Давид Леся Львівна. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав на промисловий зразок

Краткое описание

Давид Леся Львівна. Здійснення та захист суб'єктивних цивільних прав на промисловий зразок.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Київ, 2015.- 220 с.

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ДАВИД Леся Львівна

УДК 347.12

ЗДІЙСНЕННЯ ТА ЗАХИСТ СУБ’ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ
НА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Стефанчук Микола Олексійович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2015

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ, ІСТОРИЧНІ ТА ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ НА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК 13
1.1. Генезис законодавства про здійснення і захист суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки 13
1.2. Правовий зміст і функції промислового зразка як об’єкта промислової власності 35
Висновки до розділу 1 45
РОЗДІЛ 2. ЗДІЙСНЕННЯ СУБ’ЄКТИВНОГО ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА НА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК 49
2.1. Виникнення суб’єктивних цивільних прав на патент України на промисловий зразок 49
2.2. Зміст правосуб’єктності власника патенту та межі здійснення його прав 67
2.3. Особливості договірного здійснення прав власника патенту 87
Висновки до розділу 2 108
РОЗДІЛ 3. ЗАХИСТ СУБ’ЄКТИВНИХ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ НА ПРОМИСЛОВИЙ ЗРАЗОК 113
3.1. Порушення прав власника патенту на промисловий зразок 113
3.2. Позасудовий захист прав на промисловий зразок 133
3.3. Судовий захист прав на промисловий зразок 157
Висновки до розділу 3 184
ВИСНОВКИ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 199

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГК Господарський кодекс
ГПК Господарський процесуальний кодекс
ЄС Європейський Союз, Європейське Співтовариство
МК Митний кодекс
НЦУ Німецьке цивільне уложення
РНК Рада Народних Комісарів
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
ЦК Цивільний кодекс
ЦВК Центральний Виконавчий Комітет

ВСТУП

Актуальність теми. В умовах значного науково-технічного прогресу та інформатизації постає нагальна потреба забезпечення здійснення та захисту прав суб’єктів інтелектуальної власності, які своєю діяльністю стимулюють розвиток вітчизняної промисловості, сприяючи розвитку економіки держави в цілому. Високотехнологічні процеси, що використовуються у вітчизняній промисловості, потребують попереднього опрацювання, створення промислових зразків, які у майбутньому стануть повноцінним виробом. Патентування винаходів створює суттєві конкурентні переваги суб’єктам винахідницької діяльності, а кількість поданих заявок і зареєстрованих патентів є важливим показником результативності такої діяльності. Попит на патентний захист винаходів у світі щороку збільшується, залучаючи дедалі більше фінансових і людських ресурсів до сфери захисту прав інтелектуальної власності, паралельно зростає обсяг міжнародного трансферу технологій за допомогою патентів. З огляду на це, все більшої актуальності набувають питання щодо виникнення, захисту й охорони суб’єктивних цивільних прав на патент на промисловий зразок, визначення системи юридичних фактів, які є підставами для виникнення зазначених суб’єктивних цивільних прав.
Для України важливим є також досвід ЄС у питанні правового регулювання промислових зразків. Органами ЄС були вироблені пропозиції щодо створення єдиної системи охорони корисних моделей на рівні ЄС із поданням єдиної заявки для отримання охорони на території всього ЄС. Водночас питання про гармонізацію законодавства країн-членів ЄС у сфері правової охорони корисних моделей є відкладеним до тих пір, поки остаточно не буде вирішено питання про створення патентної системи ЄС.
Цивільне законодавство України закріплює питання правового регулювання прав на промисловий зразок як на рівні ЦК України (глава 39), так і на рівні окремих законів («Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону промислової власності»). Але і досі напрацьована судова практика застосування ЦК України, пов’язана зі здійсненням і захистом прав на промисловий зразок, є неоднозначною.
Ураховуючи міжнародні тенденції розвитку інституту інтелектуальної власності в цілому та патентного права зокрема можна сказати, що Україна у своєму законотворчому процесі повинна не лише керуватися усуненням колізій і прогалин, а й орієнтуватись на єдиний концептуальний підхід щодо правового регулювання здійснення та захисту прав на промисловий зразок.
Усе зазначене вище й зумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Теоретичною базою дисертаційного дослідження є наукові здобутки таких учених-юристів, як: О.Б. Андрейцева, Г.О. Андрощук, Ю.Л. Бошицький, С.О. Бутнік-Сіверський, Є.В. Вавілін, Е.П. Гаврилов, М.К. Галянтич, А.А. Герц, В.П. Грибанов, А.Б. Гриняк, О.Ф. Дорошенко, В.С. Дроб’язко, Я.О. Іолкін, І.Р. Калаур, Г.А. Лаптєв, В.Є. Макода, Н.М. Мироненко, Н.В. Обухов, О.П. Орлюк, А.П. Пахаренко-Андерсон, О.А. Підопригора, Л.І. Работягова, О.П. Сергєєв, М.О. Стефанчук, Р.О. Стефанчук, О.О. Тверезенко, Ю.В. Цюкало, О.Ш. Чомахашвілі, Я.М. Шевченко, О.О. Штефан та інших.
Дослідження проблем здійснення суб’єктивних цивільних прав потребує звернення до праць учених із різних галузей права, що зумовило також використання наукових напрацювань з теорії та історії держави і права.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України на 2014 рік, затвердженого постановою Президії НАПрН України № 85/10 від 11 червня 2013 р., за темою «Дослідження національної політики розвитку інтелектуального капіталу з позиції глобалізації економіки та розробки механізму її правового забезпечення» (номер державної реєстрації в УкрІНТЕІ – РК № 0111U10287). Тему дисертації затверджено вченою радою Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України у 2013 р.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у розробці сучасної цивілістичної концепції здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок на підставі досвіду наукових досліджень, правового закріплення та правозастосовного захисту у вітчизняній правовій дійсності й інших системах приватного права, що сприятиме впровадженню ефективних законодавчих рішень і вдосконаленню практики правозастосування у цій сфері. Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких задач:
– визначити особливості становлення та розвитку законодавства, що регулює здійснення і захист суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки в Україні та інших державах;
– дослідити поняття, ознаки і функції промислового зразка як об’єкта цивільного права України;
– з’ясувати особливості виникнення суб’єктивних цивільних прав на патент України на промисловий зразок;
– дослідити зміст правосуб’єктності власника патенту та межі здійснення його прав;
– визначити особливості договірного здійснення прав власника патенту;
– дослідити проблеми порушення прав власника патенту на промисловий зразок;
– виявити особливості охорони і судового захисту прав на промисловий зразок;
– визначити проблеми публічно-правового захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок.
Об’єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають, змінюються та припиняються у процесі здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок.
Предмет дослідження – наукові погляди, ідеї, концепції та теорії, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок.
Методи дослідження. У процесі роботи над дисертацією відповідно до поставленої мети і задач з урахуванням специфіки об’єкта та предмета дослідження використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема такі: системно-структурний – за його допомогою проаналізовано окремі цивільно-правові відносини, що є об’єктом дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3 та інші); діалектичний – дозволив розглянути проблеми здійснення та захист суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок в їх розвитку та взаємозв’язку (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3); за допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); порівняльно-правовий – використано під час аналізу законодавства та досліджень окремих норм цивільного права зарубіжних країн (підрозділ 1.1); формально-логічний – застосовано для здійснення доктринального тлумачення правових норм і термінів, він сприяв виявленню суперечностей у понятійному апараті, який застосовується у теорії цивільного права та нормах права (підрозділи 2.1, 3.1, 3.2). Методи узагальнення, прогнозування застосовувалися у процесі формулювання висновків до розділів і загальних висновків до роботи в цілому.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у вітчизняній цивільно-правовій доктрині комплексним і системним дослідженням проблем здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок. Автором сформульовано низку положень, висновків і пропозицій, нових у концептуальному плані і важливих для юридичної практики. Зокрема,
вперше:
– встановлено, що стосовно права на патент на промисловий зразок, факт буде мати юридичне значення у разі його оформлення та засвідчення у встановленому законом порядку, тобто після проходження процедури отримання патенту (починаючи з моменту подачі заяви і закінчуючи отриманням самого підтверджувального документа) і набуття низки суб’єктивних цивільних прав і обов’язків. Серед юридичних фактів, що є підставами виникнення суб’єктивних прав на патент на промисловий зразок, можуть бути: правочини; безпосереднє створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; інші юридичні факти;
– систематизовано особливості спадкування прав інтелектуальної власності на промисловий зразок та виділено такі групи правовідносин: спадкування прав, що вже захищені патентом; спадкування права на одержання патенту, якщо спадкодавець лише подав заявку; спадкування права на одержання патенту, якщо спадкодавець заявку ще не подав;
– аргументовано, що суб’єктивне право на патент на промисловий зразок може мати таку структуру: 1) юридичні можливості, що надаються правовою нормою суб’єкту авторського права; 2) встановлені законодавством (чи іншими правочинами) межі (міра поведінки) особи; 3) визначені законодавчо (чи іншими правочинами) обмеження здійснення суб’єктивного права на патент; 4) сукупність правових засобів щодо охорони та захисту цього права;
– наведено аргументи щодо вдосконалення нормотворчої та правозастосовної діяльності у процесі здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок. Доведено необхідність внесення змін, зокрема до ч. 5 ст. 7, п. 1 ст. 22, п. 2 ст. 27 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», ЦК України, ст. 21 Кодексу законів про працю України;
удосконалено:
– теоретичні підходи стосовно обмежень майнових прав на промисловий зразок, до яких віднесено такі: право попереднього користувача; видача примусових ліцензій на використання промислового зразка; винятки зі сфери дії майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок: передбачені законом випадки, коли використання промислового зразка без дозволу суб’єкта майнових прав не визнається порушенням майнових прав на промисловий зразок; вичерпання майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок;
– групування функцій промислового зразка і визначено, що ними є: група функцій, пов’язаних із просуванням промислового виробу на ринку (рекламна, асоціативна, іміджева функція); захисна; споживча; стимулювальна;
дістали подальшого розвитку:
– теоретичні погляди на розуміння понять «суб’єктивне право на патент на промисловий зразок», «охорона прав на промислові зразки», «виключні права на створений промисловий зразок», «порушення прав власника патенту на промисловий зразок», «невиключна ліцензія», «виключна ліцензія», «захист прав на промислові зразки», «охорона прав на промислові зразки», «підготовка до використання промислового зразка», «судовий захист прав інтелектуальної власності на промисловий зразок» і запропоновано їх визначення;
– учення про ознаки порушення прав власника патенту на промисловий зразок, до яких слід включити: наявність неправомірних рішень, дій чи бездіяльності з боку іншого суб’єкта; наявність майнової або особистої, немайнової шкоди; наявність цивільно-правової або іншої відповідальності за неправомірні дії, рішення чи бездіяльність; формалізований характер протиправних дій; наявність мети правопорушення, тобто отримання іншою особою неправомірної матеріальної вигоди від результатів інтелектуальної праці іншої особи;
– наукові концепції щодо відмежування дій, які не варто вважати порушенням прав власника патенту на промисловий зразок, від правопорушення. Обґрунтовується, що основними відмінностями є: 1) наявність у особи, що використала промисловий зразок, пріоритету щодо власника патенту, який полягає у першості подання заяви до центрального органу виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності; 2) повна або часткова відсутність матеріальної чи моральної шкоди власнику патенту на промисловий зразок (навіть у разі наявності такої шкоди її має бути відшкодовано власнику одразу, як це стане можливим); 3) наявність правомірного характеру, тобто формальне включення переліку таких дій до числа тих, що не порушують права власника патенту; 4) відсутність у цих діях комерційної мети, на відміну від правопорушення, яке здебільшого вчиняється для досягнення певного майнового інтересу;
– теоретичні та практичні підходи до позасудового захисту прав на промисловий зв’язок. Правову категорію «позасудовий захист прав на промисловий зв’язок» варто розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому (загальному) сенсі це – діяльність усіх державних органів, крім судових, спрямована на захист суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки в межах їх компетенції. У вузькому (спеціальному) значенні йдеться про квазісудову діяльність Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України з розгляду заперечень проти рішень цього органу за заявками на промислові зразки.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, висновки, пропозиції і рекомендації можуть бути використані у таких сферах:
– правотворчій – для вдосконалення та прийняття нових нормативно-правових актів, внесення змін і доповнень до чинного законодавства, його адаптації до найкращих європейських і міжнародних зразків (довідка зі Львівського апеляційного господарського суду про впровадження результатів дослідження);
– правозастосовній – для вдосконалення процесу здійснення суб’єктивних цивільних прав (довідка зі Львівського апеляційного господарського суду);
– науково-дослідній – для подальших досліджень правових проблем цивільного права та відповідного законодавства (довідка про впровадження з Національної школи суддів України);
– у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Цивільне право», «Актуальні проблеми цивільного права», а також при написанні підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій, у процесі професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців органів, що здійснюють патентування (довідка про впровадження з Національної школи суддів України).
Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві двох працях становлять результати його власних наукових досліджень проблем, що стосуються здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок. Ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися без відповідних посилань.
Апробація результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки, узагальнення і пропозиції оприлюднені під час читання лекцій у Національній школі суддів України та виступів на таких науково-практичних заходах: семінари з розгляду судових справ щодо порушень прав інтелектуальної власності (м. Ялта, 20–22 червня 2012 р., м. Одеса, 10–11 вересня 2013 р.); Українсько-американські консультації з судового розгляду справ щодо порушень прав інтелектуальної власності (м. Вашингтон, США, 24–31 січня 2013 р.); міжнародна науково-практична конференція «Внутрішні та зовнішні загрози національній безпеці держави» (м. Київ, 2 квітня 2013 р.); міжнародна молодіжна науково-практична конференція «Європейський шлях розвитку України: плани і реалії» (м. Київ, 6–7 квітня 2013 р.); міжнародна науково-практична конференція «Пріоритетні напрями розвитку правової системи України» (м. Донецьк, 25–26 жовтня 2013 р.); міжнародна юридична науково-практична інтернет-конференція «Проблеми взаємодії суспільства та держави у сучасному правовому просторі» (м. Київ, 27 лютого 2014 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки, рекомендації і пропозиції, сформульовані у дисертації, знайшли відображення у восьми наукових публікаціях, сім із яких опубліковано у наукових фахових виданнях України (1 у співавторстві), 1 – у зарубіжному виданні (у співавторстві), трьох тезах доповідей і повідомлень на науково-практичних конференціях і семінарах.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, 3 розділів, 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 221 сторінку, у тому числі 199 сторінок основного тексту, список використаних джерел на 22 сторінках (224 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження питань еволюції законодавства, що регулює здійснення і захист суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки, аналіз поняття, ознак та функцій промислового зразка як об’єкта цивільного права України, особливостей виникнення суб’єктивних цивільних прав на патент України на промисловий зразок, правосуб’єктності власника патенту та межі здійснення його прав, договірного здійснення прав власника патенту; висвітлення питань судового, позасудового, договірного захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок дає підстави сформулювати такі висновки:
1. Цивільне право є чи не найдинамічнішою галуззю права будь-якої держави, оскільки воно найбільшою мірою відображає розвиток економічної сфери суспільства. Особливо це стосується такої підгалузі цивільного права, як право інтелектуальної власності. Так, саме виникнення права інтелектуальної власності стало результатом науково-технічного розвитку суспільства. Особливо ця тенденція набула актуальності в ХХ ст., коли науково-технічний прогрес став найважливішим чинником розвитку суспільства – адже саме його результати та рівень їх впровадження у виробництво визначають «обличчя» країни на світовій арені.
2. Промислові зразки як об’єкти патентно-правового захисту мають свою специфіку (у порівнянні з винаходами і корисними моделями), оскільки є не технічними вирішеннями завдання, а художньо-конструкторськими рішеннями зовнішнього вигляду промислового виробу, призначеного для задоволення естетичних та ергономічних потреб.
3. Промислова революція (XVIII–XIX ст.ст.) і пов’язаний з нею розвиток промислового (фабричного) виробництва кардинально змінили ситуацію в економіці країн Західної Європи в Новий час. З одного боку, розвиток чесної конкуренції призвів до краху ремісничих цехів і відповідних обмежень, з іншого – ремісничі вироби, які вироблялись в індивідуальному порядку, сформували особистісний підхід до виробництва, що стало передумовою для появи промислових зразків як об’єкта цивільно-правової охорони.
4. На відміну від України, де для патентоспроможності промислового зразка необхідною є лише його новизна, в країнах Центральної Європи необхідною умовою є ще й індивідуальний характер (еквівалентом в українській мові буде термін «оригінальність»). Вважаємо за доцільне запровадження аналогічної умови і в національному законодавстві, зокрема, в ст. 461 ЦК України та Законі України «Про охорону прав на промислові зразки». Це не лише стимулюватиме художньо-конструкторську творчість, а й запобігатиме спробам низки господарюючих суб’єктів отримати монополію, наприклад, на традиційні для української культури предмети (зокрема, вироби народних промислів і ремесел) шляхом оформлення на них патентів на промисловий зразок. Ймовірно, внаслідок цього слід буде змінити норму ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» про те, що патент видається під відповідальність його власника без гарантії чинності патенту.
5. Встановлений у більшості центральноєвропейських країн максимальний строк правової охорони промислових зразків – 25 років – є досить цікавим щодо його запровадження і в Україні. Перспективним, на нашу думку, є його розбиття на терміни продовження по 5 років. З одного боку, така періодизація дозволить державі раніше отримати змогу використати у суспільних інтересах результати художньо-конструкторської творчості, втілені у промислових зразках, якщо комерційне їх використання буде невдалим. Тобто патенти на промислові зразки не будуть висіти на власниках «мертвим вантажем». З іншого – довший ніж нині максимальний термін охорони (25 років замість 15) надасть більших перспектив власникам патенту в разі його комерційної успішності.
6. Слід розширити коло об’єктів за ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», адже нині ними фактично можуть бути лише форма, малюнок або розфарбування, а також їх поєднання, тоді, як в центральноєвропейських державах охорона надається лініям, контурам, кольору, формі, текстурі та матеріалу самого продукту або його орнаменту. Така охорона має надаватись за умови розрізняльної здатності цих елементів.
7. Промисловому зразку притаманна ідентифікаційна роль, яка безпосередньо зв’язана з сутністю та функціональним призначенням відповідного товару. Водночас слід зауважити, що конструкторське рішення, яке є обов’язковим елементом виробу і продиктоване його функціональним призначенням (наприклад, рукоятка у сокири) не може бути промисловим зразком навіть за умови новизни, оскільки за цієї умови воно складає нове технічне рішення і може, за наявності інших ознак, отримати правовий захист як винахід або корисна модель.
8. Промисловий зразок, як і інші об’єкти промислової власності є унікальним як за своїм змістом, так і за своїм функціональним призначенням. Основним елементом визначення промислового зразка є те, що він є художньо-конструкторським вирішенням (дизайном) промислового виробу, не зумовленим його функціональним призначенням. Унікальність промислового зразка конкретного виробу, таким чином, полягає не в його кращих технічних характеристиках (що більшою мірою є предметом винаходу чи корисної моделі), а в естетичній привабливості товару та його ергономічних властивостях.
9. Виділено такі функції промислового зразка: група функцій, пов’язаних із просуванням промислового виробу на ринку відповідних товарів, яка полягає в тому, що виріб, захищений патентом на промисловий зразок, має перевагу на ринку перед іншими аналогічними товарами. Ця група охоплює такі функції промислового зразка: рекламна (полягає у можливості власника патенту використовувати зображення промислового зразка в рекламі); асоціативна (полягає у створенні у споживача стійкого асоціативного зв’язку між промисловим зразком та якістю або споживчими властивостями продукції. Прикладом такого зв’язку є дизайн пляшки безалкогольного напою «Кока-кола», який став символом відповідної продукції не менше ніж відповідна торговельна марка); іміджева (полягає у створенні позитивного іміджу виробника продукції як інноваційного виробництва, «підприємства майбутнього»); захисна функція – полягає у забезпеченні захисту прав власника патенту. В Україні такий захист здійснюється на підставах і в порядку, передбаченому розділом VII (ст. 26–27) Закону «Про охорону прав на промислові зразки»; споживча функція – враховуючи те, що промисловий зразок призначено для задоволення естетичних та/або ергономічних потреб споживача, слід припустити, що виріб, захищений патентом на промисловий зразок, матиме кращі споживні характеристики з погляду зовнішньої привабливості (естетична ознака) та/або зручності у користуванні (ергономічна ознака); стимулювальна – полягає у тому, що виробники промислової продукції, отримуючи більші переваги на ринку шляхом використання запатентованого промислового зразка, мають більшу зацікавленість у продовженні художньо-конструкторських (дизайнерських) розробок, що стимулюватиме розвиток творчості як у масштабах юридичної особи, так і країни в цілому.
10. Суб’єктивне право на патент на промисловий зразок – це можливість суб’єкта (автора, співавтора, роботодавця, спадкоємця) діяти у визначених законодавством межах та відповідним чином отримувати гарантії захисту свого права за допомогою засобів державного примусу. Суб’єктивне право на патент на промисловий зразок може мати таку структуру: 1) наявність юридичних можливостей, що надаються правовою нормою суб’єкту авторського права; 2) встановлена законодавством (чи правовими актами) міра дозволеної поведінки особи; 3) визначені законодавчо (чи іншими правовими актами) межі здійснення суб’єктивного права на патент; 4) сукупність правових засобів щодо охорони та захисту цього права.
11. Стосовно права на патент на промисловий зразок юридичний факт буде мати юридичне значення у разі його оформлення та засвідчення у встановленому законом порядку, зокрема після проходження процедури отримання патенту (починаючи з моменту подання заяви і закінчуючи отриманням самого підтверджувального документа) і набуття після цього суб’єктивних цивільних прав і обов’язків. Серед юридичних фактів, що є підставами виникнення суб’єктивних прав на патент на промисловий зразок, можуть бути: правочини, в тому числі договори; безпосереднє створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; інші юридичні факти.
12. Запропоновано на законодавчому рівні закріпити розподіл суб’єктивних авторських прав на первинні та похідні і, відповідно, внести зміни до ст. 7 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки», а саме: доповнити ч. 5 текстом: «Автору промислового зразка, як суб’єкту первинного авторського права, належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково» і передбачити ч. 6: «Інші суб’єкти, що мають право на одержання патенту, є суб’єктами похідного авторського права, обсяг правомочностей яких встановлюється цим Законом».
13. Можливим є створення різними особами однакового інтелектуального результату (наявність пріоритету, права попереднього користування). Таким чином, промисловий зразок є як результатом інтелектуальної творчості, так і об’єктом, який вимагає економічного привласнення для участі в обороті. Отже, зміст права на промисловий зразок має враховувати обидві зазначені вище особливості і складатися з немайнової та майнової частин. Якщо особа, яка першою створила промисловий зразок, і у якої виникло право авторства на нього, не бажає з якихось міркувань патентувати промисловий зразок, то можна було б припустити, що вона, користуючись своїм правом авторства, може заборонити особі, яка пізніше незалежно створила ідентичний промисловий зразок, зареєструвати його та отримати патент. Але, виходячи з принципу пріоритету першого заявника, особа, яка створила першою промисловий зразок, не може заборонити іншій особі вказувати своє ім’я як автора в заявці на одержання патенту на промисловий зразок.
14. Визначення суб’єктів права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок торкається не тільки автора винаходу, а й його правонаступників. Ними можуть бути фізичні чи юридичні особи, які отримали від автора суб’єктивне майнове право на результати творчої праці за правочинами, в силу спадкування або в інший встановлений законом спосіб (наприклад, за рішенням суду). У випадках, прямо передбачених законом, статус суб’єкта авторських прав може отримати також держава (так, право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, строк охорони на які минув, переходить до держави, яка і здійснює право власності на такі об’єкти, але особисті немайнові права залишаються за автором). Отже, право на винахід, корисну модель, промисловий зразок, строк охорони на які минув, переходить до держави, яка і здійснює право власності на такі об’єкти, але особисті немайнові права залишаються за автором. Якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створюються не одним автором, а спільно кількома творцями, то у такому випадку виникають відносини співавторства, які мають творчий характер.
15. Охорона прав на промислові зразки є одним із об’єктів цивільно-правового регулювання, яка надає особі (автору чи іншій особі, згідно з законодавством) виключні права на створений промисловий зразок, які підтверджуються патентом чи іншим документом (договором, свідоцтвом про право на спадщину) та забезпечуються державою, враховуючи можливості обмеження, усіма заходами державно-правового примусу.
16. Запропоновано передбачити в ЦК України перелік умов і момент виникнення суб’єктивних прав на патент на промисловий зразок; внести зміни до ЦК України та Кодексу законів про працю України щодо обов’язкового зазначення (окремим пунктом) у трудовому договорі (контракті) питання стосовно розподілу суб’єктивних цивільних прав на творчий винахід робітника, зокрема доповнити ст. 21 Кодексу законів про працю України «Трудовий договір» ч. 4 у такій редакції: «Працівник має право у разі створення об’єкта інтелектуальної власності під час виконання трудового договору (контракту) на особисті немайнові права інтелектуальної власності на цей об’єкт. Працівник і роботодавець мають спільні майнові права на створений об’єкт, якщо інше не передбачене додатковою угодою сторін». Зазначене у подальшому усуне певні суперечності між сторонами трудового договору (контракту).
17. Визначено правосуб’єктність власника патенту на промисловий зразок як категорію, що включає два взаємозалежних елементи: правоздатність і дієздатність.
Запропоновано момент виникнення правоздатності власника патенту розглядати у таких аспектах: 1) загальна правоздатність; 2) спеціальна часткова правоздатність; 3) спеціальна неповна правоздатність; 4) спеціальна повна правоздатність; 5) особлива правоздатність.
Установлено, що дієздатність власників патенту включає, по-перше, здатність особи до укладення правочинів (правочиноздатність) і, по-друге, здатність особи відповідати за неправомірні дії (деліктоздатність).
18. Запропоновано авторські підходи до категорій «межі» і «обмеження» суб’єктивних прав. Під «межею» здійснення суб’єктивного цивільного права необхідно розуміти встановлені законодавством чи правочинами способи, за допомогою яких управомочена особа набуває можливостей, що містяться в юридичному закріпленні цих прав. Категорією «обмеження» можна визначити встановлення стосовно певних суб’єктивних цивільних прав поведінкових засобів, які повинні стримувати особу, здійснюючи ці права. Це стримування виникає з необхідністю дотримання прав інших осіб чи суспільних інтересів.
Межами здійснення суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок виокремлено нами на дві групи: 1) загальні межі, в яких наявні майнові права на промисловий зразок: територія дії; термін дії та обсяг майнових прав; 2) межі здійснення майнових прав на промисловий зразок (вступають в дію за наявності певних обставин, передбачених законодавством).
Межами здійснення майнових прав на промисловий зразок є: право попереднього користувача; видача примусових ліцензій на використання промислового зразка; винятки зі сфери дії майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок: передбачені законом випадки, коли використання промислового зразка без дозволу суб’єкта майнових прав не визнається порушенням майнових прав на промисловий зразок; вичерпання майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок.
19. Задля систематизації правових норм, що регулюють договірні аспекти здійснення прав патентовласника, необхідно додати до розділу 3 ЦК України «Окремі види зобов’язань» окрему главу під назвою «Договірні зобов’язання у сфері інтелектуальної власності», в якій передбачити саме «Патентні договірні відносини».
Доцільно також передбачити договір на проведення патентного аудиту, що може проводитися перед початком складення основного договору щодо прав на патент.
20. Підставою виникнення цивільних прав (у контексті теми дослідження) є не факт створення результату інтелектуальної праці (промислового зразка), а процедура патентування цього результату. Таким чином, саме отримання патенту на промисловий зразок гарантує його власнику комплекс прав, які охороняються державою.
21. До основних ознак цивільної відповідальності за порушення права власника патенту на промисловий зразок слід віднести такі: наявність неправомірної поведінки (рішень, дій чи бездіяльності) з боку іншого суб’єкта; формалізований характер неправомірної поведінки; наявність майнової та/або немайнової шкоди; причинно-наслідковий зв’язок між неправомірною поведінкою та шкодою; вина у формі прямого чи непрямого умисла із конкретно визначеною метою. Під порушенням прав власника патенту на промисловий зразок слід розуміти неправомірну поведінку (дію, бездіяльність або рішення), вчинені з метою використання результатів інтелектуальної праці власника, яка призводить до майнової та/або немайнової шкоди, а також покладення на винну особу негативних наслідків у вигляді відповідальності.
22. Аналізуючи законодавчо закріплений вичерпний перелік дій, які не варто вважати порушенням прав власника патенту на промисловий зразок, можна стверджувати, що основними відмінностями цих дій від правопорушення є: наявність у особи, що використала промисловий зразок пріоритету щодо власника патенту, який полягає у першості подання заяви до центрального органу виконавчої влади в сфері інтелектуальної власності; повна або часткова відсутність матеріальної чи моральної школи власнику патенту на промисловий зразок; наявність правомірного характеру, тобто формальне віднесення переліку таких дій до тих, що не порушують права власника патенту; відсутність в цих діях комерційної мети, на відміну від правопорушення, яке здебільшого вчиняється для досягнення певного майнового інтересу.
Говорячи про перелік дій, які не варто вважати порушенням прав власника патенту на промисловий зразок, вважаємо за необхідно запропонувати зміни до ст. 22 Закону, зокрема замінити категорію «з науковою метою або в порядку експерименту» на категорію «з метою здійснення наукової діяльності».
23. Захист суб’єктивних прав – це дії, спрямовані на усунення порушень прав та інтересів, що охороняються законом. При цьому загальними способами захисту цивільних прав та інтересів є передбачені п. 2 ст. 16 ЦК України способи (визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке було наявним до порушення; примусове виконання обов’язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб), а спеціальними способами захисту слід уважати перелік, закріплений у ст. 432 ЦК України (вживання негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів; зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності; вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот із порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів; вилучення з цивільного обороту матеріалів і знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів із порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів і знарядь; застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення).
24. При розгляді судових спорів щодо визначення права попереднього користування слід орієнтуватися на терміни набуття права та вирішити, що конкретно мається на увазі під визначенням «добросовісне використання». Пропонуємо доповнити п. 1 ст. 22 Закону «Про охорону прав на промислові зразки» визначенням, яке розкриває поняття «добросовісне використання промислового зразка», виклавши абзац другий цього пункту у такій редакції: «Добросовісне використання промислового зразка – це правовий принцип, який передбачає дотримання суб’єктами інтелектуальної власності прав власника патенту на промисловий зразок шляхом дотримання вимог чинного законодавства або ліцензійного договору, на підставі якого здійснюється використання промислових зразків».
25. Правова охорона є досить широкою категорією, яка охоплює цілком правовий режим використання об’єктів інтелектуальної власності та забезпечення суб’єктивних цивільних прав незалежно від факту їх порушення на будь-якій стадії реалізації відповідних цивільно-правових приписів. Поняття «правовий захист» значно відрізняється від більш ширшої родової категорії «правова охорона», а тому у визначеному переліку належним чином не відмежовуються саме ті органи публічної влади, які мають повноваження щодо поновлення вже порушених прав на промисловий зразок із зазначенням відповідної формальної процедури досудового або позасудового юрисдикційного вирішення спірного питання. Чинне законодавство встановлює на вибір власника патенту або особи, яка придбала ліцензію, два самостійні, різні за процедурою та процесуальними наслідками способи захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок – судовий захист та захист у «іншому встановленому законом порядку», під яким пропонується розуміти позасудовий (який втім не обов’язково є досудовим за відсутністю відповідних законодавчих приписів) захист прав на промислові зразки. Більш вдалим було б визначити судовий та позасудовий порядок захисту суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки як «публічно-правові форми захисту прав», а не «способи захисту прав», як сформульовано у чинному законодавстві, оскільки ч. 2 ст. 16 ЦК України відносить до способів захисту суб’єктивних цивільних прав конкретний метод поновлення порушених прав у цивільних правовідносинах, а не порядок захисту залежно від органу, який має відповідну юрисдикційну компетенцію.
26. Загальними позасудовими публічно-правовими формами захисту суб’єктивних цивільних прав є: 1) адміністративний захист (ст. 17 ЦК України); 2) захист нотаріусом (ст. 18 ЦК України); 3) захист за допомогою інших громадських, державних і міжнародних інституцій (органів прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, після використання всіх національних засобів правового захисту – Європейський суд з прав людини).
27. Правову категорію «позасудовий захист прав на промисловий зв’язок» необхідно розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому (загальному) сенсі це – діяльність усіх державних органів, крім судових, спрямована на захист суб’єктивних цивільних прав на промислові зразки в межах їх компетенції; у вузькому (спеціальному) значенні – йдеться про квазісудову діяльність Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України з розгляду заперечень проти рішень цього органу за заявками на промислові зразки. При цьому заявник може на свій розсуд вирішувати питання про вибір публічно-правової форми захисту або звертатися безпосередньо до адміністративного суду чи оскаржувати рішення Апеляційної палати.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авторское право и смежные права: учебник / под ред. И. А. Близнеца. – М. : Проспект, 2011. – 416 с.
2. Авторське право // Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE.
3. Агарков М. М. Проблема злоупотребления правом в советском гражданском праве / М. М. Агарков // Известия АН СССР. Отделение экономики и права. – 1946. – № 6. – С. 427–429.
4. Агудов В. В. Соотношение категорий «форма» и «структура» / В. В. Агудов // Философские науки. – 1970. – № 1. – С. 64–70.
5. Адміністративне право України / за ред. Ю. П. Битяка. – Х., 2001. – 528 с.
6. Академічний тлумачний словник української мови. – К. : CD «Інфодиск», 2009. – 2 електрон. опт. диск (CD-ROM).
7. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні / Я. М. Шевченко, Ю. Л. Бошицький, А. Ю. Бабаскін [та ін.]. – К., 2009. – 430 с.
8. Александров Н. Г. Трудовое правоотношение / Н. Г. Александров. – М. : Юридическое издательство, типография МИД СССР, 1948. – 336 с.
9. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе / Н. Г. Александров. – М. : Госюриздат, 1955. – 271 с.
10. Алексеев С. С. Государство и право. Начальный курс / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1994. – 192 с.
11. Алексеев С. С. Проблемы теории права / С. С. Алексеев. – Свердловск : Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1972. – Т. 1. – 396 с.
12. Алексеев С. С. Общая теория права / С. С. Алексеев: в 2-х тт. – М. : Юридическая литература, 1981. – Т. 1. – 360 с.
13. Алексеева О. Л. Совершенствование российского законодательства о промышленных образцах : дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. Л. Алексеева. – М., 2005. – 211 с.
14. Андрейцева О. Б. Цивільно-правові способи захисту прав на об’єкти промислової власності : дисс. … канд. юрид. наук / О. Б. Андрейцева. – К., 2009. – 222 с.
15. Апеляційна палата Держдепартаменту та суди на сторожі прав винахідників (інтерв’ю з В. О. Жаровим) // Наука та інновації. – 2007. – Т. 3. – № 5. – С. 74–83.
16. Аудит объектов интеллектуальной собственности [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://damas.ua/audit-ois.
17. Бак Тхань Бинь. Пути совершенствования законодательства СРВ по охране промышленной собственности в свете положений международных соглашений : дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Бак Тхань Бинь. – М., 2004. – 150 с.
18. Басин Ю. Г. Правовые формы реализации оперативно-хозяйственной деятельности социалистических предприятий / Ю. Г. Басин // Правоведение. – 1968. – № 6. – С. 45–49.
19. Батова В. Правова природа патенту [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ndiiv.org.ua/ua/library/view-pravova-pryroda-patentu.html.
20. Большой юридический словарь / под ред. А. Я. Сухарева, В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. – М. : ИНФРА-М, 1997. – 790 с.
21. Боркамм И. Процессуальные действия по вопросам интеллектуальной собственности в рамках системы гражданского права: опыт Германии / И. Боркамм // Всемирная организация интеллектуальной собственности [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wipo.int/edocs/mdocs/enforcement/ru/wipo_ace_2/wipo_ace_2_3.pdf.
22. Братусь С. Н. Субъекты гражданского права / С. Н. Братусь. – М. : Госюриздат, 1950. – 368 с.
23. Братусь С. Н. О соотношении гражданской правоспособности и субъективных гражданских прав / С. Н. Братусь // Советское государство и право. – 1949. – № 8. – С. 30–37.
24. Бутнік-Сіверський С. Оформлення права на спадщину, до складу якої входять авторські та суміжні права / С. Бутнік-Сіверський // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 10. – С. 42–45.
25. Бычков А. И. Договор «sui generis», не предусмотренный гражданским законодательством / А. И. Бычков // Нотариальный вестник. – 2012. – № 7. – С. 3–10.
26. Бычков В. В. Эстетика: учебник / В. В. Бычков. – М. : Гардарики, 2004. – 556 с.
27. Бялкина Т. М. Компетенция местного самоуправления: проблемы теории и правового регулирования / Т. М. Бялкина. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2006. – 408 с.
28. ВАС РФ арендовал в Москве здание для Суда по интеллектуальным правам // Российское агентство правовой и судебной информации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rapsinews.ru/judicial_news/ 20130121/266134539.html.
29. Васьковська Т. А. Промислові зразки та їх застосування в виробах технічного призначення / Т. А. Васьковська // Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності (Theoretical and Practical Aspects of Economics and Intellectual Property) : збірник наукових праць / ПДТУ. – Маріуполь, 2010. – Т. 1. – С. 89–94.
30. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка. – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь, 2001. – 1440 с.
32. Венедиктов А. В. Государственная социалистическая собственность / А. В. Венедиктов. – Москва–Ленинград : Издательство АН СССР, 1948. – 840 с.
33. Венедиктов А. В. О субъектах социалистических правоотношений / А. В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1955. – № 6. – С. 17–29.
34. Венедиктов А. В. Органы управления государственной социалистической собственностью / А. В. Венедиктов // Советское государство и право. – 1940. – № 6. – С. 24–52.
35. Вершинин А. П. Способы защиты гражданских прав в суде / А. П. Вершинин. – СПб. : Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 1997. – 164 с.
36. Власова А. В. Структура субъективного гражданского права / А. В. Власова. – Ярославль : Яросл. гос. ун-т им. П. Г. Демидова, 1998. – 115 с.
37. Волынский М. Г. Почему нам нужны патентные суды? / М. Г. Волынский // Патенты и лицензии. – 2002. – № 2. – С. 8–13.
38. Гаврилов Э. П. Комментарий к Закону об авторском праве и смежных правах / Э. П. Гаврилов. – М. : Правовая культура, 1996. – 250 с.
39. Гаврилов Э. П. О преждепользовании / Э. П. Гаврилов // Вопросы изобретательства. – 1990. – № 11. – С. 14–21.
40. Гаврилов Э. П. Правовая охрана промышленных образцов (внешнего оформления промышленных изделий) в капиталистических странах / Э. П. Гаврилов. – М. : ЦНИИПИ, 1964. – 39 с.
41. Гаврилов Э. П. Правовая охрана промышленных образцов по советскому законодательству (1919–1936 гг.) // Изобретательское и патентное право. – М. : ЦНИИПИ, 1969. – С. 49–70.
42. Галянтич М. К. Промислова власність: правові засоби охорони та захисту / М. К. Галянтич. – К. : АПрН України. НДІ приватного права та підприємництва, 2003. – 256 с.
43. Галянтич М. К. Адміністративно-правовий захист прав суб’єктів промислової власності / М. К. Галянтич // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 1–2. – С. 15–17.
44. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Е. Годэмэ. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 511 с.
45. Гражданский кодекс Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://znaimo.com.ua.
46. Гражданский кодекс Украины : Комментарий. – Издание второе. – Х. : ООО «Одиссей», 2004. – Т. І. – 832 с.
47. Гражданское право / под ред. Е. А. Суханова. – М. : Волтерс Клувер, 2000. – 544 с.
48. Гражданское право : учеб. / под ред. А. А. Пушкина. – Х. : Основа, 1996. – Часть 1. – 436 с.
49. Гражданское право : учеб. / под ред. Н. Д. Егорова. – Санкт-Петербург : Теис, 1996. – 550 с.
50. Гражданское право : учеб. в 3 т. / Егоров Н. Д., Елисеев И. В., Иванов А. А. и др. [отв. ред. Сергеев А. П., Толстой Ю. К.]. – М. : Т. К. Велби, Изд-во Проспект, 2005. – Т. 1. – 776 c.
51. Грацианский Н. П. Парижские ремесленные цехи в XIII–XIV столетиях / Н. П. Грацианский. – Казань : Литография Императорского университета, 1911. – 347 c.
52. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав. Изд. 2-е. / В. П. Грибанов. – М. : Статут, 2001. – 411 с.
53. Давид Л. Л. Цивільно-правова охорона та захист прав на комерційне (фірмове) найменування / М. О. Стефанчук, Л. Л. Давид // Право і суспільство. – 2014. – № 1–2. – С. 51–54.
54. Давид Л. Л. Проблеми вдосконалення судового захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок / Л. Л. Давид // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 3–1. – С. 120–123.
55. Давид Л. Л. Еволюція правового регулювання та захисту суб’єктивних цивільних прав на промисловий зразок / Л. Л. Давид // Наука і правоохорона. – 2013. – № 3(21). – С. 189–195.
56. Дахно І. Право інтелектуальної власності : навч. посіб. / І. Дахно. – К. : Либідь, 2002. – 200 с.
57. Дежина И. Г. Интеллектуальная собственность в России: проблемы государственного регулирования / И. Г. Дежина, И. Ф. Леонов // Инновации. – 2003. – № 8. – С. 14–20.
58. Діковська І. А. Свобода сторін укладати договори, не передбачені законодавством: підходи окремих країн / І. А. Діковська // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского, Серия «Юридические науки». – 2013. – № 2–1 (Ч. 1). – Том 26 (65). – С. 240–245.
59. Дністрянський С. С. Загальна наука права і політики / С. С. Дністрянський. – Прага : Український університет, 1923. – Т. 1. –393 с.
60. Дорошенко О. Ще раз про патентний суд / О. Ф. Дорошенко // Право України. – 2011. – № 3. – С. 40–44.
61. Еннан Р. Є. Правове регулювання відносин інтелектуальної власності у Європейському Союзі: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Р. Є. Еннан. – Одеса, 2010. – 20 с.
62. Євтушенко А. О. Інтелектуальна власність : навч. посіб. / А. О. Євтушенко, І. П. Каплун, Є. В. Колісніченко. – Суми : Вид-во «СумДУ», 2009. – 157 с.
63. Женевский акт Гаагского соглашения о международной регистрации промышленных образцов // Всемирная организация интеллектуальной собственности [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.wipo.int/treaties/ru/registration/hague/hague_treaty.html.
64. Загальна Декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 93. – Ст. 8.
65. Загальна теорія держави та права : підручник / М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. М. В. Цвіка та О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009. – 584 с.
66. Законность в Российской Федерации. – М. : Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве Российской Федерации, НИИ Академии Генеральной прокуратуры Российской Федерации, 2008. – 624 с.
67. Илларионова Т. И. Система гражданско-правовых охранительных мер: автореф. дисс. … докт. юрид. наук: 12.00.03 / Т. И. Илларионова. – Свердловск, 1985. – 32 с.
68. Илларионова Т. И. Структура гражданской правосубъектности / Т. И. Илларионова // Правовые проблемы гражданской правосубъектности. Межвузовский сборник научных трудов. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1978. – Вып. 62. – С. 54–64.
69. Иоффе О. С. Пределы осуществления субъективных гражданских прав / О. С. Иоффе, В. П. Грибанов // Советское государство и право. – 1964. – № 7. – С. 76–85.
70. Иоффе О. С. Советское гражданское право / О. С. Иоффе. – М. : Юридическая литература, 1967. – 494 с.
71. Иоффе О. С. Советское гражданское право: курс лекций / О. С. Иоффе. – Ленинград : Издательство Ленинградского университета, 1958. – 511 с.
72. Иоффе О. С. Вопросы теории права / О. С. Иоффе, М. Д. Шаргородский. – М. : Госюриздат, 1961. – 381 с.
73. История государства и права зарубежных стран: учебник для вузов: в 2 ч. / О. А. Жидков, Н. А. Крашенинникова, В. А. Савельев и др. / под общ. ред. д.ю.н., проф. О. А. Жидкова и д.ю.н., проф. Н. А. Крашенинниковой. – 2-е изд. – М. : Норма, 2004. – Ч. 1. – 624 с.
74. Калятин В. О. О некоторых тенденциях в развитии концепции «добросовестного использования» в современном авторском праве стран «общего права» / В. О. Калятин // Право. Журнал Высшей школы экономики. – 2013. – № 3. – С. 136–150.
75. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С. Ф. Кечекьян. – М. : Издательство АН СССР, 1958. – 187 с.
76. Кирилюк А. В. Ліцензійний договір на використання літературних творів: поняття, умови, форма / А. В. Кирилюк // Актуальні проблеми держави і права. – 2008. – № 3. – С. 190–195.
77. Клименко С. В. Захист цивільних прав та інтересів / С. В. Клименко, Г. О. Ільченко // Право України. – 2011. – № 7. – С. 27–34.
78. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35–37. – Ст. 446.
79. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-X // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 2004. – № 51. – Ст. 1122.
80. Кожарська І. Співвідношення правової охорони промислових зразків і знаків для товарів і послуг / І. Кожарська, М. Пейкрішвілі [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://patent.km.ua/ukr/articles/i23.
81. Колесніченко В. В. Сутність та риси адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності / В. В. Колесніченко // Право і суспільство. – 2014. – № 1. – С. 102–107.
82. Комаров В. В. Суб’єкти цивільного процесуального права : текст лекцій / В. В. Комаров, П. І. Радченко. – Х. : Юрид. ин-т., 1990. – 52 с.
83. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 32. – Ст. 270.
84. Конвенція про захист прав дитини від 20 листопад 1989 р. // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – Стор. 205.
85. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Cт. 141.
86. Корчагин А. Патентное право и его связь с авторским правом / А. Корчагин, Б. Бейнфест, Л. Подшибихин // Авторское право и смежные права. – 2000. – № 2. – С. 5–11.
87. Кравец Л. Формы охраны промышленных образцов за рубежом / Л. Кравец. – М. : ИНИЦ Роспатента, 2000. – 45 с.
88. Красавчиков О. А. Советское гражданское право : учеб. [для юридических институтов и факультетов] / О. А. Красавчиков. – М. : Высшая школа, 1968. – Том 1. – 519 с.
89. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М. : Юрид. литература, 1958. – 182 с.
90. Краткая Российская энциклопедия: в 3-х т. – М. : Зерцало, 2004. – Т. 2. – 1135 с.
91. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
92. Кучинский В. А. Политико-правовой механизм реализации и охраны конституционных прав граждан / В. А. Кучинский // Актуальные теоретические проблемы развития государственного права и советского строительства. – М. : Ин-т государства и права, 1976. – С. 95–98.
93. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Б. М. Лазарев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 280 с.
94. Лаптев Г. А. Промышленная собственность в Российской Федерации: понятие, правовая характеристика и судебная защита: дисс. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Г. А. Лаптев. – М., 2006. – 232 с.
95. Ловцов С. В. Трехмерные формы в качестве товарных знаков: дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / С. В. Ловцов. – М., 2004. –178 с.
96. Макода В. Є. Оформлення прав на промисловий зразок / В. Є. Макода // Право Україна. – 2000. – № 5. – С. 72–75.
97. Макода В. Є. Правова охорона промислових