ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП .………………………………………………………………………… 3-14

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ ТА ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………...………..15
1.1. Розвиток законодавства з питань шлюбу та його припинення ..………..15-26
1.2. Огляд літератури за темою дисертаційного дослідження……………….27-31

РОЗДІЛ 2. ШЛЮБ ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН...….……………………………………...32-36
2.1. Поняття шлюбу та його правова природа………………………………...37-47
2.2. Поняття та сутність шлюбно-сімейних правовідносин………………….48-55
2.3. Підстави виникнення й припинення шлюбно-сімейних правовідносин.56-64

РОЗДІЛ 3. ПІДСТАВИ І ПОРЯДОК ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ .……...65-75
3.1. Підстави припинення шлюбу……………………………………………...76-92
3.2. Порядок припинення шлюбу в органах РАЦСу………………………...93-119
3.3. Судовий порядок припинення шлюбу ………………………………...120-149

РОЗДІЛ 4. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ……….150-151
4.1. Немайнові права та обов’язки, що виникають для подружжя та інших осіб у випадку припинення шлюбу……………………………………………..….152-160
4.2. Майнові права та обов’язки, що виникають для подружжя та інших осіб у випадку припинення шлюбу………………………………………………...161-181

ВИСНОВКИ...……………………………………………………………….182-188

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.…………………………..189-206

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Щойно Українська держава відзначила тринадцяту річницю своєї незалежності. За ці роки українське суспільство зазнало докорінних змін. З’явилися перші позитивні результати ринкових реформ, спрямованих на розвиток нових форм господарювання, на подолання важкого економічного становища та соціальний захист населення, продовжує утверджуватися приватна власність, у тому числі й на землю. Тривають активні процеси щодо завершення створення докорінно нової правової системи, хоч і не позбавленої поки що вад і прогалин. Не оминули ці тенденції і сімейних відносин.
Питання шлюбно-сімейних відносин у процесі розвитку й становлення нашої держави не лише в економічному, а й у соціально-культурному, а також у морально-етичному плані, є найбільш актуальними, оскільки вже самі по собі є основою становлення й розвитку суспільства в цілому.
Сімейне право посідає провідне місце серед інших галузей права: сім’я необхідна кожній людині. Вона впливає на розвиток суспільства, його моральне здоров'я і є одним з факторів підвищення соціальної активності людей. Саме в сім’ї формуються основи характеру людини, її ставлення до праці, моральних, ідейних і культурних цінностей. Ось чому демократичне суспільство зацікавлене у міцній, духовній і морально здоровій сім’ї. Міцна сім’я - міцне суспільство.
Сім’я впродовж століть, у всіх її проявах і формах, була не лише джерелом розвитку людського суспільства, а й заклала в нього основи духовності, культури, моралі, а також економічні підвалини розвитку держави в цілому.
Оскільки шлюб є добровільним і вільним союзом чоловіка й жінки, ніхто не має права впливати на волевиявлення суб'єктів на вступ і перебування у відповідному соціальному статусі чоловіка і дружини (подружжя). Практиці й історії суспільства відомі випадки розірвання шлюбно-сімейних відносин як з волі і бажання одного з подружжя у зв'язку зі збігом несприятливих обставин, так і в зв'язку з подіями, що наступили, а також можливістю розірвання шлюбу і за взаємною згодою.
Сім’я як соціальна спільність у всіх цивілізаціях виступала найважливішим елементом глобального розвитку. Ідеологія пріоритету сім’ї, її неминуща цінність для життя і розвитку людини й суспільства закріплені у багатьох нормативних актах. Одне з основних положень цих документів - зміцнення й захист інституту сім’ї з боку суспільства, розробка всіма державами національної сімейної політики.
Таким чином, перед державою і суспільством стоїть складне й суперечливе завдання: з одного боку, здійснювати таке правове і моральне регулювання шлюбних відносин, яке сприяло б зміцненню сім’ї і збереженню шлюбу, з іншого боку, здійснювати це регулювання лише у межах, які не обмежували б ні волі шлюбу, ані волі розлучення. Суперечливість завдання коріниться й у природі самого розлучення, оскільки в одних випадках воно є очевидним благом, в інших належить до конче небажаних явищ. Розлучення є найбільш частим випадком припинення шлюбу.
Значення поняття "припинення шлюбу" сьогодні різко підвищується з прийняттям Верховною Радою України 10 січня 2002 року нового Сімейного кодексу України (надалі - СК України), який набрав чинності з 1 січня 2004 року. У зв’язку з цим інститут припинення шлюбу зазнав суттєвих змін, поповнився багатьма законодавчими новелами, які потребують детального вивчення та глибоких досліджень.
Усе це не могло не позначитися й на основній структурі суспільства – сім’ї. У зв'язку зі збільшенням кількості розлучень у практичній діяльності юристів постало багато питань, невирішених проблем, пов'язаних із припиненням шлюбу; величезна кількість минущих процесів, виникають нові нюанси, які потребують систематизації знань у цій сфері, нових рішень, що дозволили б на новому, сучасному рівні підійти до питання припинення шлюбу.
Законодавець уклав відповідні питання в рамки єдиного нормативного акта – нового Сімейного кодексу України, подібного до інших нормативно-правових актів, які визначають процедуру припинення шлюбу й правий стан суб'єктів, які виявили бажання просто припинити шлюб або у зв'язку зі збігом обставин. Через те, що суспільство розвивається нерівномірно, законодавцеві постійно доводиться прилаштовуватися до нього, аби врегулювати ті чи інші питання, що виникають у процесі життя людини, а не диктувати свою суб'єктивну думку саме з приводу шлюбно-сімейних відносин, що в свою чергу могло б негативно позначитися на подальшому його розвитку.
Держава і суспільство не можуть не бачити у припиненні шлюбу, особливо в розлученні, свідчення неблагополуччя в сфері шлюбно-сімейних відносин, і тому з огляду на це розлучення є явищем негативним. Держава зацікавлена в скороченні кількості припинених шлюбів, у збереженні й зміцненні сім’ї. Так, ч. 3 ст. 51 Конституції України говорить, що захист сім’ї є конституційним обов'язком держави. Норми законодавства про розірвання шлюбу відповідають принципу особистої волі, яку мають усі громадяни країни.
Основною метою законодавця стосовно даних питань є стимулювання розвитку процесів, які спрямовані на недопущення настання обставин, що сприяють розірванню (припиненню) шлюбу. Насамперед має бути поліпшене економічне становище, розвиток установ освіти, дошкільних закладів і відділень; пильної уваги потребують розвиток сім’ї і недопущення виникнення перешкод у процесі особистого життя і матеріального благополуччя людини. Усі ці питання на сьогодні є актуальними й потребують щонайпильнішої уваги. Це і зумовило вибір дисертантом даної теми дослідження. Тому в дисертаційній роботі ми постараємося висвітлити питання правового регулювання процедури припинення шлюбу згідно з чинним законодавством.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії відповідно до напрямів досліджень Одеської національної юридичної академії "Правові проблеми становлення й розвитку сучасної Української держави”. Дана робота включена до плану науково-дослідних робіт Одеської національної юридичної академії (протокол засідання Вченої ради № 6 від 18.03.2002 р.).
Мета і завдання дослідження. Запропонована нижче тема "Правове регулювання припинення шлюбу в Україні" становить інтерес у зв'язку з переходом нашого суспільства від соціалістичних до капіталістичних відносин і як наслідок цього - цікава глибока правова реформа навколо сімейних відносин. Метою дисертації є систематизація, оцінка, розробка пріоритетних напрямів сімейного права в галузі припинення шлюбу. Стану наукової розробленості проблематики діяльності органів РАЦСу, судів, у тому числі й у галузі питань припинення шлюбу і пов'язаних з цим, неминуче з'являються численні складнощі, які нині не відповідають практичним потребам повною мірою.
Чинне шлюбно-сімейне законодавство України передбачає можливість припинення шлюбу в судовому й адміністративному порядку - органами РАЦСу. Існування двох порядків припинення шлюбу - це конкретне вираження конституційного положення про захист сім’ї державою.
Основною метою дисертаційного дослідження є характеристика шлюбу, його поняття, підстав та порядку припинення шлюбу, теоретичний аналіз наслідків, які виникають у процесі укладання та припинення шлюбу, формування пропозицій щодо правового регулювання сімейних правовідносин, що виникають у зв’язку з припиненням шлюбу.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання, які необхідно розв’язати:
- дослідити генезу припинення шлюбу і його місце у сімейному праві;
- проаналізувати чинне українське законодавство, яке регулює питання щодо припинення шлюбу; дослідити правову природу шлюбу, правових наслідків його припинення;
- визначити поняття шлюбу як підстави виникнення шлюбно-сімейних правовідносин; підстави, порядок і правові наслідки припинення шлюбу;
- здійснити аналіз динаміки правовідносин, що виникають внаслідок припинення шлюбу;
- виявити загальні тенденції правового регулювання припинення шлюбу в законодавстві інших країн для врахування досягнень у цій сфері і, відповідно, визначити шляхи вдосконалення сімейного і цивільного законодавства України;
- розробити пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення сімейно-правового законодавства України з метою більш ефективного його застосування у сфері припинення шлюбу.
Об’єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні правовідносини, які виникають між особами в разі припинення шлюбу.
Предметом дисертаційного дослідження є система чинних в Україні нормативних актів, положень нового Сімейного кодексу України, що визначають поняття, порядок, підстави та наслідки припинення шлюбу, вітчизняні й зарубіжні наукові джерела, судова практика розгляду спорів між подружжям щодо припинення шлюбу.
Методи дослідження. У процесі дослідження були використані сучасні положення теорії пізнання й загальнотеоретичні положення цивільного права, сімейного права та інших галузей права. Дисертант використовував як загальний діалектичний метод, так і окремі наукові методи: історичний, логіко-юридичний, системний, діалектичний, статистичний, аналітичний методи, метод порівняльно-правового аналізу тощо.
За допомогою історичного методу в роботі проведено дослідження історичного розвитку шлюбно-сімейних відносин та деяких питань щодо припинення шлюбу.
Логіко-юридичний і системний методи дисертант використовував для постановки логічно обґрунтованих висновків, а також для послідовного викладення матеріалу дослідження.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є також діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Це дозволило розглянути поняття припинення шлюбу як елемент правової системи, що перебуває в процесі постійного розвитку, і визначити його місце в системі сімейного права.
Аналіз стану інституту припинення шлюбу в сімейному праві України, а також аналіз законодавства інших країн світу (Італія, США, Австралія, Англія, Франція та ін.) здійснені за допомогою порівняльно-правового методу.
Порівняльно-правовий метод також використовувався для зіставлення чинного сімейного законодавства України з тим, що діяло раніше, а також у процесі аналізу сімейного законодавства інших країн світу й норм міжнародного права.
Аналіз факторів і обставин, що сприяють припиненню шлюбу, а також наведення статистичних даних у дисертаційному дослідженні застосовується за допомогою аналітично-статистичного методу.
Емпіричним підґрунтям дослідження є положення актів цивільного, сімейного законодавства та практика їх застосування. У ході дослідження опрацьовувалася також монографічна й навчальна література, використовувалися постанови Пленуму Верховного Суду України, практика місцевих судів м. Одеси, Одеської та Миколаївської областей.
Науково-теоретична основа дослідження. Сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях українських і російських вчених-юристів радянського і сучасного періодів у галузі загальної теорії права, цивільного і сімейного права. Це - Ч.Н.Азімов, С.С.Алексєєв, М.В.Антокольська, С.М.Братусь, Є.М.Ворожейкін, Д.В.Генкін, В.С.Гопанчук, К.А.Граве, О.В.Дзера, А.С.Довгерт, О.О.Єрошенко, Н.М.Єршова, І.В.Жилінкова, О.С.Іоффе, О.М.Калітенко, В.М.Косак, Н.С.Кузнєцова, В.В.Луць, Р.П.Мананкова, В.П.Маслов, Г.К.Матвєєв, О.А.Підопригора, О.А.Пушкін, З.В.Ромовська, В.О.Рясенцев, В.М.Самойленко, В.І.Семчик, Є.А.Суханов, В.А.Тархова, Ю.К.Толстой, Є.О.Харитонов, Ю.С.Червоний, Я.М.Шевченко та інших дослідників загальних проблем права власності, права спільної власності подружжя, питань щодо припинення шлюбу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація, після прийняття нового Цивільного кодексу України і Сімейного кодексу України, є першою спробою на монографічному рівні закласти основи комплексного аналізу питань щодо припинення шлюбу як з суто цивілістичних позицій, так і з позицій нового сімейного та цивільно-процесуального права. Дослідження виконано шляхом використання знань суміжних галузей права, внаслідок чого розкрито значення і поняття припинення шлюбу для сімейного права України, розроблені пропозиції для вдосконалення законодавства. На основі системного підходу дисертант розглянув теоретичні та практичні питання, які стосуються досліджуваного інституту сімейного права.
У дисертації сформульовано наступні нові наукового-теоретичні висновки та практичні рекомендації, які виносяться на захист:
1. Вперше виноситься питання щодо підстав і порядку поновлення сімейних відносин при припиненні режиму окремого проживання подружжя. Пропонується встановити максимальний термін дії режиму окремого проживання.
2. Дисертантом уперше розглянута проблема поновлення шлюбу як факту, що має юридичне значення. Оскільки ні СК України, ані проект ЦПК України докладно не регламентують підстав і порядку поновлення шлюбу, з метою уникнення проблем щодо встановлення правового режиму майна подружжя та їхніх інших прав і обов’язків пропонується законодавчо визначити строк для поновлення шлюбу – 3 роки.
3. Вперше висловлюється міркування про недоцільність позбавлення жінки можливості припинити шлюб шляхом його розірвання під час вагітності та впродовж одного року після народження дитини, оскільки, по-перше, цим порушується право жінки на розлучення, а по-друге, її рішення зумовлене певними обставинами, які навряд чи допоможуть зберегти шлюб.
4. Вперше зазначається, що Правила реєстрації актів цивільного стану (далі – Правила ) містять у собі положення, що суперечать СК України та ряду законів України. Наприклад, із статті 106 СК України не вбачається обов’язкової присутності при розірванні шлюбу осіб, які бажають розірвати шлюб. А в Правилах така присутність є обов’язковою, що не відповідає положенням СК України. У зв’язку з цим є необхідність внесення суттєвих змін до Правил, оскільки ситуація, коли є невідповідність Правил СК України, є неприпустимою.
5. Вперше встановлено критерій строковості, за яким можна визначити два види припинення шлюбу: воно може бути як строковим, так і безстроковим. Такий поділ є можливим у зв’язку з внесенням до СК України положень, що регулюють поновлення шлюбу. Коли подружжя припиняє шлюб шляхом його розірвання, а потім його поновлює за правилами, передбаченими СК України, - в такому випадку йдеться про строкове припинення шлюбу. Строкове припинення шлюбу можливе також у випадку, коли один з подружжя був оголошений померлим, а потім рішення суду було відмінено у зв’язку з поверненням того з подружжя, хто був оголошений померлим. За бажанням сторін шлюб може бути поновлений у відповідності до чинного законодавства. Якщо ж подружжя, шлюб яких був розірваний, не заявлять про поновлення шлюбу через певні обставини (шлюб з іншою особою, небажання одного або обох з подружжя тощо) – йдеться про безстрокове припинення шлюбу, оскільки в даному випадку припинення шлюбу не обмежене будь-яким строком.
6. Вперше проводиться класифікація правових наслідків, що виникають у зв’язку з припиненням шлюбу:
1) Правові наслідки немайнового характеру:
- між подружжям (повторний шлюб, поновлення шлюбу, зміна прізвища тощо);
- між подружжям і дітьми (з ким проживатимуть діти після припинення шлюбу, можлива зміна прізвища дитини, участь батьків у вихованні дитини після припинення шлюбу тощо);
- між подружжям, дітьми та іншими особами (участь діда, бабусі, прабабусі, прадіда у вихованні онуків, правнуків; можливість спілкування братів, сестер, які проживають окремо, тощо).
2) Правові наслідки майнового характеру:
- між подружжям (розподіл майна, аліментні відносини, спадкування);
- між подружжям і дітьми (розподіл майна, аліментні відносини, спадкування);
- між подружжям, дітьми та іншими особами (розподіл майна, спадкування).
7. Вперше відзначається недоцільність та ускладненість ст. 250 проекту ЦПК України, згідно з якою в разі одержання заяви про появу фізичної особи, оголошеної померлою, суд призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи померлою. Також немає необхідності обов’язково бути присутніми в суді як особі, що була оголошена померлою, так і заявникові. Адже для скасування такого рішення потрібен певний час. Тому можлива ситуація, коли особа, з одного боку, має право реалізовувати свої суб’єктивні права та обов’язки, а з іншого – вона формально оголошена особою померлою. У зв’язку з цим можливо вирішити проблему або шляхом зміни судового порядку на адміністративний (РАЦС), або в судовому – лише з зазначенням про негайність призначення справи до розгляду та винесення рішення.
8. Під час дослідження було встановлено, що шлюб, який є одночасно явищем соціально-узагальненим та особисто-конкретним, випробує на собі складний вплив правових і моральних правил, етичних норм, законів. Незважаючи на велику кількість існуючих концепцій щодо правової природи шлюбу, слід відзначити їх штучність, незастосування на практиці. Кожна теорія має свої позитивні моменти. Даючи визначення шлюбові, необхідно враховувати всі вимоги закону, що до нього пред’являються, і не слід говорити про шлюб як про правовий статус, скоріше слід більш розширено підійти до шлюбу як до правовідносин.
9. Знайшло додаткове підтвердження, що ознаку довічного союзу чоловіка й жінки не можна включати до визначення шлюбу як правового поняття, оскільки тим самим створюється протиріччя положенню закону (ч. 3 ст. 56 СК України) щодо права кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. При цьому дисертант не спростовує повністю ознак довічності союзу. Зазначена ознака може існувати у тих державах, де розлучення заборонені у зв’язку з різноманітними причинами, зокрема, релігійними.
10. Дістала додаткове обґрунтування точка зору, відповідно до якої ставиться питання щодо практичної доцільності та узгодженості з чинним законодавством встановлення режиму окремого проживання подружжя у разі неможливості або небажання дружини та (або) чоловіка проживати спільно, оскільки можлива ситуація неодноразового встановлення і припинення зазначеного режиму, що може ускладнити порядок визнання правового режиму майна, набутого за час такого шлюбу. Тому доцільніше звертатися до суду або органу РАЦСу з заявою не про встановлення режиму окремого проживання, а про розірвання шлюбу.
11. Набула подальшого розвитку теза про те, що законодавчо не досить чітко визначені підстави та порядок встановлення й припинення режиму окремого проживання подружжя. Підставами встановлення такого режиму визнаються можливість і небажання обох чи одного з подружжя проживати спільно, але критерії для вирішення цієї проблеми законодавчо не закріплені. У зв’язку з цим повинні бути внесені зміни до СК України.
12. Сформульовані пропозиції щодо регулювання питань при встановленні режиму окремого проживання подружжя. Оскільки у законодавстві не дається роз’яснення, як необхідно встановлювати зазначений режим, якщо один з подружжя проти встановлення режиму окремого проживання подружжя, пропонується у випадку незгоди іншого з подружжя на встановлення режиму окремого проживання вирішувати зазначену проблему шляхом розірвання шлюбу. У зв’язку з цим повинні бути внесені зміни до СК України.
Обґрунтованість висновків та пропозицій дисертаційної роботи підкріплюється комплексом досліджень із застосуванням загальних і спеціальних методів, які здійснені на підставі аналізу спеціальної літератури, нормативно-правових актів та практики щодо припинення шлюбу.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що у ньому міститься комплексний аналіз проблем припинення шлюбу, результати якого сприятимуть більш ефективному розгляду судами спорів між подружжям щодо підстав та порядку припинення шлюбу, визначення правових наслідків при розподілі майна в разі розірвання шлюбу, а також інших питань, пов’язаних з припиненням шлюбу. Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для студентів юридичних факультетів, при розробці навчальних програм і викладенні курсу "Цивільне право України" та спеціального курсу "Сімейне право України", а також стануть у пригоді студентам вищих навчальних закладів при підготовці наукових праць у процесі вивчення зазначених курсів. Отримані результати можна буде взяти за основу при подальшому дослідженні проблеми "припинення шлюбу". Висновки та пропозиції, викладені в дисертаційному дослідженні, можуть бути використані в практичній роботі органів юстиції, органів суду, нотаріату, РАЦСу при вирішенні спорів у конкретних справах.
Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертаційного дослідження використовувалися у навчальному процесі Одеської національної юридичної академії при викладанні курсу "Сімейне право України" та проведенні практичних занять.
Результати проведеного дослідження апробовані при обговоренні дисертації на засіданнях кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії, а також у наукових повідомленнях.
Основні положення знайшли своє відображення у шести наукових статтях, оприлюднених у фахових виданнях, і тезах наукових конференцій та семінарів, які проводилися в Одеській національній юридичній академії. Зокрема, автор брала участь у семінарах "Римське право і сучасність", "Нове сімейне законодавство" та ін. Матеріали дисертаційного дослідження також обговорювалися на Всеукраїнській студентській науковій конференції з проблем розвитку держави і права України в сучасних умовах, яка проводилася на базі Одеської національної юридичної академії.
Структура дисертації. Дослідження будується за принципом поступального розгляду окремих питань, які пов’язані проблематикою дисертації.
Відповідно до наукових цілей та поставлених завдань, предмета дослідження, дисертація складається з чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел у кількості 260 найменувань. Загальний обсяг дисертації 206 с., з них 18 с. займає список використаних джерел.
За темою дисертаційного дослідження опубліковані такі роботи:
1. Сафончик О.И. (Паламарчук О.И.). Заключение и прекращение брака в римском праве // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2002. - № 13. - С. 170-176.
2. Сафончик О.І. Порядок виникнення, здійснення і припинення спільної сумісної власності подружжя за законодавством України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2002. - № 16. - С. 481-486.
3. Сафончик О.І. Недійсність шлюбу за новим Сімейним кодексом України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2003. - № 17. - С. 16-21.
4. Сафончик О.І. Підстави і порядок розірвання шлюбу // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. - Одеса: Юрид. л-ра, 2003. - № 18. - С. 577-582.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підбиваючи підсумок вищевикладеного, хотілося б відзначити той факт, що, безумовно, тема припинення шлюбу є досить актуальним питанням не тільки для громадян, але й для законодавця в цілому. Дане питання привернуло до себе увагу з погляду законодавця саме тим, що припинення шлюбу, як правило, спричиняло достатню кількість несприятливих наслідків не тільки для подружжя, але і для держави в цілому. Це питання виховання дітей, власності, відносини з іншими особами тощо.
У ході вивчення основних моментів правового регулювання припинення шлюбу, слід зазначити, що законодавець далеко просунувся вперед, розробивши новий Сімейний кодекс з урахуванням тих соціальних і суспільних аспектів життя людини, що впливають на дану сферу відносин, і відповідає сучасним вимогам життя. У Сімейному кодексі зустрічаються вже більш демократичні принципи й свобода волевиявлення людини, у праві самостійно формувати своє особисте життя лише в деяких випадках з огляду на ситуацію, що склалася.
Однак при цьому варто було б розробити коментарі і більш детальні роз'яснення норм нового Сімейного кодексу з метою правильності їхнього застосування на практиці працівниками органів реєстрації актів цивільного стану і суддям, щоб уникнути виникнення правових колізій.
Під час проведеного дослідження автор дійшов висновку, що шлюб є вільним (добровільним), моногамним, рівноправним союзом чоловіка і жінки, спрямованим на створення сім’ї, укладений з дотриманням порядку і умов, передбачених законом, та який породжує між подружжям взаємні особисті і майнові права та обов’язки.
Шлюб, який є водночас явищем соціально-узагальненим та особисто-конкретним, випробує на собі складний вплив правових і моральних правил, етичних норм, законів. Незважаючи на велику кількість існуючих концепцій щодо правової природи шлюбу, слід відзначити їх штучність, не застосування на практиці. Кожна теорія має свої позитивні моменти. Даючи визначення шлюбу, необхідно враховувати всі вимоги закону, що до нього пред’являються, і не слід говорити про шлюб як про правовий статус, скоріше слід більш розширено підійти до шлюбу як до правовідносин.
Але в законодавчому порядку слід закріпити визначення шлюбу повно з урахуванням необхідних умов, результатів укладення шлюбів і. Оскільки в СК України не надано повного поняття шлюбу, тому до СК України необхідно внести зміни і передбачити ознаки шлюбу, що містяться у різних статтях Кодексу, в одній статті 21, яка називається "поняття шлюбу".
У процесі дослідження було визначено поняття припинення шлюбу, під яким розуміють припинення на майбутнє правовідносин між подружжям, що виникли із зареєстрованого дійсного шлюбу, викликане певними юридичними фактами.
У залежності від настання певного юридичного факту, виділяють наступні підстави припинення шлюбу: 1) шлюб припиняється внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим; 2) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за заявою одного або обох з подружжя (ст. 104 СК України).
Вперше в українському законодавстві передбачений режим окремого проживання подружжя, який встановлюється судом у разі неможливості або небажання дружини та (або) чоловіка проживати спільно. Однак не зовсім зрозуміла практична необхідність встановлення такого режиму, а також його узгодженість з чинним законодавством. По-перше, Конституція України закріплює вільний вибір місця проживання, причому незалежно від того, перебуває особа у шлюбі чи ні, тобто дружина і чоловік у будь-якому разі можуть проживати як спільно, так і окремо. Це питання вирішується на власний розсуд. По-друге, якщо дружина і чоловік не мають можливості або бажання проживати спільно, то, напевне, немає необхідності зберігати такий шлюб. При цьому вони мають звертатися до суду або органу РАЦСу з заявою про розірвання шлюбу, а не про встановлення режиму окремого проживання.
Однак на відміну від КпШС, встановлення безпосередньо цього режиму не пов’язується з фактичним припиненням шлюбу. У зв’язку з цим можлива ситуація неодноразового встановлення і припинення зазначеного режиму, що може ускладнити порядок визнання правового режиму майна, набутого за час такого шлюбу.
Режим окремого проживання подружжя встановлюється за заявою подружжя або за позовом одного з них. При цьому не дається роз’яснення, як необхідно встановлювати зазначений режим, якщо один з подружжя проти встановлення режиму окремого проживання подружжя. У зв’язку з цим необхідно врегулювати зазначене питання на законодавчому рівні.
Сімейний кодекс передбачає два порядки припинення цього режиму: автоматичний (у разі поновлення сімейних відносин) і судовий (за рішенням суду, постановленим на підставі заяви одного з подружжя). Виходячи з положень, передбачених ст. 119 СК, припинення режиму окремого проживання подружжя має здійснюватися у судовому порядку, оскільки встановлюється він рішенням суду. Поновлення сімейних відносин у такому випадку доцільно проводити у особливому провадженні, оскільки жоден з подружжя не виступає ні як позивач, ні як відповідач.
Припинення шлюбу внаслідок смерті одного з подружжя або оголошення його померлим у судовому порядку не потребує державної реєстрації. У іншого з подружжя виникає право на вступ у новий шлюб з моменту державної реєстрації шлюбу або набрання чинності рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Шлюб може бути розірваний за заявою подружжя (одного з них або їх обох). Опікун має право пред’явити позов про розірвання шлюбу, якщо цього потребують інтереси того з подружжя, якого визнано недієздатним (ст. 110 СК України). В залежності від обставин шлюб може бути розірваний або в суді, або в органах РАЦСу.
За життя чоловіка і дружини шлюб припиняється шляхом його розірвання згідно з заявою одного чи обох з подружжя. Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох з подружжя є проявом принципу свободи шлюбу та рівності подружжя, що закріплені у ст. 51 Конституції України. Оскільки вступ до шлюбу здійснюється вільно та добровільно, тому ніхто не може бути примушений до зберігання шлюбних відносин, якщо їх основа втрачена.
У процесі були розглянуті питання щодо порядку розірвання шлюбу, що встановлений розділом 11 СК України.
Розірвання шлюбу поставлене під контроль держави і може здійснюватися тільки відповідними державними органами: чи органом РАЦСу, чи судом у випадках, прямо передбачених СК України. Той чи інший порядок розірвання шлюбу передбачений у СК України в залежності від певних обставин і не може бути визначений бажанням сторін.
Отже, чинне сімейне законодавство передбачає два порядки розірвання шлюбу: судовий та в органах РАЦСу. Основним порядком розірвання шлюбу є в органах РАЦСу, і лише в особливо складних ситуаціях шлюборозлучний процес провадиться в суді. Щодо розірвання шлюбу в органах РАЦСу, то його правове регулювання об’єднує окремі випадки, які виправдовують спрощену процедуру розлучення. Зазначені випадки – розірвання шлюбу за взаємної згоди подружжя, яке не має повнолітніх дітей; розірвання шлюбу з особою, яка визнана безвісно відсутньою, визнання іншого з подружжя недієздатним внаслідок душевної хвороби, засудженими за здійснення злочинів до позбавлення волі на строк не менше трьох років (ст.ст. 106, 107 СК України).
У процесі дисертаційного дослідження автор дійшов висновку, що для двох порядків розірвання шлюбу (через суд і через органи РАЦСу) існують два процесуальних рішення. При розірванні шлюбу в державних органах РАЦСу шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації шлюбу в органах РАЦСу, а при розірванні шлюбу судом – від дня набрання чинності рішення суду. Зазначене рішення проблеми визначення моменту розірвання шлюбу є обґрунтованим з правової точки зору та зрозумілим для населення.
Судова процедура розлучення підпорядковується вимогам цивільного процесуального законодавства, яке досить докладно регламентує права та обов’язки обох сторін – учасників судового процесу. Саме по собі підпорядкування шлюборозлучної процедури певним правилам вже є державно-правовим регулюванням відносин, пов’язаних з припиненням шлюбного союзу.
Після розірвання шлюбу подружні права та обов’язки припиняють своє існування, проте деякі сімейні відносини продовжують існувати (наприклад, батьківські, аліментні тощо).
Поширеність сімейних відносин, ускладнених іноземним елементом, викликає необхідність правового вирішення протиріч між сімейним законодавством України та законодавством інших держав. Із прийняттям в Україні нового СК ці проблеми в основному вирішені, крім того, усунуто прогалини, які мали місце в чинному раніше сімейному законодавстві. У розділі VІ СК "Застосування Сімейного кодексу України до іноземців та осіб без громадянства. Застосування законів іноземних держав та міжнародних договорів в Україні" передбачено підстави та умови застосування зазначеного законодавства до сімейних відносин з участю іноземних громадян та осіб без громадянства, а також до сімейних відносин громадян України у разі, коли ці відносини відбуваються на території іноземної держави.
Правові наслідки припинення шлюбу шляхом його розірвання слід відрізняти від правових наслідків визнання шлюбу недійсним. Недійсним визнається шлюб, укладений з порушенням умов, встановлених у законі, а також фіктивний шлюб. Такий шлюб не породжує правових наслідків з моменту його укладання, за винятком випадків, передбачених у законі. Розривається ж тільки дійсний шлюб. Правові відносини, породжувані дійсним шлюбом, припиняються на майбутнє, а окремі з них продовжують існувати і після розірвання шлюбу.
Правові наслідки припинення шлюбу полягають у припиненні на майбутній час особистих і майнових правовідносин, що існували між подружжям під час шлюбу. При цьому одні правовідносини припиняються відразу після припинення шлюбу, інші можуть бути збережені або за бажанням подружжя (наприклад, збереження шлюбного прізвища — ст. 113 СК України; виплата компенсації особі за розірвання шлюбу з ініціативи іншої особи відповідно до шлюбного договору — ст. 99 СК України) або в силу прямого встановлення закону.
З розірванням шлюбу подружжя втрачає й інші права, передбачені іншими галузями права: право на одержання спадщини за законом після смерті колишнього з подружжя; право на пенсійне забезпечення в зв'язку з втратою одного з подружжя на встановлених законом підставах.
Шлюб, проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу породжує безліч наслідків правового та морального характеру, що стосуються не лише колишніх чоловіка та дружини, але і їх дітей, інших осіб, а також майна.
Конституція України 1996 року, новий Цивільний кодекс України, новий Сімейний кодекс України містять у собі цілий перелік норм, спрямованих на захист прав і свобод осіб, які перебувають у шлюбі, а також на регулювання взаємовідносин подружжя на принципах взаємоповаги особистих немайнових і майнових прав, що виникають після реєстрації шлюбу.
Якщо розглядати особисті немайнові права людини як загальну категорію (право на життя, на охорону здоров’я, право на свободу та особисту недоторканність життя, право на повагу честі та гідності тощо) та особисті немайнові права (обов’язки) подружжя, що виникають у зв’язку з вступом до шлюбу, а не з народження, то останні, безумовно, виходять із суті природних прав людини. Але їхня специфічна особливість – вони діють тільки в межах шлюбних відносин подружжя, вони не абсолютні, а відносні, оскільки можуть бути порушені не будь-ким, а тільки одним з подружжя.
Крім того, реалізація особистих немайнових прав одним з подружжя можлива лише при узгодженні своїх дій з іншим з подружжя і навіть з урахуванням інтересів сім’ї в цілому (дітей, батьків). Виходячи з цього, припинення особистих немайнових прав здійснюється разом з припиненням шлюбу.
Однак, у той же час слід зазначити, що виходячи з розділу 6 СК України, особисті немайнові права та обов’язки подружжя, які виникли під час шлюбу, поширюють юридичні наслідки реалізації зазначених правовідносин на осіб, які розірвали шлюб.
Розірвання шлюбу впливає не тільки на особисті, а й на майнові відносини колишнього подружжя (одного з подружжя, якщо шлюб припиняється не внаслідок розірвання, а внаслідок смерті або оголошення його померлим), а також інших осіб.
З припиненням шлюбу перестає діяти законний режим майна подружжя, тобто режим їхньої загальної спільної власності, але за умови, що подружжя розділили спільно нажите в шлюбі майно. Якщо подружжя не розділили спільного майна, то й після розлучення воно продовжує залишатися спільним з відповідним правовим режимом, тому що було придбане під час шлюбу. Саме по собі розлучення без розподілу майна не може перетворити спільну власність подружжя на часткову або на роздільну власність.
Таким чином, припинення шлюбу є важливим процесом у житті багатьох людей, тому правильне вирішення виникаючих проблем та питань щодо проведення його впливатиме на колишнє подружжя, їхніх неповнолітніх дітей, інших осіб, на майнові та немайнові відносини незалежно від того, яким чином відбулося припинення шлюбу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Закон України від 28.06.1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30.
2. Всезагальна декларація прав людини // Генеральна Асамблея Організацій Об’єднаних націй (10.12.1948 р.).
3. Конвенція про право, що застосовується до режимів власності подружжя (Гаага, 14.10.1978 р.).
4. Конвенція про праву допомогу та праві відносини з цивільних, семейних та кримінальних справах: Укладена в Мінську 22.01.1993 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1994. - № 46. – С. 417.
5. Про власність: Закон України // Відомості Верхов. Ради України. – 1991. - № 20. – С. 249.
6. Про введення в дію КпШП України: Закон України від 23.06.1992 р. // Відомості Верхов. Ради України. – 1992. - № 36. – С. 528.
7. Про пенсійне забезпечення: Закон України // Право України. - 1992. - № 3. – (Із змінами та доповненнями).
8. Про внесення змін і доповнень до КпШС України: Закон України від 23.06.92 р. // Право України. - 1992. - № 11.
9. Про нотаріат: Закон України // Відомості Верхов. Ради України. – 1993. - № 39. – С. 383.
10. Про органи реєстрації актів громадянського стану: Закон України від 21.12.1993 р. // Голос України. - 1994. - 1 лют. (№ 27).
11. Про виконавче провадження: Закон України // Голос України. - 1999. - 2 черв. (№ 98).
12. Про громадянство: Закон України від 18.01.2001 р. // Голос України. – 2001. - № 42.
13. Про консульський статут: Указ Президента України від 02.04.1994 р., № 127/94.
14. Про затвердження положення про порядок перегляду клопотань про зміну громадянами України прізвищ, імен та по батькові: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.1993 р. // Урядовий кур’єр. - 1993. - 10 черв. (№ 85-86).
15. Про порядок укладання шлюбного контракту: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.06.1993 р., № 457.
16. Про цивільний шлюб, про дітей та про введення книг актів громадянського стану: Декрет від 18.12.1917 р. // Собр. Узаконений РСФСР. - 1917. - № 9. – С. 160.
17. Про розлучення: Декрет від 19.12.1917 р. // Собр. Узаконений РСФСР. - 1917. - № 10. – С. 152.
18. Про громадянський шлюб, Про розлучення: Декрет РНК УРСР від 20.02.1919 р. // Собр. Узаконений УССР. – 1919. - № 12. – С. 144.
19. Про державне мито: Декрет КМУ від 27.03.1993 р., № 7-13 // Збірник постанов уряду України. – 1993. - № 3. – С. 46.
20. Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім’ю Української РСР: Постанова Пленуму Верхов. Суду УРСР від 15.06.1973 р. (у редакції Постанови Пленуму від 24.04.1981 р., № 4) // Збірник постанов Пленуму Верхов. Суду Укр. РСР. – К., 1985. – С. 74-75.
21. Про судову практику в справах про визнання угод недійсними: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 28.04.1978 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних справах. – К., 1999. – С. 29.
22. Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на побудований житловий будинок: Постанови Пленуму Верхов. Суду України від 04.10.1991 р. // Право України. - 1997. - № 4.
23. Про деякі питання, що виникли в судовій практиці по застосуванню Кодексу про шлюб та сім’ю України: Постанова Пленуму Верхов. Суду України // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С. 364.
24. Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України: Постанова Пленуму Верхов. Суду України від 12.06.1998 р., № 16 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995-1998). Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ / Під ред. П.І. Шевчука. – К.: Юрінком-Інтер, 1998. – С. 111.
25. Інструкція про порядок реєстрації актів громадянського стану в Україні від 29.12.1984 р. // Право України. – 1998. - № 10. – С. 78.
26. Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затверджено наказом міністра юстиції України від 18.06.1994 р., № 18/5.
27. Про внесення доповнень до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства Юстиції України № 26/5 від 31.03.1997 р.
28. Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджені наказом Мінюсту від 18.10.2000 р., № 52/5.
29. Правила реєстрації актів громадянського стану, затверджені Міністерством юстиції України і Міністерством закордонних справ України: Зареєстровано в Мінюсті 01.06.2001 р., № 473/5664.
30. Інструкція про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України: Затверджена наказом Мінюста України та Міністерства закордон. справ України від 23.05.2001 р., № 32/5/101: зареєстрована в Міністерстві юстиції 01.06.2001 р., № 473/5664.
31. Про порядок зміни, доповнення та анулювання актових записів цивільного стану: Положення, затверджене наказом Мінюсту від 26.09.2002 р., № 86/5.
32. Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства Юстиції України від 03.03.2004 р., № 20/5.
33. Кодекс про акти громадянського стану, про шлюбно-сімейне та опікунське право РФ 1918 р. // Собр. Узаконений РСФСР – 1918. - № 76-77. – С. 818.
34. Сімейно-шлюбний кодекс УРСР 1919 р. // Изв. Киев. Совета рабочих депутатов. – 1919. – Лип.
35. Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР від 31.05.1926 р. // Собр. Узаконений УССР. – 1926. - № 67-69. – С. 440.
36. Цивільний кодекс Української РСР: Закон Укр. РСР від 18.07.1963 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1966. - № 46.
37. Кодекс про шлюб та сім’ю України: (Затверджено Законом № 2006-VІІ (2006а-07) від 20.06.69 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1969. - № 26. – С. 204.
38. Цивільно-процесуальний кодекс України// Право України. - № 11-12, - 1993.
39. Сімейний кодекс РФ від 29.12.1995 р. // Семейное законодательство РФ. – 1996.
40. Проект цивільного кодексу України від 25.08.96 р. // Українське право. - № 1. – 1999.
41. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 р. № 2341-ІІІ// Офіційний вісник України. - № 21 від 08.06.01 р.
42. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 21-22.
43. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.03.2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 11.
44. Цивільно-процесуального кодекс України. Проект. Прийнятий 18.03.04 р. № 1618-ІV.
45. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах: (Договір ратифіковано Законом № 238/94-ВР від 10.11.94 р.) // Відомості Верхов. Ради України. – 1994. - № 46. – С. 416.

46. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах: (Договір ратифіковано Постановою № 39410-12-ВР від 04.02.94 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 23. – С. 174.
47. Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах: (Договір ратифіковано Законом № 2926-14 від 10.01.2002 р.) // Відомості Верхов. Ради України. – 2002. - № 23. – С. 146.
48. Договір між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах: (Договір ратифіковано Законом № 2927-14 від 10.01.2002 р.) // Відомості Верхов. Ради України. – 2002. - № 23. – С. 147.
49. Договір між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах: (Договір ратифіковано Законом № 238-14 від 05.11.98 р.) // Відомості Верхов. Ради України. – 1998. - № 52. – С. 322.
50. Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах: (Договір ратифіковано Законом № 452/95-ВР від 22.11.95 р.) // Відомості Верхов. Ради України. – 1995. - № 44. – С. 326.
51. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та сімейних справах: (Договір ратифіковано Постановою ВР № 2996-12 від 05.02.03 р.) // Відомості Верхов. Ради України. – 1993. - № 6. – С. 171.

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

52. Азарова Е.Г., Королев Ю.А., Кулагина Е.В. и др. Право и защита семьи государством. – М., 1987. – 210 с.
53. Азимов Ч.Н., Явор О.А. О природе брака. Семья в кризисном социуме: Сб. тезисов докладов и сообщений. – Х., 1994. – 287 с.
54. Антокольская М.В. Лекции по семейному праву: Учеб. пособие. – М.: Юрист, 1995. – 144 с.
55. Антокольская М.В. Семейное право. - М.: Юрист, 1999. – 366 с.
56. Антокольская М.В. Семейное право: Учебник. - Изд. 2-е, перераб. и доп. – М., 2000. – 411 с.
57. Ариванюк Т.О. Правове регулювання відносин власності між подружжям: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2002. – 20 с.
58. Афанасьева Л.В. Аліментні правовідносини в Україні: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Х., 2002. – 24 с.
59. Аюева Е.И. Некоторые аспекты категории юридический факт // Правоведение. - 1985. - № 4.
60. Бабаев В.К. Социалистические правовые отношения. – Владивосток, 1972. – 253 с.
61. Бартошек М. Римское право: понятия, термины, определения: Пер. с чеш. – М.: Юрид. л-ра, 1989. – 580 с.
62. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. - М.: Юрид. л-ра, 1974. – 287 с.
63. Бошко В.И. Очерки советского семейного права. – К., 1952. – 367 с.
64. Булошников М.Я. Развод: Некоторые правовые проблемы // Развитие законодательства о браке и семье. – М.: ИГПАН СССР, 1978. – 159 с.
65. Бурова С.Н. Социология и право о разводе. – Минск: БГУ, 1979. - 128 с.
66. Васин Е. Як сталось? // Комс. знамя. – 1990. – 9 дек.
67. Васильєв С. Припинення шлюбу: історико-правовий аспект // Право України. – 1998. - № 6.
68. Веберс Я.Р. Правосубъектность граждан в гражданском и семейном праве. – Рига, 1976. – 276 с.
69. Вескимяэ Э. Из практики применения некоторых норм законодательства о семье // Сов. право. - Таллинн, 1973. – № 1.
70. Ворожейкин Е.М. Правовые основы брака и семьи. – М., 1969. – 356 с.
71. Ворожейкин Е. М. Семейные правоотношения в СССР. – М., 1972. – 336 с.
72. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. - М., 1985. – 138 с.
73. Гай. Институции / Пер. с латин. Ф. Дадынского; Под ред. В.А. Савельева, Л.Л. Кофанова. – М.: Юрист, 1997.- 368 с.
74. Генкин Д.М. Гражданское право: Учебник. – М.: Юрид. л-ра, 1950. – 463 с.
75. Граве К.А. Имущественные отношения супругов. – М.: Госюриздат, 1960. – 117 с.
76. Гражданский кодекс Украины: Науч.-практ. комментарий / Ред. Е.О. Харитонов. – Х.: Одиссей, 2000. – 848 с.
77. Гражданское право / Н.Д. Егоров, И.В. Елисеев, А.И. Иванов и др.; Ред. Ю.К. Толстой, А.П. Сергеев; С.-Петерб. гос. ун-т. - СПб: ТЕИС, 1996. – Ч. 1. - 552 с.
78. Гражданское право: Учебник. В 2-х т. / Ред. А.П. Сергеев, Ю.В. Толстой. – М.: Проспект, 1996.
79. Гражданское право: Учебник. В 2-х т. / Под ред. Е.А. Суханова. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: БЕК, 2000.
80. Гражданское право / Под ред. С.Н. Братуся.– М.: Изд-во Минюста СССР. – 1947. – 404 с.
81. Гражданское право: В 2-х т. / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: Основа, 1996.
82. Гражданское право: Учебник. В 2-х т. / Ред. А.П. Сергеев, Ю.К Толстой. – М.: Проспект, 1998.
83. Гражданское торговое право капиталистических стран. - М., 1987. – 420 с.
84. Грачева В.А. Гражданин обращается в ЗАГС. – М., 1983. – 140 с.
85. Грачева В.А. Супруги, родители, дети: их права и обязанности. – М.: Сов. Россия, 1998. – 161 с.
86. Гребенников И.В. Основы семейной жизни: Учеб. пособие. – М., 1991. – 198 с.
87. Гордон М.В. Наследование по закону и по завещанию. – М.: Юрид. л-ра, 1967. – 297 с.
88. Гусев С.И. Рассмотрение судом дел о расторжении брака // Сов. государство и право. – 1981. - № 6.
89. Данилин В.И., Реутов С.И. Юридические факты в советском семейном праве. – Свердловск, 1989. – 156 с.
90. Дзыба Р.А. Равноправие супругов – основной принцип советского семейного права. – Казань, 1972. – 255 с.
91. Дождев Д.В. Римское частное право: Учеб. для юрид. вузов и ф-тов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. - М.: Изд-в НОРМА, 1996. – 286 с.
92. Драгневич Л. Сутність і ретроспектива становлення та розвитку шлюбно-сімейних правовідносин в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2002. - № 1.
93. Дюжев Д. Развод по-европейски // Человек. Закон. Общество. - 2001. - № 3-4.
94. Ершова Н.В. Вопросы семьи в гражданском праве. - М.: Юрид. л-ра, 1977. – 174 с.
95. Ершова М.Н. Имущественные правоотношения в семье. – М.: Наука, 1979. – 160 с.
96. Жилинкова И.В. Брачный контракт. – Х.: Ксилон, 1995. – 172 с.
97. Жилинкова И.В. Право собственности супругов. – Х.: Ксилон, 1997. - 365 с.
98. Жилинкова И.В. Правовой режим имущества членов семьи. – Х.: Ксилон, 2000. – 398 с.
99. Загоровский А.И. Курс семейного права. – Одесса, 1902. – 460 с.
100. Зацепин В.И. и др. Молодая семья: социально-экономические, правовые, морально-психологические проблемы. – К., 1991. – 314 с.
101. Зимелева М.В. Общая собственность в советском гражданском праве // Учен. зап. ВЮИН. - М., 1941. - Вып.2. - С. 46-47.
102. Иваненко Г.В. К вопросу об истории брака // Актуальні пробл. політики. - 2000. - № 9.
103. Иванова Н.А., Королев Ю.А., Седугин П.И. Новое законодательство о браке и семье. – М., 1977. – 339 с.
104. Индыченко С.П., Гопанчук В.С. Брачно-семейное законодательство в вопросах и ответах. – К.: Изд-во полит. л-ры Украины. - 1990. – 278 с.
105. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Т.3. – Л.: ЛГУ, 1965. – 188 с.
106. Исаков В.Б. Юридические факты в советском гражданском праве. – М., 1994. – 197 с.
107. Історія українського права / За ред. О.О. Шевченка. – К.: Олан, 2001. – 467 с.
108. Калітенко О.М. Окремі новели з питань припинення шлюбу (за новим СК України) // Актуальні пробл. держави і права. - Одеса: Юрид. л-ра. – 2003.
109. Калітенко О.М. Особисті відносини подружжя та відносини подружжя стосовно їх майна: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Х.: Юрид. л-ра, 2001.
110. Кидалова А. Особливості правового регулювання розірвання шлюбу між подружжям, яке має неповнолітних дітей // Право України. - 2000. - № 2.
111. Кисіль В.І. Молодим про сімейне законодавство. - К., 1990. – 116 с.
112. Кодекс о браке и семье: Науч.-практ. комментарий. - Х.: Одиссей, 2000. – 480 с.
113. Корнилов В.Н. Процессуальные особенности рассмотрения дел о расторжении брака. – М.: ВЮЗУ, 1984. – 268 с.
114. Королев Ю.А. Брак и развод. Современные тенденции. - М.: Юрид. л-ра, 1978. – 240 с.
115. Королев Ю.А. Семья, государство, общество. - М.: Юрид. л-ра, 1971. – 351 с.
116. Короткова Л.П. Необходимо универсальное понятие семьи // Правоведение. – 1986. - № 1.
117. Короткова Л.П. Что таит фиктивный брак? // Государство и право. – 1993. - № 8.
118. Корчак-Чепурковский Ю.А. Избранные демографические исследования. - К., 1982. – 113 с.
119. Кострова Н. М. Отложение разбирательства о расторжении брака // Сов. юстиция. – 1981. - № 9.
120. Кострова Н.М. Судопроизводство по семейным делам: Учеб. пособие. – Махачкала: Изд-во Дагестан. ун-та, 1978. – 124 с.
121. Кострова Н.М. Теория и практика взаимодействия гражданского процессуального и семейного права. - Ростов н/Д.: Изд-во Рост. ун-та, 1988. – 272 с.
122. Кострова Н.М. Участники процесса в судопроизводстве по семейным делам // Сов. юстиция. – 1980. - № 19.
123. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском праве. – М., 1950. – 203 с.
124. Кудрявцев О.Н. Правовые отношения между родителями и детьми. – Х., 1975. – 362 с.
125. Кузнецов В.Ф., Ярков В.В. Молодая семья: права и обязанности. – Челябинск: Юж.-Урал. кн. изд-во, 1990. – 176 с.
126. Кузьмичева Л.А., Жилинкова В.И. Личные права и обязанности родителей и детей. – К., 1991. – 235 с.
127. Курский Д.И. Избранные статьи и речи. – М., 1948. – 347 с.
128. Леонидова Б.Л. Развод? Почему? – М.: Моск. рабочий, 1988. – 222 с.
129. Макас И.А. Некоторые подходы к исследованию семейных конфликтов // Актуальні пробл. політики. – 1997. - № 1-2.
130. Малеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. - М., 1965. – 219 с.
131. Малеин Н.С. Защита семейных прав. – М., 1972. – 435 с.
132. Маслов В.Ф. Имущественные отношения в семье. – Х., 1974. – 314 с.
133. Маслов В.Ф. Советское семейное право. – К.: Вища шк., 1982. – 437 с.
134. Маслов В.Ф., Подопригора З.А., Бучинская А.А. Действующее законодательство о браке и семье. – Х.: Вища шк., 1974. – 300 с.
135. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 1.
136. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., т. 21.
137. Мартинова М. Почему мы развелись: Пер. с болг. - М.: Знание, 1984. - 140 с.
138. Матвеев Г.К. История семейно-брачного законодательства Украинской ССР. – К., 1960. – 247 с.
139. Матвеев Г.К. Советское семейное право. - М.: Юрид. л-ра. – 1985. – 414 с.
140. Международное частное право. – К.: Юрінком-Інтер, 1997. – 384 с.
141. Международное частное право. – Х.: Консум, 1998. – 588 с.
142. Муратова С.А., Тарсамаева Н.Ю. Семейное право: Учеб. пособие. - М.: Новый Юрист, 1999. – 270 с.
143. Мы остаемся вместе: Дискуссия о причинах разводов / Под ред. Е.М. Ворожейкина. – М.: Прогресс, 1977. – 192 с.
144. Научно-практический комментарий к гражданскому законодательству Украины. Т. 1 / Под ред. В.В. Медведчука. - К.;Севастополь: Ин-т юрид. исследований, 2000. – 943 с.
145. Невалінний М. Визначення поняття сім”ї та членів сім”ї потерпілого // Право України. – 1996. - № 8.
146. Нечаева А.М. Брак, семья, закон. – М.: Наука, 1984. – 145 с.
147. Нечаева А.М. Семейное право. – М., 1998. - 210 с.
148. Нечаева А.М. Семья и закон. - М., 1980. – 163 с.
149. Никитина В.П. Имущество супругов. – Саратов, 1975. – 276 с.
150. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу // Право України. – 2002. - № 4.
151. Нойберт Р. Новая книга о супружестве. Проблема брака в настоящем и будущем. – М., 1967. – 341 с.
152. Омар аль Ашкар. Семейное право в Шариат Исламе. – Амман, 1996. – 290 с.
153. Оридорога М.Т. Брачное правоотношение. – М., 1987. – 198 с.
154. Оридорога М.Т. Вопросы семейного права. – К., 1969. – 136 с.
155. Оридорога М.Т. Расторжение брака. – М.: Юрид. л-ра, 1958. – 75 с.
156. Орлова Н.В. Правовое регулирование брака в СССР. - М., 1971. – 243 с.
157. Особенности рассмотрения отдельных категорий гражданских дел: Учеб. пособие / Ред. М.К. Треушников. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 448 с.
158. Павек Ф. Развод глазами судьи. – М., 1976. – 144 с.
159. Паластина С.Я. Расторжение брака: Комментарий судеб. практики за 1973 г. - М.: Юрид. л-ра, 1974. – 295 с.
160. Пергамент А.И. Основы законодательства о браке и семье. – М., 1989. – 278 с.
161. Петришина Л.В. Брак в международном аспекте // Человек, закон, общество. – 2001. - № 3-4.
162. Подопригора О.О. Гражданское право. Ч. 1. – Х., 1996. – 543 с.
163. Покровский И.А. История римского права. – Пг, 1915. – 413 с.
164. Поссе Е.А., Фадеева Т.А. Проблемы семейного права. - Л., 1976. - 214 с.
165. Права, за якими судиться малоросійський народ. – К., 1997. – 358 с.
166. Права людини: Міжнар. договори ООН та Ради Європи / Упоряд.: В. Павлик, В. Тесленко. – К.: Факт, 2001.
167. Право власності в Україні / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 308 с.
168. Процессуальные особенности рассмотрения отдельных категорий гражданских дел: Учеб. пособие / Под ред. В.М. Агамина и др. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1989. – 303 с.
169. Пчелинцева Л.М. Семейное право России: Учеб. для вузов. - М.: Норма-Инфра, 1999. – 664 с.
170. Рабец А.М. Юридическая обязанность супругов по предоставлению содержания. – Томск, 1992. – 276 с.
171. Рабинович Н.В. Личные и имущественные отношения в советском семейном праве. – Л., 1952. – 158 с.
172. Развод. Демографический аспект: Сб. статей / Под ред. А.Г. Волкова, Л.Е. Дарского. – М.: Статистика, 1998. – 78 с.
173. Рейхель М.О. Общеимущественные отношения супругов по советскому государственному праву //Сов. государство и право. - 1940. - № 8-9. - С. 114.
174. Ромовська З.В. Защита в советском семейном праве. – Л., 1985. – 179 с.
175. Ромовская З. Новый Семейный кодекс Украины // Юрид. практика. - 2003. – 8 янв. (№ 1).
176. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України – утвердження ідеології ненасильства // Адвокат. – 2002. - № 6.
177. Рудяков А., Ивакин В. Некоторые вопросы назначения судебно-психиатрической экспертизы по гражданским делам // Сов. юстиция. – 1983. - № 12.
178. Рясенцев В.А. Недействительность брака // Сов. юстиция. – 1969. - № 8.
179. Рясенцев В. А. Расторжение брака в суде // Сов. юстиция. – 1971. – № 6.
180. Рясенцев В.А. Семейное право: Учеб. для юрид. ин-тов и ф-тов. – М.: Юрид. л-ра, 1967. – 293 с.
181. Рясенцев В.А. Семейное право: Учеб. для юрид. ин-тов и ф-тов. – М.: Юрид. л-ра, 1971. – 286 с.
182. Савченко Л. Обов’язки батьків по вихованню дітей // Право України. – 1997. - № 5.
183. Свердлов Г. Брак и развод. – М.: АН СССР, 1949. – 129 с.
184. Семейное право: Учебник / Под ред. В.А. Рясенцева. - М.: Юрид. л-ра, 1997. – 427 с.
185. Семейное право зарубежных европейских стран: Сб. статей зарубеж. ученых, сост. Е.М. Ворожейкиным. – М., 1979. – 385 с.
186. Семейный кодекс – Правила Минюста: есть противоречия // Юрид. практика. - 2003. - 8 янв. (№ 1).
187. Сімейне право України: Підручник / За ред. В.С. Гопанчука. – К.: Істина, 2002. – 304 с.
188. Сімейне право України / За ред. О.В. Дзери. - К.: Вентурі, 1997. – 270 с.
189. Сімейний кодекс України: Наук.-практ. коментар / Під ред. З. Ромовської. – К., 2003.
190. Сімейний кодекс України: Наук.-практ. коментар / Під ред. Ю.С. Червоного. - Х.: Одіссей, 2003. - 461 с.
191. Советский гражданский процесс / Под ред. А.А. Добровольского, А.Ф. Клейнмана. – М., 1970. – 430 с.
192. Советский гражданский процесс: Учебник / Под ред. К.И. Комиссарова, В.Н. Семенова. – М.: Юрид. л-ра, 1988. – 480 с.
193. Советское гражданское право: Субъекты гражданского права / Под ред. С.Н. Братуся. – М., 1984. – 414 с.
194. Советское семейное право: Учеб. / Под ред. В.А. Рясенцева. – М: Юрид. л-ра, 1982. – 328 с.
195. Советское семейное право / Под ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина – К.: Вища шк., 1982. – 328 с.
196. Советское семейное право: Учеб. / Под общ. ред. В.Ф. Чегира. - Минск, 1989. – 250 с.
197. Свердлов Г. Советское семейное право. – М., 1958. – 296 с.
198. Тархов В.А. Имущественные отношения супругов // Ленинские идеи и новое законодательство о браке и семье. – Саратов, 1969.
199. Тархов В.А. Советское семейное право. – Саратов, 1963. – 452 с.
200. Тертышников В.И. Процессуальные средства укрепления советской семьи в производстве о расторжении брака: Автореф. кандидатской дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1972. – 130 с.
201. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия. - М., 1997. - 690 с.
202. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М., 1980. – 74 с.
203. Толстой К.Ю. Гражданское право. – М., 1997. - 485 с.
204. Фархтдинов Л.Ф. Судебное рассмотрение дел о расторжении брака. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1978. – 137 с.
205. Фиктивный брак // Правда. – 1989. – 23 дек.
206. Хазова О.А. Брак и развод в буржуазном семейном праве: Сравнительно-правовой анализ. – М.: Наука, 1991. - 373 с.
207. Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право. – К.: А.С.К., 2001. – 830 с.
208. Харитонов Е.О. Основы римского частного права. - Ростов н/Д.: Феникс, 1999. – 413 с.
209. Харитонов Є.О., Харитонова О.І. Порівняльне правознавство. - Х.: Одіссей, 2002. - 590.
210. Харитонов Е.О. Рецепция римского частного права. - Одесса: АО Бахва. – 1996. – 281 с.
211. Хоменко А.П. Сім’я в процесі перебудови. - К., 1994. – 162 с.
212. Царутова М.К. Русское семейное право XVI-XVIIIвв. – М.: Юрид. л-ра, 1991. – 341 с.
213. Цивільний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - Х.: Одіссей. – 2003.
214. Цивільне право: Підручник / За ред. О.В. Дзери. - К.: Вентурі, 1997. – Т. 1. – 543 с.
215. Цивільне право. Т. 2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцова. – К.: Вентурі. – 1997. – 600 с.
216. Цивільне право: Навч. посіб. для студ. юрид. вузів та ф-тів. – К.: Вентурі, 1996. – 480 с.
217. Цивільне право України: Підручник в 2-х т. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцова. – К.: Юрінком Інтер. – 2000.
218. Цивільне право України. Загальна частина: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / І.А. Бірюков, Ю.О. Заїка, В.М. Співак. – К.: Наук. думка, 2000. – 304 с.
219. Цивільне та сімейне право України у запитаннях та відповідях. – Х.: Одіссей, 2002. – 639 с.
220. Цивільне та сімейне право України. – Х.: Одіссей, 2004. – 639 с.
221. Цивільний процесуальний кодекс України: Наук.-практ. коментар. - Х.: Одіссей, 2001. – 815 с.
222. Чекалова О.К. Шлюбні правовідносини за новим СК України // Право України. – 2003. - № 7.
223. Червоний Ю.С. Деякі питання регулювання відносин спільної власності за новим Цивільним кодексом України. Концептуальні питання створення нового Цивільного кодексу України / Матеріали Респ. наук.-практ. конференції 14-15 квітня 1992 р. - К., 1992.
224. Червоный Ю.С. Некоторые вопросы регулирования отношений собственности по проекту ГК Украины / Вісн. Ун-ту внутр. справ. - Х., 1999. - № 6.
225. Червоный Ю.С. Общее имущество супругов по советскому праву: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - Х.: Изд-во ХГУ, 1952. – 11 с.
226. Червоный Ю.С. Охрана имущественных прав супругов // Пробл. правознавства. - 1968. – № 9.
227. Червоный Ю.С. Понятие и особенности семейных правоотношений // Суспільство. Держава. Право: Наук.-практ. журн. – 2002. - № 1.
228. Черняков К.К. Установление и прекращение родительских прав и обязанностей. – М.: Юрид. л-ра, 1975. – С. 237.
229. Чечот Д.М. Брак, семья, закон. - Л., 1984. - 360 с.
230. Чечот М. Молодежь и брак. - Л.: ЛГУ, 1976. – 204 с.
231. Чечот М. Социология брака и развода. – Л., 1973. – 216 с.
232. Чикнашвили Ш.Д. Имущественн