ДОГОВІР МОРСЬКОГО АГЕНТУВАННЯ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП ................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика договору морського агентування і його місце в системі договірного права України
1.1 Генеза морського агентування і проблематика дослідження .................. 11
1.2 Поняття договору морського агентування ................................................. 25
1.3 Місце договору морського агентування в системі договірного права
України ................................................................................................................... 43
Висновки до розділу 1 .......................................................................................... 62

РОЗДІЛ 2. Сторони, умови і порядок укладення договору морського агентування
2.1 Сторони договору морського агентування ............................................... 65
2.2 Умови договору морського агентування .................................................. 84
2.3. Порядок укладення і форма договору морського агентування .............. 105
Висновки до розділу 2 ........................................................................................ 124

РОЗДІЛ 3. Права і обов’язки сторін за договором морського агентування ........................................................................................................ 127
Висновки до розділу 3 ........................................................................................ 151

РОЗДІЛ 4. Відповідальність сторін за договором морського агентування ........................................................................................................ 153
Висновки до розділу 4 ........................................................................................ 180

ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...................................................... 187
ДОДАТОК .......................................................................................................... 204

ВСТУП

Актуальність теми. Економічна реформа і розвиток підприємництва в Україні спричинили появу та розвиток різноманітних правових інститутів, які, у свою чергу, стимулюють створення нової правової бази. За таких умов, особливого значення набуває регулювання договірних зобов’язань, які найчастіше використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при обслуговуванні сфери економічних відносин.
На території нашої країни нараховується 18 морських торгових портів, 1 спеціалізований порт і 4 рибні порти [19, с.64], внаслідок чого Україна має статус морської держави (крім того, на її території існує 12 річкових портів, 9 портопунктів і переправа «Крим-Кубань»). Тому, одним із найдинамічніших процесів, які відбуваються в економічній галузі країни, є здійснення морських перевезень, що пов’язано з низкою додаткових операцій. Ці операції спрямовані у першу чергу, на обслуговування суден в порту і виконуються спеціалізованими морськими агентськими фірмами, які діють на підставі договору морського агентування.
Проте не завжди поширене застосування договірного зобов'язання збігається з його достатньою регламентацією наявними нормами права. Так, норми Кодексу торговельного мореплавства України (далі КТМ України) [75], які закріплюють означені агентські відносини, не повною мірою відповідають нормам Цивільного кодексу України (далі ЦК України) [182], і відображають зміст і характер договору в усіченому вигляді. Таке становище свідчить про неможливість швидкої переорієнтації з публічно-правових основ регулювання договору морського агентування, пов'язаних з колишньою монополією держави на обслуговування суден в порту та за його межами, на приватноправові.
Крім того, як свідчить судова практика, недосконалість законодавства призводить до відсутності єдиного правового регулювання договору морського агентування, який часто ототожнюють з договором доручення, хоча перший договір має самостійне правове регулювання, що не вписується в рамки лише договору доручення.
На жаль, специфіка правовідносин у договорі морського агентування тривалий час не була об'єктом детального вивчення, а останні дисертаційні дослідження подібного роду або мали в основному адміністративно-правовий характер, зокрема в роботі Н.М. Сергєєвої (“Організаційно-правові основи морського агентування”) [148] або недостатньо висвітлювали цю проблему, як у дослідженні цивільно-правового характеру А.І. Дришлюка (“Агентський договір: цивільно-правовий аспект”) [52]. Комплексне дослідження договору морського агентування, як інституту цивільного права востаннє проводилося в 1974 р. Д.П. Поповим (“Агентські відносини в міжнародному торговельному судноплавстві”) [125], а до нього – М.М. Виноградовим (“Правові форми агентування в міжнародному судноплавстві”) [23] і частково І.М. Гольдманом (“Договірні відносини у сфері комерційної експлуатації флоту та портів рибної промисловості СРСР”) [27] в 1970 р., тобто ще за часів існування державної монополії на агентування суден, коли в КТМ СРСР 1968 р. морському агентуванню була присвячена лише одна стаття, а розробки згаданих вчених будувались на доктрині радянського цивільного права.
Що стосується монографічних досліджень, присвячених морському агентуванню, то їх в колишньому СРСР було небагато. Так, дослідження О.Д. Кейліна і Я.Б. Фріденштейна [71], присвячене питанням морського агентування, було востаннє перевидано в 1940 р., а дослідження, проведене А.Ф. Луговцевим і Г.О. Масловим [91], датувалося 1988 р. і носило більш економічний, ніж цивільно-правовий характер. Роботи Г.Ю. Брухіса, Г.Ю. Гуревіча, Е.Л. Лімонова, Н.О. Лущан, К.І. Плужникова та інших авторів також мали або економічний характер, або були більш присвячені іншим проблемам торговельного мореплавства.
Вітчизняні юристи, у своїх дослідженнях, майже не висвітлювали проблеми морського агентування, за винятком публікацій А. Ніцевича, В. Лебедєва [110] і декількох інших фахівців в галузі морського права. Це говорить про низьку теоретичну опрацьованість розглядуваної теми, як вітчизняними, так і російським цивілістами, які мають генезисно близьке цивільне законодавство.
Таким чином, зазначені причини зумовили необхідність комплексного дослідження договору морського агентування, його генези, поняття, змісту і місця в системі договірного права України. Дана робота набуває особливої актуальності у зв'язку з тим, що на сьогодні є першим вітчизняним дослідженням правовідносин подібного роду на основі нового цивільного законодавства України і у світлі останніх економічних перетворень у державі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1684 від 9 листопада 2000 р. “Про затвердження Концепції реформування транспортного сектору економіки” та в рамках комплексної державної програми “Правові проблеми здійснення майнових прав в умовах ринкової економіки”, а також відповідно до п. 10 “Тематики пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр.”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р.; п. 1.4. “Основних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001–2005 роки”, затверджених Вченою радою Національного університету внутрішніх справ 5 січня 2001 р. (протокол №4).
Мета і завдання дослідження. Метою цього дослідження є визначення механізму правового регулювання та правової природи відносин у договорі морського агентування, а також отримання науково обґрунтованих і достовірних висновків і пропозицій, які можуть бути надалі використані як у теоретичних дослідженнях, так і на практиці. Для досягнення цієї мети в дисертації поставлені для вирішення наступні завдання:
– дослідження генези договору морського агентування, його поняття і правової природи;
– аналіз законодавства України і інших країн (зокрема країн загального права), що регулює агентські угоди і визначення їх загальних особливостей;
– визначення правової природи відносин, що виникають між морським агентом і судновласником;
– визначення місця договору морського агентування в системі договірного права України;
– виявлення і аналіз особливостей укладення договору морського агентування;
– дослідження суб'єктів договору морського агентування;
– аналіз змісту договору морського агентування і правової природи дисбурсментського рахунку;
– виявлення особливостей цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору морського агентування;
– розробка конкретних пропозицій, рекомендацій і доповнень в чинне законодавство, спрямованих на удосконалення правового регулювання договору морського агентування та його правозастовчої практики.
Об'єктом дослідження є відносини представницького характеру, які виникають під час здійсненні підприємницької діяльності, зокрема у торговельному мореплавстві.
Предметом дослідження є відносини між морським агентом та судновласником, які юридично оформлюються договором морського агентування.
Методи дослідження становить сукупність теоретико-методологічних засобів і прийомів пізнання суспільних явищ і процесів. Зокрема, в ході дослідження був використаний діалектичний метод пізнання економічних і правових явищ. Відносини в договорі морського агентування було розглянуто з урахуванням історичного розвитку, що свідчить про використання історичного методу. У роботі також використаний формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалося законодавство про договір морського агентування і практика його застосування. Порівняльно-правовий метод дав можливість виявити закономірності впливу законодавства і практики інших країн на законодавство про морське агентування в Україні, а також співвідношення договору агентування і договору морського агентування. Висновки про можливість застосування в деяких випадках до відносин, які виникають у договорі морського агентування, норм інших, суміжних з ним договорів, були одержані з використанням методу моделювання. У ході вивчення судової і діючої підприємницької практики, збору і аналізу спірних ситуацій і їх подальшого узагальнення, було застосовано соціологічний і емпіричний методи дослідження. Сформульовані висновки і пропозиції стали результатом системно-структурного аналізу. Деякі цивільно-правові конструкції було розглянуто у порівнянні з морськими звичаями, характерними для діяльності суб'єкта підприємницької діяльності у сфері торговельного мореплавства.
Теоретичною основою дисертації, на підставі якої були сформульовані висновки, стали праці українських учених: Ч.Н. Азімова, О.В. Дзери, І.Ю. Краська, Н.С. Кузнецової, В.В. Луця, О.А. Підопригори, О.А Пушкіна, М.М, Сибільова, Є.Д. Стрєльцової, Є.О. Харитонова, Р.Б. Шишки та ін. Широко використовувалися роботи відомих російських учених: М.М. Агаркова, В.К. Андрєєва, Є.В. Богданова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, М.М. Виноградова, В.П. Грибанова, Н.Д. Єгорова, О.С. Іоффе, Л. Н. Казанцева, О.Д. Кейліна, А.Ф. Кокіна А.Ф. Луговцева, Г.О. Маслова, В.П. Мозоліна, О.Л. Невзгодіной, Л.В. Падоріна, В.О. Рясенцева, Є.О. Суханова, Ф.Ф. Токарева, Я.Б. Фріденштейна, Р.О. Халфіной та ін. У роботі також були використані роботи учених далекого зарубіжжя: Д. Барнса, Е.Л. Дворкина, Л.С. Кларка, Г. Ласка, Д.П. Попова, Р. Саватье, Ф. Скаллети, Е. Аллана Фарнсворта,
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях:
1. Подальшого розвитку дістало теоретичне положення про те, що договір морського агентування є субінститутом (видом) договору агентування з певними кваліфікуючими ознаками, які виражаються в особливостях суб’єктного складу, предмета, визначення ціни договору, процедури укладання договору та його правового регулювання. По відношенню до норм, які регулюють агентський договір, норми про договір морського агентування є спеціальними, що деталізують регулювання певної групи суспільних відносин, які виникають у сфері торговельного мореплавства.
2. Удосконалено на теоретичному рівні та запропоновано на нормативному рівні поняття договору морського агентування, під яким слід розуміти домовленість, згідно з якою одна сторона (морський агент) зобов'язується від імені, за дорученням та в інтересах іншої сторони (судновласника) здійснити необхідні юридичні та фактичні дії, пов'язані з обслуговуванням суден судновласника, якого морський агент представляє у певному порту або районі, а судновласник зобов’язується сплатити встановлену винагороду й відшкодувати всі витрати, пов’язані з наданням послуг морським агентом. За умови належного виконання морським агентом своїх договірних обов’язків, зобов’язаним перед третіми особами за його дії є саме судновласник.
3. Дістало подальшого розвитку положення про те, що діяльність морського агента має представницький характер у тому випадку, коли він здійснює певні юридичні дії (зокрема, вчиняє правочини) від імені та за рахунок судновласника в певному порту або районі. Фактичні дії, які здійснюються морським агентом, мають залежний від юридичних дій субсидіарний характер, безпосередньо не створюють правовідносини з третіми особами і сприяють виконанню представництва. Посередницька діяльність, яка пов’язана лише з вчиненням правочинів для двох сторін, що не входить до комплексу обслуговування суден у порту або іншому районі, повинна бути виведена за межі повноважень морського агента.
4. Удосконалено поняття предмета договору морського агентування, під яким розуміють як юридичні, так і фактичні дії морського агента з надання послуг судновласнику (загалом, надання послуг з морського агентування). Ці дії ґрунтуються на досвіді фінансового та підприємницького характеру і мають комерційну цінність.
5. Дістала подальшого розвитку теза про те, що умова про ціну договору морського агентування повинна встановлюватись не імперативним способом, а за домовленістю сторін (згідно з обсягом виконаних дій (наданих послуг)).
6. Подальшого розвитку набуло правове значення номінації як документа, який не збігається за змістом з договором морського агентування, а лише підтверджує виникнення правовідносин між морським агентом і судновласником для третьої сторони, а також повноваження морського агента на ведення справ, пов’язаних із наданням послуг судновласнику.
7. Удосконалено визначення та уточнено правове значення остаточного дисбурсментського рахунку, який відображає всі операції (у тому числі й вступ у правовідносини із третіми особами), які були фактично здійснені морським агентом при наданні послуг судновласнику і є підставою для звітності морського агента перед судновласником. Решта операцій, що не входять до дисбурсментського рахунку, знаходяться за межами повноважень морського агента за договором морського агентування.
8. Розвинуто тезу про те, що до існуючих способів забезпечення належного виконання договору морського агентування можна віднести такий спеціальний спосіб, як затримання суден і вантажу, який закріплений в КТМ України і має однакову цивільно-правову природу з правом притримання. Для усунення розбіжностей у визначенні застосування затримання пропонується застосовувати його тільки при пред’явлених морських вимогах, а не за рішенням капітана порту. Доведено, що право на затримання є пасивним правом притримувати майно доти, поки не будуть задоволені законні вимоги особи (зокрема, вимоги морського агента, що виникли з невиконання або з неналежного виконання судновласником договору морського агентування), яка пред’явила морську вимогу, пов’язану з притримуваним майном, або поки не закінчиться строк затримання чи на судно або вантаж неналежного боржника (судновласника) не буде накладено арешт.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані як у доктрині цивільного права, так і для подальшого удосконалення норм Цивільного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, у розробці підзаконних нормативних актів, а також у підприємницькій практиці суб'єктів, пов'язаній із здійсненням морського агентування.
Основні положення роботи можуть бути використані при підготовці підручників і навчальних посібників для студентів юридичних вищих навчальних закладів, а також при викладанні таких навчальних курсів: «Цивільне право України», «Підприємницьке право України”, “Морське право”.
Апробація результатів дисертації. Дисертацію підготовлено і обговорено на кафедрі правових основ підприємницької діяльності Національного університету внутрішніх справ. Одержані результати обговорювалися автором на наукових конференціях, зокрема: науково-практичній міжвузівській конференції “Україна та українці в світовому контексті” (м. Харків, Харківський інститут соціального прогресу, 1999 р.); науково-практичній конференції ад'юнктів і слухачів магістратури (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 13.04.2001 р.); науково-практичній конференції “Проблеми цивільного права” (пам’яті проф. О.А. Пушкіна) (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2001 р.); науково-практичній конференції “Проблеми цивільного права” (пам’яті проф. О.А. Пушкіна) (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 21 травня 2002 р.); на круглому столі “Актуальні проблеми захисту правоохоронними органами майнових та особистих немайнових прав громадян” (м. Одеса, Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, 19.03.2004 р.).
Основні теоретичні положення, які обґрунтовані в дисертаційному дослідженні, були використані дисертантом під час прочитання лекцій, проведення практичних і семінарських занять у Національному університеті внутрішніх справ та Харківському економіко-правовому університеті.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено в дев’яти наукових статтях, з яких шість опубліковано в збірниках, що входять до списку фахових видань ВАК України, а також у тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове розв’язання проблеми цивільно-правового регулювання відносин, які виникають у сфері морського агентування, а також підходи до закріплення цих відносин у рамках договору морського агентування та в законодавстві України. У даних висновках автором сформульовано найбільш суттєві положення і пропозиції, отримані за результатами дисертаційного дослідження, а саме:
1. Поява агентування, а згодом і морського агентування зумовлена: 1) розвитком розподілу праці; 2) появою представництва і розвитком законодавства; 3) ускладненням послуг, які надаються, різноманітних за своїм характером та які включають юридичні і фактичні дії; 4) необхідністю найму спеціального суб'єкта, який діє на користь судновласника в морському порту; 5) появою низки економічних передумов, пов'язаних із розвитком міжнародної торгівлі та морського торговельного судноплавства; 6) потребою в безпеці морського судноплавства; 7) необхідністю вступу сторін у юридично оформлені правовідносини. Необхідність розробки інституту морського агентування в Україні пов'язана з її статусом морської держави і високою рентабельністю цієї підприємницької діяльності.
2. Договір морського агентування є одним із способів оформлення представництва і спрямований на здійснення одним із його суб'єктів (морським агентом) дій в інтересах іншого суб'єкта (судновласника). Представництво в морському агентуванні набуває специфічного характеру, вираженого у тому, що у правовідносинах, в яких одна особа (морський агент) зобов'язана здійснити юридичні дії (зокрема, вчинити правочин) від імені іншої особи, яку вона представляє, ця ж особа зобов'язана здійснити і фактичні дії, спрямовані на забезпечення здійснення юридичних дій. Здійснення морським агентом фактичних дій при виконанні договору морського агентування виходить за рамки представництва, передбаченого чинним законодавством, але воно невіддільне від здійснення юридичних дій, і разом вони становлять системну сукупність дій, спрямованих на належне виконання договору та представництва.
3. Для юридичного оформлення своїх відносин морський агент і судновласник укладають договір морського агентування. Розроблене авторське поняття договору морського агентування, за яким одна сторона (морський агент) зобов'язується від імені, за дорученням та в інтересах іншої сторони (судновласника) здійснити необхідні юридичні та фактичні дії, що пов'язані з обслуговуванням суден судновласника, якого він представляє у певному порту або районі, а судновласник зобов’язується сплатити встановлену винагороду й відшкодувати всі витрати, пов'язані з наданням послуг морським агентом. Договір морського агентування є двостороннім, консенсуальним, оплатним фідуціарним правочином. Він є підприємницьким договором. У певних випадках діяльність морського агента має зовнішньоекономічний характер, а сам договір морського агентування є зовнішньоекономічним контрактом.
4. Договір морського агентування відноситься до комплексних договорів, які характеризуються тим, що норми, які регулюють такий договір, є нормами різної галузевої приналежності.
5. Договір морського агентування застосовується в більш широкій сфері відносин, ніж найближчі до нього за змістом договори (зокрема, договори доручення, комісії, транспортного експедирування та комерційного посередництва). Пояснюється це тим, що предметом аналізованого договору можуть бути не тільки дії, пов'язані з наданням послуг, які викликають юридичні наслідки для третіх осіб, але й інші дії, які таких наслідків не викликають. Водночас сфера його застосування обмежується рамками здійснення торговельного мореплавства і морського агентування.
6. Під предметом договору морського агентування розуміємо юридичні і фактичні дії з надання послуг судновласнику. Під юридичними діями морського агента, розуміємо дії, спрямовані на надбання, зміну або припинення суб'єктивних прав і обов'язків шляхом вчинення правочинів, а також інші дії, які мають певні правові наслідки для третіх осіб і пов’язані з документуванням. Під фактичними діями морського агента, ми розуміємо дії, які безпосередньо не створюють правовідносини з третіми особами і необхідні для забезпечення досягнення певного юридичного результату (забезпечення здійснення юридичних дій) і виконання представництва.
7. Визначено правову категорію “досвід морського агента”, під яким слід розуміти конфіденційний спосіб (техніку) застосування знань, навиків і ділових секретів комерційного, фінансового, управлінського і технічного характеру, недоступних широкій громадськості й отриманих у процесі здійснення підприємницької діяльності, завдяки якому морський агент належним чином виконує обслуговування судновласника в порту або іншому районі. Щодо дій, які входять до предмета договору морського агентування, то можна сказати, що вони ґрунтуються на досвіді фінансового та підприємницького характеру і мають комерційну цінність.
8. Процес укладення договору морського агентування загалом вкладається у звичайну схему, передбачену законодавством, хоча й має деякі особливості, що відображають специфіку торговельного мореплавства. При цьому існує два основних способи укладення договору: шляхом номінації морського агента, що має дві варіації, і є характерним для торговельного мореплавства, і шляхом звичайного укладення договору морського агентування згідно з ЦК України. Вибір цього способу залежить від волевиявлення його учасників, від форми експлуатації морського флоту (лінійне або трампове судноплавство) і від передбачуваної тривалості дії договору.
9. Правове значення номінації (як документа), полягає в тому, що вона виступає як документ, що підтверджує вступ у правовідносини морського агента і судновласника для третьої сторони (причому не тільки для суб'єктів підприємницької діяльності, але й для державних органів), а також збігається за юридичним змістом з довіреністю, яка підтверджує повноваження морського агента на ведення справ, пов’язаних із наданням послуг судновласнику.
10. При укладенні договору морського агентування шляхом номінації, всі істотні умови договору, що необхідні для процесу укладання, містяться у двох документах: проформі дисбурсментського рахунку зі сторони морського агента та самої номінації (як документа) зі сторони судновласника.
11. У випадках, коли для реалізації морським агентом своїх обов'язків за договором морського агентування, необхідна оперативна участь іншої особи і передача повноваження агента не суперечить умовам цього договору, морський агент має право укладати договори морського субагентування з іншими особами, залишаючись при цьому відповідальним за дії морського субагента перед судновласником.
12. Оскільки в договорі неможливо передбачити усі права і обов'язки сторін, необхідно установити його додаткове регулювання окремим застереженням у самому договорі, що відсилає сторони до іншого нормативного акта, не менш значущого за юридичною силою. У зв’язку з цим вважаємо за можливе ввести в текст договору морського агентування таке застереження: «У тих випадках, коли діяльність морського агента в межах зазначеної території не охоплена даним договором, застосовуються і становлять частину даного договору норми місцевого законодавства, що регулюють діяльність морського агента, або правила і звичаї портів, де здійснюється обслуговування, якщо угодою сторін не встановлене інше».
13. Якщо договір морського агентування при наявності поважних причин припинений за рішенням однієї зі сторін до того, як представництво було повністю виконане морським агентом, судновласник повинен відшкодувати морському агенту витрати, пов'язані з виконанням представництва, а також виплатити йому винагороду, пропорційну наданій ним послузі. Це положення не застосовується щодо виконання агентом доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору морського агентування.
14. Дисбурсментський рахунок є основним документом, який підтверджує підстави для отримання морським агентом від судновласника зборів і видатків по судну, а його складання і передача є завершальним етапом у комерційній і фінансовій діяльності, спрямованій на виконання конкретного договору морського агентування зі сторони морського агента.
15. Відшкодування збитків морського агента та забезпечення належного виконання договору морського агентування можливе шляхом примусу зобов'язаного судновласника через затримання і подальший арешт його вантажу або судна (що належить йому, або знаходиться у нього у фрахті). Затримання судна і вантажу – це спосіб забезпечення вимог майнового характеру (що витікають, зокрема із порушення договірних зобов’язань), який застосовується внаслідок пред'явлення морської вимоги зацікавленою стороною, і виникає за розпорядженням адміністративної влади порту, а також має непередбачуваний характер. Відносно договору морського агентування затримання судна і вантажу використовується як спосіб забезпечення належного виконання цього зобов’язання.
16. Специфічна сутність затримання полягає у тому, що цивільно-правову вимогу про забезпечення зобов’язання пред’являє одна особа, а саме забезпечення здійснює інша особа, яка наділена владними повноваженнями, а тому кредитор не володіє самостійним правом на затримання судна або вантажу.
17. Розмежовуються поняття “затримання судна і вантажу”, яке здійснюється начальником порту, та поняття “затримання судна”, яке провадиться капітаном порту. Зокрема, перше пов’язане у більшості випадків з відшкодуванням збитків і, відповідно, завжди має майновий характер. Крім того, конкретний строк затримання судна капітаном порту в законодавстві не визначено, і воно триває до такої події, як усунення недоліків (наприклад, непридатності судна до плавання), що зазвичай перевищує три доби.
18. Для вдосконалення механізму законодавчого (цивільно-правового) врегулювання відносин за договором морського агентування, в КТМ України необхідно внести відповідні зміни та доповнення, зокрема пов’язані з поняттям договору морського агентування, визначенням його форми та змісту, підставами виникнення відповідальності сторін за договором та припинення договору, підстав для виникнення морського субагентування тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Агабабьян Э.М. Экономический анализ сферы услуг. – М.: Экономика., 1968. – 160 с.
3. Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т.1. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 490 с.
4. Агентские фирмы, обслуживающие советские суда в иностранных портах [Справочник]. / Сост.: В.В. Павлов, М.Ф. Павлов – изд. 4-е, перераб. и доп., М.: Транспорт, 1971. – 104 с.
5. Актуальные вопросы гражданского права / Под ред. М.И. Брагинского; Исследовательский центр частного права. Российская школа частного права. – М.: Статут, 1998. – 464 с.
6. Англо-русский коммерческий словарь-справочник / Сост.: И.Г. Анохина. – М.: Моби, 1992. – 432 с.
7. Андреев В.К. Представительство в гражданском праве: Учеб. пособие – Калинин.: Калин. гос. ун-т , 1978. – 88 с.
8. Аскназий С.И. Очерки хозяйственного права СССР. – Л.: Прибой, 1926. – 200 с.
9. Асмус В.Ф. Логика. – М.: Госполитиздат, 1947. – 388 с.
10. Богданов Е.В. Договор в сфере предпринимательства. – Х.: Консум, 1997. – 112 с.
11. Богданов Е.В. Предпринимательские договоры. – М.: Книга сервис, 2003. – 192 с.
12. Большой англо-русский – русско-английский словарь по бизнесу, 2-е изд. / Под общей ред. Петроченко П.Ф. – М.: Джон Уайли энд Санз, 1994. – 620 с.
13. Брагинский М.И. Общие учения о хозяйственных договорах. – Минск, 1967. – 259 с.
14. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга первая: Общие положения: Изд. 3-е, стереотипное. – М.: Статут, 2001. – 848 с.
15. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. Изд. доп., испр. (2-й завод). – М.: Статут, 2002. – 1055 с.
16. Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга четвёртая: Договоры о перевозке, буксировке, транспортной экспедиции и иных услугах в сфере транспорта (2-й завод). – М.: Статут, 2004. – 910 с.
17. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юриздат, 1950 – 367 с.
18. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). – М.: Юрид. лит., 1976. – 216 с.
19. Брильов О.А. Арешт суден по забезпеченню морських вимог за законодавством України. – Миколаїв, 2002. – 242 с.
20. Васьковский Е.В. Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 508 с.
21. Виноградов Н.Н. Новое в агентировании морских судов. – Л.: ЛВИМУ, 1974. – 36 с.
22. Виноградов Н.Н. Правовые формы агентирования в международном судоходстве: Автореф. дис. .... канд. юрид. наук: 12716 / Ин-т. гос-ва и права АН СССР. – М., 1971. – 14с.
23. Витрянский В.В. Договор аренды и его виды: прокат, фрахтование на время, аренда зданий, сооружений и предприятий, лизинг. – М.: Статут, 1999. – 299 с.
24. Вышнепольский С.А. Фрахтовое дело. – М. – Л.: В/О Международная книга, 1937. – 360 с.
25. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
26. Гойбарх А.Г. Хозяйственное право РСФСР. – М.: Гос. изд-во, 1924. – Т.1: Гражданский кодекс, 3-е изд. – 267 с.
27. Гольдман И.М. Договорные отношения в сфере коммерческой эксплуатации флота и портов рыбной промышленности СССР: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 712 / Всесоюз. юрид. заоч. ин-т. – М., 1970 – 20 с.
28. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Учён. зап. Харьк. юрид. ин-та. – Х.: ХГУ, 1954. – Вып. 5. – С. 65 – 87.
29. Господарський кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
30. Господарський кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2004. – 848 с.
31. Господарський процесуальний кодекс України // ВВР. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
32. Грабодаева З.В. Непреодолимая сила в гражданском праве России // Цивилистические записки: Межвуз. сб. науч. тр. – М.: «Статут». – Екатеринбург: Институт частного права, 2002. – Выпуск 2.– с. 235 – 257.
33. Гражданский Кодекс Российской Федерации от 21.10.1994 г. Ч. 1: // Собрание законодательства РФ. – 1994. - № 32. – ст. 3301;
34. Гражданский Кодекс Российской Федерации. Ч. 2. // Собрание законодательства РФ. – 1996. - № 5. – ст. 410.
35. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Отв. ред. Яичков К.К. – М.: Международные отношения, 1966. – 552 с..
36. Гражданское и торговое право капиталистических стран / Под ред. В.П. Мозолина, Кулагина М.И.– М.: Высшая школа, 1980. – 382 с.
37. Гражданское право США / Под ред. Ласка Г.–М.: Издание иллюстрированной литературы, 1961. – 776 с.
38. Гражданское право Украины: Учебник для вузов системы МВД Украины: В 2-х ч. – Ч. 1 / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; Основа, 1996. – 440 с.
39. Гражданское право: Учебник. Ч. 1 / Под ред. A.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юристъ, 1997. – 472 с.
40. Гражданское право: Учебник: В 3-х т. – Т. 1: Изд. 6-е, перераб. и доп. / Под ред. А.П. Сергеева и Ю.К. Толстого. – М.: ООО «ТК Велби», 2002. – 776 с.
41. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. – Т. I: 2-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. Е.А. Суханов. – М.: БЕК, 2002. – 816 с.
42. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. – Том II. Полутом 1: 2-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. Е.А. Суханов. - М.: БЕК, 2003. – 704 с.
43. Гражданское право: Учебник: В 2-х т. Том II. Полутом 2: 2-е изд., перераб. и доп. / Отв. ред. Е.А. Суханов. - М.: БЕК, 2003. – 544 с.
44. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав – М.: Статут, 2000. – 411 с.
45. Гуревич Г.Е., Лимонов Э.Л. Коммерческая эксплуатация морского судна. – М.: Транспорт, 1983. – 264 с.
46. Договір (типовий) морського агентування ТОВ “Інтерброкер” (м. Керч) // Архів “Інтерброкер” (м. Керч).
47. Договір (типовий) морського агентування ТОВ “Інфлот” (м. Керч) // Архів ТОВ “Інфлот” (м. Керч).
48. Договір № А-20-11 від 22.11.2000 р., укладений між Керченським морським портом і ТОВ “Кометас-Новикъ” (м. Маріуполь) // Архів ТОВ “Кометас-Новикъ” (м. Маріуполь).
49. Договір на агентське обслуговування № 05-1.11/7 від 02.01.2002 р., укладений між ТОВ МА “Кометас Інтерагент” (м. Маріуполь) і Акціонерною суднохідною компанією “Укррічфлот” // Архів ТОВ “Кометас-Новикъ” (м. Маріуполь).
50. Договір на агентське обслуговування № 5-а від 06.05.2002 р., укладений між ТОВ “Зовнішсервіс” (м. Керч) і Ростовською судновласницькою фірмою “Ореол” // Архів ТОВ “Зовнішсервіс” (м. Керч).
51. Договір про субагентування морських і річкових суден при транзитному проході Керчь-Єникальским каналом між ТОВ “Морське Транспортне Бюро” (Маріуполь) і Державним Азовським Головним Морським Агентством “Інфлот” (м. Керч) № 49/02 від 15.01.2002 р. / Архів ТОВ “Морське Транспортне Бюро” (м. Маріуполь).
52. Дрішлюк А.І. Агентський договір: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська нац. юрид. акад. – Одеса, 2003. – 20 с.
53. Емельянов В.И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданским правами. – М.: Лекс-Книга, 2002. – 160 с.
54. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 01.06.2000 р. // ВВР України. – 2000. – № 36. – Ст. 293.
55. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. // ВВР УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.
56. Закон України “Про власність” від 07.02.1991 р. // ВВР України. – 1991. ––№ 20. – Ст. 249.
57. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991 р. // ВВР УРСР. – 1991.– №30. – Ст.379.
58. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р. // ВВР УРСР. – 1991. – № 47. – Ст. 646.
59. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.1994 р. // ВВР України. – 1994. – № 25 – Ст. 198.
60. Закон України “Про підприємництво” від 07.02.1991 р. // ВВР УРСР. – 1991. – № 14. – Ст.168.
61. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. // ВВР України. – 1997.– № 21. – Ст. 156.
62. Закон України “Про транзит вантажів” від 20.10.1999 р. // ВВР України. – 1999. – № 51. – Ст. 446.
63. Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 03.12.1990 р. // ВВР УРСР. – 1990. – № 52. – Ст. 650.
64. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За заг. ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.
65. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880 с.
66. Иоффе О.С. Правоотношения по советскому гражданскому праву. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1949. – 144 с.
67. Иоффе О.С. Советское гражданское право. – М.: Юрид. лит., 1967. – 494 с.
68. Иоффе О.С. Советское гражданское право. Общее учение об обязательствах: Курс лекций. – Л.: ЛГУ, 1958. – 511 с.
69. Кабалкин А.Ю. Гражданский закон об услугах населению. – М.: Юрид. лит., 1980. – 152 с.
70. Казанцев Л. Учение о представительстве в гражданском праве: кандидатские рассуждения. – Ярославль: Типогр. Фальк., 1878. – 128 с.
71. Кейлин А.Д., Фриденштейн Я.Б. Агентирование морских судов. – М.: Морской транспорт, 1940. – 218 с.
72. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта+, 2000. – 560 с.
73. Кодекс торгового мореплавания Российской Федерации // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1990. – № 18. – Ст. 2207.
74. Кодекс торгового мореплавания Союза ССР от 17.09.1968 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. – 1968. – № 39. – Ст. 351.
75. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // ВВР України.–1995. – № 48. – Ст. 349.
76. Кокин А. Консигнационный договор // Морское право.–1991.– № 5. – С. 6 –8.
77. Комментарии к Кодексу торгового мореплавания Союза ССР 1968 г. / Под ред. А.Л. Маковского. – М.: Транспорт, 1973. – 398 с.
78. Комментарий к Кодексу торгового мореплавания Российской Федерации / Под ред. Г.Г. Иванова. – М.: Спарк, 2000. – 734 с.
79. Конвенция Организации Объединенных Наций по морскому праву от 10.12.1982 г. // Собрание законодательства РФ – 1997. – № 48. – Ст. 5493.
80. Конвенція про наймання і працевлаштування моряків № 179 від 22.10.96 р. // www.rada.gov.ua
81. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993 р. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Кн. 1. – К., 1996. – С. 1049 – 1083.
82. Корецкий А.Д. Теоретико-правовые основы учения о договоре – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 211 с.
83. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Проблемы гражданско-правовой ответственности и защиты гражданских прав. Сб. уч. тр. – Свердловск: Типография управления издательств, полиграфии и книжного дела, 1973. – С. 5 – 16.
84. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве. – М.: Госюриздат, 1958. – 184 с.
85. Красько И. Агентский договор // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – №10. – С. 30 – 32.
86. Кучерявец А. Особенности заключения внешнеэкономических контрактов // Финансовая консультация – 2001. – № 5. – С. 6 – 16.
87. Лаврентьев Д.К. Торговое право вексельное и морское. Краткий курс для учащихся и самообразования. Научное издание. – М.: Типография Т-ва И.Д. Сытина, 1913 – 415 с.
88. Лист Державної податкової адміністрації України “Про оподаткування послуг з агентування морських суден в портах України” від 17.05.2000 р. № 6706/7/16-1220-15 // Бізнес-Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. – 2000 – № 28. – С. 33 – 34.
89. Лист Державної податкової адміністрації України від 26.06.2002 р. № 4015/6/15-1215-26 // Бізнес-Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. – 2002. – N 35/1-2. – С. 26.
90. Лист ДПА України від 09.10.1998 р., № 11697/10/22-1217 "Про оподаткування агентських послуг" // Бізнес-Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. – 2002. – № 35/1-2. – с. 26 – 27.
91. Луговцев А.Ф., Маслов Г.А. Агентирование морских судов: Учебник для вузов мор. трансп. – М.: Транспорт, 1988. – 207 с.
92. Луць В.В. Контракти у підприємницької діяльності: Навч. Посіб. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.
93. Маліновська В. До питання про специфіку договорів у сфері підприємницької діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 7. – С. 53 – 56.
94. Мейер Д.И. Русское гражданское право (в 2-х ч. Часть 1). По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. М.: Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1997. – 290 с.
95. Міжнародна конвенція про арешт суден від 12.03.1999р. // www.rada.gov.ua.
96. Мозолин В.П., Фарнсворт Е. Аллан Договорное право в США и СССР. История и общие концепции / Отв. ред. В.П. Мозолин. – М.: Наука, 1998. – 308 с.
97. Морское право Украины: Учебное пособие / Под ред. В.В. Демиденко. – Одесса: АО БАХВА, 1996. – 140 с.
98. Морское право. Учебное пособие /В.Г. Ермолаев, О.В. Сиваков. – М.: 2001.– 255 с.
99. Наказ Мінтрансу Україні від 17.05.1994 р. № 247. "Про умови и правила здійснення агентування і фрахтування морського торговельного флоту та контроль за їх дотриманням" // http://www/scripts/Inter Law.
100. Наказ Державного митного комітету України від 25.10.1996 р. № 491 “Про затвердження Інструкції про порядок митного контролю за агентською (шипчандлерською) діяльністю в морських і річкових портах України, що відкриті для заходу суден закордонного плавання // Офіційний вісник України – 1997. – число 8 (книга друга). – С. 361.
101. Наказ Державного митного комітету України от 31.05.1996 г. № 237 «Про затвердження Порядку ведення обліку суб’єктів ВЕД у митних органах» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 7. – С. 218 – 221.
102. Наказ Державної митної служби України від 23.01.2001 р. № 26 “Про затвердження Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з використанням морського, річкового й поромного видів транспорту” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 6 (23.02.2001). – Ст. 258.
103. Наказ Держстандарту України від 02.06.1997 р. № 324 “Державний класифікатор України. Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності ДК 012 – 97” // www.rada.gov.ua.
104. Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001 р. “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)” Офіційний вісник України. – 2001. – № 39 (12.10.2001). – Ст. 1784.
105. Наказ Міністерства транспорту України “Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації ліній закордонного плавання” від 31.05.2000 р. № 276 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 24 (30.06.2000). – Ст. 1030.
106. Наказ Міністерства транспорту України від 09.01.2003 р. № 10 “Про внесення змін і доповнень до Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських портах України” Офіційний вісник України. – 2003. – № 5 (14.02.2003).– Ст. 200.
107. Наказ Міністерства транспорту України “Про затвердження Положення про державну морську лоцманську службу” від 11.09.2000 р. № 498 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42 (03.11.2000). – Ст. 1809.
108. Наказ Міністерства транспорту України від 27.06.1996 р. № 214 “Про затвердження зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 4. – Ст. 145.
109. Невзгодина Е.Л. Представительство по советскому гражданскому праву – Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1980. – 158 с.
110. Ницевич А., Лебедев В. Договор морского агентирования // Судоходство. –2002. – №4 – 5. – С. 71 – 72.
111. Новицкий И.Б., Лунц Л.А. Общее учение об обязательстве – М.: Гос. изд-во юрид. лит., 1950. – 416 с.
112. Обязательные постановления по керченскому морскому торговому порту и порту Крым, утверждённые (Приказом) Начальником Керченского морского торгового порта А.В. Котовским 01.08.2003 г. // Архів Керченського морського торгового порту.
113. Отдельные виды обязательств / Под общ. ред. Граве К.А., Новицкого И.Б. – М.: Госюриздат, 1954. – 360 с.
114. Падорин Л.В., Токарев Ф.Ф. Коммерческая эксплуатация морского судна. – М.: Транспорт, 1975. – 234 с.
115. Петровский В.В. Морское линейное судоходство. – М.: Транспорт, 1977. – 288 с.
116. Підопригора О.А. Основи римського приватного права. – К.: Вища школа, 1985. – 267 с.
117. Плужников К.И. Транспортное экспедирование: Учеб. – М.: Рос-Консульт, 1999. – 576 с.
118. Полтавский О. В. Интеллектуальная собственность в договоре агентирования // Сб. науч. тр. харьков. ин-та социального прогресса. – Харьков: ХИСП, 2001. – Вып. 6. – С. 125 – 126.
119. Полтавський О. В. Договір морського агентування: юридична природа і правові особливості // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 2000. – № 12-1. – С. 231 – 236.
120. Полтавський О.В. Агенти та принципали як суб’єкти комерційної діяльності// Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 273 – 277.
121. Полтавський О.В. До питання про представницьку природу відносин у договорі морського агентування // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2004. – Вип. 65. – С. 77 – 82.
122. Полтавський О.В. Договір морського агентування у світлі поділу норм Кодексу торговельного мореплавства України на приватні та публічні // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004.– Вип. 26. – С. 250 – 254.
123. Полтавський О.В. Правове становище сторін у договорі морського агентування // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2003.– Вип. 24. – С. 209 – 215.
124. Попов А.А. Торговое право: Учеб. Пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Изд. группа “РА-Каравелла”, 2000. – 328 с.
125. Попов Д.П. Агентские соглашения в международном торговом судоходстве: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 / МГИМО. – М., 1974. – 22 с.
126. Посреднические сделки (договор поручения и комиссии): практические рекомендации по составлению договоров. – М.: Стрикс., 1995 – 61 с.
127. Постанова Кабінету міністрів України “Про затвердження Порядку пропуску яхт через державний кордон” № 1274 від 29.08.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 36 (20.09.2002). – Ст. 1687.
128. Постанова Кабінету Міністрів України “Про портові збори” від 12.10.2000р. № 1544 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 42 (03.11.2000). – Ст. 1784.
129. Постанова Кабінету міністрів України від 30 березня 2002 р. № 445 “Про затвердження Порядку віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України” // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 14 (19.04.2002). – Ст. 749.
130. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 21.06.1995 р. № 444“Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 9. – Ст. 243.
131. Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)” // Зібрання постанов Уряду України. – 1996. – № 21. – Ст. 596.
132. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.07.1998 р. № 1020 “Про порядок ліцензування підприємницької діяльності” // Офіційний вісник України. – 1998. – № 27 (23.07.98). – Ст. 1004.
133. Постанова НБ України від 04.09.1998 р. № 349 “Про введення обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів” // www.rada.gov.ua.
134. Постановление Федерального арбитражного суда северо-западного округа от 25.09.2000 г. (Дело № 3153) // www.kadis.net.
135. Право международной торговли: Словарь-справочник / В.Н. Додонов, Н.Г. Доронин, В.Е. Крутских; Под общ. ред. Б.И. Пугинского. – М.: СЛАВИЯ, 1997. – 297 с.
136. Проформа дисбурсментського рахунку, надіслана ТОВ “Зовнішсервіс” 12.05.2003 р. на судно «RAVANDA» (Турція) // Архів ТОВ “Зовнішсервіс”.
137. Проформа дисбурсментського рахунку, надіслана ТОВ “Інтерброкер” 08.03.2000 р. на судно «BLUE BIRD» // Архів ТОВ “Інтерброкер”.
138. Пугинский Б.И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях. – М.: Юрид. лит., 1984. – 224 с.
139. Рішення ДПІ м. Керчі “Про нарахування та стягнення пені” № 11181/10/100 від 10.10.2003 р. // Архів морського агентства ТОВ “Інфлот -Універсал” (м. Керч).
140. Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України» від 25.02.92 р. № 01-6/244 // Українська інвестиційна газета, 14.04.2002р.
141. Романенко Ю. Правовой статус частных портов // Юридическая практика – 2003. – № 42, 21 октября. – С. 1, 19.
142. Романец Ю.В. Система договоров в гражданском праве России. – М.: Юристъ, 2001. – 496 с.
143. Саватье Р. Теория обязательств. Юридический и экономический очерк: Пер. с франц. – М. :Прогресс, 1972. – 440 с.
144. Сергеев Ю.В. Классификация международных морских организаций // Торговое мореплавание. – 2000. – № 1. – с. 51 – 56.
145. Сергеева Н. Роль национальных ассоциаций морских агентов в совершенствовании правового регулирования морского агентирования // Юридический вестник. – 2000 – №2. – С. 112 – 115.
146. Сергеева Н.М. Деякі аспекти ліцензування морського агентування // Вісн. Одеського ін-т-ту внутр. справ. – 1999. – № 3. – С. 68 – 73.
147. Сергеева Н.Н. Морское агентирование во Франции // Торговое мореплавание. – 2000. – №1. – С. 60 – 63.
148. Сергєєва Н.М. Організаційно-правові основи морського агентування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.: 12.00.07 / Одеська нац. юрид. акад. – Одеса, 2000. – 22 с.
149. Скловский К. И. Представительство в гражданском праве и процессе: Автореф. дис ... канд. юрид. наук: 12.00.03. / Харьк. юрид. ин-т им. Ф.Э. Дзержинского – Харьков., 1982. – 22 с.
150. Словник іншомовних слів / за ред. О.С. Мельничука. – К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1977. – 776 с.
151. Советское гражданское право: Учебник в 2-х томах. Т.1 / Илларионова Т.И., Кириллова М.Я., Красавчиков О.А. и др.; Под ред. О.А. Красавчикова – М.: Высшая школа, 1985. – 544 с.
152. Спасібо-Фатєєва І. Актуальні питання форми правочинів (теоретико-практичний аспект) // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 32 – 36.
153. Справа № 14/270 // Архів Господарського суду Донецької області за 2001р.
154. Справа № 17/240 // Архів Апеляційного господарського суду Донецької області за 2003р.
155. Справа № 17/240 // Архів Вищого господарського суду України за 2004 р.
156. Справа № 17/26 пд // Архів Господарського суду Донецької області за 2000р.
157. Справа № 17/329 // Архів Апеляційного господарського суду Донецької області за 2004р.
158. Справа № 17/337 // Архів Господарського суду Донецької області за 2003р.
159. Справа № 4/603 // Архів Господарського суду м. Києва за 2003 р.
160. Справа за № 2-14/5728-2003 // Архів Господарського суду АР Крим за 2003 р.
161. Справа за № 2-1888/96 // Архів місцевого суду Заводського р-ну м. Миколаєва за 1996 р.
162. Справа за № 2-4122/03 // Архів Приморського районного суду м. Одеса за 2003 р.
163. Степанов Д. Услуги как объект гражданских прав // Российская юстиция. – 2000. – №2. – С. 16 – 18.
164. Стрельцова Є.Д. Договір морського перевезення вантажу (порівняльний аспект): Автореф. дис. ... .канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеський нац. ун-т. ім. І.І. Мечникова – Одеса, 2002 – 16 с.
165. Субботин И.А. Права и обязанности принципала и агента в англо-американском праве // Вопросы государства и права в период развитого социализма. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – С. 83 – 92.
166. Сурженко О.А. К вопросу о предмете договора в гражданском праве. // Проблеми законності: Респ.. міжвід. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2002 – Вип. 53. – С. 132 – 136.
167. Сырых В.М. Метод правовой науки: (Основные элементы, структура). – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.
168. Тархов В.А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекций – Чебоксары: Чув. кн. изд-во, 1997. – 331 с.
169. Теория государства и права / Под ред. С.С.Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1985. – 480 с.
170. Тетлей В. Претензии и иски при перевозке грузов морем: (Морские требования по грузу). – Пер. с англ. – М.: Транспорт, 1983. – 351 с.
171. Ткач С. Ценообразование и позиция ГНАУ // Юридическая практика. – 2003. – № 46 (308), 18 ноября. – С. 19.
172. Услуги. Правовой режим реализации / Сост. Борисов Б.А. – М.: Информ – издат. дом “Филин”, 1997. – 415 с.
173. Устав Ассоциации морских агенств Украины // Моряк. – 1993. – № 15 – С. 3 – 4.
174. Халфина Р.О. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. М.: Изд-во АН СССР, 1954. – 240 с.
175. Цвайгерт К., Кётц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х т. – Т. 2. – Пер. с нем. – М.: Международные отношения, 1998. – 512 с.
176. Цивільне і сімейне право України: Навчально-практичний посібник. Видання друге, перероб. та доп. / За ред. Є.О.Харітонова, А.І. Дрішлюка – Х.: ТОВ “Одіссей”, 2003. – 640 с.
177. Цивільне право України. Ч. 1 / За ред. проф. Ч.Н. Азімова, С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. – Х.: Право, 2000. – 368 с.
178. Цивільне право України: Курс лекцій: У 6-ти т. – Т.1: Кн. 1/За заг ред. Р.Б. Шишки та В.А Кройтора. – Х.: Еспада, 2004. – 176 с.
179. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. – Кн. 1 / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 864 с.
180. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. – Кн. 2 / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 784 с.
181. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів в 2-х ч.: ч. 2 – К.: Вентурі, 1997. – 544 с.
182. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
183. Цивільний кодекс Української РСР // ВВР. – 1963. – № 51. – Ст. 731.
184. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.07.1963 р. // ВВР УРСР. – 1963. – № 30. – Ст. 464.
185. Цитович П.П. Очерк основных понятий торгового права. – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 448 с.
186. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907г.). – М.: Фирма «Спарк», 1995. – 556 с.
187. Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права, изд. 9-е. – М.: Издание Бр. Башмаковых, 1912. – 951 с.
188. Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект: Монографія. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 368 с.
189. Штумпф Г. Договор о передаче ноу-хау. – М.: Прогресс, 1996. – 376 с.
190. Шутенко В. Договорная работа. Агентирование судов / Серия: Коммерческая работа на морском транспорте (теория и практика). Вып. 2. – Спб.: Информационный центр «Выбор», 2002. – 112 с.
191. Щуковская О.М. О соотношении обязательств по оказанию услуг и обязательств по выполнению работ (подряда) // Правоведение – 2002 г. – № 2. – С. 204 – 208.
192. Энциклопедический словарь бизнесмена: менеджмент, маркетинг, информатика / Под ред. М.И. Молдованова – К.:Техника.,1993. – 856 с.
193. Юридический справочник капитанов судов заграничного плавания / Под ред. А.С. Кокина. – Л.: Изд-во Международного Фонда истории науки, 1991. – 600 с.
194. Юридический справочник по торговому мореплаванию / Под ред. А.С. Кокина. – М.: Спарк, 1998. – 560 с.
195. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т.2: Д – И / Редкол.: Ю.С. Шемшученко та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – 744 с.
196. Barnes, James A et al. Law for business / A.J. Barnes, T.M. Dworkin, E.L. Richards – 3 rd ed. – Homewood: Irwin, 1987. – 988 р.
197. Clark, Lawrence S. et al. Law and business. The regulatory environment / L.S. Clark, Peter D. Kinder, C. Hotenkiss –3 ed. – New York etc.: Mc. Graw – Hill, 1980. – 1132 p..
198. Rosque T. Steffen. Agency Partnership. – West Publishing Co, 1997. – 494 p.
199. Scalleta, Philip J. Foundations of business law / Philip J. Scalleta, jr., George D. Cameron III – 2 nd ed. – Homewood: Boston, 1990. – 924 p.