Гришко Олексій Сергійович. Порушення договірного зобов'язання: поняття, види, правові наслідки

Краткое описание

Гришко Олексій Сергійович. Порушення договірного зобов'язання: поняття, види, правові наслідки.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.03, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2014.- 206 с.

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ГРИШКО Олексій Сергійович

УДК 347.447

ПОРУШЕННЯ ДОГОВІРНОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ:
ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРАВОВІ НАСЛІДКИ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
БОДНАР Тетяна Валеріївна,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ............................................................................................................ 3

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика порушення договірного зобов’язання
1.1 Правова природа та механізм виконання обов’язку у договірному зобов’язанні .....................................................................................................
15
1.2 Порушення договірного зобов’язання як цивільно-правова категорія ...........................................................................................................
29
1.3 Місце порушення зобов’язання у системі юридичних фактів .............. 54
Висновки до Розділу 1 .................................................................................... 69

РОЗДІЛ 2. Види порушень договірних зобов’язань
2.1 Сутність і співвідношення невиконання та неналежного виконання договірного зобов’язання ...............................................................................
73
2.2 Прострочення боржника як підвид порушення договірного зобов’язання ....................................................................................................
89
2.3 Юридична природа прострочення кредитора ........................................ 99
Висновки до Розділу 2 .................................................................................... 114

РОЗДІЛ 3. Правові наслідки порушення договірного зобов’язання
3.1 Вплив порушення зобов’язання на динаміку договірного правовідношення .............................................................................................
119
3.2 Поняття та види правових наслідків порушення договірного зобов’язання .....................................................................................................
136
3.3 Порушення договірного зобов’язання як підстава цивільно-правової відповідальності ..............................................................................................
164
Висновки до Розділу 3 .................................................................................... 176

ВИСНОВКИ ................................................................................................... 181

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................. 185

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з основних завдань механізму цивільно-правового регулювання є забезпечення сталого функціонування економічної системи суспільства. Саме зобов’язальне право, являючись найбільшою за обсягом складовою приватного права, регламентує порядок виникнення, зміни та припинення суспільних відносин, які опосередковують динаміку цивільного обороту. Водночас стабільність зобов’язальних відносин пов’язана з договірною дисципліною, яка в свою чергу визначається ефективністю правових норм про порушення зобов’язання, його наслідки та застосування стороною відповідних засобів правового захисту.
Питання щодо юридичної природи, видів та наслідків порушення договірного зобов’язання є частиною комплексної проблеми динаміки зобов’язального правовідношення, що яскраво виявляється на стадії виконання договірного зобов’язання. Окремі аспекти обраної теми розроблялися вітчизняними та зарубіжними цивілістами, зокрема, в контексті досліджень виконання договірного зобов’язання, прострочення виконання та цивільно-правової відповідальності. Зокрема, мова йде про дисертації: О. П. Печеного «Прострочення виконання договірного зобов’язання» (Харків, 2002 р.), А. Л. Ткачука «Значення вини у відносинах відповідальності за порушення договірних зобов’язань» (Київ, 2002 р.), Т. В. Боднар «Теоретичні проблеми виконання договірних зобов’язань (цивільно-правовий аспект)» (Київ, 2005 р.), І. С. Канзафарової «Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні» (Київ, 2007 р.) та інших вчених. Однак спеціальне монографічне дослідження поняття, видів і правових наслідків порушення договірного зобов’язання, його місця у механізмі цивільно-правового регулювання та зв’язку з іншими правовими категоріями відсутнє. Теоретичне осмислення понятійного апарату в частині визначення місця порушення зобов’язання в динаміці договірного цивільного правовідношення та у системі юридичних фактів є недостатнім. Більше того, проблемні аспекти застосування окремих видів наслідків порушення договірного зобов’язання спричиняють неоднозначність застосування норм про цивільно-правову відповідальність у судовій практиці. Увага, яка приділяється проблемі порушення договірного зобов’язання у зарубіжній юридичній науці та практиці, свідчить про важливість даної теми не лише для України. Так, у Російській Федерації проблеми порушення договірного зобов’язання у цивільному праві стали предметом дисертацій Е. Г. Балашової «Невиконання як стадія існування зобов’язального правовідношення» (Казань, 2004 р.), М. С. Синявської «Порушення договірного зобов’язання та його правові наслідки: основні тенденції у світлі порівняльно-правового аналізу» (Москва, 2007 р.), С. А. Параскевової «Поняття і соціальна сутність цивільного правопорушення» (Москва, 2007 р.).
Вироблення чітких юридичних критеріїв при визначенні порушення зобов’язання та удосконалення відповідних положень цивільного законодавства України повинні стати важливими гарантіями реалізації правосуб’єктності учасників договірних правовідносин та запорукою належного захисту їх порушених прав та законних інтересів. Саме тому виникає потреба у науковому обґрунтуванні категорії порушення договірного зобов’язання, його видів та наслідків, чим і обумовлена актуальність даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалося відповідно до державної бюджетної науково-дослідної теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» № 11 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0111U008337), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 01 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є з’ясування юридичної природи порушення договірного зобов’язання, його видів, наслідків та впливу на цивільне правовідношення.
Виходячи з мети дослідження, його завданнями є:
- визначити поняття «порушення договірного зобов’язання» та його характерні ознаки;
- з’ясувати місце порушення договірного зобов’язання у системі юридичних фактів;
- дослідити правову природу та співвідношення невиконання та неналежного виконання зобов’язання;
- визначити поняття та особливості прострочення кредитора;
- проаналізувати вплив порушення договірного зобов’язання на динаміку договірного правовідношення;
- дослідити юридичні наслідки порушення договірного зобов’язання;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання порушення зобов’язання у договірних відносинах.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з порушенням договірного зобов’язання.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що визначають поняття, види та правові наслідки порушення договірного зобов’язання, а також теоретичні та практичні проблеми, що виникають внаслідок невиконання або неналежного виконання договірного зобов’язання.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають методи наукового пізнання: загальнонауковий діалектичний метод, історичний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, системного аналізу та синтезу, формально-логічний метод, метод моделювання тощо. Поєднання зазначених методів спрямоване на забезпечення аргументованості висновків та обґрунтування пропозицій, зроблених в результаті здійсненого дослідження. Зокрема, діалектичний метод дав можливість виявити комплексний характер правовідносин, що виникають при порушенні договірного зобов’язання, та дослідити різні аспекти цього явища у їх взаємозв’язку. Історичний метод дозволив простежити розвиток правового регулювання та вчення про порушення договірного зобов’язання. Структурно-функціональний метод застосовувався при дослідженні взаємозв’язку між елементами належного виконання договірного зобов’язання та порушенням зобов’язання, а також при дослідженні впливу порушення на динаміку зобов’язання. Методи системного аналізу та синтезу були використані при визначенні ознак порушення договірного зобов’язання, вивченні ознак та особливостей прострочення кредитора, а також при визначенні місця порушення зобов’язання у системі юридичних фактів. За допомогою формально-логічного методу в роботі здійснено розмежування прострочення боржника з невиконанням та неналежним виконанням зобов’язання, сформульовані визначення досліджуваних понять. Порівняльно-правовий метод дав можливість співставити та проаналізувати окремі акти цивільного законодавства України та іноземних держав. Метод моделювання дозволив виявити типові конструкції окремих видів порушення зобов’язань, а також був використаний при дослідженні наслідків порушення договірного зобов’язання.
Науково-теоретичну основу дисертаційного дослідження склали праці відомих українських і зарубіжних вчених: М. М. Агаркова, С. С. Алексєєва, Е. Г. Балашової, С. М. Бервено, В. А. Бєлова, Т. В. Боднар, М. І. Брагінського, С. М. Братуся, В. В. Вітрянського, В. П. Грибанова, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. С. Іоффе, І. С. Канзафарової, А. Г. Карапетова, О. О. Красавчикова, М. І. Краснова, Н. С. Кузнєцової, О. Ландо, Д. А. Ліпінського, Л. А. Лунца, В. В. Луця, Р. А. Майданика, М. С. Малеїна, Г. К. Матвєєва, Д. І. Мейєра, І. Б. Новицького, С. А. Параскевової, О. П. Печеного, Й. О. Покровського, В. Ф. Попондопуло, Б. І. Пугинського, М. О. Рожкової, І. С. Самощенка, С. В. Сарбаша, М. С. Синявської, В. І. Синайського, М. М. Сібільова, М. К. Сулейменова, Є. О. Суханова, В. А. Тархова, А. Л. Ткачука, В. С. Толстого, О. Є. Харитонова, В. А. Хохлова, Г. Ф. Шершеневича, В. С. Щербини та інших.
Емпіричну основу дослідження склали цивільне законодавство України, що регулює питання порушення зобов’язання, його види та наслідки, судова практика його застосування, законодавство іноземних держав, міжнародно-правові акти, що визначають різні аспекти порушення договірного зобов’язання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні категорії порушення договірного зобов’язання, його місця у системі юридичних фактів цивільного права, поняття та співвідношення невиконання та неналежного виконання зобов’язання, а також видів наслідків порушення договірного зобов’язання. Дисертаційне дослідження є першим у сучасній українській доктрині комплексним дослідженням порушення договірного зобов’язання у цивільному праві.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в таких основних положеннях:
вперше:
- доведено, що порушення договірного зобов’язання є категорією, що може розглядатися у декількох значеннях: а) як поведінка особи, якою вона порушує зобов’язання, що виникло на підставі договору; б) як специфічний стан договірного правовідношення, що виник в результаті такої протиправної поведінки; в) як підстадія договірного зобов’язання; г) як визначений у часі момент, з настанням якого зобов’язання є порушеним; ґ) як підстава застосування передбачених договором та/або законом способів правового захисту;
- обґрунтовані наступні ознаки порушення договірного зобов’язання: а) порушення змісту зобов’язання – невиконання обов’язку, що входить до змісту зобов’язання; б) відхилення сторони від умов виконання за будь-яким з його елементів; в) протиправність, що має об’єктивний характер;
- обґрунтовано висновок, що невиконання зобов’язання є видом порушення договірного зобов’язання, при якому боржник взагалі не вчинив жодних дій, які він зобов’язаний був вчинити за змістом зобов’язання, або вчинив дії, від яких він зобов’язувався утриматися (якщо предметом зобов’язання є утримання від вчинення певних дій);
- доведено, що у разі, коли предметом договірного зобов’язання є утримання від певних дій, диференціація порушення на невиконання і неналежне виконання втрачає своє значення, оскільки зобов’язання такого роду не може бути виконане неналежним чином;
- доведено, що порушення зумовлює вплив на динаміку договірного зобов’язання – зміну правовідношення, відсутність належного виконання, порушення суб’єктивного цивільного права, а також спричиняє наслідки, пов’язані з можливістю застосування кредитором встановлених законом та/або договором способів захисту порушеного права;
удосконалено:
- визначення порушення договірного зобов’язання як невиконання або неналежне виконання стороною обов’язку, який входить до змісту договірного зобов’язання, що є відхиленням від умов належного виконання за будь-яким з його елементів та порушує суб’єктивне цивільне право кредитора та/або інших осіб;
- положення про те, що прострочення боржника може розглядатися як неналежне виконання зобов’язання (зокрема, коли боржник виконав свій обов’язок зі спливом строку, визначеного у договорі), а також як невиконання зобов’язання (у разі, якщо боржник взагалі не вчинив будь-яких дій з виконання свого обов’язку). При цьому критерієм віднесення прострочення боржника до того чи іншого виду порушення зобов’язання (невиконання чи неналежне виконання) є обсяг вчинених ним дій;
- положення про сутність протиправності у договірному праві: по-перше, критерієм визначення протиправності у договірних зобов’язальних відносинах є не тільки закон, але і умови договору, а також звичаї ділового обороту, інші вимоги, що звичайно ставляться та загальні засади цивільного законодавства; по-друге, особливістю протиправності в договірному праві є її об’єктивний характер, що відображає невідповідність поведінки зобов’язаної особи загальним (встановленим у законі) та індивідуальним (встановленим у договорі) стандартам поведінки;
- положення про те, що до змісту договірного правовідношення слід відносити, поряд із обов’язками боржника, і кредиторські обов’язки, під якими розуміється міра необхідної поведінки кредитора у зобов’язанні щодо прийняття виконання боржником його обов’язку, підтвердження виконання зобов’язання, вчинення інших дій, спрямованих на припинення зобов’язання його належним виконанням;
- висновок про те, що критерієм належності виконання зобов’язання є повне дотримання боржником, кредитором та іншими особами, на яких покладено виконання зобов’язання чи його прийняття, всіх умов виконання зобов’язання за усіма його елементами;
дістали подальшого розвитку:
- положення про те, що прострочення кредитора як невиконання або неналежне виконання кредитором дій щодо прийняття виконання, підтвердження виконання зобов’язання та/або дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку, є порушенням договірного зобов’язання, що зумовлює специфічні правові наслідки: відстрочення виконання зобов’язання боржником, несплату боржником процентів за час прострочення, відшкодування збитків та інші форми відповідальності, якщо їх застосування передбачено договором;
- положення щодо нетотожності ознак порушення договірного зобов’язання як сукупності притаманних йому характеристик і категорії «склад правопорушення» як сукупності умов, наявність яких є необхідною для покладення цивільно-правової відповідальності;
- положення про те, що підставою договірної відповідальності є порушення договірного зобов’язання. При цьому вина, негативні наслідки порушення у вигляді збитків і причинно-наслідковий зв’язок є умовами договірної відповідальності та разом з її підставою (необхідною умовою) утворюють достатню підставу покладення цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків;
- теза, відповідно до якої порушення договірного зобов’язання не тягне за собою виникнення нового правовідношення на місці первісного зобов’язання. Правовим наслідком такого порушення є зміни у структурі зобов’язання, а саме в його змісті, що перебудовується на засадах спрямованості на відновлення майнової сфери кредитора. Зміна у структурі змісту договірного зобов’язання при його порушенні полягає в тому, що потенційно існуючі в його змісті охоронні обов’язки (щодо відшкодування збитків, сплати неустойки тощо) з порушенням договірного зобов’язання починають реалізовуватися, відбувається покладення додаткових обов’язків і у кредитора з’являється право вимагати від боржника їх виконання;
- обґрунтування висновку, що відшкодування моральної шкоди є наслідком порушення договірного зобов’язання на підставі ч. 1 ст. 23, п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, за умови, що такий спосіб захисту передбачений договором, незалежно від того, чи застережено це окремо в спеціальній нормі цивільного законодавства;
- положення про те, що загальні засади цивільного законодавства також є умовою належного виконання сторонами договірного зобов’язання, поряд із іншими умовами, визначеними у ст. 526 ЦК України;
сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства:
1. Викласти ст. 610 ЦК України в такій редакції: «Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, що виявилося у порушенні умов, визначених змістом зобов’язання».
2. Викласти п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України в наступній редакції: «сплата або передання неустойки».
3. Викласти ч. 3 ст. 613 ЦК України в наступній редакції: «Боржник має право на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор не доведе, що прострочення не є наслідком його вини або вини осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання».
4. Пропонується змінити назву ст. 614 ЦК України, замінивши в ній слово «підстава» словом «умова».
5. Доповнити ст. 526 ЦК України вказівкою на загальні засади (принципи) цивільного законодавства як умову належного виконання зобов’язання, виклавши її наступним чином: «Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та загальних засад цивільного законодавства».
6. Уточнити ч. 1 ст. 527 ЦК України, виклавши її в такій редакції: «Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор повинен прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту».
7. Викласти ч. 3 ст. 13 ЦК України в такій редакції: «Не допускаються дії особи при здійсненні цивільного права, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах».
8. Викласти ч. 1 ст. 221 ГК України в такій редакції: «Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він відмовився прийняти або підтвердити належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов’язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов’язання перед кредитором».
9. Викласти друге речення ч. 2 ст. 221 ГК України в такій редакції: «Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за порушення (невиконання чи неналежне виконання) зобов’язання на загальних підставах».
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання зроблених наукових висновків для проведення подальших наукових досліджень питань, пов’язаних з порушенням договірного зобов’язання, його видами та правовими наслідками, для використання у навчальному процесі під час викладання нормативного курсу «Цивільне право» та спецкурсу «Договірне право: теорія та юридична практика», а також при підготовці навчальних посібників, підручників із вказаних дисциплін, коментарів до чинного законодавства України. Висновки наукової роботи можуть сприяти вдосконаленню чинного законодавства шляхом внесення запропонованих змін до нормативно-правових актів України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою працею, першим в Україні спеціальним дослідженням, яке виконане на монографічному рівні і в якому системно аналізується поняття порушення договірного зобов’язання, його види та юридичні наслідки.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також були висвітлені у виступах автора на наукових конференціях, зокрема на: Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 175-річчю Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 08–09 жовтня 2009 року); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 23 квітня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Верховенство права, права і свободи людини і громадянина» (м. Київ, 22 грудня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання» (м. Київ, 16 вересня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених (м. Київ, 21 квітня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)» (м. Київ, 10 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства», присвяченій 90-річчю з дня народження В. П. Маслова (м. Харків, 16 березня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)» (м. Київ, 19 жовтня 2012 р.).
Тези виступів на наукових конференціях опубліковані. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у чотирнадцяти опублікованих автором працях за темою дисертації, із них чотири статті у наукових фахових виданнях України, одна стаття – у науковому періодичному виданні іншої держави.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 206 сторінок. Список використаних джерел – 22 сторінки (203 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження норм чинного законодавства України, присвячених порушенню договірного зобов’язання, його видам та правовим наслідкам, практики їх застосування, доктринальних положень, сформульованих цивілістичною наукою, дало змогу обґрунтувати та запропонувати науково-практичні висновки, основними з яких є наступні:
1. Порушення договірного зобов’язання є категорією, що може розглядатися у декількох значеннях: а) як поведінка особи, якою вона порушує зобов’язання, що виникло на підставі договору; б) як специфічний стан договірного правовідношення, що виник в результаті такої протиправної поведінки; в) як підстадія договірного зобов’язання; г) як визначений у часі момент, з настанням якого зобов’язання є порушеним; ґ) як підстава застосування передбачених договором та/або законом способів правового захисту.
2. В цивільному праві під порушенням договірного зобов’язання пропонується розуміти невиконання або неналежне виконання стороною обов’язку, який входить до змісту договірного зобов’язання, що є відхиленням від умов належного виконання за будь-яким з його елементів та порушує суб’єктивне цивільне право кредитора та/або інших осіб.
3. Невиконання зобов’язання є видом порушення договірного зобов’язання, при якому боржник взагалі не вчинив жодних дій, які він зобов’язаний був вчинити за змістом зобов’язання, або вчинив дії, від яких він зобов’язувався утриматися (якщо предметом зобов’язання є утримання від вчинення певних дій). Однак у разі, коли предметом договірного зобов’язання є утримання від певних дій, диференціація порушення на невиконання і неналежне виконання втрачає своє значення, оскільки зобов’язання такого роду не може бути виконане неналежним чином.
4. Порушення умов, визначених змістом зобов’язання, є спільним для невиконання і неналежного виконання зобов’язання, не являючись критерієм їх розмежування, та характеризує порушення договірного зобов’язання в цілому. У зв’язку з цим, запропоновано викласти ст. 610 ЦК України у наступній редакції: «Порушенням зобов’язання є його невиконання або неналежне виконання, що виявилося у порушенні умов, визначених змістом зобов’язання».
5. Прострочення боржника є підвидом порушення зобов’язання, оскільки може розглядатися як неналежне виконання зобов’язання (зокрема, коли боржник виконав свій обов’язок зі спливом строку, визначеного у договорі), а також як невиконання зобов’язання (у разі, якщо боржник взагалі не вчинив будь-яких дій з виконання свого обов’язку). При цьому критерієм віднесення прострочення боржника до того чи іншого виду порушення зобов’язання (невиконання чи неналежне виконання) є обсяг вчинених ним дій.
6. До змісту договірного правовідношення слід відносити, поряд із обов’язками боржника, і кредиторські обов’язки, під якими розуміється міра необхідної поведінки кредитора у зобов’язанні щодо прийняття виконання боржником його обов’язку, підтвердження виконання зобов’язання, вчинення інших дій, спрямованих на припинення зобов’язання його належним виконанням. У зв’язку з цим, прострочення кредитора як невиконання або неналежне виконання кредитором дій щодо прийняття виконання, підтвердження виконання зобов’язання та/або дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку, є порушенням договірного зобов’язання, що зумовлює специфічні правові наслідки: відстрочення виконання зобов’язання боржником, несплату боржником процентів за час прострочення, відшкодування збитків та інші форми відповідальності, якщо їх застосування передбачено договором.
7. Порушення зумовлює вплив на динаміку договірного зобов’язання – зміну правовідношення, відсутність належного виконання, порушення суб’єктивного цивільного права, а також спричиняє наслідки, пов’язані з можливістю застосування кредитором встановлених законом та/або договором способів захисту порушеного права. За критерієм покладення на боржника нового чи додаткового майнового обов’язку правові наслідки порушення договірного зобов’язання можуть бути поділені на дві групи: I) форми цивільно-правової відповідальності: - відшкодування збитків; - сплата неустойки; - проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання; - відшкодування моральної шкоди; II) наслідки, не пов’язані з покладенням майнового обов’язку: - заходи оперативного впливу; - право кредитора вживати заходи, спрямовані на виконання боржником зобов’язання в натурі; - наслідки порушення, що відображають його вплив на динаміку акцесорних забезпечувальних зобов’язань (за їх наявності); - самозахист цивільних прав; - інші заходи правового захисту.
8. Порушення договірного зобов’язання не тягне за собою виникнення нового правовідношення на місці первісного зобов’язання. Наслідком такого порушення є зміни у структурі зобов’язання, а саме в його змісті, що перебудовується на засадах спрямованості на відновлення майнової сфери кредитора. Зміна у структурі змісту договірного зобов’язання при його порушенні полягає в тому, що потенційно існуючі в його змісті охоронні обов’язки (щодо відшкодування збитків, сплати неустойки тощо) з порушенням договірного зобов’язання починають реалізовуватися, відбувається покладення додаткових обов’язків і у кредитора з’являється право вимагати від боржника їх виконання. Запропоновано розглядати порушення договірного зобов’язання як аномальну факультативну підстадію динаміки зобов’язання, що може виникнути в межах стадії його виконання.
9. Підставою договірної відповідальності є порушення договірного зобов’язання. Вина, негативні наслідки порушення у вигляді збитків і причинно-наслідковий зв’язок є умовами договірної відповідальності та разом з її підставою (необхідною умовою) утворюють достатню підставу покладення цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування збитків.