Примак Володимир Дмитрович. Теоретичні проблеми відшкодування моральної шкоди на засадах справедливості, розумності й добросовісності у цивільному праві України

Краткое описание

Примак Володимир Дмитрович. Теоретичні проблеми відшкодування моральної шкоди на засадах справедливості, розумності й добросовісності у цивільному праві України.- Дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.03, Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака. - Київ, 2015.- 320 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ф. Г. БУРЧАКА

На правах рукопису

ПРИМАК ВОЛОДИМИР ДМИТРОВИЧ

УДК 347.51

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ НА ЗАСАДАХ СПРАВЕДЛИВОСТІ, РОЗУМНОСТІ Й ДОБРОСОВІСНОСТІ
У ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Науковий консультант:
доктор юридичних наук, професор
ГАЛЯНТИЧ МИКОЛА КОСТЯНТИНОВИЧ

Київ – 2014
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ..……………………….…… 5
ВСТУП ………………………………………………………………… 6
РОЗДІЛ 1. СПРАВЕДЛИВІСТЬ ЯК ВИЗНАЧАЛЬНА ЗАСАДА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН З ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ ………………………………………….………… 21
1.1. Огляд стану наукових досліджень механізму відшкодування моральної шкоди та впливу на нього засад справедливості, розумності й добросовісності ……………………………………………………………… 21
1.2. Зміст принципу справедливості у відносинах з відшкодування моральної шкоди …………………...………………………………………... 44
1.3. Справедливість як функція соціальної держави (на прикладі правового регулювання відносин з відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів, робіт і послуг) ………………………………………….83
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………95
РОЗДІЛ 2. ЗАСАДА РОЗУМНОСТІ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ВІДНОСИН З ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ ………………………………………………..……………………..104
2.1. Відмежування розумності від суміжних правових категорій ……104
2.2. Розумність як об’єктивний критерій оціночної діяльності законодавця, суду, учасників цивільних відносин …………………………113
Висновки до розділу 2 ……………………………………………………123
РОЗДІЛ 3. ПРИНЦИП ДОБРОСОВІСНОСТІ У ПРАВОВОМУ РЕГУЛЮВАННІ ВІДНОСИН З ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ …………………………………………..…………………………. 128
3.1. Регулювальний потенціал принципу добросовісності ………….. 128
3.2. Особливості дії принципу добросовісності у відносинах цивільно-правової відповідальності ……………………………………………………151
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………167
РОЗДІЛ 4. ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ ЯК ЗАХІД ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ……………………. 173
4.1. Місце відшкодування шкоди у системі способів захисту цивільних прав та інтересів …………………………………………………………… 173
4.2. Сфера застосування цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування моральної шкоди …………………………………………. 200
Висновки до розділу 4 …………………………………………………. 215
РОЗДІЛ 5. ЗАГАЛЬНІ УМОВИ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ …………………………………………………………………….. 223
5.1. Коло умов та юридико-фактична підстава відшкодування моральної шкоди ……………………………………………………………………...... 223
5.2. Моральна шкода: сутність, зміст і форми втілення ……………. 234
5.3. Протиправність завдання моральної шкоди ……………… ….. 250
5.4. Причинно-наслідковий зв’язок між цивільним правопорушенням і завданою ним моральною шкодою ………………………………………… 259
5.5. Вина як суб’єктивна умова цивільно-правової відповідальності та критерій визначення справедливого розміру відшкодування
моральної шкоди …………………………………………………………….. 266
5.5.1. Поняття вини у цивільному праві …………………...…………. 266
5.5.2. Місце вини у механізмі відшкодування моральної шкоди ……. 280
Висновки до розділу 5 ……………………………………………………291
РОЗДІЛ 6. СУБ’ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН З ВІДШКОДУВАННЯ
МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ …………………………..………………………. 301
6.1. Визначення переліку учасників відносин з відшкодування моральної шкоди ………………………………………………………………………… 301
6.2. Юридичне значення статусу особи для вирішення питання про можливість відшкодування моральної шкоди та його розмір ……………..315
6.3. Юридичні особи як учасники відносин з відшкодування моральної шкоди …………………………………………………………………………. 327
Висновки до розділу 6 ………………………………………………… 340
РОЗДІЛ 7. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ВІДШКОДУВАННЯ ЗА ЗАВДАНУ МОРАЛЬНУ ШКОДУ …………...…………………………. 345
7.1. Основні підходи до визначення розміру відшкодування моральної шкоди ……………………………………………………………………….. 345
7.2. Система критеріїв визначення розміру відшкодування моральної шкоди ………………………………………………………………………… 362
7.3. Тенденції вітчизняної судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди …………………………………………... 379
7.4. Можливості використання у вітчизняному судочинстві практики Європейського суду з прав людини щодо присудження компенсацій за завдану моральну шкоду …………………………………………………….. 392
Висновки до розділу 7 …………………….…………………………..... 399
ВИСНОВКИ ………..……………………………………………………407
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……….…………………... 414

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЦК України – Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.
ЦК УРСР – Цивільний кодекс Української Радянської Соціалістичної Республіки від 18.07.1963 р.
ГК України – Господарський кодекс України від 16.01.2003 р.
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
КСУ – Конституційний Суд України
ВСУ – Верховний Суд України
ВССУ – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
ВГСУ – Вищий господарський суд України
МСЕК – медико-санітарна експертна комісія
DCFR – Принципи, дефініції та модельні правила європейського приватного права. Проект спільної системи підходів
PETL – Принципи європейського деліктного права
PECL – Принципи європейського договірного права

ВСТУП

Актуальність теми. Справедливість, розумність і добросовісність є тими засадами, які визначають саму суть права як відповідного людській природі регулятора суспільної життєдіяльності. Будучи спрямованими на утвердження належного правопорядку, підґрунтям якого вважається повага до людської гідності, вони забезпечують зв’язок моралі і права, наповнюють природно-правовим змістом численні вияви принципу верховенства права, послідовне впровадження якого слугує вирішальним чинником забезпечення демократичного розвитку суспільства.
У перебігу процесів творення і вдосконалення вітчизняного законодавства ідеї справедливості, розумності й добросовісності дедалі більше набувають безпосередньої регулятивної вагомості, що віддзеркалюється, серед іншого, й у відповідних нормах ЦК України, рішеннях Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції. Проте ані в доктрині цивільного права, ані в актах здійснення правосуддя не приділяється належної уваги конкретизації впливу згаданих правових засад на особливості функціонування всіх складових механізму відшкодування моральної шкоди.
Наразі неоднозначно вирішуються в судовій практиці та залишаються гостро дискусійними у науковому плані питання, пов’язані з визначенням нормативних підстав, кола суб’єктів і сфери застосування цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування моральної шкоди (зокрема йдеться про межі застосування цього правового засобу при порушенні договірних зобов’язань). В юридичному середовищі та у суспільстві загалом існує запит на вироблення науково обґрунтованих підходів до розв’язання проблем доказування факту заподіяння моральної шкоди і встановлення адекватного характеру завданих потерпілому особистих немайнових втрат розміру відповідальності зобов’язаної особи.
Проблемам справедливості, розумності й добросовісності, захисту цивільних прав та інтересів, цивільно-правової відповідальності загалом і відшкодування моральної шкоди зокрема присвятили свої наукові праці чимало вчених, серед яких: Ч. Н. Азімов, Д. В. Боброва, Т. В. Боднар, І. В. Венедіктова, С. Д. Гринько, С. П. Головатий, І. А. Діковська, М. К. Галянтич, А. Б. Гриняк, О. В. Грищук, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, Ю. О. Заіка, В. В. Луць, І. С. Канзафарова, Т. С. Ківалова, В. М. Коссак, О. В. Кохановська, Н. С. Кузнєцова, Р. А. Майданик, О. О. Мережко, О. О. Отраднова, Д. Г. Павленко, В. П. Паліюк, С. П. Погребняк, С. О. Погрібний, Ю. Д. Притика, П. М. Рабінович, С. П. Рабінович, З. В. Ромовська, Р. О. Стефанчук, Є. О. Харитонов, Я. М. Шевченко, С. І. Шимон, Р. Б. Шишка, О. С. Яворська, В. Л. Яроцький, О. М. Ерделевський, Р. Леже, Х. Кьотц, К. Цвайгерт, Х.-Й. Шрам, К. вон Бар, К. ван Дам, Д. Команде, Е. Карнер, Б. Кох, Г. Коціоль, У. Магнус, Л. Коман-Переніч, Б. Сабахі, Я. Шапп, С. Шугеман. Разом з тим науковою доктриною донині не сформовано цілісної концепції належного вияву вищезгаданих морально-правових засад у правовідносинах з відшкодування моральної шкоди.
Зазначене засвідчує теоретичну і практичну актуальність проведення дисертаційного дослідження особливостей втілення справедливості, розумності й добросовісності у механізмі правового регулювання цивільних відносин, що виникають з приводу відшкодування моральної шкоди.
Мета і задачі дослідження. Метою представленого дослідження є вирішення наукової проблеми, яка полягає у розробці цілісної доктринальної концепції зумовленості засадами справедливості, розумності й добросовісності особливостей правового регулювання відносин цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування моральної шкоди.
Реалізація вказаної мети дисертаційної роботи зумовила необхідність вирішення таких задач:
– з’ясування змісту справедливості, розумності й добросовісності як загальних засад цивільно-правового регулювання;
– виявлення напрямів належного втілення засад справедливості, розумності й добросовісності у механізмі цивільно-правової відповідальності загалом і у контексті відшкодування моральної шкоди зокрема;
– визначення співвідношення відшкодування моральної шкоди з іншими способами захисту цивільних прав та інтересів, а також окреслення належної сфери застосування зазначеного способу цивільно-правового захисту;
– встановлення особливостей вияву фактичної підстави і умов застосування цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування моральної шкоди;
– уточнення ознак належного правового статусу різних категорій учасників цивільних відносин як імовірних учасників відносин з відшкодування моральної шкоди;
– формування внутрішньо узгодженого підходу до визначення справедливого розміру відшкодування моральної шкоди та відповідної системи критеріїв його встановлення;
– узагальнення основних тенденцій практики Європейського суду з прав людини і вітчизняної судової практики щодо розгляду вимог про відшкодування моральної шкоди;
– розробка шляхів вдосконалення законодавства щодо відшкодування моральної шкоди та відповідної практики правозастосування.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з виникненням і реалізацією права на відшкодування моральної шкоди, завданої особі.
Предмет дослідження становлять теоретичні проблеми відшкодування моральної шкоди на засадах справедливості, розумності та добросовісності у цивільному праві України, відповідні наукові ідеї, теорії, норми законодавства, судова практика вітчизняних судів і Європейського суду з прав людини, а також українські та зарубіжні наукові джерела.
Методи дослідження. Методологічну основу проведеного дисертаційного дослідження становили низка загальнонаукових та спеціально-юридичних методів. Так, завдяки використанню діалектичного методу вдалося: виявити специфіку юридико-фактичної підстави (підрозділ 5.1) та умов відшкодування моральної шкоди (підрозділи 5.2–5.5), сутність, зміст і форми втілення моральної шкоди (підрозділ 5.2); обґрунтувати природно-правовий характер права на відшкодування істотних немайнових втрат потерпілої особи (розділ 4, підрозділ 7.4); визначити належне коло суб’єктів права на відшкодування моральної шкоди (підрозділ 6.1) та тенденції у розвитку судової практики з вирішення відповідної категорії справ (підрозділ 7.3). Послуговуючись методами індукції та моделювання дисертант окреслив певну систему критеріїв розміру відшкодування моральної шкоди та спрогнозував ймовірні наслідки використання тих чи інших підходів до встановлення обсягу належної потерпілому компенсації (підрозділи 7.1, 7.2). Метод дедукції сприяв визначенню конкретних виявів справедливості, розумності й добросовісності у відносинах цивільно-правової відповідальності (розділи 1, 2, 3), а також розкриттю суті вини як загальної умови цивільної відповідальності та критерію розміру відшкодування моральної шкоди (підрозділ 5.5). Метод системного аналізу допоміг встановити характер взаємозв’язків справедливості, розумності й
добросовісності як одне з одним, так і з людською гідністю, а також з такими складовими верховенства права, як правова визначеність і доступність ефективного засобу юридичного захисту (розділи 1, 2, 3). Метод функціонального аналізу, як наскрізний для всього дисертаційного дослідження, дозволив виявити шляхи забезпечення ефективності механізму відшкодування моральної шкоди на всіх етапах правового регулювання. Порівняльно-правовий метод сприяв розкриттю притаманних правовим системам окремих зарубіжних країн підходів до правової регламентації відносин з відшкодування моральної шкоди і виявленню можливостей для використання набутого іншими державами досвіду при вдосконаленні вітчизняного законодавства і практики правозастосування (переважно розділи 1, 5, 6 і 7).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці першої в українській науці цивільного права цілісної концепції безпосередньої зумовленості засадами справедливості, розумності й добросовісності всіх складових механізму правового регулювання відносин з відшкодування моральної шкоди. При цьому за результатами проведеного дослідження сформульовано такі наукові положення, що мають ознаки новизни і виносяться на захист.
Вперше:
1. Сформульована авторська концепція побудови та функціонування механізму правового регулювання відносин з відшкодування моральної шкоди, який має ґрунтуватися на прямій зумовленості дією засад справедливості, розумності й добросовісності: а) законодавчого закріплення відшкодування моральної шкоди як самостійного способу захисту цивільних прав та інтересів, а також сфери його дії; б) особливостей вияву підстав та умов відшкодування моральної шкоди; в) належного розміру компенсації за завдану потерпілому моральну шкоду.
2. Визначено таку сукупність універсальних критеріїв правового регулювання відносин з відшкодування моральної шкоди, що мають спрямовувати законотворчу діяльність і практику правозастосування: 1) соціальне значення порушеного особистого немайнового блага у загальній ієрархії суспільних цінностей; 2) істотність його порушення та завданих потерпілому особистих немайнових втрат; 3) об’єктивна вразливість представників окремих груп суб’єктів цивільного права або конкретного потерпілого як кредитора у порушених правовідносинах; 4) фактичне або юридичне домінування носіїв певного спеціального правового статусу чи конкретного правопорушника у порушених правовідносинах; 5) ступінь вини правопорушника та рівень ризику випадкового порушення прав інших осіб унаслідок провадження певного виду діяльності; 6) неприпустимість приниження людської гідності під час реалізації покладеного на боржника обов’язку з відшкодування завданої кредиторові моральної шкоди.
3. Доведено, що у світлі регулювального впливу засад справедливості, розумності й добросовісності, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини абстрактна можливість вимагати відшкодування завданої потерпілому достатньо істотної моральної шкоди постає як природне право зазначеної особи, що потребує всебічного сприяння у його реалізації незалежно від особливостей законодавчої регламентації даного різновиду цивільних охоронних правовідносин у правовій системі конкретної країни.
4. Обґрунтовано положення про те, що доступність відшкодування моральної шкоди як ефективного засобу юридичного захисту найбільш повно забезпечується у разі визнання права особи на застосування зазначеного способу захисту цивільних прав та інтересів принаймні у тих життєвих ситуаціях, в яких регулювальний потенціал інших адекватних вчиненому правопорушенню способів цивільно-правового захисту не дозволяє належним чином реалізувати компенсаційну та (або) превентивну функції юридичного захисту.
5. Аргументовано доцільність змістовного розмежування принципів справедливості, розумності й добросовісності в межах притаманної їх взаємодії ціннісно-цільової ієрархії, а так само ймовірність затушовування відмінностей у їхньому вияві на різних етапах правового регулювання.
6. Визначено, що розумність при застосуванні будь-яких елементів механізму цивільно-правової відповідальності має поставати як зумовлений суттю порушених регулятивних або (та) нововиниклих охоронних відносин масштаб оцінки обставин справи, наявних можливостей і фактичної поведінки сторін, який дозволяє визначити належний за даних обставин, об’єктивно і суб’єктивно здійсненний комплекс заходів, спрямованих на запобігання правопорушенню, виникненню або збільшенню завданої ним шкоди, а також на відшкодування завданих кредиторові майнових та немайнових втрат.
7. Доведено, що під час встановлення наявності фактичної підстави та сукупності умов, необхідних для застосування такого способу захисту цивільних прав та інтересів, як відшкодування моральної шкоди, розумність виявляється передусім у використанні стандарту розумних очікувань для встановлення ступеня вини правопорушника, наявності юридично значимого причинно-наслідкового зв’язку між його поведінкою і завданою шкодою, а також виявлення конкретних втілень понесених кредитором особистих немайнових втрат.
8. Сформульована правова позиція, згідно з якою морально-правова зумовленість права на відшкодування моральної шкоди не тільки передбачає визнання вини критерієм розміру належної потерпілому компенсації, а й спонукає до відмови від презумпції вини у цьому різновиді деліктних зобов’язань, а також до законодавчого закріплення судового рішення як процесуальної форми конкретизації розміру відшкодування моральної шкоди.
9. Визначено, що юридично значущими формами втілення моральної шкоди можуть бути визнані всі можливі вияви заподіяних потерпілому особистих немайнових втрат, які підлягають компенсації не на еквівалентних засадах природної пропорційності об’єктів порушених регулятивних і виниклих охоронних правовідносин, а безпосередньо в силу вимог справедливості, розумності та добросовісності, тобто у зв’язку з визнанням державою свого морально-правового обов’язку гарантувати компенсаційний захист особистих немайнових благ потерпілої особи та пов’язаних з ними моральних імперативів, які постають тут у ролі безпосередніх об’єктів правового захисту.
10. Установлено, що потерпілою у деліктному зобов’язанні з приводу стягнення компенсації за завдання немайнових втрат може бути будь-яка фізична особа, незалежно від обсягу її цивільної дієздатності, рівня фізичного і психічного розвитку, стану здоров’я (включно зі здатністю адекватно сприймати обставини справи, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними – як загалом, так і у конкретній життєвій ситуації).
11. Визначено об’єктивні передумови і розумні межі визнання суб’єктами права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди юридичних осіб приватного права; запропоновано систему спеціальних критеріїв визначення розміру належного їм відшкодування.
12. Доведено, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди врахуванню підлягають лише ті індивідуальні особливості потерпілого, які повинен був усвідомлювати правопорушник або врахування яких має виняткове значення для утвердження в суспільстві ідеалу справедливості.
13. Обґрунтовано думку про те, що моральна шкода є правовим явищем (розглядається як така внаслідок юридичної кваліфікації спричинених правопорушенням негативних наслідків у особистій немайновій сфері потерпілої особи), а тому для встановлення факту її наявності та оцінки її параметрів, як правило, немає потреби у проведенні судово-психологічних експертиз чи одержанні роз’яснень спеціаліста-психолога. Недопустимо передавати на розгляд експерта вирішення суто юридичного питання щодо розміру належного потерпілому відшкодування моральної шкоди.
14. Встановлено, що сторони договору не вправі заздалегідь, на власний розсуд, визначати розмір належної кредиторові компенсації за моральну шкоду, завдану порушенням договірного зобов’язання, усувати вину із складу умов відповідальності боржника або в інший спосіб вносити корективи у законодавчо закріплений механізм відшкодування моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням договірних зобов’язань, має допускатися лишень як виняток – передусім з метою забезпечення посиленого захисту слабкої або об’єктивно вразливої сторони договору.
15. Виявлена здатність вини відігравати конститутивну роль на всіх етапах правового регулювання відносин з відшкодування завданої моральної шкоди – від закріплення права на застосування зазначеного заходу цивільно-правової відповідальності до встановлення фактичної наявності умов (включно з об’єктивними) його застосування та визначення розміру належної потерпілому компенсації.
16. Аргументовано правову позицію, згідно з якою у разі доведення наміру сторони, яка затягувала перемовини щодо укладання договору, а згодом безпідставно відмовилася від його підписання, завдати шкоди іншій стороні недобросовісність відповідної особи зумовлюватиме оцінку її дій як протиправних, а розумно обґрунтований висновок про заподіяння через таке зловживання свободою договору істотних немайнових втрат потерпілому буде вказувати на існування юридико-фактичної підстави та належних умов для виникнення деліктного зобов’язання з приводу відшкодування моральної шкоди.
17. Встановлено, що на суб’єкта, який, діючи протиправно, створює загрозу для життя, здоров’я або майна іншої особи у ситуації коли, виходячи з обставин справи, він мав би усвідомлювати характер створюваної ним небезпеки та неможливість її гарантованого відвернення або ймовірність випадкового завдання істотної шкоди іншим учасникам цивільних відносин, а так само якщо зазначений суб’єкт не вжив заходів до усунення неправомірно створеної ним загрози, має покладатися обов’язок з відшкодування завданої іншій особі моральної шкоди.
18. Доведено, що поєднання приватного (особисті немайнові блага) і публічного (імперативи справедливості, розумності й добросовісності) об’єктів правового захисту зумовлює таке співвідношення функцій відшкодування моральної шкоди як заходу цивільно-правової відповідальності, яке характеризується помітним увиразненням її запобіжного, превентивного впливу.
Дістало подальшого розвитку:
19. Положення про те, що правова визначеність у відносинах з відшкодування моральної шкоди має втілюватися насамперед у достатньо послідовній судовій практиці, що не допускатиме невиправданих розбіжностей у розмірах компенсацій, які стягуються за однакові за характером правопорушення, вчинені за схожих фактичних обставин.
20. Визначення принципу добросовісності як правового засобу, що об’єктивується у суб’єктивних умовах зміни правового становища учасника цивільних відносин, які передбачають оцінку фактично виявленої ним турботливості й обачливості та формулювання на цій основі висновку щодо виникнення певних обов’язків, наявності передумов для набуття того чи іншого цивільного права, правомірності вчинених дій або обґрунтованості висунутих вимог.
21. Правова позиція, згідно з якою справедливість вимагає законодавчої заборони на включення до споживчих договорів положень щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої споживачем суб’єкту господарювання, а також наділення споживачів загальним (не обмеженим за колом відносин) правом на відшкодування моральної шкоди, завданої достатньо істотним порушенням прав споживача, зокрема у разі їх порушення через включення суб’єктами господарювання до споживчих договорів явно несправедливих умов.
22. Положення про те, що врахування особливостей правового статусу держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, суб’єктів публічної адміністрації (органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб) зумовлює необхідність законодавчого обмеження їх правоздатності як імовірних кредиторів у відносинах з відшкодування моральної шкоди.
23. Концепція, відповідно до якої динаміка деліктного зобов’язання з відшкодування моральної шкоди відображає особливості правового регулювання суспільних відносин, які складаються з приводу стягнення на користь потерпілого матеріальної компенсації за завдані йому особисті немайнові втрати, і передбачає проходження стадій виникнення, конкретизації (процесуальної формалізації), зміни та припинення відповідних охоронних цивільних правовідносин, а також можливість зміни у прямо передбачених законом випадках незалежно від волевиявлення сторін суб’єктного складу та об’єкта (предмета) цього зобов’язання.
24. Науковий підхід, згідно з яким зобов’язання з відшкодування моральної шкоди підлягає кваліфікації як нерозривно пов’язане з особою кредитора (потерпілого). Тому зміну суб’єктного складу зазначеного зобов’язання внаслідок уступки права вимоги, а також припинення відповідних правовідносин шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог слід визнати юридично неспроможними – такого роду правочини мають визнаватися недійсними (як такі, що суперечать моральним засадам суспільства).
25. Твердження про те, що при оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди вітчизняним судам слід виходити з об’єктивно передбачуваних за подібних обставин форм втілення моральної шкоди і розглядати як окремий (подекуди – самодостатній) доказ її заподіяння достатньо переконливі з погляду розумної оцінки обставин справи пояснення потерпілої особи щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Удосконалено:
26. Положення про те, що добросовісність як принцип цивільного права може бути визначена через абстрактний юридичний обов’язок кожного учасника цивільних відносин діяти при реалізації своїх суб’єктивних цивільних прав і виконанні обов’язків з необхідною за даних обставин турботливістю щодо прав та інтересів інших осіб й належною обачливістю (також і щодо ведення власних справ), не зловживаючи своїми правами і не завдаючи під час їх здійснення шкоди, вочевидь непропорційної їх меті.
27. Наукову концепцію, що передбачає кваліфікацію порушення суб’єктивного цивільного права кредитора як універсальної юридико-фактичної підстави цивільно-правової відповідальності: юридико-фактичною підставою відшкодування моральної шкоди визначено безпосередньо факт порушення особистих немайнових прав, інтересів, благ потерпілої особи. При цьому специфіка деліктних зобов’язань з відшкодування моральної шкоди не передбачає обов’язкової конкретизації (здійснення формально-юридичного найменування) згаданих об’єктів правового захисту, натомість можна говорити про неспростовність висновку щодо їх порушення у кожному випадку фактичного заподіяння моральної шкоди протиправними діями або бездіяльністю правопорушника.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони здатні сприяти вдосконаленню правового регулювання відносин з відшкодування моральної шкоди на всіх його етапах – від законотворення до правозастосування, а також гармонізації правових систем України та інших держав (членів Європейського Союзу насамперед), з якими Україна прагне вибудовувати тісні інтеграційні зв’язки на основі спільної відданості загальнолюдським цінностям, до котрих належать і засади справедливості, розумності й добросовісності.
Одержані результати можуть бути враховані при внесенні змін і доповнень до окремих норм Цивільного кодексу України та інших актів законодавства з питань відшкодування моральної шкоди. Впровадження результатів дисертаційного дослідження у вітчизняну судову практику сприятиме підвищенню ефективності захисту цивільних прав та інтересів і правовій визначеності при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди. Матеріали дисертації можуть бути використані при вивченні профільних складових навчальних курсів з цивільного права у вищих навчальних закладах України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, персональна монографія (обсягом 27 авторських аркушів) і зазначені в авторефераті дисертації параграфи колективної монографії (особистий внесок у написання колективної монографії дорівнює 0,7 авторського аркуша, або 2,69% її загального обсягу), наукові статті та тези доповідей на наукових заходах підготовлені дисертантом самостійно.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертації межах були оприлюднені та обговорені на таких наукових заходах: Міжнародна науково-практична конференція «Юридическая наука в XXI веке: перспективные и приоритетные направления исследований» (м. Сімферополь, 13-14 вересня 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Політико-правові реформи та становлення громадянського суспільства в Україні» (м. Херсон, 20–21 вересня 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Цінність права як найефективнішого регулятора суспільних відносин» (м. Донецьк, 21-22 вересня 2013 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Корпоративні правочини» (м. Івано-Франківськ, 27-28 вересня 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання правової теорії та юридичної практики» (м. Ужгород, 11–12 жовтня 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Дванадцяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 8–9 листопада 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Ужгород, 15-16 листопада 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Правова доктрина – основа формування правової системи держави» (м. Харків, 20-21 листопада 2013 р.); науково-теоретичний круглий стіл «Стратегія модернізації приватного права в сучасних умовах» (м. Хмельницький, 29 листопада 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Міжнародне, наднаціональне та національне право: проблеми конвергенції» (м. Одеса, 13 грудня 2013 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Теорія і практика сучасної юриспруденції» (м. Херсон, 13–14 грудня 2013 р.); науково-практичний круглий стіл «Непідприємницькі організації у механізмі реалізації права громадян на об’єднання (асоціації)» (м. Київ, 19 грудня 2013 р.); науково-практичний круглий стіл «Правовий порядок у підприємницьких відносинах: засоби забезпечення» (м. Київ, 11 квітня 2014 р.); Науково-практична конференція «Договірне регулювання суспільних відносин. Статика та динаміка відносин власності» (м. Запоріжжя, 30 травня 2014 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу» (м. Херсон, 6–7 червня 2014 р.); Міжнародна наукова конференція «Права та свободи людини і громадянина: механізм їх реалізації та захисту різними галузями права» (м. Братислава, Словацька Республіка, 19–20 вересня 2014 р.).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у одній персональній і одній колективній монографії, 27 статтях у наукових фахових виданнях України та 6 статтях у наукових періодичних виданнях інших держав, а також тезах 16 доповідей у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій та круглих столів.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації запропоновано концепцію безпосередньої обумовленості особливостей функціонування механізму правового регулювання відносин з відшкодування моральної шкоди дією засад справедливості, розумності й добросовісності. Основні висновки дисертаційного дослідження, що розширюють і доповнюють винесені на захист положення наукової новизни, полягають у такому:
1. Оскільки інститут відшкодування моральної шкоди у його сучасному розумінні постає як закономірний результат розвитку громадянського суспільства і утвердження верховенства права, об’єктивною передумовою ефективного функціонування відповідного правового механізму є достатня зрілість громадянського суспільства та його визначальний вплив на формування й реалізацію державної правової політики, а також спроможність судової влади спрямовувати практику здійснення правосуддя на утвердження у суспільних відносинах найвищого пріоритету людської гідності, ідеалів справедливості, розумності й добросовісності.
2. Відсутність природного еквіваленту між порушенням особистого немайнового права (інтересу, блага), що розглядається як фактична підстава відшкодування моральної шкоди, та належною потерпілому майновою компенсацією зумовлює ключову роль засад справедливості, розумності й добросовісності при визначенні факту виникнення суб’єктивного права на застосування зазначеного способу захисту цивільних прав та інтересів, а також розміру відповідальності зобов’язаної особи.
3. Притаманне механізму відшкодування моральної шкоди особливе увиразнення превентивного впливу цивільно-правової відповідальності спонукає до використання у ролі критеріїв розміру належної потерпілому компенсації таких, зокрема, чинників, як суспільне значення порушеного особистого немайнового блага, істотність його порушення, юридичне або фактичне домінування правопорушника у порушених правовідносинах, ступінь виявленої ним вини.
4. Аналіз наукової доктрини, зарубіжного досвіду правового регулювання і загальних тенденцій розвитку приватного права Європейського Союзу дає підстави для: а) змістовного розрізнення принципів справедливості, розумності й добросовісності та визнання можливості їх взаємодії у межах певної ціннісно-цільової ієрархії, згідно з якою справедливість і добросовісність щодо розумності постають як принципи мети, тоді як розумність переважно відіграє роль інструмента визначення необхідних і достатніх способів досягнення заданих цілей правового регулювання; б) визнання справедливості інтегральною й об’єктивною морально-правовою оцінкою стану правового регулювання загалом та правового становища конкретної особи зокрема; в) усвідомлення природності ймовірного затушовування відмінностей у вияві зазначених принципів на різних етапах правового регулювання (однакова відповідальність за подібні правопорушення – це і справедливо, оскільки досягається мета визначення справедливого розміру належної потерпілому компенсації, і розумно – тому що як спосіб досягнення вищезгаданої мети використовується орієнтація на подібний до усталеного, найбільш раціональний і ефективний підхід у вирішенні такого роду справ); г) констатації можливості широкого коригувального впливу засад справедливості, розумності й добросовісності одне на одне і на вияви інших принципів приватного права (принцип свободи договору зокрема).
5. Справедливість норм позитивного цивільного права і актів їх застосування полягає у відповідності змісту матеріально-правових засобів, процесуальної форми та практики їх застосування об’єктивним закономірностям побудови такої системи правового регулювання суспільних відносин, метою функціонування якої є підтримання оптимального балансу прав та інтересів учасників цивільних відносин, публічних і приватних інтересів, визначеного з урахуванням мети утвердження у правовідносинах будь-якого виду безперечного примату людської гідності.
6. Обов’язок додержуватися у своїх діях міркувань справедливості й розумності має покладатися лише на тих учасників окремих видів цивільних відносин, які можуть і повинні усвідомлювати домінування наявних у них можливостей над можливостями іншої сторони, залежність останньої від волевиявлення домінуючого учасника або безумовну перевагу одних інтересів над іншими. У разі виникнення внаслідок порушення обов’язку боржника діяти справедливо і розумно істотних немайнових втрат на боці кредитора той має бути наділений правом на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
7. У співвідношенні з людською гідністю, принципом верховенства права, а також засадами розумності й добросовісності справедливість постає як передумова забезпечення людської гідності та результат практичної реалізації принципу верховенства права, засад розумності й добросовісності. При цьому для належного втілення справедливості у відносинах з відшкодування моральної шкоди вирішальне значення мають такі складові верховенства права, як пріоритетність основоположних прав і свобод людини, доступність ефективного засобу юридичного захисту і правова визначеність.
8. Встановлений рішенням суду розмір відшкодування моральної шкоди узгоджуватиметься з принципом справедливості лише за тієї умови, що покладена на зобов’язану особу відповідальність не спричинюватиме необґрунтовану надзвичайними потребами потерпілого втрату боржником – фізичною особою можливостей для задоволення власних життєво важливих інтересів та виконання його обов’язків з матеріального забезпечення інших осіб, яких він зобов’язаний утримувати згідно з законом.
9. Розумність певного законодавчого рішення, акта правозастосування та поведінки сторін правовідносин обумовлюється урахуванням принаймні такої сукупності чинників: суті певних суспільних відносин, істотних особливостей їх суб’єктів і об’єктів; суспільно значимих потреб сторін; наявних або передбачуваних обставин справи, спроможних істотно сприяти чи перешкоджати реалізації прав і обов’язків учасників цивільних відносин, іншим чином впливати на інтереси зазначених осіб, а також визначати обсяг і характер завданої шкоди; необхідності й достатності вжиття певних заходів для здійснення або захисту суб’єктивного цивільного права, виконання юридичного обов’язку; доступності необхідних для цього засобів.
10. Економічний аналіз проблематики допустимих розмірів компенсації за завдані потерпілому особисті немайнові втрати має передбачати встановлення певного співвідношення між зазначеними компенсаціями та сумою прийнятних (посильних) для різних категорій боржників страхових премій, що могли б сплачуватися цими учасниками цивільних відносин протягом строку, який статистично дорівнює звичайному періоду настання відповідного страхового випадку, що спричинює виникнення права на відшкодування моральної шкоди.
11. Змістовний перетин добросовісності й невинуватості, вини і недобросовісності, а звідси й взаємозв’язок засади добросовісності й властивого правовому регулюванню цивільно-правової відповідальності принципу вини виявляються у тому, що будь-які морально-правові характеристики суб’єктивної сторони поведінки учасника цивільних відносин віддзеркалюють: 1) належність усвідомлення цим суб’єктом права істотних обставин справи і тих обов’язків, які випливають з наявної ситуації, а також об’єктивну можливість передбачення ним ймовірних наслідків своїх дій; 2) інтенсивність і спрямування вольових зусиль учасника цивільних відносин: а) спочатку – в площині здобуття і наступного врахування фактично одержаної або принаймні доступної з погляду розумності інформації, необхідної для належного виконання покладених на нього обов’язків; б) згодом – щодо запобігання можливим порушенням прав та інтересів інших суб’єктів.
12. Відшкодування моральної шкоди є заходом позадоговірної відповідальності, що може бути застосованим у разі посягання на будь-які особисті немайнові блага потерпілої особи незалежно від того, чи є воно наслідком порушення особистих немайнових або майнових прав особи у абсолютних цивільних відносинах. Натомість у договірних відносинах відшкодування моральної шкоди має допускатися як виняток з метою забезпечення посиленого захисту слабкої або об’єктивно вразливої сторони договору, а подекуди – і запобігання умисним порушенням договірних зобов’язань.
13. Загальний підхід у питанні щодо обґрунтованості визнання факту виникнення суб’єктивного права на відшкодування моральної шкоди має спиратися на переконання у тому, що належною юридико-фактичною підставою для застосування цього способу цивільно-правового захисту слід вважати не будь-яке, а виключно істотне порушення особистого немайнового блага.
14. Законодавче закріплення права на компенсацію моральної шкоди вимагає узгодження дії суміжних механізмів відшкодування майнової й немайнової шкоди, визнання права, застосування інших способів захисту цивільних прав, які за відсутності у діях правопорушника ознак грубої вини здатні справляти ефект, цілком достатній для досягнення суспільно прийнятного рівня мінімізації завданих кредиторові особистих немайнових втрат.
15. Аналіз вітчизняного, зарубіжного і міжнародного досвіду правового регулювання відносин з відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також відповідних доктринальних положень засвідчує відсутність онтологічних передумов для змістовного розмежування широковживаних термінів «моральна шкода» і «немайнова шкода». Так само терміни «відшкодування моральної (немайнової) шкоди» і «компенсація моральної (немайнової) шкоди», або «відшкодування (компенсація) немайнових втрат», можуть вживатися як рівнозначні.
16. У науці цивільного права відшкодування моральної шкоди має розглядатися водночас як правовий засіб, спосіб захисту цивільних прав та інтересів, цивільно-правова санкція і захід (форма) цивільно-правової відповідальності – від ширшої класифікації до вужчої.
17. У відносинах з відшкодування моральної шкоди вина правопорушника постає як одна з основних детермінант завданих потерпілій особі немайнових втрат, а також ознака ступеню порушення принципу добросовісності, що заразом є об’єктивним підґрунтям для закріплення за виною правопорушника функції мірила (критерію) розміру належної потерпілому компенсації.
18. Метою встановлення юридично значимого причинно-наслідкового зв’язку між протиправним вчинком і завданою ним моральною шкодою є додержання справедливості при визначенні суб’єкта відповідальності і розміру належної потерпілому компенсації, що дозволяє виокремити суб’єктний і кількісний виміри справедливості у правовідносинах з відшкодування моральної шкоди.
19. Морально-правова обумовленість виникнення зобов’язання з відшкодування моральної шкоди має виключати можливість зміни сторін вказаного зобов’язання інакше як у зв’язку зі спадкуванням відповідного права вимоги або правонаступництвом, спричиненим припиненням юридичної особи.
20. Ефективним (а тому й таким, що підлягає застосуванню в силу прямої дії принципу розумності) засобом юридичного захисту, здатним як запобігти виникненню додаткових немайнових втрат на боці потерпілого, так і зберегти фактичну цінність присудженої компенсаційної суми, можна визнати стягнення з боржника передбачених ст. 625 ЦК України процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв’язку з простроченням виконання рішення суду про відшкодування моральної шкоди.
21. З метою забезпечення належної ефективності правового регулювання відповідного кола відносин з відшкодування моральної шкоди необхідно:
- конкретизувати можливість стягнення компенсацій за душевні страждання, спричинені протиправною поведінкою щодо членів сім’ї чи близьких родичів фізичної особи, через визначення таких об’єктів протиправного посягання, як життя і здоров’я первісного потерпілого, а також характеру завданої йому шкоди – смерть, каліцтво або тяжке ушкодження здоров’я;
- визначити перелік фізичних осіб, здатних набувати право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною поведінкою щодо членів сім’ї чи близьких родичів. Цей перелік має бути синхронізований з переліком осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю іншої людини. До зазначених переліків доцільно включити згадку про опікуна, а також бабу, діда померлого, батьки якого померли;
- виключити можливість набуття права на позов з відшкодування моральної шкоди, завданої смертю іншої людини, особами, які мають бути усунені від права на спадкування за померлим, а також при встановленні судом факту відсутності за життя померлої особи близьких душевних відносин між нею і позивачем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. § 242. Причинная связь между неправомерным действием (или упущением) и вредом / М. М. Агарков / Гражданское право : учебник : в 2 ч. – М. : НКЮ СРСР, 1938. – Ч. 2. – С. 395–398.
2. Азимов Ч. Н. О требованиях морали в проекте Гражданского кодекса Украины / Ч. Н. Азимов // Проблеми законності. – 2001. – № 50. – С. 49–55.
3. Аналіз судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час виконання трудових обов’язків [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://sc.gov.ua/ua/uzagalnennja_sudovoji_praktiki.html.
4. Андрієнко О. В. Еволюція інституту компенсації моральної шкоди як показник формування громадянського суспільства / О. В. Андрієнко // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. пр. / заг. ред. М. М. Слюсаревського. – К., 2008. – Вип. 7. – С. 167–174.
5. Андрієнко О. В. Психологічний зміст компенсації моральної шкоди в нормотворчій та правозастосовчій діяльності [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 19.00.06 / О. В. Андрієнко ; Академія управління Міністерства внутрішніх справ України. – К., 2009. – 17 с. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe.
6. Антонов С. В. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / С. В. Антонов ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2006. – 20 с. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe.
7. Аракелян А. Ю. Справедливость в российском гражданском праве : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / А. Ю. Аракелян ; Кубанский гос. аграр. ун-т. – Краснодар, 2008. – 27 с.
8. Арутюнов А. Критерии оценки морального вреда: стандартизация выплат [Електронний ресурс] / А. Арутюнов. – Режим доступу : www.arutyunov.ru.
9. Бабич І. Г. Місце принципу добросовісності в системі сучасного зобов’язального права України [Електронний ресурс] / І. Г. Бабич // Актуальні проблеми держави і права. – 2005. – Вип. 24. – С. 327–331. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/apdp_2005_24_50.pdf.
10. Бабич І. Г. Принцип справедливості в римському праві і у сучасному зобов’язальному праві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / І. Г. Бабич ; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2006 . – 22 с.
11. Баранова Л. М. Цивільно-правова відповідальність у сфері підприємницької діяльності / Л. М. Баранова // Проблеми законності. – 2002. – № 57. – С. 52–59.
12. Басин Ю. Г. Гражданско-правовая ответственность в хозяйственных отношениях / Ю. Г. Басин // Известия АН Казахской ССР. – 1984. – № 4. – С. 66–75. – (Серия общественных наук).
13. Басин Ю. Г. Избранные труды по гражданскому праву / Ю. Г. Басин. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – 591 с.
14. Батурин С. Н. К вопросу о критериях компенсации морального вреда реабилитированным гражданам по законодательству Российской Федерации и Казахстана [Електронний ресурс] / С. Н. Батурин // Проблемы права. – 2007. – № 2. – С. 51–59. – Режим доступу : http://www.urvest.informpravo.ru/Jurnal/Pp_2(2007).pdf.
15. Белов В. А. Гражданское право: Общая и Особенная части : учебник / В. А. Белов. – М. : ЦентрЮрИнфоР, 2003. – 960 с.
16. Белов В. А. Добросовестность, разумность, справедливость как принципы гражданского права / В. А. Белов // Законодательство. – 1998 – № 8. – С. 49–52.
17. Беляев К. П. О делении юридических лиц на коммерческие и некоммерческие в гражданском законодательстве / К. П. Беляев // Актуальные проблемы гражданского права. – М. : Статут, 2000. – С. 35– 48.
18. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти) / О. А. Беляневич. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
19. Бервено С. М. Проблеми договірного права України : монографія / С. М. Бервено. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
20. Бережной Ю. С. Защита прав субъектов предпринимательской деятельности при осуществлении государственного контроля (надзора) : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Ю. С. Бережной ; Ін-т государства и права РАН. – М., 2011. – 24 с.
21. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / В. Бернхем. – К. : Україна, 1999. – 554 с.
22. Бланкенагель А. Возмещение вреда, причиненного неправомерными действиями в ФРГ: от личной ответственности государственного служащего к ответственности государства через черный ход / А. Бланкенагель, И. Калинина // Законодательство и экономика. – 2005. – № 12. – С. 78–91.
23. Бобрик В. І. Особисте життя як об’єкт цивільно-правової охорони : монографія / В. І. Бобрик ; НДІ приватного права і підприємництва АПрН України. – Київ ; Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 208 с.
24. Боброва Д. В. Проблема деликтной ответственности в советском гражданском праве : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Д. В. Боброва ; Харьковский юридический институт. – Х., 1988. – 55 с.
25. Богачова О. Про морально-етичні аспекти національного права та врахування їх у законотворчому процесі / О. Богачова // Інститут законодавства Верховної Ради України : зб. наук. праць. – К. : Реферат, 2005. – С. 41–46.
26. Богданова Е. Е. Добросовестность участника договорных отношений и проблемы защиты их субъективных прав [Електронний ресурс] : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. юридических наук : спец. 12.00.03 / Е. Е. Богданова. ; Российская правовая академия Министерства юстиции РФ. – М., 2010. – 64 с. – Режим доступу : http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1422976.
27. Богданова Е. Е. Защита прав и интересов в договорных отношениях : монография / Е. Е. Богданова. – М. : ЮНИТИ-ДАНА ; Закон и право, 2008. – 247 с.
28. Боднар Т. В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві : монографія / Т. В. Боднар. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 272 с.
29. Болдинов В. М. Ответственность за причинение вреда источником повышенной опасности / В. М. Болдинов. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2002. – 372 с.
30. Борисова В. И. К проблеме правосубъектности юридического лица / В. И. Борисова // Проблеми законності. – Х., 2000. – Вип. 43. – С. 32–37.
31. Борисова В. І. Установа – одна з організаційно-правових форм юридичної особи / В. І. Борисова // Проблеми законності. – 2002. – Вип. 57. – С. 27–34.
32. Борисова В. І. Юридична особа публічного права / В. І. Борисова // Правовий порядок у підприємницьких відносинах: засоби забезпечення : матеріали наук.-практ. круглого столу (м. Київ, 11 квітня 2014 р.). – К. : НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, 2014. – С. 46–50.
33. Боярський О. О. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / О. О. Боярський ; Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2008. – 19 с. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe.
34. Брагинский М. И. Договорное право. Книга первая: Общие положення / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М. : Статут, 2002. – 1055 с.
35. Братусь С. Н. Принципы советского гражданского права / С. Н. Братусь // Правоведение. – 1960. – № 1. – С. 47–52.
36. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерк теории) / С. Н. Братусь. – М. : Городец-издат, 2001. – 208 с.
37. Булеца С. Б. Проблема визначення розміру компенсації моральної шкоди, заподіяної життю та здоров’ю фізичної особи, в Україні та Угорщині / С. Б. Булеца // Проблеми здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичної особи в умовах євроінтеграції : зб. тез наук. повідомлень учасників наук.-практ. столу (м. Хмельницький, 12 жовтня 2007 року) / НДІ приватного права і підприємництва АПрН України ; кафедра цивільного права та процессу юридичного факультету Хмельницького університету управління та права / ред. кол. : Білоусов Ю. В., Бобрик В. І. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2007. – С. 80–87.
38. Варул П. А. Методологические проблемы исследования гражданско-правовой ответственности / П. А. Варул. – Таллинн : Ээсти раамат, 1986. – С. 152 с.
39. Васильев С. В. Деликтное судопроизводство (судопроизводство о возмещении вреда) : уч. пособие / С. В. Васильев. – Х. : Одиссей, 2006. – 448 с.
40. Васильчук В. О. Справедливість як духовна основа права / В. О. Васильчук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. пр. : Вип. 273. – Чернівці : Рута, 2005. – С. 5–9.
41. Васькин В. В. Гражданско-правовая ответственность / В. В. Васькин, Н. И. Овчинников, Л. Н. Рогович. – Владивосток : Дальневосточный ун-т, 1988. – 184 с.
42. Великомыслов Ю. Я. Возмещение (компенсация) морального вреда [Електронний ресурс] / Ю. Я. Великомыслов. – Режим доступу : http://www.allpravo.ru/library/doc99p0/instrum6508/.
43. Венедиктова И. В. Охраняемый законом интерес в гражданском праве : монография / И. В. Венедиктова. – Х. : Точка, 2012. – 508 c.
44. Верховенство права як принцип правової системи: проблеми теорії / відп. ред. Н. М. Оніщенко. – К. : Юридична думка, 2008. – 344 с.
45. Виниченко Ю. В. Разумность в гражданском праве Российской Федерации [Электронный ресурс] : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Ю. В. Виниченко ; Санкт-Петербургский университет МВД России. – СПб., 2003. – 24 с. – Режим доступа : http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1201432.
46. Витрук Н. В. Общая теория юридической ответственности / Н. В. Витрук. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Норма, 2009. – 432 с.
47. Вовк В. М. Римське право і сучасне європейське право / В. М. Вовк // Порівняльно-правові дослідження. – 2009. – № 2. – С. 14–19.
48. Гаврилов Е. В. Европейский суд по правам человека и компенсация морального (неимущественного) вреда, причиненного умалением деловой репутации юридических лиц [Електронний ресурс] / Е. В. Гаврилов // Електронне наукове видання «Європейські студії і право». – 2012. – № 2. – Режим доступу : archive.nbuv.gov.ua/e-journals/esp/2012-2/index.htm.
49. Гаврилов Э. Как определить размер компенсации морального вреда? [Електронний ресурс] / Э. Гаврилов // Российская юстиция. – 2000. – № 6. – Режим доступу : www.juristlib.ru.
50. Галянтич М. К. 5.1. Особливості цивільно-правової відповідальності за порушення у житловій сфері / М. К. Галянтич // Здійснення та судовий захист суб’єктивних житлових прав : монографія / М. Галянтич, А. Дрішлюк, Л. Лічман ; НДІ приватного права і підприємництва АПрН України. – Київ ; Тернопіль : Підручники та посібники, 2009. – С. 366–383.
51. Гелевей О. І. Неустойка як вид забезпечення виконання зобов’язання [Электронный ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / О. І. Гелевей ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2003. – 20 с. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe.
52. Гетьман-П’ятковська І. А. Право та мораль: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / І. А. Гетьман-П’ятковська ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – 20 с.
53. Глава 8. Неимущественные блага и их защита. Гражданский кодекс Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://base.garant.ru/10164072/8/#block_1008.
54. Головатий С. П. Верховенство права: ідея, доктрина, принцип [Электронный ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.01 / С. П. Головатий ; Ін-т законодавства Верховної Ради України. – К., 2008. – 44 с. – Режим доступа : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2008/08gspidp.zip.
55. Горєв В. О. Свобода договору як загальна засада цивільного законодавства України [Электронный ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / В. О. Горєв ; НДІ приватного права і підприємництва АПрН України. – К., 2007. – 20 с. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe.
56. Господарське право : практикум / за заг. ред. В. С. Щербини. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 319 с.
57. Гражданский кодекс Республики Казахстан (Особенная часть) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://online.zakon.kz/Document/?doc_id=1013880#sub_id=9510000.
58. Гражданское и торговое право капиталистических государств / под ред. К. К. Яичкова. – М. : Междунар. отношения, 1966. – 552 с.
59. Гражданское право : учебник : в 2 т. / отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – М. : БЕК, 2000. – Т. 1. – 816 с.
60. Гражданское право России. Обязательственное право : курс лекций / отв. ред. О. Н. Садиков. – М. : Юристъ, 2004. – 845 с.
61. Гражданское право Украины / под ред. А. А. Пушкина, В. М. Самойленко. – Х. : Ун-т внутр. дел ; Основа, 1996. – Ч. 1. – 440 с.
62. Греков Є. А. Авторське право на твори архітектури [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Є. А. Греков ; НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2007. – 20 с. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe.
63. Грибанов В. П. // Осуществление и защита гражданских прав / В. П. Грибанов. – М. : Статут, 2000. – 411 с.
64. Гриняк А. Б. Відшкодування моральної шкоди в договірних зобов’язаннях / А. Б. Гриняк // Відшкодування моральної шкоди: коментар, законодавство, судова практика / за заг. ред. М. К. Галянтича. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – С. 30–46.
65. Гринько (Русу) С. Д. Відшкодування шкоди, завданої у стані крайньої необхідності за цивільним законодавством України та європейських країн: порівняльно-правовий аналіз / С. Д. Гринько (Русу) // Удосконалення механізмів захисту цивільних прав в умовах реформування цивільного законодавства в європейських країнах : зб. наук. пр. / за заг. ред. О. Д. Крупчана, Ю. В. Білоусова. – К. : Ред. журн. «Право України», 2013. – С. 14–21.
66. Грищук О. В. Ідея справедливості у праві: філософсько-правовий вимір / О. В. Грищук // Науковий вісник Чернігівського університету. Правознавство. – 2013. – Вип. 644. – С. 36–39.
67. Грищук О. В. Людська гідність у праві: філософський аспект : автореф дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : 12.00.12 [Електронний ресурс] / О. В. Грищук ; Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х., 2008. – 36 с. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/ard/2008/08govpfa.zip.
68. Грищук О. В. Право людини на компенсацію моральної шкоди (загальнотеоретичні аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / О. В. Грищук ; Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2002. – 20 с.
69. Дашко О. В. Моральный вред и особенности его компенсации за нарушение авторских и смежных прав : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / О. В. Дашко ; Российский государственный ин-т интеллектуальной собственности. – М., 2006. – 25 с.
70. Де Сальвиа М. Прецеденты Европейского Суда по правам человека. Руководящие принципы судебной практики, относящиеся к Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. Судебная практика с 1960 по 2002 г. / М. Де Сальвиа. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 1072 с.
71. Дедов Д. И. Реализация принципа соразмерности в правовом регулировании предпринимательской деятельности : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Д. И. Дедов ; Московський гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. – М., 2005. – 45 с.
72. Дедов Д. И. Юридический метод : научное эссе / Д. И. Дедов. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 160 с.
73. Дзера О. В. Відшкодування моральної шкоди в договірному праві / О. В. Дзера, С. І. Шимон // Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / за ред. О. В. Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – С. 713–733.
74. Діковська І. А. Окремі прояви принципу добросовісності під час реалізації міжнародних приватних зобов’язань [Електронний ресурс] / І. А. Діковська // Право і громадянське суспільство. – 2013. – № 3. – С. 80–87. – Режим доступу : http://lcslaw.knu.ua/2013-3.pdf.
75. Діковська І. А. Принципи правового регулювання міжнародних приватних договірних зобов’язань: теоретичні та практичні аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 / І. А. Діковська ; Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2014. – 34 с.
76. Дмитриева О. В. Некоторые проблемы института компенсации морального вреда / О. В. Дмитриева [Електронний ресурс] // Вестник Воронежского института МВД России. – 2010. – № 1. – Режим доступу : http://cyberleninka.ru/article/n/nekotorye-problemy-instituta-kompensatsii-moralnogo-vreda.
77. Дмитриева О. В. Ответственность без вины в гражданском праве / О. В. Дмитриева. – Воронеж : ВВШ МВД РФ, 1997. – 136 с.
78. Довгерт А. Дія принципу верховенства права у сфері приватного права / А. Довгерт // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2. – С. 83–89.
79. Доклад о верховенстве права, утвержденный Венецианской комиссией на 86-й пленарной сессии (Венеция, 25-26 марта 2011 года) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.venice.coe.int/docs/2011/CDL-AD(2011)003rev-rus.pdf.
80. Донська Л. Д. Концепція conditio sine qua non в цивільному праві України / Л. Д. Донська // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. – Т. 25. – 2012. – № 1. – С. 53–56.
81. Дроздова Т. Ю. Добросовестность в российском гражданском праве [Електронний ресурс] : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Т. Ю. Дроздова ; Московская академия экономики и права. – М., 2005. – 26 с. – Режим доступу : http://law.edu.ru/book/book.asp?bookID=1192449.
82. Егоров Н. Д. Глава 27. Гражданско-правовая ответственность / Н. Д. Егоров // Гражданское право : учебник / под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М. : ТК Велби, 2002. – Т. 1. – С. 667–673.
83. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – 752 с.
84. Ем В. С. Глава 5. Понятие, содержание и виды гражданских правоотношений / В. С. Ем // Гражданское право : учебник : в 2 т. / отв. ред. Е. А. Суханов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : БЕК, 2000. – Т. I. – С. 89–104.
85. Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, незлоупотребление гражданскими правами / В. И. Емельянов. – М. : Лекс-Книга, 2002. – 160 с.
86. Ерофеева А. С. Права человека: новации в понимании и юридической фиксации. Возмещение морального вреда в связи с повреждением здоровья: правовые проблемы и пути совершенствования законодательства [Електронний ресурс] / А. С. Ерофеева // Российское право в Интернете. – 2005. – № 3. – Режим доступу : www.rpi.msal.ru.
87. Єрьоменко Г. В. Глава 9. Відповідальність у цивільному праві / Г. В. Єрьоменко // Цивільне право України : академічний курс : підручник : у 2 т. / за заг. ред. Я. М. Шевченко – Т. 1. Загальна частина. – К. : Ін Юре, 2003. – С. 83–108.
88. Жаглина М. Е. К вопросу о компенсации «репутационного» вреда юридическому лицу / М. Е. Жаглина [Електронний ресурс] // Вестник Воронежского института МВД России. – 2010. – № 1. – Режим доступу : http://cyberleninka.ru/article/n/k-voprosu-o-kompensatsii-reputatsionnogo-vreda-yuridicheskomu-litsu.
89. Жалинский А. Введение в немецое право / А. Жалинский, А. Рерихт. – М. : Спарк, 2001. – 767 с.
90. Жидкова О. С. Цивільно-правовий механізм захисту права на недоторканність ділової репутації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / О. С. Жидкова ; Харківський національний ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.
91. Загорулько А. И. Обязательства по возмещению вреда, причиненного субъектами гражданского права / А. И. Загорулько. – Х. : Консум, 1996. – 112 с.
92. Заіка Ю. О. Українське цивільне право : навч. посіб / Ю. О. Заіка. – К. : Істина, 2005 . – 312 с.
93. Илейко В. Р. Виды судебно-психиатрической экспертизы в гражданском процессе / В. Р. Илейко // Таврический журнал психиатрии. – 2003. – № 1. – Т. 7. – С. 37–40.
94. Илларионова Т. И. Глава 21. Ответственность по российскому гражданскому праву / Т. И. Илларионова // Гражданское право : учебник / под общ. ред. Т. И. Илларионовой. – М. : НОРМА ; ИНФРА-М, 1998. – Ч. 1. – С. 419–446.
95. Илларионова Т. И. Структура гражданской правосубъектности / Т. И. Илларионова // Правовые проблемы гражданской правосубъектности : межвузовский сб. науч. тр. / отв. ред. О. А. Красавчиков. – Свердловск : УГУ, 1978. – С. 54–64.
96. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе // Избранные труды : в 4 т. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2004. – Т. III. – 837 с.
97. Иоффе О. С. Обязательственное право / О. С. Иоффе. – М. : Юрид. лит., 1975. – 880 с.
98. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Л. : ЛГУ, 1955. – 310 с.
99. Иоффе О.С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О.С. Иоффе // Избранные труды : в 4 т. – СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. – Т. I. – С. 194–572.
100. Ігнатенко В. М. Деякі питання відшкодування шкоди / В. М. Ігнатенко // Проблеми законності. – 2002. – № 54. – С. 52–58.
101. Іоннікова І. А. Правове регулювання розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця [Електронний ресурс] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 / І. А. Іоннікова ; Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 19 с. – Режим доступу : http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis64r_81/cgiirbis_64.exe.
102. Канзафарова І. С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 / І. С. Канзафарова ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2007. – 36 с.
103. Канзафарова І. С. Теорія цивільно-правової відповідальності : монографія / І. С. Канзафарова. – О. : Астропринт, 2006. – 261 с.
104. Карнаух Б. П. Вина як умова цивільно-правової відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Б. П. Карнаух ; Національний ун-т «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». – Х., 2013. – 21 с.
105. Карномазов А. И. Гражданско-правовое регулирование определения размера компенсации морального вреда : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / А. И. Карномазов ; Ин-т государства и права РАН. – Самара, 2010. – 26 с.
106. Кархалев Д. Н. Охранительное гражданское правоотношение / Д. Н. Кархалев. – М. : Статут, 2009. – 332 с.
107. Кейзеров Н. М. О взаимодействии права и нравственности в коммунистическом строительстве / Н. М. Кейзеров // Правоведение. – 1962. – № 4. – С. 3–13.
108. Кельман М. С. Загальна теорія права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2002. – 353 с.
109. Ківалова Т. С. Відповідальність боржника за передбачуване невиконання зобов’язання : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Т. С. Ківалова ; Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2001. – 19 с.
110. Ківалова Т. С. Зобов’язання відшкодування шкоди за цивільним законодавством України: теоретичні проблеми: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.03 / Т. С. Ківалова ; Одеська національна юридична академія. – О., 2008. – 40 с.
111. Клейменова С. М. Авторські правовідносини як форма реалізації правомочностей суб’єктів авторського права : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / С. М. Клейменова ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 2004. – 20 с.
112. Клименко Я. О. Цивільний позов як одна із форм забезпечення слідчим відшкодування шкоди, завданої злочином : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Я. О. Клименко ; Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2003. – 18 с.
113. Кодифікація приватного (цивільного) права України / за ред. А. С. Довгерта. – К. : Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
114. Козловський А. Онтологія відповідальності / А. Козловський // Відповідальність у праві: філософія, історія, теорія : монографія / за заг. ред. І. Безклубого. – К. : Грамота, 2014. – С. 36–50.
115. Козырева Е. В. Процессуальные особенности рассмотрения судами гражданских дел о компенсации морального вреда : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.15 / Е. В. Козырева ; Саратовская государственная академия права. – Саратов, 2003. – 24 с.
116. Козюбра М. Верховенство права: українські реалії та перспективи / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 3. – С. 6–18.
117. Козюбра М. Вимоги верховенства права і юридична відповідальність / М. Козюбра // Відповідальність у праві: філософія, історія, теорія : монографія / за заг. ред. І. Безклубого. – К. : Грамота, 2014. – С. 129–140.
118. Козюбра М. Права людини і верховенство права / М. Козюбра // Право України. – 2010. – № 2. – С. 24–35.
119. Колодій А. М. Принципи права України : монографія / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
120. Колодій А. М. Принципи права: генеза, поняття, класифікація та реалізація / А. М. Колодій // Альманах права. – 2012. – Вип. 3. – С. 42–46.
121. Коломієць О. О. Цивільно-правове регулювання діяльності фізичної особи – підприємця : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / О. О. Коломієць ; Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України. – К., 2003. – 16 с.
122. Колпаков В. К. Ад