Майстер Ігор Полікарпович. Компенсація моральної шкоди як спосіб захисту особистих немайнових прав фізичної особи

Краткое описание

Майстер Ігор Полікарпович. Компенсація моральної шкоди як спосіб захисту особистих немайнових прав фізичної особи.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Київ, 2015.- 223 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

На правах рукопису

МАЙСТЕР ІГОР ПОЛІКАРПОВИЧ

УДК 347.132.14

КОМПЕНСАЦІЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ ЯК СПОСІБ ЗАХИСТУ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Гринько Світлана Дмитрівна,
доктор юридичних наук, доцент

Хмельницький – 2015

ЗМІСТ

ВСТУП………………………..…………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. Моральна шкода та співвідношення її компенсації з іншими способами захисту особистих немайнових прав фізичної особи…………………………………………………………….……………...11
1.1. Ґенеза компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи…………………………………………..….11
1.2. Поняття та сутність моральної шкоди……………………………….…..33
1.3. Місце компенсації моральної шкоди у системі способів захисту особистих немайнових прав фізичної особи.……………..………………….58
Висновки до розділу 1…………………..………………………………………...77
РОЗДІЛ 2. Умови компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи..…………..…………………81
2.1. Об’єктивні умови компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи.……………………………..….81
2.2. Суб’єктивна умова компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи…………...…………………...115
2.3. Підстави звільнення від обов’язку компенсації моральної шкоди…...135
Висновки до розділу 2………………………………………………………….153
РОЗДІЛ 3. Особливості визначення розміру компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи………………………………………………………………………..…158
3.1. Критерії визначення розміру компенсації моральної шкоди….……...158
3.2. Загальні засади визначення розміру компенсації моральної шкоди.....177
3.3. Методи визначення розміру компенсації моральної шкоди ……….....185
Висновки до розділу 3……………………………..……………………………194
ВИСНОВКИ……………………………………………………….……..…..196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….……………………….. 199
ДОДАТОК…………………………………………………………………….221

ВСТУП

Актуальність дослідження. Право на компенсацію моральної шкоди визнано важливою гарантією захисту цивільних прав у Конституції України та Цивільному кодексі України.
Питання, які стосуються компенсації моральної шкоди, набувають вагомішого значення у зв’язку з тим, що сьогодні в судовій практиці та науці дедалі поширюється застосування законодавчих норм про компенсацію моральної шкоди на усі порушення особистих немайнових прав фізичної особи, і це не обмежується лише випадками, передбаченими постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Розробці конструкції особистих немайнових прав фізичної особи в юридичній літературі завжди приділялася посилена увага. Проте наявна низка достатньо не розроблених питань, пов’язаних із розумінням поняття моральної шкоди, умовами компенсації моральної шкоди, підставами звільнення від обов’язку здійснення такої компенсації, визначення розміру компенсації моральної шкоди тощо.
Відсутність належного теоретичного підґрунтя призводить до відсутності ефективного законодавчого забезпечення, адже останнє завмирає та породжує проблеми судового правозастосування – суди не мають належного інструментарію для прийняття обґрунтованого рішення, що, у свою чергу, призводить до виникнення не уніфікованої судової практики. Усе наведене може мати наслідком відмову в захисті особистих немайнових прав фізичної особі.
Отож теоретичні напрацювання у цій царині затребувані не тільки доктриною цивільного права, а й практикою. Проблема компенсації моральної шкоди в юридичній літературі вивчалась у контексті проведення досліджень видів особистих немайнових прав фізичної особи або окремих аспектів деліктних зобов’язань (С. А. Бєляцкін, С. Б. Булеца, О. В. Грищук, С. Д. Гринько, І. М. Забара, О. М. Ерделєвський, М. М. Малеїна, М. С. Малеїн, Т. В. Лісніча, О. В. Крикун, Л. О. Корчевна, О. О. Кулініч, О. О. Отраднова, Н. В. Павловська, В. П. Паліюк, О. О. Посикалюк, В. Д. Примак, Р. О. Стефанчук, Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, В. Д. Чернадчук, Я. М. Шевченко, М. Я. Шімінова, С. І. Шимон та ін.).
Значну увагу розробці теоретичних і практичних положень про відшкодування моральної (немайнової) шкоди як способу захисту суб’єктивних цивільних прав було приділено С. І. Шимон. Проте предмет дослідження вченої становили норми ЦК УРСР 1963 р., де стаття 4401 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди була новою для цивільного законодавства України та відповідної правозастосовної практики. Однак законодавство і правозастосовна практика постійно змінюються. Це означає, що нова правова реальність дещо зміщує окремі акценти у дослідженні, а деякі змушує оцінити по-іншому. І все це в сукупності свідчить про необхідність комплексного дослідження компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи, оскільки більшість проблем, пов’язаних із захистом особистих немайнових прав, залишаються невирішеними.
Викладене свідчить про актуальність теми компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи та зумовлює потребу в розробці єдиної цілісної концепції такого заходу цивільно-правової відповідальності.
Комплексна робота теми зумовила необхідність звернення до праць відомих вітчизняних і зарубіжних учених: М. М. Агаркова, Б. С. Антімонова, А. М. Бєлякової, Д. В. Бобрової, І. В. Венедіктової, М. К. Галянтича, В. В. Глянцева, А. Б. Гриняка, О. В. Дзери, С. Є. Донцова, А. І. Загорулька, О. С. Іоффе, Ю. Х. Калмикова, І. С. Канзафарової, Т. С. Ківалової, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнецової, Р. А. Майданика, Г. К. Матвєєва, В. В. Луця, С. М. Приступи, З. В. Ромовської, І. С. Самощенка, А. О. Собчака, В. Т. Смірнова, В. О. Тархова, К. А. Флейшиц, Ю. С. Червоного, Х. І. Шварца, Р. Б. Шишки, К. Б. Ярошенко та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена (протокол № 10 від 18 квітня 2011 року) та уточнена (протокол № 6 від 23 січня 2015 року) вченою радою Хмельницького університету управління та права. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та процесу на 2008–2012 та 2013–2017 роки «Удосконалення механізму правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин у контексті приведення законодавства України до європейських стандартів», що є складовою наукової теми Хмельницького університету управління та права на 2008–2012 та 2013–2017 роки «Управлінські та правові засади забезпечення сталого розвитку України як європейської держави» (державний реєстраційний номер 0108U008927).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення особливостей компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи та створення єдиної концепції правового регулювання цивільних відносин щодо її компенсації.
Для досягнення зазначеної мети було визначено такі задачі:
– визначити поняття моральної шкоди та з’ясувати місце компенсації моральної шкоди у системі способів захисту особистих немайнових прав фізичної особи;
– виявити особливості встановлення моральної шкоди, протиправної поведінки, причинно-наслідкового зв’язку як об’єктивних умов компенсації моральної шкоди у разі порушення особистих немайнових прав фізичної особи;
– розкрити специфіку вини як суб’єктивної умови компенсації моральної шкоди у разі порушення особистих немайнових прав фізичної особи;
– з’ясувати підстави звільнення від обов’язку компенсації моральної шкоди у разі порушення особистих немайнових прав фізичної особи;
– виявити особливості визначення розміру компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи;
– розробити конкретні пропозиції та рекомендації з удосконалення правового регулювання у досліджуваній сфері.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини, що виникають у зв’язку з компенсацією моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції та теорії, нормативно-правові акти України і практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становить сукупність загальнонаукових, філософських та спеціальних методів наукового пізнання, застосування яких дало можливість забезпечити достовірність отриманих результатів, вирішити поставлені задачі дослідження.
Діалектичний і системно-структурний методи пізнання соціальних процесів дали змогу розглянути компенсацію моральної шкоди у її системному зв’язку з іншими способами захисту особистих немайнових прав фізичної особи (підрозділ 1.3).
Шляхом застосування історичного та порівняльного методів вивчено генезу компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи (підрозділ 1.1).
Формально-логічний метод слугував з’ясуванню та уточненню змісту окремих понять і категорій дослідження (моральна шкода, компенсація, протиправність, причинно-наслідковий зв’язок, вина тощо) (підрозділ 1.2 розділу 1, розділ 2). За допомогою цього методу було здійснено аналіз норм чинного законодавства, що сприяло виявленню в ньому прогалин та дало можливість сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавчого регулювання механізму компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи (розділи 2 і 3).
Порівняльно-правовий метод сприяв всебічному дослідженню змісту норм, які є підставою для застосування компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи (розділи 2 і 3).
Звернення до системно-функціонального методу дало можливість виокремити види способів захисту особистих немайнових прав фізичної особи, а також види моральної шкоди за різними критеріями, форми виявлення протиправної поведінки завдавача шкоди (підрозділи 1.2 і 1.3 розділу 1, підрозділ 2.1 розділу 2).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній цивілістиці науково-теоретичним дослідженням компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи.
За результатами дослідження сформульовано й обґрунтовано низку наукових положень, що виносяться на захист. Зокрема:
вперше:
– запропоновано класифікацію моральної шкоди залежно від: а) цільового призначення порушеного особистого немайнового права фізичної особи; б) форм виявлення негативних наслідків немайнового характеру; в) характеру правопорушення; г) ступеня страждань фізичної особи; д) можливості виявлення душевних страждань;
– аргументовано, що розмір компенсації моральної шкоди, як правило, не залежить від форми і ступеня вини завдавача шкоди, оскільки на глибину душевних страждань потерпілого впливає лише зовнішнє вираження свідомо-вольових процесів, що відбуваються у психіці правопорушника, а не глибина його негативного ставлення до законних інтересів інших суб’єктів цивільного права, виявленого при завданні шкоди;
– виділено об’єктивні та суб’єктивні критерії визначення розміру компенсації моральної шкоди: об’єктивні критерії пов’язані з діяльністю людини у зовнішньому світі; суб’єктивні критерії відносяться до вольового і свідомого фактору, який зумовлює діяльність людини у зовнішньому світі;
– встановлено, що в законодавчих актах українських земель поняття «компенсація за страждання» уперше було закріплено в Цивільному кодексі Східної Галичини 1797 р.;
удосконалено:
– поняття моральної шкоди фізичної особи як негативного наслідку немайнового характеру для потерпілої особи, що виявляється через душевні страждання, завдані внаслідок порушення особистих немайнових або майнових прав фізичної особи. У цьому зв’язку зроблено висновок про те, що моральна шкода виявляється лише через душевні страждання, оскільки протиправна поведінка завдавача шкоди повинна спричинити негативні наслідки у свідомості потерпілого, викликати у нього певну психічну реакцію;
– підходи до розуміння причинного зв’язку як умови компенсації моральної шкоди, завданої порушенням особистих немайнових прав фізичної особи, внаслідок чого стверджується, що він складається не з однієї, а двох і більше ланок;
– положення про встановлення презумпції моральної шкоди у разі порушення всіх особистих немайнових прав фізичної особи, оскільки вони визнаються у Конституції України найвищою соціальною цінністю (стаття 3) та належать усім фізичним особам незалежно від обсягу їх правоздатності та дієздатності;
– розуміння вимог справедливості, добросовісності та розумності, які становлять не критерії визначення розміру компенсації моральної шкоди, а загальні засади, на підставі яких суд зобов’язаний визначати розмір такої компенсації;
дістало подальший розвиток:
– твердження щодо доцільності вживання терміна «компенсація моральної шкоди» натомість законодавчо визначеного терміна «відшкодування моральної шкоди», оскільки повністю відновити порушене особисте немайнове благо фізичної особи неможливо, а майнові виплати можуть лише пом’якшити завдані душевні страждання;
– обґрунтування того, що компенсація моральної шкоди завжди повинна мати майновий характер, адже застосування такого заходу цивільно-правової відповідальності має породжувати виникнення для правопорушника додаткових майнових втрат;
– характеристика компенсації моральної шкоди, завданої життю і здоров’ю донора внаслідок виконання ним донорської функції. Підставою звільнення від обов’язку компенсації моральної шкоди є згода донора на виконання ним донорської функції. Лише у випадку застосування незаконної трансплантації у донора чи реципієнта (у разі їх смерті – членів їхньої сім’ї) виникає право на компенсацію моральної шкоди.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані для подальших загальнотеоретичних наукових досліджень проблем захисту особистих немайнових прав фізичної особи, цивільно-правової відповідальності, зобов’язань внаслідок завдання шкоди загалом. Запропоновані автором пропозиції щодо уточнення деяких положень актів цивільного законодавства України можуть використовуватись у законодавчій та правозастосовній діяльності.
Наукові концепції, висновки і пропозиції дисертаційної роботи використовуються при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право України», а також спецкурсів «Проблеми цивільного права», «Проблеми здійснення і захисту суб’єктивних цивільних прав», «Деліктні зобов’язання в цивільному праві» у Хмельницькому університеті управління та права (Акт про реалізацію результатів наукових досліджень від 12 січня 2015 року – Додаток А).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційної роботи були представлені на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів» (м. Одеса, 16–17 березня 2012 р.).
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано сім статей у фахових наукових виданнях, а також одні тези доповіді на міжнародній науково-практичній конференції.
Структура дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що охоплюють дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та одного додатка. Повний обсяг дисертації становить 220 сторінок, з яких основний зміст роботи – 199 сторінки, список використаних джерел (210 найменувань) – 21 сторінка, додаток – 3 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дослідження компенсації моральної шкоди як способу захисту особистих немайнових прав фізичної особи дало можливість визначити місце компенсації моральної шкоди у системі способів захисту особистих немайнових прав фізичної особи, умови застосування компенсації моральної шкоди та встановлення розміру компенсації моральної шкоди, розробити конкретні пропозиції і рекомендації з удосконалення правового регулювання у досліджуваній сфері, запропонувати нове й уточнене бачення категорій, які є предметом дисертаційного дослідження.
1. Моральна шкода завдається фізичній особі у формі душевних страждань як психічної її реакції на протиправну поведінку щодо неї чи членів її сім’ї, внаслідок чого вона відчуває приниження, роздратування, гнів, сором, відчай, фізичний біль, ущербність, дискомфортний стан та інші порушення свого психічного добробуту.
2. Компенсація моральної шкоди є заходом цивільно-правової відповідальності, що застосовується лише у разі правопорушення, зокрема порушення особистих немайнових прав фізичної особи, внаслідок завдання їй душевних страждань, і передбачає покладення на правопорушника безоплатних негативних майнових позбавлень, що сплачуються на користь потерпілого добровільно чи із застосуванням державного примусу з метою пом’якшення його душевних страждань.
3. Компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності моральної шкоди, протиправної поведінки її завдавача, причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкідливим наслідком, вини.
У разі порушення особистих немайнових прав фізичної особи повинна застосовуватися презумпція моральної шкоди та презумпція протиправності поведінки її завдавача. У випадках порушення особистих немайнових прав посадової особи може застосовуватися презумпція відсутності моральної шкоди.
Специфіка протиправної поведінки завдавача моральної шкоди залежить від видів порушених особистих немайнових прав фізичної особи. Для окремих випадків законодавець передбачає відповідальність завдавача моральної шкоди незалежно від його вини (ч. 2 ст. 1166, ст. ст. 1173–1175, ч. 1 ст. 1209 ЦК України).
4. Від обов’язку компенсації моральної шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної особи, її завдавач може бути звільнений за наявності загальних (випадок (казус), непереборна сила, умисел потерпілого, правомірні дії уповноваженої на завдання шкоди особи) та спеціальних підстав (обставини, передбачені у спеціальних законодавчих актах, де закон змінив, обмежив або розширив їх перелік).
5. Вина завдавача моральної шкоди у цивільному праві становить умову цивільно-правової відповідальності, а не критерій визначення розміру компенсації. Розмір моральної шкоди визначатиметься залежно від форми та ступеня вини її завдавача у таких випадках: 1) шкоди завдано спільними діями або бездіяльністю декількох осіб; 2) за наявності грубої необережності потерпілого та вини особи, яка завдала шкоди. в) за позовами органів державної влади, місцевого самоврядування, офіційних осіб чи посадових осіб до засобів масової інформації.
6. Запропоновано внести такі зміни, доповнення та уточнення до ЦК України:
– викласти перше речення абзацу 2 частини 3 ст. 23 ЦК України у такій редакції:
«Розмір грошової компенсації моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини потерпілого, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення»;
– останнє речення абзацу 2 частини 3 статті 23 викласти у таким чином:
«При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги справедливості, добросовісності та розумності»;
– викласти ст. 280 ЦК України у такій редакції:
«1. Фізична особа, особисте немайнове право якої порушене, має право на компенсацію моральної шкоди, крім випадків, передбачених законом.
2. Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню незалежно від моральної шкоди».
7. Запропоновано внести зміни до постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» шляхом заміни терміна «злий умисел» терміном «умисел».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М. М. Агарков // Избранные труды по гражданскому праву: [в 2 т.] – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. 1. – С. 163–460.
2. Агарков М. М. Проблема обязательств из причинения вреда. Содоклад на Первой научной сессии ВИЮН / Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву: [в 2 т.] . – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. ІІ. – С. 218–246.
3. Агарков М. М. Вина потерпевшего в обязательствах из причинения вреда / М. М. Агарков // Избранные труды по гражданскому праву: [в 2 т.] – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – Т. II. – С. 247–360.
4. Антимонов Б. С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасностю / Б. С. Антимонов. – М. : Госюриздат, 1952. – 456 с.
5. Антимонов Б. С. Основания договорной ответственности социалистических организаций / Б. С. Антимонов. – М. : Юрид. лит., 1962. – 175 с.
6. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2 т. Т. 1. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1981. – 355 с.
7. Ардашкин Д. Меры защиты как общеправовая научная категория / Д. Ардашкин // Актуальные проблемы теории социалистического государства и права. – М., 1973. – С. 162–166.
8. Басин Ю. Г. Основы гражданского законодательства о защите субъективных гражданских прав / Ю. Г. Басин // Проблемы применения Основ гражданского законодательства и Основ гражданского судопроизводства союза ССР и союзных республик. – Саратов : Изд–во Сарат. юрид. ун–та, 1971. – С. 30–34.
9. Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права : Словник / Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 408 с.
10. Беляцкин С. А. Возмещение морального (неимущественного) вреда: [Докл., чит. в Спб. Юрид. о–ве 24 нояб. 1910 г. (с незнач. изм.)] / С. А. Беляцкин. — Санкт–Петербург : Изд–во юрид. кн. скл. «Право», 1913. — 59 с.