ДОГОВІР КОМІСІЇ І АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ 1. РОЛЬ ТА МІСЦЕ ДОГОВОРУ КОМІСІЇ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ.
1.1. Послуга як економічна та правова категорія 11
1.2. Зобов’язання про надання послуг. Загальні положення 27
1.3. Інститут посередництва та його складові частини 33
Висновки до першого розділу 41
Розділ 2. РОЗВИТОК ДОГОВОРУ КОМІСІЇ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ.
2.1 Загальна характеристика договору комісії 43
2.2. Правовий статус сторін за договором комісії 67
2.3. Особливі права комісіонера та комітента 92
2.4. Припинення договору комісії 105
Висновки до другого розділу 116
Розділ 3. АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР У ПРАВІ ІНОЗЕМНИХ КРАЇН.
3.1. Визначення поняття та змісту агентського договору 119
3.2. Права та обов’язки сторін за агентським договором 128
3.3. Відповідальність сторін за агентським договором 143
3.4. Види агентів 149
3.5. Припинення агентських відносин 157
Висновки до третього розділу 161
Розділ 4. АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР: СУЧАСНІСТЬ ТА ПЕРСПЕКТИВИ.
4.1. Агентський договір у праві України 163
Висновки до четвертого розділу. 183
ВИСНОВКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перехід України на ринкові форми господарювання зумовив гостру потребу у створенні сприятливої правової бази для розвитку національного підприємництва. При цьому правотворчий процес у даному напрямку не повинен обмежуватися систематизацією чи кодифікацією нормативно-правових актів. Великого значення набуває розробка єдиної наукової концепції, в рамках якої здійснювалося б удосконалення українського законодавства, бо сучасний стан цивільного обороту вимагає створення більш адекватних юридичних засад для цивілізованого розвитку ринку посередницьких послуг. Необхідною умовою вирішення цього завдання є докладне вивчення тих видів договорів, що не одержали нині належного правового врегулювання, серед таких особливе місце посідають договір комісії та агентський договір. Однією з причин певного відставання українського законодавства щодо регулювання цих договорів є низький рівень їх наукової розробки. Так, питання правового регулювання договору комісії на монографічному рівні розглядалися ще в 50-60 роках минулого століття; до того ж ці праці стосувалися лише окремих аспектів комісійних правовідносин, зокрема, договору комісії на продаж сільськогосподарської продукції. Разом з тим, саме в ті часи розвитку правової науки було одержано ряд важливих здобутків та внесено багато пропозицій, котрі й сьогодні не втратили своєї актуальності. Проте, якщо договір комісії знайшов своє відображення в системі нового Цивільного кодексу України й потребує незначного удосконалення, то агентський договір як новий інститут цивільного (господарського) права вимагає поглибленої теоретичної розробки та гідного законодавчого забезпечення. Останнє являє собою більш складну проблему, оскільки специфіка діяльності посередників поки що не була об’єктом докладного вивчення вчених-цивілістів.
Зокрема, залишалася поза увагою науковців класифікація посередників, малодослідженим є питання співвідношення агентського договору з договором комісії та проблема правового регулювання діяльності агента та комісіонера як суб’єктів підприємницької діяльності. Це має своє об’єктивне пояснення: за часів існування адміністративно-командної системи вищезазначені договори не отримали належної теоретичної розробки, оскільки тоді їх застосування зводилося до мінімуму. Тому наукове дослідження цих договорів повинно стати теоретичною основою для побудови системи договорів щодо надання посередницьких послуг, котра б послужила поштовхом і для розвитку сучасного ринку посередницьких послуг.
До недавнього часу вважалося, що договір доручення, договір комісії та агентський договір є однотипними договорами, оскільки в них співпадає предмет і регулюють вони однорідні суспільні відносини. Ця думка знайшла своє підтвердження і в зарубіжному праві. Так, у країнах з англо-американською системою права посередницькі відносини регулюються агентським договором, а в державах континентальної правової системи – договорами доручення та комісії. Лише в праві Російської Федерації договори доручення, комісії та агентський договір врегульовані як самостійні. Вибір напряму розвитку вітчизняного цивільного законодавства у цій сфері має максимально відповідати інтересам сучасного суспільства та сприяти розвитку цивільного обороту. Основою цього вибору має стати виважений науковий підхід, який би ґрунтувався на глибоких теоретичних розробках проблеми правового забезпечення даного виду договорів і враховував як особливості розвитку ринкових відносин в Україні, так і позитивний досвід найбільш розвинених зарубіжних правових систем.
Викладене дозволяє стверджувати, що актуальність даного наукового дослідження визначається:
- надзвичайним поширенням договору комісії та агентського договору у цивільному обороті України, що зумовлено розвитком ринкових відносин;
- відсутністю систематизованого законодавства з питань надання посередницьких послуг (окремі норми, що містяться в законі, мають фрагментарний характер);
- невідповідністю деяких правових норм, що регулюють такі відносини принципам ринкової економіки і вимогам часу;
- відсутністю у цивільному праві теоретичних розробок стосовно правового забезпечення діяльності агента та комісіонера як суб'єктів підприємницької діяльності;
- невизначеністю терміна “посередництво”, котре вживається як у публічному, так і в приватному праві, внаслідок чого залишаються нез’ясованими загальні засади застосування агентського договору та договору комісії;
- відсутністю єдиної наукової концепції щодо розвитку законодавства про надання посередницьких послуг в Україні.
Порівняльно-правовий аналіз агентського договору та договору комісії має стати теоретичною основою для створення належної нормативно-правової бази посередницьких договорів, яка б відповідала реаліям ринкової економіки й слугувала стимулом для її розвитку.
Теоретичну основу дисертації складають базові наукові положення, що містяться у роботах провідних вітчизняних та зарубіжних цивілістів, таких, як: В. Ансон, Д.В. Боброва, М.І. Брагінський, С.М. Братусь, В.В. Вітрянський, А.Г. Гойхбарг, М.В. Гордон, В.П. Грибанов, О.В. Дзера, А.С. Довгерт, А.І. Дрішлюк, В.В. Залеський, О.С. Іоффе, О.Ю. Кабалкін, І. Кобленц, Б.К. Комаров, О.О. Красавчиков, Н.С. Кузнєцова, С.Н. Ландкоф, Г. Ласк, Л.А. Лунц, В.В. Луць, Р.А. Майданик, В.Ф. Маслов, І.Б. Новицький, О.А. Підопригора, О.О. Пушкін, В.О. Рясенцев, Н.О. Саніахметова, А.Ф. Сохновський, Є.О. Суханов, Ю.К. Толстой, Є.О. Харітонов, Я.М. Шевченко Г.Ф. Шершеневич та інших науковців.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до плану науково-дослідних робіт відділу правових проблем цивільного, підприємницького та трудового права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема відповідно до теми “Приватноправові засади нового цивільного законодавства”
Мета і завдання дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є з'ясування правової природи агентського договору та договору комісії, розкриття їх змісту та сутності шляхом проведення порівняльно-правового аналізу, наукове обґрунтування доцільності використання юридичної конструкції агентського договору в цивільному обороті України, а також формування пропозицій по вдосконаленню вітчизняного законодавства щодо правового регулювання зазначених договорів.
Для досягнення зазначеної мети поставлені такі завдання:
- дослідження історичних аспектів розвитку договору комісії та агентського договору у вітчизняному праві;
- вивчення чинних нормативно-правових актів України з питань правового регулювання цих договорів та проведення їх порівняльного аналізу із правовими джерелами зарубіжних країн;
- з’ясування особливостей правового статусу сторін агентського договору та договору комісії за чинним законодавством України;
- аналіз основних правових проблем у сфері застосування договору комісії та агентського договору;
- визначення місця і ролі договору комісії та агентського договору в системі цивільно-правових договорів України;
- розробка єдиної правової термінології щодо посередницькій діяльності.
Практичне ж завдання дисертаційного дослідження полягає у формуванні пропозицій щодо оптимізації законодавства у сфері правового регулювання договору комісії та агентського договору з метою забезпечення цивілізованого розвитку ринку посередницьких послуг в Україні.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають при реалізації агентського договору та договору комісії.
Предметом дослідження є цивільно-правові інститути договору комісії й агентського договору та перспективи їх розвитку у вітчизняному праві. Предметом також є система нормативно-правових актів, вітчизняна та іноземна юридична література, а також судова та інша правозастосовча практика з питань правового регулювання та реалізації зазначених договорів.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплекс методів наукового пізнання: діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, системно-функціональний, теоретико-прогностичний та формально-логічний. Зокрема, застосування перших двох методів дозволило проаналізувати процес становлення та розвитку договору комісії та агентського договору у праві України. За допомогою формально-логічного методу був проведений аналіз норм чинного законодавства України з питань правового регулювання зазначених договорів. Системно-функціональний метод надав можливість визначити істотні умови цих договорів, їх сутність та юридичний зміст; порівняльно-правовий метод – виділити особливості регулювання договору комісії та агентського у зарубіжних країнах, а теоретико-прогностичний метод – сформулювати пропозиції щодо вдосконалення цих інститутів у праві України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній цивільно-правовій науці на рівні дисертаційного дослідження здійснено порівняльно-правовий аналіз агентського договору та договору комісії, визначено сутність та значення кожного з них у праві України; на теоретичному рівні обґрунтовано доцільність використання агентського договору в цивільному обороті України та необхідність його належного законодавчого регулювання.
Наукова новизна основних положень дослідження, одержаних висновків та рекомендацій, які виносяться на захист і відображають авторську концепцію становлення та розвитку агентського договору й договору комісії в цивільному обороті України, полягає в тому, що в дисертації:
- на підставі комплексного аналізу юридичної природи договору комісії та агентського договору визначено основну рису, що є спільною для обох цих договорів: в кожному з них одна сторона (комітент, принципал) досягає певного результату за допомогою іншої сторони (комісіонера чи агента), котра діє в інтересах, під контролем та за рахунок особи, яка надає відповідне доручення;
- обґрунтовано необхідність внесення змін до ГКУ, де запропоновано сторонами агентського договору визнати агента та принципала (у главі 31 ГКУ сторонами агентського договору визнаються комерційний агент та суб’єкт, якого представляє комерційний агент);
- обґрунтовано висновок, що найбільш доцільно агентський договір у праві України вживати в такому розумінні – це цивільно–правовий договір, за яким одна сторона (агент) зобов’язується за винагороду вчинити за дорученням і рахунок іншої сторони (принципала) юридичні та інші дії від свого імені або від імені принципала;
- одержало подальший науковий розвиток положення про те, що головна відмінність між договором комісії й агентським договором полягає у визначенні їх предмета, якщо предметом першого є правочини, то предметом другого – юридичні й інші дії;
- обґрунтовано висновок, що прийняття комісіонером на свій рахунок різниці між встановленою комітентом та фактичною ціною, за якою укладається правочин, не завжди є ознакою належного виконання договору комісії, оскільки інтерес комітента може бути зосереджений не на ціні товару, на підставі цього аргументовано доцільність надання комітентові права на відмову від прийняття виконання та права на відшкодування збитків за умови, що він доведе вину комісіонера у недбайливому виконанні доручення;
- аргументовано необхідність більш чіткого законодавчого визначення моменту, з якого набуває законної сили правочин, укладений комерційним агентом з перевищенням повноважень, з цією метою запропоновано внести зміни до п.2 ст. 298 Господарського кодексу України та викласти його у такій редакції: „Угода, укладена комерційним агентом без повноважень або з їх перевищенням, вважається дійсною з моменту її ухвалення принципалом”;
- обґрунтована необхідність забезпечення інтересів комісіонера у разі відмови комітента від договору комісії, у зв’язку з чим запропоновано доповнити п.4 ст. 1025 ЦКУ наступними словами: „ Якщо подібна відмова сталася вже після укладення комісіонером правочинів з третіми особами, то комісіонер також має право на отримання комісійної плати”. Така редакція статті дозволить вирішити питання не лише про відшкодування витрат комісіонерові, а і про втрачену вигоду, котра фактично буде прирівнюватися до суми неодержаної комісійної плати;
- обґрунтовано пропозицію про необхідність встановлення у відповідних нормах Цивільного кодексу України певного строку, протягом якого комісіонер повинен виконувати доручення комітента у разі смерті останнього або припинення юридичної особи – комітента, якщо від його правонаступників не надійдуть інші вказівки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані в процесі удосконалення цивільного законодавства України. Деякі положення дисертаційної роботи можуть знайти застосування у практичній діяльності, що пов’язана з укладенням та виконанням договору комісії та агентського договору. Матеріали дисертаційної роботи також можуть бути застосовані у навчальному процесі та при підготовці підручників і навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів.
Частина сформульованих у дисертації висновків та положень має дискусійний характер і може слугувати основою для подальших наукових пошуків.
Апробація результатів дисертації
Найважливіші положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.
Основні наукові положення дисертації були оприлюднені на: науково-практичному семінарі “Правове регулювання корпоративних відносин в Україні.” – (Львів, 28 лютого 2003р.); міжнародній науковій конференції пам’яті П.І. Новгородцеві “Ідея правової держави: історія та сучасність”. – (Луганськ: 22-23 квітня 2003р.); науково-практичній конференції “Проблеми кодифікації законодавства України” – (Київ: 14 травня 2003р.); міжвузівській студентській науковій конференції “Наука і вища освіта”. – (Запоріжжя: 15-16 травня 2003р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шістьох наукових працях; усі вони опубліковані у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань ВАК України, а також у тезах чотирьох виступів на науково-практичних конференціях.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, 15 з яких складає список використаних джерел, котрий включає 179 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Враховуючи той факт, що головною ознакою посередницької операції є те, що право власності на товар не переходить до посередника, договір комісії слід визнати посередницькою операцією.
2. Договір комісії відноситься до зобов’язань про надання послуг, де головний обов’язок виконавця послуги (комісіонера) полягає у безпосередньому наданні послуги, а замовника (комітента) – в оплаті зазначеної послуги у розмірі, строки та порядку встановленому договором.
3. У юридичній літературі виділяються два підходи до розуміння терміна “посередництво”. Згідно з першим посередництво розглядається у вузькому значенні і охоплює собою здійснення лише фактичних дій. Другий підхід полягає в широкому тлумаченні терміна “посередництво” і охоплює надання дій не тільки фактичного, а і юридичного характеру.
4. Пропонується розрізняти юридичне та фактичне посередництво. Тоді у першому випадку посередник наряду з фактичними послугами буде надавати і послуги пов’язані з укладенням правочинів (одного чи декілька) або зі здійсненням інших юридичних дій.
5. Договір комісії в цивільному праві України слід визнати юридичним посередництвом.
6. Комісіонер при виконанні доручення комітента надає послуги змішаного характеру, при цьому юридичні послуги є основними, а фактичні – допоміжними.
7. Здійснення комісійної діяльності на професійних засадах є одним з видів підприємницької діяльності.
8. Предметом договору комісії є правочини, які повинен укласти комісіонер, а об’єкт договору комісії полягає у діях комісіонера спрямованих на укладення та здійснення правочинів з третіми особами. При цьому в діях комісіонера можна виділити декілька етапів: а) підготовчий, котрий полягає у вивченні кон’юнктури ринка, пошуку контрагентів та проведення з ними переговорів; б) безпосереднє укладення договору з третьою особою; в) виконання укладеного правочину.
9. Договір комісії не можна визнати ні представництвом (ні комерційним представництвом), зважаючи на той факт, що представництво є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
10. При переході права власності між комітентом, комісіонером та третьою особою відбувається акт відчуження речі, де при комісії-продажу комісіонер своїми діями припиняє право власності комітента шляхом передачі речі третій особі, яка й отримує право власності. Аналогічним чином при комісії-купівлі третя особа після передачі речі комісіонеру втрачає право власності на неї, яке, оминаючи комісіонера, переходить до комітента. Отже, при переході права власності від комітента до третьої особи комісіонер у силу свого особливого правового статусу виконує роль прихованого посередника, який через економічні причини не може стати власником речі.
11. При застосуванні комісіонером права притримання, автор вважає доцільним розмежовувати комісію-купівлю та комісію-продаж, тоді в першому випадку мова буде йти про право притримання, а в другому – про право комісіонера на відрахування грошових коштів, що відбувається шляхом зарахування зустрічних, однорідних вимог, строк яких настав.
12. Аналіз підходів до правового урегулювання права притримання дозволяє зробити висновок, що при його застосуванні комісіонером виділяються дві групи:
- право притримання грошей;
- право притримання речей.
13. У комісійних відносинах виділяються такі форми комісійної плати, які є основними:
- процентна (розмір плати встановлюється у вигляді певного процента від суми правочину);
- ступінчата (полягає у визначенні твердого відсотку, котрий отримує комісіонер від суми правочину з третьою особою плюс додаткові відсотки від різниці між встановленою комітентом ціною та фактичною, за якою укладається правочин);
- визначення розміру плати у вигляді твердої суми.
14. Аналіз норм про агентський договір свідчить, що цей договір слід віднести до договорів про надання послуг, за яким надаються послуги як юридичного, так і фактичного характеру.
15. У праві іноземних країн (Великобританія, Німеччина, Російська Федерація, США, Швейцарія та деяких інших) агентський договір поєднує в собі елементи таких договорів як доручення та комісія, виступаючи універсальною юридичною конструкцію для здійснення посередницької діяльності.
16. Обґрунтований висновок, що агентський договір укладається з приводу надання послуг нематеріального характеру.
17. Обґрунтований висновок, що предмет агентського договору полягає у вчиненні агентом юридичних та інших дій.
18. У праві Великобританії та США агентський договір може бути укладений у будь-якій формі. Право Франції містить однозначну вказівку про обов’язковість письмової форми агентського договору, у праві Російської Федерації повноваження агента оформлюються або дорученням або письмовим договором.
19. Обґрунтовано висновок, що найбільш доцільно агентський договір у праві України вживати в такому розумінні – це цивільно–правовий договір, за яким одна сторона (агент) зобов’язується за винагороду вчинити за дорученням і рахунок іншої сторони (принципала) юридичні та інші дії від свого імені або від імені принципала.
20. Автор вважає, що агентський договір поряд з договором комісії належить до цивільно-правових договорів, а зважаючи на те, що вказані договори регулюють однотипні матеріальні відносини, пов’язані з діями посередника доцільним було би доповнити якраз ЦКУ главою “Агентський договір”, де слід врегулювати наступні питання:
- порядок укладення агентського договору комісії;
- правовий статус сторін за агентським договором;
- особливі права агента (право утримання, право укладати субагентський договір, право на самостійний вступ у договір з суб’єктом якого він представляє);
- відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання агентського договору;
- особливості припинення агентського договору.
21. Агентський договір слід віднести до підприємницьких договорів, оскільки діяльність його сторін направлена на отримання прибутку.
22. Обґрунтовано необхідність внесення змін до ГКУ, де запропоновано сторонами агентського договору визнати агента та принципала (у главі 31 ГКУ сторонами агентського договору визнаються комерційний агент та суб’єкт, якого представляє комерційний агент).
23. Аргументовано необхідність більш чіткого законодавчого визначення моменту, з якого набуває законної сили правочин, укладений комерційним агентом з перевищенням повноважень, з цією метою запропоновано внести зміни до п.2 ст. 298 Господарського кодексу України та викласти його у такій редакції: „Угода, укладена комерційним агентом без повноважень або з їх перевищенням, вважається дійсною з моменту її ухвалення принципалом”.
24. При припиненні агентських договору автор виділяє дві великі групи: 1) За суб’єктивними підставами (угода сторін; відкликання повноважень комерційного агента суб’єктом, якого він представляє; відмова комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії. 2) За об’єктивними підставами (вибуття однієї із сторін (ліквідація юридичної особи чи смерті фізичної особи); виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб’єкта, якого він представляє.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1. Агабабьян Э.М. Экономический анализ сферы услуг. – М.: Экономика, 1968. – 160с.
2. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву. – М.: Юридическое издательство НКЮ СССР, 1940. – 192с.
3. Адамович В.И. Конспект лекций по торговому праву. – С.П.Б.: Типография А.М. Мендлевича, 1899. – 255с.
4. Александров-Дольник М.К. Договоры советского транспортного права. – Автореф. докт. дисс. – М.: 1963. – 40с.
5. Александровский Ю.В. Закон о договоре торговой комиссии. – Санкт-Петербург: Типография М.Я. Квара, 1910. –152с.
6. Андреева Л. Торговое посредничество: понятия и правовые формы осуществления. // Российская юстиция. – 1994. – №7. – С. 15-16.
7. Анопий В. Проблемы становления торгового посредничества в Украине. // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1998. – №6 – С. 29-31.
8. Ансон В. Договорное право. – М.: Юридическая литература, 1984. – 464с.
9. Архів Господарського суду м. Києва. – 2002. – Справа №10/42.
10. Архів Господарського суду м. Києва. – 2002. – Справа №10/5.
11. Архів Господарського суду м. Києва. – 2002. – Справа №10/576.
12. Архів Господарського суду м. Києва. – 2002. – Справа № 14/343.
13. Архів Господарського суду м. Києва. – 2003. – Справа №31/5.
14. Архів Приморського суду м. Маріуполя Донецької області. – 2002. – Справа 2-12 /02.
15. Архів Приморського суду м. Маріуполя Донецької області. – 2002. – Справа №2-1716/02.
16. Б…ский М. Пособие к изучению курса торгового права: 2е изд. испр и доп. – Киев: Книжный мир К.К. Семинского, 1915. – 322с.
17. Баринов Н.А. Бытовые услуги населению и регулирующее их законодательство. // Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан. – М.: ИГПАН, 1983. – 172с.
18. Беликова Н. Посредничество во внешних экономических связях. // Внешняя торговля – 1994. – №1. – С. 19-24.
19. Берновський К.Б. Цивільне право. – Х.: Юридичне видавництво Наркомюсту УССР, 1929. – 98с.
20. Большой юридический словарь. / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2е изд., перераб. и доп. – М.: Инфра, 2001. – 704с.
21. Брагинский М.И. Общее учение о хозяйственных договорах. – Минск: Наука и техника, 1967. – 260с.
22. Вальтух К.К. Общественная полезность продукции и затраты труда на ее производство. – М.: «Мысль», 1965. – 287с.
23. Васильєва В.А. Правове регулювання відносин за договором консигнації: Дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. – Івано-Франківськ: 2000. – 202арк.
24. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву. Ч.1 – Х.: Издательство Харьковского университета, 1958. – 339с.
25. Вольтке Г. Право торговли и промышленности в России в историческом развитии. – С.–Петербург: Типография В. Киршбаума, 1901. – 25с.
26. Вольфсон Ф.И. Гражданское право: Учебник. – М.: Юридическое издательство НКЮ РСФСР, 1927. – 104с.
27. Гайдук Э.Г. Прекращение договора поручения: основания и последствия. // Журнал российского права. – №7. – 2001. – С. 111-117.
28. Гейне А.Н. Замечания на проект книги пятой Гражданского уложения. – С.–Петербург: Сенатская типография, 1906. – 46с.
29. Годємє Е.Г. Общая теория обязательств. Перевод с французского И.Б. Новицкого. – М.: Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – 511с.
30. Гойхбарг А.Г. Иностранное гражданское и торговое право и процесс. – Москва – Ленинград: Внешториздат, 1937. – 166с.
31. Гойхбарг А.Г. Торговая комиссия: Практический комментарий к закону о договоре торговой комиссии. – Спб.: Право, 1914 – 256с.
32. Гордон М.В. Договор комиссионной продажи колхозной продукции. Ученые записки Харьковского юридического института, выпуск 7. – Х.: Издательство Харьковского ордена трудового красного знамени госуд. ун-та имени А.М. Горького, 1956. – С. 113 – 125.
33. Гордон М.В. Лекции по советскому гражданскому праву. – Харьков: Издательство Харьковского университета, 1960. – 346с.
34. Гордон М.В. Система договоров в советском гражданском праве // Ученые записки Харьковского юридического института. Вып. 5. – Х.: ХЮИ, 1954. – С. 65-87.
35. Господарський кодекс України. Господарський процесуальний кодекс України: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 304с.
36. Граве К.А., Лисковец Б.А., Новицкий И.Б. Правовое регулирование товарооборота между городом и деревней. – М.: Госюриздат, 1956. – 271с.
37. Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть вторая. (Официальный текст с изменениями и дополнениями на 1мая 2001года): Постатейный научно-практический комментарий. / А.Т. Гаврилов (ред-сост.); Т.В. Кузнецов и др. (отв. ред.). – М.: Агентство (ЗАО) « Библиотечка Российской газеты», 2001. – 288с. – (Серия «Кодексы Российской Федерации» - приложение к «Российской газете»; 5)
38. Гражданский кодекс Украины (научно–практический комментарий) – Харьков: ООО “Одиссей”, 1999. – 848с.
39. Гражданское право. Ч.1. Учебник. Под ред. Ю.К. Толстого, А.П. Сергеева. – М.: Издательство ТЕИС, 1996. – 552с.
40. Гражданское право: Учебник. Т.2. // Под ред. Е.А. Суханова. – М.: Бек, 1993. – 326с.
41. Гражданское право: В 2т. Том 2. Полутом 2: Учебник. / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2е изд. перераб. и доп. – М.: Издательство Бек, 2000 – 544с.
42. Гражданское право. Том 2. Учебник. Изд. 3е, перераб и доп. / Под ред. А.П. Серегева, Ю.К. Толстого. – М.: «Проспект», 2000. – 736с.
43. Гражданское право: определения, понятия, законодательство: Учебно-практический справочник. / Под ред. Е.Д. Харитонова. – Х.: ООО “Одиссей”, 1998. – 384с.
44. Гражданское право Украины. Часть 2: Учебное пособие. Под редакцией Слипченко С.А., Кройтор В.А. – Харьков: Эспада, 2000 – 399с.
45. Гражданское и торговое право капиталистических стран. Под ред. Д.М. Генкина. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1949. – 544с.
46. Гражданское и торговое право. Под редакцией В.П. Мозолина, М.Ю. Кулагина. – М.: Высшая школа, 1980. – 382с.
47. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Под ред. К.К. Яичкова. – М.: Издательство «Международные отношения», 1966. – 552с.
48. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник: Ч.1 // Под ред. Р.Л. Нарышкиной. – М.: Международные отношения, 1983. – 288с.
49. Гражданское и торговое право капиталистических государств. Учебник. Ч.2. // Под ред. Р.Л. Нарышкиной. – М.: Международные отношения, 1984. – 304с.
50. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник. – 3е изд., перераб., и доп. – М.: Международные отношения, 1993. – 560с.
51. Грибанов В.П. Договор купли-продажи по советскому гражданскому праву. – М.: Издательство МГУ, 1956. – 148с.
52. Гусаков А.Г. Конспект лекций по торговому праву. Ч. 2. – СПБ.: 1912. – 256с.
53. Декрет КМУ “Про податок на прибуток підприємств і організацій №12-92. від 26 грудня 1992р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. –№10. – ст. 76.
54. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. – Спб: Питер, 1999. – 560с. (Теория и практика менеджмента).
55. Договоры. Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: ВЮЗИ, 1980. – 82с.
56. Егоров А.В. К вопросу о многозначности понятия «посредничество» в законодательстве и доктрине гражданского права. // Юрист. – 2001. – №12. – С.18-24.
57. Егоров А.В. Предмет договора комиссии. // Актуальные проблемы гражданского права: Сб. ст. Вып.5. Под ред. В.В. Витрянского: – М.: “Статут”, 2002. – 527с.
58. Эйбушитц П.С. К проектам постановлений «о договоре комиссии» и «о торговых агентах». // Вестник промышленности, торговли и транспорта. – 1925. –№ 12. – С.66-76.
59. Жагилев В.И., Рапопорт Я.И. Основы советского хозяйственного законодательства. – Харьков: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1930. – 176с.
60. Жюллио де ла Морандьер Л. Гражданское право Франции. В 3х томах. Т.3. – М.: Издательство иностранной литературы, 1961. – 748с.
61. Завидов Б.Д. Договоры посреднических услуг. – М.: ФБК-Пресс, 1997. – 96с.
62. Закон УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність.” № 959–XII від 16 квітня 1991р. (з подальшими змінами та доповненнями). // Відомості Верховної Ради України. – 1991р. – №29. – ст. 377.
63. Законодавство України про захист прав споживачів. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999р. – №6. – С.188-206.
64. Зенин И.А. Гражданское и торговое право капиталистических стран. Учебное пособие. – М.: Издательство МГУ, 1992. – 192с.
65. Иностранное гражданское и торговое право. Учебник для вузов и практическое пособие. Под ред. С.И. Раевича. – М.: ОГИЗ, 1933. – 276с.
66. Иоффе О.С. Развитие цивилистической мысли в СССР. В 2х частях. Ч.2. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 172с.
67. Иоффе О.С. Обязательственное право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 880с.
68. Иоффе О.С. Советское гражданское право. В 3х томах. Т.2. – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1961. – 532с.
69. Інструкція про порядок оформлення суб’єктами господарювання операцій при здійсненні комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджена наказом МЗЕЗторгу від 8 липня 1997р. № 343. // Закон і бізнес. – 1997. – № 6.
70. Кабалкин А.Ю. Сфера обслуживания: гражданско-правовое регулирование. – М.: Наука, 1972. – 199с.
71. Кабалкин А.Ю. Мозолин В.П. Совершенствование законодательства об обслуживании граждан в СССР. // Правовое регулирование отношений в сфере обслуживания граждан. Отв. Ред. А.Ю. Кабалкин. – М.: ИГПАН, 1983. – С. 4-12.
72. Кабалкин А.Ю., Савенко Л.И. Индивидуальная трудовая деятельность и закон. – М.: Юрид. лит., 1987. – 160с.
73. Калмыков Ю.Х. К понятию обязательства по оказанию услуг в гражданском праве. // Советское государство и право. – 1966. – №5 – С. 116-119.
74. Кобленц И. Договор комиссии. // Советская юстиция. – 1927 – № 11 – С. 305-309.
75. Кобленц И. Договор комиссии. // Советская юстиция. – 1927. – №12. – С. 340-345.
76. Кодифікація приватного (цивільного) права України. За ред. проф. А. Довгерта. – К.: Український центр правничих студій, 2000. – 336с.
77. Колосов Р.В. Поняття й місце агентського договору в цивільному праві. // Часопис Київського університету права. – 2002. – №3. – С. 42-45.
78. Комаров А.С. Правовые формы внешнеэкономической деятельности. // Совместные предприятия, международные объединения и организации на территории СССР. – М.: Юридическая литература, 1989. – С. 169-187.
79. Комаров Б.К. Договор комиссии по советскому праву. – М.: Издательство МГУ, 1961. – 52с.
80. Комментарий к ГК РСФСР, 2е изд., доп. и перераб. – Под ред. профессоров Е.А. Флейшица и О.С. Иоффе. – М.: Юридическая литература, 1970. – 824с.
81. Комментарий к Гражданскому кодексу РСФСР. Под редакцией С.Н. Братуся, О.Н. Садикова – М.: Юрид. лит., 1982. – 680с.
82. Комментарий части второй Гражданского кодекса Российской Федерации для предпринимателей. – М.: Фонд Правовая культура, 1996. – 544с.
83. Кондаков Н.И. Логика. – М.: Учпедгиз, 1954. – 512с.
84. Красавчиков О.А. Система отдельных видов обязательств. // Советская юстиция. – 1960. – №5. – С. 42-43
85. Красавчиков О.А. Сфера обслуживания: гражданско-правовой аспект. // Гражданское право и сфера обслуживания. – Свердловск: СЮИ, 1984. – С. 5-29.
86. Красавчиков О.А., Якушев В.С. Договор комиссии по советскому гражданскому праву. – Свердловск: СЮИ им. А.Я. Вышинского, 1957. – 36с.
87. Краснокутский В.А. Договор комиссии. – Сергиев: Издательство Наркомвнуторга СССР, 1925 – 83с.
88. Кротов М.В. Обязательство по оказанию услуг в советском гражданском праве. Учебное пособие. – Л.: ЛГУ, 1990. – 107с.
89. Куник Я.А. Кредитные и расчетные отношения в торговле – М.: «Экономика», 1970. – 296с.
90. Курс советского хозяйственного права: В 2х томах. Т.2. Под ред. М. Доценко. – М.: ОГИЗ, 1935. – 531с.
91. Курс советского гражданского права. Отдельные виды обязательств. – М.: Госюриздат, 1954. – 360с.
92. Лаврентьев Д.К. Торговое право. Вексельное и морское право. – М.: Издание Товарищества И.Д. Сытина, 1913. – 416с.
93. Ландкоф С.Н. Лекції з основ цивільного права. – Київ: Наук.–метод. Кабінет заочної економічної освіти при Київському ін-ті народного господарства, 1962. – 265с.
94. Ландкоф С.Н. Особенности генерального договора комиссии в советском плановом хозяйстве. // Вестник Советской Юстиции, 1928. – № 24. – С. 714-716.
95. Ландкоф С.Н. Право удержания по закону. // Вестник Советской Юстиции. – 1927. – № 4. – С. 121-122.
96. Ландкоф С.Н. Торговые сделки. Теория и практика. – Х.: Юридическое издательство НКЮ УССР, 1929. – 276с.
97. Ласк Г. Гражданское право США. Под ред. и с вступительной статьей Е.А. Флейшиц. – М.: Издательство иностранной литературы, 1961. – 774с.
98. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560с.
99. Магнутова Т.Е. Правовое регулирование отношений по торговому посредничеству. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. / МГУ им. М.В. Ломоносова. – М.: 1988. – 26с.
100. Майданик Р. Довірче управління цінними паперами: поняття і проблеми правозастосування. // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2 – С. 25-29
101. Майданик Р.А. Траст: собственность и управление капиталами (природа прав, рецепция в право Украины). – К.: Наукова думка, 1995. – 176с.
102. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. Т.23. – М.: Госполитиздат, 1960. – 907с.
103. Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения в 30ти томах. Т.26. Ч.1. – М.: Госполитиздат, 1962. – 476с.
104. Маркс К. Теории прибавочной стоимости. (4й том Капитала) Ч.1 – М.: Госполитиздат, 1954. – 439с.
105. Международные торгово-посреднические операции. // Діловий вісник. – 1996. – №10. – С.24-25.
106. Мозолин В.П., Фарнсфорт Е.А. Договорное право в США и СССР. История и общие концепции. – М.: Наука, 1988. – 312с.
107. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України “Про внесення змін і доповнень до Правил комісійної торгівлі непродовольчими товарами” затверджених наказом МЗЕЗторгу від 13 березня 1995р. № 37 від 08 липня 1997р. // Урядовий кур’єр. – 1997. – 06 листопада.
108. Невзгодина Е.Л. Представительство по советскому гражданскому праву. – Томск: Изд-во Томского университета, 1980. – 156с.
109. Нерсесов Н.О. Избранные труды по представительству и ценным бумагам в гражданском праве. – М.: «Статут», 2000. – 286с. Классика российской цивилистики.
110. Овсянникова Л.Н., Полякова Т.Д., Солодков М.В. Теоретические проблемы услуг и непроизводственной сферы при социализме. – М.: Издательство Московского университета, 1972. – 348с.
111. Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно – правовое исследование. // Под ред. В.В. Залесского. – М.: Издательство Норма, 1999. – 648с.
112. Питель Ол. Конспект по торговельному праву. – Подєбради: Вид. Т-ва при Укр. Госп. Академії в Ч.С.Р., 1925. – 271с.
113. Пляниоль Марсель. Курс французского гражданского права. Ч.2. – Петраков: Издательство С. Полского, 1911. – С. 849-976.
114. Победоносцев К. Курс гражданского права. Договоры и обязательства. Ч.3, – Спб. – М.: Типография 2го отделения И.И. Анисимова, 1880. – 629с.
115. Постатейный комментарий к части второй Гражданского кодекса РФ. Издание 3е, дополненное и переработанное. // А.Н. Гуев. – М.: Инфра – М, 2000. – 832с
116. Пустозерова В.М. Посреднические сделки. – М.: «Приор», 1996. – 80с.
117. Пуцилло П.П. Пособие к изучению законов. Элементарное законоведение. – Баку: Типография Арор, 1894. – 303с.
118. Ратнер А.С. Договор комиссии в законодательстве СССР. // Вестник Советской юстиции. –1926. – №4. – С. 159-162.
119. Романова Е.Н. Гражданско-правовое содержание услуг. // Ученые записки Кабардино-Балкарского НИИ. Т. 26. – Нальчик: Кабардино-Балкарский научно-исследовательский институт при Совете Министров КБАССР, 1974. – С. 210-213.
120. Российская юридическая энциклопедия. – М.: Инфра – М, 1999. – Х. – 1110с.
121. Рябиков С.Ю. Регулирование деятельности торговых агентов в рамках ЕЭС. // Внешняя торговля. – 1989. – №1. – С.37-40.
122. Рясенцев В.А. Происхождение представительства и его сущность в буржуазном гражданском праве. // Вопросы гражданского права. Ученые записки ВЮЗИ. Вып. 10. – М.: ВЮЗИ, 1960. – С.76-89.
123. Саватье Р. Теория обязательств. Перевод с франц. и вступительная статья Р.О. Халфиной. – М.: Издательство «Прогресс», 1972. – 440с.
124. Самонд и Вильямс. Основы договорного права. Перевод с англ. С.А. Андрианова и В.В. Зайцевой. Под ред. Е.А. Флейшиц. – М.: Иностранная литература, 1955. – 704с.
125. Саниахметова Н.А., Харитонов Е.О. Гражданское право: Частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учебное пособие. – К.: А.С.К., 2001. – 832с.
126. Саркисян М.Р. Институт торгового посредничества. // Журнал российского права. – 2002. – №3. – С. 17-21.
127. Свод английского гражданского права. Общая часть. Обязательственное право. Под ред. Э. Дженкса. – М.: Юридическое издательство НКЮ СССР, 1940. – 303с.
128. Свядосц Ю. Посреднические операции в иностранном гражданском праве. // Внешняя торговля. – 1991. – №7. – С. 35-39.
129. Сибільов М.М. Загальні положення регулювання відносин у сфері надання послуг за проектом нового цивільного кодексу України. // Вісник АПрН. – 1996. – №7. – С. 108-112.
130. Словарь гражданского права. / Додонов В.Н., Каминская Е.В., Румянцев О.Г. Под общей ред. В.В. Залесского. – М.: Инфра – М., 1997. – 304с.
131. Советское гражданское право. Учебник в 2х томах. Т.2. Под ред. С.Н. Братуся. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1951. – 495с.
132. Советское гражданское право. / Братусь С.Н., Граве К.А., Зимилева М.В., Серебровский В.И., Шкундин З.И. Под ред. проф. Братуся С.Н. – М.: Гос. изд. юрид. лит., 1950. – 680с.
133. Советское гражданское право: В 2х томах. Т.2. Под редакцией В.П. Грибанова, В.М. Корнеева – М.: Юридическая литература, 1980. – 512с.
134. Советское гражданское право. В 2х томах. Т.2. Под ред. О.С. Иоффе, Ю.К. Толстого, Б.Б. Черепахина – Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1971. –520с.
135. Советское гражданское право. В 2-х томах. Т. 2. Под ред. О.А. Красавчикова. – М.: Высшая школа, 1969. – 528с.
136. Советское гражданское право. – 2е изд. Т.2. Под ред. О.А. Красавчикова. Учебник. – М.: Высшая школа, 1973. – 456с.
137. Советское гражданское право: Учебник. В 2-х томах. Т.2 / С.А. Верб, Ю.Е. Добрынин, Т.И. Илларионова и др.; Под редакцией О.А. Красавчикова. - 3-е изд., испр. и доп. – М.: Высш. шк., 1985 – 544с.
138. Советское гражданское право. Учебник. Под ред. Я.А. Куника. – М.: Высшая школа, 1983. – 504с.
139. Советское гражданское право: В 2-х частях. Ч.2. Под общей редакцией В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. - 2е изд. перераб. и доп. – К.: Вища школа, 1983. – 504с.
140. Советское гражданское право: Учебник в 2х частях. Ч.2. Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: Профиздат, 1961. –576с.
141. Советское гражданское право: Конспект лекций. Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: ВЮЗИ, 1973. – 404с.
142. Советское гражданское право: Учебник в 2х частях. Ч.2., 3е изд., перераб. и доп. Под ред. В.А. Рясенцева. – М.: Юридическая литература, 1987. – 576с.
143. Советское гражданское право: В 2х частях. Ч.2. Под ред. В.Т. Смирнова, Ю.К. Толстого, А.К. Юрченко – Л.: Издательство Ленинградского университета, 1982. – 432с.
144. Сохновский А.Ф. Комиссионная торговля. Правовые вопросы. – М.: Юрид. лит., 1989. – 160с.
145. Сохновский А.Ф. Правовое регулирование торгового посредничества в советском гражданском обороте. Автореф. дисс. канд. юрид. наук. / – Саратов: СЮИ им. Д.И. Курского, 1972. – 18с.
146. Сохновский А.Ф. Правоотношения торгового посредничества между социалистическими организациями. // Правоведение. – 1976. – №5. – С. 56-65.
147. Субботин Н.А. Права и обязанности принципала и агента в англо-американском праве. // Вопросы государства и права в период развитого социализма. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – С. 83-92.
148. Сулейманов М.К. Хозяйственно-посреднические договоры услуг. // Советское государство и право. – 1973. – №3. – С. 50-55.
149. Суханов Е. Агентирование (Глава 52), доверительное управление имуществом (Глава 53), Коммерческая концессия (Глава 54) Комментарий к ГК РФ. // Хозяйство и право. – 1996. – № 11. – С. 1-23.
150. Сфера обслуживания населения: Региональные проблемы. Под ред. А.И. Кочерга – К.: “Наукова думка”, 1980. – 423с.
151. Сфера обслуживания при социализме. Под ред. Е.И. Капустина. – М.: Мысль, 1968. – 262с.
152. Таль Л.С. Торговый агент и агентурный договор как правовые типы. // Памяти профессора Г.Ф. Шершеневича. Сборник статей по гражданскому и торговому праву. – М.: Издание Бр. Башмаковых, 1915. – С. 357-373.
153. Тархов В.А. Советское гражданское право: В 2-х частях. Ч. 2. – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1979. – 232с.
154. Учебное пособие по советскому гражданскому праву. Составлено кафедрой гражданского права. – М.: Типография «Известий советов депутатов трудящихся СССР» – 1938. – 311с.
155. Фарбштейн А. Советское законодательство о договоре торговой комиссии. // Право и жизнь. – 1927. – № 6-7. – С. 18-34.
156. Федоров А.Ф. Торговое право. – Одесса: Славянская тип. Е. Хрисогелось, 1911. – 896с.
157. Федоров И.В. Правовое регулирование отношений по договору комиссионной продажи колхозной продукции. – Вопросы гражданского права. Ученые записки ВЮЗИ, выпуск № 10. – М.: ВЮЗИ, 1960. – С. 142-166.
158. Фигурнова Н.П. Непроизводительный труд и метод оценки нематериальных услуг. // Эффективность общественного производства. – М.: «Экономика», 1967. – С. 209-223.
159. Хаснутдинов А.И. О предмете договора на транспортно-экспедиционное обслуживание. // Вопросы государства и права. Материалы юрид. секции теор. конф., посвящ. 50-летию Великой Октябрьской соц. революции. – Иркутск, 1968. – С. 60-67.
160. Цивільне право: підручник для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1997. – 480с.
161. Цивільне право України: Підручник: У 2х кн. Кн.1. // Д.В.Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 864с.
162. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн.2 // Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.Дзери, Н.С. Кузнецової. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 784с.
163. Цивільний кодекс України: Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464с.
164. Цивільний кодекс України. – Х.: Тов. Одіссей, 2002. – 160с.
165. Цитович П. Лекции по торговому праву. – Одесса: Типография П. Францова, 1873. – 376с.
166. Цитович П. Очерк основных понятий торгового права. – Киев: Типография И.Н. Кушнерева и Ко, 1886. – 248с.
167. Чижов Н.Е. Законоведение. Записки по торговому праву. – Одесса: Экономическая типография, 1901. – 50с.
168. Шаблова Е.Г. Перспективы развития правового института возмездного оказания услуг. // Журнал российского права. – № 1. 2002. – С. 60-65.
169. Шахназаров А. Договор комиссии. // Вопросы торгового права и практики: – Л.: Ленинградская Товарная Биржа, тип. Торг. Палаты, 1926. – С.79-98.
170. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права. 3е изд. – Казань: Типо-Литография Императорского университета, 1899. – 879с.
171. Шершеневич Г.Ф. Система торговых действий. – Казань: Типография Императорского университета, 1888. – 346с.
172. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права / по изданию 1914г. – М.: Фирма “Спарк”, 1994. – 335с. Вступительная статья Е.А. Суханов.
173. Шешенин Е.Д. О нормативном регулировании отношений по оказанию услуг //Актуальные проблемы гражданского права. – Свердловск, СЮИ, 1986. – С.92-99.
174. Шретер В. Внутренняя торговля. – М.: Издательство «Экономическая жизнь», 1926. – 210с.
175. Шретер В. Советское хозяйственное право (право торгово-промышленное). Учебник. Москва-Ленинград: Государственное издательство, 1928. – 332с.
176. Щуковская О.М. Место обязательств по оказанию услуг в системе гражданско-правовых обязательств. // Гражданско-правовые обязательства: вопросы теории и практики. Сб. н. тр. Отв. Ред. А.С. Шевченко. – Владивосток: Издательство Дальневосточного университета, 2001. – С. 53-61.
177. Яковлев В.А. Услуги. Вопросы теории и методологии. – Краснодар: Кубанский государственный университет, 1973. – 119с.
178. Яковлева В.Ф. Договор комиссионной продажи сельскохозяйственной продукции. – М.: Государственное издательство юридической литературы, 1959. – 90с.
179. Journal Officiel des Cee NL 385 du 31/12/1986. p. 17-21.