ЦИВІЛЬНО–ПРАВОВИЙ ДОГОВІР ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ 1. ЮРИДИЧНА ОСОБА ЯК СУБ’ЄКТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ...................... 9
1.1. Поняття та ознаки юридичної особи в юридичній літературі та законодавстві........................................................................................................... 9
1.2. Право власності юридичної особи (загальна характеристика)......................... 30
Висновки до першого розділу………………………………………………………. 48

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ,
ЯКІ Є ПІДСТАВОЮ НАБУТТЯ ЮРИДИЧНОЮ ОСОБОЮ
ПРАВА ВЛАСНОСТІ……………………………………………………………… 51
2.1. Поняття цивільно-правового договору та класифікація договорів,
що є підставами набуття юридичною особою права власності........................ 51
2.2. Умови дійсності договорів, учасниками яких є юридичні особи
приватного права ………………………………………………………………... 74
2.3. Загальна характеристика договорів, що є підставами набуття права
власності юридичною особою.............................................................................. 96
Висновки до другого розділу……………………………………………………… 135

РОЗДІЛ 3. ВИНИКНЕННЯ І ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ – НАБУВАЧА МАЙНА ЗА ДОГОВОРОМ………....... 140
3.1. Момент виникнення права власності у набувача майна – юридичної особи..................................................................................................................... 140
3.2. Повернення майна юридичній особі при недійсності договорів,
визнанні їх неукладеними та розірванні договорів.......................................... 154
Висновки до третього розділу................................................................................... 179

ВИСНОВКИ................................................................................................................... 181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................... 185

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні соціально-економічні процеси, що відбуваються в нашій державі, зумовлюють необхідність широкого і докорінного реформування національного законодавства, а разом з тим й нового осмислення юридичної сутності та значимості його правових понять і категорій. Так, ще порівняно недавно зміст більшості договорів, які укладалися між соціалістичними організаціями, обумовлювався державними плановими актами, а сьогодні цей правовий феномен виражає узгоджене волевиявлення двох і більше учасників майнового обороту, що скероване на досягнення мети, яка відповідає діючому правопорядку, та встановлює, змінює і припиняє їх права та обов’язки. Вказана правова конструкція дозволяє застосовувати найбільш ефективний спосіб організації господарської діяльності – саморегулювання, оскільки учасники цих відносин, будучи власниками, на свій розсуд володіють, користуються, розпоряджаються належним їм майном, а договір забезпечує їм право вільно узгоджувати і реалізовувати власні інтереси й цілі та визначати необхідні дії для їх досягнення. Отож, в умовах ринкового господарства договір є одним із основних регуляторів економічних відносин, найбільш доцільною та адекватною формою їх опосередкування, з допомогою якої вони набувають об’єктивно необхідного цивільно-правового оформлення і закріплення. Значимість договору безпосередньо відображена в новому ЦК України, де серед інших підстав виникнення цивільних прав і обов’язків названо договір, а свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. Тому актуальними є вивчення з нових доктринальних позицій договору як юридичного факту, що лежить в основі набуття права власності, та комплексне наукове дослідження цивільно-правових договорів, правовим результатом укладання яких є набуття цього найбільш повного речового права, зокрема у спектрі з’ясування особливостей передачі майна у власність.
Актуальність теми додатково зумовлена необхідністю дослідженням юридичної особи як набувача майна у вказаних договірних конструкціях. Юридична особа є самостійним учасником цивільних відносин, існує незалежно від фізичних осіб, які її утворили, і є суб’єктом права приватної власності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника «Удосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин у світлі Конституції України», затвердженої Радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, протокол № 9 від 27.03.2001 р.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретичний аналіз правового регулювання договірних зобов’язань з передачі юридичній особі майна у власність й розробка на цій основі науково-теоретичних рекомендацій та доповнень до законодавства України.
Відповідно до основної мети були поставлені такі завдання:
– дослідити цивільну правосуб’єктність юридичної особи та сформулювати поняття юридичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин;
– уточнити особливості здійснення юридичною особою права власності;
– дослідити поняття цивільно-правового договору в контексті ЦК України та визначити особливості договору як підстави набуття права власності;
– з’ясувати умови дійсності договорів, учасниками яких є юридичні особи приватного права;
– здійснити комплексний аналіз договорів, що є підставами набуття права власності юридичної особи, в діапазоні виявлення характерних для них ознак, особливостей передачі майна за цими договірними конструкціями та з’ясувати їх місце і значення у правовому регулюванні майнового обороту;
– дослідити момент набуття юридичною особою права власності за договором;
– виявити особливості та з’ясувати правові механізми повернення майна при визнанні договору недійсним, розірванні договору та визнанні договору неукладеним;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання досліджуваних відносин.
Об’єктом дисертаційного дослідження є договір як підстава набуття юридичною особою права власності на майно.
Предметом дисертаційного дослідження є цивільно-правові закономірності правового регулювання договірних відносини між відчужувачем майна і набувачем – юридичною особою з передачі їй майна у власність.
Методи дисертаційного дослідження. Методологічну основу дослідницької роботи складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Діалектичний метод пізнання супроводжує весь процес дисертаційного дослідження і дозволив розглянути тенденції розвитку досліджуваних автором інститутів у цивільних правовідносинах. Водночас, у ході написання дисертаційної роботи використано також метод аналізу і синтезу (при формуванні понять юридичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин, правоздатності юридичної особи, договору як підстави набуття права власності), формально-юридичний (при аналізі правових норм, що регулюють договірні відносини з передачі майна у власність, та практики їх застосування), порівняльно-правовий (при порівнянні нормативно-правових актів України та законодавства інших держав).
Теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці українських і російських учених-юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів: М.М. Агаркова, М.І. Брагінського, С.М. Братуся, А.В. Венедиктова, В.В. Вітрянського, О.М. Вінник, В.П. Грибанова, О.В. Дзери, Г.Л. Знаменського, О.С. Йоффе, А.Г. Калпіна, В.М. Коссака, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, В.К. Мамутова, Д.І. Мейєра, І.В. Спасибо-Фатєєвої, О.О. Підопригори, І.А. Покровського, В.Ф. Попондопуло, А.О. Пушкіна, Н.О. Саніахметової, Є.О. Суханова, Б.Й. Тищика, О.Н. Садікова, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, Б.Б. Черепахіна, В.С. Щербини, А.В Щеннікова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Р.Б. Шишки, Н.Д. Шестакової, В.Ф. Яковлевої та ін. Автор також проаналізував роботи О.А. Беляневич, І.О. Дзери, В.М. Кравчука, А.В. Луць, Р.О. Стефанчука, С.О. Тенькова, Д.О. Тузова, Н.С. Хатнюк та інших дослідників, роботи яких безпосередньо присвячені тематиці дисертаційного дослідження.
Емпіричною базою дослідження є матеріали практики розгляду та вирішення судами спорів, що пов’язані з передачею юридичній особі майна у власність та поверненням майна при визнанні договорів недійсними, неукладеними та такими, що розірвані.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що дисертація після прийняття нового Цивільного кодексу України є одним із перших в українському правознавстві монографічним дослідженням договору як правової підстави набуття права власності юридичною особою, в якому обґрунтовані нові в теоретичному і важливі в практичному аспекті положення. В результаті проведеного дослідження автором сформульовано такі основні положення, які виносяться на захист:
– визначено поняття юридичної особи як самостійного носія цивільних прав і обов’язків, що є організацією, яка створюється в порядку, встановленому законом, шляхом об’єднання осіб та (або) майна для оформлення, здійснення і захисту їхніх інтересів чи інтересів інших осіб, залучення юридично відокремленого об’єднаного ними капіталу в майновий обіг для організації і здійснення господарської (підприємницької) або іншої, незабороненої законом, діяльності;
– запропоновано сформулювати принцип загальної правоздатності організації як можливість мати майнові й особисті немайнові права та обов’язки, встановлені цивільним законодавством, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише іншим учасникам цивільних правовідносин;
– сформульовано визначення поняття договору як юридичного факту: «договір є правочином, що виражає погоджену волю двох або більше сторін і вчиняється за їх домовленістю з метою набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків», також виявлено ключові ознаки договору як підстави набуття права власності;
– проведено класифікацію договорів, що є підставами набуття права власності, шляхом використання способу багатоступеневої диференціації критеріїв поділу;
– обґрунтовано міркування щодо вирішення питання недійсності договорів, які суперечать меті та предмету діяльності юридичної особи, а також договорів, при укладанні яких можна використовувати факсимільне відтворення підпису, електронно-числовий підпис або інший аналог власноручного підпису.;
– аргументовано положення про необхідність запровадження в українському законодавстві інституту позову юридичної особи до посадових осіб її органів управління;
– уточнено предмет позову про визнання недійсним нікчемного і оспорюваного договорів;
– з’ясовано, що внесення змін до недійсного договору – це, за суттю, укладення нового договору;
– зроблено висновок, що за правилами віндикації завжди можна витребувати майно у особи, яке їй оплатно відчужив учасник нікчемного договору, а якщо відчужувачем є учасник оспорюваного договору, то лише тоді, коли він винен у недійсності договору.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури, а також у навчальному процесі при читанні лекційних курсів і проведенні практичних занять з дисциплін: «Цивільне право», «Підприємницьке право». Сформульовані в роботі теоретичні положення та практичні рекомендації можуть бути використані у правотворчій діяльності для удосконалення цивільного і господарського законодавства та служити базою для подальших наукових досліджень проблем набуття права власності за договорами.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права і процесу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника.
Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднені на конференціях: Науково-практична конференція «Новий Цивільний і Кримінальний кодекси – важливі етапи кодифікації законодавства України» (Івано-Франківськ, 2002 р.); Міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених» (м. Хмельницький, 2002 р.); Регіональна міжвузівська наукова конференція молодих учених та аспірантів (Івано-Франківськ, 2003 р). За результатами наукового дослідження опубліковано 5 статей у фахових виданнях, що входять до затверджених ВАК України переліків наукових видань.
Структура дисертації. Відповідно до поставленої мети, завдань і логіки дослідження дисертація складається зі вступу і трьох розділів. Перший розділ містить два підрозділи, другий розділ – три підрозділи, третій розділ – два підрозділи. Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з яких 14 сторінок займає список використаних джерел (190 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному досліджені відносин набуття юридичною особою права власності за договорами і формування на цій основі висновків та пропозицій щодо вдосконалення законодавства України. Основні висновки, одержані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, можуть бути зведені до таких:
1. Юридична особа – це реально існуючий суб’єкт права, який є організацією, що створюється в порядку, установленому законом, шляхом об’єднання осіб та (або) майна для оформлення, здійснення та захисту їхніх інтересів чи інтересів третіх осіб, залучення юридично відокремленого, об’єднаного ними капіталу в майновий оборот для організації і здійснення господарської (підприємницької) або іншої, незабороненої законом, діяльності. Серед інших соціальних утворень, які не є суб’єктами цивільних правовідносин, юридична особа вирізняється організаційною єдністю, легітимністю, майновою відокремленістю, самостійною майновою відповідальністю, здатністю набувати цивільних прав і обов’язків від свого імені та бути позивачем і відповідачем у суді. Визначені вимоги є мінімально необхідною кількістю ключових ознак, сукупність яких забезпечує можливість для організацій бути учасником цивільних правовідносин.
2. Як суб’єкт майнових і немайнових відносин юридична особа наділяється цивільною право- і дієздатністю. Дотримуючись тенденцій розвитку цивільного законодавства держав із розвинутими ринковими відносинами та розвитку цивільного права України як приватного, ЦК України закріпив для організацій принцип загальної (універсальної) правоздатності, який забезпечує для юридичної особи можливість мати усі майнові й особисті немайнові права та обов’язки, встановлені цивільним законодавством, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише іншим учасникам цивільних правовідносин.
3. Юридична особа приватного права є суб’єктом права приватної власності. Як власник організація здійснює правомочності володіння, користування та розпорядження відповідно до закону за волею її органів, незалежно від волі інших осіб. Основна особливість здійснення цим суб’єктом правомочностей власника полягає у тому, що вигоду від ефективного володіння, користування та розпорядження майном отримує як організація в цілому, так і її засновники (учасники), а у випадку створення установи – треті особи (дестинатори).
4. Договір є вольовим актом учасників цивільних правовідносин. Їх воля є основою укладання договорів, визначальним критерієм їх дійсності та характеризує кожен аспект свободи договору. Проте для договору важливий не тільки вольовий компонент, але й збіг та відповідність волевиявлень його учасників, які виражаються в узгодженості їхніх дій та направленість цих дій на встановлення, змін або припинення прав і обов’язків сторін. Отже, договір – це правочин, який виражає погоджену волю двох або більше сторін і вчиняється за їх домовленістю з метою набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків.
5. Як юридична підстава виникнення права власності договір має особливі ознаки, що зумовлені сутністю, змістом та характером його здійснення і відокремлюють вказану правову конструкцію від інших юридичних фактів набуття цього найбільш повного речового права: по-перше, цивілістичній науці не відомі інші правові конструкції, які б виражали погодження волі відчужувача і волі набувача на передачу останньому майна у власність; по-друге, договір є підставою набуття у власність майна, яке вже має власника; по-третє, договір є основою одночасно двох правових явищ: припинення права власності у відчужувача і виникнення цього права у набувача. Отож, договір є не тільки підставою виникнення права власності, але й правовим механізмом динаміки цього речового права від власника майна до його набувача.
6. Пропонується у ЦК України закріпити положення, відповідно до якого договір, укладений усупереч предмету і меті юридичної особи, які визначені учасниками (засновниками) в установчих документах, може бути визнаний судом недійсним, якщо буде доведено, що укладання цього договору порушує інтереси юридичної особи, інтереси її учасників (засновників) або інтереси третіх осіб, а інша сторона договору знала чи повинна була знати про його незаконність.
7. Особи, які виступають від імені організації, несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані юридичній особі, якщо вони порушують свої обов’язки щодо представництва. Законодавцем не встановлено коло осіб, які мають право на позов про відповідальність членів органу юридичної особи, що може на практиці призвести до необґрунтованої відмови у позові. Через те, доречно запровадити в українському законодавстві інститут позову юридичної особи до посадових осіб її органів управління, який можуть подавати учасники (засновники) юридичної особи, голова ревізійної комісії, спостережної ради, ліквідатор, прокурор.
8. У ЦК України момент виникнення права власності за договором визначений за традиційною системою передання, водночас містить низку новел, які стосуються договору міни, дарування та тих, що підлягають нотаріальному посвідченню або державній реєстрації. Дотримуючись тенденцій національного законодавства і юридичної науки, законодавець уніфікував момент виникнення у набувача права власності на нерухоме майно, визначаючи його моментом нотаріального посвідчення або державної реєстрації договору. Моментом нотаріального посвідчення договору чи його державної реєстрації визначений також момент укладання договору. Такий підхід до правового регулювання дозволяє уникнути розриву в часі між моментом укладання договору та моментом виникнення права власності, що спрощує його механізм.
9. Недійсність нікчемного договору судом не встановлюється, проте це не позбавляє зацікавлену особу права звернутися в суд із позовом про визнання недійсним нікчемного правочину. Предметом позову у цьому випадку є вимога позивача про підтвердження наявності факту, з яким закон пов’язує нікчемність правочину. Разом з цією вимогою позивач може висунута вимога про застосування наслідків нікчемного правочину.
10. Аналіз норм ЦК України дозволяє засвідчити пріоритет віндикаційного позову над позовом про визнання договору недійсним, що відповідає загальній тенденції юридичної доктрини. За правилами віндикації можна витребувати майно в особи, яка набула його в учасника нікчемного договору. Проте не можна за правилами віндикації витребувати у володільця майно, що йому оплатно відчужив учасник оспорюваного договору, оскільки визнання судом такого договору недійсним спричиняє для наступного набувача майна статус незаконного добросовісного володільця. Винятком із цього правила є той випадок, коли володілець знав або повинен був знати, що відчужувач є винним у недійсності договору. Водночас, заінтересована особа та учасник договору, який визнаного судом недійсним, не позбавлені права вимагати повернення майна від третьої особи, яке було передано їй другою стороню недійсного договору, як отриманого без належних правових підстав. Ця вимога має характер загального способу захисту порушених прав, тому що може субсидіарно застосовуватися разом з іншими вимогами, визначеними ст. 1212 ЦК України, окрім випадків, коли в діях особи, що набуває майно, в момент виконання угоди був умисел.
Із допомогою цього правового механізму можна повернути майно, якщо на виконання неукладеного договору відбувалася передача майна, та при розірванні договору, коли така можливість передбачена в договорі або законі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Розвиток цивільного і трудового законодавства в Україні / Я. М. Шевченко, О. М. Малявко, А. Л. Салатко та ін. – Харків: Консул, 1999. – 271 с.
2. Рубанов А.А. О понятии юридического лица в «Капитале» Карла Маркса. – М., 1957. – 45 с.
3. Спиридонов Л.И. Социальное развитие и право. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та., 1973. – 205 с.
4. Грибанов В.П. Юридические лица. – М.: Изд-во МГУ, 1961. – 115 с.
5. Венедиктов А.В. Правовая природа государственных предприятий. 2-е изд. – Л.: Прибой, 1928. – 184 с.
6. Александров Н.Г. Трудовое правоотношение. Всесоюз. ин-т. юрид. наук. – М.: Юридиздат., 1948. – 336 с.
7. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. – М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1948. – 839 с.
8. Смирнов В.Т. Обоснование деликтной ответственности юридических лиц. – В кн.: Проблемы гражданского права и административного права / Отв. ред.: Б.Б. Черепахин и др. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1962. – С. 70–271.
9. Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. (Понятие, виды гос. юрид. лица). – М.: Юрид. изд. тип. «Кр. Пролетарий», 1947. – 364 с.
10. Иоффе О.С. Советское гражданское право, М.: «Юрид. лит.», 1967. – 494 с.
11. Аскназий С.И. Об основаниях правовых отношений между государственными социалистическими организациями: // Учен. зап. Ленингр. юридического ин-та, – 1947. – Вып. 4. – С. 5–47.
12. Толстой Ю.К. Содержание и гражданско-правовая защита права собственности в СССР. Л.: Изд-во. Ленингр. ун-та, 1955. – 220 с.
13. Черепахин Б.Б. Волеобразование и волеизъявление юридического лица // Правоведение. – 1959. – №2. – С. 44–45.
14. Красавчиков О.А. Сущность юридического лица // Сов. Государство и право. – 1976. – №1. – С. 47–55.
15. Пушкін А., Селіванов В. Відносини підприємництва і правовий статус їх суб’єктів // Право України. – 1994. – №5–6. – С. 12.
16. Шевченко Я.М. Правові проблеми колективної власності в Україні // Право України. – 1996. – №1. – С. 6 – 7.
17. Хозяйственное право: Учебник / В.К. Мамутов, Г. Л. Знаменский, К.С. Хахулин и др.; Под ред. Мамутова В.К. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.
18. Гайворонський В. Інститут юридичної особи в проекті Цивільного кодексу України // ВАПН. – 2000. – №2. – С. 89 – 96.
19. Закон України від 07.02.1991 р. «Про підприємництво» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №14. – Ст. 168.
20. Закон України від 27.03.1991 р. «Про підприємства в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №24. – Ст. 272.
21. Закон України від 19.09.1991 р. «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №49. – Ст. 682.
22. Закон України від 16.06.1992 р. «Про об’єднання громадян» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №34. – Ст. 504.
23. Цивільний кодекс України. Проект від 25серпня 1996 р. // Українське право. – 1996. – №2 (4).
24. Цивільний кодекс України. Проект від 25серпня 1996 р. // Українське право. – 1999. – №1.
25. Кравчук В.М. Соціально-правова природа юридичної особи: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.03. – Л., 2000. – 19 с.
26. Закон України від 11.01.2001 р. «Про захист економічної конкуренції» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №12. – Ст. 64.
27. Закон України від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №21. – Ст. 103.
28. Закон України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №5 – 6. – Ст. 30.
29. Закон України від 18.06.1991 р. «Про цінні папери та фондову біржу» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №38. – Ст. 508.
30. Закон України від 21.11.1995 р. «Про промислово-фінансові групи в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №28. – Ст. 88.
31. Закон України від 10.12.1997 р. «Про Національну депозитарну систему і особливості обігу електронних цінних паперів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – №15. – Ст. 67.
32. Кибенко Е. Наименование хозяйственного общества: законодательство и практика // Підприємництво, господарство і право. – 2000. – № 10. – C. 7 – 9.
33. Цивільний кодекс України. Коментар. – Харків: ТОВ «Одісей», 2003. – 856 с.
34. Вінник О. Правове становище дочірніх підприємств // Предпринимательство, хазяйство и право. – 2000. – № 1. – C. 3 – 7.
35. Борисова В. Про залежність юридичних осіб // Вісник Академії правових наук. – 2000. – № 3. – C. 102–109.
36. Спасибо-Фатєєва І. Окремі аспекти поняття юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 8. – С. 21 – 23.
37. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть первая. Научно-практический комментарий / Отв. ред. Т.Е. Абова, А.Ю. Кабалкин, В.П. Мозолин. – М.: Издательство БЕК, 1996. – 714 с.
38. Закон України від 17.07.1997 р. «Про сільськогосподарську кооперацію» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №39. – Ст. 261.
39. Закон України від 14.04.1995 р. «Про оренду державного майна» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №15. – Ст. 99.
40. Спасибо-Фатєєва І. Юридична природа права на управління в акціонерному товаристві // Вісник Академії правових наук. – 1999. – № 3. – С. 77 – 88.
41. Закон України від 10.04.1992 р. «Про споживчу кооперацію» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.
42. Вінник О. М., Щербина В. С. Акціонерне право: – К.: Атіка. – 2000. – 543 с.
43. Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства» // Відомості Верховної Ради України – 1993. – № 19. – Ст. 207.
44. Спасибо-Фатєєва И.В. Акционерные общества: корпоративные отношения. Харків: Право, 1998. – 252 с.
45. Сарбаш С.В. Ограничение органов юридических лиц // Журнал российского права. – 1998. – № 6. – С. 99 – 110.
46. Долина В.В. Акционерное право: Учебник. / Отв. ред. А.Ю. Кабалкин. М. Юрид. лит., 1997. – 352 с.
47. Красько И.О. О некоторых особенностях применения ст. 63 Гражданского кодекса Украины в практике юридических лиц // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – № 8. – С. 13 – 16.
48. Юридична практика № 15 (277) від 15.04.2003 р.
49. Збірник роз’яснень Вищого господарського суду України / Відп. ред. Д.М. Притика. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 304 с.
50. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. – М.: “Статут”, 2001. – 848 с.
51. Цивільне право України. Підручник: У 2-х кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – Кн. 1. – 720 с.
52. Суханов Е.А. Лекции о праве собственности. – М.: Юрид. лит., 1991. – 240 c.
53. Щенникова Л.В. Вещные права в гражданском праве России: Учеб. пособие. – М.: БЕК, 1996. – 200 с.
54. Андреев В.К. Правосубъектность хозяйственных органов: сущность и реализация / АН СССР, Ин-т. государства и права. – М.: «Наука», 1986. – 124 с.
55. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М.: Статут. – 1998. – 353 с.
56. Шевченко Я.М. Основні новели проекту нового ЦК // Право України. – 1997 – №3. – С. 27 – 29.
57. Шевченко Я.М., Венецька М.В., Кучеренко І.М. Проблеми вдосконалення правового регулювання права приватної власності: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 104 с.
58. Цивільне право України. Підручник: У 2-х кн. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. Кн. 1. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 864 с.
59. Сафулин Д.Н. Теория и практика регулирования хозяйственных связей в СССР. – Свердловск, 1990. – 158 с.
60. Лазар Ян. Собственность в буржуазной правовой теории (Критика буржуазной идеологии ревизионизма). – М.: Юрид. лит., 1985. – 192 с.
61. Закон України від 07.02.1991 р. «Про власність» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №20. – Ст. 249.
62. Стефанчук Р.О. До питання третьої кодифікації приватного законодавства в Україні // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – Хмельницький, 2002. – С. 40–42.
63. Головатий С., Довгерт А., Підопригора О., Пушкін О., та ін. Передмова до проекту Цивільного кодексу України // Українське право. – 1996. – Число 2. – С. 12–14.
64. Право власності в Україні: Навч. посіб. / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, О. А. Підопригора та ін.; За заг. ред О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юринком Інтер, 2000. – 816 с.
65. Реферативний огляд чинного законодавства України. Законодавство про вибори // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998. – № 2. – 375 с.
66. Власник і право власності / За ред Я. М. Шевченко. – К., 1994. – 287 с.
67. Корнеев С.М. Право государственной социалистической собственности в СССР. – М.: Изд-во Моск. ун-та., 1964. – 268 с.
68. Закон України від 16.07.99 р. «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
69. Закон України від 10.04.1992 р. «Про споживчу кооперацію» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 30. – Ст. 414.
70. Закон України від 30.06.1999 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
71. Закон України від 22.05.1997 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 27. – Ст. 181.
72. Закон України від 08.02.95 р. «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
73. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
74. Закон України від 19.02.1997 р. «Про приватизацію державного майна» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 17. – Ст. 123.
75. Закон України від 05.04.2001 р. «Про обіг векселів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128.
76. Закон України від 04.10.2001 р. «Про страхування» // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.
77. Закон України від 07.10.97 р. «Про професійних творчих працівників і професійні спілки» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №52 – Ст. 312.
78. Закон України від 23.04.1991 р. «Про свободу совісті та релігійні організації» // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 25. – Ст. 283.
79. Закон України від 16.09.1997 р. «Про благодійництво та благодійні організації» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.
80. Закон України від 11.07.2001 р. «Про авторське право і суміжні права» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 43. – Ст. 214.
81. Брагинский М.И. Хозяйственный договор – каким ему быть? М.: Экономика, 1990. – 173 с.
82. Орач Є.М. Тищик Б.Й. Основи римського права. Курс лекцій. К.: Юрінком Інтер, 2000. – 272 с.
83. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – 2-е вид., стер. –К.: Юрінком Інтер, 2001. – 560 с.
84. Гражданское право / Под ред. А.П. Сергеева и Ю.К. Толстого. СПб., Ч.1, 1996. – 552 с.
85. Гражданское право. Часть первая: Учебник // Под ред. А.Г. Каплина, А.И. Масляева. – М.: Юристъ, 1997. – 472 с.
86. Договір у цивільному і трудовому праві: Довідник в 2-х ч. / За ред. Ю.С. Шемшученка, Я.М. Шевченко. – К.: Вид. Дім “Юридична книга”, 2000. – 82 с.
87. Мозолін В.П., Фарнсворт Е.А. Договорное право США и СССР: История и общие концепции. – М.: Наука, 1988. – 267 с.
88. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання. Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 2002. – 280 с.
89. Луць А.В. Свобода договору за проектом нового Цивільного кодексу України // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 32–41.
90. Иоффе О.С. Обязательственное право. М.: Госюриздат, 1975. – 880 с.
91. Сулейменов М.К. Договор в народном хозяйстве. Алма-Ата, 1987. – 173 с.
92. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. М.: Госюриздат, 1950. – 183 с.
93. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 239 с.
94. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. М.: Юриздат, 1940. – 281 с.
95. Закон України від 16.12.1997 р. «Про фінансовий лізинг» // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 16. – Ст. 68.
96. Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник в 2 т. / Под ред. О.М. Олейника. – Т.1. – М., 1999. – 727 с.
97. Коммерческое право. Учебник / В.Ф. Попондопуло, В.Ф. Яковлева (ред.); СПб., 1998. – ч. 1. – 518 с.
98. Предпринимательское право Украины. Учебное пособие / Под ред. доц. Р.Б. Шишки. – Харьков: Эспада, 2000. – 480 с.
99. Малиновська В. До питання про специфіку договорів у сфері підприємницької діяльності // Підприємництво господарство і право. – 2001. – №7. – С. 53–56.
100. Принцыпы международных коммерческих договоров. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 232 с.
101. Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України. 2002. – Вип. 53. – 186 с.
102. Знаменский Г.Л. Хозяйственное законодательство Украины: Формирование и перспективы развития. – К.: Наук. думка, 1996. – 63 с.
103. Хатнюк Н.С. Заперечні угоди та їх правові наслідки. Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.03 / К., 2003. – 20 с.
104. Семенов М.И. Законность содержания сделки как условие ее действительности // Юрист. – 2001. – № 5. – С. 4–9.
105. Дзера Н. Некоторые вопросы признания сделок недействительными в предпринимательской деятельности // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1997. – № 4. – С. 5–10.
106. Рабинович Н.В. Недействительность сделок и ее последствия. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та., 1960. – 171 с.
107. Закон України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
108. Кряжевских К.П. К вопросу об определении полномочий на совершение сделок от имени юридического лица // Юрист. – 2002. – № 11. – С. 17–19.
109. Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України № 01-8 / 481 від 20.04.2001 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів про визнання угод недійсними» // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2001. – № 3. – С. 124–132.
110. Постанова Вищого арбітражного суду України № 04-1 / 11-5 / 177 від 30.03.2000 р. // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 3. – С. 198–200.
111. Справа №5/11 / Архів господарського суду Івано-Франківської області – 1998 р.
112. Постановление Пленума Высшего арбитражного суда Российской Федерации № 9 от 14.05.1998 г. // Юрист. – 1998. – № 9. – С. 78–79.
113. Постанова Вищого господарського суду України від 7.11.2003 р. № 28 / 115-02 // Вісник господарського судочинства. – 2003. –№ 1. – С. 111–112.
114. Тенькав С.О. Коментар до постанови Вищого господарського суду України від 7.11.2003 р. № 28 / 115-02 // Вісник господарського судочинства. – 2003. –№ 1. – С. 112–114.
115. Спасибо-Фатєєва І. Актуальні питання форми правочинів (теоретико-практичний аспект) // Підприємництво, господарство і право. – 2002. –№ 8. – С. 32–36.
116. Закон України від 22.05.2003 р. «Про електронні документи та електронний документообіг» // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 106.
117. Теньков С.О. Коментар до постанови Вищого господарського суду України від 27.03.2001 р. № 04-1 / 11-7 / 60 // Вісник господарського судочинства. – 2001. –№ 3. – С. 173–174.
118. Закон України від 22.05.2003 р. «Про електронний цифровий підпис» // Офіційний вісник України. – 2003. – № 25. – Ст. 111.
119. Лунц Л.А. Внешнеторговая купля-продажа (Коллизионные вопросы). – М.: «Юрид. лит.», 1972. – 102 c.
120. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2 ч.). По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. Изд. 2-е, испр. – М., «Статут», 2000. – 831 с.
121. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изд. 1907 г.). – М.: СПАРТАК, 1995. – 556 с.
122. Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч. посібн. для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери. – К.: Юринком Інтер, 1998. – 912 с.
123. Гражданское право. Учебник. Часть ІІ / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1998. – 779 с.
124. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части второй (постатейный). Рук. авт. кол. и отв. ред. О.Н. Садиков. – М.: Юридическая фирма КОНТРАКТ; ИНФРА М., 1998. – 799 с.
125. Цивільне право України. Підручник: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівник ав. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2002, Кн.2 – 640 с.
126. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества: Изд. 3-е. – М.: «Статут», 2001. – 800 с.
127. Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 1998. – №3. – С. 34–37.
128. Підприємницьке право: Навчальний посібник. / Ніколаєва Л.В., Старцев С.В., Пальчик П.М., Іваненко Л.М. –. К.: Істина, 2001. – 480 с.
129. Дашков Л.П., Бризгалін А.В. Комерційний договір: від укладання до виконання. – К.: А.Л.Д., 1996. – 172 с.
130. Про розбіжності між договором поставки та купівлі-продажу. Коментар до рішення Вищого арбітражного суду України від 15 липня 1993 р. №5/307 // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 1995. – №2. – С. 56–57.
131. Гражданское право: Часть вторая: Учебник / Под общей ред. А.Г. Калпина, – М.: Юристъ, 2001. – 542 с.
132. Земельний кодекс України. – Харків: ТОВ «Одіссей», 2002. – 600 с.
133. Закон України від 13.09.2001 р. «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 9. – Ст. 131.
134. Постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 р. № 1354 «Про Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності» // Офіційний вісник України. – 1998. – №35. – Ст. 1305.
135. Гражданское право Росси: Курс лекций / О.Н. Садиков (ред.). – М.: Юридическая литература, 1996. – 304 с.
136. Гражданское право: В 2 т. Том ІІ. Полутом 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 2002. – 704 с.
137. Закон України від 23.12.1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» // Відомості Верховної Ради України. – 1999 – № 5-6. – Ст. 44.
138. Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву. М.:«Статут», 2001. – 479 с.
139. Луць А.В. Свобода вибору сторонами форми цивільно-правового договору // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2000. – Випуск 82. Правознавство. – С. 48–52.
140. Указ Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» // Офіційний вісник України. – 1999. – №27. – Ст. 1310.
141. Постанова Правління Національного банку України від 22.11. 1999 р. №602 // Офіційний вісник України. – 2000. – №2. – Ст. 47.
142. Лепех С.М. Кредитний договір: Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.03. – Львів, 2004. – 204 с.
143. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / за заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 2. – К.: «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2003. – 408 с.
144. Закон України від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об’єктів» // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №27. – Ст. 212.
145. Положення про підрядні контракти у будівництві України, затв. науково-технічною радою Міністерства України в справах будівництва і архітектури (протокол від 15 грудня 1993 № 9) // Все о бухгалтерском учете. – 1999. – № 43. – С. 28–31.
146. Цивільний кодекс України: Наук-практ. коментар / Під заг. ред. Є.О. Харитонова. – Харків: Одісей. – 2000. – 799 с.
147. Заїка Ю.О., Співак В.М. Право власності. Спадкове право. – К.: Наукова думка. – 2000. – 150 с.
148. Цивільне право України / За ред. Ч.Н. Азімова, С.Н Приступи, В.І. Борисова, В.М. Ігнатенко. – Харків: Право, 2000. – 365 с.
149. Статут залізниць України / Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – Ст. 548.
150. Статут внутрішнього водного транспорту СРСР / ЗП СРСР. – 1959. – № 2, № 7; 1969 – № 18; 1972. – №4; 1974. – № 17; № 19; 1982. – № 2; 1985. – № 4.
151. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – Ст. 47–52.
152. Стрельцова Є.Д. Договір морського перевезення вантажу (порівняльний аналіз): Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.03. – Одеса, 2002. – 199 с.
153. Закон України від 02.09.1993 р. «Про нотаріат» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №39. – Ст. 383.
154. Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна, затверджене наказом Мінюсту України від 07.02.2002 р. №7/5 / Юридичний вісник України. – 2002. – № 11. – С. 15–21.
155. Сыроедов Н. А. Регистрация прав на землю и другое недвижимое имущество // Государство и право. – 1998. – №8. – С. 90–97.
156. Дудорова Е. Нотариальная форма договора купли-продажи жилого дома (квартиры) и его государственная регистрация / Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 10–13.
157. Галіахметов І. Проблеми запровадження реєстрації прав власності на підприємство як об’єкт нерухомості / Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 3. – С. 31–33.
158. Право собственности в Украине / Я.Н. Шевченко (ред.). – К.: Блиц-Информ, 1996 – 320 с.
159. Цивільний кодекс України: Коментар / заг. ред. Є.О. Харитонова, О.М. Калітенко. – Одесса: Юридична література, 2003. – 1080 с.
160. Шестакова Н.Д. Недействительность сделок / Науч. ред. Н.А. Чечина – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», – 2001. – 306с.
161. Тузов Д.О. Ничтожность и оспоримость сделок: классическая доктрина и проблемы российской цивилистики. // В кн.: Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 2. – М.: Статут, – Екатеринбург: Институт частного права, 2002. – С. 135–178.
162. Балахнина Л.В. Правовой режим ничтожных и оспоримых сделок. // В кн.: Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 2. – М. Статут, – Екатеринбург: Институт частного права. 2002. – С. 430–445.
163. Справа № 12 / 265 / Архів господарського суду м. Києва, 2003 р.
164. Генкин Д. Недействительность сделок, совершенных с целью, противной закону. // Ученые записки ВИЮН Вып.5, М. – 1947. – С. 49–50.
165. Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2-х т. / за заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре»», 2003. – 520 с.
166. Цивільне право України: Підручник / Є.О. Харитонов, Н.О. Саніахметова. К.: Істина, 2003. – 776 с.
167. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
168. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28.04.1978 р. «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» / Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. – К., 1995. – Ч.1. – С. 49–57.
169. Спасибо-Фатєєва І. Проблемні аспекти недійсних правочинів (на прикладі договору міни акцій) // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 7. – С. 29 – 33.
170. Справа № 4-343 / 52 / Архів господарського суду Львівської області, 2003 р.
171. Справа № 1 / 71–16 / 96 / Архів господарського суду Львівської області. 2003 р.
172. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав: Теория и судебная практика. – СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. – 544 с.
173. Скловский К.И. Гражданский спор: Практическая цивилистика. – М.: Дело, 2002. – 352 с.
174. Секурова У.В. Защита права собственности на недвижимое имущество. Проблема конкуренции гражданско-правовых способов защиты // Арбитражная практика, 2002. – № 4. – С. 13-20.
175. Погрібний С.О. Володіння у цивільному праві: Монографія. – Одеса: Юридична література, 2002. – 280 с.
176. Скловский К.И. Собственность в гражданском праве.: Учеб-практ. пособие. – 3-е изд. – М.: Дело, 2002. – 512 с.
177. Маттеи У., Суханов Е.А. Основные положения права собственности. – М. Юристъ, 1999. – 384 с.
178. Слыщенков В.А. О ничтожности заключенного неуправомоченным отчуждателем договора купли-продажи чужой вещи. // Юрист. – 2001. – № 1. – С. 47 – 52.
179. Ломидзе О.Г. Правонаделение в гражданском законодательстве России. – СПб.: Изд-во “Юридический центр Пресс”, 2003. – 535 с.
180. Гуев А.Н. Гражданское право: Учебник: В 3 т. Т. 1. – М.: Инфра-М, 1998. – 457 с.
181. Андреев С.Е., Сивачева И.А., Федотова А.И. Договор: заключение, изменение, расторжение. Изд. 2-е, доп. – М. Проспект, 1998 – 376 с.
182. Справа № 2/305-22 / 39 / Архів господарського суду Львівської області. 2002 р.
183. English, French and German Comparative Law. Raymond. London; Sidney, 1998. – p. 377.
184. Коссак В.М. Співвідношення категорій “розірвання” та “припинення” договірних зобов’язань // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. Хмельницький, 2002. – С. 34–36.
185. Берестова І. Суб’єктивне ставлення контрагентів у зобов’язаннях з безпідставного збагачення. // Підприємництво, господарство і право, 2002, №12. – С. 17–19.
186. Лист Арбітражного суду м. Києва від 17.01.2001 р. Визнання договорів неукладеними: причини і наслідки (огляд арбітражної практики і чинного законодавства) // Вісник податкової служби України, №1/2001, 17.01.2001.
187. Теньков С.О. Коментар до постанови Вищого господарського суду України від 19.11.2002 р. по справі № 17-6-34 / 02-3359 // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – С. 121–123.
188. Постанова Вищого арбітражного суду України від 02.07.2001 р. // Бухгалтерія, № 27 / 1 (442), 02.07.2001 р. – С. 49.
189. Постанова Вищого господарського суду України від 1.10.2002 р. № 2 / 90-921 // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 1. – С. 107–108.
190. Справі №8736 / 8-82 / Архів арбітражного суду Харківської області.