Коструба Анатолій Володимирович. Юридичні факти в механізмі припинення цивільних майнових відносин

Краткое описание

Коструба Анатолій Володимирович. Юридичні факти в механізмі припинення цивільних майнових відносин.- Дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.03, Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака. - Київ, 2015.- 360 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ф. Г. БУРЧАКА

На правах рукопису

КОСТРУБА АНАТОЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 347.13

ЮРИДИЧНІ ФАКТИ В МЕХАНІЗМІ ПРИПИНЕННЯ
ЦИВІЛЬНИХ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант:
доктор юридичних наук, професор
академік НАПрН України,
Заслужений діяч науки і техніки України
Кузнєцова Наталія Семенівна

Київ – 2015
ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………..…………….…... 4

РОЗДІЛ І. МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ І ДИНАМІКА ЦИВІЛЬНИХ МАЙНОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
1.1. Доктринальні аспекти виникнення, зміни і припинення цивільних прав і обов’язків: стан дослідженості проблеми …….……. 19
1.2. Механізм правового регулювання суспільних відносин в забезпеченні динаміки цивільних правовідносин ….………….…....…. 38
1.3. Правоприпинення в механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин………………………………………..……………..... 52
Висновки до першого розділу ………………………………………..…. 68

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВА ПРИРОДА ПРАВОПРИПИНЯЮЧИХ ЮРИДИЧНИХ ФАКТІВ
2.1. Поняття та ознаки правоприпиняючих юридичних фактів …...… 74
2.2. Місце і роль правоприпиняючих юридичних фактів у механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин......................... 88
2.3. Правоприпиняючі юридичні факти у системі юридичних фактів.. 111
Висновки до другого розділу ……………....…………………......…...... 132

РОЗДІЛ ІІІ. ПРАВОПРИПИНЯЮЧІ ЮРИДИЧНІ ФАКТИ В МЕХАНІЗМІ ПРАВОПРИПИНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН
3.1. Загальна характеристика механізму правоприпинення .……......... 137
3.2. Класифікація правоприпиняючих юридичних фактів в механізмі правоприпинення…….……………………………………………………. 157
3.3. Встановлення та фіксація правоприпиняючих юридичних фактів у механізмі правоприпинення….......…………………............................ 182
Висновки до третього розділу ……….……………………………..…… 200

РОЗДІЛ IV. РЕГУЛЯТИВНА ДІЯ МЕХАНІЗМУ ПРАВОПРИПИНЕННЯ В ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ЦИВІЛЬНИХ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН
4.1. Регулятивні правоприпиняючі юридичні факти в механізмі правоприпинення…………………………………………......................... 206
4.2 Настання скасувальної умови правочину як різновид правоприпиняючих юридичних фактів.…………...……........................ 261
4.3. Особливості дії механізму припинення прав та обов’язків учасників правочинів із скасувальною умовою ..……........................... 280
Висновки до четвертого розділу ……………………...….…………...… 291

РОЗДІЛ V. КОМПЕНСАЦІЙНАДІЯ МЕХАНІЗМУ ПРАВОПРИПИНЕННЯ В ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ЦИВІЛЬНИХ МАЙНОВИХ ВІДНОСИН
5.1. Дефектність в механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин та окремих юридичних фактів …………..……….. 298
5.2. Особливості захисту суб’єктивних цивільних прав учасників дефектних правочинів ..…….……........................................................... 324
5.3. Компенсаційні правоприпиняючі юридичні факти у механізмі правоприпинення…………...................................................................... 346
Висновки до п’ятого розділу …………………………...……………...... 388
ВИСНОВКИ ……………..………………………………………………... 393
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………........... 399

ВСТУП
Актуальність теми. Такі фундаментальні категорії юриспруденції, як норми права, правовідносини, юридичні факти, суб’єктивні цивільні права та юридичні обов’язки, завжди посідали вагоме місце у цивільному праві та у вітчизняній правовій системі, адже, по суті, саме ці правові явища забезпечують її існування та ефективне функціонування. Ці правові засоби мають системний характер. Кожен правовий феномен характеризується часом свого виникнення, реалізації і припинення. Динаміка його розвитку відображена у відповідних стадіях правового регулювання цивільних майнових відносин і забезпечується певним правовим механізмом. У загальному вигляді саме механізм правового регулювання суспільних відносин сприяє їх виникненню і становленню, дозволяє налагодити правові зв’язки між окремими суб’єктами соціуму, наділити їх правами та покласти на них обов’язки, визначити їх розвиток і забезпечити припинення.
Проблема припинення правовідносин у теорії цивільного права України має особливе значення. Фактично правоприпинення містить в собі той «згусток правової енергії», який внаслідок акумулювання правовстановлення і правореалізації цивільних майнових відносин сприяє досягненню мети правового регулювання - впорядкування суспільних відносин.
Водночас можна констатувати, що питання припинення цивільних прав та юридичних обов’язків розглядається в контексті прикладної юриспруденції, у зв’язку з чим загальні теоретичні засади припинення правовідносин залишаються малодослідженими. В той же час, в умовах взаємодії теорії цивільного права та практики правореалізації, фундаментальні проблеми правового регулювання цивільних майнових відносин потребують власної правової реабілітації.
У структурі Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), який складається із шести книг, нормативні положення виникнення правовідносин, а також їх реалізації закріплені в кожній з них. У свою чергу, правові проблеми припинення цивільних прав і обов’язків не знайшли свого детального відображення в ЦК України. Положеннями ЦК України врегульовані переважно спеціальні випадки такого правоприпинення (підстави для припинення правоздатності фізичної особи передбачені статтею 25 ЦК України, підстави для припинення юридичної особи – статтею 104 ЦК України тощо). Таким чином, практика правореалізації має неоднорідний характер, не базується на міцному науковому фундаменті, а відтак, – не враховує закономірності процесів та умов припинення суб’єктивних цивільних прав, юридичних обов’язків або правовідносин.
Потребує свого наукового вирішення проблема результативної дії механізму припинення цивільних майнових відносин як невід’ємної складової механізму правового регулювання суспільних відносин. У зв’язку з цим питання юридичної сутності, а також місця і ролі правоприпиняючих юридичних фактів у забезпеченні дієвості цього механізму мають важливе наукове значення.
Науково-теоретичну базу дослідження правоприпиняючих юридичних фактів у механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин складають праці вітчизняних і зарубіжних правників, а саме: М. М. Агаркова, Ч. Н. Азімова, М. Г. Александрова, С. С. Алексєєва, В. І. Борисової, В. А. Васильєвої, Т. М. Вахонєвої, В. В. Вітрянського, В. Г. Балдіної, М. Д. Гнатюк, А. Б. Гриняка, В. І. Даніліна, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. М. Ерделевського, А. М. Завального, Р. Д. Зоркольцева, Ю. О. Заіки, О. С. Іоффе, В. Б. Ісакова, Г. В. Кикотя, В. М. Коссака, О. О. Кота, О. В. Кохановської, О. О. Красавчикова, В. Г. Красовської, Н. С. Кузнєцової, О. Г. Ломідзе, В. В. Луця, Р. А. Майданика, О. В. Петришина, К. П. Побєдоносцева, С. О. Погрібного, С. І. Реутова, М. О. Рожкової, З. В. Ромовської, А. О. Сироткіної, Л. В. Солодовник, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Р. О. Стефанчука, В. Д. Чернадчука, Я. М. Шевченко, В. Л. Яроцького та ін.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у вирішенні проблеми визначення механізму правоприпинення цивільних майнових відносин, його елементів, значення кожного з них у процесі припинення суб’єктивних цивільних прав, юридичних обов’язків або правовідносин у цілому, а також у встановленні особливостей дії правоприпиняючих юридичних фактів у ньому.
Виходячи з мети дослідження, поставлені такі задачі:
– обґрунтувати доктринальні аспекти виникнення, розвитку та припинення цивільних прав і юридичних обов’язків, ступінь наукової дослідженості та перспективи розгляду цієї проблематики;
– розкрити сутність правового регулювання цивільних майнових відносин, проаналізувати його стадії, встановити місце та роль правоприпинення в ньому;
– визначити правову природу механізму правоприпинення як невід’ємної складової механізму правового регулювання цивільних майнових відносин;
– розкрити зміст елементного складу та особливості функціонування механізму припинення цивільних майнових відносин;
– сформулювати поняття правоприпиняючих юридичних фактів, встановити їх ознаки, властивості, визначити їх місце у механізмі правоприпинення цивільних майнових відносин;
– провести класифікацію правоприпиняючих юридичних фактів та визначити їх місце в системі юридичних фактів;
– визначити правові засоби встановлення правоприпиняючих юридичних фактів та юридичні наслідки їх настання;
– розкрити особливості дії регулятивних і компенсаційних правоприпиняючих юридичних фактів у речових та зобов’язальних правовідносинах у механізмі припинення цивільних майнових відносин;
– дати характеристику особливостей правочинів зі скасувальною умовою та визначити порядок дії відповідного механізму правоприпинення;
– виявити види дефектності механізму правового регулювання цивільних майнових відносин та його елементів, умови їх виникнення.
Об’єктом дослідження виступають цивільні майнові відносини, що охоплюються дією механізму правоприпинення.
Предметом дослідження є правоприпиняючі юридичні факти в цивільних майнових правовідносинах, відповідні нормативно-правові, практичні та доктринальні аспекти механізму припинення цивільних прав і обов’язків у межах загальної результативної дії механізму правового регулювання цивільних майнових відносин.
Методи дослідження, що використовувалися в процесі здійснення дисертаційного дослідження, обрані відповідно до мети і задач дослідження, з урахуванням його об’єкта та предмета.
Автором використано загальнонаукові методи пізнання (історичний, формально-логічний, системно-структурний, системно-порівняльний, метод аналізу) та спеціальні методи, що використовуються в юридичній науці (порівняльно-правовий, формально-юридичний, спеціально-правовий).
Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнонауковий діалектичний метод. До спеціальних наукових методів необхідно віднести: порівняльно-правовий метод (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 3.1, 3.2, 4.1, 4.2, 5.2); конкретно-історичний метод, який дозволив дослідити етапи розвитку вчення про юридичні факти з часів Стародавнього Риму і до сьогодні (підрозділи 1.1 та 2.2); за допомогою структурно-функціонального методу, методів класифікації та групування було класифіковано і досліджено механізм правового регулювання, механізм правоприпинення, правоприпиняючі юридичні факти, їх ознаки, наслідки, способи встановлення, підстави припинення прав і обов’язків, а також дефекти юридичних фактів, місце юридичних фактів у механізмі правоприпинення цивільних майнових відносин (підрозділи 1.2, розділи 2–4, підрозділ 5.3); соціологічний метод було застосовано для обґрунтування нормотворчих засобів встановлення правоприпиняючих юридичних фактів і можливих прорахунків у їх використанні, які призводять до виникнення «мертвих» норм права (підрозділ 3.3).
За допомогою герменевтичного методу розкрито такі категорії цивільного законодавства України як правоприпинення (підрозділ 1.3), правоприпиняючий юридичний факт (підрозділ 2.1); психологічний метод дозволив встановити критерії розмежування правоприпиняючих юридичних актів і вчинків на підставі дослідження спрямованості і форми волі учасників правовідносин на наслідок їх дій (підрозділ 2.3), об’єктивний та суб’єктивний порядки правоприпинення правочину зі скасувальної умови (підрозділ 4.3).
Метод моделювання застосовано для побудови моделей співвідношення механізмів правового регулювання цивільних майнових відносин та механізму правоприпинення (підрозділ 1.3), фактичних і юридичних наслідків правоприпиняючих юридичних фактів (підрозділ 3.1) тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у сучасній науці цивільного права України комплексним дослідженням теоретичних і практичних проблем дії механізму припинення цивільних майнових відносин через призму механізму правового регулювання суспільних відносин, в якому на доктринальному рівні обґрунтовано особливі риси правоприпиняючих юридичних фактів у забезпеченні результативної дії відповідного механізму правоприпинення. Найбільш значущими результатами та теоретичними висновками, що мають наукову новизну та виносяться на захист, є такі:
Уперше:
1. Визначено поняття правоприпинення, яке в дисертації розглядається як сукупність способів та юридичних засобів досягнення мети правового регулювання цивільних майнових відносин у виді припинення суб’єктивних цивільних прав, юридичних обов’язків або правовідносин у цілому.
2. Обґрунтовано місце правоприпинення в правовому регулюванні цивільних майнових відносин. Факт виконання програми, передбаченої нормами права, є моментом завершення реалізації права – його припинення як спосіб досягнення очікуваного правового результату. Правоприпинення в такому контексті є завершальним етапом правореалізації.
Неможливість досягнення мети правового регулювання внаслідок дефектності юридичних фактів у стадії правореалізації призводить до зміни його структури, появи нової стадії правового регулювання цивільних майнових відносин – стадії правоприпинення. На цій стадії здійснюється коригування правової моделі поведінки суб’єктів права до фактичних наслідків, що мають місце, з метою впорядкування елементів рівнів у системі за рахунок внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на неї. У такий спосіб компенсується структурна дефектність нелінійної динамічної системи.
3. Сформульовано визначення поняття механізму припинення цивільних майнових відносин. Механізм правоприпинення розглядається як унормований порядок припинення суб’єктивних цивільних прав (окремих правомочностей), юридичних обов’язків або цивільних правовідносин у цілому, що здійснюється за допомогою правоприпиняючих юридичних фактів та інших правових засобів;
4. Встановлено місце механізму правоприпинення в правовому регулюванні цивільних майнових відносин. Кожна стадія правового регулювання забезпечується відповідним правовим механізмом. Зокрема, механізм припинення цивільних майнових відносин забезпечує правове регулювання в стадії правоприпинення і є структурним компонентом механізму правореалізації на етапі правоприпинення у відповідній стадії правового регулювання. Таким чином, механізм правоприпинення треба розглядати як складову механізму правового регулювання цивільних майнових відносин;
5. Визначено елементи структури механізму припинення цивільних майнових правовідносин, до яких віднесено: а) норму права; б) правовідносини; в) юридичну сторону правоприпиняючого юридичного факту (модель, закріплену в нормі права); г) фактичну сторону правоприпиняючого юридичного факту (фактичні обставини – дію або подію); д) юридичний наслідок правоприпиняючого юридичного факту; е) фактичний наслідок правоприпиняючого юридичного факту; є) причинно-наслідковий зв’язок між правоприпиняючим юридичним фактом та його результатом;
6. Сформульовано визначення поняття правоприпиняючих юридичних фактів у механізмі припинення цивільних майнових відносин. Правоприпиняючі юридичні факти – це конкретні обставини дійсності, з правовою моделлю яких пов’язано настання результату у вигляді припинення суб’єктивних цивільних прав, юридичних обов’язків, а також цивільних правовідносин у цілому. Їм притаманні такі ознаки: конкретність, індивідуальність, просторова і темпоральна визначеність, об’єктивованість, нормативна формалізованість, консеквентність, інформативність, комбінованість юридичних наслідків, регресивність інформації, припиняючий характер юридичних фактів;
7. Обґрунтовано, що правоприпиняючі юридичні факти можуть розглядатися як відносні стосовно явищ, які вони припиняють. Як правило, юридичні факти розглядаються в аспекті припинення цивільних правовідносин, але вони також можуть припиняти суб’єктивні цивільні права (cessio), окремі правомочності, юридичні обов’язки (delegatio). У випадках, коли юридичні факти припиняють окремі правомочності учасників цивільних правовідносин, щодо цих правомочностей вони виступають правоприпиняючими, але стосовно інших окремих правомочностей у складі суб’єктивних прав, інших суб’єктивних прав у цілому, юридичних обов’язків або правовідносин, вони можуть бути або правозмінюючими, або правовстановлюючими щодо юридичних результатів, до яких вони призводять;
8. Проведено класифікацію правоприпиняючих юридичних фактів на підставі різних критеріїв. Залежно від наслідку: ті, що припиняють суб’єктивні цивільні права, юридичні обов’язки, окремі правомочності, правосуб’єктність, або правовідносини в цілому, або також ті, що призводять до змішаних наслідків; за характером причинно-наслідкового зв’язку: з прямим і непрямим (опосередкованим) причинно-наслідковим зв’язком; за функціональним призначенням: регулятивні і компенсаційні правоприпиняючі юридичні факти; за типом правовідносин: речові і зобов’язальні правоприпиняючі юридичні факти; за кількістю юридичних наслідків: мононаслідкові та полінаслідкові; за формою впливу правоприпиняючого юридичного факту на правові явища: однорівневі і різнорівневі; за галузевою належністю: одногалузеві і суміжні; за характером впливу на правовий статус учасників правовідносин: абсолютні і відносні правоприпиняючі юридичні факти; залежно від темпорального виразу існування правоприпиняючих юридичних фактів: факти – строки і факти – терміни; від форми їх прояву: оформлені і неоформлені тощо.
Правове значення класифікації полягає в розкритті природи правоприпиняючого юридичного факту – настання наслідку у вигляді припинення цивільних правовідносин, суб’єктивних цивільних прав і юридичних обов’язків.
9. Встановлено функціональне значення правоприпиняючих юридичних фактів у механізмі припинення цивільних майнових відносин. Систематизація правоприпиняючих юридичних фактів, виділення групи регулятивних і компенсаційних підкреслює їх роль в механізмі припинення цивільних майнових відносин у процесі упорядкування суспільних відносин.
10. Визначено правову природу регулятивних правоприпиняючих юридичних фактів, яке полягає у забезпеченні результативної дії механізму правоприпинення цивільних майнових відносин у стадії правореалізації. Правоприпиняючий юридичний факт у стадії правореалізації, настання якого є кінцевою точкою існування цивільних майнових правовідносин, забезпечує дію регулятивної функції права.
До регулятивних правоприпиняючих юридичних фактів віднесено: відчуження речі, належне виконання цивільно-правового зобов’язання, приватизація, відмова від права власності, поєднання власника і володільця в одній особі в обмеженому речовому праві, відмова від володіння, встановлення обмежених речових прав (сервітут, суперфіцій, емфітевзис), передання відступного, умови договору, прощення боргу, зарахування зустрічних однорідних вимог, поєднання боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов’язань за домовленістю сторін, настання строку.
11. Розкрито юридичну сутність компенсаційних правоприпиняючих юридичних фактів у механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин. Характер компенсаційних правоприпиняючих юридичних фактів полягає в компенсації дефекту фактичної або юридичної сторони юридичного факту в стадії правореалізації настанням відповідного наслідку правоприпиняючого юридичного факту задля забезпечення правового інтересу учасника цивільних правовідносин. Компенсаційні правоприпиняючі юридичні факти як елемент механізму припинення цивільних майнових відносин виконують компенсаційну функцію в праві. Правоприпиняючі юридичні факти в стадії правоприпинення є передумовою формування охоронних правовідносин у цивільному праві України.
12. Доведено, що компенсаційні правоприпиняючі юридичні факти забезпечують функціонування відповідного механізму припинення цивільних майнових відносин (при знищенні майна, зверненні стягнення на майно, конфіскації, реквізиції, викупу пам’яток історії та культури, викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю, націоналізації, припиненні права власності на майно, яке за законом не може належати особі, припиненні цивільно-правового зобов’язання на вимогу сторони, новації, неможливості виконання цивільно-правового зобов’язання, смерті фізичної особи тощо).
Перехід від стадії правореалізації до стадії правоприпинення обумовлений настанням фактичних дій, які не відповідають правовій моделі поведінки суб’єктів правовідносин (дефектність юридичного факту), закладеній в другій стадії правового регулювання цивільних майнових відносин. У зв’язку з цим юридична сторона правоприпиняючого юридичного факту коригується, з урахуванням наявної фактичної сторони правоприпиняючого юридичного факту.
13. Визначено умови дефектності юридичних фактів у механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин. У зобов’язальних правовідносинах дефект юридичного факту може виникати на будь-якому етапі існування правовідносин у стадії правореалізації, тобто мати місце як у структурі правореалізуючих юридичних фактів, так і правоприпиняючих. В абсолютних правовідносинах дефект виникає переважно в структурі правореалізуючих юридичних фактів.
Удосконалено:
14. Висновок стосовно співвідношення механізмів соціальної дії права, досягнення мети правового регулювання, правового регулювання цивільних майнових відносин та дії норми права. В найбільш загальних рисах вплив права на суспільні відносини розкривається через механізм правового регулювання; окремі механізми, пов’язані з цим порядком, лише конкретизують механізм правового регулювання цивільних майнових відносин і роблять акцент на деяких його елементах; зокрема, механізм соціальної дії права більш широко розкриває стадію утворення правових моделей (нормотворчості) і поєднує стадії виникнення прав та обов’язків зі стадією правореалізації в стадію дії права. Аналіз механізму досягнення мети правового регулювання дозволяє більш детально розглянути стадію виникнення прав та обов’язків, стадію правореалізації і стадію правоприпинення. В цілому кожен окремий механізм, пов’язаний з впливом права на суспільні відносини, є окремою складовою частиною загального механізму правового регулювання цивільних майнових відносин;
15. Положення про правоприпиняючі юридичні факти як явище правової дійсності, обов’язковими елементами якого є як юридична, так і фактична сторони. Правоприпиняючими юридичними фактами не можуть вважатися обставини дійсності, з якими право не пов’язує настання юридично значимих наслідків, оскільки такий підхід не враховує природи юридичних фактів; юридичним фактом вважається реальна дійсність, в якій відбувається збіг фактичних обставин з їх правовою моделлю (юридичною конструкцією), що призводить до настання визначеного нормою права чи правочином наслідку;
16. Положення про характер причинно-наслідкового зв’язку між правоприпиняючим юридичним фактом і результатом, до якого призводить його настання. Воля особи на настання наслідків і усвідомлення причинно-наслідкового зв’язку можуть визначати існування юридичних фактів у формі актів або вчинків і впливати на визначення дефектності юридичних актів;
17. Висновки щодо вимог, які ставляться до дійсності правової моделі скасувальної умови правочину, настання якої є правоприпиняючим юридичним фактом. Традиційними умовами її дійсності є: а) неіснування в момент укладення правочину; б) ймовірний характер; в) реальність та відповідність положенням чинного цивільного законодавства України; г) фіксованість.
Дістало подальший розвиток:
18. Положення щодо специфіки наслідків правоприпиняючого юридичного факту: поєднання реальних життєвих обставин і правової моделі може викликати різні юридичні наслідки залежно від об’єктивних обставин і волі сторін, адже не завжди правоприпиняючі юридичні факти можуть викликати ті наслідки, на які спрямована воля сторін цивільних правових відносин;
19. Висновки щодо місця і ролі юридичних фактів у механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин. Юридичні факти є основним елементом механізму правового регулювання, що забезпечують його результативну дію і динаміку цивільних правовідносин у цілому. Юридичні факти створюють умови для реалізації цивільного правовідношення завдяки комбінації правової моделі поведінки суб’єктів правовідносин із фактичними обставинами дійсності.
20. Положення про фікції в механізмі правоприпинення цивільних майнових відносин. За загальним правилом місцем настання правоприпиняючого юридичного факту є конкретна місцевість, де відбулася дія або подія, а часом його настання – конкретний час тієї місцевості, де настав наслідок правоприпиняючого юридичного факту. Як правило, місце настання правоприпиняючого юридичного факту впливає на визначення часу його настання. Фікція щодо місця виконання грошових зобов’язань може призвести до такого явища, як подвоєння місця і часу настання правоприпиняючого юридичного факту. В такому разі місцем виконання цивільно-правового зобов’язання буде вважатися місце проживання двох кредиторів, а якщо вони проживають в різних місцях, то цивільно-правове зобов’язання буде виконуватися одночасно в різних місцях, у зв’язку з чим, можливо, в різний час;
21. Положення стосовно правочинів зі скасувальною умовою. Такий правочин є формою регулювання цивільних майнових правовідносин, припинення яких пов’язується з настанням певного юридичного факту, який на момент укладення правочину ще не існує. Особливість дії механізму правоприпинення зі скасувальною умовою правочину характеризуються тим, що дія зазначеного механізму відтерміновується у часі до моменту настання певної обставини, і при цьому не відомо, коли вона настане. Скасувальна умова правочину може бути достатньою та необхідною обставиною припинення прав та обов’язків сторін правочину або частиною фактичного складу, необхідного для такого припинення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані: у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження особливостей дії правоприпиняючих юридичних фактів у цивільному праві України, а також для дослідження механізмів припинення суб’єктивних цивільних прав, юридичних обов’язків або цивільних правовідносин у цілому в речовому та зобов’язальному праві; у правотворчій діяльності – для удосконалення положень чинного цивільного законодавства України, що регулює порядок припинення цивільних майнових правовідносин, а також тих прав і обов’язків, що становлять їх зміст; у правозастосовній сфері – для удосконалення основних напрямків діяльності суду та інших державних органів, уповноважених вирішувати питання про припинення прав, обов’язків або правовідносин учасників цивільного обороту; у навчальному процесі – під час викладення дисциплін «Теорія держави та права», «Цивільне право України» та інших галузевих дисциплін, а також при підготовці підручників, посібників та інших науково-методичних джерел.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, отримані автором самостійно.
У співавторстві автором опубліковані такі наукові праці: Частноправовые отношения в условиях глобализации: проблемы теории и практики (часть 1) : коллективная монография / под ред. Р. В. Пузикова. – LAP LAMBERT Academic Publishing GmbH & Co., Saarbrücken, Germany. 2012. – 472 с. Автором особисто підготовлено главу 5 обсягом 0,9 д. а. (5 %).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданні відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України.
Одержані в процесі дослідження висновки, узагальнення та пропозиції оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема: Круглому столі «Актуальні проблеми цивільного права», присвяченому пам’яті проф. Ч. Н. Азімова, м. Харків, 23 грудня 2010 р; Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті проф. В. П. Маслова «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства», м. Харків, 25 лютого 2011 р; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства», присвяченій 90-річчю з дня народження В. П. Маслова, м. Харків, 16 березня 2012 р; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)», м. Київ, 19 жовтня 2012 р; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми науки і практики цивільного, житлового та сімейного права», присвяченій 91-річчю з дня народження В. П. Маслова, м. Харків, 15 лютого 2013 р; Міжнародній науково-практичній конференції «Правова доктрина – основа формування правової системи держави», присвяченій 20- річчю Національної академії правових наук України, м. Харків, 20–21 листопада 2013 р; Круглому столі «Сучасні проблеми цивілістики», присвяченому пам’яті проф. Ч. Н. Азімова, м. Харків, 20 грудня 2013 р. Міжнародній науково-практичній конференції «Четверті юридичні диспути з актуальних проблем приватного права, присвячені пам’яті Є. В. Васьковського», м. Одеса, 16 травня 2014 р. тощо.
Результати дисертаційного дослідження схвалені на розширеному засіданні відділення цивільно-правових наук Національної академії правових наук України (19 листопада 2014 року).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження було опубліковано 68 наукових праць: одну індивідуальну монографію, главу в колективній монографії, 41 наукову статтю, з яких 33 вийшли друком у наукових фахових виданнях України та 8 у зарубіжних наукових фахових виданнях, а також тези 25 доповідей, оприлюднених на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення та вирішено наукову проблему визначення теоретичних і практичних аспектів функціонування механізму припинення цивільних майнових відносин, а також місця і ролі правоприпиняючих юридичних фактів у забезпеченні його результативної дії як невід’ємної складової механізму правового регулювання суспільних відносин.
На основі аналізу наукової літератури, вивчення і узагальнення практики стало можливим сформулювати такі основні теоретичні та практичні висновки:
1. Правове регулювання цивільних майнових відносин має дві моделі свого існування. Перша модель правового регулювання є «класичною», оскільки закладається в основу регулювання суспільних відносин в умовах конформізму.
Стадіями правового регулювання цієї моделі є: закріплення правових моделей поведінки, виникнення цивільних правовідносин, реалізація суб’єктивних цивільних прав та виконання юридичних обов’язків. Етапом правореалізації є правоприпинення.
Друга модель правового регулювання цивільних майнових відносин характеризується тим, що у зв’язку з певними обставинами дійсності, що мають об’єктивний або девіантний характер (дефектність юридичного факту в стадії правореалізації), неможливо забезпечити досягнення мети поведінки учасників правовідносин, визначеної в стадії правовстановлення. Досягнення мети правового регулювання відбувається шляхом впорядкування дефектності юридичних фактів у стадії правоприпинення.
2. Правоприпинення розглядається як сукупність способів та юридичних засобів досягнення мети правового регулювання цивільних майнових відносин у виді припинення суб’єктивних цивільних прав, юридичних обов’язків або правовідносин у цілому.
3. Кожна стадія правового регулювання цивільних майнових відносин забезпечується дією відповідного механізму. Механізм припинення цивільних майнових відносин розглядається як компонент механізму правореалізації на етапі правоприпинення або забезпечує правове регулювання цивільних майнових відносин у стадії правоприпинення. Механізм правоприпинення необхідно розглядати як складову механізму правового регулювання цивільних майнових відносин;
4. Механізм правоприпинення цивільних майнових відносин є унормованим порядком припинення суб’єктивних цивільних прав (окремих правомочностей), юридичних обов’язків або цивільних правовідносин у цілому, що здійснюється за допомогою правоприпиняючих юридичних фактів та інших правових засобів;
5. Дія механізму припинення цивільних майнових відносин опосередковується взаємодією таких елементів досліджуваного механізму правового регулювання, як: а) норма права; б) правовідносини; в) юридична сторона правоприпиняючого юридичного факту (модель, закріплена в нормі права); г) фактична сторона правоприпиняючого юридичного факту (фактична обставина – дія або подія); д) юридичний наслідок правоприпиняючого юридичного факту; е) фактичний наслідок правоприпиняючого юридичного факту; є) причинно-наслідковий зв’язок між правоприпиняючим юридичним фактом та його наслідком.
6. Правоприпиняючі юридичні факти як необхідний елемент механізму правоприпинення цивільних майнових відносин є конкретними обставинами дійсності, з правовою моделлю яких пов’язано настання результату у вигляді припинення суб’єктивних цивільних прав, юридичних обов’язків, а також цивільних правовідносин у цілому. Правоприпиняючим юридичним фактам притаманні такі ознаки: конкретність, індивідуальність, просторова і темпоральна визначеність, об’єктивованість, нормативна формалізованість, консеквентність, інформативність, комбінованість юридичних наслідків, регресивність інформації, припиняючий характер юридичних фактів тощо;
7. Правоприпиняючі юридичні факти в механізмі припинення цивільних майнових відносин є його синтезуючим елементом, який в комбінації з іншими правовими засобами забезпечує динаміку цивільних правовідносин.
Залежно від моделі правового регулювання цивільних майнових відносин порядок формування юридичного факту не є фіксованим. У стадії правореалізації юридична сторона правоприпиняючого юридичного факту впливає на формування його фактичної сторони. У стадії правоприпинення навпаки – фактична сторона правоприпиняючого юридичного факту обумовлює формування його юридичної сторони;
8. Встановлення правоприпиняючих юридичних фактів у діяльності учасників цивільних правовідносин, спрямоване на визначення природи відповідного юридичного факту (дії або події) та наслідків, до яких він призводить.
Така діяльність полягає у дослідженні можливості відповідної моделі поведінки узгоджуватися з нормативно-визначеними моделями і органічно вписуватися в їхню систему, встановлюючи наслідки, до яких вона призводить. Результатом такого встановлення є закріплення юридичної сторони правоприпиняючого юридичного факту в нормі права.
Договірне встановлення має місце, коли сторони в умовах договору передбачають конкретні правові моделі як юридичну сторону правоприпиняючих юридичних фактів.
9. Правоприпиняючі юридичні факти в механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин припиняють не лише суб’єктивні цивільні права (cessio) та правовідносини (solutio), а й юридичні обов’язки (delegatio) учасників цивільних правовідносин. Конфігурація правоприпинення таких явищ може бути різноманітною, що пов’язано із комбінованістю юридичних наслідків правоприпиняючого юридичного факту (припинення права – виникнення права; припинення права – зміна правовідносин; припинення правомочностей – виникнення правовідносин тощо).
10. Правове регулювання цивільних майнових відносин має на меті досягнення визначеного їх учасниками правового результату в стадії правореалізації. В цій стадії правоприпиняючі юридичні факти, за допомогою відповідного механізму правоприпинення забезпечують настання узгодженого сторонами наслідку в виді правоприпинення.
Досягнення мети правового регулювання цивільних майнових відносин у стадії правореалізації забезпечується регулятивною дією механізму правоприпинення.
11. Такими правоприпиняючими юридичними фактами в речових і зобов’язальних правовідносинах є: відчуження, відмова від права власності, приватизація, поєднання власника і володільця в одній особі в обмеженому речовому праві, відмову від володіння, поєднання боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов’язань за домовленістю сторін, належне виконання цивільно-правових зобов’язань, зарахування зустрічних однорідних вимог, встановлення обмежених речових прав (сервітут, суперфіцій, емфітевзис), передання відступного, прощення боргу, сплив строку і умови договору тощо.
12. Цивільно-правовий договір у механізмі правового регулювання цивільних майнових відносин розглядається як інструмент правового регулювання відповідних відносин (правовий засіб саморегулювання), як засіб встановлення правоприпиняючих юридичних фактів, а також як, власне, правоприпиняючий юридичний факт.
У правовому регулюванні цивільних майнових відносин договір забезпечує інтереси учасників цивільних правовідносин, при збереженні властивості бути гнучким у межах механізмів забезпечення балансу інтересів конкретних суб’єктів цивільних правовідносин, суспільства і держави.
13. Виникнення дефекту юридичного факту в стадії правореалізації приводить до неможливості досягнення їх учасниками мети правового регулювання цивільних майнових відносин. Дефектність юридичних фактів у цій стадії змінює модель правового регулювання цивільних правовідносин. Відбувається зміна стадії правореалізації на стадію правоприпинення цивільних майнових відносин.
У стадії правоприпинення проявляється компенсаційна дія механізму правоприпинення, яка полягає в компенсації неможливості усунення дефекту юридичного факту, який заважає досягненню мети правового регулювання в стадії правореалізації настанням очікуваного юридичного наслідку відповідно до прийнятої учасниками цивільних правовідносин правової моделі поведінки суб’єктів права.
14. До таких компенсаційних правоприпиняючих юридичних фактів відносяться звернення стягнення на майно, конфіскація, знищення речі, припинення права власності на майно, яке за законом не може належати особі, реквізиції, викуп пам’яток історії та культури, викуп земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю, націоналізація, смерть фізичної особи, припинення зобов’язання на вимогу однієї зі сторін, новація, неможливість виконання цивільно-правового зобов’язання тощо.
15. Характер компенсаційної дії механізму правоприпинення в абсолютних правовідносинах забезпечується переважно публічно-правовими регуляторами, тоді як для цивільно-правових зобов’язань компенсаційна дія механізму правоприпинення, що має місце внаслідок дефектності юридичних фактів, обумовлена саморегульованою поведінкою учасників відповідних правових відносин.
16. Підстави припинення цивільно-правових зобов’язань, права власності та інших речових прав не тотожні за змістом відповідній назві правоприпиняючих юридичних фактів, закріплених у ЦК України. Вони мають назву певних механізмів правоприпинення цивільних майнових відносин. Це пов’язано з тим, що настання юридичного наслідку правоприпиняючого юридичного факту потребує наявності фактичного (юридичного) складу, функціонуючого як цілісний механізм.
17. Компенсаційна дія механізму правоприпинення цивільних майнових відносин є процесом їх системного впорядкування за рахунок узгодженої взаємодії елементів рівнів. Головним параметром самоорганізації системи є градієнт компенсаційного правоприпиняючого юридичного факту. Результат – поява цивільних майнових правовідносин іншого якісного рівня.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамов А. И. Правоотношение: функциональные аспекты / А. И. Абрамов // Известия ВУЗов, серия Правоведение. – 2008. – № 2. – С. 178–189.
2. Аврамова О. Конфіскація і реквізиція з точки зору житлового права / О. Аврамова // Право України. – 2003. – № 5. – С. 103–107.
3. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. / М. М Агарков. – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. – Т. І.– 490 с.
4. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. / М. М. Агарков – М. : Центр ЮрИнфоР, 2002. – Т. ІІ. – 452 с.
5. Азімов Ч. Сервітути в цивільному праві України / Ч. Азімов // Вісник Академії правових наук України. – 2000. – № 1 (20). – С. 107–114.
6. Александров А. С. О методологических следствиях, вызываемых терминологическими причинами (из опыта прочтения текста УПК РФ) / А. С. Александров // Известия ВУЗов, серия Правоведение. – 2005. – № 5. – С. 6–18.
7. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. л-ра, 1966. – 188 с.
8. Алиев Т. Т. Презумпция истинности судебного решения в гражданском процессе / Т. Т. Алиев, Н. А. Громов // Государство и право. – 2004. – № 8. – С. 110–115.
9. Алямкін В. Виконання договору поставки / В. Алямкін // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 4. – С. 44–46.
10. Андрійчук О. Зміст часових параметрів у цивільному процесі України / О. Андрійчук // Право України. – 2007. – № 11. – С. 105–110.
11. Андронова В. Функції юридичних фактів у трудовому праві України / В. Андронова // Юрид. вісн. – 2011. – № 4. – С. 120–123.
12. Ариванюк Т. О. Правове регулювання відносин власності між подружжям : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Т. О. Ариванюк. – К., 2002. – 17 с.
13. Артюхова О. А. Правове регулювання реєстрації правочинів з нерухомим майном / О. А. Артюхова // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2006. – Вип. 32. – С. 360–366.
14. Асаулюк А. Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень / А. Асаулюк // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2004. – № 5 (17). – С. 8–22.
15. Ахмадгазизов И. О государственной регистрации вещных прав на недвижимость при их переходе / И. О. Ахмадгазизов // Хозяйство и право. – 2008. – № 11. – С. 124–128.
16. Бабичев И. В. Системно-структурный подход к исследованию юридических конструкций (на примере муниципально-правовых систем) / И. В. Бабичев // Государство и право. – 2009. – № 9. – С. 27–37.
17. Бакалінська О. О. Добросовісність як принцип і презумпція цивільного права / О. О. Бакалінська // Правовий захист людини та громадянина в Україні : матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф., м. Київ, 24 листопада 2011 р. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2011. – С. 88–89.
18. Баландіна В. Г. Юридичні факти в податковому праві : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07. «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. Г. Баландіна – К., 2009. – 19 с.
19. Баранкова В. В. Доказування в нотаріальному процесі / В. В. Баранкова // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 42. – С. 94–100.
20. Баранюк А. З. Позбавлення права приватної власності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / А. З. Баранюк. – Л., 2007. – 16 с.
21. Бахрієва З. Р. До проблеми правового регулювання припинення цивільних договорів / З. Р. Бахрієва // Юрид. наука. – 2011. – № 2. – С. 50–54.
22. Бєліков О. Особливості майнових відносин згідно з Цивільним кодексом України / О. Бєліков // Юрид. журн. – 2009. – № 1 (79). – С. 96–97.
23. Білоусов Ю. В. Захист цивільних прав та інтересів : питання теорії, юрисдикції та завершеності / Ю. В. Білоусов // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 23. – С. 41–45.
24. Бобылев А. И. Механизм правового воздействия на общественные отношения / А. И. Бобылев // Государство и право. – 1999. – № 5. – С. 104–109.
25. Богуцький О. Підстави та порядок припинення договору про надання телекомунікаційних послуг / О. Богуцький // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 11. – С. 99–103.
26. Боднар Т. Зміни в суб’єктному складі договірного зобов’язання / Т. Боднар // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 7. – С. 7–11.
27. Боднарчук Р. О. Поняття, критерії та ознаки знищення чужого майна (статті 194 та 196 КК України) / Р. О. Боднарчук // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 53–61 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-3/11broccu.pdf
28. Бойчук Д. В. Значення й види строків у цивільному праві / Д. В. Бойчук // Митна справа. – 2011. – № 2 (74). – Ч. 2. – С. 453–458.
29. Борисова В. І. Про спірні питання, що виникають при виконанні юридичними особами окремих видів договорів / В. І. Борисова // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 61. – С. 66–72.
30. Бочаров Д. Про місце доказового права у системі права / Д. Бочаров // Право України. – 2003. – № 2. – С. 30–34.
31. Бочаров Д. Щодо потреби загальнотеоретичного дослідження проблем юридичного доказування / Д. Бочаров // Право України. – 2002. – № 5. – С. 131–133.
32. Бровченко І. Деякі проблемні питання виконання зобов’язання третіми особами за цивільним законодавством України / І. Бровченко // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 3 (50). – С. 125–132.
33. Бровченко Н. В. Юридичні факти у конституційному праві України : проблеми визначення дефініції та виділення кваліфікаційних ознак / Н. В. Бровченко // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2008. – Вип. 39. – С. 249–256.
34. Бублейник В. А. Зарахування зустрічних однорідних вимог : практичні проблеми застосування / В. А. Бублейник, І. О. Панна // Право і суспільство. – 2010. – № 3. – С. 69–73.
35. Буркацький Л. К. Захист цивільного права та інтересу : Методика складання документів, коментарі, позовні та інші заяви : навч.-практ. посіб. / Буркацький Л. К. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 400 с.
36. Вакарюк Л. Поняття та природа типової юридичної конструкції у фінансовому праві / Л. Вакарюк // Право України. – 2008. – № 5. – С. 56–60.
37. Васильева Е. Н. Договор об отчуждении исключительного права : понятие и правовая природа / Е. Н. Васильева // Государство и право. – 2009. – № 12. – С. 90–95.
38. Вахонєва Т. Поняття та юридична природа строків (термінів) за цивільним законодавством України / Т. Вахонєва // Право України. – 2003. – № 12. – С. 40–44.
39. Вахонєва Т. Цільове призначення цивільно-правових строків / Т. Вахонєва // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 9. – С. 68–71.
40. Великорода О. М. Договір довічного утримання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. М. Великорода. – К., 2006. – 25 с.
41. Венедіктова І. В. Договір довічного управління майном як форма реалізації правового інституту довічного управління майном в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / І. В. Венедіктова. –Х., 2003. – 20 с.
42. Вершинин А. П. Аспекты анализа правових отношений / А. П. Вершинин // Известия ВУЗов, серия Правоведение. – 1986. – № 5. – С. 54–58.
43. Виноградов О. Реквизиция как особое юридическое основание прекращения права собственности / О. Виноградов // Хозяйство и право. – 2008. – № 12. – С. 84–90.
44. Витрянский В. Понятие и стороны обязательства. Исполнение обязательств / В. Витрянский // Хозяйство и право. – 1995. – № 8. – С. 3–20.
45. Віхров О. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення господарських правовідносин / О. Віхров // Право України. – 2008. – № 7. – С. 53–57.
46. Власова А. В. Правовая природа принятия исполнения по обязательству / А. В. Власова // Государство и право. – 1995. – № 5. – С. 56–61.
47. Водний кодекс України : станом на 1 жовтня 2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189 (із змінами).
48. Волошенюк О. Підстави припинення прав на землю та вилучення земельної ділянки / О. Волошенюк // Юрид. журн. – 2008. – № 2 (68). – С. 29–31.
49. Гаврилова С. Порядок розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки / С. Гаврилова // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2003. – № 2 (8). – С. 32–33.
50. Гаврин Д. Особенности возникновения и прекращения правоотношения между гарантом и бенефициаром по банковской гарантии / Д. Гаврин // Хозяйство и право. – 2008. – № 11. – С. 58–64.
51. Галунько В. В. Професійно-правове тлумачення права / В. В. Галунько // Форум права. – 2011. – № 2. – С. 151–154 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11gvvptp.pdf
52. Галянтич М. К. Приватноправові засади реалізації житлових прав громадян в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / М. К. Галянтич – К., 2008. – 30 с.
53. Ганзенко О. О. Актуальні питання нормотворчої діяльності органів державної влади України / О. О. Ганзенко // Запорізькі правові читання : тези доп. щоріч. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 14–15 травня 2010 р. – У 2 Т. / за. заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя : ЗНУ, 2010. – Т. 1. – С. 12–14.
54. Ганзенко О. О. Способи захисту прав і свобод людини в Україні : удосконалення і практична реалізація / О. О. Гонзенко // Запорізькі правові читання : тези доп. щоріч. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 15–16 травня 2008 р. / за. заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя : ЗНУ, 2008. – С. 24–26.
55. Герасин С. И. Изъятие земельних участков в общественных интересах по законодательству Германии / С. И. Герасин // Государство и право. – 2005. – № 2. – С. 59–66.
56. Глазько С. М. Правове регулювання припинення трудового договору : теорет. аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05. «Трудове право; право соціального забезпечення» / С. М. Глазько. – Х., 2005. – 14 с.
57. Гнатущенко Ю. В. Деякі аспекти генезису правовідносин / Ю. В. Гнатущенко // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2006. – Вип. 31. – С. 58–65.
58. Гнатущенко Ю. В. Юридичний обов’язок як складова змісту правовідносин / Ю. В. Гнатущенко // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2007. – Вип. 38. – С. 123–128.
59. Гнатюк М. Д. Поняття, сутність та ознаки застосування права / М. Д. Гнатюк // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2005. – Вип. 29. – С. 95–102.
60. Гнатюк М. Д. Правозастосування та його місце в процесі реалізації права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / М. Д. Гнатюк. – К., 2007. – 21 с.
61. Гончаренко М. Б. Речові права на нерухомість : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / М. Б. Гончаренко. – Х., 1999. – 24 с.
62. Гордєєв В. В. Правова природа юридичного факту / В. В. Гордєєв // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2011. – Вип. 51. – С. 732–737.
63. Господарський кодекс України : станом на 1 жовтня 2014 року // Офіційний Вісник України. – 2003. – № 11. – ст. 462 (з наступними змінами).
64. Гостюк В. І. Цивільно-правові договори з цінними паперами за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В. І. Гостюк. – К., 2005. – 11 с.
65. Грабовська О. Р. Актуальний стан виконання зобов’язань щодо захисту права власності в Україні / О. Р. Грабовська // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008. – № 11–12 (85–86). – С. 230–232.
66. Гревцов Ю. К правопониманию : правовые отношения в связи с юридическими фактами и нормами права / Ю. К. Гревцов // Право України. – 2010. – № 4. – С. 148–155.
67. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав / Грибанов В. П. – М. : Статут. – 2000. – 411 с.
68. Гриняк А. Деякі питання визначення та відчуження частки в праві спільної часткової власності громадян / А. Гриняк // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 10. – С. 16–19.
69. Гриняк А. Нотаріальне посвідчення та державна реєстрація як моменти виникнення права спільної власності фізичних осіб за цивільно-правовим договором / А. Гриняк // Підприємництво, господарство та право. – 2007. – № 1. – С. 37–40.
70. Грічук О. Проблеми і перспективи правового регулювання майнових відносин фактичного подружжя в сімейному праві України / О. Грічук // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 59–62.
71. Губарєв С. В. Право власності фізичної особи на присадибну земельну ділянку (садибу) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03. «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / С. В. Губарєв. – К., 2009. – 19 с.
72. Гуляк Я. В. До питання щодо визначення поняття «відповідальність» в цивільному праві України / Я. В. Гуляк // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 23. – С. 210–215.
73. Гусак М. Нікчемні та оспорювані правочини : регулювання за цивільним кодексом України / М. Гусак, В. Данішевська, Ю. Попов // Право України. – 2009. – № 6. – С. 114–120.
74. Гутьєва В. В. Емфітевзис у римському праві та його рецепція у праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В. В. Гутьєва. – Л., 2003. – 21 с.
75. Данилюк Ю. Поняття та особливості юридичних фактів у Конституційному праві України / Ю. Данилюк // Право України. – 2008. – № 2. – С. 13–17.
76. Дзера О. В. Непорушність – визначальний принцип інституту права власності / О. В. Дзера // Право та управління. – 2011. – № 1. – С. 122–132.
77. Дождев Д. В. Римское частное право : учеб. для вузов / Под общ. ред. акад. РАН, д.ю.н., проф. В. С. Нерсесянца. – 2-е изд., изм. и доп. / Д. В. Дождев. – М. : Норма, 2006. – 784 с.
78. Донська Л. Д. Об’єктивна і суб’єктивна складові у причинному зв’язку в сфері цивільного права / Л. Д. Донська // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2005. – Вип. 30. – С. 375–382.
79. Дудченко В. В. До питання про «нормативні факти» / В. В. Дудченко // Держава і право: зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2005. – Вип. 30. – С. 135–142.
80. Дудченко В. В. «Правовий реалізм» як доктрина / В. В. Дудченко // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2007. – Вип. 38. – С. 74–79.
81. Дуканов С. Аннулирование государственной регистрации как основание для ликвидации юридического лица / С. Дуканов // Хозяйство и право. – 2002. – № 7. – С. 125–128.
82. Евсеев А. П. Процедура как средство реализации правоотношений / А. П. Евсеев // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 88. – С. 3–7.
83. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.court.gov.ua
84. Єлісєєва О. В. Припинення права приватної власності на земельну ділянку за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06. «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право» / О. В. Єлісєєва. – К., 2006. – 17 с.
85. Єрмоленко В. Розмежування майнових правовідносин та законовідносин : методологічні аспекти / В. Єрмоленко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 11. – С. 64–68.
86. Єрмоленко В. Роль зовнішньої форми у генезисі майнових правовідносин / В. Єрмоленко // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 77–82.
87. Єсіпов І. Договір як юридичний факт / І. Єсіпов // Юрид. журн. – 2005. – №2 (32). – С. 99–103.
88. Ёрш А. Некоторые проблемы отказа от права постоянного (бессрочного) пользования и права пожизненного наследуемого владения земельным участком / А. Ёрш // Хозяйство и право. – 2006. – № 10. – С. 28–35.
89. Жарский Ан. Одностороннее расторжение договора и отказ от исполнения обязательств / Ан. Жарский, Ал. Жарский // Хозяйство и право. – 2006. – № 7. – С. 124–131.
90. Жилинкова И. В. Раздел имущества супругов-предпринимателей / И. В. Жилинкова // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 42. – С. 73–80.
91. Жилінкова І. Проблемні питання спадкового законодавства / І. Жилінкова // Мала енциклопедія нотаріуса. – 2004. – № 6 (18). – С. 11–17.
92. Житловий кодекс Української РСР : станом на 1 жовтня 2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 1983. – № 28. – Ст. 573 (із змінами).
93. Жушман В. П. Аграрне право України в питаннях та відповідях : навч.-практ. посіб. / В. П. Жушман – Х. : Одіссей, 2011. – 200 с.
94. Завальний А. М. Юридичні факти в сфері здійснення правоохоронної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / А. М. Завальний. – К., 2007. – 22 с.
95. Завальний А. Юридичні факти : історичні та сучасні аспекти розуміння / А. Завальний // Право України. – 2006. – № 1. – С. 113–116.
96. Завьялов А. Государственная регистрация прав на недвижимость / А. Завьялов, В. Коновалов // Российская юстиция. – 1998. – № 6. – С. 15–17.
97. Загальна Декларація прав людини : прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
98. Загальна теорія держави і права : підруч. / [Цвік М. В., Петришин О. В., Авраменко Л. В. та ін.] за заг. ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2009 – 584 с.
99. Загорулько Е. А. Приобретательная давность как способ возникновения права собственности / Е. А. Загорулько // Пробле законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2003. – Вип. 60. – С. 93–100.
100. Законодавство і судова практика з питань приватизації : зб. нормат. актів. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 400 с.
101. Заморська Л. І. Структурні закономірності відносно визначених норм в конституційному праві / Л. І. Заморська // Запорізькі правові читання : тези доп. щоріч. Міжнар. наук.-практ. конф., м. Запоріжжя, 15–16 травня 2008 р. / за. заг. ред. С. М. Тимченка і Т. О. Коломоєць. – Запоріжжя : ЗНУ, 2008. – С. 38–40.
102. Запорожець О. М. Норми права у структурі механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві / О. М. Запорожець // Форум права. – 2011. – № 4. – С. 277–283 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-4/11zomutp.pdf
103. Запорожець О. М. Теоретичні аспекти ефективності механізму правового регулювання охоронних відносин у трудовому праві / О. М. Запорожець // Митна справа. – 2011. – № 6 (78). – Ч. 2. – Кн. 2. – С. 486–490.
104. Зейкан Я. Припинення зобов’язань переданням відступного / Я. Зейкан // Адвокат. – 2005. – № 1. – С. 30.
105. Земельний кодекс України : станом на 1 жовтня 2012 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27 (із змінами).
106. Зинченко С. Проблемы изъятия и конфискации имущества собственника / В. Галов, С. Зинченко, А. Удовенко // Хозяйство и право. – 2000. – № 1. – С. 76–84.
107. Зоркольцев Р. Отказ от исполнения договора о размещении и распространении наружной рекламы / Р. Зеркольцев // Хозяйство и право. – 2006. – № 10. – С. 57–65.
108. Исаков В. Б. Правовое регулирование и юридические факты / В. Б. Исаков // Известия ВУЗов, серия Правоведение. – 1980. – № 5. – С. 34–37.
109. Іванов А. Класифікація підстав набуття та припинення права власності / А. Іванов // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 7. – С. 69–72.
110. Іванов А. Підстави припинення права спільної часткової власності / А. Іванов // Право України. – 2009. – № 3. – С. 95–101.
111. Ільницька Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення : правові аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06. «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право» / Н. В. Ільницька. – К., 2001. – 22 с.
112. Кагадій М. І. Поняття правового регулювання земельно-правових відносин : зміст і особливості / М. І. Кагадій, Ю. В. Чиж // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2011. – № 3 (46). – С. 246–251.
113. Казанцев М. Ф. Гражданско-правовое договорное регулирование : исходные положения концепции / М. Ф. Казанцев // Известия ВУЗов, серия Правоведение. – 2003. – № 2. – С. 90–102.
114. Калініченко А. Майнові права на чужі земельні ділянки / А. Калініченко // Юрид. радник. – 2005. – № 5 (7). – С. 61–64.
115. Каплюк М. В. Зміст господарських зобов’язань та підстави їх припинення / М. В. Каплюк // Держава і право : Зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2009. – Вип. 46. – С. 364–370.
116. Кардаш В. М. Сутність права та сутність правоохоронної діяльності: взаємовплив та взаємозалежність / В. М. Кардаш // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2001. – Вип. 11. – С. 39–44.
117. Карелина С. А. Несостоятельность (банкротство) как юридический состав / С. А. Карелина // Российская юстиция. – 2008. – № 4. – С. 5–11.
118. Картузов М. Можливість відшкодування нематеріальної шкоди, заподіяної невиконанням зобов’язань за договором / М. Картузов // Юрид. журн. – 2006. – № 6 (48). – С. 82–87.
119. Кикоть Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права / Г. Кикоть // Право України. – 2003. – № 7. – С. 29–32.
120. Кикоть Г. В. Юридичні факти в системі правовідносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01. «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / Г. В. Кикоть. – К., 2006. – 19 с.
121. Кикоть Г. Юридичні факти у механізмі правового регулювання : проблеми теорії / Г. Кикоть // Право України. – 2005. – № 7. – С. 109–112.
122. Кирєєва І. В. Етапи розвитку законодавства, що регулює припинення прав громадян щодо природних об’єктів / І. В. Кирєєва // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2008. – Вип. 93. – С. 77–82.
123. Кирєєва І. В. Загальні засади припинення прав громадян щодо природних об’єктів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06. «Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсове право» / І. В. Кирєєва. – Х., 2008. – 18 с.
124. Кирилюк Т. Ю. Правова поведінка як юридична категорія та явище правової дійсності / Т. Ю. Кирилюк // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2009. – Вип. 43. – С. 100–105.
125. Кізіма Н. Особливості застосування конфіскації як одного з видів адміністративних стягнень / Н. Кізіма // Право України. – 2001. – № 4. – С. 80–83.
126. Клименко О. М. До питання юридичної кваліфікації поняття «експропріація» в праві України / О. М. Клименко // Митна справа. – 2012. – № 1 (79). – Ч. 2. – Кн. 1. – С. 28–32.
127. Клім С. І. Застосування аналогії закону до цивільних правовідносин, що мають публічно-правовий характер / С. І . Клім // Наук. вісн. Міжнар. гуманіт. ун-ту. – 2011. – № 1. – С. 109–113.
128. Клім С. І. Застосування цивільно-правових норм за правилами міжгалузевої аналогії / С. І. Клім // Часопис Академії адвокатури України. – 2011. – № 12 (3). – С. 1–10.
129. Коваленко С. Вартість як основний елемент майнових відносин / С. Коваленко // Право України. – 2009. – № 5. – С. 156–160.
130. Ковальчук Я. Право на відмову від прийняття спадщини / Я. Ковальчук // Юрид. журн. – 2007. – № 3 (57). – С. 30–31.
131. Кодекс законів про працю: станом на 1 жовтня 2014 року // Відомості Верховної Ради України. – 1971, додаток до № 50. – Ст. 375.
132. Колесник В. А. Судова психіатрія : курс лекцій / В. А. Колесник. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 128 с.
133. Колосюк В. В. Юридичний факт як підстава виникнення державного обов’язкового страхування / В. В. Колосюк // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2006. – Вип. 33. – С. 389–394.
134. Колотова О. В. Відмежування прогалин у праві від суміжних правових явищ / О. В. Колотова // Часопис Київського ун-ту права. – 2009. – № 3. – С. 55–59.
135. Кондрат С. С. Правомірна поведінка та правопорядок : взаємозв’язок та взаємозумовленість / С. С. Кондрат // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2006. – Вип. 31. – С. 35–38.
136. Конева Н. А. Правовая экспертиза в гражданском процес се : pro et contra / Н. А. Конева // Российская юстиция. – 2006. – № 1. – С. 9–11.
137. Коновалова В. О. Юридична психологія : підруч. – [2-е вид. перероб. і доп.] / В. О. Коновалова, В. Ю. Шепітько. – Х. : Право, 2008. – 240 с.
138. Конрад С. С. Юридично значуща поведінка : основні концепції та підходи до вивчення / С. С. Конрад // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2005. – Вип. 30. – С. 73–77.
139. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (з наступними змінами).
140. Косаренко О. І. Проблеми аналогії в контексті реформування цивільного судочинства / О. І. Косаренко // Митна справа. – 2011. – № 3 (75). – Ч. 2. – С. 299–302.
141. Коссак В. М. Проблеми припинення зобов’язань за новим Цивільним кодексом України / В. М. Коссак // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 23. – С. 11–17.
142. Костенко Л. Одностороння відмова від зобов’язань за договором / Л. Костенко // Юрид. журн. – 2006. – № 5 (47). – С. 108–110.
143. Костюк В. М. Характеристика механізму правового регулювання сфери освіти / В. М. Костюк // Митна справа. – 2011. – № 4 (76). – С. 361–367.
144. Костяшкін І. О. Земельний сервітут та питання реалізації права загального землекористування громадян / І. О. Костяшкін // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. – О. : Юрид. л-ра, 2004. – Вип. 23. – С. 244–249.
145. Кот О. Природа недійсних правочинів / О. Кот // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 4 (59). – С. 108–118.
146. Коташевська Т. Укладення угоди внаслідок помилки. Судова практика за участю нотаріуса, що посвідчував такий договір / Т. Коташевська // Юрид. журн. – 2008. – № 11 (77). – С. 111–115.
147. Котюк В. О. Основи держави і права : навч. посіб. для студ. юрид. вузів і ф-ів / В. О. Котюк – К. : Вентурі, 1995. – 176 с.
148. Кочергіна В. Правові акти як підстави виникнення цивільних прав та обов’язків : поняття, природа, класифікація / В. Кочергіна // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 6. – С. 111–114.
149. Кочин И. Л. О свойствах и элементах защитных и охранительных правоотношений в трудовом праве Украины (теоретические аспекты) / Кочин И. Л. // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 51. – С. 144–154.
150. Кравчук В. Звернення стягнення на частку учасника у статутному фонді господарського товариства / В. Кравчук, А. Красовська // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1999. – № 12. – С. 40–42.
151. Кравчук В. М. Місце та роль судового захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина в механізмі організаційно-правових гарантій / В. М. Кравчук // Правовий захист людини та громадянина в Україні : матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф., м. Київ, 24 листопада 2011 р. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2011. – С. 86–88.
152. Кравчук В. Припинення корпоративних правовідносин у зв’язку з ліквідацією юридичної особи – учасника / В. Кравчук // Юрид. радн. – 2007. – № 4 (18). – С. 28–32.
153. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / Красавчиков О. А. – М. : Госюриздат. – 1958. – 182 с.
154. Красовська В. Г. Механізм правового регулювання як система правових засобів / В. Г. Красовська // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки. – 2009. – Вип. 43. – С. 81–87.
155. Красовська В. Г. Правові стимули (поняття, ознаки, види) / В. Г. Красовська // Держава і право : зб. наук. пр. Юрид. і політ. науки.– 2008. – Вип. 39. – С. 62–68.
156. Крат В. Державна реєстрація прав на нерухомість : світовий досвід / В. Крат // Українське комерційне право. – 2009. – № 9. – С. 72–78.
157.