Якимчук Світлана Олексіївна. Виконання судових рішень як частина судового розгляду

Краткое описание

Якимчук Світлана Олексіївна. Виконання судових рішень як частина судового розгляду.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Нац. юрид. ун-т ім. Ярослава Мудрого. - Харків, 2015.- 240 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

ЯКИМЧУК СВІТЛАНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 347.952

ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ
ЯК ЧАСТИНА СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Комаров Вячеслав Васильович
кандидат юридичних наук, професор

Харків – 2014
ЗМІСТ
Перелік умовних позначень 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ТА МОДЕЛІ ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ…….….….....14
1.1 Історико-правовий нарис виконання судових рішень……….……………14
1.2 Інституалізація виконавчого провадження у цивільному судочинстві……………………………………………………………………….28
1.3 Концепції виконавчого провадження та його місце у структурі
цивільного судочинства…………...………………………..........................…...48
1.4 Моделі примусового виконання судових рішень ...……….…………........75
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………94

РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМИ ВИКОНАННЯ СУДОВИХ РІШЕНЬ В КОНТЕКСТІ ПРИНЦИПУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА ТА ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД……………………………….…98
2.1 Принцип верховенства права: процесуальний аспект….………….…..….98
2.2 Законна сила та здійсненність судового рішення ………………………113
2.3 Процесуальна форма ефективного виконання судових рішень ………...126
2.4 Захист інтересів стягувача, боржника та держави у виконавчому провадженні…….………………………………………………………………146
2.5 Захист права на виконання судового рішення у розумний строк: порівняльно-правовий аспект…………………………………….……………168
Висновки до розділу 2 …………………………………………………………179
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……………………………..……187

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЄКПЛ – Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод
ЄСПЛ – Європейський суд з прав людини
КАСУ – Кодекс адміністративного судочинства України
ЦК – Цивільний кодекс України
ЦПК 1963 р. – Цивільний процесуальний кодекс України 1963 р.
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України 2004 р.
абз. – Абзац
гл. – Глава
п. – Пункт
підп. – Підпункт
розд. – Розділ
ст. – Стаття
ч. – Частина

ВСТУП
Актуальність теми. Відповідно до ч. 1 ст. 55 та ч. 4 ст. 124 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, а судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. Ці основоположні положення кореспондуються зі ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, що визначає обов’язок держави забезпечити кожній особі, права та свободи якої порушені, ефективні засоби правового захисту, а також п. 1 ст. 6 Європейскої конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в інтерпретації практики Європейського суду з прав людини. Отже, ефективнісь системи виконання судових рішень є і науковою, і прикладною проблемою, без вирішення якої неможливо забезпечити і конституційні, і міжнародно – правові гарантії доступу до правосуддя. В межах виконавчого провадження здійснюється реальний захист прав, свобод та законних інтересів суб’єктів правових відносин, а належний рівень практики виконавчого провадження сприяє підвищенню довіри до судової влади, ефективності судової влади та дії права в цілому.
Практика виконавчого провадження, разом з тим, свідчить про те, що система виконання судових рішень є малоефективною та фактично відсутня система контролю за діяльністю державної виконавчої служби. Показовим є і той факт, що Європейський суд з прав людини досить часто констатує наявність порушень права на справедливий судовий розгляд через невиконання судових рішень. Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Півень проти України» Суд нагадав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 ЄКПЛ, також захищає і виконання остаточних та обов’язкових судових рішень, які в країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін. Більш того, він підкреслив, що невиконання судових рішень з огляду на те, що відсутні відповідна нормативна база, бюджетні кошти, не може бути виправданим [1].
Виконавче провадження – великий сегмент юстиціарної практики. Згідно зі статистичними даними до державної виконавчої служби у 2013 р. надійшло 5311607 виконавчих документів, відмовлено у відкритті виконачого провадження – 561129, підлягало примусовому виконанню виконавчих документів – 7723746, але усього завершено виконанням 4754528 документів [2].
22 травня 2013 р. відбулися парламентські слухання на тему: «Про стан виконання судових рішень в Україні» [3]. На цих слуханнях порушувалися питання про доцільність запровадження служби моніторингу колізій та прогалин у законодавстві, яка б напрацьовувала пропозиції для їх усунення, законодавчого врегулювання відповідальності за невиконання рішень, інституційної спроможності уповноважених на виконання рішень органів, якості судових рішень, які підлягають примусовому виконанню, про повернення Державної виконавчої служби до системи органів судової влади та вдосконалення системи виконання судових рішень.
Для вирішення окремих проблем виконаня судових рішень, в тому числі у зв’язку з необхідністю дотримання державою своїх міжнародних забовязань, 5 червня 1912 р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набрав чинності з 1 січня 2013 р., і передбачив гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів. Цей Закон став певним кроком з точки зору додаткових гарантій виконання судових рішень, одначе він не вирішив усіх проблем. І тому цілком очевидно, що проблема виконання судових рішень залишається вкрай актуальною.
Проблематика виконання судових рішень і виконавчого провадження разгорталась та досліджувалась протягом багатьох десятирічь. Одначе у даний час особливо важливими є дослідження проблем виконавчого провадження у контексті гармонізації практики виконавчого провадження щодо вимог ЄКПЛ та практики ЄСПЛ і забезпечення права на справедливий судовий розгляд. І тому очевидна певна недооцінка природи виконавчого провадження у системі судового захисту. Теорія виконавчого провадження відставала від практики ЄСПЛ, вдаючись до догматичного тлумачення чинного процесуального законодавства, і не у повній мірі адекватно реагувала на потреби теоретичного, концептуального осмислення аспектів імплементаціїї ЄКПЛ у практику виконавчого провадження та відбиття міжнародних (європейських) стандартів виконання. Це стало помітним на фоні політики Ради Європи та Комісії з ефективності правосуддя і того прогресу щодо уніфікації стандартів виконання у маштабі Ради Європи та Європейського Союзу. Мова йде про Рекомендацію Rec (2003) 17 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо примусового виконання від 9 вересня 2003 р., а також Керівні принципи CEPEJ щодо більш ефективної реалізації існуючої рекомендації Ради Європи по захисту прав від 9-10 грудня 2009 р., які покладені в основу політики розвитку практики виконавчого провадження, а також декілька Регламентів Ради ЄС з питань виконання судових рішень.
Підвищена значущисть проблеми виконавчого провадження у аспекті дослідження його концептуальних засад визначається і тим, що у найближчий час очікується більш інтенсивний розвиток теорії виконавчого провадження з точки зору створення світових стандартів виконавчого провадження у звя’зку з розробкою та обговоренням проекту Глобального кодексу примусового виконання, розробленого Міжнародним союзом судових виконавців, і який, за задумом розробників, має носити характер модельного правового акту, якій мав би однакове застосування до держав з різними правовими системами.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого у межах Державних цільових програм «Проблеми вдосконалення організації та діяльності суду й правоохоронних органів» (державна реєстрація № 0106 U 002293, 2006-2010 р.р.) та «Судова влада: проблеми організації та діяльності» (державна реєстрація № 0111 U 000957, 2011-1015 р.р.).
Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є розробка авторської концепції виконавчого провадження як процедури цивілістичного процесу і частини судового розгляду у парадигмі права на справедливий судовий розгляд, передбаченого п. 1 ст. 1 ЄКПЛ, та практики ЄСПЛ щодо його застосування. Відповідно до мети поставлені наступні завдання:
- визначити етапи становлення виконавчого провадження у контексті розвитку законодавства і цивільного судочинства з точки зору взаємозалежності та тенденцій у правовому регулюванні;
- охарактеризувати наявні теорії виконавчого провадження з огляду на фундаменталізацію прав людини відповідно до принципу верховенства права;
- теоретично осмислити субсидіарний вплив ЄКПЛ та практики ЄСПЛ на сферу цивільних прав і обов’язків у контексті права на справедливий судовий розгляд і виконання судового рішення як частини судового розгляду;
- виявити існуючі моделі виконавчого провадження та їх ефективність з огляду на гарантії реального виконання судових рішень, урівноваження прав та обов’язків сторін виконавчого провадження та гарантій агентів виконавчого провадження;
- обґрунтувати теоретичну ідею щодо права на справедливий судовий розгляд та права на виконання судового рішення як самостійного об’єкта судового захисту.
Об'єктом дослідження є інституційний механізм розгляду цивільних справ та реалізації судових рішень у категоріях типології цивільної процесуальної форми як ситеми процесуальних проваджень, стадій та процесуальних режимів в умовах імплементації ЄКПЛ та практики ЄСПЛ в національний правопорядок щодо конвенційного права на справедливий судовий розгляд.
Предметом дослідження є виконання судових рішень як частина судового розгляду в контексті вимог п. 1 ст. 6 ЄКПЛ та практики ЄСПЛ.
Методи дослідження. В основу роботи покладені загально наукові і спеціальні методи наукових досліджень – історичний, діалектичний, системний, структурно-функціональний, анализу, синтезу, порівняльно-правовий, анализу статистических даних та деякі інші. Використання цих методів дозволило всебічно і комплексно дослідити проблему, зробити певні теретичні узагальнення і сформулювати науково-практичні висновки.
Історичний метод використовувався при дослідженні генезису виконавчого провадження та інстанційної структури системи виконання судових рішень. Діалектичний метод дозволив дослідити проблему виконання судового рішення та виконавчого провадження в контексті єдності та відмінностей, форми та змісту в загальному механізмі ефективної реалізації права на справедливий судовий розгляд в рамках єдиного процесу судового правозастосування. Системний та структурно-функціональний методи застосовувалися при дослідженні типологічної характристики цивільної процесуальної форми як системи процесуальних проваджень, стадій, процесуальних режимів та інтерпретації конвенційного права на справедливий судовий розгляд як права на власне судовий розгляд і права на справедливий «післясудовий» розгляд, що відбиває сучасні стандарти і європейські підходи до ефективного виконання. Порівняльно-правовий метод дослідження використовувався при дослідженні законодавства різних держав, для зіставлення національного права і практики ЄСПЛ.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше доліджується проблема виконання судових рішень як частина судового розгляду в аспекті європейської традиції та практики ЄСПЛ. Результати, що виносяться на захист, характеризуються науковою новизною і полягають у наступному.
Вперше:
 запропоновано новий теоретичний підхід щодо осмислення виконавчого провадження як частини судового розгляду в аспекті реалізації конвенційного права на справедливий судовий розгляд ( п. 1 ст. 6 ЄКПЛ ) та практики ЄСПЛ щодо його тлумачення. Основоположна ідея цього підходу полягає в розумінні єдності міжнародно-правових актів про права людини, фундаменталізації права на справедливий судовий розгляд і суттєвому розширенні сфери юстиціарного розуміння захисту цивільних прав і обов’язків як предмета конвенційного регулювання поза межами формально судового розгляду, що призводить, по суті, до об’єктивного формування самостійного сегмента інтеграційного юстиціарного правопорядку в національних системах судового захисту, дозволяє подолати традиційний підхід до судового процесу, який до недавнього часу обмежувався виключно судом та ухваленням судових рішень, та визнати виконавче провадження ключовим елементом ефективності судової системи.
 відстоюється юстиціарна, тобто процесуальна, концепція виконавчого провадження, яка ґрунтується на запропонованому теоретичному положенні, а також допустимості в науково-прикладному значенні урівняння права на суд та механізму захисту права як інтегральної сукупності національних та наднаціональних норм та стандартів. Така допустимість і можливість випливають з контексту тлумачення п. 1 ст. 6 ЄКПЛ, оскільки ЄСПЛ виводить право кожного вимагати від держави захисту порушеного права, встановлення гарантій ефективності механізму захисту прав і права на справедливий судовий розгляд;
 доктринально осмислена унікальна практика ЄСПЛ щодо застосування до виконавчого провадження п. 1 ст. 6, ст. 13 ЄКПЛ та ст. 1 Протоколу № 1 до неї і не поглинання скарг однієї іншою відповідно до зазначених статей, яка свідчить про нові аспекти використання ефективних засобів правового захисту стосовно виконавчого провадження та забезпечення права на справедливий судовий розгляд в цілому, і як субсидіарний фактор має сприяти імплементації ЄКПЛ та практики ЄСПЛ у національний правопорядок;
 при дослідженні моделей виконавчого провадження обґрунтовано теоретичне положення щодо відносної самостійності проблеми організації діяльності органів примусового виконання судових рішень і виконавчого провадження. Однак ці органи не можуть розглядатися як складова частина виконавчої влади, що відповідно до предмета дисертаційного дослідження є принциповим для оцінки існуючих концепцій виконавчого провадження в аспекті статусу агентів виконання судових рішень (держані виконавці, судові пристави, судді – виконавці, приватні виконавці, приватні пристави тощо), оскільки виконавче провадження функціонально залежне від судової влади, відбиває інтереси правосуддя, що реалізується в порядку цивільного судочинства, і розширює розуміння підходу до права на справедливий судовий розгляд;
 на основі порівняльно-правового дослідження стану законодавств окремих країн, практики застосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та практики ЄСПЛ доводиться, що право на виконання судового рішення в розумний строк має розглядатися не лише як процесуальне право, але й як таке, що підлягає самостійному захисту.
Удосконалено наукові положення щодо:
 розуміння виконання судових рішень у структурі судового правозастосування як процесуального провадження, а не стадії цивільного судочинства, що адекватно відтворює практику ЄСПЛ та співвідношення категорій «частина судового розгляду» та «стадія цивільного судочинства», виходячи із того, що відповідно до загальної теорії цивільного процесуального права цивільне судочинство – комплексна система процесуальних проваджень, процесуальних стадій та процесуальних режимів, а процесуальні провадження як правозастосовчі цикли відбивають предметну характеристику судочинства, його вертикально та горизонтально інтегруючу структуру;
 змістовно-функціональних аспектів інтерпретації принципу верховенства права до сфери права на справедливий судовий розгляд і, зокрема, права на виконання судового рішення у розумний строк, зважуючи на те, що законна сила судового рішення визначається предметом судового розгляду, правовими вимогами, що підлягають примусовому виконанню, та здійсненністю судового рішення як наслідки набрання рішенням законної сили в контексті принципу верховенства права;
 інструментів захисту прав та інтересів учасників виконавчого провадження, які головним чином зводились до існуючих форм контролю за діяльністю державних виконавців та видам юридичної відповідальності, і пропонується розглянути систему астренту, сурогатного виконання при дотриманні принципу мінімальних стандартів правового захисту, введення імунітету певних видів майна від стягнення, правил про мінімальні гарантії прав боржника, які повинні знаходитися у балансі з дотриманням прав стягувача з метою досягнення цілей виконавчого провадження і правосуддя в цілому.

Набули подальшого розвитку теоретичні положення щодо:
 ефективності виконавчого провадження з точки зору його процесуальної форми, індикаторів ефективності виконавчого провадження як факторів, від яких вона залежить: статус, рівень підготовки агентів виконання; контроль за їх діяльністю; строки здійснення виконавчих дій та застосування заходів примусового виконання; порядок встановлення ліквідності майна; детальність юридичних процедур, здійснення тих чи інших виконавчих дій тощо;
 обов’язковості і здійсненності судового рішення та їх взаємнозалежності в контексті того розуміння, що обов’язковість стосується загальноправової дії судового рішення і є передумовою здійсненності, а остання визначає правову дію судового рішення стосовно спірних правовідношень (предмета судового розгляду) та їх суб’єктів і потребує певних процедур реалізації.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використанні:
– у науково-дослідних цілях – для подальшого дослідження питань системи виконання судових рішень та виконавчого провадження як частини судового розгляду у аспекті імплементації міжнародних стандартів виконання в умовах взамодії та взаємозалежності національного та наднаціонального правопорядків;
– у правотворчій роботі – при розробці й прийнятті нормативних актів, що спрямовані на забезпечення ефективності процесуальної форми виконавчого провадження;
– у правозастосуванні – для оптимізації діяльності державної виконавчої служби і судових органів, підвищення рівня професіоналізму практики виконавчого провадження і судової системи;
– у навчальному процесі – при підготовці підручників і навчальних посібників, у викладанні навчальних курсів з процесуальних галузей права, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні й практичні висновки дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого», на наукових конференціях: 1) міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (Хмельницький, листопад 2009 р.); 2) міжнародній науковій конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (Хмельницький, листопад 2010 р.); 3) всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2011 року» (Харків, листопад 2011 р.); 4) ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрями реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (Харків, грудень 2011р); 5) міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті професора О. А. Пушкіна «Методологія дослідження проблем цивільного права та процесу» (Харків, травень 2012 р.); 6) І міжнародній науково-практичній конференції «Перспективы скоординированного социально-экономического развития России и Украины в общеевропейском контексте» (Москва, жовтень 2012 р.); 7) всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2012 року» (Харків, листопад 2012 р.); 8) круглому столі «Проверка судебных решений в гражданском процессе Украины и России» (Харків, березень 2013 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідження, знайшли відображення в пятнадцяти наукових публікаціях: семи статтях у фахових виданнях та тезах восьми доповідей на наукових конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації вирішене наукове завдання, яке полягає в розробці авторської концепції виконавчого провадження як процедури цивілістичного процесу і частини судового розгляду в парадигмі права на справедливий судовий розгляд, передбаченого п. 1 ст. 1 ЄКПЛ, та практики ЄСПЛ щодо його застосування. Результати проведених досліджень дали можливість сформулювати такі основні висновки.
1. Історико-правова типологізація системи виконання судових рішень та відповідно – теоретичних концепцій виконавчого провадження стала підставою для висування, що ключовою проблемою у пошуку оптимальної системи виконання судових рішень залишається питання про співвідношення судової влади і органів виконання.
2. Принципово важливим для оцінки еволюції законодавства про виконавче провадження є те, що уявлення про систему виконання та виконавче провадження у процесуальній теорії так чи інакше складалися відповідно до пануючого у свій час загального праворозуміння. У цьому відношенні є фактом наявність принципово різних підходів до правового регулювання системи виконання судових рішень у добу до і після судової реформи 1864 р., радянський та пострадянський періоди. Для останнього характерним стало розуміння права у контексті ліберальних цінностей з огляду на право як на один із найважливіших факторів сприяння соціальному прогресу, а також як міру свободи і рівності, що відображає панівні уявлення про справедливість. І тут очевидним стає системний вплив п. 1 ст. 6 ЄКПЛ на механізм захисту прав людини, оскільки право на справедливий судовий розгляд з точки зору обов’язків держави щодо дотримання конвенційних прав стосується не лише формально судових гарантій, але й системи правового захисту в цілому, а також виконання судових рішень.
3. Юстиціарна (процесуальна) концепція виконавчого провадження, яка відстоюється у дисертації, засновується на ідеї розширення юстиціарності сфери правового регулювання, тобто розширенні сфери приватного права, що визначається субсидіарним характером ЄКПЛ, а також на теоретичному положенні щодо конструкції цивільного процесу, який у структурно-функціональному аспекті складається з процесуальних проваджень та стадій, виходячи з інстанційності здійснення цивільного судочинства та виконавчого провадження (виконання судових рішень) як частини судового розгляду. Така конструкція адекватно відтворює об’єкт та предмет дисертаційного дослідження та практику ЄСПЛ у зв’язку із застосуванням п. 1 ст. 6 ЄКПЛ щодо забезпечення справедливості судочинства у сфері цивільних прав та обов’язків і дозволяє розглядати цивільний процес як певний правозастосовчий цикл, який поєднує розгляд справи по суті, ухвалення судових рішень та виконання судових рішень, як цивілістичну процедуру.
4. Для оптимізації правового регулювання відносин у сфері примусового виконання судових рішень не можна обмежитись тільки подоланням колізій та прогалин у законодавстві про державну виконавчу службу та виконавче провадження. Ці зміни мають носити більш глибокий характер і у їх основу мають бути покладені принципи, що містяться у Рекомендації Rec (2003) 17 2003 р. Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо примусового виконання, а також Керівних принципах для ефективного застосування існуючих рекомендацій Ради Європи по захисту прав (постанова ЄКЕП з виконання), які прийняті Європейською комісією з ефективності правосуддя 9-10 грудня 2009 р.
5. Систему виконання судових рішень слід оцінювати з огляду на реальну ефективність виконання судових рішень. При тому форми організації діяльності агентів виконання, тобто моделі виконання судових рішень, безпосередньо не визначають процедури виконавчого провадження, а в умовах низької ефективності виконавчого провадження слід впроваджувати змішану модель виконання судових рішень. Крім того, виходячи з природи виконавчого провадження, удосконалення законодавства про виконавче провадження має бути зорієнтовано на те, що організаційно виконавча служба має стати частиною судової влади.
6. Щодо ефективності процесуальної форми виконання судових рішень, то вона практично має скеровуватись на вирішення наступних проблем: вдосконалення законодавства; забезпечення балансу інтересів боржника та кредитора; уникнення надмірної кількості правових засобів, багато з яких призводять до перегляду справ та послідовним передачам до нижчих судів; достатнього фінансування системи виконання; професійності персоналу та інфраструктури; уникнення привілейованого становища держави та державних організацій-боржників, що робить виконання складним, неможливим або надмірно тривалим тощо.
7. Для забезпечення балансу інтересів стягувача та боржника у виконавчому провадженні і виходячи із того, що у виконавчому провадженні можливе зловживання не лише з боку боржника, а й стягувача своїми процесуальними правами, мають існувати мінімальні стандарти захисту прав боржника, що відбивають неприпустимість в принципі заходів особистого впливу на боржника у випадку об’єктивної неможливості виконання ним вимог виконавчого документа, можливість застосування лише правового примусу, а також імунітет певних видів майна від стягнення, у випадках, передбачених законом.
8. Принциповим моментом при теоретичній характеристиці виконавчого провадження як частини судового розгляду у розумінні практики ЄСПЛ є питання співвідношення суто судового розгляду, тобто формально судового розгляду, з точки зору того, що формально судовий розгляд та виконання судового рішення у виконавчому провадженні є горизонтально інтегруючими структурами цивільного процесу і вони процедурно і функціонально мають відбивати інтереси правосуддя.
9. Чинний Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не вирішує всіх проблем у сфері виконання судових рішень, а тому не може розглядатися як остаточне вирішення проблеми забезпечення ефективних засобів правового захисту права на виконання рішень у розумний строк, що зумовлює необхідність подальшого вдосконалення правового регулювання даного питання у аспекті того доведеного положення, що право на виконання судового рішення у розумний строк може бути самостійним об’єктом правового захисту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» [Електрон. ресурс] // Офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/19618.
2. Звіт про роботу органів державної виконавчої служби за 2013 рік [Електрон. ресурс] // Офіційний веб-сайт Державної виконавчої служби України. – Режим доступу: http://dvs.gov.ua/i_upload/zvit.xls.
3. Про парламентські слухання 22 травня 2013 року [Електрон. ресурс] // Урядовий портал: єдиний веб-портал органів виконавчої влади України. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id= 246359385& cat_id=244828973.
4. Заворотько П. П. До історії законодавства про виконання судових рішень [Текст] / П. П. Заворотько // Проблеми правознавства. – К., 1967. – Вип. 7. – С. 176–184.
5. Голубев В. М. История развития исполнительного производства в России до Соборного уложения 1649 г. [Текст] / В. М. Голубев, О. В. Исаенкова // Уголовное судопроизводство. – М.: Юрист, 2009, № 3. – С. 33–38.
6. Изварина А. Ф. Исполнение судебного решения судом должно быть неотъемлемой частью судебной защиты [Текст] / А. Ф. Изварина // Арбитражный и гражданский процесс. – 2006. – № 9. – С. 38–40.
7. Зезюлина Т. А. Организационно-правовые основы становления и функционирования института судебных приставов в России (1864 - 1917 гг.): [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Т. А. Зезюлина. – Владимир, 2006. – 23 с.
8. Голубев В. М. Очерки по истории судебных приставов России [Текст] / В. М. Голубев. – М., 2007. – 168 с.
9. Захаров В. В. Будет исполнено! Организационно-правовые основы становления и функционирования института судебных приставов в дореволюционной России (1864 - 1917 гг.) [Текст] / В. В. Захаров. – Курск, 2007. – 323 с.
10. Ярков В. В. Небюджетная организация исполнительного производства: за и против [Текст] / В. В. Ярков // Актуальные проблемы гражданского права и процесса / отв. ред. Д. Х. Валеев, М. Ю. Челышев. – Вып. 1. – М.: Статут, 2006. – С. 332–350.
11. Науменко О. Історія виникнення та становлення інституту виконавчого провадження [Текст] / О. Науменко // Вісник Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юридичні науки. – № 77-78. – 2007. – С. 49–53.
12. Пастухов В. П. Законодавство про виконання судових рішень у дореволюційній Росії [Текст] / В. П. Пастухов // Вісник Київського університету. Серія права. – 1969. – № 10. – С.84–91.
13. Пастухов В. П. История законодательства об исполнении судебных решений в Украинской ССР [Текст] : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.15 / В. П. Пастухов; КГУ. – К., 1970 – 21 с.
14. Бадалова О. С. Державна виконавча служба за часів Київської Русі [Текст] / О. С. Бадалова // Наукові праці. Державне управління: наук.-метод. журнал. – Вип. 202. – Том 214. – 2013. – С. 88–92.
15. Фурса С. Я. Виконавче провадження в Україні [Текст] : навч. посібник / С. Я. Фурса, С. В. Щербак. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.
16. Малышев К. И. Исторический очерк конкурсного процесса [Текст] / К. И. Малышев. – С.-Пб.: Тип. т-ва «Общественная польза», 1871. – 460 с.
17. Шершеневич Г.Ф. Курс торгового права [Текст] / Г. Ф. Шершеневич. – С.-Пб., 1912. – Т.4. – 596 с.
18. Свирин Ю. А. Исторический аспект исполнительного производства [Текст] / Ю. А. Свирин // Адвокат. – № 2. – 2010. – С. 87–92.
19. Свирин Ю. А Исполнительное производство и трансгрессия исполнительного права [Текст] : монография / Ю. А. Свирин. – М.: Изд-во Оверлей. Астра-Полиграфия, 2009. – 232 с.
20. Воронов Е. Н. Проблемы периодизации истории органов принудительного исполнения в России [Текст] / Е. Н. Воронов // История государства и права. – 2009. – № 10. – С. 11–14.
21. Стеценко Н. С. Інститут судових приставів за судовою реформою 1864 року в Україні [Текст] : дис. … канд. юрид. наук. : 12.00.01 / Н. С. Стеценко. – Х., 2012. – 285 с.
22. Заворотько П. П. Виконання судових рішень в Українській РСР (історико-правовий нарис) [Текст] / П. П. Заворотько, В. П. Пастухов. – К.: Видавниче об’єднання «Вища школа»,1973. – 215 с.
23. Пашук А. Й. Суд і судочинство на лівобережній Україні в ХVІІ-ХVІІІ ст. (1648-1782) [Текст] / А. Й. Пашук. – Львів: Вид-во Львівського університету. – 1967. – 179 с.
24. Історія держави і права зарубіжних країн [Текст]: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Л. М. Маймескулов, Д. А. Тихоненко, В. В. Россіхін, С. І. Власенко; за ред. Л. М. Маймескулова. – Х.: Право, 2011. – 520 с.
25. Історія держави та права України [Текст]: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / В. Д. Гончаренко, В. М. Єрмолаєв, Є. О. Румянцев; за ред. В. Д. Гончаренко. – Х. : Право, 2013. – 704 с.
26. Новгородская судная грамота [Текст] // Российское законодательство X - XX веков. – Т. 1. – М., 1984. – С. 304–308.
27. Самохвалов С. В. Судебные приставы допетровской Руси (Очерк истории института судебных приставов в XII - XVII вв.) [Текст] / С. В. Самохвалов. – М., 2002. – 87 с.
28. Герберштейн С. Записки о московитских делах [Текст] / С. Герберштейн. – С.-Пб., 1908. – 383 с.
29. Хрестоматія з історії держави і права України [Текст] : навч. посіб. / за ред. В. Д. Гончаренка; [3-е вид., перероб. та допов.]. – К. : Ін Юре, 2003. – 800 c.
30. Юридична енциклопедія : в 6 т. [Текст] / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: «Укр. Енцикл.», 1998. – Т.1 : А–Г. – 672 с.
31. Історія держави і права України [Текст] : підручник. У 2 т. / за ред. В. Я.Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 2003. – Т. 1. – 656 с.
32. Кобилецький М. Магдебурзьке право в Україні ( ХІV – перша половина ХІХ століття) : історико-правове дослідження [Текст] / М. Кобилецький. – Л.: Паїс, 2008. – 406 с.
33. Тищик Б. Копне судочинство в Україні та особливості його здійснення (ХІV – ХVШ ст.) [Текст] / Б. Тищик, М. Бедрій // Право України. – 2010. – № 1. – С. 68–75.
34. Дядиченко В. А. Нариси суспільно – політичного устрою Лівобережної України кінця ХVП – початку ХVШ ст. [Текст] / В. А. Дядиченко. – К.: Вид-во АН УРСР, 1959. – 532 с.
35. Екатерина I Алексеевна О поручении подушнаго сбора Воеводам с отставными Штаб-офицерами, о подчинении их Губернаторам, о принесении жалоб на Губернаторов в Сенат, о поселении полков при городах, об уменьшении штатов и о разбирательстве Губернаторам и Воеводам в судных и розыскных делах Синодскаго ведомства крестьян прикащиков и прочаго звания людей, кроме духовных : Именный, состоявшийся в Верховном Тайном Совете : [Указ] № 5033, 15 марта 1727 г. [Текст] / Екатерина І // Российская империя. Полное собрание законов Российской Империи c 1649 года. – Т. 7. – 1723–1727 гг. – С.-Пб. : Печатано в Типографии II Отделения Собственной Его Императорского Величества Канцелярии, 1830. – С. 758–761.
36. Устав Благочиния или Полицейский 1782 г. [Текст] // Полное собрание законов Российской Империи. – Т. XXI. (1781-1783). – С.-Пб., 1830. – № 15379. – С. 461–488.
37. Глушаченко С. Б. История развития исполнительного производства в России до февраля 1917 г. [Текст] / С. Б. Глушаченко, В. В. Фролов, В. В. Гриб // История государства и права. – 2002. – № 4. – С. 2–5.
38. Смыкалкин А. От реформы Екатерины ІІ к реформе 1964 года [Текст] / А. Смыкалкин // Российская юстиция. – 2001. – № 3. – С. 39–42.
39. Сперанский М. М. Обозрение исторических сведений о Своде законов [Текст] / М. М. Сперанский. – С.-Пб., 1833. – 200 с.
40. Правова система України: історія, стан та перспективи [Текст] : у 5-ти томах / Ред. кол. В. Я. Тацій та ін. – Т. 1. Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України. – Х.: Право, 2008. – 728 с.
41. Развитие русского права во второй половине ХІХ – начале ХХ века [Текст] / Отв. ред. Б. А. Скрипилев. – М., 1997. – 368 с.
42. Козюбра М. І. Принципи верховенства права і правової держави: єдність основних вимог [Текст] / М. І. Козюбра // Наукові записки НаУКМА: Юрид. науки – Т. 64. – С. 3–9.
43. Покровская А. Ю. Право собственности на землю сквозь призму православных тради¬ций [Електрон. ресурс] / А. Ю. Покровская. – Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/doc313p0/instrum3957/item3958.html.
44. Устав гражданского судопроизводства 1864 г. [Текст] / Сост. Л. П. Рошковский. – С.-Пб.: Типография М. М. Стасюлевича, 1884. – 758 с.
45. Вербловский Г. Движение русского гражданского процесса, изложенное на одном примере [Текст] / Г. Вербловский // Журнал гражданского и уголовного права. – Кн. 8. – С.-Пб., 1882. – С. 65-80.
46. Штейнберг А. Применима ли ст. 681 Устава гражданского судопроизводства к исполнительному производству? [Текст] / А. Штейнберг // Вестник права. – 1901. – № 2–3. – С. 170–178.
47. Шимановский М. В. Об исполнении судебного решения [Текст] / М. В. Шимановский. – Казань, 1870. – 92 с.
48. Энгельман И. Е. Учебникъ рускаго гражданскаго судопроизводства [Текст] / И. Е. Энгельман. – [изд-е 2 исправл. и дополн]. – Юръев. – 1904. – 459 c.
49. Скомороха Л. В. Державна виконавча служба: історія і сучасність [Текст] / Л. В. Скомороха // Право України. – 2002. – № 8. – С. 94–98.
50. Малышев К. Курс гражданского судопроизводства [Текст] / К. Малышев. – Т.2. – С.-Пб., 1875. – 364 с.