Щербатюк Олександр Євгенович. Цивільно-правовий режим безхазяйної речі

Краткое описание

Щербатюк Олександр Євгенович. Цивільно-правовий режим безхазяйної речі.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.03, Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Київ, 2014.- 228 с.

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

На правах рукопису

ЩЕРБАТЮК ОЛЕКСАНДР ЄВГЕНОВИЧ

УДК 347.2321

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ РЕЖИМ БЕЗХАЗЯЙНОЇ РЕЧІ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Стефанчук Руслан Олексійович
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України

Хмельницький – 2014
ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕЖИМУ БЕЗХАЗЯЙНОЇ РЕЧІ…………………………...10
1.1 Огляд літератури за темою дослідження………………….……………….10
1.2 Методологічні засади визначення цивільно-правового режиму безхазяйної речі………………………………………………………………….20
1.3 Поняття та ознаки безхазяйної речі, її відмежування від суміжних правових категорій………………………………………………………………28
1.4 Види безхазяйної речі у цивільному праві………………………………...52
Висновки до першого розділу…………………………………………………..77
РОЗДІЛ 2. БЕЗХАЗЯЙНА РІЧ ЯК ОБ’ЄКТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ……………………………………………………………………80
2.1 Виникнення права власності на безхазяйну нерухому річ …….…………...80
2.2 Виникнення права власності на безхазяйну рухому річ…………………102
2.3 Правові підстави та наслідки припинення права власності на безхазяйну річ………………………………………………………………………………..129
Висновки до другого розділу………………………………………………….144
РОЗДІЛ 3. БЕЗХАЗЯЙНА РІЧ ЯК ОБ’ЄКТ ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНОГО ПРАВА………………………………………………………………………….147
3.1 Теоретико-методологічні аспекти зобов’язального права у контексті їх застосування відносно безхазяйних речей ……………….…………………..147
3.2 Правові підстави та наслідки виникнення зобов’язань з приводу окремих видів безхазяйних речей …….….….….….….….….….….…………………..163
Висновки до третього розділу…………………………………………………193
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...200
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...224
ВСТУП

Актуальність теми. Найбільш поширені об’єкти цивільного обороту – речі як предмети матеріального світу, незалежно від того перебувають вони у природному стані чи є результатом людської діяльності. Це пов’язано передусім з тими функціями, які вони виконують, а саме: максимальне задоволення потреб людини. Однак існують речі, які через певні обставини вибули з цивільного обороту та не використовуються у процесі здійснення особами своїх прав і виконання покладених на них обов’язків.
Законодавець визначив такі речі як «безхазяйні» та закріпив їх особливий правовий статус, а також окремий правовий режим їхнього використання і повернення до цивільного обороту після виявлення таких речей. Ефективність як критерій використання усіх без винятку предметів матеріального світу визначає особливість цивільно-правових відносин з приводу безхазяйних речей.
Аналіз сучасного вітчизняного цивільного законодавства свідчить про наявність цілого комплексу правових норм, що у своїй системній взаємодії становлять інститут набуття права власності на безхазяйні речі, однак динаміка суспільних відносин потребує динаміки правового регулювання. Відсутність останньої призводить до пробілів і колізій такого регулювання.
Інтенсифікація цивільного обороту, наявність серед безхазяйних речей таких специфічних категорій, як скарб, предмети якого можуть складати частину національної культурної спадщини, неприпустимість порушення права власності титульного володільця на речі, що можуть бути визнані як безхазяйні, – все це породжує об’єктивну необхідність перегляду теоретико-методологічних аспектів інституту безхазяйних речей, а також пошуку шляхів наукового обґрунтування вдосконалення нормативно-правового регулювання відносин з приводу набуття права власності на зазначену категорію речей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою радою Хмельницького університету управління та права (протокол № 6 від 26 січня 2010 року). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та процесу на 2008–2012 і 2013–2017 роки «Удосконалення механізму правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин у контексті приведення законодавства України до європейських стандартів», що є складовою наукової теми Хмельницького університету управління та права на 2008–2012 і 2013–2017 роки «Управлінські та правові засади забезпечення сталого розвитку України як європейської держави» (державний реєстраційний номер 0108U008927).
Мета та задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробленні наукової концепції безхазяйної речі у цивільному обороті та, відповідно, визначенні шляхів удосконалення правового режиму безхазяйних речей як об’єкта права власності й об’єкта зобов’язального права.
Досягнення поставленої мети реалізується через вирішення низки задач:
 узагальнити методологічні засади аналізу основних складових цивільно-правового режиму безхазяйної речі;
 визначити поняття, ознаки безхазяйної речі та відмежувати їх від суміжних правових категорій;
 розкрити особливості правового режиму окремих видів безхазяйних речей;
 виокремити особливості нормативно-правового забезпечення процедури виникнення права власності на безхазяйну нерухому річ;
 виокремити особливості нормативно-правового регулювання виникнення права власності на безхазяйну рухому річ;
 з’ясувати правові підстави та наслідки припинення права власності на безхазяйну річ;
 визначити особливості безхазяйної речі як об’єкта зобов’язального права;
 систематизувати правові підстави та наслідки виникнення зобов’язань з приводу окремих видів безхазяйних речей.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система цивільно-правових відносин, які виникають у зв’язку із безхазяйною річчю.
Предметом дисертаційного дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України і зарубіжних країн щодо правового режиму безхазяйної речі.
Теоретичною базою даного дисертаційного дослідження стали наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених: І.Ю. Аккуратова, І.В. Аксюка, М.О. Александрова, О.П. Анісімова, І.Е. Берестової, О.Є. Блінкова, В.Д. Васильєва, Н.В. Вороніної, Д.М. Генкіна, І.А. Головка, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, К.О. Дремлюги, Ю.Г. Жарікова, І.Б. Живихіної, Ю.С. Зубенка, В.І. Казанцева, A.Г. Калпіної, М.М. Капури, В.Я. Карабаня, В.В. Кривенка, Н.С. Кузнєцової, Г.С. Лимарського, О.І. Масляєва, О.Н. Лабигіна, В.В. Луця, Е. Маркварта, М.Г. Масевича, Д.І. Мейера, В.І. Нагнибіди, К.П. Побєдоносцева, Д.С. Полякова, А.Л. Правдюка, В.А. Рибакова, В.Г. Рoтаня, В.І. Сафронова, К.І. Скловського, І.А. Спасибо-Фатєєвої, Р.О. Стефанчука, М.О. Суворова, І.Н. Трепіцина, О.К. Усейкіна, П.М. Ходирєва, Я.М. Шевченко, Б.Є. Шумського, А.Г. Яреми та ін.
Водночас потрібно зауважити, що, незважаючи на значну кількість наукових праць, більшість із них стосуються лише окремих аспектів нормативно-правового регулювання безхазяйної речі та не охоплюють комплексно всього інституту безхазяйної речі.
Методи дослідження зумовлені метою і завданнями, а також випливають із необхідності комплексного і належного аналізу предмету.
Методологічну базу даного дисертаційного дослідження становить сукупність загальних і спеціальних наукових методів. Зокрема, в дослідженні використовувались: діалектичний метод – у процесі розгляду категорії «безхазяйна річ», яка знаходиться у постійному розвитку; формально-логічний– в процесі аналізу нормативно-правового регулювання порядку набуття права власності на знахідку; порівняльно-правовий і історико-правовий методи – для вивчення генезису правових конструкцій інституту безхазяйних речей.
Всебічній характеристиці досліджуваного явища сприяв системний підхід, за якого право на безхазяйну річ було розглянуто і як речове право, і як зобов’язальне.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням набуття права власності на знахідку.
За результатами дослідження сформульовано висновки та пропозиції, що виносяться на захист.
Уперше:
1) розроблено теоретичну модель виникнення зобов’язальних відносин з приводу безхазяйних речей, яка містить не тільки сукупність прав та обов’язків учасників процесу набуття права власності на такі речі, а й відповідальність за їх порушення або неналежне виконання;
2) обґрунтовується висновок про необхідність удосконалення норм ЦК України, які регулюють набуття права власності: уточнюється процедура набуття права власності органами місцевого самоврядування на безхазяйну річ у частині 3 ст. 335 ЦК України; вдосконалюється система обов’язків та відповідальності учасників відносин з приводу безхазяйних речей у ст. 338 ЦК України; конкретизується комплекс прав та обов’язків сторін відносин з приводу знахідки у ст. 339 ЦК України та правовий режим знахідки; конкретизується порядок відшкодування витрат та виплати винагороди учасникам відносин з приводу бездоглядної домашньої тварини у ст. 342 ЦК України;
3) запропоновано виокремити в Державному реєстрі речових прав окремий Реєстр взятого на облік безхазяйного майна із відкритим доступом, призначення якого полягає у посиленні механізму захисту прав власності на нерухоме безхазяйне майно титульних володільців шляхом відкриття доступу осіб до ознайомлення із речами, що взяті державним реєстратором на облік;
4) визначено окремі напрями вдосконалення правового регулювання дій особи щодо повідомлення органів місцевого самоврядування та інших уповноважених органів стосовно знахідки, а також процедури розшуку та встановлення власника такого майна;
удосконалено:
5) теоретико-методологічні засади застосування інституту набувальної давності в контексті набуття права власності на безхазяйні речі, зокрема, виявлено низку недоліків його практичного застосування та запропоновано шляхи щодо їх подолання: розширення обов’язків учасників відповідних відносин та деталізація питання стосовно права чи обов’язку суду передавати безхазяйне нерухоме майно у власність органам місцевого самоврядування;
6) тезу про необхідність подальшого вдосконалення законодавчого регулювання відносин з приводу скарбу, зокрема щодо врегулювання процедурних моментів, пов’язаних із його віднайденням, та обмежувальних критеріїв стосовно санкціонування такого пошуку, а також відносин, що регулюються законами України «Про охорону культурної спадщини» та «Про охорону археологічної спадщини»;
7) теоретико-методологічне обґрунтування та пропозиції щодо нормативно-правового регулювання інституту добросовісного володіння, стосовно встановлення чітких критеріїв віднесення набувача чи володільця речі до добросовісного або недобросовісного з метою посилення ефективності законодавчого забезпечення процесу набуття права власності на безхазяйну річ;
дістало подальший розвиток:
8) визначення зобов’язання, що виникає з приводу безхазяйних речей. Так, зобов’язаннями, які виникають з приводу безхазяйних речей, є такі правовідносини, за яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, утримувати майно в належному стані, компенсувати витрати, сплатити винагороду тощо) або утриматися від певної дії (знищення майна, неправомірне заволодіння майном, яке є предметом знахідки чи скарбу), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку;
9) окремі теоретико-правові підходи до регулювання процесу набуття права власності на безхазяйну річ, зокрема щодо правової оцінки дій особи, яка знайшла річ, але приховує її від власника й органу, якому вона має повідомити про знахідку.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для усунення проблем методологічного характеру в процесі підготовки навчальних матеріалів з цивільного права, проблем цивільного права, правового режиму нерухомості. Практична спрямованість результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані в процесі розробки пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання процесу набуття права власності на безхазяйні речі. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути покладені в основу подальших наукових досліджень.
Результати дисертаційного дослідження було використано при проведенні постійно діючого семінару Головного управління юстиції у Хмельницькій області для працівників юридичних служб державних підприємств, установ, організацій області (довідка про участь у семінарі від 16 січня 2014 року – Додаток А). Наукові концепції, висновки та пропозиції дисертаційної роботи використовуються при викладанні навчальної дисципліни «Цивільне право» у Хмельницькому університеті управління та права (Акт про реалізацію результатів наукових досліджень від 14 січня 2014 року – Додаток Б).
Апробація результатів дисертації. Основні висновки, сформульовані за результатами дослідження, були представлені на таких науково-практичних конференціях: «Одинадцяті юридичні читання» (Хмельницький, 23–24 листопада 2012 р.); «Дванадцяті юридичні читання» (Хмельницький, 8–9 листопада 2013 р.); «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)» (19 жовтня 2012 р.), а також презентувалися на круглому столі «Модернізація конституційно-правових основ економіки України» (Київ, 24 жовтня 2012 р.).
Публікації. Висновки за результатами дисертаційного дослідження було викладено в семи наукових публікаціях, шість із яких опубліковано у фахових наукових юридичних виданнях України, одна вийшла друком у фаховому виданні іноземної держави, та у чотирьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні сутності, поняття і видів безхазяйної речі в цивільному праві України. Основні положення відображено у наведених нижче висновках і пропозиціях.
1. Сучасний законодавець визначає безхазяйну річ як окремий предмет матеріального світу чи сукупність таких речей, які тимчасово перебувають поза цивільним оборотом та на момент виявлення особою не мали власника чи такий власник був невідомий (ст. 335 ЦК України). Обґрунтовано доцільність використання поряд із поняттям «безхазяйна річ» дефініції «безгосподарне майно», адже «майно» є похідною правовою категорією від категорії «річ». На думку дисертанта, вживання терміна «безгосподарне майно» в основному деталізує предмет, про який йдеться.
2. Аналіз сучасного національного законодавства дав змогу визначити відмінні ознаки категорії «безхазяйна річ» від суміжних правових категорій. По-перше, «безхазяйна річ» характеризується специфічним суб’єктним складом володіння. Суб’єкт, тобто власник, або може бути невідомий, або його взагалі немає. По-друге, правовий режим безхазяйної речі передбачає наявність у механізмів захисту права власності титульного володільця, який невідомий. Це відмежовує безхазяйну річ від речі особи, визнаної безвісно відсутньою, оскільки над останньою може встановлюватися опіка. Правовий режим безхазяйних речей передбачає специфічну процедуру їх збереження до моменту встановлення власника або набуття іншою особою права власності на них. По-третє, набуття права власності на безхазяйну річ можливе лише за набувальною давністю, що відрізняє зазначену категорію речей від речей загальнодоступних.
3. У сучасному законодавстві визначено окремий порядок набуття права власності на різні види безхазяйної речі, причому ключове місце в цьому процесі посідає інститут набувальної давності. В результаті аналізу нормативно-правового регулювання процедур набуття права власності на різні види безхазяйних речей було виявлено низку недоліків і запропоновано шляхи їх усунення. По-перше, необхідним є запровадження Реєстру безхазяйного нерухомого майна з відкритим публічним доступом, що дасть змогу титульному володільцю захистити своє право власності. Вказаний Реєстр має бути складовою частиною Державного реєстру речових прав. Реєстрація такого майна здійснюється за заявою органів місцевого самоврядування. По-друге, пропонується зобов’язати органи місцевого самоврядування вживати чітко визначений комплекс заходів щодо розшуку власників безхазяйних речей. Такі заходи необхідно передбачити в окремому підзаконному акті на рівні Постанови Кабінету Міністрів України. По-третє, пропонується чітко врегулювати питання стосовно права суду передати безхазяйне нерухоме майно у власність органам місцевого самоврядування. Слід чітко вирішити питання з приводу того, чи є передача безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності кінцевим етапом процедури набуття власності на безхазяйну нерухому річ, чи у разі відмови органу місцевого самоврядування воно повинно передаватись до державної власності. На нашу думку, набуття органом місцевого самоврядування права власності на безхазяйну нерухому річ має відбуватися за умови чіткого розуміння доцільності та прагматичності такого вольового акта.
4. Запропоновано можливі напрями вдосконалення процедури подання заявки щодо знахідки до органів місцевого самоврядування та інших уповноважених органів, а також процедури розшуку та встановлення власника такого майна. Зокрема, запропоновано уточнити ч. 3 ст. 335 ЦК України та викласти її в такій редакції: «Після спливу одного року з дня внесення безхазяйної нерухомої речі до Реєстру речових прав така річ за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, має бути передана за рішенням суду у комунальну власність, а у разі заяви органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади про відмову від набуття такої речі у власність, має бути передана за рішенням суду у державну власність». Крім того, вимагає уточнення порядок утримання, зберігання та охорони об’єкта знахідки та скарбу. Вважаємо, що слід чітко визначити процедурні моменти віднайдення скарбу та обмежувальні критерії щодо санкціонування такого пошуку.
5. Встановлено, що однією із суттєвих прогалин досліджуваного законодавчого масиву є та обставина, що закон не дає жодної правової оцінки діям особи, яка знайшла річ, але яка приховує її від власника та органу, який вона має повідомити про знахідку. Це створює для особи, яка знайшла річ, передумови набуття права власності на неї. З огляду на це було запропоновано доповнити ст. 338 ЦК України ч. 4 такого змісту: «Особа, яка знайшла загублену річ, зобов’язана вжити заходів, спрямованих на розшук власника такої речі із подальшим відшкодуванням власником витрат, пов’язаних з його розшуком. У разі невжиття цих заходів, особа, яка знайшла загублену річ, якщо вона набула права власності на неї, позбавляється можливості захисту свого права у випадку появи попереднього власника речі та пред’явлення ним своїх прав навіть після закінчення перебігу строку, визначеного в ч. 1 цієї статті. Особа, яка знайшла загублену річ та не вжила заходів, спрямованих на розшук її власника, повинна відшкодувати власнику її вартість та збитки, які він поніс внаслідок невжиття такою особою заходів, передбачених ч. 1 та ч. 3 цієї статті».
6. Визначено, що в процесі регулювання процедури припинення права власності на безхазяйну річ існує неоднозначність трактування інституту добросовісного володіння, що проявляється у відсутності чітких критеріїв віднесення набувача або володільця речі до добросовісного чи недобросовісного, оскільки правові підстави такого розподілу перебувають у площині неоднозначних і вірогідних подій, а також зумовлені оціночними категоріями, з яких, наприклад, виходить суд при вирішенні спору стосовно повернення права власності особі на безхазяйну річ, якою вона володіла до того, як річ була набута іншою особою (володільцем).
7. Встановлено, що зобов’язаннями, які виникають з приводу безхазяйних речей, є такі правовідносини, за яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, утримувати майно в належному стані, компенсувати витрати, сплатити винагороду тощо) або утриматися від певної дії (знищення майна, неправомірного заволодіння майном, яке є предметом знахідки чи скарбу), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
8. Доведено, що сукупність зобов’язань, які виникають в учасників відносин з приводу безхазяйних речей, в сучасному законодавстві має безсистемний характер. Зокрема, законодавець передбачає виникнення зобов’язань з причин виплати винагороди за скарб, однак не передбачає виникнення зобов’язань щодо компенсації витрат, які понесла особа, зберігаючи предмети скарбу та запобігаючи їх пошкодженню чи знищенню. Подібна ситуація складається і у відносинах з приводу інших видів безхазяйних речей, що значно ускладнює їх повернення до цивільного обороту та певною мірою завдає шкоди правам і обов’язкам особи, яка віднайшла такі речі. У зв’язку з цим було визначено основні напрями вдосконалення механізмів регулювання зобов’язань, що можуть виникати в учасників відносин з приводу безхазяйних речей залежно від конкретного їх виду. Крім того, запропоновано посилити відповідальність учасників відносин щодо набуття права власності з приводу безхазяйних речей з метою недопущення незаконного привласнення таких речей і посилення захисту права титульного володільця до встановлення його особи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдулаев М.И. Проблемы теории государства и права: учебник / М.И. Абдулаев, С.А. Комаров; [под ред. С.А. Комарова]. – СПб.: Питер, 2003. – 576 с.
2. Агарков М.М. Обязательство по советскому гражданскому праву / М.М. Агарков. – М.[б. изд.]. – 1940.
3. Агеев А. И. Право государственной собственности в СССР и правовой режим её фондов: дисс. ... к. ю.н. / А. И. Агеев. – Л.[б. изд.]. – 1939.
4. Административная юстиция и административное судопроизводство: зарубежный опыт и российские традиции [Текст] = Administrative Justice and Administrative Proceedings. Foreign Experience and Russian Tradition / Л. А. Николаева, А. К. Соловьева. – СПб. : Изд. Р. Асланова "Юрид. центр Пресс", 2004. – 332 с.
5. Аккуратов И.Ю. Признание права собственности на бесхозяйное имущество по ГПК АПК РФ / И.Ю. Аккуратов // Арбитражный и гражданский процесс. – 2005. – №1. – С.6-9.
6. Аксюк И. В. Приобретение права собственности на бесхозяйную недвижимость / И. В. Аксюк // Российская юстиция: Законность - основа государства. – 2006. – № 6. – С.18-19.
7. Акуленко В.І. Охорона скарбів як пам’яток історії та культури у внутрішньому і міжнародному праві / В.І. Акуленко // Пам’ятки України. – 2003. – № 4. –С. 52-61.
8. Александрова М. А. Выкуп бесхозяйственно содержимых культурных ценностей: некоторые проблемы правового регулирования / М.А. Александрова // Российский судья:научно-практич. и информ. изд./ Рос. акд. правосудия, Ин-т гос-ва и права. – 2006. – № 9. – С.35-39.
9. Алексеев С. С. Односторонние сделки в механизме гражданско-правового регулирования / С. С. Алексеев // Антология уральской цивилистики. 1925–1989 : Сб. статей. – М. : Статут, 2001. – С. 54–69.
10. Анисимов А.П. Клад как основание приобретения права собственности / Анисимов А.П. // Юридический мир. – 2004. – №12. – С.75.