Шершньова Олена Анатоліївна. Обов'язок батьків по утриманню дітей в міжнародному приватному праві

Краткое описание

Шершньова Олена Анатоліївна. Обов'язок батьків по утриманню дітей в міжнародному приватному праві.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2015.- 200 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ШЕРШНЬОВА Олена Анатоліївна

УДК 341.96: 347.635.3

ОБОВ’ЯЗОК БАТЬКІВ ПО УТРИМАННЮ ДІТЕЙ В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
ДОВГЕРТ Анатолій Степанович,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2014

З М І С Т

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………….2

ВСТУП ……………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ПРИРОДА ТА РОЗВИТОК ІНСТИТУТУ УТРИМАННЯ ДІТЕЙ…..……………………….…………………………15
1.1. Понятійні категорії: «аліменти», «аліментне зобов’язання», «утримання», «обов’язок з утримання»………….........................................16
1.2. Правова природа зобов’язань з утримання………………………….... 26
1.3. Становлення та історичний розвиток інституту утримання дітей ….44
Висновки до Розділу 1……………………………………………………….58

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОНАННЯ БАТЬКАМИ ОБОВ’ЯЗКУ З УТРИМАННЯ ДІТЕЙ………….………………..…........60
2.1. Договірний порядок виконання батьківського обов’язку з утримання……………………………………………………………………..61
2.1.1. Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно ……………………..………………………...75
2.2. Примусовий порядок виконання батьківського обов’язку з утримання дітей …………………………………………………………………………. 89
2.3. Особливості правового регулювання утримання дітей за законодавством зарубіжних країн ………………………………………...103
2.4. Колізійне регулювання відносин з утримання дитини ……………...119
2.4.1. Проблеми застосування колізійних норм про утримання дитини батьками……………………………………………………………………..135
Висновки до Розділу 2.……………………………………………………..142

РОЗДІЛ 3. УНІФІКАЦІЯ ПРАВА У СФЕРІ УТРИМАННЯ ДІТЕЙ…..………………………………….………………………………..144
3.1. Уніфікація матеріального права та колізійних норм з утримання дитини……………………………………………………………………….146
3.2. Регулювання батьківського обов’язку з утримання в рамках договорів про правову допомогу України…………………………………..……..….156
3.3. Сучасні тенденції в уніфікації правового регулювання утримання дітей батьками…………………………………..………………………..…169
Висновки до Розділу 3.……………………………………………………..192
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……...………………………...204

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

BGB - Німецьке цивільне уложення.
OECD - Організація економічного співробітництва та розвитку.
ВРУ - Верховна Рада України.
ВС - Верховний Суд.
ВСУ - Верховний суд України.
ЄС - Європейський Союз.
ККУ - Кримінальний кодекс України, 05 квітня 2001 р.
КМУ - Кабінет Міністрів України.
КпШС - Кодекс про Шлюб та Сім’ю, 20 червня 1969 р.
Мін юст - Міністерство юстиції України.
МПрП - міжнародне приватне право.
ООН - Організація Об’єднанихних Націй
СК РФ - Сімейний кодекс Російської Федераціїї, 29 грудня 1995 р.
СКУ - Сімейний кодекс України, 10 січня 2002 р.
СНД - Співдружність Незалежних Держав.
СРСР - Союз Радянських Соціалістичних Республік.
США - Сполучені Штати Америки.
УРСР - Українська Радянська Соціалістична Республіка.
ЦК - Цивільний кодекс.
ЦКУ - Цивільний кодекс України, 16 січня 2003 р.
ЦПК - Цивільно-процесуальний кодекс України, 18 березня 2004 р.

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Питання утримання є найбільш актуальною сферою міжнародних сімейних відносин. Його актуальність підвищується внаслідок інтенсифікації міждержавних і приватних економічних відносин, зростаючої трудової міграції, збільшення кількості міжнародних шлюбів та транскордонних розлучень. Належне виконання обов’язку з утримання членів сім’ї ускладнюється у зв’язку з існуванням розбіжностей у сімейному праві країн світу.
Інтереси утриманців (слабкої сторони відносин) можуть страждати внаслідок обходу закону, конфлікту кваліфікацій, застосування застереження про публічний порядок, зворотного відсилання. Це лише неповний список колізійних проблем, що виникають на стадії розгляду справ про утримання і стягнення аліментів або визнання та виконання відповідного рішення в іноземній державі. Криза інституту шлюбу та фактична процедурна складність стягнення аліментів на дитину з-за кордону поставили утриманців і їхніх представників у делікатне становище.
Питання належного виконання обов’язку утримання завжди привертало увагу різних міжнародних організацій, серед яких Гаазька конференція з міжнародного приватного права, ООН тощо. Наразі діє значна кількість універсальних міжнародних актів щодо спрощення процедури отримання виплат. Уніфікація матеріального права та колізійних норм у цій царині здійснювалася також на рівні регіональних актів, двосторонніх договорів, регламентів і директив Європейського Союзу (ЄС). Нині Україна бере участь у двох Гаазьких конвенціях з утримання, у тому числі в останній конвенції 2007 р. Проте деякі важливі міжнародні документи все ще залишаються поза увагою українського законодавця.
Інститут утримання, з огляду на його виняткове соціальне значення, є одним із найбільш деталізованих правових інститутів сімейного права, зокрема українського. Такий стан речей пояснюють тим, що надважливим завданням кожної соціальної правової держави є вироблення ефективного національного механізму життєзабезпечення населення, зокрема осіб, що потребують утримання. Тому вдосконалення сімейного закону наразі є дуже актуальним.
Виконання обов’язку з утримання – найпоширеніша правова форма забезпечення матеріальної допомоги дітям, й основний тягар життєзабезпечення дітей лежить саме на їхніх батьках. Проблема вирішення спорів щодо утримання дітей багатогранна, тому ми не намагалися розглянути весь комплекс питань інституту утримання. Предметом нашого дослідження є правове регулювання батьківського обов’язку з утримання дитини в міжнародному приватному праві (далі – МПрП), законодавстві України та зарубіжних країн.
Ступінь дослідженості проблеми. Слід зауважити про доволі високий рівень досліджень відповідної проблематики вітчизняними науковцями та фахівцями колишнього СРСР у 50–70-х рр. минулого століття. Такі наукові розробки і нині сприяють розумінню суті самого права дітей на утримання батьками, проте вони не стосувалися «міжнародного» утримання.
В умовах незалежності України відносини утримання досліджувались у роботі Л.В. Афанасьєвої «Взаємні аліментні обов’язки батьків і дітей» (2006), яку також виконано винятково в контексті національного законодавства.
У сучасних умовах в дослідженні О.О. Дерій «Аліментні зобов’язання у цивілістичному процесі» (2014) увагу було сфокусовано на процесуальному регулюванні відносин за українським законодавством.
Частково наближеною до теми нашого дослідження стала дисертація І.А. Комарук «Особливості уніфікації міжнародного приватного права Гаазькою конференцією в сучасних умовах» (2014), у якій певну увагу приділено питанню уніфікації правового регулювання утримання в межах Гаазької конференції з міжнародного приватного права.
Отже, у вітчизняній науці МПрП відсутнє комплексне дослідження регулювання міжнародних приватноправових відносин з утримання дітей, що і зумовило актуальність і вибір теми дисертаційної роботи.
Науково-теоретичною основою дослідження стали праці вчених України та правознавців країн СНД: М. Антокольської, Л. Ануфрієвої, Л. Афанасьєвої, М. Богуславського, В. Бошко, О. Бурлай, С. Вольфсона, Є. Ворожейкіна, Г. Галущенко, А. Гойхбарга, Г. Дмітрієвої, А. Довгерта, О. Дріжчаної, Є. Єршової, І. Жилінкової, А. Жильцова, В. Залєсского, В. Звєкова, О. Іоффе, В. Калакури, В. Кисіля, О. Косової, Л. Липець, В. Луця, Р. Майданика, Н. Маришевої, М. Масєвича, Г. Матвєєва, А. Мєнгера, В. Нікітіної, В. Попко, А. Пєргамента, З. Ромовської, В. Рясенцева, С. Фурси, Г. Цірата, Ю. Черняк, Г. Шершенєвича й ін.
Зазначені проблеми вивчали і такі зарубіжні дослідники, як: Скот Альтман (Scott Altman), Майна А. Бріз (Mina A. Breez), Джефрі В. Чілдерз (Jeffrey W. Childers), Бріджит Кларк (Briggite Clark), Вільям Дункан (William Duncan), Даян Галарне (Diane Galarneau), Патрік Ц. Маршал (Patrick C. Marshal), Роберт С. Мерлін (Robert S. Merlin), Сюзанн Е. Міллєр (Suzanne E. Miller), Франс Радей (Frances Raday), Мерлін Роберт Скот (Merlyn R. Scott), Енн Скевік (Anne Skevik), Брюс Сміт (Bruce Smyth), Роберт Г. Спектор (Robert G. Spector), Кейт Стендлі (Kate Standley), Хелен Хантакі (Helen Xanthaki), Д. Келллі Вайсберг (D. Kelly Weisberg) та ін.
Авторкою були проаналізовані норми законодавства різних держав, нормативні акти міжнародних організацій, зокрема ООН, ЄС, Гаазької конференції з МПрП, Співдружності Незалежних Держав (СНД).
Крім того, при підготовці дисертаційного дослідження були використані концептуальні положення теорії сімейного права, цивільного права і процесу, МПрП, міжнародного цивільного процесу.
Мета дисертаційної роботи полягає в комплексному аналізі правового регулювання обов’язку батьків утримувати дітей і в українській та зарубіжній науці, і практиці МПрП, виробленні пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері утримання дітей, у тому числі відносин з іноземним елементом, створенні дієвих механізмів реалізації положень міжнародних конвенцій про аліментні зобов’язання, у яких бере участь Україна.
Зазначена мета зумовила вирішення таких завдань:
− здійснити аналіз і термінологічне розмежування правових понять «аліменти», «аліментне зобов’язання», «утримання» й «обов’язок з утримання»;
− визначити етапи становлення та розвитку інституту сімейного утримання дітей, зокрема обов’язку батьків утримувати дитину;
− дослідити взаємозв’язок відносин утримання з іншими правовими інститутами й обов’язку батьків утримання з іншими формами утримання дітей;
− визначити суттєві ознаки, структуру та підстави виникнення правовідносин утримання між батьками і дітьми;
− здійснити аналіз правовового регулювання договірного та примусового порядку утримання дітей в Україні та зарубіжних країнах, сформулювати пропозиції з удосконалення чинного українського законодавства;
− дослідити існуючі колізійні принципи правового регулювання відносин утримання;
− проаналізувати колізійні правила регулювання відносин утримання в законодавстві України та законодавстві зарубіжних країн, узагальнити новітні підходи;
− дослідити застосування сприятливого права в контексті відносин утримання;
− здійснити аналіз і порівняльно-правову характеристику договорів про правову допомогу України щодо утримання дітей;
− проаналізувати уніфікацію матеріально-правового та колізійного регулювання у сфері утримання дітей батьками, ураховуючи судову практику;
− з’ясувати тенденції уніфікації правового регулювання відносин утримання в сучасних умовах та проаналізувати положення Конвенції про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інші форми сімейного утримання від 23.11.2007 р. (далі – Конвенція з утримання (2007)) та Протоколу до неї.
− встановити значення Конвенції з утримання (2007) та Протоколу до неї для України.

Об’єктом дослідження є міжнародні та внутрішні правовідносини з утримання дітей.
Предмет дослідження – відповідне законодавство України та зарубіжних країн, існуючі доктринальні підходи та теоретичні напрацювання, національна та зарубіжна судова практика, що визначають особливості сучасного колізійного регулювання та уніфікації МПрП у сфері утримання, діяльність міжнародних організацій та їхній вплив на розвиток уніфікації МПрП і гармонізацію права у сфері утримання дітей.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-юридичні методи, що відповідають меті роботи, дозволяють повною мірою виконати поставлені завдання. Методологічний базис дисертації складають діалектико-матеріалістичний і системно-функціональний методи, використані для осмислення наукового матеріалу та пізнання правових явищ. Формально-логічний метод допоміг з’ясувати позиції науковців, зміст правових норм, розглянутих у дисертації. Історично-правовий метод використано для дослідження процесу становлення інституту утримання. Порівняльно-правовий метод застосовувався для виявлення та врахування вдалої практики іноземних країн й імплементації ними міжнародних договорів з утримання.
Наукова новизна одержаних результатів. Робота є першим в Україні дисертаційним дослідженням, у якому комплексно і в сучасних умовах досліджені всі аспекти регулювання батьківського обов’язку з утримання дітей, зокрема ускладненого іноземним елементом.
У ході дослідження було сформульовано нові, або такі, що містять елементи наукової новизни положення, а саме:

Уперше:
1) запропоновано періодизацію розвитку правового інституту утримання дітей батьками в європейських країнах, що представлена трьома послідовними періодами: зародження, становлення та кодифікації;
2) доведено, що попри можливість синонімічного тлумачення і застосування таких правових понять, як «утримання» й «аліменти», кожне з них має свій обсяг і здатне нести окреме змістовне навантаження залежно від фактичних обставин його використання. В українському праві існує певна «пріоритетність» для вживання поняття «аліменти», зокрема аліменти на дитину. У державах континентального права поняття «аліменти» (alimony) й «утримання» (maintenance) часто ототожнюють, у системі загального права термін «утримання дітей» (child support) навпаки виокремлюють. Такі розбіжності можуть мати значення при здійсненні правової кваліфікації та встановленні змісту норм іноземного права;
3) зроблено висновок, що договір про передачу нерухомого майна в рахунок виплати аліментів, передбачений ст. 190 Сімейного кодексу України (2003), хоча і не позбавлений окремих вад, усе ж є достатньо ефективним у двох випадках: за надто низького рівня доходів боржника або у випадку виїзду останнього до країни, з якою Україною не укладено договір про правову допомогу;
4) обґрунтовано необхідність підвищення та диференціації розміру аліментів на дитину. Так, гарантований дитині мінімум пропонуємо збільшити вдвічі, (із 30 до 60 % прожиткового мінімуму) для дитини певного віку, у тому числі за рахунок виплат із створеного аліментного фонду, якщо боржник внаслідок утримання інших осіб об’єктивно не взмозі сплачувати його в повному обсязі. Для адекватного врахування зростаючих потреб утриманця та, ураховуючи позитивний досвід низки економічно розвинених країн (США, Німеччина), пропонується передбачити в Сімейному кодексі України диференціювання розміру аліментів, що підлягають стягненню у твердій грошовій сумі: від народження до 6 років (дошкільний вік), від 6 до 12 років, від 12 до 18 років (до повноліття);
5) на базі вивчення національного законодавства різних країн, міжнародних договорів України виявлено специфіку колізійного регулювання відносин утримання дітей на сучасному етапі та його ознаки. Обгрунтовано, найбільш вдалою колізійною прив’язкою, що визначає компетентний правопорядок, є закон постійного місця проживання кредитора, а в разі неможливості отримання аліментів за цим правилом – особистий закон кредитора. При цьому завжди слід ураховувати принцип застосування сприятливого права для слабкої сторони;
6) встановлено об’єктивні передумови прийняття Конвенції з утримання (2007) і Протоколу до неї, новели, переваги та недоліки цих документів в контексті саме утримання дитини батьками.
Удосконалено:
окремі законодавчі положення про стягнення аліментів на дитину:
7) для Сімейного кодексу України (2003) (далі - СКУ) в частині регулювання батьківського обов’язку утримувати дитину, зокрема, запропоновано:
а) прямо передбачити право кредитора на відшкодування моральної шкоди за наявну заборгованість або ухилення від сплати аліментів на дитину;
б) у випадку укладання договору про виплату аліментів на неповнолітню дитину суб’єктом такої угоди є сама дитина, а той із батьків, з ким проживає дитина, виступає як законний представник, у зв’язку із чим пропонується доповнити ст. 189 СКУ таким чином: «Неповнолітні у віці від 14 до 18 років укладають угоди про виплату аліментів за згодою їх законного представника»;
в) при укладанні договору про утримання одержувач аліментів виявляється менш захищеним через те, що аліменти стягуються не на підставі рішення суду. З огляду на це необхідно доповнити ч. 1 ст. 196 СКУ після слів: «При виникненні заборгованості з вини особи, зобов’язаної сплачувати аліменти за рішенням суду» словами: «а також на підставі аліментного договору»;
г) було встановлено, що правова конструкція ст. 190 СКУ не зовсім відповідає суті відносин, адже фактично предметом договору є нерухоме майно, яке передається в рахунок сплати аліментів на дитину, що можна розглядати як один зі способів виконання батьками обов'язку. З огляду на це вважати такий договір підставою для припинення утримання вважаємо недоцільним, а саму назву ст. 190 варто було б викласти в такій редакції: «Здійснення утримання шляхом передачі права власності на нерухоме майно»;
д) пропонується передбачити в СКУ можливість поділу між батьками, що проживають окремо, догляду й утримання дитини шляхом укладання окремої письмової угоди про опіку. При цьому суд має встановити, по-перше, що час, проведений неповнолітньою дитиною (упродовж значного періоду) з кожним із батьків і надане ними утримання, – по суті рівнозначні; по-друге, що такий поділ не порушує інтересів дитини. Відповідний підхід може виявитись особливо актуальним для батька-нерезидента;
8) у Переліку видів доходів, що враховуються при визначенні розміру аліментів (1993), запропоновано передбачити окремий пункт про врахування доходів боржника від найму (оренди) нерухомого майна (будинку, офісного приміщення, гаражного приміщення, квартири, кімнати) при визначенні розміру аліментів;
9) через те, що прив’язка до особистого закону дитини не гарантує найкращого врахування інтересів останньої у кожній конкретній справі про утримання, у ст. 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» (2005) (далі – Закон про МПрП), закріпити таке: «суд може застосувати більш сприятливе право для слабкої сторони, навіть якщо законом визначено інше»;
10) у майбутньому, укладаючи договори про правову допомогу, вважаємо за доцільне надавати перевагу: 1) принципу застосування найбільш тісного зв’язку, якщо це буде в інтересах дитини; або 2) на вибір кредитора закону громадянства дитини чи громадянства (місце проживання) боржника.

Набули подальшого розвитку:
11) положення про те, що сформулювати в законі вичерпні ознаки нужденності неможливо, а відсутність легальних критеріїв дозволяє суду в кожній конкретній справі врахувати інтереси сторін на засадах справедливості. Спираючись на судову практику, орієнтовними ознаками для встановлення факту нужденності є: 1) особу, що має постійний заробіток, зазвичай не визнають матеріально нужденною; 2) отримання пенсії, тимчасовий заробіток, епізодичні доходи не зумовлюють відмови в позові, тому що зазначених коштів може не вистачити для задоволення основних життєвих потреб;
12) унесення до двосторонніх договорів про правову допомогу колізійної прив’язки до закону місця проживання є зваженим кроком, оскільки вона вирішує питання стягнення аліментів у режимі найбільшого сприяння щодо дитини та її представника;
13) ідея про поширення застосування принципу автономії волі (lex voluntatis) на договір між батьками про сплату аліментів на дитину (ст. 187 СКУ). При цьому обране право не повинно погіршувати стан дитини, в порівнянні з правом, яке визначено згідно зі ст.ст. 66, 67 Закону Про МПрП;
14) пропозиція про започаткування Гарантійного (аліментного) фонду коштів на утримання дітей. Грошові виплати формуватимуться за рахунок стягнень із боржників, дотацій із бюджету, добровільних внесків та інших джерел;
15) висновок про те, що мирне (несудове) врегулювання спору з утримання має низку переваг та більше відповідає інтересам дитини. Застосування медіації вже нині можливе на будь-якій стадії спору, тому в процесі прийняття Закону про медіацію не виникне необхідності додаткового напрацювання варіантів узгодження медіації із судовим розглядом.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі положення, наукові висновки та пропозиції можуть бути використані в загальнотеоретичних наукових дослідженнях з утримання та в процесі уніфікації норм МПрП, у правотворчій практиці для вдосконалення чинних і напрацювання нових нормативно-правових актів України у сферах МПрП, сімейного права, цивільного права та процесу.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації та пропозиції зроблені й обґрунтовані дисертанткою самостійно, на підставі особистих досліджень, внаслідок опрацювання та аналізу наукових і нормативних джерел, а також практики правозастосування.
Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення, висновки й рекомендації дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі аспекти роботи були апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства: посткодифікаційний період» (м. Київ, 8–9 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Поглиблення інтеграційних процесів в сучасному світі та національне законодавство» (м. Львів, 1–2 червня 2012 р.); ХХІІ Міжнародній науково-практичній конференцій на честь 50-річчя проф. А.П. Рижакова (м. Горлівка, 14–15 червня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні досягнення юридичної науки в ХХІ ст.» (м. Львів, 30 листопада – 01 грудня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Право та інші соціальні норми: вимоги часу» (м. Одеса, 15–16 червня 2013 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображені у дев’яти статтях: вісім із них надруковано в наукових фахових виданнях України, а одна стаття – у закордонному виданні, що входить до переліку наукових видань, затверджених Міністерством освіти і науки України (наказ № 1112 від 17 жовтня 2012 р.); та в чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять десять підрозділів, висновків, бібліографії. Основний текст дисертації розміщено на 203 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них список використаної літератури нараховує 262 найменування та займає 25 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках узагальнюються найсуттєвіші результати і положення дисертаційного дослідження, найбільш актуальні питання та проблеми відносин утримання в МПрП:
1. Інститут утримання дітей батьками пройшов значний шлях еволюції від підтримки в межах громади та роду до сучасного диференційованого підходу з питань утримання членів сім’ї. У добу римського права, на етапі зародження, закладалася правова основа інституту аліментного зобов’язання батьків і дітей в його сучасному вигляді. Остаточно він закріпився тільки на початку ХХ ст. (етап становлення) – до цього законодавство більшості європейських країн не містило дієвого правового механізму захисту прав утриманців. Другу пол. ХХ ст. умовно позначено етапом кодифікації – період проголошення основоположного принципу захисту інтересів слабкої сторони, його нормативного втілення на рівні національних кодексів і багатосторонніх угод.
2. Доведено, що вирішення проблеми термінологічного розмежування понять «аліменти» й «утримання» має важливе значення в МПрП, особливо при здійсненні правової кваліфікації та для розв’язання проблем встановлення змісту норм іноземного права.
3. Встановлено розбіжність у доктринальних підходах, нормативному використанні понять «аліменти», «утримання», «аліментне зобов’язання» й «обов’язок з утримання». Доведено, що для законодавця існує певна «пріоритетність» уживання поняття «аліменти» на дитину, що переважно пов’язується із: 1) судовим рішенням; 2) вільним волевиявленням платника (заявою про відрахування коштів); 3) договором, укладеним із дотриманням письмової та нотаріальної форми, який в разі невиконання матиме силу виконавчого листа.
У cудовій і правозастосовній практиці зарубіжних держав концепцію тлумачення утримання та аліментів сприймають по-різному: у країнах континентального права поняття «аліменти» (alimony) й «утримання» (maintenance) часто повністю ототожнюють, у системі загального права термін «утримання дітей» (child support) виокремлюють, решта країн сприймають «аліменти» винятково як кошти.
4. На підставі аналізу чинного законодавства України та зарубіжних країн про утримання зроблено низку важливих висновків і пропозицій щодо удосконалення українського законодавства:
по-перше, невизначеність обсягу майнових прав на аліменти, а саме розподілу їх між дитиною і кредитором, дає підстави для різноманітного його тлумачення і є вкрай небажаним. Закріплення права власності на аліменти за батьками неповнолітньої дитини вважаємо невиправданим: цивільним законодавством неповнолітнім надано широкі можливості, водночас неповнолітній, який проживає з одним із батьків, і на ім’я якого сплачують аліменти, не набуває щодо них права власності. Доведено, що у випадку укладання договору про утримання неповнолітньої дитини суб’єктом такої угоди є сама дитина, а той із батьків, з ким проживає дитина, виступає як законний представник.
по-друге, зроблено висновок, що порядок учинення правочину про передачу права власності на нерухоме майно за ст. 190 СКУ відповідає вимогам про укладання договорів із нерухомістю, встановленими СКУ (ст. 177) і ЦКУ (ст. 32), та відповідає вихідним засадам сімейно-правової галузі. Відповідний договір про передачу нерухомого майна в рахунок виплати аліментів, хоч і не позбавлений окремих вад, усе ж є достатньо ефективним у двох випадках: за надто низького рівня доходів боржника або виїзді останнього за кордон до країни, з якою Україною не укладено договір про правову допомогу. Водночас прогалиною в законі вважаємо те, що у ст. 190 СКУ не передбачено проведення обов’язкової грошової оцінки конкретної нерухомості та чіткого розрахунку періоду, за який у подібний спосіб здійснюється виплата аліментів.
по-третє, встановлений законом розмір аліментів нині є занадто низьким і не відповідає реальному прожитковому мінімуму. Обґрунтовано необхідність підвищення гарантованого дитині мінімуму вдвічі, тобто із 30 до 60 % прожиткового мінімуму для дитини певного віку. Водночас соціальною функцією держави буде гарантувати дитині отримання підвищеного мінімуму за рахунок виплат із Гарантійного (аліментного) фонду, якщо боржник унаслідок утримання інших осіб (неповнолітні діти, непрацездатні батьки) об’єктивно не взмозі сплачувати його в повному обсязі. Також для адекватного врахування зростаючих потреб утриманця та, спираючись на позитивний досвід багатьох економічно розвинених країн (США, Німеччина), рекомендовано передбачити в СКУ диференціювання розміру аліментів, що підлягають стягненню у твердій грошовій сумі: від народження до 6 років (дошкільний вік), від 6 до 12 років, від 12 до 18 років (до повноліття).
по-четверте, суди зарубіжних країн, вирішуючи аліментні спори, беруть до уваги: 1) потенційну здатність сторін до отримання високого заробітку або сумарного доходу з використанням усіх засобів, що перебувають у розпорядженні особи; 2) кількість часу, проведеного з дитиною, від чого залежить розмір утримання – що варто врахувати й у вітчизняній практиці. Запропоновано передбачити в СКУ можливість поділу між батьками, що проживають окремо, догляду й утримання дитини шляхом укладання окремої письмової угоди про опіку. При цьому суд має встановити, по-перше, що час, проведений неповнолітньою дитиною (упродовж значного періоду) з кожним із батьків і надане ними утримання, – по суті рівнозначні; по-друге, що такий поділ не порушує інтересів дитини. Відповідний підхід може виявитись особливо актуальним для батька-нерезидента.
5. Актуальним вважаємо запровадження сучасних форм державної допомоги за прикладом зарубіжних країн (Латвія, Польща) – пропонується започаткувати Гарантійний фонд коштів на утримання дітей. Грошові виплати фонду формуватимуться за рахунок стягнень із боржників, дотацій із бюджету, добровільних внесків та інших джерел. Доведено, що провадження стягнення аліментів на дітей в адміністративному порядку (США, Велика Британія, Латвія) є ефективнішим, пропонується створити в Україні спеціалізовану установу, уповноважену розраховувати і стягувати аліменти, розшукувати та застосовувати відповідний вплив до боржників.
6. Встановлено, що колізійні норми про утримання дітей батьками побудовані за схожим принципом і мають низку специфічних ознак: 1) переважно імперативний характер, що пояснюється специфікою предмету регулювання; 2) законодавець зазвичай пропонує багаторівневий механізм для встановлення компетентного правопорядку, отже перевагу надають правилам, що містять субсидіарні норми; 3) встановлення альтернативного порядку визначення компетентного правопорядку, що розширює можливості суду обирати серед рівнозначних колізійних правил та вирішувати спір із максимальним урахуванням інтересів слабкої сторони; 4) країни обирають двосторонні колізійні норми для уникнення ситуації невизнання іноземного закону при вирішенні аліментних спорів; 5) закон окремих держав передбачає можливість вирішення справи за правом країни суду (lex fori), навіть якщо його вибір на перший погляд тісно не пов’язаний із жодною зі сторін.
Найпоширенішим у світовій практиці є закріплення альтернативної колізійної прив’язки, що визначає компетентний правопорядок на підставі закону постійного місця проживання кредитора, а в разі неможливості отримання аліментів за першим правилом – на підставі особистого закону кредитора: традиційно слабка сторона повинна мати право вирішувати спір у суді країни свого доміцилію чи постійного проживання.
7. Передбачена ст. 66 Закону України про МПрП колізійна прив’язка до особистого закону дитини (як основна), на нашу думку, не гарантує найкращого врахування інтересів дитини у кожній конкретній справі про утримання, адже жорстке застосування принципу «права місця кредитора» не завжди є виправданим. Пропонується закріпити у ст. 66 Закону таке: «суд може застосувати більш сприятливе право для слабкої сторони, навіть якщо законом визначено інше». Де слабка сторона відносин – особа, що потребує утримання.
8. Пропонується розширити ст. 67 Закону Про МПрП - поширити застосування принципу автономії волі (lex voluntatis) на договір між батьками про сплату аліментів на дитину, передбачений ст. 187 СКУ, надавши їм право обирати застосовуване до цього договору право. При цьому, обране право не може погіршувати стан дитини, в порівнянні з правом країни, яке визначено згідно зі статтями 66 та 67 Закону про МПрП.
9. Принцип застосування сприятливого права наразі широко не представлений у двосторонніх договорах – у більшості встановлено принцип спільного місця проживання. Оптимальнішою, на нашу думку, є прив’язка до закону місця проживання: вона вирішує питання стягнення аліментів у режимі найбільшого сприяння щодо дитини та її представника. З’ясовано, що на відміну від Закону про МПрП, більшість двосторонніх договорів України встановлюють правила не виключної, а альтернативної підсудності. Їх перевагою є чітко виражений диспозитивний характер: вони передбачають додаткові критерії для встановлення підсудності, пов’язані з інститутом сімейного права, особистого статусу фізичної особи на випадок ускладнення розгляду аліментної справи та порушення принципу рівності учасників цивільного процесу за умови застосування лише основних критеріїв визначення підсудності.
10. Уніфікаційна робота з вирішення колізійних проблем утримання виходить із двох принципів: прикріплення відносин до закону країни, з якою сторони мають тісний зв’язок й одночасного захисту інтересів слабкої сторони. Прийняття Регламенту Брюссель І, що замінює Брюссельську конвенцію (1968) у відносинах держав ЄС, яскраво свідчить про тенденцію повернення європейських країн до використання конвенційного механізму регулювання приватних правовідносин. Регламент привабливий у сенсі приєднання України та пропонує «традиційні» для зобов’язань з утримання правила щодо компетенції, а також новаторські положення, які сприяють ефективній транскордонній співпраці сторін і зацікавлених осіб.
11. Передумовами прийняття Конвенції з утримання (2007) стали проблеми, пов’язані, як з неспроможністю окремих держав виконати свої зобов’язання за Конвенцією про визнання та виконання рішень щодо аліментних зобов’язань (1973), так і з відмінним тлумаченням і застосуванням положень останньої. Також нами було встановлено окремі недоліки прийнятих раніше конвенцій про утримання:
по-перше, за Нью-Йоркською конвенцією (1956), що є основною для застосування в Україні, діє прив’язка до закону країни відповідача (ст. 6), що обумовлено спрямуванням договору на вирішення насамперед процесуальних (процедурних) питань. Якщо вимагається пред'явлення позову та ведення відповідної судової справи про стягнення аліментів – її буде вирішено (або змінено попередній наказ), керуючись винятково нормами МПрП країни відповідача, що не враховує інтересів позивача (кредитора) належним чином;
по-друге, недоліком Мінської конвенції (1993) вважаємо відсутність у ст. 32 гнучкого механізму для вибору сприятливого правопорядку для слабкої сторони, а саме: не передбачено принципу найбільш тісного зв’язку, якщо це буде в інтересах дитини; чи альтернативної прив’язки на вибір кредитора до закону громадянства дитини чи громадянства (місце проживання) боржника;
по-третє, практика застосування попередніх конвенцій з утримання продемонструвала актуальність розширення державами кола безкоштовних послуг. Відповідно до положень Конвенції з утримання (2007) процес заявлення є більш доступним для боржників, які бажають змінити рішення, та для публічних установ, що бажають відшкодувати кошти, виплачені кредитору. Замість надання обмеженого переліку безкоштовних послуг договір обирає шлях його розширення, але з можливою оплатою у визначених випадках;
по-четверте, аналіз зарубіжної судової практики продемонстрував, що правові режими сторін, зокрема США та країн – членів Гаазької конвенції про визнання і виконання рішень щодо зобов’язань про утримання (1973), не завжди задовольняють правила юрисдикції іншої країни. Підхід Конвенції з утримання (2007) до визнання судових рішень, – визнання судових рішень про утримання на підставі фактичних обставин у поєднанні із юрисдикційними стандартами запитуваної держави, – замість прямих і непрямих правил компетенції, є кращим шляхом для гармонізації державних практик, що відрізняються. Деталізована процедура визнання та виконання рішення, запроваджена у ст. 23 Конвенції з утримання (2007), є значною перевагою, порівняно із Конвенцією про визнання і виконання рішень (1973), яка дане питання залишала "на розсуд" держави місця його виконання.
12. Конвенція з утримання (2007) та Протокол до неї містять новели, що заслуговують на увагу вітчизняного законодавця:
по-перше, це можливість поділу та часткового визнання і виконання рішень про утримання для захисту прав кредитора: виконання рішення в конкретній його частині за відсутності можливості виконати його повністю. В українському законодавстві подібна норма відсутня;
по-друге, перелік заходів для примусового виконання рішень в українському законодавстві відрізняється і є дещо вужчим, порівняно із конвенційним. Варто доповнити його дієвими, проте поки не притаманними для України способами, на кшталт, «впливу» на кредитну репутацію боржника, вилучення водійського посвідчення у боржника та застосування медіації;
по-третє, за ст. 14 Протоколу, при обчисленні аліментів ураховують як потреби кредитора та ресурси боржника, так і розмір сплачуваних раніше аліментів, навіть якщо право, що підлягає застосуванню, визначає інше. Встановлюючи відповідний принцип визначення розміру аліментів, розробниками було знайдено оптимальну формулу, що відповідає інтересам сторін і запобігає зловживанням, відображає фактичні обставини справи;
по-четверте, Протокол Конвенції з утримання (2007) та Закон про МПрП. встановлюють різні правила щодо визначення компетентного правопорядку: у першому випадку це колізійний принцип lex domicilli, у другому – більш поширений lex patriae. Водночас Протокол дає право зробити застереження: «для спорів, що розглядатимуться їх уповноваженими органами, слово «національність» у ст. 4 і 6 замінено «постійним місцем проживання» як це визначено державою» (ст. 9). Отже, приєднуючись до Протоколу, проблему невідповідності норм Закону про МПрП може бути знято шляхом здійснення такого застереження;
по-п’яте, Конвенція з утримання (2007) передбачає широке використання послуг медіації. Доведено, що процедура є ефективною та забезпечує більшу вірогідність досягнення взаємовигідних домовленостей і добровільного виконання угод з утримання, сприяє збереженню дружніх стосунків сторін, а право суду перевірити і не визнати мирову угоду або не прийняти відмову позивача (стягувача) від примусового виконання (позову) відповідає вищим інтересам дитини.
13. Основна ідея обмеженої автономії волі відповідно до Конвенції з утримання (2007) полягає в тому, що утриманці від 18 до 21 року («юні дорослі») – усе ще слабка сторона порівняно з їх батьками (або опікунами), тому можуть не укласти договір на базі юрисдикції, вигіднішої для утриманця. Так, ст. 8 Протоколу містить норми, які гарантують захист кредитора від подібних «невигідних» угод. Україна, керуючись ст. 62 Конвенції з утримання (2007), залишила за собою право не визнавати і не виконувати угоди про утримання. Таким чином, є виправданим застосування відповідно до Закону про МПрП в ієрархічному порядку принципу обмеженої автономії волі сторін щодо утримання батьками дітей, на кшталт права країни спільного місця проживання або звичайного місце перебування (ч. 2 ст. 60, ч. 1 ст. 61 Закону).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Література іноземними мовами

1. Anne Skevik. Fairness in child support assessments: the views of non-resident fathers in Norway / Anne Skevik // International Journal of Law, Policy and the Family. – 2006. –№ 20. – Р. 181–200.
2. Briggite Clark. Сhild maintenance and South Africa State / Briggite Clark // HeinOnline – 8 Int. Law Journal. – 2000. – P. 311–320.
3. Briggs A. In Praise and Defence of Renvoi [Electronic source/ A. Briggs // International and Comparative Law Quarterly. – October 1998. – Vol. 47 : Повнотекстова база даних «Журналы Оксфордского университета». – Access mode : http://www.oxfordjournals.org.
4. Bruce Smyth. Parent-child contact in Australia / Bruce Smyth // Int. J. L. – 2005. – Vol. 19. – P. 3–9.
5. CEDR: Third Mediation Audit 2007, CEDR [Electronic source]. – Access mode : http://www.cedr.com/gfx/TheMediationAudit2007.pdf.
6. Child support: Recent cases // Journal of family law. – 1991–1992. – Vol. 30. – Р. 725–741.
7. Child support: Recent cases // Journal of family law. – 1993–1994. – Vol. 32. – Р. 197–209.
8. Child support: Recent cases // Journal of family law. – 1997–1998. – Vol. 36. – P. 700–703.
9. D. Kelly Weisberg. Modern family law: cases and materials / D. Kelly Weisberg, Susan Frelich Appleton // Aspen Law&Business. – 1998. – P. 729–736.
10. France and child support [Electronic source] / by Helen Barnes, Patricia Day and Natalie Cronin. – Access mode : http://www.international-divorce.com/France-Child-Support.htm.
11. Frances Raday. Family Law Amendment (Maintenance) Law 1959 / Frances Raday ; Transnational maintenance obligations: Cases // Israel Law Review. – 1978. – Vol. 23. – P. 525–543.
12. Frances Raday. Transnational maintenance obligations: Cases / Frances Raday // Israel Law Review. – 1978. – Vol. 23. – P. 525–543.
13. Helen Xanthaki. The judiciary-based system of child support in Germany, France and Greece: an affective suggestion? [Electronic source] / Helen Xanthaki. – Access mode : http://sas-space.sas.ac.uk/335/1/JSWFL.pdf.
14. I want more alimony. Can I get it? 07 October 2008. / International divorce saloon [Electronic source]. – Access mode : http://www.divorcesaloon.com/i-want-more-alimony-can-i-get-it (07/10/2008). – Назва з екрану.
15. Inter-American convention on support obligations // I. L. M. – 1990. – Vol. 29. – P. 73–80.
16. Jeffrey W. Childers, Hendricks v. Sanks: The small step for the continued parental support of disabled children beyond the age of majority in North Carolina / W. Jeffrey // HeinOnline – 80 N. C. L. Rev. – 2001–2002. – P. 2095–2108.
17. Kate Standley. Family Law. – Six ed / Kate Standley. – Printed by Cornowell Press Ltd., Trowbridge, Witshire (UK), 2009. – 485 p.
18. Kovach К. Mediation: Principles and Practice / К. Kovach. – West Group, 2000. – 215 р.
19. Mina A. Breez. Arbitration Road map: a guide to clauses, procedures and hearings / A. Breez Mina, S. Miles Craig, R. Doak Bishop. – Austin : State Bar of Texas, 2007. – 110 р.
20. Merlin R. Scott. The new line 11 visitation credit: the non-custodial parents wins while the chaild loses / Merlin R. Scott // Journal of urban and contemporary law. – 1999. – Vol. 55. – P. 317–349.
21. Official Journal of the European Union. – 19/01/2012. – L. 16. – P. 1–33 [Electronic source]. – Access mode : http://eur-lex.europa.eu.
22. Official Journal of the European Union. – 23/12/2003. – L 338. – P. 1–29 [Electronic source]. – Access mode : http://eur-lex.europa.eu.
23. Official Journal of the European Union. – 10/01/1.2009. – L 7/1. – P. 1–79 [Electronic source]. – Access mode : http://eur-lex.europa.eu.
24. Parental and Family Responsibilities // 21 Ann. Rev. Population L. – 113 (1994–1995). – Р. 113–117.
25. Patrick Charles Marshal. Post-minority child support in dissolution proceedings – Childers v. Childers / Patrick Charles Marshal // Washington Law Review. – 1978–1979. – Vol. 54. – P. 459–468.
26. Revenue Canada. – 1990; Diane Galarneau. Alimony and child support / Diane Galarneau // Perspectives Summer. – 1992. – Vol. 4, No. 2. – Art. № 1 [Electronic source]. – Access mode : http://www.statcan.gc.ca/studies-etudes/75-001/archive/1992/5023050-eng.pdf. – Назва з екрану / file:///N|/LHSBR/LHSAD/PERSPECT/Pe9221.htm (6 of 16) [5/31/01 10:34:40 AM].
27. Robert G. Spector. Toward an accommodation of divergent jurisdictional standards for the determination of maintenance obligation in private international law / Robert G. Spector // Family Law Quarterly. – 2002. – Vol. 36. – P. 273–281.
28. Silbey S. Mediation Mythology / S. Silbey // Negotiation Journal. – 1993. – № 10. – P. 350–362.
29. Suzanne E. Miller. The Natural Father of a Child Born Out of Wedlock / Suzanne E. Miller // Villanova Law Review. – 1984. – Vol. 29. – Р. 186–209.
30. William Duncan. The development of the New Hague Convention on the International Recovery of Child Support and Other Forms of Family Maintenance / William Duncan // Fam. L.Q. – 2005. – Vol. 38. – P. 663–687.

Література українською та російською мовами

31. Азарова Е.А. Право и защита семьи государством / Е.А. Азарова, Ю.А. Королев, Е.В. Кулагина и др. – М. : Наука, 1987. – 184 с.
32. Андрущенко Тетяна. Особливості укладення аліментного договору між колишнім подружжям / Т. Андрущенко // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 3. – С. 33–35.
33. Антокольская М.В. Алиментные обязательства : автореф. дисс. …канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / М.В. Антокольская ; Всесоюзный юрид. заочный ин-т. – М., 1988. – 18 с.
34. Антошкіна В. Договірне регулювання відносин з надання утримання між подружжям (колишнім подружжям) / В. Антошкіна // Право України. – 2004. – № 11. – С. 79–82.
35. Ануфриева Л.П. Международное частное право : учеб. / Л.П. Ануфриева, К.А. Бекяшев, Г.К. Дмитриева [и др.] ; отв. ред. Г.К. Дмитриева. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 688 с.
36. Афанасьєва Л.В. Алиментные правоотношения в Украине : монограф. / Л.В. Афанасьева ; МВД Украины, Луганский гос. ун-т внутр. дел. – М. : РИО ЛГУВД, 2006. – 224 с.
37. Ахмач Ганна. Договірний порядок врегулювання аліментних зобов’язань по утриманню батьками своїх дітей: проблеми та перспективи розвитку / Ганна Ахмач // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 10. – С. 58–61.
38. Бабаев М.М. Отступное и новация в гражданском праве России : дисс. …канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / М.М. Бабаев. – М., 2010. – 227 с.
39. Байбороша Н.С. Современные тенденции развития типов коллизионных привязок в международном частном праве / Н.С. Байбороша // Право в современном белорусском обществе : сб. науч. тр. / Нац. центр законодательства и правовых исследований Респ. Беларусь ; редкол. : В.И. Семенков (гл. ред.) [и др.]. – Минск, 2011. – С. 86–91.
40. Баймуратов М.О. Актуальні проблеми національної імплементації Україною норм міжнародних конвенцій / М.О. Баймуратов // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 33–36.
41. Баймуратов М.О. Міжнародне приватне (колізійне) право України: правосуб’єктність осіб : монограф. / М.О. Баймуратов, Р.В. Чорнолуцький. – Суми : Університетська книга, 2009. – 252 с.
42. Бару М.И. Договорное обязательство о содержании / М.И. Бару // Ученые записки Харьковского юридического института. – Х., 1946. – Вып. 3. – С. 25–33.
43. Бервено С. До питання реальності та консенсуальності цивільно-правових договорів / С. Бервено, О. Дзера // Юридична Україна. – 2005. – № 4. – С. 43–48.
44. Бернхем В. Вступ до правової системи США / В. Бернхем ; пер. з англ. – К. : Україна, 1999. – 440 с.
45. Богуславский М.М. Международное частное право : учеб. – 3-е изд., перераб. и доп. / М.М. Богуславский. – М. : Юрист, 1999. – 408 с.
46. Бошко В.И. Очерки советского семейного права / В.И. Бошко ; перераб. и доп. проф. В.А. Рясенцевым. – К. : Государственное изд-во полит. л-ры УССР, 1952. – 371 с.
47. Бурлай О.Є. Правовідносини подружжя в міжнародному приватному праві : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.Є. Бурлай. – К., 2007. – 22 с.
48. Бурлай О.Є. Правовідносини подружжя в міжнародному при-ватному праві : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.Є. Бурлай. – К., 2007. – 182 с.
49. Бурхануддин Маргинани. Хидоя (коммент. мусульм. права (шариата) – 12 в. н. э. – юрид. памятник ислама / Бурхануддин Маргинани // Хидоя. Комментарии мусульманского права : в 2 ч. / под ред. : Н.И. Гродеков ; предисл. и вступ. ст. : А.Х. Саидов. – М. : Волтерс Клувер, 2010. – Ч. 1, т. I–II. – 808 c.
50. Варавенко В.Е. Обратная отсылка и отсылка к праву третьего государства в международном частном праве : дис. …канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / В.Е. Варавенко. – М., 2009. – 190 с.
51. Волохов О.С. Аліментні обов'язки інших членів сім'ї та родичів / О.С. Волохов // Держава і право. – 2010. – № 47. – С. 418–424.
52. Вольфсон С.Я. Семья и брак в их историческом развитии / С.Я. Вольфсон. – М. : СОЦЭКГИЗ, 1937. – 246 с.
53. Ворожейкин Е.М. Правовые основы брака и семьи / Е.М. Ворожейкин. – М. : Юридическая литература, 1969. – 243 с.
54. Ворожейкин Е.М. Семейные отношения в СССР / Е.М. Ворожейкин. – М. : «Юридическая литература», 1972. – 336 с.
55. Галущенко Г.В. Питання міжнародного приватного права у міжнародних договорах України про правову допомогу / Г.В. Галущенко. – К. : Вид-во «Юстініан», 2005. – 472 с.
56. Германское право = Deutsches recht. – Ч. 2 : Германское торговое уложение и другие законы / Исслед. центр частного права ; пер. с нем. : Т.А. Доценко и др. ; науч. консульт. : А.С. Комаров ; авт. введ. : В. Бергман. – М. : Международный центр финансово-экономического развития. – (Современное зарубежное и международное частное право), 1996. – 413 с.
57. Гетман Е.С. Комментарий к Семейному кодексу Российской Федерации / Е.С. Гетман, П.В. Крашенников и др. ; под общ. ред. П.В. Крашенникова, П.И. Седугина. – М. : Изд. НОРМА, 2001. – 480 с.
58. Гойхбарг А.Г. Международное право / А.Г. Гойхбарг. – М. : Юридическое изд-во НКЮ РСФСР, 1928. – 185 с.
59. Горохов И. Как ускорить рассмотрение дел о взискании алиментов / И. Горохов // Советская юстиция. – 1973. – № 5. – С. 28–31.
60. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / отв. ред. проф. А. Довгерт. – К. : Істина, 2006. – 1006 с.
61. Гримм Д.Д. Лекции по догме римского права : пособ. для слушателей. – 3-е изд., исправ. и доп. / Д.Д. Гримм. – СПб. : Тип. Ю.Н. Эрлих, 1910. – 421 с.
62. Демьяненко А. Рассмотрение судами дел об установлении отцовства и о взыскании алиментов на детей и других членов семьи / А. Демьяненко // Соц. законность . – 1982. – № 7. – С. 25–27.
63. Довгерт А.С. Міжнародне приватне право. Загальна частина : підруч. / за ред. А.С. Довгерта і В.І. Кисіля. – К. : Алерта, 2012. – 376 с.
64. Довгерт А.С. Міжнародне приватне право : наук.-прак. ком. закону / за ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Довгерта. – Х. : ТОВ «Одіссей», 2008. – 352 с.
65. Довгерт А.С. Міжнародне приватне право. Особлива частина : підруч. / [А.С. Довгерт та ін.] ; за ред. А.С. Довгерта, В.І. Кисіля ; М-во освіти і науки України, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин. – К. : Правова єдність, 2013. – 399, [1] с.
66. Дождев Д.В. Римское частное право : учеб. для юрид. вузов и ф-тов. – 2-е изд., изм. и доп. / Д.В. Дождев ; под общ. ред проф. В.С. Нерсесянца. – М. : Норма-Инфа М, 1999. – 784 с.
67. Дрижчаная Е.Г. Коллизионные вопросы алиментирования детей в международном частном праве : автореф. дисс. …канд. юрид. наук : спец. 12.716 «Международное право» / Е.Г. Дрижчаная ; КГУ. – К., 1972. – 20 с.
68. Дробязкина И.В. Международный гражданський процесс: проблемы и перспективы / И.В. Дробязкина. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2005. – 321 с.
69. Евдокимова Т. Исполнение судебных решений о взыскании алиментов / Т. Евдокимова // Советская юстиция. – К., 1974. – № 19. – С. 14–16.
70. Ерошенко А.А. Жилищные права членов семьи собственника индивидуального строения / А.А. Ерошенко // Советская юстиция. – 1973. – № 5. – С. 6–8.
71. Ершова Н.М. Имущественные правоотношения в семье / Н.М. Ершова. – М. : «Наука», 1979. – 159 с.
72. Ершова Н.М. Правовые вопросы воспитания детей в семье / Н.М. Ершова. – М. : Наука, 1971. – 102 с.
73. Єрьоменко Г. Про проект Закону України «Про медіацію» в Україні / Г. Єрьоменко, А. Комбікова // Право України. – 2011. – № 11–12. – С. 217–225.
74. Єфременко В.В. Особливості виконання судових рішень про стягнення аліментів на дітей / В.В. Єфременко // Проблеми законності : респ. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В.Я. Тацій. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2007. – Вип. 92. – 178 с.
75. Жилінкова І. Правове регулювання речових відносин у сім’ї: визначення концептуальних підходів / І. Жилінкова // Право України. – 2011. – № 5. – С. 105–111.
76. Жилінкова І. Проблеми застосування окремих норм сімейного та цивільного законодавства / І. Жилінкова // Мала енциклопедія нотаріуса : наук.-прак. журн. – 2005. – № 5 – С. 49–53.
77. Жилінкова І.В. Сімейний кодекс України / за ред. І.В. Жилінкової ; наук.-прак. ком. І.В. Жилінкова, В.К. Антошкіна, Н.А. Д’ячкова, В.Ю. Москалюк та ін. – Х. : Ксилон, 2008. – 855 c.
78. Жильцов А.Н. Международное частное право: Иностранное законодательство / А.Н. Жильцов ; предисл. А.П. Маковского ; сост. и науч. ред. А.Н. Жильцов, А.И. Муранов. – М. : «Статут», 2000. – 892 c.
79. Залесский В.В. Семейное право Российской Федерации и иностранных государств: основные институты / В.В. Залесский ; под. ред. В.В. Залесского. – М. : Изд-е Тихомирова М.Е., 2005. – 310 с.
80. Замченко А. Аліменти на неповнолітніх дітей / А. Замченко // Юридичний журнал. – 2009. – № 5 – С. 103–106.
81. Замятина К.Г. Права и обязанности членов семьи / К.Г. Замятина. – Молотов : Молотовское кн. изд., 1957. – 59 с.
82. Звеков В.П. Коллизии законов в международном частном праве / В.П. Звеков. – М. : Волетрс Клувер, 2007. – 416 с.
83. Иоффе О.С. Советское гражданское право / О.С. Иоффе. – М. : Юридическая литература, 1967. – 494 с.
84. Калакура В.Я. Проблеми колізійного регулювання сім’ї та шлюбу в міжнародному приватному праві / В.Я. Калакура // Право України : юрид. журн. (наук.-прак. фахове видання) / Національна академія правових наук України; Конституційний Суд України [та ін.]. – К., 2013. – № 7. – С. 145–153.
85. Кисельова Т. Правове регулювання відносин з надання послуг медіації в зарубіжних країнах / Т. Кисельова // Право України. – 2011. –№ 11–12. – С. 225–236.
86. Кисиль В.И. К тенденции об унификации коллизионных норм в законах социалистических государств о международном частном праве (на примере брачно-семейных отношений) / В.И. Кисиль, Ш. Шретер // Вестник Киевского университета. Серия : Международные отношения и международное право. – 1983. – Вып. 16. – С. 99–103.
87. Кисиль В.И. Унификация коллизионных норм о расторжении брака в договорах о правовой помощи между СССР и другими социалистическими странами / В.И. Кисиль // Вестник Киевского университета. Серия : Международные отношения и международное право. – 1987. – Вып. 24. – С. 74–78.
88. Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації / В.І. Кисіль. – К. : «Україна, 2000. – 480 с.
89. Кисіль В.І. Права і обов’язки батьків і дітей / В.І. Кисіль. – К. : Т-во «Знання» УРСР, 1985.– 48 с.
90. Кисіль В.І. Принцип найбільш тісного зв’язку та законодавче регулювання в міжнародному приватному праві / В.І. Кисіль // Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – К. : Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2000. – Вип. 24 (Ч. ІІ). – С. 240–244.
91. Кисіль В.І. Федеральний закон Швейцарської конфедерації про міжнародне приватне право від 18 грудня 1987 р. / В.І. Кисіль // Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – вид. 2 доп. і перероб.. – К. : Україна, 2005. – 480 с.
92. Кодекс законів про родину, опіку та подружжя. Науково-практичний коментар / за ред. Ю.П. Мазуренка. – Х., 1929. – 157 с.
93. Конвенція ООН з прав дитини: шляхи практичного застосування: метод рекомендації / упоряд. Г.М. Лактіонова та ін. – К. : Наук. світ, 2001. – 37 с.
94. Конончук Н. Правова природа категорії «інтерес дитини» у сімейному праві України / Н. Конончук // Підприємництво, господарство і право : наук.-прав. журн. / Наук.-дослідн. Ін-т приватного права і підприємництва НАПрН України; ТОВ «Гарантія». – К., 2012. – № 12 (204). – С. 57–60.
95. Корецкий В.М. Избранные труды : в 2 кн. / В.М. Корецкий ; АН УССР. Ин-т государства и права ; редкол. : В.Н. Денисов (гл. ред.) и др. – К. : Наук. думка, 1989. – Кн. 1. – 344 с.
96. Косова О.Ю. Семейно-правовое регулирование отношений по предоставлению содержания членам семьи : дисс. …д-ра юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О.Ю. Косова. – М., 2005. – 386 с.
97. Косова О.Ю. Субъектный состав соглашения об уплате алиментов / О.Ю. Косова // Рос. юстиция. – 2002. – № 12. – С. 24–25.
98. Кравчук Н.В. Конвенция о правах ребенка ООН как инструмент защиты семейных прав ребенка в России / Н.В. Кравчук // Государство и право. – 2006. – № 4. – С. 48–53.
99. Лазарев Л.В. Иностранные граждане (правовое положение) / Л.В. Лазарев, Н.И. Марышева, И.В. Пантелеева. – М. : Российское право, 1992. – 320с.
100. Леанович Е.Б. Международное частное право : учеб. пособ. / Е.Б. Леанович. – М. : ИВЦ Минфина, 2008. – 360 с.
101. Левківський Б. Юридична природа договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно / Б. Левківський, Є. Виговська // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 6. – С. 61–64.
102. Липець Л.В. Врегулювання шлюбних та подібних відносин законом і договором : монограф. / Л.В. Липець. – К. : ДП «НВЦ «Пріоритети», 2013. – 220 с.
103. Луговская А. Исполнение судебных решений о взыскании алиментов / А. Луговская // Сов. Юстиція. – 1970. – № 23. – С. 10–11.
104. Лукашук И.И. Международное право : особенная часть : учеб. для студ. юрид. ф-тов. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 517 с.
105. Лукашук И.И. Механизм международно-правового регулирования (системный подход) / И.И. Лукашук. – М. : Изд-во БЕК, 1975. – 176 с.
106. Лунц Л.А. Курс международного частного права. Особенная часть / Л.А. Лунц. – М. : Юридическая литература, 1975. – 499 с.
107. Луць В.В. Договір як регулятор цивільних відносин / В.В. Луць // Право України. – 2012. – № 9. – С. 19–25.
108. Лялина Н.В. Содержание, осуществление и защита прав родителя, проживающего отдельно от ребенка, в Российской Федерации и Соединенных Штатах Америки : автореф… дис. канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Н.В. Лялина. – М., 2006. – 29 с.
109. Майданик Р.А. Система ризикових зобов’язань у цивільному прав України / Р.А. Майданик // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 6. – С. 36–43.
110. Майданик Р.А. Цивільне право як сфера приватного права України / Р.А. Майданик // Приватне право : наук. журн. : дод. до юрид. журн. «Право України» / ред. журн. «Право України». – К., 2013. – № 1. – С. 65–80.
111. Марышева Н.И. Семейные отношения с участием иностранцев: правовое регулирование в России / Н.И. Марышева. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 328 с.
112. Масевич М.Г. Основания возникновения алиментных обязательств / М.Г. Масевич // Правовые вопросы семи и воспитания детей. – М., 1968. – С. 89–97.
113. Маслов В.Ф. Имущественные отношения в семье (Научно-практический комментарий действующего семейного законодательства и практика его применения). – 2 изд. / В.Ф. Маслов. – Х. : Вища школа, 1974. – 185 с.
114. Матвеев Г.К. Вопросы советского коллизионного семейного права / Г.К. Матвеев // Правоведение. – 1972. – № 2. – С. 99–105.
115. Матвеев Г.К. Международное частное право / Г.К. Матвеев. – К. : Вища школа, 1983. – 162 с.
116. Матвеев Г.К. Международное частное право : учеб. пособ. / Г.К. Матвеев ; под общ. ред. проф. Г.К. Матвеева. – К. : «Вища школа», 1985. – 176 с.
117. Матвеев Г.К. Об институте фактического воспитания чужих детей / Г.К. Матвеев. – М., 1968. – С. 97–101.
118. Медведев Д.А. Новый Гражданский кодекс Российской Федерации: вопросы кодификации / Д.А. Медведев // Кодификация российского частного права / под ред. Д.А. Медведева. – М., 2008. – С. 5–34.
119. Менгер А. Новое учение о государстве / А. Менгер ; пер. Р. Маркович. – СПб. : Книгоиздательство «Голос». – 1902. – 279 с.
120. Никитина В.П. Алименты по советскому семейному праву : учеб. пособ. / В.П. Никитина. – Саратов : Саратовский юрид. ин-т, 1967. – 135 с.
121. Онищенко Н.Н. Становление и развитие источников советского права на Украине. АН УССР. / Н.Н. Онищенко ; Ин-т государства и права ; отв. ред. Н.И. Козюбра. – К. : Наукова думка, 1988. – 108 с.
122. Пацева Л.И. Обязательства по содержанию несовершеннолетних детей : автореф. ...канд. юрид. наук : спец. 12.712 «Гражданское право и гражданский процесс» / Л.И. Пацева ; Министерство юстиции СССР Всесоюзный исслед. ин-т сов. законодательства. – М., 1972. – 25 л.
123. Пергамент А.И. Алиментные обязательства по советскому праву / А.И. Пергамент. – М. : Госюриздат, 1951. – 168 с.
124. Про зменшення розміру аліментів : Ухвала ВСУ / Судова палата у цивільних справах Верховного Суду : від 12.12.2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ligazakon.ua.
125. Пергамент А.И. Вопросы разрешения дел о взыскании алиментов в международном частном праве / А.И. Пергамент // Очерки международного частного права. – М., 1963. – С. 99–102.
126. Пергамент А.И. Родительские права и обязанности / А.И. Пегамент // Ленинские идеи и новое законодательство о браке и семье. – Саратов, 1969. – С. 27–33.
127. Підопригора О.А. Римське право / О.А. Підопригора, Є.О. Харитонов. – К. : Юрінком Інтер. – 2006. – 512 с.
128. Покровская А.В. Соглашение о праве, применимом к частноправовым отношениям, осложненным иностранным элементом : автореф. дис.. …канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / А.В. Покровская ; Ин-т законодательства и сравн. правоведения при правительстве Рос. Федерации. – М., 2006. – 29 с.
129. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права / И.А. Покровский. – М. : Статут (в серии «Классика российской цивилистики»), 1998. – 353 с.
130. Пшеничнюк Д.В. Колізійний принцип тісного зв’язку у міжнародному приватному праві : автореф. дис. …канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право». – К., 2011. – 24 с.
131. Попко В.В. Уніфікація норм міжнародного приватного права в рамках Гаазької конференції : монограф. / В.В. Попко. – К. : Вид.-поліграф. центр «Київський університет», 2007. – 358 с.
132. Попко В.В. Ціна образи / В.В. Попко // Український юрист. – К. : Юридична практика, 2011. – № 9. – С. 12–14.
133. Порєва Л. Способи оплати аліментів на дітей / Л. Порєва // Вісник прокуратури. – 2006. – № 3. – С. 110–115.
134. Примак В. Підстави і умови виникнення аліментних зобов’язань за новим Сімейним кодексом України / В. Примак // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 66–74.
135. Пухан Иво. Римское право (базовый учеб.) / Иво Пухан, Мирьяна Поленак-Акимовская ; пер. с македонского проф. В.А. Томсинова и Ю.В. Филиппова ; под ред. проф. В.А. Томсинова. – М. : Изд-во ЗЕРЦАЛО, 2000. – 448 с.
136. Пчелинцева Л.М. Семейное право России : учеб. для вузов / Л.М. Пчелинцева. – М. : Изд-во Норма-Инфра, 2004. – 688 с.
137. Рабец А.М. Право собственности на алименты (из нормотворческого опыта Украины) / А.М. Рабец // Международное публичное и частное право. – 2008. – № 1. – С. 44–46.
138. Рабец А.М. Юридическая обязанность супругов по