Гриняк Олег Богданович. Право спільної власності подружжя на житло за законодавством України

Краткое описание

Гриняк Олег Богданович. Право спільної власності подружжя на житло за законодавством України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака. - Київ, 2015.- 234 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ф. Г. БУРЧАКА

На правах рукопису

УДК 347.626:349.442

ГРИНЯК ОЛЕГ БОГДАНОВИЧ

ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ НА ЖИТЛО ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук,
професор, академік НАПрН України,
Заслужений діяч науки і техніки України
ЛУЦЬ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

Київ – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………… 3
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ НА ЖИТЛО
1.1. Житло як об’єкт права спільної власності подружжя …………11
1.2. Поняття та види права спільної власності подружжя на житло……………………………………………………………………………42
Висновки до розділу ……………………………………………………..66
РОЗДІЛ ІІ. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВА СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ НА ЖИТЛО
2.1. Загальна характеристика підстав виникнення права спільної власності подружжя на житло …………………………………………………70
2.2. Первісні підстави виникнення права спільної власності подружжя на житло …………………………………………………………………………79
2.3. Похідні підстави виникнення права спільної власності подружжя на житло …………………………………………………………………………95
Висновки до розділу …………………………………………………… 147
РОЗДІЛ ІІI. ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ПОДРУЖЖЯ НА ЖИТЛО
3.1. Загальна характеристика підстав припинення права спільної власності подружжя на житло ………………………………………………..152
3.2. Поділ житла, що належить подружжю на праві спільної власності………………………………………………………………………. 158
3.3. Інші підстави припинення права спільної власності подружжя на житло ………………………………………………………………………… 168
Висновки до розділу …………………………………………………….197
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………206

ВСТУП
Актуальність теми. Підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом і, як наслідок, зміна економічних векторів розвитку нашої держави поставили питання щодо перегляду основних концепцій правового регулювання відносин в житловій сфері. Право на житло, закріплене ст. 47 Конституції України, є одним з найважливіших прав людини. Проголошуючи це право, законодавець закріпив також обов’язок держави створити умови, за яких кожний громадянин матиме можливість побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Загальна декларація прав людини пов’язує поняття «гідний рівень життя» з наявністю у людини житла. Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у ньому, визнають право кожного на достатній життєвий рівень для нього і його сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг і житло, а також на неухильне поліпшення умов житла (ст. 11). Сприяти реалізації цього права подружжя мають закони та підзаконні акти, прийняті на основі Конституції України. Нормативне підґрунтя забезпечення реалізації права спільної власності подружжя на житло складають акти цивільного, сімейного та житлового законодавства.
Як свідчить аналіз діючого законодавства України, зокрема житлового, чимало його правових норм є такими, які не враховують реалії сьогодення, що не завжди може сприяти належному забезпеченню реалізації житлових прав подружжя. З огляду на це, а також враховуючи існуючі в державі тенденції щодо реформування житлового законодавства, дослідження проблем права спільної власності подружжя на житло на рівні дисертаційного дослідження є актуальним.
Важливість наукового розроблення питань щодо виникнення та припинення права спільної власності подружжя на житло зумовлена також необхідністю врахування позитивного зарубіжного досвіду правового регулювання відносин щодо спільної власності подружжя на житло.
Проблеми права спільної власності на житло загалом та спільної власності зокрема досліджували такі представники цивільного, сімейного, а також житлового права, як О. Є. Аврамова, В. К. Антошкіна, М. П. Апанасюк, Т. О. Ариванюк, Т. П. Базова, І. А. Безклубий, О. А. Беляневич, Т. В. Боднар, В. І. Борисова, В. А. Васильєва, І. В. Венедиктова, О. В. Воронова, М. К. Галянтич, А. Б. Гриняк, С. Ф. Демченко, В. В. Джунь, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, І. В. Жилінкова, Ю. О. Заіка, В. І. Кисіль, Ю. В. Коренга, В. М. Коссак, О. В. Кохановська, Н. С. Кузнєцова, І. М. Кучеренко, О. Д. Крупчан, В. В. Луць, Р. А. Майданик, В. П. Маслов, Є. О. Мічурін, Н. М. Мироненко, Я. В. Новохатська, О. О. Отраднова, Ю. Д. Притика, С. М. Романович, З. В. Ромовська, І. В. Спасибо-Фатєєва, С. О. Сліпченко, І. А. Спасибо, Р. О. Стефанчук, В. І. Труба, Ю. С. Червоний, Є. О. Харитонов, Н. Ю. Христенко, А. А. Фігель, С. Я. Фурса, Я. М. Шевченко, Р. Б. Шишка, О. С. Яворська, В. Л. Яроцький та інші.
Одночасно можна звернути увагу на недостатнє висвітлення окресленої проблематики в сучасній українській правничій літературі, що вплинуло на вибір теми дисертаційного дослідження. Слід відзначити, що в сучасній правовій доктрині комплексні наукові дослідження, які б стосувалися тематики виникнення та припинення права спільної власності подружжя на житло, відсутні. Наслідком цього є недостатня узгодженість закріплених в кодифікованих нормативно-правових актах (ЦК, СК, ЖК) України підходів до регулювання досліджуваних правовідносин, необхідність виявлення можливих колізій та вироблення науково-обґрунтованих пропозицій щодо їх усунення. Це підкреслює актуальність зазначених питань та обумовило вибір теми наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України 25 червня 2013 року (протокол № 6). Дисертаційна робота виконана в межах теми науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України: «Шляхи удосконалення правового регулювання відносин власності в Україні» (номер держаної реєстрації 0113U001117).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні цілісної теоретичної концепції правового регулювання відносин між подружжям з приводу виникнення та припинення права спільної власності на житло, виявленні проблем у застосуванні правових норм у сфері сімейно-майнових відносин, розробленні науково-обґрунтованих пропозицій, що спрямовані на удосконалення правового регулювання відносин спільної власності подружжя на житло.
Для досягнення поставленої мети у дисертації вирішуються такі задачі:
– встановити зміст та ознаки житла як об’єкта права спільної
власності подружжя;
– запропонувати концептуальні підходи щодо удосконалення механізму правового регулювання відносин між подружжям стосовно виникнення та припинення права спільної власності на житло;
– з’ясувати види спільної власності подружжя на житло та встановити
їх особливості;
– запропонувати критерії класифікації підстав виникнення та припинення права спільної власності подружжя на житло;
– виокремити та охарактеризувати підстави виникнення права спільної власності подружжя на житло;
– удосконалити класифікацію договорів, що опосередковують перехід права власності на житло як об’єкт права спільної власності подружжя;
– охарактеризувати підстави припинення права спільної власності подружжя на житло;
– розробити теоретичні пропозиції та практичні рекомендації щодо удосконалення діючого законодавства і судової практики у сфері реалізації права спільної власності подружжя на житло з урахуванням норм ЦК України, міжнародних нормативних актів і практики Європейського Суду з прав людини.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються між подружжям, подружжям та третіми особами щодо виникнення, здійснення та припинення права спільної власності на житло.
Предметом дослідження є право спільної власності подружжя на житло, відповідне національне законодавство України та нормативно-правові акти інших держав, теоретико-методологічні положення та концептуальні підходи щодо права спільної власності подружжя на житло, а також судова практика у справах про спільну власність подружжя.
Методи дослідження. Методологічну і загальнотеоретичну основу дисертаційної роботи склали загальнонаукові методи пізнання соціально-правових явищ та досягнення цивільно-правової науки і чинного законодавства України. Зокрема, для досягнення поставленої мети в процесі дослідження застосовано загальнонауковий діалектичний метод, що використовувався при вивченні формування та розвитку відносин спільної власності як різновиду більш складних суспільних відносин (підрозділ 1.2). Логіко-семантичний метод дав можливість сформулювати ряд визначень і понять, зокрема, при дослідженні житла, нежитлових приміщень, права спільної власності, підстав виникнення та припинення права спільної власності подружжя (розділи 1, 2, 3). За допомогою порівняльно-правового методу було проведено аналіз окремих положень Цивільного кодексу 1963 р. та Цивільного кодексу 2004 р., Кодексу про шлюб та сім’ю 1969 р. та Сімейного кодексу 2004 р., порівняння концепцій, теорій і правової доктрини в цілому (розділи 1, 2, 3). Метод системно-структурного аналізу використовувався при дослідженні співвідношення понять «набуття» та «виникнення» права спільної власності подружжя на житло та «способи» і «підстави» виникнення права спільної власності подружжя на житло (підрозділ 2.1). Догматико-юридичний метод дав можливість провести аналіз норм чинного законодавства, виявити в ньому прогалини, сформулювати пропозиції щодо його вдосконалення.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням проблем виникнення та припинення права спільної власності подружжя на житло в Україні. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
Вперше:
1) обґрунтовано можливість застосування, закріпленого в СК України положення щодо права кожного з подружжя відчужити на користь іншого з подружжя свою частку у праві спільної сумісної власності на житло без її виділу в натурі за аналогією до права спільної часткової власності подружжя на житло;
2) доведено, що здійснення подружжям перетворень будівлі, споруди, яка належить їм на праві спільної власності, які призводять до зміни їхнього призначення і визнання їх внаслідок цього придатними для проживання, є підставою виникнення права спільної власності подружжя на житло;
3) обґрунтовано доцільність застосування у випадках укладення договору міни щодо частки у праві спільної часткової власності на житло положення про право переважної купівлі такої частки. Такий підхід має застосовуватися лише до випадків нерівноцінності вартості обмінюваного житла, оскільки у такому випадку відбувається купівля-продаж частки, вартість якої перевищує вартість житла, що обмінюється.
Удосконалено:
4) підходи щодо розуміння приватизації державного житлового фонду як оплатного правочину, оскільки навіть у випадку безоплатної передачі подружжю квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках подружжя має одержати житлові чеки, які також є платіжними засобами;
5) розуміння договору пожертви як відмінної від договору дарування підстави виникнення у подружжя права спільної власності на житло. Основна відмінність договору пожертви відображається в його меті, яка повинна відповідати призначенню житла;
6) обґрунтування необхідності розуміння поділу житла подружжя як правочину, тобто дії подружжя, спрямованої на припинення їх прав та обов’язків як співвласників житла;
7) додаткові аргументи щодо необхідності внесення змін до діючого законодавства шляхом визнання реприватизації самостійною підставою припинення права спільної власності подружжя на житло.
Дістали подальшого розвитку:
8) обґрунтування на основі аналізу практики Європейського суду з прав людини недоцільності визнання земельної ділянки складовою житла, оскільки земельна ділянка сама по собі не може вважатися житлом;
9) теза щодо доцільності введення в науковий обіг поняття «презумпції житла», яке полягає в тому, що помешкання, в якому проживають люди, слід розглядати як житло. Запропоновано вичерпний перелік винятків – приміщень, які мають формальні ознаки житла, але не повинні визнаватись такими за законом, до яких доцільно віднести: приміщення, надання ознак житла за якими призводить до порушення прав інших осіб та приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом;
10) доведено, що фактичне проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу не створює їх спільної сумісної власності на житло. У цих випадках виникає лише спільна часткова власність осіб, які своєю спільною працею чи за спільні кошти набули житло, тому такі майнові відносини вказаних осіб повинні регламентуватися не сімейним, а цивільним законодавством України;
11) аргументи на користь віднесення договору ренти житла до реальних договорів на тій підставі, що законодавець пов’язує момент виникнення прав та обов’язків сторін (обов’язок щодо сплати рентних платежів, настання ризику випадкового знищення або пошкодження житла) за договором ренти житла з передачею житла платникові ренти.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані:
– у правотворчій діяльності – для удосконалення цивільного, сімейного та житлового законодавства в аспекті регулювання відносин права спільної власності подружжя на житло;
– у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальших науково-теоретичних досліджень відносин спільної власності подружжя на житло;
– у правозастосовчій діяльності судових та інших юрисдикційних органів при вирішенні спорів, що випливають з відносин спільної власності подружжя на житло;
– у навчальному процесі під час викладання навчальних дисциплін «Цивільне право України», «Сімейне право України» та «Житлове право України».
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано на основі особистих досліджень автора, всі сформульовані у ньому положення і висновки обґрунтовано автором особисто. У науковій статті «Окремі аспекти набуття фізичними особами права спільної власності» (А. Б. Гриняк, О. Б. Гриняк) автором особисто запропоновано здійснювати поділ підстав виникнення права спільної власності за критерієм правонаступництва, як більш універсального критерію, запропоновано термін «набуття» права власності вживати під час характеристики способів набуття права спільної власності, а термін «виникнення» – підстав виникнення такого права, що становить 50 % обсягу публікації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України.
Положення та результати дослідження були апробовані у виступах на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та круглих столах, зокрема на: Науково-практичній конференції «Договірне регулювання суспільних відносин. Статика та динаміка відносин власності» (м. Запоріжжя, 30 травня 2014 р.); Міжнародній науковій координаційній нараді «Інформаційні проблеми комп’ютерних систем, юриспруденції, енергетики, економіки, моделювання та управління (ICSM-2014)» (м. Тернопіль, 01–06 липня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті Ч. Н. Азімова «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 7 червня 2014 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених і студентів «АЕРО-2014. Повітряне і космічне право» (м. Київ, 20 листопада 2014 р.); Круглому столі, присвяч. пам’яті Ч. Н. Азімова «Сучасні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 19 грудня 2014 р.); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті В. П. Маслова «Актуальні проблеми приватного права» (м. Харків, 27 лютого 2015 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 12 наукових роботах, зокрема у 5 статтях у наукових журналах і збірниках, що входять до переліку фахових наукових видань, затверджених МОН України, 1 статті у науковому періодичному виданні іншої держави та тезах 6 доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, що містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 234 сторінки. Список використаних джерел містить 277 найменувань та викладений на 28 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у полягає у виявленні та теоретичній розробці основних проблем права спільної власності подружжя на житло на основі чинного законодавства та судової практики. За результатами проведеного дослідження автором сформульовані наступні найважливіші положення та пропозиції наукового і практичного характеру. Зокрема:
1. Запропоновано у вузькому розумінні під поняттям «житло» розуміти як жилий будинок, інше жиле приміщення, яке є пристосованим для життя та має спільні функціональні ознаки, а у широкому – всі інші об’єкти, крім нежилих приміщень, які є пристосованими для проживання у ньому або тимчасовому перебуванню у них.
2. На основі аналізу практики Європейського Суду з прав людини встановлено, що вищезазначений судовий орган при розгляді справ, пов’язаних з встановленням місця проживання, виходить з розуміння житла як життєвого простору, а не майна (речі).
3. Встановлено, що у чинному законодавстві поняття «житло» застосовується: а) як родове поняття, що охоплює всі види житла (квартири, житлові будинки тощо), які можуть бути об’єктом права власності чи договору найму житла; б) як частина житлового будинку (квартира, кімната в багатоквартирному будинку); в) як облікова категорія поряд з житловим будинком.
4. Встановлено, що приміщення у житловому будинку, які не належать до житлового фонду, хоча і визнаються нежитловими приміщеннями, можуть бути зареєстровані як об’єкти нерухомості. А підсобні приміщення (кухня, ванна кімната, санвузол, коридор тощо) не можуть бути житлом і не підлягають державній реєстрації, оскільки вони не призначені для належного проживання там фізичних осіб, а становлять лише додаток до основної жилої площі.
5. При аналізі питання щодо виникнення права спільної власності на житло у осіб, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, обґрунтовано доцільність застосування при вирішенні питання про набуте ними майно за час їхнього спільного проживання, норм ЦК, а не СК України про спільну власність, оскільки у таких випадках виникає лише спільна часткова власність осіб, які своєю спільною працею чи за спільні кошти набули житло.
6. Встановлено, що подружжя вправі розпоряджатися житлом, що є їх об’єктом права спільної сумісної власності, за взаємною згодою. При цьому у разі укладення договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, що не виключає права дружини або чоловіка звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Тобто у разі укладення договорів щодо спільного житла одним з подружжя без згоди іншого той з подружжя, чию згоду не було отримано, вправі у судовому порядку вимагати визнання такого договору недійсним.
7. Підтримано висловлену в юридичній літературі тезу, що моментом виникнення права спільної власності подружжя на збудоване ними житло є момент державної реєстрації відповідного права. Разом з тим обґрунтовано доцільність закріплення на законодавчому рівні права суду у разі виникнення спорів з метою уникнення зловживань та порушень житлових прав подружжя визнавати право спільної власності подружжя на житло з моменту завершення будівництва чи введення його в експлуатацію.
8. Встановлено, що право спільної власності на самочинно збудоване житло може бути за рішенням суду визнане за подружжям, які здійснили самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їм відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку подружжю під уже збудоване нерухоме майно.
9. Обґрунтовано, що добросовісність як умова виникнення права спільної власності подружжя на житло за набувальною давністю вимагається тільки на момент самого заволодіння житлом, а не протягом усього строку володіння, оскільки ч. 1 ст. 344 ЦК України вказує на ознаку добросовісності тільки щодо заволодіння майном.
10. Встановлено, що право спільної власності подружжя на житло за набувальною давністю набувається за рішенням суду. Водночас доведено, що рішення суду у цьому випадку є правовстановлюючим документом, а не підставою виникнення права спільної власності подружжя на житло, оскільки підставою виникнення права спільної власності подружжя на житло, згідно зі ст. 344 ЦК України, є набувальна давність, а рішенням суду лише підтверджується (засвідчується) дотримання її умов.
11. Запропоновано доповнити розроблену в науці систему договорів, що опосередковують перехід права власності на житло як об’єкт права спільної власності подружжя, такими договорами, як договір застави (іпотеки), договір пожертви, договір найму житла з викупом, спадковий договір, а також шлюбний договір Така позиція ґрунтується на аналізі положень актів цивільного законодавства про договірне врегулювання права власності та сімейних правовідносин.
12. Запропоновано авторське визначення поняття державної реєстрації прав подружжя на житло як складний (змішаний) фактичний склад набуття права власності на житло, що базується на сукупності юридичних фактів цивільно-правового (факт укладення договору) та публічно-правового (факт державної реєстрації) характеру, та визначає комплексність публічно-правового регулювання приватно-правових відносин.
13. Враховуючи вимоги ст. 334 та 722 ЦК України встановлено, що право спільної власності подружжя на житло на підставі договору дарування йому житла виникає з моменту державної реєстрації цього права, оскільки передбачені ч. 4 ст. 722 ЦК України моменти прийняття дарунка і виникнення права власності на нього стосуються рухомих речей (наприклад, транспортних засобів чи тварин), а не житла чи іншого нерухомого майна.
14. Встановлено, що відмінність договору міни житла від обмі¬ну жилими приміщеннями полягає в тому, що до¬говір міни засвідчує перехід права власності на житло, а за договором обмі¬ну жилими приміщеннями відбувається пе¬рехід права користування між наймачами житлового приміщення.
15. Обґрунтовано недоцільність виокремлення викупу квартири у житлово-будівельного (житлового) кооперативу як самостійну підставу виникнення права спільної власності подружжя на житло, оскільки насправді має місце виникнення відповідного права подружжя на підставі договору купівлі-продажу, що має певні особливості. Зокрема, придбання житла відбувається у юридичної особи, подружжя може набути право спільної власності лише на квартиру, а не на житловий будинок. Принаймні редакція ч. 3 ст. 384 ЦК України підштовхує саме до такого висновку.
16. Доведено, що подружжя набуває право спільної власності на житло, приватизоване з державного чи комунального житлового фонду, з моменту державної реєстрації цього права. Такий висновок ґрунтується на системному тлумаченні норм, закріплених у ст. 8 та 334 ЦК України, ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та п. 23 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.
17. Під припиненням права спільної власності подружжя на житло запропоновано розуміти абсолютну і безповоротну втрату правового зв’язку між подружжям як співвласниками і належним їм на праві спільної власності житлом внаслідок дії чи настання різноманітних юридичних фактів (правочинів, рішень суду, подій тощо). Таке розуміння припинення права спільної власності на житло є обґрунтованим та відповідає закріпленим у законі положенням.
18. Запропоновано підстави припинення права спільної власності подружжя на житло класифікувати на: а) добровільне припинення права спільної власності на житло; б) втрата права спільної власності на житло за об’єктивних обставин; в) примусове вилучення у подружжя його житла. За джерелами правового регулювання та порядком припинення права власності на підстави, які передбачені: а) ЦК України; б) СК України; в) іншими законами (земельним законодавством та законами про охорону культурної спадщини тощо). Водночас доведено, що такий поділ підстав припинення права спільної власності подружжя на житло є умовним, оскільки майже усі підстави припинення права власності передбачені у ЦК України, а в інших законах встановлено лише особливості та порядок припинення зазначеного права.
19. Обґрунтовано, що інтереси сім’ї при зверненні стягнення на житло подружжя за невиконаними зо¬бов’язаннями є для законодавця пріоритетними і право спільної власності подружжя на житло не може бути необґрунтовано припинено, виходячи зі змісту ч. 1, 2 ст. 73 СК України, за якою стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
20. Встановлено, що у разі реквізиції житла подружжя може вимагати взамін надання їм іншого житла, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване житло збереглося, подружжя має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення житла подружжю у них поновлюється право спільної власності на це житло, одночасно вони зобов’язані повернути грошову суму або річ, яка була ними одержана у зв’язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання свого житла. На основі цього доведено, що у разі примусового припинення права спільної власності подружжя на житло шляхом його реквізиції законодавець передбачив певні гарантії, зокрема надання іншого житла замість реквізованого або відшкодування його вартості.
21. Встановлено, що якщо подружжя проживає у сільській місцевості і має на утриманні дітей чи інших осіб, які потребують утримання, то житло, яке їм належить на праві спільної власності, не може бути конфісковане, за умови, що подружжя та їх сім’я постійно в ньому проживають.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аверьянова М. В. Защита добросовестного приобретателя в российском гражданском праве: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / М. В. Аверьянова. – М., 2001. – 32 с.
2. Аверьянова М. В. О некоторых проблемах положения добросовестного приобретателя: история и современность / М. В. Аверьянова // Государство и право на рубеже веков (материалы всероссийской конференции). Гражданское право. Гражданский процесс. – М., 2001. – С. 3 – 36.
3. Актуальні проблеми методології приватного права: колективна монографія / За заг. ред. О. Д. Крупчана. – К.: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України, 2005. – 266 с.
4. Амеліна А. С. Поняття та ознаки спадкового договору / А. С. Амелина // Право та управління. – 2011. – № 1. – С. 17 – 23.
5. Андреев В. К. О праве частной собственности в России (критический очерк) / В. К. Андреев. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 184 с.
6. Аномалії в цивільному праві України: навч. – практ. посібник // Відп. ред. Р. А. Майданик. – К.: Юстініан, 2007. – 912 с.
7. Антокольская М. В. Семейное право / М. В. Антокольская. – М., 1996. – 187 с.
8. Апанасюк М. П. Особливості правового врегулювання недоторканості житла / М. П. Апанасюк // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали наук.-практ. конф., 31 травня 2008 р., Харків : Харк. нац. ун-т внутр. справ, 2008. – С. 145–147.
9. Ариванюк Т. О. Правове регулювання відносин власності між подружжям: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т. О. Ариванюк. – К., 2002. – 191 с.
10. Базова Т. П. Договір найму житла // Цивільне право України: Підручник: У 2 кн. / О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Д. В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; За ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 150–158.
11. Бандурка І. В. Цивільно-правові основи приватизації житла в Україні: автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.03 / І. В. Бандурка – Х., 1998. – 23 с.
12. Бару М. И. Договорное обязательство о содержании // Ученые записки. / М. И. Бару. – [вып. 3]. – Харьков: Издание Харьковского юридического института имени Л. М. Кагановича, 1948. – 196 с.
13. Басин Е. В., Гонгало Б. М., Крашенинников П. В., Шамузафаров А. Ш. Современная жилищная политика в России. Комментарий к закону об основах федеральной жилищной политики / Е. В. Басин, Б. М. Гонгало, П. В. Крашенинников, А. Ш. Шамузафаров. – М., 1993. – 229 с.
14. Басин Ю. Г. Вещные права на жилище / Ю. Г. Басин // Избранные труды по гражданскому праву. – СПб.: Юридический центр пресс, 2003. – С. 297 – 306.
15. Безсмертна Н. В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Н. В. Безсмертна. – К. 2001. – 19 с.
16. Белов В. А. Гражданское право: Общая и особенная части: Учебник / В. А. Белов. – М.: АО «Центр ЮрИнфор», 2003. – 959 с.
17. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: Монографія / С. М. Бервено. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
18. Бобрик В.І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. І. Бобрик. – К., 2004. – 207 с.
19. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – [изд. доп., испр.] – М.: Статут, 2002. – 700 c.
20. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М.: Статут, 1997. – 681 с.
21. Бронер Д. Л. Статистика жилищного и коммунального хозяйства / Д. Л. Бронер. – М., 1979. – 180 с.
22. Васильченко В. Спадковий договір: деякі міркування з приводу нормотворчості / В. Васильченко // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 34 – 37.
23. Васильченко В. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права / В. Васильченко // Право України. – 2003. – № 7. – С. 137 – 140.
24. Васьковський, Е. В. Учебник гражданского права / Е. В. Васьковський. – М.: Статут, 2003. – 382 с.
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / [уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел]. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Slovnyk.net). – Режим доступу до ресурсу: http://www.slovnyk.net.
27. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебн. для юрид. вузов. 3-е изд. / А. Б. Венгеров. – М. : Юриспруденция, 2000. – 528 с.
28. Винник Б. Поняття «житло» в законодавстві України та його правове значення / Б. Винник // Юридичний журнал «Юстиніан». – 2005. – №3. – С. 26 – 30.
29. Витрикуш Д. Інтелектуальна будівля. Поняття і принципи / [Електронний ресурс] / Д. Витрикуш. – Компанія «Hi-Tech House». – Режим доступу до ресурсу : http://rozum-domu.at.ua/publ/1-1-0-139.
30. Воронова О. В. Підстави набуття права власності на житло: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. В. Воронова. – К., 2005. – 210 с.
31. Гаврилов Е. Преимущественное право покупки / Е. Гаврилов. – Российская юстиция. – 2001. − № 2. – С. 16 – 17.
32. Галянтич М. К. Приватноправові засади реалізації житлових прав громадян в Україні: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.03 / М. К. Галянтич. – К., 2007. – 479 с.
33. Галянтич М. К. Приватноправові засади реалізації житлових прав громадян в Україні: автореф. дис. … докт. юрид. наук: 12.00.03 / М. К. Галянтич. – Київ, 2008. – 40 с.
34. Гиллоу (Gillow) против Соединенного Королевства от 24 ноября 1986 года / [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://www.srji.org/resources/search/41/
35. Глинщикова Т. В. Право общей собственности на здания: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т. В. Глинщикова. – Краснодар, 2004. – 230 с.
36. Голландская правовая культура / Отв. ред. В. В. Бойцова и Л. В. Бойцова. М.: Изд-во "Легат". – 1998. – 592 с.
37. Голодный М. А., Сиволобова Г. С. Комментарий к Правилам учета граждан, наждающихся в улучшении жилищных условий, и предоставления им жилых помещений в Украинской ССР./ М. А. Голодный, Г. С. Сиволобова – К.: Политиздат Украины. – 1987.– 177 с.
38. Гом’єн Д. Короткий путівник по Європейській конвенції з прав людини / Д. Гом’єн; [перекл. з англ. Т. Іваненко та О. Павличенка]. – Львiв: Кальварiя, 1998. – 172 с.
39. Горобець Н. О. Право на недоторканність житла: цивільно-правовий аспект: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Н. О. Горобець. – Харків, 2010. – 199 с.
40. Гостюк В. І. Цивільно-правові договори з цінними паперами за законодавством України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / В. І. Гостюк. – К., 2005. – 18 с.
41. Гражданский кодекс Российской Федерации / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakonrf.info/gk/
42. Гражданское право / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект. – Ч. 1. – 1997.– 625 с.
43. Гражданское право. Том 1. Учебник: Издание пятое, переработанное и дополненное / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: «ПБОЮЛ Л. В. Рожников», 2001. – 632 с.
44. Гражданское право: учебник. / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – Ч. 2. – 784 с.