Гуть Неля Юріївна. Посвідчення нотаріусами документів для дії за кордоном та їх визнання

Краткое описание

Гуть Неля Юріївна. Посвідчення нотаріусами документів для дії за кордоном та їх визнання.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.03, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 235 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Гуть Неля Юріївна

УДК 347.961.41

ПОСВІДЧЕННЯ НОТАРІУСАМИ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ ДІЇ ЗА КОРДОНОМ ТА ЇХ ВИЗНАННЯ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Фурса Світлана Ярославівна,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України

КИЇВ – 2013

ЗМІСТ
Прийняті скорочення 4
Вступ 5
Розділ 1. Сутність нотаріальної форми документа та діяльності нотаріуса з його посвідчення та засвідчення
15
1.1. Постановка наукової проблеми та методологічні основи дослідження
15
1.2. Історичний досвід щодо процедури нотаріального посвідчення документів в інтересах іноземних громадян на початку минулого століття

27
1.3. Сутність нотаріальної форми документів 34
1.4. Об'єктивні передумови взаємодії нотаріусів України з іноземними нотаріусами щодо вчинення нотаріальних дій
51
Висновки до розділу І. 66
Розділ ІІ. Загальні аспекти визнання нотаріальних актів в міжнародному праві
72
2.1. Аналіз міжнародних договорів про правову допомогу щодо нотаріальних актів
72
2.2. Форма заповіту за Вашингтонською та Гаазькою конвенціями 90
2.3. Апостиль як форма легалізації нотаріальних документів для дії за кордоном
105
2.4. Колізійні питання міжнародного обігу нотаріальних документів
119
Висновки до розділу 2. 133
Розділ ІІІ. Особливості посвідчення нотаріусами України документів для дії за кордоном та визнання іноземних нотаріальних документів в Україні

142
3.1. Кваліфікація нотаріальних документів, обіг яких здійснюється у міжнародному просторі
142
3.2. Нотаріальні документи в міжнародних спадкових правовідносинах
159
3.3. Загально-правові аспекти порядку посвідчення нотаріусами України довіреностей для вчинення правочинів за кордоном

178
Висновки до розділу 3 200
Висновки 206
Список використаних джерел 209

ПРИЙНЯТІ СКОРОЧЕННЯ

ВВР – Відомості Верховної Ради України
ВР- Верховна Рада України
ЕП – Електронний підпис
ЄврАзЕс – Євразійське економічне співтовариство
Мін’юст – Міністерство юстиції
МСН - Міжнародний союз нотаріату
ООН – Організація об’єднаних націй
РФ – Російська Федерація
СКУ - Сімейний кодекс України
США – Сполучені Штати Америки
ЦК У – Цивільний кодекс України
ЦПКУ – Цивільний процесуальний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Істотне поліпшення міжнародних відносин обумовлює невпинний розвиток міжнародних зв’язків на різних рівнях як між країнами, так і між громадянами та юридичними особами. Це, у свою чергу, істотно збільшує міграцію населення, розвиток економічних відносин і збільшення кількості приватних правочинів з іноземним елементом, які потребують нотаріального посвідчення. Якщо ж до цього додати особливості різних правових систем, певну колізію у вимогах до офіційних документів, які посвідчуються нотаріусами різних країн, то стане очевидною необхідність узагальнення відповідного досвіду та уніфікації умов посвідчення нотаріусами документів для дії за кордоном.
Важливість нотаріальних актів для дії за кордоном важко переоцінити, оскільки довіреності дозволяють представляти інтереси громадян України за кордоном, договори, посвідчені нотаріусами України, мають відповідати міжнародним договорам та враховувати особливості законодавства країн, на території яких вони мають бути визнанні та виконанні тощо. Тобто нотаріальні акти, якими посвідчуються найважливіші права громадян, повинні гарантувати дотримання прав та обов’язків осіб за кордоном. Важливість останнього положення обумовлюється тим, що громадяни можуть посвідчити заповіти в різних країнах, але вони повинні бути впевненими в тому, що їх остання воля обов’язково буде дотримана через те, що вони вже не здатні відстояти свої інтереси.
Сучасна нотаріальна практика і відповідне законодавство не встановлюють чітких вимог до форм і змісту документів для дії за кордоном, а переважна більшість нотаріусів України не має уяви про особливості іноземного законодавства, що істотно ускладнює відносини між громадянами різних країн. Тому аналіз цих складних питань вважається актуальним для громадян і розвитку міжнародних відносин.
Аналіз ступеня дослідженості тематики дисертації. Сучасні дослідження міжнародного права орієнтовані на аналіз проблем приватного і публічного права, але піднята автором проблематика знаходиться на межі приватного і публічного права, тому ґрунтовно і комплексно вона не досліджувалася. Найближчою за темою є дисертація Криштопи О.М. «Міжнародно-правове регулювання нотаріальної діяльності», але в ній акцент зроблений на загальному аналізі проблем міжнародного регулювання нотаріальної діяльності з точки зору міжнародного публічного права, а не самих нотаріально посвідчених документів. Близькою до теми дисертації є й робота Гріненко О.О. «Правовий статус консула при виконанні нотаріальної функції», однак в останній роботі основна увага звернена на діяльність консулів, а не на міжнародне сприйняття саме нотаріальних актів.
Тому віддаючи належне працям вчених, які займаються дослідженням проблем міжнародного права, зокрема, М.М.Богуславського, О.В. Задорожного, А.І.Дмитрієва, А.С. Довгерта, О.О.Мережка, В.В.Мицика, В.І.Муравйова, В.І.Кисіля, Ю.В.Черняк, а також роботам вченим, які займаються дослідженням міжнародного нотаріального процесу, зокрема, О.О. Кармази, І.Г.Медведєва, І.Г.Черемних, С.Я. Фурси, Є.І.Фурси, В.В. Яркова можна стверджувати, що під таким кутом зору і комплексно проблема посвідчення нотаріусами документів для дії за кордоном та їх визнання не досліджувалася вченими.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародного приватного права в рамках наукової теми «Правові засади співпраці України з міжнародними інтеграційними об’єднаннями: теорія і практика», яка є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у міжнародних інтеграційних процесах» (№ 11БФ048-01).
Мета і завдання дослідження обумовлені тими проблемними питаннями, які мають місце в теорії нотаріального процесу, у міжнародному праві та у практиці його застосування. Мета дослідження – виробити обґрунтований науково-практичний підхід до вирішення проблем охорони і захисту прав осіб в процесі посвідчення і використання нотаріально посвідчених документів за кордоном, зокрема, й їх визнання. Завдання дослідження:
- проаналізувати всі наявні сучасні теорії та концептуальні підходи до розкриття поняття «нотаріально посвідчені документи для дії за кордоном», виробити його оптимальну модель з метою найліпшої охорони та захисту прав, насамперед, громадян України, а також іноземців в Україні;
- на підставі проведеного аналізу виробити власні позиції з теорії нотаріального процесу з іноземним елементом (міжнародного нотаріального процесу) в контексті захисту прав та охоронюваних законом осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні;
- на підставі узагальнення та аналізу сучасної нотаріальної та судової практики визначити проблемні питання, які потребують поліпшення регламентації законодавства України і міжнародного права;
- виявити загальну концепцію та шляхи вдосконалення нотаріальної процедури щодо посвідчення законних і обґрунтованих актів, які здатні діяти за кордоном і без проблем визнаватися іноземними органами державної влади, а також підтверджувати відповідні права та обов’язки в інших правовідносинах;
- виявити причини, що призводять до порушення прав громадян у міжнародних відносинах;
- узагальнити юридичну практику, пов’язану з даною тематикою, а також виробити пропозиції щодо її вдосконалення і реалізації отриманих результатів у практичну діяльність нотаріусів.
Об’єкт дисертаційного дослідження – суспільні відносини, що пов’язані з посвідченням нотаріальних актів, їх використанням за кордоном та в Україні, а також з їх визнанням за кордоном іноземними органами державної влади.
Предмет дослідження – система правовідносин, пов’язана з посвідченням нотаріусами документів для дії за кордоном та їх визнанням, яка регламентується як нормами законодавства України, так і міжнародним та іноземним правом.
Методи наукового дослідження, які використані в дисертації, поєднують феноменологічний та компаративістичний підходи. Під час дослідження дисертант послуговувся такими методами: діалектичним, системним, структурно-функціональним, узагальнення, аналізу та синтезу, формально-логічним та іншими методами, а також загальноприйнятими положеннями теорії права. Основним методом дослідження став системний метод, що надав можливість одночасно аналізувати положення норм права різних країн та міжнародного права і враховувати теорії і концепції провідних вчених, як в галузі нотаріального процесу, так і в галузі міжнародного права.
Метод моделювання застосовувався для всебічного аналізу всіх можливих варіантів вироблення дефініції «нотаріально посвідчені документи для дії за кордоном», та порівняльно-правовий для встановлення критеріїв відмежування від подібних правових понять в інших країнах світу.
Функціональний метод використовувався для встановлення сфер застосування нотаріальних актів, посвідчених нотаріусами України для дії за кордоном, і визначенні їх ролі при встановленні прав та обов’язків суб’єктів правовідносин тощо.
Наукова новизна дисертації та особистий внесок автора полягають в тому, що дана робота є першим комплексним дослідженням проблем, які виникають при посвідченні нотаріусами України документів для дії за кордоном та особливості їх визнання
Вперше:
1. Доведено, що межа між видами нотаріальних документів, які мають застосування в Україні, і тими, які виготовляються для дії за кордоном, має поступово стиратися, що можна досягнути шляхом уніфікації вимог до нотаріальних документів в різних країнах світу і вироблення міжнародних загальних і єдиних вимог до документів, які можуть використовуватися як в окремих країнах, так і у міжнародних відносинах.
2. Надано авторське визначення поняття «визнання нотаріального акту в іноземній країні» - це передбачена міжнародними договорами та внутрішнім законодавством процедура сприйняття документа як подібного до власного офіційного документа або спрощено чи повною мірою легалізованого, а щодо документів, які встановлюють зобов’язання громадянина цієї країни визнання має здійснюватися через суд цієї країни.
3. Запропоновано ввести у нотаріальну практику України новий вид документів – урочиста заява про ствердження певних юридичних фактів та закріпити їх як нову нотаріальну дію – посвідчення урочистих заяв про ствердження певних юридичних фактів у ст. 34 Закону України «Про нотаріат» та регламентувати процедуру його посвідчення. Ці заяви мають відрізнятися від усіх інших тим, що заявник братиме на себе повну відповідальність за зміст кожної обставини, яка зазначена в заяві. Передана до суду або до слідчих органів нотаріально посвідчена заява має прирівнюватися до особистого свідчення особи в суді і передбачати кримінальну відповідальність, у разі надання неправдивих відомостей. В інших випадках посвідчення неправдивих відомостей - повне відшкодування шкоди, завданої особі внаслідок врахування висловлених в заяві обставин.
4. Визначена необхідність встановити на міжнародному рівні ті вимоги, які висуваються до нотаріально посвідчених документів для їх дії за кордоном і, відповідно, їх визнання іноземними країнами з наявними на них апостилями. З цією метою слід уніфікувати вимоги до форми апостилю та вимоги до форми документу, на якому проставляється апостиль.
5. Доведена можливість запровадження у практику України невідомого нині законодавству України договору між майбутніми спадкодавцем та спадкоємцем про відмову останнього від спадщини у майбутньому і визнання його законним та обґрунтованим за умови, що майбутній спадкодавець подарує потенційному спадкоємцю майно, відповідне розміру його частки в спадщині, а останній приймаючи дарунок візьме на себе зобов’язання не брати участь в спадкуванні. У даному разі обмеження правоздатності не відбуватиметься через те, що право на набуття спадкового майна «компенсується» наперед.
6. Запропоновано алгоритм діяльності нотаріуса при посвідчені довіреності для вчинення правочинів за кордоном, який зводиться до таких дій: встановлення осіб, від імені яких така довіреність посвідчується, та осіб, які згідно цієї довіреності мають вчинити юридично вагомі дії на території іноземної держави, а також осіб, які мають сприйняти повноваження довіреної особи та надати їй можливість вчинити правочин – ці відомості мають надаватися з урахуванням усіх обов’язкових персональних даних, включаючи паспортні дані, ідентифікаційні коди та інші обов’язкові реквізити; встановлення мети посвідчення довіреності, яка діятиме за кордоном, має визначати те коло повноважень, які передаються представникові. При цьому, довіритель вправі обмежити коло повноважень представника та встановити, як мають бути реалізовані ті чи інші положення договору тощо; встановити відповідність волі заявника тому волевиявленню, яке він просить нотаріуса закріпити у довіреності. Це положення разом з вимогами ст. 5 Закону України «Про нотаріат» вимагає від нотаріуса роз’яснення наслідків посвідчуваного правочину. Нотаріус має бути впевнений в тому, що іноземець не тільки його розуміє, а й погоджується з тим, що саме таких наслідків він очікує від реалізації його повноважень представником.
7. Сформульовано зміст свідоцтва виконавця заповіту для дії за кордоном який має включати такі відомості: особливі повноваження виконавця заповіту, які встановлені заповідачем, та повноваження надані такій особі законом, а також обов’язково відображати ким призначений виконавець заповіту: заповідачем, судом, нотаріусом або спадкоємцями.
8. Аргументовано, що при міжнародному спадкуванні податки слід сплачувати відповідно до отриманої в кожній країні частини спадщини з урахування законодавства таких країн, де отримується ця частка та контроль таких питань має здійснювати фахівець в галузі міжнародного права, який й має виконувати роль виконавця заповіту.
9. Обґрунтована доцільність приєднання України до Гаазької конвенції «Про міжнародне управління майном померлих осіб» з метою запровадження при міжнародному спадкуванні інституту «професійних управителів спадковим майном», оскільки це дозволить значно знизити ризики його знищення, пошкодження та втрати, можливого від його використання, доходу.
10. Визначено, що для випадків відкриття спадкових справ в Україні та, одночасно, в іноземних країнах, потрібно чітко фіксувати волю спадкоємців щодо прийняття спадщини в нотаріальній формі і у разі необхідності передавати таку заяву до нотаріусів іноземних держав, для законодавства яких характерним є час для прийняття спадщини. При цьому, факт прийняття спадщини спадкоємцями мусить визнаватися в усіх країнах, де відкрита спадщина, якщо спадкоємець подав заяву про прийняття спадщини хоча б в одній країні.
11. Запропонована процедура розкриття та оголошення секретного заповіту, якщо заповідачем є іноземний громадянин, яка має бути конкретизована в законодавстві України та міжнародних договорах. Питання про його оголошення має вирішуватися з урахуванням думки всіх спадкоємців і може бути перенесено до країни, в якій вони разом проживають, а у разі відсутності згоди між ними, він має оголошуватися нотаріусом в країні його зберігання. Після смерті заповідача секретний заповіт може бути витребуваний судом, досліджений на предмет пошкодження і оголошений, якщо цього вимагають спадкоємці, які мають сумніви в його достовірності.
Дістали подальшого розвитку і уточнення:
12. На розвиток концепції Фурси С.Я. щодо закріплення у Законі України «Про нотаріат» норми, яка б визначала право особи на вчинення нотаріального провадження (звернення до нотаріуса), слід доповнити Розділ ХІ «Провадження у справах за участю іноземних осіб» Закону України «Про міжнародне приватне право» нормою, яка б регламентувала, зокрема: ч. 1 ст. 73 Закону – право іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, іноземних держав (їх органів та посадових особи) та міжнародних організацій звертатися до нотаріуса України з метою охорони та захисту їх безспірних прав, посвідчення фактів, що мають юридичне значення та вчинення інших нотаріальних проваджень з метою надання їм юридичної вірогідності. Зокрема, такі права встановлені в окремих міжнародних договорах про правову допомогу.
У роботі зроблені пропозиції з удосконалення норм Закону України «Про міжнародне приватне право», Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України та Закону України «Про нотаріат», найголовніші з яких:
13. Запропоновано ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право» викласти у такій редакції: «З урахуванням положень статей 71, 72 цього Закону спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо заповідачем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був».
14. Обґрунтована необхідність зміни назви Закону України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» на «Про приєднання України до Конвенції про спрощений порядок обміну офіційними документами між країнами».
15. З метою запровадження у юридичну практику України нотаріальних дій які невідомі законодавству України зокрема, договору «ретейнера» (попередній договір про оплату праці ) слід внести зміни до ст. 635 ЦК щодо перерахування коштів як елементу визнання попереднього і основного договору з іноземним елементом дійсним або застерегти можливість посвідчення такого договору в міжнародних договорах шляхом роз’яснення їх суті та правової кваліфікації відносин з метою їх правильного сприйняття судами та нотаріусами України.
Науково-практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що робота спрямована на поліпшення взаємозв’язків між країнами в контексті охорони і захисту прав громадян. Запропоновані в роботі висновки можуть бути використані для створення нових багатосторонніх договорів, уточнення і конкретизації діючих, зокрема, про правову допомогу та вдосконалення законодавства України про нотаріат та консульської діяльності. Вони можуть бути цікавими для подальших розробок міжнародного приватного і публічного права, конкретизації повноважень дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном. Результати дослідження можуть бути використанні у навчальному процесі при викладанні дисциплін «Міжнародний нотаріальний процес», «Міжнародне приватне права», спецкурсів для магістрів «Вчинення консулом нотаріальних дій», «Оформлення нотаріусами документів для дії за кордоном».
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто. Лише одна стаття автором була написана в співавторстві з Фурсою С.Я. «Загально правові аспекти порядку посвідчення нотаріусами України довіреностей для вчинення правочинів за кордоном», де співавтором була звернена увага на українські аспекти посвідчення довіреностей, а дисертантом розглядалися питання міжнародного сприйняття довіреностей.
Апробація результатів дисертації Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри міжнародного приватного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Траса Шевченка. Результати роботи оприлюднювались на науково-практичних конференціях, зокрема на Першій міжнародній науково-практичної конференції «Проблеми процесуальної науки: історія і сучасність» (25-26 листопада 2010р. м. Київ), на Третій міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми теорії і практики виконання рішень судів та інших органів» (14-15 червня 2012р. –Хмельницький); на Першій міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика нотаріального, цивільного, виконавчого процесів: їх співвідношення та взаємодія» (21-22 лютого 2013р. ̶ Київ).
Висновки отримані під час написання дисертаційного дослідження були направлені до Комітету з питань правової політики Верховної Ради України та визнанні слушними (лист № 04-32/20-1763 від 2.10.2013р.) та впроваджувались у навчальний процес Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження 2013р).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображенні у 9 наукових статтях, 6 з яких було надруковано у наукових фахових виданнях, та 3 тезах доповідей на конференціях.
Структура та обсяг дисертації визначається її предметом, метою, завданнями дослідження та логікою розробки теми. Вона складається із вступу, трьох розділів, які включають 11 підрозділів (із висновками), загальних висновків, списку використаних джерел. Обсяг роботи складає 208 сторінок машинописного тексту без урахування списку використаних джерел (210 найменувань).

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення і надано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в основному здобутку цієї роботи – ґрунтовному сприйнятті нотаріальних актів, які посвідчуються для дії за кордоном або надходять в Україну із-за кордону, проведено порівняльне дослідження чинних міжнародних договорів України і запропоновано шляхи поліпшення охорони і захисту прав та інтересів осіб в міжнародному праві. В результаті дослідження було виявлено значну кількість проблемних питань, пов’язаних з недосконалою процедурою посвідчення нотаріальних актів, а також з їх сприйняттям в іноземних країнах.
Автором зроблено загальний висновок про те, що застосування нотаріальних актів в міжнародному праві чітко не регламентовано, а в окремих міжнародних договорах навіть діяльність нотаріусів викладається суперечливо. Такий стан розвитку міжнародного документообігу не відповідає засадам громадянського суспільства, де мають домінувати заходи охорони прав та інтересів осіб і передбачатися наслідки ліквідації правопорушень або випадки виникнення спорів. Однак, сучасний стан розвитку міжнародного права орієнтований на випадки визнання і приведення до виконання судових рішень, яких в міжнародному обігу має бути значно менше, ніж нотаріальних актів. Але в переважній більшості міжнародних договорів саме на питанні сприйняття іноземних рішень робиться акцент і навіть не в усіх договорах можна знайти відповідь щодо визнання нотаріальних актів, що за своєю суттю є не вірним.
Сьогодні Україна знаходиться деякою мірою осторонь від тих інтеграційних процесів, які мають місце в Європейському Союзі, де значна кількість нотаріальних актів вже визнається без будь-яких істотних ускладнень. При цьому, значна частина міжнародних договорів не підписана Україною або договори укладаються про правову допомогу лише в кримінальних справах, що ускладнює охорону і захист прав громадян.
Запропоновано критерії для класифікації міжнародних запитів і на цій підставі встановлена можливість обміну інформацією між країнами, зокрема й нотаріусами за допомогою електронних засобів, що дозволить спростити процедуру відповіді на запити і прискорити такі відповіді.
Висловлено думку про те, що будь-який нотаріальний акт потенційно може бути переданий до іноземної країни, зокрема, якщо він виготовлений для дії за кордоном (довіреності, договори, афідевіти тощо) або може бути витребуваний іноземним судом для підтвердження дійсності тих чи інших юридичних обставин. Дане положення потребує адекватного відображення в вимогах до посвідчення та засвідчення нотаріальних актів, більшої уваги до нотаріального діловодства тощо.
Численні висновки в дослідженні стосуються як теоретичних концепцій міжнародного приватного права, міжнародного нотаріального процесу, так і удосконалення нотаріальної діяльності та законодавства України.
З урахуванням міжнародної практики обґрунтована доцільність передбачити у законодавстві України про нотаріат посвідчення змішаних правочинів, коли воля спадкоємця виражається одночасно як заява та передача повноважень. Якщо в нотаріально посвідченому і легалізованому документі буде зазначено, що спадкоємець заявляє, що приймає спадщину і передає повноваження на представництво своїх прав та інтересів при її оформленні іншій особі, то такий документ буде з достатньою вірогідністю підтверджувати і факт згоди спадкоємця на прийняття спадщини, і передачу власних повноважень спадкоємця щодо її оформлення іншій особі.
Запропоновано у нотаріальному провадженні із вжиття заходів щодо охорони спадкового майна удосконалити зміст акту опису спадкового майна, коли спадкодавцем є іноземний громадянин. Акт опису майна має складатися із урахуванням вимог як внутрішнього законодавства, так і відповідати вимогам міжнародних правових актів, оскільки потенційно може обертатися у міжнародному просторі. Така пропозиція зводиться до необхідності системного викладення у акті таких видів майна як рухоме і нерухоме майно, яке має різний правовий статус у різних країнах.
Обгрунтовано, що під умовами визнання дійсності заповіту нотаріусом є його складання та посвідченння відповідно до вимог законодавства. Будь-який відхід нотаріуса від вимог законодавства – це створення передумов для подальшого звернення до суду. Визначено, що зміст секретного заповіту потенційно здатен цікавити й нотаріусів іноземних держав. Для визнання його легітимним потребується підтвердити, що процедура посвідчення, зберігання і оголошення секретного заповіту не порушувалися. Якщо ж дане питання стане предметом розгляду суду, то для підтвердження такого факту слід залучати як заінтересовану особу консула держави, під юрисдикцією якої перебував заповідач. Оригінал секретного заповіту має залишатися у нотаріуса, який здійснював його оголошення і лише за вимогою суду для проведення експертизи секретного заповіту може бути витребуваний оригінал заповіту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Венская Конвенция о консульских сношениях (Вена, 24 апреля 1963 года) http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_047
2. Гаагская конвенция о праве, подлежащем применению к наследованию недвижимого имущества, 1989 г. // Международное частное право: в 2-х кн. / Авторы-сост. Н.Ю. Ерпылева, М.Б. Касенова. — М.: Омега-Л, 2008.
3. Європейська конвенція про вручення за кордоном документів з адміністративних питань ETS N 094. Страсбург, 24 листопада 1977 рік. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/main
4. Европейская конвенция о гражданстве. Страсбург, 6 ноября 1997 года. [Електронний ресурс] / Режим доступу http://evolutio.info/content/view/231/5/
5. Конвенция относительно международного управления имуществом умерших лиц (Гаага, 2 октября 1973 года) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_924
6. Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах ( Про приєднання до Конвенції із заявами та застереженнями див. Закон N 2052-III від 19.10.2000 ) [Электронный ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_890?nreg=995_890&find=1&text=%ED%EE%F2%E0%F0&x=6&y=7
7. Конвенція, якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі, підписана в Женеві 7 червня 1930 року. League of Nations, Treaty Series, vol.CXLIII, p. 259, No. 3313 (1933-1934). Приєднання див. Закон N 826-XIV від 06.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.290.
8. Конвенція про запровадження системи реєстрації заповітів, учинена 16 травня 1972 року в Базелі, що набрала чинності для України 31.12.2010 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_678
9. Конвенція про колізії законів, які стосуються форми заповітів, учинена 5 жовтня 1961 року в Гаазі, що набрала чинності для України 14.05.2011 р. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_424
10. Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах (Про приєднання до Конвенції із заявами та застереженнями див. Закон N 2051-III від 19.10.2000 ) [Электронный ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_922
11. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікована із застереженнями Законом N 240/94-ВР від 10.11.94 р. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_009/page3
12. Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів [Електронний ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_082
13. Договір між Україною та Арабською Республікою Єгипет про взаємну правову допомогу в кримінальних справах, ратифікований Законом N 2695-IV від 22.06.2005 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/818_019
14. Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікований Законом N 450/95-ВР від 22.11.95 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/233_659
15. Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах, ратифіковано Законом N 2823-IV від 07.09.2005 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/364_026
16. Договір між Україною і Китайською Народною Республікою про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, ратифікований Постановою ВР N 2996-XII від 05.02.93 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/156_014
17. Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах, ратифіковано Законом N 1758-IV від 04.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.439 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/408_012
18. Договір між Україною та Латвійською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, ратифікований Законом N 452/95-ВР від 22.11.95 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/428_627
19. Договір між Україною і Литовською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, ратифікований Постановою ВР N 3737-XII від 17.12.93 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/440_002/page2
20. Договір між Україною та Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах. Договір ратифіковано Законом N 471/96-ВР від 01.11.97 р. [Электронный ресурс] / Режим доступу: webmaster@rada.gov.ua
21. Договір між Україною та Республікою Болгарія про правову допомогу в цивільних справах від 21.05.2004 р., ратифікований Законом N 2911-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.6 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/100_056
22. Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікований Законом N 451/95-ВР від 22.11.95 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/268_542/page2
23. Угода між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах, ратифікована Законом N 2910-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.5 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/196_008
24. Договір між Україною та Республікою Куба про правові відносини та правову допомогу в цивільних та кримінальних справах, ратифікований Законом N 1368-IV від 10.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.223. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/192_021/page2
25. Договір між Україною та Республікою Індія про взаємну правову допомогу в кримінальних справах, ратифікований Законом N 622-IV від 06.03.2003р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/356_012
26. Договір між Україною та Корейською Народно-Демократичною Республікою про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах, ратифіковано Законом N 1758-IV від 04.06.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.439
27. Договір між Україною та Республікою Македонія про правову допомогу в цивільних справах, ратифікований Законом N 2081-III від 02.11.2000 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/807_010
28. Договір між Україною і Республікою Молдова про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах. Договір ратифіковано Законом N 238/94-ВР від 10.11.94 р. // webmaster@rada.gov.ua
29. Договір між Україною та Монголією про правову допомогу у цивільних та кримінальних справах, ратифікований Законом N 471/96-ВР від 01.11.97р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/496_001
30. Договір між Україною та Республікою Панама про взаємну правову допомогу в кримінальних справах, ратифікований Законом N 1715-IV від 12.05.2004, ВВР, 2004, N 35, ст.418 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/591_007
31. Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікований Постановою ВР N 3941-XII від 04.02.94 р. [Электронный ресурс] / Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/616_174
32. Договір між Україною та Республікою Узбекистан про правову допомогу та правові відносини у цивільних та сімейних справах. Договір ратифіковано Законом N 238-XIV від 05.11.98 р. [Электронный ресурс] / Режим доступу: webmaster@rada.gov.ua
33. Договір між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, ратифікований Законом N 2822-IV від 07.09.2005 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/642_029
34. Договір між Україною та Сирійською Арабською Республікою про правові відносини і взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах, ратифікований Законом N 1730-VI від 18.11.2009 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/760_023
35. Договір між Україною та Сполученими Штатами Америки про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, ратифікований Законом N 1438-III від 10.02.2000 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/840_019
36. Договір між Україною і Соціалістичною Республікою В'єтнам про правову допомогу і правові відносини в цивільних і кримінальних справах, ратифікований Законом N 2080-III від 02.11.2000 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/704_050/page2
37. Договір між Україною та Угорською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, ратифікований Законом N 2926-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 23, ст.146 http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/348_026
38. Договір між Україною та Чеською Республікою про правову допомогу в цивільних справах, ратифікований Законом N 2927-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 23, ст.147, Зміни до Договору додатково див. у Протоколі від 14.09.2007 р. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/203_051
39. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Народной Демократической Республикой Йемен о правовой помощи по гражданским и уголовным делам (Москва, 6 декабря 1985 года) http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/887_003
40. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Германской Демократической Республикой о правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/276_400
41. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Греческой Республикой о правовой помощи по гражданским и уголовным делам (Афины, 21 мая 1981 года) http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/300_007
42. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Республикой Куба о правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам, Гавана, 28 ноября 1984 года. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/192_100
43. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Польской Народной Республикой о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам (Варшава, 28 декабря 1957 года) http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/616_011
44. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Сирийской Арабской Республикой о правовой помощи по гражданским и уголовным делам (Москва, 15 ноября 1984 года) http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/760_050
45. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Тунисской Республикой о правовой помощи по гражданским и уголовным делам, Москва, 26 июня 1984 года. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/788_050
46. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Федеративной Народной Республикой Югославией о правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/891_001
47. Договор между Союзом Советских Социалистических Республик и Финляндской Республикой о правовой защите и правовой помощи по гражданским, семейным и уголовным делам http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/246_008
48. Договір між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Чехословацькою Соціалістичною Республікою про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/203_009
49. Конвенция между Союзом Советских Социалистических Республик и Итальянской Республикой о правовой помощи по гражданским делам N 4210 1986г.http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/380_100?nreg=380_100&find=1&text=%ED%EE%F2%E0%F0&x=10&y=5
50. Заключения и рекомендации, принятые Специальной комиссией по практическому применению гаагских Конвенций об апостиле, получении доказательств, вручении документов (Гаага, 28 октября - 4 ноября 2003 года) [Электронный ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_h51?nreg=995_h51&find=1&text=%ED%EE%F2%E0%F0&x=5&y=7
51. Сімейний кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу ://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/807_010
52. Закон України. Про виконавче провадження. [Электронный ресурс] / Режим доступу: webmaster@rada.gov.ua
53. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» [Электронный ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1952-15
54. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» [Электронный ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/852-15
55. Закон України «Про електронний цифровий підпис» [Электронный ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/852-15
56. Закон України «Про міжнародне приватне право» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 32, ст.422
57. Закон України «Про приєднання України до Конвенції про колізії законів, які стосуються форми заповітів». // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 9, ст.82.
58. Закон України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 23, ст.153.
59. Постанова Верховної Ради України Про ратифікацію Договору між Україною і Республікою Польща "Про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах" http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3941-12
60. Протокол к Договору между Союзом Советских Социалистических Республик и Польской Народной Республикой о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам, подписанному в Варшаве 28 декабря 1957 г.(Москва, 23 января 1980 года) http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/616_012
61. Рекомендация N Rec (2003) 14 Комитета министров Совета Европы государствам-членам "О возможности взаимодействия информационных систем в сфере правосудия" (9 сентября 2003 года) [Электронный ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_864?nreg=994_864&find=1&text=%ED%EE%F2%E0%F0&x=9&y=7
62. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 р. N 61 «Про надання повноважень на проставлення апостиля, передбаченого Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.drsu.gov.ua/show/1033
63. Програма співробітництва між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Російської Федерації на 2012 - 2013 роки [Электронный ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show?nreg=643_403&find=1&text=%ED%EE%F2%E0%F0&x=7&y=6
64. Наказ Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав», датований 05.12.2003 р. N 237/803/151/5[Електронний ресурс] / Режим доступу: www.drsu.gov.ua/show/1033.
65. Порядок ведення Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2009 № 2053/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 09.11.2009 за № 1043/17059. [Электронный ресурс] / Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/main/1357818097288054/page8
66. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 [Электронный ресурс] / Режим доступу // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0282-12/page5
67. Інструкція про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затверджена Наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002. ̶ № 113.
68. Міністерство юстиції України. Роз’яснення щодо нотаріального формлення від імені громадян, підприємств, установ і організацій України документів, призначених для дії за кордоном від 01.02.98 м.Київ http://zakon.nau.ua/doc/?code=n0001323-98
69. Нотаріальна інструкція. Постанова Наркомюсту УСРР від 17 листопада 1928 року // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1928 рік. 19 грудня 1928 р. відділ другий. №23. с. 733- 792.
70. Нотаріальна устава. Постанова ВУЦВК’у й РНК УСРР від 25 липня 1928 року // Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1928 рік. 12 вересня 1928 р. відділ перший. №20. с. 633- 655.
71. О нотариате. Закон Республики Эстония. Принят 6 декабря 2000 года. Объявлен постановлением Президента Республики Эстония от 21 декабря 2000 г. № 948. // ПАЭ, 2001, 17, 684.
72. Угода між Міністерством юстиції України та Міністерством юстиції Республіки на виконання пункту 3 статті 3 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах. Дата підписання: 10.01.2011 р. Дата набрання чинності для України: 08.02.2011 р.. http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/818_019
73. Повідомлення відповідно до статті 15 Конвенції Міністерства закордонних справ королівства Нідерланди [Електронний ресурс] / Режим доступу http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/528_019?nreg=528_019&find=1&text=%ED%EE%F2%E0%F0&x=10&y=4
74. Лист «Особливості проставлення апостиля на документах, що видані нотаріусами та судами України» Департаментe нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу управління нотаріату та фінансового моніторингу юридичних послуг відділ правової допомоги та легалізації документів Міністерства юстиції України від 23.06.2011 р. // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0043323-11
75. Швейцарский обязательственный закон. Федеральный закон о дополнении Швейцарского гражданского кодекса (часть пятая: Обязательственный закон): от 30 марта 1911 г. (по состоянию на 1 марта 2012 г. ) /пер с нем., фр. [Гайдаенко Шер Н.И., Шер М.] – М.: Инфотропик Медиа. 2012. – 576 с.
76. Апостиль и порядок легализации документов. Министерство иностранных дел Республики Беларусь [Електронний ресурс] / Режим доступу evolutio.info/content/view/1326/215/http://mfa.gov.by/visa/adproc/aaecdbcb57e9ce2a.html
77. Постановление Президиума ВАС РФ от 22.0.2.2005 г. №14548/04 по делу №А40-47341/03-25-179.
78. Постановление ФАС Северо-Западного округа от 12.09.2007 г. по делу № А21-1267/2007.
79. Справа № 2-137/2013. Архів Дарницького райсуду м. Києва.
80. Справа № 2-251/2012. Архів Оболонського райсуду м. Києва.
81. Актуальные вопросы нотариата Германии в 2005 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа http://www.notiss.ru/index.php?id=28
82. Ананько А. Электронная форма сделки в международной торговле [Электронный ресурс] / Режим доступу: http:www.office-metodist.com.ua/e-commerce/resource.php?lan=rus&id=131
83. Апостиль документов, легализация [Електронний ресурс] / Режим доступу http://www.april.com.ua/leg.html
84. Ахрамеева О.В. Документ с печатью в электронный век (оформление нотариальных документов, участвующих в международном документообороте) [Электронный ресурс] / Режим доступу: www.notariat.ru/publ/zhurnal-notarialnyj.../2858/
85. Баранкова В.В. Комаров В.В. Нотариат и нотариальный процесс. [Электронный ресурс] / Режим доступу: http://xn--80aatn3b3a4e.xn--p1ai/book/3525/%D0%9D%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B0%D1%82%20%D0%B8%20%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%8B%D0%B9%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%86%D0%B5%D1%81%D1%81%20-%20%D0%92.%D0%92.%20%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B2,%20%D0%92.%D0%92.%20%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B0..html
86. Бегичев А. Обеспечение правомерности и законности сделок с недвижимостью / А.Бегичев // Российская юстиция. - 1999. - № 4. - С. 31-32.
87. Беккер Микаэль (Германия) Правовая помощь и регулирование дел с иностранным элементом в нотариальной практике / Международное сотрудничество в нотариальной и судебной сфере / Под ред. В.В.Яркова, И.Г. Медведева. – СПб.: Издательский Дом. С.-Петербургского государственного университета, Издательство юридического факультета С.-Петербургского государственного университета, 2006. – 232 с.
88. Беляцкин С.А. Душеприказчик и суд // Сборник статей по гражданскому и торговому праву. Памяти проф. Г.Ф. Шершеневича. /С.А. Беляцкин. – М.: Статут, 2005. – С. 163-174.
89. Бессо Лоран (Швейцария) Международное налогообложение в нотариальной практике. / Международное сотрудничество в нотариальной и судебной сфере / Под ред. В.В.Яркова, И.Г. Медведева. – СПб.: Издательский Дом. С.-Петербургского государственного университета, Издательство юридического факультета С.-Петербургского государственного университета, 2006. – 232 с.
90. Блажівська Н. Електронний правочин / Н.Блажівська // Юридичний журнал. – 2007. - №1. – С. 63-70.
91. Богуславский М.М. Международное частное право. / М.Богуславский. ̶ М: Международные отношения, 1994.̶ С.388.
92. Болгова В.В.Формы защиты субъективного права: теоретические проблемы: автореферат диссертации на соискание учёной степени кандидата юридических наук, 12.00.01. - Теория и история права и государства; история правовых учений / Виктория Владимировна Болгова. - Самарская государственная экономическая академія, ̶ Уфа,2000. ̶ 20 с.
93. Борисова Ю. До проблеми входження «електронної» форми правочину в традиційну кваліфікацію форм правочину. /Ю.Борисова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. №88. 2011. – с. 93-95.
94. Brox, Hans/Walker, Wolf-Dietrich: Allgemeines Schuldrecht. 28. Aufl. 2002;
95. Brox, Hans/Walker, Wolf-Dietrich: Besonderes Schuldrecht. 27. Aufl. 2002.
96. Буквич А. В. Матеріально-правове та колізійно-правове регулювання обігу цінних паперів у міжнародному приватному праві [Текст] : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.03- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право/ Анна Володимирівна Буквич. ̶ Київський нацціональний ун-т ім. Тараса Шевченка. ̶ К., 2012. ̶ 21 с.
97. Булавко Ю. Легализация документов как форма консульской защиты прав граждан за рубежом /Белорусский журнал международного права и международных отношений. ̶ 2004 — № 1. ̶ С. 18-21. [Електронний ресурс] / Режим доступу http://www.evolutio.info/content/view/1326/215/
98. Bundesnotarkammer. Gesetzliche Erbfolge. //[Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bnotk.de/Buergerservice/Informationen/Erben/Erbfolge.php
99. Бунятова Ф.Д. Виды завещательных распоряжений во французском гражданском праве / Ф.Бунятова// Наследственное право. ̶ 2012. ̶ № 4. ̶ С. 8 - 13.
100. Бунятова Ф.Д. Привилегированное завещание во французском гражданском праве [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.notariat.ru/ddata/file-file/4784.pdf
101. Васильченко В.В. Питання теорії та практики виконання заповіту // В.В. Васильченко // Право і суспільство. – 2006. - №3. – С. 144-152.
102. Власов Ю.Н., Калинин В.В.. Нотариат. Курс лекций - [Электронный ресурс] / Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.org/txt-books_24.html
103. Волков А. Електронному документу – електронний цифровий підпис // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.yur-gazeta.com/oarticle/23/
104. Herbert Bartsch, Malte B. Bartsch: Das aktuelle Erbrecht. Vorsorge – Steuern – Ansprüche. Die neue Erbschaftsteuer mit der Reform des Erbrechts. 15. Auflage. Walhalla, Regensburg 2010, ISBN 978-3-8029-3525-1.
105. Глава Минюста России поддержал идею электронного нотариата 15.06.2012 /РИА Новости/[Электронный ресурс] / Режим доступу http://www.minjust.ru/node/2344?theme=minjust
106. Гольмстен А.Х. О душеприказчиках. Сравнительное исследование / Гольмстен А.Х. – СПб.: тип. Ю.Штауфа (Ифишона) – 1874. – 85 с.
107. Гомола А.И. Нотариат. –М.: Академия, 2011. – 192 с. ISBN 978-5-7695-8306-3.
108. Гріненко О.О. Правовий статус консула при виконанні нотаріальної функції: Науково-практичний посібник. (серія процесуальні науки) / О.О.Гріненко – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2005. – 352 с.
109. Грудцына Л.Ю. Влияние зарубежного опыта на реформирование наследственного права в России // Законодательство и экономика. ̶ 2002. ̶ № 10. - СПС “Консультант Плюс». ̶ 50с.
110. Грудцына Л. Ю. Государственно-правовой механизм формирования и поддержки институтов гражданского общества в России: автореф. диссертации на соискание ученой степени доктора ююридических наук. 12.00.02 — конституционное право; муниципальное право / Л. Ю. Грудцына. - Российский университет дружбы народов. – Москва, 2009. - 40с.
111. Грядов А.В. Вопросы применения Гаагской конвенции 1961 г., отменяющей требование легализации иностранных официальных документов // Сборник материалов и статей к 10-летию Центра нотариальных исследований. –М.: Риза-Принт. ̶ 2012. – 214 с.
112. Гудзь О. Еволюція форм правочинів від усної до «електронної” / О.Гудзь // Юридичний журнал. – 2006. - №1. – С. 32-38.
113. Гуть Н.Ю. Апостиль як форма легалізації нотаріальних документів для дії за кордоном // Перша міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми теорії і практики нотаріального, цивільного, виконавчого процесу: їх співвідношення та взаємодія»/ 21-22 лютого 2013 р., - К.: ТОВ «Центр учбової літератури». – 2013. – 532 с.
114. Гуть Н.Ю. Форма завещаний согласно Вашингтонской и Гаагской конвенций: значение для нотариального процесса. // Цивилистическая процессуальная мысль. Международный сборник научных статей. Выпуск 2 «Нотариальный процесс» / Под ред. Д.ю.н. профессора С.Я.Фурсы. – К.: ЦУЛ. - 2013. - 480 с.
115. Давиденко А.О. Історія виникнення нотаріату в Україні. [электронный ресурс] – Режим доступа http://search.ukr.net/google/search.php?engine=0&q=%D0%86%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%8F+%D0%BD%D0%BE%D1%82%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D1%82%D1%83&cx=partner-pub-7302036088769417%3Ah6gebird1fi&cof=FORID%3A10
116. Данюк Л.В. Управління нотаріатом в Україні: історія та сучасність: (адміністративно-правове регулювання відносин у сфері управління нотаріатом) / Данюк Л.В. за наук. ред.. А.О.Селіванова. – К.: Логос, 2011. -183 с.
117. Декор Жан-Поль Современные вызовы в праве // Сборник материалов и статей к 10-летию Центра нотариальных исследований. –М.: Риза-Принт. - 2012. – 214 с.
118. Donzallaz Y. La Convention de Lugano du 16 septembre 1988 concernant la competence judiciaire et l’execution des decisions en matiere civile et comerciale, Berne 1997, vol. II, p. 287.
119. Drzewiecki H. Studia i materiały do dziejów notarjatu w Polsce. – Warszawa, 1928.
120. Дударова Е. Нотариальная форма договора купли-продажи жилого дома (квартиры) и его государственная регистрация /Елена Дударова // Підприємництво господарство і право. - 2003 - №2. –С. 10-14.
121. Дутов М. Правові проблеми електронного документообігу / М.Дутов // Право України, 2002, №6. –С. 121-124.
122. Дютюа Бернар (Швейцария) Экзекватура аутентичных актов согласно регламенту Брюссель1 и Луганской конвенции / Международное сотрудничество в нотариальной и судебной сфере / Под ред. В.В.Яркова, И.Г. Медведева. – СПб.: Издательский Дом. С.-Петербургского государственного университета, Издательство юридического факультета С.-Петербургского государственного университета, 2006. – 232 с.
123. Енциклопедія цивільного права України /Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; відповідальний ред.. Я.М. Шевченко. – К.: Ін Юре, 2009. – 952 с.
124. Erman, Walter: Handkommentar zum Bürgerlichen Gesetzbuch. 10. Aufl. 2000.
125. Зайцева Т.И. Нотариальная практика: ответы на вопросы: Выпуск 2/ Т.И. Зайцева; Федеральная нотариальная палата. Центр нотариальных исследований. – М.: Волтерс Клувер, 2008. – 480 с.
126. Заломов В.А. Правовое регулирование создания и развития нотариата в Российской империи (1866 – 1917): автореф. диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук 12.00.01 – теория и история права и государства; история учений о праве и государстве / Владимир Александрович Заломов: НОУ ВПО «Международный юридический институт». – М., 2012. - 17с.
127. Застосування міжнародного законодавства в нотаріальній практиці / Луганська обласна державна адміністрація [Електронний ресурс]. – Режим доступу:www.loga.gov.ua/oda/ter/justice/notariat/generalization/generalization_10777.html?template=33
128. Історія розвитку нотаріату [электронный ресурс] – Режим доступа http://oblnotar.kiev.ua/index.php?id=139
129. Кармаза О.О. Особенности государственной регистрации прав на жилье нотариусами Украины // Сборник материалов и статей к 10-летию Центра нотариальных исследований. –М.: Риза-Принт. ̶ 2012. – 214 с.
130. Клименко Олексій Миколайович Попередній договір в цивільних відносинах: теорія і практика: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд.. юрид. наук: спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. К.,2010.- 18с.
131. Козье Д. Электронная коммерция / Пер. с англ. – М.: Издательско-торговый дом «Русская редакция»,1999. – 288 с.
132. Коссак В. Проблеми взаємного визнання і виконання рішень юрисдикцінних органів України і ФРН. // Право України. ̶ 2000. ̶ № 10. – С. 16-20.
133. Красикова А.В. Гражданско-правовое регулирование электронних сделок: автореф. дис. канд.юрид. наук.: 12.00.03 / гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право / Анна Валерьевна Красикова. – Саратов, 2005. - 18 с.
134. Криштопа О.М. Використання новітніх технологій у нотаріаті: порівняльний аспект // Держава і право. ̶ №49. – С.355.
135. Криштопа О. М. Міжнародно-правове регулювання нотаріальної діяльності [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 – міжнародне право / Оксана Миколаївна Криштопа. – Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. ̶ К., 2012. ̶ 17 с.
136. Кротенко А. Апостиль как альтернатива легализации // Юридическая практика. ̶ №5 (318)/ 2004.
137. Курдельчук Д.М. Деякі проблеми нотаріального оформлення документів та їх визнання за кордоном / Бюлетень Міністерства юстиції України. ̶ № 8 (серпень). ̶ 2010. ̶ С. 83-95.
138. Кухарев О.Є. Судове тлумачення заповіту / Актуальні питання цивільного та господарського права [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.journal.yurpayintel.com.ua/2010/1/article07/
139. Латинский нотариат. Центр нотариальных исследований [Електронний ресурс] / Режим доступу http://www.notiss.ru/index.php?id=28
140. Лаурэ Э.Ф. Нотариальное право. [Электронный ресурс] / Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.org/txt-books_24.html
141. Leger P.E. La function sociale du notaire (1951-2), R. du Notariat, 90, p. 92 (Canada).
142. Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин в цивільному праві / Майданик Р.А. – К.: Видавничо-поліграф. центр «Київський університет». 2002. – 502 с.
143. Малахов С.В. Гражданско-правовое регулирование отношений в глобальной компьютерной сети Интернет: автореф. дис.канд. юрид. наук. 12.00.03 -гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право/ С.В.Малахов. ̶ М., 2001. ̶ 21 с.
144. Мамуков Руслан Маирович. Содержание завещания: Автореф. канд.. юрид наук, специальность 12.00.03.-гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право. – М.: 2012. ̶ 17с.
145. Медведев И.Г. Международное частное право и нотариальная деятельность. 2-е издание. –М.: Волтерс Клувер, 2005. – 253 с.
146. Медведев И.Г. Особенности нотариального удостоверения сделок с участием иностранных лиц // Сборник материалов и статей к 10-летию Центра нотариальных исследований. –М.: Риза-Принт. ̶ 2012. – 214 с.
147. Мирзоев Гасан, Волкова Наталия, Щербачева Любовь, Нотариат –М.: Юнити-Дана, Закон и право, 2011, ̶ 448 с. ISBN 978-5-238-01983-3
148. Mikucki S. Mianowanie notariuszy publicznych imperiali auctoritate w diecezjach krakowskiej i lwowskiej w wieku XV // Studia historyczne ku czci S. Kutrzeby. – Kraków, 1938. – T. I. – S. 289–328.
149. Mikucki S. Początki notariatu publicznego w Polsce // Przegląd Historyczny. – Warszawa, 1937–38. – T. XXXIV. – S. 10–26.
150. Наследственное право: Учебно-практическое пособие / С.П. Гришаев. - М.: Проспект. ̶ 2011. СПС ̶ КонсультантПлюс. ̶ 120с.
151. Настольная книга нотариуса / П. В. Крашенинников; Т. И. Зайцева; Б. М. Гонгало; В. В. Ярков; Е. Ю. Юшкова [Електронний ресурс]. – Режим доступу http://www.nnre.ru/yurisprudencija/nastolnaja_kniga_notariusa/index.php
152. Никифоров В.С. Форма сделок в российском гражданском праве: автореф. дис. на сосискание уч степени канд.юрид. наук.: 12.00.03 / в.с.Никифоров. – Рязань, 2009. – 26 с.
153. Notariats d’ Europe, du Quebec et du Zanre //Universite catholique de Lauvain Bruylant 1991. Vol. 2e. Tableau 4. P. 602.
154. Орлова Н. В. Брак и семья в международном частном праве: автореф. дисс. ...докт. юрид. наук. (12.00.03 - гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право _/ Н.В.Орлова. ̶ М., 1966. ̶ 40с.
155. Павлова Л. Виконавець заповіту: процедура призначення та його повноваження. Видача свідоцтва виконавцю заповіту. /Л.Павлова // Юрид. Журнал. – 2005. - №5 935). – С. 80-81.
156. Палшкова А.М. Наследственно-правовой статус душеприказчика: История и современное состояние / Палшкова А.М. // Наследственное право. – 2009. - №2. – С. 3-8.
157. Палшкова А.М. Особые завещательные распоряжения в римском праве // Наследственное право. ̶ 2009. ̶ № 3. ̶ С. 8 - 13.
158. Паничкин В.Б., Боровик О.Ю. Наследственное право США. - Санкт-Петербург, 2006.-С. 765-766.
159. Покрещук О. О., Фурса С. Я. Процесуальне становище перекладача в нотаріальному та інших юридично значущих процесах: проблемні питання /О.Покрещук, С.Фурса// Право України. - 2000. - № 10. - С. 87-90.
160. Понамарев А.Ф. Исторические даты российского нотариата. / А.Ф. Понамарев. // Нотариальный вестникъ. – 2002. - №1. – С. 48-49.
161. Птушкина О.А. Исполнение завещания: правовые проблемы теории и практики: Автореф.дис.на соиск. Уч. Степени канд. юрид наук.: спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право, семейное право; международное частное право» О.А.Птушкина. – М. 2007. - 22 с.
162. Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні. ̶ К.: Юрінком Інтер, 2000. ̶ 525 с.
163. Ралько В. В. Теория правовой деятельности нотариата: автореф. диссертации на соискание ученой степени доктора юридических наук. 12.00.01 – теория и история права и государства / В.В.Ралько. - М., 2010. – 21с.
164. Сафронова С. С. Международная унификация права, регулирующего заключение и прекращение брака»: автореф. дисс. …канд. юрид. наук. 12.00.03 - гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право /С.С.Сафронова. ̶ Саратов, 2003. ̶ С. 4.
165. Семаков Г.С., Кондракова С.П. Нотаріат в Україні - [Электронный ресурс] / Режим доступу: http://www.pravo.vuzlib.org/txt-books_24.html
166. Сидоренко Д.В. История возникновения и развития нотариального акта как инструмента доказывания в странах общего и континентального права / Д.В.Сидоренко // Нотариальный вестникъ. – 2006. - № 8[электронный ресурс] – Режим доступа. – URL:http://mirnot.narod.ru/istnotact.html
167. Сміян Л.С.,Нікітін Ю.В., Хоменко П.Г. Нотаріат в Україні/ За заг. ред. Ю.В. Нікітіна. ̶ К.: КНТ, 2007. – 680 с.
168. Спадкове право / За заг. ред. С.Я. Фурси. // С.Фурса, Є.Фурса, Клименко О.М. та ін. –К.: Видавець Фурса С.Я.: Кнт, 2007. – 1216 с.
169. Статус Конвенции относительно международного управления имуществом умерших лиц (Гаага, 2 октября 1973 года) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_c56
170. Судебная практика по вопросам нотариальной деятельности (2004-2009): [сборник] / сост. Е.Ю.Юшкова. – 3–изд. – М.: Инфотропик Медиа, 2010. – 504 с.
171. Татаркина К.П. Форма сделок в гражданском праве России: автореф. диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.03. – гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право / Ксения Павловна Татаркина - ГОУ ВПО «Томский государственный университет». – Томск, 2009. ̶ 17 с.
172. Терованесов А.М. Історичний розвиток інституту нотаріату в Україні і сучасність [электронный ресурс] – Режим доступа http://intkonf.org/terovanesov-am-istorichniy-rozvitok-institutu-notariatu-v-ukrayini-i-suchasnist/
173. Український Дмитро. Реалії та перспективи розвитку третейського судочинства в Україні [Элект