Савченко Віктор Олександрович. Медичні послуги як об'єкт цивільних правовідносин

Краткое описание

Савченко Віктор Олександрович. Медичні послуги як об'єкт цивільних правовідносин.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.03, Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва ім. Ф. Г. Бурчака. - Київ, 2014.- 200 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРАВОВИХ НАУК УКРАЇНИ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ
ПРИВАТНОГО ПРАВА І ПІДПРИЄМНИЦТВА
ІМЕНІ АКАДЕМІКА Ф. Г. БУРЧАКА
На правах рукопису
САВЧЕНКО ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 347.122:61
МЕДИЧНІ ПОСЛУГИ ЯК ОБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент
Венедіктова Ірина Валентинівна
Київ – 2014

2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………..……….…………3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика медичних послуг як об’єкта цивільних правовідносин
1.1. Становлення нормативного закріплення медичних послуг як об’єкта цивільних правовідносин …………………………………………....................……..…………...14
1.2. Поняття та ознаки медичних послуг як об’єкта цивільних правовідносин.…...23
1.3. Місце медичних послуг у системі об’єктів цивільних правовідносин…….......41
Висновки до Розділу 1……………………………………………………….…….......54
РОЗДІЛ 2. Договір як форма оборотоздатності медичних послуг
2.1. Поняття договору про надання медичних послуг та його загальна характеристика……………………………………………………………………..…..56
2.2. Стадії існування договірних правовідносин з надання медичних послуг…...….…………………………………………………………………………...76
2.3. Сторони і зміст договору про надання медичних послуг……………………....99
Висновки до Розділу 2……………………………………………………………......117
РОЗДІЛ 3. Настання цивільно-правової відповідальності як наслідок неналежного надання медичних послуг
3.1. Поняття і види цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг ……………………………………………………….......................120
3.2. Форми цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг…………………………………………………………………………….….....136
3.3. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг…………………………………………………………….154
Висновки до Розділу 3………………………………………………….……….…….163
ВИСНОВКИ………………………………………………………………..…...…….166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...…..……172
3

ВСТУП
Актуальність теми. Життя й здоров’я людини споконвіку є найбільшою цінністю. Довгий час надання медичних послуг в Україні регулювалося нормами публічного права та не було об’єктом цивільних правовідносин. Під час переходу до ринкової економіки в галузі медичної діяльності почали відбуватися значні зміни, що призвело до прийняття спеціального законодавства в сфері надання медичних послуг, які набули нових правових конструкцій та стали окремим об’єктом цивільних правовідносин.
Необхідність дослідження інститутів права та медицини у контексті їх взаємозв’язку сьогодні вже майже не викликає сумніву. Розвиток медичних можливостей і послуг зумовлює потребу в аналогічному розвитку правових інститутів. Актуальність дослідження медичних послуг полягає у постійній комерціалізації медицини, створенні все більшої кількості приватних закладів охорони здоров’я, діяльність яких полягає саме у наданні платних медичних послуг. Дослідження питання медичних послуг пов’язане із низкою труднощів, які в певній мірі виникають через прогалини у законодавстві, що не визначає медичні послуги як окремий об’єкт цивільних правовідносин. Ця категорія послуг врегульована загальними положеннями інституту послуг в цілому та нормами законодавства у галузі охорони здоров’я, що зумовлює необхідність дослідження питання визначення медичної послуги, її правової природи, місця у системі правового регулювання.
Для створення ефективного механізму правового регулювання відносин з надання медичних послуг як спеціального об’єкта цивільних правовідносин необхідним визнається аналіз нормативно-правових актів в цій сфері, дослідження міжнародного досвіду правового регулювання медичних послуг, теоретичне осмислення наукової юридичної доктрини та
4
правозсастосовчої практики. Як з теоретичної, так і з практичної точки зору, актуальним вбачається розгляд правового статусу учасників правовідносин з надання медичних послуг, підстав виникнення між ними таких відносин та умов притягнення до цивільно-правової відповідальності. Все вищезазначене зумовлює необхідність проведення дослідження медичних послуг як об’єкта цивільних правовідносин на рівні дисертаційної роботи.
На сьогоднішній день медичні послуги як об’єкт цивільних правовідносин ще не зазнали комплексного і системного аналізу. Окремі теоретичні аспекти обраної теми вивчали такі науковці, як А.М. Савицька, З.В. Ромовська та Я.М. Шевченко, але їх дослідження ґрунтувалися на законодавстві УРСР і потребують перегляду з позиції сучасних суспільних та економічних відносин, стану правового розвитку. В Україні проводилися дисертаційні дослідження на тему «Договір про надання медичних послуг» (О.І. Смотров), «Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг» (С.В. Антонов) та «Цивільно-правова відповідальність у сфері надання медичних послуг» (С.В. Михайлов). Окремим питанням обраної теми приділена увага у роботах таких учених, як: С.В. Антонов, М.О. Барінов, О.Є. Бобров, М.І. Брагінський, І.В. Венедіктова, В.О. Галай, З.С. Гладун, А.І. Громов, О.Ю. Кабалкін, Ю.Х. Калмиков, О.Ю. Кашинцева, В.В. Кваніна, В.І. Кисіль, О.В. Леонтьєв, Г.Я. Лопатєнков, Р.А. Майданик, М.М. Малеіна, А.А. Мохов, О.О. Первомайський, О.О. Прасов, Л.В. Саннікова, І.Я. Сенюта, Ю.Д. Сергєєв, Д.І. Степанов, Р.О. Стефанчук, С.Г. Стеценко, Є.Г. Шаблова, А.Є. Шерстобітов, Є.Д. Шешенін, О.С. Щукін, О.М. Щуковська та ін. Предметом сучасних наукових досліджень є насамперед питання відповідальності за неналежне надання медичних послуг. Комплексного дослідження медичних послуг як одного з об’єктів цивільних правовідносин, їх місця в системі цивільних правовідносин в Україні дотепер не проводилося.
5
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема відповідає Указу Президента України від 7.12.2000 р. №1313/2000 «Про Концепцію розвитку охорони здоров’я населення України», Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо виконання Концепції розвитку охорони здоров’я населення України» від 09.08.2001 р. № 960, наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про заходи Міністерства охорони здоров’я України з реалізації резолюції Всеукраїнського форуму керівників закладів, установ і органів охорони здоров’я «Стратегія розвитку охорони здоров’я України в нових умовах демократизації суспільства» від 27.04.2005 р. № 195
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення та вирішення комплексу теоретичних і практичних проблем, пов’язаних із виділенням медичних послуг як окремого об’єкта цивільних правовідносин.
Для досягнення зазначеної мети у дисертаційному дослідженні було поставлено такі задачі:
– означити становлення нормативного закріплення медичних послуг, розкрити їх поняття та ознаки як об’єкту цивільних правовідносин;
– визначити місце медичних послуг в системі об’єктів цивільних правовідносин;
– надати характеристику договору про надання медичних послуг;
– визначити порядок і особливості укладання та припинення договору про надання медичних послуг;
– охарактеризувати сторони і зміст договору про надання медичних послуг;
– визначити види цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг;
– розкрити форми цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг;
– сформулювати підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг.
6
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі надання медичних послуг.
Предметом дослідження є медичні послуги як об’єкт цивільних правовідносин, відповідні законодавчі, доктринальні та правозастосовні положення, сформульовані у міжнародно-правових актах і нормах чинного законодавства України, монографіях, наукових статтях та судовій практиці.
Методи дослідження. У дослідженні було використано загальнонаукові та спеціальні наукові методи пізнання правових явищ, а саме: порівняльно-правовий, історичний, формально-логічний, системно-структурний, діалектичний та інші методи.
Діалектичний метод пізнання дозволив досконало вивчити національне цивільне законодавство з урахуванням міжнародних стандартів у єдності, взаємозв’язку й розвитку загальносоціальних і юридичних чинників, що виявилося, зокрема, у широкому оперуванні окремими парними категоріями діалектики (форма і зміст, суть і явище, структура й елемент, причина й наслідок тощо) (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1).
Порівняльно-правовий метод було використано для визначення спільних та відмінних рис медичних послуг з іншими об’єктами цивільних правовідносин (підрозділ 1.3).
За допомогою історичного методу було продемонстровано ґенезу наукових вчень, визначено динаміку становлення і розвитку доктрини, законодавства і загалом праворозуміння медичних послуг та обґрунтовано необхідність їх подальшого наукового дослідження (підрозділ 1.1, 3.1).
Формально-логічний метод сприяв встановленню понятійного апарату та змісту чинного законодавства, висвітленню суперечностей у чинному законодавстві, яке регулює надання медичних послуг (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 3.3).
За допомогою системно-структурного аналізу було досліджено систему об’єктів цивільних правовідносин (підрозділ 1.3).
7
Догматичний метод дозволив сформулювати нові правові норми, поняття і вдосконалити чинні (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1, 3.1, 3.2).
Вищеназвані методи використовувалися в їх взаємозалежності.
Нормативною та емпіричною базою дослідження стали нормативні акти, вітчизняна та зарубіжна наукова література, публікації в періодичних виданнях, матеріали української та зарубіжної судової практики щодо випадків захисту прав пацієнтів, здоров’ю яких було заподіяно шкоду внаслідок неналежного надання медичних послуг.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем надання медичних послуг як об’єкта цивільних правовідносин. Вона визнається також поглибленим розглядом нових ідей, сучасних міжнародних і зарубіжних тенденцій правового регулювання досліджуваного питання.
Новизна одержаних результатів відображається в низці наукових положень, що виносяться на захист.
Вперше:
1) доведено, що медичні послуги є окремим об’єктом цивільних правовідносин, у зв’язку з чим їх треба відмежовувати від медичних робіт та інших об’єктів цивільних правовідносин. Зокрема, підставою для розмежування медичних послуг та робіт слід визнати мету правовідносин, що виникають та форму виразу їх результату. Під медичними роботами пропонується розуміти дії закладу охорони здоров’я, лікаря приватної практики або іншої особи, яка отримала відповідний дозвіл з виготовлення та ремонту протезів, імплантатів та інших виробів медичного призначення;
2) окреслено специфічні ознаки медичних послуг, до яких слід віднести такі: 1) надаються лише спеціальними, нормативно визначеними учасниками правовідносин; 2) завжди мають публічний характер; 3) реалізуються і споживаються в процесі здійснення медичної діяльності; 4) як правило, не мають матеріального результату; 5) спрямовані на покращення
8
стану здоров’я пацієнта, задоволення його медико-естетичних, репродуктивних або інших потреб шляхом вчинення професійних дій медичного характеру;
3) aргументовано, що поняття медичних послуг в широкому розумінні є родовим для медичної допомоги, яку слід розглядати як різновид медичних послуг, що відображає специфіку отримання безоплатних медичних послуг у державних та комунальних закладах за спеціальних обставин, визначених законом. З метою зменшення термінологічного навантаження та плутанини, а також гармонізації національного законодавства з європейським законодавством вважаємо за доцільне внесення змін до законодавства України щодо визначення медичної послуги як найбільш широкого поняття, яке має замінити терміни «медична діяльність», «медична практика» та «медичне обслуговування».
4) обґрунтовано підхід щодо розмежування таких учасників правовідносин з надання медичних послуг, як замовник та пацієнт. Замовником медичної послуги може бути як фізична особа, яка є пацієнтом, так і її законні представники або юридична особа, яка замовляє медичні послуги для своїх співробітників чи інших осіб. Таким чином, замовником медичних послуг може бути: 1) повнолітня особа або неповнолітня особа, за відсутності заборони з боку законних представників; 2) законний представник малолітньої, неповнолітньої та недієздатної особи, яка стає пацієнтом; 3) юридична особа;
5) доведено можливість укладання договору про надання медичних послуг між юридичними особами. Як приклад можна розглядати ситуацію, коли юридична особа укладає договір про медичне обслуговування її працівників. Сьогодні така практика вже набуває популярності в українських компаніях як різновид соціальних бонусів та поширена в країнах Європи та у США. В цьому випадку одна юридична особа стає замовником, її працівники стають пацієнтами, а заклад охорони здоров’я – виконавцем медичної послуги;
9
6) сформульовано принцип презумпції моральної шкоди при заподіянні шкоди здоров’ю через неналежне надання медичної послуги, при наявності вини виконавця. Враховуючи, що неналежне надання медичної послуги призводить до заподіяння шкоди здоров’ю пацієнта, та беручи до уваги зміст ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, логічним визнається твердження про наявність моральної шкоди a priori. Одна з особливостей компенсації моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг пов’язана з тим, що власне негативні зміни відбуваються в свідомості потерпілого, через що визначити їх дуже складно. Для спрощення встановлення факту наявності моральної шкоди, завданої неналежним наданням медичних послуг, пропонується використовувати принцип презумпції моральної шкоди, значення якої можна сформулювати так: будь-яка фізична особа, відносно якої здійснено неправомірне діяння (дію або бездіяльність), пов’язане з наданням медичних послуг і спричиненням шкоди здоров’ю, визнається такою, що зазнала моральної шкоди, якщо особа, яка скоїла таке діяння, не доведе протилежного.
Удосконалено:
7) поняття медичної послуги як дії або діяльності закладу охорони здоров’я або лікаря приватної практики, що здійснюються на законних підставах, спрямовані на покращення стану здоров’я пацієнта, задоволення його медико-естетичних, репродуктивних або інших потреб шляхом вчинення професійних дій медичного характеру;
8) визначення договору про надання медичних послуг як правочину, за яким одна сторона (заклад охорони здоров’я або лікар приватної практики) зобов’язується за завданням другої сторони вчинити професійні медичні дії, спрямовані на покращення стану здоров’я пацієнта, задоволення його медико-естетичних, репродуктивних або інших потреб, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором або законом;
10
9) підхід до загальної характеристики договору про надання медичних послуг як двостороннього із двостороннім зобов’язанням, який укладається між замовником та виконавцем (спеціальним учасником правовідносин), є платним або безоплатним, основним, консенсуальним, каузальним, алеаторним, публічним та у більшості випадків є договором приєднання, має письмову або усну форму;
10) критерії розмежування випадку та непереборної сили як підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг. Під випадком розуміється подія або її наслідки, які могли не настати, але мали місце при неможливості їх передбачення медичним працівником або через раптовість їх настання. На відміну від випадка, непереборна сила характеризується тим, що настання негативних наслідків надання медичної послуги не залежить від волі, свідомості і бажання медичного працівника та, враховуючи рівень його реальних можливостей, не могли бути відвернені.
Дістало подальшого розвитку:
11) обгрунтування визначення медичних послуг як об’єкту, обмеженого в цивільному обороті;
12) положення щодо формулювання розділу про ціну та порядок розрахунків у договорі про надання медичних послуг наступним чином: «оплата медичних послуг за договором про надання медичних послуг проводиться замовником в повному об’ємі в день надання послуги, якщо інший порядок не передбачений договором».
13) пропозиції щодо можливості розгляду договору про надання медичних послуг як умовного. На нашу думку, договір про надання медичних послуг може визнаватися умовним, коли сторони укладають правочин, за яким виконавець має надати медичну послугу лише при настанні конкретних обставин. Наприклад, сторони можуть домовитися про термінову госпіталізацію та проведення хірургічного втручання за умови діагностування конкретної симптоматики.
11
14) обгрунтування особливості укладання договору про надання медичних послуг, коли пацієнтом є малолітня, неповнолітня або недієздатна особа. Специфіка укладання договору про надання медичних послуг на користь зазначених осіб полягає у низці характерних рис, серед яких слід виокремити такі: 1) малолітня або недієздатна особа не може самостійно укласти договір про надання медичних послуг через відсутність у неї достатнього рівня цивільної дієздатності та можливості надати поінформовану згоду на отримання медичних послуг; 2) неповнолітня особа може самостійно укласти договір про надання медичних послуг тільки за відсутності заборони з боку законних представників; 3) малолітня, неповнолітня або недієздатна особа не має права відмовитись від отримання медичних послуг, які замовили для неї законні представники, зокрема, через неможливість надати поінформовану відмову від отримання медичних послуг; 4) договір про надання медичних послуг за замовленням законних представників може укладатися тільки на користь представленої малолітньої, неповнолітньої або недієздатної особи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані для подальшого розвитку вітчизняної науки цивільного права, в т.ч. при проведенні наступних досліджень медичних послуг як об’єкта цивільних правовідносин. Положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути використані у правозастосовчій практиці, а також в науково-педагогічній діяльності, зокрема, при викладанні курсу «Цивільне право», спецкурсів «Зобов’язальне право» та «Правове регулювання медичної діяльності». Результати дисертації спрямовані також на використання у законотворчій діяльності при удосконаленні вітчизняного законодавства щодо регулювання надання медичних послуг та здійснення медичної діяльності.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій висвітлено авторські пропозиції до розуміння медичних послуг як об’єкта цивільних правовідносин. Викладені в дисертації
12
наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані дисертантом самостійно. Особистий внесок здобувача полягає у розкритті сутності та особливостей медичних послуг як об’єкта цивільних правовідносин, наведенні їх характеристики. У дисертації використано матеріали дослідження, проведеного особисто дисертантом, що відображено у списку опублікованих праць.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній конференції «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, Асоціація аспірантів-юристів, 24-25 грудня 2010 р.), ІІІ Науковому круглому столі молодих учених, аспірантів та магістрів «Верховенство права – основоположний принцип правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 9 грудня 2011 р.), VІ Міжнародній науковій конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 4-5 березня 2011 р.), VІ Міжнародній науковій конференції «Від громадянського суспільства – до правової держави: теорія та практика протидії злочинності» (м. Харків, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 15 квітня 2011 р.), ІV Міжнароднії науково-практичної конференції «Медичне право України: законодавче забезпечення царини охорони здоров’я» (м. Одеса, Фундація медичного права та біоетики, 19-21 травня 2011 р.), VII Міжнародній Інтернет-конференції молодих вчених та студентів «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 27 квітня 2012 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції «Медичне право України» (м. Львів, Фундація медичного права та біоетики, 26-28 квітня 2012 р.), ІХ Міжнародній науково-практичній конференції «Фармацевтичне і медичне право України (фармацевтичне і медичне законодавство, судова фармація, доказова фармація)» (м. Харків, Інститут неврології, психіатрії та наркології,
13
16 жовтня 2012 р.), ІV Науковому круглому столі молодих учених, аспірантів та магістрів «Верховенство права – основоположний принцип правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 14 грудня 2012 р.), І Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми медичного права» (м. Одеса, Міжнародний гуманітарний університет, 29 березня 2013 р.), VIII міжнародній Інтернет-конференції молодих вчених та студентів «Від громадянського суспільства – до правової держави» (м. Харків, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, 20 квітня 2013 р.).
Матеріали дисертаційного дослідження також використовувалися при викладанні курсів «Цивільне право України», «Медичне правознавство», «Правове регулювання медичної діяльності» в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна, були обговорені на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, відділі проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака Національної академії правових наук України.
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту зроблено 18 наукових публікацій, а саме: 6 статей у журналах і збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затвердженому ВАК України, та 1 стаття у фаховому виданні зарубіжної країни, а також тези 11 доповідей на науково-практичних заходах.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, які об’єднують 9 підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 200 сторінок. Список використаних джерел містить 244 найменування і викладений на 29 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дисертаційного дослідження, виконаного на основі поглибленого системно-структурного аналізу цивільного законодавства і поглядів науковців, на підставі вивчення наукового доробку різних галузей права й норм національних і міжнародних нормативно-правових актів сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні теоретичних і практичних проблем правового регулювання медичних послуг, їх визначення як об’єкта цивільних правовідносин, а також у формулюванні висновків і пропозицій з удосконалення чинного законодавства в цій сфері у сучасних умовах. Основні з них такі:
1. З метою зменшення термінологічного навантаження та плутанини, а також гармонізації національного законодавства з європейським правом вважаємо за доцільне внесення змін до законодавства України щодо визначення медичної послуги як найбільш широкого поняття, яке має замінити медичну діяльність, медичну практику та медичне обслуговування. В свою чергу, медичну допомогу слід розглядати як різновид медичних послуг, який відображає специфіку отримання безоплатних медичних послуг у державних та комунальних закладах охорони здоров’я за спеціальних обставин, визначених законом.
2. Законодавство України не регламентує визначення медичної послуги, тому вважаємо за необхідне закріплення його легітимного визначення, яке пропонуємо закріпити в ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» наступним чином: медична послуга – це дії або діяльність закладу охорони здоров’я або лікаря приватної практики, що здійснюються на законних підставах, спрямовані на покращення стану здоров’я пацієнта, задоволення його медико-естетичних,
167
репродуктивних або інших потреб шляхом вчинення професійних дій медичного характеру.
3. Медичним послугам притаманні характерні ознаки. Вони: а) надаються лише спеціальними суб’эктами правовідносин; б) мають публічний характер; в) реалізуються і споживаються в процесі здійснення медичної діяльності; г) як правило, наслідком їх надання не стає матеріалізований результат. Проте деякі послуги можуть мати матеріалізований результат, невіддільний від самої дії чи діяльності (найчастіше це зустрічається у сфері пластичної хірургії та стоматології); д) спрямовані на покращення здоров’я пацієнта або задоволення його медико-естетичних потреб.
4. Шляхом порівняльного аналізу різноманітних об’єктів цивільних правовідносин доведено, що хоч медичні послуги тісно пов’язані з окремими об’єктами цивільних правовідносин, але вони займають власне місце в системі цих об’єктів. Незважаючи на те, що складові елементи медичної послуги можуть відноситись до нематеріальних благ (здоров’я пацієнта) або об’єктів права інтелектуальної власності (наприклад, спосіб лікування хвороби), їх необхідно відносити до підгалузі зобов’язального права, визнаючи субінститутом інституту послуг. Це зумовлено тим, що медичні послуги регулюють більш вузьку сферу правовідносин, ніж послуги в цілому, та характеризуються власною специфікою.
5. Медичні послуги є об’єктом цивільного обороту, для надання яких необхідне отримання спеціального дозволу, що обмежує коло осіб, які можуть вчиняти правочини, направлені на виникнення, зміну та припинення правовідносин з надання медичних послуг. Враховуючи зазначене, вважаємо, що медичні послуги є об’єктом цивільних правовідносин, який обмежено в обороті.
6. Запропоновано визначити договір про надання медичних послуг як правочин, за яким одна сторона (заклад охорони здоров’я або лікар приватної практики) зобов’язується за завданням другої сторони вчинити професійні
168
медичні дії, спрямовані на покращення стану здоров’я пацієнта або на задоволення його медико-естетичних потреб, а замовник зобов’язується оплатити надану послугу, якщо інше не встановлено договором або законом.
7. Наведено загальну характеристику договору про надання медичних послуг. Він визнається двостороннім, із двостороннім зобов’язанням, за загальним правилом оплатним (але може бути і безоплатним), укладається в письмовий або усній формі, є основним, консенсуальним, каузальним, алеаторним, публічним та у більшості випадків є договором приєднання. Такий договір регулює відносини з надання послуг фактичного характеру та закріплює обов’язок закладу охорони здоров’я або приватно практикуючого лікаря докласти максимальних зусиль для досягнення позитивного результату послуги.
8. Обґрунтовано висновок, що договір про надання медичних послуг проходить декілька етапів свого існування: 1) підготовчий, на якому сторони розробляють проект договору, обдумують його умови; 2) етап надання оферти (висунення пропозиції укласти договір); 3) етап акцепту (прийняття пропозиції укласти договір); 4) набрання договором чинності або законної сили; 5) виконання умов договору (сам процес надання медичних послуг); 6) внесення змін до умов договору (на будь-якому етапі); 7) припинення договору.
9. Наголошено на можливості припинення договірних відносин у сфері надання медичних послуг за таких підстав: повне виконання договірних відносин; закінчення строку договору; дострокове розірвання договору (одностороннє та двостороннє); визнання договору недійсним.
10. Розділяється правомірне та неправомірне розірвання договору про надання медичних послуг в односторонньому порядку. Правомірним буде вважатися одностороннє розірвання договору, можливість якого прямо передбачена законом або визначена сторонами в договорі. У випадку, коли підстава одностороннього розірвання договору про надання медичних послуг
169
не закріплена у договорі або законі, таке розірвання договірних відносин розглядатиметься як неправомірне.
11. Запропоновано виділити декілька підстав визнання договору про надання медичних послуг недійсним. Це: 1) якщо договір суперечить чинному законодавству, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) якщо особа, яка уклала договір, не мала необхідного об’єму цивільної дієздатності; 3) якщо була порушена форма договору, встановлена законом; 4) якщо волевиявлення сторін договору не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі; 5) якщо предмет договору не спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених; 6) якщо договір, укладений батьками (усиновлювачами), суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
12. Доведено, що замовником медичної послуги може бути не лише фізична особа, яка стає пацієнтом, але і законні представники або юридична особа, яка замовляє медичні послуги для своїх співробітників або інших осіб. Таким чином, замовником може бути: 1) повнолітня особа, або неповнолітня особа за відсутності заперечень з боку законних представників; 2) законний представник фізичної особи-пацієнта; 3) юридична особа.
13. Обґрунтовано висновок про можливість надання медичних послуг лише спеціальним учасником правовідносин – закладом охорони здоров’я будь-якої форми власності або лікарем приватної практики, які відповідають всім законодавчим вимогам, встановленим для осіб, що займаються медичною діяльністю.
14. Визначено, що зміст договору про надання медичних послуг відображається сутністю закріплених у ньому умов та характеризує його як окремий та специфічний договір у системі договорів України. Його зміст складають умови про права та обов’язки замовника та виконавця, предмет, строк, ціну, форму та всі інші питання, які сторони бажають закріпити в договорі.
170
15. Предметом договору про надання медичних послуг у широкому значенні визнано виконання певних дій або здійснення певної діяльності з надання медичних послуг, які, як правило, не мають матеріалізованого результату. У більш вузькому розумінні предметом договору про надання медичних послуг слід вважати послугу, що виражається у вчиненні професійних медичних дій, які мають відповідати вимогам, закріпленим для методів діагностики, профілактики та лікування та дозволеним на території України.
16. Наголошено на можливості притягнення до цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг у вигляді договірної та недоговірної відповідальності, яка у більшості випадків має форму деліктної. Притягнення до зазначених видів цивільно-правової відповідальності здійснюється на основі загальних правил з урахуванням специфіки медичних послуг, зокрема їх спеціального суб’єктного складу та предмета – діяльності зі значним ризиком для життя та здоров’я пацієнта.
17. Договірна відповідальність за неналежне надання медичних послуг може виникати як із загальних умов договору, так і зі спеціальних, які властиві саме для медичних відносин. На нашу думку, спеціальні умови відображаються у самому договорі про надання медичних послуг та положенні про його предмет, адже саме в ньому закріплюються права та обов’язки сторін, порушення яких є підставою для настання цивільно-правової відповідальності. Виходячи з суті договору про надання медичних послуг, центральним питанням настання договірної відповідальності є визначення якості наданих послуг. Особливість полягає в тому, що дії виконавця медичної послуги можуть бути спрямовані не тільки на задоволення потреб пацієнта у результаті лікування, а й на покращення чи збереження його здоров’я.
18. Окрім відповідальності за неналежне надання медичних послуг, яка прямо пов’язана з укладанням договору, сторони можуть нести позадоговірну, або недоговірну, відповідальність, що настає за вчинення
171
протиправних дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин. Така відповідальність настає за порушення обов’язку, встановленого законом або підзаконним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків.
19. Обґрунтовано висновок про можливість настання цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг у формі відшкодування майнової шкоди та компенсації моральної шкоди. Майнову шкоду за неналежне надання медичних послуг складають усі витрати, які зазнав або зазнає у майбутньому пацієнт у зв’язку із заподіянням йому шкоди, а також всі доходи, які він міг би точно отримати. Для застосування санкції у вигляді відшкодування майнової шкоди за неналежне надання медичних послуг пацієнт має надати документи, які визначають правову підставу надання медичних послуг, внаслідок яких йому було завдано шкоду, а також докази, що підтверджують її наявність та розмір і залежать від конкретного виду втрат. Компенсація моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг характеризується диспозитивністю, яка проявляється у можливості для виконавця та пацієнта самостійно визначити спосіб компенсації, яка може мати грошовий характер, або безкоштовне надання нових медичних послуг тощо.
20. Звільнення від цивільно-правової відповідальності за неналежне надання медичних послуг можливе за відсутності вини виконавця через вплив на його діяльність зовнішніх обставин. Такими підставами визнаються випадок, непереборна сила, форс-мажорні обставини та провина замовника медичної послуги або пацієнта.
21. Зроблено загальний висновок, що медичні послуги є окремим об’єктом цивільних правовідносин, який має специфічну природу та ознаки.
172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М.М. Агарков // Избранные труды по гражданскому праву: В 2 т. – Т. 1. – М., 2002. – С. 163-460.
2. Азрилиян А.Н. Новый экономический и юридический словарь / А.Н. Азрилиян. – М.: Институт новой экономики, 2003. – 1088 c.
3. Алексеев С.С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования / Сборник научных трудов Свердловского юридического института «Теоретические проблемы гражданського права». – Свердловск: Свердловский юридический институт, 1970. – Вып. 13. – С. 46-63
4. Антонов С.В. Розмежування договірної та деліктної відповідальності за шкоду здоров’ю, заподіяну при завдаданні шкоди за договором про надання медичної допомоги / С.В. Антонов // Держава і право: Збірник наукових праць (юридичні і політичні науки). – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2004. – № 23. – 672 с.
5. Антонов С.В. Цивільно-правова відповідальність за заподіяння шкоди здоров’ю при наданні платних медичних послуг / С.В. Антонов. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2006. – 20 с.
6. Бабич О.І. Згода на медичне втручання при наданні медичної допомоги дітям [Електронний ресурс] / О.І. Бабич. – Режим доступу до статті: http://www.slideshare.net/rmesvasyamba/ss-8770375. – Заголовок з екрана.
7. Бабич О.І. Медико-правова документація як юридичний захист лікаря / Бабич О.І. // Управління закладом охорони здоров’я. – К. – № 3. – 2012. – С.14-19.
173
8. Бабич І.Г. Одностороннє розірвання договору [Електронний ресурс] / І.Г. Бабич. – Режим доступу до статті: http://vuzlib.com/content/view/1434/126/. – Заголовок з екрана.
9. Баранова Л.М. Правові наслідки порушення договірних зобов’язань / Л.М. Баранова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті В.П. Маслова «Актуальні проблеми цивільного, житлового та сімейного законодавства». – Х.: ФОП Гольцев А.В. – 2011. – С.152-154 с.
10. Баринов Н.А. Услуги: монография / Н.А. Баринов. – Саратов: Надежда, 2003. – 224 с.
11. Баринов Н.А. Сделки / Н.А. Баринов. – Саратов: Изд-во Сарат. ин-та РГТЭУ, 2010. – 48 с.
12. Батожська О.В. Договір зберігання автотранспортних засобів: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03. / О.В. Батожська. – Х., 2010. – 206 с.
13. Бачило И.Л. Государство социальное или сервисное (информационно-правовой аспект) [Електронний ресурс] / И.Л. Бачило // Правовая мысль: история и современность. – Режим доступу до статті: http://ecsocman.hse.ru/data/2011/11/02/1270171867/pravo%201-%202010-3.pdf. – Заголовок з екрана.
14. Бедрик І.О. Договір про надання платних медичних послуг та інформована згода пацієнта на медичне втручання – важливі складові правового регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні / І.О. Бедрик, Л.Я. Радиш // Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення). Матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Львів, 2008. – С. 24-29.
174
15. Беляневич О.А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): монографія / О.А. Беляневич. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
16. Беляневич О.А. Договір та способи його укладання / О.А. Беляневич. – К.: Наукова думка, 2002. – 280 с.
17. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: монографія / С. М. Бервено. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
18. Бібліографія з медичного права: національний контекст / Упор. І.Я. Сенюта, Х.М. Шубак; за заг. ред.. І.Я. Сенюти. – Львів: Медицина і право, 2013. – 216 с.
19. Боброва Д.В. Зобов’язання із заподіяння шкоди / Д.В. Боброва // Цивільне право України: підручник у 2 кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – Ч. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 514.
20. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві [Електронний ресурс] / Т.В. Боднар. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 272 с. – Заголовок з екрана.
21. Бородовський С.О. Укладання, зміна та розірвання договору у цивільному праві України: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03. / С.О. Бородовський. – Х., 2005. – 193 с.
22. Брагинский М.И. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. 2-е изд. / М.И. Брагинский, В.В. Витрянский. – М.: Статут, 2011. – 1055 с.
23. Братель О.Г. Цивільно-правові наслідки надзвичайних ситуацій: автореф. дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03. / О.Г. Братель. – Х., 2003. – 22 с.
24. Братусь С.Н. Субъекты гражданского права / С.Н. Братусь. – М.: Госюриздат,1950. – 367 с.
175
25. Великий тлумачний словник сучасної української мови / За ред. В.Т. Буселя. – К.: Перун, 2003. – 1440 с.
26. Венедіктова І.В. Договір довірчого управління майном як форма реалізації правового інституту довірчого управління майном в Україні: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03. / І.В. Венедіктова. – Х., 2003. – 208 с.
27. Венедіктова І.В. Основи правознавства / Венедіктова І.В., Кагановська Т.Є. – Х., 2007. – 349 с.
28. Венедіктова І.В. Щодо перспектив детермінації послуг / І.В. Венедіктова // Проблеми цивільного права та процесу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам’яті професора О.А. Пушкіна. – Х., 2009. – С. 49-51.
29. Веретельник Л.К. Проблема систематизації договорів у цивільному праві / Л.К. Веретельник // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 180–189.
30. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: навч. посіб. / М.К. Галянтич, А.Б. Гриняк, А.І. Дрішлюк, Т.С. Ківалова [та ін.]; за ред. М.К. Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624 с.
31. Волков В.Д. Медицинское право Украины: учебное пособие / В.Д Волков, Л.Н. Дешко, В.П. Заблоцкий. – Донецк: ДонНУ, 2005. – 268 с.
32. Главацька О.Л. Основи наукових соціально-педагогічних досліджень [Електронний ресурс] / О.Л. Главацька. – Режим доступу до статті: http://studentam.net.ua/content/category/23/207/85/. – Заголовок з екрана.
33. Голяк Л.В. Порівняльне правознавство [Електронний ресурс] / Л.В. Голяк, А.С. Мацко, О.В. Тюріна. – К.: МАУП, 2004. – Режим доступу до матеріалів: http://www.pravo.vuzlib.net/book_z866.html. – Заголовок з екрана.
34. Гончаренко В.О. Система договорів римського права та деякі питання її рецепції в сучасному цивільному законодавстві України / В.О. Гончаренко // Вісник Хмельницького університету управління та права.
176
Університетські наукові записки. – Хмельницьк, 2005. – № 3 (15). – С. 121-125.
35. Гончаров Н.Г. Эволюция правового регулирования здравоохранения в России. Историко-правовые аспекты / Н.Г. Гончаров, А.Н. Пищита. – М.: ЦКБ РАН, 2007. – 132 с.
36. Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Відом. Верхов. Ради України. – 2003. – №18. – ст. 144.
37. Гражданский кодекс Франции (Кодекс Наполеона) / Под. ред. В. Захватаева. – К.: Истина, 2006. – 1008 с.
38. Гражданский кодекс УССР 1964 года. [Електронний ресурс] // ЛІГА:ЗАКОН. – Режим доступу до матеріалів: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/KD0008.html. – Заголовок з екрана.
39. Гражданский кодекс Российской Федерации. – М.: Эксмо, 2013. – 512 с.
40. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Е.А. Васильев, В.В. Зайцева, А.А. Костин и др. – М.: Международные отношения. – 1992. – 560 с.
41. Гражданское право. Часть первая / М.В. Антокольская, Т.В. Богачева, Л.И. Глушкова и др. / Под. ред. А.Г. Калпина, А.И. Масляева. – М.: Юристъ, 1997.
42. Гражданское право Украины: учебник для вузов системы МВД Украины. В 2-х ч. / А.А. Пушкин, В.М. Самойленко, Р.Б. Шишка и др. / Под. ред. проф. А.А. Пушкина, доц. В.М. Самойленко. – Х.: Ун-т внутр. дел; «Основа», 1996. – Ч. 1. – 440 с.
43. Гражданское право: В 4 т. Т. 1. Общая часть: Учебник / [Ем В.С. и др.]; отв. ред. Е.А. Суханов. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Волтерс Клувер, 2006. –720 с.
177
44. Гражданское право: Т. 1. / Под. ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: ПБОЮЛ Л.В. Рожников, 2001. – 632 с.
45. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав / В.П. Грибанов. – М.: Статут, 2001. – 411 с.
46. Гринько С.Д. Непереборна сила як безумовна підстава звільнення від відповідальності в цивільному праві України / С.Д. Гринько // Університетські наукові записки. – 2007. – № 2 (22). – С.185-189.
47. Гринько С.Д. Простий випадок (casus) як підстава звільнення від деліктної відповідальності за римським приватним правом і законодавством України та європейських країн / С.Д. Гринько. – К.: Приватне право і підприємництво, 2012. – Вип. 11. – С. 175-178.
48. Громов А.П. Права, обязанности и ответственность медицинских работников / А.П. Громов. – М.: Медицина, 1976. – 168 с .
49. Дванадцять принципів надання медичної допомоги в будь-якій системі охорони здоров’я: Міжнародний договір, прийнятий 17 Всесвітньою Медичною Асамблеєю, Нью-Йорк, 1963 р. [Електронний ресурс] // Всесвітні норми біоетики. – Режим доступу: http://www.antidrug.health.am/news/resources/posts/2659/. – Заголовок з екрана.
50. Деликт [Електронний ресурс] // Академик. – Режим доступу до матеріалу: http://dic.academic.ru/dic.nsf/brokgauz/7854. – Заголовок з екрана.
51. Дзера О.В. Питання фіктивних та удаваних правочинів в теорії та практиці [Електронний ресурс] / О.В. Дзера, Р.А. Майданик. – Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/analytical_information/?id=1712#_ftnref1. – Заголовок з екрана.
52. Договір на організацію медичних послуг: Зразок [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт компаніїї MEDkontakt. – Режим доступу: http://www.medkontakt.com.ua/ua7.htm. – Заголовок з екрана.
178
53. Договірне право. Особлива частина / За заг. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, Т.В. Боднар та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 896 с.
54. Домашенко А. Результат услуг: что это такое? // Бухгалтерия. – 2004. – № 12. – С. 65-66.
55. Донська Л.Д. Причинний зв’язок у цивільному праві України: автореф. дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Л.Д. Донська. – Одеса: Одеська національна юридична академія. – 2006. – 20 с.
56. Жалинский А.Э. Введение в римское право / А.Э. Жалинский, А.А. Рерихт. – М.: Спарк, 2001. – 405 с.
57. Заіка Ю.О. Українське цивільне право / Ю.О. Заіка. – К.: Істина, 2005. – 311 с.
58. Законы вавилонского царя Хаммурапи // История Древнего Востока. Тексты и документы: учебное пособие. / Под ред. В.И. Кузищина. – М.: Высшая школа, 2002. – С. 167-190.
59. Законы Ману / перевод С. Эльманович, Г. Ильин. – М.: Эксмо-Пресс, 2002. – 496 с. 60. Иоффе О.С. Гражданское правоотношение / О.С. Иоффе // Гражданское право. Избранные труды. – М., 2000. – С. 507-694.
61. Иоффе О.С. Избранные труды: В 4 т. – Т. III. Обязательственное право [Електронний ресурс] / О.С. Иоффе. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 837 с.
62. История украинской ССР. Законы. Гражданский кодекс УССР 1922 года. – Х., 1923. – 132 с.
63. История медицины. Медицина в рабовладельческих государствах Древнего Востока [Електронний ресурс] // Кафедра истории медицины Московского государственного медико-стоматологического университета. – Режим доступу до статті:
179
http://www.historymed.ru/static.html?nav_id=92&ti_id=270. – Заголовок з екрана.
64. Інформована згода: поняття, мета та значення у процесі реалізації прав та обов’язків медичних працівників і пацієнтів / З.В. Лашкул, Ю.Ю. Сізінцова, Я.Ю. Фершал. – Запоріжжя: Видавничий будинок «Кераміст», 2013. – 190 с.
65. Калмыков Ю.Х. К понятию обязательств по оказанию услуг в гражданском праве / Ю.Х. Калмыков // Советское государство и право. – 1966. – № 5. – С. 116-119.
66. Калмыков Ю.Х. Советское гражданское право. Т.2. – М.: Госюриздат, 1985. – С. 118
67. Канзафарова І.С. Теоретичні основи цивільно-правової відповідальності в Україні: автореф. дис. ... доктора. юрид. наук: 12.00.03 / І.С. Канзафарова. – К., 2007. – 37 с.
68. Канзафарова І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності: Монографія / І.С. Канзафарова. – Одеса: Астропринт, 2006. – 264 с.
69. Кашинцева О.Ю. Наріжні проблеми захисту прав людини у сфері біотехнологій та медицини / О. Кашинцева // Право України. – 2009. – № 4. – С. 152–157.
70. Кириченко В.М. Теорія держави і права: модульний курс [Електронний ресурс] / В.М. Кириченко, О.М. Куракін. – К.: Центр учбової літератури, 2010. - 264 с. – Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15840720/pravo/teoriya_derzhavi_i_prava_-_kirichenko_vm. – Заголовок з екрана.
71. Коен Дж. Охорона здоров’я і права людини: ресурсний посібник / Дж. Коен / ред. Дж. Коен, Т. Езер, П. МакАдамс, М. Мілоф; пер. з англ.. Н. Шевчук; наук. ред. укр. версії І. Сенюта. – 5-те вид., доп. – Львів: ТОБФ «Медицина і право», 2011. – 600 с.
180
72. Колісникова Г.В. Зобов’язання по відшкодуванню шкоди, завданої споживачам: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / Г.В. Колісникова. – Х., 2012. – 200 с.
73. Коноплицкий В. Толковый словарь экономических терминов [Електронний ресурс] / В. Коноплицкий, Филинова А. – К.: Альтерпресс, 1996. – Режим доступу: http://bibliotekar.ru/biznes-15/index.htm. – Заголовок з екрана.
74. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998. – № 30. – ст. 141. 75. Конклюдентні дії [Електронний ресурс] // Ліга Закон // З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції. – Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/TS000412.html. – Заголовок з екрана.
76. Корбет А. Возмещение вреда, причиненного неудачным лечением в Австралии / А. Корбет // Социальные и гуманитарные науки. Серия 4: Государство и право. – 1998. – № 2. – С. 144.
77. Коробко К.И. Понятие, признаки, элементы договора на оказание медицинских услуг, заключаемого субъектами частной медицинской практики [Електронний ресурс] / К.И. Коробко // Право и политика, 2010. – Режим доступу: http://www.juristlib.ru/book_7461.html. – Заголовок з екрана.
78. Красавчиков О.А. Ответственность, меры защиты и санкции в советском гражданском праве // Сборник учених трудов. – Свердловск,1975. – Вып. 39. – С. 11-12.
79. Красавчиков О.А. Сфера обслуживания: гражданско-правовой аспект / О.А. Красавчиков // Гражданское право и сфера обслуживания: сб. науч. тр. – Свердловск, 1984. – С.5–29. 80. Красавчиков О.А. Юридические факты в советском гражданском праве / О.А. Красавчиков. – М.: Право, 1958. –182 с.
181
81. Кривцов А.С. Абстрактные и материальные обязательства в римском и в современном гражданском праве [Електронний ресурс] / А.С. Кривцов // Классика российской цивилистики. – М.: Статут, 2003. – 314 с. – Режим доступу: http://civil.consultant.ru/elib/books/5/. – Заголовок з екрана.
82. Крилова О.В. Цивільно-правове регулювання відносин по наданню медичної допомоги: автореф. дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03. / О.В. Крилова. – Одеса, 2006. – 20 с.
83. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 21. – ст.920.
84. Кротов М.В. Обязательства по оказанию услуг / М.В. Кротов // Учебник: Гражданское право: В 3 ч. / Под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1999. – Ч. 2 – С. 304-397.
85. Лапач В.А. Система объектов гражданских прав. Теория и судебная практика [Електронний ресурс] / В.А. Лапач. – СПб: Юридический центр Пресс, 2002. – Режим доступу: http://www.allpravo.ru/library/doc99p/instrum2232/. – Заголовок з екрана.
86. Лідовець Р.А. Змішані договори в цивільному праві України [Електронний ресурс]: дис. ... кандидата юрид. наук: 12.00.03 / А.Р. Лідовець. – Львів, 2005. – Заголовок з екрана.
87. Луць В.В. Заключение и исполнение хозяйственных договоров [Електронний ресурс] / В.В. Луць. – М.: Юрид. лит., 1973. – 480 с. – Заголовок з екрана.
88. Луць В.В. Про сутність і зміст цивільно-правового договору / В.В. Луць // Актуальні проблеми науки і практики цивільного, житлового та сімейного права: матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф., присвяч. 91-річчю з дня народження В.П. Маслова, Харків, 15 лютого 2013 р. – Х.: Право, 2013. – С. 11–15.
182
89. Майданик Р.А. Договір про надання платних медичних послуг / Р.А. Майданик // Медичне право. – Львів: Медицина і право. – № 5 (1). – 2010. – С. 52-66.
90. Малеин Н.С. Имущественная ответственность в хозяйственных отношениях / Н.С. Малеин. – М.: Наука, 1968. – 206 с.
91. Марчуков С.М. Медицина в зеркале истории [Електронний ресурс] / С.М. Марчуков. – СПб: Европейский дом, 2003. – Режим доступу: http://bibliotekar.ru/421/index.htm. – Заголовок з екрана.
92. Маслов В.Ф. Советское гражданское право / В.Ф. Маслов / Под общ. ред. В.Ф. Маслова, А.А. Пушкина. – К.: Вища школа, 1977. – Ч. 1. – 477 с.
93. Матвеев Г.К. Вина в советском гражданском праве / Г.К. Матвеев. – К.: Вища школа, 1955. – 308 с.
94. Медико-правовий тлумачний словник / За ред. І.Я. Сенюти. – Львів: ЛОБФ «Медицина і право», 2010. – 540 с.
95. Мельников О.О. Правовые проблемы новации долга в заемное обязательство / О.О. Мельников // Вестник Высшего арбитражного суда Российской Федерации. – 1999. – № 6. – С.97-100.
96. Методичні рекомендації відшкодування моральної шкоди: Лист Міністерства юстиції України від 13.05.2004 р. №35-13/797 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Верхов. Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v_797323-04. – Заголовок з екрана.
97. Михайлов С.В. Цивільно-правова відповідальність у сфері надання медичних послуг: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / С.В. Михайлов. – Х., 2010. – 193 с.
98. Михайлов С.В. Щодо можливості відшкодування моральної шкоди медичним установам внаслідок приниження їх ділової репутації /
183
С.В. Михайлов // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Х: ХНУВС. – 2007. – 374 с.
99. Міхно О.І. Припинення договору за цивільним законодавством України: автореф. дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / О.І. Міхно. – К., 2007. – 26 с. 100. Мічурін Є.О. Цивільне право України. Альбом схем: навчальний посібник / Є.О. Мічурін. – Х.: Юрсвіи, 2008. – 352 с.
101. Мічурін Є.О. Техніка складання договорів. Науково-практичний посібник / Є.О. Мічурін // Серія «Практика і закон». – Х.: Юрсвіт, 2006. – 536 с.
102. Морозов А.Н. Правовые аспекты профессиональной ответственности медицинских работников / А.Н. Морозов, А.В. Степаненко // Перший всеукраїнський конгрес з медичного права і соціальної політики: Збірник тез-доповідей. – К.: Видавничий дім «Авіцена», 2007. – 96 с.
103. Мудрак І.Д. Історія держави і права зарубіжних країн / І.Д. Мудрак. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 137 с. 104. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – Т. II. – 1088 с.
105. Новицкий И.Б. Римское частное право [Електронний ресурс] / И.Б. Новицкий, И.С Перетерский. – Режим доступу: http://www.scribd.com/doc/44174340/Римское-частное-право.
106. Новицкий И.Б. Общее учение об обязательстве / И.Б. Новицкий, Л.А. Лунц. – М. : Юриздат, 1950. – 416 с.
107. Об авторской методике лечения в клинике «Акта» [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт медичного центру «Акта». – Режим доступу: http://akta.com.ua/index/ob_avtorskoj_metodike_lechenija_v_akta/0-10. – Заголовок з екрана.
184
108. Об организации работ по стандартизации в здравооохранении: Приказ Министерства здравоохранения Российской Федерации и Федерального фонда обязательного медицинского страхования [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ctmed.ru/DICOM_HL7/mz12_98.html. – Заголовок з екрана.
109. Об утверждении квалификационных характеристик врачей-специалистов: Приказ Минздрава СССР от 21.07.1988 г. № 579. – М.: Гарант-Сервис, 2008.
110. Ожегов С.И. Словарь русского языка / С.И. Ожегов. – М.: Оникс, 2008. – 1200 с.
111. Омельченко О.А. Римское право: Учебник / О.А. Омельченко. – М.: ТОН – Остожье, 2000. – 208 с.
112. Осипова М.В. Гражданское право. Курс лекций / М.В. Осипова. – М., 2003. – 267 с.
113. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 11.19.1992 р. № 2801-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 4. – ст. 19.
114. Очиченко О.Г. Випадок як суб’єктивна підстава виникнення неможливості виконання зобов’язання / О.Г. Очиченко // Актуальні проблеми науки і практики цивільного, житлового та сімейного права: матеріали Міжнарод. наук.-практ. конф., присвяч. 91-річчю з дня народження В.П. Маслова, Харків, 15 лютого 2013 р. – Х.: Право, 2013. – С. 350-352.
115. Панченко М.І. Цивільне право України: Навчальний посібник [Електронний ресурс] / М.І. Панченко. – К.: Знання, 2005. – 583 с. – Режим доступу до матеріалу: http://www.vuzlib.net/ck/_index.htm. – Заголовок з екрана.
185
116. Пашков В. Державний сектор надання медичних послуг та забезпечення медичною допомогою / В. Пашков // Підприємництво, господарство і право. – К., 2006. – № 12 (132). – С. 14-17.
117. Первомайський О.О. Цивільно-правовий статус закладів охорони здоров’я / Права людини в сфері охорони здоров’я України: проблеми доктрини і практики. Матеріали круглого столу. Київ, 24 вересня 2013 року. – Біла Церква: ТОВ «Білоцерківдрук», 2013. – С. 93-96.
118. Пешкова А.С. Цивільно-правове регулювання відносин з надання телекомунікаційних послуг: дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.03 / А.С. Пешкова. – Х., 2011. – 206 с.
119. Пионтковский А.А. Учение о преступлении по советскому уголовному праву / А.А. Пионтковский. – М.: Госюриздат, 1961. – 666 с.
120. Победоносцев К.П. Курс гражданського права в 3-х томах. – СПБ: Синодальная типография, 1890. – 640 с.
121. Погрібний С.О. Принципи та механізм регулювання договірних відносин у цивільному праві України [Електронний ресурс]: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.03 / С.О. Погрібний. – 2009. – Заголовок з екрана.
122. Покровский И.А. Основные проблемы гражданского права. Изд. 3-е, стереотип. – М.: Статут, 2001. – 353 с.
123. Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів: Наказ Міністерства транспорту України від 11.11.2002 № 792 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 8. – ст. 319.
124. Правознавство: Навчальний посібник / Мельник П.В., Самілик Г.М., Савченко Л.А., Цимбал П.В., Цимбалюк А.В., Бондаренко М.О., Цимбал Т.Я., Глух М.В. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 309 с.
186
125. Про авторське право і суміжні права: Закон України від 11.07.2001 № 2627-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 43. – ст. 214.
126. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 р. № 3125-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 23. – ст. 243.
127. Про протидію захворюванню на туберкульоз: Закон України від 05.07.2001 р. № 2586-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 49. – ст. 258.
128. Про додаткові заходи щодо вирішення соціальних проблем на селі та подальшого розвитку аграрного сектора економіки: Указ Президента України від 21.02.2002 р. № 170/2002 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 9. – ст. 396.
129. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 р. № 4004-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. – № 27. – ст. 218.
130. Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти: Закон України від 02.04.2008 р. № 1490-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 20. – ст. 148.
131. Про затвердження документів з питань забезпечення якості лікарських засобів: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 16.02.2009 № 95 [Електронний ресурс] // Міністерство охорони здоров’я України: Офіц. веб-сайт. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20090216_95.html. – Заголовок з екрана.
132. Про затвердження Порядку надання комплексної медичної допомоги вагітній жінці під час небажаної вагітності, форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 24.05.2013 № 423 // Офіційний Вісник України. – 2013. – № 57. – ст. 2065.
187
133. Про затвердження Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.12.2008 № 771 // Офіційний Вісник України. – 2009. – № 24. – ст. 817.
134. Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики: Наказ Міністерства охорони здоров’я, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 02.02.2011 р. № 49 // Офіційний Вісник України. – 2011. – № 13. – ст. 551.
135. Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти: Постанова Кабінету міністрів України від 19.09.1996 № 1138 // Урядовий кур’єр. – 1996.
136. Про затвердження Порядку видачі, обліку__________, відстрочення та оплати (погашення) векселя (письмового зобов’язання), що видається суб’єктом підприємницької діяльності при здійсненні операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах: Наказ Державної податкової адміністрації від 25.02.2002 № 83 // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 11. – ст. 550.
137. Про затвердження Правил проведення клінічних випробувань медичної техніки та виробів медичного призначення і Типового положення про комісію з питань етики: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.08.2012 № 616 // Офіційний Вісник України. – 2012. – № 69. – ст. 2827.
138. Про затвердження Програми надання громадянам гарантованої державної безоплатної медичної допомоги: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. № 955 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 28. – ст. 1324.
188
139. Про затвердження Тимчасових стандартів надання медичної допомоги підліткам та молоді: Наказ МОЗ України від 02.06.2009 № 382 [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт МОЗ України. – Режим доступу: http://www.moz.gov.ua/ua/portal/dn_20090602_382.html. – Заголовок з екрана
140. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 № 1023-ХІІ // Відом. Верховн. Ради України. – 1991. – № 30. – ст. 379.
141. Про захист населення від інфекційних хвороб: Закон України від 06.02.2000 р. № 1645-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 29. – ст. 228.
142. Про затвердження Інструкції про порядок визначення країни походження товарів/послуг, оформлення та засвідчення сертифікатів відповідних форм: Рішення президії торгово-промислової палати України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.licasoft.com.ua/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=189831&menu=297067. – Заголовок з екрана.
143. Про інформацію: Закон України від 02.10.92 р. № 2657-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 48. – ст.650.
144. Про телекомунікації: Закон України від 18.11.2003 р. № 1280-ІV // Відом. Верховн. Ради України. – 2004. – № 12. – ст. 155.
145. Про лікарські засоби: Закон України від 04.04.1996 р. № 123/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 22. – ст. 86.
146. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. №1775-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2000. – № 36. – ст. 299.
147. Про надання спеціального дозволу на медичну діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини: Наказ Міністерства охорони здоров’я від 10.08.2000 р. № 195// Офіційний вісник України. – 2001. – № 9. – ст. 378.
189
148. Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров’я населення: Указ Президента України від 06.12.2005 р. № 164/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4