Іванова Світлана Миколаївна. Визнання недійсним правочину як спосіб захисту цивільних прав та інтересів за законодавством України

Краткое описание

Іванова Світлана Миколаївна. Визнання недійсним правочину як спосіб захисту цивільних прав та інтересів за законодавством України.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.03, Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака. - К., 2014.- 232 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ф. Г. БУРЧАКА

На правах рукопису

ІВАНОВА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

УДК 347.132:347.9

ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ПРАВОЧИНУ ЯК СПОСІБ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
доктор юридичних наук,
старший науковий спіробітник
ГРИНЯК АНДРІЙ БОГДАНОВИЧ

Київ – 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………………3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ I. ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ПРАВОЧИНУ В СИСТЕМІ СПОСОБІВ ЗАХИСТУ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ 12
1.1. Загальнотеоретична характеристика способів захисту цивільних прав та інтересів за законодавством України 12
1.2. Правова характеристика визнання правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності в системі способів захисту цивільних прав та інтересів 31
Висновки до розділу 1 57
РОЗДІЛ II. ПРАВОВА ПРИРОДА НЕДІЙСНОГО ПРАВОЧИНУ ..60
2.1. Поняття недійсності правочину 60
2.2. Види недійсності правочину 83
2.3. Правові підстави нікчемності правочину 108
2.4. Правові підстави оспорюваності правочину 125
Висновки до розділу 2 157
РОЗДІЛ III. ПРАВОВІ НАСЛІДКИ ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ ПРАВОЧИНУ 160
3.1. Правова природа та застосування реституції внаслідок визнання правочину недійсним 160
3.2. Правова характеристика відшкодування завданих збитків та моральної шкоди як наслідків визнання правочину недійсним 187
Висновки до розділу 3 203
ВИСНОВКИ 206
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ГК України – Господарський кодекс України
КК України – Кримінальний кодекс України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні
правопорушення
НЦУ – Німецьке цивільне уложення
ЦК РФ – Цивільний кодекс Російської Федерації
ЦК України – Цивільний кодекс України
ЦПК України – Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП
Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена тим, що визнання правочинів недійсними є одним з найбільш поширених способів захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів особи. Недарма закріплені у ЦК України новели значною мірою стосувалися системи способів захисту цивільних прав та інтересів загалом та визнання правочину недійсним зокрема. У зв’язку з цим постає проблема системного взаємозв’язку визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності. Ця проблема може бути вирішена лише в контексті системного аналізу способів захисту цивільних прав та інтересів, а також правової характеристики такого способу захисту як визнання правочину недійсним.
Закріплені у ЦК України новели значною мірою стосувалися системи способів захисту цивільних прав та інтересів. Розвиток приватної автономії знаходить своє вираження у встановленні визнання недійсним правочину як самостійного способу захисту цивільних прав та інтересів. У зв’язку з цим постає проблема системного взаємозв’язку визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності. Ця проблема може бути вирішена лише в контексті системного аналізу способів захисту цивільних прав та інтересів, а також правової характеристики такого способу захисту як визнання правочину недійсним.
У зв’язку із закріпленням законодавцем поняття недійсності правочину, встановленням підстав недійсності (нікчемності та оспорюваності правочину, постала необхідність переосмислення теоретичних розробок, що стосуються доктринального тлумачення згаданих законодавчих дефініцій та вироблення шляхів їх удосконалення на законодавчому рівні. Аналіз таких теоретичних розробок необхідний для однозначного розуміння категорій, що характеризують визнання недійсним правочину, встановлених в ЦК України.
З огляду на це, особливе місце при вирішенні вищевказаних правових проблем відводиться судовій практиці, оскільки суди не виробили єдиного та сталого підходу до їх вирішення, про що свідчить неоднозначна практика вирішення судами справ про недійсність правочинів і застосування наслідків їх недійсності, а також відсутність чітких роз’яснень з цього приводу у постановах пленумів вищих судових органів, зокрема постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р.
Теоретична складність та надзвичайне практичне значення проблеми зумовлюють те, що питання визнання недійсним правочину знаходили своє місце в фундаментальних дослідженнях вчених-цивілістів дореволюційного періоду, зокрема Ю. М. Барона, Б. Віндшейда, Д. І. Мейєра, Д. Д. Грімма, М. Л. Дювернуа, Н. Растєряєва, І. А. Покровського, Ф. К. Савін’ї, В. І. Синайського, В. М. Хвостова, П. П. Цитовича, Г. Ф. Шершеневича та інших.
Важливе методологічне значення для дисертаційного дослядження мали праці вчених, що сформували сучасну доктрину цивільного права. Так, особливого значення для дослідження набули праці вчених радянського періоду розвитку цивільного права та сучасних українських цивілістів: Ч. Н. Азімова, С. С. Алексєєва, О. А. Беляневич, Д. В. Бобрової, Т. В. Боднар, В. І. Борисової, І. А. Безклубого, М. І. Брагінського, В. А. Васильєвої, О. М. Вінник, М. А. Гурвіча, О. В. Гутнікова, А. Б. Гриняка, В. В. Джуня, О. В. Дзери, С. Ф. Демченка, А. С. Довгерта, Д. В. Дождєва, О. С. Іоффе, Н. С. Кузнєцової, О. О. Кота, О. Д. Крупчана, В. В. Луця, Р. А. Майданика, Є. О. Мічуріна, Н. М. Мироненко, С. О. Погрібного, С. С. Потопальського, Я. В. П’янової, Н. В. Рабинович, Я. М. Романюка, З. В. Ромовської, В. Г. Ротаня, О. М. Садикова, М. М. Сібільова, К. І. Скловського, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Ю. К. Толстого, Д. О. Тузова, К. А. Флейшиць, Р. Й. Халфіної, Є. О. Харитонова, Ф. С. Хейфець, В. П. Шахматова, Я. М. Шевченко, Н. Д. Шестакової Р. Б. Шишки, та інших. А також зарубіжних вчених-правознавців як Є. Годеме, Р. Жапьо І. Пухан, М. Поленак-Акімовської, Ч. Санфіліппо, Я. Шапп та багатьох інших.
Проте, незважаючи на значну кількість робіт, теоретичні засади яких доцільно застосовувати в дослідженні інституту визнання правочину недійсним, поза увагою вчених-цивілістів залишаються особливості визнання правочину недійсним як способу захисту цивільних прав та інтересів. Тобто на сьогодні в українській юридичній літературі відсутнє комплексне монографічне дослідження проблем визнання недійсним правочину як способу захисту цивільних прав та інтересів, що й зумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено Вченою радою Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України 27 березня 2013 року (протокол № 3). Дисертаційну роботу виконано в межах науково-дослідної роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака Національної академії правових наук України на тему «Правове забезпечення стабільності цивільного обороту» (номер державної реєстрації 0113U001121).
Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає у формуванні концептуальних підходів, спрямованих на удосконалення механізму цивільно-правового регулювання відносин при визнанні правочину недійсним як способу захисту цивільних прав, інтересів та застосування наслідків його недійсності в їх системному взаємозв’язку.
Відповідно до поставленої мети в дисертаційній роботі формулюються такі задачі:
– визначити зміст поняття «право на захист цивільних прав та інтересів» та на основі цього здійснити системний аналіз способів захисту цивільних прав та інтересів;
– дослідити та розкрити поняття і сутність недійсності правочину і виокремити основні ознаки, властиві цьому правовому явищу;
– здійснити правову характеристику визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності, визначити особливості їх застосування щодо захисту законних інтересів;
– з’ясувати специфіку правових підстав нікчемності та оспорюваності правочину і на цій основі провести їх розмежування;
– визначити правову природу та особливості застосування реституції як правового наслідку визнання недійсним правочину;
– визначити підстави відшкодування завданих збитків та моральної шкоди як наслідків недійсності правочину, провести розмежування суміжних правових категорій;
– виробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення і підвищення ефективності захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів шляхом застосування такого способу їх захисту як визнання правочину недійсним.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, пов’язані з визнанням правочину недійсним та застосуванням наслідків його недійсності як способу захисту цивільних прав та інтересів.
Предметом дослідження є визнання недійсним правочину як спосіб захисту цивільних прав та інтересів, відповідне національне законодавство України та нормативно-правові акти інших держав, судова та нотаріальна практика, теоретико-методологічні положення та концептуальні підходи щодо юридичної природи недійсного правочину як передумови застосування захисту цивільних прав та інтересів у вигляді визнання недійсним правочину та застосування наслідків його недійсності.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження у роботі використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Серед основних теоретико-правових методів у дисертації особливо широко використовувався формально-догматичний метод, що дозволило виділити найважливіші юридичні конструкції інституту визнання недійсним правочину, здійснити їх загально-правову інтерпретацію та отримати найважливіші результати дослідження (підрозділ 1.1). При дослідженні норм українського та зарубіжного законодавства використовувалися історико-правовий та порівняльно-правовий (компаративістський) методи дослідження, що дозволило виявити генезис правових конструкцій інституту визнання недійсним правочину (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4). Системний метод використовувався для встановлення взаємозв’язків різних способів захисту цивільних прав та інтересів і визначення особливостей застосування визнання недійсним правочину та наслідків його недійсності в їх взаємодії (підрозділ 1.2, 3.2). З’ясування поняття і правової природи реституції здійснювалося з використанням аналітико-синтетичного методу (підрозділ 3.1). Метод моделювання використовувався для формулювання відповідних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства України та практики його застосування (висновки).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше у вітчизняному цивільному праві дослідженні визнання недійсним правочину як способу захисту цивільних прав та інтересів в їх системному взаємозв’язку.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
Вперше:
1) обґрунтовано видову приналежність до такого родового поняття як визнання права таких способів захисту цивільних прав та інтересів як визнання правочину недійсним, визнання правочину дійсним, визнання факту існування правовідносин між сторонами, визнання факту відсутності правовідносин;
2) обґрунтовано, що в ЦК України передбачена можливість оспорення як нікчемного, так і оспорюваного правочину як у юрисдикційній, так і в неюрисдикційній формі на основі інституту відмови від правочину, за винятком неможливості односторонньої відмови від двостороннього правочину;
3) запропоновано для правочинів, вчинених під впливом обману, насильства, внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною, закріпити загальну вказівку на можливість відмовитися від двостороннього правочину в іншому порядку, ніж він був вчинений (у односторонньому порядку), оскільки інша сторона знає про невідповідність волі та волевиявлення контрагента;
4) доведено, що винятковими випадками встановлення безумовної нікчемності правочину є недотримання обов’язкової письмової форми укладання правочинів, що порушують публічний порядок або ж обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки. Всі інші види нікчемних правочинів запропоновано вважати умовно нікчемними, оскільки щодо них встановлена можливість їх конвалідації;
5) обґрунтовано самостійність вимоги про визнання недійсним правочину, яка може пред’являтися в одному цивільному процесі разом із вимогою про застосування наслідків визнання недійсним правочину або без неї.
Удосконалено:
6) поняття недійсного правочину як дію особи, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, настання яких заперечується з підстав, передбачених законодавством;
7) поняття конвалідації нікчемних правочинів, під яким слід розуміти надання судом такому нікчемному правочину юридичної сили з моменту його вчинення за умови дотримання вимог, встановлених ч. 2 ст. 218 ЦК України, та за відсутності інших підстав для його нікчемності;
8) наукову позицію про те, що закріплення в ЦК України юридичного механізму надання правочину юридичної чинності (конверсія, санація або конвалідація правочину) не дозволяє застосовувати теорію сутності недійсного правочину як правопорушення до норм чинного цивільного законодавства;
9) аргументи щодо розмежування недійсного правочину та неправомірних дій, у зв’язку з якими відбувається відшкодування збитків у подвійному розмірі. Останнє потрібно розглядати як додатковий (субсидіарний) вплив, який існує поряд із двосторонньою реституцією, поверненням безпідставно набутого чи збереженого майна, доходів від такого майна та витрат на його утримання, процентів за безпідставне одержання чи збереження грошей або незалежно від них.
Дістало подальшого розвитку:
10) положення, що позов про визнання дійсним нікчемного правочину потрібно кваліфікувати як правоперетворюючий позов, тобто позов про зміну правовідношення. Натомість позов про визнання недійсним нікчемного правочину слід кваліфікувати як позов про визнання, що спрямований на встановлення факту відсутності суб’єктивних прав та обов’язків;
11) теза, що навіть у випадках, коли предметом правочину є індивідуально-визначена річ, сторона правочину може витребовувати це майно через реституційну вимогу (позову про реституцію). Реституція індивідуально-визначеної речі не може розглядатись як обмежена віндикація, оскільки при виконанні реституційного зобов’язання не враховується добросовісність володільця речі – сторони правочину;
12) теза про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди опікунові недієздатної фізичної особи або членам її сім’ї за умови, що дієздатна особа вчинила правочин, знаючи про психічний розлад або недоумство другої сторони, або могла припустити такий її стан, але при цьому правочин вчинений на користь цієї недієздатної фізичної особи.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані:
 у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальших науково-теоретичних досліджень інститутів правочину і захисту цивільних прав та інтересів;
 у правотворчій діяльності – як теоретичне підґрунтя удосконалення вітчизняного цивільного законодавства для визначення і уточнення категорій інституту визнання правочину недійсним;
 у правозастосовчій діяльності судових та інших юрисдикційних органів при вирішенні спорів, пов’язаних із визнанням недійсним правочину та застосуванням наслідків його недійсності;
 у навчальному процесі під час викладання дисциплін «Цивільне право України» та «Договірне право України», а також при підготовці відповідної навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації практичного характеру з удосконалення цивільного законодавства, що містяться в дисертації, були обговорені на засіданнях відділу проблем приватного права НДІ приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України, а також отримали апробацію у виступах автора на: науковому семінарі молодих вчених «Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту» (м. Харків, 14–15 вересня 2001 р.); міжнародному круглому столі «Законодательная дефиниция: логико-гносеологические, политико-юридические, морально-психологические и практические проблемы (м. Чернівці, 21–23 вересня 2006 року); всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми української цивілістики», присвяченій 20-й річниці заснування Національної академії правових наук України (м. Івано-Франківськ, 28–29 червня 2013 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені у 9 публікаціях, зокрема, в п’яти наукових статтях, що віднесені до переліку фахових для юридичних наук України, одній – у фаховому науковому періодичному виданні іншої держави, а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, спрямованого на удосконалення механізму визнання недійсним правочину як способу захисту цивільних прав інтересів та застосування наслідків його недійсності в їх системній характеристиці і формування на цій основі теоретичних висновків та практичних пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства України.
1. Доведено, що система способів захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів не є тотожною переліку способів захисту цивільних прав та інтересів встановлених законом. Система способів захисту цивільних прав та інтересів розкривається з позицій уповноважених та зобов’язаних суб’єктів захисту, способів захисту, які можуть ними застосовуватись та встановленого законом порядку, в якому можуть застосовуватись способи захисту цивільних прав та інтересів.
2. Встановлено, що двоелементна градація способів захисту цивільних прав та інтересів на «юрисдикційні» та «неюрисдикційні (способи самозахисту)» не може охопити всю сукупність способів захисту. Запропоновано двоелементну класифікацію замінити на трьохелементну, до третього підрозділу класифікації повинні входити способи захисту, які можуть бути реалізовані як за допомогою юрисдикційних органів, так і самим уповноваженим суб’єктом (відшкодування збитків, сплата неустойки тощо).
3. Встановлено, що право на захист особи як самостійне суб’єктивне цивільне право полягає у можливісті вчинення власних дій суб’єктом права, а саме самостійно вживати заходи стосовно зобов’язаної особи, спрямовані на усунення перешкод в здійсненні регулятивного суб’єктивного права і поновлення його в попередньому стані. Можливість вимагати вчинення чужих дій полягає у зверненні особи до юрисдикційних органів із вимогою про застосування примусових заходів щодо зобов’язаної особи.
4. Доведено, що як механізм самозахисту цивільних прав та інтересів можна використати застосування конструкції відмови від правочину, передбаченого ст. 214 ЦК України. У вказаній статті ЦК України не має обмежень щодо відмови від правочину залежно від його дійсності: тобто сторони можуть відмовитись як від дійсного, так і від недійсного правочину.
5. Встановлено, що в ЦК України закріплено розуміння поняття захисту суб’єктивних прав в контексті застосування положень «теорії заходів» та «теорії діяльності» (ст. 16, 19 ЦК), оскільки законодавець розуміє захист як загальну функцію, яка здійснюється компетентними органами шляхом застосування передбаченої законом системи засобів правоохоронного характеру з врахуванням можливості самозахисту цивільних прав та інтересів.
6. Доведено, що основна відмінність способів захисту цивільних прав від цивільно-процесуальних засобів захисту полягає у матеріально-правовому характері вимог звернених до порушника цивільних прав, що спрямовані на відновлення становища, яке існувало до порушення суб’єктивного права або на усунення перешкод в здійсненні суб’єктивного права.
7. Встановлено, що визнання правочину недійсним є самостійним способом захисту цивільних прав та інтересів судом. Це пояснюється тим, що визнання права як спосіб захисту цивільних прав може розглядатись як родове поняття, що охоплює собою такі видові поняття як визнання (наявності) права, визнання правочину недійсним, визнання правочину дійсним, визнання факту існування правовідносин між сторонами, визнання факту відсутності правовідносин тощо.
8. Встановлено, що охоронні правовідносини можуть виникати не тільки у зв’язку із судовим провадженням, але й за домовленістю сторін. В рамках охоронних правовідносин на підставі договору сторін може відбуватись визнання договору, укладеного під впливом помилки (ст. 229 ЦК), недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення права і відшкодування шкоди. У випадку визнання недійсним правочину (як нікчемного, так і оспорюваного) в порядку відмови від правочину, доведено, що реституційне зобов’язання виникає автоматично, якщо сторони не встановили у договорі інші наслідки. При цьому слід брати до уваги зміст ч. 4 ст. 216 ЦК України, якою забороняється змінювати за домовленістю сторін правові наслідки недійсності нікчемного правочину.
9. Доведено, що загальна вказівка на можливість відмовитися від двостороннього правочину в іншому порядку ніж він був вчинений, тобто у односторонньому порядку, повинна засосовуватись саме для правочинів вчинених під впливом обману, насильства, внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони із другою стороною. Такий односторонній порядок може реалізовуватись у формі позасудового звернення про оспорення правочину. Такий односторонній правочин повинен вчинятись у письмовій формі та нотаріально посвідчуватись. Запропоновано законодавчо передбачити процедуру доведення до відома контрагента про вчинення та зміст такої заяви. Визнання правочину недійсним самими сторонами із застосуванням конструкції відмови від правочину буде мати характер самозахисту порушених цивільних прав та інтересів.
10. Встановлено, що позов про визнання недійсним оспорюваного правочину має характер позову про визнання, так само як позов про визнання недійсним нікчемного правочину. Основним підтвердженням правової природи позову про визнання недійсним оспорюваного правочину є те, що в чинному цивільному законодавстві України не проводиться ніякої різниці стосовно правових наслідків визнання недійсним як оспорюваного, так і нікчемного правочину. Натомість правоперетворючий характер буде мати позов про визнання дійсним нікчемного правочину.
11. Запропоновано під недійсним правочином розуміти дію осіб, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, настання яких заперечується з підстав передбачених цивільним законодавством. Обгрунтовано потребу у розмежовуванні правочину як правомірної дії та обставини у зв’язку з якими відшкодовуються збитки, в тому числі і в подвійному розмірі та моральна шкода. Під неправомірними запропоновано розуміти дії під впливом яких вчиняється правочин, вони можуть переслідуватись в кримінальному порядку і за їх вчинення може наставати кримінально-правова відповідальність, але сам правочин до його оспорення буде зберігати свою юридичну силу і породжувати правові наслідки, внаслідок того, що з точки зору цивільного права має місце правомірна дія.
12. Обгрунтовано, що поняття нікчемності правочину, сформульоване у ч. 2 ст. 215 ЦК України, породжує значну кількість правозастосовчих проблем щодо наслідків недійсності правочину, та запропоновано виключити таке формулювання нікчемності правочину із ст. 215 ЦК України. Доведено, що це саме той випадок, коли певне положення виривається із контексту відповідної теорії і подальше його тлумачення зводить нанівець саму теорії розмежування нікчемних та оспорюваних правочинів.
13. Встановлено, що суд, приймаючи рішення про визнання правочину недійсним, виходить з того чи має місце порушення цивільних прав та інтересів учасників цивільних правовідносин. Особа, заявляючи про недійсність правочину або вимагаючи визнати правочин дійсним, використовує своє право на захист своїх цивільних прав та інтересів. Категорії «нікчемності» та «оспорюваності» правочину знаходять своє вираження лише через конструкцію визнання правочину недійсним.
14. Доведено, що недотримання обов’язкової письмової форми, що має наслідком нікчемність правочину, разом із юридичними складами правочину, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК) та правочину, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 27 ЦК) є виключними випадками встановлення безумовної нікчемності недійсного правочину. Всі інші склади нікчемних правочинів передбачених нормами ЦК України можна вважати умовно нікчемними, оскільки щодо них встановлена можливість їх конвалідації.
15. Виявлено неузгодженість законодавчих підходів до встановлення правових наслідків вчинення правочину неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності та вчинення правочину фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності. Законодавець в ч. 2 ст. 222 ЦК до осіб уповноважених на оспорення правочину відносить заінтересованих осіб, а в ч. 2 ст. 223 ЦК України – лише піклувальника. Тобто прослідковується законодавча неузгодженість між ч. 2 ст. 222 ЦК та ч. 2 ст. 223 ЦК України. Зважаючи на це, запропоновано редагувати ч. 2 ст. 223 ЦК України вказівкою на те, що такий правочин може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованих осіб (до яких пропонуємо відносити сторони правочину, їх правонаступників, батьків (усиновлювачів) та піклувальників).
16. Встановлено, що реституція разом із віндикацією та кондикцією відноситься до такого загального способу захисту цивільних прав та інтересів як відновлення становища, яке існувало до порушення права. Саме наявність спільних рис є підставою для постановки питання про те, що реституція не є спеціальним (чи окремим) наслідком недійсності правочину, на реалізацію якого пред’являється спеціальний вид позовних вимог – вимога про повернення одержаного на виконання недійсного правочину.
17. Запропоновано послідовно розмежовувати реституцію та віндикацію саме із позицій захисту цивільних прав та інтересів, оскільки умовою задоволення віндикаційного позову є добросовісність набувача майна, передання майна неуповноваженою особою за оплатним правочином, наявність майна в натурі у володінні відповідача. Наслідки недійсності правочину у вигляді реституції застосовуються лише між сторонами правочину, якщо майно передане за недійсним правочином відчужується третій особі – стягується грошове відшкодування.
18. Встановлено, що положення ст. 1212 ЦК України, за яким повернення майна за правочином, визнаним недійсним, є окремим випадком повернення безпідставно набутого майна, нівелює різницю між реституцією і кондикцією, між кондикцією та віндикацією, між неукладеним та недійсним правочином, однак лише в тому випадку, коли вважати за можливе застосування позову про повернення безпідставно набутого чи безпідставно збереженого майна як самостійного зобов’язання, що виникає внаслідок визнання правочину недійсним. Обгрунтовано, що положення ст. 1212 ЦК України закріплюють існування так званої «генеральної кондикції», сутність якої полягає у можливості застосування правил про безпідставне збагачення субсидіарно у всіх випадках пред’явлення вимог про реституцію, віндикацію, відшкодування шкоди.
19. Обгрунтовано, що відшкодування збитків у подвійному розмірі це «каральний» вплив, який існує поряд із двосторонньою реституцією, поверненням безпідставно набутого чи збереженого майна, доходів від такого майна та витрат на його утримання, процентів за безпідставне одержання чи збереження грошей або незалежно від них.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Т І. [Текст] / М. М. Агарков. – М.: АО «Центр юрИнфоР», 2002. – 490 с.
2. Агарков М. М. Обязательство по советскому гражданскому праву [Текст] / М. М. Агарков. – М. 1940. – 175 c.
3. Алданов Ю. Визнання приватизаційних угод недійсними (законодавчі підстави та судова практика) [Текст] / Ю. Алданов // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 2. – С. 33 – 37.
4. Алексеев С. С. Общая теория социалистического права. Вып. 2. [Текст] / С. С. Алексеев. – Свердловск, 1964. – 226 с.
5. Андрійцьо В. Д. Примусове виконання обов’язку в натурі як спосіб захисту цивільних прав [Текст]: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / В. Д. Андрійцьо. – К., 2004. – 20 с
6. Арефьев Г. П. Понятие защиты субъективного права [Текст] / Г. П. Арефьев // Процессуальные средства реализации конституционного права на судебную защиту. – Калинин, 1982. – С. 13 – 21.
7. Архів Солом’янського районного суду м. Києва. // Справа № 2-1018/08. – 2008 р.
8. Базилевич А. И. Формы защиты субъективных гражданских прав [Текст]: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03/ А. И. Базилевич.– Ульяновск, 2001. – 184 с.
9. Барон Ю. Система римского гражданского права: В 6 кн. / Предисловие кандидата юридических наук В. В. Байбака [Текст] / Ю. Барон. – СПб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2005. – 1102 с.
10. Басин Ю. Г., Диденко А. Г. Защита субъективных гражданских прав [Текст] / Ю. Г. Басин, А. Г. Диденко // Юридические науки.- Вып. 1. –Алма-Ата, 1971. – С. 3 – 11.
11. Безклубий І. А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: монографія [Текст] / І. А. Безклубий. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. – 378 с.
12. Белов В. А. Гражданское право: общая часть: учебник [Текст] / В. А. Белов. – М.: А.О. «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 639 с.
13. Берестова І. Е. Щодо критеріїв розмежування приватних інтересів та публічних інтересів у цивільному праві [Текст] / І. Е. Берестова. – Приватноправове регулювання суспільних відносин: традиції, сучасність, перспектива. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Одеса, 19–20 квітня 2012 року. – К.: ТОВ «Білоцерківдрук», 2013. – С. 110 – 113.
14. Берестова І. Е. Суб’єктивне ставлення контрагентів у зобов’язаннях з безпідставного збагачення [Текст] / І. Е. Берестова // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 12. – С. 17 – 20.
15. Берестова І. Е., Бобрик В. І. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави в підприємницькій діяльності (питання теорії і практики): монографія [Текст] / І. Е. Берестова, В. І. Бобрик / За заг. ред. О. Д. Крупчана. – К.: НДІППіП, 2006. – 150 с.
16. Брагинский М. И. Осуществление и защита гражданських прав. Сделки. Представительство. Доверенность. Исковая давность [Текст] / М. И. Брагинский // Вестник ВАС РФ. – 1995. – № 7. – С. 99 – 113.
17. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положення: [Текст] / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский // Изд. 2-е, испр. – М.: «Статут», 2000. – 848 с.
18. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Общие положення [Текст] / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М.: Статут, 1997. – 681 с.
19. Браніцький О., Шароватова А. Інститут неустойки в господарських правовідносинах: теоретичний і практичний аспекти [Текст] / О. Браніцький, А. Шароватова // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 4. – С. 48 – 52.
20. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность. Очерк теории [Текст] / С. Н. Братусь. – М.: Юрид. лит., 1976. – 215 c.
21. Бутнев В. В. К понятию механизма защиты субъективных прав [Текст] / В. В. Бутнев // Субъективное право: проблемы осуществления и защиты. – Владивосток: Изд-во Дальневосточного ун-та, 1989. – С. 9 – 17.
22. Васильєва В. В. Договір як підстава виникнення цивільно-правового зобов’язання [Текст]: автореф. ... дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / В. В. Васильєва. – К., 2013. – 20 с.
23. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права [Текст] / Е. В. Васьковський / Под ред. B. C. Ем. – М.: Статут, 2003. – 382 с.
24. Венедиктова И. В. Охраняемый законом интерес в гражданском праве: монография [Текст] / И. В. Венедиктова. – Х.: Точка, 2012. – 508 с.
25. Венедиктова І. Форми захисту охоронюваних законом інтересів [Текст] / І. В. Венедиктова // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 10. – С. 26 – 29.
26. Верховець А. А. Про сплату процентів за ст. 625 ЦК України [Текст] / А. А. Верховець // Вісник господарського судочинства – 2005. – № 2. – С. 30 – 34.
27. Вершинин А. П. Способы защиты гражданских прав в суде [Текст]: автореф. дисс. на соискание науч. степени докт. юрид. наук: 12.00.03 / А. П. Вершинин – СПб, 1998. – 56 с.
28. Виндшейд Б. Учебник пандектного права. Том 1. Общая часть. [Текст] / Б. Вишдшейд. – СПб. – Издание А. Гиероглифова и И. Никифорова, 1874. – 358 с.
29. Витрянский В. В. Проблемы арбитражно-судебной защиты гражданских прав учасников имущественного оборота [Текст]: автореф. дисс. на соискание науч. степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.03 / В. В. Витрянский. – М., 1996. – 48 с.
30. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: навч. посіб. [Текст] / Галянтич М. К., Гриняк А. Б., Дрішлюк А. І., Ківалова Т. С. та інші; за ред. М. К. Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624 с.
31. Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 3 (67). – С.4 – 5.
32. Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 8 (72). – С. 10–11.
33. Гавзе Ф. И. Социалистический гражданско-правовой договор [Текст] / Ф. И. Гавзе. – М., 1972. – 168 с.
34. Галянтич М., Дрішлюк А. , Лічман Л. Здійснення та судовий захист суб’єктивних житлових прав. Монографія [Текст] / М. К Галянтич, А. І. Дрішлюк, Л. Г. Лічман / Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва НАПрН України. – Київ–Тернопіль: Підручники і посібники. – 496 с.
35. Годэмэ Е. Общая теория обязательств [Текст] / Пер. с фр. И. Б. Новицкого // Ученые труды ВИЮН / Е. Годэмэ. – Вып. 13. – М., Юриздат, 1948. – 512 с.
36. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе [Текст] / В. М. Горшенев – М.: Юрид. лит, 1972. – 258 с.
37. Гражданское право: В 2 т. Том I: Учебник [Текст] / Отв. ред. проф. Е. А. Суханов. – 2-е изд., пераб. и доп. – М.: Издательство БЕК, 1998. – 816.
38. Гражданское право: учеб.: в 3 т. Т.1. – 4-е изд., перераб. и доп. [Текст] / Н. Д. Егоров, И. В. Елисеев и др.; отв. ред. А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 774 с.
39. Гражданское право: учебник: В 3 т. Т. 3. – 4-е изд., перераб. и доп. [Текст] / Под ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2004. – 784 с.
40. Гражданское прво: учебник для вузов. Часть первая [Текст] / Под общей ред. Т. И. Илларионовой, Б. М. Гонгало, В. А. Плетнева. – М., 1998. – 453 c.
41. Гражданское уложение Германии = Deutsches Burgererliches Gesetzbuh mit Einfuhrungsgesetz: ввод. закон к Гражд. Уложению; пер. с нем. [Текст] / [В. Бергман, введ.,сост. ]; науч. редакторы : А. Л. Маковский [и др.]. – 2-е изд., доп – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 816 с.
42. Грибанов В. П. Осуществление и защита гражданских прав [Текст] / В. П. Грибанов – М.: Статут, 2001. –411 с.
43. Гримм Д. Д. Основы учения о юридической сделке в современной немецкой доктрине пандектного права. Пролегомены к общей теории гражданського права. Том 1. [Текст] / Д. Д. Грим. – Спб. Типографія М. М. Стасюлевича, 1900. – 320 с.
44. Гриняк А. Б. Договірні зобов’язання з виконання робіт в цивільному праві України [Текст]: дис. … док. юрид. наук: 12.00.03 / А. Б. Гриняк. – К., 2013. – 494 с.
45. Гриняк А. Б. Особливості правового регулювання відносин за договорами підряду: монографія [Текст] / Відп. ред. В. В. Луць / А. Б. Гриняк. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2011. – 300 с.
46. Гурвич М. А. Учение об иске (состав, виды): Учебное пособие. [Текст] / М. А. Гурвич. – М., 1981. – 40 с.
47. Гусак М., Данішевська В., Попов Ю. Нікчемні та оспорювані правочини: регулювання за Цивільним кодексом УРСР [Текст] / М. Гусак, В. Данішевська, Ю. Попов // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 3. – С. 81 – 83.
48. Гутников О. В. Недействительные сделки в гражданском праве. Теория и практика оспаривания. [Текст] / О. В. Гутников. – М.: Бератор-Пресс, 2003. – 576 с.
49. Гутников О. В. Недействительные сделки в гражданском праве. Теория и практика оспаривания [Текст] / О. В. Гутников. – М.: Книжный мир. 2005. – 381 с.
50. Гутников О. В. Недействительные сделки в гражданском праве. Теория и практика оспаривания [Текст] / О. В. Гутников. – М.: Бератор-Пресс, 2003. – 576 с.
51. Джунь В. В. До питання про обов’язковість застосування реституції у разі неправозгідності угоди [Текст] / В. В. Джунь // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 4. – С. 165 – 167.
52. Дзера О. В. Підстави та правові наслідки визнання недійсними правочинів (договорів) у підприємницькій діяльності [Текст] / О. В. Дзера // Розробка механізму правового регулювання договірних відносин у підприємницькій діяльності / За ред. академіка АПрН України В. В. Луця. – К.: НДІ приватного права та підприємництва АПрН України, 2009. – С. 20 – 49.
53. Дзера О. В. Правові наслідки анти публічного правочину [Текст] / О. В. Дзера // Проблеми здійснення та захисту суб’єктивних цивільних прав: зб. наук. пр. / НАПрН України, НДІ приват. права і підприємництва; за ред. д-ра юрид. наук, акад. НАПрН України В. В. Луця. – К.: Ред. журн. «Право України», 2013. – С. 8 – 12.
54. Дзера О., Отраднова О. Недійсність правочину за новим Цивільним кодексом України [Текст] / О. В. Дзера, О. О. Отраднова // Юридична Україна. – 2003. – №10. – С. 5–18.
55. Длугош О. І. Недійсність правочинів з дефектами волі [Текст]: автореф. ... дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. І. Длугош. – К., 2013. – 19 с.
56. Длугош О. І. Недійсність правочинів з дефектами волі [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / О. І. Длугош. – К., 2013. – 209 с.
57. Договірне право України. Загальна частина: навч. посіб. [Текст] / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова та ін.: за ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
58. Дождев Д. В. Римское частное право. Учебник для вузов. [Текст] / Под ред. чл. кор-та РАН, проф. В. С. Нерсесянца. – М.: Изд-во ИНФРА М-НОРМА, 1997. – 704 с.
59. Дювернуа Н. Л. Чтения по гражданскому праву. Т. 2: Учение о вещах. Учение о юридической сделке [Текст] / Н. Л. Дювернуа / Под редакцией и с предисловием В. А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2004. – 320 с.
60. Егорова М. А. Признание сделки недействительной на будущее время как способ защиты гражданских прав [Текст] / М. А. Егорова. – Приватноправове регулювання суспільних відносин: традиції, сучасність, перспектива. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Одеса, 19–20 квітня 2012 року. – К.: ТОВ «Білоцерківдрук», 2013. – С. 251 – 254.
61. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06.2006р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
62. Зозуляк О. І. Реалізація цивільної правосуб’єктності юридичних осіб у договірній формі: монографія [Текст] / О. І. Зозуляк. – Івано-Франківськ, Нова зоря. – 2012. – 216 с.
63. Илларионова Т. И. Механизм действия гражданско-правовых охранительных мер. Учебное пособие [Текст] / Т. И. Илларионова // Отв. ред.: Кириллова М. Я. – Свердловск: изд-во Урал. ун-та, 1980. – 76 c.
64. Иоффе О. С. Гражданско-правовая охрана интересов личности [Текст] / О. С. Иоффе // Советское государтво и право. – 1956. – № 2. – С.55 – 66.
65. Иоффе О. С. Избранные труды: В 4 т. Т. II. Советское гражданское право [Текст] / О. С. Иоффе. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 511 с.
66. Иоффе О. С. Избранные труды: В 4 т. Т. III. Обязательственное право [Текст] / О. С. Иоффе. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 837 с.
67. Иоффе О. С. Обязательственное право [Текст] / О. С. Иоффе. – М.: Юрид. лит, 1975.– 880 с.
68. Иоффе О. С. Ответственность по советскому гражданскому праву [Текст] / О. С. Иоффе. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1955. – 310 с.
69. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве [Текст] / В. Б. Исаков. – Москва: Юр. лит.,1984. – 144 с.
70. Каминская П. Д. Основания ответственности по договорным обязательствам [Текст] / П. Д. Каминская // Вопросы гражданского права. Сборник статей. – Изд-во Моск. ун-та, 1957. – С. 56 – 144.
71. Климовська І. Особливості цивільно-правової відповідальності комерційного представника [Текст] / І. Климовська // Юридична Україна. – № 2. – 2009. – С. 52 – 57.
72. Кожухарь А. Н. Проблемы теории и практики права на судебную защиту в исковом производстве [Текст]: дис. на соискание науч. степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.03 / А. Н. Кожухарь – Кишинев, 1990. – 351 c.
73. Коссак В. М. Цивільно-правоаві наслідки порушення письмової форми правочину [Текст] / В. М. Коссак. – Приватноправове регулювання суспільних відносин: традиції, сучасність, перспектива. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, Одеса, 19–20 квітня 2012 року. – К.: ТОВ «Білоцерківдрук», 2013. – С. 240 – 242.
74. Кот А. А. Природа недействительных сделок [Текст] / А. А. Кот // Недействительность в гражданском праве: проблемы, тенденции, практика: сборник статей / Отв. ред. М. А. Рожкова. – М.: Статут, 2006. – С. 96–99.
75. Кот О. Природа недійсних правочинів [Текст] / О. О. Кот // Вісник Академії правових наук України: зб. наук. пр. / редкол. В. Я. Тацій та ін. – Х.: Право, 2009. – № 4 (59). – С. 108 – 118.
76. Красавчиков О. А. Юридические факты в гражданском праве [Текст] / О. А. Красавчиков. – М.: Госюриздат, 1958. – 182 с.
77. Крашениников Е. А., Мотовиловкер Е. Я. Установительное притязание как средство защиты охраняемых законом интересов // Проблемы защиты охраняемых законом интересов / Е. А. Крашениников, Е. Я. Мотовиловкер. – Ярославль, 1980. – С. 1 – 18.
78. Крупчан О. Д., Перепелюк В. Г. Адміністративні процедури на захисті приватних прав осіб: монографія [Текст] / О. Д. Крупчан, В. Г. Перепелюк. – НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010, 206 с..
79. Кучер В. Поняття реституції в контексті нового цивільного законодавства України [Текст] / В. Кучер // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 55 – 59.
80. Луць В. В. Контракти в підприємницькій діяльності: навч. посіб. – 2-е вид., перероб. і допов [Текст] / В. В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 576 с.
81. Луць В. В. Строки і терміни у цивільному праві: монографія [Текст] / В. В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 320 с.
82. Макарчик В. С. Основи римського приватного права. Навчальний посібник [Текст] / В. С. Макарчик . –[2-е вид, дoп.]. – К.: Атака, 2003. – 256 с.
83. Маріц Д. О. Правове регулювання строків у договорах про оплатну реалізацію майна [Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Д. О. Маріц. – К., 2011. – 20 с.
84. Матвеев И.В. Правовая природа недействительных сделок [Текст] / И. В. Матвеев. – М.: ООО «Издательство Юрлитинформ», 2002. – 176 с.
85. Мейер Д. И. Русское гражданское право (в 2-х ч.) [Текст]. По исправленному и дополненному 8-му изд., 1902. Изд. 2-е, испр. / Д. И. Мейер. – М.: «Статут», 2000. – С. 287.
86. Михайлов С. В. Категория интереса в российском гражданском праве [Текст] / С. В. Михайлов. – М.: «Статут», 2002. – 205 с.
87. Мындря Д. И. Недействительность сделок и неправомерность действия [Текст] / Д. И. Мындря // Цивилистические записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 2. – М.: «Статут» – Екатеринбург: Институт частного права, 2002. – С. 419 – 438.
88. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012р. № 296/5. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua /laws/show/z0282-12.
89. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] [Текст] / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. – Т. 1. – К: А.С.К., Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 928 с.
90. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: [В 4 т.] [Текст] / А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань. – Т. 2. – К: А.С.К., Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – 864 с.
91. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2 т. – 5-те вид., перероб. і допов. [Текст] / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – Т. 1. – 832 с.
92. Недбайло П. Е. Система юридических гарантий применения советских правовых норм [Текст] / П. Е. Недбайло // Правоведение. – 1971. – № 3. – С. 44 – 53.
93. Новицкий И. Б. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х томах. Т. 1 [Текст] / И. Б. Новицкий. – М.: Статут, 2006. – 460 c.
94. Новицкий И. Б. Сделки. Исковая давность [Текст] / И. Б. Новицкий. – М.:Госюриздат, 1954. – 245 с.
95. Орач Є. А., Тищик Б. Й. Основи римського приватного права: навчальний посібник [Текст] / Є. М. Орач, Б. Й. Тищик. – Львів: Львівський національний університет, 2000. – 238 с.
96. Особливості захисту суб’єктивних цивільних прав [Текст]: Монографія / За заг. ред. академіків НАПрН України О. Д. Крупчана та В. В. Луця. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2012. – 400 с.
97. Осокина Г. Л. Иск (теория и практика) [Текст] / Г. Л. Осокина. – М.: Городец, 2000. – 192 с.
98. Пocтaнoвa Пленуму Веpхoвнoгo Cуду Укpaїни «Пpo cудoву пpaктику у cпpaвaх пpo визнaння угoд недійcними» від 28 квітня 1978 p. № 3 (втpaтилa чинніcть нa підcтaві Пocтaнoви пленуму ВCУ № 9 від 06.11.2009 p.). – [Електpoнний pеcуpc]. – Pежим дocтупу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v 0003700-78/.
99. Павлов А. А. Присуждение к исполнению обязанности в натуре как способ защиты гражданских прав в обязательственных правоотношениях [Текст] / А. А. Павлов. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 203 с.
100. Павлов А. А. Присуждение к исполнению обязанности в натуре как способ защиты гражданских прав в обязательственных правоотношениях [Текст] / А. А. Павлов. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2001. – 203 с.
101. Пелевин С. М. О критерии разграничения процессуальных форм защиты [Текст] / С. М. Пелевин // Проблемы защиты субъективных прав и советское гражданское судопроизводство. – Ярославль: ЯрГУ, 1979. – С. 119 – 128.
102. Підлубна Т. М. Право на захист цивільних прав та інтересів [Текст]: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т. М. Підлубна. – К., 2009. – 20 с.
103. Підлубна Т. М. Право на захист цивільних прав та інтересів [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Т. М. Підлубна. – К., 2009. – 209 с.
104. Підопригора О. А. Основи римського права: підручник для студентів юридичних вузів та факультетів [Текст] / О. А. Підопригора. – К.: Вентурі, 1997. – 336 с.
105. Підопригора О. А., Харитонов Є. О. Римське право: підручник [Текст] / О. А. Підопригора, Є. О. Харитонов. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512 с.
106. Подколзін І. Загальні засади відшкодування збитків за цивільним законодавством України [Текст] / І. Подколзін // Юридична Україна. – № 12. – 2007. – С. 37 – 43
107. Подколзін І. Загальні засади відшкодування збитків за цивільним законодавством України [Текст] / І. Подколзін // Юридична Україна. – № 9. – 2007. – С. 37 – 43.
108. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права [Текст] / И. А. Покровський / Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. Кафедра гражданского права юрид. факультета (Классика российской цивилистики). – М.: Статут, 1998. – 353 с.
109. Постанова Вищого Господарського Суду України від 17.01.2006 р. № 1/801-2/295 // Єдиний державний реєстр судових рішень. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.court.gov.ua.
110. Постанова Вищого господарського суду України від 25.01.2006. р. по справі № 22-34712 // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – [Електpoнний pеcуpc]. – Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
111. Постанова Вищого Господарського Суду України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.reyestr.court.gov.ua.
112. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р. № 3. [Текст] // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. – № 5. – С. 29.
113. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6.11.2009 р. № 9. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v0009700-09.
114. Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» .№ 3 від 28.04.1978 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/ search/law/judicial/.
115. Потопальський С. С. Правові проблеми розмежування недійсних та неукладених договорів [Текст] / С. С. Потопальський // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 5. – С. 176 – 181.
116. Потопальський С. С. Проблеми правового регулювання недійсності договорів за законодавством України [Текст] / С. С. Потопальський // Вісник господарського судочинства. – 2005. – № 6. – С. 162.
117. Пухан И., Поленак–Акимовская М. Римское право (базовый учебник). [Текст] / И. Пухан, М. Поленак–Акимовская // Перевод с македонского. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. – 448 с.
118. Рабинович Н. В. Недействительность сделок и ее последствия [Текст] / Н. В. Рабинович.– Л.: изд–во ЛГУ, 1960. – 324 с.
119. Разумов К. А. Пороки воли как основание недействительности сделок (сравнительно-правовой анализ и международная унификация) [Текст]: автореф. дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / К. А. Разумов. – М., 1979. – 22 с.
120. Растеряев Н. Недействительность юридических сделок по русскому праву [Текст] / Н. Растеряев. – СПб: Издание А. Гиероглифова и И. Никифорова, 1901. – 137 с.
121. Рішення судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 21.12. 2010 р. по справі № 22-34712 // Єдиний деpжaвний pеєcтp cудoвих pішень. – [Електpoнний pеcуpc]. – Pежим дocтупу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13364050.
122. Ровный В. В. Эвикция: проблемы конкуренции исков и права собственности [Текст] / В. В. Ровный // Правоведение. – 2000. – № 5 – С. 127 – 140.
123. Роз’ясненя Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із визнанням угод недійсними» № 02 – 5/ 111 від 12.03.1999 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v_111800-99.
124. Романюк Я. М. Коментар постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» [Текст] / Я. М. Романюк. – К.: Істина, 2011. – 96 с.
125. Романюк Я. М. Підстави і цивільно-правові наслідки визнання правочину недійсним (на матеріалах судової практики) [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Я. М. Романюк. – К.: 2010. – 217 с.
126. Ромащенко І. Засоби та способи захисту цивільних прав: співвідношення понять [Текст] / І. Ромащенко // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 6. – С. 20 – 23.
127. Ромовская З. В. Проблемы защиты в советском семейном праве [Текст]: автореф. дисс. … док. юрид. наук: 12.00.03 / З. В. Ромовськая. – Харьков, 1987. – 49 с.
128. Ромовська З. В. Українське цивільне право: Загальна частина. Академічний курс. Підручник [Текст] / З. В. Ромовська. – К.: Атіка, 2005. – 560 с.
129. Рущак І. В. Правочини, що порушують публічний порядок, і їх недійсність [Текст]: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / І. В. Рущак. – К., 2012. – 223 с.
130. Рущак І. В. Правочини, що порушують публічний порядок, і їх недійсність [Текст]: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / І. В. Рущак. – К., 2012. – 19 с.
131. Сабикенов С. Некоторые вопросы защиты субъективных прав и охраняемых законом интересов советских граждан [Текст] / С. Сабикенов // Проблемы государства и права. – Вып.9. – М., 1974. – С. 61 – 68.
132. Савиньи Ф. К. Система современного римского права: В 8 т. Т. ІІ [Текст] / Ф. К. Савиньи / Пер. с нем. Г. Жигулина; Под ред. О. Кутателадзе, В. Зубаря. – М.: Статут; Одесса: Центр исследования права им. Савиньи, 2012. – 573 с.
133. Садиков О. Н. Недействительные и несостоявшиеся сделки [Текст] / О. Н. Садиков // Юридический мир. – 2000. – № 6. – С. 7 – 11.
134. Санфилиппо Ч. Курс римского частного права: Учебник [Текст] / Ч. Санфилиппо / Под ред. Д. В. Дождева – М.: Издательство БЕК, 2000. – 400 с.
135. Сидельников Р. Право на самозащиту как «секундарное право» [Текст] / Р. Сидельников // Підприємство, господарство і право. – 2005 – № 6. – С. 42 – 44.
136. Синайский В. И. Русское гражданское право [Текст] / В. И. Синайский. – М.: «Статут», 2002. – 638 с.
137. Сібільов М. М. Загальна характеристика нікчемних правочинів (договорів) [Текст] / М. М. Сібільов // Економіка. Фінанси. Право. – 2007. – № 5. – С. 16 – 22.
138. Скловский К. И. Гражданский спор: Практическая цивилистика [Текст] / К. И. Скловський. – М.: Дело, 2002. – 352 с.
139. Скловский К. И. Собственность в гражданском праве: учеб.-практ. пособие [Текст] / К. И. Скловский. – 2-е изд. – М.: Дело, 2000. – 512 с.
140. Скловский К. И., Ширвис Ю. Последствия недействительной сделки [Текст] / К. И. Скловский, Ю. Ширвис / Закон, 2000, № 5. – С. 108 – 113.
141. Скловський К. И. Гражданский спор: Практическая цивилистика [Текст] / К. И. Скловский. – М.: Дело, 2002. – 352 с.
142. Слободянюк С. О. Цивільно-правове регулювання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно [Текст]: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / С. О. Слободянюк. – К., 2012. – 20 с.
143. Советское гражданское право [Текст] / Под ред. В. Ф. Маслова и А. А. Пушкина. В 2-х ч. Ч.1. – Харьков, 1983. – 462 с.
144. Солом’яний В. Застосування генеральної реституції в сучасному цивільному праві [Текст] / В. Солом’яний // Юридична Україна. – № 9. – 2007. – С. 52 – 57.
145. Спасибо-Фатєєва І. В. Нікчемні правочини та їх наслідки [Текст] / І. В. Спасибо-Фатєєва // Вісник господарського судочинства. – 2004 – № 4. – С. 177 – 184.
146. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту) [Текст]: монографія / Відп. ред. Я. М. Шевченко / Р. О. Стефанчук. – Хмельницький: Вид. Хмельницького ун-ту управління та права, 2007. – 626 с.
147. Стефанчук Р. О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві [Текст]: автореф. дис. док. юрид. наук: 12.00.03 / Р. О. Стефанчук. – К., 2007. – 41 с.
148. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах. 2011 [Текст] / Верхов. Суд України; за заг. ред. А. Г. Яреми; кол. упоряд.: А. Г. Ярема, М. В. Патрюк, Ю. В. Онопченко. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.
149. Сульженко Ю. Форми і способи захисту суб’єктивних цивільних прав та законних інтересів[Текст] / Ю.Сульженко // Право України. – 2005. – № 12. – С. 24 – 27.
150. Тархов В. А. Гражданское право. Общая часть. Курс лекцій [Текст] / В. А. Тархов. – Чебоксары: Чув.кн. из-во, 1997. – 331 с.
151. Теоретичні та практичні аспекти розгляду судами спорів, що виникають із договорів підряду [Текст]: монографія / За заг. ред. академіка НАПрН України В. В. Луця, наук. ред. А. Б. Гриняк. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010. – 320 с.
152. Томчишен С. Підстави для визнання договору неукладеним [Текст] / С. Томчишен // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 24–29.
153. Томчишен С. Способи захисту у разі вчинення правочину з перевищенням або за наявності обмеження компетенції органу та повноважень представництва юридичної особи [Текст] / С. Томчишен // Вісник Акад