Куцевич Ольга Петрівна. Правові питання консолідації земель в Україні

Краткое описание

Куцевич Ольга Петрівна. Правові питання консолідації земель в Україні.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.06, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 187 с.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КУЦЕВИЧ ОЛЬГА ПЕТРІВНА

УДК 349.4

ПРАВОВІ ПИТАННЯ КОНСОЛІДАЦІЇ ЗЕМЕЛЬ В УКРАЇНІ

Спеціальність: 12.00.06 – земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
Мірошниченко
Анатолій Миколайович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
заступник декана з міжнародних зв’язків,
завідувач кафедри земельного та аграрного права

Київ – 2014

ЗМІСТ
Вступ 4
1. Консолідація земель як засіб досягнення позитивних соціально-правових наслідків 16
1.1. Консолідація земель як форма концентрації земель та її соціально правова оцінка 16
1.2. Досвід правового забезпечення консолідації земель на території України 44
1.3. Зарубіжний досвід правового забезпечення консолідації земель 58
2. Аналіз законодавства України з точки зору механізмів, що можуть використовуватися для консолідації земель, та перешкод для її здійснення 82
2.1. Існуючі законодавчі перешкоди для консолідації земель сільськогосподарського призначення 82
2.2. Спеціальні механізми, спрямовані на забезпечення консолідації земель: сучасний стан та огляд законопроектних ініціатив 104
2.3. Напрямки вдосконалення правового забезпечення консолідації земель в Україні 137
Висновки 155
Використана література 161
1. Спеціальна література 161
2. Законодавство України 177
3. Історико-правові пам’ятки 181
4. Законодавство зарубіжних держав 183
5. Матеріали практики, публіцистика 184
6. Законопроекти 186
7. Міжнародно-правові документи 187
Додаток А ………………………………………………………………………188

Список скорочень

АПК – агропромисловий комплекс
Держземагенство – Державне агентство земельних ресурсів України
ЗКУ – Земельний кодекс України
КМОТ – контурно-меліоративна організація території
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
ОСГ – особисте селянське господарство
ПКУ – Податковий кодекс України
ЦКУ – Цивільний кодекс України
FAO – Food and Agriculture Organization of the United Nations (Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй)

Вступ

Актуальність теми. Внаслідок проведеного паювання земель сільськогосподарського призначення, переданих у колективну власність, в Україні власниками земельних часток (паїв) стали 6,9 млн. осіб, при цьому середня частка (пай) становить в середньому 4,2 га і складається здебільшого з 2-3 (іноді – до 7) ділянок [128, с. 80], внаслідок чого у використанні сільськогосподарських земель виникли такі негативні наслідки, як малоземелля, черезсмужжя, порушення сівозмін, набули поширення земельні спори тощо. Проблема загострюється ще й тим, що передбачена законодавством України безоплатна приватизація земель в межах норм безоплатної приватизації (ст.121 ЗКУ від 25.11.2001 р.) також призводить до утворення дрібних земельних ділянок сільськогосподарського призначення, непридатних або, принаймні, малопридатних для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відбувається подальше подрібнення земельних ділянок приватної власності в товарному виробництві внаслідок спадкування [32, с. 38].
Слід погодитися з Н.І. Титовою в тому, що землі є вічними, і при правильному використанні їх продуктивні властивості навіть можуть бути поліпшені [115, с. 21]. Втім, на жаль, сьогодні в Україні використання земель сільськогосподарського призначення правильним назвати не можна, що має катастрофічні наслідки для їх стану. Як вказано у Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджених Законом України від 21.12.2010 р. № 2818-VI [154], «стан земельних ресурсів України близький до критичного. За період проведення земельної реформи значна кількість проблем у сфері земельних відносин не лише не розв'язана, а й загострилася … . На всій території поширені процеси деградації земель, серед яких найбільш масштабними є ерозія (близько 57,5 відсотка території), забруднення (близько 20 відсотків території), підтоплення (близько 12 відсотків території). Зменшується вміст поживних речовин у ґрунтах, а щорічні втрати гумусу становлять 0,65 тонни на 1 гектар».
За роки реформ було зруйноване велике землекористування сільськогосподарських підприємств, яке було досягнуто з великими зусиллями в радянський період і забезпечувало оптимальний територіальний устрій сільськогосподарських угідь, найбільш ефективне використання придбаних селянами сільськогосподарських машин і механізмів, збудованих ними тваринницьких і складських приміщень тощо [31, с. 29]. Середній розмір недержавних сільськогосподарських підприємств зменшився з 2,7 тис. га до 0,9 тис. га ріллі і перелогів (орендованих чи власних), а державних - відповідно з 1,7 тис. га до 0,4 тис. га; середній розмір 6,3 млн. особистих селянських господарств не перевищує 0,5 га [32, с. 38].
При цьому за даними Державної служби статистики України «господарства населення» під урожай 2013 року було засіяно 8,5 млн. га [193] – окрім ОСГ, ця цифра, очевидно, включає оброблювані селянами самостійно виділені в натурі земельні частки (паї), середній розмір яких складає біля 4 га. Ця величезна площа (8,5 млн. га.) може сміливо вважатися надмірно подрібненою. Ефективне ведення сільського господарства на ній неможливе. Навіть враховуючи далекий від бажаного стан більшості сільськогосподарських підприємств, наприклад, урожайність зернових в них в 2013 році була вищою в 1,4 рази [193] – і це при набагато менших витратах ресурсів на одиницю продукції.
За даними Центру Разумкова, станом на 2009 рік 4,8 млн. га (близько 12 % загальної площі сільськогосподарських угідь) в Україні не використовувалися взагалі [189].
Як свідчить світовий досвід, подрібнення аграрної структури невідворотно призводить до натуралізації сільськогосподарського виробництва [32, с. 38]. Це сталося і в Україні – за даними того ж Центру Разумкова, весною 2013 року більшість громадян України (91,1 % сільських жителів та 45,8 % міських жителів) садили картоплю на городі (тобто без застосування техніки) [192].
Маючи можливість при ефективному землекористуванні задовольнити потреби у продовольстві щонайменше 150-180 млн. людей, Україна ще не розв’язала власну продовольчу проблему, хоча в дореформений період за виробництвом на одного жителя країни зерна країна поступалась лише США (відповідно 932 і 1000 кг), а м’яса ― США і країнам ЄС (відповідно 84, 119 і 95 кг) [31, с. 28]. Не випадково за роки аграрної і земельної реформ тривалість життя населення в цілому скоротилась з 70,7 до 68 років, у тому числі чоловіків - з 65,9 до 62,2, а жінок - з 75 до 74 років; прискорено відбувається фізичне вимирання селян [31, с. 29]. Серед причин такої ситуації – далеко не в останню чергу надмірне подрібнення сільськогосподарських земель, спричинене їх паюванням.
З огляду на сказане, нагальною є потреба у консолідації сільськогосподарських земель, яка має супроводжуватися переведенням значних площ ріллі у більш екологічно стабільні види угідь, відновленням лісосмуг, меліоративних систем, іншими заходами із раціональної організації консолідованих земельних ділянок.
Термін «консолідація земель» вживається у вітчизняній та зарубіжній літературі (досліджувався дослівний переклад на англійську мову - «land consolidation») у різних значеннях. У даному дисертаційному дослідженні термін консолідація земель розглядатиметься насамперед у його порівняно широкому розумінні – як зосередження земельних ділянок сільськогосподарського призначення в одного суб’єкта на різних титулах (насамперед, на праві власності), не обов’язково суміжних, проте з можливістю їх ефективного використання для ведення одного господарства.
При цьому автор виходить з того, що в Україні є потреба у консолідації земель саме сільськогосподарського призначення (що, між тим, може вимагати також перерозподілу земель несільськогосподарського призначення). Загалом, світовий досвід дає лише кілька прикладів, які обумовлені виключно специфічними місцевими умовами, консолідації власне земель несільськогосподарського призначення.
Втім, законодавство не лише не встановлює спеціальних механізмів, що були б спрямовані на консолідацію сільськогосподарських земель, але, навпаки, навіть перешкоджає такій консолідації. За таких умов існує гостра необхідність теоретичного обґрунтування шляхів виходу із тієї невтішної ситуації, зокрема, шляхом розробки ефективного та дієвого правового механізму консолідації земель в Україні.
У чинному земельному законодавстві недостатньо врегульовані правові питання консолідації земель щодо об’єкта, суб’єктів, підстав, умов, порядку і юридичних наслідків, оптимізації використання сільськогосподарських земель шляхом їх консолідації з метою забезпечення ефективного і конкурентоспроможного товарного сільськогосподарського виробництва на внутрішньому і зовнішньому аграрних ринках.
Як зазначав В.В. Носік у 2006 році, правові проблеми об’єднання земельних ділянок є новими для теорії земельного, цивільного, господарського права [88, с. 136]. З того часу ситуація принципово не змінилася. Хоча окремі правові аспекти правового забезпечення консолідації земель спеціально досліджувались П.Ф. Кулиничем, М.І. Максименком, А.М. Мірошниченком, В.В. Носіком та іншими вченими, на даний час в Україні відсутнє комплексне спеціальне дослідження правових аспектів консолідації земель.
Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці українських вчених у галузі земельного, екологічного, аграрного права: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Д.В. Бусуйок, О.А. Вівчаренка, О.В. Гафурової, А.П. Гетьмана, С.В. Єлькіна, В.М. Єрмоленка, О.І. Заєць, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, І.О. Костяшкіна, М.В. Краснової, П.Ф. Кулинича, В.І. Лебедя, Л.В. Лейби, Т.В. Лісової, А.В. Луняченка, М.І. Максименка, Н.Р. Малишевої, Р.І. Марусенка, А.М. Мірошниченка, С.І. Марченко, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, Л.О. Панькової, О.М. Пащенка, О.О. Погрібного, В.М. Правдюка, П.В. Пушкара, А.І. Ріпенка, Д.В. Саннікова, В.І. Семчика, В.Д. Сидор, А.М. Статівки, Н.І. Титової, О.М. Туєвої, В.Ю. Уркевича, В.І. Федоровича, В.Г. Чубукова, Ю.С. Шемшученка, В.В. Шеховцова, М.В. Шульги, В.В. Янчука, В.З. Янчука та інших вчених.
У дослідженні використані праці радянських та російських вчених-правників: Г.О. Аксеньонка, В.П. Балєзіна, С.О. Боголюбова, І.І. Євтіхієва, Б.В. Єрофеєва, О.А. Забелишенського, І.О. Іконицької, М.І. Краснова, О.І. Крассова, П.Д. Сахарова, В.С. Шелестова та інших науковців.
Комплексність об’єкта дослідження зумовила необхідність використання в дисертаційному дослідженні досягнень представників економічної, сільськогосподарської, землевпорядної, географічної наук, зокрема: Ю.М. Альбощия, П.М. Брославського, О.І. Вароді, Д.С. Добряка, В.М. Кулика, Н.М. Леонця, М.Г. Лихогруда, А.С. Максимюка, А.Г. Мартина, Л.Я. Новаковського, С.О. Осипчука, К.Г. Радченка, Л.В. Ткачука, А.М. Третяка, В.П. Феденка, А.М. Шворака, М.І. Шквира, А.Д. Юрченка та інших дослідників.
У дослідженні були використані публікації іноземних фахівців у галузі права, економіки та землевпорядкування: А. Вітікайнена, Р. Балларда, О. Б’єрва, М. Бекмена, Д. Боннера, Т. ван Дійка, Д. Кьортіса, К. Ніукканен, К. Конттінен, А. Ламберта, Ф. Ласта, А. Лізец, Р. Мімза, К. Сіддукві, Д. Сонненберга, А. Тенканена, Й. Томаса, Д. Хіронена, А. Ясара та ін. авторів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках бюджетної теми: «Доктрина права у правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти»
(№ 116БФ042-01), яка досліджувалась на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вироблення теоретичних засад правового механізму консолідації земель сільськогосподарського призначення в Україні.
Для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:
1) окреслити зміст консолідації земель шляхом надання цьому явищу соціально-правової характеристики;
2) з’ясувати історичний та зарубіжний досвід правового регулювання консолідації земель, який міг би бути корисним при виробленні теоретичних засад правового механізму консолідації земель сільськогосподарського призначення;
3) виявити положення чинного законодавства України та тенденцій у правозастосовчій практиці, що сприяють або, навпаки, заважають проведенню консолідації земель;
4) сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України та практики його застосування в частині правового забезпечення консолідації земель.
Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин у сфері консолідації земель, що потребують правового регулювання, а саме, відносин, що виникають, змінюються та припиняються при зосередженні земель сільськогосподарського призначення в одного суб’єкта на різних правових титулах (насамперед – на праві власності) з можливістю використання для ведення одного господарства та об’єднання в одну земельну ділянку.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти, що регулюють відносини щодо використання дрібних земельних ділянок нераціональної конфігурації, їх зосередження в одного суб’єкта на праві власності з можливістю використання для ведення одного господарства та об’єднання в одну земельну ділянку, практика їх застосування, а також положення правової доктрини, що вивчають закономірності правового регулювання цих відносин, та спеціальна література, що стосується змістовних аспектів консолідації земель.
Методи дослідження. Дослідження виконане за допомогою діалектичного методу пізнання, виходячи із взаємозалежності системи правового регулювання і стану відносин, що складаються у суспільстві. У дослідженні використано загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження.
Зокрема, використовувалися такі загальнонаукові методи, як спостереження, опис, узагальнення, пояснення та індуктивний метод. Використання цих методів мало місце насамперед при наданні консолідації земель сільськогосподарського призначення соціально-правової характеристики. Також ці методи використовувалися у процесі аналізу відповідності існуючого правового регулювання відносин у сфері консолідації земель сільськогосподарського призначення та законопроектних розробок у цій сфері. Метод аналізу та синтезу та статистичний методи використовувалися у випадках, коли проведене емпіричне дослідження дозволяло виділити певні закономірності (наприклад, закономірності, що існують у сфері впливу обмежень обороту земель на консолідаційні процеси).
Для тлумачення положень законодавства та усталених положень доктрини був застосований дедуктивний метод.
До спеціально-юридичних методів, застосованих у дослідженні, належать насамперед догматичний метод (використовувався при дослідженні, описі та узагальненні приписів законодавства). У дослідженні історичного досвіду правового забезпечення консолідації земель сільськогосподарського призначення та зарубіжного досвіду у цій сфері використаний історичний, а також порівняльно-правовий методи.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна проведеного дослідження полягає у тому, що робота є першим комплексним дослідженням правових питань консолідації земель в Україні.
Зокрема, вперше зроблено висновок про те, що:
1) консолідація земель шляхом об’єднання земель різних власників, і особливо – великої кількості власників у спільну власність характеризується низкою недоліків, через що не повинна обиратися як варіант проведення консолідації;
2) консолідація земель здійснюється в різних країнах на різних засадах, виходячи із правових, соціальних, економічних, екологічних та інших умов, які існують у конкретній країні. При цьому у жодній із країн, досвід яких було досліджено, вихідні умови для проведення консолідації не є тотожними чи хоча б близькими до тих, що існують зараз в Україні. Відповідно, спроби механічного копіювання зарубіжного законодавства про консолідацію земель при створенні відповідного правового регулювання в Україні приречені на невдачу;
3) загальною тенденцією зарубіжних моделей консолідації земель є вирішення за їх допомогою не лише і не стільки завдання зверстання черезсмужних та нераціональних за розмірами та/або конфігурацією земельних ділянок, скільки здійснення заходів, спрямованих на докорінну оптимізацію структури територій загалом, що передбачає створення або оптимізацію інфраструктури (дорожньої мережі, меліоративних споруд, екологічної мережі тощо). При врегулюванні відносин із проведення консолідації в Україні доцільно запозичити досвід спрощених механізмів проведення консолідації земель, які можна знайти у законодавстві Німеччини;
4) напрямками удосконалення правового регулювання консолідації земель в Україні є:
- зняття невиправданих обмежень обороту та концентрації земель сільськогосподарського призначення (скасування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, необґрунтованих обмежень на концентрацію земельних ділянок на праві власності тощо);
- зняття перешкод для будівництва відокремлених садиб на землях сільськогосподарського призначення шляхом: а) уточнення визначень земель житлової та громадської забудови та сільськогосподарського призначення у ЗКУ, а також б) створення правового регулювання, коли висновок про можливість належності земельної ділянки до кількох категорій земель не викликатиме сумніву; в) створення правового регулювання, за яким цільове призначення і категорія земель мають визначатися планувальною документацію та, у певних випадках, безпосередньо законом (а не кожного разу проектом землеустрою для конкретної ділянки); г) заповнення прогалини у правовому регулюванні відносин із присвоєння поштових адрес, насамперед, об’єктам, розташованим за межами населених пунктів, що зніме перешкоди для консолідації земель за «хутірською» моделлю;
- спрощення використання суміжних ділянок без їх об’єднання шляхом лібералізації правил про обов’язкове винесення в натуру та збереження межових знаків;
- створення правового механізму для примусової консолідації земельних ділянок;
- заохочення власників землі та землекористувачів до покращення інфраструктури сільських територій (у т.ч. при здійсненні консолідації земель);
- запобігання надмірному подрібненню земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Удосконалено:
1) наукове положення, згідно з яким мораторій на відчуження окремих різновидів земель сільськогосподарського призначення (п.15 розд.Х «Перехідні положення» ЗКУ) є головною перешкодою для здійснення консолідації земель в Україні. Існування мораторію спричиняє низку інших негативних наслідків і не є виправданим. Мораторій підлягає якнайшвидшому та безумовному скасуванню шляхом виключення п.15 розд. Х ЗКУ;
2) висновок про те, що обмеження концентрації земель, передбачені чинним законодавством (п.13 розд. Х ЗКУ, правила про оподаткування доходів від використання земель, правила про оподаткування земельним податком), перешкоджають консолідації та є необґрунтованими і шкідливими. Існує доцільність їх скасування і, навпаки, створення режиму, що сприяв би консолідації земель.
Дістали подальшого розвитку положення про те, що:
1) частина негативних соціальних наслідків, які може спричиняти концентрація земель (у т.ч. їх консолідація), може бути кваліфікована як правопорушення у сфері захисту економічної конкуренції і правовий механізм запобігання їм вже існує. Таким чином, можливість настання цих негативних наслідків не може бути підставою для того, щоб не допускати концентрації земель як такої;
2) для ефективності консолідації земель у більш-менш значимих масштабах необхідно створити можливість примусового здійснення консолідації, як це було, наприклад, при здійсненні Столипінської аграрної реформи. Існуючі правила дозволяли ефективно здійснювати консолідацію з наданням необхідних гарантій власникам, що були задіяні у перерозподіл земель без їх згоди;
3) істотною перешкодою для консолідації земельних ділянок є правила про види цільового використання земель в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (див. насамперед абз. 2 ч.5 ст.20 ЗКУ). Ці правила мають бути істотно змінені, причому бажано взагалі відійти від обов’язковості використання земельних ділянок відповідно до жорстко встановленого цільового призначення, натомість, використання земельних ділянок має відповідати встановленій містобудівній документації (звісно, за умови дотримання також правил, встановлених безпосередньо законом).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані для удосконалення законодавства України, що регулює відносини у сфері консолідації земель, та практики його застосування (лист Голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 18 квітня
2014 р. № 0420/12-874).
Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсу «Земельне право України», «Екологічне право України», спецкурсів за профілем кафедр земельного та аграрного права, екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також інших вищих навчальних закладів, при підготовці підручників і навчальних посібників з цих дисциплін.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, що включені до дисертації, оприлюднені на засіданні круглого столу «Сучасні науково-практичні проблеми екологічного, земельного та аграрного права», який відбувся 06 грудня 2013 року у м. Харкові і був організований кафедрою земельного та аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика сучасної юриспруденції», яка відбулася 13-14 грудня 2013 року у м. Херсон і була організована юридичним факультетом Херсонського державного університету, на V Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права», яка відбулася 13-14 грудня 2013 року у м. Дніпропетровськ і була організована юридичним факультетом Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара, на Міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні засади та практика реалізації правової політики», яка відбулася 26 грудня 2013 року у м. Запоріжжя і була організована на базі Міжнародного наукового журналу «Влада. Людина. Закон».
Публікації. Результати дисертації опубліковані у 6 статтях у наукових фахових журналах, у т.ч. однієї у закордонному фаховому виданні, та у 4 опублікованих тезах конференцій.
Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, двох розділів, по три підрозділи у кожному; висновків; списку використаних джерел; одного додатка. Загальний обсяг роботи – 188 сторінок, з них основного тексту – 160 сторінок, додаток – 1 сторінка. Список використаних джерел містить 207 найменувань, займає 27 сторінок.

Список литературы

Висновки

1. Термін «консолідація земель» вживається у вітчизняній та зарубіжній літературі (досліджувався дослівний переклад на англійську мову - «land consolidation») у різних значеннях. У цьому дисертаційному дослідженні термін консолідація земель розглядатиметься насамперед у його порівняно широкому розумінні – як зосередження земельних ділянок сільськогосподарського призначення в одного суб’єкта на праві власності, не обов’язково суміжних, проте з можливістю їх використання для ведення одного господарства.
2. Консолідація земель як форма концентрації земель у сучасних умовах матиме істотний позитивний вплив на ефективність сільськогосподарського виробництва, а опосередковано – на соціальну ситуацію у сільський місцевості.
3. Концентрація земель (у т.ч. їх консолідація) може спричиняти певні негативні соціальні наслідки. Втім, частина із них можуть бути кваліфіковані як правопорушення у сфері захисту економічної конкуренції, і правовий механізм запобігання їм вже існує. Іншим негативним наслідком концентрації є вивільнення робочої сили внаслідок зростання ефективності сільськогосподарського виробництва, втім, шкода від вивільнення робочої сили є вочевидь меншою від позитивних наслідків зростання ефективності виробництва, більш того, цей процес є неминучим. Необхідно вживати заходів, у т.ч. законодавчих, для мінімізації негативних наслідків від вивільнення робочої сили.
4. Досвід здійснення консолідації земель в Україні свідчить про те, що для того, щоб даний процес був ефективним у більш-менш значимих масштабах, необхідно створити можливість примусового здійснення консолідації, як це було, наприклад, при здійсненні Столипінської аграрної реформи. Втім, у сучасному суспільстві примусова консолідація земель у формі, обраній при здійсненні колективізації у колишньому СРСР, є категорично неприпустимою.
5. Консолідація земель радянського зразка, що характеризується надзвичайно високим ступенем усуспільнення основних засобів, насамперед, земельних ділянок, доводить, що втрата власницького зв’язку між працівниками та основними засобами виробництва (у т.ч. земельною ділянкою) надзвичайно негативно впливає на продуктивність праці. Хоча структура землекористування у радянських колгоспах була незрівнянно більш раціональною порівняно зі структурою землекористування західноєвропейських фермерів, порівняння продуктивності праці між цими двома типами сільськогосподарських виробників дає очевидний результат не на користь перших. Це свідчить про те, що до консолідації земель шляхом об’єднання земель різних власників, і особливо – великої кількості власників, слід ставитися вкрай обережно.
6. Для успішного проведення заходів із консолідації земель важливе значення має їх економічне стимулювання, зокрема, кредитними засобами, приклад чого дає діяльність Поземельного селянського банку.
7. Консолідація земель здійснюється в різних країнах на різних засадах, виходячи із існуючих в конкретній країні соціальних, економічних, екологічних та інших умов. При цьому у жодній із країн, досвід яких досліджувався, вихідні умови для проведення консолідації не є тотожними чи хоча б близькими до тих, що існують зараз в Україні. Відповідно, спроби механічного копіювання зарубіжного досвіду проведення консолідації земель при створенні відповідного правового регулювання в Україні приречені на невдачу.
8. Кращі приклади проведення консолідації земель у світі свідчать про те, що загальною тенденцією консолідаційних процесів є вирішення за їх допомогою не лише і не стільки завдання зверстання черезсмужних та нераціональних за розмірами та/або конфігурацією земельних ділянок, скільки здійснення заходів із докорінної оптимізації структури територій загалом, що передбачає створення або оптимізацію інфраструктури (дорожньої мережі, меліоративних споруд, екологічної мережі тощо).
9. У розвинених європейських країнах однією із причин, які обумовлюють необхідність консолідації, є наявність численних черезсмужних та неоптимальних за формою та розмірами земельних ділянок, що належать одному суб’єкту, відповідно, консолідація в її найбільш поширеному вигляді здійснюється шляхом повного перерозподілу земель в межах певної території, коли увесь масив земель, що підлягають консолідації, поділяється на окремі наділи заново. В Україні ситуація істотно інша, і перерозподіл земель в межах єдиного масиву може бути виправданий лише у випадку, коли при паюванні земель колишніх сільськогосподарських підприємств були допущені певні особливо грубі помилки, які не можуть бути усунуті в інший спосіб. Крім того, причиною проведення консолідації у Європі також є необхідність оптимізації використання територій. Хоча дана мета є актуальною і для України, викликає великий сумнів наявність у нашій державі ресурсів (як державних, так і приватних), які дозволили б проводити консолідацію земель західноєвропейського зразка, яка включає створення необхідної інфраструктури.
10. Великий інтерес складають приклади спрощених механізмів проведення консолідації земель, які можна знайти, наприклад, у законодавстві Німеччини. Видається, що саме ці механізми можуть бути запозичені нашою державою на сучасному етапі.
11. Мораторій на відчуження окремих різновидів земель сільськогосподарського призначення (п.15 розділу Х «Перехідні положення» ЗКУ) є головною перешкодою для здійснення консолідації земель в Україні. Існування мораторію спричиняє низку інших негативних наслідків і не є виправданим ні з правової, ні з економічної, ні з моральної точки зору. Мораторій підлягає якнайшвидшому та безумовному скасуванню шляхом виключення п.15 розділу Х ЗКУ.
12. Обмеження концентрації земель, передбачені чинним законодавством (п.13 розділу Х ЗКУ, правила про оподаткування доходів від використання земель, правила про оподаткування земельним податком), перешкоджають консолідації та є необґрунтованими та шкідливими. Існує доцільність їх скасування і, навпаки, створення режиму, що сприяв би консолідації земель.
13. Процедура об’єднання земельних ділянок, передбачена ст.56 Закону України «Про землеустрій», врегульована сьогодні законом виключно на формальних засадах, при цьому існуюче регулювання доцільно спростити, відійшовши від існуючого сьогодні надмірного формалізму.
14. Істотною перешкодою для консолідації земельних ділянок є правила про види цільового використання земель в межах категорії земель сільськогосподарського призначення (див. насамперед абз. 2 ч.5 ст.20 ЗКУ). Ці правила мають бути істотно змінені, причому бажано взагалі відійти від обов’язковості використання земельних ділянок відповідно до жорстко встановленого цільового призначення, натомість, використання земельних ділянок має відповідати встановленій містобудівній документації (звісно, за дотримання також правил, встановлених безпосередньо законом).
15. Чинне законодавство не містить спеціальних механізмів, спрямованих на консолідацію земель сільськогосподарського призначення. Задовільні законопроектні напрацювання в цьому напрямку також відсутні.
16. Правове закріплення переважного права на придбання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, у т.ч., власниками суміжних земельних ділянок (ст.130 ЗКУ) не досягає мети консолідації і характеризується декларативністю. Переважне право придбання на користь суміжних власників взагалі є сумнівним інструментом з точки зору забезпечення консолідації земель сільськогосподарського призначення.
17. Створення правових можливостей для влаштування відокремлених садиб за межами населених пунктів здатне істотно сприяти проведенню консолідації земель сільськогосподарського призначення принаймні в обмежених масштабах (шляхом об’єднання присадибних та польових земель та використання їх для ведення сільського господарства). На жаль, правове регулювання даних відносин характеризується істотними недоліками і потребує вдосконалення.
18. Напрямками удосконалення існуючого правового регулювання консолідації земель в Україні є:
- зняття невиправданих обмежень обороту та концентрації земель сільськогосподарського призначення (скасування мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення, необґрунтованих обмежень на концентрацію земельних ділянок на праві власності тощо);
- зняття перешкод для будівництва відокремлених садиб на землях сільськогосподарського призначення шляхом: а) уточнення визначень земель житлової та громадської забудови та сільськогосподарського призначення, а також б) створення регулювання, коли висновок про можливість належності земельної ділянки до кількох категорій земель не викликатиме сумніву; в) створення регулювання, за яким цільове призначення і категорія земель мають визначатися планувальною документацію та, у певних випадках, безпосередньо законом (а не кожного разу проектом землеустрою для конкретної ділянки); г) вирішення питань присвоєння поштових адрес;
- спрощення використання суміжних ділянок без їх об’єднання;
- створення механізму для примусової консолідації земельних ділянок;
- заохочення власників землі та землекористувачів до покращення інфраструктури сільських територій (у т.ч. при здійсненні консолідації земель);
- запобігання надмірному подрібненню земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
19. На даний час в Україні недоцільно створювати правовий механізм для здійснення консолідації земель шляхом повного їх перерозподілу в межах певної території (за зразком консолідації, що здійснюється в багатьох західноєвропейських країнах). Причина – відсутність проблеми черезсмужного володіння одним суб’єктом багатьма ділянками, а також неспроможність забезпечити оновлення інфраструктури.

Використана література

1. Спеціальна література
1. Auranci, Yasar. Re-allocation Aspects in Land Consolidation: a New Model and its Application // Journal of Agronomy. – 2007/ - 6 (2). – P. 270-277.
2. Backman, M. (2002). Rural Development by Land Consolidation in Sweden. Paper, FIG. XXII International Congress. Washington, D.C. 19.-26.4.2002, 12 p. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fig.net/pub/fig_2002/TS7-16/TS7_16_backman.pdf
3. Backman, M. Land Consolidation in Sweden and Land Reform in Romania – similarities and discrepancies – a Comparison. FIG Working Week 2008, Stockholm, Sweden. - 14-19 June 2008 – 17 р. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fig.net/pub/fig2008/papers/ts02e/ts02e_01_backman_2655.pdf.
4. Bonner, J.P., 1987. Land Consolidation and Economic Development in India, Perspectives on Asian and African Development Number 4, The Riverdale Company, Maryland, USA.
5. Bullard R. Land consolidation and rural development. Papers in Land Management No. 10 // Cambridge & Chelmsford. Anglia Ruskin University. – October, 2007. – 149 p. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.anglia.ac.uk/ruskin/en/home/faculties/alss/deps/law/staff0/home.Maincontent.0017.file.tmp/No.10-LandConsolidation.pdf.
6. Collins English Dictionary - Complete & Unabridged 10th Edition. Retrieved September 14, 2013 // from Dictionary.com website. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dictionary.reference.com/browse/consolidate
7. Curtis, Daniel. The impact of land accumulation and consolidation on population trends in the pre-industrial period: two contrasting cases in the Low Countries. – 41 р. // Google Academia. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.academia.edu/1933240/The_impact_of_land_accumulation_and_consolidation_on_population_trends_in_the_pre-industrial_period_two_contrasting_cases_in_the_Low_Countries
8. Dijk van, T. (2002). Central European Land Fragmentation in the Years to Come – A Scenario Study into the Future Need for Land Consolidation in Central Europé. Paper, FIG XXII International Congress. Washington, D.C. 19.-26.4.2002, 14 p. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fig.net/pub/fig_2002/TS7-16/TS7_16_vandijk.pdf
9. Hiironen, J., Niukkanen, K. Land consolidation and its effect on climate. – FIG Working Week 2012. – Rome, Italy, 6-10 May 2012. - 15 p.
10. Konttinen, Kalle. Integrated Land Development in Finland – Land Consolidation and Improving Traffic Safety as a Case. – 12 p. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fig.net/pub/fig2008/papers/ts02e/ts02e_02_konttinen_2909.pdf
11. Lambert, A. M. Farm Consolidation in Western Europe // Journal of the Geographical Association. – 1963 – Vol. XLVIII. - Р.31-48 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.jstor.org/stable/40565503
12. Last, F., 1988. Introduction. In: Whitby M. & Ollershaw, J. (eds.). Land Use and the European Environment, Belhaven Press, London, 1-4.
13. Lisec A., Sevatdal H., Bjerva Ø. J., Ferlan M. The institutional framework of land consolidation – comparative analysis between Slovenia and Norway // FIG Working Week 2012. Knowing to manage the territory, protect the environment, evaluate the cultural heritage. Rome, Italy, 6-10 May 2012. – 14 p. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fig.net/pub/fig2012/papers/ts02e/TS02E_lisec_sevatdal_et_al_5823.pdf.
14. Longman. Dictionary of Contemporary English // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ldoceonline.com/dictionary/consolidate
15. Mearns, R., 1999. Access to Land in Rural India: Policy Issues and Options, World Bank, Washington DC., USA.
16. Siddiqui, K., 1997. Land Management in South Asia: A Comparative Study, The University Press, Dhaka, Bangladesh.
17. Sonnenberg, J. (2002). Fundamentals of Land Consolidation as an Instrument to Abolish Fragmentation of Agricultural Holdings. Paper, FIG XXII International Congress. Washington, D.C. 19.-26.4.2002, 12 p. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oicrf.org/pdf.asp?ID=4105
18. Tenkanen, A. (1994). Environmental Aspects of Land Consolidation. Commission 7/Paper TS 704.3. FIG/XX Congress, Melbourne Australia 1994, 12 p. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.tenkanen.net/kirjoitukset/environ.htm
19. Thomas, Joachim. Modern Land Consolidation – recent trends on land consolidation in Germany // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.fig.net/commission7/france_2004/papers_symp/ts_03_thomas.pdf
20. Vitikainen A. An Overview of Land Consolidation in Europe // Nordic Journal of Surveying and Real Estate Research. – 2004. – Vol. 1. – P.25-44.
21. Аграрна історія України: Навчальний посібник для студентів і викладачів сільськогосподарських закладів освіти І-IV рівнів акредитації / П.П. Панченко, В.П. Славов, В.А, Шмарчук. – К.: Видавничий центр «Просвіта», 1996. – 360 с.
22. Акманов С.С. Государственный крестьянский поземельный банк и его роль в формировании земельного рынка в дореволюционной России // Сибирский юридический вестник. – 1998. - №3 // http://www.lawinstitut.ru/ru/science/vestnik/19983/akmanov.html
23. Андрейцев В.І. Витоки, сьогодення та перспективи розвитку природноресурсного права в контексті консолідації екологічних правовідносин // Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права [текст]: Збірник матеріалів круглого столу (24 травня 2013 року) / за ред. Шульги М.В., Саннікова Д.В. – 2013. – Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України. - С.5-7.
24. Андрейцев В.І. Суверенній Україні – нову «Земельну Конституцію» // Право України. – 1999. - № 8. – С.58-65.
25. Билимович А. Землеустроительные задачи и землеустроительное законодательство. – К.: Типография Императорского Университета св. Владимира Акц. о-ва печ. и изд. дела Н.Т. Корчак-Новицкого, 1907. – 206 с.
26. Бобкова А.Г. Аграрне право: конспект лекцій в схемах / А.Г. Бобкова, Ю.М. Павлюченко. – Донецьк: ДонНУ, 2013. – 244 с.
27. Бусуйок Д.В. До питання про співвідношення обмежень прав на землю в інтересах сусідів з земельними сервітутами // Стан та перспективи розвитку аграрного права: Матеріали Міжнар. наук.-теорет. конф., присвяченої 80-річчю д.ю.н., проф., акад. АПрН України В.З. Янчука. – К., 26-27 травня 2005 р. / Під ред. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила. – К.: Магістр – ХХІ сторіччя, 2005. – С.133-136.
28. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні (актуальні проблеми) / О.А. Вівчаренко. – Івано-Франківськ: [б.в.], 1998. – 179 с.
29. Гафурова О.В. Централізоване водопостачання сільських населених пунктів: деякі аспекти правового забезпечення // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. - С.61-63.
30. Горбулін В.П., Греков Л.Д., Юрченко А.Д. Земельні відносини, земельні ресурси і продовольча безпека: аналітичні матеріали. – К.: Інститут проблем національної безпеки при РНБОУ, 2005. – 48 с.
31. Греков Л.Д., Мірошниченко А.М., Юрченко А.Д. Проблеми постреформенного вдосконалення державної політики щодо земельних відносин і землекористування в аграрній сфері // Земельне право України: теорія і практика. – 2008. - № 2. – С. 28-41.
32. Греков Л.Д., Юрченко А.Д., Мірошниченко А.М. Щодо механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель // Опубліковано: Землевпорядний вісник. – 2008. - № 1. - С. 34-38.
33. Джакоб А. Земельная реформа в Индии // Материалы международного семинара «Земельная реформа и проблемы земельного законодательства». Москва, 10-14 июня 1991 г. – М.: Типография ВАСХНИЛ, 1991. – 24 с.
34. Евтихиев И.И. Земельное право. – М.-Петроград: Государственное издательство, 1923. – 186 с.
35. Екологічне право: [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / За ред. А.П. Гетьмана. – Х.: Право, 2013. – 432 с.
36. Єлькін С.В. Деякі аспекти ландшафтного використання і охорони земель сільськогосподарського призначення // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. - С.240-242.
37. Єрмоленко В.М. Деякі теоретичні проблеми аграрного права // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. - С.21-24.
38. Ерофеев Б.В. Земельное право России: Учеб. / Отв. Ред. Н.И. Краснов. – 9-е изд., перераб. – М.: Юрайт-Издат, 2004. – 656 с.
39. Забелышенский А.А. Правовая охрана земель как составной части природного комплекса: Учеб. пособие. – Свердловск: УРГУ, 1979. – 81 с.
40. Заєць О.І. Правові аспекти земельної реформи в Україні: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. – 185 с.
41. Земельне право України: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. // В.І. Семчик, П.Ф. Кулинич, М.В. Шульга. – К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. – 600 с.
42. Земельне право України: підруч. / Г.І. Балюк, Т.О. Коваленко, В.В. Носік та ін.; за ред. В.В. Носіка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 511 с.
43. Земельное право: учеб. / под ред. С.А. Боголюбова. – 2-е узд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 400 с.
44. Землевпорядні роботи при реорганізації недержавних сільськогосподарських підприємств // Добряк Д.С., Третяк А.М., Юрченко А.Д., Альбощий Ю.М., Брославський П.М., Кулик В.М., Леонець Н.М., Феденко В.П., Шквир М.І., Максимюк А.С., Вароді О.І. / За ред. Новаковського Л.Я., Добряка Д.С., Максимюка А.С. – К.: Вид-во «Століття», 2000. – 170 с.
45. Ігнатенко І.В. Правові проблеми співвідношення зонування земель із розподілом земель на категорії // Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права [текст]: Збірник матеріалів круглого столу (24 травня 2013 року) / за ред. Шульги М.В., Саннікова Д.В. – 2013. – Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України. - С.61-64.
46. Каракаш І.І. Реалізація права спільної часткової власності на землю за земельним та цивільним законодавством // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. - С.31-37.
47. Коваленко Т.О. Правові аспекти прискорення приватизації земель у сільському господарстві України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. - №57. – С.68-70.
48. Колганова І.Г. Щодо питання консолідації земель в Україні // Сталий розвиток економіки. - 2011.- № 6. - С.39-41.
49. Корчагин Ю.А. Причины распада СССР и проигрыша геополитической борьбы // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lerc.ru/?part=articles&art=1&page=12
50. Крестьянское землеустройство (курс). И.Е. Герман. – Москва: Типо-литография В.Ф. Рихтер, 1909. – 208 с.
51. Костяшкін І.О. До питання соціальної функції права власності на землю в Україні // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. - С.167-169.
52. Краснова М.В. Компенсація шкоди за екологічним законодавством України (теоретико-правові аспекти): монографія / М.В. Краснова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 439 с.
53. Крассов О.И. Правовой режим отдельных категорий земель // Проблемы экологического, земельного права в современных условиях (Материалы научно-практической конференции). – Обзор А.О. Миняева, Д.В. Хаустова // Государство и право. – 2001. - № 6. - С.118-119.
54. Кулинич П. Консолідація сільськогосподарських земель в Україні (правові проблеми). // Право України. – 2007. – №5. – С. 45-49.
55. Кулинич П.Ф. Правове регулювання приватизації сільськогосподарських земель і шляхи його вдосконалення // Землевпорядний вісник. – 1999. - № 4. – С. 11-14.
56. Кулинич П.Ф. Правове регулювання та шляхи вдосконалення приватизації сільськогосподарських земель // Актуальні питання приватизації та оцінки земель. Збірник наукових праць / Під ред. Б.А. Семененка. – Суми: ВВП “Мрія-1 ЛТД”, 1999. - С. 18-19.
57. Кулинич П.Ф. Правові проблеми охорони і використання земель сільськогосподарського призначення в Україні: Монографія. – К.: Логос, 2011. – 688 с.
58. Куртуа С., Верт Н., Апнне Ж.-П., Пачковский А., Бартосек К., Марголин Дж.-Л. Черная книга коммунизма. – М.: Три века истории, 2001. – 864 с.
59. Лейба Л.В. Деякі питання судового захисту земельних прав // Земельне право України. – 2008. - № 4. – С.11-17.
60. Лисанец О.С. Земельно-правовые основы огородничества граждан: Монография / О.С. Лисанец. – Харьков: Издательство «ФИНН», 2011. – 176 с.
61. Лихогруд М.Г., Лізунова А.П., Козіков А.В. Роль формування об’єктів нерухомого майна у процесі реєстрації // Землевпорядний вісник. – 2005. - №4. – С.16-21.
62. Лісова Т.В. Землеустрій як спосіб охорони земель сільськогосподарського призначення // Аграрне право як галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна: матеріали Всеукраїнського круглого столу (25 травня 2012 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. проф. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила, В.І. Семчика. – К.: Видавничий центр НУБіП України, 2012. – С.95-97.
63. Луняченко А.В. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення // Земельне право України. – 2006. - № 1. – С.56-64.
64. Людський розвиток в Україні: трансформація рівня життя та регіональні диспропорції (колективна монографія) / відпов. за випуск Л.М. Черенько, О.В. Макарова, за ред. Е.М. Лібанової. – У 2-х томах. – К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень ім.. М.В. Птухи НУН України, 2012. – 436 с.
65. Максименко М.І. Досвід правового забезпечення консолідації земель Королівства Норвегія // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. Юридические науки. – 2012. – Том 25 (64). – № 1. – С. 283-289.
66. Малишева Н.Р. Екологічне право: вектори розвитку в ХХІ сторіччі // Право України. – 2011. - № 2. – С.114-123.
67. Манцевич Ю.М. Зміни у нормативній грошовій оцінці земель на часі // Землевпорядний вісник. – 2004. - №4. – С.83.
68. Мартин А.Г. Антимонопольне регулювання ринку земель // Землеустрій і кадастр. – 2009. - № 2. – С.55-63.
69. Мартин А.Г. Захист економічної конкуренції у сільськогосподарському землекористуванні: переваги і недоліки // Землевпорядний вісник. – 2010. - № 8. – С. 26-32.
70. Мартин А.Г., Мірошниченко А.М., Ріпенко А.І. Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення безоплатної приватизації земель // Південноукраїнський правничий часопис. – 2012. - № 4. - С. 123-126.
71. Материалы международного семинара «Земельная реформа и проблемы земельного законодательства». Москва, 10-14 июня 1991 г. – М.: Типография ВАСХНИЛ, 1991. – 28 с.
72. Мирошниченко А.Н. Регулирование оборота земель сельскохозяйственного назначения: опыт РФ и законопроектные инициативы в Украине // Вестник Тюменского государственного университета. – 2013. - № 3. Право. – С. 24-33.
73. Мілєхін П.О., Джос А.М. Проблеми землеустрою та охорони земель в ході реформування земельних відносин // Актуальні питання приватизації та оцінки земель. Збірник наукових праць / Під ред. Б.А. Семенюка. – Суми: ВВП «Мрія-1» ЛТД, 1999. - С.62-65.
74. Мірошниченко А. Правові аспекти земельних реформ в країнах Азії та Африки / А. Мірошниченко, П. Пушкар // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 4. – С.69–72.
75. Мірошниченко А. Досвід проведення земельних реформ у країнах Європи та Америки / А. Мірошниченко, П. Пушкар // Право України. – 2009. – № 9. – С.123–132.
76. Мірошниченко А.М. Земельне право України: Підручник. – 3-е видання, допов. і перероб. – К.: Алерта, 2013. – 512 с.
77. Мірошниченко А.М. Європейський суд з прав людини як важіль для зміни вітчизняного земельного законодавства // Право та управління. - 2012. - № 2. - С.509-517.
78. Мірошниченко А.М. Колізії у правовому регулюванні земельних відносин в Україні. - Дис. ... д.ю.н. ... 12.00.06. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2010. - 401 с.
79. Мірошниченко А.М. Колізії в правовому регулюванні земельних правовідносин. Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: Правова Єдність, 2010. – 270 с.
80. Мірошниченко А.М. Правова природа та проблеми реалізації права на земельну частку (пай) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Юридичні науки. – Випуск 63-64. – С. 37-40.
81. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України, 5-е видання, змінене і доповнене. – К.: Алерта, 2013. – 544 с.
82. Мірошниченко А.М., Юрченко А.Д. Загрози парцеляції земельного фонду в аграрній сфері // Земельне право України. – 2006. – № 8. – С. 27-29.
83. Мунтян В.Л. Правова охорона природи УРСР. – К.: «Вища школа», 1973. – 204 с.
84. Назаренко В.И. Зарубежный опыт функционирования земельного рынка // Країна ліберальна. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://liberal.in.ua/daydzhest/zarubezhniy-opit-funktsionirovaniya-zemelnogo-rinka.html
85. Науково-практичний коментар до Закону України «Про особисте селянське господарство» // Носік В.В., Коваленко Т.О., Лебідь В.І., Марченко С.І. / За ред. Носіка В.В. – К.: Кондор, 2004. – 252 с.
86. Науково-практичний коментар Лісового кодексу України / Г.І. Балюк, А.П. Гетьман, Т.Г. Ковальчук [та ін.]; за ред. Г.І. Балюк. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.
87. Нестеренко Г.Б., Красовська Г.І. Консолідація земель як один із заходів удосконалення структури землеволодінь // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.1. - С.237-240.
88. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу. – Дис. … д.ю.н. … 12.00.06. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2006. – 354 с.
89. Носік В.В. Право власності на землю Українського народу : монографія / Носік В.В. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
90. Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринку в Україні: Наукова доповідь. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 81 с.
91. Організація виробництва і аграрного бізнесу в сільськогосподарських підприємствах. За ред. проф. Азізова С.П. – К.: ІАЕ УААН, 2001. – С. 251-252.
92. Осипчук С.О. Сільськогосподарське землекористування України (сутність, проблеми, напрями вдосконалення) // Землеустрій і кадастр. – 2005. - № 3. – С. 51-71.
93. Особые журналы Совета министров царской России. 1906. – Ч.3. – М., 1982. – С. 511-539.
94. Панькова Л.О. Правові питання діяльності агрохолдингів в Україні // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. - С.98-100.
95. Пащенко О.М. Проблеми застосування примусового порядку припинення прав на землю // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. - С.188-191.
96. Першин П.М. Нариси аграрної революції в Росії. – К.: Видавництво Академії наук Української РСР, 1959. – 420 с.
97. Порадник керівникові сільськогосподарського підприємства: Навчальний і науково-практичний посібник / Кол. Авт.; За ред. А.П. Гетьмана, В.З. Янчука. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 624 с.
98. Правдюк В.М. Поділ земель за цільовим призначенням за законодавством України. – Дис. … к.ю.н. … 12.00.06. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2012. – 223 с.
99. Правове регулювання екологічних, аграрних та земельних відносин в Україні: сучасний стан і напрями вдосконалення: монографія / [А.П. Гетьман, М.В. Шульга, А.М. Статівка та ін.]. за ред. А.П. Гетьмана та В.Ю. Уркевича. – Х.: Право, 2012. – 448 с.
100. Правовой режим земель в СССР // Г.А. Аксененок, Н.И. Краснов, И.А. Иконицкая. – М.: Изд-во «Наука», 1984. – 325 с.
101. Примірний статут колгоспу: наук.-практ. коментар / В.З. Янчук, В.С. Шелестов, І.О. Середа, В.І. Андрейцев, І.І. Каракаш, І.М. Сирота, В.В. Янчук. – К.: Урожай, 1988. – 183 с.
102. Пугачов М.І. Використання меліорованих земель і приватизаційні процеси // Ринок землі. – 2003. - № 4-5. – С.49-53.
103. Радченко К.Г. Тенденції розвитку законодавства України у сфері землеустрою // Землевпорядний вісник. – 2003. - № 4. – С.45-52.
104. Регулювання ринку земель в Україні: наук. моногр. / А.Г. Мартин. – К. : Аграр Медіа Груп, 2011. — 252 с.
105. Робинсон, Николас. Необходимость законодательных мероприятий // Материалы международного семинара «Земельная реформа и проблемы земельного законодательства». Москва, 10-14 июня 1991 г. – М.: Типография ВАСХНИЛ, 1991. – 27 с.
106. Санніков Д.В. Особливості використання і охорони земельних ділянок для садівництва громадян: [Монографія] / Під заг. ред. проф. М.В. Шульги / Д.В. Санніков. – Харків: Вид-во «ФІНН», 2010. – 160 с.
107. Сахаров П.Д. Землеустроительный процесс в СССР. – М.: Юр. лит., 1968. – 160 с.
108. Сидельников С.М. Аграрная реформа Столыпина (учеб. пособие). – М.: Издательство Московского университета, 1973. – 338 с.
109. Сидор В.Д. Правовий режим земель в земельному законодавстві України // Адвокат. – 2010. - № 8 (119). – С.27-31.
110. Сидор В.Д. Правові засади застави земельних ділянок сільськогосподарського призначення в Україні. – Автореф. дис. … к.ю.н. … 12.00.06. – К.: Інститут держави і права НАН України імені В.М. Корецького, 2005. – 20 с.
111. Сидорова С.В.Оптимізація структури сільськогосподарського землекористування як комплексна правова форма забезпечення підвищення родючості грунтів // Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права [текст]: Збірник матеріалів круглого столу (24 травня 2013 року) / за ред. Шульги М.В., Саннікова Д.В. – 2013. – Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України. - С.56-57.
112. Советское земельное право / Под ред. проф. В.С. Шелестова. – Х.: Выща школа, 1981. – 232 с.
113. Советское земельное право: Учебник // Под ред. В.П. Балезина, Н.И. Краснова. – М.: Юр. лит., 1986. – 304 с.
114. Справочник по землеустройству / В.М. Буленок, Ю.Н. Вагин, М.Р. Гендзюк и др. Под ред. Л.Я. Новаковского. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Урожай, 1983. – 288 с.
115. Титова Н.І. Землі сільськогосподарського призначення: поняття, особливості, склад (правові аспекти) / Н.І. Титова // Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України: наук.-навч. посіб. / За ред. і наук. кер. Н.І. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.
116. Тихенко Р.В. Землеустрій в умовах парцеляції земель сільськогосподарського призначення // Інноваційна економіка. – 2011. - № 4. - С.16-19.
117. Ткачук Л.В. Консолідація земель: ефективне використання та охорона в умовах трансформації земельних відносин: монографія / Л.В. Ткачук. – Львів: Вид-во Львівського НАУ, 2009. – 249 с.
118. Третяк А.М. Історія земельних відносин та землеустрою в Україні: Навчальний посібник. – К.: Аграрна наука, 2002. – 201 с.
119. Туєва О.М. Органічне землеробство в контексті екологізації аграрних правовідносин // Аграрне право як галузь права, юридична наука і навчальна дисципліна: матеріали Всеукраїнського круглого столу (25 травня 2012 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. проф. В.М. Єрмоленка, В.І. Курила, В.І. Семчика. – К.: Видавничий центр НУБіП України, 2012. – С.129-131.
120. Федорович В.І. Юридичні моделі співвідношення та взаємодії прав на земельну ділянку з правами на розташовані на ній інші об’єкти за законодавством України // Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права [текст]: Збірник матеріалів круглого столу (24 травня 2013 року) / за ред. Шульги М.В., Саннікова Д.В. – 2013. – Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України. - С.57-59.
121. Федчишин Д.В. Особливості складу земель громадської забудови // Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права [текст]: Збірник матеріалів круглого столу (24 травня 2013 року) / за ред. Шульги М.В., Саннікова Д.В. – 2013. – Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України. - С.65-67.
122. Фоков А. П. Сравнительно-правовой анализ реформы частной собственности на землю во Франции и России // Юрист. – 2005. - № 3. – С. 42-44.
123. Формування ринку землі в Україні. – 2-ге вид., переробл. та допов. / В. П. Галушко, Ю. Д. Білик, А. С. Даниленко та ін.; За ред. А. С. Даниленка, Ю. Д. Білика. – К.: Урожай, 2006. – 280 с.
124. Хилько В.О. Колективізація сільського господарства в СРСР // Українська радянська енциклопедія. – Т.5. – К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1980. - С.276-277.
125. Чубуков Г.В., Погребной А.А. Земельная недвижимость: Сделки, правовое регулирование: Учебное пособие / Г.В. Чубуков, А.А. Погребной. – М.,1997. – 138 с.
126. Шемшученко Ю.С. Проблеми розвитку аграрного і земельного права в умовах фінансово-економічної загальносвітової кризи і глобалізації // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жовтня 2009 р.): зб. наук. пр. / за заг. ред. В.М. Єрмоленка та ін. – К.: ІРІДІУМ, 2009. - С.47-50.
127. Шворак А.М. Консолідація: ретроспекція та сучасні проблеми / А.М. Шворак // Землеустрій і кадастр. – 2008. – № 3. – С. 16-22.
128. Шворак А.М. Соціальні аспекти консолідації сільськогосподарських земель // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – 2012. - № 5. – С.79-83.
129. Шворак А.М., Биляновська О.И., Ткачук Л. В. Європейські тенденції консолідація земель // Землеустрій і кадастр: Науково-виробничий журнал. - 2009. - № 3. - С. 8-17.
130. Шульга М.В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / М.В. Шульга. – Харьков: Консум, 1998. – 224 с.
131. Шульга М.В. Сільськогосподарське землекористування – умова сталого розвитку сільських територій // Сучасні досягнення наук земельного, аграрного та екологічного права [текст]: Збірник матеріалів круглого столу (24 травня 2013 року) / за ред. Шульги М.В., Саннікова Д.В. – 2013. – Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Національна академія правових наук України. - С.60-62.
132. Юрченко А.Д., Мірошниченко А.М. Соціально-економічні та правові аспекти мораторію на відчуження приватних земель сільськогосподарського призначення // Бюлетень Міністерства юстиції. – 2006. - № 12. – С. 59-75.
133. Юрченко А.Д., Мірошниченко А.М. Щодо окремих питань вдосконалення земельного законодавства України // Землевпорядний вісник. – 2005. – №4. – С. 69-75.

2. Законодавство України
134. Конституція України : прийнята Верховною Радою України 26.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
135. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 // Голос України. – 2001. – № 3.
136. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122.
137. Земельний кодекс України в ред. від 13.03.1992 // Відомості Верховної Ради України. - 1992. № 25. – Ст.354.
138. Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26.12.1992 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 10. - Ст. 79.
139. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – Ст. 170.
140. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 12. – Ст.64.
141. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 50. – Ст.472.
142. Закон України «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» від 21.09.2000 // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 47. – Ст.405.
143. Закон України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» від 18.01.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 11. - Ст. 55.
144. Земельний кодекс України від 25.10.2001 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст.27.
145. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. - №№ 40-44. – Ст. 356.
146. Господарський кодекс України від 16.01.2003 // Відомості Верховної Ради України. - № 18, № 19-20, № 21-22. – Ст. 144.
147. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 29. – Ст.232.
148. Закон України «Про землеустрій» від 22.05.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 36. - Ст. 282.
149. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 45. – Ст.363.
150. Закон України «Про екологічну мережу України» від 26.04.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 45. – Ст. 502.
151. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17.06.2004 // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 38. – Ст.471.
152. Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» від 17.11.2009 // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 1. – Ст.2.
153. Податковий кодекс України від 02.12.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - №13-14, № 15-16, № 17. – Ст.112.
154. Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21.12.2010 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 26. – Ст.218.
155. Закон України «Про регул