Деревянко Богдан Володимирович. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів

Краткое описание

Деревянко Богдан Володимирович. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів.- Дис. д-ра юрид. наук: 12.00.04, Міжрегіон. акад. упр. персоналом. - К., 2014.- 504 с.

ДОНЕЦЬКИЙ ЮРИДИЧНИЙ ІНСТИТУТ
МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДЕРЕВЯНКО Богдан Володимирович

УДК 346.2:37

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право;
господарсько-процесуальне право

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант
ШЕЛУХІН Микола Леонідович,
доктор юридичних наук, професор

Донецьк – 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Загальнотеоретичні основи формування законодавства про господарську діяльність навчальних закладів 18
1.1. Теоретична основа господарської діяльності навчальних закладів 18
1.2. Поняття господарської діяльності навчальних закладів 36
1.3. Еволюція правового статусу навчальних закладів 59
1.4. Загальноправова основа господарської діяльності навчальних закладів
Висновки до розділу 1
95

109
РОЗДІЛ 2. Правовий статус навчальних закладів 114
2.1. Класифікація навчальних закладів 114
2.2. Легітимація господарської діяльності навчальних закладів 133
2.3. Майнова та фінансова основи господарювання навчальних закладів 166
2.4. Господарська компетенція навчальних закладів 192
2.5. Управління господарською діяльністю навчальних закладів 207
Висновки до розділу 2
220
РОЗДІЛ 3. Правова регламентація видів господарської діяльності навчальних закладів 225
3.1. Загальноправові ознаки діяльності навчальних закладів та правова регламентація основної освітньої діяльності 225
3.2. Правова регламентація додаткової освітньої діяльності окремих підрозділів навчального закладу 239
3.2.1. Правова регламентація діяльності бібліотек як окремих підрозділів навчального закладу 244
3.2.2. Правова регламентація діяльності підрозділів навчальних закладів з підвищення кваліфікації та надання освіти дистанційно 251
3.2.3. Правова регламентація діяльності юридичних клінік та відокремлених підрозділів навчальних закладів з надання консультативних послуг 264
3.3. Правова регламентація неосвітньої господарської діяльності навчальних закладів
Висновки до розділу 3
270

294
РОЗДІЛ 4. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів законодавством інших країн 301
4.1. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів законодавством країн ЄС та інших країн центральної Європи 301
4.2. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів законодавством країн СНД 322
4.3. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів законодавством США 333
4.4. Правове регулювання господарської діяльності навчальних закладів законодавством країн Азії 349

4.5. Напрями удосконалення українського законодавства про господарську діяльність навчальних закладів за рахунок використання прогресивного зарубіжного досвіду 369
Висновки до розділу 4
385
ВИСНОВКИ 391
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 400
ДОДАТКИ 486

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

№ скорочення значення
1. АРК Автономна Республіка Крим
2. АТ Акціонерне товариство
3. ВВП Валовий внутрішній продукт
4. ВНП Валовий національний продукт
5. ГАТС Генеральна угода про торгівлю послугами
6. ГК України Господарський кодекс України
7. ДАК Державна акредитаційна комісія
8. КЗПНО Кодекс законів про народну освіту УСРР від 22 листопада 1922 року
9. КМУ Кабінет Міністрів України
10. МВС Міністерство внутрішніх справ
11. МОН України Міністерство освіти і науки (з 9 грудня 2010 року по 28 лютого 2013 року – Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
12. НДДКР Науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи
13. НЕП Нова економічна політика
14. НПА Нормативно-правовий акт
15. НТП Науково-технічний прогрес
16. ОЕСР Організація економічного співробітництва й розвитку
17. ОКР Освітньо-кваліфікаційний рівень
18. ПНР Польська народна республіка
19. ПТО Професійно-технічна освіта
20. ПТУ Професійно-технічне училище або інший професійно-технічний навчальний заклад
21. СОТ Світова організація торгівлі
22. СПД Суб’єкт підприємницької діяльності
23. ТНК Транснаціональна корпорація
24. ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю
25. УНР Українська народна республіка
26. ЦК України Цивільний кодекс України
27. ЮНЕСКО (UNESCO – United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
28. ECTS European Credit Transfer System; Європейська система заліків академічної успішності

ВСТУП

Актуальність теми. Наразі сфера освіти в Україні представлена багатьма тисячами НЗ різного рівня, форми власності, організаційно-правової форми, чия діяльність спрямована на реалізацію переважно публічних інтересів. Намагання вирішити винятково важливу задачу – забезпечити належну якість діяльності такого роду та послуг, що надаються цими закладами, стало причиною реформувань правового регулювання відносин у сфері освіти з перших днів існування держави і до сьогодні. Проте більшість перетворень такого роду спрямовані на запровадження в Україні стандартів Болонської системи та на спрощення освітнього процесу для учнів. Виправити ситуацію, на нашу думку, можна за рахунок припинення тривалих реформ, вибіркового і розумного запозичення зарубіжного досвіду, приділення більшої уваги саме українським традиціям діяльності НЗ.
У сфері освіти види діяльності НЗ поділяються на основні та додаткові освітні, а також неосвітні господарські. Якщо регулюванню перших законодавець приділив лише незначну увагу, то здійснення других, а надто – третіх майже не регламентовано. Те саме стосується й правового статусу НЗ різного рівня – якщо статус ВНЗ частково визначено у законодавстві, то правове становище дошкільних, шкільних, професійно-технічних НЗ законодавчо майже не унормовано.
Законодавство про освіту представлено загальним Законом України «Про освіту», кількома спеціальними законами, що стосуються НЗ різних рівнів, великою кількістю підзаконних НПА КМУ, Президента, МОН України та ін. Проте положення цих документів суперечать одне одному, не захищають інтересів держави, власників майна НЗ і споживачів їх послуг, не забезпечують необхідної якості освіти, і зрештою, майже нівелюють можливість НЗ здійснювати ефективну господарську діяльність тощо.
Теоретичні питання регулювання господарської діяльності НЗ, надання ними послуг у сфері освіти перебували у центрі уваги радянських, українських та російських науковців. Зокрема, дисертаційні та монографічні дослідження з господарського, адміністративного та цивільного права відповідній проблематиці присвятили: М.І. Ануфрієв [2], В.В. Астахов [4], О.М. Бандурка [2], Н.С. Барабашева [12], А.В. Бєлозьоров [18], О.Л. Войно-Данчишина [60], К.Г. Грищенко [81], Г.А. Дорохова [533], С.А. Загородній [186], Е.Г. Зінурова [195], К.А. Карчевский [210], Д.В. Корф [237], М.Н. Курко [253], С.В. Куров [265], О.В. Куцурубова-Шевченко [267], А.О. Монаєнко [320], П.В. Нестеренко [326], Є.А. Огаренко [358], І.М. Острівний [366], В.В. Рєзнікова [476], М.В. Токмовцева [542], Ю.М. Федорова [553], Р.В. Якубовський [605], О.Н. Ярмиш [2] та ін.; з державного управління – В.М. Бесчастний [22], В.С. Долечек [166], В.В. Марченко [291], О.В. Поляк [393], з педагогічних наук – Р.В. Шаповал [587] та ін. Абсолютна більшість названих вчених розглянули у своїх працях шляхи подолання різних проблем функціонування ВНЗ. Водночас питання правового регулювання господарської діяльності НЗ інших рівнів залишилися за межами досліджень. Елементи правового статусу НЗ (у т.ч. і ВНЗ) розглянуто вибірково в контексті окремих сфер (наприклад, ВНЗ системи МВС України), форм власності (державні або приватні ВНЗ), певних напрямів діяльності (наприклад, фінансування сфери освіти). Отже, на сьогодні відсутнє комплексне дослідження правового регулювання господарської діяльності НЗ, так само як і немає праць, які б узагальнювали досвід господарсько-правового регулювання такої діяльності у зарубіжних країнах.
Наведене вище й зумовлює актуальність і доцільність дослідження за темою дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у розвиток Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»), затвердженої Постановою КМУ України від 3 листопада 1993 р. № 896, Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17 квітня 2002 р. № 347/2002, планів наукових досліджень МВС України за темами «Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України, удосконалення його форм та змісту», «Проблеми навчально-методичного забезпечення підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників міліції», «Упровадження інноваційних педагогічних технологій у процес підготовки майбутніх правоохоронців» (додаток 14 до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затвердженого наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347), а також згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського та екологічного права Донецького юридичного інституту МВС України за темами «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (держреєстрація № 0104U006758) й «Господарсько- та адміністративно-правове регулювання відносин у сфері освіти» (держреєстрація № 0113U004006), у межах яких автором самостійно проведено дослідження регулювання господарської діяльності НЗ і сформульовано пропозиції до теорії, практики і законодавства.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованої концепції удосконалення правового регулювання господарської діяльності НЗ України; виявлення причин та умов, усунення яких дасть змогу підвищити якість та ефективність такої діяльності у сфері освіти; формування теоретичних положень і висновків та пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства.
Відповідно до цієї мети було визначено і вирішено наступні завдання:
– аналіз теоретичних основ господарської діяльності НЗ і формулювання концепції господарювання НЗ в Україні;
– надання доктринальної дефініції поняття «господарська діяльність НЗ»;
– з’ясування критеріїв оцінювання еволюції правового регулювання освітніх відносин і виокремлення основних історико-правових етапів процесу формування правового статусу суб’єктів господарювання у сфері освіти;
– класифікація НЗ і обґрунтування пропозицій щодо обрання оптимальної організаційно-правової форми НЗ різних типів;
– визначення правової природи акта про утворення НЗ, внесення пропозицій стосовно шляхів удосконалення законодавства про ліцензування НЗ та атестацію науково-педагогічних працівників;
– встановлення меж господарської компетенції НЗ у відносинах із різними суб’єктами господарського права і споживачами;
– розробка пропозицій щодо удосконалення законодавства, що характеризує майнову основу діяльності НЗ;
– з’ясування критеріїв визначення розмірів державного фінансування НЗ;
– класифікація послуг, що надаються у сфері освіти;
– надання характеристики основних видів господарської діяльності у сфері освіти;
– визначення критеріїв оцінювання ефективності господарської діяльності НЗ із виконання науково-дослідних робіт та рівня їх фінансування;
– виявлення можливостей підвищення ефективності діяльності бібліотек НЗ як окремих структурних підрозділів НЗ;
– визначення господарсько-правових засобів стимулювання НЗ і підприємств, установ, організацій, державних та місцевих органів до якісного підвищення кваліфікації працівників і службовців;
– надання характеристики дистанційній освіті як виду освітньої господарської діяльності НЗ; послуг із надання освіти дистанційно як додаткових платних освітніх послуг НЗ;
– розробка пропозицій щодо підвищення ефективності додаткової неосвітньої господарської діяльності НЗ;
– аналіз законодавства зарубіжних країн і практики його застосування, визначення у цьому контексті можливих напрямів удосконалення діяльності українських НЗ.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності НЗ.
Предмет дослідження – правове регулювання господарської діяльності НЗ.
Методи дослідження. Для проведення дослідження було використано комплекс філософських та загальнонаукових методів, зокрема: історичний, діалектичний, формально-логічний, порівняльний, системно-структурний, структурно-функціональний, герменевтично-семантичний та інші.
За допомогою історичного методу висвітлено проблеми формування правового статусу суб’єктів господарювання у сфері освіти, визначено критерії розгляду історії становлення господарсько-правового статусу НЗ. Застосування діалектичного методу надало можливість внести пропозиції щодо удосконалення законодавства про ліцензування НЗ та атестацію науково-педагогічних працівників, а також законодавства, що визначає майнову основу діяльності суб’єктів господарювання у сфері освіти; передбачити засоби стимулювання НЗ та підприємств, установ, організацій, державних і місцевих органів до якісного підвищення кваліфікації працівників та службовців; з’ясувати обсяг компетенції НЗ у відносинах із різними суб’єктами господарського права і споживачами, а також розробити критерії визначення розмірів державного фінансування НЗ.
Завдяки формально-логічному методу охарактеризовано основну та додаткову діяльність НЗ. Системно-структурний метод застосовано для класифікації НЗ, видів господарської діяльності у сфері освіти, наведення варіантів організаційно-правових форм для НЗ різних типів. За допомогою структурно-функціонального методу упорядковано функції органів управління НЗ, критерії ефективності виконання науково-дослідних робіт НЗ та рівня їх фінансування, досліджено можливості підвищення якості діяльності бібліотек як структурних підрозділів НЗ. Для формулювання ключових понять роботи використано герменевтично-семантичний метод. Порівняльний метод надав можливість з’ясувати правову природу акта про утворення НЗ, дослідити процеси регулювання господарської діяльності НЗ у зарубіжних країнах, визначити норми, акти та особливості їх застосування, досвід, який може стати Україні у нагоді.
Теоретичну основу дослідження становлять праці вищезазначених авторів, а також радянських, українських та російських учених – юристів, економістів, управлінців, у числі яких: А. Г. Бобкова, Т. М. Боголіб, Є. В. Булатов, О. П. Віхров, С. Ф. Демченко, Р. А. Джабраілов, Г. Д. Джумагельдієва, С. Е. Жилінський, О. Р. Зельдіна, В. В. Кваніна, О. А. Кратт, В. К. Мамутов, В. С. Мартем’янов, О. Ф. Мельничук, В. С. Мілаш, В. О. Огнев’юк, Н. О. Саніахметова, О. П. Подцерковний, Г. О. Пономаренко, В. М. Сирих, В. Я. Тацій, А. А. Телестакова, В. А. Устименко, О. В. Шаповалова, М. Л. Шелухін, В. С. Щербина, О. Х. Юлдашев, В. Д. Яремчук та ін. Емпіричну основу дослідження склали НПА України та інших країн, статистичні та довідкові матеріали, законопроекти, практика діяльності НЗ, матеріали правозастосовної практики щодо правового регулювання діяльності НЗ.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що вперше в Україні здійснено комплексне дослідження правового регулювання господарської діяльності НЗ, на основі чого розроблено наукову концепцію, в межах якої обґрунтовано нові наукові положення, спрямовані на вдосконалення норм відповідного законодавства і практики його застосування. Наукова новизна результатів дослідження полягає у наступному.
Уперше:
на основі дослідження теоретичних засад господарської діяльності НЗ сформульовано концепцію, що визначає стратегію розвитку правового регулювання господарської діяльності НЗ в Україні, яка передбачає орієнтацію на власні традиції в освіті та господарюванні з урахуванням зарубіжного досвіду і міжнародних зобов’язань нашої держави, максимальне застосування загальних принципів господарювання, право обрання підприємницького або некомерційного статусу, організаційно-правової форми суб’єкта господарювання, розширення прав щодо здійснення додаткових видів діяльності, стимулювання співробітництва НЗ з іншими суб’єктами господарювання тощо;
надано доктринальну дефініцію поняття «господарська діяльність НЗ». Зокрема, господарську діяльність НЗ визначено як діяльність суб’єктів господарювання – НЗ, виконувану для задоволення потреб суб’єктів господарювання, державних органів і споживачів через послідовний, системний та цілеспрямований процес передачі змісту навчання, що визначає певний рівень або ступінь знань, умінь та навичок; не має матеріальної форми, не залежить від характеру результатів, на платній чи безоплатній основі, має цінову визначеність; а також діяльність із передачі інших прав і матеріальних цінностей, належних НЗ, виконання робіт, надання послуг на платній чи безоплатній основі, що має цінову визначеність;
виокремлено 14 основних історико-правових етапів еволюції національного законодавства, що визначає господарсько-правовий статус НЗ. На основі цього переліку окреслено перспективи розвитку законодавства, спрямованого на запровадження Болонської та інших міжнаціональних систем, а з іншого боку – законодавства, спрямованого на охорону національних досягнень і традицій;
з’ясовано, що правова природа акта про утворення НЗ є складною, організаційно-господарською;
у складі майна суб’єктів господарювання виокремлено його інноваційну складову – перспективні майнові активи. Запропоновано передбачити у Податковому кодексі України пільги платникам податків, які в якості інвестицій передаватимуть НЗ перспективні майнові активи.

Удосконалено положення про:
майнову основу діяльності НЗ – обґрунтовано необхідність захисту публічної власності, тобто приділення більше уваги підтримці НЗ, які діють на основі державного майна, через закріплення у законодавстві про освіту максимальної частки місць у недержавних НЗ кожного виду в межах певного населеного пункту України. Запропоновано поліпшити якість майна, що використовується для забезпечення побуту і відпочинку споживачів послуг НЗ;
недопущення суб’єктивізму при прийнятті рішення про надання тим або іншим суб’єктам господарювання чи споживачам додаткових платних послуг НЗ завдяки детальному обговоренню можливих рішень колегіальними органами (вченою радою, ректоратом), прийняття публічних зобов’язань, рішення про виконання яких приймається, а виконання здійснюється особами, які не є керівниками НЗ;
характеристики послуг, що надаються НЗ, – якість, конкурентоспроможність, спеціальну мету і завдання, зміст, можливість надання НЗ різних форм власності, умову надання – отримання ліцензії. Визначено, що головним критерієм віднесення діяльності НЗ до основної освітньої є сукупність дій НЗ, а не оплатність;
запровадження в Україні обов’язкових нормативних визначень істотних умов господарських та інших договорів у сфері освіти; мінімальних розмірів статутного капіталу для приватних НЗ: 1250 мінімальних зарплат – для НЗ і технікумів, 2000 – для коледжів, 4000 – інститутів, 6000 – академій, 12 000 – для консерваторій і профільних університетів, 20 000 – для класичних університетів;
класифікацію суб’єктів господарювання, які діють у сфері освіти, і видів їхньої діяльності, що належать до основної, додаткової освітньої або неосвітньої господарської діяльності.
Дістали подальшого розвитку:
положення про ліцензування НЗ – внесено пропозиції про зміну та скасування окремих із ліцензійних умов; підтримано пропозиції розробників проекту Закону України «Про вищу освіту» № 7486-1 стосовно визначення виду ВНЗ за ліцензованим набором студентів на денну форму навчання; у розвиток Проекту запропоновано додати інститут, в якому за цією формою повинно навчатися не менше 2 тисяч осіб;
запровадження доктринальної та легальної класифікацій засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання та їх поділ на прямі й непрямі із зазначенням переліку останніх у новій частині 21 статті 12 ГК України; до непрямих засобів регулюючого впливу держави на господарську діяльність НЗ віднесено атестацію педагогічних працівників НЗ;
положення про державне фінансування НЗ шляхом запровадження в якості критерію визначення розмірів такого фінансування частки участі НЗ у реалізації державних програм і проектів;
пропозиції вітчизняних вчених стосовно утворення об’єднання бібліотек ВНЗ системи МВС України та у межах ВНЗ інших міністерств і центральних органів виконавчої влади, а також щодо більш ефективного використання можливостей електронного бібліотечного фонду;
система засобів стимулювання НЗ і підприємств, установ, організацій, державних та місцевих органів до якісного підвищення кваліфікації працівників і службовців – підготовлено пропозиції щодо застосування заходів господарської відповідальності до суб’єктів господарювання – роботодавців або державних органів зі сприяння зайнятості населення у разі невиконання ними соціально-комунальних зобов’язань та зобов’язань з організації підвищення кваліфікації і проходження професійної підготовки працівниками, які мають обмежену працездатність, не мають вищої освіти, займають посади у державних органах, або які перебувають на обліку у службі зайнятості; а також надання пільг суб’єктам господарювання – роботодавцям, які є учасниками довгострокових освітніх програм у рамках угод із НЗ про підвищення кваліфікації. Також запропоновано НЗ і сумлінним роботодавцям ефективніше застосовувати взаємне стимулювання;
пропозиції про підвищення ефективності здійснення НЗ: а) додаткової освітньої платної господарської діяльності через нормативне забезпечення дистанційної освіти (яку визнано формою навчання, що за якістю поступається заочній, вечірній та очній). Визначено категорії суб’єктів господарювання і споживачів, на які слід орієнтуватися при наданні освітніх послуг дистанційно; б) додаткової неосвітньої платної господарської діяльності шляхом розширення переліку видів такої діяльності, а саме: послуги з харчування, зв’язку, перевезення, забезпечення необхідними матеріалами споживачів освітніх послуг; надання в оренду приміщень під житло, магазини, книгарні, кав’ярні, аптеки, комори тощо, або іншого майна НЗ;
положення про посилення державного контролю за діяльністю НЗ релігійних організацій, а також про заходи господарської та іншої відповідальності за діяльність у сфері освіти тих релігійних НЗ, які не одержали ліцензію; запровадження державного фінансування діяльності традиційних для України релігійних НЗ за умови виконання ними завдань держави, перед якою в особі МОН України такі НЗ будуть звітувати;
пропозиції про запровадження в Україні аналогічної американській різнорівневої недержавної фінансової підтримки НЗ, які отримають у такий спосіб дійсну незалежність та університетську автономію; прямої залежності державного фінансування НЗ від якості реалізації державних програм і проектів;
положення реформи КНР, метою якої є вхід 100 національних ВНЗ до світової еліти, високий рівень фінансування тих ВНЗ, які цього досягли; утворення технопарків і реалізація програм із підвищення якості послуг НЗ (насамперед спеціалізованих ВНЗ із природничих і технічних наук) та ін.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропозиції стосовно правового регулювання господарської діяльності НЗ мають слугувати підставою для вдосконалення чинного законодавства. За підсумками дослідження розроблено проекти законів України «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України та Податкового кодексу України» (додаток А) і «Про внесення змін і доповнень до актів законодавства у сфері освіти» (додаток Б), які можуть бути використані у законотворчій діяльності. Перший проект Закону було направлено до Верховної Ради України (довідка від 29.03.2013 р. № 1011; (додаток В). Результати дослідження використані у практичній діяльності Сумського обласного управління освіти (довідка від 05.12.2012 р. № 12-148/3 (додаток Д), Ради ректорів вищих навчальних закладів Донецького регіону (довідка від 04.04.2013 р. № 35-37/4 (додаток Е). Положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні спеціальних частин дисципліни «Господарське право» й у практичній діяльності Донецького юридичного інституту МВС України (довідка від 30.10.2012 р. № 33-3/26 (додаток Ж). Для МВС України розроблено пропозиції про удосконалення пункту 3.6. «Забезпечення економічної стабільності, пошук нових ефективних шляхів господарювання, удосконалення матеріально-технічної бази, інфраструктури та фінансово-господарської діяльності» проекту Концепції розвитку Національної академії внутрішніх справ на 2013-2017 роки (Додаток З).
Деякі положення, висновки та пропозиції, викладені у дисертації, мають дискусійний характер і можуть становити основу для подальших наукових досліджень.
Особистий внесок здобувача. У дисертації викладено наукові результати, одержані особисто автором під час науково-дослідних робіт упродовж 2005–2013 рр. Дослідження виконано самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи було оприлюднено й обговорено на наукових конференціях: науково-практичній конференції «Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи» (м. Київ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми господарського права і методика його викладання» (м. Донецьк, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення» (м. Львів, 2007 р.); Всеукраїнських науково-практичних конференціях «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку економіки України» (м. Донецьк, 2008 р.; 2010 р.; 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование» (Донецьк – Святогірськ, 2009 р.); І Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції, присвяченій 90-річчю СНУ ім. В. Даля (м. Луганськ, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (м. Хмельницький, 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми правової системи України» (м. Київ, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Наука и ее роль в современном мире» (м. Караганди, Республіка Казахстан, 2011 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми запобігання та протидії корупції і охорони права власності» (м. Одеса, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми запобігання та протидії корупції і охорони права власності» (м. Херсон, 2011 р.); Звітній науково-практичній конференції юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ (м. Львів, 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Нове міжнародне та національне законодавство – нові завдання юридичної науки» (м. Київ, 2012 р.); Науково-практичній інтернет-конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих науковців» (м. Тернопіль, 2012 р.); Наукових читаннях, присвячених пам’яті В. М. Корецького (м. Київ, 2012 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави» (м. Київ, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Новітні наукові дослідження держави і права» (м. Миколаїв, 2012 р.); Міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького складу «Правове життя сучасної України» (м. Одеса, 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, екологічних, аграрних та господарських правовідносин» (м. Хмельницький, 2013 р.) та ін.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у трьох монографіях загальним обсягом 70,84 д.а., 35 основних наукових працях у фахових виданнях (у т.ч. у 6 зарубіжних) обсягом 23,38 д.а. Результати дослідження висвітлено також у 32 додаткових друкованих працях загальним обсягом 6,05 д.а., представлених тезами доповідей на конференціях і підрозділами навчальних посібників, які належать автору особисто.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано механізм вирішення завдання, що полягає в удосконаленні правового регулювання господарської діяльності НЗ, відповідного законодавства та практики його застосування. Для вирішення цього завдання крізь призму господарсько-правової науки сформульовано такі основні теоретичні та практичні висновки:
– у розвиток двох перших принципів господарювання, визначених статтею 6 ГК України, запропоновано надати недержавним ВНЗ можливість обирати статус підприємницької або некомерційної організації;
– сформульовано концепцію, що визначає стратегію розвитку правового регулювання господарської діяльності НЗ в Україні, яка передбачає орієнтацію на власні традиції в освіті та господарюванні з урахуванням зарубіжного досвіду і міжнародних зобов’язань нашої держави, максимальне застосування загальних принципів господарювання, право вибору підприємницького або некомерційного статусу, організаційно-правової форми суб’єкта господарювання, розширення прав щодо здійснення додаткових видів діяльності, стимулювання співробітництва НЗ
з іншими суб’єктами господарювання тощо;
– надано доктринальну дефініцію поняття «господарська діяльність НЗ». Господарську діяльність НЗ визначено як діяльність суб’єктів господарювання - НЗ, виконувану для задоволення потреб суб’єктів господарювання, державних органів і споживачів через послідовний, системний та цілеспрямований процес передачі змісту навчання, що визначає певний рівень або ступінь знань, умінь та навичок; не має матеріальної форми, не залежить від характеру результатів, на платній чи безоплатній основі, має цінову визначеність; а також діяльність із передачі інших прав і матеріальних цінностей, належних НЗ, виконання робіт, надання послуг на платній чи безоплатній основі, що має цінову визначеність;
– з’ясовано критерії оцінювання еволюції правового регулювання освітніх відносин – територіальний; релігійний (церковний); національний; спеціалізований (професійний); гендерний, на підставі яких виокремлено та охарактеризовано 14 основних історико-правових етапів процесу формування правового статусу суб’єктів господарювання у сфері освіти: на І етапі (від появи перших НЗ при церквах і монастирях за часів князів Київської Русі до ХІV–ХV ст.) НЗ визначали правила поведінки у суспільстві та напрями розвитку держави; залежали від можновладних світських і впливових церковних осіб. На ІІ етапі (від початку до розквіту козацької епохи) утворювалися і діяли НЗ середнього типу – братські школи та бурси, які залежали від фінансової підтримки меценатів; проте діяли на власний розсуд. На ІІІ етапі (ХVІІ–ХVІІІ ст.ст.) з’явилися ВНЗ університетського типу, які мали визначену структуру та компетенцію управлінських органів, можливість самостійно користуватися грошовими коштами і майном, вступати у договірні правовідносини. На ІV етапі (протягом ХVIII ст.) характерною для Західної України була поява німецьких та угорських ВНЗ; на землях Російської імперії наприкінці ХVIII ст. виникли спеціалізовані ВНЗ. На V етапі (перша половина ХІХ ст.) в українських землях діяли ВНЗ сучасного типу, чий правовий статус визначався найвищою державною владою; вони мали автономію від держави; їх органи поділялися за функціональною ознакою; діяли як самостійні суб’єкти господарювання; мали обсяг компетенції й особливості управління, фінансування та відповідальності, аналогічні сучасним державним ВНЗ ІІІ–ІV рівнів акредитації. Упродовж VІ етапу (друга половина ХІХ ст.) університети було підпорядковано генерал-губернаторам; проведено шкільну реформу 1860–1864 рр.; з’явилися недержавні НЗ. На VІІ етапі (від початку ХХ ст. до 1917 р.) законодавство було орієнтовано на демократизацію освітньої системи, автономізацію НЗ, виникли приписи щодо обов’язковості початкової освіти; сформувався правовий статус НЗ, майже ідентичний сучасному. VІІІ етап (часи УНР та гетьманщини П. П. Скоропадського) ознаменувався утворенням нових НЗ; переведенням викладання на українську мову; націоналізацією НЗ. ІХ етап (від 1920 р. до початку Другої світової війни) на території УРСР відзначився відновленням НЗ, відкриттям у 1930-х рр. нових ВНЗ, що насамперед готували фахівців для промисловості; у Західній Україні тривала боротьба за права місцевого населення. На Х етапі (від початку Другої світової до початку Великої вітчизняної війни) Західна Україна приєдналася до УРСР, було уніфіковано систему освіти на всій території України. Протягом ХІ етапу (у часи Великої вітчизняної війни) окупаційна влада намагалася відновити вищу освіту для своїх потреб, а середню освіту максимально спростити до рівня початкової школи. На ХІІ етапі (з кінця Великої вітчизняної війни до отримання Україною незалежності) було сформовано традиції радянської системи освіти. Формально ВНЗ були незалежні, проте фінансувалися і контролювалися державою. Під час ХІІІ етапу (1990-ті рр.) відбулося формування українського законодавства; виникла велика кількість НЗ різних форм власності; НЗ отримали можливість здійснювати значну кількість видів додаткової освітньої, а також іншої діяльності. ХІV етап (з рубежу 1999–2000 рр. дотепер) передбачає перехід вітчизняної сфери освіти до Болонського процесу та діяльність сучасних НЗ в умовах глобалізації;
– здійснено класифікацію НЗ: 1) за рівнем акредитації; 2) за формою власності: державної форми власності, власності АРК, комунальної, колективної, приватної форми власності, а також НЗ, що діють на основі різних форм власності (змішані); 3) за критерієм прибутковості: комерційні та некомерційні; 4) за рівнем: загальнодержавного і регіонального значення;
– надано обґрунтовані пропозиції щодо оптимальної організаційно-правової форми суб’єктів господарювання у сфері освіти: на сучасному етапі найбільш ефективними організаційно-правовими формами для НЗ є АТ, ТОВ або об’єднання підприємств. Рекомендовано власникам невеликих приватних НЗ утворювати асоційовані підприємства з перехресним володінням контрольними пакетами акцій (часток) різними з них;
– визначено правову природу акта про утворення НЗ як складну, організаційно-господарську;
– запропоновано шляхи удосконалення законодавства про ліцензування НЗ – визнано за доцільне змінити або скасувати окремі із ліцензійних умов; підтримано пропозиції розробників проекту Закону України «Про вищу освіту» № 7486-1 (законопроекту МОН України) стосовно визначення виду ВНЗ за ліцензованим набором студентів на денну форму навчання, проте рекомендовано додати ще інститут, в якому за цією формою повинно навчатися не менше 2 тисяч осіб. Атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників запропоновано вважати непрямим засобом регулюючого впливу держави на діяльність НЗ. Визнано за необхідне запровадити доктринальну та легальну класифікацію засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання з їх поділом на прямі та непрямі. Зроблено висновок про необхідність наведення переліку непрямих засобів, що не буде вичерпним, у новій частині 21 статті 12 ГК України;
– визначено шляхи удосконалення законодавства, що характеризує майнову основу діяльності суб’єктів господарювання у сфері освіти: аргументовано необхідність захисту публічної власності, посилення НЗ, які діють на основі майна державної форми власності, через законодавче встановлення максимального відсотку місць у недержавних НЗ кожного виду у межах кожного населеного пункту України. Наголошено на потребі підвищити вартість та якість майна не лише навчального призначення, але й такого, що використовується для належної організації побуту і відпочинку студентів та інших споживачів послуг НЗ;
– у складі майна виділено його інноваційну складову – перспективні майнові активи. Запропоновано передбачити у Податковому кодексі України пільги для суб’єктів господарювання – платників податків, які передаватимуть НЗ перспективні майнові активи;
– розроблено критерій визначення розмірів державного фінансування НЗ, яким є частка участі НЗ у реалізації державних програм і проектів;
– встановлено межі компетенції НЗ у відносинах із різними суб’єктами господарського права і споживачами. У відносинах зі споживачами обсяг такої компетенції є більшим; у відносинах із замовниками та іншими контрагентами – приблизно однаковим; у відносинах з органами господарського керівництва він менший за обсяг компетенції цих органів стосовно НЗ;
– класифіковано послуги, що надаються у сфері освіти: за характером діяльності; за строками; за суб’єктним складом; за характером вчинених дій; за рівнем освіти, що пропонується; за орієнтацією на певну спеціальність; за формою навчання; за методами навчання, що використовуються; залежно від характеру потреб, сфери, в якій відбувається їх реалізація; за суб’єктами надання та споживачами; залежно від специфіки послуги; за критерієм оплати; за напрямом надання; за об’єктом надання освітніх послуг; залежно від безпосереднього виконавця – органу чи підрозділу НЗ; за освітніми лініями; за організаційно-освітніми структурними компонентами; за основним компонентом освітнього процесу;
– надано характеристику основних видів господарської діяльності у сфері освіти. Визначено, що критерієм віднесення до цих видів є сукупність дій НЗ, а не оплатність. Характеристиками послуг НЗ є їхня якість, конкурентоспроможність; спеціальна мета і завдання; зміст; можливість надання НЗ різних форм власності; обов’язок отримання ліцензії;
– виявлено можливості підвищення ефективності діяльності бібліотек НЗ як окремих структурних підрозділів НЗ, що здійснюють додаткову освітню діяльність. Підтримано пропозиції вітчизняних вчених стосовно утворення об’єднання бібліотек ВНЗ системи МВС України, а також у межах ВНЗ інших міністерств та центральних органів виконавчої влади. Як ще один зі шляхів підвищення якості діяльності бібліотек НЗ запропоновано більш ефективно використовувати можливості електронного бібліотечного фонду;
– визначено господарсько-правові засоби стимулювання НЗ і підприємств, установ, організацій, державних і місцевих органів до якісного підвищення кваліфікації працівників та службовців. Основними із них визнано застосування заходів господарської відповідальності до суб’єктів господарювання – роботодавців або державних органів зі сприяння зайнятості населення у разі невиконання ними соціально-комунальних зобов’язань та зобов’язань з організації підвищення кваліфікації і проходження професійної підготовки працівниками, які: мають обмежену працездатність; не мають вищої освіти; займають посади у державних органах, або які перебувають на обліку у службі зайнятості; а також надання пільг суб’єктам господарювання – роботодавцям, які є учасниками довгострокових освітніх програм у рамках угод із НЗ про підвищення кваліфікації. Запропоновано НЗ і сумлінним роботодавцям ефективніше застосовувати взаємне стимулювання;
– охарактеризовано дистанційну освіту як вид освітньої господарської діяльності НЗ, а послуги з надання освіти дистанційно – як додаткові платні послуги НЗ. Дистанційну освіту визнано формою навчання, яка за якістю послуг поступається заочній, вечірній та очній формам, а тому має надаватися як додаткові платні освітні послуги на основі договорів між НЗ і зарубіжними державами або суб’єктами господарювання, і як виняток, – вітчизняним споживачам. Із метою забезпечення якості послуг НЗ наголошено на необхідності легального визначення переліку спеціальностей, за якими не можна буде отримати освіту заочно чи дистанційно;
– визначено критерії оцінювання ефективності господарської діяльності НЗ із виконання науково-дослідних робіт та рівня їх державного фінансування. Запропоновано НЗ ефективніше користуватися правом надання додаткових платних послуг із виробництва наукового продукту (на сьогодні 19 видів), що сприятиме реалізації приватних інтересів самого НЗ і публічних інтересів у вигляді економії коштів Державного бюджету та виробництва інноваційного продукту для економіки і соціальної сфери України; а найбільш перспективним серед видів додаткової освітньої діяльності й таким, що має підтримуватися державою, визнано виготовлення у межах НЗ інноваційного продукту. Запропоновано внесення доповнень до законодавства з метою прискорення застосування механізму навчально-науково-промислової інтеграції із залученням інвестицій із практичної у навчально-наукову сферу шляхом утворення технопарків та інших об’єднань підприємств, спрямованих на розроблення і впровадження у практику інноваційного продукту;
– внесено пропозиції щодо підвищення ефективності здійснення НЗ додаткової неосвітньої господарської діяльності. Визначено право НЗ, керуючись принципом «дозволено усе, що не заборонено законом», здійснювати неосвітню господарську діяльність з поселення у гуртожитки, харчування, зв’язку, перевезення, забезпечення необхідними матеріалами споживачів освітніх послуг; надання СПД в оренду приміщень або іншого майна НЗ). Рекомендовано підвищити ефективність здійснення НЗ додаткової неосвітньої господарської діяльності, не скорочуючи водночас обсягів освітньої діяльності. Раціональним, на думку автора, буде передача в управління або оренду СПД на основі відповідних договорів майнових активів, що тимчасово не використовуються НЗ;
– зважаючи на рекомендаційний характер Болонської декларації з метою забезпечення якості освітніх послуг запропоновано, адаптуючи для України досвід європейських країн, залишити наявні у нашій державі ОКР та наукові ступені, зберегти положення про повагу відмінностей у культурі, мові, національних освітніх системах, а також сприяти розвитку автономії університетів, національної самобутності в освітній сфері;
– аналіз законодавства європейських держав надав можливість визначити і запропонувати можливі напрями розвитку українського законодавства про релігійні НЗ: надмірна свобода і безконтрольна діяльність релігійних НЗ в Україні є шкідливими; діяльність НЗ різних релігійних організацій потребує постійного державного контролю; державне фінансування діяльності релігійних НЗ можна запровадити за умови виконання ними завдань держави. Рекомендовано посилити відповідальність за діяльність у сфері освіти релігійних НЗ, які не отримали ліцензію;
– беручи до уваги аргументи українських вчених, наявність освітніх кодексів в окремих штатах США, землях ФРН, у Республіці Франція, Республіці Білорусь, існування Модельного освітнього кодексу для держав – учасниць СНД запропоновано у довгостроковій перспективі розробити відповідний кодекс в Україні, а на сучасному етапі – доповнити відповідними нормами ГК України та інші чинні кодекси;
– виявлено положення законодавства країн СНД, аналогічні яким вбачається за доцільне внести до українського законодавства, зокрема: 1) Республіки Казахстан – про співпрацю НЗ і роботодавців, ліцензування НЗ, що реалізують духовні освітні програми, а також міжнародних та іноземних НЗ; 2) Республіки Білорусь – у частині кредитування студентів, визначення особливостей укладання та істотних умов 18 господарських та інших договорів у сфері освіти та ін.; 3) Республіки Молдова – щодо визначення мінімального розміру статутного капіталу для приватних НЗ. Зазначено про необхідність поряд з іншими ліцензійними умовами передбачити мінімальний розмір статутного капіталу українських недержавних НЗ. За критерій визначення розміру, крім виду НЗ, запропоновано визнати перелік спеціальностей і кількість учнів, студентів, аспірантів та ін.;
– доведено необхідність взяття до уваги Україною положень законодавства та практики діяльності НЗ у РФ, Республіці Казахстан, США, ФРН, країн Південно-Східної Азії, запозичення досвіду з метою посилення практичної складової і підвищення ефективності взаємодії роботодавців та НЗ;
– на підставі аналізу господарської компетенції факультетів, інститутів та інших відокремлених підрозділів ВНЗ, а також позитивного зарубіжного досвіду обґрунтовано потребу повернути відокремленим підрозділам статус суб’єктів господарювання через відновлення пункту 3 частини другої статті 55, статей 132, 138 та інших норм ГК України;
– проаналізовано чинне законодавство та практику його застосування у США, Японії, КНР, Південної Кореї, Сінгапуру, запропоновано механізми управління НЗ, поліпшення фінансового забезпечення НЗ. На прикладі відносин за участю НЗ США зроблено висновок про можливість запровадження в Україні аналогічної американській різнорівневої недержавної фінансової підтримки НЗ, які через це матимуть дійсну університетську автономію;
– обґрунтовано необхідність створення в Україні великих навчальних комплексів, запозичення досвіду реформи КНР, спрямованої на вхід 100 вітчизняних ВНЗ до світової еліти, високий рівень фінансування тих закладів, які цього досягли, утворення технопарків і реалізації програм, спрямованих на поліпшення якості послуг НЗ (для України запропоновано реалізовувати програми з розвитку НЗ природничих і технічних спеціальностей);
– доведено, що невисока вартість освітніх послуг провідних ВНЗ Південної Кореї порівняно з іншими ВНЗ та навчання у них найбільш обдарованих студентів країни є запорукою формування інтелектуальної еліти нації. Раціональним буде скористатися цим досвідом в українських реаліях. У нагоді для України може стати і досвід Сінгапуру щодо прогресивної підтримки НЗ технічної освіти, незалежності та автономії шкіл; ефективної системи стимулювання викладачів; широкого застосування інформаційних технологій та інших заходів, що забезпечило місце ВНЗ цієї країни у числі елітних НЗ світу. Внесення відповідних змін до чинного законодавства України дасть змогу поліпшити якість діяльності НЗ у нашій державі.
Основними прикладними результатами роботи є проекти Законів України «Про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України та Податкового кодексу України» (додаток А) і «Про внесення змін і доповнень до актів законодавства у сфері освіти» (додаток Б).
За результатами дослідження було опубліковано монографії: [110; 92; 124].

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрощук Г. О. Юридична освіта в США: проблеми професійної підготовки / Г. О. Андрощук // Проблеми вдосконалення підготовки юристів: професійні та морально-етичні аспекти : зб. мат. наук.-метод. конф., жовтень 2008. — К. : КНЕУ, 2008. — С. 65—81.
2. Ануфрієв М. І. Вищий заклад освіти МВС України: Науково-практичний посібник / М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, О. Н. Ярмиш. — Харків : Ун т внутр. справ, 1999. — 369 с.
3. Артюхіна М. В. Якість послуг вищої школи: сутність і оцінка / М. В. Артюхіна, Н. В. Кравченко // Економіка та право. — 2010. — № 3. — С. 35—40.
4. Астахов В. В. Правовое регулирование функционирования в Украине высших учебных заведений, основанных на негосударственной форме собственности: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Астахов Виктор Викторович. — Х., 1999. — 178 с.
5. Ахромкін Е. М. Вплив ринку освітніх послуг на формування трудового потенціалу регіону / Е. М. Ахромкін, О. В. Перепелюкова // Економіка та право. — 2012. — № 1. — С. 5—8.
6. Ашенова Т. М. Образовательное право в понимании отечественных юристов / Т. М. Ашенова // Научный вестник Омской академии МВД России. — 2011. — № 1 (40). — С. 53—57.
7. Ашихміна О. В. Договір управління комунальним майном / О. В. Ашихміна // Економіка та право. — 2011. — № 3 (31). —
С. 268—172.
8. Бабич-Вепрєва В. О. Урахування демографічних реалій при реалізації реформи у сфері освіти / В. О. Бабич-Вепрєва // Економіка та право. — 2011. — № 3 (31). — С. 55—58.
9. Баєва О. В. Державно-громадське управління якістю вищої освіти: досвід США / О. В. Баєва // Держава та регіони — 2010. — № 2. — С. 5—9. — (Серія "Державне управління").
10. Бандурка О. Про сьогодення вищої освіти в Україні / О. Бандурка // Вища школа. — 2011. — № 9. — С. 7—15.
11. Барабанова С. Законодательство и образование: быть ли в России Кодексу об образовании? / С. Барабанова // Высшее образование в России. — 2008. — № 2. — С. 79—82.
12. Барабашева Н. С. Правовой статус вузов в СССР / Н. С. Барабашева. — М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1979. — 216 с.
13. Бардашевич Н. О. Господарсько-правове забезпечення діяльності релігійних організацій : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.04 „Господарське право, господарсько-процесуальне право” / Н. О. Бардашевич. — Донецьк, 2011. — 20 с.
14. Бардашевич Н. А. Хозяйственно-правовое обеспечение деятельности религиозных организаций : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / Бардашевич Наталья Александровна. — Донецк, 2011. — 259 с.
15. Баринов Н. А. Права граждан по договору бытового заказа и их защита / Н. А. Баринов. — Саратов, 1973. — 162 с.
16. Беззубко Л. В. Державне управління та державне регулювання в системі вищої освіти України / Л. В. Беззубко, Л. С. Соколова // Держава та регіони. — 2008. — № 3. — С. 9—13. — (Серія "Державне управління").
17. Белегай Р. З. Деякі аспекти релігієзнавчої освіти в Україні / Р. З. Белегай // Університетські наукові записки : Часопис Івано-Франківського університету права ім. Короля Данила Галицького. — 2009. — № 1. — С. 71—75.
18. Белозеров А. В. Понятие и содержание обязательства по возмездному оказанию образовательных услуг: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Белозеров Антон Валентинович. — М., 2000. — 169 с.
19. Берлач А. Теоретичні аспекти адміністративної відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності / А. Берлач, Є. Фурманчук // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 7. — С. 3—5.
20. Берлявский Л. Г. Правовая политика в сфере регулирования научной деятельности как предмет изучения / Л. Г. Берлявский // Юридический вестник Ростовского государственного экономического университета. — 2009. — № 3. — С. 25—32.
21. Бесчастний В. Сучасні вимоги до підвищення ефективності підготовки наукових кадрів в ад’юнктурі / В. Бесчастний // Віче. — 2011. — № 8. — С. 2—3.
22. Бесчастний В. М. Механізми державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України: дис. ... докт. наук з держ. упр. : 25.00.02 / Бесчастний Віктор Миколайович. — К., 2010. — 498 с.
23. Бесчастний В. М. Мехінізми державного управління розвитком вищих навчальних закладів системи МВС України: теорія, методологія та практика : монографія / В. М. Бесчастний. — Донецьк : Юго-Восток, 2009. — 407 с.
24. Бесчастний В. М. Розвиток механізмів фінансування навчальних закладів в Україні / В. М. Бесчастний // Економіка та держава. — 2009. — № 10. — С. 54—56.
25. Бесчастний В. М. Стандартизація освітніх систем на етапі входження України до Болонського процесу / В. М. Бесчастний // Економіка та держава. — 2009. — № 9. — С. 77—79.
26. Біденко Н. Розвиток загальної середньої освіти в Україні в період незалежності [Електронний ресурс] / Н. Біденко // Наукові записки. — 2009. — Вип. 12. — С. 213—225. — (Серія "Історичні науки"). — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nz_i/Ist/2009_12/statty/24.pdf.
27. Білоус О. Прикарпатський осередок новітніх знань / О. Білоус // Віче. — 2010. — № 19 (280). — С. 24.
28. Бобкова А. Г. Правове забезпечення рекреаційної діяльності. — Донецьк : Юго—Восток, 2000. — 308 с.
29. Бобкова А. Г. Щодо правового статусу відокремлених підрозділів господарських організацій / А. Г. Бобкова // Экономико-правовые исследования в ХХІ веке: практика применения Хозяйственного кодекса Украины и направления развития правового регулирования хозяйственных отношений (к 7-й годовщине принятия Хозяйственного кодекса Украины) : матер. четвертой межд. науч.-практ. интернет-конф. (г. Донецк, 23-30 марта 2010 года) / науч. ред. В. К. Мамутов; НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. — Донецк : Ноулидж, 2010. — С. 30—33.
30. Боголіб Т. Характер і особливості ринкових відносин у системі вищої освіти / Т. Боголіб // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 8. — С. 57—61.
31. Боголіб Т. М. Фінансові аспекти розвитку вищої освіти у США / Т. М. Боголіб // Фінанси України. — 2010. — № 2. — С. 70—82.
32. Бойкова М. Нова правова концепція безкорупційного якісного набору студентів, що гарантує високу мотивацію в шкільному й університетському навчанні / М. Бойкова // Віче. — 2011. — № 8. — С. 3—4.
33. Болдырев В. А. Вопросы правоприменительной практики (De lege lata) / В. А. Болдырев // Ленинградский юридический журнал. — 2011. — № 2 (24). — С. 85—92.
34. Большая Советская Энциклопедия : [в 30 т] / гл. ред. А. М. Прохоров. — изд. 3-е. — М. : Большая советская энциклопедия, 1976— .— Т 25: Струнино — Тихорецк. — 1976. — 600 с.
35. Бондар А. Г. Народна освіта і педагогічна наука в Український РСР (1917-1967) / А. Г. Бондар, О. Г. Дзеревін, О. Г. Кобзар. — К. : Радянська школа, 1967. — 483 с.
36. Бондарь С. Д. Секта меннонитов в России (в связи с историей немецкой колонизации в России) / С. Д. Бондарь. — Петроград : тип. В. Д. Смирнова, 1916. — 207 с.
37. Боняк В. О. Конституційне право людини і громадянина на вищу освіту в Україні в контексті Болонської угоди / В. О. Боняк // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2008. — № 2. — С. 68—72.
38. Бостан Л. М. Оцінка (оцінювання) успішності та якості навчання в системі КМОРСОНП у вищих закладах освіти системи МВС України: проблеми і перспективи / Л. М. Бостан // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2009. — № 2. — С. 231—239.
39. Брагинский М. И. Общее учение о хозяйственных договорах / М. И. Брагинский. — Минск : Наука и техника, 1967. — 260 с.
40. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права / С. Н. Братусь. — М. : Юрид. лит., 1963. — 196 с.
41. Бугайчук К. Л. Закордонний досвід організації дистанційного навчання: можливості застосування у вищій школі МВС України / К. Л. Бугайчук // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. — 2009. — Вип. 44. — С. 215—221.
42. Булатов Е. В. Правовой статус учреждения как участника хозяйственных отношений : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.04 / Булатов Евгений Викторович. — Донецк, 2004. — 210 с.
43. Булатов Е. В. Предупреждение нецелевого расходования бюджетных средств учреждениями соціально-культурной сферы / Е. В. Булатов // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения : сб. матер. "Круглого стола" (Донецк, 1 ноября 2001 г.). — Донецк : ИЭПИ НАН Украины, ООО "Юго-Восток, Лтд", 2002. — С. 38—42.
44. Булатов Е. В. Структура хозяйственно-правового статуса высших учебных заведений частной формы собственности / Е. В. Булатов, И. Н. Остривный // Економіка та право. — 2010. — № 1. — С. 61—66.
45. Булеца С. Б. Поняття договору про надання медичних послуг / С. Б. Булеца // Науковий вісник Ужгородського університету. — 2009. — Випуск 12. — С. 220—224. — (Серія "Право").
46. Бюджетний кодекс України : Закон України від 8 липня 2010 року № 2456—VI / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 50—51. — Ст. 572.
47. В Сингапур за высшим образованием [Электронный ресурс] // ЦМК Парта : интернет-сайт. — Режим доступа : http://www.parta.org/ru/news/stati/_v_singapur_za/.
48. Валитов С. С. Становление и развитие антимонопольно-конкурентного законодательства Украины : дис. ... докт. юрид. наук : 12.00.04 / Валитов Салават Сагадатгареевич. — Донецк, 2010. — 429 с.
49. Василюк А. Сучасні освітні системи : навч. посіб. / А. Василюк, Р. Пахоцінський, Н. Яковець. — Ніжин : Ред.-видавн. від НДПУ, 2002. — 139 с.
50. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. — К. ; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2007. — 1736 с.
51. Великий тлумачний словник сучасної української мови / за ред. В. Т. Буселя. — К. ; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2003. — 1440 с.
52. Великий В. І. Розвиток інституту ліцензування / В. І. Великий // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. — 2009. — № 4. — С. 172—179.
53. Вербенський М. Г. Деякі аспекти організаційного забезпечення протидії транснаціональній злочинності / М. Г. Вербенський // Наука і правоохорона. — 2011. — № 4 (14). — С. 5—9.
54. Вербенський М. Г. Якісна підготовка кадрів Федерального бюро розслідувань – запорука успішної протидії організованій і транснаціональній злочинності у США / М. Г. Вербенський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2008. — № 1. — С. 3—14.
55. Вергелес Д. Є. Проблеми процесу кодифікації законодавства / Д. Є. Вергелес, Н. М. Оніщенко // Правове регулювання суспільних відносин в умовах демократизації Української держави : матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (2012 р. м. Київ) / [уклад.: Б. В. Новіков, Т. О. Чепульченко, І.П. Голосніченко, В. Ю. Пряміцин]. — К. : НТУУ "КПІ", 2012. — С. 36—38.
56. Вифлеемский А. Б. Совершенствование социально-экономического механизма образовательных учреждений в условиях рыночных преобразований : монография / А. Б. Вифлеемский. — Н. Новгород, 2001. — 207 с.
57. Віхров О. П. Організаційно-господарські зобов’язання з ліцензування господарської діяльності / О. П. Віхров // Часопис Київського університету права. — 2011. — № 1. — С. 158—161.
58. Внукова Н. Інноваційний потенціал вищої школи у глобальних викликах ХХІ століття / Н. Внукова // Вища школа. — 2010. — № 12. — С. 26—36.
59. Войно-Данчишина О. Л. Аттестация в ВУЗе: правовая регламентация / О. Л. Войно-Данчишина // Право і безпека. — 2010. — № 1(33). —
С. 132—134.
60. Войно-Данчишина О. Л. Правове регулювання вищої юридичної освіти і науки в Росії в ХІХ ст. (на матеріалах Українських губерній) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Войно-Данчишина Ольга Леонідівна. — Харків, 2006. — 231 с.
61. Волкова Н. С. К вопросу о статусе частных образовательных организаций за рубежом / Н. С. Волкова, Ф. М. Цомартова // Журнал зарубежного законодательства и сравнительного правоведения. — 2010. — № 3. — С. 74—78.
62. Волошина О. В. Особливості запровадження інноваційних технологій у відомчих навчальних закладах / О. В. Волошина, Г. С. Безверхня // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2009. — № 2. — С. 276—283.
63. Волчанская Л. М. Динамика договора возмездного оказания образовательных услуг / Л. М. Волчанская // Юридическое образование и наука. — 2002. — № 2. — С. 21—24.
64. Высшее образование [Электронный ресурс] // po.singapu.ru : интернет-сайт. — Режим доступа : http://po.singapu.ru/high_education/.
65. Высшее образование в Узбекистане [Электронный ресурс] // Национальный офис Темпус в Узбекистане : веб-сайт. — Режим доступа : country_fiche_uzbekistan_ru_dec_2010.doc.
66. Гадяцький трактат [Електронний ресурс] / [перек. з польської В. Шевчук] // Хронологія мовних подій в Україні : веб-сайт. — Режим доступу: http://movahistory.org.ua/wiki/%D0%93%D0%B0%D0%B4%D1%8F%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B0%D1%82_(%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%82).
67. Галай А. Шляхи впровадження курсу юридичної клінічної освіти у навчальний процес вищих навчальних закладів України / А. Галай // Право України. — 2009. — № 1. — С. 16—21.
68. Галай В. Юридичні клініки як суб’єкти захисту прав пацієнтів в Україні / В. Галай // Право України. — 2009. — № 9. — С. 101—105.
69. Галай Ю. Г. Коррупция и кумовство при получении ученых степеней в университетах Российской империи / Ю. Г. Галай // Вестник Нижегородской академии МВД России. — 2010. — № 2 (13). —
С. 19—24.
70. Головатий М. Болонський процес і проблеми модернізації національної освіти в Україні [Електронний ресурс] / М. Головатий // Персонал плюс. — 2007, 14-20 листопада. — № 44 (247). — Режим доступу: http://www.personal-plus.net/247/2684.html.
71. Головій Л. До питання визначення поняття "освітня послуга" / Л. Головій // Підприємництво, господарство і право. — 2008. — № 7. — С. 43—46.
72. Горбунов М. А. Юридические лица в римском праве / М. А. Горбунов // Вестник Московского университета МВД России. — 2009. — № 5. — С. 91—96.
73. Господарське право України : навч. посіб. / за заг. ред. Н. О. Саніахметової. — Х. : Одісей, 2005. — 608 с.
74. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 року № 436—IV / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18—22. — Ст. 144.
75. Господарськимй кодекс України. Науково-практичний коментар / За ред. Коссака В. М. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 672 с.
76. Грабовська Г. М. Правове забезпечення освітньої сфери в період Західноукраїнської Народної Республіки / Г. М. Грабовська // Часопис Київського університету права. — 2009. — № 4. — С. 65—69.
77. Гражданское право : учебник для вузов : Часть первая / под общ. ред. проф. Т. И. Илларионовой, доц. Б. М. Гонгало, доц. В. А. Плетнева. — М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. — 464 с.
78. Гривенная Е. Н. Теоретико-методологические аспекты определения качества высшего профессионального образования / Е. Н. Гривенная // Вестник Московского университета МВД России. — 2011. — № 1. — С. 21—27.
79. Гриняк А. Особливості розмежування договорів підряду та договорів із надання послуг / А. Гриняк // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 4. — С. 18—20.
80. Гришина А. Южная Корея – «страна контрастов» [Электронный ресурс] / А. Гришина // КомпасГид. — Режим доступа : http://kompasgid.ru/?p=218.
81. Грищенко К. Г. Правове регулювання видатків на вищу освіту : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / К. Г. Грищенко. — К., 1999. — 19 с.
82. Гук Н. Вища освіта крізь призму ринку праці / Н. Гук // Віче. — 2012. — № 6. — С. 8—10.
83. Гунчак В. Університет – кузня елітарних кадрів / В. Гунчак // Вища школа. — 2011. — № 7—8. — С. 7—18.
84. Гурак Л. В. Особливості регулювання та управління господарською діяльністю державних вищих навчальних закладів / Л. В. Гурак // Вісник Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. — 2011. — № 6. — С. 154—162. — (Серія "Економічна теорія та право").
85. Гусарєв С. Д. Тези до історичного портрету правової системи України (період з Х до ХХ ст.) / С. Д. Гусарєв // Право і суспільство. — 2009. — № 1. — С. 22—26.
86. Даньшин Н. Болонский тупик Украины [Электронный ресурс] / Н. Даньшин // Вечерний Донецк : сайт. — Режим доступа: http:/vecherka.donetsk.ua/index.php?id=4647&show=news&newsid=29787.
87. Декрет ВЦИК и СНК РСФСР об учреждении Государственной комиссии по просвещению от 9 (22) ноября 1917 года // СУ РСФСР. — 1917. — № 3. — Ст. 32.
88. Демидова Л. А. О системном подходе к качеству профессионального образования / Л. А. Демидова // Правовая политика и правовая жизнь. — 2006. — № 4. — С. 147—151.
89. Демченко С. Чи потрібен Україні Господарський кодекс? / С. Демченко // Голос України. — 2008. — № 179. — 20 вер. — С. 7.
90. Деревянко Б. Визначення критеріїв класифікації навчальних закладів / Б. Деревянко // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 2. — С. 23—26.
91. Деревянко Б. Комерційний статус суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері освіти / Б. Деревянко // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 8. — С. 114—118.
92. Деревянко Б. В. Господарсько-правове регулювання надання послуг у сфері освіти : монографія / Б. В. Деревянко ; МВС України, Донецький юридичний інститут. — Донецьк : Видавничий дім "Кальміус", 2012. — 528 с.
93. Деревянко Б. В. Атестація науково-педагогічних працівників як засіб легітимації та непрямий засіб регулюючого впливу держави на діяльність навчальних закладів / Б. В. Деревянко // Економіка та право. — 2011. — № 3 (31). — С. 68—72.
94. Деревянко Б. В. Виготовлення інноваційного продукту як надання додаткових послуг у сфері освіти / Б. В. Деревянко // Університетські наукові записки. — 2011. — № 2 (38). — С. 177—182.
95. Деревянко Б. В. Возможности совершенствования законодательства Украины об образовании на примере опыта США / Б. В. Деревянко // Экономика, социология и право. — 2013. — № 1. — С. 85—90.
96. Деревянко Б. В. Вопросы разграничения компетенции между органами управления учебного заведения / Б. В. Деревянко // Общество и право. — 2012. — № 5. — С. 309—315.
97. Деревянко Б. В. Выполнение научно-исследовательских работ высшими учебными заведениями как фактор достижения частных и публичных интересов / Б. В. Деревянко // Наука и ее роль в современном мире : матер. Междунар. науч.-практ. конф. : Т. 1. — Караганды : Болашак-Баспа, 2011. — С. 154—157.
98. Деревянко Б. В. Господарсько-правові аспекти регіонального розвитку освітньої сфери / Б. В. Деревянко // Регіональний розвиток – основа розбудови української держави : мат. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (секція 2 «Правові, соціальні та інформаційні аспекти регіонального розвитку»), м. Донецьк, 9-10 квітня 2013 р. / Донецький державний університет управління. — Донецьк: ДонДУУ, 2013. — С. 54—56.
99. Деревянко Б. В. Забезпечення прав власників майна приватних ВНЗ при їх реорганізації [Електронний ресурс] / Б. В. Деревянко // Форум права. — 2010. — № 4. — С. 286—291. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-4/10dbvpir.pdf.
100. Деревянко Б. В. Інноваційна діяльність ВНЗ в Україні / Б.В. Деревянко // Правове регулювання інвестиційної та інноваційної діяльності : навч. посібник / Б. В. Деревянко ; МВС України, Донецький юридичний інститут. — Донецьк : Видавничий дім "Кальміус", 2012. — С. 49—56.
101. Деревянко Б. В. Інноваційна складова діяльності навчальних закладів / Б. В. Деревянко // Актуальні проблеми права інтелектуально