держава повинна таким чином розробляти напрями та заходи інвестиційної політики, щоб не допускати економічної дискримінації окремих регіонів або дисбалансу в їх розвитку.
- підходи щодо оподаткування інвестиційної діяльності, зокрема запропоновано вдосконалення порядку адміністрування податкових платежів за договорами у сфері інтелектуальної власності та підвищення якості правового регулювання оподаткування нерезидентів шляхом удосконалення порядку адміністрування так званого «податку на репатріацію»;

набули подальшого розвитку:
- теоретичні та практичні питання гармонізації вітчизняного законодавства та норм СОТ у сфері регулювання інвестицій, зокрема норм, які містяться в Угоді про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи (далі – ТРІМС), в результаті чого розроблено напрями оптимізації правового регулювання окремих аспектів інвестиційних відносин за участю іноземних інвесторів, зокрема у сфері гарантування їх прав та інтересів, стимулювання інвестиційної діяльності;
- теза про необхідність систематизації інвестиційного законодавства шляхом прийняття Інвестиційного кодексу України з акцентом на усунення суперечностей чинного інвестиційного законодавства в контексті регулювання іноземного інвестування у разі його прийняття;
- пропозиції щодо створення оптимального механізму гарантування прав та інтересів іноземних інвесторів, який передбачав би залучення до інвестиційних відносин за участю іноземних інвесторів спеціалізованої установи, яка виконуватиме роль гаранта прав та інтересів таких інвесторів із деталізацією засад створення та функціонування названої установи.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані за результатами проведеного дослідження висновки і сформульовані пропозиції можуть бути використані:
- у науково-дослідницькій роботі: як підґрунтя для подальших наукових досліджень у сфері інвестування;
- у навчально-методичному процесі: під час викладання навчальних дисциплін «Господарське право», «Інвестиційне право», при підготовці підручників, навчальної і методичної літератури;
- у правотворчості: для використання у законотворчій діяльності, зокрема, під час роботи над удосконаленням законодавства України у сфері інвестування;
- у правозастосуванні:для підвищення ефективності діяльності правозастосовних органів в досліджуваній сфері.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки, викладені в дисертації, доповідалися та обговорювалися на таких науково-практичних конференціях та форумах: VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 19-20 березня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції «Осінні наукові читання-2012» (м. Київ, 28 листопада 2012 р.).

Публікації. На основі положень та результатів дисертації автором підготовлено сім наукових публікацій, з яких чотири розміщено у фахових наукових виданнях, одна в інших виданнях, та двоє тез наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Мета, завдання та предмет дисертації зумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (372 найменування, які розташовані на 44 сторінках), а також 1 таблиці. Загальний обсяг дисертації – 224 сторінки, із них основного тексту – 180 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та подається вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні змісту господарсько-правового забезпечення здійснення інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ. Основні теоретичні та практичні результати дослідження дозволяють зробити такі висновки і пропозиції:
1. Здійснено та обгрунтовано класифікацію етапів розвитку національного законодавства у сфері регулювання інвестиційних відносин за участю іноземних інвесторів. Запропоновано виділяти сім етапів, які характеризуються специфічними умовами розвитку інвестиційних процесів, що знаходить своє відображення в механізмах їх державного регулювання.
2. Визначено особливості господарсько-правового забезпечення інвестиційної діяльності в системі права СОТ. Здійснено пошук найбільш ефективних механізмів регулювання інвестиційних відносин у законодавстві країн-членів СОТ. Установлено, що Угода ТРІМС – основний нормативний акт, який регулює відносини щодо залучення та використання іноземних інвестицій у рамках СОТ – захищає інтереси окремих учасників цієї організації, завуальовано визначаючи преференційні умови для основних інвесторів – транснаціональних корпорацій, окремо акцентуючи увагу виключно на іноземних інвестиціях у сфері торгівлі.
3. У контексті розвитку відносин України та СОТ запропоновано внести низку доповнень до вітчизняного законодавства, зокрема доповнити Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» статтею 21 такого змісту:
«Стаття 21. Іноземні інвестори мають дотримуватися норм та правил, установлених в Угоді про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, інших міжнародних угодах, згоду на обов’язковість застосування яких дала Україна.
Держава не може обмежувати права іноземних інвесторів менше обсягів, передбачених в Угоді про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, якщо такі інвестиції походять із країн-членів СОТ».
4. Розроблено проект Закону України «Про правові основи співробітництва України та СОТ», спрямованого на регулювання процесу участі України в цій організації. В цьому Законі пропонується викласти основні принципи, межі та обсяги співпраці України з іншими членами СОТ у різних галузях; чітко визначити перелік Угод, ратифікованих Україною в рамках цієї організації; розробити та визначити механізми вирішення суперечностей, що виникають із приводу залучення та використання інвестиційних ресурсів у рамках участі України в СОТ. Прогнозується, що прийняття цього закону підвищить рівень довіри до України з боку інших членів СОТ, а також покращить її інвестиційний імідж.
5. Підтримано необхідність та доцільність прийняття єдиного кодифікованого акта – Інноваційного кодексу України. Недоліком Проекту Інноваційного кодексу слід вважати відсутність нормативного закріплення децентралізації інноваційних відносин, тобто створення належних умов для розвитку інноваційних відносин на регіональному рівні.
6. За результатами аналізу теоретичних засад формування та реалізації державної інвестиційної політики, з огляду на специфіку предмета цього дослідження, сформульовано та запропоновано для подальшого використання нову дефініцію, а саме: державне регулювання інвестиційної діяльності в умовах членства України в СОТ.
7. З’ясовано, що в умовах членства України в СОТ найбільш пріоритетними напрямами державного регулювання інвестиційної діяльності є: вдосконалення нормативно-правової бази в контексті імплементації норм системи права СОТ і найбільш прогресивного закордонного досвіду в цій сфері в національне законодавство; удосконалення системи оподаткування інвестиційної діяльності; підвищення ефективності державного управління інвестиційними процесами, зокрема спрощенням дозвільних процедур; забезпечення прозорості процедур прийняття рішень органами виконавчої влади та розширення сфери застосування інструментів електронного обліку в процесі інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання; поліпшення інвестиційного клімату приватизації шляхом законодавчого закріплення державних гарантій щодо участі іноземних інвесторів у цьому процесі; стимулювання довгострокового банківського кредитування шляхом запровадження диференційованої відсоткової ставки за комерційними кредитами на реалізацію інвестиційних проектів; розвиток фондового ринку та інфраструктури внутрішнього інвестиційного ринку; створення стабільних умов для інвестування пенсійних коштів у найбільш пріоритетні галузі економіки.
8. У сфері вдосконалення механізмів оподаткування інвестиційної діяльності запропоновано доповнити ст. 160 Податкового кодексу України правовою конструкцією, яка б передбачала повноваження нерезидентів щодо сплати податку на репатріацію самостійно. Обґрунтування доцільності сплати податків самими нерезидентами полягає в тому, що в цьому випадку вони повинні нести додаткові витрати в іноземній валюті, конвертуючи її в національну для проведення відповідних розрахунків із бюджетом.
9. Запропоновано підвищити рівень прозорості процедури прийняття рішень органами виконавчої влади у сфері інвестиційних відносин шляхом вдосконалення порядку реєстрації інвестиційних проектів та ведення відповідного Державного реєстру інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій. Слід передбачити можливість заповнення форми реєстраційної картки в електронному вигляді на веб-сайті Мінекономрозвитку, що й означатиме її подання. Для заповнення реєстраційної картки в електронному вигляді пропонується ввести процедуру реєстрації та ідентифікації користувачів. Також пропонується доповнити п. 5 Порядку ведення Державного реєстру інвестиційних проектів та проектних (інвестиційних) пропозицій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2012 р. № 650, підпунктом 3 такого змісту: «Реєстраційна картка інвестиційної пропозиції, інвестиційного проекту може подаватися в електронному вигляді шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку. Дата заповнення електронної форми вважається датою подання проектних (інвестиційних) пропозицій або інвестиційного проекту».
10. Із метою підвищення якості державного регулювання участі іноземних інвесторів у процесах приватизації та створення належних гарантій їх інтересів запропоновано внести зміни в Закон України «Про режим іноземного інвестування», доповнивши його статтями 71 та 72 такого змісту:
«Стаття 71. Право іноземного інвестора на участь у приватизації державного та комунального майна.
Іноземний інвестор може брати участь у приватизації об'єктів, що знаходяться в державній і комунальній власності, на умовах і в порядку, який визначається виключно законодавством України.
Придбання державного і комунального майна в процесі приватизації здійснюється на основі договорів купівлі-продажу, які укладаються між інвестором і особою, що здійснює функції продавця майна, яке приватизується. Інший порядок придбання державного і комунального майна в процесі приватизації не можливий.
Порушення цього порядку тягне за собою примусове вилучення незаконно отриманого майна із компенсацією фактичних витрат.
У разі встановлення факту умисного порушення порядку приватизації державного чи комунального майна та за наявності ознак кримінального злочину діяльність такого іноземного інвестора в Україні припиняється, а щодо його посадових осіб буде порушено досудове розслідування в порядку, передбаченому кримінальним законодавством.
Стаття 72. Державні гарантії участі іноземного інвестора в процесі приватизації державного та комунального майна.
Скасування рішення про приватизацію об'єкта, а також зміна порядку і способу приватизації в разі, якщо в приватизації об'єкта взяв участь іноземний інвестор, так само як і розірвання операцій із приватизації, можуть бути здійснені виключно в інтересах національної безпеки. У цьому разі за іноземним інвестором залишається право захисту своїх інтересів у судовому порядку».
11. Із метою підвищення ефективності державних механізмів стимулювання довготермінового банківського кредитування пропонується запровадити диференційовану процентну ставку за комерційними кредитами на реалізацію інвестиційних проектів, за якою схема виплат за кредитами матиме такий вигляд: перші 3 роки реалізації інвестиційного проекту сплачується 100 % ставки за комерційним кредитом; 3–5 років реалізації інвестиційного проекту – 85 % ставки; 6–9 років реалізації інвестиційного проекту – 70 % ставки; 10 та більше років реалізації сплачується 50 % ставки за комерційним кредитом.
12. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правового забезпечення інвестиційної діяльності в контексті стимулювання використання для цих цілей тимчасово вільних коштів пенсійної системи шляхом запровадження низки гарантій держави щодо їх повернення. Запропоновано внести зміни в Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
доповнити статтю 75 частиною 7 такого змісту:
«Якщо протягом року частина суми резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду, яка була використана для інвестування в базові галузі економіки, в яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти, визначені відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України, в майбутньому становить менше ніж 90 відсотків суми коштів, необхідних за результатами щорічного актуарного розрахунку для забезпечення довгострокової фінансової стабільності та виконання зобов'язань Пенсійного фонду щодо фінансування пенсій та соціальних послуг, то Національний банк України покриває різницю, що виникла, за рахунок коштів Державного бюджету України до 1 січня наступного року шляхом перерахування відповідної суми до Пенсійного фонду»;
доповнити статтю 89 частиною 4 із таким змістом:
«Серед основних напрямів інвестиційної політики Рада Накопичувального фонду обов’язково затверджує інвестування в базові галузі економіки, в яких реалізуються інвестиційні та інноваційні проекти, визначені відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України.
У такий спосіб, гарантуючи повернення недоотриманих прибутків від інвестиційної діяльності, держава стимулює інвестування тимчасово вільних коштів Пенсійного фонду в найбільш пріоритетні галузі економіки, що дозволяє вирішувати окремі проблеми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні.
13. У контексті реалізації державної інвестиційної політики в умовах членства України в СОТ запропоновано доповнити перелік існуючих загальних та спеціальних принципів нормативно-правового забезпечення новими, зокрема: принципом пріоритету національних інтересів; принципом дотримання зобов’язань за Угодами системи СОТ; принципом спеціалізації; принципом диверсифікації; принципом рівномірності розвитку територій.
14. Запропоновано вдосконалити механізм вирішення суперечностей інституціонального забезпечення процесу державного регулювання інвестиційної діяльності шляхом узгодження взаємовідносин між Держекоінвестагентством України та Держінвестпроектом України в процесі реалізації екологічних інвестиційних проектів із передачею функцій контролю за реалізацію таких проектів останньому. Передбачається взаємоузгодити спільні дії зазначених органів під час вибору та ухвалення найбільш перспективних інвестиційних проектів в екологічній сфері, а також підпорядкувати Держекоінвестагентство України Держінвестпроекту України в питаннях, що пов’язані з безпосередньою реалізацією такого роду проектів, та контроль останнього за ходом їх реалізації. З метою закріплення нової моделі взаємодії зазначених агентств було запропоновано внесення відповідних змін у Положення про Державне агентство екологічних інвестицій України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 № 455/2011, та в Положення про Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України, затверджене Указом Президента України від 12.05.2011 р. № 583/2011.
15. Підтримано існуючу в сучасній вітчизняній науці господарського права тезу про необхідність систематизації інвестиційного законодавства шляхом прийняття єдиного кодифікованого акта – Інвестиційного кодексу України, який логічно узагальнив би наявне інвестиційне законодавство та містив би вдосконалені механізми регулювання інвестиційної діяльності. Окремий акцент у процесі розробки такого кодексу слід зробити на усунення суперечностей інвестиційного законодавства в контексті регулювання іноземного інвестування, зважаючи на необхідність гармонізації національного законодавства та системи права СОТ.
16. Розроблено та запропоновано модель Закону України «Про створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», який базуватиметься на Законі України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13.10.1992 № 2673-XII, а також об’єднуватиме спеціальні закони, якими регулюється правовий статус існуючих на сьогодні в Україні СЕЗ. Закон України «Про СЕЗ» визначатиме порядок створення та ліквідації СЕЗ; регулюватиме окремі аспекти управління СЕЗ, зокрема встановлюватиме державні гарантії та шляхи стимулювання діяльності суб’єктів господарювання в СЕЗ, визначатиме порядок регулювання валютно-фінансових відносин у СЕЗ, порядок інвестиційної та інноваційної діяльності на території СЕЗ, а також використання трудових ресурсів у СЕЗ. Крім того, передбачається задекларувати особливості функціонування різних СЕЗ, які стосуватимуться виключно напрямів та об’єктів інвестування.
17. Узагальнено комплекс державних гарантій захисту учасників інвестиційної діяльності, що закріплені у вітчизняному правовому полі, та виявлено низку суттєвих недоліків, зокрема в аспекті захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції, у зв’язку з чим запропоновано продовжити десятирічний строк, указаний у ст. 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування», на термін дії інвестиційної угоди з обов’язковим переглядом її умов у разі пролонгації та внести відповідні зміни в зазначену норму, виклавши ч. 1 ст. 8 Закону України «Про режим іноземного інвестування» в такій редакції:
«Стаття 8. Гарантії в разі зміни законодавства.
Якщо в подальшому спеціальним законодавством України про іноземні інвестиції будуть змінюватися гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в розділі II цього Закону, то на весь період дії інвестиційної угоди з дня набрання чинності таким законодавством на вимогу іноземного інвестора застосовуються державні гарантії захисту іноземних інвестицій, зазначені в цьому Законі. Пролонгація такої угоди після набрання чинності відповідного законодавства можлива лише в разі перегляду відповідних умов та приведення їх до відповідності із чинним на дату пролонгації законодавством, з урахуванням його змін, незалежно від обсягу змінюваних прав та обов’язків сторін».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2-х т. Т. 2. Особлива частина / [ред. кол.: В. Б. Авер'янов (голова) та ін]. – К. : Юрид. думка, 2005. – 624 с.
2. Адуков Р. Х. Проблема паритетности условий вступления секторов российской экономики в ВТО / Р. Х. Адуков // Экономика АПК: проблемы и решения. – 2006. – № 10. – С. 33–34.
3. Актуальні питання господарсько-правового забезпечення інноваційної політики держави : [монографія] / за заг. наук. ред. Задихайла Д. В. – Х. : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2006. – 256 с.
4. Алексеев С. С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1989. – 288 с.
5. Алексеев С. С. Предмет советского гражданского права и метод гражданско-правового регулирования. Антология уральской цивилистики 1925–1989 / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 2001. – 244 с.
6. Андрущенко І. Г. Державна інвестиційна політика як регулятор активізації ринку цінних паперів в Україні / І. Г. Андрущенко // Підприємництво, господарство та право. – 2002. – № 10. – С. 71–73.
7. Антология экономической классики / пред. И. А. Столярова. – М. : МП «Эконов», «Ключ», 1993. – 475 с.
8. Атаманова Ю. Є. Господарсько-правове забезпечення інноваційної політики держави / Ю. Є. Атаманова. – Х. : ФИНН, 2008. – 424 с.
9. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1997. – 400 с.
10. Багрова І. В. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств : [підручн. для вузів] / І. В. Багрова. – К. : Центр навч. літ., 2004. – 580 с.
11. Банківські операції : підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна та ін.; [за ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза]. – К. : КНЕУ, 2000. – 384 с.
12. Белов В. А. Право общей собственности / В. А. Белов // Законодательство. – 2002. – № 11. – 104 с.
13. Беляневич О. А. Про спеціалізацію в правовому регулюванні господарських договірних відносин / О. А. Беляневич // Право України. – 2010. – № 8. – С. 64–71.
14. Бережний В. М. Інноваційно-інвестиційна діяльність : конспект лекцій / В. М. Бережний, Т. В. Майорова. – Х. : ХНАДУ. – 2011. – 472 с.
15. Бєсєдіна В. Ф Економіка України: потенціал, реформи, перспективи [Електронний ресурс] : НДІ Мінекономіки України / В. Ф. Бєсєдіна. – Режим доступу: //forum.yurclub.ru/index. php?app=downloads&module.