Бездітко Денис Володимирович. Договір охорони життя та здоров'я фізичної особи (тілоохоронництва) за законодавством України

Краткое описание

Бездітко Денис Володимирович. Договір охорони життя та здоров'я фізичної особи (тілоохоронництва) за законодавством України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2015.- 223 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

БЕЗДІТКО ДЕНИС ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 347.459

ДОГОВІР ОХОРОНИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ (ТІЛООХОРОННИЦТВА) ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Яроцький Віталій Леонідович,
доктор юридичних наук, професор

ХАРКІВ – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОСЛУГИ ТА ДОГОВОРУ ОХОРОНИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ… 10
1.1. Послуга охорони життя та здоров'я фізичної особи як різновид цивільно-правових послуг ………………………………… 10
1.2. Особливості нормативно-правового регулювання надання послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи за цивільно-правовими договорами ………………………………………………. 29
1.3. Поняття й загальна характеристика договору охорони життя та здоров'я фізичної особи …………………………………………... 49
Висновки до першого розділу ……………………………………………. 65
РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ, СТОРОНИ, УМОВИ ТА ЗМІСТ ДОГОВОРУ ОХОРОНИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ 71
2.1. Порядок укладення договору охорони життя та здоров'я фізичної особи, сторони договору ………………………………….. 71
2.2. Предмет та інші умови договору охорони життя та здоров'я фізичної особи ………………………………………………………... 94
2.3. Права та обов’язки сторін договору охорони життя та здоров'я фізичної особи ………………………………………………………... 112
Висновки до другого розділу ……………………………………………... 128
РОЗДІЛ 3. ВИКОНАННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ДОГОВОРУ ОХОРОНИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ'Я ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ДОГОВОРУ …………………………… 134
3.1. Виконання договору охорони життя та здоров'я фізичної особи ………………………………………………………………….. 134
3.2. Підстави й умови відповідальності сторін за договором охорони життя та здоров'я фізичної особи …………………………. 149
3.3. Підстави припинення договору охорони життя та здоров'я фізичної особи ………………………………………………………... 164
Висновки до третього розділу ……………………………………………. 182
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….. 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………. 196

ВСТУП

Актуальність теми. Інститут цивільно-правового захисту особистих немайнових прав є відносно новим явищем для правової системи України. Одним із механізмів такого захисту є послуги охорони життя, здоров'я та інших немайнових благ людини, які надаються за договорами охорони. Проте, незважаючи на те, що суспільні відносини у сфері надання послуг охорони знайшли широке поширення в сучасному світі, у тому числі на території України, поняття договору охорони в положеннях вітчизняного законодавства було нормативно закріплено лише в 2003 році й наразі йому присвячена лише одна спеціальна стаття в Цивільному кодексі України (далі – ЦК України). Крім того, в юридичній літературі відсутні спеціальні дослідження, присвячені договору охорони життя та здоров'я фізичної особи, що, з одного боку, робить його привабливим для наукового пошуку, а з другого, не дозволяє використовувати результати наукових праць на практиці при укладенні договорів охорони та формуванні його умов, а також для вирішення юридичних конфліктів між сторонами.
Зазначене, безперечно, актуалізує необхідність дослідження питання договору охорони життя та здоров'я фізичної особи, а також цивільно-правової послуги охорони зазначених немайнових благ.
Науково-теоретичну базу дослідження питань надання послуг охорони життя та здоров'я фізичної особи на підставі цивільно-правових договорів становлять праці вітчизняних і зарубіжних правників, а саме: С. С. Алексєєва, О. І. Антонюк, М. М. Агаркова, Ч. Н. Азімова, Т. О. Ариванюк, І. А. Безклубого, Д. В. Бобрової, Т. В. Боднар, І. В. Болокан, В. І. Борисової, А. З. Баранюка, В. А. Васильєва, І. В. Венедіктової, В. В. Вітрянського, Н. В. Вороніна, А. Б. Гриняка, С. Д. Гринько, О. В. Дзери, М. М. Дякович, М.В. Домашенко, І. В. Жилінкової, Ю. О. Заїки, О. С. Іоффе, І. С. Канзафарової, Т. С. Ківалової, О. В. Кохановської, О. О. Красавчикова, М. В. Краснова, Н. С. Кузнєцової, О. А. Кузнєцова, Є. О. Крашеніннікова, І. М. Кучеренка, В. І. Курило, В.А. Кройтора, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Г. К. Матвєєва, О. І. Міхно, Ю. Г. Матвєєва, Д. І. Мейєра, І. П. Малютіної, О. І. Міхно, Є. О. Мічуріна, А. О. Овчатової-Редько, О. О. Отраднової, С. О. Погрібного, І. О. Покровського, В. Д. Примак, К. П. Пейчева, О. П. Печеного, В. І. Підвисоцького, С. С. Потопальського, О. М. Родіонова, Я. М. Романюка, Р. О. Стефанчука, О. І. Сафончик, А. О. Сироткіної, А. В. Соловйова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, С.О. Сліпченка, К. А. Флейшиць, С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, О. С. Харченка, Н. Ю. Христенка, Ю. Ю. Цал-Цалко, Ю.І. Чалого, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, А. О. Шевиріна, Р. Б. Шишки, С.І. Шимон, В. Л. Яроцького, Г. М. Ярошевської та ін.
Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого 18 грудня 2009 року, протокол № 6 і узгоджується із планом науково-дослідних робіт кафедри цивільного права № 2 університету в межах державної цільової комплексної програми "Проблеми вдосконалення правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин в Україні" (№ державної реєстрації 0111U000963).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення правової природи, специфіки та порядку надання цивільно-правової послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи, розкриття особливостей укладення, виконання та припинення договору охорони життя та здоров'я фізичної особи, відповідальності його сторін з метою удосконалення положень чинного законодавства України у цій сфері.
Поставлена мета обумовлює такі основні завдання:
– надати характеристику цивільно-правової послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи як об’єкта цивільно-правових відносин;
– виявити основні тенденції і особливості правового регулювання надання послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи на території України;
– з’ясувати специфіку та порядок укладення договору охорони життя та здоров'я фізичної особи, визначити його особливості, встановити істотні умови та зміст;
– встановити порядок виконання договору;
– визначити підстави припинення договору;
– обґрунтувати підстави й умови відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають на підставі цивільно-правових договорів з надання послуг охорони життя та здоров'я фізичної особи, заходів із виявлення, попередження, припинення протиправних посягань третіх осіб на життя та здоров'я замовника за договором надання охоронних послуг та усунення наслідків відповідних дій.
Предметом дослідження є цивільно-правовий договір охорони життя та здоров'я фізичної особи за чинним законодавством України
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод та інші методи й прийоми наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1; 2.3; 2.3; 3.1; 3.3). За допомогою методу аналізу й синтезу проведено характеристику договору охорони фізичної особи (підрозділ 1.3), визначено зміст договору (підрозділ 2.3), а також встановлено підстави та умови відповідальності сторін договору за невиконання або неналежне виконання його умов (підрозділ 3.2). За допомогою герменевтичного методу було надано тлумачення ряду статей Закону України "Про охоронну діяльність", зокрема таких, що визначають коло осіб, які можуть бути суб’єктами охоронної діяльності (підрозділи 2.1 та 2.2), встановлюють обмеження в охоронній діяльності (підрозділи 2.3 та 3.1), покладають на суб'єкта охоронної діяльності обов’язок нерозголошення відомостей про приватне життя, отриманих в процесі надання охоронних послуг (підрозділ 2.3.) тощо.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що це одна з перших в Україні наукових робіт, в якій комплексно досліджено проблематику цивільно-правового договору охорони життя та здоров'я фізичної особи та відповідної послуги. У ході наукового дослідження отримано такі основні наукові результати:
уперше:
– визначено правову природу цивільно-правової послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи; доведено, що послуга охорони життя та здоров'я фізичної особи може розглядатися виключно як поєднання діяльності та її результату, при цьому саме за допомогою причинно-наслідкового зв'язку між діяльністю та результатом можна визначити якість послуг, що надаються;
– сформульовано, що цивільно-правовою послугою охорони життя та здоров'я є діяльність організаційного, технічного та іншого характеру, спрямована на попередження дій або бездіяльності інших осіб, спрямованих на завдання шкоди життю, здоров’ю, недоторканості, безпеці фізичної особи або припинення таких дій і ліквідацію їх наслідків, яка проводиться на підставі цивільно-правового договору між замовником та виконавцем;
– обґрунтовано, що договір охорони життя та здоров'я фізичної особи є консенсуальним, але за певних умов може стати реальним; встановлено, що договір охорони життя та здоров'я є поіменованим, двостороннім, оплатним договором з приводу надання послуг фактичного характеру, який може мати місце без участі третіх осіб; при цьому договір охорони може характеризуватись як змішаний, а також мати фідуціарний характер;
– встановлено, що замовник послуг охорони перебуває у більш вразливому з точки зору права становищі по відношенню до суб'єкта охоронної діяльності, оскільки є менш обізнаним в ефективності охоронних заходів порівняно з професійним учасником ринку охоронних послуг; обґрунтовано, що підставою для покладення відповідальності за завдання шкоди життю чи здоров'ю підохоронного суб'єкта третіми особами на суб'єкта охоронної діяльності є можливим у зв’язку зі "свідомим" обрання таким суб’єктом "неналежних" заходів охорони;
– визначено, що переваги процедури укладення договорів охорони життя та здоров'я особи з суб’єктами охоронної діяльності приватної форми власності порівняно з відповідними підрозділами органів внутрішніх справ України (далі – підрозділи МВС України) полягають в можливості перших укладати договори і надавати охоронні послуги, зокрема особам, які мають незняті судимості або які підозрюються у вчиненні кримінально караних дій, в той час як підрозділи міліції охорони мають обов’язок відмовляти в укладенні таких договорів, позбавляючи відповідних суб’єктів права на персональну охорону з боку державних охоронних підрозділів;
удосконалено:
– наукові позиції щодо суб’єктного складу відносин з охорони життя та здоров'я фізичної особи; обґрунтовано, що на рівні з суб’єктами охоронної діяльності, які діють у формі юридичних осіб, послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи можуть надаватися окремими фізичними особами – підприємцями, які можуть наймати для надання послуг охорони персонал охорони або надавати такі послуги особисто;
– положення щодо можливості тимчасового припинення надання охоронних послуг; встановлено можливість суб'єкта охоронної діяльності призупиняти надання охоронних послуг на час порушення підохоронною особою прав та законних інтересів третіх осіб; обґрунтовано, що таке припинення може мати місце лише по відношенню до третіх осіб, чиї права порушує підохоронний суб'єкт до тих пір, поки дії таких осіб не вийдуть за межі самозахисту, дозволеного законом і набудуть характеру протиправних дій;
– положення щодо підстав відповідальності держави перед суб’єктами охоронної діяльності за шкоду, яку вони зазнали при рятуванні життя та здоров'я особи; доведено, що на підставі статті 1161 ЦК України держава відповідає лише перед суб’єктами охоронної діяльності приватної форми власності і лише у випадку, коли необхідність рятування життя та здоров'я замовника охоронних послуг виникла внаслідок загрози, яка не була передбачена умовами договору, у зв'язку з чим персонал охорони не мав обов’язку проводити таке рятування;
набули подальшого розвитку:
– пропозиції щодо необхідності подальшого удосконалення положень Закону України "Про охоронну діяльність". На основі проведеного дослідження встановлено, що вдосконаленню підлягають питання порядку укладення та припинення договору охорони життя та здоров'я, питання відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договору; не встановлено вичерпного кола істотних умов договору, а також не розкривається кваліфікація та професійні навички осіб, які безпосередньо надають послугу охорони (персоналу охорони); механізм розкриття змісту охоронної діяльності, встановлення основного переліку прав та обов’язків сторін, закріплення порядку застосування спеціальних засобів та заходів фізичного впливу суб’єктами, що надають охоронні послуги;
– висновки щодо права сторін договору охорони життя та здоров'я фізичної особи виключати або зменшувати відповідальність суб'єкта охоронної діяльності перед замовником послуг у договірному порядку; обґрунтовано, що дійсною буде лише та умова, яка виключає відповідальність на підставі невиконання або неналежного виконання договору з необережності; наявність умислу в таких діях робить умову про виключення відповідальності або її зменшення недійсною;
– питання про необхідність введення обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб'єкта охоронної діяльності; встановлено, що обов’язковість такого страхування забезпечить гарантоване відшкодування шкоди, завданої невиконанням або неналежним виконанням суб’єктом охоронної діяльності своїх обов’язків перед підохоронною особою за договором охорони.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання висновків та пропозицій дисертації у правотворчій діяльності – для удосконалення положень чинного законодавства України, що регламентують відносини з надання цивільного-правових послуг охорони життя, здоров'я та інших немайнових благ фізичних осіб на підставі договору тілоохоронництва, а саме для внесення змін до статей 1, 8, 10, 11, 13 Закону України "Про охоронну діяльність", а також до статті 7 Закону України "Про страхування"; у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень проблем, пов’язаних з наданням послуг охорони життя та здоров'я фізичної особи на підставі договору тілоохоронництва; у правозастосовчій діяльності шляхом їх застосування в практиці правозастосування адвокатами, суб'єктами охоронної діяльності та замовниками послуг охорони при укладенні договорів охорони життя та здоров'я фізичної особи та вирішенні питань про належність виконання його умов і відповідальності сторін, судами при розгляді відповідних категорій справ; у навчальному процесі – під час викладення дисципліни "Цивільне право", при підготовці відповідних методичних та навчальних посібників, а також підручників для студентів вищих навчальних закладів юридичної освіти.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, викладені в дисертації, обговорені на кафедрі цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.
Одержані в ході дослідження висновки, узагальнення та пропозиції обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Верховенство права, законність та права людини» (28-29 червня 2012р. Київ), Міжнародна науково-практична конференція «Право та суспільні відносини: умови та способи гармонізації» (22-23 червня 2012 року, м. Харків).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження було опубліковано п’ять наукових статей, 4 з яких надруковані в фахових виданнях України, 1 стаття у іноземному науковому виданні, а також у тезах двох доповідей на конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні природи цивільно-правової послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи, порядку її надання на підставі договору, висвітленні особливостей укладення, виконання та припинення договору охорони фізичної особи, а також відповідальності його сторін. Основні висновки, одержані в результаті дослідження й аналізу даного питання полягають у наступному:
1. Послуга охорони життя та здоров'я фізичної особи є проявом охоронної функції права у вузькому її розумінні. Це діяльність як сукупність дій (операції) суб’єкта цивільного права, який має суб’єктивне право на її здійснення і метою якої є забезпечення недоторканості й безпеки життя й здоров'я фізичної особи шляхом проведення організаційних, технічних, інформаційних та фізичних дій, спрямованих на попередження, припинення та усунення наслідків негативного впливу зовнішніх факторів на організм людини. На відміну від загальної функції охорони права, яка спрямована на загально превентивний вплив норми права на свідомість людини, метою спеціальної охорони також є фактичне припинення загрози й безпосереднього посягання на життя та здоров'я особи. Іншими словами, спеціальна охоронна діяльність є здійсненням фактичних заходів із забезпечення підохоронному суб’єкту можливості користуватися своїми суб’єктивними правами.
2. Основною властивістю, яка визначає природу цивільно-правової послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи, є її спрямованість на досягнення результату у формі убезпечення життя та здоров'я фізичної особи від негативного впливу зовнішніх факторів. При цьому цивільно-правова послуга охорони життя та здоров'я завжди є діяльністю певного суб’єкта цивільного права. Однієї з визначальних особливостей цивільно-правової послуги охорони життя та здоров'я фізичної особи є ризиковість охоронної діяльності для осіб, які надають охоронні послуги. Це означає, що діяльність з охорони фізичних осіб відноситься до таких, що супроводжуються небезпечністю для життя й підвищеним травматизмом.
3. Цивільно-правова послуга охорони життя та здоров'я є відносно новою для правової системи України. Повноцінне законодавче закріплення вона отримала лише з прийняттям нового ЦК України 2003 року, а до того моменту існувала лише за посередництвом регулювання відносин охорони підзаконними нормативно-правовими актами.
4. Регулюванню відносин у сфері надання цивільно-правових послуг охорони життя та здоров'я притаманна певна непослідовність та епізодичність. На теренах України цивільно-правова послуга охорони зародилася у вигляді обов’язкової охорони майна підприємств, що здійснювалася спеціальним загонами міліції. Надання таких послуг приватними формуваннями не передбачалася. З поширенням демократичних процесів на території України держава зняла монополію з зазначеною сфери, що потягло наслідком створення приватних охоронних підприємств. Проте більше можливостей із надання якісних охоронних послуг все ж таки було в державних охоронних формувань, які мали право на застосування спеціальних засобів охорони, наприклад, вогнепальної зброї. Більше того, на початку 90-х років ХХ століття взаємодія між приватними та державними охоронними формуваннями будувалася більше на відносинах контролю й підпорядкування, ніж на партнерських. Так, до 2004 року державні охоронні формування мали право здійснювати контроль за приватними охоронними підприємствами, що відбувалося на фоні регулювання охоронної діяльності останніх відомчими нормативно-правовими актами МВС України. Прийняття у 2012 році Закону України "Про охоронну діяльність" стало своєрідним проривом у регулюванні відносин у сфері надання послуг з охорони майна та фізичних осіб суб’єктами охоронної діяльності приватної форми власності. Аналіз норм наведеного закону так само дає зрозуміти про закладення пріоритету діяльності державних охоронних формувань над приватними, що у свою чергу не може не впливати на якість охоронних послуг, що надаються суб’єктами охоронної діяльності приватної форми власності, та на конкурентоспроможність останніх на ринку охоронних послуг взагалі.
5. Підставою виникнення спеціально-охоронного зобов'язання між суб’єктом охоронної діяльності та замовником охоронних послуг є договір охорони життя та здоров'я фізичної особи. Зазначений договір є досить цікавим з точки зору об’єкту охорони, оскільки може передбачати здійснення охоронних заходів спрямованих на недопущення завдання шкоди не лише життю й здоров'ю, але й суміжним немайновим благам фізичної особи, зокрема таким, як честь, гідність, свобода пересування, недоторканість житла, недоторканість приватного життя тощо. Охоронні послуги в межах договору охорони можуть надаватися в чистому вигляді, тобто лише як охоронні або в супроводі з наданням інших послуг, наприклад, таких, як перевезення різними видами транспорту, освітніми послугами, юридичними послугами, зокрема послугами представництва в суді, послугами з представництва в інших правовідносинах, а також з медичними послугами, послугами з обстеження та лікування тощо, що надає договору охорони комплексності. На сьогоднішній день не можна чітко встановити, чи за будь-яких обставин договір охорони є фідуціарним. По-перше, відповідь на це питання ускладнюється його можливістю бути комплексним, а по-друге, тим фактом що ця обставина в більшості випадків залежить від конкретних охоронних заходів, надання яких передбачається в умовах договору. Хоча навіть в тому випадку, коли договором передбачається мінімальний особистий контакт персоналу охорони з підохоронним суб’єктом між двома або більше суб’єктами, повинен існувати довірчий зв'язок, який полягає в довірі підохоронного суб’єкта охоронним заходам і правилам особистої охорони, обраним для нього суб’єктом охоронної діяльності і персоналом охорони. Це по суті свідчить про довіру свого життя та здоров'я співробітниками конкретної юридичної особи або навіть конкретним працівниками – приватним охоронцям.
Предметом договору охорони життя та здоров'я фізичної особи є послуга охорони, яка виражається в діяльності персоналу охорони або суб’єкта охоронної діяльності, якщо він є фізичною особою – підприємцем, яка забезпечує недоторканість життя та здоров'я фізичної особи. За великим рахунком предметом договору є безпосередньо стан захищеності життя та здоров'я підохоронної особи. При цьому якість послуг, що надаються, визначаються за посередництвом встановлення причинно-наслідкового зв’язку між діяльністю, яка відповідає умовам договору, та наслідком у вигляді стану захищеності життя та здоров'я фізичної особи.
6. Саме на умовах договору та способу виконання зобов'язання й сказується різниця між суб’єктом охоронної діяльності державної форми власності, який по суті є структурним підрозділом органів виконавчої влади, зокрема Міністерства внутрішніх справ України, і суб’єктом охоронної діяльності приватної форми власності. У більшості випадків укладенню договору охорони фізичної особи зі структурним підрозділом Державної служби охорони передує перевірка замовника охоронних послуг на предмет наявності судимостей, притягнення його як підозрюваного, вчинення адміністративних правопорушень тощо. Наявність наведених обставин в більшості випадків є підставою для відмови в укладення договору охорони, що, в той же час, є необґрунтованою відмовою в наданні охоронних послуг. Приватний суб’єкт охоронної діяльності має право, але не обов’язок проводити такі перевірки. Крім того, у нього відсутня реальна можливість самостійно провести необхідні перевірки у зв’язку з тим, що підключення до спеціальних реєстрів можливе лише правоохоронних органів, які у своїй діяльності потребують відповідні відомості. Норми чинного законодавства, що регламентують порядок укладення цивільно-правових договорів охорони фізичних осіб, зокрема Закон України "Про охоронну діяльність", Інструкція про організацію службової діяльності спеціальних підрозділів міліції охорони "Титан" та інші, потребують вдосконалення й пристосування до стандартів захисту прав та законних інтересів фізичних осіб незалежно від їх статусу, адже за великим рахунком, потреба в спеціальній охороні й виникає тоді, коли особа підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення або навпаки вийшла на волю після відбування покарання.
7. Аналіз норм Закону України "Про охоронну діяльність" не дає чіткої відповіді на запитання чи може окрема фізична особа – підприємець виступати стороною договору охорони в якості суб’єкта охоронної діяльності. Так, в ході дослідження було встановлено, що при складанні проекту наведеного закону законодавець закладав вимогу професійності в діяльність суб’єкта охоронної діяльності, тобто те, що наведеним суб’єктом може бути суб’єкт господарювання, який має ліцензію й персонал охорони, який відповідає вимогам, що до нього ставляться законом. Аналіз положень інших нормативно-правових актів і наукових позицій з цього приводу дозволив дійти висновку про можливість фізичної особи – підприємця виступати суб’єктом охоронної діяльності в договорі охорони життя та здоров'я фізичної особи. Більше того, замовник послуг може укласти одразу декілька договорів охорони з декількома фізичними особами – підприємцями або укласти з ними один договір, що також відповідатиме вимогам закону. Основною вимогою для цього має бути отримання таким суб’єктом ліцензії на зайняття охоронною діяльністю.
8. Для чинності договору охорони фізичної особи закон вимагає дотримання простої письмової форми. Письмово зафіксовані умови договору мають достатній та необхідний рівень захищеності як доказ в цивільному судочинстві, крім того, використання такої форми впливає на оперативність укладення договору, що в деяких випадках має дуже важливе значення. Якщо ж сторони спеціально-охоронних правовідносин забажають посвідчити такий договір нотаріально для того, щоб надати йому більшої захищеності, закон дозволяє їм вчинити таку дію.
9. Права та обов’язки сторін за договором охорони фізичної особи тяжіють до стану комутативності. Так, суб’єкт охоронної діяльності зобов’язаний організувати проведення обумовлених договором охоронних заходів і має право на отримання обіцяної винагороди, в той час як замовник послуг зобов’язаний оплатити такі послуги. Проте Закон України "Про охоронну діяльність" покладає на підохоронного суб’єкта додатковий обов’язок який мінімізує розгляд договору охорони життя та здоров'я як односторонній договір. Цей обов’язок полягає в необхідності підохоронного суб’єкта дотримуватися правил особистої безпеки, встановлених договором. У зв’язку з цим можна припустити, що виконувати охоронні заходи персоналом охорони або суб’єктом охоронної діяльності без дотримання правил особистої безпеки підохоронним суб’єктом неможливо. Внаслідок цього робиться висновок про взаємопов’язаність обов’язку підохоронного суб’єкта дотримуватися правил особистої безпеки, а також обов’язку суб’єкта охоронної діяльності проводити встановлені умовами договору охоронні заходи.
10. Аналіз прав та обов’язків персоналу охорони, передбачених нормами Закону України "Про охорону діяльність", свідчить про те, що, з одного боку, держава піклується про захист таємниці особистого життя підохоронного суб’єкта, а, з іншої сторони, забезпечує свої інтереси та інтереси всього суспільства, покладаючи на суб’єкта охоронної діяльності зберігати фото- та відеозаписи, отримані при здійсненні охоронних заходів протягом одного року з можливістю їх використання виключно у службовій діяльності. Разом із тим ці записи по своїй суті можуть використовуватися як докази певних фактів у кримінальному, цивільному та інших видах судових процесів, у зв’язку з чим їх цільове призначення не обмежиться службовим користуванням, якщо суд прийме відповідну ухвалу про витребування зазначених записів. Крім того, подібне витребування можуть забезпечити й правоохоронні органи, наприклад, слідчі. У зв’язку з цим доречнішим було б встановити, що відео- та аудіо записи є власністю підохоронного суб’єкта, а порядок їх зберігання вирішується договором охорони. У такому разі підохоронний суб’єкт мав би більше гарантій дотримання його права на таємницю особистого життя.
11. Вид суб’єкта охоронної діяльності впливає на зміст договору охорони життя. Коли суб’єктом охоронної діяльності є суб’єкт господарювання приватної форми власності, то його діяльність за договором полягає в тих обов’язках, які покладає на нього договір. Такий суб’єкт може вийти за межі своїх обов’язків і надати додаткові послуги, але підохоронний суб’єкт не буде зобов’язаний оплатити їх, хіба що вони мали невідкладний характер. Якщо суб’єктом охоронної діяльності є структурний підрозділ МВС України, то виходить, що його діяльність, крім всього іншого, врегульована Законом України "Про міліцію" та рядом інших нормативно-правових актів. У зв’язку цим до кола обов’язків співробітників такого суб’єкта охоронної діяльності буде входити й припинення злочинних посягань третіх осіб. Тому на підставі вищенаведеного робиться висновок про значно ширше коло обов’язків персоналу охорони суб’єкта охоронної діяльності, який є структурним підрозділом державного органу, в порівнянні з охоронним формуванням приватної форми власності. Діяльність правоохоронного органу не може обмежуватися виключно умовами договору у зв’язку з покладенням на нього додаткових функцій із забезпечення інтересів держави, у тому числі у сфері попередження та припинення злочинних дій. Яскравим проявом цього також є вчинення дій з рятування громадян та їх майна. Суб’єкт охоронної діяльності приватної форми власності зобов’язаний виконувати лише ті дії, які передбачені умовами договору. Виконання дій, не передбачених договором, за загальним правилом має здійснюватися за окрему плату. У зв'язку з цим при виникненні загрози життю чи здоров'ю особи, яка не передбачена умовами договору, дії суб’єкта охоронної діяльності сприяють виникнення окремого зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи (стаття 1161 ЦК України). Водночас вчинення таких самих дій підрозділами Державної служби охорони є їх обов’язком, покладеним нормами Закону України "Про міліцію", у зв'язку з чим не підлягають відшкодуванню державою, хіба що в порядку страхових чи компенсаційних виплат, якщо в ході такого рятування персонал охорони зазнав шкоди здоров'ю.
12. За загальним правилом послуга охорони життя та здоров'я має надаватися суб’єктом охоронної діяльності, який є стороною договору охорони. Єдине виключення становить випадок, коли суб’єкт охоронної діяльності приватної форми власності вчиняє дії, що за змістом відповідають діям передбачених умовами договору укладеного між підохоронною особою й іншим суб’єктом охоронної діяльності приватної форми власності внаслідок обставин, за яких такі дії не могли або не були вчинені суб’єктом охоронної діяльності, який є стороною договору охорони. Вчинення таких дій фізичними особами кваліфікується як самозахист немайнових благ третіх осіб від протиправних посягань, тому не може вважатися виконанням зобов'язання, а якщо ці дії вчиняються суб’єктом охоронної діяльності – структурним підрозділом МВС України, то вони взагалі є проявом юрисдикційного захисту прав особи.
13. Норми Закону України "Про охоронну діяльність", Цивільного кодексу України та Кримінального кодексу України встановлюють межі діяльності персоналу охорони з надання цивільно-правової послуги охорони життя та здоров'я. У зв'язку з чим, дії персоналу охорони з попередження та припинення протиправних посягань на життя та здоров'я підохоронного суб’єкта повинні відповідати інтенсивності та характеру посягання й бути необхідними та достатніми для його припинення. По суті межі таких дій є аналогічними межам самозахисту, який не припускає умисного завдання особі, що посягає, значно більшої шкоди, ніж та, що була відвернута. Крім того, законом забороняється надавати послугу охорони під час вчинення підохоронним суб’єктом правопорушення, у зв'язку з чим можна стверджувати про існування такого явища, як зупинення надання послуг охорони за договором.
14. Сторони правовідносин з договору охорони життя та здоров'я при укладенні договору можуть застосовувати конструкції зменшення або виключення відповідальності суб’єкта охоронної діяльності за невиконання або неналежне виконання договору охорони. Проте ці конструкції будуть чинними лише в тому випадку, коли вони виключають або зменшують відповідальність суб’єкта охоронної діяльності за невиконання або неналежне виконання договору з необережності. До випадків умисного невиконання або неналежного виконання договору охорони такі конструкції застосуватися не можуть, а будучи передбаченими в умовах договору, вони будуть нікчемними.
15. Будучи пов’язаною з ризиком, діяльність з надання послуг охорони життя та здоров'я створює додаткові загрози як для персоналу охорони, так і для підохоронного суб’єкта, і навіть для суб’єкта охоронної діяльності. Так, персонал охорони може зазнати пошкоджень свого здоров'я, внаслідок чого втрати працездатність. Так само й підохоронний суб’єкт може позбавитися життя або зазнати шкоду здоров'ю за неналежне виконання договору охорони. Обидві обставини впливають на привабливість суб’єкта охоронної діяльності як роботодавця, а також як виробника охоронних послуг. Для того, щоб надати гарантії персоналу охорони та замовнику послуг, доречним було б визначити обов’язковою підставою прийняття персоналу охорони на роботу здійснення страхування його життя та здоров'я за рахунок суб’єкта охоронної діяльності. Крім того, для початку діяльності самого суб'єкта встановити обов’язок застрахувати свою цивільну відповідальність. Такий крок мав би наслідком гарантування виплат спричиненої невиконанням або неналежним виконання суб'єкта охоронної діяльності шкоди підохоронному суб'єкту, а також персоналу охорони, який отримав пошкодження при виконанні своїх обов’язків за договором.
16. Особистий характер договору охорони життя та здоров'я значно ускладнює можливість заміни сторони в зобов’язанні, що сказується на підставах припинення самого зобов'язання, зокрема, в порядку поєднання боржника й кредитора в одній особі. При цьому додатковою обставиною, яка припиняє договір охорони життя та здоров'я, є анулювання ліцензії на охоронну діяльність суб’єкта охоронної діяльності, що унеможливлює подальше надання послуг охорони на достатніх правових підставах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В. Риск, событие и случай в страховой деятельности / В. Абрамов // Хазяйство и право. – 2008. – № 9. – С. 110 – 112.
2. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. / Агарков М. М. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – Т І.– 490 с.
3. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. / Агарков М. М. – М.: Центр ЮрИнфоР, 2002. – Т ІІ. – 452 с.
4. Агафонов С. особливості тлумачення змісту правочину в українському законодавстві / С. Агафонов // Юрид. журн. – 2005. – № 11 (41). – С. 95 – 98.
5. Амельчаков И. Ф. Соотношение правовых категорий "охрана", "обеспечение", "защита" / И. Ф. Амельчаков, С. А. Прудникова // Закон и право. – № 5. – 2001. – С. 16 – 18.
6. Андреева Л. Форма договора и последствия ее несоблюдения / Л. Андреева // Российская юстиция. – 1999. – № 2. – С. 15 – 17.
7. Антонюк О. Право на односторонню відмову від зобов'язання та односторонню зміну його умов / О. Антонюк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 15 – 18.
8. Антонюк О. І. Право учасників цивільних правовідносин на самозахист : автореф. дис. канд. юрид. наук. : 12.00.03 "Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право" / О. І. Антонюк. – Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 22 с.
9. Анчукова М. В. Підстави вчинення діяння, пов’язаного з ризиком / М. В. Анчукова // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – 2002. – Вип. 17. – С. 364 – 368.
10. Анчукова М. В. Об’єктивні ознаки діяння, пов’язаного з ризиком / М. В. Анчукова // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – 2002. – Вип. 18. – С. 304 – 309.
11. Апранич М. Л. Охраняемые законом личные неимущественные интересы / М. Л. Апранич // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2001. – № 2. – С. 124 – 132.
12. Архипов Д. Диспозитивные нормы, распределяющие риск в договорных обязательствах / Д. Архипов // Хазяйство и право. – 2007. – № 1. – С. 74 – 83.
13. Бабіч І. Проблема визначення поняття "предмет договору" у цивільному праві та цивільному законодавстві України / І. Бабіч // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 12. – С. 29 – 32.
14. Бабурин В. В. Проблемы правового регулирования обоснованного риска / В. В. Бабурин // Российская юстиция. – 2007. – № 7. – С. 34 – 36.
15. Багач Е. Оцінка істотності (необхідності та достатності) деяких умов цивільно-правового договору / Е. Багач // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 1. – С. 26 – 28.
16. Беззубов Д. О. Про тлумачення "ризикознавства" в юридичній науці України / Д. О. Беззубов // Держава і право: Зб. наук. праць. Юрид. і політ. науки. – 2009. – Вип. 45. – С. 275 – 281.
17. Безсмертна Н. Договір страхування в системі цивільно-правових договорів / Н. Безсмертна // Право України. – 2004. – № 3. – С. 34 – 37.
18. Безсмертна Н. Практичні аспекти нотаріального посвідчення правочинів / Н. Безсмертна // Право України. – 2006. – № 3. – С. 56 – 60.
19. Бігняк О. Поняття ризику в підприємницькій діяльності / О. Бігняк // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 58 – 61.
20. Білоусов Є. Класифікація господарських ризиків / Є. Білоусов // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С. 13 – 14.
21. Бірюков І. А. Співвідношення природних прав з цивільною правоздатністю та суб’єктивними правами фізичної особи / І. А. Бірюков // Бюл. Мін-ва юстиції України. – 2004. – № 8. – С. 16 – 20.
22. Бобрик В. І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. "Цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право" / В. І. Бобрик. – Х., 2004. – 20 с.