Черемнов Дмитро Вікторович. Юридичні презумпції та фікції в цивільному процесі України

Краткое описание

Черемнов Дмитро Вікторович. Юридичні презумпції та фікції в цивільному процесі України.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - Одеса, 2015.- 193 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

На правах рукопису

Черемнов Дмитро Вікторович

УДК 347.946(477)

Юридичні презумпції та фікції в цивільному процесі України

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Мінченко Раїса Миколаївна

Одеса – 2015

ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Юридичні презумпції та фікції як нормативно-правові приписи в цивільному процесуальному праві………………………………….………….…11
1.1 Поняття та значення нормативно-правових приписів у цивільному процесуальному праві………………………………………………………….…..11
1.2 Розвиток вчення про юридичні презумпції в цивільному процесі………………………………………………………………………………19
1.3 Розвиток вчення про юридичні фікції в цивільному процесі………………………………………………………………………………34
1.4 Місце юридичних презумпцій та фікцій в системі нормативно-правових приписів цивільного процесуального права……………………………….……..45
Висновки до Розділу 1………………………………………………………….…..62
Розділ 2. Види юридичних презумпцій та фікцій в цивільному процесі………………………………………………………………………………65
2.1 Види презумпцій в цивільному процесі………………………………………65
2.2 Зміст окремих презумпцій цивільного процесуального права……………...86
2.3 Система юридичних фікцій в цивільному процесі………………………….106
2.4 Зміст окремих фікцій цивільного процесуального права…………………..115
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………….124
Розділ 3. Значення юридичних презумпцій та фікцій в цивільному процесі…128
3.1 Функціональне призначення юридичних презумпцій та фікцій у цивільному процесі……………………………………………………………………………..128
3.2 Застосування юридичних презумпцій та фікцій у цивільному судочинстві………………………………………………………………………...145
3.3 Перспективи розвитку законодавства, що закріплює цивільні процесуальні презумпції та фікції……………………………………………………………….156
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………….165
Висновки…………………………………………………………………………...168
Список використаних джерел……………………………………………………173

ВСТУП

Актуальність теми. Вдосконалення цивільного процесуального законодавства України неможливо без вмілого та ефективного використання різноманітних засобів юридичної техніки, серед яких не останнє місце посідають правові презумпції та фікції.
Наукові погляди на сутність та значення правових презумпцій та фікцій у цивільному процесуальному праві зазнавали істотних змін – від повного заперечення їх значення в правовому регулюванні цивільних процесуальних правовідносин до визнання важливими засобами юридичної техніки. Такі різні, інколи навіть діаметрально протилежні погляди викликані значною складністю даного питання, наявністю доволі широкого кола різновидів правових презумпцій та фікцій та специфічним характером їх впливу на правовідносини, що зумовлений їх зв’язком із моделюванням абстрактних явищ.
Посилення змагальних засад у цивільному судочинстві України дозволяє повною мірою розкрити потенціал правових презумпцій та фікцій як засобів юридичної техніки, що сприяють ефективному здійсненню судового захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу в особливо складних випадках, у яких існує невизначеність фактичного складу, яку дуже важко або навіть неможливо усунути за наявних умов.
Лише за умови докладного наукового дослідження змісту поняття правових презумпцій та фікцій, сутності та виконуваних функції вони можуть стати ефективним інструментом у руках судді під час розгляду та вирішення цивільної справи. І навпаки, неправильне застосування судом норм-презумпцій та норм-фікцій призводить до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення.
Тому на сьогоднішній день судова практика дедалі наполегливіше порушує питання про те, яким чином правові презумпції та фікції повинні застосовуватися в цивільному судочинстві, які властивості вони мають, як впливають на процес доказування у справі, як впливають на внутрішнє переконання судді тощо.
У сучасній теорії цивільного процесуального права все ще немає єдиної концепції юридичних презумпцій та фікцій. Відсутня узгодженість позицій науковців та юристів-практиків відносно правової суті даних категорій, їх типології, функціональної природи, процесуальної значущості тощо, що й зумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.
Наукові дослідження проблематики використання в правовому регулюванні правових презумпцій та фікцій проводилися як у загальній теорії права, так і в галузевих правових науках.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на науково-теоретичних працях багатьох вітчизняних та зарубіжних фахівців у сфері права. Значний внесок у дослідження даного питання зробили дореволюційні науковці: Є. В. Васьковський, Г. Ф. Дормидонтов, Д. І. Мейєр, Г. С. Мен, С. А. Муромцев, І. Г. Оршанський, Т. М. Яблочков та ін.
У радянський період проблемам презумпцій та фікцій у праві присвятили свої праці такі вчені, як: М. Г. Авдюков, С. С. Алексєєв, В. К. Бабаєв, В. П. Воложанін, В. М. Горшеньов, І. М. Зайцев, О. С. Іоффе, В. І. Камінська, О. Ф. Клейнман, С. В. Курильов, Я. Б. Левенталь, І. А. Лібус, В. А. Ойгензіхт, І. Л. Петрухін, М. С. Строгович, З. М. Черніловський, Я. Л. Штутін, К. С. Юдельсон та ін.
У сучасний період питання, пов’язані з правовими презумпціями та фікціями, досліджувалися в працях таких вітчизняних та іноземних авторів, як: В. М. Абдрашитов, О. О. Бакалінська, О. М. Гаргат-Українчук, М. Л. Давидова, Н. С. Караніна, О. А. Кузнєцова, Р. К. Лотфуллін, Р. Д. Ляшенко, В. В. Масюк, О. В. Павліченко, І. В. Решетнікова, Ю. О. Серіков, Д. С. Суханова, Т. С. Таранова, М. К. Треушніков, О. В. Ульяновська, О. В. Федотов, В. П. Феннич та ін.
Останнім часом проблематика презумпцій у цивільному процесуальному праві набуває дедалі більшої популярності. Даним питанням присвятили свої дисертаційні дослідження В. П. Феннич – «Доказові презумпції в цивільному судочинстві» (2009), В. В. Масюк – «Презумпції і преюдиції в цивільному судочинстві» (2010). Наукові праці на рівні дисертаційного дослідження, присвячені проблемам застосування юридичних фікцій у цивільному процесі України, практично відсутні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено в межах виконання плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного процесу «Цивільне судочинство у світлі судової реформи в Україні», яка розробляється відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри на 2011–2015 роки, що є складовою плану науково-дослідної роботи Національного університету «Одеська юридична академія» «Теоретичні та практичні проблеми забезпечення сталого розвитку Української державності та права» (державний реєстраційний номер 011U006Н) на 2011–2015 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є встановлення порядку застосування судами юридичних презумпцій та фікцій у цивільному процесі України.
Мета наукового дослідження зумовила такі завдання:
дослідити юридичні презумпції та фікції як складові системи нетипових нормативно-правових приписів цивільного процесуального права;
проаналізувати різні наукові погляди на поняття юридичної презумпції та фікції, їх еволюцію в часі;
надати визначення понять «юридична презумпція» та «юридична фікція», встановити їх зміст та основні ознаки;
класифікувати юридичні презумпції та фікції в цивільному процесі;
встановити основні функції юридичних презумпцій та фікцій у цивільному процесі;
визначити характерні особливості застосування судами юридичних презумпцій та фікцій у цивільному судочинстві;
сформулювати пропозиції щодо вдосконалення положень чинного цивільного процесуального законодавства України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із застосуванням юридичних презумпцій та фікцій у цивільному судочинстві України.
Предметом дослідження є юридичні презумпції та фікції в цивільному процесі України.
Методи дослідження. Під час роботи над темою дисертаційного дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання, за допомогою якого встановлено та виокремлено зв’язок предмета дослідження із соціальною складовою, що утворює об’єкт даного дослідження, зв’язки між юридичними презумпціями та фікціями як засобами юридичної техніки в цивільному процесуальному праві, досліджено порядок застосування юридичних презумпцій та фікцій у цивільному судочинстві.
Завдяки історичному методу досліджено становлення та розвиток учення про юридичні презумпції та фікції, історичний розвиток наукових поглядів на поняття та зміст даних правових категорій (підрозділи 1.2, 1.3). Визначити місце юридичних презумпцій та фікцій у системі нетипових нормативно-правових приписів цивільного процесуального права вдалося за допомогою методу системно-структурного аналізу (підрозділ 1.4).
Аналіз положень чинного матеріального та процесуального законодавства, що закріплює презумпції та фікції, проведено за допомогою формально-логічного та формально-догматичного методів (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3). Порівняльно-правовий метод застосовано та використано з метою проведення порівняльного аналізу норм чинного законодавства України, які містять презумпції та фікції, з відповідними положеннями законодавства інших країн (підрозділи 1.2, 1.3).
Використання методів моделювання та прогнозування дозволило сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного процесуального законодавства України (підрозділи 3.1, 3.3).
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням одночасно юридичних презумпцій та фікцій у цивільному процесі України.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях та висновках:
вперше:
сформульовано головну відмінність юридичної презумпції від преюдиції – джерело закріплення. Джерелом дії презумпції є закон, який містить презумпцію, тоді як джерелом дії преюдиції є законна сила судового рішення. Тому презумпція поширює свою дію на всіх суб’єктів та правовідносини, на які поширює свою дію даний закон, тоді як дія преюдиції обмежена суб’єктивними та об’єктивними межами законної сили судового рішення;
сформульовано зміст процесуальної презумпції правосудності судового рішення: кожне судове рішення вважається правосудним (законним та обґрунтованим), якщо воно не було скасовано судом у встановленому процесуальним законом порядку. Дана презумпція означає, що жоден орган влади або посадова особа не можуть ставити під сумнів приписи судового рішення, якщо воно не було скасовано у встановленому процесуальним законом порядку;
стверджується, що доказова презумпція може бути закріплена лише в нормах закону. Оскільки загальне правило щодо розподілу між сторонами обов’язків з доказування встановлено законом (ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК), то воно не може бути змінено (шляхом закріплення спеціального правила) підзаконним нормативно-правовим актом;
у результаті здійснення аналізу норм ЦПК України сформульовано зміст юридичної фікції, відповідно до якої в питанні дотримання процесуальних строків здача заяви, скарги, інших документів чи матеріалів або грошових коштів на пошту прирівнюється до їх безпосереднього вручення адресатові;
удосконалено:
формулювання презумпції процесуальної добросовісності: кожна з осіб, що беруть участь у справі, вважається такою, що діє в цивільному процесі добросовісно, поки не доведено протилежне;
перелік ознак презумпції процесуальної добросовісності: презумпція добросовісності стосується лише осіб, які беруть участь у справі, та її не можна застосовувати до інших учасників процесу; презумпція добросовісності поширюється не лише на здійснення процесуальних прав, а й на виконання обов’язків; презумпція добросовісності застосовується лише в тих випадках, коли законом передбачено правові наслідки недобросовісної поведінки, в інших випадках правового значення вона не має; межею добросовісної поведінки учасників цивільного процесу є зловживання процесуальними правами; презумпція добросовісності учасників цивільного процесу може бути спростована, у зв’язку з чим судом застосовуються встановлені законом негативні наслідки для особи, яка діє в цивільному процесі недобросовісно;
визначення поняття «юридична презумпція в цивільному процесі», під яким слід розуміти припущення про наявність (відсутність) факту, що має юридичне значення, закріплене в процесуальному законі з метою оптимізації процедури судового розгляду;
визначення поняття «юридична фікція в цивільному процесі», під яким слід розуміти засіб юридичної техніки, який передбачає закріплення в процесуальному законі як існуючого свідомо неправдивого положення, що має певне юридичне значення, з метою оптимізації процедури судового розгляду;
набуло подальшого розвитку:
теза про те, що закріплення в цивільному процесуальному праві таких нетипових нормативно-правових приписів, як юридичні презумпції та фікції, приводить до спеціалізації нормативно-правового регулювання та має за мету досягнення економії процесуальних засобів з одночасним підвищенням ефективності правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин;
теза про те, що функції юридичних презумпцій та фікцій відрізняються залежно від їх виду (матеріально-правові чи процесуальні). Функціональне призначення матеріально-правових презумпцій та фікцій у цивільному процесі полягає в їх впливі на процес доказування у справі. Процесуальні презумпції та фікції служать для оптимізації процедури судового розгляду справи та в деяких випадках закріплюють негативні наслідки недобросовісної поведінки учасників процесу.
Практичне значення одержаних результатів визначається новизною дисертаційного дослідження і полягає насамперед у тому, що його положення, висновки та пропозиції можуть бути використані в:
науково-дослідній сфері – при подальшій розробці теоретичних проблем застосування юридичних презумпцій та фікцій у цивільному процесі, що сприятиме розвитку науки цивільного права та цивільного процесуального права;
сфері правотворчості – для усунення прогалин та вдосконалення положень чинного цивільного процесуального законодавства України, зокрема його положень, які містять юридичні презумпції та фікції;
правозастосовній діяльності – при застосуванні судами юридичних презумпцій та фікцій при розгляді та вирішенні цивільних справ;
навчальному процесі – під час викладання навчальної дисципліни «Цивільний процес» та при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорювалися на таких науково-практичних конференціях:
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано ________ наукових статей у фахових виданнях, перелік яких затверджено МОН України, одну наукову статтю – у зарубіжному виданні, а також _____ тез доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена завданнями і метою дослідження та складається зі вступу, трьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить ___ сторінок. Список використаних джерел складається з ___ найменувань і розташований на __ сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідивши юридичні презумпції та фікції в цивільному процесі України, можна сформулювати такі висновки, в яких містяться основні результати дисертаційної роботи.
1. Юридичні презумпції та фікції як засоби юридичної техніки в цивільному процесуальному праві можна розглядати лише через призму категорії нормативно-правового припису.
2. Юридичні презумпції та фікції необхідно вважати належними до нетипових нормативно-правових приписів цивільного процесуального права, особливість яких полягає в тому, що вони не мають традиційної класичної структури, тобто таких елементів, як гіпотеза, диспозиція, санкція. Для нетипових нормативно-правових приписів характерні нетрадиційні логічні, граматичні, юридичні та інші способи викладу нормативно-правового матеріалу. Закріплюючи норми-презумпції та норми-фікції, законодавець прагне досягти певної мети правового регулювання, якої не можуть забезпечити стандартні регулятивні та охоронні норми.
Нетипові нормативно-правові приписи мають особливе значення в регулюванні цивільних процесуальних правовідносин. Посилення спеціалізації правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин, поява нових засобів зберігання та відтворення інформації, які використовуються в суді в процесі доказування, поява нових технічних засобів, які забезпечують можливість використання нових підходів до здійснення судових викликів та повідомлень, дистанційного проведення судового засідання, фіксування судового розгляду справи тощо та одночасно значна консервативність галузі, прагнення зберегти традиційні процесуальні форми вимагає нестандартного підходу до врегулювання цивільних процесуальних правовідносин та призводить до збільшення кількості нетипових нормативно-правових приписів у цивільному процесуальному праві України.
3. Під нетиповими нормативно-правовими приписами цивільного процесуального права необхідно розуміти виражені в тексті нормативно-правового акта владні веління, які не мають стандартної структури, властивої нормі права, основним функціональним призначенням яких є реалізація спеціальних завдань допоміжного характеру в правовому регулюванні цивільних процесуальних правовідносин.
4. Визнання сутності правових презумпцій та фікцій та їх місце в системі нетипових нормативно-правових приписів цивільного процесуального права необхідно здійснювати через їх співвідношення між собою та з подібними суміжними категоріями: правовими аксіомами, принципами права, преюдиціями, гіпотезами, правовими символами та аналогією права.
5. Правові презумпції та фікції, незважаючи на очевидну подібність, є різними юридико-технічними засобами, які спрямовані на досягнення спільної мети в цивільному процесуальному праві – спонукання учасників цивільного процесу добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечення економії процесуальних засобів з боку суду та учасників процесу при здійсненні правосуддя в цивільних справах.
6. Правові фікції відрізняються від презумпцій: за порядком їх закріплення в законі (презумпції бувають прямі та непрямі, а фікції завжди безпосередньо закріплені в нормі закону); за ознакою неспростовності (презумпції можуть бути як спростовними, так і не спростовними, а фікції завжди неспростовні); за відсутності ймовірності обставини, яка стверджується (презумпції завжди припускають можливість хоча б двох варіантів – презюмована обставина відповідає або не відповідає дійсності, а в разі з фікцією ми заздалегідь знаємо, що закріплене в законі твердження не відповідає дійсності).
7. Нетипові нормативно-правові приписи виконують у цивільному процесуальному праві специфічні функції. Вони спрямовані не на виконання завдань загально-регулятивного чи охоронного характеру, хоч і ці риси їм деякою мірою властиві, а на виконання чітко спеціалізованих завдань правового регулювання цивільних процесуальних правовідносин, які забезпечують стійкість системи відправлення правосуддя до постійних змін у суспільних відносинах.
8. Застосування судом юридичної презумпції відбувається шляхом установлення в процесі доказування юридичного факту – підстави дії презумпції. Якщо даний факт встановлено, то в разі неспростовної презумпції це автоматично означає застосування судом правових наслідків дії презюмованого факту. У разі спростовної презумпції після встановлення юридичного факту – підстави дії презумпції – суд досліджує докази, надані іншою стороною на спростування презумпції. При цьому не виключається й можливість першої сторони надавати докази на підтвердження презюмованого факту. У результаті всебічної оцінки доказів, наданих сторонами, суд у рішенні зазначає про встановлення або спростування презюмованого факту і вказує на відповідні правові наслідки. Застосування юридичних фікцій відбувається аналогічно до неспростовних презумпцій. У разі встановлення судом у процесі доказування юридичного факту – підстави дії фікції – суд застосовує правові наслідки дії даної фікції.
9. Юридична презумпція в цивільному процесі – це припущення про наявність (відсутність) факту, що має юридичне значення, закріплене в процесуальному законі з метою оптимізації процедури судового розгляду.
10. Ознаки юридичних презумпцій: юридична презумпція – це завжди припущення, яке має певну вірогідність; юридична презумпція – це припущення, закріплене в законі; презумпція спрямована на здійснення перерозподілу доказових обов’язків (містить спеціальне правило розподілу обов’язків доказування); презумпція припускає наявність (відсутність) факту, що має певне юридичне значення. Факти, що не породжують будь-яких юридичних наслідків, не закріплюються як презумпції; презумпція є засобом юридичної техніки, який дозволяє врегулювати суспільні відносини, що не потрапляють під вплив стандартних правових норм.
11. Юридична фікція в цивільному процесуальному праві – це засіб юридичної техніки, який передбачає закріплення в процесуальному законі як існуючого свідомо неправдивого положення, що має певне юридичне значення, з метою оптимізації процедури судового розгляду.
Ознаки юридичної фікції: правова фікція є формальним прийомом юридичної техніки, використання якого сприяє спрощенню провадження у справі, забезпечує процесуальну економію та не пов’язано з установленням об'єктивної істини; правова фікція неспростовна; в основі правової фікції лежить свідомо неправдиве положення, що визнається істиною, тобто припущення заздалегідь неістинне, закріплене законодавцем з метою внесення визначеності в суспільні відносини; правова фікція характеризується виключністю, оскільки ця категорія застосовується в таких ситуаціях, коли іншими способами і засобами неможливо або дуже складно досягти законодавчої мети; за допомогою правової фікції встановлюються лише ті обставини, що мають юридичне значення. Однак їх не можна вважати юридичними фактами, оскільки вони не існують в об’єктивній дійсності; юридичні фікції закріплені в нормі права, а отже, мають загальнообов'язковий характер.
12. Враховуючи той факт, що презумпції, незалежно від того, чи вважати їх підставами звільнення від доказування чи підставами перерозподілу обов’язків з доказування, справляють безпосередній вплив на розподіл обов’язків з доказування, пропонується дещо змінити редакцію ч. 3 ст. 10 ЦПК та абз. 1 ч. 1 ст. 60 ЦПК.
Частину 3 ст. 10 ЦПК пропонується викласти в такій редакції:
«3. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом».
Абзац 1 ч. 1 ст. 60 ЦПК пропонується викласти в такій редакції:
«1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених законом, зокрема статтею 61 цього Кодексу».
Пропонується доповнити частину другу статті 222 ЦПК України абзацом другим такого змісту: «Днем отримання особою, яка брала участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні, копії судового рішення є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо така особа відмовляється від отримання копії судового рішення або відсутня за зазначеною адресою, днем отримання нею копії судового рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову такої особи отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність такої особи за зазначеною адресою».
Статтю 227 ЦПК пропонується доповнити частиною другою такого змісту: «Днем отримання відповідачем, який не з'явився в судове засідання, копії заочного рішення є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо відповідач відмовляється від отримання копії заочного рішення або відсутній за зазначеною адресою, днем отримання ним копії заочного рішення є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову відповідача отримати копію заочного рішення чи відмітки про відсутність відповідача за зазначеною адресою».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдюков М. Г. Распределение обязанностей по доказыванию в гражданском процессе / М. Г. Авдюков // Сов. гос. и право. – 1972. – № 5. – С. 48-54.
2. Александров А. С. Юридическая техника – судебная лингвистика – грамматика права / А. С. Александров // Уголовное судопроизводство. – М. : Юрист, 2006. – № 3. – С. 4-6.
3. Алексеев В. Б. Процессуальные гарантии должны соблюдаться / В. Б. Алексеев, А. Д. Бойков // Сов. гос. и право. – М. : Наука, 1968. – № 9. – С. 142-145.
4. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1975. – 258 с.
5. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1982. – Т. 2. – 360 c.
6. Алексеева Л. А. Соотношение социальной и юридической эффективности правоприменительной деятельности (на примере органов внутренних дел) : дис. … канд. юрид. наук / Л. А. Алексеева. – М., 2002. – 172 с.
7. Алиев Т. Т. Принцип презумпции истинности приговора, вступившего в законную силу / Т. Т. Алиев, В. О. Белоносов, Н. А. Громов // Рос. судья. – 2003. – № 7. – С. 49-52.
8. Алиев Т. Т. Презумпция истинности судебного решения в гражданском процессе / Т. Т. Алиев, Н. А. Громов // Гос. и право. – 2004. – № 8. – С. 110-115.
9. Андронов І. В. Щодо змісту вимоги обґрунтованості судового рішення / І. В. Андронов // Актуальні проблеми цивільного права та процесу : матеріали міжнар. наук. конф., присв. пам’яті Ю. С. Червоного (м. Одеса, 17 грудня 2010 р.). – О. : Фенікс, 2010. – С. 113-116.
10. Астемирова Л. А. К вопросу о материально-правовых презумпциях / Л. А. Астемирова // Рос. юстиция. – 2008. – № 7. – С. 8-11.
11. Бабкина Е. В. Развитие теории представительства в коммерческих отношениях [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.evolutio.info/content/view/320/50/
12. Бабаев В. К. Презумпции в советском праве : учеб. пособие / В. К. Бабаев. – Горький : Изд-во ГВШ МВД СССР, 1974. – 124 c.
13. Бабаев В. К. Презумпции в российском праве и юридической практике / В. К. Бабаев // Проблемы юридической техники : сб. ст. : в 2 т. / под ред. В. М. Баранова. – Н. Новгород, 2000. – С. 323-330.
14. Бабаев В. К. Теория права и государства в схемах и определениях : учеб. пособие / В. К. Бабаев, В. М. Баранов, В. А. Толстик. – М. : Юристъ, 1998. – 115 с.
15. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М. И. Байтин. – Саратов : СГАП, 2001. – 416 с.
16. Бакалінська О. О. Категорія «добросовісність» у цивільному праві України / О. О. Бакалінська // Часопис Київ. ун-ту права. – 2011. – № 4. – С. 200 203.
17. Балашов А. Н. К вопросу о значении правовых аксиом / А. Н. Балашов, Э. И. Мишутина // Юрист. – 2007. – № 7. – С. 60-63.
18. Балюк М. І. Практика застосування Цивільного процесуального кодексу України (цивільний процес у питаннях і відповідях): коментарії, рекомендації, пропозиції / М. І. Балюк, Д. Д. Луспеник. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 708 с. – (Сер.: Судова практика).
19. Баранов А. В. Системоопределяющие специализированные нормы права в механизме правового регулирования / А. В. Баранов // Вестник Томск. гос. ун-та. – 2011. – № 2. – С. 5-11.
20. Бартошек М. Римское право. Понятия, термины, определения / М. Бартошек ; пер. с чеш. Ю. В. Преснякова ; спец. науч. ред. З. М. Черниловского. – М. : Юрид. лит., 1989. – 448 c.
21. Баулин О. В. Бремя доказывания при разбирательстве гражданских дел / О. В. Баулин. – М. : ОАО «Издательский дом “Городец”», 2004. – 272 с.
22. Бержель Ж.-Л. Общая теория права : пер. с фр. / Ж.-Л. Бержель. – М. : NOTA BENE, 2000. – 576 с.
23. Блохин Ю. В. Критерии отграничения нормативно-правовых предписаний от ненормативных в советском законодательстве (на примере нетипичных предписаний) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ю. В. Блохин. – М., 1991. – 22 c.
24. Бойко А. И. Аналогия, прецедент, презумпция и законность в толковании уголовного закона / А. И. Бойко // Юрид. вестник РГЭУ. – 2003. – № 3. – С. 63-74.
25. Боннер А. Т. Установление обстоятельств гражданских дел / А. Т. Боннер. – М. : Городец, 2000. – 328 c.
26. Быстров Д. В. Юридические презумпции и фикции [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.law-students.net/modules.php?name=Content&pa=showpage&pid=186
27. Ванеева Л. А. Судебное познание в советском гражданском процессе : учеб. пособие / Л. А. Ванеева ; под ред. Н. А. Чечиной. – Владивосток, 1972. – 133 с.
28. Васильев Л. М. Фактические презумпции в советском уголовном судопроизводстве / Л. М. Васильев // Правоведение. – 1982. – № 1. – С. 95-99.
29. Веденеев Е. Ю. Роль презумпций в гражданском праве, арбитражном и гражданском судопроизводстве / Е. Ю. Веденеев // Гос. и право. – М. : Наука, 1998. – № 2. – С. 43-49.
30. Величко О. М. Юридичні фікції в цивільному праві / О. М. Величко // Наук. зап. НаУКМА. Серія: Суспільні науки. – 2003. – Т. 22, ч. ІІ. – С. 221 223.
31. Викут М. А. Гражданский процесс России : учебник / М. А. Викут, И. М. Зайцев. – М. : Юристъ, 2001. – 384 с.
32. Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за II півріччя 2012 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2013. – № 4.
33. Воеводин Л. Д. Юридическая техника в конституционном праве / Л. Д. Воеводин // Вестник Моск. гос. ун-та. – М. : Изд-во МГУ, 1997. – № 3. – С. 3-29.
34. Воложанин В. П. К вопросу о юридических предположениях в советском гражданском праве и процессе / В. П. Воложанин // Вопросы советского гражданского права и процесса : учен. зап. – М. : Госюриздат, 1955. – Т. 3. – С. 186-202.
35. Воложанин В. П. Юридические предположения в советском гражданском праве и процессе : дис. … канд. юрид. наук / В. П. Воложанин. – Свердловск, 1953. – 166 с.
36. Воложанин В. П. Юридические предположения в советском гражданском праве и процессе : автореф. дис. … канд. юрид. наук / В. П. Воложанин. – Свердловск, 1953. – 15 с.
37. Волосатова Л. В. Принцип разумности в реализации субъективных гражданских прав : дис. … канд. юрид. наук / Л. В. Волосатова. – М., 2005. – 195 с.
38. Гаргат-Українчук О. М. Класифікація презумпцій у кримінальному процесі України / О. М. Гаргат-Українчук // Прикарпат. юрид. вісник. – 2012. – Вип. 2. – С. 199-209.
39. Голунский С. О вероятности и достоверности в уголовном суде / С. Голунский // Проблемы уголовной политики. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1937. – Кн. 4. – С. 56-63.
40. Горшенев В. М. Нетипичные нормативные предписания в праве / В. М. Горшенев // Сов. гос. и право. – 1978. – № 3. – С. 113-118.
41. Гражданский процесс : учебник / С. Н. Абрамов, В. П. Чапурский, З. И. Шкундин ; под общ. ред. С. Н. Абрамова. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1948. – 483 c.
42. Грязин И. Н. Текст права: Опыт методологического анализа конкурирующих теорий / И. Н. Грязин. – Таллин : Ээсти Раамат, 1983. – 187 с.
43. Гурвич М. А. Доказательственные презумпции в советском гражданском процессе / М. А. Гурвич // Сов. юстиция. – М. : Юрид. лит., 1968. – № 12. – С. 8-10.
44. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу : пособие / М. А. Гурвич ; под ред. В. Н. Бельдюгина. – М., 1950. – 199 c.
45. Давыдова М. Л. Юридическая техника: проблемы теории и методологии : монография / М. Л. Давыдова. – Волгоград : Изд-во Волгоград. гос. ун-та, 2009. – 318 с.
46. Давыдова М. Л. Нормативно-правовые предписания в российском законодательстве : учеб. пособие / М. Л. Давыдова. – Волгоград : Изд-во Волгоград. гос. ун-та, 2001. – 92 с.
47. Дворецкая А. А. Юридические факты и правовые конструкции в римском и современном праве / А. А. Дворецкая // Право: теория и практика. – 2003. – № 9. – С. 65-70.
48. Дормидонтов Г. Ф. Классификация явлений юридического быта, относимых к случаям применения фикций: Юридические фикции и презумпции / Г. Ф. Дормидонтов. – Казань : Типо-литогр. Имп. ун-та, 1895. – Ч. 1. – 185 c.
49. Душакова Л. А. Правовые фикции : дис. … канд. юрид. наук / Л. А. Душакова. – Ростов-на-Дону, 2004. – 199 c.
50. Душакова Л. А. Правовые фикции [Електронний ресурс] : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Л. А. Душакова. – Волгоград, 2004. – Режим доступу: http://lawtheses.com/pravovye-fiktsii
51. Евграфов П. Б. Соотношение структуры советского права и структуры советского законодательства : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / П. Б. Евграфов. – Х., 1981. – 18 c.
52. Жажина О. В. Презумпции как субсидиарные правовые нормы : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. В. Жажина. – СПб., 2011. – 27 c.
53. Жажина О. В. К вопросу о правовой природе «неопровержимых презумпций» / О. В. Жажина // Совр. право. – 2007. – № 11. – С. 53-56.
54. Жуковський О. Г., Нестерчук Л. П. Судоустрій України. Глава 3. Символи судової влади [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lib.zhitlo.in.ua/book_3_glava_47_GLAVA_3._SIMVOLI_SUDOVO%D0%87_VLAD.html
55. Завальнюк С. В. Співвідношення аналогії права та юридичних фікцій / С. В. Завальнюк // Митна справа. – 2014. – № 2(92). – С. 136-139.
56. Заец А. П. Система советского законодательства. (Проблема согласованности.) – К. : Наук. думка, 1987. – 100 с.
57. Зайцев И. М. Правовые фикции в гражданском процессе / И. М. Зайцев // Рос. юстиция. – 1997. – № 1. – С. 35-37.
58. Зайцев И. М. Бесспорные обстоятельства в гражданских делах / И. М. Зайцев, С. Ф. Афанасьев // Рос. юстиция. – 1998. – № 3. – С. 26-28.
59. Заморская Л. И. Нормативное предписание как выражение правовой нормативности / Л. И. Заморская // Государство и право в современных условиях : материалы междунар. заоч. науч.-практ. конф. (г. Новосибирск, 3 декабря 2012 г.) – Новосибирск : СибАК, 2012. – Ч. І. – С. 84-87.
60. Зейкан Я. П. Коментар Цивільного процесуального кодексу України / Я. П. Зейкан. – К. : Юрид. практика, 2006. – 560 с.
61. Зеленко І. П. Місце презумпцій в механізмі правового регулювання / І. П. Зеленко // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2013. – Т. 26 (65), № 2-1 (ч. 1). – С. 17-24.
62. Земцова В. И. Презумпции и преюдиции как юридические
правила доказывания в налоговых спорах / В. И. Земцова // Право и экономика. – 2004. – № 9. – С. 73-75.
63. Зозуль І. В. Правові презумпції в суміжному термінологічному ряді: порівняльно-правова характеристика (адміністративно-правовий аспект) / І. В. Зозуль // Вісник Запоріз. нац. ун-ту. – 2013. – № 1. – С. 123-127.
64. Зуев О. М. Юридически дефективные нормативные правовые акты в системе источников права : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. М. Зуев. – М., 2011. – 28 c.
65. Ильина Е. В. Соотношение юридической фикции и аналогии в праве / Е. В. Ильина // Вестник ВолГУ. Серия 9. – 2012. – № 10. – С. 194-195.
66. Институции / Гай ; под ред. Л. Л. Кофанова, В. А. Савельева ; пер. с лат. Ф. Дадынского. – М. : Юристъ, 1997. – Кн. 1-4. – 363 c.
67. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе ; отв. ред. А. К. Юрченко. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1955. – 310 c.
68. Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования / В. Б. Исаков ; науч. ред. С. С. Алексеев. – Саратов : Изд-во Саратов. гос. ун-та, 1980. – 128 c.
69. Калиновский К. Б. Презумпции в уголовном процессе / К. Б. Калиновский, А. В. Смирнов // Рос. правосудие. – 2008. – № 4. – С. 68 74.
70. Каминская В. И. Учение о правовых презумпциях в уголовном процессе / В. И. Каминская ; отв. ред. Н. Н. Полянский. – М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1948. – 132 c.
71. Каранина Н. С. Правовые презумпции в теории права и российском законодательстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Н. С. Каранина. – М., 2005. – 164 c.
72. Карданец А. В. Преюдиция в российском праве (проблемы теории и практики) : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А. В. Карданец. – Н. Новгород, 2002. – 29 с.
73. Карташов В. Н. Теория правовой системы общества : учеб. пособие : в 2 т / В. Н. Карташов. – Ярославль : Изд-во ЯрГУ, 2005. – Т. 1. – 548 c.
74. Карташов В. Н. Нестандартные нормативно-правовые предписания в российском праве / В. Н. Карташов // Образование и общество. – 2007. – № 4. – С. 83-88.
75. Качалова В. В. Государство и право: вопросы методологии, теории и практики функционирования : сб. науч. ст. / В. В. Качалова, М. Н. Бронникова (М. Н. Полстьянова) ; под ред. А. А. Непреенко ; Федерал. агентство по образованию. – Самара : Самарский университет, 2006. – Вып. 2. – С. 136 193.
76. Клейнман А. Ф. Основные вопросы теории доказательств в советском гражданском процессе / А. Ф. Клейнман ; отв. ред. М. А. Гурвич. – М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1950. – 72 c.
77. Клейнман А. Ф. Советский гражданский процесс : учебник / А. Ф. Клейнман. – М. : Изд-во МГУ, 1954. – 407 c.
78. Князев А. А. Законная сила судебного решения : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А. А. Князев. – М., 2004. – 29 c.
79. Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 р. // Офіц. вісник України. – 2004. – № 31. – С. 474. – Ст. 2124.
80. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. № 254к/96 ВР// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
81. Косович В. М. «Правові припущення» як засіб створення досконалих нормативно-правових актів України / В. М. Косович // Наук. вісник Чернівец. ун ту. – 2013. – Вип. 644. – С. 44-52.
82. Красавчиков О. А. Категории науки гражданского права : избр. тр. : в 2 т. / О. А. Красавчиков ; науч. ред. В. С. Ем. – М. : Статут, 2005. – Т. 1. – 492 c.
83. Кругликов Л. Л. Аксиомы, презумпции и фикции в уголовном праве: динамический аспект / Л. Л. Кругликов // LEX RUSSICA : науч. тр. МГЮА. – 2006. – № 5. – С. 920-929.
84. Кузнецова О. А. Презумпции в российском гражданском праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. А. Кузнецова. – Екатеринбург, 2002. – 23 c.
85. Кузнецова О. А. Специализированные нормы российского гражданского права: теоретические проблемы : дис. … д-ра юрид. наук / О. А. Кузнецова. – Екатеринбург, 2007. – 430 с.
86. Кулапов В. Л. Теория государства и права : учеб. пособие / В. Л. Кулапов. – Саратов : Изд-во ГОУ ВПО СГАП, 2005. – 356 с.
87. Курсова О. А. Фикции в российском праве : дис. … канд. юрид. наук / О. А. Курсова. – Н. Новгород, 2001. – 193 c.
88. Курылев С. В. Основы теории доказывания в советском правосудии / С. В. Курылев. – Минск : Изд-во БГУ, 1969. – 204 c.
89. Кучинский В. А. Юридические презумпции и фикции / В. А. Кучинский // Сацыяльна-эканамічныя і прававыя даследаванні : навук.-практ. і інфарм.-метад. часопіс. – 2009. – № 3. – С. 4-20.
90. Левенталь Я. В. К вопросу о презумпциях в советском гражданском процессе / Я. В. Левенталь // Сов. гос. и право. – 1949. – № 6. – С. 54-64.
91. Левченко О. В. Презумпция невиновности обвиняемого в доказывании по уголовным делам : монография / О. В. Левченко. – Астрахань, 2001. – 248 с.
92. Лотфуллин Р. К. Юридические фикции в римском гражданском праве / Р. К. Лотфуллин // Бюл. нотариальной практики. – 2006. – № 2. – С. 44-48.
93. Лотфуллин Р. К. Юридические фикции в гражданском праве : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Р. К. Лотфуллин. – М., 2008. – 27 с.
94. Луспеник Д. Д. Застосування у судовій практиці доказових презумпцій та фікцій у системі розподілу обов’язків з доказування за новим ЦПК України / Д. Д. Луспеник // Право України. – 2005. – № 8. – С. 56-60.
95. Луспеник Д. Д. Доказові презумпції та фікції у розподілі обов’язків з доказування / Д. Д. Луспеник // Теорія та практика судової діяльності : наук.-практ. посіб. – К. : Атіка, 2007. – 624 с.
96. Луспеник Д. Д. Якого суддю можна назвати справедливим / Д. Д. Луспеник // Застосування новел ЦК і ЦПК України в судовій практиці. Серія: Судова практика. – Х. : Харків юридичний, 2005. – 432 с.
97. Ляшенко Р. Д. Дослідження проблеми презумпцій у правовій науці в дореволюційний період / Р. Д. Ляшенко // Держава і право. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – 2008. – Вип. 41. – С. 116-121.
98. Ляшенко Р. Д. Дослідження проблеми презумпцій у правовій науці в радянський період / Р. Д. Ляшенко // Часопис Київ. ун-ту права. – 2009. – № 1. – С. 61-66.
99. Ляшенко Р. Д. Функціональне призначення презумпцій в праві / Р. Д. Ляшенко // Учен. зап. Таврич. нац. ун-та им. В. И. Вернадского. Серия: Юридические науки. – 2009. – Т. 22 (61), № 1. – С. 316¬-322.
100. Ляшенко Р. Д. Презумпція законності судового рішення / Р. Д. Ляшенко, М. В. Власюк // Вісник Запоріз. нац. ун-ту. Юридичні науки : зб. наук. пр. – Запоріжжя : Вид-во ЗНУ. – 2013. – № 3. – С. 19-23.
101. Маркин А. В. Презумпции в праве: анализ исследований / А. В. Маркин // Вектор науки ТГУ. – 2011. – № 2(5). – С. 59-65.
102. Марохин Е. Ю. Юридическая фикция в сфере процессуального права [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.superinf.ru/view_helpstud.php?id=1397
103. Марохин Е. Ю. Юридическая фикция в современном российском законодательстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Е. Ю. Марохин. – Ставрополь, 2004. – 179 c.
104. Масленников А. В. Правовые аксиомы : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / А. В. Масленников. – Владимир, 2006. – 26 c.
105. Масюк В. В. Правові та фактичні презумпції в цивільному судочинстві / В. В. Масюк // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 73-75.
106. Медная Ю. В. Поднормативное правовое регулирование общественных отношений : дис. ... канд. юрид. наук / Ю. В. Медная. – Саратов, 2008. – 231 c.
107. Мейер Д. И. О юридических вымыслах и предположениях, о скрытных и притворных действиях / Д. И. Мейер. – Казань, 1854. – 127 c.
108. Мэнъ Г. С. Древнее право, его связь с древней историей общества и его отношение к новейшим идеям / Г. С. Мэнъ. – СПб. : Издание Д. Е. Кожанчикова, 1873. – 312 с.
109. Мицкевич А. В. Акты высших органов советского государства / А. В. Мицкевич. – М. : Юрид. лит., 1967. – 17 с.
110. Морозова Л. А. Теория государства и права / Л. А. Морозова. – М., 2007. – 448 с.
111. Мохов А. А. Презумпция дееспособности лица, достигшего установленного законом возраста, и ее применение в судебной практике / А. А. Мохов // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. – № 12. – С. 6 10.
112. Муромцев С. А. О консерватизме римской юриспруденции: Опыт по истории римского права / С. А. Муромцев. – М. : Типогр. А. И. Мамонтова и К°, 1875. – 199 с.
113. Муромцев С. А. О владении по римскому праву / С. А. Муромцев // Журн. гражданского и уголовного права: Июль и август. – СПб. : Типогр. М. М. Стасюлевича, 1876. – Кн. 4. – С. 1-41.
114. Мэн Г. С. Древнее право, его связь с древней историей общества и его отношение к новейшим идеям / Г. С. Мэн ; пер. Н. Белозерской с 4-го англ. изд. – СПб. : Д. Е. Кожанчиков, 1873. – 320 c.
115. Навроцька Ю. В. Процесуальна форма інформування через пресу в цивільному судочинстві [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://radnuk.info/component/content/article/24249-2013-05-18-15-22-09.html
116. Навроцька Ю. В. Практичні аспекти інформування боржника та відповідача про судовий наказ та заочне рішення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vuzlib.com/content/view/2206/126
117. Нахова Е. А. Роль презумпций и фикций в распределении обязанностей по доказыванию : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Е. А. Нахова. – Саратов, 2004. – 22 c.
118. Никиташина Н. А. Юридические предположения в механизме правового регулирования (правовые презумпции и фикции) : дис. … канд. юрид. наук / Н. А. Никиташина. – Абакан, 2004. – 185 c.
119. Никитин А. В. Правовые символы : автореф. дис. … канд. юрид. наук / А. В. Никитин. – Н. Новгород, 1999. – 32 с.
120. Нормы советского права. Проблемы теории / под ред. М. И. Байтина, В. К. Бабаева. – Саратов : Изд-во Саратов. гос. ун-та, 1987. – 248 с.
121. Оборотов Ю. М. Теорія держави і права (прагматичний курс): Екзаменаційний довідник / Ю. М. Оборотов. – О. : Юрид. літ., 2005. – 184 с.
122. Ойгензихт В. А. Презумпции в советском гражданском праве / В. А. Ойгензихт. – Душанбе : Ирфон, 1976. – 190 с.
123. Оршанский И. О законных предположениях и их значении. (Начало) / И. Оршанский // Журн. гражданского и уголовного права: Июль и август. – СПб. : Типогр. А. М. Котомина, 1874. – Кн. 4. – С. 1-55.
124. Павленко Д. Г. Добросовісність сторін як принцип господарського процесуального права / Д. Г. Павленко // Юрид. журн. – 2005. – № 5. – С. 118 124.
125. Павліченко О. В. Юридична презумпція, юридична преюдиція та юридична фікція: співвідношення понять / О. В. Павліченко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2010. – Вип. 50. – С. 88-93.
126. Павліченко О. В. Юридичні фікції в приватному праві / О. В. Павліченко // Держава і право: Юридичні і політичні науки. – 2013. – Вип. 59. – С. 540-546.
127. Панько К. К. Методология и теория законодательной техники уголовного права России : монография / К. К. Панько. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2004. – 272 c.
128. Панько К. К. Теория и практика законотворчества в уголовном праве / К. К. Панько. – М. : Юрлитинформ, 2011. – 312 с.
129. Панько К. К. Фикции в уголовном праве и правоприменении / К. К. Панько. – Воронеж : Истоки, 1998. – 135 с.
130. Панько К. К. Презумпции в уголовном праве как прием законотворчества / К. К. Панько // Журн. рос. права. – 2005. – № 3. – С. 65-70.
131. Петрухин И. Л. Презумпции и преюдиции в доказывании / И. Л. Петрухин // Теория доказательств в советском уголовном процессе / отв. ред. Н. В. Жогин. – М., 1973. – 736 с.
132. Пигалев А. И. Культурология : учеб. для вузов / А. И. Пигалев. – Волгоград : Либрис, 2002. – 419 с.
133. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – М. : Статут, 1998. – 353 с. – (Сер.: Классика российской цивилистики).
134. Поленина С. В. Теоретические проблемы системы советского законодательства / С. В. Поленина ; отв. ред. Р. О. Халфина. – М. : Наука, 1979. – 205 c.
135. Поляков А. В. Общая теория права: Феноменолого-коммуникативный подход : курс лекций / А. В. Поляков. – 2-е изд., доп. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 845 с.
136. Постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 р. у справі № 6-112цс12 [Електронний ресурс] // Офіц. веб-сайт Верховного Суду України. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81b1cba59140111fc2256bf7004f9cd3/63f253f3e4435187c2257aad00266a53?OpenDocument
137. Постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 13 лютого 2013 р. у справі № 6-170цс12 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/pro-viznannja-dogovoru-chastkovo-nediisnim-doc134602.html
138. Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними : узагальнення судової практики Верховного Суду України від 24 листопада 2008 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2009. – № 1. – С. 22.
139. Практика ухвалення та перегляду судами заочних рішень у цивільних справах : узагальнення судової практики Верховним Судом України // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 10. – С. 25-35.
140. Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах : Закон України від 20 грудня 2011 р. № 4191-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 29. – Ст. 343.
141. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні : Закон України від 6 вересня 2012 р. № 5207-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 32. – Ст. 412.
142. Про затвердження Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ [Електронний ресурс] : наказ Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 р. № 173 // Судова влада України : офіц. веб-портал. – Режим доступу: http://bg.dp.court.gov.ua/sud0404/kompetenciya/77496/
143. Про затвердження Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень : наказ Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 р. № 1092/5/54 // Офіц. вісник України. – 2008. – № 50. – Ст. 1646.
144. Про затвердження Правил надання послуг поштового зв’язку : постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 // Офіц. вісник України. – 2009. – № 23, 29. – Ст. 750.
145. Про незалежність судової влади : постанова Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. № 8 // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 4. – С. 6.
146. Про психіатричну допомогу : Закон України від 22 лютого 2000 р. № 1489-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 19. – Ст. 143.
147. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні : Закон України від 11 грудня 2003 р. № 1382-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
148. Про судове рішення у цивільній справі : постанова Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 р. № 14 // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 1. – С. 4.
149. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. № 2453-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-42, 43, 44-45. – Ст. 529.
150. Проблеми теорії та практики цивільного судочинства : монографія / В. В. Комаров, В. І. Тертишніков, В. В. Баранкова [та ін.] ; за заг. ред. В. В. Комарова. – Х. : Харків юридичний, 2008. – 928 с.
151. Пугинский Б. И. Гражданско-правовые средства в хозяйственных отношениях / Б. И. Пугинский. – М. : Юрид. лит., 1984. – 224 c.
152. Ратушна Б. П. Обставини, що не потребують доказування у цивільному процесі України / Б. П. Ратушна // Університет. наук. зап. – 2006. – № 3-4. – С. 193-198.
153. Резиньков П. М. Юридическая фикция: теоретико-правовой анализ : автореф. дис. … канд. юрид. наук / П. М. Резиньков. – Волгоград, 2012. – 37 с.
154. Резник Г. М. Внутреннее убеждение при оценке доказательств / Г. М. Резник ; Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности. – М. : Юрид. лит., 1977. – 120 с.
155. Решетникова И. В. Курс доказательственного права в российском гражданском судопроизводстве / И. В. Решетникова. – М. : Норма, 2000. – 288 c.
156. Решетникова И. В. Доказательственное право в гражданском судопроизводстве / И. В. Решетникова. – Екатеринбург : Изд-во Гуманитар. ун-та, 1997. – 366 c.
157. Рішення Європейського Суду з прав людини від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.medialaw.kiev.ua/zmisud/ecourt/217
158. Рішення Європейського Суду з прав людини від 13 березня 2014 р. у справі «Данілов проти України» // Офіц. вісник України. – 2014. – № 59. – Ст. 1637.
159. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2013 р. у справі № 520/10638/13-ц [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/36112163
160. Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 р. № 17-рп/2002 у справі № 1-6/2002 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 5. – С. 11.
161. Рішення Конституційного Суду України від 16 червня 2011 р. № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» // Вісник Конституційного Суду України. – 2011. – № 6. – С. 29.
162. Рішення Кузнєцовського міського суду Рівненської області від 16 лютого 2011 р. у справі № 2-54/11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/14024202
163. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 14 липня 2014 р. у справі №521/5878/13-ц [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/39780043
164. Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 12 серпня 2010 р. у справі № 2-1606 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/11033433
165. Сафиуллина Ю. В. Проблемы пересмотра вступивших в законную силу судебных решений по уголовным делам : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Ю. В. Сафиуллина. – Н. Новгород, 2006. – 30 с.
166. Сериков Ю. А. Классификация презумпций в науке гражданского процессуального права / Ю. А. Сериков // Арбитражный и гражданский процесс. – 2004. – № 5. – С. 18-29.
167. Сериков Ю. А. Процессуальные функции правовых презумпций в гражданском судопроизводстве : автореф. дис. … канд. юрид. наук. / Ю. А. Сериков. – Екатеринбург, 2005. – 23 с.
168. Сериков Ю. А. Презумпции в гражданском судопроизводстве / Ю. А. Сериков ; науч. ред. В. В. Ярков. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 184 с.
169. Сімейний кодекс України : Закон України від 10 січня 2002 р. № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
170. Смышляев Л. П. Предмет доказывания и распределение обязанностей по доказыванию в советском гражданском процессе / Л. П. Смышляев. – М. : Изд-во МГУ, 1961. – 47 c.
171. Спиридонов Л. И. Теория государства и права : учебник / Л. И. Спиридонов. – М. : Фирма Гардарика, 1996. – 304 с.
172. Старовойтова Е. И. Генезис правовых презумпций / Е. И. Старовойтова // Изв. ИГЭА. – 2010. – № 6. – С. 146-148.
173. Строгович М. С. Учение о материальной истине в уголовном процессе / М. С. Строгович. – М. : Изд-во АН СССР, 1947. – 275 с.
174. Судебная власть / под ред. И. Л. Петрухина. – М. : ООО «ТК Велби», 2003. – 720 с.
175. Сухомлинов А. Н. Преюдиция в арбитражном процессе : дис. ... канд. юрид. наук / А. Н. Сухомлинов. – М., 2006. – 147 с.
176. Сычева О. Н. Презумпция истинности приговора в современном уголовном процессе : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / О. Н. Сычева. – Н. Новгород, 2008. – 31 c.
177. Таранова Т. С. Доказательственные презумпции в гражданск