Лантінов Юрій Федорович. Значні правочини статутних господарських товариств: поняття та порядок вчинення

Краткое описание

Лантінов Юрій Федорович. Значні правочини статутних господарських товариств: поняття та порядок вчинення.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2015.- 206 с.

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЛАНТІНОВ ЮРІЙ ФЕДОРОВИЧ
УДК 347.1: 347.4

ЗНАЧНІ ПРАВОЧИНИ СТАТУТНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ: ПОНЯТТЯ ТА ПОРЯДОК ВЧИНЕННЯ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Полтавський Олег Володимирович, кандидат юридичних наук,
доцент

Харків-2015

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗНАЧНИХ ПРАВОЧИНІВ СТАТУТНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРИСТВ …………………………11
1.1. Розвиток законодавства про значні правочини статутних господарських товариств в Україні та його сучасний стан в окремих іноземних державах 11
1.2. Поняття значного правочину статутного господарського товариства. 35
1.3. Звичайна господарська діяльність, як виключення із правила про значні правочини статутних господарських товариств 78
Висновки за розділом1 89

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ВЧИНЕННЯ ЗНАЧНИХ ПРАВОЧИНІВ ГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРИСТВАМИ. 92
2.1. Загальна характеристика порядку вчинення значних правочинів статутними господарськими товариствами. 92
2.2. Порядок проведення кваліфікації значного правочину статутного господарського товариства. 114
2.3. Порядок прийняття рішення про схвалення значного правочину статутного господарського товариства 140
2.4. Рішення про схвалення значного правочину та його зміст 159
Висновки за розділом2 173

ВИСНОВКИ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 184

ВСТУП
Актуальність теми. Впровадження ринкових перетворень в економіці України, прагнення до створення такої економіки, яка б відповідала світовим стандартам, вимагають відповідних змін у правовій системі нашої держави. У першу чергу, такі зміни повинні відбуватися у приватноправовій сфері, зокрема у сфері цивільного права. Серед відносин, що потребують реформування та подальшого розвитку, одне з головних місць посідають ті, що пов’язуються зі створенням та функціонуванням основних суб’єктів майнових відносин. До числа таких суб’єктів, безперечно, належать статутні господарські товариства (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю). Саме вони, виступаючи так званим «союзом капіталів», забезпечують залучення необхідних коштів для реалізації як великих, так і середніх та малих бізнес-проектів, що, безумовно, має позитивні наслідки для розвитку економіки в цілому. У зв’язку із цим перед законодавством постає завдання створення такого правового механізму функціонування статутного господарського товариства та використання ним акумульованих коштів, за якого не буде завдаватися майнова шкода відповідним інвесторам, а діяльність самих товариств буде прозорою та ефективною.
При закріпленні відповідного правового механізму увага законодавця повинна приділятися як загальним питанням їх правового становища (поняття та види, майно, порядок управління, відповідальність тощо), так і спеціальним. Серед останніх одне з головних місць посідають значні правочини.
Поняття значного правочину наразі встановлюється Законом України «Про акціонерні товариства». Крім цього, згідно з проектом Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», передбачається встановити відповідні положення й відносно інших статутних товариств. Встановлення положень про значний правочин саме щодо статутних господарських товариств не є випадковим. Це обумовлено тим, що в таких товариствах створюється складна система органів управління. При цьому виконавчий орган може складатися не з числа учасників товариства, а тому потенційно може діяти не в інтересах товариства, а у власних інтересах. Також і велика кількість учасників може створювати підґрунтя для безконтрольності діяльності виконавчого органу. Для запобігання зловживанням із боку виконавчого органу та недопущення порушень майнових інтересів учасників та самого товариства й запроваджуються обмеження щодо вчинення правочинів, у тому числі й у вигляді положень про значний правочин.
Попри те, що поняття значного правочину закріплено в законодавстві, можна вказати, що наразі не досліджені ані його ознаки та інші елементи, що пов’язані з таким поняттям, ані порядок його вчинення. Окремі питання поняття та порядку вчинення значних правочинів досліджували Т. Боднар, С. Бурлаков, О. Виговський, О. Вінник, В. Долинська, К. Карчевський, Д. Ломакін, В. Луць, О. Розгон, І. Спасібо-Фатєєва, І. Шиткіна та деякі інші українські та іноземні вчені. Слід вказати, що праці зазначених науковців не мають комплексного характеру, будучи переважно присвяченими значним правочинам акціонерних товариств, та не містять розгляду всіх можливих проблемних питань. Зокрема, залишились не розглянутими важливі питання правового режиму значних правочинів: про спрямованість та взаємопов’язаність значних правочинів, про зміст виключень із правила про значний правочин, про зміст окремих етапів порядку вчинення значного правочину (в тому числі й про порядок визначення вартості його предмета, про порядок прийняття рішення уповноваженими органами), про зміст рішення про схвалення значного правочину тощо. Таким чином, існує потреба в проведенні повного, всебічного, комплексного та ґрунтовного дослідження поняття та порядку вчинення значних правочинів статутного господарського товариства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до п. 18 Додатку 17 Пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затверджених наказом МВС України від 29.07.2010 р. № 347, пп. 17.2 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011–2014 рр. від 28.12.2010 р., а також тем науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Харківського національного університету внутрішніх справ, зареєстрованих в Українському інституті науково-технічної і економічної інформації на 2014–2018 рр. (№ ДР 0113U008189).
Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в розробленні цілісної цивільно-правової концепції поняття значного правочину статутних господарських товариств та регулювання порядку їх вчинення.
Для досягнення зазначеної мети в дослідженні було поставлено та вирішено такі задачі:
 встановити основні етапи розвитку законодавства про значні правочини статутних господарських товариств та з'ясувати сучасний стан іноземного законодавства в частині регулювання таких правочинів;
 сформулювати доктринальне визначення значного правочину;
 з'ясувати види виключень із правила про значний правочин статутного господарського товариства та встановити їх зміст;
 визначити етапи порядку вчинення значних правочинів статутних господарських товариств;
 розглянути порядок встановлення вартісного критерію значного правочину статутного господарського товариства;
 встановити порядок прийняття рішення про схвалення значного правочину як діяльності уповноважених органів статутного господарського товариства щодо формування його відповідної волі;
 розкрити зміст рішення про схвалення значного правочину як акту волевиявлення статутного господарського товариства.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі діяльності органів управління статутних господарських товариств щодо вчинення окремих видів правочинів.
Предметом дослідження є значні правочини статутних господарських товариств, поняття та порядок їх вчинення.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, зокрема з’ясовано сутність понять «значний правочин» (висновки до розділу 1), «взаємопов’язаність» (підрозділ 1.2), «звичайна господарська діяльність» (підрозділ 1.3). Системний метод використовувався для здійснення загальної характеристики порядку вчинення значного правочину (підрозділ 2.1). Історичний метод застосовано з метою дослідження особливостей формування та розвитку законодавства про значні правочини (підрозділ 1.1). Визначення змісту ознак та формування поняття значного правочину відбувалося завдяки застосуванню методів аналізу й синтезу (підрозділ 1.2). Порівняльно-правовий метод використано в ході дослідження законодавства України та інших держав про значні правочини стосовно різних елементів поняття значного правочину та порядку його вчинення.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є першим в Україні комплексним та всебічним науковим дослідженням цивільно-правового регулювання поняття та порядку вчинення значних правочинів статутних господарських товариств. Зокрема, наукова новизна проведеного дослідження розкривається в наступних положеннях і висновках, які виносяться на захист:
вперше:
 визначено поняття взаємопов’язаних правочинів. Взаємопов'язаними правочинами можуть бути визнані декілька (два й більше) однотипних правочинів: а) які вчинені статутним господарським товариством з однією особою або декількома пов’язаними між собою (афілійованими) особами; б) які спрямовані на досягнення єдиної мети та привели (приводять) до єдиних юридичних наслідків у вигляді відчуження (можливості відчуження) або придбання майна; в) предметом яких є подільні речі (в тому числі єдиний майновий комплекс) або інші об’єкти майнових прав (крім окремого майнового права, послуги та роботи, яка не пов’язана зі створенням речі), що є однорідними та в сукупності мають єдине функціональне призначення; г) за умови вчинення одночасно або в незначний проміжок часу, якщо це створює можливість чи приводить до наступного використання предметів таких правочинів як єдиного цілого;
 встановлено зміст поняття звичайної господарської діяльності як виключення із правила про значні правочини. Під звичайною господарською діяльністю господарського товариства слід розуміти таку підприємницьку діяльність товариства, яка відповідно до його статуту, виписки із Єдиного державного реєстру, рішень органів управління і фактичних обставин є його основною діяльністю, здійснюється постійно та у звичайних кількісних та якісних показниках для досягнення звичайних цілей. До звичайної господарської діяльності також належать правочини, що безпосередньо забезпечують таку основну діяльність;
 обґрунтовано тезу про те, що норми чинного законодавства щодо рішення про попереднє схвалення значного правочину є такими, що порушують права учасників господарського товариства та суперечать загальним засадам закріплення положень про значний правочин;
удосконалено:
 поняття значного правочину статутного господарського товариства. Значний правочин статутного господарського товариства – це правочин (у тому числі оренда, лізинг, позичка, кредит, порука, застава тощо) або декілька взаємопов’язаних правочинів, крім правочинів, що вчиняються у процесі звичайної господарської діяльності та інших випадків, передбачених законом, спрямований на пряме або непряме придбання та відчуження або на можливість відчуження майна, якщо вартість його предмета (предметів усіх взаємопов’язаних правочинів) або розмір коштів, що підлягають сплаті (одноразово або кількаразово протягом календарного року) становить 25 та більше відсотків від передбаченого законом базового показника, якщо інший розмір не встановлений законом, а у випадках, передбачених законом – також і статутом товариства. Положення про значний правочин можуть бути поширені на інші правочини статутом товариства;
 особливості порядку прийняття рішення про схвалення значного правочину наглядовою радою статутного господарського товариства, які полягають у тому, що воно має прийматися дійсними членами наглядової ради, за винятком тих, хто вибув з неї на законних підставах (у тому числі померлі, особи, чиї повноваження було припинено тощо), більшістю у три чверті або більше голосів від її загального складу або взагалі одностайно;
 зміст рішення про схвалення значного правочину, в якому слід вказувати відомості про сторони договору та про вигодонабувачів (беніфіціарів) за значним правочином, умови про предмет договору, його спрямованість та ціну (в тому числі ціну всіх взаємопов’язаних правочинів), відомості про інші його істотні умови та про інші умови правочину за рішенням органу управління господарського товариства, який приймає рішення про схвалення значного правочину;
дістали подальшого розвитку:
– наукові погляди щодо змісту завдань впровадження у законодавство положень про значні правочини. Основним завданням визнано захист майнових прав та інтересів самого товариства, його учасників (у першу чергу тих, хто володіє невеликими частками у статутному капіталі), а також третіх осіб шляхом встановлення обмежень, у яких повинен діяти виконавчий орган товариства, і які полягають у створенні перешкод для самостійного, поза волею учасників товариства, відчуження виконавчим органом значної частини його майна або нераціонального витрачання значних коштів товариства;
 положення щодо змісту стадії ініціації значного правочину, в тому числі відносно підстав, кола ініціаторів розгляду питання про його вчинення та зовнішньої форми вираження ініціативи;
 положення щодо змісту стадії надання та розкриття інформації про значний правочин, зокрема відносно кола осіб, які надають та яким надається відповідна інформація, мети, яка переслідується при цьому, форми надання відомостей з урахуванням моменту прийняття рішення про схвалення значного правочину;
 наукові погляди про порядок визначення вартісного критерію значного правочину. Зокрема запропоновано, що в разі придбання майна його вартість повинна визначатися на основі ціни придбання, в разі ж відчуження (можливості відчуження) майна його вартість повинна визначатися за даними останньої (в тому числі проміжної, зокрема квартальної) фінансової звітності товариства. У разі вчинення правочину, вартість предмета якого становить 50 та більше відсотків від балансової вартості активів товариства, вартість предмета може встановлюватися, виходячи з його ринкової вартості;
 положення щодо порядку прийняття рішення про схвалення значного правочину загальними зборами учасників статутного господарського товариства. Зокрема встановлено, що в разі вчинення значних правочинів, вартість предмета яких становить 50 та більше відсотків балансової вартості активів товариства, рішення слід приймати кваліфікованою більшістю у три чверті та більше голосів від загальної кількості. В інших випадках рішення приймається простою більшістю голосів від числа присутніх на загальних зборах.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані в подальших дослідженнях, у процесі вдосконалення законодавства України про значні правочини, під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників з цивільного та корпоративного права. Положення дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі під час читання лекцій і проведення практичних занять за навчальними дисциплінами «Цивільне право» та «Корпоративне право». Висновки та пропозиції, що містяться у дисертаційному дослідженні, можуть бути використані для підготовки та у процесі обговорення законодавчих актів, подальшого аналізу правових проблем, пов’язаних із поняттям та порядком вчинення значних правочинів статутних господарських товариств, а також у практичній діяльності правозастосовних органів.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на засіданнях кафедри цивільного права та процесу факультету права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ та кафедри правового забезпечення господарської діяльності факультету права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертаційного дослідження були предметом обговорення на міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 18–19 травня 2013 р.) та двох науково-практичних конференціях: «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 25 травня 2013 р.), «Проблеми цивільного права та процесу» (Харків, 7 червня 2014 р.).
Публікації. Основні результати дисертації відображено у чотирьох наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях України, та одній статті, яка вийшла друком у закордонному науковому виданні, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведення дисертаційного дослідження надало можливість визначити до дослідити проблемні аспекти поняття та правового регулювання порядку вчинення значних правочинів статутних господарських товариств та сформулювати такі висновки:
1. Законодавчі положення про значні правочини статутних господарських товариств історично виникають внаслідок розвитку норм цивільного права, якими обмежуються повноваження на вчинення окремих правочинів виконавчим органом як юридичної особи взагалі, так і її окремих організаційно-правових форм (у тому числі господарського товариства).
2. Основне завдання запровадження норм про значні правочини – це захист майнових прав та інтересів самого товариства, його учасників (у першу чергу тих, хто володіє невеликими частками у статутному капіталі) і третіх осіб через встановлення обмежень, у яких повинен діяти виконавчий орган товариства, і які полягають у створенні перешкод для самостійного, поза волею учасників товариства, відчуження виконавчим органом значної частини його майна або нераціонального витрачання значних коштів товариства. При цьому під втратою майна слід розуміти як повне позбавлення товариства права на нього, так і втрату можливості користуватися таким майном протягом певного періоду. Норми про значний правочин можуть застосовуватися на основі статуту також і для унеможливлення відчуження іншого, незначного, але важливого для товариства майна.
3. Значний правочин статутного господарського товариства – це правочин (у тому числі оренда, лізинг, позичка, кредит, порука, застава тощо) або декілька взаємопов’язаних правочинів, крім правочинів, що вчиняються у процесі звичайної господарської діяльності та інших випадків, передбачених законом, спрямований на пряме або непряме придбання та відчуження або на можливість відчуження майна, якщо вартість його предмета (предметів усіх взаємопов’язаних правочинів) або розмір коштів, що підлягають сплаті (одноразово або кількаразово протягом календарного року) становить 25 та більше відсотків від передбаченого законом базового показника, якщо інший розмір не встановлений законом, а у випадках, передбачених законом – також і статутом товариства. Положення про значний правочин можуть бути поширені на інші правочини статутом товариства.
4. Порядок вчинення значних правочинів спрямований на формування належної волі статутного господарського товариства, оскільки у цьому випадку функція волеутворення покладена на одні органи товариства (наглядову раду та загальні збори учасників), а функція волевиявлення – на інші (виконавчий орган). У процесі волеутворення важливими є сам порядок (процедура) розгляду питання про вчинення значного правочину, в тому числі голосування з відповідного питання, та зміст прийнятого рішення. Відносини, що стосуються прийняття уповноваженими органами товариства відповідного рішення, слід іменувати «схвалення значного правочину».
5. Порядок вчинення значного правочину статутного господарського товариства містить такі етапи: 1) ініціація значного правочину; 2) кваліфікація значного правочину, зокрема встановлення його вартісного критерію; 3) надання відповідним особам та розкриття інформації про значний правочин; 4) прийняття рішення про схвалення значного правочину.
6. Ініціація значного правочину передбачає визначення підстав, органів та осіб, що можуть виявляти ініціативу щодо вчинення значного правочину та виносити відповідне питання на розгляд уповноважених органів господарського товариства. Ініціатором розгляду питання про вчинення значного правочину перед наглядовою радою буде виконавчий орган господарського товариства, перед загальними зборами учасників – наглядова рада, а у разі її відсутності – виконавчий орган. Інші особи (у тому числі учасники господарського товариства) не можуть бути ініціаторами. Ініціатива виявляється у підготовці та наданні відповідного подання до наглядової ради чи загальних зборів, а також у включенні відповідного питання до порядку денного загальних зборів.
7. Надання та розкриття інформації про значний правочин – це дії, що здійснюються уповноваженими органами господарського товариства як під час підготовки до прийняття рішення про схвалення значного правочину, так і під час самого прийняття рішення, а також після цього. Такі дії переслідують певні цілі та полягають у наданні уповноваженими особами учасникам товариства, його посадовим особам, кредиторам товариства тощо необхідної інформації (її документальних джерел) про значний правочин, його умови та наслідки у певній формі, певному обсязі та у встановлений спосіб. Коло осіб, які надають інформацію та яким надається інформація, мета, яка переслідується при цьому, форми надання відомостей та їх зміст будуть залежати від того, чи має місце підготовка до прийняття рішення про схвалення значного правочину, чи безпосереднє його прийняття, чи таке рішення вже прийнято.
8. Під кваліфікацією значного правочину слід розуміти діяльність уповноважених органів щодо з’ясування наявності та змісту ознак значного правочину (встановлених законом і статутом товариства) та ознак інших правочинів зі спеціальним правовим режимом, ознак передбачених законом виключень із загального правила про значні правочини, ознак взаємопов’язаності тощо. Повноваження щодо кваліфікації значного правочину слід надавати наглядовій раді товариства. У разі коли наглядова рада в товаристві не створюється, відповідні повноваження слід покласти на виконавчий орган з обов’язковим затвердженням отриманих результатів загальними зборами учасників.
9. У процесі встановлення вартості майна, яке є предметом значного правочину, слід виходити з його спрямування. Якщо правочин буде спрямований на придбання майна, то його вартість повинна визначатися на основі ціни придбання. Якщо правочин буде спрямований на відчуження (або можливості відчуження) майна, вартість майна визначається за даними фінансової звітності товариства. Разом із цим вартість предмета значного правочину може встановлюватися виходячи з його ринкової вартості (наприклад, у разі вчинення правочину, вартість предмета якого становить 50 та більше відсотків від балансової вартості активів товариства). Під час встановлення вартісного критерію значного правочину необхідно орієнтуватися на дані останньої (в тому числі проміжної, зокрема квартальної) фінансової звітності. Статутом товариства може передбачатися можливість використання місячної звітності як такої, що найбільш повно відображає розмір активів товариства. Якщо ж рішення про значний правочин має бути ухвалене до складання першої передбаченої законом звітності, розмір активів товариства слід порівнювати з розміром його статутного капіталу. Вартість взаємопов’язаних правочинів необхідно порівнювати з балансовою вартістю активів товариства станом на останній такий правочин.
10. Наглядова рада повинна приймати рішення про схвалення значного правочину, якщо вартість майна, котре виступає його предметом, становить 25 та більше відсотків від балансової вартості активів товариства. Вказане рішення приймається дійсними членами наглядової ради, за винятком тих, хто вибув з неї на законних підставах (у тому числі померлі особи, особи, чиї повноваження були припинені тощо), більшістю у три чверті та більше від її загального складу або взагалі одностайно. Наглядова рада може винести питання про вчинення значного правочину на розгляд загальних зборів, зокрема якщо сама не зможе вирішити це питання. Про це у загальному порядку приймається відповідне рішення та готується подання. У поданні наглядової ради повинні вказуватися такі ж відомості, що й у рішенні про схвалення значного правочину.
11. Загальні збори повинні приймати рішення про схвалення значного правочину, якщо вартість майна, котре виступає його предметом, становить 50 або більше відсотків балансової вартості активів товариства, а також у випадках вчинення інших значних правочинів, якщо наглядова рада не буде створена, або коли наглядова рада не ухвалить відповідне рішення та винесе це питання на розгляд загальних зборів. Указане рішення приймають учасники товариства, що мають право голосу з цього питання (у тому числі будь-які учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, акціонери – власники простих акцій, та акціонери – власники привілейованих акцій приватного акціонерного товариства, якщо про надання такого права було прямо зазначено у статуті). Рішення про схвалення значних правочинів, якщо вартість майна, що виступає їх предметом, становить 50 та більше відсотків балансової вартості активів товариства, має прийматися кваліфікованою більшістю у три чверті та більше голосів від їх загальної кількості. В інших випадках рішення приймається простою більшістю голосів від числа присутніх на загальних зборах.
12. Прийняття рішення про схвалення значного правочину шляхом проведення заочного голосування не допускається.
13. У рішенні про схвалення значного правочину слід вказувати відомості про сторони договору та про вигодонабувачів (беніфіціарів) за значним правочином, умови про предмет договору, його спрямованість і ціну (в тому числі ціну всіх взаємопов’язаних правочинів), відомості про інші його істотні умови та про інші умови правочину за рішенням органу управління господарського товариства, який приймає рішення про схвалення значного правочину.
14. Норми чинного законодавства щодо рішення про попереднє схвалення значного правочину є такими, що порушують права учасників господарського товариства та суперечать загальним засадам закріплення положень про значний правочин, тому мають бути з нього виключені.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Акционерное общество // Энциклопедия юриста [Електронний ресурс] – Режим доступу http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_law/ 69/%D0%90%D0%9A%D0%A6%D0%98%D0%9E%D0%9D%D0%95%D0%A0%D0%9D%D0%9E%D0%95.
2. Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования / С. С. Алексеев // Антология уральской цивилистики, 1925–1989: сб. ст. – М., 2001. – С. 54–68.
3. Алиева К. М. Роль совета директоров при совершении сделок, выходящих за пределы его обычной хозяйственной деятельности : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; гражданский процесс; предпринимательское право; международное частное право» / Алиева К. М.. – М., 2005. – 25 с.
4. Анчишина Е. Соотношение понятий «совершение сделки» и «заключение сделки», его правовое значение / Е. Анчишина // Вестник Удмуртского университета. Серия «Экономика и право. – 2009. – Вып. 2. – С. 168–173.
5. Бабаларов С. Угоди акціонерного товариства [Електронний ресурс] / С. Бабаларов. – Режим доступу : http://www.kstil.com.ua/current/?aid=123.
6. Бенефициар [Електронний ресурс] / [Б. а.] // BusinessTimes : журнал о бизнесе в России и зарубежом. – Режим доступу: http://btimes.ru/dictionary/benefitsiar.
7. Боднар Т. Значні правочини акціонерних товариств / Т. Бондар // Юридична Україна. – 2009. – № 1. – С. 43–48.
8. Братусь С. Н. Юридические лица в советском гражданском праве: понятие, виды, государственные юридические лица / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. изд-во Минюста СССР, 1947. – 364 с. – (Ученные труды ; Вып. 12).
9. Будылин С. Л. Крупные сделки хозяйственных обществ в арбитражной практике / С. Л. Будылин // Арбитражная практика. – 2005. – № 2. – С. 3–10.
10. Бунякин М. Н. Понятие и порядок одобрения крупных сделок акционерных обществ. Последствия несоблюдения требований к процедуре одобрения крупных сделок / М. Н. Бунякин // Акционерный вестник. – 2003. – № 3. – С. 19–20.
11. Бурлаков С. А. Правовое регулирование крупных сделок юридических лиц : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; гражданский процесс; предпринимательское право; международное частное право» / Бурлаков Сергей Александрович. – М., 2010. – 213 с.
12. Виговськой О. І. Новелли акціонерного законодавства: науково-практичний коментар до Закону України «Про акціонерні товариства» / О. І. Виговський. – Київ : Юстініан, 2009. – 880 с.
13. Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 1116 ГПК України за 1 півріччя 2013 р. [Електронний ресурс] // Формула захисту: адвокатське об’єднання. – Режим доступу: http://formula-zacshity.com/news/826-visnovki-vsu-vikladeni-u-rishennyakh-prijnyatikh-za-rezultatami-rozglyadu-zayav-pro-pereglyad-sudovogo-rishennya-z-pidstavi-peredbachenoji-p-1-ch-1-st-11116-gpk-ukrajini-za-i-pivrichchya-2013-r.html.
14. Витрянский В. В. Законодательство об АО и стабильность имущественного оборота / В. В. Витрянский // Экономика и жизнь. – 1997. – № 7. – С. 29.
15. "Відчуження" (визначення поняття) [Електронний ресурс] // ЛІГА.Форуми. – Режим доступу: http://forum.liga.net/Messages.asp?did=69797.
16. Вінник О. М. Інвестиційне право : навч. посіб. / О.М. Вінних. –Київ : Атіка, 2000.– 252 с.
17. Вінник О. М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товариства» / О. М. Вінник. – Київ : Юрінком Інтер, 2009. – 312 с.
18. Войцеховський М. Відступлення учасником своєї частки у статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю / М. Войцеховський // Дебет-Кредит. – 2000. – № 44 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dtkt.com.ua/debet/ukr/2000/44/44pr5.html#p.
19. Вчиняти [Електронний ресурс] // Словник української мови : акад. тлум. слов. (1970-1980). – Режим доступу: http://sum.in.ua/s/uchynjaty
20. Высочайше утвержденное Положение о компаниях на акциях 1836 г. [Електронний ресурс] // Конференции ЮрКлуба. – Режим доступу: http://forum.yurclub.ru/index.php?app=downloads&showfile=1263.
21. Габов А. В. Сделки с заинтересованностью. Практика акционерных обществ: проблемы правового регулирования / А. В. Габов. – М. : Статут, 2005. – 412 с.