Гузь Євгенія Валеріївна. Рухоме майно як об'єкт цивільних правовідносин

Краткое описание

Гузь Євгенія Валеріївна. Рухоме майно як об'єкт цивільних правовідносин.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2015.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ГУЗЬ ЄВГЕНІЯ ВАЛЕРІЇВНА
УДК 347.3

РУХОМЕ МАЙНО ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Яроцький Віталій Леонідович,
доктор юридичних наук, професор

Харків – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………………... 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО РУХОМОГО МАЙНА ЯК ОБ’ЄКТА ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН………………………………....11
1.1Правова природа рухомого майна…………………………………………..11
1.2.Співвідношення категорій «майно» та «річ» у цивілістиці ………………32
1.3.Класифікація рухомих речей ……………………………………………….48
Висновки до першого розділу…………………………………………………..68
РОЗДІЛ 2 ВЧИНЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО РУХОМОГО МАЙНА ……73
2.1.Загальні підстави участі об’єктів рухомого майна у цивільному обороті 73
2.2.Вчинення правочинів щодо передачі рухомого майна у власність………92
2.3.Вчинення правочинів щодо передачі рухомого майна у тимчасове користування ....……………………………………………………………………….109
Висновки до другого розділу………………………………………………….128
РОЗДІЛ 3 ЗАХИСТ ПРАВ УЧАСНИКІВ ПРАВОВІДНОСИН, ОБ’ЄКТОМ ЯКИХ Є РУХОМЕ МАЙНО…………………………………………………..134
3.1.Загальні положення про захист прав учасників цивільних правовідно-син, об’єктом яких є рухоме майно………………………………134
3.2.Речово-правові способи захисту прав власників рухомого майна……...150
3.3.Захист прав на рухомі речі у змішаних (речово-зобов’язальних) правовід-носинах……………………………………………………………………….....171
Висновки до третього розділу………………………………………………....186
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...201

ВСТУП
Актуальність теми. Цивільний оборот рухомого майна характеризується значно більшою оперативністю, ніж нерухомого. У зв’язку з цим об’єкти рухомого майна представлені у набагато більшій різноманітності форм, ніж нерухомість, а тому здатні задовольнити широкий діапазон інтересів учасників цивільних відносин. Багато науковців дотримуються позиції, що особливий правовий режим нерухомої речі пов'язаний з їх високою вартістю. Проте слід зазначити, що деякі об’єкти рухомого майна можуть бути значно дорожчими за ціною ніж нерухомого, зокрема, якщо ними є витвори мистецт-ва, прикраси, валютні цінності тощо. Наведене дає змогу стверджувати, що основу розмежування рухомого та нерухомого майна становлять саме фізич-ні властивості відповідних об’єктів, а також окремі вимоги законодавства до їх цивільного обороту, що в цілому дають підстави відрізняти правові режими відповідних груп об’єктів правовідносин і встановлюють особливі вимоги до виникнення, переходу та припинення прав на них.
Незважаючи на те, що система об’єктів рухомого майна задовольняє досить широке коло суспільних потреб, вчені-цивілісти обійшли своєю увагою розгляд їх цивільного обороту в комплексному розрізі, у зв’язку з чим відповідна проблематика наразі є малодослідженою. Зокрема, досить багато праць присвячено науковому аналізу особливостей нерухомого майна як об’єкта цивільних правовідносин, а також дослідженню цивільного обороту окремих рухомих речей, зокрема, цінних паперів, грошей, автомобільного транспорту тощо. Таким чином, питання рухомого майна як об’єкта цивільних правовідносин і елемента вітчизняного цивільного обороту потребу-ють комплексного і системного наукового дослідження, що сприятиме формулюванню цілісного і завершеного погляду на їх правову природу.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні юридичної природи та правового режиму рухомого майна, особливостей участі рухомого майна у цивільному обороті, а також специфіки захисту прав учасників цивільних правовідносин, об’єктом яких є рухоме майно.
Поставлена мета зумовлює наступні завдання наукового пошуку:
- охарактеризувати рухоме майно як об’єкт цивільних правовідносин, визначити його правову природу;
- з’ясувати особливості теоретичних підходів до співвідношення категорій «майно» та «річ» у цивілістиці;
- визначити загальні підстави участі об’єктів рухомого майна у цивільному обороті;
- розглянути особливості вчинення правочинів, що опосередковують перехід рухомого майна у власність або володіння та користування учасників цивільного обороту;
- надати характеристику цивільно-правових способів захисту прав та законних інтересів учасників речових та змішаних правовідносин з приводу рухомого майна.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають із приводу переходу у власність або володіння рухомого майна.
Предметом дослідження є рухоме майно як об’єкт цивільних правовідно-син.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи виступають діалектичний метод, метод аналізу та синтезу, та інші методи і прийоми наукового пізнання. Зокрема, методи аналізу та синтезу було використано для дослідження природи рухомого майна як об’єкта цивільних правовідносин (підрозділи 1.1 – 1.3), проведення характеристики способів захисту учасників правовідносин предметом яких є рухоме майно (підрозділи 3.1 – 3.3). Структурно-функціональний метод дозволив визначити передумови перебування рухомих речей в цивільному обороті (підрозділ 2.1), охарактеризувати правомочності володільця речових прав на об’єкти рухомого майна щодо їх захисту (підрозділ 3.1), провести групування правочинів щодо передачі рухомого майна у власність (підрозділів 2.2) та у тимчасове користування (підрозділ 2.3).
Використання логіко-системного методу сприяло формулюванню визначення рухомого майна (підрозділ 1.1). правового режиму рухомого майна (підрозділ 1.2), захисту прав на рухоме майно (підрозділ 3.1) тощо. Крім того, в процесі проведення дослідження було використано герменевтичний метод, який дав змогу проаналізувати положення законодавства, судову практику та практику правозастосування у сфері обороту рухомих речей, визначити їх особливості та характерні риси.
Науково-теоретичну базу вивчення цивільного обороту рухомого майна становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених юристів зокрема: М. М. Агаркова, Ч. Н. Азімова С. С. Алексєєва, О. І. Антонюка, Т. О. Ариванюка, А. З. Баранюка, І. А. Безклубого, Т. В. Боднар, І. В. Болокан, В. І. Борисової, М. І. Брагінського, В. А. Васильєва, І. В. Венедіктової, В. В. Вітрянського, Н. В. Вороніна, М. К. Галянтича, Ю. С. Гамбарова, А. Б. Гриняка, С. Д. Гринько, Д. Д. Грімма, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, М. В. Домашенко, М. М. Дякович, І. В. Жилінкової, О. В. Жилінкової, Ю. О. Заїки, О. С. Іоффе, І. С. Канзафарової, Т. С. Ківалової, М. В. Коссака, О. В. Кохановської, О. О. Красавчикова, М. В. Краснова, Н. С. Кузнєцової, О. А. Кузнєцова, В. І. Курило, Є. О. Крашеніннікова, В. А. Кройтора, І. М. Кучеренка, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Н. І. Майданик, Д. І. Мейєра, І. П. Малютіної, Є. О. Мічуріна, О. О. Отраднової, С. О. Погрібного, І. О. Покровського, В. Д. Примак, К. П. Пейчева, О. П. Печеного, О. М. Родіонова, Я. М. Романюка, З. В. Ромовської, О. І. Сафончик, В. І. Синайського, К. І. Скловського, С. О. Сліпченка, А. В. Соловйова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Р. О. Стефанчука, Є. О. Суханова, В. І. Труби, К. А. Флейшиць, С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Н. Ю. Христенка, Ю. Ю. Цал-Цалко, Ю. І. Чалого, Я. М. Шевченко, А. О. Шевиріна, Р. Б. Шишки, С. І. Шимон, О. С. Яворської, А. С. Яковлєва, В. Л. Яроцького та інших.
Нормативною основою написання роботи є положення Конституції України, Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Законів України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», «Про Національний банк України», «Про охорону культурної спадщини», «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», «Про авторське право і суміжні права», «Про фінансовий лізинг», «Про виконавче провадження», «Про заставу» та інші.
Наукова новизна одержаних результатів. Новизна результатів дисертації полягає в тому, що вона є однією з перших комплексних науково-дослідних робіт, в якій надається визначення правової природи рухомого майна як об’єкта цивільних правовідносин, визначаються особливості встановленого для нього правового режиму та специфіка участі у цивільному обороті. У ході дослідження було отримано такі основні наукові результати:
уперше:
– визначено, порядок встановлення законності володіння рухомою річчю у разі неправомірного "подвійного" її відчуження власником декільком іншим учасникам цивільного обороту; обґрунтовано, що внаслідок конкуренції прав визначення переважності правомочностей набувачів на рухому річ залежить не тільки від першості набуття ними суб'єктивного права, а й від характеру, змісту та обсягу відповідних суб’єктивних прав, якими наділені конкурентні учасники правовідносин (право власності та інше речове право, речове і зобов’язальне право тощо); доведено, що права особи, яка набула відповідне майно раніше, і яке супроводжується фактичним володінням таким майном, мають пріоритети захисту;
– обґрунтовано, що крім матеріальності, переміщуваності, оборотоздатності й вартісного характеру всім різновидам рухомого майна властива ознака предметної автономії, врахування якої дозволяє характеризувати його як відокремлене (фізично або юридично) від інших об'єктів цивільних прав оборотоздатне матеріальне благо, на яке поширюється правовий режим відповідного різновиду рухомого майна;
– доведено, що захист прав на рухомі речі від будь-яких незаконних посягань підлягає розгляду не як окреме суб'єктивне цивільне право, а як одна із його правомочностей поряд із правами на власні дії та на чужі дії; наведено аргументи на користь того, що ця правомочність, хоча і тяжіє до набуття характеру самостійного права, проте не має необхідного для цього рівня автономності, виконуючи роль забезпечувального елемента змісту кожного суб'єктивного цивільного права;
– розмежовано юрисдикційні та неюрисдикційні способи індивідуальної охорони цивільних прав та законних інтересів учасників цивільного обороту рухомого майна; визначено, що юрисдикційними способами є дії компетентних органів державної влади та/або місцевого самоврядування, спрямовані на недопущення порушень прав та законних інтересів відповідних осіб стосовно такого майна, що вчиняються з використанням превентивних засобів та в рамках проведення організованих заходів загального або індивідуального характеру чи у судовому порядку; неюрисдикційну індивідуальну охорону запропоновано розглядати як використання превентивних засобів, а також вжиття відповідних заходів з метою недопущення порушень прав та законних інтересів стосовно рухомого майна, здійснюються учасниками цивільних правовідносин самостійно без звернення до компетентних органів державної влади та/або місцевого самоврядування;

удосконалено:
– визначення правового режиму окремих різновидів рухомого майна як нормативно закріпленого щодо кожного об’єкта рухомості порядку правового регулювання цивільних відносин щодо набуття, передачі, здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав учасників цивільного обороту на відповідний матеріальний об’єкт цивільних прав;
– наукові положення щодо правової природи цінних паперів та грошей як різновидів матеріальних благ, на які поширено правовий режим рухомих речей як оборотоздатних об’єктів цивільних прав; доведено, що віднесення бездокументарних цінних паперів та безготівкових грошей до різновидів рухомих речей пов’язується з їх правовим режимом і потенційною здатністю бути втіленими в матеріально-просторову форму (документарна форма цінних паперів та готівкова форма грошей);
– положення щодо того, що з огляду на існування в цивільному обороті речей, на які поширено правовий режим нерухомості (повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації), просторова переміщуваність не може розглядаються як єдиний критерій розмежування рухомих та нерухомих речей; доведено, що просторова переміщуваність у сучасних умовах може розглядатися виключно в аспекті корисних властивостей речі і визначатися як здатність рухомої речі бути використаною за її цільовим призначенням лише з урахуванням її можливості бути вільно переміщуваною у просторі;
– правові підстави на розмежування обтяжень права власності на рухоме майно та його обмежень у зв’язку з встановленням похідних речових прав стосовно нього; обґрунтовано, що таке розмежування проводиться за критеріями суб’єктної спрямованості та наслідків відповідних дій; визначено, що похідні речові права на рухоме майно наділяють свого носія окремими правомочностями власника шляхом їх тимчасового переходу від останнього, у той час як обтяження лише обмежують (блокують) окремі правомочності власника без наділення ними інших учасників цивільного обороту; доведено, що наслідком встановлення похідних речових прав є тимчасова неможливість реалізації його власником правомочностей володіння та користування, тоді як наслідком встановлення обтяжень вважаються правомочності розпорядження, хоча факультативним наслідком обтяжень може виступати блокування правомочностей власника щодо володіння та користування майном;
набули подальшого розвитку:
– положення щодо критеріїв та меж подільності рухомих речей; доведено, що в основу подільності індивідуально визначених рухомих речей покладено кумулятивний критерій, який позначає можливість окремих складових складної рухомої речі бути використаними для задоволення потреб учасників цивільного обороту в частині, меншій за можливості, що забезпечуються складною річчю в цілому;
– цивілістичні підходи щодо умов, які визначають здатність рухомих речей перебувати в цивільному обороті; з’ясовано, що такими умовами стосовно рухомих речей є: по-перше, фізичне існування речі; по-друге, встановлення стосовно такої речі відповідного правового режиму, по-третє, потенційна можливість переходу її у власність інших учасників цивільного обороту; обґрунтовано, що відсутність хоча б однієї з наведених умов унеможливлює розгляд відповідного матеріального блага як різновиду рухомих речей, на які поширюється правовий режим оборотоздатних матеріальних об'єктів цивільних прав;
– підходи до вирішення питання щодо умов застосування прогібіторного позову; визначено, що такими умовами є перебування речі у власника, наявність реальної загрози порушення права власника іншими особами у майбутньому, а також початок вчинення дій, які можуть порушити право власності у майбутньому, немає законних підстав (припису закону, договору сторін тощо); обґрунтовано, що реальність загрози для використання прогібіторного позову має розглядатися як її невідворотність інакше як допустимими законом способами захисту, оскільки в іншому випадку існує ризик необґрунтованого застосування відповідних захисних механізмів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані, зокрема, у науково-дослідницькій сфері – для подальших досліджень природи окремих рухомих речей та особливостей їх цивільного обороту; у законотворчій діяльності – для вдосконалення положень ЦК України, зокрема статей 388, 770, 788 тощо; у правозастосовній діяльності – для використання суб’єктами правозастосування та правореалізації при вирішенні конкретних практичних ситуацій, судами – при розгляді відповідних категорій справ; у навчально-методичному процесі – при викладанні навчальної дисципліни «Цивільне право» та при підготовці підручників і науково-практичних, навчально-методичних посібників.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру, що містяться в дисертації, обговорювалися на засіданні кафедри цивільного права № 2 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, а також були оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми цивілістики» (м. Харків, 21 грудня 2012 року), «Сучасні проблеми цивілістики» (м. Харків, 20 грудня 2013 року), «Актуальні проблеми науки і практики цивільного, житлового та сімейного права» (м. Харків, 15 лютого 2013 року), «Проблеми розвитку юридичної науки в дослідженнях молодих учених» ( м. Харків, 18 квітня 2013р.), «Становлення громадянського суспільства в Україні: нормативно-правове підґрунтя» (м. Дніпропетровськ, 02 червня 2013 року), «Пріоритети розвитку юридичних наук у ХХI столітті»(м. Одеса, 07 – 08 червня 2013 року), «Сучасні проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 19 грудня 2014 року).
Публікації. Основні результати дослідження відображено у дванадцяти наукових публікаціях, серед яких дві статті надруковано у наукових фахових виданнях України, три статті – у виданнях інших держав, з напряму, з якого підготовлено дисертацію і сім тез доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні юридичної природи та правового режиму рухомого майна, особливостей участі рухомого майна у цивільному обороті, а також специфіки захисту прав учасників цивільних правовідносин, об’єктом яких є рухоме майно.
Найбільш важливі серед них наступні:
1. Об’єкти рухомого майна складають масив підстав виникнення майнових відносин між учасниками цивільного обороту. На відміну від нерухомих речей, створення яких є досить тривалим, введення в цивільний оборот рухомого майна відбувається набагато швидше. Крім того, оборот рухомого майна є набагато оперативнішим, адже на відміну від нерухомості, яка придбавається учасниками цивільного обороту в середньому декілька разів за все життя, рухоме майно може набуватися у власність по декілька разів протягом однієї доби. Визначальною рисою правовідносин з приводу такого майна вважається те, що на відміну від нерухомості, яка має чітко визначені типи й лише два цільових призначення (житлове та нежитлове), рухоме майно має дуже багато різновидів і призначень, починаючи від задоволення елементарних природних потреб людини, наприклад харчування, і завершуючи забезпеченням міновості цивільного обігу, якщо таким майном виступають гроші як законний платіжний засіб.
2. Питання розмежування рухомого та нерухомого майна в цивільному обороті є досить актуальним переважно у зв’язку з тим, що положеннями законодавства запроваджується можливість поширення на рухомі речі правового режиму нерухомості, а сучасні технології дозволяють переміщувати у просторі традиційні нерухомі речі, наприклад житлові будинки та споруди. У зв’язку з цим розмежування рухомого та нерухомого майна проводиться на підставі фізичного та юридичного критеріїв. Фізичний визначається переміщуваністю майна у зв’язку з чим переміщувані у простої речі та інші матеріальні об’єкти правовідносин є майном рухомим, у той час як непереміщувані – нерухомими. У свою чергу за юридичним (формальним) критерієм нерухомим майном, є таке, яке визначене нерухомим положеннями законодавства навіть при фізичний можливості його переміщування у просторі. Тобто нерухомим з формальної точки зору є майно, на яке поширено правовий режим нерухомості.
У зв’язку з тим, що визначені в статті 181 ЦК України критерії нерухомого майна є занадто звуженими і виключають з кола таких об’єктів будинки, будівлі та споруди, що можуть бути переміщені у просторі, розмежування рухомого та нерухомого майна відбувається на підставі комплексного критерію, який передбачає, що рухомим майном є речі, які вільно переміщуються у просторі, а нерухомі – речі, переміщення яких у просторі є неможливим, а також речі, визначені нерухомими положеннями законодавства. При цьому в такому поділі поширення правового режиму нерухомості на рухомі речі не робить такі речі нерухомими, а лише встановлює певні особливості їх цивільного обороту зі збереженням їх рухомої природи.
3. Категорії «майно», «рухоме майно» та «речі» співвідносяться між собою як загальне, часткове та особливе. Загальним є «майно», яке позначає права та обов’язки учасників цивільного обороту тим, самим обмежуючи коло об’єктів, які належать відповідним суб’єктом і складають його активи. Поняттям майно охоплюється як рухоме так, і нерухоме майно, яке належить певній особі на праві власності або іншому речовому праві. Шо стосується категорії «рухоме майно», то воно поєднує в собі об’єкти цивільних правовідносин, які вільно переміщуються у просторі і можуть бути об’єктами цивільних правовідносин.
Наведена категорія охоплює як речі, тобто предмети матеріального світу, так і суб’єктивні права, зокрема, права вимоги, з приводу яких можуть виникати права та обов’язки. Найменшою за понятійним змістом з аналізованих категорій є «речі», які, тим не менше, поділяються на речі тілесні та речі безтілесні. Тілесними речами є традиційні опредметнені об’єкти матеріального світу, які мають тілесну форму, тобто певні фізичні властивості, зокрема, фізичну стабільність і представлені у формі предметів, яких можна торкнутися. Водночас, безтілесними речами виступають речові права на об’єкти цивільних правовідносин (на речі), а також об’єкти правовідносин, які можуть трансформуватися з безтілесної (умовної) у тілесну (фактичну) форму. Безтілесними речами є права оренди, суперфіцію, сервітуту, право володіння тощо, а також бездокументарні цінні папери та безготівкові гроші.
Безтілесні речі переходять у власність між учасниками цивільного обороту в тому ж порядку, що й речі тілесні, а тому можуть бути предметом договорів, спрямованих на відчуження або передачу відповідного об’єкта у користування.
4. Рухоме майно є об’єктом цивільних правовідносин, що може вільно переміщуватись у просторі без зміни його призначення. Наділений суспільною та економічною цінністю і віднесений до такого майна відповідно до положень законодавства або за своєю природою.
Тілесні речі як різновид рухомого майна класифікуються за критерієм складу на прості та складні, а за критерієм подільності на подільні та неподільні. Простими речами є одноелементні предмети, що є фізично цільними (нерозмежовуваними) та використовуються за цільовим призначенням без обов’язкового використання інших речей. У свою чергу складними речами є кумулятивне поєднання простих речей за формальними ознаками, наприклад цільовим призначенням, або за функціональними можливостями, тобто здатністю в сукупності породжувати якості, що не дорівнюють якостям простої сукупності всіх складових.
Подільними речами є такі, внаслідок дій з якими утворюються дві або більше речей, що мають менші просторові властивості ніж річ, яка поділяється зі збереженням цільового призначення речі, яка поділяється. Як правило, подільними є родові речі, а саме сукупність речей одного виду поділ яких здійснюється шляхом зменшення маси однієї речі за рахунок збільшення новоутвореної речі. Неподільними є речі, що не можуть бути поділені на дві чи більше речей зі збереженням цільового призначення речі, яка поділяється.
5. Рухоме майно виступає в цивільному обороті в рамках презумпції оборотоздатності. Ця властивість визначає місце рухомого майна в системі цивільно-правових відносин, які полягають в тому, що рухома річ може відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої. Оборотоздатність об’єктів рухомого майна в цивільному обороті визначається об’єктоздатністю та перебуванням майна у праві власності. Об’єктоздатність тілесних речей визначається їх споживчою цінністю тобто можливістю задоволення інтересів учасників цивільного обороту. Об’єктоздатність безтілесних речей, зокрема бездокументарних цінних паперів, безготівкових коштів та речових прав на об’єкти рухомого майна визначається зв’язком особи, у власність або володіння якої знаходиться такі речу з обов’язком окремих осіб вчиняти певні дії або утримуватися від вчинення. Зокрема, по відношенню до цінних паперів та речових прав на рухоме майно такий зв’язок виникає між власником цінного паперу та його елементом з приводу виконання останнім певного обов’язку або між володільцем речових прав та власником речі з приводу невтручання останнього у процесі реалізації володільцем таких прав. Цінність безготівкових коштів проявляється в можливості їх використання в цивільному обороті як платіжного засобу з визнанням їх такими відповідними учасниками такого обороту на рівні з паперовим еквівалентом.
Право власності забезпечує можливість переходу прав на рухоме майно, а також виникнення щодо них окремих прав інших учасників цивільного обороту, що в цілому забезпечує динаміку обороту і, водночас, робить відповідний об’єкт здатним до переходу прав.
6. У цивільному обороті об’єктів рухомого майна похідні речові права відіграють подвійну роль. З одного боку, вони створюють додаткові можливості для своїх володільців у задоволення інтересів шляхом володіння та користування річчю, що належить на праві власності іншій особі. З другого – похідні права, безумовно, не дозволяють власнику речі, щодо якої вони існують, повною мірою реалізовувати деякі свої правомочності стосовно такого майна. Наведене покладається в основу позицій вчених, які вважають, що похідні речові права на рухоме майно є обмеженнями права власника на рівні з арештами або забороною відчуження такого майна.
Окреслена позиція немає під собою жодного обґрунтування, а похідні речові права та різного роду арешти і заборони мають різну правову природу та розмежовують між собою як обмеження та обтяження права власності, відповідно. Зокрема, похідні речові права на рухоме майно є чітко персоніфікованими (індивідуалізованими), оскільки належить конкретній особі і наділяють її деякими (але не всіма) правомочностями власника, унеможливлюючи або обмежуючи реалізацію таких правомочностей самим власником. Тобто у результаті виникнення похідних речових прав на майно власник тимчасово не має правових підстав реалізовувати деякі правомочності стосовно такого майна у зв’язку з їх переходом до іншої особи. При цьому, як правило, такими правомочностями є володіння та користування, а їх реалізація володільцем здійснюється від власного імені.
Що стосується обтяжень, то вони не породжують для інших учасників цивільного обороту виникнення правомочностей власника стосовно майна, а лише блокують їх реалізацію самим власником. Зокрема, такою правомочністю виступає розпорядженням майном. При цьому специфікою обтяжень є те, що вони можуть встановлюватися як для забезпечення законних інтересів конкретних учасників цивільного обороту, наприклад, заставодержателя, так і невизначеного кола таких суб’єктів.
7. Захист права власності й інших речових прав на рухоме майно є складовою частиною більш широкого поняття охорони. Цивільно-правова охорона прав та законних інтересів учасників цивільного обороту розглядається як превентивний та виховний вплив положень законодавства на суб’єктів права з метою недопущення вчинення нами дій, що порушують такі права й законні інтереси. Захист цивільних прав та законних інтересів є вчиненням особою дій, що спрямовані на припинення порушення та ліквідацію наслідків його вчинення. Розмежування охорони та захисту здійснюється на підставі часу їх вчинення по відношенню до порушення. Охорона охоплює весь період часу існування прав на рухоме майно, адже протягом всього зазначеного періоду положення законодавства визнають відповідні права та наділяють їх володільця правомочностями щодо їх охорони та захисту. При цьому захист починається з моменту вчинення порушення і тим самим, умовно, накладається на охорони протягом періоду часу, починаючи з порушення права і до його відновлення.
В такому сенсі охорона встановлюється стосовно законно набутих прав на рухоме майно.
Разом із тим, володілець речових прав на рухоме майно може охороняти їх спеціальними засобами, заходами та способами, що можна вважати індивідуальною охороною. Такими засобами є різного роду прилади, пристрої та інші технічні рішення, які унеможливлюють або ускладнюють порушення прав володільця стосовно рухомого майна шляхом доступу до нього, його заволодінням або проникненням у відповідний об’єкт. Враховуючи те, що охорона може здійснюватися спеціальними підрозділами правоохоронних органів або судом, шляхом розгляду та задоволення прогібіторних позовів, в цілому відповідні способи індивідуального характеру поділяється на юрисдикційні тобто ті, що здійснюються органами державної влади або місцевого самоврядування та ті, що реалізовуються особою самостійно.
8. Систему речово-правових способів захисту прав та законних інтересів учасників правовідносин з приводу рухомого майна складають віндикаційний, негаторний, прогібіторний позови, а також позови про визнання права власності та виключення майна з опису.
Аналіз положень вітчизняного законодавства доводить дві визначальні для цивільного обороту рухомого майна обставини. Першою є розмежування володіння як правомочності власника рухомого майна панувати над ним, а також володіння як окремого похідного речового права на таке майно, що виникає у інших учасників цивільного обороту. Другою є те, що в аспекті наведеного розмежування такого володіння положення вітчизняного законодавства фактично повністю переймають способи володільницького захисту, відомі в Стародавньому Римі, адже наділяють фактичних володільців можливостями використовувати весь інструментарій речово-правових способів для захисту володіння навіть від власника (стаття 396 ЦК України). Більше того, статтями 395 та 400 ЦК України законодавець розмежовує володіння (possessio) та тримання (detentio), які співвідносяться між собою як титульне та безтитульне володіння відповідно. Разом із тим, система способів володільницького захисту прав учасників правовідносин з приводу рухомого майна доповнюється й тими, що не пов’язані з позбавленням володіння, зокрема позовом про визнання права власності та прогібіторним позовом.
9. Речово-зобов’язальні правовідносини, які характерні для цивільного обороту рухомого майна, передбачають можливість використання їх учасниками як зобов’язально-правових так і речово-правових способів захисту. При цьому такий дуалізм у використанні протекційних інструментів знайшов поширення у триваючих зобов’язальних відносинах, які характеризуються наявністю правового зв’язку між учасниками договору певний період часу, наприклад договори з розстрочкою платежу або договори, що опосередковують передачу такого майна у тимчасове користування.
У змішаних правовідносинах розрізняються підстави та форми застосування способів захисту. Підставами є порушення зобов’язання у вигляді його невиконання або неналежного виконання, а формами: деліктна вимога (вимога про відшкодування шкоди), припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, віндикація, реституція та кондикція. Положення законодавства дозволяють використовувати способи захисту в їх сукупності, однак за умови, що вони не є взаємовиключними.
10. З точки зору практики правозастосування цінність становить розмежування таких схожих між собою протекційних способів як віндикація, кондикція, деліктна вимога та реституція. Таке розмежування проводиться на підставі умов, що обумовлюють можливість застосування відповідних способів.
Умовами застосування реституції є наступні: 1) потерпілий висуває вимогу визнання правочину недійсним та повернення йому речі, що була передана ним за відповідним правочином; 2) річ перебуває у особи, яка набула її за правочином, який визначається недійсним; 3) річ збереглася у натурі.
Застосування віндикації є можливим за наступних умовах; 1) потерпілий домагається повернення речі від особи, з якою безпосередньо не перебував у договірних відносинах щодо речі; 2) річ знаходиться у володінні особи, до якої спрямовується вимога потерпілого; 3) річ зберіглася у натурі. Ефективність віндикаційним залежить від того, яким чином майно вибуло із володіння власника і в якому порядку воно було набуте особою, до якої звертається вимога про повернення.
Можливість використання кондикції визначається такими умовами: 1) річ визначається родовими ознаками; 2) потерпілий висуває вимогу повернення речі, визначеної родовими ознаками, від особи (набувача), з якою він не пов’язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Що стосується деліктної вимоги, то умовами її застосування є: 1) вчинення особою деліктного правопорушення, яке характеризується наявністю завданої майну шкоди; 2) річ знищена або пошкоджена, що становить суть порушення; 3) між потерпілим і заподіювачем до моменту спричинення шкоди речі не було жодних зобов’язальних правовідносин або, якщо такі правовідносини і були, то при вчиненні порушення заподіювач вийшов за межі їх змісту.
11. З метою вдосконалення правого регулювання цивільних правовідносин з приводу рухомого майна наразі існує потреба у внесенні змін до низки положень нормативно-правових актів, зокрема:
1) необхідно внести зміни до частини першої статті 178 ЦК України та викласти у такій редакції: «Об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої, якщо вони є оборотоздатними в порядку правонаступництва тчи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, на що прямо вказано в законі, або якщо вони не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи». Частину другу зазначеної статті пропонується виключити;
2) статтю 388 ЦК України пропонується доповнити частиною четвертою, викласти її у такій редакції: «Добросовісний набувач вважається власником майна, має всі права та обов’язки, які виникають з приводу володіння майном, залежно від подачі віндикаційного позову щодо такого володіння»;
3) у частину першу статті 770 ЦК України пропонується внести зміни, вказавши що «у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця. Права та обов’язки наймача визначаються договором, який був укладений до того, як майно перейшло до нового власника, проте ці права і обов’язки можуть бути змінені за волею сторін»;
4) статтю 788 ЦК України пропонується викласти в такій редакції: «предметом договору прокату є рухома річ, яка використовується для задоволення побутових або інтелектуальних невиробничих потреб особи». Таке уточнення сприятиме тому, що копії прав увійдуть до складу предметів прокату на законних підставах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономов А. Конституционная защита владения в России / А. Автономов
// Конституционное право: Восточноевропейское образование. – 2002. – № 3. – С. 125 – 135.
2. Агарков М. М. Учение о ценных бумагах / М. М. Агарков // Основы банковского права. Учение о ценных бумагах. – М. : Бек, 1994. – 350 с.
3. Аземша І. Б. Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії та концепції / І. Б. Аземша // Часопис Київ. Ун-ту права. – 2010. – №2. – С. 54–57.
4. Алексеев В. А. Сделки с недвижимостью: Практическое пособие / В. А. Алексеев. – М. : Проспект; ТК Велби, 2008. – 224 с.
5. Алексеев С.С. Право собственности. Проблемы теории / С. С. Алексеев;[3 изд.]. – М. : Инфра – М, Норма, 2012. – 240 с.
6. Арсанова Т. А. Механизм реализации права на защиту субъективных гражданских прав / Т. А. Арсанова // Право и государство: теория и практика. – 2009. – № 5. – С. 80 – 83.
7. Базилевич А. И. Формы защиты субъективных гражданских прав: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03. «Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право» / Андрей Иванович Базилевич. – Ульяновск, 2001. – 31 с.
8. Баранова Л. М. Проблеми захисту права комунальної власності / Л. М. Баранова // Акт. пробл. Цивільного, житлового та сімейного законодавства: матеріали міжнар. наук. – практ. конф., присвяч. 90-річчю з дня народження д-ра юрид. наук, пом’яті проф. В.П. Маслова, 16 березня 2012 р.; Нац. Ун-т «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – Х. : Право, 2012. – С. 120 – 123.
9. Белов А. Лизинг во внешней торговле / А. Белов // Внешняя торговля. – 1977. № 5. – С. 47 – 53.
10. Білоусов Ю. В. Захист цивільних прав та інтересів: питання теорії юрисдикції та завершеності / Ю. В. Білоусов // Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук. пр. – Одеса: Юрид. літ., 2004. – Вип. 23. – С. 41 – 45.
11. Бірюков І. А. Цивільне право України. Загальна частина [Електронний ресурс] : Навчальний посібник / І. А. Бірюков, Ю. О. Заїка. – К. : КНТ, 2006. – 430 с. – Режим доступу: http://www.info-library.com.ua/books-text-8753.html
12. Богданов Е. В. Отдельные проблемы гражданского права : учеб. Пособие / Богданов Е. В., Богданов Д. Е., Богданова Е. Е.; Рос. правов. акад. Минюста России. – М.: РПА Минюста России, 2010. – 169 с.
13. Брагинский М. И. Договорное право. Книга первая: Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2011. – 847 с.
14. Бриндак Д.В. Деякі аспекти оборотоздатності боргових цінних паперів [Электронный ресурс] / Д. В. Бриндак // Материалы междунар. науч. – практ. конф. «Европейская наука ХХ века – 2007». – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/10._ENXXIV_2007/Pravo/21864.doc.htm
15. Бринцев О. Визнання права як спосіб його захисту в цивільному законодавстві України // Вісн. акад. прав. наук України. – 2004. – Вип. №1 (36). – С. 80 – 85.
16. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / Ф. Ф. Бутинець – [3-е вид.], перероб. І доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.
17. Васильев Г. С. О некоторых вопросах перехода собственности по договору / Г. С. Васильев // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации. – 2008. – № 4. – С. 16 – 29.
18. Валеев М. М. Вещи как объекты гражданских правоотношений : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Максим Маратович Валеев : Екатеринбург, 2003. – 215 с.
19. Венецкая М. В. Право требования. Энциклопедия гражданского права Украины / отв. ред. Я. М. Шевченко / М. В. Венецкая. – К. : ИнЮре, 2009. – 812 с.
20. Витрянский В. Общее положение о договоре / В. Витрянский // Хоз-во и право. – 1995. – №12. – С. 15 – 16.
21. Владимирова И. Л. Ответственность за корыстные посягательства на социалистическую собственность / И. Л. Владимиров. Ю. И. Ляпунов. – М. : Юрид. лит., 1986. – 74 с.
22. Возчиков М. Учреждение – арендодатель / М. Возчиков // ЭЖ – Юрист. – 2006. – №46.
23. Вылегжанин А. Н. К вопросу о применении международно-правовых норм о морских живых ресурсах / А. Н. Вылегжанин // Вестн. ВАС РФ. – 2002. – № 2. – С. 110 – 119.
24. Гавзе Ф. И. Обязательственное право (общие положения) / Ф. И. Гавзе. – Минск : Изд-во БГУ им. В. И. Ленина, 1968. – 126 с.
25. Газман В. Д. Лизинг: Теория, практика, комментарии / В. Д. Газман. – М. : Фонд “Правовая культура”, 1997. – С. 26 – 33.
26. Гамбаров Ю. С. Курс гражданского права. Т. І. Часть общая / Ю. С. Гамбаров. – С. – Петербург, 1911. – 666 с.
27. Гасников К. Д. Животные как объекты гражданских прав [Електронний ресурс] / К. Д. Гасников // Законодательство и экономика. – 2002. – №12. – Режим доступу: http://www.center-bereg.ru/i2064.html
28. Генкин Д. М. Право собственности в СССР / Д. М. Генкин. – М. : Госюриздат, 1961. – 223 с.
29. Гоптаренко Ю. Порівняльна характеристика договору оренди та купівлі-продажу нерухомого майна [Електронний ресурс] / Ю. Гоптаренко, О. Расомахіна // Юрид. журн. – 2004. – № 4 – Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1136
30. Господарський кодекс України : за станом на 15 лютого 2015 року // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – № 18, № 19 – 20, № 21 – 22. – ст. 144 (зі змінами).
31. Гражданский кодекс Грузии: принят 26 июня 1997 года [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://www.pandia.ru/text/77/301/93212.php
32. Гражданский кодекс Нидерландов (извлечение). Книга 5 «Вещные права». – Лейденский университет, 2000. – 191 с.
33. Гражданский кодекс Республики Беларусь [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://pravo.kulichki.com/vip/gk/00000012.htm#g6
34. Гражданский кодекс Республики Казахстан от 27 декабря 1994 года [Электронный ресурс]. – Режим доступу: http://online.zakon.kz/document/?doc_id=106061&show_di=1
35. Гражданский кодекс Российской Федерации от 20 ноября 1994 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.grant.ru/10164072/
36. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть 2: Текст, комментарии, алфавитно-предметный указатель / отв. ред. О. М. Козырь, А. Л. Маковский, С. А. Хохлов. – М. : Международный центр финансово-экономического развития, 1996. – 704 с.
37. Гражданский кодекс Франции (кодекс Наполеона) – М. : Инфотропик Медиа, 2012. – 624 с. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/820082/
38. Гражданское и торговое право капиталистических государства : Учебник / [Васильев Е. А., Зайцева В. В., Костин А. А. и др.] – [3-е изд., перераб. и доп.] – М. : Междунар. отношения, 1993. – 560 с.
39. Гупаловська О. Б. Віндикаційний позов як засіб захисту права власності [Електронний ресурс] / О. Б. Гупаловська // Материалы междунар. научн. – практ. конф. «Ключевые проблемы современной науки – 2009». – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2009/Pravo/44580.doc.htm
40. Гражданское право. Учебник / под. ред. Е. А. Сухавнова. 2-е над. – М. : Издательство БЕК, 2000. – Т. І. – 704 с.
41. Гражданское право. Учебник для вузов. В 3 т. / под ред. Ю. К. Толстого; Санкт – Петерб. госуд. ун-т; [В. В. Байбак, Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев и др.]. – Изд. 7-е, перераб. И доп. – М. : Проспект, 2011. – Т. ІІ. – 784 с.
42. Гражданское право. Учебник для юридических школ. – М. : Юридическое издательство НКЮ СССР 1944. – 343 с.
44. Гражданское право [Электронный ресурс]: учебник в 4-х томах / [Зенин И. А., Кулагина Е. В., Суханов Е. А., Шерстобитов А. Е.]. – Т. ІІ. Вещное право. Наследственное право. Исключительные права. Личные неимущественные права – Режим доступа: http://www.studylaw.narod.ru/suhanov2/suhanov2_18_1_1.htm
45. Гражданское уложение Германии, 1896 года [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://radnuk.info/ros-pidrychnuk/istotiya-stran/660-grafski/20274-grazhdanskoe-ulozhenie-germanskoj-imperii-1896-g.html
46. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов. – М. : Статут, 2001. – 411 с.
47. Гуев А. Н. Гражданское право : учебник. В 3 т. / А. Н. Гуев. – М. : Инфра – М, 2004. – Т. 1. – 456 с.
48. Гутников О. Государственная регистрация права аренды / О. Гутников // Хоз-во и право. – 1999. - № 5. – С. 114 – 122.
49. Дзера О. В. Цивільне право України / О. В. Дзера. – М. : Юрінком Інтер, 2002. – 720 с.
50. Дождев Д. В. Римское частное право: учебник для вузов / под общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В. С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. / Дождев Д. В. – М.: Норма, 2006. – 784 с.
51. Домашенко М. В. Про теоретичні погляди на власність [Електронний ресурс] / М. В. Домашенко. – Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/6180/%CC
52. Дормидонтов Г. Ф. Система римского права. Вещное право. Студенческое издание / Г. Ф. Дормидонтов. – Казань : Типолитография Императорского университета, 1913. – 204 с.
53. Дуденко Т. В. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Тетяна Володимирівна Дуденко. – Х, 2005. – 215 с.
54. Ефимова Л. Г. О соотношении вещных и обязательственных прав / Л. Г. Ефимова // Государство и право. – 1998. –№ 10. – С. 35 – 44.
55. Єдиний державний реєстр судових рішень. Справа № 117/189/11-ц. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20282887
56. Єдиний державний реєстр судових рішень. Справа № 6-47701ск14. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:www.reyestr.court.gov.ua/Review/42200860
57. Живихина И. Б. К вопросу о защите права собственности / И. Б. Живихина // Российский судья. – 2005. – № 12. – С. 30 – 33.
58. Иванов А. А. Правовые средства защиты права частной собственности / А. А. Иванов // Известия высших учебных заведений. Правоведение. – 2001. – № 6. – С. 71 – 86.
59. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1967. – 494 с.
60. Иоффе О. С. Избранные труды по гражданскому праву. Из истории цивилистической мысли. Гражданское правоотношение. Критика теории «хозяйственного права» / О. С. Иоффе, Е. А. Суханов; [3 изд.]. – М. : Статут, 2009. – 782 с.
61. Іваненко М. А. Співвідношення правових інститутів реституції та віндикації в цивільному праві України / М. А. Іваненко // Наук. вісн. міжн. гуманіт. Ун-ту. – 2013. – Вип. 6 – 1 (2). – С. 20 – 23.
62. Кабатова Е. В. Лизинг: правовое регулирование, практика / Е. В. Кабатова. – М. : Инфра-М, 1998. – 204 с.
63. Калаур І. Окремі аспекти застосування правових наслідків нікчемних та оспорюваних договорів / І. Калаур // Підприємство, госп-во і право. – 2003. – № 12. – С. 48 – 51.
64. Карнышова Е. М. некоторые первоначальные способы приобретения права собственности в гражданском законодательстве зарубежных стран / Е. М. Карнышова // Вісн. Одеськ. нац. ун-ту. – 2008. – Т. 13, Вип. 9 «Правознавство». – С. 55 – 61.
65. Кашанин А. В. Кауза гражданско-правового договора как выражение его сущности / А. В. Кашанин // Журн. рос. права. – 2001. – № 4. – С. 93 – 104.
66. Киселев А.А. Соотношение реституции и виндикации при определении последствий недействительности сделок / А. А. Киселев // Адвокатская практика. – 2007. – № 6. – С. 17 – 22.
67. Кнапп Г. Ф. Очерки государственной теории денег / Г. Ф. Кнапп. – М. : Владос, 1999. – 243 с.
68. Кокоева Л. Т. Основные проблемы гражданско-правового регулирования арендных отношений: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.03 / Луиза Темболатовна Кокоева. – Саратов, 2004. – 452 с.
69. Комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой (постатейный) / рук. авт. кол. и отв. ред. О. Н. Садиков. – М. : Юрид. фирма Контракт; ИНФРА-М, 2003. – 940 с.
70. Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_003
71. Коннова Т. А. Договор финансовой аренды (лизинга) / Т. А. Коннова // Законодательство. – 1998. – № 9. – С. 16 – 17.
72. Костін М. Співвідношення понять «охорона» і «захист» публічних та особистих інтересів у кримінальному процесі України / М. Костін // Право України. – № 11. – 2007. – С. 118 – 121.
73. Крижна В. М. Майнові права інтелектуальної власності як предмет цивільно-правових договорів / В. М. Крижна // Вісн. госп. судочинства. – 2008. – № 5. С. 116 – 120.
74. Кубара У.М. Обмеження речових прав на підставі договорів передання майна у власність / У. М. Кубара // Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні. – 2013. – С. 192 – 196.
75. Куций О. В. Щодо проблеми визначення речей, які обмежено в цивільному обороті. / О. В. Куций / Актуальні проблеми держави і права. Зб. наук.пр. – Одеса: Юрид. літ. – 2012. – Вип. 4. – С. 166 – 171.
76. Куций О. В. Щодо питань правового режиму цивільного обороту речей та їх класифікації [Електронний ресурс] / О. В. Куций / Право і безпека. – 2012. – Режим доступу: http//pb.univd.edu.ua/?action=publications&pub_name=pravo_i_bezpeka&pub_id=300433&year=2012&pub_article=311810
77. Кучер А. Закон о лизинге – шаг вперед или два назад? / А. Кучер // Законодательство и экономика. – 1999. - № 6. – С. 8 – 16.
78. Лазарев В. В. Теория государства и права: учебник для вузов / В. В. Лазарев, С. В. Липень; Мос. госуд. юрид. акад. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юрайт, 2011. – 634 с.
79. Лапач В. А. Система объектов гражданских прав. Теория и судебная практика [Електронний ресурс] / В. А. Лапач. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 544 с. – Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/doc99p/snstrum2232/
80. Лапчинский М. В. Некоторые аспекты исследования понятия «юридические средства охраны гражданских прав» / М. В. Лапчинский // Государство и право. – 2003. – № 5. – С. 88 – 90.
81. Легенченко М. О. Особливості створення нової речі у процесі здійснення невід’ємних поліпшень орендованого майна / М. О. Легенченко // Вісн. Верх. Суду України. – 2011. – № 8. – С. 38 – 43.
82. Ломидзе О. Значение фактической передачи имущества собственника при его отчуждении и проблемы восстановления собственником своего владения / О. Ломидзе, Э. Ломидзе // Хоз-во и право. – 2002. – № 2. – с. 96 – 106.
83. Ломидзе О. Распоряжение вещами: потенциал правового регулирования и приемы его реализации / О. Ломидзе, Э. Ломидзе // Хоз-во и право. – 2004. – № 3. – С. 45 – 51.
84. Ломидзе О. Г. Правонаделение в гражданском законодательстве России. дис. … докт. юрид. наук : 12.00.03/ Ольга Георгиевна Ломидзе. – Ростов-на-Дону, 2003. – 409 с.
85. Лоренц Д. В. Виндикация : юридическая природа и проблемы реализации : дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.03 / Дмитрий Владимирович Лоренц. – Челябинск, 2008. – 210 с.
86. Лунц Л. А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве / Лунц Л. А.; [редкол.: Белевич А. В., Ем В. С., Мальчикова Т. В.,Шерстобитов А. Е.]. – М. : Статут, 1999. – 352 с.
87. Луспеник Д. Д. Реалізація права на самозахист цивільних прав – новела нового цивільного кодексу України: поняття і межі здійснення / Д. Д. Луспеник // Адвокат. - № 11. – 2004. – С. 3 – 8.
88. Малыгин Р. А. Законные интересы в теории права и их соотношение с субъективными правами / Р. А. Малыгин // Человек: преступление и наказание. – 2008. – № 2. – С. 106 – 108.
89. Маслова-Юрченко К. О. Законодавство про андеррайтинг цінних паперів в Україні / К. О. Маслова-Юрченко // Наук. вісн. Ужгород. нац. ун-ту. Серія: Право. – 2013. – Вип. 22. – С. 139 – 142.
90. Матузов Н. И. Теория государство и права / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – М. : Издательская группа «Юрист», 1997. – 521 с.
91. Мацегорін О. І. Поняття та зміст цивільних прав / О. І. Мацегорін // Часопис Київ. ун-ту права. – 2011. –№3. – С. 143 – 147.
92. Медведев А. Компьютерная программа: вещь или нематериальный актив? / А. Медведев // Хозяйство и право. - № 11. – 1997. – С. 103 – 110.
93. Мейер Д. И. Русское гражданское право в 2-х частях: По исправленному и дополненному 8-му изданию, 1902 года / Д. И. Мейер, [редкол.: Ем В. С., Козлова Н. В., Корнеев С. М., Калугина Е. В., Панкратов П. А., Суханов Е. А.]. – М. : Статут, 1997. – Ч. 2. – 455 с.
94. Минеев О. А. Способы защиты вещных прав : автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.03. «Гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право» / Минеев О. А. – Волгоград, 2003. – 22 с.
95. Михайлов С. В. Категория интереса в российском гражданском праве / С. В. Михайлов. – М. : Статут, 2002. – 205 с.
96. Моргунов С. Кого и что защищает виндикация / С. Моргунов // Хоз-во и право. – 2000. – № 11. – С. 22 – 33.
97. Морозов Д. Н. О вещно-правовых способах защиты прав залогодержателя
/ Д. Н. Морозов // Закон. – 2009. – № 12. – С. 193 – 200.
98. Мурзин Д. В. Ценные бумаги-бестелесные вещи / Д. В. Мурзин. – М. : Статут, 1998. – С. 67 – 90.
99. Научно-практический комментарий Гражданского кодекса Украины / под ред. В. М. Коссака. – К. : Истина, 2004. – 976 с.
100. Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»: Постанова Кабінету Міністру України від 10 вересня 2003 року № 1440 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/14440-2003-п
101. Нерсесов Н. О. О бумагах на предъявителя с точки зрения гражданского права / Н. О. Нерсесов // В кн.: Избр. Труды по предст. и ценным бумагам в гражданском праве. – М.: Статут, 2000 – 286 с.
102. Нерухоме та рухоме майно: в чому відмінності? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svitohlyad.com.ua/zakon/neruhome-majno-v-chomu-vidminnosti/
103. Никитин А. С. К вопросу о понятиях «охрана» и «защита» в российском праве / А. С. Никитин // Государство и право. – 2008. – № 4. – С. 21 – 26.
104. Нікітіна З. В. Співвідношення понять «рухоме» і «нерухоме» майно з урахуванням досвіду зарубіжних правових систем / З. В. Нікітіна // Юрид. вісн. Повітр. і космічне право. – 2013 – № 29 (Т. 4). – С. 88 – 91.
105. Новак Д. Соотношение самозащиты гражданских прав и прав удержания / Д. Новак // Хоз-во и право. – 2002. – № 6. – С. 102 – 105.
106. Новицкий И. Б. Римское право. Учебник для Вузов / И. Б. Новицкий. – М. : Зерцало, 2012. – 560 с.
107. Новоселова Л. А. Сделки уступки права (требования) в коммерческой практике. Факторинг / Л. А. Новоселова. – М. : Юрист, 2003. – 494 с.
108. О вещном праве: Закон Эстонии от 09 июня 1993 года [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://m-olga-b.narod.ru/6html
109. Олейникова А. В. Деякі питання захисту права власності в Україні / А. В. Олейникова // Донецьк. ін-т внутр. справ України. – 2001. – № 2. – С. 365 – 369.
110. Омельченко О. А. Римское право: учебник [Електронний ресурс] / О. А. Омельченко. – Режим доступу: http://robotlibrary.com/book/127-rimskoe-pravo/2-annotaciya.html
111. Панченко М. Форми самозахисту приватної власності у цивільному праві України / М. Панченко // Підприємство, госп-во і право. – 2007. – № 1. – С. 31 – 34.
112. Пацурківський Ю. П. Припинення права власності як форма його реалізації [Електронний ресурс] / Ю. П. Пацурківський // Форум права. – 2013. – № 3. – С. 453 – 459. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/j-pdf/FP_index.htm_2013_3_76.pdf
113. Петрушкин В. А. Вещно-правовые и обязательственно-правовые способы защиты прав участников оборота недвижимости, их взаимодействие / В. А. Петрушкин // Право и образование. – 2010. – № 8. – С. 91 – 101.
114. Победоносцев К. П. Курс гражданского права: первая часть Вотчинные права/ К. П. Победоносцев. – [2-й завод]. – М. : Статут, 2004. – 800 с.
115. Права и обязанности по имуществам и обязательствам в применении к русскому законодательству: Опыт систематического образования / Кавелин К. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1879. – 442 с.
116. Покровский Б. В. Понятие имущество в науке права // В кн.: Покровский Б. В. Избранные труды по гражданскому праву. – Алматы, Наука, 2003. – 387 с.
117. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – Алматы, Статут, 1998. – 353 с.
118. Порошков В. Специфика имущественных прав / В. Порошков // Рос. юстиция. – 2000. – № 5. – С. 15 – 16.
119. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними : узагальнення судової практики Верховним Судом України від 24 листопада 2008 року // Вісн. Верх. Суду України. – 2009. № 1. – С. 22.
120. Постатейный комментарий к Гражданскому кодексу Российской Федерации, части первой / [В. В. Андропов, К. П. Беляев, Б. М. Гонгало и др.] : под ред. П. В. Крашенинникова. – М. : Статут, 2011. – 1326 с.
121. Про авторське право і суміжні права : Закон України від 23 грудня 1993 року № 3792 – ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
122. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України: Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. - № 40. – Ст. 365.
123. Про вивезення, ввезення та повернення