Бутрин Наталія Степанівна. Правочин як підстава виникнення та припинення корпоративних прав

Краткое описание

Бутрин Наталія Степанівна. Правочин як підстава виникнення та припинення корпоративних прав.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Київ, 2014.- 207 с.

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

БУТРИН НАТАЛІЯ СТЕПАНІВНА

УДК 347.44

ПРАВОЧИН ЯК ПІДСТАВА ВИНИКНЕННЯ
ТА ПРИПИНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Васильєва Валентина Антонівна
доктор юридичних наук,
професор,
Заслужений юрист України

Івано-Франківськ - 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ I ПОНЯТТЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ ЯК ПРЕДМЕТА ПРАВОЧИНУ 12
1.1. Поняття та зміст корпоративних прав 12
1.2. Суб’єкти корпоративних прав 28
1.3. Корпоративні права як самостійний предмет правочину 48
Висновки до розділу 67
РОЗДІЛ II НАБУТТЯ ТА ПРИПИНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ 69
2.1. Поняття та форми реалізації корпоративних прав 69
2.2. Умови дійсності правочинів із набуття та припинення корпоративних
прав 86
2.3. Порядок набуття та припинення корпоративних прав 106
Висновки до розділу 116
РОЗДІЛ III ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОКРЕМИХ ПІДСТАВ НАБУТТЯ ТА ПРИПИНЕННЯ КОРПОРАТИВНИХ ПРАВ 118
3.1. Купівля–продаж корпоративних прав 118
3.2. Дарування корпоративних прав 136
3.3. Відчуження корпоративних прав за договором міни 150
3.4. Спадкування корпоративних прав 163
Висновки до розділу 180
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………183
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………….…………..186
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АТ – акціонерне товариство;
ВАСУ – Вищий арбітражний суд України;
ВГСУ– Вищий господарський суд України;
ВСУ – Верховний Суд України;
ГКУ – Господарський кодекс України;
КСУ – Конституційний Суд України;
КТ – командитне товариство;
НКЦПФР – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
ПАТ – публічне акціонерне товариство;
ПрАТ – приватне акціонерне товариство;
ПТ – повне товариство;
ТДВ – товариство з додатковою відповідальністю;
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю;
ЦКУ – Цивільний кодекс України;

ВСТУП

Актуальність дослідження. Динамічний розвиток корпоративних правовідносин в Україні передбачає необхідність приділення належної уваги правовій регламентації таких відносин зі сторони законодавця.
Однак, як на доктринальному, так і на законодавчому рівнях, увага в основному приділяється правовому регулюванню здійснення корпоративних прав. Що ж до питання набуття та припинення корпоративних прав, то воно майже не досліджується, крім того, законодавець також не приділив цьому належної уваги.
З огляду на те, що корпоративне законодавство України знаходиться на складному етапі свого розвитку, пов’язаним із соціально-економічним становищем нашої держави, на сьогодні не існує системного та єдиного застосування норм, які регулювали б сектор корпоративних правовідносин. Саме ці прогалини у чинному законодавстві України породжують низку корпоративних спорів, пов’язаних із набуттям та припиненням корпоративних прав.
Досить часто неоднакове застосування норм законодавства має наслідком численну кількість судових справ у господарських судах з приводу визнання тих чи інших правочинів недійсними.
На жаль, саме відсутність спеціального регулювання окремих видів правочинів щодо розпорядження корпоративними правами у чинному Цивільному кодексі України зумовлює неналежне регулювання відносин, пов’язаних із виникненням та припиненням корпоративних прав.
Зважаючи на наявну в Україні кількість суб’єктів господарювання, а відтак, стрімкий розвиток корпоративних правовідносин, законодавцю необхідно враховувати досвід зарубіжних країн і наближення чинного законодавства України до міжнародних стандартів.
Тому подальше вдосконалення національного законодавства потребує як теоретичного осмислення актуальних проблем, так і практичного вирішення питань набуття та припинення корпоративних прав на підставі правочину.
Зазначене вище зумовлює необхідність підходу проведення комплексного дослідження особливостей набуття та припинення корпоративних прав на підставі вчинення правочину.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять праці таких відомих вчених-правників у галузі корпоративного права та договірного права як: М. Л. Бєлкіна, В. А. Васильєвої, О. М. Вінник, В. В. Луця, Т. В. Кашаніної, Н. С. Глусь, В. І. Добровольського, О. Р. Кібенко, Ю. О. Заіки, В. М. Кравчука,
А. В. Зеліско, С. В. Томчишена, І. Б. Саракун, І. В. Спасибо-Фатєєвої,
О. С. Швиденка, В. С. Щербини, В. Л. Яроцького, С. С. Кравченко,
Н. С. Кузнєцової, М. В. Оприско, В. М. Махінчука, В. А. Бєлова,
Н. В. Єсауленка, А. А. Герц, та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі цивільного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в межах теми науково-дослідної роботи «Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0110U001557). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника 30 грудня 2008 року (протокол № 5).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у формуванні системного наукового підходу до розуміння правочину як підстави набуття та припинення корпоративних прав, виробленні науково-практичних висновків і практичних рекомендацій щодо подальшого удосконалення законодавчих положень, які регулюють порядок вчинення та виконання правочинів щодо відчуження корпоративних прав.
Досягнення вищезазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких задач:
• визначити поняття та зміст корпоративних прав;
• встановити суб’єктний склад корпоративних прав;
• окреслити особливості корпоративних прав як самостійного предмета правочину;
• встановити поняття та визначити форми реалізації корпоративних прав;
• встановити умови дійсності правочинів із набуття та припинення корпоративних прав;
• розкрити особливості порядку набуття та припинення корпоративних прав;
• розкрити особливості набуття та припинення корпоративних прав за договорами купівлі-продажу, дарування та міни;
• дослідити особливості спадкування корпоративних прав як одностороннього правочину.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку із набуттям та припиненням корпоративних прав на підставі правочину.
Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції та теорії, нормативно-правові акти України і практика їх застосування, зарубіжне законодавство, що стосується правочину як підстави набуття та припинення корпоративних прав.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети і задач у дослідженні було використано загальнонаукові та спеціальні наукові методи пізнання правових явищ, а саме : порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, діалектичний тощо. Діалектичний метод використовується при дослідженні правових явищ корпоративного права та договірного права в їх взаємозв’язку та взаємообумовленості. Зокрема, було з’ясовано сутність поняття «корпоративне право», виявлено взаємозв’язки між набуттям і припиненням корпоративних прав на підставі правочину (підрозділи 1.1, 2.3). Формально-логічний метод дав змогу сформулювати низку суджень, понять і висновків на основі емпіричного матеріалу, судової практики, зокрема поняття правочину щодо відчуження корпоративних прав (підрозділ 2.2). Структурно-функціональний метод використовувався при класифікації корпоративних прав за критерієм їхньої оборотоздатності (підрозділ 1.3). Сукупність правочинів, які є підставою набуття та припинення корпоративних прав, досліджувалась за допомогою системного методу (розділ 3). Метод прогнозування застосовувався при виявленні недоліків чинного цивільного та корпоративного законодавства, в тому числі щодо понять окремих цивільно-правових договорів (наприклад, договір міни) та виявленні шляхів удосконалення нормативно-правового регулювання правочину як підстави набуття і припинення корпоративних прав (підрозділи 3.3, 3.4).
Наукова новизна обумовлена тим, що вперше проведено комплексне дослідження правочину як підстави виникнення та припинення корпоративних прав, а також правового регулювання корпоративних правовідносин, які пов’язані із виникненням та припиненням корпоративних прав на підставі вчинення правочину шляхом укладення окремих видів договорів.
Новизну одержаних результатів відображено в низці таких наукових положень, які виносяться на захист :
уперше:
1) з’ясовано, що оборотоздатність корпоративних прав визначається не лише законом, а також: а) локальними корпоративними актами (статутом, засновницьким договором тощо); б) корпоративними правочинами; в) корпоративним договором; г) договорами, що опосередковують перехід майнових прав;
2) класифіковано умови дійсності правочинів щодо набуття та припинення корпоративних прав за критерієм виду джерела, якими вони встановлені, на: а) загальні, які є обов’язковими для всіх правочинів; б) визначені спеціальним законодавством або установчими документами; в) обумовлені природою та особливістю окремого виду даного правочину;
3) з’ясовано, що форми реалізації корпоративних прав необхідно відрізняти від суміжних понять, а саме: форм корпоративних прав та форми об’єктивації корпоративних прав. Форма корпоративних прав – це вклад, частка, акція, пай. Під формами об’єктивації розуміється втілення корпоративних прав у певній матеріалізованій формі.
удосконалено:
4) поняття здійснення корпоративних прав як процесу втілення правових можливостей, передбачених нормами корпоративного права спрямованих на реалізацію корпоративних прав;
5) поняття заяви про вихід учасника із товариства як одностороннього правочину, що припиняє корпоративні права учасника, який його вчиняє та зумовлює обов’язок товариства виплатити йому вартість частки у майні цього ж товариства;
6) поняття моменту набуття права власності на корпоративні права як складного юридичного складу. Процес набуття опосередковують не тільки правочини, а й юридичні акти, зокрема і акти органів публічної влади;
7) дефініцію договору міни шляхом: 1) обґрунтування можливості корпоративних прав виступати предметом договору міни; 2) розширення та уточнення предмета даного договору, розуміючи під останнім не лише товар, але й будь-яке інше майно;
дістало подальшого розвитку:
8) ознаки корпоративних прав як самостійного предмета правочину, до яких належать: а) вартісна мінливість корпоративних прав; б) неможливість відчуження частини прав (неподільність корпоративних прав); в) поєднання принципу свободи договору (як володільця) та обмежень щодо розпорядження (як учасника корпоративних правовідносин);
9) поняття (сукупність) обмежень, які впливають на оборотоздатність корпоративних прав: закріплення переважного права купівлі за іншими учасниками корпорації; заборона відчуження корпоративних прав взагалі або тільки щодо третіх осіб; необхідність надання згоди на відчуження іншими учасниками корпорації; необхідність здійснення юридично значимих дій (наприклад, внесення до установчих документів змін у зв’язку зі зміною складу учасників (членів) та їх державна реєстрація), які пов'язані із фактом відчуження корпоративних прав;
10) умови дійсності договорів відчуження корпоративних прав товариства (за винятком акціонерного товариства) шляхом виділення спеціальних умов, до яких слід віднести: а) оплата корпоративних прав їх володільцем (відповідно можливість відчуження корпоративних прав лише в межах сплаченого внеску до статутного (складеного) капіталу); б) відсутність у законі та установчих документах заборони на відчуження корпоративних прав на користь третіх осіб, які не є учасниками товариства; в) згода всіх учасників (для повного та командитного товариств) або відмова інших учасників від переважного права на придбання корпоративних прав у разі їх відчуження на користь третіх осіб (для товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю);
11) доведено, що підставою виникнення та припинення корпоративних прав є вчинення правочинів шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни та спадкуванням;
12) характеристика правочинів щодо набуття та припинення корпоративних прав шляхом виділення таких особливостей: 1) консенсуальність; 2) письмова форма; 3) регулювання моменту переходу права власності спеціальним законодавством.
13) система правочинів, якими опосередковується перехід корпоративних прав на випадок смерті : а) заповіт; б) спадковий договір; в) змішаний правочин заповіту та договору дарування з відкладальною умовою. Корпоративні права також можуть бути предметом заповідального відказу;
14) наукове положення про те, що виділення у спадковій масі окремо корпоративних прав і окремо права на частку у майні товариства є безпідставним і хибним;
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані: 1) при викладанні дисциплін «Цивільне право України» та «Корпоративне право України»; 2) у нормотворчій діяльності – для вдосконалення норм Цивільного кодексу України, Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про господарські товариства»; 3) у відповідній правозастосовній діяльності суб’єктів господарювання.
Особистий внесок здобувачки. Дисертація є самостійною, завершеною науковою працею, в якій висвітлений авторський підхід щодо розуміння правочину як підстави набуття та припинення корпоративних прав. Викладені в дисертаційній роботі наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані авторкою самостійно. Всі праці виконані дисертанткою без співавторства.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри цивільного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника і Лабораторії вивчення проблем корпоративного права Науково-дослідного інституту приватного права та підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака НАПрН України.
Результати дисертаційного дослідження оприлюднені на таких конференціях та семінарах: Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток державності та права в Україні: реалії і перспективи» (м. Сімферополь, 24 квітня 2009 р.), XII Всеукраїнській науковій конференції «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи. (м. Тернопіль, 9 квітня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції присвячений пам’яті професора О.А. Пушкіна (м. Харків, 13-14 травня 2011р.) ; Міжнародній науково-практичній конференції «Динамиката на съвременната наука» (м. Софія, 17–25 липня 2011 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Корпоративні правочини» (м. Івано-Франківськ, 27–28 вересня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування сучасного законодавства» (м. Дніпропетровськ, 23-24 травня 2014 р.) ; Міжнародній науково-практичній конференції «Особливості нормотворчих процесів в умовах адаптації законодавства України до вимог Європейського Союзу» (м. Херсон, 6-7 червня 2014 р.) ; 16 Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правова система в умовах розвитку сучасної державно-правової реальності: генезис та напрямки вдосконалення» (м. Тернопіль, 11 квітня 2014 р. ).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображено у п’ятнадцяти публікаціях, з них у : п’яти статтях, опублікованих у фахових юридичних виданнях України; одній, що вийшла друком у фаховому виданні іноземної держави ; дев'ятьох тез доповідей – у збірниках науково-практичних заходів.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, що містять 12 підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 210 сторінок. Список використаних джерел, що нараховує 203 найменування, викладено на 20 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у формуванні системного наукового підходу до розуміння правочину як підстави набуття та припинення корпоративних прав. Основні висновки, одержані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, можуть бути зведені до таких:
1. Корпоративне право необхідно розглядати в суб’єктивному значенні і розуміти, як право особи, об’єднуючи зусилля та капітал, бути учасником (засновником) корпорації (юридичної особи корпоративного типу).
2. З’ясовано, що корпоративні права наділені такими ж характерними ознаками, що і інші об’єкти цивільного права, а саме : вартісна мінливість ; неможливість відчуження частини прав (неподільність корпоративних прав); поєднання принципу свободи договору (як володільця корпоративних прав) та обмежень щодо розпорядження (як учасника корпоративних правовідносин).
3. До складу суб’єктів корпоративного права належать : засновники (власне засновники, учасники (акціонери) господарських товариств, вкладники, члени кооперативів, власники підприємств) та корпорації.
5. Корпорація як вид юридичної особи є самостійним щодо її учасників (засновників) суб’єктом цивільних правовідносин, який має всі ознаки, притаманні юридичним особам, а саме: самостійну майнову відповідальність, здійснення своїх прав та обов’язків через органи юридичної особи.
6. Доведено, що корпоративні права по-окремо не можуть бути предметом правочину, вони є неподільними і включають в себе сукупність майнових, немайнових та організаційних прав.
7. Доведено, що необхідним є чітке розмежування понять «реалізації» корпоративних прав та їх «здійснення». Оскільки, поняття «здійснення» корпоративних прав – це триваючий процес втілення правових можливостей, передбачених нормами корпоративного права спрямованих на реалізацію корпоративних прав Для терміну «реалізувати» характерним є практичне втілення певного потенційного можливого вибору поведінки з життя із конкретним корисним результатом для особи.
8. Формами реалізації права на участь в корпорації є: 1) безпосередня управління через участь у загальних зборах корпорації; 2) обрання керівних органів управління корпорацією; 3) можливість бути обраним до органів управління корпорації.
9. З’ясовано, що єдиним способом реалізації корпоративного права на вихід часника із товариства є добровільний вихід учасника товариства шляхом вчинення одностороннього правочину – поданням заяви.
10. Обмеженнями, які впливають на оборотоздатність корпоративних прав, є: закріплення переважного права купівлі за іншими учасниками корпорації; встановлення заборони відчужувати корпоративні права взагалі або тільки третім особам (особам, що не є учасниками або членами корпорації); вимога надання згоди на відчуження іншими учасниками корпорації; необхідність статусу підприємця чи громадянства держави, де корпорація здійснює свою діяльність.
11. Законодавчо закріплені обмеження щодо спадкування корпоративних прав (зокрема, обов’язковість згоди інших учасників на включення до складу товариства) суперечать засадничим принципам цивільного права, пріоритету приватноправових інтересів над публічними а також розумінню корпоративних прав як предмету правочинів щодо їх відчуження створює додаткові перешкоди вільному обороту корпоративних прав, є стримуючим фактором інвестування, а отже, підлягають скасуванню.
Враховуючи особливості реалізації корпоративних прав, пропонуємо внести зміни та доповнення до таких законодавчих актів :
1) до Цивільного кодексу України:
• частину 1 статті 31 доповнити пунктом 3 наступного змісту: «бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами»;
• частину 1 статті 715 викласти в такій редакції: «За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність одне майно в обмін на інше майно»;
2) до Закону України «Про господарські товариства»:
• пункт «д» частини 1 статті 10 викласти в такій редакції: «відчужити частку у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку встановленому законом»;
• у частині 2 статті 55 виключити слово «спадкоємців» та викласти її в такій редакції: «При відмові правонаступника від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника»;