Коршакова Оксана Миколаївна. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг: цивільно-правовий аспект

Краткое описание

Коршакова Оксана Миколаївна. Захист прав споживачів житлово-комунальних послуг: цивільно-правовий аспект.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2015.- 210 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КОРШАКОВА ОКСАНА МИКОЛАЇВНА
УДК 347.2

ЗАХИСТ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ: ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Сергієнко Валерій Вікторович,
кандидат юридичних наук,
професор

Харків – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВІДНОСИН ЩОДО ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ……………………………………………...…..11
1.1 Генезис розвитку законодавства щодо регулювання відносин з приводу захисту прав споживачів……………………………………………………...…11
1.2 Характеристика сучасного законодавства в сфері захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг…………………………………………..…........36
1.3 Правовідносини за участю споживачів житлово-комунальних послуг та зміст їх суб’єктивних прав………..……………………………….……….……60
1.4 Житлово-комунальна послуга в контексті захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг………….……………………………………….89
Висновки до Розділу 1.......................................................................................106

РОЗДІЛ 2. ЗДІЙСНЕННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ…………………………………………….…..109
2.1 Механізм захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг..........109
2.2 Договір як спосіб регулювання відносин з приводу надання житлово-комунальних послуг ………………….………………………………………..117
2.3 Форми і способи захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг……...………………………………………………………………....…137
2.4 Особливості відповідальності за порушення прав споживачів житлово-комунальних послуг………………………………………………................…160
Висновки до Розділу 2................................................................................182

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………….………………….….189
ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток української держави не можливий без належного правового підґрунтя. Сучасний етап характеризується активним реформуванням всіх галузей національного господарства. Відповідно до ст. 48 Конституції України, держава має забезпечити людині гідний рівень життя, а отже, на виконання положень Конституції та Указу Президента України № 212/2012 «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації» основними принципами, на яких базується державна політика в Україні є принцип пріоритету прав і свобод людини та верховенства права. Неможливість здійснення моніторингу вчасного контролю за виконанням положень чинного законодавства щодо надання житлово-комунальних послуг та через значні масштаби порушень порядку надання вказаних послуг створюють загрози для адекватної охорони та здійснення захисту прав споживачів. Тому захист прав споживачів житлово-комунальних послуг та удосконалення чинного законодавства набуває все більшого значення.
Забезпечення належного рівня уваги до інтересів споживачів, а також здійснення захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг є обов’язком держави. Але захист прав споживачів не є можливим без належного рівня правової бази, гармонічної системи розгалуженого чинного законодавства, однорідної судової практики (яка хоч і не є офіційним джерелом права, але є індикатором фактичних відносин), адекватної відповідності вимогам сучасного світу, зміни сталих уявлень про роботу житлово-комунального господарства.
Негативність ситуації, що склалась наразі в Україні в сфері захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг, ускладнюється також тим, що правотворчий процес втратив свою системність, окремі нормативні акти тільки фрагментарно регулюють відносини щодо надання вказаних послуг, а відсутність глибоких наукових досліджень негативно позначається на правозастосовній діяльності. Чинна правова база не відповідає потребам сьогодення та фактичним відносинам, що склалися в сфері надання житлово-комунальних послуг і потребує дослідження з метою подальшого його вдосконалення.
Історично склалось, що споживачі у відносинах із постачальниками та виконавцями житлово-комунальних послуг є слабкою стороною, права якої порушуються часто, відкрито, іноді нахабно. При цьому відповідальність «сильної сторони» - виконавців, надавачів послуг, значно менша за відповідальність споживачів. Отже, склалась ситуація, яка є неприпустимою в правовій державі – а саме наявність двох підходів до відповідальності та ступеню відповідальності для виконавця житлово-комунальних послуг та споживача.
Враховуючи вище вказане, актуальним є дослідження сучасного стану захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг з урахуванням судової практики, потреб цивільного та господарського обігу і тенденцій розвитку цивілістики. Враховуючи положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відносини при наданні житлово-комунальних послуг будуються на договірній основі з використанням конструкцій типових публічних договорів та договорів приєднання. Тому актуальним є звернення уваги і на договірну відповідальність за порушення порядку надання житлово-комунальних послуг.
Теоретичною основою даного дисертаційного дослідження стали праці видатних цивілістів та фахівців з історії та теорії держави та права, правознавців дореволюційної Росії, науковців радянського періоду та вітчизняних вчених-юристів, а саме: С. С. Алексєєва, М. І. Брагінського, С. М. Братуся, Є. В. Вавіліна, В. В. Вітрянського, М. К. Галянтича, В. П. Грібанова, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. О. Кармази, В. М. Коссака, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Є. О. Суханова, А. А. Телестакової, Г. Ф. Шершеневича, Р. Б. Шишки та багатьох інших авторів, предметом дослідження яких стали окремі дискусійні аспекти проблеми захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг. Окремі проблеми захисту прав споживачів безпосередньо досліджувались у роботах С. А. Косінова, Г. А. Осетинської, О. П. Письменної, А. В. Рабінович. Питання щодо врегулювання окремих видів комунальних послуг та договорів в сфері надання житлово-комунальних послуг досліджувались в працях Р. М. Гейнц, С. С. Мирзи, Г. В. Мозгової, М. М. Топоркової, питання судового захисту прав споживачів були розглянуті в роботі Ю. Ю. Рябченка, аспект господарсько-правової відповідальності за порушення прав споживачів розглядався у роботі Л. Р. Левчука .
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 10 від 27.12.2010 р.). Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри цивільно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій ХНУВС на виконання Концепції Державної цільової програми захисту прав споживачів, Програми «Пріоритетні напрями наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 роки» та відповідно до положень Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки».
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні основних форм і способів здійснення захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг, а також у розробці теоретичних і практичних положень, спрямованих на вдосконалення цивільно-правового регулювання діяльності з надання житлово-комунальних послуг та забезпечення захисту прав споживачів.
Для досягнення поставленої мети в рамках дисертаційного дослідження вирішуються такі задачі:
- відстежити історію розвитку законодавства щодо захисту прав споживачів, встановити момент виникнення законодавства щодо регулювання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг та дати характеристику цього законодавства;
- визначити сторони договорів щодо надання житлово-комунальних послуг та дослідити правовий статус споживача;
- з’ясувати специфіку житлово-комунальної послуги, виділити її основні складові;
- визначити основні показники якості житлово-комунальних послуг з метою всебічного та повного здійснення захисту прав споживачів та попередження вчинення їх порушень;
- встановити та проаналізувати основні форми та способи захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг;
- упорядкувати виконання договірних зобов’язань і цивільно-правову відповідальність за порушення прав споживачів житлово-комунальних послуг;
- виробити обґрунтовані пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері надання житлово-комунальних послуг, захисту прав споживачів даних послуг, а також практики застосування законодавства та договорів.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають і складаються в процесі надання житлово-комунальних послуг та захисту прав та законних інтересів їх споживачів, розглянуті в теоретичному і практичному аспектах.
Предметом дослідження є цивільно-правовий аспект здійснення захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг.
Методи дослідження. У ході проведення дослідження використовувалися загальнонаукові методи пізнання соціально-правових явищ і положення цивільно-правової науки та чинного законодавства України. Історичний та історично-порівняльний методи дали можливість проаналізувати специфіку історичного розвитку та становлення цивільно-правового регулювання захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг, що дозволило виявити основні тенденції, характерні для розвитку його регулювання на сучасному етапі (підрозділ 1.1). З використанням комплексного методу було проаналізовано зміст нормативних актів України, які регулюють відносини з надання житлово-комунальних послуг та захисту прав їх споживачів (підрозділ 1.3). Міжгалузевий метод юридичних досліджень дозволив розглянути особливості цивільно-правового захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг і його значення в сучасному соціально-економічному та правовому середовищі (підрозділи 1.2, 1.4). Формально-юридичний і порівняльно-правовий методи використовувались для дослідження норм чинного національного законодавства та законодавства інших держав, щодо захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг, а також для з’ясування договорів надання житлово-комунальних послуг (підрозділи 1.2, 2.1, 2.4). Перспективний метод використовується для формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та правозастосовної практики, оптимізації здійснення захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг (підрозділи 2.2, 2.3).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному дослідженні генезису захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг та вивченні механізму захисту прав споживачів за допомогою цивільно-правових засобів. Наукова новизна дослідження конкретизується у науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, основними з яких є:
вперше:
– запропоновано віднести до споживачів житлово-комунальних послуг поряд із фізичними особами і юридичних осіб, що відповідають певним вимогам. До юридичних осіб - споживачів житлово-комунальних послуг відносяться непідприємницькі юридичні особи, до собівартості виробленої продукції або наданих послуг яких не закладається вартість житлово-комунальних послуг;
– з метою забезпечення безпосереднього захисту прав споживачів обґрунтовано доцільність укладення багатостороннього договору, однією із сторін якого обов’язково має бути споживач;
– сформульовано визначення поняття житлово-комунальної послуги як об’єкта цивільних прав, а саме – житлово-комунальна послуга є діяльністю з приводу забезпечення комфортних умов проживання та життєдіяльності споживачів. Під комфортними умовами проживання та життєдіяльності розуміються умови, що поліпшують існуючі державні нормативи, встановлені чинним законодавством, зокрема санітарно-епідеміологічні норми та будівельні нормативи і правила;
– доповнено механізм правового регулювання щодо захисту прав споживачів, зокрема, запропоновано визначити договір як спосіб регулювання відносин з приводу захисту житлово-комунальних послуг;
– обґрунтовано необхідність введення рівної відповідальності всіх учасників договору щодо надання житлово-комунальних послуг;
удосконалено:
– класифікацію неюрисдикційних способів захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг, зокрема, положення про можливість застосування заходів оперативного впливу з боку споживача житлово-комунальних послуг (наприклад, одностороння відмова від виконання договору або виконання певних робіт, послуг, що не виконанні або виконані неналежним чином, за рахунок боржника);
– положення про доцільність використання при укладенні договору щодо надання житлово-комунальних послуг не типового договору, а примірних договорів, зважаючи на те, що типовий договір не є цивільно-правовою конструкцією та порушує основні принципи доктрини цивільного права;
– перелік істотних умов договору щодо надання житлово-комунальних послуг, до яких віднесено окрім предмету і ціни договору, порядку оплати, періодичності та строків надання житлово-комунальних послуг, якісні показники наданих послуг та визначення відповідальності сторін;
дістали подальшого розвитку:
– положення про необхідність доповнення способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України пунктом 11: «визнання договору неукладеним» зважаючи на те, що визнати недійсним можна лише той договір, який був укладеним, тобто договір в якому сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, їхнє волевиявлення було вільним, а також було дотримано належної форми;
– положення про те, що компенсація завданої моральної шкоди є самостійним правом споживача і може застосовуватись не тільки у якості доповнення до компенсації матеріальної шкоди, а також обґрунтування положення доцільності встановлення розміру моральної шкоди постраждалою стороною, при цьому суд лише встановлює чи мало місце порушення права.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати і сформульовані на їх основі практичні пропозиції будуть сприяти розвитку теорії цивільного права, а також можуть бути підґрунтям для наукового підходу при розробці нормативно-правової бази, що регламентує правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг та захисту прав їх споживачів.
Сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані для розробки нових і корегування чинних цивільно-правових норм, що регулюють правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг та захисту прав споживачів, у наукових і навчальних цілях, а також у правозастосовній практиці.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалась на спільному засіданні кафедр цивільно-правових дисциплін та правового забезпечення господарської діяльності Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, де отримала схвалення. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях та круглому столі: «Методологія дослідження проблем цивільного права та процесу» (м. Харків, 26 травня 2012 р.); «Актуальні питання інтелектуальної власності та інноваційного розвитку» (м. Харків, 15-16 листопада 2012 р.); «Реформування національного та міжнародного права: перспективи та пріоритети» (м. Одеса, 1-2 лютого 2013 р.); «Вітчизняна юридична наука в умовах сучасності» (м. Харків, 11-12 травня 2013 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 25 травня 2013 р.); «Проблеми цивільного права та процесу» (м. Харків, 7 червня 2014 р.); «Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав» (м. Севастополь, 5-6 жовтня 2012 р.).
Публікації. Основні теоретичні та практичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено у шести статтях, що опубліковані у наукових фахових виданнях України, та одній статті , яка вийшла друком у закордонному науковому виданні, а також у сьомі тезах доповідей на науково-практичних конференціях та круглому столі.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертантом дослідження проблем правового регулювання відносин в сфері захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг дозволяє зробити такі основні висновки:
1. Законодавство України щодо захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг характеризується розгалуженістю та значною кількістю підзаконних нормативних актів, що призводить до суперечностей між окремими правовими актами, норми не відповідають тенденціям розвитку ринкових відносин з надання комунальних послуг, що, в свою чергу, негативно позначається на споживачеві. Більшість нормативних актів, що визначають порядок надання житлово-комунальних послуг та здійснення захисту прав споживачами не відповідають сучасним реаліям та тенденціям розвитку ринкових відносин з надання житлово-комунальних послуг. Крім того, недосконалість чинного законодавства щодо надання житлово-комунальних послуг та здійснення захисту прав їх споживачів обумовлюється недосконалістю термінології, зокрема неточність визначення споживача і виконавця, суттєвих умов договору і, взагалі, поняття житлово-комунальних послуг, тощо.
2. Історичний аналіз щодо розвитку законодавства захисту прав споживачів свідчить про значний ступінь участі держави в забезпеченні і гарантуванні здійснення захисту прав споживачів, що здійснювалось шляхом введення системи контролю за якістю проданих товарів і наданих послуг, жорсткою відповідальністю за порушення прав споживачів та створенням спеціальних контролюючих органів. Останні зміни у законодавстві та прийняті нові нормативні акти, навпаки, характеризуються поступовим зменшенням ролі держави в регулюванні споживчих відносин та переходом прав щодо визначення умов і показників надання житлово-комунальних послуг до їх виконавців, надавачів, що, як правило, негативно відбивається на споживачеві. А отже, законодавство щодо надання житлово-комунальних послуг має будуватися на принципах забезпечення рівності прав та обов’язків всіх сторін правовідношення, виконавців, надавачів та споживачів.
3. Зважаючи на постійні зміни в ринкових відносинах та новий погляд на відносини надання житлово-комунальних послуг, юридична особа також виступає споживачем житлово-комунальних послуг. Тому пропонуємо внести зміни до Закону України «Про захист прав споживачів» в частині визначення споживача, а саме викласти п. 22 ст. 1 у такій редакції: «споживач - фізична або юридична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника».
4. Особливості цивільно-правового регулювання відносин щодо захисту прав споживачів житлово-комунальних послуг обумовлюються складом цих правовідносин. Договори щодо надання житлово-комунальних послуг укладаються обминаючи кінцевого споживача між ресурсопостачальними організаціями та виконавцями, тим самим позбавляючи споживача права здійснювати захист своїх інтересів і прав. Тому, договори, що опосередковують надання житлово-комунальних послуг мають бути багатосторонніми, однією з сторін якого є споживач. Варто зазначити, що договори не можуть укладатися шляхом здійснення конклюдентних дій (приєднання до теплових мереж, здійснення оплати за послуги, ін.).
5. Договір надання житлово-комунальних послуг є публічним, а отже до положень чинного законодавства, виконавці, надавачі не вправі відмовитися від укладання договору за наявності технічних можливостей та розірвати його в односторонньому порядку. Тимчасове припинення надання житлово-комунальних послуг можливе лише за дотриманням спеціальної процедури в окремих, визначених законодавством, випадках.
6. У відносинах щодо надання житлово-комунальних послуг споживачі виступають як слабка сторона, на відміну від виконавців та надавачів, що займають монопольне становище на ринку. Зважаючи на таку ситуацію споживачі позбавлені можливості впливати на умови договору надання житлово-комунальних послуг, здійснювати контроль та впливати на якість наданих житлово-комунальних послуг. Виконавці, навпаки, зловживаючи своїм монопольним становищем нав’язують споживачу вигідні для виконавця умови. Тому, в договорах мають бути передбачені всі умови щодо якості житлово-комунальних послуг та інші суттєві умови, а держава має створити передумови для виникнення конкуренції на ринку надання житлово-комунальних послуг.
7. Житлово-комунальна послуга виступаючи об’єктом цивільних правовідносин, а також специфічним об’єктом цивільного права, є комплексним поняттям, що поєднує в собі як дію, так і результат цієї дії та різні види цивільних договорів (купівлі-продажу, постачання, транспортування, послуги). Розмежування договорів надання житлово-комунальних послуг на договори постачання, приєднання, купівлі-продажу та інші є недоцільним.
8. Здійснення захисту порушених прав щодо надання житлово-комунальних послуг повинно складатися з неюрисдикційної та юрисдикційної форми. При чому, неюрисдикційна форма повинна передувати судовій (юрисдикційній). І лише при неможливості застосування заходів оперативного впливу, самозахисту чи інших способів неюрисдикційного врегулювання або неможливості повного відновлення порушених прав постраждалої сторони, останній може застосовувати юрисдикційну форму. Це пов’язано з тим, що в більшості випадків, захист порушених прав споживача можна здійснити поза судовим розглядом, шляхом звернення до вищестоящих органів або шляхом укладання мирової угоди.
9. З огляду на тенденцію щодо застосування спеціальної форми цивільно-правової відповідальності у за договорами надання житво-комунальних послуг, детального дослідження потребує питання компенсації моральної шкоди. Аналіз судової практики свідчить про можливість відшкодування моральної шкоди, але існують суттєві проблеми у доказуванні факту спричинення моральної шкоди та у встановленні розміру компенсації завданої моральної шкоди.
10. Відповідальність учасників правовідносин щодо надання житлово-комунальних послуг залежить від комплексного характеру самої житлово-комунальної послуги та від статусу суб'єкта-правопорушника. Підставою цивільно-правової відповідальності вважається невиконання або неналежне виконання суб'єктивних обов'язків. Заходи цивільно-правової відповідальності за порушення щодо надання житлово-комунальних послуг класифікуються на майнові (відшкодування збитків) та організаційні заходи (призупинення енергопостачання), а також заходи оперативного втручання (припинення оплати за ненадані послуги).
Відповідальність за порушення прав споживачів житлово-комунальних послуг та порушення прав виконавця, надавача має бути рівноцінною та носити компенсаційний характер. Тобто, якщо законодавством передбачена відповідальність споживача за несвоєчасну оплату наданих житлово-комунальних послуг у вигляді штрафу і пені, а також, в окремих випадках, як свідчить судова практика, застосовується і нарахування інфляційних відрахувань та відсотків за користування чужими коштами, то і для виконавця, надавача послуг має застосовуватись така ж сама відповідальність, а не тільки здійснення перерахунку за ненадані або неякісно надані житлово-комунальні послуги. Або відповідальність повинна носити взаємний обмежений характер.