Отраднова Олеся Олександрівна. Механізм цивільно-правового регулювання деліктних зобов'язань

Краткое описание

Отраднова Олеся Олександрівна. Механізм цивільно-правового регулювання деліктних зобов'язань.- Дисертація д-ра юрид. наук: 12.00.03, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 501 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ОТРАДНОВА ОЛЕСЯ ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 347.5

МЕХАНІЗМ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДЕЛІКТНИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Київ – 2014

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………1

Розділ І. Загальнотеоретичні положення цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань та його механізму
1.1 Розвиток вчення про правове регулювання та механізм правового регулювання в юридичній доктрині…………………………………… 17
1.2 Поняття, особливості та складові елементи механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань………………………. 30
Висновки до Розділу І

Розділ ІІ. Особливості регуляторних складових механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань.
2.1 Норми права як складова механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань……………………………………38
2.2 Принципи в механізмі цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань……………………………………………………….……….59
2.3 Презумпції як складова механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань…………………………………………………….75
2.4 Договір як регулятор відносин між суб’єктами деліктного зобов’язання………………………………………………………………95
Висновки до Розділу ІІ

Розділ ІІІ. Юридичні факти в механізмі цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань
3.1 Загальні положення про юридичні факти як складову механізму цивільно-правового регулювання……………………………………..114
3.2 Юридичні факти - підстави виникнення деліктного зобов’язання…………………………………………………………….126
3.3 Загальні умови виникнення деліктного зобов’язання…………….142
3.4 Спеціальні умови виникнення деліктних зобов’язань (спеціальні делікти)………………………………………………………………..…..175
3.5 Правоприпиняючі юридичні факти в механізмі цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань……………………………………192
Висновки до Розділу ІІІ

Розділ ІV. Правовідношення як складова механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань
4.1 Особливості деліктного зобов’язання як цивільного правовідношення………………………………………………………….217
4.2Деліктне зобов’язання та деліктна відповідальність: проблеми співвідношення понять………………………………………………..…234
4.3 Суб’єкти деліктного зобов’язання………………………………….247
4.4 Множинність осіб у деліктних зобов’язаннях……………….……276
4.5 Об’єкти та зміст деліктного зобов’язання…………………………292
Висновки до Розділу ІV

Розділ V. Акти реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків в механізмі цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань
5.1 Правова природа актів реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків в механізмі цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань………………………………………..……………………..310
5.2 Виконання деліктного зобов’язання як основний спосіб реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктами деліктного зобов’язання……………………………………………………………..328
5.3 Особливості виконання деліктних зобов’язань із заподіяння майнової шкоди……………………………………………………………………..350
5.4 Особливості виконання деліктних зобов’язань із заподіяння моральної шкоди………………………………………………………..376
5.5 Зміна деліктного зобов’язання та її вплив на реалізацію суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктами деліктного зобов’язання….392
5.6 Регрес при реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктами деліктного зобов’язання…………………………………….407
Висновки до Розділу V

ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
Регулювання суспільних відносин є головною функцією права. Мета будь-якого правового регулювання – забезпечення стабільності в суспільстві, передбачуваність результатів поведінки суб’єктів правовідносин. Правове регулювання лише тоді можна назвати ефективним, коли завдання, які ставила особа – регулятор, повністю співпадають із результатами такого регулювання, що мають місце у реальному житті. Отже аналіз ефективності правового регулювання в основному проводиться через аналіз «зворотнього зв’язку» - правореалізаційної та правозастосовної діяльності. І в разі, якщо дослідження такої діяльності показує неоднозначність застосування норм права судовими чи іншими органами, ускладнення у процесі реалізації права, помилки при прийнятті правозастосовних актів, можна стверджувати, що проблеми існують у самому правовому регулюванні на якійсь його стадії.
Для полегшення аналізу особливостей цивільно-правового регулювання суспільних відносин та його результатів застосовується категорія «механізм правового регулювання». Це дозволяє розбити процес правового регулювання на стадії, виявити складові механізму правового регулювання, що відповідають кожній стадії та аналізувати складові механізму як окремо, так і в цілому для виявлення конкретних правових проблем, що мають місце в нашому суспільстві, підготовки пропозицій для їх вирішення.
Деліктні зобов’язання або зобов’язання із заподіяння позадоговірної шкоди не є новою конструкцією в цивільному праві. Obligatio ex delicto відомі юриспруденції з часів римського права та часто ставали предметом наукових досліджень в різні часи. Деліктні зобов’язання як охоронні правовідносини виникають в разі порушення абсолютних прав особи – заподіяння їй позадоговірної шкоди. Їх мета – відновити порушене право, відшкодувати або компенсувати майнову та/або моральну шкоду.
Правове регулювання деліктних відносин має бути спрямоване на досягнення вказаної мети. В ідеалі будь-який випадок заподіяння шкоди за наявності умов виникнення деліктного зобов’язання повинен мати наслідком повне відшкодування такої шкоди належною особою, однак при цьому не повинно бути допущене зловживання правом, покладення обов’язку на неналежного делінквента тощо.
Аналіз правозастосовної, зокрема судової практики щодо відшкодування позадоговірної шкоди свідчить про те, що кількість спорів в даній сфері залишається стабільно значною. Розгляд судових справ часто тягнеться роками, доходить до судів вищих інстанцій та повертається на нові розгляди. Це свідчить про те, що правове регулювання деліктних зобов’язань на сьогодні не є до кінця ефективним. І дослідження того, де конкретно є проблеми у правовому регулюванні, варто проводити через аналіз механізму правового регулювання. Це дозволяє не тільки виявити проблеми у реалізації прав суб’єктами деліктного зобов’язання, але і співвіднести їх із недоліками інших складових механізму: регуляторними складовими, юридичними фактами, правовідносинами.
Належне та ефективне правове регулювання охоронних деліктних відносин, справедливе відновлення порушених прав особи сприятиме підвищенню поваги до права у суспільстві, розвитку громадянського суспільства та світовому визнанню України як правової держави.
Питання механізму цивільно-правового регулювання, а також питання деліктних зобов’язань часто були об’єктами наукових досліджень. В основу цієї роботи покладені наукові роботи таких вчених, як: С.С. Алексєєв, І.А. Безклубий, Д.В. Боброва, Т.В. Боднар, В.І. Борисова, В.А. Васильєва, І.В. Венедіктова, В.В. Вітрянський, С.Д. Гринько, О.В. Дзера, Ю.О. Заїка, О.С. Іоффе, І.С. Канзафарова, Т.С. Ківалова, О.В. Кохановська, О.О. Красавчиков, М.В. Краснова, Н.С. Кузнєцова, О.А. Кузнєцова, В.В. Луць, Р.А. Майданик, Г.К. Матвєєв, Ю.Г. Матвєєв, Д.І. Мейєр, С.О. Погрібний, І.О. Покровський, В.Д. Примак, О.М. Родіонова, І.В. Спасибо-Фатєєва, Р.О. Стефанчук, К.А. Флейшиць, Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневич, В.Л. Яроцький та інші. Проте, незважаючи на кількість наукових робіт, у яких тим чи іншим чином розглядалися категорії механізму правового регулювання та деліктні зобов’язання (відшкодування позадоговірної шкоди), цілісного уявлення про механізм цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань, на жаль, не представлено, особливості складових механізму цивільно-правового регулювання саме деліктних зобов’язань вказаними авторами майже не досліджувалися. Тому залишилися відкритими питання як теоретичного так і практичного спрямування стосовно правового регулювання деліктних зобов’язань, що і обумовлює актуальність дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до державної бюджетної науково-дослідної теми «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти», (№ 11 БФ 042-01; № державної реєстрації 0111U008337), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2011 р. по 31 грудня 2015 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка на основі наукового аналізу цілісної концепції механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань, виявлення особливостей його складових для підвищення ефективності правового регулювання відшкодування позадоговірної шкоди та подальшого розвитку науки цивільного права.
Для досягнення поставленої мети основна увага в дисертації приділена вирішенню таких завдань:
1. визначити поняття та складові механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань;
2. дослідити особливості норм права, що регулюють деліктні зобов’язання;
3. розкрити властивості принципів та презумпцій у системі регуляторів деліктних правовідносин;
4. визначити підстави та умови виникнення деліктних зобов’язань;
5. виявити особливості деліктного зобов’язання як правовідношення;
6. розкрити шляхи реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктами деліктного зобов’язання;
7. надати конкретні теоретичні та практичні пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання та практики захисту прав та охоронюваних законом інтересів суб’єктів деліктних зобов’язань та ряд інших.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносини у сфері відшкодування позадоговірної шкоди (деліктні зобов’язання) в цивільному праві України та теоретичні проблеми їх правового регулювання.
Предметом дослідження є механізм правового регулювання деліктних зобов’язань в цивільному праві України в контексті сучасної юридичної доктрини, чинного законодавства та практики правозастосування.
Методи дослідження. Відповідно до мети, завдань, об’єкту та предмету дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання.
Діалектичний та історичний методи використовувалися для дослідження вчення про механізм правового регулювання у вітчизняній правовій доктрині, положень про норми права, принципи, презумпції юридичні факти в цивільному праві (підрозділи 1.1; 2.1; 2.2; 2.3; 3.1).
Формально-логічний та системно-структурний методи були застосовані для дослідження сучасних концептуальних підходів до визначення понять цивільно-правова деліктна відповідальність, принципи права, підстави та умови виникнення деліктних зобов’язань (підрозділи 2.2; 3.2; 3.3).
Методи аналізу і синтезу правових явищ були використані для дослідження особливостей регуляторних складових механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань, юридичних фактів – підстав виникнення деліктних зобов’язань, деліктного зобов’язання як цивільного правовідношення, актів реалізації права в механізмі цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань (Розділ ІІ, підрозділи 3.2; 4.1; 5.1).
Догматичний метод застосовувався при аналізі норм права в механізмі цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань, правових презумпцій, юридичних фактів, цивільно-правової відповідальності (підрозділи 2.1; 2.3; 3.2; 4.2).
Структурно-функціональний метод використовувався при аналізі механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань та його складових (підрозділ 1.2).
Спеціальні наукові методи були використані таким чином:
• порівняльно-правовий метод дозволив провести співівдношлення актів реалізації права при заподіянні майнової шкоди майну, здоров’ю, життю потерпілого та в разі заподіяння моральної шкоди;
• метод моделювання використовувався при формуванні відповідних теоретичних та практичних рекомендацій та пропозицій, а також напрямів подальшого наукового пошуку.
Наукова новизна одержаних результатів проведеного дослідження полягає в тому, що робота стала першим комплексним дослідженням в Україні теоретичних проблем механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань. У дисертаційному дослідженні вперше запропоновано нову наукову концепцію розгляду деліктних зобов’язань через призму механізму їх правового регулювання. За результатами проведеного дослідження сформульовано низку науково-теоретичних положень, висновків і пропозицій, що мають ознаки наукової новизни і винесені на захист, основними з яких є такі:
Вперше:
1. Сформульовано поняття механізму цивільно-правового цивільно-правових засобів (інструментів), спрямованих на забезпечення відновлення порушених прав потерпілого, відшкодування або компенсації заподіяної йому шкоди в повному обсязі із врахуванням принципів розумності, добросовісності, справедливості шляхом трансформації норм деліктного права та інших регуляторів деліктних відносин у правомірну поведінку делінквента по задоволенню вимог потерпілого, а також на недопущення заподіяння шкоди немайновим та майновим благам суб’єктів цивільних правовідносин.
2. Обґрунтовано правову позицію, що деліктне право за своїм змістом, структурною побудовою, значимістю та обсягом предмету регулювання є складним правовим інститутом, що дозволяє виділити в ньому Загальну та Особливу частини та передбачити це в Главі 82 ЦК України. До Загальної частини має увійти правило генерального делікту (загальні положення про відшкодування шкоди, заподіяної майну, здоров’ю, життю) та правила компенсації моральної шкоди, тоді як до Особливої частини слід включити окремі (спеціальні) делікти, що виділяються на підставі особливостей їх суб’єктного складу та способу заподіяння шкоди.
3. Обґрунтовано висновок про можливість врегулювання деліктних відносин з моменту заподіяння шкоди за допомогою договору, яким є домовленість між потерпілим та делінквентом щодо способу та порядку відшкодування шкоди, припинення деліктного зобов’язання іншим, крім виконання, способом, а також між кількома делінквентами, спільними діями яких заподіяно шкоду, за винятком випадків заподіяння шкоди органами державної влади, влади Автономної республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
4. Доведено положення про те, що в деліктному праві діють загальні засади (принципи) цивільного законодавства, які за своїм значенням та особливостями впливу на деліктне зобов’язання можуть бути поділені на дві групи:
а) принципи, що впливають на існування деліктного зобов’язання в цілому та його законодавче регулювання - зовнішній рівень застосування (рівності, свободи, гуманізму, неприпустимості свавільного втручання в особисте життя людини, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України і законом, свободи підприємницької діяльності, що не заборонена законом, судового захисту цивільних прав та інтересів тощо). Деліктні зобов’язання певною мірою самі по собі є наслідком дії даних принципів;
б) принципи, що безпосередньо забезпечують дію норм щодо виконання деліктного зобов’язання - внутрішній рівень застосування (добросовісності, справедливості, розумності, свободи договору тощо).
5. Встановлено юридичну значимість в системі регуляторів деліктних зобов’язань правових презумпцій - зафіксованих у праві припущень, моделей юридично значимих явищ (юридичних фактів, правовідносин), які на відміну від норм права, в яких встановлюються чітко визначені правила поведінки, є способом оцінки цієї поведінки, висновком про існування юридичного факту та впливають на розподіл обов’язків доказування між сторонами деліктного зобов’язання.
6. Обґрунтовано висновок про дію у правовому регулюванні деліктних зобов’язань трьох рівнів презумпцій:
а) загальноправові: презумпція знання закону, презумпція законності нормативно-правового акту, презумпція психічного здоров’я;
б) галузеві: презумпція добросовісності та розумності поведінки, презумпція авторства, презумпція правомірності набуття права власності, презумпція невідповідності дійсності інформації, що порушує честь та гідність фізичної особи, презумпція наявності права власності у володільця майна;
в) спеціальні: презумпція вини заподіювача шкоди, презумпція протиправності заподіяння шкоди.
7. Доведено необхідність визнання неправомірних дій у системі юридичних фактів юридичними вчинками, а не юридичними актами, оскільки у таких неправомірних дій відсутня спрямованість на настання правових наслідків неправомірності, зокрема на відшкодування шкоди.
8. Вмотивовано доцільність розширення переліку підстав звільнення від обов’язку відшкодування шкоди, до яких, крім умислу потерпілого (виключно внутрішнього бажання потерпілого зазнати шкоди), слід включити прохання потерпілого (висловлення такого бажання заподіювачу заздалегідь) та згоду потерпілого (передбачення потерпілим ризику отримання шкоди та свідома згода з таким ризиком без бажання зазнати шкоди).
9. Обґрунтовано можливість припинення деліктного зобов’язання не тільки виконанням, але і іншими загальними та спеціальними способами припинення зобов’язань, зокрема, а) домовленістю сторін про передання відступного або новацію; б) зарахуванням зустрічних однорідних вимог (крім випадків заподіяння шкоди каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю); в) прощенням боргу; г) поєднанням боржника і кредитора в одній особі.
10. Запропоновано визначати цивільно-правову деліктну відповідальність як реалізацію делінквентом (боржником) обов’язку відшкодувати або компенсувати потерпілому заподіяну шкоду і відповідно розглядати деліктне зобов’язання та деліктну відповідальність як правовідношення та його результат, який є метою деліктного зобов’язання та ітогом дії механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань.
11. Обґрунтовано висновок про те, що реалізація права у деліктних правовідносинах здійснюється через захист порушеного права потерпілого, а відтак акти реалізації права (відшкодування майнової та/або моральної шкоди) тут є одночасно і способами захисту порушеного права.
12. Запропоноване авторське визначення моральної шкоди як негативних наслідків для внутрішньої, психічної сфери людини, її відчуттів, самопочуття, ментального здоров’я, що полягають у відсутності емоційного благополуччя та/або наявності психічного розладу.
Удосконалено:
1. Правову позицію про поділ норм права як складової механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань на норми-основи, які самі по собі не регулюють деліктні відносини, але створюють законодавчі передумови для відшкодування заподіяної шкоди, та норми - безпосередні регулятори деліктних зобов’язань.
2. Наукове положення щодо недоцільності визнання презумпції наявності у особи моральної шкоди в разі порушення її абсолютних прав, оскільки з однієї сторони таку презумпцію буде майже неможливо спростувати, а з іншої сторони – вона не буде ефективною без встановлення гарантованого розміру компенсації моральної шкоди, що саме по собі є неприйнятним.
3. Наукову позицію про відсутність у актів цивільного законодавства властивостей юридичного факту, здатного бути безпосередньою підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.
4. Науковий підхід про місце заподіяння шкоди в системі юридичних фактів: а) за критерієм правових наслідків заподіяння шкоди відноситься виключно до правостворюючих юридичних фактів; б) за формою виразу заподіяння шкоди є позитивним юридичним фактом; в) за характером дії в часі заподіяння шкоди є одноразовою дією, навіть у випадку триваючого порушення; г) за критерієм зв’язку з волею суб’єктів правовідносин заподіяння шкоди є дією або відносною подією.
5. Положення про протиправність будь-якої поведінки особи, внаслідок якої було заподіяно шкоду, крім випадків, коли така поведінка має вважатися правомірною в разі виконання особою встановленого у законі або іншому нормативному акті обов’язку, реалізації особою свого права, встановленого законом або договором, крім випадків шикани, прохання, згоди або умислу потерпілого на заподіяння шкоди.
6. Положення про недоцільність застосування поведінкової концепції вини у деліктних зобов’язаннях та необхідність розуміння вини як внутрішнього психічного ставлення особи до своєї поведінки та її наслідків, адже визначення вини через «невжиття належних заходів» не дозволяє встановити критерії умислу та необережності.
7. Визначення деліктного зобов’язання як правовідношення, за яким одна сторона (потерпілий, кредитор) вправі вимагати відшкодування заподіяної їй позадоговірної шкоди, а інша сторона (делінквент, боржник) зобов’язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі.
8. Правову позицію щодо можливості застосування до деліктних зобов’язань правила ст. 625 ЦК України щодо стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми в разі невиконання делінквентом свого обов’язку відшкодувати (компенсувати) потерпілому майнову та/або моральну шкоду.
9. Правову позицію щодо можливості зменшення розміру відшкодування шкоди у зв’язку із скрутним майновим становищем делінквента, що є правом, а не обов’язком суду та допускається виключно у випадках, коли делінквентом є фізична особа; при цьому суд має враховувати виключно матеріальне становище делінквента без порівняння його із матеріальним становищем потерпілого.
10. Систему критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди якими є а) індивідуальні особливості конкретного потерпілого; б) об’єктивні обставини, за яких потерпілому заподіяна моральна шкода; в) загальні підстави зменшення обсягу відшкодування заподіяної шкоди; г) вимоги розумності та справедливості.
Набули подальшого розвитку:
1. Визначення норми деліктного права як загального правила поведінки, встановленого або санкціонованого державою, яке спрямоване на недопущення заподіяння позадоговірної шкоди та на регулювання відносин по відшкодуванню заподіяної позадоговірної шкоди (деліктних зобов’язань).
2. Положення про підставу виникнення деліктного зобов’язання, якою є не склад цивільного правопорушення, а факт заподіяння шкоди, що має позадоговірний характер та є результатом діяння іншого суб’єкта цивільних правовідносин, тоді як протиправність поведінки заподіювача, причинний зв’язок та вина є умовами виникнення деліктного зобов’язання за правилом генерального делікту (ст. 1166 ЦК України).
3. Положення про неможливість створення єдиної універсальної теорії причинного зв’язку та необхідність у кожному випадку індивідуально досліджувати наявність причинного зв’язку між діянням делінквента та заподіяною шкодою із застосуванням всіх існуючих у праві теорій.
4. Правова позиція про неможливість участі третіх осіб у деліктних зобов’язаннях, адже третя особа у зобов’язанні призначається сторонами в момент його виникнення, тоді як в момент виникнення деліктного зобов’язання його сторони ще не мають та не досягають жодних домовленостей.
5. Вчення про множинність осіб у деліктних зобов’язаннях, у яких активна множинність є винятком, тоді як пасивна множинність може існувати у всіх трьох видах: дольова, солідарна, субсидіарна - які інколи можуть співіснувати одночасно в одному деліктному правовідношенні.
6. Наукова ідея про те, що об’єктами деліктного зобов’язання (об’єктами, що передаються в рахунок відшкодування шкоди) можуть бути не будь-які об’єкти цивільних прав, а тільки речі, зокрема грошові кошти, послуги, результати робіт, і не можуть бути такими об’єктами цінні папери, інформація, результати інтелектуальної, творчої діяльності, особисті немайнові блага.
7. Положення про критерії належності виконання деліктного зобов’язання, якими є вимоги ЦК України та інших актів цивільного законодавства, зміст судового рішення про відшкодування шкоди та інші вимоги, що звичайно ставляться та не можуть бути умови договору, звичаї ділового обороту.
8. Положення про регрес у деліктних зобов’язаннях, який може мати місце у трьох випадках:
- в разі виконання делінквентом свого обов’язку на користь одного із солідарних кредиторів-потерпілих (зустрічається тільки в разі множинності осіб на стороні кредитора);
- в разі виконання обов’язку відшкодування шкоди перед потерпілим одним із солідарних боржників;
- в разі відшкодування потерпілому шкоди особою, яка не є безпосереднім заподіювачем, а здійснила відшкодування в силу вказівки закону.
9. Положення про відмежування регресу та суброгації в разі компенсації заподіяної потерпілому шкоди страховою компанією, а саме: за наявності договору страхування цивільно-правової відповідальності делінквента страховик вправі звернутися до останнього з регресними вимогами виключно у випадках, прямо передбачених законодавством, тоді як в разі заподіяння шкоди застрахованому майну, страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому справі звернутися із вимогою до делінквента за правилами суброгації.
Практичне значення одержання результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані:
1. в науково-дослідній діяльності – як основа для подальшого наукового дослідження проблем механізму правового регулювання в цілому, а також окремих питань, пов’язаних із правовим регулюванням деліктних зобов’язань;
2. в правотворчій діяльності – сформульовані в роботі положення щодо правового регулювання деліктних зобов’язань та окремі рекомендації з удосконалення чинного цивільного законодавства можуть стати основою для внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів з цих питань;
3. в практиці правозастосування – використання одержаних результатів дослідження надасть змогу вірно проводити аналіз юридичних фактів – підстав виникнення деліктних зобов’язань, а також деліктних правовідносин, а доктринальне тлумачення судових рішень по справах про відшкодування позадоговірної шкоди може бути корисним при підготовці постанови Пленуму Верховного Суду України з узагальнення судової практики щодо відшкодування шкоди та дозволить забезпечити потреби судової практики і практичної діяльності загалом;
4. в навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цивільного права, при підготовці навчальних курсів та викладенні навчальних дисциплін;
5. в правовиховній роботі – для формування правосвідомості та подолання правового нігілізму при забезпеченні відшкодування заподіяної позадоговірної шкоди.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, як і усі опубліковані дисертанткою наукові праці, що відображають результати проведеного дослідження.
Сформульовані теоретичні положення, висновки та пропозиції були одержані дисертанткою у результаті аналізу та безпосереднього використання в роботі науково-інформаційних, нормативно-правових джерел і матеріалів судової практики.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на розширеному засіданні Відділення цивільно-правових наук Національної академії правових наук України.
Крім того, результати дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на: Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч» (м. Київ, 28-29 вересня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «П’яті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Развитие гражданского законодательства стран – участниц СНГ», Белгород, 15-16 листопада 2007 р.; Міжнародній науково-практична конференція «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 30 травня 2008 р.); Науково-практичній конференції «Загальні тенденції та особливості реалізації, охорони і захисту приватних прав в Україні та світі». Київ, Академія правових наук України. Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва. 12 листопада 2008 р.; Міжнародній науковій конференції «Українська культура в історичному розвитку та державотворенні», м. Київ, 12-14 лютого 2009 р.; Науковому круглому столі "Способи захисту цивільних прав та інтересів" в рамках міжнародної міждисциплінарної конференції молодих вчених "Шевченківська весна"; Науковій конференції «Компаративістські читання» в рамках IV міжнародного наукового семінару «Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку», м. Київ, 8-11 квітня 2009 р.; Конференції «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України), м. Київ, 22-23 травня 2009 р.; Міжнародній науково-практичній конференція «Розвиток цивільного законодавства: пост кодифікаційний період», 8-9 жовтня 2009 р. м. Київ; Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Восьмі осінні юридичні читання», 4-5 грудня 2009 р., м. Хмельницький, Хмельницький університет управління і права; Міжнародній науковій конференції «Шості юридичні читання. Правова культура, правова свідомість і право», 22-23 квітня 2010 р., м. Київ, Національний педагогічний університет ім.. М. Драгоманова, Інститут держави і права імені В.М. Корецького, Київський університет права; Международной школе молодых ученых-юристов «Наследие юридической науки и современность», Институт законодательства и сравнительного правоведения при правительстве Российской Федерации, Москва, 26-28 мая 2010 г.; Науково-практичній конференції «Юридична відповідальність: проблема теорії та практики», 3 червня 2010 р. м. Київ, Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького; Міжнародній науково-практична конференція «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)», 16 вересня 2010 р. м. Київ, Київський національний університет імені Т. Шевченка; Міжнародній науково-практичній конференції на честь 205-річчя створення та 5-річчя відродження кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна «Перспективні напрямки розвитку науки цивільного права», 1-2 жовтня 2010 р. м. Харків, Харківський національний університет ім.. В.Н. Каразіна; Международной научно-практической конференции «Государство и право: вызовы ХХІ века» (ІІ Кутафинские чтения), 1 декабря 2010 г. Москва, Московская государственная юридическая академия; Міжнародній науково-практична конференція, присвячена пам‘яті В.П. Маслова, «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства» - Харків, 25 лютого 2011 р.; Міжнародній науково-практичній конференції «Перші юридичні диспути з актуальних проблем приватного права», присвячені пам’яті Є.В. Васьковського. Одеса, 15-16 квітня 2011 р.; Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми цивільного права», присвячена пам’яті професора О.А. Пушкіна. Харків, 13-14 травня 2011 р.; Міжнародному науково-практичному круглому столі «Правова відповідальність: доктрина та практика застосування» Київ, 2 червня 2011 р.; Міжнародній науково-практичній конференції «Приватно-правове регулювання суспільних відносин: традиції, сучасність, перспективи, Одеса, 19-20 квітня 2012.
Публікації. Основні результати дисертації викладені в 34 наукових працях: 1 одноособовій монографії, 1 навчальному посібнику, 32 наукових статтях, з яких 24, що вийшли друком у фахових для юридичних наук виданнях, зокрема 7 наукових статей у міжнародних виданнях, а також у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 5 розділів, 21 підрозділа, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 494 сторінки. Список використаних джерел налічує 643 найменування і займає 65 сторінок.

Список литературы

Висновки до Розділу 5.

1. Реалізація права у деліктних правовідносинах здійснюється через захист порушеного права потерпілого, а відтак акти реалізації права тут є одночасно і засобами захисту порушеного права.
2. Акти реалізації права у механізмі цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань мають ряд особливостей. По-перше, у переважній більшості випадків заподіяння шкоди сторони деліктного зобов’язання реалізують права не безпосередньо, а через звернення до відповідних органів (суду, адміністративних органів). По-друге, серед трьох актів безпосередньої реалізації права: використання, виконання та дотримання у механізмі правового регулювання деліктних зобов’язань мають місце використання – з боку потерпілого та виконання – з боку делінквента. Такий акт реалізації права, як дотримання, у механізмі правового регулювання деліктних зобов’язань не застосовується, адже серед норм деліктного права немає норм-заборон.
3. Основним способом реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків суб’єктами деліктного зобов’язання є його виконання або відшкодування потерпілому заподіяної йому шкоди. Виконання також є правоприпиняючим юридичним фактом, настання якого припиняє правовідносини між делінквентом і потерпілим
4. Особливістю виконання деліктних зобов’язань є те, що в переважній більшості випадків воно здійснюється в примусовому порядку. Це пов’язано з безеквівалентним характером відшкодування, що надається делінквентом. Відшкодовуючи заподіяну шкоду, делінквент зазнає виключно втрати, зменшення свого майнового стану Він нічого не отримує взамін. У зв’язку цим у нього, як правило, відсутнє бажання виконувати таке зобов’язання, і потерпілий вимушений звертатися до суду або застосовувати інші юрисдикційні способи захисту свого порушеного права.
5. Процес виконання деліктного зобов’язання проходить три стадії:
1) організаційну, на якій сторони обмінюють інформацією, необхідною для проведення виконання, та вчиняють інші попередні дії;
2) матеріальну, на якій делінквент надає потерпілому відшкодування заподіяної шкоди;
3) техніко-юридичну, на якій сторони оформлюють виконання. Проходження техніко-юридичної стадії залежить від добровільності або примусовості виконання.
6. Критеріями належності виконання деліктного зобов’язання є вимоги ЦК та інших актів цивільного законодавства, зміст судового рішення про відшкодування шкоди та інші вимоги, що звичайно ставляться. Виконання деліктного зобов’язання не може порівнюватися з умовами договору, звичаями ділового обороту.
7. У разі прострочення або іншого неналежного виконання деліктного зобов’язання, об’єктом якого є грошові кошти, можливим є застосування ст. 625 ЦК України, що передбачає стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми.
8. У разі заподіяння шкоди майну реалізація права потерпілого може відбуватися у двох формах: відшкодування шкоди в натурі та відшкодування збитків у грошовій формі. Однак це не робить деліктне зобов’язання альтернативним, адже в альтернативному зобов’язанні право вибору предмета виконання належить боржнику, а в деліктному зобов’язанні – кредитору (потерпілому).
9. Зменшення розміру відшкодування заподіяної шкоди у зв’язку із майновим станом делінквента допускається з такими застереженнями:
1) зменшення розміру відшкодування є правом, а не обов’язком суду;
2) зменшення розміру відшкодування шкоди у зв’язку із матеріальним становищем делінквента допускається виключно у випадках, коли делінквентом є фізична особа;
3) суд має враховувати матеріальний стан делінквента як такий. Мова не йде про порівняння матеріального становища потерпілого та делінквента;
4) можливість зменшення розміру відшкодування заподіяної шкоди у зв’язку із матеріальним становищем делінквента не поширюється на випадки заподіяння шкоди скоєнням злочину;
5) за правилами ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд вправі зменшити розмір відшкодування заподіяної шкоди, а не повністю звільнити делінквента від цього обов’язку
10. У разі заподіяння шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я реалізація права потерпілого буде мати місце в разі відшкодування йому двох складових шкоди:
- реальної шкоди, яка полягає у проведенні витрат на відновлення здоров’я (лікування, реабілітацію, догляд). Витрати потерпілого мають бути спрямовані прямо на відновлення його здоров’я а не на інші супутні цілі (благодійні внески у фонди тощо).
- упущеної вигоди, яка полягає у втраті потерпілим доходу в разі втрати ним професійної або загальної працездатності. Упущену вигоду можуть мати лише працездатні потерпілі.
11. У разі заподіяння шкоди смертю потерпілим є не померла особа, а інші суб’єкти, які понесли реальні збитки на поховання померлого (будь-які особи) та непрацездатні утриманці померлого, прямо передбачені в ЦК України.
12. Моральною шкодою є негативні наслідки для внутрішньої, психічної сфери людини, її відчуттів, самопочуття, ментального здоров’я, що полягають у відсутності емоційного благополуччя та/або наявності психічного розладу.
13. Компенсація моральної шкоди має бути виключно в майновій формі оскільки заподіяння моральної шкоди породжує деліктне зобов’язання, основною ознакою якого є майновий характер. Будь-які немайнові дії делінквента (вибачення, спростування інформації тощо) є іншими способами захисту порушених прав потерпілого, а не компенсацією моральної шкоди.
14. Для визначення розміру компенсації моральної шкоди допустимим є виключно особистісний або індивідуальний підхід, який передбачає врахування чотирьох груп чинників: індивідуальні особливості конкретного потерпілого; об’єктивні обставини, за яких потерпілому заподіяна моральна шкода; загальні підстави зменшення обсягу відшкодування заподіяної шкоди; вимоги розумності та справедливості.
15. Деліктне зобов’язання в силу своєї специфіки підлягає меншим змінам, ніж договірні зобов’язання, однак у ході реалізації прав та обов’язків його суб’єктів можлива зміна суб’єктного складу деліктного зобов’язання та його змісту.
16. Заміна потерпілого в деліктних зобов’язаннях допускається шляхом відступлення права вимоги (якщо заподіяна шкода не є нерозривно пов’язаною з особою потерпілого), а також силу правонаступництва.
17. Регресні відносини в деліктних зобов’язаннях мають місце у трьох випадках:
1) у разі виконання делінквентом свого обов’язку на користь одного із солідарних кредиторів-потерпілих (має місце тільки в разі множинності осіб на стороні кредитора)
2) у разі виконання обов’язку відшкодування шкоди перед потерпілим одним із солідарних боржників.
3) у разі відшкодування потерпілому шкоди особою, яка не є безпосереднім заподіювачем, а здійснила відшкодування в силу вказівки закону
18. Несправедливим є правило ч. 2 ст. 544 ЦК України, відповідно до якого якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці. Застосування правила ч. 2 ст. 544 ЦК України є можливим, тільки якщо несплата одним із солідарних боржників своєї частки є результатом об’єктивних обставин, неможливості стягнення (наприклад, якщо юридична особа – співборжник ліквідована або є неплатоспроможною).
19. Регресні вимоги треба відрізняти від суброгації. Суброгація передбачає заміну осіб у вже наявному зобов’язанні із збереженням самого зобов’язання. При регресі одне зобов’язання замінює інше, однак переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
20. У деліктних правовідносинах питання регресу та суброгації постає в разі наявності страхування цивільно-правової відповідальності делінквента або страхування майна, якому заподіяно шкоду. За наявності договору страхування цивільно-правової відповідальності делінквента страховик вправі звернутися до останнього з регресними вимогами виключно у випадках, прямо передбачених законодавством. У разі заподіяння шкоди застрахованому майну, страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, вправі звернутися з вимогою до делінквента за правилами суброгації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ МАТЕРІАЛІВ

Нормативні акти України:
1. Конституція України
2. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 (втратив чинність) // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН файл kd0008.LHT
3. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. // Голос України, 2010, 08, 04.08.2010 N 143
4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 462
5. Житловий кодекс Української РСР від 30.06.1983 // Відомості Верховної Ради УРСР, 1983, додаток до N 28, ст. 573
6. Земельний кодекс України від 21.10.2001 р. // Урядовий кур'єр, 2001, 11, 15.11.2001 N 211-212
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 1984, додаток до N 51, ст. 1122
8. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 1971, додаток до N 50, ст. 375
9. Кодекс України про надра від 27.07.1994 р. // Голос України, 1994, 08, 31.08.94 N 164
10. Податковий кодекс України від 2.12.2010 р. // Голос України, 2010, 12, 04.12.2010 N 229-230
11. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний вісник України, 2003, N 11 (28.03.2003), ст. 461
12. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.// Офіційний вісник України, 2004, N 16 (07.05.2004), ст. 1088
13. Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 р. // Голос України, 1995, 01, 17.01.95 N 9
14. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV // Урядовий кур'єр, 1999, 06, 03.06.99 N 101-102
15. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. № 1105-XIV // Урядовий кур'єр, 1999, 11, 17.11.99 N 215
16. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 18 (30.04.96), ст. 78
17. Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, N 42 (15.10.91), ст. 551
18. Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. // Голос України, 1991, 06, 08.06.91 N 110
19. Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України, 1995, N 17 (25.04.95), ст. 121
20. Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. // Голос України, 2004, 09, 07.09.2004 N 165
21. Закон України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» від 19.05.2011 р. // Голос України, 2011, 06, 16.06.2011 N 108
22. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 р. // Урядовий кур'єр, 2000, 04, 05.04.2000 N 62
23. Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 р.// Голос України, 2012, 06, 27.06.2012 N 117
24. Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 р. // Урядовий кур'єр, 1994, 01, 04.01.94 N 3
25. Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 р. // Урядовий кур'єр, 2012, 01, 17.01.2012 N 8
26. Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. // Голос України, 1996, 04, 25.04.96 N 77
27. Закон України «Про міліцію» від 20.12.1990 р. // Голос України, 1991, 01, 04.01.91 N 3
28. Закон України «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992 р. // Голос України, 1992, 07, 24.07.92 N 139
29. Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23.09.1997 р. // Урядовий кур'єр, 1997, 11, 13.11.97 N 210-211
30. Закон України «Про туризм» від 15.09.1995 р. // Урядовий кур'єр, 1995, 11, 16.11.95 N 171 – 172
31. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. // Урядовий кур'єр, 2003, 10, 08.10.2003 N 188
32. Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. // Голос України, 1992, 12, 15.12.92 N 238
33. Закон України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21.03.1991 р. // Голос України, 1991, 04, 27.04.91 N 82
34. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 15.11.1991 р. // Голос України, 1991, 12, 17.12.91 N 241
35. Постанова Кабінету міністрів України від 8 листопада 2000 р. N 1662 «Про затвердження переліку професійних захворювань» // Урядовий кур'єр, 2001, 01, 03.01.2001 N 1
36. Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. N 1078 // Урядовий кур'єр, 2003, 07, 24.07.2003 N 135
37. Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затверджене спільним наказом Мінюсту, Мінфіну та Генеральної прокуратури України № 6/5/3/41 від 04.03.1996 р. // системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл REG1131.LHT
38. Лист Міністерства юстиції України від 06.04.2011 р. N 3192-0-4-11-19 «Відносно терміну «презумпція правомірності» // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл MUS15797.LHT
39. Лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. N 35-13/797 «Методичні рекомендації. Відшкодування моральної шкоди» // Вісник законодавства України, 2004, 06, № 26
40. Наказ Державного комітету України по водному господарству від 26 серпня 2004 року N 211 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо відшкодування моральної шкоди» // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл fin12463.LHT
41. Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затвердженими Наказом Міністерства охорони здоров'я № 6 від 17.01.1995 р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл REG791.LHT
42. Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.92 р. N 41 // Бізнес - Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законодавства, 2005, 06, № 6
43. Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 р. № 561 // Офіційний вісник України, 2011, N 91 (02.12.2011), ст. 3319
44. Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. N 1317 // Урядовий кур'єр, 2009, 12, 22.12.2009 N 238

Міжнародні та зарубіжні нормативні акти
45. Всеобщая декларация прав человека, принята на третьей сессии Генеральной Ассамблеи ООН резолюцией 217A(III) от 10 декабря 1948 г.// Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл MU48001D.LHT
46. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16.12.1966 р. // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл MU66003U.LHT
47. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права від 16.12.1966 р. // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл MU66005U.LHT
48. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ETS N 005 від 04.11.1950 р. // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл MU50K02U.LHT
49. Гражданский кодекс Квебека . – М.: Статут, 1999. – 472 с. – (Современное зарубежное и международное частное право)
50. Гражданский кодекс Нидерландов. Новая кодификация. Книги 2,3,5,6 и 7. – Институт восточно-европейского права и россиеведения. Лейденский университет, юридический факультет. – Лейден, 2000. – 372 с.
51. Резолюція 40/34 Генеральної Асамблеї ООН. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою від 29.11.1985 р. // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл MU85009R.LHT
52. Європейська конвенція про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів № ETS N 116 від 24.11.1983 р. // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл MU83302.LHT
53. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл MU69K01.LHT

Судова практика:
54. Рішення Конституційного суду України № 15-рп2004 // Урядовий кур'єр, 2004, 11, 17.11.2004 N 219
55. Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1989 року N 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2004, 00, № 12
56. Постанова Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2004, 00, № 5
57. Постанова Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2003, 00, № 3
58. Постанова Пленуму Верховного суду України від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» // Вісник Верховного Суду України, 2009, 00, № 3
59. Постанова Пленуму Верховного суду України від 29 грудня 1992 року N 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» // Бюлетень Міністерства юстиції України, 2000, 00, № 4
60. Постанова Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року N 1 «Про судову практику у справах про необхідну оборону» // Бюлетень законодавства і юридичної практики України, 2004, 00, № 12
61. Постанова Верховного суду України від 12.09.2011 № 6-21цс11 "Про відшкодування шкоди в порядку регресу" // Юридичний вісник України, 2011, 11, № 47
62. Ухвала Верховного суду України від 23 березня 2011 р. № 6-61147св10 "Про повернення описаного майна в натурі або відшкодування шкоди" // Закон і Бізнес, 2011, 09, № 38
63. Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11.05.2011 № 6-17404св08 // Закон і Бізнес, 2011, 10, № 42
64. Постанова Верховного суду України від 19 грудня 2011 р., справа № 6-65цс11 // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21438534
65. Постанова Верховного суду України від 22.01.2013 р., справа № 3-72гс12 // http://reyestr.court.gov.ua/Review/29192464
66. Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 12.03.2009 р. № 6-18535св08 "Про відшкодування витрат з виплати потерпілим страхового відшкодування"// Вісник Верховного Суду України, 2010, 00, № 6
67. Ухвала Верховного суду України від 23.03.2005 р.// «Рішення Верховного суду України», № 2, 2005
68. Ухвала Верховного суду України від 16.03.2011 р. № 6-27760св08 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл C004517.LHT
69. Ухвала Верховного суду України від 08.12.2010 р. Справа № 6-31956св10 // Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/12855338
70. Ухвала Верховного Суду України від 02.06.2010 р. № 6-469св10 "Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди" // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл VS100390.LHT
71. Рішення Верховного суду України від 2 червня 2010 р. Справа № 6-22040св09 // Система аналізу судових рішень VERDICTUM, ФАЙЛ 11581185
72. Ухвала Верховного суду України від 14.02.2007 р. справа № 6-10304св06 // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/427280
73. Ухвала Верховного суду України від 23 грудня 2009 р. № 6-26835св09 // Цивільне судочинство. Судова практика у цивільних справах, 2010, 00, № 3
74. Ухвала Верховного суду України "Про відшкодування майнової шкоди" від 29 жовтня 2008 р. // Рішення Верховного Суду України, 2009, 00, № 1;
75. Ухвала Верховного суду України від 23 березня 2011 р. № 6-49599св10 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл C004526.LHT
76. Ухвала Верховного суду України від 16.02.2011 р. № 6-9374св08 // Система аналізу судових рішень «VERDICTUM», файл 15085268.
77. Ухвала Верховного суду України № 6-26835св09 від 23.12.2009 р. // Система аналізу судових рішень VERDICTUM, файл 7419164
78. Ухвала Верховного суду України № 6-30038св09 від 27.10.2010 р. // Система аналізу судових рішень VERDICTUM, файл 12921195
79. Ухвала Верховного суду України № 6-22444св08 від 03.03.2010 р. // Система аналізу судових рішень VERDICTUM, файл 9151974
80. Постанова Верховного суду України від 3 жовтня 2012 р. № № 6-92цс12 // Система аналізу судових рішень «VERDICTUM», файл 26457847
81. Рішення Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3.06.2009 р. // Єдиний державний реєстр судових рішень. Електронний ресурс. http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/3894433
82. Ухвала Колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 29.09.2010 р., справа № 6-35316св10 // Система аналізу судових рішень VERDICTUM
83. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» // Закон і Бізнес, 2013, 03, № 13
84. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012 р. «Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках» // Часопис цивільного і кримінального судочинства, 2012, 00, № 4
85. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 р. № 10-74/0/4-13 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл
86. Ухвала Колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.07.2009 р. № 6-13751св09 // Рішення Верховного Суду України, 2010, 00, № 1
87. Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06.04.2011 р. № 6-13344св10 // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, ресурс «Судові прецеденти», файл C004563.LHT
88. Ухвала Верховного суду України від 16.06.2010 р. № 6-30106св09 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл C002758.LHT
89. Ухвала Верховного суду України від 2.06.2010 р. № 6-11640св10 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл C002677.LHT
90. Рішення Верховного суду України від 03.02.2010 № № 6-27981св08 // Система аналізу судових рішень «VERDICTUM», файл 8041310;
91. Рішення Верховного суду України від 18.08.2010 р. № 6-26766св09 // Система аналізу судових рішень «VERDICTUM», файл 11802794
92. Рішення Верховного суду України від 02.10.2008 р. № 6-11234вов08 // Система аналізу судових рішень «VERDICTUM», файл 2984207
93. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6.06.2012 р., справа № 6-46064св11// http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/25390563
94. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-40227св12 від 30.01.2013 р. // Система аналізу судових рішень VERDICTUM 1.0
95. Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-49206св12 від 29.01.2013 р. // Система аналізу судових рішень VERDICTUM 1.0
96. Постанова Вищого господарського суду України від 15 червня 2010 р. N Б15/29/21/05 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл H009754.LHT
97. Постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2010 р. № 2/105 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл H008849.LHT
98. Постанова Вищого господарського суду України від 28 липня 2011 р. Справа N 41/527 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл H017258.LHT
99. Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" від 01.04.1994 р. № 02-5/215 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл SD94029.LHT
100. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.02.96 р. N 02-5/95 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди» // Збірник рішень та арбітражної практики Вищого арбітражного суду України, 1996, 00, № 2
101. Ухвала Апеляційного суду Чернігівської області від 27 січня 2010 р., справа N 22ц-198/2010 // Системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл V019136.LHT
102. Постанова Київського апеляційного господарського суду № 27/2-38/1 від 27.12.2006 р. // Система аналізу судових рішень VERDICTUM 1.0., файл 362428
103. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 14.02.2008 р., справа № 2-16/08 // Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/3491650
104. Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23.09.2010 р. Справа № 2-2414/10 // Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/11738989;
105. Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 12.05.2009 р. справа № 2-5/09 // Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/7631120
106. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 28.07.2009 р. справа № 2-3641/09 // Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/13677003
107. Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 22.06.2010 р. справа № 2-713/10 // Єдиний державний реєстр судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/Review/10037206
108. Рішення Європейського суду з прав людини по Справі "Варава та інші проти України" від 17.01.2013 р. // Урядовий кур'єр, 2013, 02, № 36 (22.02.2013)
109. Рішення Європейського суду з прав людини по Справі «Робота та інші проти України» від 17.01.2013 р. // Урядовий кур'єр, 2013, 02, № 36 (22.02.2013)
110. Рішення Європейського суду з прав людини по Справі "ПМП "Фея" та інші проти України" від 21.02.2013 р. // Урядовий кур'єр, 2013, 03, № 53 (21.03.2013)
111. Case of Matsyuk v. Ukraine (Application N 1751/03) from 10.12.2009 // (Електронний ресурс) режим доступу http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{"dmdocnumber":["859592"],"itemid":["001-96218"]}
112. Case of Yefanov and Others v. Ukraine (Application N 13404/02) from 30.07.2009 // (Електронний ресурс) режим доступуhttp://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{"dmdocnumber":["853155"],"itemid":["001-93858"]}
113. Case of Telegina v. Ukraine (Application N 2035/03) from 10.05.2010 // (Електронний ресурс) режим доступу http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{"dmdocnumber":["858401"],"itemid":["001-95766"]}
114. Case of Oleg Kolesnik v. Ukraine (Application N 17551/02) from 19.11.2009// (Електронний ресурс) режим доступу http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{"dmdocnumber":["858391"],"itemid":["001-95738"]}
115. Case of Shabelnik v. Ukraine (Application N 16404/03) from 19.02.2009 // (Електронний ресурс) режим доступу http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx#{"dmdocnumber":["847469"],"itemid":["001-91401"]}
116. Рішення Європейського суду з прав людини у Справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" від 02.10.2003 р. // Система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, файл so1291.LHT
117. Рішення Європейського суду з прав людини у Справі компанії Комінгерсол С.А. проти Португалії (COMINGERSOLL S.A. V. PORTUGAL)" від 06.04.2000 р. // Вісник господарського судочинства, 2004, 00, № 2
118. Рішення Європейського суду з прав людини у Справі "Агротехсервіс" проти України" від 05.07.2005 р. // Юридическая практика, 2006, 07, № 29

Спеціальна література:
119. Абова Т.Е. Формы защиты гражданских прав по законодательству России // Гражданское общество и развитие гражданского права: Сборник статей к юбилею доктора юридических наук, профессора Натальи Семеновны Кузнецовой / отв. ред. Р.А. Майданик и Е.В. Кохановская. – К: ЧАО «Юридическая практика», 2014. – С. 295-317
120. Агарков М.М. Гражданское право. Т. 1 . / Агарков М.М. – М., «Юриздат», 1944 – 419 с.
121. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву // Агарков М.М. Избранные труды по гражданскому праву: в 2 т. – М.: АО Центр ЮрИнфоР, 2002. – Т. 1 . – с. 189-197
122. Агафонов С. Особливості відшкодування моральної шкоди за законодавством України / С. Агафонов // Юридичний журнал. - № 12. – 2007. (Електроний ресурс, режим доступу http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2843)
123. Агибалова Е.Н. Состав гражданского правонарушения как основание деликтной ответственности / Е.Н. Агибалова // Налоги (газета), 2010. - № 7
124. Азми Д.М. Норма права: структура, форма, разновидности / Д.М. Азми // Академический юридический журнал, № 3 (41), июль-сентябрь 2010. – с. 4-11
125. Александров Н.Г. Право и законность в период развернутого строительства коммунизма. / Н.Г. Александров – М.: Юридическая литература, 1961 – 270 с.
126. Александров Н.Г. К вопросу о роли договора в правовом регулировании общественных отношений. / Н.Г. Александров // Ученые записки ВИЮН. Вып. 6. – М.: Изд-во Министерства юстиции СССР, 1947. – с. 64-72
127. Алексеев С.С. Общая теория права. / С.С. Алексеев – М., 1982. – Т. 2. – 360 с.
128. Алексеев С.С. Теория права. Издание 2. / С.С. Алексеев – Харьков: Изд-во «БЕК», 1994. – 223 с.
129. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. / С.С. Алексеев – М.: «Юридическая лит-ра», 1966. – 183 с.
130. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. / С.С. Алексеев – М.: Юридическая литература, 1971. – 223 с.
131. Алексеев С.С. О составе гражданского правонарушения / С.С. Алексеев // Правоведение. - № 1. – 1958. – с. 47-53
132. Андреев Ю.Н. Гражданско-правовая ответственность государства по деликтным обязательствам. / Ю.Н. Андреев – СПб: «Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 425 с.
133. Антимонов Б.С. Значение вины потерпевшего при гражданском правонарушении. / Б.С. Антимонов – М.: Гос. издательство юридической литературы, 1950. – 275 с.
134. Аскназий С.И. Проблема гражданско-правовой ответственности // Аскназий С.И. Основные вопросы теории социалистического гражданского права. – М.: «Статут», 2008. – 691-779
135. Бабаев В.К. Презумпции в советском праве. Учебное пособие./ В.К. Бабаев – Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1974. – 124 с.
136. Бабаев А.Б. Очерк 22 Проблемы гражданско-правовой ответственности / А.Б. Бабаев // Гражданское право: актуальные проблемы теории и практики под общ.ред. В.А. Белова. – М.: Юрайт-Издат, 2008. – с. 865-895
137. Базылев Б.Т. Ответственность в советском праве. Учебное пособие. / Б.Т. Базылев– Красноярск, 1977. – 71 с.
138. Базылев Б.Т. Юридическая ответственность (теоретические вопросы). – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1985. – 120 с.
139. Базылев Б.Т. Об институте юридической ответственности / Б.Т. Базылев // Советское государство и право. – 1975. - № 1. – с. 110-115
140. Бакірова І. Застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди: проблемні питання / І. Бакірова // Право України, № 5, 2006. – с. 89-92
141. Баринов Н.А. Цивилистическое учение о потребностях: вопросы теории и практики. / Н.А. Баринов – М.: Издательская группа «Юрист», 2012. – 335 с.
142. Бартошек М. Римское право (Понятия, термины, определения). пер. с чеш. / М. Бартошек - М.: «Юридическая литература», 1989. – 448 с.
143. Басин Ю.Г. Основания гражданско-правовой ответственности за хозяйственные правонарушения / Ю.Г. Басин // Известия АН Казахской ССР. Серия общественных наук. – 1986. - № 1. – с. 97-90
144. Бахновська І.П. Загальні Принципи права та їх місце в національних правових системах / І.П. Бахновська // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Зб. Статей / за ред. Ю.С. Шемшученка, Л.В. Губерського, І.С. Гриценка; упор. О.В. Кресін. – К.: Логос, 2009. – с. 116-119
145. Бевзенко Р.С. Зачет в гражданском праве: Опыт исследования теоретической конструкции и обобщения судебной практики. / Бевзенко Р.С., Фахретдинов Т.Р.— М., 2006. – 84 с.
146. Безклубый И.А. Обязательства из деликтов в Древнем Риме /И.А. Безклубый // Альманах цивилистики: Сборник статей. Вып. 1 / под ред. Р.А. Майданика. – К.: Всеукраинская ассоциация издателей «Правова еднисть», 2008. – с. 303-309
147. Безклубий І.А. Запрошення до наукової дискусії про правову відповідальність /І.А. Безклубий // Про українське право. Часопис кафедри теорії і історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Число V/ за ред. проф. І. Безклубого. – К., 2010. – с. 18-22
148. Белов В.А. Гражданское право: Общая часть: Учебник. / В.А. Белов – М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. – 639 с.
149. Белов В.А. Гражданское право. Т.ІІ. Общая часть. Лица, блага, факты: учебник для бакалавров. / В.А. Белов – М.: Издательство «Юрайт», 2012. – 1093 с.
150. Белов В.А. Сингулярное правопреемство в обязательстве. / В.А. Белов – М.: «ЮрИнфоР», 2000. – 288 с.
151. Белов В.А. Гражданское право. Особенная часть. Учебник. В.А. Белов - М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2004. - 767 с.
152. Бєляєва А.П. Принцип свободи договору в правовому регулюванні зовнішньоекономічного контракту: Автореф. дис. …канд.. юрид. наук. / А.П. Бєляєва – Харків, 2005 – 19 с.
153. Белякова А.М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда. / А.М. Белякова – 1986. – 149 с.
154. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія. / О.А. Беляневич – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
155. Беляцкин С.А. Возмещение морального вреда. / С.А. Беляцкин – М.: Городец, 1997. – 164 с.
156. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. / С.М. Бервено – К.: «Юрінком Інтер», 2006. – 392 с.
157. Бервено С.М. Загальні засади цивільної відповідальності за порушення договірного зобов’язання / С.М. Бервено // Юридична Україна, № 5, 2006. – с. 47-53
158. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования./ Г. Дж. Берман – М.: Издательство МГУ, 1994. – 378 с.
159. Берман Г. Дж. Вера и закон: примирение права и религии. / Г. Дж. Берман – М.: Ad marginem, 1999. – 431 с.
160. Бернгефтъ Ф., Колеръ И. Гражданское право Германии / пер. с нем. Б.М. Брамсона, С.О. Добрина, Е.Е. Красова, В.В. Нечаева; Под ред. В.М. Нечаева. – С.-Петербугр, 1910. – 407 с.
161. Білозьоров Є. Юридична відповідальність як передумова правомірної поведінки: теоретичні аспекти /Білозьоров Є. // Право України, № 1, 2006. – с. 50-54
162. Білоусов Ю.В. Доказові презумпції у цивільному судочинстві. Монографія. / Білоусов Ю.В. Феннич В.П. – Х.: Харків Юридичний, 2012. – 280 с.
163. Боброва Д.В. Права граждан на возмещение вреда. / Д.В. Боброва – К.: О-во «Знание» УССР, 1990. – 48 с. (Серия 11 «Гражданин и закон», № 12).
164. Боброва Д.В. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве. Дис. ... доктора юридических наук. – К., 1988. – 453 с.
165. Боброва Д.В. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве. Автореф. дис. Д.ю.н. – Харьков, 1988. – 56 с.
166. Богданов Д.Е. Сделки об ответственности в гражданском праве РФ. / Д.Е. Богданов – М.: «А-Приор», 2007. – 128 с.
167. Богданова Е.Е. Субсидиарная ответственность. Проблемы теории и практики. / Е.Е. Богданова – М.: «Приор-издат», 2003. – 112 с.
168. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. / Т.В. Боднар – К.: «Юрінком Інтер», 2005. – 272 с.
169. Болвачева Н.Е. Ограничения как средство гражданско-правового регулирования (философско-теоретический аспект) / Н.Е. Болвачева // Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей. Вып. 7 / под ред. О.Ю. Шилохвоста. – М.: Издательство Норма, 2003. – с. 1 – 27
170. Болдинов В.М. Ответственность за причинение вреда источником повышенной опасности. / В.М. Болдинов – М.: Юридический центр Пресс», 2002. - 392 с.
171. Бондаренко Л. До питання цивільно-правової відповідальності юридичних осіб публічного права. / Л. Бондаренко // Право України, № 7, 2006. – с. 100-103
172. Боронина М.Н. Некоторые проблемы с применением термина «добросовестность» (BONA FIDES) / М.Н. Боронина // Современное состояние российского законодательства: проблемы и пути совершенствования. Тезисы докладов международной научно-практической конференции. Г. Пермь, Пермский университет, 23 октября 2009 г. – с. 183-187
173. Брагинский М.И. Договорное право: Общие положения. / Брагинский М.И., Витрянский В.В. – М.: Издательство «Статут», 1997. – 682 с.
174. Браславский Л. Возмещать расходы, а не обогащаться / Браславский Л., Стискин Я. // Советская юстиция. - № 12, 1965. – с. 52-54
175. Братусь С.Н. Некоторые вопросы учения о субъектах права / М.Н. Братусь // Советское государство и право, 1949, № 11. – с. 78
176. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории). / С.Н. Братусь – М.: Юридическая литература, 1978. – 216 с.
177. Будман Ш.И. Невозможность исполнения обязательств в современном договорном праве. / Будман Ш.И., Павлодский Е.А. // Проблемы современного гражданского права: Сборник статей. – М.: Городец, 2000. – с. 222-235
178. Булаевский Б.А. К вопросу о понятии презумпций в праве. / Б.А. Булаевский // Журнал российского права, № 3, март 2010 г.// Система информационно-правового обеспечения «Гарант.Эксперт»
179. Булаевский Б.А. Функции правовых презумпций / Б.А. Булаевский // Журнал российского права, № 3, март 2011. – с. 33 – 41
180. Булеца С.Б. Проблема визначення розміру компенсації моральної шкоди, заподіяної життю та здоров’ю фізичної особи, в Україні та Угорщині. / С.Б. Булеца // Проблеми здійснення та захисту особистих немайнових прав фізичної особи в умовах євроінтеграції. Збірник наукових матеріалів круглого столу (м. Хмельницький, 12 жовтня 2007 року). – Тернопіль, видавництво «Підручники і посібники», 2007. – с. 80-87
181. Бычкова Г.П. Развитие положений римского частного права о вине в российском гражданском праве. / Г.П. Бычкова // СибЮрВестник, № 2, 1999 (Электронный ресурс). Режим доступа http://law.isu.ru/ru/science/vestnik/19992/bichkova.html
182. Вавилин Е.В. Функциональные уровни принципов осуществления гражданских прав и исполнения обязанностей. / Е.В. Вавилин // Тенденции развития частного права в условиях рыночной экономики. Сборник научных трудов (по материалам международной научно-практической конференции, посвященной 95-летию профессора В.А. Тархова, Саратов, 24-25 сентября 2008 г.). – Саратов.: Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права», 2009. – с. 18-21
183. Вавилин Е.В. Осуществление и защита гражданских прав / Е.В. Вавилин – М.: Волтерс Клувер, 2009. – 360 с.
184. Вавилин Е.В. Механизм осуществления гражданских прав и исполнения обязанностей. / Е.В. Вавилин // Гражданское общество и развитие гражданского права: Сборник статей к юбилею доктора юридических наук, профессора Натальи Семеновны Кузнецовой / отв. ред. Р.А. Майданик и Е.В. Кохановская. – К: ЧАО «Юридическая практика», 2014. – С. 259-275
185. Вавилова А.А. Презумпция знания закона. /А.А. Вавилова // Вестник Московского унив